| Сторінки (3/219): | « | 1 2 3 | » | 
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2016/04/blog-post_11.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726850
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.04.2017
Чорнобривці  цвітуть  біля  школи,
Разом    сіяли  їх  навесні,
Бо  хотілось  віддячить  за  щедрість  
Цій  квітучій  і  рідній  землі.
Хай  красуються    завжди  барвисто,
І  чекають  метких  школярів.
Хай    розноситься  галас  дитячий,
Мов  переспів  пташиний  з  садів.
Раннє  сонце  багрянить  пелюстки,
І  сріблиться  роса  на  квітках.
Дивна  казка  з  квіткових  етюдів
Через  роки    з’являється  в  снах.
Квіти  пестили  ніжно,  з  сумлінням,
Вклали  душу  і  частку  тепла.
Хіба  можна  цю  радість  забути,
Коли  в  душах  нуртує  весна.
Так,  ми  вчились  рослини  любити,
В  них  вбачали  початок    життя.
Зрозуміли  –  прекрасне  є  вічне,
А  потворне  –  помилка  буття.
Чорнобривці  –  то  вчительки  ласка,
То  наука  життя  на  віки.
Хай    доріжка  до  школи    нас  манить,
Кличе  в  юність  крізь  дні  і  роки.
Поблукаймо  між  трав  буйноквіття,
Невідомих  галявин  життя.
Повернімось    по  стежці  до  школи,
Щоб  сприйняти  нові  відчуття!
Тут  побачимо    знов  чорнобривці,
Вчителів  ,    і  в  цю    трепетну  мить
Зрозумієм,  яке  все    це    рідне…
  Клумба  в  квітах  майбутнім  зорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2017
Буває,  що  душа  виплакує  з  дощами,
А  серце  пташкою  тріпоче  в  заперті,
Злетіти  хочеться,  й  полинути  з  вітрами
У  небо  хмарою  легкою  в  забутті.
  Зустрітись  з  сонечком,  де  обрій  догоряє,
  Й  палає  в  полум  ї  вечірній  небокрай.
  Так  легко  образ  мій  хмариною  літає,
  В  промінні  бавиться,  неначе  водограй.
  Я  хочу  линути  над  синіми  морями,
  Щоб  досягти  розпечених  земель,
  І  впасти  непомітними  струмками,
  Щоб  стати  річкою  серед  жарких  пустель.
  Здійнятись  воями  над  селами  й  містами,
  Де  сіють  хліб,  і  де  гримлять  бої,
  Обнять  грозою  світ  з  провидними  думками,
  Щоб  мир  запанував  на  праведній  землі.
  Піднятись  хмарою  над  горами  й  лісами,
  Росою  впасти  у    в  долини,  і  в  яри,
  Поговорити  в  тиші  з  небесами,
  Й  туманом  вкутати  самотні  явори.
  В  цім  леті  я  омиюся  дощами,
  Щоб  серце  не  стогнало    в  заперті,
  І  вже  окрилена  могутніми  вітрами,
  Здіймусь  шукати  щастя    у  житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Висить  картина  у  кімнаті  на  стіні,
  Про  рідний  дім  нагадує  мені.
  Барвиста  гладь  на  білім  полотні
  Розкаже  про  мої  щасливі  дні.
  Пейзаж  знайомий  мама  вишивала,
  Коли  свій  смуток  в  серці  тамувала.
  Із  уст  жіночих  музика  лунала,
  А  на  тканину  вправно  гладь  лягала.
  Ось  на  картині  соняшник  лапатий,
  Нагадує  про  дім  теплом  багатий,
  Про  односельців  -  трударів  і  працю  їх  святу,
  Що  на  ланах  зростили    ниву  золоту.
  Тут  колоски  вівса,  пшениці,  жита.
  Хай  юнь  зроста  в  роботі  працьовита.
