Анатолій Загравенко

Сторінки (3/276):  « 1 2 3»

Бандерівський інтернаціоналізм

Бандерівський  інтернаціоналізм

(Сонет)

Згадаймо  вдячним  словом  і  євреїв  
за  громадянський  подвиг  і  сумління,  
що  в  армії  повстанській,  під  землею,  
служили  вірно  й  чесно  Україні.

І  гинули  також  в  боях  за  неї  
ті  лікарі  й  перукарі  відмінні  
на  диво  вам,  базіки  й  фарисеї,
І  не  було  умільцям  тим  заміни.

Грузини,  молдавани  та  узбеки  
з  бандерівцями  мужніми  так  само,  
бувало,  що  в  одну  лягали  яму.

Той  героїчний  час  не  так  далекий,  
щоб  не  довели  органи  безпеки  
всю  правду  тим,  що  з  чорними  ротами.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2016


Що в голові?

Що  в  голові?

(Сонет)

У  мене  є  Вкраїна  і  Тарас.  
Державний  Гімн  один  з  найкращих  маю.  
А  що  надбав  зросійщений  Донбас,  
що  власну  кров  з  чужою  проливає?

Російські  зброя  і  боєзапас.  
Сепаратист  за  що  у  нас  стріляє?
За  що  він  люто  ненавидить  нас?  
Яким  своє  майбутнє  уявляє?

Бандерівці,  допоки  ще  живі,  
за  що  йому  страшні  і  ненависні?  
За  те,  що  не  корилися  Москві  
та  мали  честь  і  український  вишкіл?

То  що  ж  в  сепаратиста  в  голові,  
так  само,  як  і  в  окупантів  прийшлих?


––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693889
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2016


Грішник

Грішник

(Сонет)

Як  поминали  рідні  чоловіка,  
ковбас,  що  він  любив,  згадали  сорт.  
Зла  за  життя  кому  завдав  і  стільки,  
підсумував  у  пеклі  старший  чорт.

У  час,  як  поминальники-базіки,  
вже  дорізали  поминальний  торт,  
небіжчик  з  пекла  кинувся  навтіки  
так  вправно,  як  собака  на  апорт.

Чорти  одначе  втікача  спіймали  
і  в  гарячіший  кинули  казан,  
ще  й  рогачами  аж  на  дно  запхали.

–  Не  смій  нас  більше  злити,  стариган.  
Тебе  ж  ми  ніби  і  не  зобижали.  
Смоли  на  свято  дозволяли  жбан.


––––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693715
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2016


Цвітіння в жовтні

Цвітіння  в  жовтні

(Сонет)

Каштан,  що  за  вікном,  розцвів  у  жовтні.  
Ще  листя,  ніби  навесні,  зелене,  
хоч  те,  що  поруч,  вже  цілком  пожовкло.  
Виходить  –  схожий  той  каштан  на  мене.

Про  те,  що  вже  прожив  життя,  промовчу.  
Воно  промчалось,  наче  кінь  шалений.  
Та  в  силі  я  роздерти  пащу  вовчу,  
в  руках  тримати  шаблю  і  знамено.

Я  для  двобою  з  ворогом  готовий,  
як  і  козацький  предок  мій  чубатий.  
Те  ж  і  мене,  що  і  його,  тривожить,  
щоб  Україну  ворогу  не  здати.

Каштан,  що  за  вікном,  розцвів  у  жовтні.  
То  є  мені  із  кого  приклад  брати.


––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693498
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2016


Небесний стан

Небесний  стан

Якщо  вже  віддалась  тобі  кохана,  
то  ти  такого  щастя  гідним  будь.  
Не  смій  завдати  необачно  рану,  
а  краще  обцілуй  набухлу  грудь.

Солодощі  та  ніжність  океанно  
на  вас  обох  прибоєм  напливуть  
у  царстві,  де  на  ложі  щастя  п’яне  
і  чари,  що  й  до  смерті  не  забуть.

О,  сонячність,  що  в  серці  Дон  Жуана,  
які  там  заборони  можуть  буть,  
як  символом  життя  стає  кохання?

В  ту  мить  сади  і  взимку  зацвітуть,  
щоб  легко,  як  у  градуснику  ртуть,  
ми  до  небесного  злетіли  стану.


–––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693287
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2016


Безпідставні звинувачення

Пчих,  або
безпідставне  звинувачення

(Сонет)

На  огорожі  десь  чи  в  туалеті,  
не  знаю  де,  з’явився  раптом  вірш  
незнаного  народного  поета  –
на  вожаків  місцевих  бруду  ківш.  

Сам  голова  міський  те  по  секрету  
в  образі  усній  виказав  мені  ж,  
що,  будучи  редактором  газети,  
йому  загнав  я  ніби  в  спину  ніж.

Забити  в  груди,  що  не  я?  Та  де  там?
Адже  я  й  справді  видав  кілька  книг.  
То  й  удостоївсь  звинувачень  тих.

Одначе  гнів  мій  заблищав  багнетом:  
«Щоб  я,  легальний,  та  для  туалета?»
Доречним  був  чийсь  на  здоров’я  пчих.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2016


Чари осені

Чари  осені

(Сонет)

Журавлі,  немов  людські  літа  
не  весняно-юні,  а  останні.  
А  принишкла  осінь  золота  
ніби  шле  листи  також  прощальні.

Срібне  павутиння  проліта  
в  бабиного  літа  осіянні.  
Вод,  уже  холодних,  чистота  
плине  вдаль  в  прозорому  тумані.

Завмирання  стишена  пора  
у  на  зиму  зораному  полі.  
Подорослішала  дітвора  
теж  уже  за  партами  у  школі.

Час  цілком  легальний  для  бобра  
з  виводком  на  темних  вод  роздоллі.


–––––


©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692930
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2016


Зіткнення

Зіткнення

(Сонет)

Я  з  підлістю  зіткнувся  віч-на-віч.  
Отож  не  обійтись  уже  без  бою.  
Ніяк  не  розминутися  з  горою.  
Тож  боротьба  хай  буде  варта  свіч.

Довкола  тільки  безпросвітна  ніч.  
Дамоклів  меч  висить  над  головою.
Одначе  я  намацую  набої.  
Готуюсь  вправно  зняти  зброю  з  пліч.

Ще  мить  –  і  вже  не  знати  хто  кого  
в  дуелі  неминучій  переможе.  
Не  залиши  мене,  всесильний  Боже.

Бо  не  байдужий  же  і  ти,  либонь,  
кого  змете  з  лиця  землі  вогонь,  
а  хто  хоч  що,  не  встояти  не  зможе.


––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692735
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2016


Було село

Лиш  згадка

(Сонет)

Лиш  згадка,  що  було  село.  
Ні  хліба  нині,  ані  сала.  
У  високосний  рік  не  стало,  
що  Україною  було.

І  все,  що  пахло  та  цвіло,  
що  мовилось  чи  то  співалось,  
одвічно  будучи,  пропало,  
як  інше  різне  ремесло.

А  ще  по  цій  землі  пройшло  
сучасне  іноземне  рало,  
що  все  довкола  розорало.

Правічна  назва  відлунала,  
що  прийшлий  знав  іще  монгол,  
де  так  йому  не  повезло.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2016


Фальшивий рядок

Фальшивий  рядок

(Сонет)

Навеки  сплотила  великая  Русь.
Уривок  з  гімну  імперського
Радянського  Союзу.

З’єднала,  захопивши,  не  навіки  
Московія  азійська,  а  не  Русь.
А  час  настав,  то  кинулись  навтіки,  
як  від  ножа  чи  від  сокири  гусь.

Народи  повноцінні,  не  каліки.  
На  дідька  їм  коритися  комусь?
Звільнилась  від  імперської  опіки  
так  само  й  наша  Україна-Русь.

Оговтавшись,  взялись  наздоганяти  
народи  вільні  зверхники  Кремля.  
Одначе  окупована  земля  –
то  ж  як  людина,  кинута  з  ґрати.

Бравурності    також  не  слід  чекати  
від  того,  що  в  неволі,  журавля.


––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692317
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2016


На себе надіймось

На  себе  надіймось

(Сонет)

Щось  довго  та  роса  на  сонці  гине,  
а  злочинам  Кремля  немає  спину.  
І  стільки  є  на  світі  Україна,  
все  супроводжують  її  руїни.

Туди,  де  ллється  кров,  де  стрілянина,  
матуся  мусить  виряджати  сина  
полеглому  героєві  на  зміну.  
І  встояти  він  мусить  неодмінно.

Бо  хай  там  що,  Америка,  Європа  
за  нього  землю  кров’ю  не  окроплять  
у  битві  із  агресором  російським.

Лиш  наше  і  ніяке  інше  військо  
звільнять  Донецьк,  Луганськ  та  Севастополь.  
Отож  на  себе  тільки  і  надіймось.


––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2016


Чужинська кров

Чужинська  кров

Поэты  все  единой  крови.
С.  Есенин.

Та  ні,  Сергієчку,  не  всі.  
Є  серед  них  сепаратисти.  
Під  «Градів»  грім  й  свинцеві  свисти  
ідуть  по  істинній  Русі.

