| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Усміхнися незнайомцю!
Поділись душі теплом!
Мов палким промінням сонця,
Хай пройме його добром!
І ймовірно, незнайомець
Стріне з усміхом когось,
Не всміхнеться хто, натомість –
Усміхнеться інший хтось!
Хай це сонячне зайчисько
З добрих усмішок людських
Промайне по світу блиском
На обличчях всіх земних!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020
Оце так погляд!
Ти знаєш, мій їде дах.
Коли ти поряд -
Я розчиняюсь в твоїх очах.
Палає серце.
Мурахи по всій спині.
Знести як все це,
Не захлинувшися у слині?
Втрачаю розум
І власних не бачу дум.
Один лиш роздум -
"Чи відчуваєш ти теж цей струм?"
Душа - окремо.
Ти краща з сердечних вбивць.
Давай втечемо!
Навколо стільки спокійних місць.
Обнявши, мушу
Відчути твоє тепло.
Взяла за душу.
Мені так добре ще не було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Моє серце, неначе вбиральня
У людному хостелі, знаєте -
Ну всі ломляться в нього нахабно,
А воно вічно кимось зайняте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803452
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 17.08.2018
ніколи у тебе не буде мене
ніколи не матимеш змоги
дізнатись що значить кохання моє
і віра в твої перемоги
ніколи моя не торкнеться рука
твоєї руки вже ніколи
не зможеш відчути на тілі мурах
мої не почуєш приколи
ніколи вже люба не знатимеш ти
як добре стрічати на ґанку
з гастролей мене і зо мною затим
кохатись нестримно до ранку
ламати на ліжку останні цвяхи
стираючи в порох матраци
тікати налякано геть як птахи
від диких причеп папараці
і в авіарейсі бориспіль-париж
на теплім плечі моїм спати
не будеш ти мила ніколи вже більш
забудь про це просто назавжди
ніколи цього вже не буде тепер
мої почуття охололи
ніколи цього не було у тебе
і більше не буде ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Я малювати починав життя
На білому і чистому папері.
І гумкою стирав, і виправляв,
І підчищав розплилі акварелі.
Я додавав сердечно почуття:
Увесь їх ряд, від щастя до страждання.
Перемальовував, перегравав,
Цим витвіром вражати мав бажання.
Та наступила мить, як той папір
Вже не уміщував ніякі фарби.
Не зносив він ані мазків, ні дір -
Від неприпинного тертя став бляклим.
Утратив той малюнок чар і блиск,
Хоч я шукав найяскравіші барви.
Та й геть зобгався і зносився лист,
Став для своєї цілі непридатним.
Я малювать життя не припиняв:
Узявся за гуаш й принадний ватман,
Підрамником мольберта обладнав
І в полотно встромивши пензля жадно,
Я метушні навкруг себе здійняв,
Немов утратив весь свій глузд в натхненні,
Бо вийшовши за межі полотна,
Я врешті перейшов до стін майстерні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763064
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.11.2017
Ти вийшла заміж, а краще б за межі!
Тобі так не личать весільні одежі.
Ця сукня... ти в ній, наче зроблена з цукру,
та краще вже, знаєш, лизнути отрути.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі
своєї слоново-кісткової вежі:
шукала себе серед інших роками
і мріяла щастя торкнутись руками.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі!
Ти знаєш, про що я - в тобі було дещо!
Шаблони... ти їх не терпіла ніколи,
допоки в одну мить не встряла в це коло.
Ти вийшла заміж, а краще б за межі.
Ми друзі з тобою тепер лиш в мережі.
В онлайні й по вуха в лайні - непогані.
Нехай оминають нас самоомани!
Ти вийшла заміж, а краще б за межі.
Та й байдуже вже - ти мені не належиш!
Тримайся! Ти майже відчула з ним щастя!
Й на цім перехресті зі мною прощайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763054
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.11.2017
Дивлюсь у дзеркало і бачу з м'яса тіло,
Що підконтрольне полум'ю, ледь-ледь помітному в очах,
Дивлюсь у дзеркало й не маю навіть тіні
До того тіла з м'яса співчуття.
Сьогодні я над ним як слід буду знущатись,
Тягнучи і підводячи його до тяжкого труда.
Від болю в м'язах цьому тілу не сховатись -
Мозолів лиш не буде на вустах.
Ганьба тому, хто своє тіло скрізь жаліє!
Не усвідомлюючи те, що він - тривкий й бесмертний дух,
Що втом не зна, якщо достойне має діло,
А тіло те веде, як скот пастух.
Ти тілу воля, сила, його біль і втома -
Усе заховано в тобі, натхнення теж шукай десь там.
Дух - ти, а підкорятись духу тілу - сором!
Тож підіймайся й зцілень не чекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2017
Ти, як завжди, гаряча, мов перепічка київська,
Та тобою добряче вже, здається, наївся я.
У моїй голові думки про тебе, що пліснява,
Але в серці моєму нема місця - там тіснява.
Я також, як ти знаєш, був тобою захоплений
І баляси твої я слухав, мовби закохано,
Та чи не через те, що маю слабкість гріховную
До дівчат, що говорять солов'їною мовою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
***
Лежу на земле плашмя книзу лицом,
питая волшебную негу...
Ты думаешь, я помешался умом?
Нет - я обнимаю планету!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740758
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2017
В кайданах земного тяжіння,
За ґратами земного життя,
Укриті невігластва тінню
Ми бігли до рук небуття.
Униз по низхідній спіралі,
Угору до вершини глупства,
Забувши про норми моралі,
Геть від розуміння єства.
Вогонь філософії гніву
Вщент спалював у людях людей,
Ми стрибали разом у прірву,
Кленучи за це не себе.
І в Бога кидали камінням,
Дарів цурались Його та див,
Піддавшись цьому божевіллю,
Руйнували Його сади.
Втрачали надії і мрії,
Зневірившись у сили свої,
Та все ж закликали до дії
Товарищів і ворогів.
І я вірю в те, що ми зможем,
Що зможем сили в собі знайти
Щоб вийти за межі земного,
Зламавши кайдани оті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017
Оброста сердечко мохом,
Сік кривавий пролива.
Землю зрошуючи гойно,
На якій зросте трава.
В ній я ляжу безтурботно,
Щоб віддатися думкам.
Біля затхлого болота
Дух мій в хащах заблука.
Він шукатиме кохання,
Бо любити завжди хтів.
Від нестерпного бажання
Вмре без будь-яких надій.
Буде скрізь його шукати -
Кождий кущик обійде,
Кожду гілку пелехату
І знайде його онде...
Де цвітуть-біліють квіти
Серед шелесту дерев,
Що шумлять, немовби діти;
Хіть кохатися бере!
Заховавшися від світу,
Щастя обійму своє.
Розцвіте сердечко квітом,
Мед солоденький проллє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2016
Світ - це поле, в якому ми воїни,
де вороги не завжди один одного
б'ють, а частіше і зовсім у зговорі.
Поле, в якому для себе ми вороги.
Світ - це ліс, у якому ми добриво;
він нас і з'їсть, як не будем хоробрими,
як не здамо та не схилимо голови.
Ліс, у якому ми будем поховані.
Світ - це море, в якому ми тонемо,
берег шукаючи, гре́бучи стомлено,
крізь буревій, хвилі, голими й кволими.
Море, в якому пливемо ми колами.
Світ - це обрій, в якому ми з подивом
різні дива і скарби віднаходимо:
щастя, любові, добра теплі промені.
Обрій, в якому ми творимо спомини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2016