| Сторінки (18/1790): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
Після дощу похолодало,
Спекота літня відійшла.
П’ятнадцять плюс – тепла замало,
пора осіння, знать, прийшла.
Ще серпень, та за тиждень осінь,
Вересень першодзвінковий прийде.
поблякне поміж хмарки просинь,
сонечко в осінній ранок зійде.
Картини осені малюються в уяві,
Готують землю в черговий сезон.
Прикмети завтрашні ще дуже мляві,
ще мода осені планує свій фасон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Пограємось в військові ігри.
Візьмем «калаш», візьмемо кулемет.
А потім сядемо у танки-тигри,
І літаки свої запустим в лет.
Все суєта. Та сама суєта суєт.
Життя і смерть у круговерть.
Війни нової це страшний предмет:
Любив життя – настала смерть.
У суєті народжена війна.
Спекотне літо немилосердно жалить.
Чия у цій війні вина,
І що смертельно сонце жарить?
На суєту це мало схоже,
Не схоже це на суєту.
Рятуй Свою Вкраїну, Боже,
Дай кулям відсіч на льоту.
В військові ігри добре грати,
коли це гра і тільки гра.
Коли не справжні будуть втрати,
Коли не гине дітвора.
Не так, як в це спекотне літо:
Малюк на поле мертвим впав.
Над полем «БОІНГ» було збито,
Малюк в польоті мирно спав.
Військові ігри – БУК і ГРАД,
Вогонь, що тіло спопеляє.
Землі немилосердний ад,
У душу ненависть вселяє.
Ми були дітьми. В ігри грались:
В сім’ю братів, сестер п’ятнадцять.
Та поміж нас зухвальство вкралось –
Йдуть вороги числом стонадцять.
Ідуть, як смерч на спокій наш,
На брата брат, сестру вбиває.
Смертельно зблискує палаш,
Над сином мати умліває.
Чи так задумано було,
Чи хтось над нами насміявся?
Братерство кров’ю запливло,
У дружбу знак рашизму вкрався.
Із ГРАДУ постріли даються,
Тіла розносить вщент
Упившись кров’ю, «ТІ» сміються:
Життя забрав момент.
Звірячі очі, п’яна пика,
Та чорна БОРОДА –
Це найманців чеченська кліка,
Їм кров, немов вода.
За гру «вбивати українців»
«Бабло» рікою із Кремля,
Вони – свої в військах ординців,
Боїв плацдарм – чужа земля.
Та не чужа для хлопців наших,
Вони ведуть священний бій.
Всі поіменно – ВСІ ГЕРОЇ –
Безсмертям вславлений їх стрій.
Двохсоті грузи йдуть на Захід,
Батьки синів приймають.
Прощальний залп – почесний захід –
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Страшні події – літа хроно.
Вкраїна в небезпеці.
У землю соком сходить гроно,
Згораючи у спеці.
Військові ігри не забава,
і смерть не віртуальна.
Війна – трагедія – вистава
Сучасно актуальна.
Герої, вої соколята,
Вас дух Святий у бій веде.
Одна на всіх ВКРАЇНА-МАТИ,
Час перемоги вже гряде.
В нас Малоросіі не буде,
Даремні всі захцянки.
Єдині в силі духу люди
Відкинуть зазіханки.
Хто сподівавсь спекоти літа,
Дощів, що градом впадуть?
Що кров’ю буде земля злита,
Що зграї круків сядуть?
Не сподівалась Україна,
Що Путлер реванш візьме.
Та Україна не загине,
По нім готова тризна.
Війна, як іграшка. Війна…
Поцілив брата, друга вбив…
Зайшла між нас хитка мана,
Хтось честь і совість загубив.
Тож припиняймо намагання
Брехнею звести світ.
Не оправдаються старання
Сховати смерті слід.
Військові ігри неприйнятні,
як суєта суєт.
Під постріли брехні гарматні
Війну ганьбить поет.
01.08.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515190
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.08.2014
Перебуваючи у зоні лиха,
Я бачила стражденні очі,
Які дивилися крізь пІтьму ночі
Й молитвою світились стиха.
Перебуваючи у зоні стрАху,
Я бачила смертельні муки.
Волали й возносились людські руки,
Йдучи на божевільну плаху.
Перебуваючи на полі смерті,
Розкидані тіла я зріла.
В безсиллі помогти сама німіла,
Відгонячи страхи уперті.
Хотіли жити люду триста,
За що ж поцілив їх СТРІЛОК?
Це був безглуздий смерті рок,
Змісив тіла на крові в тісто.
Трагедія весь світ стенула
Жорстокістю сердець пойнята.
За смерті ці гряде відплата –
«Рассея» за межу сягнула.
Вони не знають, що творять,
Вірніше знають, та все ж роблять.
Самі себе цим і погублять,
За зло у пеклі погорять.
Ті триста душ прийми у Рай,
Наш Боже Праведний і Вічний.
За день кривавий і трагічний
Всіх винних без жалю скарай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2014
Уютно мне молчать с тобою,
Сердечных чувств своих не скрою.
Вуалью ночь нас укрывает,
Она мои желанья знает.
*
Там, в синеве Миров далёких
соткан покров из чувств глубоких.
Мы ночи сквозь вуаль летим
И мыслей нежностью молчим.
*
Осколок счастья на ресницах,
Молчанье наше - вереницей.
Там в синеве Миров безбрежность
и наших чувств святая нежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511500
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.07.2014
*
Пришедши в мир земной ОНА
В раю иллюзий оказалась.
Ей честь достоинством дана
И даден грех по силе - малость
*
Земных дорог избивши пыль,
Любовь сквозь годы пронесла.
Ей жизнью стала песня-быль,
Что в сердце нежностью вошла.
*
Да, испытаньем ей была
Жизнь в этом мире искушений;
Ветрами силы унесла,
Не предоставив одобрений.
*
Но заключив себя в строжайший пост
В невинности без сожаленья,
Воздвигла в Небеса хрустальный мост,
Где встретит ОН своё творенье.
*
Душа, как птица вновь в полёт
ЛЮБВИ СВОБОДОЙ одержима
К ОТЦУ в НЕБЕСНЫЙ ДОМ войдёт
ЕГО извечностью хранима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2014
Кохана посестро віршованого слова
Прийми від мене ніжні почуття.
Вони – духовна для душі обнова
І свідчать про сердець палких злиття.
Любов до СЛОВА ВІЧНОГО єднає
І наші душі і палкі серця –
Всю людську сутність Істина проймає,
Її ж бо джерело – вуста Отця.
Кохана посестро, бажаю тобі щастя
І доброчинності віршованого слова.
Тобі щедротами і милістю воздасться
За те, що славиш українську мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509429
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.07.2014
Услышь цветенье розы, друг.
Коснись звучанья лепестков.
Пусть зримым станет тонкий слух,
Входя в цветочных чувств альков.
*
Две жизни здесь уют нашли,
Покинув пустоту веков.
К любви вершине здесь взошли,
Минуя плен грешных оков.
*
Молчанье розы говорит,
Услышь любви признанье.
Она себя тебе дарит
И уст своих лобзанье.
*
Луч солнца ночи тьму рассёк,
И страха больше нет.
А слёз ручей давно истёк,
И вот звучит сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Як втратиш слово,
То втратиш й щастя жити.
Ніщо не радує тебе.
Одне лиш в думці:
Слово… слово… слово…
І бачиться і чується одне
І згадуєш початок знову,
Коли кіно було німе
І слово лише вгадував у ньому.
Аж ось почулося живе
І зазвучало без утоми
І стало, мов той первоцвіт.
І ось – життя у ньому.
І ти осилив його плин
І зміг в вустах його тримати.
Немов у сонячні кларнети грати
Ти словом зміг
О, то був звук чудовий і прекрасний
І ти тримав його, як власний
Довгоочікуваний успіх.
Як сонечка весняний усміх
Так слово в серце увійшло
І трон високий зайняло
І воцарилось Слово Боже!
І ти вже наче при меті,
Вершини здолано круті…
А, ні…
Не всі мети крутизни
Подолано. Мелізми
Не виграно усі!
І ти в сльозах, немов в росі
У буйнотравах.
Хвилями обходжують тебе,
А ти стоїш, немов німий,
Бо слово зникло і нема!
Нема ні звуку ані духу,
Нема, як звикло, того руху,
Що до життя тебе привів.
І ось самотній в німоті
Серед безкрайнього простору
Подивишся, то вбік, то вгору,
А то в глибини дум своїх.
Нема одвіту.
Тож чекай… чекай…чекай…
В терпінні сили набирайся
І сам з собою позмагайся
І вір, що будеш знов при ділі.
Що слово твоє зрине сміло
І голос трубно зазвучить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2014
Своєю життєвою правдивою невідворотністю
Вразила сьогодні побачена реальна картинка:
Йдуть двоє – ВІН й ВОНА –
Під тягарем років зігнувшись.
Любові поміж них звучить струна
І сонечко над ними, посміхнувшись
Розвеселило світ.
Цвіте КОХАННЯ.
Рокам наперекір сердець єднання!
За руки взявшись, дорогою ідуть.
Позаду ночі й дні життя
Барвінками цвітуть.
Рука в руці.
Тремтливо, обережно
Повічно молоде своє кохання
Через роки СТАРИЙ веде.
Не нудить світом і не змАрніло жадання.
На край світів за ним СТАРЕНЬКА йде…
Отак би й нам у парі вік прожити.
В любові й злагоді за світу край піти.
У заметіль і хугу
В коханні душу гріти.
Рука в руці через життя пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Вже вечір розсипа вогні,
А ми – удвох з тобою:
Я – при тобі, ти – при мені,
Любов твоя зі мною.
Любов єднає нас одна,
Зоріє поміж нами.
На скронях наших сивина,
А ми – понад світами
Немов у молодості дні
Мандруєм поміж зорі,
Де вечір розсипа вогні
В безмежнім щастя морі.
А море глибшає щодень,
А зорі поміж нами;
І щастя з нами кожний день,
А ми – понад світами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Про любов співай. Про любов пиши.
Серце у любові заховай.
В слові не вгавай, слід свій залиши,
Полум’ю погаснуть не давай.
Ніч любові. Ніч злиття сердець.
Ніч, що у вогні кохання пломенить.
Переходить в день співами пісень.
Ніч любові – неповторна мить.
Ти – для Мене, як і Я для тебе.
Наші душі у одне злились.
У найвищих почуттях сягаєм неба,
Підкоряючи любові вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2014
В хаосі перевернутім буття
Людської справедливості невідповідність;
Шаленства в зненависть злиття
Тональностей життя невірогідність.
Таким цей світ постав
Творця перед очима,
Того ніхто не ждав,
та дійсність уже зрима.
Хто тому раду дасть,
Що неминучістю буденне?
Це карти програної масть –
Не збудеться вже сокровенне.
Лише хаос! І світ у замішанні
Конвульсії гниття переживає.
Як компас-покази чотиригранні
У безвість вседозволеності вирушає.