Кров  українська  по  росі.  
Таке-то,  бачиться,  намисто  
розсипав  щедро  дух  нечистий.  
Тягар  агресії  насів.

Яка  ж  різниця,  чи  фашист,  
а  чи  так  званий  «брат»  московський?  
От,  щоб  побачив  Маяковський!

Єдина  суть,  той  самий  хист.  
Зросійщення  розмах  петровський  
наслав  з  Кремля  авантюрист.


––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691967
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2016


Татарська весна

Татарська  весна

(Сонет)

Татарський  Крим,  зросійщений  до  краю,  
себе  у  прорадянськість  повернув.  
Татарам  з  того  радості  немає.  
Пройти  належить  визвольну  війну.

Орел  імперський  груди  розриває,  
як  у  роки,  коли  ще  Сталін  був.  
Народ  з  патріотичним  Курултаєм  
усе  ж  в  надіях  на  свою  весну.

Не  знати  тільки,  як  вона  настане  
та  у  яку  обернеться  ціну.
Але  рабом  татарин  вже  не  стане,  
бо  волі  трохи  все  таки  ковтнув.

І  попри  смерті  та  болючі  рани  
не  зрадить  він  Вітчизну  чарівну.


––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691778
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2016


Право на багатство

Право  на  багатство

(Сонет)

Якщо  багатий  видатний  діяч,  
я  тільки  –  за.  Й  дивуюсь  тим,  хто  проти.  
Не  захопив  би  ледар  чи  партач
з  нікчемами  заможності  висоти.

Доволі  вже  терпіти  від  нестач,  
залежати  від  зверхності  босоти.  
Не  дай  ще,  Боже,  булаву  й  пернач  
негідникам  у  руки  й  ідіотам.

Ми  за  віки  ці  лиха  вже  пройшли,  
втрачаючи  державу  й  рідну  мову.  
Такого  статись  не  повинно  знову.

А  клички  «малороси»  та  «хохли»  
і  змили,  і  підлогу  підмели,  
укоренивши  нації  основу.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691579
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2016


Одні на планеті

Одні  на  планеті

(Сонет)

Таке  можливе  лиш  у  мріях,  
щоб  Бог  переселив  Росію  
на  іншу  Всесвіту  планету,  
де  ані  Криму,  ні  Судетів.

Ґрунт,  що  у  нім  заснули  змії,  
так  само  хай  би  сніг  завіяв.  
Й  були  націлені  ракети  
на  прийшлі  з  космосу  комети.

А  інших,  окрім  них,  народів  
на  заході  а  чи  на  сході  
нема,  як  не  було  ніколи.  

Куди  не  глянь,  лиш  простір  голий.
Тож  їхнє  все,  як  є,  спроквола.  
З  їх  волі  навіть  сонце  сходить.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2016


Тільки ти

Тільки  ти

Як  хороше  мені  з  коханою  тобою  
відчути  хміль  тепла  й  до  болю  знаний  пах,  
упитися  ще  раз  розкішною  красою,  
побачити  себе  у  сонячних  очах.

У  мить,  як  біль  розлук  аж  там  десь,  за  горою,  
й  збувається  усе,  як  у  найкращих  снах,  
я  справді  як  Адам  із  Євою  тобою  
в  казковому  саду  в  Господніх  небесах.

Нам  зустрічі  завжди  були  дорожчі  раю,  
як  в’язневі  його  уже  відбутий  строк.  
Між  тисяч  лиш  тебе  єдину  розпізнаю,  
примітну,  яскравішу  між  зірок.

З  усього,  що  в  житті  як  заповітне  маю,  
тебе,  одну  тебе  на  краплю,  на  ковток.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016


Собі про себе

Собі  про  себе

(Сонет)

За  ким  страждав,  кого  любив,  
все  ж  тим  душі  не  осквернив.  
Любов  шляхетніша  і  краща,  
ніж  скошена  від  злості  паща.

Так  само  й  гнів  мене  учив,  
щоб  я  дурного  не  робив  
і,  живучи  все  важче  й  важче,  
не  опускався  до  пропащих.

У  дії,  мов  локомотив,  
і  нині  так  живу,  як  жив,  
в  самотності  колючих  хащах.

Обравши  сам  собі  упряжку,  
життя,  що  в  нім  нема  поблажки,  
труджусь  один  за  колектив.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2016


Невдале побачення

Невдале  побачення

(Сонет)

Я  жінку  пожалів  і  покохав.  
Відкрився  –  і  побачення  призначив.  
Одначе  все  ж  спіткала  нас  невдача.  
Був  дощ.  І  я  з  машиною  застряв.

Тож  стільки  на  педаль  не  натискав,  
не  зрушилася  з  місця  вража  кляча.  
Як  браво  не  ревів  двигун  ,  одначе  
все  ж  Бог  надії  згодом  крила  склав.

Розгнівана  супутниця  моя  
тим  часом  зашипіла,  як  змія,  
що  я  невдаха  й  не  туди  заїхав.

Мені  так  само  стало  не  до  сміху,  
тим  більше  до  цілунків  та  утіхи.  
Вона  пішла.  Враз  витрезвів  і  я.


––––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016


Уявімо себе

Уявімо  себе

(Сонет)

"Якби  в  мене  була  така  армія,  як  УПА,  
німецький  чобіт  ніколи  не  топтав  би  
землю  Франції"?,  -  казав  Шарль  де  Голль,  
президент  Франції  у  1958—1969  роки.


«Яка  армія  може  похвалитися  тим,?  що  
ще  протягом  десяти  років  по  закінченні  
Другої  світової  війни  могла  вести  бойові  
дії  без  підтримки  ззовні?  Четники  
Михайловича  в  Югославії  склали  зброю  
через  рік  після  приходу  до  влади  Тіто.  
"Зелені  брати"?  у  Прибалтиці  трималися  
два  роки.  Армія  Крайова  у  Польщі  –  
також  два  роки.  УПА  виявилася  найстійкішою"?,  -  
заявив  Че  Гевара,  команданте  Кубинської  
революції  в  1959  році.

––––

Читачу  дорогий,  хоч  на  хвилину  
давай  усе  ж  уявимо  з  тобою,  
що  поклялись  ми  рідній  Батьківщині  
за  неї  стати  з  ворогом  до  бою.

А  ворог  лізе,  що  немає  спину.  
І  маєш  ти  лише  криївку*  й  зброю  
з  сорочкою,  що  вишила  дружина,  
та  в  ранці  з  «Кобзарем»  важкі  набої.

Сім’я  десь  там  не  рік  чи  два,  а  десять.  
А  ти  із  побратимами  у  лісі  
за  рідних  підневільників  боїшся.

Тим  часом  нагорі,  в  радянській  пресі,  
що  тільки  може,  те  про  тебе  й  бреше  
московсько-окупантське  мракобісся.

*  криївка  –  інженерна  споруда,  в  якій  
переховувалися  вояки  УПА,  схрон,  бункер.


––––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016


Мудрість, мужність, шляхетність

Мудрість,  мужність,  шляхетність

Націоналізм  має  бути  мудрим,  
мужнім  і  шляхетним.
Дмитро  Донцов.


А  вдумаймось  лишень  в  слова  Донцова,  
у  чому  їхня  суть  і  глибина.  
Віками  гнана  українська  мова,  
виходить,  що  шляхетна  і  вона.

В  ній  зерна  слів  відбірних,  без  полови,  
пропахла  глини  запахом  стіна  
і  пісня,  й  щира  між  людей  розмова  
та  хліб  і  сіль  гостинні,  не  війна.

В  ній  чистота,  а  не  словесний  бруд,
духовність  вища  і  присутність  Бога,
не  більшовицький  чужомовний  суд,  
безхлібна  в  яму  ще  живим  дорога.

Планети  вільний  різномовний  люд  
чи  повноцінний  без  народу  мого?


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016


Будьмо гідними

Будьмо  гідними
(Сонет)

На  підтримку  Президента  України
Петра  Порошенка,  котрий  у  вкрай
складних  умовах  сучасності  врятував
державність  України  і  відродив  її
Збройні  Сили  у  той  час,  як  його
попередник  на  вищому  державному
посту  мав  наміри  цілком  протилежні,
хлюпаючись  в  лазневій  купелі  разом
з  очільником  одвічно  ворожої  нам
іноземної  держави.

Хто  б  що  не  говорив  про  Порошенка,  
та  з  українців  мусить  знати  кожен,  
що  в  одиночку  Україна-ненька  
імперію  ніяк  не  переможе.  

Отож  ура-бравурним  дзенькам-бренькам  
безпечно  піддаватися  негоже,  
бо  більш  ніхто,  а  тільки  людство  всеньке,  
нам  у  протистоянні  допоможе.

То  будьмо  ж  досить  мудрими,  панове,  
і  зважені  лише  робімо  кроки,  
щоб  зберегти  державу  й  рідну  мову  
та  разом  з  ними  землю  й  Дніпр  широкий.

