| Сторінки (3/289): | « | 1 2 3 | » |
На зламі криз, на зламі доль,
В тяжких конвульсіях, потроху,
Час, вічний Всесвіту король,
Нову народжує епоху –
Новітніх цінностей, ідей –
Чи ж Духу уціліють храми? –
Новітніх – розумом! – людей,
Котрі не мислять буть рабами.
Планети первородний біль,
Немов стилет, їм серце крає,
Мистецтва витончений стиль
Нащадкам в гени заплітає.
Для них – поезії Едем,
Краса земна, ясна і зрима,
Їх Дух – від Вишнього тече,
Карбує правду в точні рими…
Та в мить новітнього витка,
Коли важливий кожний фактор,
Безумця хижого рука
Війни запалює реактор…
Йде небувала і глевка
Нова епоха – діла й мислі,
А час спливає, мов ріка,
Й життя над прірвою зависло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
Коли відходить рік старий,
Лишивши спогади і втому,
Далеких зір холодних рій
Про щось сигналить невідоме.
В похмурім присмерку небес,
Поміж снігів байдужо-сірих,
Так серцю хочеться чудес,
Тепла, і пристрасті, і віри...
І сон замерзлих почуттів
Враз несподівано розвіє
Веселих зграйка снігурів,
Що між снігами рожевіють.
Ці зміни радісні - завбач:
З-під панцира німої криги
Бурульок срібних тихий плач
В промінні ясному відлиги.
Різдвяна пломенить свіча -
Світліють стомлені обличчя,
Щедрує свЯта метушня,
І рік старий бреде у вічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
***********
Написана сьогодні вночі при свічках,
коли вимкнулося світло
**********************
ПОЕМА НОЧІ
Написати б поему ночі,
Що була – мов розкішна жриця,
Її зАгадки-сни пророчі,
Тільки в ночі такі не спиться.
Заплелася поема ночі –
Тіні-сумніви тиснуть душу,
Цій пітьмі не потрібні очі –
Й зависаєш між «можу» й «мушу».
Написати б поему ночі :
Це для сумнівів – зла потіха,
І миттєвості ці пророчі –
Зона щастя чи зона лиха.
Коли вимкнуто навіть зорі
І в уяві хисткій, і в небі…
Сутеніє житейське море,
Лиш заглянути можна – в себе.
Написати б поему ночі,
Що над світом всуціль нависла,
Про химери її жіночі,
Про жагучі й облудні мислі.
Там спливають фантазій рифи
Й нелогічні хисткі сюжети,
В тиші дивні солодкі рими
Заплітаються у сонети.
Ніч – таємна розкута жриця,
Що приносить криваві жертви…
Що у темряві тій таїться –
Щось минуще, а чи безсмертне?
Ніч – солодка коханка хтива –
У хмільному сплелася танці;
Це ревнивиця хитра й мстива,
Що струїла раба-коханця…
Ніч закохана – скрик жадання
І єднання солодка втіха,
Двоєдиність - цей храм кохання,
Розкіш тіла і злива сміху…
Ніч самотності – невідомість,
Пустка в серці холодна й люта,
Мрій нездІйснених невагомість,
Ніби вільний, та все ж ти скутий,
Коли ніч та – німа й холодна,
Незворотна самотність дика,
Глибочіє страшна безодня,
Де ні подиху, ані схлипу…
Заплелася поема ночі –
Це життя неподільне право,
Коли істини знать не можеш,
Ніч покаже, у чому правда.
Сповідається тихо совість,
Що при світлі мовлять не хоче,
І кермує нас підсвідомість
В зону правди – із зони ночі.
Вони завжди з тобою поруч –
Зона ночі і зона смерті,
І вирішує Хтось Вагомий –
Народитись комусь чи вмерти.
Все повториться від початку –
Світ проміння заллє пророче.
Ніч у долі - завжди на чатах-
Нам диктує Поему Ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2018
Зимовий день блакитного сіяння,
Засніженості кришталевий світ,
Чарівності і холоду змагання
В ажурному плетінні сонних віт.
Передчуття казковості і свята:
Вже закружляв химерний карнавал...
А на ялинах, в інеї, лапатих, -
Червоних снігурів веселий бал...
Ясні дими, фіалково-рожеві,
Прозору затуманили блакить,
Ген снігову холодну королеву
Зимовий ранок на санчатах мчить.
Дитячий спогад дорогої казки...
Там рік старий, неначе сивий птах,
Складає крила...І спадають маски,
І замерзає усміх на вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816861
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2018
Не буду кричати про тебе, моя зачарована,
Така неповторна і рідна, колиско моя,
Молитимусь тихо твоєю правічною мовою,
Піснями сповита, єдина у світі земля.
Тут небо і степ обнялися в пориві жагучому,
Пречисті світанки над стомленим полем цвітуть,
Тут голос трембіти блукає карпатськими кручами,
Ночами Господь викарбовує зоряну путь...
Грядеш з забуття, кобзарями твоїми оспівана,
Воскресла з пожарищ- смертей, із чужинських обмов,
Тернисті шляхи торувала з високою вірою
У правду одвічну своїх золотих хоругов...
Високі слова не промовлю, моя зачарована,
Така неповторна й болюча, - мене не суди.
Лише припаду після довгого шляху, згорьована,
До чистої тої твоєї живої води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2018
Наші діти підросли:
Вільні, серцю милі,
Різні мови вчать вони,
Тож заговорили:
Мовить внук меткий бабусі:
-О гросс-мутер, сюсі-пусі
Не прикольно вже мені,
Стрьомно з вашої фігні.
З чуваками йдем на паті,
Гьорли-тьолки будуть в хаті,
Я від них конкретно прусь,
Не грузи мене, бабусь!
Буде класна веселуха,
Та спокуха: не порнуха,
Будем дрінкати бухло,
Ваші причіпки - фуфло.
Був сьогодні кльовий шопінг:
Відірвав неслабий смокінг,
Шузи класні - це прикид,
Етикет ваш геть обрид.
Ти ж на стіл метай скоріше
Пудинг, сендвіч - все смачніше,
Кекс, біфштекс - давай жратви,
Все прикольне для братви.
- О, май лав балбес онук,
Ти відбився геть від рук,-
Мудра мовила бабуся.-
Що ти кажеш? Я боюся,
Що з тобою щось не так.
Що за мова? Хто чувак?
Я тебе не андестенд,
Тож лови такий момент:
Мовить рідною не вмієш,
Я тебе не розумію,
Тож говорю напрямки:
- Вчіться мови, хлопаки.
І на паті не шмигляйте,
А на сендвіч заробляйте,
Ну, а в мене - форс-мажор,
Оголошую терор.
**********
Живемо в часи новітні,
В третьому тисячолітті,
А проблеми все такі, вічні:
Діти і батьки.
І чудову нашу мову,
Солов'їну, калинову,
Рятувати мусим знову
Від чужинської полови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.11.2018
Цей листопад - останні схлипи осені;
Скупий промінчик сонця - невпопад.
Холоне світ, німіє заворожено -
Вступає в душу долі листопад.
Яріє кущ тривогою калиново,
Вітри пожовклі спогади несуть,
І привиди-тумани над долиною -
Тих сумнівів осінніх каламуть.
ОдвЕснилося і відлітувАлося,
Той листопад - передчуття зими,
Не відлюбилося ж, не відсміялося,
Черлена осінь стелить килими...
Над світом небо заясніло просинню,
Цвів кольорів злотистий водоспад...
Торує стежку до весни - від осені
Холодний місяць долі - листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813401
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2018
Вже зеленії береги
Потоптали шалені коні...
Листом-золотом палахким
Осінь стелить землі долоні.
Днів застуджених караван
Хтось у безвість жене-штовхає.
А минуле? - Легкий туман,
Що у вирі буття зникає?
Не замре одкровення звук,
Не змарніють натхнення рими...
І клюватиме з Божих рук
Білий голуб одвічність зримо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2018
Виплив день із мороку нечутно,
Запаливши клени багрецем,
І дощинки скрапували смутно
Осені заплаканим лицем.
Сумувала осінь за сліпучим
Літом, що яріло й одцвіло,
Переймала громом з хмари-тучі,
Літечко ж за веснами пішло.
Драма ця повторена укотре,
Ця печаль-розлука вікова:
І прощання з літом незворотне,
Й ностальгія осені, й зима...
У дощі рясного падолисту
З усміхом дитинним увійду...
Відспівала дзвонами Пречиста -
Віру і надію віднайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809136
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2018
Канули в Лету сторіччя -
Класики стрій-глибина,
Музі ж іронія сниться,
Хоч Муза сьогодні - сумна.
Ніжні романтики струни
Глушить абсурдна доба,
Сентиментальності луни
В вік постмодерну - ганьба?
Вже загриміли - у безвість -
Гімни "совєтські" - кліше,
Пафосу ж стяги старезні
Ні, не зітліли іще.
Поки нуртує свідомість,
Швидко "потік" занотуй,
Рими чи лайку натомість
Вправ - й не тушуйся, друкуй!
Станеш новітнім Шекспіром,
"Голосом нації" ти,
Пісню напишеш - й ефіром
Будеш лялякать - пливти...
Все вже написано - знаєм,
Сказано, зіграно все...
Тільки ж душа не сприймає
Це одкровення просте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2018
Ранку прозорого скерцо,
Соняхів сонячний клин...
Дзвони розгойдують серце,
Храму небесного синь.
Янголів хори врочисті -
Благословіння луна.
Матері божій Пречистій
Пісня-осанна злина.
Світло золотить осіннє
Яблучнощедрі сади.
Будуть Різдво й Воскресіння -
Тільки б надію знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2018
Це осені сакральне свято -
Дощів і сонця вернісаж,
Садів жаріючі багаття,
Туманів-привидів міраж...
О,як покірно, ностальгійно,
Іще недавно повна сил,
Осінньо-смутно, елегійно
Природа ронить свій убір.
Відпалахтять осінні драми,
Вкотре відплачеться фінал...
Зачинить осінь поміж нами
Жадання літнього портал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806724
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2018
Проводила в класі перший урок мови - і вирішила з дітьми скласти вірш про рідне слово. Я називала початок рядка, а вони добирали рими. Унаслідок такої співтворчості з'явився цей віршик .
****************
- Чужинська, - мовив хтось, - могуча,
Та українська є - співуча,
Про іншу мовили: "Красива",
А рідна мова - чорнобрива.
Нерідну хтось зрівняв - з рікою,
А я вкраїнську - із вербою,
Що зеленіє біля хати
Усе життя - неначе свято.
Це ж нею матінка співає
І тихо молиться, навчає,
Щоб розуміли син і доня,
Що є неписані закони:
Як любиш маму і родину,
Люби, дитино, Україну,
Оту вишневу, чорноброву,
Шануй прадавнє рідне слово,
Край шляху - верби і тополі,
Світанки молоді у полі,
В росі - багряную калину,
Натхненну пісню України...
І чорнобривці кучеряві,
Й нагідки, соняхи ласкаві,
Люби барвінок і любисток,
І вишиванку, і намисто,
Що ненька рідна дарувала,
Косу дівочу заплітала...
Нам мова рідна - наймиліша,
Велична, лагідна, любіша,
Весела, мудра, переливна,
І жартівлива, і чарівна...
Дзвінка, багата і співуча,
Немов Дніпро, що поміж кручі
Тече у рідному просторі,
Вливає хвилі в Чорне море...
Волинь, Карпати і Полісся.-
Слова оці - неначе пісня,
Донбас, красОти ці подільські -
все споконвічне, українське...
Тож хай збереться воєдино -
Сім'я-держава, Україна,
Народ наш кривду подолає,
І мир настане в ріднім краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805903
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.09.2018
Полином заросли терикони,
Степ донецький - змагання громів...
Знову світ заяріє червоним
В незворотній минущості днів.
Спогад гусне - і сниться квітуча,
Ця давно не вишнева земля...
Світлий дощ із крилатої тучі -
То свячена вода на поля...
Серпень плаче, двигтять ешелони,
Віє смертю з воронок-ярів...
Сік калиновий гіркне у ґронах,
Спас блукає в розмитості снів.
Хтось сумує, а хтось і заплаче:
День новий - подарунок життя...
Осінь листя запалить гаряче,
Кане літо у Лету буття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2018
Згадаю світлий гріх,
Той червень, спрагу ту:
Котився тихий сміх
Намистом - в мураву...
Ти весь палав, шептав:
- Люблю, люблю...А ти?
Здригнулися вуста:
- Люби ж мене, люби...
І ти любив, як міг,
Ти плугом був моїм...
І опадав до ніг
Шовк ніжний... перший гріх
Сховала мурава
В тім ложі лісовім...
І зацвіли слова,
Народжені в мені...
І сліз щасливих шквал
Росою з вій зійшов...
Лавинопад, обвал -
Початок - і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804090
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2018
Обіцяла Зіна - Риті:
- Все! Зав'язую! Не п'ю!
Рита зводить брови бриті:
- Що це скоїлось? Чому?
- Та у п'ятницю з роботи
Дуже змучена прийшла:
Кат-начальник, ці турботи,
А колеги - викид зла.
Тож стомилась, як собака,
І осіла вдома я:
З'їла з куркою салатик,
Теплу ванну прийняла
І під ковдрочку пірнула...
Звичку знаєш отаку:
Там до серця пригорнула
Трішки - пляшку - коньяку...
Рита мружить очі п'яно:
- Завинило чим хмільне?!
- Жах! В той вечір в ресторанах -
В ковдрі! - бачили мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802751
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.08.2018
Син малий спитав у тата:
- Де ж це наші депутати?
Це таке, як джин із казки,
Чи вони вдягають маски?
- В них канікули, бо ж літо!
Їдуть хлопці відпочити,
Бо ж трудилися завзято
Наші "слуги"- депутати.
- Тату, певно, всі зібрались,
В табори пороз'їжджались?
В літнім таборі - цікаво,
Відпочинок там на славу!
- Ех, синок, було б чудово,
Щоб твоє збулося слово:
В табори б їх - неодмінно!