  Тож  хліб,  що  мозолясті      руки  сіють,
  Серця  жіночі  їх  плекати  вміють.
  Є  на  картині  півники  і  м  ята  -
  Людське  життя  на  кольори  строкате.
  Образи  й  біль  уміє  час  прощати,
  А  біль  душі  -  тертіння  лікувати
  Висить  картина  у  кімнаті  на  стіні,  
  Настане  день  -  віддам  її  доньці  .
  Аби  вона  бабусю  пам  ятала,
  А  рідний  край,  щоб  завжди  шанувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2017
Я  зустріла  тебе  у  снах
На  таємних  просторах  ночі,
Ти  вірвавсь  на  семи  вітрах
В  мої  мрії  казково-  дівочі.
У  пустелі  плекав  сади,
Й  буйні  клумби  у  подарунок.
Я  дбайливо  зібрала  плоди
Й  скуштувала  п  янкий  поцілунок.
Ми  шукали  планету  мрій,
А  відкрили  зорю  кохання.
Збудували  мости  надій,
В  час  взаємного  сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Зима  блукає  містом  в  самоті,
Немов  втомилась  від  страшних  мандрівок,
А  ліхтарі  у  сонній  німоті
Скрадають  сум  покинутих  домівок.
Вона  іде,здригаючись  щораз,
Оглушена  снарядами  і  болем,
В  буремний  час  із  ранами  образ
Несе  журбу  над  знівеченим  полем.
Зима  в  степу  снує  поміж  хрестів,
Де  бродять  душі  болісно  -  прозорі,
Ступа  крізь  морок  сірих  блок  -  постів,
Ховаючи  від  страху  очі  -  зорі.
На  білім  тлі  засніжених  полів
Збирає  маки,  зрощені  смертями,
Щоб  тишу  вимолить  в  невблаганих  вітрів
В  криваві  дні,  і  знов  прийти  до  тями.
Зима  блукає  містом,  ледь  жива,
Тонує  снігом  спогади,  мов  шрами.
І  на  обличчі  погляд  ожива,
А  голос    озивається  хорами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017
У  промінні  сонячнім  бачу  погляд  твій,
  Він  розсипавсь  перлами  в  міріади  мрій,
  Розбудив  кохання  й  сонні  почуття,
  Щоб  любов  відчути  аж  до  забуття.
  У  пташинім  співі  чую  голос  твій,
  Він  такий  бентежний,  як  морський  прибій,
  Мов  скрипаль  завзято  підбира  лади,
  Щоб  в  душі  від  щастя  зацвіли  сади.
  В  теплих  літніх  росах  вмию  дотик  твій,
  Він  такий  гарячий,  наче  суховій.
  Залоскоче  травами,  понесе  у  даль,
  Віджене  з  вітрами  сумніви  й  печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
В  ті  дні,  коли  небо  сумує,
І  чахне  старенька  зима,
Приходить  у  гості  Евтерпа,
І  настрій  сумний  підійма.
Сьогодні  вона  якась  дивна:
Сирингу  свою  не  взяла,
Рукою  угору  махнула,
Мов  натяк  на  щось  подала.
В  космічній  безодні  далекій,
Там  душі  полеглих  зійшлись,
Із  вуст  їх  холодних  молитви
Гарячі  на  землю  лились.
І  чути  у  тім  одкровенні
Про  те,  як  на  світі  жили,
Про  те,  як  свій  край  боронили,
Й  на  небі  спочинок  знайшли.
Одна  ось  шепоче  про  матір,
Що  змучена,  й  з  горя  не  спить,
І  двічі  на  день  до  могили
На  цвинтар  до  сина  біжить.
Болить  їй,  що  плаче  і  сохне,
Що  втратила  смисл  у  житті,
У  сорок  неповних  -  лиш  тліє,
Бо  в  неї  –  могила  в  душі.
Ось  друга  прийшла  до  порога,
Щоб  глянуть  ,  як  донька  росте.