Ще  дорожімо  пам’яттю  і  словом  
борців  національних  та  пророків.


––––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016


Українська боротьба

Українська  боротьба

Наша  боротьба  –  це  щось  більше,  
ніж  сама  національна  боротьба,  
бо  наш  ідеал  свободи  –  це  ідеал  
всіх  вільних  людей.
Степан  Бандера.


За  що  совки  Бандеру  ненавидять?  
За  те  у  першу  чергу,  що  совки.  
Їм  до  душі  усе,  що  нам  огидне  –  
приховані  пани  і  кріпаки.

Честь  нації  вбивало  дике  бидло,  
що  на  умовних  шлемах  в  них  зірки.  
Земля  була  від  крові  –  як  повидло,
ідеям  нездійсненним  завдяки.

А  про  Бандеру  все  горлянки  дерли,  
мовляв,  убивця  він,  а  не  вони,  
коли  в  боях  та  у  криївках  мерли  
Вкраїни  непокірної  сини.

Свою  повстанець  захищав  Говерлу.  
Енкаведист  був  прийшлим,  навпаки.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2016


Тільки це

Тільки  це

(Сонет)

Я  і  ти.  Я  і  ти.  Два  відмінних  світи,  
що  так  солодко  їм  у  єднанні.  
Ти,  як  зірка,  собою  мені  посвіти,  
всеньку  ніч  посвіти,  до  світання.

В  світі  більшого  щастя  повік  не  знайти,  
ніж  дарунок  від  Бога,  –  кохання.  
Так,  як  цвіт  навесні  із  тепла  й  чистоти,  –  
і  жага,  і  взаємне  бажання.

Мить,  коли  неземне  шепотять  почуття,  
що  й  цілунки  солодші  від  того.  
Тільки  з  цього  нове  розпочнеться  життя,  
з  твого  лона  земного  й  святого.

О,  твій  подих  і  пах,  і  екстаз  забуття.  
Тільки  б  це.  Тільки  це.  Більш  нічого.


––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016


Мить юності

Мить  юності

Відкрив  для  себе  істину  жахну,  
що  кепське  вже  моє  з  літами  діло.  
Щоб  це  було  в  долюдську  давнину,  
співродичі  б  мене  давно  вже  з’їли.

Побути  б,  як  колись,  ще  мить  одну  
украй  зеленим,  а  не  переспілим,  
в  степу,  де  гострий  запах  полину  
і  квіти  –  сині,  жовті  й  надто  білі.

Відчути  холод  чистої  роси,  
коли  шугає  сонце  в  море  неба.  
Почути  птиць  бадьорі  голоси.

За  світ  цей  порадіти  і  за  себе,  
де  між  ніким  іще  не  м’ятих  стебел  
від  вітру  злет  дівочої  коси.


–––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016


Багач у пеклі

Багач  у  пеклі

В  казан,  що  в  нім  смола,  не  поспіша  багач.  
Від  слуг,  що  нагорі,  чекає  передач.
–  Чого  стоїш?  Влізай!  Роздумує  він,  бач.–  
зневажливо  кричить  рогатий  наглядач.

У  парі  із  бомжем  у  казані  багач.  
В  єднанні,  як  потік,  –  і  сміх,  і  гріх,  і  плач.  
Грішить,  відома  річ,  рогатий  наглядач,  
що  замість  батога  застосував  рогач.

Не  їсть  уже  й  не  п’є  у  казані  багач,  
бо  відібрав  усе  у  нього  наглядач,  
ще  й  перекрив  шляхи  ймовірні  для  постач.  
–  Як  люди  тут  усі.  А  він  жирує,  бач!

Хто  знає,  звідкіля  узявся  в  пеклі  м’яч.  
Ударити  його  намірився  багач.
Та  миттю  налетів  рогатий  наглядач.  
Долив  з  відра  смоли,  з  м’яча  зробивши  квач.

Хоч  смійся,  а  хоч  плач,  не  в  гуморі  багач.  
У  споминах  усе  питво  й  відбірний  харч.
–  Ану  хутчій  в  котел!  Розмріявся  він,  бач!  
Ти  ж  в  пеклі,  не  в  раю!  –  не  стримавсь  наглядач.

Всі  ближні  казани  з’єднав  ураз  багач,  
бо  раптом  увімкнув  свій  радіоприймач  
в  той  час,  як  нагорі  тривав  футбольний  матч.
 –  Суддю  –  на  мило!  Пас!  –  волав  і  наглядач.

–  За  те,  як  вік  прожив,  о,  Господи,  пробач!  –  
в  нагрітім  казані  розкаявся  багач.
–  Ти  ж  козаком  не  був!  Ану  віддай  пернач!–  
розпорядився  теж  сердитий  наглядач.

–  Тепер  ти  –  як  усі.  Отож  бери  драпач,
бо  поміж  казанів  розгардіяш,  як  бач.  
Дивися  лиш,  в  смолу  його  не  утокмач.  
За  ним  гріхів  нема…  –  розчуливсь  наглядач.  

В  наземному  житті  не  знаючи  нестач,  
в  підземному  не  міг  змиритися  багач,  
що  все,  окрім  смоли,  тут  в  дефіциті,  бач,  
та  тільки  спину  гни,  як  золотошукач.

А  раз  пожартував  рогатий  наглядач:
 –  Ти  поміж  нас  один,  як  мовиться,  багач.  
Сідай  на  цю  мітлу  й  женись  по  пеклу  вскач,  
щоб  чувся  всюди  сміх,  а  не  огидний  плач.

Розлігся  в  казані,  розслабившись,  багач.  
Картина  –  як  вогонь  видмухує  циркач  –  
припала  до  душі.  «Чи  бач,  який  ловкач!»
Роззявив  навіть  рот  рогатий  наглядач.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016


Стосовно гетьманства

Стосовно  гетьманства

(Особиста  думка)

На  офіційному  сайті  Президента  України  
зареєстрували  електронну  петицію,  у  якій  
українці  запропонували  Петру  Порошенку
іменувати  посаду  Президента  як  Гетьмана.

Хтось  гетьмана  Вкраїні  захотів,  
коли  в  Росії  майже  імператор,  
відродження  союзу  модератор,  
що  нагострив  на  нас  нелюдський  гнів.

На  цю  дурницю  не  знаходжу  слів,  
папір  також  не  хочеться  марати.  
Це  та  ж  неволя,  ті  ж  імперські  ґрати  
з  візитом  Їх  Величності  послів.

Є  Президент,  народні  депутати.  
До  біса  політичних  вожаків.  
Було  б  нам  тільки  з  кого  обирати.

Щоб  у  свій  час  ми  мали  королів  
та  мужності  вкраїнської  солдатів,  
ніхто  б  нас  поневолити  не  смів.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016


Без краплі води

Без  краплі  води  

В  донецькому  степу,  де  вояки  всліпу
з  оточення  опівдні  вибирались,  
поранений  боєць,  один  на  всю  чоту,
шукав,  щоб  хоч  росинка  де  зосталось.

Він  був  увесь  в  кривавому  поту.
А  спорожніла  фляга  калаталась.  
Ще  й  вітер  кинув  іскру  на  копу.
І  все  довкола  полум’ям  пройнялось.  

Та  стільки  сил  у  тілі  залишалось,  
криваву  власну  лижучи  ропу,  
все  ж  почувався  так,  як  на  посту.

А  смерть  із  ворогами  наближалась.  
Вже  зовсім  близько  чулося  тупу.
Горіло  все.  Одначе  не  здавалось.

––––©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2016


Трагічні поминки або повторна смерть

Трагічні  поминки  
або  повторна  смерть

(Сонет)

Зібрався  разом  український  рід  
з  Москви,  Канади  й  міста,  що  над  Прутом.  
Адже  в  землі  донецькій  –  їхній  дід.  
Із  знаменитих.  Мали  пом’янути.

Добралися  до  цвинтаря,  як  слід,  
де  мав  чорніти  постамент  між  рути.  
Однак  від  нього  вже  пропав  і  слід,  
лише  воронка,  як  гігантський  бутель.

Зчорнив  довкілля  окупантський  «Град»,  
із  тих,  що  продаються  в  магазині.
Герой,  що  воював  за  Сталінград,  
виходить,  що  позбувся  домовини.

Стояла  мовчки  в  розпачі  родина.  
Лиш  птиці  щось  кричали  невпопад.


––––

©Анатолій  Загравенко


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016


Сімейна трагедія

Сімейна  трагедія

Зазнавши  лиха  у  боях,  змінився  Федір.
Уже  не  носить  на  руках  кохану  леді.
Вона,  що  сонечком  була,  віднині  –  сука.
До  того  ще  в  припливі  зла  здіймає  й  руку.

Життя,  як  мовиться,  в  сім’ї  уже  не  з  медом.
Сповна  батькам  його  й  її  болючих  зведень.
І  дітям  теж  не  без  проблем.  Так  само  –  внукам.
З  постійним  горем  та  плачем  не  до  науки.

Кузен  чи  навіть  Президент  теж  не  зарадять.
Ні  полісмен  (  колишній  мент),  ні  добрий  дядя.
Сват  та  державний  апарат.  Чи  навіть  лікар.