Не заспокоюйте себе скептично,
Бо в царстві тьми просвітлення не буде.
Скінчиться вік в упертості трагічно,
У занечуленні дрімають люди.
В хаос, як в результат буття
Усе сотворене раптовістю ввергнеться,
Де з-під уламків чути прокляття,
Вселенна від побаченого содрогнеться.
Та не здригнеться тільки зло наперекір,
одержавши все те, чого хотіло.
Не віднайдеться милості ні на позір,
Усе у безвість, в невагомість відлетіло.
Не полінуйтеся себе уявою навчити,
Щоб мурашки побігли поза спину.
Ще спробуйте до цього долучити
Додекафонію, що лине безупину.
Вже по поличках все розкладено, та як
Навчити людство в вірі пробувати?
Напевно час іще не вийшов, позаяк,
Ніхто в упертості не хоче програвати.
Із світу в світ, із покоління в покоління
Звучить пересторога, мов сирена.
На те Господнє є благовоління,
Щоб світ цей не постав, як бойова арена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501930
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.05.2014
Прекрасні вірші і слова,
Наповнені Господньої любові.
Поеми вічної глава,
Як дань слов’янській мові.
З одного кореня зросли,
Їх цвіт – неповторимий.
Ці мови – древності посли
На древі роду зримі.
Слов’янських родів племена –
Народжені віками.
Та неоправдана війна,
Що вершиться роками
поміж племен і поміж мов.
Не буде оправдання,
Бо поміж ними Я – Любов,
І кожної визнання.
Та форму співжиття загублено в віках,
І кров’ю скапує поранене коріння.
За майбуття проймає страх:
Десь забарилося прозріння.
Ще міжусобиць йде війна,
Кінця не видно краю.
Човен потоне без стерна.
Отямтеся! – благаю.
Згадайте Слово Боже, ви.
Воно для всіх – Єдине;
Початок поетичної глави,
Що Духом Слова зриме.
Єднайтеся! Ви всі – брати!
І мови ваші – рідні.
Їх вам призначено нести.
Усі достойно гідні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2014
Несе ефір сердець енергохвилі
Одна одній назустріч , або паралельно.
Подібні перелітним птахам, легкокрилі,
не раз поранивши одна одну смертельно.
Як добре, коли хвилі в мирі,
Коли любов між ними, але ось війна
Розпочинається невидима в ефірі,
Пружинить хвиля, мов натягнута струна.
Невидиме життя, та є свої проблеми…
Гармонію буття хтось там порушити зумів.
В невидимому світі, розв’язуються теореми,
Подібно до земних просвітлених умів.
Накочуючись хвилями одна на одну,
Незміряною силою хтось буде в перемозі.
І це нагадує війну холодну,
Проявлену в життєвій прозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501524
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.05.2014
А завтра буде новий день
І нове сонце встане.
Душа співатиме пісень,
кохать не перестане
цей Божий світ, його красу
і щонайбільш – людину.
І як знамено понесу
я мову солов’їну.
Де б не була я у світах,
Її не зраджу, любу.
Вона – любові диво-птах,
Не вчиню перелюбу.
Я зради їй не учиню.
А буду їй служити.
Вкраїні я не завиню –
У слові буду жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
О, ненаситна жага слова!
Проймає серце, ловить душу.
І я на пошук йти готова:
Шукатиму! Пізнати мушу!
У різнобарвності звучання,
В осінніх і весняних днях;
У віршах, в прозі, у піснях
Зреалізується жадання.
Так віддаюсь всеціло я
У волю Слова – Диво-Спаса.
У ньому доля вся моя,
Мого життя любов й окраса.
О, ненаситна жага слова!
Не затихає ні на мить.
Любов’ю серця квітне мова,
Мов чар п’янкий із вуст бринить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
***
Перед Богом треба так ходити,
Щоб Він не мав за що тебе судити.
Кому з людей під силу цей устав?
Чи довгострокові згодяться тут кредити?
***
Хороших діл в людини є чимало,
Та з них одне кудись таки пропало.
І саме те пропало, що найкраще,
І через те всім іншим слави мало.
***
Якщо Закону глави ти сповідував всі чітко,
Але в одному щось порушив, видко –
Ти звинувачуєшся у порушенні всього Закону,
А це для християнина – од віку гидко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2014
Мої літа – це духу зрілість,
Це віри в серце прийняття.
Це Божа ласка, Його милість,
стежина Правди у життя.
Літа мої – моє багатство,
Себе самої пізнання.
Із ближнім рівність і братерство,
Творця і Слова визнання.
Літа свободи і прозріння,
утвердження і правих діл.
Це рух вперед до воскресіння,
Це Божий спадок і наділ.
Мої літа – це Дар від Бога,
Його вказівка: – Так живи!
Твоя це доля і дорога,
Гріхами Бога не гніви.
Живи у злагоді, у згоді,
В Ім’я Всевишнього трудись.
Подякуй Богу і Природі,
У первозданність возродись».
Моє життя благословенне
Навіки Словом пресвятим;
Творцем Вселенної спасенне,
І Духом повниться Святим.
Мої літа – жертовність Богу,
В самосвідомості зроста.
Я обираю Перемогу –
іду до Господа Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Моя рідненька знов наснилася мені.
У блиску сонця я побачила її усмішку.
Які тобі співала б я пісні!
Про тебе написала б книжку.
У пісні я співала б про любов,
У книжці розказала б про кохання.
Співала б я про тебе знов і знов,
Та ти пішла в засніжене світання.
Моя любов, матусенько моя.
Моє кохання недоспіване сердечне;
Мого народження й життя покров.
Запізнені слова вже недоречні.
Як недоречні вже кохання і любов,
Як пісня ця, заспівана запізно.
Лише реальним залишився твій покров,
А в голосі почулась нотка слізна.
Чому так пізно я навчилася співати?
Нема кому подарувати ці слова.
Мої ви дорогі: і батько й мати,
А я – як ви тоді: вже сива голова.
А ви ж тоді… тоді… тоді – це так далеко,
А я тепер у снах лиш бачу вас.
Мої кохані, недоспівані лелеки,
Нас розлучив і знов єднає час.
Моя матусенько! Татуню, голуб сизий,
Мойого серця ще для вас звучить струна.
Десь там за обрієм курликнув вирій,
Лише у снах реальна давнина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500117
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2014
Гладіолус – чар казковий,
Гордо-пишний принц квітковий.
Серед клумби взріст підвівся,
Буйним цвітом загордився.
Мій улюбленець городній,
Кожний рік ти самий модний.
Милості собі не просиш,
Гордо цвіт розкішний носиш.
Царственна твоя осанка,
Кожна квітка – твоя бранка.
На красу дивилися
До землі вклонилися.
Визнає тебе Нарцис,
Хоч з досади трохи скис.
Визнали тебе піони,
Посміхнувшись у бутони.
Наш красунчик, Гладіолус,
Віддаєм за тебе голос.
За таку красу чудову
Принцем будеш знову й знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500116
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2014
Був сам з собою в одиночці
І ці обставини вивели з його душі
На світ таке розмаїття словесних фарб,
таку незчисленну кількість віршованих думок,
облямованих болем і тугою!
Непередаване, недовідоме почуття!
Твердість духу в поєднанні з
Віршованою мовою;
Знаннями і світоглядом;
З великою Любов’ю.
Туга, журба і непримиренність;
Нескореність: все – це Стус!
Таких, власне, мало.
Мало таких, хто їх знає.
Але, стрівшись один раз,
Не зможеш жити розрізнено.
Захочеш щоденно
Заглиблюватись в його присутність:
читати, вслухатися, дивуватися,
милуватися, насолоджуватися,
вбирати в себе цю красу і неповторність.
Не заздриш,
Але усвідомлюєш велич Духу,
Яким наділив людину Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2014
Мелодію вірша треба почути,
Ритми й тріолі, паузи й нути.
Все тут в наявності є. Геть усе.
Слово поезії думку несе.
Слово – подих життя і довколишній світ.
Це буття сприйняття і в Небо твій зліт.
Захочеш поетичним віртуозом стати –
Пильнуй, щоб словом «дров не нарубати».
Удосконалюй Божий Дар – до слова хист.
Талант примножуй, щоб помножено віддати.
Про слово хай же будуть всі твої турботи.
Відкрий його красу, достойності, чесноти.
Господь в духовні шати одягає слово
І кожному народу призначає мову.
Нема невдалих слів у жодній мові,
Усі вони доцільні: і старі і нові.
Про все, що думаєш, словами скажеш.
Словами казку і вірші розкажеш.
Слова неначе бджоли в голові рояться,
Лиш язика нестримного бояться.
А хто із них попавсь на той язик,
Безслідно і безславно зник.
Натомість виникає підле слово,
Осквернене, як той вогонь-язик.
Тепер і словом це не назовеш,
І святістю його не наречеш.
Хто випускає таку скверну в світ,
Породжує собі прокази гніт.
Тому лелій, викохуй своє слово,
Хай в світ іде не кволе, а здорове.
Коли слова у святості промовиш,
Тоді довкілля Духом оздоровиш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499576
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2014
Цвітуть, розкошлаться слова,
Це моя пісенька нова.
У ній і цвіт духмяний м’яти,
Ромашки білі і блавати.
Бузок й півонії червоні,
І незабудки на долоні.
Тюльпани й хризантеми –
Моїх співанок теми.
Троянди і конвалії,
Петунії й азалії,
Осінні чорнобривчики –
Віршів моїх щасливчики.
З душі моєї проростають,
Бо над усе цей світ кохають;
Неперевершені на вроду,
Кохають Матінку Природу.
Природа квітом розкошує,
І нас любов’ю всіх віншує,
Бо ми – її кохані діти,
Красою неповторні квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Зворохоблені сни, мов небесні човни.
Знов світами у ночах снують.
Якщо можеш – спини, хай не блудять вони,
хай бездарністю ночі не йдуть.
Просинайся, не спи, краще ніч не доспи.
Краще думкою світ обійняти.
Краще ніч перейти, краще мрію нести,
Краще творчості муки пізнати.
А як ранок прийде, ніч у день перейде,
ти бажанням співати проймешся,
то співай, веселись, у майбутнє дивись,
Соловієм тоді назовешся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
До Бога в кожного своя дорога,
До пізнання своя спромога.
Вузька дорога, не широка,
Лиш та, що в світ веде – розлога.
***
Подякую я Богу за науку.
Що подає підтримки мудру руку.
Духовної поезії зразки мені дарує,
Наука не до лісу йде, а в руку.
***
Відкинути гріховність постарайся,
Не нарікай, не лицемір, покайся.
Бо втратиш час очищення дорогоцінний,
Тож якнайшвидше це зроби. Не гайся.
***
Не забувай про заповіді Божі,
Вони для тебе наче друзі гожі.
Ти з ними будеш завжди у безпеці,
Твоєї гідності вони є на сторожі.
***
Той Мудрість Божу осягнув,
Хто в ночах віч не замикнув.
Хто слово Мудрості вивчає,
Хто до духовності примкнув.
