Анюта Славская

Сторінки (1/26):  « 1»

І тиждень розлуки так швидко минув…

І  тиждень  розлуки  так  швидко  минув,
З  порога  тебе  обіймаю,
І  ставши  на  пальчики,  
 Я  шепочу:
"Коханий,  я  так  сумувала!"  

І  ніжні  піони  у  сильних  руках,  
Скуйовджене  трохи  волосся,  
І  те,  про  що  мріяла  тільки  у  снах,  
З  тобою  давно  вже  збулося.  

І  в  цілому  світі  немає  таких,  
Замріяних,  щирих,  щасливих.  
Я  поряд  з  тобою  хочу  іти,  
По  нашій  життєвій  стежині.  











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2019


Ти торкаєшся ніжно губами…

Ти  торкаєшся  ніжно  губами,
Обіймаєш  тендітні  плечі,  
Розкажи  мені,  
що  це  між  нами?  
Та  чи  будуть  слова  тут  доречні...  

Шепіт  голосу,  
стукіт  серця,  
Ніч  охоплює  втомлене  місто,  
Ти  мене  притискаєш  до  себе
І  я  хочу  щоб  так  було  вічно.  

Вже  розквітли  травневі  піони
І  так  п'янко  від  них,  
чи  від  тебе?  
Я  завжди  буду  поруч  з  тобою,  
Поки  б'  ється  закохане  серце.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836483
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2019


ВОНА

Вона  одягне  червону  сукню,
додасть  для  впевненості  підбори,
"Завжди  закрита  і  неприступна"-
так  кажуть  часто,ба  навіть  хором.

Вона  не  вірить  у  сни  й  кохання,
не  вірить  в  збіги  чи  навіть  долю
і  не  блукає  у  мріях  до  рання,
не  марить  Парижем,тропічним  морем.

Та  коли  ніч  наступає  на  п*яти,
вона  з  обличчя  зриває  маску
і    разом  з  ніччю  іде  гуляти,
щоб  між  зірками  читати  казку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017


Я знову за крок до отої страшної прірви…

Я  знову  за  крок
до  отої  страшної  прірви,
не  тримай,
бо  я  впасти  тепер  не  боюсь.
ангел  твій  не  підхопить  уже,
бо  розтріпані  білі  крила...
хто  забрав  в  нього  те,
чим  жила  я    і  досі  живу?!

Ти  стоїш  на  краю,
осипається  дзінко  каміння
і  заплющивши  очі,
стрімко,чайкою,падаєш  вниз,
все  життя  промайне,
так,  немов  би  одне  сновидіння,
тільки  зараз  не  падай...
чуєш?!..не  час...пізніш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2017


"По сірих дахах тарабанить, безжально, дощ…"

По  сірих  дахах
тарабанить,  безжально,  дощ,
він  змиває  усе,
що  вже  так  давно  наболіло,
і  здавалося,
що  в  житті  не  буває  меж,
і  здавалося  
все  минуло,
перехворіла.


Щедро  зорями
сипались  мрії  вночі
і  душа  підбирала  до  серця  холодного,
рими.
На  зворотню  адресу  
повертаються  вірші-листи
і  лишають  серця  адресатів
навіки  чужими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017


Небо впало на плечi…

Небо  впало  на  плечi
I  згасаэ  поволi
життя,
Все  що  сказане  було,
тепер  недоречно,
Крок  у  прiрву,
не  зупиняй,
вже  нема  вороття...
В  грудях  знову  щемить,
Не  вiд  страху,
про  все  скажуть  очi,
Коли  падаэш  вниз,
пiднiматися  бiльше  не  хочеш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2017


Моя синьоока Волинь



Де  сині  озера  із  небом  злились  воєдино,  
Де  давні  ліси  таємничо  запрошують  всіх,  
Там  рідна  земля,  синьоока  моя  Батьківщина,  
Там  цвіт  України  –  пісенна  та  щедра  Волинь.  

Стежками-стрічками  нечутно  пробігло  дитинство,  
І  вишита  доля  відбилась  на  рушнику.  
Візьму  я  у  руки  матусину  білу  сорочку  
І  з  нею  сміливо  в  незвідані  далі  піду.  

Безкраї  поля,  і  сонцем  налите  колосся,  
Барвистий  місток  над  озерцями  в  небі  висить…  
І  небо,  і  жито  в  любові  злилося,  
Мій  краю  коханий,  моя  синьоока  Волинь…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734117
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2017


І знову багряною стала земля…

Присвячено  світлій  пам'яті  нашого  односельчанина  Леоніда  Луцика...