Що  не  кажи,  що  не  роби,  а  це  –  навіки.
Таке  то  лихо  по  війні  із  чоловіком.
А  в  сварці,  як  когось  уб’є,  то  ще  й  посадять.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016


Надзвичайний стан

Надзвичайний  стан

Коли  б  хто  й  захотів,  усе  ж  не  вдасться  
прикинутись  глухим,  сліпим,  німим  
в  суспільстві,  де  у  розпалі  напасті  
і  ллється  кров,  й  дере  легені  дим.

Вкраїнська  влада  і  кремлівські  власті,  
воюючий  Донбас,  відтятий  Крим,  
державності  причастя  і  нещастя  –
сьогодні  зв’язані  ми  тісно  з  цим.

Істотно,  що  й  поетові  не  личить  
про  щось  стороннє  звично  віршувати,  
коли  у  горі  українська  мати.

Сховати  просто  у  пісок  обличчя,  
але  чи  це  душі  синівській  личить,  
як  сам  Христос  в  шоломі,  з  автоматом?


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016


Прорадянська відсталіть

Прорадянська  відсталість

Так  не  любити  древню  Україну,  
її  чудову,  вже  державну,  мову,  
обравши  раптом  долю  полинову,  
радянщину  потворну  та  руїни.

Донбасе,  ці  демонстративні  зміни,  
що  підірвали  враз  твою  основу,  
ще  будуть  вибухати  знову  й  знову,  
як  сховані  в  земному  лоні  міни.

Зросійщений,  одначе  не  російський,  
в  тих,  що  спотворили  тебе,  ознаках,  
за  возом  будеш  бігти,  як  собака.

Злочинне  у  тюрмі  відсидить  військо.  
Потворне  чінгізханівське  азійство  
дріматиме  в  тобі  до  свисту  рака.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687918
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2016


Жахи війни

Жахи  війни

На  порох  треться  груддя  від  підошов.
Зрадянщений  негідник  ганьбить  Ростов.
Дівочі  білі  груди  –  його  улов.
Зневажливо  паскудить  найкращу  з  мов.

Моя  Вкраїно  люба,  нам  лихо  знов.  
Нависла  важко  згуба  і  ллється  кров.
Козацькочубий  легінь,  що  лиш  прийшов.
від  рани  стиснув  зуби  і…відійшов.

Класична  чи  гібридна  це  все  ж  війна.
Брутальна  та  огидна  усім  вона.
Дитині  ще  невинній  украй  жахна.

Картини  страховидні,  що  їх  сповна,  
та  вибухи  обридлі  й  від  них  луна.  
Безсмертні  ясновидних  лиш  імена.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2016


Полегшення

Полегшення

Що  не  чотирирядник  у  Хаяма,  
все  про  вино  та  глину  із  людини.  
Повтори  допускаю  я  так  само  
з  іменням  Господа  та  Батьківщини.

Там,  де  Синюха  та  Зелена  Брама,  
народжений  колись  у  хаті  з  глини,  
з  дитячих  літ  віч-на-віч  з  ворогами  
зростав  усе  ж  Вкраїни  вірним  сином.

Фашистський  чобіт  і  матюк  московський  
мою  вкраїнську  сутність  не  зганьбили.  
Праотча  велич  додавала  сили.

А  вже  як  серп  із  молотом  шубовснув  
у  лоно  вод  Їх  Світлості  дніпровські,  
зітхнулось  легше  і  мені,  й  родині.


–––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687707
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2016


Тяжкість боротьби

Тяжкість  боротьби

Україно,  ти  щастя  і  горе  моє  
на  планети  розлогих  просторах.  
На  державність  твою  все  ж  зозуля  кує,  
хоч  і  пахне  спрацьований  порох.

Вороженько  одвічній  ще  кров  твою  ллє  
у  твоїх  териконових  горах.  
Надто  хоче  він  мати  тебе  за  своє,  
бо  на  те  він  загарбник  і  ворог.

І  не  просто  мені  не  віддати  тебе,  
бо  живуча  ж  радянщини  зрада,  
що  бурчить  на  вкраїськість  парадів.

Ще  ж  і  мафія  є,  що  лиш  гроші  гребе  
та  шанує  у  світі  єдину  себе,  
вкрай  підступна  й  живучіша  гада.


––––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2016


Сьогодення як є

Сьогодення  як  є

В  суспільстві  без  моралі  та  без  правил  
був  Ющенко,  звичайно,  що  не  Гавел*,  
як  твердить  з  мікрофоном  патріот,  
хоча  не  чеським  був  же  і  народ.

І  не  навчив  допоки  й  Шустер  Савік,  
як  маємо  свою  любить  державу,  
що  в  плині  повсякденщини  турбот  
зрадянщили  добряче  генний  код.

Синівська  кров,  що  рясно  ллється  досі,  
теж  не  цілком  змінила  малоросів,  
що  їм  на  Україну  наплювать.

Вкраїнськість  хоч  зміцніла,  та  не  зовсім.  
А  буть  могли  вже  як  сталева  рать,  
щоб  ворог  нас  боявся  б  зачіпать.


*Вацлав  Гавел  –  чеський  письменник,  драматург,  
дисидент,  правозахисник  і  державний  діяч,  останній  
президент  Чехословаччини  і  перший  президент
Чехії.  Один  із  основоположників  Громадянського  
форуму.  Член  Європейської  ради  з  толерантності  
та  примирення.
–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687125
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2016


Імовірність лиха

Імовірність  лиха

У  виборчих  симпатіях  народ,  
тяжіючи  до  пані  Тимошенко,  
готує  подарунок  воріженькам,  
розукраїнивши  свій  генний  код.

Завдасться  шкода  із  найбільших  шкод.  
Ймовірно,  що  й  соборність  тільки  бренькне.  
Кремлівські  стиснуть  боляче  обценьки  
більш  аніж  підпис  газових  угод.

Особа,  що  за  Ющенка  вона  
демонстративно,  на  показ,  спроквола  
народну  єдність  легко  розколола,  
не  менш  від  Януковича  жахна.

Нам  з  нею  лиха  випаде  сповна,  
не  менше,  як  за  всіх  нашесть  монголів.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2016


Моковськолапотне імперство

Московськолапотне  імперство

Як  знане  африканське  людоїдство  
корінням  в  глибину  віків  сягає,  
кремлеазійське  недобросусідство  
себе  загарбним  духом  проявляє.

Ні  час,  ані  географічна  відстань  
і  нинішніх  ординців  не  лякають.
Агресія,  шантаж,  зневага,  підступ  
у  їхніх  діях  роги  витикають.

Тлумачення  радянські  про  братерство  
основи  під  собою  вже  не  мають.
Звичайне  ігнорується  партнерство.

Америку,  Європу  зневажають.  
Де  тільки  змога  є,  все  наступають.  
Таке  московськолапотне  імперство.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016


Мої втрати

Мої  втрати

А  що,  коли  б  англієць  написав  
про  королеву  та  свою  державу,  
мовляв,  Британії  великій  слава?  
То,  звісно,  хто  б  оте  усе  й  читав.

Держави  він  ніколи  не  втрачав.  
Вона  йому  належала  по  праву,  
природна  чи  імперськи  величава,  
тому  про  те  він  віддано  мовчав.

У  мене  ж,  українця,  доля  інша,  
що  потребує  крові,  а  не  віршів,  
щоб  я  себе  державним  відчував.

Бо  досі  ще  втрачаю,  як  втрачав,  
Донбас  і  Крим  чи  інший  златоглав  
і,  Боже,  дай,  аби  не  значно  більше.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016


Соборні зміни

Соборні  зміни

Не  дуже  ви  коріть  мене  за  те,  
що  в  творчо-громадянському  горінні  
веду  частіше  мову  про  святе  –  
про  болі  та  проблеми  України.

Комусь  до  серця  легкість  вар’єте,  
в  коханні  чи  то  в  бізнесі  везіння,  
питво,  жіночі  ніжки,  декольте,  
церковні  свята  та  богослужіння.

А  я  з  далеких,  ще  школярських,  літ,  
бажанням  всім  усупереч,  незмінно  
у  роздумах  про  людство  і  про  світ  
об  українські  спотикавсь  руїни.

Тому  благословенні  кров  і  піт  
за  нашого  буття  соборні  зміни.


–––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016


Дуель

Дуель

Коли  людина  каже  :«Маю  честь!»,  
на  мить  все  ніби  завмирає  в  світі.  
Під  пружний  і  оголений  протест  
і  вдень  у  небесах  зірки  засвітять.

Той,  хто  себе  вважав  за  Еверест,  
спроможеться  нарешті  зрозуміти,  
що  він  усього  лиш  звичайний  шест,  
якого  повалив  на  землю  вітер.

Заголубіє  в  спраглих  жилах  кров.  
Таку  надасть  їй  благородство  силу,  
що  навіть  не  приборкати  могилі.

Ні  те,  що  осиротиться  любов.  
чи  інші  з  вищих  цінностей  й  умов  
жадоби  поєдинку  не  відхилять.