***
«Троянди й виноград», кохання і вино,
Про це відомо всім давно.
Та і сучасності поет
Про це напише все одно.
***
Любити ближнього не забувай,
Ця заповідь у серці буде хай.
Любов’ю за любов тобі воздасться,
Любов ти Господу даруєш, знай!
***
У роки молодості не цурайсь кохання,
Це Неба зоряне душі твоїй послання.
Приймай його із пристрасним бажанням,
Неприйняттям не завдавай страждання.
***
У суєті земній не забувай про Бога,
Слова мої – тобі пересторога.
Господь – життя твого Святе Начало,
До райських брам пряма дорога.
***
Це Мудрості слова сучасні,
Немов троянди, що даруються, прекрасні.
Прийми і знай, що Небо тебе любить,
Чуттям, мов зорі непогасні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498666
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.05.2014
О, книго мудрості, «ПЕРЛИНА СХОДУ»,
Ти в надглибокій пам’яті народу.
Гафіз, Рудакі, Ібн Сіна
Несуть прозріння духу і свободу.
***
Омар Хаям, Джамі, і Сааді,
Не десь в віках, а з нами, молоді.
Дають наснагу жити і кохати,
Подібно все тепер, як і тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498665
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.05.2014
Сьогодні літо запротестувало:
Похмурий погляд і холодний подих
Лише знайомий голос під моїм вікном,
Тріолить, як і вчора, віртуозно.
І я тріолю в новім стилі.
Ще рано. До-схід-сонця.
Це моя праця – плідний ранок,
Моє життя у віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
О, природо земна, неповторна,
Ти – проява матерії дивна.
Полиск сонця тебе осяває,
Різнобарвами мінишся ти.
Я у лоні твоїм народилась,
Чистотою твоєю пойнята.
Як же любо у світі цім жити,
І дитиною бути твоєю.
І тебе відчувати в собі,
Проростати в посіянім зерні.
Бути часткою людського плем’я,
Буть творінням Святого Отця.
До безтями бажається жити,
В безкінечності мовних творінь.
Боже праведний, дай полюбити
Довкілля, в якому Ти Є.
На очах моїх твориш Ти диво:
Я зуміла зробить, що не вміла.
Ти орлині даєш мені крила,
Надземні долати простори.
Ти даєш мені розум і силу,
у навчанні я твердо стою.
Мій Господь! Ти ведеш мене вміло,
Чи ж я варта твоїх нагород?
Та не я обираю себе,
Мою долю Ти, Боже, вершиш.
В світ пізнань до вершини ведеш,
Де у славі являєш Себе.
Насолодою душу проймаєш,
Життєдайним наповнюєш Духом.
Із безодні мене піднімаєш,
Возвеличуєш ім’я – ЛЮДИНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498481
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2014
Можливо - це початок, можливо – це кінець
Ніхто не знає чим все закінчиться.
Мені здається… ні…хай буде йому грець!
Чекаймо, друзі… скоро проясниться.
Нова історія – початок України
На барикади вийшла моя кохана
Із льоду й снігу побудувала стіни.
Душа і серце – відкрита рана.
Пече вогнем і не загоюється рана,
І на морозі вперто козак «мамай» стоїть.
Розквітла у снігах троянда полум’яна
Мов непокори знак премудрості століть.
І хто б що не казав, і хто б що не подумав,
Народу воля є найвища всіх законів.
Тож начувайтеся кайдани хто придумав,
Бо незнищенні ми. Нас сорок шість мільйонів.
Настане волі час, кайдани розпадуться,
Віками гноблена воскресне Україна.
І під звитяги стяг вкраїнці всі зійдуться,
За братом стане брат, бо ми – одна родина.
післяслово
Зима проходить та нЕ протистояння,
Подій історія такою хоче бути.
Добро і зло – сучасних днів змагання,
як образ давній той, звитяжні боєм Крути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498360
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.05.2014
Хвороба доп’яла свого,
Унеможлививши життя;
Убивши неспроможністю його,
Не проявила каяття.
Життя прожито в вирі почезань,
В несамовитості обставин і трагізму;
У нескінченності надмірних намагань,
У безпросвітності сліпого егоїзму.
А нагородою у боротьбі за виживання –
Хвороби непосильної тягар.
Нелюдські муки і страждання,
Погаслої свічі нагар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2014
Ранок день новий зустрів,
Трави росами покрив.
А вербиці сплів косиці
І у дзеркалі води
Показав її красу,
Що сплелася у косу.
А туман понад рікою
Заблудивсь між осокою.
То хвоста свого покаже,
То на воду спати ляже.
То клубочиться у лузі,
Набиваючись у друзі.
А гайочок, а лісочок
Подають свій голосочок.
Соловейко – тьох да тьох,
Закохалось серце, ох!
А зозуля все кує,
Щиро роки роздає.
Тож беріть хто скільки хоче,
Та й живіть собі охоче.
Ранком добрим умивайтесь
І здоров’я набирайтесь.
Сонечко уже сміється,
Це на щастя вам дається.
Щоб ви жили, не тужили
І з природою дружили.
Бо природа – наша мати,
Нам бажає силу дати
Від землиці, від травиці,
Від джерельної водиці.
Залюбки на луг і в гай
Поспішай, часу не гай.
Там душа побути хоче,
Має серденько дівоче.
Звеселиться мов дитина,
Буде вдалою вся днина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Про невдачі краще не думати.
Про падіння, також, не думати.
А думати про хороше:
Про любов, або про гроші.
Про любов треба співати,
А от гроші краще мати.
Бо любов – це любов, кохання,
Ну а гроші – пусте купування.
Про любов солодка мрія,
А без грошей – вітер віє.
Без грошей одна нестача,
Без любові серце плаче.
Ой, любов, любов, любов.
Чи зустріну тебе я знов?
Ой, ви гроші, мої хороші,
Чи придбаю за вас розкоші?
Про любов співаю до ранку,
І про гроші, мою забаганку.
Якщо гроші твоя забаганка,
То спокійно спи до ранку.
Хай присниться тобі знов і знов,
При грошах велика любов.
При любові великі гроші,
А за гроші придбаєш калоші.
Не міняй на гроші любов,
Бо не знати, що буде з тобов.
Якщо грошей тобі не стане.
То позич у людей, баране.
І любов, і гроші – розкоші.
Плюс до того маєш калоші.
Бережи і любов і гроші,
Бо дістануться комусь розкоші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497600
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.05.2014
Це не просто жара, а немилосердне с о н ц е м в б и в с т в о.
На стільки римованих слів спромігся мій пригальмований жарою розум.
Які вірші? Які рими? Не вистачає сили рухатися фізично. Який тут рух думки?!
Але ж виживаємо. Ще й робимо роботу. Тяжко людині, та всеж карабкається. Бодай повзком. І весь час когось запитує: як то пережити це літо? Обіцяють ще більшу спеку.
Люди мучаться. Безмовні тварини мучаться. Бджоли на ніч покидають вулики, обліплюючи їх ззовні шапкою. Пес Дакс не знаходить собі місця, та свою шубу зняти не може. Здається: приходить край. А ніч не приносить полегшення.
Світання. За ним йде сонячний ранок, але йому ніхто не радий. Знову буде спека.
Як видно, людині нічим не вгодиш. Зимою – холодно. Літом – спекотно. Весна і осінь також не вдовольняють своїми примхами. Отак Природа долаштовується до людської невлаштованості, додаючи свої проблеми до людських матеріально-психологічних.
Все разом називається життям-буттям. Говорю це без будь якого нарікання чи невдоволеності.
Хочеться перебути ще й такого роду випробування. Без скарг. Сумирно.
День закінчився тим, що в дворі налаштували душ і я, нарешті, відчула всю насолоду життя, потрапивши під прохолодний струмінь.
Якщо хтось не уявляє, як виглядає Божа благодать, хай в кінці спекотного дня стане під прохолодний душ…
Це і є Божа благодать на душу і тіло. Вода – один з носіїв Божественної благодаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2014
Дорога стелиться у рай земний
У край – моє Полісся.
Де дух купальський чарівний
Над вогнищем повився.
*
Тут мавки водять хоровод,
У чарівниць тут сила.
Над болотяним плесом вод
Завмерли ночі крила.
*
А страх повзком у серце й душу.
Мов павутиною снує.
Трясе морозом, наче грушу,
Що й видихнути не дає.
*
То тут, то там поміж дерев
іскряться вогники зненацька.
Аж ось немов страховищ рев –
Зійди з очей мана відьмацька!.
*
Розплодилося тут з весни,
Та й через літо в осінь-зиму.
Немов чекають данини.
Горіти б вам в вогні без диму!
*
Що крок – якась тут таїна,
Аж дух перехопило.
А, щоб вам, нечисть, бузина,
Болото б вас втопило!
……………………….
Чи далі ще розповідать
Вам казку про Полісся?
Чи чари переповідать
Де дух лісів розлігся?
Поїду завтра у село,
в Ушомир, край мій рідний.
Мене туди завжди вело
У літній час погідний.
А казка – видумка моя,
Що родить чар Полісся.
Як дивно звучний клич: Гой-я!
Над капищем пронісся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Півонії рожеві…
Півонії рожеві, білі і червоні,
Ви у Саду Едемськім виростали.
Дарую вас моїй коханій доні,
Щоб ви у серденько любов їй перелляли.
Хай мамина любов сердечна, ніжна
З пелюстки скотиться іскристою росою.
Моя голубка, яска білосніжна
У світ ввійшла дівочою красою.
Півонія моя!
Кохана Анна-Жанна!
Моя найкраща квітко на землі!
Досвітня зіронько моя поранна,
Ти в маминої долі на крилі.
Маленький віршик почуттями повний,
Як ця півонія наповнена красою.
Любов на пелюстках лежить росою,
Як символ мамин охоронний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495102
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2014
«Не допускай отруйних стріл розчарування.
Усе залиш як є на волю Божу.
Хай не засмучує тебе чекання,
сподійсь на сонечко й на днину гожу».
Над прірвою я знову балансую.
Туди вже падала не раз, та виповзала.
Тужила, сподіваючись, то сумувала,
Так і тепер – в занепаді баную.
«Отак і нині: потерпи ще трішки,
З того, що маєш не утратила нічого.
Хай заіскриться на устах твоїх усмішка,
Бо ці слова почула ти від Бога».
Моя надія знову розквітає,
Трояндою кохання в серці квітне.
Залюблена душа у небесах витає,
Де Сонце Бог таке привітне.
Нема вже прірви. Море квітів.
В духовному Едемі я.
Своє життя люблю на білім світі.
Господь благословив моє буття.
Це новий день розвиднює темряву,
А я на Світло сонячне дивлюсь.
Енергію душі рятую мляву,
Здоровою в вселенну увіллюсь
Де безліч душ таких, як я
В блаженному покої пробувають.
Любов’ю зрощена Божественна сім’я.
Там в надвисоких почуттях кохають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2014
– Чи зорі плачуть? В чому сліз причина?
І що змогло так розтривожить їх?
На тлі нічному зірка, як мачина.
