| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Усе своє свідоме коротке життя намагався бути аполітичним, принципово, бо не бачив у політиці України жодного парсеку люстрації, а отже жодного відсотку результативності…Усе своє свідоме коротке життя був пацифістсько настроєний, бо по природі своєї ще не згвалтованої сутності позбавлений злості…Усе своє свідоме життя країна-одноліток двадцятирічного юнака повзала на колінах…Але якого біса сьогодні держава, яка щойно народилась і одночасно сама ж прийняли пологи у буквальному розумінні, повинна захищати себе від цієї внутрішньокарантинної інфекції? Звідки з’явилися ви, паразити сепарації, яким венеричним недугом хворіла наша попередня влада? У кого тут проблеми самоідентифікації: у кримчан, які як і всі інші області України, але у статусі автономії, прожили двадцять років під політикою хабарництва і корупції, чи у правління Федерації, яка досі хворіє туберкульозом імпералізму? Кашляйте у іншу сторону, коли не хочете лікуватись! Не лізьте у чужу колиску, розгаратавши свою! Бо якби це банально не звучало, з усією повагою до російського народу, і з такої ж сили обуренням щодо нігелістичних дій його правління: «Україна – не Росія»!!! І коли у наших хлопців стало наснаги відвоювати державу у влади, яка роїлася тут роками і вигнивала із середини, наче дешеві вставні імплантанти, то вистачить і самоповаги не віддати відвойоване, бо річ навіть не у самоутвердженні раніше позбавлених прав, а у можливості просто бути творцем своєї власної України!!! Не заважайте нам будувати, ми будемо сіяти поле, кохати жінок, і збирати улітку хліб, і нам до біса не треба ваші ядерні установки, ваші провокацйні політики, і ваші газові міжусобиці! Тріться собів немов кремінь, не розводячи в нас вогню! Бо вогонь не приймає кордонів, він приймає лише попелища!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482877
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2014
"Не розливай води", -
Говорили мені пацюки,
Коли я марив на шлюпці
Від гарячки і від мадери.
І холод мені
Принесли північні вітри,
А рому принесли
Колишні морські офіцери.
"Не розливай води,
Не хвилюй концентрацію
Моря,
Воно вже наїлось чужої
Солі,
І прісних водойм річних.
І не спіши,
Помирати умій поволі,
Щоб мав час на муки
За вже пропащих
І ще живих".
"Не розливай води", -
Говорили мені пацюки,
І бився бортом
В свідомість
Мені їх голос.
І простір від цього
Заповнювали мости,
Між сьогодні і між
Хребтом, яким
Виблискує Кронос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
У грудях свист,
Холодний вітер
Дах
Зірвав,
Шукає стін -
Впирається у кулі,
Цінуймо час,
Бо ми уже
Забули,
Про тих,
Хто впав,
На наші
Амбразури,
І тих, заради
Кого впав
Сержант.
У морі
Штиль,
Есмінців
Сірий бік
Виблискує
Танталом
Чи титаном,
Горизонталь
Сто шість,
Меридіаном
Розділю
Азимут
На захід
І на схід,
Де падав сніг,
І де ломився лід,
Під полум'ям.
Кипів
Наш океан,
Під пострілом
Гармат -
На абордаж,
Пустий життя
Забутий
Патронташ
На грудях
Поясом
Від серця
До ключиць -
Нас було
Сотень сім
Солдатських
Одиниць,
І першим падав
Завжди адмірал.
Сьогодні
Спокій,
Дим чужих
Заграв
Укриє нас.
Ми повертаємось
На зломлений
Парнас,
Ми повертаємось
На рублений
Норфолк.
Наш час
Замовк.
А з ним і
Наш сержант,
І адмірал -
Свинцеві труни,
Не їм життєвий
Грант,
Але вже
Краще так,
Аніж від
Травм,
Ін'єкцій,
Пострілів
Буденних
Переправ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Десь між пустелями Камеруна
І героями Декамерона,
Ходить потяг у Суми,
Тривожить волинські крони.
Петляє поміж Босфором
І теплим узимку Євфратом,
Минає Альпійські гори,
Техас і південні Штати.
Робить зупинку в Мілані,
Дозаправку біля Нью-Касла,
Курсує кордоном на грані
Поміж Делі й холодним Осло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
Чорний птах розбивався об скелю,
І падав додолу на борт японських есмінців,
І в той час море перетворювалось у пустелю,
І ховало птахів між барханів своїх провінцій.