І  знову  багряною  стала  земля,  
А  в  грудях  занило  серденько…  
І  юний  боєць  додолу  схиливсь  –  
Залишив  матусю  рідненьку.  
І  вже  не  побачити  ясних  очей,  
Що  в  синяві  часто  блукали,  
І  вже  не  почути  слів  ніжних,  простих,  
Коханій,  що  вірно  чекала.  
…  Й  душа  стрепенулася  й,  чиста,  як  сніг,  
Прощатися  лине  до  рідного  краю…  
І  тихо  його  вже  колише  журба,  
І  ангел  на  крилах  підносить  до  раю…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017


«Герой» - тепер посмертне це звання…

Присвячено  річниці  пам'яті  нашого  односельчанина  Василя  Білітюка...

Ще  мало  пройдено  й  не  пізнано  життя,  
Та  вже  твоє  серденько  зупинилось.  
Не  вберегли  тебе…  і  вже  немає  вороття…  
І  небо  синьооке  зажурилось.  
Тебе  з  сім'єю  розлучила  смерть,  
Забрала  в  матері  назавжди  сина.  
Душа  знайшла  притулок  у  раю,  
Від  вибухів  страшних  тепер  спочинеш…  
Піду  до  церкви,  свічечку  поставлю,  
В  молитві  щирій  скотиться  сльоза.  
Так  важко,  дорогенькі,  вас  втрачати…  
«Герой»  -  тепер  посмертне  це  звання.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017


Діалог - Звертаюся до тебе, Україно…

-  Звертаюся  до  тебе,  Україно,  
Матусю-горличко!  Чом  в  тебе  сивина?..  
Чому  ридаєш  гірко  без  упину?..  
Чому  погасла  усмішка  твоя?..  
Чому  від  сліз  тьмяніють  ясні  очі.  
У  серці  смуток  і  в  душі  печаль?..  
Скажи  мені,  рідненька,  чом  ти  ночі  
У  роздумах  проводиш?..  Тебе  жаль…  

-  Послухай,  зіронько,  моя  єдина  втіхо,  
В  русяву  косу  уплелася  сивина,  
Бо  я  страждаю…Не  стихає  лихо…  
На  нашу  землю  знов  прийшла  війна.  
Вона  руйнує  все  в  страшному  герці,  
Байдуже  забира  людські  життя.  
Кричить  душа,  тривожно  б'ється  серце:  
Коли  ж  закінчиться  ота  страшна  війна?!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017


«Там» - «тут» (Захід - Схід)


Там,  на  Сході,  синьооке  небо  плаче  
І  не  чутно,  як  курличуть  журавлі,  
Постріли  гримлять  і  чорний  ворон  кряче,  
Ллється  кров  багряна  на  землі.  

Там,  на  Сході,  зажурилась  осінь  
І  принишкли  наполохані  ліси.  
Там  ідуть  дощі  –  це  ллються  сльози…  
Вітер  спокою  не  може  віднайти.  

Там,  на  Сході,  України  діти  
Падають  в  нерівній  боротьбі.  
Боже,  скільки  ще  їм  кров  гарячу  лити?  
Скільки  ще  загине  на  війні?  

Тут,  на  Заході,  не  чути  автоматів,  
В  небі  тихому  курличуть  журавлі,  
Ліс  у  шати  одягнула  осінь  –  
Килим  розстелила  по  землі.  

Тут,  на  Заході,  старенькі  батько  й  мати  
Сина  дожидаються  з  війни,  
Діточки  малі  чекають  тата  –  
Тільки  б  повернувся  він  живий!..  

Тут  у  небо  лине  з  уст  молитва  
За  героїв  і  захисників:  
Повертайтесь,  чуєте,  солдати,  
В  рідний  дім  вертайтеся  живі!..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017


Гуртуймося, братове-українці!

Гуртуймося,  братове-українці!
В  єднанні  сила,  істина  свята!
Не  можна  ворога  здолати  поодинці,
А  в  мирі  жити  хоче  Україна  вся.

Гуртуймося  у  добрий  час  і  у  лиху  годину,
Коли  у  рідний  край  прийшла  біда.
Ми  ж  бо  брати,  в  нас  спільна  мати  –  Україна,
І  спільна  у  Дніпрі  тече  вода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733229
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2017


Калина

Біля  мого  вікна  зажурилась  калина,
Бо  зима  вже  прийшла  і  не  видно  пташини,
Пісеньок  вже  не  чути,  і  гнізда  не  видати…
Буде  батечко  вітер  голі  віти  гойдати.
І  замерзла  криниця  у  зимову  негоду,
Не  побачить  калина  у  воді  свою  вроду.
Охопила    туга  маленьке  деревце…
Лише  грона  червоні,  наче  зранене  серце….  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017


Він любить писати вірші, ховаючи сенс між рядками…

Він  любить  писати  вірші,  ховаючи  сенс  між  рядками  
Коли  до  вікна  на  вшпиньках  крадеться  ніч,  
Складає  докупи  думки  ,  так  старанно,  немов  орігамі,  
Лишаючись  з  сумом  ,  один  на  один,  все  частіш.  