І зорі плачуть. Просто сміх.
– Це нісенітниця!
– Але таки хтось бачив?!
Ще й може сльози зоряні ловив в долоні.
Можливо зрозумів, що знак Небес той значив
Та ще й попробував на смак:
Солодкі чи солоні.
– Невдалий жарт.
– Повір! Повір! Їй-Богу!
У травах росяних я ранками ходила.
Це були сльози, що зоря зронила,
А я втоптала босоніж дорогу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494586
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.04.2014
«Забути біль. Страждання не прийняти.
Від еволюції планети відректись.
А від майбутнього нічого не чекати,
І на невігластво всього лиш спромогтись».
Така дорога не усім дається,
Не всі собі цей обирають шлях.
Та й обраними стать не всім вдається,
Не всім вдається пересилить страх.
Не всі на заклики гостинні підуть.
Знайдуть причину для відмови теж.
Незвані в зал бенкетний ввійдуть,
Гостинності уділять їм без меж.
І хто причасниками став того весілля,
Прещедрий Дар від Жениха прийме.
Почесне місце, і гучне застілля,
І лоно Авраамове займе.
Не промини побути на весіллі,
І страв відвідати духмяних і смачних.
Відтак у Бога будеш на привіллі,
Позбудешся страхів лячних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2014
Велика мудрість – полюбити Смерть.
І цьому треба вчитись.
Життям наповни Чашу вщерть,
Розв’язці дай звершитись.
І не боятись научись,
(таємного не знаєш).
Ти був присутній ТАМ колись,
Того не пам’ятаєш.
Там за порогом інший світ
У мирі і спокої.
Там не існує біль і гніт.
Там вічності покої.
Позачасове там буття.
Земне життя – миттєвість.
Хоча і тут є здобуття,
А все що потім – безвість.
Так люди думають в страху,
Невіглаством пойняті.
Малюють Смерть страшну й лиху,
Не маючи поняття
Що Смерть – народження в життя.
Життя у формі новій.
У статус новий прийняття,
Комічністю прозовий.
Тож поважати і любить
Потрібно неминучість.
Вона дає можливість жить –
У вічності співучасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2014
Чи може то було коли,
Чи в сні якому снилося:
Ми молодими ще були,
Кохати лише вчилися.
У романтичних мріях-снах
Під зорями кохалися.
Наївними були дітьми,
У почуття лиш гралися.
Та не до сміху було нам
В дитячих мріях-снах.
То підставляв своє крило
Кохання диво-птах.
І бачилося у тих снах
Омріяне й щасливе;
таке було лише в казках
незраджено-манливе.
І вірилося нам тоді,
Що так воно і буде,
Бо ми були ще молоді,
Виходили у люди.
А там у вир нас понесло
І мрії-сни скінчились.
Дитинство казкою було,
Реальності навчились.
Та як би з нами не було,
Кохати серце хоче.
Святе чуття не перейшло
Хлоп’яче чи дівоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Поетів багато,
А критиків ще більше.
Одні пишуть вірші,
А інші – гірше:
Не знаючи звідки вірші беруться,
Ганьблять,
критикують,
сміються.
Невігласи!
Поторочі!
Не маєте сили!
Не маєте мочі
Самі зліпити до купи два слова,
А з того, що вмієте –
виходить полова.
Усякий гаразд
писати цидулки
чи то на поета,
чи то на піґулки.
Чи то у віршів поцупили мову
Відкрити епоху критики нову?
Віршам супровідників
Не конче треба.
Вони не падають,
Як манна з неба.
Народжені думкою в серці поета,
Вірші не блискуча розмінна монета.
Дорога своя в них,
І ціль,
і мета.
Ідея висока,
На задум проста.
Поет у собі справно вірші несе,
Читатися хочуть вони –
От і все!
Бо що віршам критика?
Лиш суховій.
Навіє пісків –
Хоч падай, хоч стій!
Господар у них Один –
Поет,
Мов лента патронна:
Так-так – кулемет.
Прицільно стріляє
Словами.
Мов кулі
Летять у невігласа-критика
Дулі.
Не вчи вже навченого,
Хай тобі біс!
Шукай недовченого,
Пхай там свій ніс!
Я не поет,
І це не про мене.
А ти що подумав
Небавом,
Семене?
Нема в мене критика.
Нема слухача.
Це драма,
Не лірика, звісно,
Хоча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493923
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.04.2014
Мій Ангел світлий
Я тебе впізнала.
Ти ритмом віршувань явивсь.
Мелодією серця проявивсь.
Цієї зустрічі я так бажала.
Якби могла я обійнять тебе,
Чи серця бодай трохи уділити,
Щоб рани твої в собі заживити.
мене заради ти не жалів себе.
Невидимий та знаний охоронець мій,
Тобі обтяжливою я була.
Від мене в тебе голова гула.
Але готовий був за мене в бій.
Хвилини радості єднають нас обох,
Коли надходить миру тиша й спокій.
І ми в сердечній близькості глибокій
Зливаємося в цілісність удвох.
Нас не розлучать вже ніякі перепони,
Наш лет до зоряних висот сягне.
Бо ти і я тепер – одне.
Ти звершувач моєї оборони.
Наскільки строгий, але й ніжний ти,
Не мало потерпів на обороні.
У даль несуть нас роки-коні.
Навперейми не перейти.
Признаюся у цій розмові
У щирості своїй сердечній.
Слова тут зовсім недоречні,
Бо ми є подихом любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
У день народження свого
сама себе вітаю
і щонайкращого всього,
звичайно, побажаю.
Бажаю я собі сама
Хороших любих друзів.
Коли негадано прийде зима –
Сховатися в їх крузі.
Бажаю ще собі сама
Любов’ю захворіти.
Щоб лікування – надарма,
Любов’ю світ зігріти
Бажаю ще сама собі
Буть щирою у слові,
Щоб на усякий час доби
Співати славу мові.
У день народження свого
Радіти я бажаю,
І так багато ще чого –
Найбільш віршів врожаю.
І щоб років мені дожить
У єдності із словом,
Щоб Україні послужить
Вірша дарунком новим.
І так хай збудуться мої
Самій собі бажання.
У голові гудуть рої
Віршів рясні стяжання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493785
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2014
Народжуються екзальтовані рядки
У пристрасті жагучої любові;
У нуртуванні збуреної крові
Злітають з вуст нестримано-швидкі.
Переживаю знов і знов
Чергові хвилі ностальгії.
І серце переповнює любов
Далеким спомином ясної мрії.
Високе небо надвечірньої пори,
І захід сонця над змілілою рікою;
Принишклі перед сном двори
І тихе кумкання в воді між осокою.
Не забувається і з голови не йде
цей виднокіл над Уж-рікою.
Любов моя туди мене веде
І я іду за поводир-рукою.
Вже скоро літо, як і кожний рік
І знову дні рахую: квітень, травень.
Рахунок цей мені, мов лік
Від ностальгічних мріє-марень.
Туди, туди знов полечу
І буду там щаслива, мов дитина.
Нап’юсь любові досхочу,
Її віддасть стужавіла калина.
Мене чекає там моя земля.
Мій рідний двір і рідна хата.
І мамин погляд стрінеться здаля,
І голос вчується далекий тата.
Там заспокоїться моя душа,
Там стане все на місце свОє.
І тільки крапелька-сльоза
Жаринкою впаде у серце моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
В уяві все іще стоїть
Твій образ вимріяний мною.
Дозрівши в пам’яті століть,
Він проявивсь уяви грою.
Любов’ю зроджена любов
Живе у моїм серці.
У ній знайшла я свій покров
І сил моїх джерельце.
Тобою в радості живу.
Тобою світ цей бачу.
Тебе по Імені зову,
Від щастя тихо плачу.
Твій образ видимий завжди
І я прошу: будь ласка!
Не залишай мене, прийди,
Моя реальна казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Сьогодні Господь відкрив суть істинного покаяння – допоміг мені звершити цей АКТ, пережити його в своєму серці; усвідомити його моїм людським розумом. Я побачила причину всіх земних гріхів, які роблять люди; причину всіх наших негараздів і духовного падіння. В цьому незвершеному нерозкаяному акті перебувають всі люди, що іще не усвідомили і не пройшли його. Все, що називається сповіддю, тільки приблизно нагадує цей акт. Але, тільки перебуваючи в Божій опіці, людське серце може пережити істинне покаяння. Хто пережив, той знає, що це таке.
Можливо, Божий промисел передбачає саме такий хід подій в людському житті, щоб накопичені нерозкаяні гріхи одного разу вибухнули в серці і розумі з такою силою, щоб зробити справжній переворот свідомості: щоб сама людина побачила те, чого ніякі проповіді і повчання не могли зробити. В такий момент людина бачить себе перед Богом, і розуміє на кінець, що всі її недобрі поступки (м’яко кажучи) направлені власне проти Бога. По суті справи, вона свідомо чи не свідомо стає Богоборцем, підносячи своє «еґо» над Творцем. Тому існує таке поняття, як смиренність в його широкому розумінні і вузькому. Стає трохи прикро за людство, що живучи в цьому суєтному світі, в світі темноти і невігластва, не роблять ніяких зусиль вирватися з його отруйних щупальців. Маючи потенціал і якості, даровані Творцем не вміють ними користуватися, щоб прогресивно розвиватися у духовному плані. Але, на все Божа воля. І є Божа воля, щоб сьогодні я зрозуміла, що таке істинне розкаяння, переживши ці святі хвилини.
Моє невігластво, темнота розуму була в тому, що я не виконувала другої заповіді про любов до ближнього. Я не розуміла, як це можна любити чужу, не рідну людину (не завжди виходило любити навіть рідних); яким способом заставити себе відчути приязнь, коли вона не відчувається. Написано багато посібників як це робити. Але ти мусиш пройти це сам:
ПОБАЧИТИ В БЛИЖНЬОМУ СВОГО УЛЮБЛЕНОГО БОГА!!! І все.
Адже перша заповідь уже виконується в моєму серці. То як же не любити Бога, котрий Живе в тобі і Котрий живе у такій самій людині, як і ти. Він є і твоїм і її Богом. Творцем і Отцем для нас обох в рівній мірі. На всі інші питання, пов’язані з проблемами життя, потрібна довга і кропітка праця у вивченні цих питань. Все воно відкривається і пояснюється СЛОВОМ Божим, яке потрібно прийняти з вірою у серце. Сьогоднішній урок – це друга половинка люблячого серця, що його малюють, приєднана до першої.
Одна жила в мені, другу Господь подарував також. І нарешті проявилося ціле пульсуюче серце. Прошу Бога заживити місце стикування, щоб не залишилося і сліду від роз’єднання. Прошу Бога наповнити це серце живодайним плином, щоб в ньому процвітала прекрасна Квітка ЛЮБОВІ.
Прошу у Тебе, Господи, контролю і підтримки становлення в обраному мною, цілком усвідомленому виборі. Тобі довіряюся, як немічна у своїх людських силах, але щиро бажаюча. І дякую за сьогоднішній урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2014
Відлітає у неба простори
Моїх років посріблений ключ.