І на дуже довгу зміну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801921
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.08.2018
Перекреслюю сумнів - кармічні закляття,
Що сплелися у долі холодний сюжет,
Я сьогодні вдягну оксамитове плаття
І високі підбори, як гострий стилет…
Вуст кривавий рубін, півопущені вії,
Погляд дико-звабливий - до самого дна -
Образ жінки фатальної чарами віє,
І пригублено келих терпкого вина…
Під мелодію танго - відкину сум’яття
І заклично ступлю на блискучий паркет…
Я сьогодні вдягну оксамитове плаття,
Ти вплетешся у долі моєї сюжет…
У жагучому танці - у ритмі кохання -
В поєдинку зіллються гарячі тіла…
Потяг плоті відвертий - безмовне жадання,
Дика влада жіноча і пристрасть твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
Невідомої птиці скерцо
Лунко дробиться серед віт...
Мліє саду старого серце:
Все ще мріється - зеленіть...
Ці скелети гілля самотні
Шепчуть німо: - Усе мине...
Тільки сад цей зацвів сьогодні
І мені нагадав - мене...
Сповиває забута вишня
Пелюстково-пахучий сон,
І блукає самотня тиша,
П'є росу із листків-долонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801619
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2018
До виборів - ажіотаж вселенський,
Вже й головні «персони» всім відомі:
У президенти мітить ще й Зеленський?!
Чи ж лад настане в Українськім домі?
Стара команда все зробила точно:
В відродження Вкраїни довгожданне
Надію підірвала остаточно…
Прийшли ж до влади - по крові Майдану.
А «кримський злодій» втратив шанс в Донбасі -
Тепер реванш готує політичний:
Росмоскоманду у новітній рясі
До виборів муштрує історичних.
Не сам Донбас їм треба - Україна,
Ці вибори - надія їх космічна:
Загарбать все - на підкупах, підпільно,
Без пострілів, а так, «демократично».
Вже зуби гострять Бойко й Рабинович,
Медведчуки вже мітять в депутати…
Їм Україна - то жаданий овоч:
Захапати, зірвати, розтерзати!..
О Господи! Дай розуму-кебети
Нам, недалеким, нам, «електорату»:
«В законі вори» пруть у президенти,
Перевертні, московолизпримати.
І де він є, отой розумний, чесний,
Ще й Патріот, щоб стати - президентом?
Чи виживе між нами? Це гротескно?
Історії не знехтуймо моментом!
То буде бій для нас таки останній,
Як зволимо продатись і купитись,
Бо пізно буде, хлопці, нарікати…
Подумаймо, як Матір захистити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2018
І прапори, і сонце, і молИтви,
І Володимир вічний над Дніпром,
А Київ грав, немов орган величний,
Сіяв у Космос банями церков.
І вулиці живі текли-гучали,
Вливаючись в Софіївський майдан,
Де на дибИ коня зірвав зухвало,
Нас про Москву попереджав Богдан.
І говорили дзвони, дзвони, дзвони,
Й молилися просвітлені серця,
Кому Любові вищої закони
Дано пізнать - від Сина і Отця.
Ще хтось співав "Червоную калину",
Котились сльози світлі по щоці...
Тут рідна мова, церква, Україна -
Від витоків найглибших - від Русі.
Молилось, певно, й сонце в небі синім
В злото-блакитній ризі - над Дніпром,
І зирив Космос янголів очима
Вниз, на людський озвучений огром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2018
Облітає засмучена вишня,
Де колись цілувалися ми;
Ностальгія шепоче невтішно:
- А в ту юність стежок не знайти…
Квилить пам’яті давня криниця,
А хатина покинута снить;
Ласка мамина мальвами сниться,
Ирій сумом лелечим ячить.
Нависають калинові грона,
Арка-райдуга в пам’ять сягла:
Зелен-літечка Спасові дзвони,
А меди вже святити пора…
Відбуяли, як літяна злива,
І літа молоді, і любов…
Кличе пам’яті згадка щемлива:
- На початки вертаємо знов.
Одцвітання – кінець і початок,
Молодята за отчим столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2018
А карусель буття кружля, як завше:
Минає липень тихою ходою,
У цвіт і плід землицю–матір вбравши…
Спливає ласка літня за водою.
Свята зелені щедро від’яріли
Сяйного літа зелом буйнолистим,
І благодаттю стиглості і сили –
Сузір’я-грона в небесах пречистих.
Стікало літо бурштином в озера,
Жита плекало і косило трави;
На сонячно-барвистому пленері
Виводило ромашкові отави.
Жагою спрагло-юною палало,
Вмивалося небесними сльозами –
Аж папороть розквітла на Купала,
Аби відкритись дивними скарбами.
Ось маковий, і яблучний, і хлібний
Гряде нам Спас серпневими стежками –
Людського духу скарб одвічний, рідний,
А нині липень сіється дощами…
Та карусель стрімка кружляє-грає,
Літа за літом промина барвисті…
Не зупиню, не стишу, не вблагаю -
Волошкою розквітну в полі чистім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799964
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.07.2018
Я дамам призначаю зустріч в дУші,
Бо ж -натурал. Руками сам пройдуся
По грудях білих, по звабливій п.опі,
Це буде круто, як в кіно з Європи.
А дама? Дама робить все, що хоче:
Лоскоче! Ой, вона мене лоскоче!
А лоскоту оте боїться "тіло",
Що "одне в однім" побувать хотіло.
Отож не лоскочи мене ізрання -
Кусай, цілуй: нехай жахтить кохання!
В любові все дозволено, я знаю:
То ти мене, то я тебе сідлаю...
Де двоє, троє, - там саме "кохання"!
Любіть мене і звечора, і зрання!
А потім, відпочивши після "душу",
Спішу додому: жінка кличе, мушу!
Оригінал твору М.С.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799085
Давай зустрінемось з Тобою в душі.
Давай зустрінемось з Тобою в душі,
По всіх принадах я руками знов пройдуся.
Тобі дозволю теж - роби, що хочеш,
Не вірю, що мене до смерті залоскочеш.
У гості ходить не лише душа, а й тіло,
Яке одне в одному побувать хотіло.
Щоб вилити емоцій зливу,
Я хочу бачити Тебе Щасливу...
Де двоє, там є таїна Кохання,
Там все дозволено від вечора до рання.
А потім відпочивши трішки,
Ми зробим вдень подобу нічки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799736
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.07.2018
Сяйливе літо в перлах-росах
Блукає в скошеній траві.
Пливе з ромашкових покосів
Мажорно-пряний дух землі.
Веселі трави відбуяли
Та під косою полягли,
І бджіл бурштинових хорали
В небесних хвилях загули.
Гречаноквітно грає поле -
Струмує літа аромат.
Ген хмара суне темночола,
Бентежить зграї ластів'ят.
Земля вагітна прагне зливи -
І креше літняя гроза:
Вже лезо блискавки вразливе
Тривожні крає небеса...
Відсвяткувала дощ природа
Й лягла, вдоволена, спочить...
Цвіте небес липнева врода,
А поле вже про осінь снить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798783
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2018
А я - так не смогу не закричать:
Уж лучше - да! - с обрыва и без злости.
Ну где вы, мысли? Рифмы лезут вспять:
Сморозьте, поелозьте - ешьте, гости.
Бог покарал - и ей дано "писать",
Поэтому "писать" Олюшке просто:
Умыться, головою покачать -
И глюки - иль стихи? - взмывают в воздух.
Вот грезится: она - и рыжий Лев,
Он пишет том! Так он ТолстОй иль тОлстый?
Ну как тут не свихнуться насовсем?
"Войну и мир" писали вместе? - Просто?
Но почему же "пиджачок подмят"?
Где? С кем? Когда? Вы уловили смыслы?
Сюрприз нас не заставит долго ждать:
Вот "глаз - в канву" и на траве - капризно.
А все советы ваши - чепуха,
Что нужен смысл и ритмика крутая.
Ведь пишется по принципу: слова
Рифмуются, а дальше - пусть глотают.
Но рыжий Лев такого не простит,
И не простят тебя ТолстОй и тОлстый.
Прислушайся: Толстой уже кричит:
- Давай с обрыва, медленно, без злости.
Оригинал стихо О.Ратинской
Мне хватит……………
Мне хватит сил смолчать, не закричать..
Когда с обрыва медленно, без злости..
Нет проще ничего с утра начать
Рассветом упиваться, когда в гости
Ветер на крыльях мчится
Листья игриво шумят
Вечность так долго длится
И.. Пиджачок подмят
Лакомством, пряником спелым
Кружевом золотым
В тучах прозрачно-белых
Львом рыжим томом Толстым ...
Нет! Никогда не поздно
День свой с ноля начать
Умыться, вдохнуть свежий воздух
И.. головой покачать)
Ах! Как близки рассветы
К разгадкам, где капли снов
Клубками клубятся летом
И.. К середине основ
В первых лучах капризом
Падают на траву
В горсти земли сюрпризом
Льном твоих глаз в канву ..
Мне хватит сил понять .. не закричать..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798662
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2018
Вдохновило стихотворение Арины Дмитриевой "Какое это, по счёту, лето".
Спасибо Арине за "суггестию"
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48947&poem=280641
******************************
Так относительны числа, даты...
Колышет море седую вечность.
И жизни наши - судеб фрегаты -
Не поколеблют ту бесконечность.
Дрожит-дробится волны лазурность,
Прохладой моря к ногам ласкаясь,
И окунаются в изумрудность
Осколки солнца, переливаясь.
Приливов нежность и кромка пляжа,
Где целовались мы так беспечно,
Флешбеков память - игра пейзажа...
Рисунки страсти в песке - навечно.
Суггестий всхлипы - твой ропот, море,
Я понимаю - и принимаю,
И отражение звёзд - в просторе,
И невозможность доплыть до края...
Колышет Вечность морские мили,
Цветут закаты, грядут рассветы...
А мы, как будто, всегда здесь были -
И мы с тобою, и это лето...
История cоздания стихотворения:
Арина Дмитриева
"Какое это, по счёту, лето"
****************
Какое это, по счёту, лето, и есть ли числа, года и даты -
Отсчёта точка любви рассвета, что Богом свыше дана когда-то?
Дорожкой лунной не раз бродили, считая звёзды в тумане млечном…
И мы, как будто, всегда здесь были, следы остались в песке навечно.
Всё неизменно: и крики чаек над блеском штиля до горизонта,
И хризолитность волны мозаик, и грозового искренье фронта,
И мягкий шелест песка, чуть слышный… Застыло время на этом месте,
И в сердце бьются флешбеков вспышки, и наважденьем - эффект суггестий.
…Солёной кромкой ночного моря дойдём, возможно, до края света.
Луна растает, как плеск прибоя… Какое это, по счёту, лето?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797537
За мотивами твору О.Ратинської "Влітку тре..."
***********
Влітку "тре" любитися у хлам,
Бо ж чекати довго дуже осінь,
В листі я кохання грію крам,
Де тебе чорти так довго носять?
Усміхнися "кроком" чи плечем,
Не гальмуй вже "зранені події",
Нам з тобою "в хлам" упитись "тре"
Й перейдімо - рухами - до дії.
Зваблюю у листі, спонукаю,
Віями за вухом лоскочу,
Бо горю жагою і бажаю:
Перейдімо швидше, - я прошу.
Я, поетка, так скажу тобі:
Хоч у голові "гуляє просідь",
Вдарим секс-дуетом по журбі
І відкинем "сумніви про осінь".
************
Оригінал твору О.Ратинської
Милий, відкинь сумніви про осінь
В листі тім кохання бережу
Хай у головах гуляє просідь
Срібними думками за межу
Кроком, по дитячому, всміхнися
В посмішці твоїй шістнадцять літ
Хвильку ще на мене, подивися
Обійми крилом міцним й в політ
До зірок нестримно через вахту
Крізь шпалери зранених подій
Золотом камінням чорним з шахти
Рухами перейдемо до дій..
Спонукаю, віями лоскочу
В сон твій зазираю немовлям
Пригорнутись не бажаю, хочу
Визволити душі наші з драм
Назавжди..
Милий, відкинь сумніви про осінь..
Влітку тре любитися у хлам..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797564
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 30.06.2018
Знов у гості до малечі, що гасала залюбки, Завітав чорнявий вечір і приніс чудні казки. Тож сідайте, ластів’ята, в коло дружнеє тісніш, Пильно слухайте, малята, про планети казку-вірш.
У космічному просторі, в чорній ночі глибині, Висявають срібні зорі, променисті і ясні. Танець тут планети водять – Сонця сестри і брати. Всі пливуть у хороводі, та не хочуть в гості йти. Ось Меркурій і Венера, Марс, Юпітер і Земля Променяться так химерно, посміхаючись здаля. Таємничі в високості є Сатурн, Нептун, Уран, - Сонце кличе їх у гості, це ж воно у небі пан.
Лиш одна ясна Селена, ця супутниця Землі, Сонця пишна наречена, на сріблястому коні Випливає серед ночі у небесний океан, І її шукають очі слід від Сонця серед хмар. Кличе Сонечко у гості Місяць, дівчину-красу. Наречена в високості чеше срібную косу - І падуть на землю роси, мов прозорі кришталі, Сяє місячне волосся у вінку яснім Землі.
Місяць, дівчина Селена, вмилась піною із хмар. Поспішає наречена в гості, повна дивних чар. – Що ж це Сонцю дарувати? – і замислилась на мить. Зорі-квіти посплітати у вінок чудний спішить. Буде славний подарунок для небесного царя: Зір яскравий обладунок зачарує всіх здаля.
І пішла до Сонця в гості та Селена в добрий час: На небесному помості день і ніч зустрілись враз. Сонце сяє-промениться у блакиті, в небесах, Й ночі Місячна цариця проклада до нього шлях. Ось зустрілись наречені – небо радістю бринить, Розмовляли любо й чемно. Подарунок свій вручить Поспіша ясна Селена. Щиро раде Сонце те. – В гості й вас прошу до мене, завітайте, золоте! – Каже Місячна царівна. Цар радів, і обіцяв, Й готувать дарунок дивний до кравця чимдуж помчав.
