| Сторінки (5/419): | « | 1 2 3 4 5 | » |
[b]Моїй маленькій донечці - Таюні[/b]
Тая грається з ляльками –
- Будем дружно жити з вами!
Заклопотана дитина
Ковдру білу розстелила -
І на чистім полотні
Обживаються ляльки:
- Ось і кухня, і вітальня,
Затишна батьківська спальня,
Це – кімната для малечі,
В ній живуть дитячі речі...
Посуд, одяг іграшковий,
Ось машинка, там от – човник.
Тая столик накриває
Та й усю сім’ю збирає.
Запросили і ведмедя,
Й білочку малу кумедну,
Двох собачок і лисицю,
Навіть мавпу-помічницю!
Тая щиро пригощає
Гостей чаєм незвичайним -
У рецепті - макарони
Із насінням гарбузовим,
Трохи шишок і каштанів,
Й пластилінові банани!
Тая грається з ляльками –
Аж до вечора іх бавить!
У дорослих є робота,
А в ляльок – свої турботи:
І розбіглись з полотнини
По усіх кутках квартири!
- Старша лялечка працює -
Вона в школі вчителює,
Це – її маленький братик,
Він пішов гриби збирати,
А ведмедик і лисичка
Заховалися за ліжком...
Мама донечку журила:
- Іграшки – по всій квартирі!
От прийшов з роботи тато:
-Хто ж це буде все збирати?
- Не сваріться, мамо й тато,
Я сама зберу все - ЗАВТРА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625759
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.12.2015
Вот мой ритуал – расчесывать волосы утром
И сны прогонять в светлеющее пространство.
Отзывчивы локоны к ласке сиюминутной
И, ускользая, торопятся к телу прижаться.
А в кончиках локонов зерна печали запутаны,
Их ровно щепотка – чтоб было, о чем грустить:
Как жаль, что таким короткими ночи придуманы,
Что их невозможно собрать и в шкатулке хранить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення. [/b]
[b]Квіти на місяці[/b]
Ти пам’ятаєш час, коли ти не була для мене звичайною і всі слова, що ти говорила мені, не здавалися жахливими, а відвертість твоя була прекрасною, як перше моє кохання?..
Минуло.
Промайнув час рожевим птахом і обернувся світ у непристойні кольори. Триста тисяч різнобарвних теорій і лише три чорно-білі слова – вони для мене.
Тепер я не здатен оцінити світ навколо себе, він поруч лише існує. Динамічний, швидкоплинний, незрозумілий, - адже як зрозуміти, куди несе цей потік? Коли постійно перевіряєш, чи нічого не загублено у пам’яті, чи вистачить енергії на ще один крок вперед? Хай так.
Я полюбив тебе всім серцем, про яке казали – камінь. Обернулося небо на чисте дзеркало і відобразило у глибині своїй всю безмежність мого кохання до тебе...
Нестримно бажав цілувати тебе...
...Тіла наші святкували народження – в одну мить, в один зойк, в єдиних сльозах. Стіни мовчали, вікно соромилось за синіми портьєрами. А ми святкували народження вкупі з розбитим віднині життям та ще кілька годин потому не шкодували про це.
Любили...
А згодом...
Відцвітали на місяці квіти, що я намалював для тебе невмілою рукою. Щодня місяць ховав частинку свого обличчя, щодня ти губила частинку свого кохання.
Я знайшов їх усіх – розбитих, загублених, потоптаних тобою, зібрав їх у своєму серці.
Пошматоване кохання склеїв. А потім побачив на ньому ті ж квіти, що були на місяці... та час, коли ти не була звичайною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624117
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
На одном из утесов
Неприступных скалистых гор,
Что окружают
Души твоей теплое море,
Я изваяю
Простую свою любовь -
Как нежность ветреную,
Но с ветром готовую спорить.
На стене золотой
В храме твой души,
Которую недруг
В гневе назвал фольгою,
Я отчеканю
Облик моей любви,
Не золотом ценной -
Искренностью живою.