Зайшла  у  дитячу  поспішно,
Й  побачила  ліжко  пусте.
Як  тато  у  рейс  від’їжджає
Живе  у  бабусі  вона,
У  снах  все  про  маму  питає,
І  схлипує  вранці  сумна.
Згадає,як  казку  читала,
Купала  в  відварах  із  трав,
І  долю  у  Бога  благала,
Ретельно,  щоб  їй  підбирав.
Тепер  лише  янголом  з  неба,
З’являється  доні  у  снах,
А  мамин  гарячий  цілунок
В  долоньку  сідає,  мов  птах.
А  третя  душа  озоветься
У  квітці,у  шепоті  трав,
Розкаже  про  завжди  одвічне,
Що  так,  ще  ніхто  не  кохав.
Про  трепет  сердець  у  пориві,
І  погляд  прощально  -  п’янкий,
Коханої,  що  проводжала
До  війська  у  час  нелегкий.
Загляне  в  віконце  вечірнє  -
Й  побаче  маля  на  руках,
Ось  фото  у  рамці  на  шафі,  
А  погляд  ожив  на  свічах.
Спокійна  душа,  що  хлопчина
Не  чує  страхіття  війни,
Що  виросте,  й  мама  розкаже,
Як  тато  поліг  восени.
Щороку,  як  небо  сумує,
І  чахне  старенька  зима,
Приходить  сумна  Мельпомена
Мовчазна  й  тривожно  –  німа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726148
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2017
Приходить  мить  глибокого  прозріння,
  І  біль  стирає  відчаю  сліди,
    Думки  шматує  дике  оніміння,
  І  душу  розтинають    холоди.
  А  час  дасть  шанс  -  і  сонце  лід  розтопить,
  Щоб  скверна  днів    пішла    у  небуття.
  І  відчай  в  мудрості  мовчання  перехопить,
  А  підлість  вимолить  у  честі  каяття.
Відходить  мить  глибокого  прозріння,
  Й  не  повернуть  років,  що  вже  пройшли.
  За  обрій  днів  думки,мов  сновидіння,
  Зболілись,  стерплись  й  тихо  відійшли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Не  забуду  батьківську  хату
  І  горіх,  що  росте  в  дворі,
  Муху  злу  і  не  дуже  лахмату,
  Що  дрімала  завжди  на  кублі.
  Не  забуду  корову  Квітку
  Й  запах  теплого  молока,
  І  в  сусідськім  паркані  дірку,
  Щоб  із  неї  шмигнуть  драпака.
  Не  забуду  смачні  пампушки,
  Борщ  добрячий  із  часником.
  З  сиром  спечені  в  печі  ватрушки,
  Свіже  сало  з  копченим  душком.
  Не  забуду  як  грали  в  латки,
  Як  купались  у  дні  жаркі.
  Будували  з  покривал  хатки,
  Й  спали  в  сіні  у  ночі  паркі.
  Не  забуду  ,  як  баба  гнала
  Випасати  у  луки  гусей,
  Як  лозиною  нас  шмагала,
  Щоб  не  чули  дорослих  речей.
  Не  забуду  дитинства  роки,
  Безтурботні  й  щасливі  дні.
  І  повчальні  гіркі  уроки,
  Що  в  житті  знадобились  мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2017
В  день  ясний,
  Коли  земля  палає  золотом,
  Й  манить  сад  осіннім  солодом-
  Холодно.
  Від  похмурих  днів  сумних,
  Від  дощів,  що  стеляться  калюжами,
  Й  від  вітрів,  що  з  крилами  стодужими-
  Холодно.
  Від  бездушних  слів  людських,
  Від  чужого  погляду  байдужого,
  Що  знесилює  здорового  й  недужого-
  Холодно.
  Від  невиправданих  втрат,
  Що  з  журбою  в  серці  оселилися,
  Й  сліз  гірких,  що  з  тугою  зріднилися-
  Холодно.