–––––

©Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016


Неможливість програшу

Неможливість  програшу

Дитячий  перший  крик  –  початок  гри  
людини  і  її,  від  Бога,  долі.  
Пізнання  безтурботне  до  пори.  
Чим  більше  знань  в  набутку  –  більше  болю.

Наділ  від  батька  совісно  ори,  
бо  жити  ж  з  того,  що  зросте  у  полі.  
Держави  різні,  різні  й  прапори.  
Не  свій  –  веде  хіба  що  до  неволі.

Не  здатний  стати  козаком  плаксій.  
Порядність.  чомсь  так  здавна  повелося,  
до  голих  більш  тяжіє  та  до  босих.

Ти  явно  з  них,  народе  рідний  мій,  
що  в  мові  поступився  малоросам.
Тепер  же  мусиш  не  програти  бій.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016


Батьки загиблих

Батьки  загиблих

Найважче  у  людськім  житті  –  терпіти  
не  так  фізичний,  як  душевний  біль.  
Те  випало  батькам,  що  їхні  діти  
на  недосяжній  відстані  відсіль.

Летять  хіба  що  ангели  їх  звідти  
під  сніжну  й  пелюсткову  заметіль.  
О,  як  же  гірко  зустрічам  радіти,  
як  до  кісток  проймає  горя  хміль.

Портретами  тепер  в  строю  солдати  
на  материнських  рученьках  пливуть,  
щоб  поіменно  їх  Вкраїні  знати.

В  батьків  же,  поки  в  світі  цім  живуть,  
святіше  з  прав  –  любити  й  пам’ятати  –  
ніякі  вороги  не  відберуть.


––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016


"Пан" чи "товариш"

«Пан»  чи  «товариш»

Я  хочу,  щоб  вкраїнський  офіцер  
і  звався,  і  за  статусом  був  паном,  
як  у  Європі  та  за  океаном  
чи  й  у  суспільстві  нашому  тепер.

Колишнє  «пан  козак»,  «пан  гренадер»,  
споконвіків  в  народі  нашім  знане,  
кому  сьогодні  –  ніби  сіль  на  рану?  
Хто  з  нас,  щоб  так  назвали,  з  того  вмер?

Між  нинішніх  кровопролить  і  згарищ  
в  любителів  не  мови,  а  ковбас  
слівце  радянське  обертає  нас.

Бо  чуючи,  чи  кажучи  «товариш»,  
неначе  сам  отим  минулим  мариш,  
що  вилилось  у  нинішній  Донбас.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016


Парад

Парад

Значима  все  ж  віддушина  –  парад,  
мить  торжества  соборності  держави,  
хоч  потім  знову  під  російський  «Град»,  
де  кров’ю  та  вогнем  умита  слава.

Він  –  ствердження,  що  відступу  назад  
вже  не  діждеться  враже  і  лукаве.  
В  країні  запанують  мир  і  лад,  
уляжеться  руїнна  порохнява.

Чверть  віку  –  це  таки  солідний  час.  
А  тому,  що  в  душі  –  тисячоліття.  
От  щоб  Бандера  бачив  і  Тарас!

Хоча  в  сусіда  злістю  очі  світять,  
сильніше  від  агресій  і  терміття  
те,  що  Господь  і  правда  все  ж  за  нас.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

25  серпня  2016  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016


Росії завдяки

Росії  завдяки

Чергова  з  росіянами  війна,  
як  Конотопська  чи  Полтавська  битви.  
В  двадцяті  –  більшовизму  сарана,  
в  тридцяті  –  голоду  гігантська  бритва.

То  в  чому  ж  наша  все-таки  вина  
в  праотчоглинянім  вкраїнськім  житлі?  
А  в  тім,  що  українці  ми,  вона,  
що  рідномовна  люба  нам  молитва.

Триває  чад  зросійщення  віки.  
В  Криму  найбільш  задушливо  й  Донбасі.  
Смугасто  колорадяться  стрічки.

Убивці  професійні  чи  в  запасі,  
хто  в  форменці  з  прилавка  чи  в  папасі.  
І  все  оте  Росії  завдяки.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016


Національна агітка

Національна  агітка

Що  забезпечить  щастя  України?  
В  який  би  бік  ти,  сину,  не  дививсь,  
спускаючись,  немов  на  ліфті,  вниз,  
без  дій  конкретних  не  чекай  на  зміни.

Опора  всіх  народів  –  рідні  стіни,  
праотчий  дух,  а  не  чужинства  слизь.  
Тож  із  народом  вкупі  і  берись,  
старі  й  нові  щоб  знищити  руїни.

Не  хтось  сторонній,  ти,  і  тільки  ти  
у  вседержавну  мусиш  влізти  ґрасу,  
що  заготовлена  іще  Тарасом.

З  душею  ангельської  чистоти,  
ані  зусиль  не  пошкодуй,  ні  часу  
задля  національної  мети.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016


Українське горе

Українське  горе

Зірвало  вітром  із  покрівлі  жерсть.  
І,  може,  сталось  те  не  випадково.  
Продав  за  гроші  пан  господар  честь,  
Вкраїну-неньку  та  праотчу  мову.

А  щоб  не  він,  не  сталося  б  нашесть.  
В  тяжких  боях  не  проливали  б  крові.  
Імперські  сили,  що  числа  їм  несть,  
з  бандитством  нашим  не  вступило  б  в  зговір.

І  все  було  б,  як  і  повинно  буть  
в  Європі  древній  та  у  всьому  світі.  
Соборність  мирно  б  грала  на  трембіті.  

Дитя  б  сосало  материнську  грудь.  
Та,  бачся,  нині,  а  хоч  верть,  хоч  круть,  
чи  не  найважче  і  старим,  і  дітям.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016


Трудяга

Трудяга

Він  –  комунальник,  дядько  Стас.  
Порядний  і  сумлінний.  
Не  дасть  собі  упасти  в  грязь.  
І  честі  України.

На  похорон  з  Європи  князь  
добився  у  країну.  
Тож  дві  доби  й  довбався  Стас  
в  землі  немов  кремінній.

Полеглих  в  битві  за  Донбас  
вшановано  відмінно,  
не  знаючи  який  вже  раз.

Не  без  роботи  дядько  Стас.  
Нема  йому  заміни,  
трудязі  України.


––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016


Монолог перед дзеркалом

Монолог  перед  дзеркалом

Читачу  мудрий,  дзеркало  моє,  
що  в  нім  себе,  таким,  як  є,  побачу,  
свою  удачу  творчу  чи  невдачу,  
що  душу  піднесе,  а  чи  уб’є.

Усе,  що  золотого  в  серці  є,  
я  щедро,  не  шкодуючи,  розтрачу,  
щоб  хоч  на  крихітку  переінакшить  
все  те,  що  всім  нам  болю  завдає.

Хай  інший  з  кимсь,  як  хоче,  заграє,  
мені  визнання  дутого  не  треба,  
що  надто  дармове,  як  манна  з  неба.

Я  тому  присвятив  життя  своє,  
щоб  з  неньчиним,  вкраїнським,  і  моє  
значимішим  було,  ніж  просто  щебет.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016


Груші на голоблі

Груші  на  голоблі

Вчені  відшукали  все  ж  планету,  
що  цілком  придатна  для  життя.  
Понесуть  туди  землян  ракети,  
як  земля  злетить  у  небуття.

Добре,  як  багнети  й  пістолети,  
спільне  й  персональне  укриття  
не  згодяться  відчайдушним  метрам  
й  обійдеться  все  без  бомб  виття.

Дай  же,  Боже,  щоб  було  їм  добре  
на  незнаній  не  своїй  землі,  
а  не  згинути  усім,  як  обрам.

В  споконвічній  космосу  імлі  
хай  не  перешкодять  сили  злі  
виростити  груші  на  голоблі.


–––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016


Азіатщина

Азіатщина

В  сьогоднішній  Росії  вовк  тамбовський  
з  ведмедем  із  сибірської  глибинки  
американського  не  люблять  зовсім,  
Європи  також  ні  на  волосинку.

Миліше  азіатське  та  московське,  
кровинка  вітчизняна  та  шкуринка,  
чи  навіть  руськомірність  придністровська,  
що  в  ній  відчутна  путінська  родзинка.

Схід-Захід,  що  в  одвічній  протидії,  
рентгенно,  що  в  Донбасі,  що  в  Росії,
відбились  у  своїй  природній  суті.

Зі  Сходу  смертоносний  вітер  віє.  
Зі  Сходу  наповзає  люта  смута,  
дух,  в  лати  ченгізханівські  закутий.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016


Комарі

     Комарі

Обачності  бракує  комарам.  
Найголовніша  їх  мета  –  упитись  
і  вдосталь  крові  свіжої  напитись,  
як  і  гієнам  лютим  чи  вовкам.

І  саме  та  нестримана  мета  
у  їхній  нетривалій  долі  шкодить,  
бо  найчастіше  свій  кінець  знаходять  
під  виляски  долоні  чи  хвоста.  