Когда шторм растревожит
Души твоей теплое море,
Когда в двери храма
С раскатом ворвется гроза,
Любовь станет сильной,
В силе своей - упрямой
И в трудные дни
Она не покинет тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2015
Срібна зимонька кепкує з малюків -
Аж по вуха трусить з неба сніг пухкий.
Визирають у віконця малюки -
Хвилі в морі і блискучі, і м'які.
Он-де сонечко осяяло сніги –
Не знайшлося в білім морі берегів.
Ох, заплутаються ніжки в малюків –
Подолати море їм не до снаги,
В білім морі, певно, пастки і шторми...
Мама ж каже:
- Не лякайтеся зими!
Білі хвилі, що розсипала вона,
Для корабликів-санчат не дивина!
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622575
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2015
За нашим лісом виросли Карпати -
То хмари темні йдуть за небокрай
Яке це щастя – зливи проводжати
І розкривати серце для тепла.
Дніпровські хвилі стомлено тремтіли,
Вітри над морем Київським вляглись.
Як добре мати все, чого хотіли,
І не жаліть, чого не спромоглись.
І наші мрії, задуми і плани
Живуть своїм окриленим життям –
Три рідних серця в тата і у мами,
Які подарувала доля нам.
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2015
Все сталось так, яким і мало бути –
Глибоким, переконливим і зрілим.
Лиш дихаючи ним на повні груди,
Змогла відчути, як мене любили.
Не підкоряв, не крився, не улещував,
Здебільш мовчав і не наносив ран.
Тримався слова. Не хотів належати,
Не переймався стислістю зізнань.
І не тягнув у постіль, не запрошував.
І точно знав, що я й сама прийду.
Ця впевненість уперта душу зрощує
Та оживляє відданість мою.
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Разбиваю слова о камни,
Что застыли с разорванных нот.
В час, когда тебя нету рядом,
Мне так страшно идти вперед!
Странно видеть себя красивой
И от глупости этой беда -
Никогда мне не быть счастливой,
Если нету рядом тебя!
Черно-белые полосы шара,
В полюса замыкая мысли,
Нам диктуют размеренность шага,
Замедляя иль делая быстрым...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2015
Колись ти з поклоном прийдеш до бога,
До бога, якого покинув в біді
Зірвав йому крила, побив йому ноги
Й не дав півживому напитись води
Ти думав - загине, ти думав - не вічний,
Забуде в стражданнях про наші гріхи
Та він покарав і без мене залишив,
Зчорнив небосинь і джерела спинив
Зірвав тобі крила, побив тобі ноги,
Любові взаємній поставив труну.
Хтозна, чи ти дійдеш до його порога?
Спокутуй, до тебе я не повернусь.
(Писалося багато років тому)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
Пішло, не погукало за собою
Навіяло тяжіння сірих дум
Пішло туди, де ми колись з тобою
Казали вперше ніжнеє "люблю"
У серці снігом смуток закружився,
У серці льодом вічність застига
І стало білим, що було барвистим.
Чому зникає все, коли зима?
Любов до тебе інеєм візьметься
І значення не матимуть слова.
Колись ця крига, може, й розіб"ється,
Але нічого, крім снігів, в душі нема.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
До смерті - вічність, сотні тисяч років
Ніколи я насправді не помру!
Зроби до страти кілька тихих кроків -
І я, як пісня, знову оживу
Я буду жити в кожнім ніжнім слові
У першій літері тріпотного "люблю"
Я буду жити у священнім болі,
В твоїх думках про вранішню зорю
Здобуду волю десь за небокраєм
Безмежжя щиро сказаних "кохаю"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Осень такая, какой ты ее замечаешь -
Черным грубит в карнавально-несвежих сюжетах
Осень усердно венок погребальный сплетает
Для моего безвозвратно ушедшего лета
Осень. Так выглядит мертвое прошлое лето
Лето. Сто дней, сотня чувств в старомодных конвертах...
Я не хотела на все это слышать ответы!
Но осень развеет еще не остывший их пепел...
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2015
Прогуляюсь ще раз
Я по наших стежках,
На Маріїнську велич погляну
Стогне серце моє,
Щемить болем душа
Я себе за чутливість вкоряю.