Він  часто  питає  себе  :  «В  чому  сенс  існування?»  
Та  відповідь,  друже  мій  ,ти  не  спіши  віднайти.  
Я  дам  тобі  відповідь  на  усі  запитання,  
Лиш,що  на  душі  ти  мені  розкажи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017


Поезія - життя!

Хтось  пише  прозу,хтось  -  сонети,
У  кожного  свій  погляд  на  буття,
І  різним  настроєм  насичені  куплети,
Але  всі  впевнені:поезія  -  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2017


…Їй про тебе шепочуть замріяні зорі щоночі

Розкажи  як  вдивляєшся  в  її  карі  очі,
Щоб  в  безодні  очей  побачити  зорепад,
І  як  з  розуму  сходиш  коли  ближче  стає    до  ночі,
І  сп'янілий  від  мрій,забуваєш  дорогу  назад...

Напиши  у  листі  як  живеться  у  цьому  світі
І  як  з  нею  чекаєш  зустрічі  віч-на-віч,
Розкажи  про  печаль,адже  правди  нікуди  діти,
...та  від  серця  ключі  поховала  травнева  ніч.

Розкажи  про...
Чекай,ні  достатньо  вже  слів  
Намалюй  лиш  її  загадкові,глибокі  очі,
І  ні  слова  тепер  їй  промовити  більше  не  смій,
Їй  про  тебе  шепочуть  замріяні  зорі  щоночі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016


і в мить коли сон оминає твої повіки…

І  в  мить  коли  сон  як  і  завше  оминає  повіки,
Ти  в  сутінках  ночі  присядеш  послухати  тишу.
Від  болю  душевного  невпинно  шукатимеш  ліки
Та  лиш  молитва  загоїти  може  душу...

І  в  мить,як  годинник  проб'є  вже  першу,
Сріблястим  мереживом  в  небі  засяють  мрії,
Тоді  засумуєш,та  знаю,уже  не  вперше
І  в  маренні  спогадів  снуватимуть  сполохані  тіні...

Не  чути  ні  шелесту  листя,ні  подихів  вітру,
Лиш  шепіт  зірок  долітає  з  нестримної  далі.
Затримавши  подих,ти  сядеш  послухати  тишу,
Вона  ж  заколише  у  серці  твоєму  печалі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016


Чути подихи вітру крізь відкриту фіранку…

Чути  подихи  вітру  крізь  відкриту  фіранку,
Заливаються  сонцем  росинки  в  траві.
Промінцями-мережками    замережився  ранок,
Пелюстками  тендітними    розпускається  щастя  в  душі.

Заховатись  подалі  від  машин  і  брудних  тротуарів,
Загубитися  тінню  між  юрбами  людей  і  слів,
Прогулятися  в  тиші  із  самотністю  разом,на  пару,
Не  чекати  на  тих,хто  не  зміг  доторкнутись  до  мрій.  

На  столі  залишилась  недопитою  кава
І  застиг  олівець,розучився  писати  вірші.
Де  раніше  натхнення  так  впевнено  й  легко  ступало,
Залишились  тепер  несказанні  слова  та  рядки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016


а сині троянди в душі розквітають мрійливо…

А  сині  троянди  в  душі  розквітають  мрійливо...
І  сотні  ключів,  непідібраних,  в  серці  лишають  сліди.  
Сльозинка  гірка  скотилася  з  очей  мимовільно,
Позаду  лишивши  нездійснені  мрії  і  сни...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016


вона вплітала квіти у волосся…

Вона  вплітала  квіти  у  волосся,  
Їх  пестили  ранкові  промінці.  
Завжди  спокійна,тиха,неприступна...
Ніхто  не  знав,що  коїться  в  душі.  

Вона  для  всіх  надія  і  розрада,  
В  її  очах  ховались  загадки.  
Немов  троянда  з  осяйного  саду,  
Що  заховала  ніжні  пелюстки.  

І  лиш  тоді,  коли  сідало  сонце,  
Коли  на  землю  опускалась  ніч,  
Зірки  ясні  ховали  тихі  сльози
І  мрії  розчинялися  сумні.
 
Цю  загадку  ніхто  не  розгадає.  
"Вона  щаслива"-думали  усі.  
Ніхто,ніколи  так  і  не  дізнається,  
Як  дорого  їй  коштує  усмішка.

Вона  вплітала  квіти  у  волосся,  
Їх  пестили  ранкові  промінці.  
Завжди  спокійна,тиха,неприступна...
Ніхто  не  знав,що  коїться  в  душі.[quote][/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016


в твоїх очах побачила надію…

В  твоїх  очах  побачила  надію
І  неба  незбагненну  глибину.
Лише  про  тебе  я  ночами  мрію,  
Лише  одним  тобою  я  живу.  