-Треба зшити гарну сукню із найтонших ніжних хмар - Для Селени, для красуні, для її небесних чар. –Ні, мій царю, не пошию, - відповів йому кравець. - Зняти мірку не зумію, діло зійде нанівець. Бо ж Селена та вродлива – то кругленька, то струнка, Стан міняє, вередлива, - не підійде сукня та. І пішов без подарунка Сонце – той блискучий цар, Сяли зорі-обладунки злотом чистим серед хмар.
Прийняла його Селена, пригостила від душі, Але Сонце-наречений ніжні лиш читав вірші . Засмутилася дівиця: подарунка ж то нема… - Ну, не сердься, срібнолиця, ти ж міняєшся сама: То кругленька, то тендітна - в небі човником пливеш, Будь до Сонечка привітна, я ж люблю тебе без меж. Ти ж віднині можеш ткати злотопромені мої , Будь-який убір зшивати і прикраси чарівні. Над усі вродливі зорі – найгарніша будеш ти, Срібні ткатимеш узори серед ночі темноти.
Зблідла гордая Селена, бо образилась-таки, Розлучилась з нареченим, прагне Сонце обійти. І відтоді Місяць сяє – Сонця промені збира, їх, мов люстро, відбиває - і міліє ночі тьма. А ясний небес господар гріє Землю – людства дім, Щоб буяла тут природа, щоб жилося добре всім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796916
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bfAnUbgDSbE[/youtube]
Живуть і трудяться під небом
Дажбожі внуки у віках,
Їм щастя - миру й сонця треба,
Земля - їх матінка свята.
Могутня древня Оріана
Зростила нескориму рать.
І нам судилося віками
Свою Раїну захищать.
Коли завила вража злоба,
Війною впала на людей,
Піднявся син Сварога-бога,
Свободи рятівник - Арей,
Народжений в годину бою,
В війні титанів проти зла.
У боротьбі добра із тьмою
Арея сила проросла.
Приспів: Нам Вітчизни воля дорога -
Меч Арея нині у моїх руках!
Єдність - сила. Ми - могутня рать,
Рідну землю нашу йдемо захищать.
За Вкраїну, за її могуть
Меч Арея - Правді прокладає путь.
Хай пощезне-згине лютий враг:
Меч Арея нині у моїх руках.
Немов Перуна блискавиці,
Немов стосилий лютий смерч,
Сварогом викуваний з криці -
В руці Арея блиснув меч.
Пощезли вороги-заброди,
Надія скресла між людей.
На захист миру і свободи
Підняв меча свого Арей.
Приспів: Нам Вітчизни воля дорога -
Меч Арея нині у моїх руках!
Єдність - сила. Ми - могутня рать,
Рідну землю нашу йдемо захищать.
За Вкраїну, за її могуть
Меч Арея - Правді прокладає путь.
Хай пощезне-згине лютий враг:
Меч Арея нині у моїх руках.
Русі прадавньої святині
Той меч двосічний захищав,
І ти його тримаєш нині,
Як Святослав колись тримав.
В степу донецькім виють гради,
Війни кружляє лютий смерч,
Та не давай врагам пощади,
В руці твоїй - Арея меч.
Приспів: Нам Вітчизни воля дорога -
Меч Арея нині у моїх руках!
Єдність - сила. Ми - могутня рать,
Рідну землю нашу йдемо захищать.
За Вкраїну, за її могуть
Меч Арея - Правді прокладає путь.
Хай пощезне-згине лютий враг:
Меч Арея нині у моїх руках.
Арей (Арес) — бог війни і заразом бог миру. Син бога вогню неба Сварги і Матері–Землі. Найхоробріший і найжорстокіший до ворогів світла і добра. Навчив людей виготовляти зброю та володіти нею, боронити землю предків від нахідців і зайд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2018
Прочитала вранці вірш "про це" - і понесло... З посмішкою - всім:
Оригинал вірша М. Ютовця (Український портал поезії)
Пылай безумием, гори!
Меня почувствуй изнутри!
Глаза от страсти закрывай,
Инстинктам всю себя отдай.
Слились в одно наши тела,
Скажи, как ты меня ждала.
Прижмись сильнее, дай огня!
Сегодня ночью ты моя!
Давай отбросим жизни груз,
Любовь почувствуем на вкус.
Пусть свет погаснет за окном.
Мы в целом мире лишь вдвоём.
Мы, словно в пламени костра,
С тобой сгораем до утра.
Тела, как солнце, горячи.
Кричи, любимая! Кричи!!!
По мотивам стихо " Пылай безумием, гори"
И я кричу, и ты кричишь...
Соседи слышат: не поспишь.
В одно сливаются тела
С вечерней зорьки - до утра.
Пылай, безумием гори,
И чувствуй, чувствуй - ИЗНУТРИ,
Снаружи тоже "відчувай"!
Давай, любимая, давай!
Мой главный "движущий инстинкт"
Тебя, о муза, укротит.
Прижмись сильнее, дай огня,
Ведь нет спасенья от меня.
Тебе не вырваться никак:
Надёжный афродизиак
я принимаю - и люблю.
Горю, любимая, горю!
И ты кричишь, и я кричу!
Хочу, развратница, хочу!!!
Соседи тоже все кричат...
Начать сначала? - Да, начать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795970
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2018
Оригінал вірша В.Ленского "Непорочным зачатием был поражён" (Украинский портал поэзии) https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=1276&poem=279415
******************
Непорочным зачатием был поражён...
Повзрослел, познакомился с Глашей.
Разродилась она веткой чудной имён –
Сыновьями, что ангелов краше.
Мать меняет клеёнку детишкам своим
И души в них не чает; влюблённо
Обнимает, рядит, и мальчонкам двоим
Хорошо – зря ли вышли из лона!
Но отец негодует, от храма далёк.
Вопрошая, он ходит по кругу.
Полюбовно детей зачинал голубок,
Силой брать не пытался супругу.
В чём же дети повинны – не может понять.
Отворяет к ним в комнату дверцы,
Там лежит на перине их нежная мать,
А на ней восседают младенцы.
И стоял бы, смотрел на своих голубят
День и ночь, до скончания века...
Но порочны они, так отцы говорят.
И пошто им, отцам, кукарекать?..
Нет на маленьких детях клейма сатаны,
От плодов не вкушали, как Ева
И Адам, что высокие видели сны,
Не касаясь ни смерти, ни хлева.
**********
"ПОРАЖЁННЫЙ ЗАЧАТЬЕМ" (по мотивам)
Поражённый зачатьем! - Диагноз такой.
И зачем познакомился с Глашей?
Лучше б думал вперёд, и притом - головой!
Ведь клеёнки-пелёнки и каша...
Эротично-этично детей зачинал:
Закружила постельная вьюга!
Напрягался, пыхтел, и потел, и стонал,
Так и сяк брать пытаясь супругу.
Вышли дети из лона! - Глаша трудится, мать.
Это ж надо - подгузников нету!
Ту клеёнку и денно, и нощно менять
Не помог он, слуга Интернета.
Всё подглядывал в дверцы, по кругу ходил,
Он от храма далёк - и ревнует!
Ведь клеёнку ему - ну никто не сменил,
Он ужасно теперь негодует.
Нет подгузников, денег, а он всё стоит,
Порожденье модерного века,
О грехе размышляет, сопит и мычит,
Не пришлось бы, отец, кукарекать!
И зияет на лбу том ленивца клеймо:
- Ты детей зачинал, беззаботный?
Так не стой, ведь клеёнка промокла давно,
На подгузники хоть заработай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795654
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 14.06.2018
Б лагословенный тот высокий миг
Л юбви земной, и нежности, и страсти,
А ллегро чувства и рожденья крик –
Г алактика непознанного счастья.
О чаг родной и мирное тепло,
С лова, которых в жизни нет дороже,
Л етучих ливней свежее крыло,
О ставившее поцелуй на коже…
В плену проблем и жизненных тревог
Е два мы часто это замечаем.
Н емыслимая жажда новых строк
Н еистово к перу тебя бросает –
И этот миг вовек благословен.
Й од правды в слове поразит сознанье,
М иг творчества – апофеоз страстей
И мысли жизнь дающее дыханье…
Г орит созвездье Лиры – апогей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2018
У відповідь на зауваження земляка друкую повторно цей твір.
Ставлення земляка до проблеми зрозуміле: усе, що пов'язане із загарбником, є ворожим. Але є й інші думки.
"Скільки падлюк розмовляють чистою українською
мовою
і ходять в вишиванках ... і скільки воїнів розмовляють
російською. Не мова має значення, а людина та вчинки."
Леонід Жмурко
Вони віки нас бидлом уважали,
"Хохлами", "когутами",-як там ще?
А ми їх "старшим братом" ніжно звали,
Молились на імперське їх лице.
В "ясні часи" тотального застою(роздраю)
Імперія котилась в "комунізм",
І партквиток - "перепустку до раю"-
Всім дарував марксизмо-ленінізм.
Росло мурло чинуші-партократа:
Є влада й гроші - тож нема проблем,
Й корупція - сестра його заклята -
"Рішала" кожну із нагальних тем.
Багато з вас тоді "Ура!" кричали,
Молились на Союз й КПСС,
Ще й рідною московську мову звали,
Хоч в Україні рід проріс увесь.
Чом ви тоді її ворожою не звали,
Хоча русифікація цвіла?
А вчителі вкраїнської навчали,
Аби народ зберіг своє ім'я.
Як прагнули нас русифікувати,
Та "не буває худа без добра":
Російську всіх примусили вивчати -
І відкривалась істина ота:
Що крім чинуш імперських, духом ницих,
Тих суслових і берій злобних тих,
Був Лермонтов і Гоголь, Солженіцин...
І цвів отой, "тургенєвський язик".
Духовних істин золоті начала,
Глибинні сутності Добра і Зла
Із їхніх книг ми також пізнавали,
Там демократія початок свій знайшла.
Від книг отих мудріли наші мислі:
Пізнали ми, що між земних істот
Є деспоти - й герої, духом чисті,
Що є імперія - і є народ.
І як, скажіть, нам нині заперечить,
Бо факт є фактом, - пам'ятаймо все ж,-
Ми маєм знати - знати всім належить:
Російською писав Шевченко теж.
Той, хто прокляв Московії тиранів,
Хто за Украйну гноблену повстав,
Не лизоблюдив, честі не споганив,-
Він мову ту як зброю обирав.
А нині у кривавій круговерті,
Рятуючи Державу від біди,
Ідуть й російськомовні в жерло смерті -
За Україну - дочки і сини.
Ми знаємо: нема прощення тому,
Хто цю війну цинічну розв'язав,
Хто смерть приніс до батьківського дому,
Вже КАЇНА народ увесь прокляв.
Нема й перевертням Господнього прощення,
Що Україна їм життя дала:
Іуди привид - вічне їх знамення,
Прокляття й гріх - брехня їх і хула.
ЙОГО ж сама історія засудить:
Рашистську кліку виростив свою.
Та ми ще люди, пам'ятаймо, люди,
Не відштовхнімо тих, хто йде в строю...
В однім строю - плече в плече із нами,
Для кого Україна - над усе...
Вивчаймо мови, зміцнюймо Державу.
Хай нас Господь благословить на це.
Є в Україні надскладні проблеми:
Політиків безчесних - в оборот.
Нам вистояти як Державі треба.
І знаймо: путін - це не весь народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794684
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 07.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]
О тебе мечтаю безответно я
В миг, когда светает и грустит заря,
Когда сбросит осень горько-жёлтый лист,
Прикоснись ко мне, хоть ветром прикоснись...
Ты мираж мой дивный, мой осенний блюз,
Ясный взгляд невинный, - я тебе молюсь,
Твои стебли-руки в снах целую я,
Только грусть-печаль разлука разлила...
Припев:
А я к тебе прикоснусь только взглядом,
Вдохну твой вдох, - и большего мне не надо,
Люблю тебя, люблю тебя, в мыслях рядом
Ты со мной, ты моя - навсегда...
Гуснет страсть, а нежность - как прибой волны,
Твои губы-свежесть отзывом полны,
Белокурый локон вьётся по щеке,
Вожделея, всё мечтаю о тебе...
О тебе мечтаю безответно я...
В миг, когда настанет новая весна
Моя страсть покинет берега свои
И тебе расскажет сердце о любви...
Припев:
А я к тебе прикоснусь только взглядом,
Вдохну твой вдох, - и большего мне не надо,
Люблю тебя, люблю тебя, в мыслях рядом
Ты со мной, ты моя - навсегда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
На пишній липі віковій,
Що квітне біля ганку,
Гніздо своє лелека звив
Квітневого світанку.
Лелека, бусол, чорногуз –
Він має назв багато.
Я довго думала: - Чому ж
Сумна без птаха хата?
Як прилітає навесні,
Родина веселіє,
Лелека радо клекотить,
Аж лелечиха мліє.
Це білий птах. Навіщо ж він
Вмочив у чорне крила?
Блукав учора по ріллі,
То й крила забруднились.
Уранці бродить в комишах,
Озерні будить води
Цей мирний і розумний птах,
Цей вартовий природи.
Чи дощ із хмари хлюпотить,
Чи смажить літня спека -
Над лелечатами стоїть,
Мов вартовий, лелека.
Розкриє крила молоді –
Сімейку захищає.
Таких турботливих батьків
В природі більш немає.
Немов лелеча та сім’я,
Міцна у нас родина.
Це світлий птах, його ім’я
Шанує Україна.
***********
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794517
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.06.2018
А на калині чарівній -
Гніздечко солов'їне,
Отут живе - радіє в нім
Співоча вся родина.
У солов'яток молодих
Серйозних справ багато:
Літать навчає мама їх,
А тато вчить співати.
- Дружніше, дітки, тьох-тьох-тьох!-
Співак чудовий тато.
- Летімо разом у садок! -
Малим щебече мати.
Отак працює день при дні
Сімейка солов'їна.