  Від  солодкої  брехні,
  Що  в  обіцянки  пусті  убралася,
  І  за  обрієм  далеким  враз  озвалася-
  Холодно.
  Від  злорадісних  розмов,
  Що  кнутом  по  тілу  б’ють  від  заздрості,
  Від  пліток,  що  позбавляють  радості  -
  Холодно.
  В  хмарний  день,
  Коли  природа  диха  холодом,
  Й  сіре  небо  затягло,  мов  волоком-
  Морозно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725961
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017
Дивлюсь  з  вікна  в  самотній  парк  зимовий,
  Похмурий  день,  мов  казка  із  химер.
  Кленовий  лист  як  докір  випадковий
  У  вихрі  днів  на  дереві  завмер.
  Змарнілий  вкрай,  обпалений  вітрами,
  Останню  мить  живе  до  забуття.
  В  зимових  снах,  окутаний  снігами,
  Він  не  блага  в  природи  вороття.
  І  ось  кінець  -  затрясся  й  впав  безшумно,
  Він  в  цьому  світі  був  звичайний  гість,
  Дерева  в  смутку,  й  стало  якось  сумно,
  Що  вже  ніхто  про  це  не  розповість.
  Дивлюсь  з  вікна  на  мовчазні  дерева,
  Що  проводжають  лист  в  беззвісну  путь,
  Їх  оповила  тиша  кришталева,
  Щоб    цю  печаль  вже  до  весни  забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725774
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2017
Біле,  біле  все  навкруг  -  пада  сніг,
  В  соннім  парку  між  дерев  мовчки  ліг,
  Землю  лагідно  укрив  в  хмурі  дні,
  Заколисуючи  все  в  тихім  сні.
  Ясно,  ясно  в  темну  ніч  -  сяє  сніг,
  Місяць  ніченьку  стеріг  -  й  спать  не  ліг.
  Сніг  одяг  дбайливо  парк  в  орілаг,
  Побажав  щасливих  снів,й  земних  благ.
  Тихо,  тихо  навкруги  -  спить  усе,
  Тільки  думка  з  самоти  сум  несе,
  Не  покликать  в  пізній  час  почуття  -
  Сон  таємно  понесе  в  небуття.
  Біле,  біле  все  навкруг  -  чистий  лист.
  Снігопад  створив  пейзаж  -  має  ж  хист.
  Оживив  безсилі  вмить  відчуття,
  І    з'явилось  неземне  сприйняття.  
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2017
Легко  голубіють  сині  небеса,
  Срібно  кришталиться  вранішня  роса,
  Жовто  золотіють  в  променях  поля,
  Плодом  обважнілим  хилиться  гілля.
  Стомлено  рясніє  плодородний  сад,
  Винно  -  соковито  стигне  виноград.
  Чебрецево  -  м'яко  пахне  у  степах,
  А  туман  завісою  стелиться  в  ярах.
  Пишно  й  різнобарвно  виграва  квітник,
  Вабить  ароматами  наче  чарівник.
  Крадькома  не  кваплячись  літо  утіка
  Чистоплинно  змиє  слід  його  ріка.
  Диха  прохолодою  стомлена  земля,
  Скупана  дощами  засина  рілля.
  В  небі  перелітні  попливуть  ключі
  Одиноко  й  сумно  стане  уночі.
  Поступово  зблідне  радісний  пейзаж,
    Осінь  створить  власний  стильний  антураж.
  І  барвисто  -  сонячні  й  теплі  колажі
  Зміняться  на  темні  й  сірі  вітражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725579
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2017
Природа  умивається  дощем,
І  вже  скидає  втому  після  спеки,
Під  краплями  дощу  закохані    лелеки
Танцюють  вальс  під  співи  солов’їв.