За карпатські долини і звори,
Не утримати їх обіруч.
Ви мої доленоснії весни,
Колосисті ви мої літа.
Ви любов в чистоті своїй несли,
Не зганьбила політ суєта.
Вже осінні цвітуть хризантеми,
Та цвітіння у них вогняне.
Не страшні їм зимові проблеми,
Їм кохання ще снить весняне.
Я пісні вам свої подарую,
Рушничок в майбуття простелю.
І стезю правди й честі вторую,
Я любов свою в вас переллю.
Ой, роки мої, журавлята,
Відпускаю я вас у світ.
Ви пісень моїх срібні крилята,
Ви – надзоряний духу політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014
Многообразна суть вещей.
Нас жизнь к себе влечёт.
Судьбы не ведая ничьей,
Мы дней ведём отсчет.
*
Но жизнь земная быстротечна
И вскоре завершится.
Уйдёт душа к Отцу навечно
И тайное свершится.
*
Вдруг водночасье всё поймёшь,
И тайное раскрылось.
К Отцу в Его покой войдёшь,
Дверь за тобой закрылась.
*
За неизвестности чертой
Жизнь светом воссияет.
Ты, обомлев душой, постой
Пока в ней страх растает.
*
Ну, а когда поймёшь всё ты,
Восхищен дух твой будет.
Так сбудутся твои мечты:
Христос с тобой пребудет.
*
И будешь видеть ты Его,
На трон Отца воссевшим.
Ты в Царстве Бога своего
Поэтом станешь певчим.
*
Не сожалей о днях мирских,
Они все преходящи.
Исчезнут в волнах все морских,
Ни мало не обрётши.
*
Ведь иллюзорна суть вещей,
Духовный мир – реальность.
А мир земной лишь для очей –
Незначима банальность.
…………………………….
Перебування на Землі
Людини підсвідоме.
Тому й знання такі малі,
Реальність невідома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492916
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2014
Ця новина – не новина,
Ця новина старовина.
Сипле, сипле з неба сніг,
Засипає весь поріг.
*
Як на диво тепло стало,
Сонце землю привітало.
Тож прийдеться новині
Розтопитись на вогні.
*
Бо горить промінням сонце,
Нагріває нам віконце.
З-під сніжку біжать потічки,
Мов розплетені косички.
*
Тепер нова в нас новина,
Від старої половина.
Забігає наперед:
– Про весну всіх попередь.
*
Завтра буде день завзятий,
Весняним теплом затятий.
Зустрічайте весну, друзі,
Дякуйте поету й Музі.
*
Що сповіщена вам днина
І веселая новина.
А стара новина зникла,
Бути в березні не звикла.
*
Сонячним теплом зігрілась,
Розтопилась, заіскрилась;
У струмок перетворилась
І до моря покотилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Який чудовий, Боже, Ти.
Твій образ вічний зрю.
З Тобою до вершини йду,
Прямую до мети.
Нема для Духу перепон
Ні каменів підводних.
Я – Твій сучасний Гедеон
Уповні сил духовних.
Вливаєш Силу Духу Ти
У моє серце й кров.
І я в стремлінні до мети,
Якій Ім’я – ЛЮБОВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
АЗ ЄСМЬ!
Я Є!
Я – СУЩИЙ!
ТВОРЕЦЬ УСЕСВІТУ І КОСМОСУ ВСЬОГО.
Я Є ЛЮБОВ В СОБІ НЕСУЩИЙ!
Я – В ХРАМІ ДУХА МОЄГО!
Храм – серце людське.
В ньому пробуваю.
Святе Святих для Себе збудував.
Дитиною Моєю називаю
Того, хто СЛАВУ Й ЧЕСТЬ воздав.
Хто полюбив Мене саможертовно.
І хто ЛЮБОВ в собі несе.
Хто це доводить серцем красномовно,
Того Мій СИН пасе.
Він – Пастир Мудрий,
Пастир Славний,
Добрий.
За Його Голосом отара йде.
Він – Воїн Світла,
У бою Хоробрий.
Він паству вірною Дорогою веде.
Я – ДУХ СВЯТИЙ!
У ТРОЙЦІ Я – ЄДИНИЙ!
За визнання Себе Я вічністю воздам!
Я Є ВОГОНЬ ЖИТТЯ НЕУГАСИМИЙ!
Я СИЛУ ДУХУ ЛЮБЛЯЧОМУ ДАМ!
ПЕРШОПРИЧИНА всіх основ і світу,
В Гармонії Любов’ю все створив;
НАРІЖНИЙ КАМІНЬ з вами ЗАПОВІТУ,
СОБОЮ звершую у пізнання прорив.
АЗ ЄСМЬ! Реальний, Всюдисущий
У незбагненній величі Своїй.
Я – ХЛІБ ДУХОВНИЙ, ХЛІБ НАСУЩНИЙ!
Я – МНОГОГРАННІСТЬ в сутності твоїй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2014
Якщо до мене не ідеш,
То я до Тебе йду.
І все одно, Ти мій будеш,
Бо я Тебе люблю.
Відваги тут не позичать –
Я в устремлінні вся.
Бо на мені Твоя печать –
Любові чудеса.
Чудує те, що Ти знайшов
Мене в снігах зими.
Через негоди перейшов,
Тепер і я, де Ти.
Знайшов мене і обігрів,
Надію дав живу.
Роблю у щастя свій прорив,
Спішу на рандеву.
Якщо до мене не ідеш,
Сама прийду, сама.
Я знаю: Ти мене приймеш,
Чи літо, чи зима.
Даруєш всім Свою любов
І я не в стороні.
В Тобі знайшла собі покров,
Ти щит і меч в борні.
Та воювать мені не в смак,
Мені в любові краще.
Я випиваю її натще,
Спасіння це чудовий знак.
І хай не віхолить зима
У мені Слово єсть.
Того, що було вже нема,
Ти – моя слава й честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2014
С детства я люблю быстрое движение. Это как полёт.
И вот мне представилась возможность летать. Пусть не в прямом смысле этого слова. На духовном уровне – не хуже реального полёта.
Летит моя душа над Землёю, любуясь её красотой; над Иерусалимом, где навечно запечатлены следы моего Господа Иисуса. Я люблю этот город, хотя никогда не видела его. Но душа моя часто парит над ним и я с замиранием сердца смотрю вниз. Забывая о настоящем времени, надеюсь увидеть знакомый силуэт, идущий по узким улочкам города. Или, вот там, в Гефсиманском саду в тени густых маслин, может увижу коленопреклонённый тот же силуэт и вместе с Ним желаю обратиться к Отцу Небесному – к Его Отцу, Отцу нашему; побыть с Иисусом в одних мыслях, подышать тем же воздухом, научиться у него смирению и любви…
Это мой полёт. И я каждый раз с ещё большим желанием жду нового взлёта, чтобы быть там, где был мой Господь, где становлюсь участницей тех давних событий.
И вот ЧУДО! Иисус жив! Он встречает меня, протягивая навстречу Свои тёплые
Ладони. Любящим взглядом говорит мне: приди!
Я люблю тебя, Иисус!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2014
У новий день іду,
Зоря благословляє.
Незгоди всі пройду,
Господь мене вітає.
У радості іду
Назустріч дню і Богу.
До ніг Його кладу
Життя мого дорогу.
Благослови мене
прожити день в покорі.
Хай лихо обмине
У цім житейськім морі.
Благослови почать
Цей день із співу слави.
Постав Свою печать
На добрі мої справи.
Успішності пошли
у мої починання.
Щоб біди відійшли,
Не було сліз ридання.
Іще Тебе молю,
Мій Бог, мій Цар небесний.
Для світу, що люблю,
Даруй весь день чудесний.
Благослови цей день новий,
Пошли ласкаву долю.
І Духа злагоди ізлий
На Україну мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2014
Частина перша
Танцюють всі! – цей клич несеться
Через екран на весь ефір.
«Танцюють всі» - так шоу зветься,
Я ним захоплена, повір!
На СТБ у час вечірній,
По п’ятницях звучить призив.
І я в увазі вся надмірній
Роблю у танець свій прорив.
Вже танці знаю достеменно:
Хіп-хоп і румбу – чудеса!
І танцюристів поіменно,
І навіть Сиска Гомеса.
Захоплює мене відвага
І труд дівчат і юнаків.
Прикута вся моя увага
До танцюристів-диваків.
За те люблю і поважаю,
Що в них майстерність – вищий клас.
Навчитись раптом забажаю,
Та жаль, що пролетів мій час
Коли могла я танцювати,
А то навчилась би тепер.
Пішла б у танці я по хаті,
Літвінов в шоку певно б вмер.
Чудові хлопці – Бобик й Яма,
Навчити вміють і судить.
Була б на совісті в них пляма,
Якби не вміли це робить.
Частина друга
На СТБ фінальні танці,
Кураж і сльози – все злилось.
Стає все менше й менше шансів,
Та все ж з них першим буде хтось.
Найкраща пара! – хто ж то буде?
Азарт продовжує фінал,
І SMS-ки з відусюди,
І оплесків нестримний шал.
На тиждень спокій і чеканя
Для нас, а фіналістам тим
Потіти й докладать старання,
Щоб шоу догодило всім.
Частина третя
Не можу я так скоро, друзі,
Розмову закінчить про танці,
Бо, як з фіналу ті вигнанці
Знаходжуся в сльозах і тузі.
Шкода мені цю пару третю,
Що закінчила виступ в шоу.
Тепер вже пізно вести мову
І підсипати в вогонь жару.
Наскільки злагоджені були
Всі рухи вправних молодят,
Підтримки, пластика: ви чули,
Як їх судив судійський ряд.
А я дала б їм переможців,
вони достойні на таке.
Та не таке вже не таке –
Лиш сльози у дівчат і хлопців.
Олег і Ліда здобули
Тяжким трудом нетлінну славу,
Та до кінця не дотягли –
глядач прирік їх до провалу.
Образливо, та що ж робить?
Усі вдають в нас демократів.
Не заслужили, знать, симпатій:
У глядача вердикт – не жить!
Судійство судить за майстерність,
Глядач – поняття розтяжне.
Залишить, або прожене,
Лиш грається безпосередність.
Такі ми люди, українці,
Нам би давали по червінцю,
Нащо тоді суд справедливий?
Найгірший вибір теж можливий.
Частина четверта
Так буде до кінця фіналу,
Побачите, що я вгадаю.
У переможці може вийти
Не той, хто міг би справді вийти
Достойником видовищ- танців,
Все буде, як у «помаранчів».
Для чого думку суддів слухать,
Зате на що є потім дмухать.
Що захотіли, те зробили,
Хоча і облизня зловили,
Так то ж самі ми вибирали,
Майдану босі генерали.
Отак завжди в нас українців,
Не буде з нас достойних принців.
Хоча в нас досвід обирати,
Та в результаті – одні втрати.
То не вгадали, то не знали,
А ми ж то думали-гадали…
Нічого! Ми народ терплячий,
колись діждемося удачі.