І правду кажуть:- Солов'ї -
Це голос України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794190
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.06.2018
Світла травнева теплінь
Вкутала тихе озерце,
Ластівки ніжної тінь
Так розтривожила серце.
- Де зимувала, мала? -
Тихо її запитаю.
- Весноньку вам принесла
Здалеку, з теплого краю.
Там пишноквітні сади,
Літо палке і жагуче -
В нас ще дощі, й холоди,
Й блискавки з грізної тучі...
Та з-за морів, із тепла,
Попри загрози і втому,
Ластівка наша мала
Лине до рідного дому.
Виростить гарних діток -
Будуть малі щебетати,
Хату, і рідний садок,
Й сонячний ранок вітати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794187
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.06.2018
Песня русских эмигрантов
Нам всё вещали о коммунизме:
Мол, процветание, всем всё будет!
А всплыли в диком капитализме,
Мать-эмиграция не осудит.
Спасибо партии, той, единой,
Что привела нас к таким итогам:
"Союз могучий" - да! - развалила,
Теперь шатаемся по Европам.
В немецких маркетах - говор русский:
Берлин и Эссен, Мюнхен и Дрезден...
Мы с Волги-матушки иль с Тунгуски -
Европы воздух, ох, как полезен.
Всех накормили и приютили,
Нас не смущают отцов медали...
Семейство тоже перетащили -
Побудем дружно на социале.
И все здесь равные - вот законы! -
От русской мамы - до эфиопа,
Нас в эмиграции миллионы,
Да, здесь свобода - ругать Европу!
Цвета нам чуждые голубые,
Всё полосатится чёрно-жёлтый,
А там - просторы, поля родные,
И волк тамбовский, и "мент позорный!..
О коммунизме нам всё наврали,
Он здесь, в Европе, - и где мы были?
В той, побеждённой, где мы стреляли,
Теперь спасаемся от России..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794109
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.06.2018
А ревность цвет имеет чёрно-красный:
Б оязнь потери, ЭГО сила-власть.
В о все века любви светильник ясный
Г убила злобой тёмной эта страсть.
Д оверия и верности сознанье
Е й, ревности безумной, не постичь,
Ё ж страсти - безусловное страданье -
Ж ивую душу в рану превратит.
З акон любви не терпит отрицанья:
И вишней белой чувства отцвели...
Й од ревности лишь разбередит раны:
К то не любим , не воскресит любви.
Л ихим припадком ревности томимый,
М огучий мавр любимую убил:
Н еистовым безумством одержимый,
О телло Дездемону задушил.
П латок простой подбросил подлый Яго,
Р евнивец объяснениям не внял:
С воей рукой, что меч несла с отвагой,
Т о верное созданье покарал.
У шли с ней и любовь, и обожанье -
Ф инал кровавый ревности слепой,
Х имера, неуёмное желанье,
Ц ейтнот глубокий страсти роковой.
Ч ерным-черны людей ревнивых мысли,
Ш аманит шабаш в бедной голове,
Щ адить любовь они не видят смысла,
Съест совесть их за все ошибки те.
М ы их понять попробуем гуманно:
Вьюжит судьба - у каждого своя,
Э дем любовный - это для романа,
Ю доль земная - правда бытия.
Я вам желаю боли избежать и ревности палящей не познать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793466
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.05.2018
Ц ей день травневого розмаю -
Я к світлий спалах, мрії рай:
В есна бенкет життя справляє -
Е дем розкішний - сонцеграй.
С пивають промені жагучі
Н а травах любощів напій,
А річка в'юниться між кручі,
Н уртує і зове:- Радій!
Е легія ясного свята -
П рещедра Трійці благодать,
О сяяних ланів крилатих
В есняно-сонячна печать.
Т анечниця яскравоквітна -
О ця розмаяна весна,
Р яхтіння зелені і світла,
Н адій мелодія жива.
А за весною - буде літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793460
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2018
День засяяв світанням
І розцвів, мов тюльпан...
День цей - ваше прощання
І чекання чекань.
І дзвінок малиновий,
Що у юність вас вів,
Попід вікнами школи
Відспівав, віддзвенів.
Вже не буде уроків,
А доросле буття,
І найважчу із формул
Загадає життя.
Будьте, діти, щасливі,
Хоч непросто іти.
Вам бажаю я нині
Доброти, доброти,
І уміння любити,
Й благородства прощать...
Прислухаються квіти -
Наші діти мовчать.
Хай світанки прозорі
Посміхаються вам,
Хай безмежні простори
Підкоряються вам.
Колоситься вам поле
Щедрим зерном добра...
У житейськеє море
Відпливати пора...
Не сповідуйте заздрість,
Не впадайте у лесть,
Бережіть, зберігайте
Роду вашого честь,
Та свою рідну школу
Пам'ятайте завжди,
Де вас щиро навчали
І краси, й доброти.
І любіть Україну:
Вона в світі одна -
Батьківщина й родина,
Що усіх нас єдна.
День засяяв світанням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793348
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.05.2018
Э дем земной - цветут пионы пышно,
Т еплы, нежны бутонов лепестки;
О бвенчанные с летом, зреют вишни,
Л елеют душу светлые деньки.
Е вангелие солнечного лета -
Т ворит, дарит природа чудеса:
О азис трав и радужного света
Ц ветёт сквозь струи тёплого дождя.
В есенних дней быстротекущих кадры
Е два уплыли, солнцем золотясь.
Т аинственные пчёл янтарных мантры
Е леем льются, в сладость воплотясь.
Т ерпки плоды колючей ежевики,
И ягоды рубиновых клубник
Ч аруют взор и вкус. Шиповник дикий
А леет гордо на ветвях густых.
Р ека - что жрица: в берегах цветущих
У яростного солнца вся в плену.
Е ще буйнее, радостней, могуче
Т ворит природа лета красоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793247
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2018
Да, стихи - не всегда стихи,
Просто мысли-слова и всё ж...
Часто очень они тихи,
И не сразу в них всё поймёшь.
Да, стихи не всегда мудры:
Отзвук-эхо туманных грёз,
Неярки и легко просты -
На Олимп, увы, не взойдёшь.
И стихи не всегда громки,
Пышных слов не цветёт букет,
Нет в них пафосной шелухи -
И стихам тем названья нет.
Слышим много высоких слов,
Громких лозунгов и идей...
Не услышав "тихих" стихов,
Мы проходим мимо людей.
Ведь зовёт в тех стихах душа,
Бултыхаясь, как в полынье,
И почти уже не дыша:
- Люди, вспомните обо мне.
Да, не верю звучным словам,
Громким одам, где пышет лесть...
И спасибо - тихим стихам,
Что они в моей жизни есть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792433
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2018
Благим теплом земля согрета -
Светлы одежды и легки.
Из плена холода - и в лето
Кочуют души-челноки.
Я в этом праздничном апреле
Легко кружилась с мотыльком,
И озадаченно глазели
Седые ели: что потом?
Свободно тело солнцем дышит,
И грудь играет: наконец!
Извечный зов природы слышит
Весны пленительный певец.
Творец весеннего причастья -
Ему я имя сотворю...
А счастье есть - простое счастье:
Дышу и чувствую, люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791349
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 12.05.2018
У памяти - прозрачны стены,
Вдали, за стенами - кресты
Судьбы, которой нет отмены...
Прошу тебя: перекрести.
Перекрести - из милосердья,
От чистой, солнечной души...
Растают годы и мгновенья,
Молитвой сердце облегчи.
За суесловье и упреки
Ты дочь, родимая, прости.
Судьбы исчерпаны уроки?
Остановись! Не уходи!
Прозрачным призрачным сияньем
Пустую келью освети,
Благослови из состраданья
Перстом невидимым любви.
У памяти прозрачны стены...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791346
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.05.2018
*****
Тобі дванадцять. Час дитинства б'є.
З тобою ми прийшли погомоніти.
Ми любимо тебе таким, як є,
І це нікому вже не відмінити.
Ти - наш. Ти - рідний. ти ростеш щодня.
Чоло високе і розумні очі.
В тобі сплелася вся твоя рідня -
Батьки й діди, до пісні й праці гожі.
Це є твій рід. Ти роду свого цвіт.
Ти паросток у родоводу кроні.
Тобі радіємо уже дванадцять літ.
Ми - поряд, і живі, й потусторонні...
Цінуй летючі спалахи життя,
Хай кожна мить тобі засяє світло.
Краса ця, неповторна і свята,
Дарована тобі великим Світом.
Цінуй оте, що маєш, що знайшов,
Найбільш важливе - не купить за гроші:
Своя сім'я, і вірність, і любов,
І дружба, сину, й мудрості розкоші...
Без творчості і праці - не живем,
А без освіти - наче у неволі...
Крізь перешкоди - до мети ідем:
У цьому сенс і суть людської долі.
А підлих, ницих, сину, обминай,
Із тупістю також не сперечайся.
Життя свого будівлю закладай
З надійних каменів любові, честі, праці.
У тебе, сину, вірить давній рід:
Ти будеш гідним і змужнієш з віком,
Слабким - опора, захисток від бід...
Зростеш надійним, справжнім чоловіком.
І пам'ятай слова "народ" і "рід",
Вони надія кожної родини,
Наш паросток тоненький, гордий цвіт,
Наш неповторний, наш чудовий сину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791167
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.05.2018
Путин, уходи ты прочь, -
Проживем мы без тебя!
Путин, убирайся вон,
Проживем мы без тебя!
Путин, все равно ведь вам
Никогда нас не понять!
Путин, вы привыкли жить -
Мы привыкли умирать...
Із пісні учасників політичних
протестів у Петербурзі 05.05.2018 р.
*******
Якої ще правди треба
Цій Раші, де править обман?
Б'є криком у пітерське небо:
- Не цар нам кремлівський тиран!
Це совість і розум чистий
Повстали серед людей:
Росія борців-декабристів,
Росія світлих ідей.
Ламаючи перепони,
Що влада брехні звела,
За чесні, людські закони
Це Юність вперед пішла.
Їх гнав і лупив кийками
Озброєний вщент ОМОН,
Їх били - вони кричали:
- Тиран, убирайся вон!
Їх пхали у автозаки -
У клітки ОМОН скидав,
Та правду не вб'ють служаки:
Народу голос лунав.
Здригнеться не раз від жаху
Той карлик - брехливий тиран,
Пізнає новітню плаху
І пітерський вже Майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790507
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790366
Оригінал твору "Мухи в твоїй голові" , автор - Feniks
*******
Раз-по-раз у вiдкрите вiкно
Крiзь прочиненi навстiж дверi,
Набиваються мухи, ïм все одно,
Що ти, не скiнчив вечерi!
Мухи - думки у твоïй головi
Лiтають, де ïм заманеться,
Кружляють, лазять собi по столi,
Дзищать, нiко́тра не схаменеться.
Та в куточках душi вiдчуття-павучки
Знову вмiло плетуть павутину
Як тендiтно дрiбочуть ïх каблучки́,
Щоб впiймати ïдючу скотину!
Не загля́дай отож, не в своï кутки
I не мружся в чужiï руки,
Бо у кожного: чи то я, чи ти,
В головi ε своï бляха-мухи!!
*****
Літературна пародія
Знаєм: в кожного в мозку свої "таргани",
Та поета уважно послухай:
Це новітні знання:"чи то я, чи то ти" -
"В голові є свої бляха-мухи".
Гидко повзають там, в голові, "по столі"
І "кружляють, де їм заманеться",
Крізь "віконце" в макітру набились вони,
В кого "мухи" - той бардом зоветься.
"Бляха-мухи" - новітня порода думок,
Вони гидять і сіють розруху,
Хихотять, дріботять і заводять танок
Поетичні оці "бляха-мухи".
То про секс надзижчить рій шалений думок,
То про те, що коханням зоветься,
Про погоду, політику, рок, блок чи шок...
Це дзижчання - поезія зветься!!!
Та полюють на них "відчуття-павучки",
Ловлять "мух" у липку павутину,
Апокаліпсис -смерть "бляха-мухам" оцим,
Умертвить їх, "їдючу скотину"!!!
Начиталася я про галімих "блях-мух"
І повірила - без обманухи:
Автор славного твору - сам Володар "блях-мух",
Аплодують йому "бляха-мухи".
Як без них? Ну, та що ви, шановний поет?
Що залишите вбогим читати?
Ви, Володар "блях-мух", безумовно, естет,
Поспішайте Пегаса сідлати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790440
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.05.2018
Сміються-плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй її, цілуй її:
Знов молодість не буде...
О.Олесь
*******
О, знов защебетали солов'ї,
Співці веселокрилі і завзяті,
Озвучили закохані гаї -
Весни буяння споконвічне свято.
Так ніжно заспівали солов'ї,
Заплакали, натхненні, заридали,
Літа зелені юності мої
Мелодією серця загучали.
Мов річки швидкоплинна яснота,
Як весен пишно-яре одцвітання,
Спливають ніжні юності літа
Під хори солов'їного кохання.
Новітня ера Всесвіт обліта:
Глобальний вік - модернії закони,
Та солов'їна арія проста
Змиває прагматизму перепони.
У ній нуртують ніжність і любов,
І душі грішні сповнюються світлом,
І юність лебединим б'є крилом,
І мудра зрілість пелюститься літом.
Хай молодість-калина відцвіта,
Під солов'їні трелі марю знову,
Бо серця не міліє доброта,
Чар вірності і тихої любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789933
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.05.2018
Шукайте мене у Ґуґлі -
Щодня, без вагань, напрямкИ:
Емоцій багаття невщухлі,
Зерно чи полову - думки.
Розчахнуте в Світ віконце -
Нова віртуальна сім'я...
Палає Спільноти сонце,
Тут справжні і ви, і я.
Читайте мене у Ґуґлі:
Тут плачу, шепчу, кричу
Про біль, що спалив на вугля
Надії живу свічу,
Про світ, що над прірвою висне -
Сучасний Армаґедон,
Істоту людську помисливу,
Що Правду взяла в полон.