Білий кит викидався на сушу,
І лежав на боку як з пробитим бортом судно,
І в той час море виймало із нього душу,
А серце виймала пустеля своїм жовтавим крилом.
Що з’їло мене? Що сушило мене як гербарій?
Сипучі піски? Круговерті морської води?
Я не знати хотів би тебе: учора, сьогодні, надалі,
Нехай море поділить пустелю на мої і твої береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2013
Таке відчуття, що забув удома ключі,
Або ще гірше – забув, чи закриті двері,
До мене верталися із колишніх усі,
Хтось у квітні, а хтось в спекотному червні.
І я приймав їх за стіл,
Хоча вони просилися у постелі,
Їхня сталева гордість перетворювалась у акрил,
І вони обнімали мої солдатські шинелі.
Напували своїм поглядом так,
Що мені здавлювало пульсуючу сонну,
Їхні пальці у поцілунку готові вирвати мені карк,
Якщо я не прийму їх муки в свою долоню.
Але де ж ви були, коли мені було зле,
Коли кашляв сумлінням між поліклінік, і між лікарень,
Коли передсердя зупинялися: то ліве, то праве,
Коли стаціонарний січень переходив в амбулаторний травень.
Де ви були, коли я не міг писати вірші,
Коли засохли чорнила, і навіть осінь була морозна,
Коли я ходив по воді, але не ходив по траві,
І я знав, що хочу, але не знав, чи можна.
Отож бо й воно. Не тягніться за мною, бо жарко,
І я люблю птахів із новим подихом крил.
У мене в серцях війська Ганнібала Барки,
У вас у душі – розведений сталлю акрил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2013
На життєвих
Передових
Війни,
Конфлікти,
Розлад.
Стріляють
Гармати,
Земля осідає
З мертвими
На сандалях.
І друзі тікають
Хто у Пруссію,
Хто у Познань,
Жінки тепер
У борделях,
І у шпиталях.
І скільки
Вивезено
Вже ікон,
Дітлахів
Загублено
У підвалах.
Смерть
Дивиться
Чорним
Дзеркалом
Із вибитих
Шибок
Вікон.
І насвистує
У повітрі
Білосніжним
Своїм
Оскалом.
Війна – це страх,
Без повернення,
Без можливості,
Інтересів.
Переживеш
Сьогодні,
Не зможеш –
У мирний
Час.
Ми всі купували
Життя,
За ліри,
Злоті,
Марки,
Білети,
Песо.
Де ж воно?
Кому віддалось?
І чому покинуло
Нас?
Із пробитою
Груддю,
Тампонованим
Серцем,
Бинтованим
Зором,
І шитим
Наглухо
Відчуттям.
Іроди,
Що продали
Свої
Каденції.
Рахували
Кредити
Куплені
Нашим
Життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2013
Коли відлітав мій старий грифон
Він дужче розводив крила,
А потім на вістрях промерзлих крон
Ти інеєм його укрила.
І він таврувався в моїй душі
Випеченим дериватом,
Дифузним більмом на замерзлому склі,
Військовим підбитим фрегатом.
І я не чекав його з теплих країв,
Право- чи лівобережних,
Він там без мене осиротів,
Хоч я і був обережний.
Коли відлітав мій старий грифон,
У будні твої повсякденні,
Я пробачав йому терикон
Той, що найбільш південний.
Бо як не старій, душа – то лиш птах,
Закутана десь у груди,
Їй також хочеться на вітрах
Побувати і там, і всюди.
Тому відлітавши мій сизий брат -
Відпускав я в безмежне море,
Його проводжали звуки гармат
І прибережні шторми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
У Чопі стоять брудні
Зелені стовпи,
Тримають кокарди
Білих сталевих
Вуалей.
Мій поїзд рухає
Через мости
По маршруту
Перпендикулярів
І діагоналей.
У міста чорні
Від труб і шахт,
Териконів
І поверхівок,
У міста повні
Поетів і
Мідних грат,
Знайомих коханок
І незнайомих
Жінок.
Я приїжджаю у них,
Чекаю новин
Із їхніх
Місцевих вокзалів,
Дивлюсь як
На горизонті
По лінії дим
Покриває
Вершини від
Віконних карнизів
До нафтових магістралей.
