| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, рибки в акваріумах; а далі, нарешті, такі-сякі звірі, голуби, гуси та нутрії - та, нарешті, коти й собаки…
Давно-давно звідти ми вже купили ящірки-тритони. В результаті, акваріум, де вони попередньо вільно плавали, поступово позаростав водоростями настільки, вщерть запакувавшися травою, що на той час, коли виникла гадка почистити, ящірки розчинилися в гущині та просто зникли в нікуди. Вони ніби розплавились і пішли в ніщо, не лишивши сліду. Такий-то дивний випадок. Нікого не знайшлося в масі вичерпаної підводної трави. Та, втім, велика справа ящірки. То ніби черв’яки з лапками.
«Пташиний базар», утім, завжди відчувався небезпечним джерелом спокуси.
Так, саме, раз ми з матір’ю піддались і раптово придбали песика.
І в нас з’явився Пушок.
Не можу сказати, якої породи.
Після нього в нас була Пальма, пінчер. Все життя своє до смерти. Свавільне й цілком осібне створіння з власними пристрастями та механічними – здавалося – потягами. Як жерстяна іграшка на пружинках, поки її назавжди не прип’яли на прив’язь. У старости вона була невидна, непомітна, забута й байдужа. Десь батько її поховав-закопав, що теж ключове питання – про законні місця та способи поховати звірятко в ріжних часах і державах…
Пушок був зовсім інший і живий.
Він раптом і несподівано сам задружився зі мною та вперто бігав поряд. (Як із рівним? Бо ж ми обидва – щенята, з його погляду? Скільки мені тоді було? Три? Чотири? Не п’ять, напевно).
Ба я не звик, що хтось іще зі мною є. На той час, як я пригадую, я ще потерпав од переповторної та впертої батьківської обіцянки відправити мене в дитбудинок за непослухи – та все подальше значення не мало. Я був один, мене лишили в самоті. Я сам – і тільки сам це мусив побороти.
І раптом тут з’являється Пушок.
До мене він же по-дурному причепився. Цей злам набридав мені(?), чи він заважав(?) присутністю, вимагав уваги(?), нищив самоту(?) – і звідси(?)
виникали спроби “відштовхнути” – налякати (не виходило), чи відбити.
Раз якось я посадив Пушка у кошика та вкинув у суху канаву, що була серед нашого городу, аби лишитися насамодин.
Після чого він захворів.
Я був упевнений, що після, а то значить ВНАСЛІДКУ цього вкидання в канаву. Я мовчки терпів і мовчав наскільки змога, впевнений, що саме я призвів Пушка до тяжкої хвороби, та нестерпно мучився виною деякий час, поки нарешті зізнався матері про страшний злочин,
Сльози-соплі, звісно. (Мабуть, мені було не старше 4-х?).
Вони щось робили, намагалися врятувати щеня, десь – пам’ятаю туманно – якась-то наче переказана сцена, як у хірургічній палаті. З нього пішли глисти, ніби, так багато, що задушили його, та Пушок помер.
По тому батько поклав його в картонну коробку та закопав на городі під найстаршою морелею межи покручених коренів. В тому кутку росла така трава: дрібні жовті квіточки, жовто-помаранчевий ядучий сік стікає, якщо зірвати стебло – як це називається, блін, уже не пригадаю).
Я бачив і знав ДЕ то стало.
Я поклав там цеглину за надгробок і відвідував (певно, мені було не більше 4-х).
Я тужив за Пушком, якого погубив.
Одного разу я побачив, що земля провалилася – та видно дірку. Я розкрив її, розтягнув потрухлий картон і зирнув усередину – й виразно добачив дрібне зогниле тільце мертвого Пушка, в якому густо кипіла біла трупна черва. Я закрив і прикопав його, але побачене вже не відбачиш.
Звідси можна, за бажання, пояснити в мені все подальше - від чотирьох до кінця років.
І страх, і ставлення, й “ідеї” – увесь подальший розумовий мотлох.
Звідси, можливо, для мене – і ви певно зрозумієте – НАЙЖАХЛИВІШИЙ твір укр. літератури – “Жучок”, оповідання Підмогильного (мда, яке вже вдале прізвище…).
Тут можна висловитися про те, як і чому, на прикладі, насправді йде “критична оцінка” твору, абощо… Це нічого не міняє.
Коли мені заманеться щось сказати про вами написане, пам’ятайте.