Модерна стрімка павутина
Тісний обплітає світ,
Стомовна живе родина
У просторі й плині літ.
Тут пагони мрій зростають,
Натхнення міцніє зруб,
Поезія тут витає:
Тут наш Поетичний клуб.
Шукайте мене у Ґуґлі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2018
**********
Вона сіяла квіти
навесні, навесні,
Їй ввижалися діти
в напівсні, в напівсні...
Вона сіяла квіти
і жіночі літа,
Чиста врода тендітна
в самоті одцвіта.
Вона сіяла квіти:
пишні айстри ясні,
Чорнобривці із літа
усміхалися їй
І цвіли коло хати,
доки випаде сніг.
Виглядатиме мати
діток з дальніх доріг.
Вона сіяла щастя,
і любов, і красу,
Їй зневіри причастя
посріблило косу.
Зацвіли дивоцвіти,
та дарма, та дарма.
Шепотіли їй віти:
-Чом сама ти, сама?
Рідні діти далеко,
одцвітають літа,
Лиш самотній лелека
Навесні приліта..
Вона сіяла квіти
і надію свою
І молилась за діток
у далекім краю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788416
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.04.2018
Чудовій Людині, Вчителю, моїй шановній наставниці і класному керівникові Ріті кАндріївні Животовській, яка 19 квітня відзначатиме свій славний ювілей, присвячую
Світлана Данилюк (Імашева)
*******
Коли свої джерела осягаю,
У пам’яті, як в дзеркалі, сплива
У юності зеленому розмаї
Ця школа Андрушівська номер два.
У стінах цих минули ніжні роки -
Навчання й дружби незабутні дні.
Це ж тут знання і мудрості уроки
Давали наші славні вчителі.
Вам дякую за те, що поряд з нами
Були ви в час мужніння непростий,
Ділилися турботою й знаннями -
Для здійснення юнацьких наших мрій.
Був вересень, навчальний рік на часі,
І повінь айстр веселкою цвіла…
Шкільний дзвінок - із книгою до класу
Вродлива Математика ввійшла.
Утілення наук, ЇЇ Величність, -
Так, Ріта це Андріївна була.
Вимогливість, знання і артистичність,
І ясність думки, й людяність сама.
І закружляли формули у вальсі,
Вже дошка не вміщала їх шкільна.
Ви говорили - й світ нам відкривався,
Й та теорема-загадка Ферма.
Складні задачі стали зрозумілі
І теореми логіка струнка:
Отак навчати саме Ви уміли,
Не на короткий термін – на життя.
Ви мислити учили нестандартно,
Шукати рішень мудрих і ясних,
В житті це знадобилося стократно
Для мене й однокласників моїх.
Ви говорили нам про честь і гідність,
Про милосердя, вірність і любов -
Скарби духовні, людям необхідні,
Що є в житті основою основ.
У світ пішли, озброєні знаннями,
На перевали нелегкі життя.
Ми їх долали гідно - разом з Вами,
Бо вчили нас на совість, до пуття.
Ми всі з сімей простих, не гонористих,
Та стали інженери, вчителі,
Аж шість - лиш в нашім класі - медалістів,
Учитель-майстер, виховали Ви.
Та справа, звісно, не лише в медалях,
Хоча ця перемога окриля.
Ви нам характер мудро гартували,
Аби в житті усе могли здолать.
Уроки Ваші й нині пам’ятаю,
Майстерні, і глибокі, і чіткі.
Як нині в школі учнів я навчаю,
Методика ота живе в мені.
Цікаво з Вами, весело і стрімко
Зелена юність наша відпливла.
І школа наша рідна Андрушівська
Нам краща європейської була.
Альбому пам’яті гортаємо сторінки,
І вдячність Вам з роками не згаса,
Математичний розум Андрушівщини,
Учительства вкраїнського краса.
Схиляюся, цілую Вашу руку,
Наставнице шановна, дорога,
За працю Вашу щиру, за науку...
Хай множаться Вам сили і снага.
Хай промінь кожний щастям зігріває,
А сміх онуків серце бадьорить,
Людська любов хай душу огортає ,
Вам многі літа в радості прожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787503
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.04.2018
Шановні одноклубники! Вітаю усіх зі світлим Великоднем. Нехай воскресають у наших душах Віра, Надія і Любов. Христос воскрес!
*******
Під сяйвом пречистим просині -
Шовкова ланів благодать...
Молитва у небо проситься:
Дзвони пасхальні гучать...
В тім раї - село покинуте:
Літ тридцять життя не чуть...
Ген, здалеку, над долиною,
Дзвони ясні пливуть...
Над містом - тісним стовпОвиськом,
Схрещенням всіх перепуть,
Над людським бетонним сховиськом
Дзвони гучні гудуть...
Над річкою тихоплинною,
Де вражії "гради" не сплять,
Над нами, над Україною
Дзвони ясні гучать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786619
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2018
Епохи кануть - розпадуться трони,
Новітній розум знищить злоби тьму,
Струхлявіють сучасні "фараони",
Що запалили розбрату війну.
Забудуться політики строкаті
І їх словес брехливі міражі.
Залишаться поеми і сонати -
Високі й щирі сповіді Душі.
І в пам'ять подивованого людства
Назавжди як спасіння увійдуть
Творіння геніальні вільнодумства -
Мистецтва Правди вистражданий труд.
І стане над Епохою новою
У гулі галактичному ракет
Новий король глобального розвою
З ім'ям високим - Всесвіту поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2018
Літературна пародія на твір "Нарциси і сніг"
Автор - Інфант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783492
Оригінал твору "Нарциси і сніг"
Весна не завжди приходить вчасно,
Ти чекала її, як щось найпрекрасніше.
Але нарциси зацвітуть все-таки рясно...
Це станеться, це обов'язкове явище.
Ти знаєш про це, але тебе бентежить сніг,
Та сніг - то майбутня вода для нарцисів.
Ти топтала узимку сотні, мільйони доріг
У лісах, повних вовків, зайців, ведмедів та лисів.
Ти вірила, що природа існує для тебе також,
Прийшли роки - і ти у цьому розчарувалась сильно.
Але подумай, якби замість снігів лив щодня дощ,
То чи була б тоді весна для тебе така красива?
І найголовніше: у квітні сніг розтане явно.
Ти милуватимешся красою білих із жовтим нарцисів.
Весна стовідсотково застане тебе зненацька, п'яну
Ти будеш на сьомому небі поміж трьох кипарисів.
Недільна усмішка-пародія
Поміж трьох кипарисів, на сьомому небі,
Стовідсотково п'яна - така ти, як треба.
Ти стоптала мільйони доріг і стомилась,
Тож лягла відпочить, перед цим - похмелилась.
Змерзла взимку? - Спочинь серед пишних нарцисів,
У лісах, повних зайців, ведмедів та лисів.
Популяція звірів теж весною зростає,
Вовк і зайчик на тебе, кохана, чекають.
Щоби ніжно тебе привітати, любусю,
Тільки я заховаюсь, бо я їх боюся.
Знаєш, сніг - це майбутня вода для нарцисів,
А іще для лососів, і лосів, і лисів.
Ще скажу, що й весна - стовідсотково п'яна,
Та колись вона все ж таки, мила, настане.
Щоб на сьомому небі, між трьох кипарисів,
Ти, твереза, побачила море нарцисів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784261
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 25.03.2018
Я віднайду загублені слова -
Миттєвості високі та чудові.
Врожай нещедрий, але це дарма:
Стоцвітна гама - у живому слові.
Душа мовчать не хоче, бо жива, -
Людська душа, розіпнута журбою,
І тліють іскри - вражені слова,
А серце-скрипка схлипує від болю.
О, як без крику, пафосу, клятьби
Слова насущні, наче хліб, сказати?
Аби ішли вони поміж людьми
Й служили в ділі доброму початком?
Щоб трепетали в звуках почуття,
Щоб даром чарівничим володіли;
У лабіринтах, в сутінках життя
Відроджували, й гріли, і світили...
А ранок сонцем землю осява,
Нова весна - незнанії мотиви...
Посію в світ віднайдені слова -
Зійдуть барвінком на забутій ниві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Спитали якось діти: - Ми хто? Якого роду?
І чим пишатись маєм ? - У генах ожило
Імен сплетіння рідних – від плоті плоть, з народу:
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
У цій землі вростало прабатьківське коріння,
Тут села півубогі й заквітчані садки…
Котилися епохи, зростали покоління…
Прадавній і великий наш рід – Данилюки.
Над берегами Гуйви, отінені лісами,
Житомирщини срібні простори пролягли…
Тут прадіди орали немудрими плугами,
І сіяли, й косили – і в безвість відійшли.
В дитинстві я любила в Павелки приїздити,
У білену хатину, що наш плекала рід.
Було тут так спокійно, затишно, тепло жити,
А піч пекла смачнющі і пироги, і хліб.
Дідусь з ціпком старенький,
Рушник, розшитий гладдю,
Весілля пам`ятаю, вілечко й коровай…
То заміж віддавали ще юну тітку Надю –
І був розмай пісенний, весільний був розмай.
А тата пригадаю: до мене тягне руки,
А я таке маленьке, веселе і дурне…
Піввіку проминуло – із вічної розлуки,
Напевно, там, високо чекає він мене.
Його у сорок першім – під Малином – осколком
Фашистської гранати поранено в чоло…
Носив оте залізо в собі ще довго-довго,
Я шрамик пам`ятаю і посмішку його…
В сумні голодні роки і бур`яном, й корінням
Чи ягідками з лісу живились земляки.
Знесло і війни, й голод батьківське покоління,
І вистояв з народом наш рід – Данилюки.
Ой роде мій рідненький, натруджений, селянський –
Усіх уже ніколи докупи не зібрать.
У мазанках-хатинах жили ви не по-панськи –
Любили і носили в душі добра печать.
Зароблених достатків у скрині не ховали,
Із дітками ділили, плекали їх, малих.
І дерево родило, бо ви його саджали,
І діти виростали, бо ви любили їх.
Чомусь занадто щедро нам Бог вділив печалі,
Та мушу вам сказати: не просто селюки –
Тонкі, високі душі, життя секрет пізнали…
Проріс у світі білому наш рід – Данилюки.
Поняття честі вічне у нашого народу,
Гостинність, працьовитість – менталітет його.
Питають українці: - Скажи, якого роду…
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784096
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2018
З повагою і симпатією до автора - продовжу тему з посмішкою.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781499
Оригінал твору Олега Князя
Огірки і помідори
Стрімко біжать в незнаний світ роки, більшість із нас вибагливі до їжі, я люблю помідори й огірки, в різному вигляді та особливо свіжі! Свої у щастя є вимірники, із пастками бувають коридори, обожнюю домашні огірки, і з маминої грядки помідори! Ми пишемо життєві сторінки, є часи радості й безсилої покори, підіймуть настрій ранні огірки, і перші, невеличкі помідори! Серце підкаже, світяться зірки, у напрямку села, де мама й тато, - вирощують смачнючі огірки, і самі апетитніші томати!
Пародія
Ми всі гурмани, в сутності, таки.
На фуагрА і суші зрять мажори,
А я люблю свіженькі огірки
Й такі червоні стиглі помідори.
Нам салоїдів клеять ярлики,
А "МайстерШеф" нав'язує роздори -
Від стресу їжте хрумкі огірки,
А заспокоять серце - помідори!
Складу коханій пісню про зірки,
Словесні виплітатиму узори,
А ввечері - до кави - огірки
Та афродизіак - це помідори.
Застілля любим з чаркою-таки,
Тут, друзі, недоречні жодні спори:
А на закуску - жуймо огірки
І смаковиті кислі помідори.
Ой, линуть у незнаний світ роки,
І плутають життєві коридори,
Хай підіймають настрій огірки
І світяться гербами помідори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781514
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 11.03.2018
Оманливу казку раю
В екстазі палкім читаю -
Твоя?
Лиш тіла жага первинна,
А сутність така невинна -
То Я?
В шаленім сплетінні руки -
Ці зустрічі і розлуки:
Люблю!
Пізнати дано найвище:
Палання - і попелище
Жалю.
Невже це кипіння, й млості,
Й падіння із високості
Мине?
Немає для нас покути,
Й тобі не дано забути
Мене.
Ступаємо безпривітно
По вістрі чужого світу
Й обмов.
Та хвилею б'є тугою
У венах - жага прибоєм:
ЛЮБОВ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781496
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2018
********
Ніч холоду за стіною.
У сумнівах - сам з собою-
Не спиш.
Мій янголе, ти зі мною?
Розділені ми виною...
Мовчиш?
Розлучені ми зірками,
Бездумної гри словами -
Прости.
Розпались ілюзій храми,
І марять десь поза нами
Світи.
Наївність душі ясної,
Дитинної і смішної, -
Сміття?
Розплющені в темінь очі...
Всяк бачить лиш те, що хоче, -
Життя?
Всяк чує лиш те, що треба, -
Розверзлося гнівом небо -
Мана?
І віра, дочка надії,
У холоду сніговії
Кона.
У повені цього світу
Ловімо у людях світло -
Любов.
Розкриються серця очі -
І битись воно захоче
Ізнов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2018
У цім віртуальнім світі бреду стежками,
Блукаючи в лісі - в хащах погаслих днів.
Тепер - незворушно горда, була - кохана,
Та втрата невідворотна - і світ змалів.
Світанок: нові обличчя, турботи, справи...
І дякую Богу: все це у мене є,
І сонця палкі цілунки, й весни октави,
Й дітей голоси веселі - усе моє.
Та погляд, і слово, й дотик - такі реальні,
І рідні такі жагучі твої вуста...
Той спогад і смак розлуки - трави печалі
Зі світу моїх ілюзій, де ти постав.
Знов ранок - і світ штурмують життя припливи:
Солоні бентежні хвилі людських чуттів.
У повені цій не бачу альтернативи:
Любити, світити, жити - у сяйві днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018
О світе! Дай нам сонця і тепла!
Даруй весни усміхнений світанок!
Зима нуртує люта наостанок,
І хвища всі шляхи перемела.