Твоя  усмішка  ніжна  і  привітна, 
Твої  уста  -  троянди  пелюстки 
Я  б  віддала  усе  на  світі, 
Щоб  був  зі  мною  завжди  Ти.


При  зустрічі  шалено  б'ється  серце,  
Німіє  все  і  так  тремтить  душа.
Ти  будь  щасливий,я  ж  молюсь  за  тебе
І  не  біда  що  різні  в  нас  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016


маленькі долоньки здіймало до неба дитятко…

Маленькі  долоньки  здіймало  до  неба  дитятко,  
Синенькими  очима  воно  шукали  татка,  
Не  вірилось  малечі,  що  рідного  нема.
«Мій  Боженьку  єдиний!  Ти  бачив  мого  тата?  
Скажи,чому  матуся  моя  завжди  сумна?  
Чому  бабуся  плаче  від  вечора  до  рання?  
Навіщо  забирає  батьків  в  дітей  війна?  »
Тремтячими  голосочком  дитина  щебетала,  
Здригалися  й  німіли  малесенькі  вуста.  
«Куди  подівся  тато?  »-  у  Господа  питала.  
...І  в  Бога  непомітно  скотилася  сльоза...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2016


на небі ніч вже загасила зорі…

На  небі  ніч  вже  загасила  зорі,
Сховала  десь  далеко  ліхтарі.  
Давно  вже  сон  гуляє  по  дорозі,
Повіків  не  торкаючись  моїх.  

Думки  сумні  снуються  клятим  роєм,  
Гортаючи  життєві  сторінки.  
Душа  тремтить,  не  відає  спокою,
Старий  годинник  третю  вже  пробив.  

Заснуло  щастя  у  моїх  долонях,  
Журба  заснула  тихо  на  плечі.  
Любов  не  спить,  не  присипляє  болю,  
Від  серця  погубила  всі  ключі.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016


коли надії гасне промінець…

Коли  надії  гасне  промінець
І  жити  вже  не  вистачає  сили,  
Молитва  щира  лине  до  небес
І  ангели  несуть  її  на  крилах.  

Коли  ти  втомлений  зупинишся  на  мить,  
У  небо  синє  звівши  сумно  очі,
Подякуй  Богу  за  усе  що  є,  
За  те,що  ангел  твій  не  спить  щоночі.  

Він  в  білих  шатах  сон  твій  стереже,  
Коли  впадеш  -  завжди  простягне  руку,
І  крила  білосніжні  розгорне  ,
Закриє  все:нещастя,болі,муки.

А  ти  живи,  радій,  кохай  і  мрій,
Цінуй  що  маєш  і  живи  в  любові.  
Та  не  забудь  подякувати  тим,  
Хто  стереже  твій  сон  і  ділить  навпіл  болі...  










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2016


Сьогодні зорі тихо мерехтіли…

Сьогодні  зорі  тихо  мерехтіли
І  мріями  спускались  до  землі.
Спускались  сподівання  та  надії,  
Росинками  стаючи  у  траві.  

А  сон  собі  гуляє  по  дорозі,
Її  повіки,ніжні,омина.
А  сон  іде,збирає  в  жменю  слюзи,  
Вона  ж  сумна  сидить  біля  вікна.

Самотністю  окуті  тонкі  плечі,  
Вдивляться  у  ніч  крізь  ширму  скла,  
В  думках  снуються  фрази  недоречні,
Нечутно,  непомітно  скотилася  сльоза.  

Сьогодні  зорі  тихо  мерехтіли
І  мріями  спускались  до  землі.
Спускались  сподівання  та  надії
Та  не  торкалися  її  душі...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016


Забувши про "завтра ", вертаюсь у "вчора"

💙📌🎵
Забувши  про  ''завтра'',  вертаюсь  у  ''вчора'',  
Ховається  дощ  за  ширмою  скла.
Вже  стрілки  годинника  північ  минули,
Самотність  не  спить  і  мене  не  пуска.  

Ми  з  нею  мов  подруги,сядемо  разом
І  я  розповім,  як  серденько  болить.  
Вона  приголубить  і  витре  сльозину
І  серце  покриє  льодом  міцним.

Вже  третя  година,та  сон  десь  далеко,  
Лиш  ніч  у  тривозі  в  вікно  зазира,  
У  душу  мою  увірветься  зненацька  
І  мрії  загасить  мої  й  почуття.  

Як  сон  підкрадеться  й  закриє  повіки,  
Я  знову  побачу  його  силует.
За  що  мені  кара,  у  чому  провина?
Я  з  цього  полону  не  вирвусь  тепер.  

І  в  мить  коли  сонце  збере  всі  росинки  
І  ранок  змахне  сльозу  із  повік,  
Твій  погляд  усміхнений  розтопить  серце
І  вогник  любові  запалить  в  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016