Пушок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052724
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
Стояла ти і чухала в потилиці,
й мені обидні вещі говорила.
Я, больше, дорогая, не прийду
ні пішки, ні в кареті, ні на милицях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
Ви спросите, пуркуа я не Свирид?
Бо я Сємьон насправді плодовитий.
Уже коли цю загадку розкрито,
дозвольте ваш поцілувати вид.
Дозвольте я прільну до губенят,
тремтливу Проню цілував оп'ять,
слова нашіптуючи пристрасно нескушні.
Я ваш навєкі пристрасний вар"ят.
Стидатися не нада, мон амур,
і сукнею тривожно ворушитити.
Усе в нас, так би мовити, тужур
Усьо понятно та усе розкрито.
[b]Посилка.[/b]
Нехай могутня пісня зарізбить
На всяк усюд, коли кому ця мить.
Немов турецьке я чаликушу,
рожеве вушко Проні закушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
В пучині потопаючи тоски
моя душа здригається востаннє.
Сиджу тепер і штопаю носки
я на любві руйновищі печальнім.
Кораблік мій кохання залатой!
Слєзу тяжку роняючи на чолку,
я сам один у комнаті пустой
і пальці мені коле ржава голка.
І це - награда за мою любов?
Ви жлобському повірили наклепу?
Ваш папінька мене розбив у кров
і ледве не загнав мене до склепа.
Тобі я нікогда писать не буду.
Пускай твоє забудеться ім'я!
Хай пропаде Прокопова сім'я
за мій позор, якого не забуду.
[b]Посилка.[/b]
Жестокая! Я чув ваш звонкий сміх,
як на Поділ котився колобками,
і розірвав прочуствований стих
оцими-то кривавими руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
Пісьмо до Вас пишу сьогодні я,
бо вчора Ви мені порвали жилу,
тому прошу простіть мєня,
що нині я прийти не маю сили.
Серед обітєлі щасливого життя,
пока ми з папінькою мирно говорили,
в болючім недержанні почуття
Ви каблуком Семена придушили
і змусили мене сказати вещ
правдивого не варту джентольмена.
Я прошу більше не калічить мене.
Я не хотів би знов пугати тещ.
[b]
Посилка.[/b]
Причина ета вийти погуляти
не позволяє день мені оден.
Безумен од любві. Закрит у хаті.
Каблучкою прохромлений Семен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа, час заходити у тромвай і врем'я платити штраф, час бухнути і врем'я здавати пляшки, час давати по пиці і врем'я отримувати бланж, час їсти цукерки і врем'я вставляти зуби.
Чому з'явився цей відгук? - виникає слушне питання, що має, між тим, просту відповідь.
Бо врем'я тому настало.
Стиль це людина, людина звучить гордо, гордість смертний гріх, а горбатого могила править.
Писати треба просто, за вийнятками тих випадків, коли краще писати складно. Слова вживати короткі й зрозумілі, крім тих, коли доречні довгі й науковидні. Образи добирати меткі та влучні, крім тих випадків коли ліпи абищо. Лінії розвитку треба дотримуватись неухильно, крім тих випадків коли радше так-сяк-абияк.
Пишучи тра добре дбати. Чим клясичний твір відріжняється од усякої халяви? Тим, що наприкінці дає крилатий вислів, коротку і влучну характеристику, яка відсумовує, по-перше, світогляд автора, покоління та суспільної свідомости кількох поспільних епох, по-друге свідчить співбесіднику про обізнаність мовця, придатна служити заключним акордом до балачок на інтелектуальні теми, лишаючи при тому вражіння приємного туману в голові, та по можливости сприяє травленню.
Пишучи тра зважати, що мозок складається на 1 відсоток із сірої речовини, та на 99 - із жовтої. Сірою писар думає, жовта ж відповідальна за все інше. І добре, що людина використовує тільки 5% мозку, бо інакше мирне співіснування було б неможливе.
Кожна порядна книжка має починатися якими-небудь святими словами. Як-от, наприклад: У початку сотворив Бог небо і землю. Або ж: У почині було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. Привид ходить по Європі. Нєлєпо лі бяшет, братіє. Можна так: На початку треба зазначити про який предмет трактує ця книжка й до якої науки належить. Чи твоя, наприклад, книжка - порядна?
