| Сторінки (5/406): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Бабуся плакала моя
І я це добре пам’ятала.
Коли розказувала нам,
Як з війни сина зустрічала.
Місила звечора діжу,
Щоб хліб насущний випікати,
А сльози падали в муку,
Не було сили їх здержати.
І була вся мов кам’яна,
Від горя чисто посивіла.
Місити довго не могла -
Від праці їй рука зомліла.
І кожен раз, як хліб пекла,
В думках ним сина пригощала,
Бо вже закінчилась війна,
Його додому вже чекала...
Немилий був їй білий світ,
У всі віконця виглядала,
Сто раз ходила до воріт
І на дорогу вибігала.
І витирала знов сльозу,
І знову образ цілувала,
Просила Матір Пресвяту,
Щоб її сина повертала.
Тихенько вітер шарудів,
Наче будив матір від снів
І кликав її знов і знов
До щирих із сином розмов.
Та перервалася розмова,
Враз хвіртка рипнула кленова
І на порозі син стояв,
Та міцно матір обіймав.
Руками в тісті і муці
Пестила сина по лиці,
До серця міцно пригортала
Й сльозами радості вмивала.
І довго бідкалась вона,
Собі провини не прощала,
Що син вернувся із війни,
А вона хліба позичала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42665
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2007
Всміхнулось хлоп’ятко, а в очках сльозинки,
Як росинки до сонця блистять,
А личко бліденьке, на нім ні кровинки,
Лиш сині прожилки стоять.
Всміхнулось не людям, а кішці сіренькій,
Що в «мусорі» щось намина,
Такій беззахисній, такій ще маленькій,
А тут ще й лютує зима.
«Хто викинув, кицю, тебе в завірюху?
Хто совісті зовсім не має?»
І взяв кошеня, пригорнув до грудей,
В рукавичку його загортає.
І байдуже всім, хто проходить повз них,
Уваги ніхто не звертає ,
Що гине дитина посеред зими,
Хліба на смітті шукає.
Хто вигнав на вулицю їх зимувати?
Страшно й подумати, страшно й сказати…
Вигнали – люди!
Залишила – мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2007
Іду полями, росами,
Іду ногами босими
І по ріллі , і по стерні
Й зовсім не боляче мені.
Іду долами й горами
Попід ліси й гаї,
Милуюся я зорями,
Співають солов’ї.
І вийшла на дорогу я,
Що в рідний дім веде.
Біжу туди, спішу туди,
Там добре, як ніде!
Вже хатина біліє здалека
Така рідна мені й дорога,
Я до неї лечу, мов лелека,
До колиски, до свого гнізда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2007
Любов… Хто з нею не зустрівся,
Мабуть не знав щастя й на мить,
Любов нам сонцем гріє душу
І гоїть рану, що болить.
Любов висушує нам сльози,
Коли образа серце рве,
Любов нас гріє у морози,
З любов’ю в серці все живе.
Любов дає наснагу жити,
Коли померк надії промінець,
Любов’ю душу можемо зцілити
Й сплести в надіях радості вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2007
Є в Климківцях хутір Басівка,
Взимку снігом його замітає,
А весною – красивий, мов дівка,
Бо усе навкруги розцвітає.
Розцвітають садочки веселі
І луги зеленіють здалля,
Незабудки, як небо в долині,
Ніжно з сонцем чебрець розмовля.
Тут дитинство моє заблукало,
Поміж трав і лугів запашних,
Тут серденько моє десь зосталось,
Прикипіло до місць дорогих.
Три тополі стоять над водою,
З ними вітер про щось гомонить,
Вони разом зростали зі мною,
Я не можу цей край не любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2007
Верба кучерява схилилась у воду,
Купає в ній гілля своє,
А яснеє сонечко на її вроду,
Рясно проміннячко ллє.
Вітерець пролетів над водою
І хвилька легесенько б"є.
Він навік покохався з вербою
І з нею у парі живе...
Пустує з вербою, гілками тріпоче,
І стан її ніжний все гне,
В тихенькій задумі сказати їй хоче:
"Кохай лиш мене, лиш мене…
Я ж до тебе ,рідна ,буду прилітати,
У погожий вечір , в спеку і в грозу.
Твоі довгі коси ніжно розплітати...
Поцілую листя й висушу сльозу."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2007