Чому душу мою
Душать сльози гіркі?
Я не плачу - я з болю ридаю
Чому доля моя
Любить жарти такі?
Чом печаль моє серденько крає?
Я не винна у тім,
Що у серці моїм
Не залишилось довго кохання
Не накажеш йому,
Не примусиш любить -
Воно поруч з тобою безбарвне.
Ти мені не кажи...
Пройде час - не мине.
Я вважаю, що вірно вчинила.
Ніж втікать від оман
Й марнотратства ночей,
Я зізналася, що розлюбила.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Не забувай,
Як жовтий лист війнувся під ноги мої,
Немов остання мить життя твоїх надій.
Осиротіло плакав з неба сірий дощ
На жаль, затримать наше щастя не вдалось.
Теперь прощай.
Вже літо в пам"яті лишилось, як "було"
І осінь стука гіллям тополя в вікно
Ти не проси мене вернутися назад -
І так достатньо цих тяжких взаємних втрат.
Ти пам"ятай,
Що в нас була, і не одна, чарівна мить.
Солодка осінь про минуле шепотить
І сипле іскрами холодного дощу -
Я не заплачу, біль сховаю, промовчУ.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
Я стала давньою.
Так, ніби я минула
У дні вчорашнім казкою заснула
Чи пригадає хтось іще мене?
Я так сумую по твоїм долоням
В шаленстві теплим, втомленим в раю,
Які безсило тиснули на скроні,
Чи владно душу нищили мою.
Чуєш?
Це я розбудила ту ніч,
Що підвладна була нам обом.
Твої пальці,
нечутно-чутливі,
мов ніжні коханці,
Мені дарували тепло
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
По нечаянной тьме
Возле клуба ночного
Я шагну навстречу к тебе
От тебя не дождусь
Ни вздоха, ни слова -
Только взгляд,
Обращенный к весне.
Да это же я! Что же так нежно
Гладишь ресницами губы мои
И на цветах абрикоса снежных -
На облаке, не на земле стоим
Что же ни слова, ни вздоха, ни взгляда?
Месть за минувшую прошлую слабость?
Грубость в ответ на больную усталость?
Нет, это сердца твоего сладость.
Сладость и соль.
Знаешь, как долго ждала тебя здесь,
В локонах тихой плакучей ивы,
А от нее дорога стремится вверх -
К паркам, гостиницам, клубу ночному,
Где я, по нечаянной тьме,
Думаю, сделать ли шаг навстречу тебе?
И обронишь ли ты вздох или слово?
Или будешь все так же
Поедать меня взглядом,
Как бушующую весну
В расцвете абрикоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619882
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2015
Я - твоє серце. Відчуй моє биття
Я хочу жить без смерті сотні років!
Лиш до народження немає вороття,
До вічності - шляхи в мільйони кроків.
У мене вистачить прекрасних почуттів
Для всіх зірок небесних і земних.
Я до загибелі любов в собі нестиму,
Як обереш посеред них єдину
Впізнать єдину я допоможу -
В її очах буяє теплий вітер,
Гойдає сині васильки в цвіту -
Твого кохання найщиріші квіти.
Ти не зважай на помилки свої -
Без них життя пройти, на жаль, не може
У час скрутний мій голос бережи,
Бо тільки голос серця допоможе
Прислухайся, мій бій - твоє життя
Я буду жить без смерті сотні років!
Хай до народження й немає вороття,
Попереду - твій шлях у безліч кроків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2015
Все, що було - не загуло,
Бо так боліло...
Серця нівечило, але
Серця любили
Серця нівечило й пекло,
Думки гнітило
Чи нам щастило?
Із розпачу народжувались сни
І влучні вирази, й слова гучні
Та іронічний і важкий з"являвся сміх...
А потім сірі смуги вранішніх доріг
Веселками вкладались нам під ноги..
І як було в коханні не цвісти?
Так гинули і воскресали ми
Все, що було - не загуло,
Бо так боліло!..
Лиш одцвіло
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015