Так холодно і людям, і землі
У крижаного троля у полоні,
Та первоцвіту паростком у лоні
ЇЇ - зорить весна, являючись вві сні.
Та стрепенеться світ тепла причастям,
Заплаче сад від сонячного щастя,
Коли повіє легіт веснянИй.
Душі політ, високий і легкИй,
Пісенні ритми, свіжі, кольорові,
Весна дарує в прагненні любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2018
Іще зими відлунюється скерцо
У виконанні вітру-скрипаля,
Та іншим ритмом вже вібрує серце,
Весни причастям повниться земля.
Абстракція: засніжені простори
І символи оголених лісів…
Ще день чи два - і потечуть прозорі
Зимові сльози гирлами степів.
Зіп’є земля ясні живлющі вина,
І первозданна парость процвіте,
Й чиясь душа, наївна і невинна ,
Залюбиться в це диво золоте.
В цей вічний світ надії і печалі,
В ці срібні дні – чекання і весни,
В натхнення карбуватиме скрижалі
Своїх фантазій кольорові сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779650
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2018
У ТУ війну, у Другу Світову,
Сама земля волала допомоги.
Мета народ спаяла у сім'ю:
- Усе для фронту! Все для перемоги!
Війна й сьогодні, люди, стугонить,
Їй байдуже: чи "наша", чи "не наша":
Червона кров Вкраїни цебенить,
І піниться від ненависті "Раша".
Які хто плани цього будував,
Запізно зрозуміли ми, напевно.
Якби ж народ вкраїнський не дрімав,
Не дав би так ганьбити Матір кревну.
А ми, як мудрі кажуть, хто куди:
Хто в лісі, ну, а хто - в сусідській стрісі:
Бо хтось в окопах гибіє в журбі,
Хтось ситий зад свій гріє - в "рай" вознісся.
Бо ми ж такі: набити б швидше рот,
"Баблом" успішно-хитро запастися...
Перемогти ж зуміє той народ,
Що зможе у один кулак зростися!
І щоб усі - чи "бос" ти, чи батрак -
Іде ж війна: працюймо до знемоги.
Злодюг - у тюрми! Кличе рідний стяг:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
І годі скиглить: - Устаєм з колін...
Так, до Свободи - тернами дорога.
Ти українець? - В тебе клич один:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
Ця Перемога - двері у життя,
Й коли у світі запанує тиша,
Зітхнуть спокійно мати і дитя,
І райдуга заграє найясніша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2018
- Хто ти? Тебе уздрів я, легку, як тінь…
Ближче! О, ближче! Справді, тепер згадалось:
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь.
Сутності дві – в одному, життя начало.
- Хто я? Я нині жінка – дочка земна,
Спрагла коханка вічна, дитя любові…
З розуму зводить плотська краса моя ,
Демон інстинктів, голос гіркої крові…
Хто я? Я мати: діток зродила в світ –
Ніжно плекаю: часу – ані хвилинки,
Роду свого сплітаю прадавній міт,
Кажуть, я Берегиня – звичайна жінка.
Ти хто?
- Я твій коханець одвічний - Ян,
Геній любові, еросу і жадання,
Спраглих надій жіночих зрадливий пан...
В парі з тобою зродим життя -єднання.
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь,
В схожім – відмінні: тайну життя пізнали.
Літо – й зимовий холод, проміння й тінь -
Сутності дві в одному, начал начало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777482
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2018
Оце життя - комедія і драма,
Трагедію не кожному дано…
Читаєш дні, неначе епіграми,
Переглядаєш дійсності кіно.
В тумані сивім - юності причастя:
Нерозуміння біль найглибше пік…
А щастя - що ж? На те воно і щастя:
Його чекати треба цілий вік.
Листаєш дні, яскраві і не дуже:
Кипінь чуттів і вражень водоспад.
Намарились кохання ніби, дружба,
Та підлості і зради - вбивчий яд.
І смутком раптом стиснулося серце,
Як недруг перейшов за Ту межу…
Життя дзвінке відлунюється скерцо -
Услід коней уже не запряжу.
Все - як в житті: не більше і не менше.
А що ж ти хочеш? Щастя не купить.
Як почалось, так доля і завершить,
Ось тільки в грудях - піснею болить.
Словами Долю добру начаклую:
Фантазія - Жар-птиця золота.
Хай тепле слово людяне квітує,
Бринять піснями трепетні вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777312
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2018
Мені б тільки бачити вас за столом усіх,
Веселих, щасливих, кохана моя родино,
Щоб кожному - тепло, а в домі - безжурний сміх,
Й на ніжки спиналась ще сонна мала дитина...
Щоб радісне сонце у тиші святій зійшло,
Цей світ осіяло, і дім наш, і сад чудовий,
Щоб затишно-мирно у домі отім було,
А ми із тобою - поряд, мій друже, знову.
Мені б тільки слово спокійне твоє: - Мала,
Все буде чудово, по-іншому буть не може.
А в полудень літній на мальві - ясна бджола
Спивала нектар, і на душах у нас - погожо...
Мені б тільки знати, що буде отак завжди:
Нам доля вділила простого людського щастя.
Щоб в нашім саду не зникали твої сліди,
А в душах росла надія - життя причастя...
Мені б тільки знати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Осіннії рими, медово-бурштИнові,
Озвучать осонцену даль,
М'які, чорнобривцеві, гірко-калинові -
Одвічна печаль одцвітань...
Зимовії рими холодно-сніжинкові,
Прозоро-криштально-ясні ,
Казково-дзвінкі, новорічно-ялинкові,
З небес прилітають вві сні...
Тим римам весняним - сльозою конвалії,
Вогнем первоцвіту зоріть;
Кульбабовим сонцем, вишневими далями
Бентежить і кликать: - Любіть!
А Літо-Ярило плодами і римами
Рясніє, дарує, іскрить...
Пшеницею-житом, вкраїнськими нивами
І мовою серця гучить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2018
Міжсезоння у долі - ця осінь, примара сумна,
Ностальгія тепла і яскравої радості свята...
Ось нарешті, нарешті пронизливо біла зима:
Світ за ніч зледенів - то холодної пані відплата.
Цей морозяно-ясний січневий остуджений день -
Подарунок зими нетривкий,ця дзвінка білосніжність.
Казка інею й світла. Сади у снігу - нітелень,
І небес перламутр, і душі несподівана ніжність...
Полюс холоду нині: скульптури ростуть крижані,
Білий янгол щедрує і сипле морозяні злаки,
А криптонім морозу на вже непрозорому склі
Розшифровує вечір, збираючи місячні знаки.
Серцю хочеться нині туди, до людей, до тепла,
Де за мирним столом гомонить невгамовна родина,
Кучерявий вогонь у печі безтурботно пала,
Де так добре душі - і на те є вагома причина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773177
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2018
Заговорена на вікИ,
Над Дніпром ти бредеш, Причинна.
Тополиної самоти
Маєш вітами, Україно.
Ревний спогад колишніх бур,
Дикий спалах людського гніву.
В дзвоні вічних клавіатур
Плач-леління твойого співу.
Полем-долею - навпрошки,
В незворотності проминання.
Всекосмічних тривог гілки
Проростають в твоє страждання.
Ця калинова гіркота,
цей жагучий ковток любові...
Споконвічності яснота
Заплелася в коханім слові.
Заговорена, пресвята,
Богом дана, повік нетлінна...
Молоді проросли жита
Полем-долею, Україно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772632
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
[b][b]Оригінал вірша "Тридцять шість з половиною градусів мого тіла" . Автор Чудна Пташина[/b][/b ]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Здається, що все саме так, як я цього хотіла.
Напевно, здається, та хто ж про це знає.
Лиш знаю напевне: Чудес не буває.
Сто сімдесят сантиметрів мого росту.
Я хочу одного: Щоб все було просто.
Та, мабуть, так й не буває на світі
Щоб всі завжди ситі, щоб всі обігріті.
Одиниця із якості мого власного зору.
Все буде по-іншому, та зовсім не скоро.
Кажу, що досить дивитись на світ наївно.
Не намагайся, не все має бути чарівно.
Дев'яносто на шістдесят артеріального тиску.
Ніхто не отримає і найменшого зиску.
І допоки світитиме мені наше сонце,
Я ловитиму промінь у своїй долоньці.
Сто відсотків роботи великого мозку.
Не хочу ліпити химер більше із воску.
Шукатиму посмішку холодного місяця.
А решта - байдуже, нехай собі бісяться.
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Нехай все буде так, як я цього хотіла.
І що б нам завжди не здавалось,
А, може, диво таки траплялось?
Пародія
І зріст чудовий, й температура,
Чому ж промовчали про фігуру?
Напевно, класика: грудь - дев'яносто?
Чи не замало для цього зросту?
Ще й одиниця власного зору,
Тож окуляри - іще не скоро!
Легені й серце, печінка й нирки -
Жіночка - з перцем: тут кожний зиркне...
Великий мозок - всі сто відсотків!!! -
Якої фірми ваші колготки?
та з тиском, пані, ви не жартуйте,
Себе, вродливу, скоріш рятуйте!
Чи все так просто, а чи не просто?
Щось мов здається, та хто це знає?
"Ліпить не буду химер із воску",
Хоч ВУДУ, кажуть, допомагає.
Ловлю усмішку повного місяця,
А всі, хто заздрить, хай собі бісяться.
Бо 36,5 градусів власного тіла -
Не випадково: я так хотіла.
І щоб ви часом не сумнівались,
Зі мною різні дива траплялись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771182
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2018
Оригинал стихотворения О.Ратинской http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768258
[b] Предновогоднее. .[/b]
В кораллах,подчищая клешнёй тюнинг
Без маски в перевёртышах зимы
Рак не краснеет от стыда в снегах вокала
Бока неброские ,-дыханием волны
...захлопни дверь, сквозит в душе на перекрестках
Не виден след бродячих псов,- глаза пусты..
Рождённый ползать,- не взвлетит порывом лоска
Мы птицы в клетке, только я, и только ты..
Не смотри им вслед, любимый!
Не встречай не жди измен..
Переменится их имя..
В твоих перьях джентльмен..
...захлопни дверь, души, шаги, с надрывом
По тоненькой верёвочке ходы
И.. клавиши.. семерки с перерывом
Играй, пиано, главные коды---
В жизни важна лишь любовь
Она безсмертием гудит шальной проводкой
Рифмуется легко, стальная кровь
Защитница Ладья Крутая Лодка..
Под парусом.. Глубокие моря
Шакалы не стремятся прыгнуть в омут .
Тюнинг в клещне-----горит моя заря!
Посмеет кто,,,--тот и на дне потонет
В океане моей Луны..
ID: 768258
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 27.12.2017 00:02:48
© дата внесення змiн: 27.12.2017 00:02:48
автор: Ольга Ратинська
[b] Попытка пародии,
ведь трудно спародировать то, что само по себе
вызывает бурю чувств
[/b]
Рак не краснеет от стыда, она - краснела
и, "подчищая клешней тюнинг" иногда,
Все маски сбросив, вдохновенно-томно пела:
Вздымались в такт ее "неброские бока".
Он смотрел ей вслед, любимой,-
Неужели ждал измен?
Даже имя изменила - Бог мой! -
В перьях - джентльмен?
Отчего же? Так негоже!
Ждал, что вырастут рога,
Тут же - перья красят рожу:
"Тюнинг - в клешне" -красота.
"Перья, клавиши, бессмертье,
И проводка, и любовь" -
Все в бреду воображенья:
Прочитал - застыла кровь.
Правда: все бумага стерпит
И всемирный Интернет.
Мы его рабы и жертвы.
"Тюнинг в клешне"! Всем привет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770266
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.01.2018
*******
[b]Ж[/b]иття неписаний роман читаєм дружно
[b]И[/b]і поринаємо у справи й суєту:
[b]Т[/b]о капітал нарощуєм потужний,
[b]Т[/b]о падаєм в розгульну маєту...
[b]Я[/b]к щастя диво-птицю упіймати?
[b]І[/b] мудрість ця - для кожного із нас:
[b]Ч[/b]ас нас Життя навчає цінувати,
[b]А[/b] вже Життя - цінити учить Час.
[b]С[/b]вітанок кожний - сонячну заграву-
[b]Д[/b]арує - не жалкує нам Життя,
[b]В[/b]оно і біль несе, і щастя, й славу,
[b]А[/b] нам дано спізнати це пиття.
[b]У[/b] схронах душ, у сокровенних тайнах
[b]Ч[/b]и Совість наша часто гомонить?
[b]Й[/b] у снах тривожних вироком прощальним
[b]Т[/b]аврує, і бентежить, і болить?
[b]Е[/b]дем Життя комусь давно відкритий,
[b]Л[/b]ікує хтось задавнені болІ,
[b]І[/b] посмішки дарують рідні діти,
[b]Н[/b]есе самотність хтось на цій землі.
[b]А[/b] все ж Життя - Господній подарунок:
[b]Й[/b]ого нам цінувати й берегти,
[b]К[/b]огось щасливим зробить поцілунок,
[b]Р[/b]адітиме хтось посмішці судьби...
[b]А[/b] хтось добро розділить поміж бідних,
[b]Щ[/b]об щастям поділитися своїм -
[b]І[/b] подобріє світ, і сонце зійде у храмі Правди чистому земнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018
*******
Слів - легких,голосних, барвистих -
О, неміряно вислухАла:
Дріб'язковим дешевим намистом
Їх під ноги щораз розсипали.
Слів від серця - і суть крикливих,
У потугах з надривом пафосним,
Чим дзвінкіших, тим більш фальшивих,
Слів жагучих, солодко-пристрасних.
Скаменілі слова - у клятвах,
Обіцянки і компліменти...
Якось слово у горлі - вклякло,
Не потрібне в життєві менти...
Та найкраще, що чула нині, -
Просто тиша, звичайна тиша:
В ній брехні нема - ні краплини,
Найправдивіша, наймудріша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769844
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
*******
Заворожило - припорошило
Легеньким снігом оце вночі:
Первопречисто, просторо, біло
У цілім світі - і на душі?..