Тож  раз  і  я  у  далеч  лісову  
не  зовсім  щоб  із  наміром  забившись,
чинити  мусів  масові  убивства.  
Ще  й  запустив  завісу  димову.

Проте  не  поступалися  й  вони.  
Щільніше  лізли  і  кусали  зліше.  
І  поспішив  я,  звісно,  з  того  лісу,  
нерівної  не  вигравши  війни.

А  вдома,  як  дивився  вже  кіно,  
вкусив  мене  залітник  безсердечно.  
Я  ж,  навпаки,  повівся  з  гостем  гречно,  
змахнув  його  живого  за  вікно.

А  згодом  у  газеті  прочитав  
про  випадок,  що  стався  у  Китаї.
Москіт,  що  братню  чомсь  залишив    зграю,
в  дорозі  водієві  досаждав.    

Їх  поєдинок  закінчився  тим,  
що  патрулі  засвідчили  картину:
об  огорожу  зім’ято  машину.  
На  щастя,  потерпілий  був  живим.

Зібрався  й  гурт.  Дорослі,  дітвора.  
Швидка  прибула.  І  виймались  нари.  
І  всім  здавалось,  що  нещасний  марив,  
коли  щось  говорив  про  комара.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016


Душевна глибина

ДУШЕВНА  ГЛИБИНА
Два  сонети  на  важливу  тему
Попереднє  звернення  до  читачів)
Я  –  попри  всі  життєві  негаразди  та  потворні  суспільні  обставини,  як  і  був,  залишаюсь  українським,  з  народу,  письменником  (не  народним,  а  саме  з  народу,  це  суттєво),  членом  Національної  спілки  письменників  України,  котра  ще  остаточно  не  звиродніла,  як  на  мою  думку,  тому  з  неї  не  виходжу,  а,  отже,  є  й  національним  мислителем  знову  ж  таки  із  народу.  У  даний  час  я  переглядаю  свої  колишні  переконання  щодо  ще  існуючої  Російської  імперії,  останній  на  нашій  планеті.  Колись  я  у  війні,  в  яку  нині  втягнута  державна  Україна,  звинувачував  виключно  Путіна.  
Тепер  думаю  дещо  інакше.  Винуватий  у  тому  в  повній  мірі,  навіть  у  найбільшій  мірі,  ніж  сам  Путін,  так  званий  російський  народ,  що  донедавна  числився  у  наших  радянських  старших  братах.  Коли  б  уся  ота  глиба,  що  саме  отак  зветься,  не  хотіла  цього  загарбництва,  коли  б  не  було  споконвічної  мовної  експансії,  свідомого  і  наполегливого  нищення  українського  народу,  то  ніяка  б  дрібна  одиниця  у  вигляді  Путіна  тієї  війни  не  розв’язала.  Цей  народ  споконвіку  ще  царизмом  виховувався  в  атмосфері  зверхності  стосовно  інородців.  Продовжували  ту  ж  недолугу  політику  і  більшовики,  що  зрештою  і  привело  до  цілковитого  і  неминучого  розвалу  СРСР  як  штучної  супердержави.  Сталін  у  цьому  плані  зла  завдав  чи  не  найбільше  своїм  тостом  на  честь  російського  народу.  Війна  в  Україні,  як  і  свого  часу  в  Молдавії,  Грузії,  ведеться  на  тій  же  основі  царсько-більшовицькій,  тепер  він  переіменувався  в  «руській  мір»  на  чолі  з  головним  попом  російського  православія  (нашого  теж  до  нього  можна  сміливо  додати).  
Я  не  ворог  росіян  як  нації.  Ні  в  якому  разі!  Шаную,  як  і  кожну  націю  на  земній  кулі,  кожну,  на  цьому  наголошую.  Бо  я  сам  від  природи  завжди  глибоко  в  душі  почувався  і  тепер,  коли  вже  з  тим  критися  не  треба,  почуваюсь  УКРАЇНСЬКИМ  НАЦІОНАЛІСТОМ.  Для  мене  це  означає,  що  палко  люблячи  свій  український  народ,  я  ПРИРОДНО  поважаю  такі  ж  почуття  до  свого  кровного  і  в  інших  людей  земної  кулі.  Бо  я  ж  НАЦІОНАЛІСТ,  А  НЕ  НАЦИСТ,  ЯК  ГІТЛЕРІВЦІ.  Я  ніколи  не  дозволяв  собі  обзивати  поганими  словами  представників  інших  націй.  І  не  дозволю.  Те,  що  притаманне  сьогодні,  теж  упевнений,  не  всім  поголовно  росіянам  у  ставленні  до  інших  народів,  вважаю  хворобою,  нав’язаною  царизмом,  більшовиками,  сучасним  політиканами  від  партій  регіонів,  у  першу  чергу,  та  комуністів.  Зверніть  увагу  на  саму  назву  партії  –  регіонів.  Вже  в  цьому  слові  закладені  сепаратизм  та  українська  антидержавність.  .  Юристи  свого  часу  цього  не  помітили.  Пропустили,  зареєстрували.  А  тепер  вогненні  вибухи  в  Донецьку  –  то  і  їм  цілком  закономірний  букет,  як  професіоналам.  
Зневажати,  а  тим  більше  нищити  будь-яку  із  земних  чи  космічних  націй  –  злочин  і  тільки,  якому  ніколи  і  ніде  не  може  бути  виправдання.  Але  й  зрада  своїй  кревній  нації  також  є  не  меншим  злочином.  Я  дивуюсь  українцям  Росії,  що  вони  так  мирно  налаштовані  до  тих,  хто  сьогодні  із  тієї  ж  Росії  прийшов  до  нас  шукати  бандерівців,  щоб  їх  нищити.  А  залишати  в  живих  кого?  Малоросів?  От  що  від  нас  треба  сьогоднішній,  як  і  вчорашній  та  позавчорашній  царській,  більшовицькій  чи  тепер  уже  буржуазній,  Москві.  
Ми,  виявляється,  винні  в  тому,  що  хочемо  своєї  національної  української  держави,  в  якій  зручно  і  комфортно  жилося  і  житиметься  представникам  інших  націй,  які  тільки  є  на  світі.
А  тепер  я  подаю  два  своїх  сонети  саме  на  ці  теми.  Сподіваюсь  на  найповніше  взаєморозуміння  з  моїми  читачами.

Нащадки  Чінгізхана

Коли  б  у  повній  мірі  предок  міг  
сьогоднішні  нещастя  уявити,  
то  швидше  б  у  сиру  могилу  ліг,  
ніж  віру  йняв  улесливим  москвитам.

Не  кращі,  аніж  дикий  печеніг,  
зматюжені  та  звиклі  брагу  пити,  
вкраїнців  слали  –  де  не  тане  сніг,  
самі  ж,  де  Дніпр  широкий,  стали  жити.

Нещадно  мову  нищили  вони,  
найкращу  в  світі  українську  мову,  
дійшовши  до  відвертої  війни.  

В  імперію  гнилу  нас  тягнуть  знову.  
Агресія,  приниження  та  змови  
від  Чінгізхана  в  них  та  сатани.


––––

©  Анатолій  Загравенко

Український  народ

Народ  мій,  що  не  був  у  панівних,  
до  того  настраждався  в  білім  світі,  
що  душі,  як  зірки  небесні,  світять,  
найкраще  все  від  Господа  у  них.

Зазнавши  безліч  прикрощів  і  лих,  
в  прадавніх  і  теперішнім  столітті,  
не  розучились  грати  на  трембіті  
чи  то  бандури  струнах  золотих.

В  науці,  підприємництві  й  освіті  
відомі  наші  світлі  імена.  
Героїв  також  маємо  сповна.

У  мирні  дні  й  воєннім  лихолітті  
в  трудах  чи  у  пекельному  жахітті  
душевна  не  міліє  глибина.


–––

©  Анатолій  Загравенко.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016


Руськомірне "братерство"

Руськомірне  «братерство»

Звідкіль  у  мій  доволі  мудрий  вік  
таки  вповзло  середньовіччя  дике?  
Кров  пролилась,  як  із  берези  сік.  
Сирітські  й  материнські  чути  крики.

І  шквального  вогню  стрімкий  потік,  
щоб  більшати  імперії  великій,  
мою  Вітчизну  до  кісток  пропік  
під  тупіт  окупантських  черевиків.

Радянщина  кривава  і  жахна  
знов  пнеться  у  мою  соборну  долю.  
Не  краща  від  фашистської  війна  
доволі  знану  нам  несе  неволю.

«Братерство»  те  утверджує  вона,  
що  з  жалом  «руськомірної»  сваволі.


––––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016


Духовна чистота

Духовна  чистота

Дитинства  з  юністю  розквітлий  сад  
на  те,  щоб  не  забулися  повіки.  
А  яблука  дозрілі  й  виноград  –  
уже  нам,  літнім,  як  надійні  ліки.

Ні  хвилі  із  минулого  назад  
ні  знахар  не  поверне,  ані  лікар,  
кого  не  пощадив  життєвий  град,  
зробивши  сивобровим  чоловіком.

