| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
Содат німів, зажурений й розбитий,
Він помочі шукав серед пітьми.
Вже не хотілося ні плакати, ні жити,
Солоними вмиваючись слізьми.
Біль не втухав, а поруч автомати,
Та кулі ні одної не знайшов.
Поранені, вмираючі солдати
Лежать, а бій все йшов.
Кому іти в атаку, любі браття?!
Як ворога спинити голіруч?
Це не життя – нечистого прокляття.
Убий мене, товаришу, не муч!
І линув постріл. Не своїми вбито.
Навік уже покінчено з життям.
Умилося в крові високе жито,
За своїм земля заплакала дитям.
P.S. В серці закарбована ця дата: 1941-1945рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Болить мені моя земля,
Її історія кривава,
Моя земля – моя держава,
Моє поранене крило
Стікає кров’ю.
Як же бути?
Як же волю нам здобути?
Як майбутнє сотворити?
Як державу оновити?
Як нам далі в світі жити?
Немає відповідей.. тихо…
Заснуло лихо, тільки вихор
І рій думок та варіантів
У сильних духом протестантів,
Що йдуть на смерть, повір,
Що на шляху їх дикий звір,
Котрий не зна пощади…
Вони спішать, вони спішать
На барикади, барикади!!
18 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2014
Живу я, лічачи хвилини
До наших зустрічей й прощань,
Я марю, мрію ними –
Між нами відстань.
І цим все сказано.
Не спалося цієї ночі…
Уривки снів… Світанок… Ти…
Якби ці сни були пророчі.
Якби…
Ти спиш. Не хочеться будити.
Зібрала нишком речі, поцілувала
Й накрила теплим покривалом.
Пішла. Не хочеться тебе будити.
Ці дві години-півтори, немов мара,
І знову підле місто у тумані
Підсуне зламаний маршрут.
Ти знов далеко, не вперше й не востаннє
Я тут…
Пора, пора вже прокидатись
Від вереснево-жовтневого сну,
Листопад готує красу, красу дощу.
Мандарини. Знову віщують свято.
Гостей в нас буде небагато,
Лиш ти і я, і ми з тобою вдвох,
Цією ніжною зимою ми вдвох.
Шампанське – це не банально, а класично:
Нам так добре, нам так звично.
Холод приковує до ліжка…
- Заходьте. Гарячий чай з лимоном?!
- Захворіла трішки?
- Захворіла грипом і тобою…
Приємно бути хворою й слабкою,
Коли з тобою поруч він, один,
Коли з тобою поруч друг.
Він. Один. Коханий друг.
Іще один тривожний рік переживань,
Припливів і відпливів, бажань і небажань,
Неспокою, невпевненості у вчинках,
Із докорами совісті, без сну і відпочинку.
- Посміхнись, ти сильна духом!
І посміхаєшся, бо любиш,
Посміхаєшся, бо віриш і добре знаєш,
Хто шепоче це тобі на вухо.
І підбадьорююсь, цілую і прощаюсь,
Іду вперед, бо знаю – повернусь!
- Люблю, – це слово промовляю.
- Я втратити тебе боюсь, Коханий!
Знов ніч з думками наодинці.
Я не сама – із фото у руці,
З твоїм цілунком на щоці,
Із думкою про тебе в серці.
- Добраніч, - шепоче вітер за вікном.
- Спи спокійно, медовим сном…
Медовим сном. Я стережу твій сон,
Я за вікном, я за вікном…
Засинаю…
Безмежний водний простір – океан!
Великий суходіл – земля обітована!
Ці дві стихії поєднались
В одне єство, в одне життя
Й створили світ,
Мене й тебе…
Вода й земля.
Туманний ранок. Спокій. Сум.
Встаю претихо, не хочеться будити.
Узяв за руку.
– Не йди, без тебе не засну,
Не їдь сьогодні… Схилила голову, мовчу.
- І я без тебе також не засну,
Ніколи більше у житті без тебе не засну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Відтепер у дворі твоїм нарциси,
І стоптана земля у квітнику –
То сонячні твого обличчя риси,
Що щиро так нагадують весну.
Все в мені чомусь перемінилось,
Щосили рветься суть моя й душа,
І заздрю сам собі – сьогодні ти наснилась
І королю зробила шах.
Я в програші чи у виграші, кохана?
Навік би здатися тобі в полон,
Аби загоїла важкі сердечні рани
Й приходила насправді, а не в сон.
І знову постаєш в очах-екрані,
Мов марево з віддалених країв,
Торкнутися тебе – то справи марні,
Хіба що думкою дістатись Чернівців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Відбитки твоїх пальців знайдено.
Вони порушили спокій мого серця,
Зламаного механізму життя.
Ти хотів забрати його собі,
Проте наслідки жахали тебе,
І ти лише надірвав його,
Залишивши сліди свого втручання.
Твоя втеча з місця злочину
Не залишиться безкарною:
В мене є докази і свідки.
Спитаєш «звідки»?
Очі мої бачили, душа рвалася від болю,
А серце обмивалось кров’ю!
Хіба цього мало?
Доказів вистачить,
Але чи не забракне сміливості,
Щоб відібрати у людини свободу?
Чи вистачить образи,
Щоб зненавидіти назавжди?
Чи достатньо часу,
Щоб пробачити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Не стримуй слів, не треба їх тримати,
Коли їх струмінь рветься із грудей.
В неволі їм від лиха не сховатись,
А так хоч правду проголосять для людей.
Бо правда – то святе і непорушне,
За неї віддавали найцінніше,
І то життя. Що може бути гірше,
Як не померти мужньо?
Не стримуй сліз, оплакуй, мамо, сина,
В небесній сотні спочиває він…
За наш «украй» твоя дитина
Умилась кров’ю, задля змін!
Ми весь свій вік раби одного ката,
І тягнемо одне і те ж ярмо…
Та «буде син і буде мати»,
Себе неволить не дамо!
Не стримуй слів, відтепер наша зброя –
То гостре слово правди вогняне.
І в цьому, хоч нерівному, двобої
Підтримаймо, брати, самих себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2014