Книжка має містити глибокі прозріння людської натури та трактувати про події небуденні, дивовижні та актуальні водночас. У ній мусять бути виведені особи, наділені високими морально-етичними якостями, що мають слугувати еталоном святости грішникам, каменем підпори праведникам, напученням для дітвори, зразком для підлітків, порадою людям середнього віку та розрадою - похилого. От, наприклад, твоя книжка - про кого?
Кожна значна книжка має витирати білі плями. Витирати плями бажано прокладаючи консеквентні стежки до решти культурних племен. Нота бене: є інші племена, крім тих, що допіру сюсяли в колисці братніх народів-сестер. Прокладання стежок відбувається засвоєнням клясичніх творів, як-от "Альфа-Ромео і Джульєтта", "Сажотрус і Попелюшка", журнал "Джигун", "Артюр Рембо-2", "Капричос" Поганіні і "Роман про чортяче бздо"; знакомитих текстів, придатних до цитування, як-от "Дойче зольдатен, Дойче офіцірен! На хаус, на хаус, Ніхт капітулірен!", "Ой, як буйно квітне черемшина, Я без тебе, як пробита шина...", "Ой, лихо, не Петро, В нього пика, як відро...", "Блакитне - то любов, а жовте - то журба...", та видатних персон - д-р Бенджамін Будьспок, генерал Ів. Франко, Максим - матрос Магнітний Залізняк, цар Вухогорлоніс, співачка Сара Сенбернар; Атос, Портос, Араміс і сестриця Констанція, тощо.
Засвоювати гідні північноазіатські тексти та реалії недоцільно, через відсутність таких. "Я б радше був у Філядельфії", каже про них В.С.Філдс.
Письменник не мусить шкутитьгати за епохою. Він має передкувати, заздалегідь склавши власний план "Барбариска" - так би мовити, працювати з випердженням. Приклад вірного передкування - романи "Хилороб" (Вадим Совко) та "Пригоди доктора Гальванеску". Пишучи тра, втім, зважати: література, як химерна молодиця, вимагає великої роботи над собою. Єдина порада молодим літераторам: залізь і куй, поки гаряча. Тільки тоді є шанц, що вона запросить вас на білий гопак.
Кадри вирішують все, як казав відомий кінорежисер. Це треба розуміти так, що суб'єктивна творчість є тільки "шліфування" народної творчости. Як той казав: "Телеграфний стовп - це добре відредагована ялинка". Аби твір ваш не лишився, як глас Діогена, волаючого з бочки; ви мусіте не лише вживати слова стограматично правильно, а винищувати слова-покручі. Недаремно нашу мову називають пташиною. Прислухайтесь-но : жджид, жджіхад, бжджоли, жджужджелиця, жджлоб, жджджигун... Вона дійсно співучіша за італійську. Пильнуйте та не забувайте: на кожну Марту Богачевську-Хом'як знайдеться своя Магдалена Вишневецька-Пацюк!
Най, як поставити двокрапку, слівце заохочення. Ти, гунцвот доста мудрий, пишеш? Аво жи зачне хтос допитуват, не бій си, ніч ти си не стане, - жи се Божий палець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052160
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
я, Проне, Вас просіл би не грустіть,
як це не личить молодій малжонці
і подождати, хай настане мить,
когда з гітарою ми станем під віконце,
щоб на м’якій Ви лежачи тахті
сльозу мучительно і сладко проливали,
коли зачну я кидати прості
слова до Вашої непуганої зали.
Розважить усєгда Семен готов
і серце нєжноє акордом розтривожить:
не може дєвушка прожити без цвітов
і без стихов прожить она нє может.
[b]
Посилка.[/b]
Дзвени, моя баска віолончєль!
Історгни плач із юного сердечка.
Лети, ідеже спить Прокопа дочка,
аби їй уші лобизнула трєль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025
я Вам приньос канфетку в кулаці
і хитро гнутий бублічок із ятки.
Сьогодні будемо кататись по ріці
і ворковати, наче голуб’ятка.
Гудить і кашля пароходная труба,
качається на хвилях наша лодка:
яка солодка нижняя губа
і верхняя губа яка солодка!
Моя голубко, я Ваш голубець
на човнику межи води слизької!
О, не соромтеся, далеко Ваш отець
і не блудіть під волнами рукою.
[b]Посилка.[/b]
Пістрявенька бумажка шарудить
і шкабарчить карманная собачка.
Клянуся вєчно, Проне, з Вами плить
словами твердими, які не ходять рачки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
Був я бундючен, був я гоноров
і презирав і многоє, і многих.
