| Сторінки (2/110): | « | 1 2 | » |
Ar’ rustling groves -
I listen them.
Small clouds runs -
I ’dmire so.
I ’dmire so, ’m surprised so,
Why it’s cheerful somewhat
So in my soul.
Hey, th’ bell far rings -
From apart how.
Ideas binds -
Above grain fields.
Above grain fields, which overflows,
And bathing me
As small swallow.
I go, I go -
Love touches me.
I wait someone -
I’m singing song.
I’m singing song - my lovely song,
Where grasses silent swing
Soft cherishing.
About something
Dreams groves green.
Hey, edge of skies -
As shining gold.
As shining gold with brilliant folds,
And river flow on fire -
It’s music 'n air.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
У дзеркальних відбитках незді́йснених мрій
Серцем образ ловлю я затьмарений твій,
Та щоразу, як руку тобі простягну,
Натикаюсь на долі поверхню скляну.
Я б нещадно розбив той невидимий сплав,
Що безжалісним холодом нас роз’єднав;
Та боюсь, коли зірве його на друзки,
В кожній дзеркала скалочці зникнеш і ти...
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Ви млосним бажанням вкрадаєтесь в мрії,
Ви – сонця вечірнього світла печаль,
Ви – звáбливий погляд, примружені вії,
І ледь-ледь помітний затáєний жаль.
Ви – подиху ніжного теплі вібрації,
Світло і темрява, мир і війна;
Ви і солодкі, як квітка акації,
Ви і терпкі́, ніби келих вина.
Жити для вас – наше вічне призначення,
Жити для вас – аж до кáм’яних плит;
Вам - це посвячення, вас це – освячення!
Світ неможливий без жінки,
І – квит!
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Шумить вітер межи верби, листя опадає;
Ходить дівчина в садочку – козака чекає.
Ой, не хо́ди дівчино́нько, не чекай до ночі –
Вже він іншую кохає, дивиться їй в очі.
Тая друга – чорнобрива, чорна в неї вдача;
Ой, не вір ти їй, не вір,
ой, не вір, козаче!
Шумить вітер у діброві, гілля пригинає;
Козаченько свою душу та й занапащає.
Сидить дівчина над ставом, сидить – гірко плаче:
Де ж ти, милий? Де ж ти, любий? Де ж ти, мій козаче?
Шумить вітер на світанні, сумно промовляє:
- Не шукай свого милóго – його вже немає...
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Є різні символи в державі:
Герби́ і гімни, прапори;
Є різні постаті, що слави
Своїм країнам додали.
Та, є ще мужні Прометеї,
Що духом нації були,
Що совістю були для неї
І за собою повели.
Міцкевич, Петефі і Ґете,
Хоч - не царі і королі,
Та їх ми будем пам'ятати -
Допоки син і доки мати,
І доки люди на Землі.
А України дух і воля,
То є Шевченкове ім'я;
Вірші́ його - то наша доля,
Слова його - то наше майбуття.
Він буде в пам'яті народу
Не з німбом "житія святих",
Та, як Кобзар, що оспівав свободу.
І дзвін тих струн ще не затих!
05.03.14 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Не зводи ти на мене примружений погляд,
Що вночі мені спать не дає;
Я щоразу мовчу, коли йдемо ми поряд –
Не мовчить лише серце моє.
Ти – сонет моїх мрій, що летять над рікою
І відносять мене у далекі гаї;
Та, щоразу мовчу, коли поряд з тобою –
Не мовчать лише очі мої.
Ти взяла у полон, посадила за ґрати,
Я поліг як солдат у нерівнім бою;
І я знову мовчу – як мені проспівати
Про кохання невимовну пісню мою?!
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
До тебе лечу я крізь морок безодні,
Крізь простір безмежних зіркових глибин,
Прорвавши пітьму, розірвавши холодні
Смертельні обійми безрадісних днин.
До тебе іду крізь пустелю зневіри,
Що губить надію, веде в забуття,
Що спалює пам’ять нещадно, без міри;
Та стійко несу в своїм серці я віру
У зустріч з тобою іще за життя.
Невтомно долаю я море розлуки,
У обрій вглядаюсь – нема берегів;
Хай тягнуть у глиб сірі хвилі розпуки –
Здолавши розкотисті блискавки звуки,
До тебе мій крик переможний злетів.
Так! Я дійду, долечу, доповзу
І, нарешті, побачу. Між тисяч очей
Я, твій погляд зустрівши, заплачу,
Й зупиниться серце і вибухне в радіснім шалі
В ту мить, коли ти,
Промайнувши той простір печалі,
Що нас роз’єднав,
Підлетиш і, стрибнувши нестримно на шию,
Задушиш в обіймах,
Й пекучим від сліз пригорнувшись обличчям,
Та голосом плачу, що спазми прорвав,
На видиху крикнеш:
- Мій тату! Мій рідний!
Ну, як же я довго,
Ну, як же на тебе чекав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Місяць над річкою, зорі ряснi;
Спи, каченя, де левада квітчаста.
Ніжно прикриють тебе уві сні
Мамині крильця і мамина ласка.
Віє теплом у садку навесні;
Спи, кошеня, моє рідне смугасте.
Ніжно пригорнуть тебе уві сні
Мамині лапки і мамина ласка.
Спи, моя крихітко. Очі ясні
Вічками вкрий і лети в свою казку.
Ніжно зігріють тебе уві сні
Мамині руки і мамина ласка.
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Ой, ходила дівчина вранці між хлібами,
Зустрічала сонечко ясне над полями.
Йшла вона стежиною, йшла вона потрошку
Та й в житах побачила квіточку-волошку.
Милувалась дівчина, жито відгортала,
Квіточку тендітную лагідно питала:
- Ти скажи, ріднесенька, чом на всьому світі
Не знайти такої, не знайти блакиті?
- А тому блакитная, - квіточка казала, -
Що шматочком неба я очі фарбувала,
Їх росою чистою на зорі помила,
Із туману білого платтячко пошила.
- А чому ж, чарівная, ти одна сумуєш,
Чи своїми подругами ти уже гордуєш?
- Чом же мені, дівчино, та й не сумувати,
Як не можу милого я поцілувати...
Ой, вкропила дівчина квіточку сльозою,
Заіскрилось зіллячко дрібною росою.
Тихо заспівала, Василя згадала,
Що його до війська вчора проводжала.
31.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2014
Я про тебе забув, я забув твої очі,
Не співаю пісень, що з тобою співав;
І знайомі стежки, де блукали до ночі,
Я б ніколи для себе уже не обрав.
Я забув - не згадаю твій запах волосся,
М'якість шкіри під дотиком зморених вуст;
Відлетіло усе..., то на мить лиш здалося,
Що від шалу думок я втрачаю свій глузд.
Я б забув... і нічого вже більше не треба:
Чи ж сердець не зів'яв наш п'янкий дивоцвіт?
Чи ж погорд не зросли наші скелі урвисті до неба?
Є у серці потреба! І я волю здобуду,
І сказати я хо́чу про те на весь світ,
Що тебе не забув! Що ніколи тебе не забуду!
Ні на мить, ні на мить, ні на мить...
20.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014