Ялин кошлатих таємні знаки
Між білосніжжям про щось мовчать,
І сіють хмари небесні злаки
В холодні очі озер-свічад...
Припорошило тривог розмаї,
Сумнівне щастя і крик душі...
Перепливаю... переливаю
Світ-білопростір в сумні вірші.
А рік розправив небесні крила,
Різдвяним знаком - вогонь свічі...
Припорошило-заворожило
Легеньким снігом оце вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.01.2018
Розкажу вам легенду про владу Співця і любові,
Про мистецтво нетлінне – творіння земної краси,
Про жорстокість людську, що не гребує чистою кров’ю,
Про Орфеєве диво, що пам’ять вража крізь часи.
*******
Срібні струни кіфари здригалися солодко-пружно:
Син ясний Калліопи, божественний юний Орфей,
Грав мелодію серця – і гори скорялись потужні,
Й прислухалися звірі до Пісні живої людей.
У мелодії ніжній невідана сила ясніла,
Чарувала любов’ю і світлі будила чуття;
Цим божественним даром володіла Орфеєва ліра:
Срібні звуки кіфари возносили вічність життя.
Гамувалися хвилі і пестили берег ласкаво, Замовкали в гаях галасливо-тривожні птахи: Світом правила Пісня – Орфея натхненного слава, Він душею співав, ні зневаги не знав, ні пихи. І кохання не знав, аж явилась вона, Еврідіка, Юна німфа казкова – весни животворної плід, Ця любов спалахнула, як вогнище пристрасно-дике, І Орфей цілував той коханою лишений слід.
-О найніжніша трояндо дика,
Чарівна квітко, красу лелієш, Любове чиста, о Еврідіко, Живу тобою, з кохання – млію… Даруй любов свою, неповторна, - Орфея пісня гучала світом - І вкрилось цвітом каміння чорне, І серце німфи скорилось світле.
Ось побрались вони – Гіменей не спішив – їх звінчали, Та в руках не палав – лиш чадив смолоскип, Білі ніжні троянди у вінку урочистім зів’яли, Та раділи , любов’ю сповиті, серця молодих.
Не судилося смертним пізнати божественний задум: Молода Еврідіка із німфами гралась в гаю, На холодну зміюку в траві наступила – і раптом В інший світ одійшла і любов всиротила свою.
І Родопи скелясті холодні тужили за нею, Вітер вив і стогнав, хвилювавсь скаламучений Гебр, І боліла-ридала душа всиротіла Орфея: Про кохану співав він, над морем свй сум розпростер. Сам-на-сам із бідою – лиш кіфара, та жити не варто, Він благав повернутись, та звідти – нема вороття… У безмірності горя ступив у Аїдове царство, Царство тіней підземне – фінал неодмінний життя.
Тут цвітуть асфоделі і душі витають над ними: Оточили Орфея, мов сивий холодний туман… Звук кіфари лунав під склепіннями смерті сумними - Всиротілий Орфей про свою Еврідіку співав:
-О суворий Аїд, бог підземного мертвого царства, Ти спізнав почуття – Персефону кохаєш свою, Зупини невідступність і душ сиротливих митарства: Поверни Еврідіку – я дихаю нею, живу… Знов співає Орфей, гірко схлипують душі померлих, Ось вуста розтулив незворушний печальний Аїд: -Що ж, рятуй Еврідіку із царства безжального смерті, Тільки не оглядайсь: хай іде за тобою услід. Озирнешся якщо, враз утратиш свою Еврідіку, І ніколи, Орфею, повік не воскресне вона… Тінь постала бліда – взяв за руку: холодна до крику - І повів до життя, Еврідіка ж позаду ішла.
Все здавалось: здолає він смерть дивоцвітом-любов’ю, Його пісня могутня, як могутні кохання й життя, Він готовий платити за щастя гарячою кров’ю, Та не вірить, що ЗВІДТИ – нікому нема вороття.
Вів до світла її, розступалися тіні-тумани, Проминули долину, де квіти цвітуть забуття, На хисткому човні – через Стікс: - О кохана, кохана, Ти німа, крижана, чи вернеться до тебе життя?
Озирнувся, не стерпів – розкололося небо над ними, Щезло марево-тінь, шелестіло лишень: - Прощавай… Порожнечу холодну ловив він руками хисткими, І благав, і ридав, й пісню гірку розлуки співав…
І Родопи суворі для нього домівкою стали, Билась пісня Орфея між голих потрісканих скель, А з каміння німого – дуби молоді проростали, І рожеві лотоси укрили засмучений Гебр.
Знов приходили звірі послухати пісню чудову, Зашумів понад скелі зелений заквітчаний рай… Вдерлись п’яні вакханки – ніщо для них Пісня і Слово - Їм потьмарився розум, ненависть людська – через край. Закидали камінням – і кров дорога струмувала, Обірвалася Пісня – урвалось Співцеві життя… Срібнострунна кіфара на хвилях річкових співала - Ліри світлим сузір’ям на небі нічному зійшла…
***********
Ця прадавня легенда – про владу Співця і Любові, Про Мистецтво нетлінне – творіння земної краси, Про жорстокість людську, що не гребує чистою кров’ю, Про Орфеєве диво, що пам’ять вража крізь часи.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768796
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.12.2017
Оригінал твору автора Валентини Малої "Феромони я зберу свої докупи"
********************************* "Клуб поезії" 28.12.2017 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768452
Фе-ро-мо-ни я зберу свої
Докупи
Й сяду в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираю
Всюди
й буду близьким дарувати…
За-ві-рю-хо,замети негоду
Хутко
Й забери всі негативи!
Ще-бе-ту-хо,ти співай на вухо
Квітко!
Та й чарівнії мотиви!!!
Ми по-ї-де-мо у гори скоро,
Мила!
Будем слухати трембіти…
За-ма-ни-ли вони нас з тобою
Дуже.
Й можна навіть захмеліти…
Й Фе-ро-мо-ни ми зберем свої
Докупи
Й сядем в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираєм
всюди
Й будем близьким дарувати…
ПАРОДІЯ
Дам тобі не ніжність і не квіти,
А свої пахучі ФЕРОМОНИ:
Як дитина, будеш ти радіти -
АФРОДИЗІАК поможе в цьому.
Феромони - й ми з тобою вкупі,
Хоча звик ти в північ - чарКувати,
Ловимо ФЛЮЇДИ - від розлуки,
Й ЕНДОРФІНІВ хлюпає багато.
Ну навіщо АНТИДЕПРЕСАНТИ,
Де чарують диво-феромони?
Сексуальні ожили таланти,
І радіють ЕРОГЕННІ зони.
Отакі неписані закони:
Як заграють голосні трембіти,
Подаруй коханим - феромони:
Щоб без алкоголю - захмеліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768535
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.12.2017
**************
Уже зійшла над Всесвітом Зоря -
Осяяла і темряву, і душі...
Радіє - тихо молиться земля
Спасителю рожденному - Ісусу.
Єдин Господь - і день оцей - єдин,
Єдине для людей величне Свято.
Ісус Господь, Месія, Божий Син
Любов'ю прагне Всесвіт об'єднати.
Йому імення світле - Бог-Любов,
Бог-Правда, і Добро, і Справедливість.
За грішних нас пролита чиста кров
І неосяжні прощення та милість...
До Нього ми приходимо - дітьми,
І кожний йде дорогою своєю:
Від горя й муки, із провалля тьми -
Повірить в Правду - і зцілитись нею.
Молімося - сіяє нам Зоря
Над Всесвітом - Надія всюдисуща.
До Божого несімо олтаря
Свої гіркі, свої людськії душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2017
********
Хай снігами-льодами розділені ми,
І віками-роками брести до весни,
Та для вірного серця - розлуки нема...
У холодному герці бунтує зима.
Ще зав'южить-затужить рясний снігопад,
Туго вени напружить покинутий сад,
У минулую весну нема вороття,
Та заграла і скресла реальність - життя.
І дитинство ромашкове сходить із тьми,
І закохана юність забила крильми,
Світлі мрії дівочі і губи твої
В непроглядності ночі наснились мені...
Хай снігами-вітрами бунтує зима,
Та для вірної пари - розлуки нема:
І веснянії ночі, і перша любов,
І закохані очі зоріють нам знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
*****************
Нуртує Новоріччя карнавал:
Зима вальсує в шатах срібносяйних...
Сонцеворот - життя і світла бал
На зламі Проминущості - і Тайни...
І чути: дзвінко у казковий час
Відлунь дванадцять з Вічності зринають.
То сам Господь благословляє нас,
Любов свою неміряну являє...
Даруй самотнім - друга за столом,
Щоб гіркоту і радість розділити;
Закоханим - і вірність, і любов,
Аби рождались і зростали діти.
Усім бабусям - посмішок внучат,
Щоб обіймали рідні рученята,
І Казку Щастя до Різдвяних свят
Малечі нашій хочу побажати...
Поетам - неповторності чуттів,
Щоб осідлать невтримного Пегаса,
Ще друзів добрих - мудрих читачів
І слави поетичного Парнасу...
Достатку вам і затишку в сім'ї,
І Миру - нашій славній Україні,
Щоб з фронту повернулися усі,
І Єдності в Державі та в родині...
Нуртує новорічний карнавал -
Сонцеворот зимового розмаю...
Життя стрімкий продовжується бал...
Я Людяності, люди, нам бажаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766299
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017
У Книгу долі рік минулий впишем,
Д умок, турботи сповнений, тривог,
А найсвітліші спогади та вірші -
Ч удовий року нового пролог.
І посвітліють дорогі обличчя...
Щ о нас чекає - загадка, імла,
А в добру мить ясного Новоріччя
С обі і друзям зичу я - тепла.
Т епліше буде хай під снігом-градом, -
Я прошепчу кохані імена, -
В Новому році воїнам-солдатам,
А час проб'є - закінчиться війна.
М чить потяг часу в зоряність космічну...
У домі вашім - миру всім, добра!
Н ехай столи щедріють новорічні,
О дна родина - й доля в нас одна.
В сім молодятам - вірної любові,
О того щастя, що долає все,
М удріші будьмо, щедрі і здорові...
У ніч величну зіронька зійде -
Р іздвяна Зірка символом надії
О сяє наші душі та уми...
Ц інуймо мить, любімо і радіймо -
І будемо щасливі, друзі, ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765616
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2017
За морями і лісами, у країні сніговій,
Жив-кружляв понад степами злий володар – Вітровій.
Ця колись країна славна пишноквітною була,
Солов’їними піснями величалася вона.
Там сади рясні буяли поміж золота ланів,
Добрі люди милувались з гарних доньок і синів.
Та занадився північний злий володар – Вітровій,
І настало зло довічне у країні сніговій.
І тепер оце – пустиня, царство вічної зими,
Заворожена картина снігу, холоду і тьми.
Вітровій кружляв над степом, всі шляхи перемітав,
І молились люди небу, щоб рятунок їм настав.
А були сини у злого – вітровії молоді,
Батько виховав їх строго у жорстокому труді.
Раз синів зібрав до себе сам безжальний Вітровій,
Наказав: - Сьогодні треба віять бурі сніговій.
Як зійде над світом нині Зірка світлого Різдва,
Ви згасить її повинні: хай панує вічна тьма!
І настане скрізь порядок: свята жодного нема,
Не чувать пісень-колядок, не зрадіє дітвора.
Ось полинули над світом Вітровієві сини,
Бурю-сніг несамовито захурделили вони.
Та один синок, Вітрисько, татуся не шанував,
Не любив літати низько, в інший край,чужий, помчав.
Розгулявся понад морем – синю хвилю розбудив,
У країну неозору - в царство сонячне влетів.
Аж зімлів від того дива неслухняний Вітровій:
Юна Пальмочка вродлива посміхнулася з-під вій.
Ніжна, прибрана в зелене, в диво-сонячну парчу…
Закохавсь Вітрисько: - Леле! Я назад не полечу!
Буду вічно тут витати – в царстві світла і тепла,
Про любов свою співати, щоб кохана розцвіла.
А в далекій, попідхмарній, у країні сніговій
Розлютився не на жарти сивий батько Вітровій.
Знов синів зібрав: - Летіте, щоб під хмарами гуло,
Брата Вітра поверніте, украдіть в людей Різдво!!!
І здивовані вітриська, мов хорти, за братом мчать.
Вже країна Сонця близько. Наздогнать і покарать -
Так велів синам володар. І вони навперегін
Мчать над морем, поза гори, де згубився брат один.
Враз відкрилась перед ними казка сонячна ясна:
Поміж пальмами стрункими бродять оленів стада,
І співають водограї пісню вічної яси…
Вітри й крила повпускали від незнаної краси.
Край у зелені , в трояндах, в сяйві райдуги цвіте…
Вітер-брат стрічає радо, до коханої веде.
Пальма гордо промовляє: - Я вітаю вас, братів,
Непокірних і крилатих, незагнузданих вітрів.
Залишайтеся із нами: приженіть отари хмар,
Щоби падали дощами, щоб сади пили нектар.
І заквітне ще пишніше царство світла і тепла.
Буде сонця в світі більше – стане більше і добра.
А далеко за морями, у країні сніговій,
Виє- тужить за синами злий холодний Вітровій.
Полетів над сині гори, в скелі вдарився грудьми –
І розвіявсь над простором той володар царства тьми.
Враз Зоря зійшла над світом – тьму розвіяла і зло,
І вітали всі привітно Сина Божого Різдво.
Знов колядки залунали про достаток і добро,
Щоб жита рясні буяли, щоби мирно скрізь було.
Щоб жила поміж народом Сина Божого любов,
Панувала в світі згода, повернулась правда знов.
І сміялась, і співала, і раділа дітвора,
Сина Божого вітала… Ось і нам туди пора…
Друзі, ставити помітку "Сподобалось" можуть і не зареєстровані в "Клубі поезії" читачі. Сюжет простенький, але власний. З повагою - Світлана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765175
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2017
В этом городе зимнем,
где твой образ пурга заметает,
Где под тяжестью снега
схоронились любовь и печаль,
В белой замети вьюги
я имя твое прошептала,
Но порывом холодным
унесло его вдаль...