Зате тепер у нас обнова:
На шоу «маски» йти готові.
Там буде нова гра-утіха,
Багато буде сліз і сміху.
Частина п’ята
А танці що ж? Собі танцюють.
В них молодість, у них краса!
На сцені творять чудеса
І глядачів серця хвилюють.
Красиві хлопці і дівчата,
Вкраїна славою багата.
На кастинг знову всі спішать
Себе у танці показать.
Залюблена у молоді обличчя,
Усім я хочу побажать:
Дотанцювати до сторіччя,
Красою танців світ вражать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491627
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2014
Раптом з’явилося бажання усім своїм єством відчути тепло рідної Землі,
до якої стільки літ прагне моє серце, яка притягує і кличе мене з далеких доріг.
І ось зустріч. Знімаю взуття і босоніж стою на напівзарослій моріжком доріжці. Ловлю перше відчуття дотику до її величності – Землі. Стаю на те, що могло б назватися
грудьми Землі, але так не називаю: не хочу, щоб було боляче. Хай буде просто – Земля. Земля, яка зростила і викохала мене. Не можу забути її в далеких краях. Тільки тут, де ходили мої ноги з тих пір, як себе пам’ятаю – тільки тут серце і душа моєї Землі. Сюди прагне моє людське серце і людська душа. Тільки тут відбувається злиття
наших поріднених душ і сердець у великій любові і в великому спокої. Тут знаходжу те, чого прагло моє людське єство.
Можна описати красивими словами принади цього невеличкого куточку ма-
льовничого Полісся. Але я не буду цього робити. Не хочу розпорошувати того од-ного цілого, що живе в серці всеохоплюючим почуттям.
Як художник, що замальовує етюд до майбутньої картини, так і я словесними штрихами, що проходять через мій зір, переношу і зафіксовую в пам’яті те, що називається спогляданням довгожданої зустрічі.
Невимовне почуття любові з прожилками жалю. Ті, хто живуть тут завжди не
зрозуміють того, що відчуваю я. Вони нічого не бачать. Я бачу все. Я бачу мою Землю, мою вітчизну – отчу Землю. Оптимісти кажуть: Земля молодіє. Так. З народженням нових поколінь Земля молодіє. Але мої немолоді роки, до деякої міри, навіюють песимізм. Я бачу Землю також в немолодих роках. Немолоді роки, як дерева.
Дивно? Але дерева, як і роки також старіють. Я не відкрила нічого нового, та мені тепер це бачиться. Колись пишний, незрівняної краси парк, тепер лише носить таку назву. Нема могутніх велетнів-дубів. Немає духмяних лип, що утворювали мальовничі алеї. Де поділися густі квітучі зарості бузку, дикої рожі, жасмину?
Сльози навертаються на очі від споглядання сумної картини: обвалені в воду старі верби. Ставки, чаруюча окраса парку, завалені стовбурами перестарілих дерев.
Скажете: нема господаря. І це правда. Але для мене суть не в тому. Старість приходить на все.
Село колись веселилося молодими хатами, молодими вулицями. Тепер і на них прийшов час, хоча життя продовжується і є свої перспективи. Але я бачу те, що
бачу. Не буду зумисне згадувати людей, бо закони життя невідворотні.
Хоча і не оптимістично звучать роздуми, але моя батьківська Земля зали
шається єдиною і дорогою, вічно бажаною. Хто зна, можливо(і хочеться в те вірити)
прийде час відродження і в якийсь період свого буття Земля омолодиться, вбереться в квітучі шати, немов молода, йдучи до шлюбу.
Я бажаю тобі, рідна Земле, квітучої молодості у благодатному єднанні безмежного милосердя Творця і твоїх нескінченних щедрот, які даруєш людству.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2014
Чи може людина осягнути висоту, глибину, широту Господа?
Можливо хтось думає, що вже досяг цього, але Господь говорить: Мої думки – не
Ваші думки, ні ваші дороги – дороги Мої. Але, як небо вище Землі, так дороги Мої
Вище доріг ваших, і думки Мої вище думок ваших.
Частково відкриває Господь допитливому розуму Свої таємниці. Чого може досягти допитливий людський розум, якщо йому не відкриє Господь? На все воля Божа. І ти, людино, живеш по Його волі і дороги сходжуєш, які Він тобі приготував.
Чи піднімеш ти свої очі до неба, щоб знайти і побачити ту ниточку, яка зв’язує тебе з Творцем? Чи тобі досить того, що зміг взяти в свої долоні і скільки в них вмістилося?
Скільки запитань ставить Господь до свого творіння! Хто на них відповідає?
«Чи довго буду вас терпіти?» запитує Ісус і Сам відповідає:
Стільки, скільки ваш земний батько терпить вам, але помножене на безліч разів. Бо люблю вас, діти, і не хочу загибелі жодного. Я це казав і скільки треба, то ще
Повторю. Безмежна Моя любов до вас: і жалію, і люблю. Хоча терновий вінок ще коле Мою голову і кров стікає, бо не спиняється за вас, дорогоцінна Моя любове –
Людино! Ще скільки часу знадобиться, щоб привести все в лад; щоб праця рук Моїх не пропала даремно? Я бачу всі намагання моїх улюбленців, що хочуть підставити свої плечі, щоб допомогти Мені. Їх труд не буде даремним. Пошлюбиться жених з невістою. І слава Отця Мого буде сіяти на весь світ.
Полиньте в небеса, хоч думкою до Мене,
Зробіть цей крок в небесну височінь.
Де Я, де Батько Мій улюблений і щедрий
Дарує вам незайману блакить.
Щаслива ти, дитино Моя люба,
Піщинка в морі. Це найвища суть,
Коли пізнала ти Мене й на волю
Злетів твій голуб-дух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490208
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2014
Зачарував мене видінням
Казковий сад, а в тім саду
Сріблястим місяця творінням
В нічному мареві іду.
В тім мареві тебе стрічаю
Неждано, мріє диво-снів;
Невже, невже я знов кохаю
В бігу нестримних моїх днів?
Що поєднало нас з тобою,
Що наші збуджує серця;
Чи стало це якоюсь грою,
І, як насмішка зустріч ця?
Чи витвір це моїх фантазій,
І я придумала любов?
Не хочу я таких оказій,
Щоб нуртувала в мені кров.
Переведу я все на жарти,
Сама із себе посміюсь;
Без жартів я нічого варта –
За репутацію боюсь.
Хтось прочитає мої вірші
І скаже: діло не просте;
«поїхала, напевно, криша» -
Забула, що онук росте.
Бач, захотілося любові,
Та поїзд твій далеко втік;
Десь в Ходорові вже, або у Львові –
Рокам своїм згубила лік.
Та це не дуже зле виходить,
Коли рокам загубиш лік;
Життя бадьоріше проходить,
Жартуючи проводиш вік.
Це краще, аніж сльози лити,
Хай плачуть наші вороги;
З усмішкою нам довго жити
І їсти з сиром пироги!
Не все серйозними нам бути,
Розрядка треба знов і знов;
Щоб негаразди всі забути
Я розказала про любов.
Інтригу вдало зав’язала,
А ви подумали: ов-ва!
Ото яка бабуся стала,
А в неї ж сива голова!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Истинно, человек не может до конца постичь Господа. Но, в воле Его призывать человека и давать познать Себя и всё происходящее. Тогда открывается вся несостоятельность само-стоятельности человека в познании мира без направленности
Божией.
Человеку трудно воспринимать истину, которую открывает Бог. Человек возвысил себя и своё мышление, не подозревая, что оно идёт вразрез с Божьим. Господь открывает Свои тайны, по Своему благоизволению, хотя человеку трудно адаптироваться в новых познаниях. Но Господь – мудрый Учитель. Он ненасильно представляет окружающий мир в новых восприятиях и со вре-менем все становится на свои места. Но, поделиться с кем-либо новыми познаниями такому че-ловеку очень трудно: он не будет понят и может вызвать на себя негативные эмоции.
Господь – вечен. Он Альфа и Омега: начало и конец. Время, в котором живёт человек – это Его творение. Он Сам – вне времени, но имеет власть участвовать в
Нём. Время имеет начало и конец. Вечность – это круг, время – прямая линия,
Находящаяся в кругу. Господь видит жизнь человека от начала до конца на этой временной ли-нии.
При рождении человека Господь вдыхает в его ноздри частичку Своего вечного Духа, и потому написано: Я знал тебя ещё до твоего рождения, до того, как ты во-
Шёл в утробу твоей матери(Иеремия 1; Эфес.1). Этот Дух Божий – Дух жизни в каждом чело-веке и ведом Господу вечно. Только этот дух теперь называется человеческим, и со времён Адама он осквернён грехом. Исход греха – смерть. Отец греха –
диавол. Согрешив, человек отошел от Бога и подлежит смерти. Так сатана через человека ведёт войну против Бога; образ и подобие Бога предать смерти; выиграв войну, занять престол.
Но Господь в силе отстоять Свой дух в человеке и опять возвратить его чистым
В вечность. Борьба происходит во времени на Земле. Чтобы очистить дух, данный человеку Отец посылает Сына Своего Единородного, Иисуса Христа, Слово искупить
Человечество из греха. На кресте происходит добровольный обмен Божьей правед-
Ности на грехи всего мира: Иисус всю тяжесть вины человечества возложил на Свои плечи. Только Господь в силе сделать такой подвиг. Человеческий осквернённый дух опять освящается. Он принадлежит Господу. Тот, кто верит в это, верит в Сына
Божия и принимает Его жертву за род человеческий, такой человек называется возрождённым. «Должно вам родиться свыше»(Иоанна3:3-9.) Изначальный Божий дух
В человеке теперь освящён и опять принадлежит Господу. Когда на Земле заканчивается время пребывания человека, его обновлённый дух возвращается к Творцу и
Там пребывает. Такие люди пришли из вечности и возвращаются в свой дом. Там
Их Отчизна. Земля – пребывание во времени. Время Земное течёт, а для вечности –
Это остановка. Все рассказанное – всего лишь миг из того, что к нему прибавляется,
Изучая Слово Божие – ЛОГОС(Библию). И если бы человечество стремилось к познанию Творца, искало бы лица Господня, то все это открывалось бы. Тогда, вся жизнь на Земле могла бы быть иначе. Человек знал бы своё предназначение,
Понимал бы устроение мира, и не побоюсь сказать: Господь имел бы поддержку
Человечества от Земли. Но, во первых – Господь имеет силу все совершить, потому,
Что Сын Его жив и вечно с Ним. Во вторых – всё обуславливает добровольность человеческого выбора. И в третьих – не смотря ни на что, пройдя жизнь во времени,
Царство Божие победит!
Господь любит своё творение – человека и хочет помочь ему пройти все земные дороги. Доказа-тельством этому есть рождение в человеческом теле Его Сына –
Слово. И «чрез познание Его Он праведник Раб Мой оправдает многих и грехи их на
Себе понесёт»(Исаия, глава 53)
Ищите Господа, познавайте Его. Он близок к каждому из вас.