Солодке  чи  гірке  життя  –  все  ж  дар,  
що  ним  належно  треба  дорожити,  
не  збільшуючи  армію  нездар.

Часом  дурним  відомі  знамениті,  
не  кажучи  про  тих,  що  при  кориті,  
чи  хто  в  царя  чужого  –  яничар.


–––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016


Переможемо

Переможемо

Те  б  не  бачити  навіть  у  сні,  
що  з  тобою  тепер,  Україно.  
Знову  ти  у  крові  і  вогні.  
Смерті,  пустка  довкола  й  руїни.

Я  дитинства  пригадую  дні,  
хати  отчої  глиняні  стіни.  
Тій,  так  само  жорстокій,  війні  
сьогочасна  звалилась  на  зміну.

Окупанти,  по  суті,  одні,  
що  немає  для  них  України,  
бо  вони  з  проімперської  піни.

І  народу  моєму  й  мені  
досить  підступів,  мук  і  брехні.  
Подолаємо  зло  неодмінно.


––––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016


Наївність Європи

Наївність  Європи

Гадають,  що  пройдуть  з  вогнем  по  Україні,  
грабуючи  усе,  ґвалтуючи  жінок,  
немов  глухі  й  німі  середньовічні  тіні,  
як  путінський  уклав  те  в  голову  заскок.

В  надії  на  міцне  уселюдське  терпіння,  
візьмуть  усю,  як  є,  планету  на  гачок.  
Та  мусить  же  усе  ж  настати  і  прозріння,  
як  дуло  під  виском  і  зведений  курок.

Відомо  з  давніх  пір,  що  світ  не  ідеальний  
у  тому,  щоб  себе  надійно  зберегти,  
то  й  водяться  у  нім  загарбники  й  кати.

Спокійна,  як  завжди,  на  кухні  чи  у  спальні,  
до  того,  що  занадто  ліберальна,
Європо,  як  дитя,  ще  ж  і  наївна  ти.


–––

©  Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016


Моя українськість

Моя  українськість

Я  українським  патріотом  
ще  у  школярські  став  роки,  
коли  рясним  вмивались  потом  
мої  неграмотні  батьки.

Вірші  почав  складати  потай.  
Читав  Шевченка  залюбки.  
Батькам  по  їх  важких  роботах  
читались  генія  рядки.

І  саме  в  нього,  у  Шевченка,  
я  у  невинне  серце  взяв,  
що  Україна  нам  –  як  ненька.

Тим  часом  за  вікном  хтось  цвенькав,  
що  українське  зневажав.  
Тому  таким,  як  є,  я  став.


––––

©Анатолій  Загравенко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016


Головна тема

Головна  тема

Так  само,  як  свободу  –  птиця  й  звір,  
медуза  й  риба  –  воду,  суслик  –  землю,  
люблю  я  авторучку  і  папір  
та  знаний  образ  Музи  в  мить  богемну.

Тоді  моя  душа  сягає  зір,  
що  рясно  так  мережать  далеч  темну.  
І  вже  черговий,  з  волі  Бога,  твір  
постати  має  в  іпостасі  щемній.

З  небесно-неземним  цілком  земне  
неждане  й  ждане  у  тугому  сплеті  
усе  ж  стає  надбанням  для  поетів.

Не  обминає  щастя  і  мене.  
На  все  життя  в  нім  стверджено  одне,  
що  Україна  –  краща  на  планеті.


–––

©  Анатолій  Загравенко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016


Відміність паралелей

Відмінність  паралелей

Бур’ян  посохлий  і  розкішні  квіти.  
Безладний  тупіт  –  мелодійні  звуки.  
Не  ворухнути  й  пальцем  –  щось  робити.  
Бездумність  ница  –  глибина  науки.

Гнилизни  сморід  і  озонний  вітер.
Копита  кінські  і  умілі  руки.
Убивці  люті  і  невинні  діти.
Холодна  вічність  –  серця  спраглий  стукіт.

Такі  життя  відмінні  паралелі  
нам  щастям  світять  чи  чорніють  горем,  
як  жар  пустелі  й  прохолода  моря.

Козацька  шабля  й  батькова  шинеля  
Вкраїни  синові  й  доньці  говорять  
теж  не  про  порожнечу  Торрічеллі.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016


Творчі хитрощі

Творчі  хитрощі

До  чого  не  вдаються  вже  поети,  
щоб  їх  не  забували,  а  читали.  
Інтимні  розголошують  секрети.  
Коханих  у  віршах  пороздягали.

Про  те,  що  сплять  із  ними  не  валетом,  
описують  в  деталях,  щоб  ми  знали.  
Звелося  до  буденності  усе  те.  
Та  не  читають  їх,  як  не  читали.

Одначе  й  творчий  гонор  пружно  грає,  
фейсбук  у  літсалон  перетворивши.  
Здається.  що  віршує  й  сам  Всевишній.

Цензури,  як  такої,  вже  немає.  
Та  й  вік  настав,  що  хто  у  нім  не  пише.  
На  читання  ж  часу  не  вистачає.


–––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016


Ринок

Ринок

В  корупції  по  горло  пан  аптекар,  
бо  дорогі,  не  підступитись,  ліки.  
За  читача  один  бібліотекар,  
чого  йому  не  снилося  повіки.

Мобільники  в  ходу  і  чебуреки.  
Ще  пиво,  як  то  водиться  відвіку.  
Шляхом  прадавнім  із  варяг  у  греки  
товарів  плинуть  повноводні  ріки.

Між  картузів  з  позначками  берети  
та  форменки  на  плечах  і  прилавках.  
Браслети  усілякі  та  удавки.

Патрони,  для  любителя  –  багнети,  
шеврони,  навіть  царські  еполети.  
Знайдеться  все  не  тільки  для  забавки.


–––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016


Нетипові поети

Нетипові  поети

Світлій  пам’яті  поета  Івана  Низового

Поетів  начитався  нетипових  
і  боляче  ще  більше  за  Вкраїну,  
що  надмайстерне,  виважене  слово  
не  вся  засвоїть  наймолодша  зміна.

Хтось  нюхає  на  полі  бою  порох,  
матюччя  чує  з  видом  на  руїни.  
А  інший  в  руськомірництва  оковах  
або  вже  просто  одубів  від  ліні.

Залюблений  в  духовність  України  
із  злополучних  ще  часів  радянських,  
соборності  сприймаю  радо  зміни.

Народе  мій,  донецький  та  луганський,  
в  якій  то  Златій  Празі  чи  у  Гданську  
знайдеш  до  свого  щоби  був  камінним?


–––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016


Талант

Талант

Талант,  колего,  не  для  кицьки  бант.  
Розпорядитись  ним  розумно  треба.  
Національна  вища  в  нім  потреба,  
хоч  загребти  не  проти  й  окупант.

Тож  завжди  пам’ятай,  що  ти  –  не  франт.  
Отож  поводься  як  посланець  неба.  
Дурниць  на  п’яну  голову  не  бебай,  
бо  ти  ж  не  літсалону  фігурант.

Як  Бог  поводься  чи  як  Божий  син,  
аби  всім  смертним  те  зразком  служило.  
Не  опустися  до  «судді  на  мило».

Заради  Батьківщини  й  часу  плин  
зміни,  як  здатний  тільки  ти  один,  
бо  лиш  на  те  твої  орлині  крила.


–––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016


Істинна любов

Істинна  любов

Коли  б  коханок  наших  багачів  
спіткала  раптом  доля  декабристок,  
сам  Бог  навряд  чи  зважити  зумів
скарби  осиротілі  та  намиста.

І  стало  б  зрозумілим  все  без  слів,  
що  ніжні  леді,  купані  в  любистках,  
більш  підходящі  пари  для  чортів,  
бо  що  й  шампуні,  як  душа  нечиста.

Дворянських  звань  позбувшись,  декабристки  
до  Божих  зір  піднесли  світлість  душ,  
між  горя,  бруду  і  сибірських  стуж.

В  калюжу  обернулась  трону  вищість  
у  мить,  коли  ніякий  не  колишній  
кайданами  гримів  коханий  муж.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016


Дії антигероя

Дії  антигероя

А  Путін  дещо  правильно  зробив,  
коли  вже  став  антигероєм  світу.  
Та  хоч  би  те,  що  зрадницьку  «еліту»  
перешерстив,  прогнав  і  руки  вмив.

А  кримську  автономність  розчинив.  
З  правами  вже  звичайного  повіту,  
нехай  російським  дихає  повітрям,  
що  їй  колись  Хрущов  заборонив.

Хотілось,  то  й  надбався  «рускій  мір».  
Нагрівся  біля  моря  ,  їдь  в  Сибір.  
Побачимо,  як  там  ти  покеруєш.

І  ти,  що  залишився,  теж  почуєш  
про  що  і  як  тамбовський  виє  звір.  
Як  з  Києвом,  ти  з  ним  не  пожартуєш.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016


Шевченків подвиг

Шевченків  подвиг

За  що  найбільше  я  люблю  Шевченка?  
За  віддану  любов  до  свого  слова,  
що  нації  вкраїнської  основа  
і  вмерти  не  дає  Вкраїні-неньці.