В этом городе зимнем
плясали шальные снежинки
И хрустальной ледышкой
замерзло дыханье твое,
В снегопаде лавинном
я имя шептала чуть слышно,
В белом царстве печали
теплилось лишь чувство мое...
Я его сберегу
от дыхания стылого вьюги,
Чтоб от ветра шального
не гасла живая свеча...
В этом городе зимнем
я живу, привыкая к разлуке...
И светла моя нежность,
и память моя горяча...
На изломе зимы
и сердца холодеют, и слово,
Но сквозь снега лавину шепчу,
что живу и люблю...
И послание это
с порывами ветра шального
Ты получишь, любимый,
в родившемся новом году...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2017
По першому снігу -
передзимова тиша...
СповИло сивим сном
осіннюю жагу -
І змерзли почуття,
і оніміли вірші...
Напише їх печаль
на першому снігу.
Від холоду бринять
березові криштальці,
І льодом мерехтять
високі небеса...
Ти подихом зігрів
мої померзлі пальці -
І осені-зими
розтанула сльоза...
І ранок забринів,
і потепліло в грудях,
Й промінням розцвіла
холодная блакить.
Шепчу твоє ім'я -
і посміхаюсь людям,
Летить найперший сніг -
нехай собі летить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Казку білого танго танцює коханка-зима...
О, суперницю-річку в льоди закувала: не скресне!
Та сріблясто-ажурне плетіння в холодних садах
Так бентежить чомусь і нагадує серцю про весну.
А ревнивий коханець - минущий прочитаний рік -
Обіймає снігами і зимоньку в губи цілує,
Та пронизує погляд її з-під холодних повік -
Й знову думка летюча у весну грядущу мандрує...
Прикрашає розкішно зима володіння свої
У парчу й самоцвіти, в ряхтіння ясного кришталю,
Тільки мариться казка: вишневий закоханий цвіт
І рожева теплінь, що скресає за млистою даллю...
Відгудуть всекосмічні пронизливо-зимні вітри,
І згорнуть заметілі ті крила свої лебедині,
І з-під криги-кори весняної, мов юність, пори
Ніжний пролісок-пагін у сонячну повінь полине.
Ще танцює балет на вітрах примадонна зима
І безмежжя безмеж у сніги молоді замітає...
Під склепінням льодів первоцвітом зоріє весна
Й журавлиного кличу закохано-вірно чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2017
Світлосяйно, прозірчасто-інейно,
срібнодзвонно землі й небесам
В цей морозяний, - ах, - розпромінений
новорічно-казковий Сезам...
Дзі-і-нь! Зімкнулися стрілки годинника -
згук дванадцятий станув і щез...
Хвильно-трепетно і п'янковинно так
в сподіванні примарних чудес.
Все жагучим бажанням напоєно...
свічі гаснуть - і в'януть слова,
І схиляється так упокорено
на рамена твої голова...
Новорічно-ялинкова магія -
мить єднання і років, і рук...
І морозяно-зоряна мантія,
і цілунків притишений звук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764501
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2017
Белизной непорочной слепила,
Молодыми снегами мела,
Заметелила все, закружила
В бодром вальсе-экстазе - зима...
И с метелью-красавицей в прятки
заигрались леса и поля,
Рождеством зазвенели колядки...
Новый год - новый круг бытия.
Я - в начале огромного века,
В этой стуже-метели - сама...
Закружила судьбу человека:
И минуты, и годы - зима.
Дни-мгновенья ложатся в покосы -
Заметает их снег новизны,
И серебряной ниткою в косы
Заплетается иней зимы.
Белизной непорочной слепила,
Молодыми снегами мела...
Лишь бы душу мою не студила
Ненадега-подруга - зима...
Новогодний бокал наполняя,
О любви прошепчу я слова...
Твою холодность снова прощаю...
Королева иллюзий - зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764499
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.12.2017
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Одягає землю у кришталь прозорий,
В шати первозданні огорта зима...
Лине "Щедрик" рідний Всесвітом - між зорі,
Душу зігріває дзвонами Різдва.
Пане господарю, - гей! - виходь із хати,
Всю хазяйським оком землю обійми!
Хай не плачуть діти, не ридає мати,
Порятуй родину від жахіть війни.
Пане господарю, гірко працювалось
У донецькім полі попід гул гармат.
Не відпочивалось - тяжко воювалось:
Крівцею цю землю освятив солдат.
Тож тепер у свято - гіркоти багато:
І на серці гірко, і вино гірчить...
Пане господарю, рік Новий стрічати
Вийди, вийди з хати у казкову мить.
Щоби колосилось житечко у полі,
Щоб здорові діти і міцна сім'я,
Щоб усі додому повернулись скоро,
Щоб малому сину вибрали ім'я.
Знов лунає "Щедрик" над світи просторі:
Душу українську щедру велича, -
Понад рідні села, над безкрає море -
Рік Новий в надії світлій зустріча.
Світлана Імашева
"Щедрик" - народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, знана не
тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою "Колядка дзвонів"
(англ. Ukrainian Bell Carol)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відбурунили і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764280
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2017
**********
Потоне сонце в мороку видінь,
Глибока тиша крила розгортає -
Майне над садом півпрозора тінь:
О, я літаю, вільно так літаю...
Політ легкий - неначе наяву:
Прозорий вітер, небо і простори...
А стрепенуся, в дивосвіт зирну -
Заграють в небі стоголосі зорі...
О, я живу в ту неповторну мить,
Дихання літа в груди набираю,
Купаюсь в вітру струменях тугих
І думкою, і мрією літаю.
Земних турбот щоденні тягарі -
На мить, на день - нехай мене облишать.
Душа-пушинка рветься від землі,
Колише тиша, нереальна тиша...
І раптом - ти: за руку різко - смик!
- Чи ти заснула? я ж тебе гукаю.
Борщ закипів. Мій телефон десь зник...
Аеродром. Я більше не літаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2017
******
Хвилястого туману пелена
Над злотною осінньою габою...
Я в парку цьому нині - не сама:
Із пам'яттю зустрілася, з тобою.
Вже відгукали - в вирій - журавлі,
Осінні голоси коханця-неба...
Їм ближче там до Бога чи землі?
Ну, а мені далеко так - до тебе.
Так німо, але я тобі кричу,
Нечутно - помах вій - до себе кличу
І пам'яті роздмухую свічу:
У дзеркалах видінь - твоє обличчя.
І не дано забути голос твій,
Тепло твоє, жадання і горіння...
У долі недоспіваній моїй -
Таке земне й святе благословіння.
А нині в парку наш з тобою слід
Лист укриває золото-врочисто,
І на кущі калиновім бринить
Багряне, як любов сама, намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757956
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.10.2017
************
Ця осінь - знак вселенської журби,
Барв карнавал - й згасання антитеза...
Яскріє в парку - тут сторонні ми? -
Осіннє злото падолисту - Креза.
Осіннє злото - свято на межі
Епохи цвіту й суму одцвітання.
А наших доль нестримні віражі
Лягли на траєкторію прощання.
Лягли на траєкторію розлук
Літ незабутніх щедрії покоси...
А як тобі - без слів моїх, без рук,-
Нехай розкаже ця печальна осінь.
Розкаже тихо осінь... Напоїть
Гарячим чаєм мудрості й надії...
Минуще злото осені блищить,
Тепло-проміння жовтень скупо сіє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757533
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2017
*****
Змахну крилом у долі на краю,
Дитинства мрія: птахом - попід хмари...
Сон наяву: палаю і живу,
Вібрують серця радісні удари...
Прошу у весен - юної краси,
Щедрот у літа - сонячної долі,
Дарує осінь зрілості плоди,
А срібні зими - мудрості земної...
Над Україну вітер-вітровій
Розвіє хмари - сонечко заграє,
Вбираю в себе дух землі живий,
Красу земну душею осягаю...
Змахну крилом у долі на краю:
Любов і мрія - крила всемогутні.
Живу, борюсь, палаю - і люблю,
Предивна у своїй жіночій суті...
Прошу у весен - юної краси,
Щедрот у літа - сонячної долі...
Вплітаю в пісню рідні голоси:
Хай Бог дарує радості земної...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2017
**********
Коли дощами вмиється діброва
В багряно-злотнім трепеті яснім,
Укриє землю матінка Покрова
Омофором черленим дорогим.
Віків легенда в пам'яті врочиста -
Тих сподівань і віри скорбний труд:
У страдну мить являється Пречиста -
Господня Мати - і рятує люд.
Їй молитви і сподівання тайні...
За землю цю, предивної краси,
Печерська дзвони молять, і Почайни,
І пращурів козацьких голоси...
Слізьми і кров'ю виповнилась чаша,-
Тож захисти, Господня Мати, нас:
Це воїнство преславне чесне наше,
Оцей наш сторозтерзаний Донбас...
Оцих дітей, їх лагідне дитинство,
І старості спокійний листопад,
І скупане в любові материнство -
Ми, Матір Божа, будем захищать...
Коли дощами вмиється діброва
В багряно-злотнім трепеті яснім,
Вкрий Україну, Матінко Покрово,
* Омофором спасіння пресвятим.
Омофор - покров Божої Матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755477
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2017
******
Київ. Ранок. Сльота осіння.
У вуалі дощів - Дніпро.
Зойки потягів - голосіння
Понад міст - із пащек метро.
Жінка в потязі - заспівала,
Простувала крізь натовп - повз...
"Чорнобривці" оті гучали
Відчайдушним сигналом SOS.
Батько Київ. Сльота осіння.
Стугонить 21-й вік.
Із непам'яті - воскресіння:
То давно було - не торік...
Десь із юності спогад стисне
І спливе, як перлистий дощ:
Золотава імла над містом,
Велелюдних гучання площ...
Та осіння каштанів казка,
Той Шевченків стрімкий бульвар,
Гладіолусів горда ласка,
Барв і запахів карнавал...
І Дніпро тятивою ляже,
Буйногривисто-молодий:
Пектораль золотавих пляжів -
У лещатах мостів стальних...
Віідбурунилось, відсіяло,
Разом з юністю відійшло...
Жінка в потязі все співала -
Місто в сіру імлу пливло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754392
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2017
*******
Клас - і очі дітей. Починається магія мрії:
Віднаходжу слова, щоб торкнутися тихо Душі.
Серед зливи ідей - чи почують, а чи зрозуміють -
Покоління Інету - юні люди новітні оці?
Навіжена епоха двадцяте здолала століття,
Знов прорив фантастичний - модерний технічний прогрес.
А за партами в школі - генерація людства новітня,
І триває, триває одвічний "навчальний процес".
Інші зовсім вони - неласкаві, тривожні, колючі,
Незалежні й сміливі, іронічні й критичні такі...
Наші діти оце, невгамовні, нестримані учні,
Чисте дзеркало Правди, відображення наші малі.
Їх світанок життя - вік глобально-жорстокого зламу,
І поняття "війна" вони розуміють не з книг...
Вибухають снаряди - і лине розпачливе: "Мамо-о-о!"
Чи зуміємо ми їх дитинство мале захистить?
Клас - і очі дітей: починається магія мрії.
Поринаємо в працю, щоб Істину вічну знайти...
В цім "процесі навчальнім" класичная формула діє -
Розуміння взаємне: я - і ти, я - і ти, я -і ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017
************
Торіч весна зоріла у красі,
Заручена із березнем і боса,
А нині осінь бродить по росі,
Розхристана, руда, простоволоса.
Тоді найперша провесінь-любов
Соромилась проклюнутись словами,
А восени не так нуртує кров:
Поглянь, уже-бо осінь поміж нами.
О, ті чуття трояндами цвіли
У дні палкі закоханого літа,
І ми жагу невтолену пили,
До нас сміялись промені - і діти.
Буяло те, що звалося життям,
І ти впивався любими вустами -
Кохання зачарованим питтям...
Поглянь: уже-бо осінь поміж нами.
Хоч скільки ще ступати по стерні
Й напій життя полинно-п'яний пити,
Благословляю ті короткі дні,
Коли судилось жити - і любити.
Знов защебечуть весни молоді
Закоханими юно солов'ями...
Твої вуста - спіткнулись об мої,
Хай осінь заблукала поміж нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752003
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2017
***************
Душа ота колись була невинною,
Пречистою, мов янгол, і дитинною,
А навсібіч так дивувалась - зорила:
Як той кришталь, була душа прозорою.
Дощі тоді небесно-срібні падали
І золотіла осінь листопадами,
А зими-завірюхи, білі лебеді,
Нашіптували лагідні елегії.
Була колись душа та необачною,
В брудній калюжі - сонця бризки бачила,
В травинці кожній - світ зелено-зоряний,
Сльозою болю вмилася прозорою.
-Бо все минуще, - мовив голос мудрості,
І зрілість стала на порозі юності:
Всі кольори темніли і мінялися,
І вже чомусь так легко не сміялося.
Ще пробує душа майнути крилами,
Полинуть під рожевими вітрилами,
Та до землі все більше прихиляється:
Тягар гріхів так легко не минається.
Благословен життя світанок росяний,
Що взолотиться зрілості покосами,
І чистота дитинства необачного,
Коли в калюжці - сонця бризки бачимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2017
*************
Ледь жевріє розплавлена свіча
У сутінках прозорих надвечір'я...
Цей струм різкий - від дотику плеча,
Це зоряне закохане повір'я.
Так осінь дика в вени пророста
Бентегою печалі та екстазу...
Цілунком запечатаєш вуста -
І плоті шал поглине нас відразу.
Осіння повінь терпких почуттів,
Ці спогади п'янкого одцвітання,
І танець дикий рук твоїх і слів...
Зізнання, чи зітхання, чи кохання?
Хай буде так, як осінь прирекла...
Уже зоря горить на видноколі.
Твою жагу по крапельці пила -
Це божевілля осені і долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750737
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2017