Бував я весел, і бував здоров -
але напала на мене Любов
і невмолимо стала до порога.
Я вже не той - мене змінила ти:
я став сумний і я почав боліти.
В мої Ви увірвалися мечти
і я щодня пишу до Вас листи
і посилаю пурпурові квіти.
Не зневажайте пристрасті цвіти -
вони зросли у глибині сердечній.
Як я хотів би з Вами буть на "ти"
і в мирний дом за правом увійти -
я ж Вас кохаю вірно й безконєчно.
[b]Посилка.[/b]
О Проне, посмотрите на мене!
Моря засохнуть, города зникають,
зів’яне младость, гроші пропадають,
хотя моя любов - не промине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
Не можу спати, а якщо засну -
то сладкий сон щоразу проживаю.
І віжу: обнімаю, Проне, Вас,
кладу на губи цілування тресугубне
і серця Вашого бурхливий ватерпас
до мене говоріт і мене любіт.
І канареєчка високої любві
мене зовьот, мов рицаря на подвиг,
прославити волнєніє в крові
і розтрощити недругів позорних.
[b]Посилка.[/b]
Чудєсная Прісцилло, серця Дамо!
На вдохновенні поетичні гами
штовхнули палікмахтєра птахи.
І я пишу до Вас тепер стихи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
"З усміхненими ліцами ми почали ніжно товкти його кулаками, одначе він уперто співав."
(Е. Берджес)
"Суржиком, суржиком!.."
(П.Г. Тичина)
"А то шкварчала ваша папіроска..."
(Ясний пень то звідки)
***
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
Вирвало цвяхи іржаві
із труни.
Встали кості й заіржали
ворони.
Землю вирвало гробами
після свят
і летить над головами
кісткопад.
Дзвінко грають ксилофони
золоті.
В кого мертвого корона
на меті?
Дзвінко грають ксилофони
черепків.
Музика слугує фоном
тиші шкіл.
Над могилами полеглі
де були
квіти смертю перемерли
відімкни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Ніч варила пелюстки
Чорного тюльпана,
Кидала слова жорсткі,
Пісню розривала.
І пливли по казану
Хмари та сльозини.
Ложкою шкребла по дну
Відьма, та трусила
Перли, що з ріки вона
Місячно збирала,
Щоб тепер до казана
Вкинуті, заграли.
Ніч варила на любов,
На кохання вічне,
Щоб ніхто не поборов,
Душу не скалічив.
Ніч варила на любов,
Скільки є на віці.
Тільки хто ж туди додав
Зілля чемериці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Серед падолисту золотого
прокладу Гарольдову дорогу,
прокладу дорогу проти сонця
і до міста, зниклого за церкву.
Серед падолисту круговерті
прокладу Гарольдову дорогу,
Серед падолисту золотого
прокладу дорогу віри й смерти.
Покладу Хрещатика в основу
і церков пласмасові скелети.
Повінчаю із хрестом сосновим
Княжу гору на усю кебету.
Повінчаю Гейгера й Марію,
повінчаю гейзер телевежі
із нічним Подолу трясовинням,
повінчаю винних і невинних.
У союз небесний поєднаю
Господа гіркого та п"яницю,
Богоматір та останню маху,
і свої дві долі - божу й ницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
Така пітьма, хоч око виколи й
на білу шворку прив"яжи.
Ти не прийшла. Тобі, бач, ніколи.
А я вкладайся та лежи
вже ні на що не сподіваючись
неначе смажений карась.
Тебе нема. Ти десь у далечі.
Нащо вона тобі здалась,
моя зачухана компанія,
убого спільний трапезунд...
Ну що сказати можу, пані, я
про це тепер-таки і тут?
Котився я своїми рейками,
немов бучний локомотив,
піснями сумніви загейкував
і віршами загелготів.
Любов розкішною палітрою
намалювала твій портрет.
I от, обставлений півлітрами,
сиджу, засмучений поет.
Я думав, що ми гвинт і викрутка,
чи капелюх і голова,
але дубина правди прикрої
розбила мрії та слова.
Шукавши радості навпомацки,
мені вдалося, я боюсь,
не з вами тісно зазнайомиться,
але отримати гарбуз.
Красою вашою заплутаний
даремно довго потерпав:
я виявляється опудало,
а не судьби прекрасний пан.
І от лежу, слова мережаю,
чергово хлепчучи пузир
та мріючи, коли та де вже я
сердечний запізнаю мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019