У  теплу  зливу  огортаються  поля,
Від  спраги  сонях  аж  змарнів  красою,
Та  вранці  свіжою  він  вмиється  росою,
Й  щасливим  поглядом  полине  в  небеса.
Ідуть  дощі,  змиваючи  жагу,
І  свіжість  у  життя  вливається  струмками,
А  вир  стихії  нас  з  буденними  думками
Безжально    поглина  в  безодню  відчуттів
Ідуть  дощі…  Я  чую  їх  вночі.
Як  по  шибках  вистукують  морзянку.
Крізь  сон  ці  звуки    слухаю  до  ранку,
З  перекликами  звуків  цвіркунів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Я  зустрінусь  з  літом  десь  у  полі,
  Де  вітри  гуляють  в  самоті.
  Виллю  сум  з  душі  на  видноколі,
  Й  попрощаюсь  з  ним  у  гіркоті.
  Розкажу,  як  зустрічала  ранки,
  Милувалась  росами  й  дощем,
  Й  на  зорі,оспівані  світанки,
  Проводжала  в  сутінки  з  плачем.
  Розповім  про  квіти  й  буйні  трави,
  І  магічний  голос  цвіркуна.
  Про  гінкі  нескошені  отави,
  Що  п  янять,мов  зілля  чаклуна.
  Я  зізнаюсь  в  щирості  й  любові,
  Й  відпущу  в  таємну  світлу  путь.
  Перерву  позмову  напівслові,
  Щоб  вже  подих  осені  відчуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725078
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.03.2017
В  осінню  тишу  вечорову
Зайшла  красуня  гонорова.
Свій  плащ  яскраво  -  бурштиновий
Фортово  скинула  з  плеча.
Поважно  сіла,  наче  вдома,
Взяла  старі  фотоальбоми
Й  під  спів  музики  -  казанови
Вдихнула  в  ноти  почуття.
Як  грала,    скрипка  мов  ридала,
Й  до  болю  душу  розтинала
В  пітьмі  мовчазній,та  благала
Знайти  розраду  й  каяття.
А  мить  підкралася  таємно,
Омила  слізьми  душу  темну,
І  в  дощових  струмках  плачів
Журба  розмокла  від  дощів.
Цю  гру  душею    я    відчула,
І  легко,  з  трепетом  вдихнула
Чарівну  музику,  й  величну
Красу  миттєво  -  блискавичну.
В  осінню  тишу  вечорову
Пішла  панянка  гонорова,
Плащем  махнула  феєрично
Й  тихенько  зникла  загадково.
Красуню  буду  уявляти
І  в  снах  до  неї  розмовляти,
Струшу  дощем  із  парасолі
Й  полину  в  спогади  поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724981
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2017
  Вона  так  ніжно  пестила  руками,  
  Він  закохавсь  -  та  народилась  драма.
  Клен  вмить  для  Осені  все  золотом  укрив,  
  Створивши  цей  божесвений  мотив.  
  Кокетка  ж  Осінь  почуттів  не  мала,  
  Тому  для  Дуба  пісеньку  співала,  
  І  посміхалась  Ясену  казково,  
  На  руки  впала  Буку  -  випадково.  
  Сміялась  голосно  і  вдало  жартувала,  
  Із  Вітром  -  пустуном  відкрито  фліртувала.  
  А  Клен  дививсь  і  слав  листи  зізнання,
  Палав  в  душі  яскравий  жар  кохання.  
  Клен  дивувавсь  осінній  неземній  красі,  
  Його  ж  коханню  дивувалися  усі.  
  А  Осінь  з  Вереснем  в  цей  час  в  саду  гуляла,  
  Завзято  з  Жовтнем  в  парку  танцювала.  
  Та  Листопад  побачив  муки  Клена,  
  Поніс  він  Осінь  в  далечінь  шалено.  
  Останнім  листом  Клен  у  слід  махнув,
  Заплакав  дощиком,  і  до  зими  заснув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2016/04/blog-post_94.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2017