| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Вирвало цвяхи іржаві
із труни.
Встали кості й заіржали
ворони.
Землю вирвало гробами
після свят
і летить над головами
кісткопад.
Дзвінко грають ксилофони
золоті.
В кого мертвого корона
на меті?
Дзвінко грають ксилофони
черепків.
Музика слугує фоном
тиші шкіл.
Над могилами полеглі
де були
квіти смертю перемерли
відімкни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Ніч варила пелюстки
Чорного тюльпана,
Кидала слова жорсткі,
Пісню розривала.
І пливли по казану
Хмари та сльозини.
Ложкою шкребла по дну
Відьма, та трусила
Перли, що з ріки вона
Місячно збирала,
Щоб тепер до казана
Вкинуті, заграли.
Ніч варила на любов,
На кохання вічне,
Щоб ніхто не поборов,
Душу не скалічив.
Ніч варила на любов,
Скільки є на віці.
Тільки хто ж туди додав
Зілля чемериці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Серед падолисту золотого
прокладу Гарольдову дорогу,
прокладу дорогу проти сонця
і до міста, зниклого за церкву.
Серед падолисту круговерті
прокладу Гарольдову дорогу,
Серед падолисту золотого
прокладу дорогу віри й смерти.
Покладу Хрещатика в основу
і церков пласмасові скелети.
Повінчаю із хрестом сосновим
Княжу гору на усю кебету.
Повінчаю Гейгера й Марію,
повінчаю гейзер телевежі
із нічним Подолу трясовинням,
повінчаю винних і невинних.
У союз небесний поєднаю
Господа гіркого та п"яницю,
Богоматір та останню маху,
і свої дві долі - божу й ницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
Така пітьма, хоч око виколи й
на білу шворку прив"яжи.
Ти не прийшла. Тобі, бач, ніколи.
А я вкладайся та лежи
вже ні на що не сподіваючись
неначе смажений карась.
Тебе нема. Ти десь у далечі.
Нащо вона тобі здалась,
моя зачухана компанія,
убого спільний трапезунд...
Ну що сказати можу, пані, я
про це тепер-таки і тут?
Котився я своїми рейками,
немов бучний локомотив,
піснями сумніви загейкував
і віршами загелготів.
Любов розкішною палітрою
намалювала твій портрет.
I от, обставлений півлітрами,
сиджу, засмучений поет.
Я думав, що ми гвинт і викрутка,
чи капелюх і голова,
але дубина правди прикрої
розбила мрії та слова.
Шукавши радості навпомацки,
мені вдалося, я боюсь,
не з вами тісно зазнайомиться,
але отримати гарбуз.
Красою вашою заплутаний
даремно довго потерпав:
я виявляється опудало,
а не судьби прекрасний пан.
І от лежу, слова мережаю,
чергово хлепчучи пузир
та мріючи, коли та де вже я
сердечний запізнаю мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019