Всем нам в пример должна быть Дева Мария и её послушание Слову.
И не только Она, но Авраам и Сарра, Ной, Анна и Захария и многие другие люди,
удостоившиеся вознаграждения от Творца за веру и послушание Его Слову.
В каждом принявшем Слово Истины уже живёт Дух Господа Иисуса Христа:
Бога, Творца, Спасителя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2014
Де віднайти, де розшукать слова оті,
Що злинуть в високості неба?
Там славою сіяєш Ти,
Господар серця мого.
Треба
Сягнуть вершини дивних гір,
Що над світами вповні сили,
В хвалі й прославі.
Там орлиний зір
їх стереже,
Розкинувши могутні крила.
Та неприступна висота
Береться силою покори;
Її незаймана краса –
Любові неозоре море.
Усе підвладне їй:
і сум, і горе.
Божественної слави гори…
Не віднайти, не відшукать
Достойну похвалу людині,
Щоб донести прославу Сину,
Отцю
і Духу у святині.
І оспівати благодать.
Лише у Бозі все можливе:
І сила духу і спромога.
У славі буде перемога,
У правді справедлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2014
Трудитись в тайні слова треба,
Так торувать свою стезю;
Тримати устремління в небо,
Там мрію здійснювать свою.
Проходити земні дороги
З дороговказом в майбуття.
Печалі стрінуться й тривоги,
Та це іще не все життя.
Є місце радості й пісням,
Здобуткам духу й перемогам.
Завдячуєм земним дорогам,
Що йти допомагають нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014
В зворушенні сердечних почуттів
Я лину до Тебе, Ісусе.
У безкінечності світів
Звучить мій голос. Я молюся
Тобі, Спаситель мій, мій Бог,
Єдинородний Сину Божий.
Чи в світі є на Тебе схожий,
Чи є такий, як Ти, мій Бог?
В зворушенні думки мої,
І слів не можу відшукати,
Щоб про любов мою сказати,
Всі ласки оспівать Твої.
Ти невмістимий у думках,
Весь світ наповнений Тобою:
Ти в небесах і ти зі мною,
Ти в переповнених серцях.
Це Ти наповнив мою душу:
Живу Тобою і люблю.
Твою я чашу пригублю
І вірності своєї не порушу.
В зворушенні нестримних дум
Молюсь до Тебе, моя Зоре,
Моїх чуттів безкрає море
І переспів сердечних струн.
І струн і слів – цього ще мало,
щоб досягти гори, де Ти.
І я готова йти туди,
Де Ти – життя Святе Начало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489811
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014
Відгадайте, яка каша
Росте на городі;
Українська слава наша –
Голова господі?
По городу вона ходить,
Там вона вродилась;
І один у неї клопіт,
Щоб смачно зваритись.
Розпізнали, друзі любі,
Гарбузову кашу?
Українці її люблять,
Господиньку нашу.
Гарбузова господиня
ходить по городу,
а велика вся родина
хвалить її вроду.
Ти – краса і гордість наша,
нагодуй вкраїнців;
гарбузова каша добра,
а від нас гостинці:
бурячки і бараболя,
огірки і дині;
морква, соя і квасоля
пригодяться нині.
Про народ хто ще подбає,
Й про Вкраїну нашу?
Хай городину хоч має
Й гарбузову кашу.
Україна не голодна
Жарти – їжа наша;
То ж й сьогодні у нас модна
Гарбузова каша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489180
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.03.2014
Про осінь ще зарано говорити,
Весна минула, літо наступа.
А літом треба ще життя творити,
там кожний день хай щастям процвіта.
Про осінь ще зарано говорити,
Хай серце ще наповнює борня.
І хай готовий буде кожний положити
За перемогу жертвенне ягня.
Не говори про осінь, ще зарано,
Ще струни серця лунко так звучать.
Ще виглядаєш молодо і гарно,
Ще осінь не поставила печать.
Зарано думати про осінь, ще зарано,
Хоч роки мчать нестримано вперед.
Твої ще пОдруги живуть попарно,
Не поспішай забігти наперед.
Хай зачекає осінь, черга прийде,
Іще не всі проспівані пісні.
Ще друга молодість на сцену вийде,
Усі захоплено стрічатимуть її.
Не розмовляй про осінь і не думай,
То тільки у природи стиглий урожай.
Для себе щось по-іншому придумай,
Щоб серце не тривожилося. Хай
Стрічає буйноцвіттям літо,
І повноводдям шириться життя.
Хай колос висипає щедро жито,
Хай довголіттям стане майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Співа вкраїнський соловейко
В вишневім вранішнім саду.
А з лісу чується далеко
Зозуля вторить все: ку-ку.
Весняні барви, хор пташиний
Душа у радості сприйма.
У буйноцвітті кущ калини,
Красою рівних їй нема.
Немає рівних Україні,
Достойно рівних їй нема.
Душа і серце її нині
Любов’ю Божою пала.
Благослови, Господь, Вкраїну,
Цю Землю в веснянім квіту.
ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ:
«Не залишу і не покину
Мою страждалицю святу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Дощик дріботить у вікна,
Кульки на калюжах.
Ой, прийди до мене милий –
Люблю тебе дуже.
Дощик стукотить в віконце,
Вітерець здійнявся.
Не іде до мене милий,
Чомусь завагався.
Не вагайся, мій хороший,
Хтось тебе морочить.
Озувайся у калоші –
Дощик не намочить.
Не намочить тебе дощик,
Лишишся сухенький.
Вийму з печі борщу горщик
Пригощу, рідненький.
Дуже добрий в мене борщик
Тільки щось ріденький.
Закінчився раптом дощик –
Ось біжить миленький.
Посідали борщик їсти,
Хліба не хватило.
Почала місити тісто –
Десь подівся милий.
Знову дощик розпочався,
Та уже з грозою.
Певно милий розпрощався
Навіки зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488922
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.03.2014
Погоджуюся вповні з тим,
Що поетичне слово – це серйозно,
Що рахуватись треба з ним
І не виважувать чи модно.
Звертаюся до тих кому
Це розуміння не під силу,
Бо розуміння у тому,
Щоб слово було серцю миле.
Щоб утішалася душа
Квітучим різнобарв’ям слова;
Його нев’януча краса
Жила навіки в рідній мові.
Поетом можеш ти не буть,
Але кохай вкраїнську мову,
Пізнай її духовну суть,
повір у святість слова.
Бо слово твоє – дух живий,
Наповнений любов’ю неба.
Його пильнуй і бережи –
Безцінний дар воно для тебе.
Згадай, що словом Бог створив
Усе живе, що є на світі;
Усе людині підкорив
І заповів, щоб Словом жити.
Явив у Слові Він Себе,
В улюбленому Свому Сині;
Він Словом визволив тебе
І ти спасенний Словом нині.
Пізнай у Слові Бога ти,
Прийми у серце Його Слово.
Не забариться Він прийти:
Його присутність – наша мова.
Хай твої вимовлять вуста –
Благословенний будь, Ісусе! –
І хай ця Істина свята
Назавжди буде в твоїм дусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488699
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.03.2014
На зорі в туманах
Чисті роси впали.
У туманах п’яних
Там ми ся кохали.
На зорі у росах
Розпустились коси.
Ти мене у росах
На рушничок просиш.
Під вербою в росах
Ми удвох стояли,
Довгі чудо-коси
У вінець сплітали.
По росі у травах
Ранком ми ходили
І п’янке кохання
У тих росах пили.
Чисті роси пили
У туманах-росах;
Мій коханий-милий
Розплітав ми коси.
Коси заросились
Росами покрились;
На зорі в світанку
Ми з тобою стрілись.
Пили аж до ранку
Ми тую росицю;
Опустились в воду
Вербові косиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Молоденький місяць виглянув з-за хмари,
А ми вдвох з тобою любимося в парі.
Місяць молоденький із-за хмари вийшов;
Я нікого в світі не любила більше.
.
Місяць в небі ясний зірочок пильнує;
Так і мене милий все життя любує.
Місяць – на погоду, зорі до світання;
Має ніжну вроду зоряне кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Чим далі в вік – молодшає душа,
Мов юність повертається до мене;
А серце радістю втіша
весняне листячко зелене.
*
І голубіють небеса,
Оновлюється юнь орлина; (Псалом № 102)
І на усій землі краса,
Немов морського дна перлина.
*
Втішає ранком сонця схід
І чисті роси кришталевим дзвоном.
Життя – це переможний хід
це крил орлиних літ невтомний.
*
На повні груди дихається знов,
І хочеться пісні співати;
І розквіта трояндою любов,
А мріям прагнеться літати.
*
Чи то уже прийшла пора,
Що молодістю другою зоветься;
І що тобі ота гора,
Якою перейти прийдеться?!
*
Ось на вершині вже стоїш,
Рукою небо досягаєш;
І як не хочеться униз –
Вертати у реальність не бажаєш.
*
Затриматись бажаєш там,
Де дух захоплює в польоті.
Наперекір усім вітрам
Ти сильна діяти супротив.
*
Не поспішай згори униз,
Ще насолоджуйсь на вершині,
Відчуй морської хвилі бриз
Ти – в другій молодості нині.
*
Мій вибір – духу виховання,
Щоби продовжилось життя,
Щоб не погасло сподівання
Дивитись сміло в майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Без опору війни не буде,
А буде темінь. І пітьма
Наляже на зболілі груди
І скаже: виходу нема.
Не проявляй свого безсилля,
Хоч тяжко буде – йди вперед.
Це сатани гучне засилля –
(Розкрию підступу секрет).
Війна проходить однобоко,
Коли в безсиллі ти сидиш,
Пильнує зором хитре око,
Чи задрімав, чи може спиш?
Чи погодився на ті муки.
Що точать кров з душевних ран,
Чи дав собі опутать руки,
Віддався ворогу ти сам?
Несуть тебе бурхливі води,
Вже з головою йдеш під них;
Не бачити повік свободи,
Якщо в кайданах ти отих.
Збудись зі сну, прозри на очі,
Звільнися із ворожих пут,
Хай розлітаються у клоччя,
Бо сатані не місце тут.
Ти – син Божественної волі,
Не зоставайся у ярмі.
Бажай собі у вірі долі,
Будь переможцем у війні.
Духовності тебе навчаю:
Вивищуй дух свій і борись
Господь завжди охороняє
Він – за дітей Своїх, не бійсь!
Проявиш сатані супротив –
Звільнишся від гріху й пітьми;
В душі твоїй настане спокій –
Ти переміг у дні війни.
Без опору війни не буде,
Не опускай в безсиллі рук;
Хай сатані пече у груди,
Хай він зазнає твоїх мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2014
Все можна спробувати у житті,
Та вибір свій зробити вчасно,
Щоб не спіткнутись в темноті
І злу дать відсіч своєчасно.
Все можна спробувати ужитті,
А вибирати що найкраще,
Щоб не піддатись марноті,
Не здатися на призволяще.