Через вісім зупинок
Метро,
На восьмому поверсі
Особистого мінарету
Кімната, у якій
Для мене
Завжди горить вікно,
І ти босоніж
Дивишся в ніч,
На поїздів моїх
Хижі скелети.
Тільки для тебе
Рухає мій вагон
Від західних діаспор
До східних
Життєвих істин.
Від південного сонця
До північних
Місцевих зграй,
Ти чекай мене
Завжди босоніж
Із волоссям-осіннім
Листям.
І широким поглядом
Як Дунай.
Бо мій світ не вартий
Далеких колій,
Гравію у руках,
Терену у ключицях.
І якщо, одначе,
Ти підростеш
І зникнеш з моєї
Долі,
То пообіцяй
Що по четвергам
Ти будеш
Принаймні
Сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2013
Постійні твої ексцеси,
А з ними буденні проблеми,
Набралися болі абсцесів
І поширились як гангрени.
Життя взагалі без тебе -
Це періоди злих ремісій,
Літом пожовтіли клени
Від твоїх особистих комісій.
Так що від'єднаєш диспенсер,
Коли клекотять аритмії,
І видалиш як секвестр
Мої ще юнацькі мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013
І будучи майже здоровою
Щонеділі була у лікарні -
За тією маленькою дозою,
Що бувають дійсно ударні.
За тим тихим стогоном рук
В сусідній операційній,
За вікном на гіллі уже сивий крук
У гамівній або безнадійній.
За плачем дітей у дитячій,
І криками мам у пологовій,
За таблетки, що на здачу
У аптеках разом із колбами.
За щасливим старим отцем,
Його внуки щодень - то квіти,
І сліпим мовчазним старцем,
Що не може купити ліків.
За жовтими стінами у крилі,
І фізрочинами панацеї,
За снодійними у шприці,
І пульсуючу кров у шиї.
Замкнулися в рух електрони
Щоб ударом в самотнє серце -
Так її проводжали крони
Ізолінією кілогерців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Чорні кити викидалися на берег
На площі біля собору святого Юра,
Через роки там зацвів особливо колючий терен,
Заквітчаний чорними нотами з партитури.
І коли на Замковій вітер крутив вітряк,
Той терен проводжає мене за місто,
Бо у житті я – сухопутній моряк,
У човні як в душі – то вогко, то тісно.
У двадцять два я вперше побачив отих китів,
Чорних в смолі із фундаментів святих храмів,
Вони розвертали море, міняли азимут берегів,
Виблискували їх чорні на сонці грані.
Я подивився на них – і мовчки пішов на дно,
Яке ж воно синє, якщо не дивитись ззовні,
Перші чотири хвилини – справді холодно,
А потім бачиш внизу зовсім пустельні штольні.
Я спустився до них, видихнув в руку страх,
Дістав сірники, запалити свої вітрила –
І тут все не те: я чорний великих птах
На хребті у кита, і також в смолі мої крила.
І тільки біля собору побачив я,
Що гігантських китів проводжають такі от птахи,
Сумно кружляючи вдалині ім’ям
За обрій крильми своїх розмахом.
Так в кожного у житті є маленька крилата сила,
Супроводжує мури стін і горді шпилясті вежі.
І коли падаєш ти - вона тільки розводить крила,
І проводжає тебе за нові життєві межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Я тримаюсь за поручень над бортом,
Під бортом - той що греблю рве й кручі,
Видно Андріївський - набирається золотом,
Колись там росли Олегом посаджені груші.
Колись повноводнішим був Дністер,
Братався з Десною, брав позики у Збруча.
Над курганами вітер - відставний офіцер,
Що із сміхом підсвистує в небуття.
А далі Карпатських гір чи одеських портів
Також клекочуть гори й хлюпочуть води.
Історично хтось пробив один із наших бортів,
І перший раз під сухопутнім містечком Броди.
І від того набираємось мілини,
Каміння-піску, протоколів під самі щогли,
Бочки гудуть - луною від пустоти,
І дно все дере і рве кам'яні пороги.
Я тримаюсь за поручень над бортом,
Не дивлюся униз - чого я ще там не бачив.
Краще бути піратами з черепком,
Ніж мати країну, повну солдатів удачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013