Коли  б,  як  інші  діти  поганенькі,  
він,  геніальний,  відцурався  свого,  
всі  блага  мав  би  від  царя  чужого,  
зате  не  був  би  вже  тоді  Шевченком.

Ущерть  напившись  у  житті  гіркого,  
пророк  медовим  тоном  не  зацвенькав  
Вкраїни  найлютішим  вороженькам.

Для  нації  він  став  посланцем  Бога.  
З  провалля  витягав  її,  небогу,  
допоки  ланцюг  небуття  не  бренькнув.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016


Окільцьовані війнами

Окільцьовані  війнами
Тамарі  Мусіч
(Сонет  з  однією  римою)

Там,  за  параметром  вікна,  
вкраїнська  звична  далина.  
Ніяк  не  наша  в  тім  вина,  
що  я  один  і  ти  одна.

Яка  у  тому  дивина,  
що  скроні  вкрила  сивина?  
Стрімка  життєва  бистрина  
стекла,  неначе  мить  одна.

З  дитячих  років  долина,  
зі  свисту  й  вибухів  луна.  
Туди  й  сюди  пройшла  війна.

Свята  державності  стіна.  
На  ній  розколів  свіжина.  
Знов  горя  знаного  сповна.


–––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680794
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2016


"Порада"

«Порада»

Не  хочете  читати,  не  читайте.  
Від  того  не  погіршає  Шекспір.  
Гортайте  туалетний  лиш  папір.  
А  за  пряму  відвертість  вибачайте.

Живіть  не  як  людина,  а  як  звір.  
Що  скаже  «старший  брат»  чи  гауляйтер,  
оте  лиш  тільки  на  увазі  майте,  
як  всякий  недолугий  бузувір.

Не  більшому  й  дітей  своїх  навчайте,  
щоб  затернився  густо  «рускій  мір»
зі  сходу  до  святих  Карпатських  гір.  

Понятною,  і  тільки,  розмовляйте,  
а  рідну,  кращу  в  світі,  зневажайте,  
на  диво,  уцілілу  до  цих  пір.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016


Війна

Війна

Пристойний  чоловік  здружився  з  підляком
 і  те,  що  той  підляк,  немов  не  помічає.  
В  пристойного  житло  пройнялося  душком.  
Усяк,  хто  гостював,  тепер  його  минає.

Пристойний  чоловік  звихнувся  не  цілком,  
а  так,  як  кожен  з  нас,  бо  з  ким  то  не  буває.  
Сам  Бог  йому  підніс  і  збрую,  і  шолом  
та  гострого  меча,  що  люте  зло  карає.

У  стався  у  житті  людському  перелом.  
На  відстані  підляк,  а  з  ним  вже  ціла  зграя.  
І  всякий  з  тих  невдах  орудує  пером,  
бо  слово  краще  куль  нерідко  убиває.

Новітні  почались  гоморра  і  содом.  
Тяжка  війна,  на  смерть,  допоки  ще  триває


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016


Толока

Толока
І  я,  хто  мав  би  зводити  палати
у  клекоті  натхненного  труда,
лиш  спис  і  меч  приречений  тримати,
щоб  не  спіткала  мій  народ  біда.
А  так  хотів  би  скинути  доспіхи,
святкуючи  Господній  Благовіст.
Та  поки  ще,  не  знаючи  утіхи,
я  вічний  призовник  і  резервіст.
Держава  рідна  –  то  моя  відрада,
найвищий  подарунок  у  житті,
хоч  поруч  є  ще  скиглення  і  зрада,
пророцтва  та  обіцянки  пусті.
Не  заздрю  тим,  що  в  палаці  чужому.
І  безпорадним  не  втираю  сліз.
Бо  мій  то  люд,  вже  мій,  цупку  солому
не  у  чужий,  а  в  свій  несе  заміс.
Водою  вправні  поливають  глину,
в  минулі  заготовлені  віки.
А  може  хай  нас  у  доспіхах,  сину,
омиє  потом  свято  толоки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016


Потік

Потік


Коли  б  не  ти,  то  я  шкільні  роки  
так  часто  все  ж  не  ворушив,  кохана.
Моєї  долі  перші  сторінки  
враз  обернулись  в  незагойну  рану.

Ми,  юні,  зустрічались  залюбки,  
впиваючись  чарівним  і  незнаним.  
А  потім  камінь  упаде  важкий,  
коли  розлуки  чорний  день  настане.

Тож  болю  втрати  вистачить  навік,  
хоч  у  житті  нове  надбаю  щастя.  
І  все  мені  у  ньому  ніби  вдасться.

Дружина  в  мене,  в  тебе  –  чоловік.  
Та  під  сумний  а  чи  веселий  настрій  
не  замовкав  і  спогадів  потік.


––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016


Лист з-за кордону

Лист    з-за  кордону

Із  іноземним  штемпелем  конверт.
Старенькій  жінці  чи  радіть,  чи  плакати?
Занесла  доля  доньку  у  Кувейт.
Жила  до  цього  поблизу  Очакова.

“Усе  у  мене,  матінко,  гаразд.
Усим,  що  тільки  треба,  забезпечена.
Та  дуже  непокоюся  про  вас.
Тож  і  молюся  Господу  щовечора.

Мене  не  зобиджає  любий  Джордж.
Гостюють  часто  в  нас  митці,  письменники…
Їм  до  вподоби  український  борщ,  
не  менше  наші  голубці  й  вареники.

Та  все  ж  я,  мамо,  плачу  по  ночах,  
сумую  дуже  я  за  Україною.
Незвично  нашим  людям  в  цих  місцях.
А  ще  душа  моя  болить  за  Ліною.

Мені  б  її  пристроїти  в  житті,  
мені  б  її  надійно  забезпечити,  
відкрити  перед  нею  всі  путі,  
щоб  не  тягала  ті  горшки  та  глечики.

А  що  ж  там  батько  Лінин?  Досі    п’є?
Гуляє    все,  ніяк  не  нагуляється?..
Він    знівечив  життя  своє    й  моє,  
але  й  до  смерті,  мабуть,  не  покається.

Мене  британець  любий  поважа.
Захоплений  він  дуже  Україною.
Тепер  я,  мамо,    пані!..  Госпожа!..
Та  поки  ще  не  вирішено  з  Ліною…

Мій  Джордж  —  учений.  Мамо,  він  —  барон!..
Коріння  їх  з  Шотландії  й  Німеччини...
От  був  би  в  вас,  рідненькі,  телефон,  
дзвонити  я  могла  б  до  вас  щовечора”…

Шукає  бабця  з  внучкою  Кувейт  
на  мапі  у  селі  біля  Очакова.
А  імпортний  штампований  конверт  
для  них  як  привід,  щоб  радіть  чи  плакати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016


Безпечність

Безпечність

В  дитинстві  тільки  й  чулося:  «  Війна!».
Те  ж  саме  довелося  і  на  старість.  
Отож  бо  лиха  випало  сповна  
під  прегірких  тротилів  чорну  хмарність.

Не  покидає,  бачся,  сатана  
мене  й  мого  народу  унітарність  
берлінська  чи  московська  очмана,  
в  надіях  зверхніх  на  свою  безкарність.

На  жаль,  Європа  та  все,  що  й  була  
за  Бісмарка  й  кривавого  Адольфа.  
За  грою  у  більярд  а  чи  у  гольфа  
у  захваті  не  помічає  зла.
Тим  часом  ,  як  самій  до  скроні  кольта
історія  вже  вкотре  підвела.

––––

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016


Дві різниці

В  схапудженім  безбожництві  радянськім,  
розбагатівши  швидко,  враз  вони  
спорудили  собі  палаци  панські,
за  непроглядні  сховані  тини.

Тим  часом  люд,  що  був  колись  гетьманським,  
все  там,  де  ще  хрущовські  таргани  
між  зручностей  кибитково-циганських,  
мов  той,  що  перед  Богом  завинив.

Як  жартома  говориться  в  Одесі,  
це  надто  нетотожні  дві  різниці,  
що,  звісно,  для  Європи  не  годиться.

Як  різні  полюси,  ці  інтереси  
в  державі  як  народу  рятівниці  
та  мафісамозванної  принцеси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679496
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 22.07.2016


Лиха



Від  лих  воєнних  на  Землі  й  стихійних  
не  всі  попропадали  солов’ї.  
А  ще  ж  ймовірні  і  космічні  війни,  
агресії,  облоги  та  бої.

Випробувань  подвійних  і  потрійних  
в  плавбі  на  історичній  течії  
з  твоєї  волі,  Боже,  самостійній,  
не  дай  спізнати  все  ж  земній  сім’ї.

Цілком  нам  досить  того,  що  зазнали  
в  житті,  що  завжди  не  було  простим,  
кому  гірчив  розорів  чорний  дим.  

Хто  смерті  знав,  і  рабства,  і  навали.  
Кому  й  сьогодні  ще  Донбас  і  Крим  
даються  за  сейсмічно  вищим  балом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679494
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 22.07.2016