Дорога довжиною у життя,
Це водночас і школа й інститути,
Вона веде у майбуття,
Щоб попереднє все збагнути.
Щоб зрозуміти сенс життя,
Це творення Святої думки;
Це – філософія і Богопізнання,
Це – переходження життя лаштунків.
Життя – це дійство на землі,
Як витвір слова поетичний,
Воно у пісні на крилі,
Воно у прозі драматичній.
Чи осягнути зможеш ти
Весь задум творчої натури,
Щоб від реальності не відійти
І досягти вершин культури?
Це є тяжке, але можливе завдання
І шлях проходиться трагічно складно
Та у майбутньому чекає визнання –
Продовжується вічність владно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2014
У славу Імені Отця
Я прославляю рідну мову.
Вона – дарунок від Творця,
Краса вкраїнського народу.
У ній животворящий Дух,
Не описати її вроду.
Нестримний життєдайний рух
У вірі нашій за свободу.
Вона – знамено в боротьбі,
Її не знищить, не зламати;
З народження в мені й тобі,
Героям України – мати.
Вона, мов пісня солов’я,
Її не можна не кохати;
У ній вся молодість моя,
Вона – мої барвисті шати.
Своєю мовою прикрашу світ,
Вкраїнське слово людям подарую;
Через віки у далеч літ
З цим даром Божим помандрую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487823
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2014
Що за гість зайшов у хату
І подав грайливо лапу
В білій рукавичці
На шовковій стрічці?
Хтось такий великий дуже
– Здоровенький будь, мій друже!
Чи ж ім’я тобі не Барс?
– Ні! Я – новий друг ваш, Макс!
Отака в нас новина –
Песик Чудо-дивина.
Карликовий пекінез.
Десь тут був і раптом щез.
Треба мікроскопа брати,
Щоб швиденько відшукати.
– Ось він! Ось він! Не спішіть,
Ненароком не збудіть!
Примостивсь на подушчині,
Лапки вверх, а сам на спині.
Дуже смачно йому спиться,
Кашка манна певно сниться.
Тихше, тихше говоріть,
Песика не розбудіть.
Де стояли , там і стійте,
Максу зла не заподійте.
Спи спокійно Максик наш,
Ти ж тепер домашній страж.
Будемо тебе любити,
На руках весь день носити.
Баю, баю, спи наш хлопчик,
Песик справжній, не горобчик.
Хвостик куценький трясеться,
Макс з господарів сміється:
Узяли мене до хати,
Я ж вас буду шикувати.
Сторожа взяли до хати,
Тож готуйтесь забавляти.
Буду вас сторожувати,
А ви мене забавляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487820
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.03.2014
Звучанням слова увійшла любов до хати,
Святою чистотою пролилась.
Наповнила собою моє серце,
Досвітньою зорею зайнялась.
Народжена Любовію любов
Долає неподолані вершини.
На гору Божу лише той зійшов,
Хто має ключ до сходження стежини.
Ключа дарує Сам Господь.
Ключ браму Царства відчиняє.
І вже ніхто не зачиняє.
Любов’ю в Царствіє заходь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2014
Господи! Як же чекаю я Тебе.
Тебе чекаю дні і ночі.
Бажання це в мені живе –
З Тобою завжди бути хочу.
Чому так рідко зустрічі проходять,
І так поволі час летить,
Коли самотність скруху множить
І ніч в безсонні знов не спить?
Чому сховав лице від мене?
Та я в надії вся ось тут.
Прийми своє ягня смиренне,
Зігрій теплом ласкавих рук.
Утихомир страхи-тривоги,
Дай відпочить душі моїй,
І непрості земні дороги
Спрямуй в блаженний спокій Твій.
О, Господи, як я чекаю,
Чекаю вдень і ніч не сплю.
Без Тебе мучусь і страждаю,
Бо над усе Тебе люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487448
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2014
Глухоніма, бездарна ніч
Лише тому, хто міцно спить.
Тому Господь благоволить,
Кому не вкрався сон до віч.
Хто йде до ночі, як до дня,
щоб їй віддать себе всього,
і відшукать у ній того,
хто під вузду візьме коня.
В напрузі держить тятиву,
стріла його далеко мчить;
його і день і ніч навчить
«стріляти в око, не в брову».
Ніхто не скаже, що дарма
Він воду пив і хліб спожив;
Дарованим він дорожив,
То тим і славу заслужив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Стомилася в чеканні часу мить,
Завдовжки ставши в довгу хвилю.
Лише у споминах минулого болить,
Про завтрашнє подумати не смію.
Бо не від мене і не від моїх бажань
Залежить виповнення мрії;
І як дійти твердих переконань
Невимушеності відновленої дії
Переживаю знов і знов
цей вихід із присутності черговий.
В тонких судинах стигне кров,
На чорний світ змінивши кольоровий.
У неспроможності терзаюсь я,
Надії відгомін стихає з дня на день.
А чи не у тім вина моя,
Що чахне у безсиллі полум’я-огень?
Та після днів журливо-дощових
Дарує сонце нам погожу днину.
І знов на крилах мрії лину –
Надія скресла в променях живих.
Яка раптова зміна! Настрої бадьорі
Снаги набрали жити і творити.
Жадають льоту в голубі простори
І вже ніяким силам їх не зупинити.
І знов відроджується прагнення життя
Цілунком життєдайної любові.
Відновлюється світу сприйняття
І дух наповнюють бажання нові.
Післяслово:
У круговерті злетів і падінь
тримайсь щосили на плаву.
Не йди на поводу у голосінь,
Тримай напоготові тятиву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014
Зупинка в вічності – наш час земний.
У ньому є початок і кінець.
Він нереальний і не показний,
Він фантастичних снів гравець.
У ньому дія може буть й не буть,
Очима ти всього не бачиш.
Що було завтра у цю мить забудь,
А у минулому покривдників пробачиш.
Ілюзії засіли в голові.
У те, що бачиш не увіруй, бо нема.
Не вір ні солов’ю, а ні сові,
Всім разом і нікому зокрема.
Орієнтацію вже втратив? – Ну й дарма!
Хай залишається усе таким, як є.
А то до купи скидається, як гурма,
Не зрозумієш де твоє, а де моє.
Однак, серйозності проблеми не зневаж,
Якась, все ж, таємниця заховалась.
Десь судження оце таки взялось –
Подумай, роздивись, розваж.
Знаннями люди володіють не достатньо,
Та й не шукаючи, в невігластві живуть.
Дорогами невченими ідуть,
хоч вчаться декотрі достатньо.
Завуальоване життя-буття,
Та правда й істина у Божім Слові.
Живих істот із Богом співжиття
Розпізнається духом у розмові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2014
Так кажуть: – У народі мудрість.
Реальність зовсім не про те.
Часом народом твориться не мудрість,
Поборюючись з мудрістю.
Проте,
Не всі в народі одного ґатунку.
Між чорними бувають білі.
Ці білі – не як всі (до порахунку),
Бо це прихильники духовної краси.
На жаль, духовність у людей мізерна,
Нерозумінням сутності ідей.
Мізерні в душах її зерна,
Ваги не маючи для більшості людей.
Буденність занехаяла духовність,
Не допустивши в душах прорости.
В них процвітає будяком нікчемність,
Посіяному духом не зрости.
Духовність втратило сучасне людство,
На кожнім кроці світу суєта.
Народи чинять самогубство,
В серцях і душах – пустота.
Знесилюється людство суєтою,
А дух байдужості, як попіл осіда.
Бо замінилась гідність срамотою,
І честь поглинула вода.
Незвиклі категорії звучать,
Та віршами духовність не підняти.
Хай агітатори ідейності мовчать,
Божественного із людським не порівняти.
Пустеля спрагла без дощу,
А люд в інертності до Бога не взиває.
Байдужості і глупства не прощу –
Немов чиряк на тілі визріває.
Серйозністю проблеми хто пройнявсь?
Сучасний світ, як ворог осоружний.
Наказам Божим так і не піддавсь,
Тож перед правдою явився безоружний.
Усе вирішувати буде Судний День,
Свої помилки оправдати хтось захоче.
Хтось повернутися захоче в переддень –
Над людством слово збудеться пророче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485987
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2014
В бігу стомився день і враз
На землю вечір опустився.
Ліхтарик сонячний погас,
Лише годинник не спинився.
Розмірено завжди: тік-так,
Тік-так, тік-так, тік-так.
І день йому не абияк,
І ніч пройде ось так.
Поділені на поділки
У нього день і ніч.
Не допускає помилки
на протязі сторіч.
Усе йому підкорене:
І небо і земля.
Усе, що Богом створене
У часі промовля:
Тік-так, тік-так. тік-так, тік-так –
Хвилина – у годину;
Година – в день, а день – у ніч
Без втоми, без упину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2014
Людині ГОсподь сходи збудував,
Щоб ними сходити до всепізнання.
Тож сходить хтось,а хтось із них упав –
Не легким виявилось це завдання.
Духовні сходи на духовну висоту,
На Гору, де Господь перебуває.
Не простягайте рук даремне в пустоту,
Хай кожен з вас пізнання здобуває.
«Вивчайте світ, а в ньому Моє СЛОВО.
Воно повсюдно у Моїх ділах.
Воно на поміч вам прийти готове,
Присутнє буде в ваших відкриттях.
Його Я посилав від віку і до нині,
Та мало розуміли ви Його.
Воно несе знання людині
У світопізнанні і в себе самого.
Я кожному дарую Своє СЛОВО,
Воно Мій Дух несе, животворить.
Воно живе у вас і Духом мовить
У душах ваших і в серцях щомить.
Я хочу буть для вас не таємничим Богом,
Але щоб ви пізнали Мою душу й серце.
Тому і научаю вас Своїм дорогам,
Даю наснагу перемоги в герці.
Життя це боротьба. Це виживання в герці,
А перемога в герці – ваших рук діла.
Тому і СЛОВУ дайте місце в серці,
Йому належить всяка Честь й Хвала!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2014
Благослови в дорогу, мамо,
Рушник у долю простели.
Он бачиш, сонечко вже встало…
Не знаю вернуся коли.
*
Піду у світ між люди, мамо,
Там вчитимуся здобувать
Життя премудрості.
Що ж, мамо,
Дай руку твою цілувать.
*
Дорогу стелить рушничок
Що вишивала мама сину.
Пройшов багато стежечок
Побачив і почув Вкраїну.
*
Побачив світу і людей,
Премудрості вивчав життя;
І нескінченністю ідей
Звершив з буденністю злиття.
*
Та залишився один день
Святковий на усе життя,
Коли до маминих пісень
Він йшов у майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Для чого бачити мені останній день для світу;
кінець усіх земних надій;
учасницею буть страшних подій?
Я не приймаю цього гніту.
Цих кінокадрів з того світу,
В який готує людство крок.
О, Господи, продовж нам строк
Перебування на Землі.
Хай діточки ростуть малі;
Хай яблунь цвіт ще на гіллі;
Хай малинові линуть дзвони
У благодатне неба лоно…
Не хочу бачити, ні знати,
Як буде світ оцей конати;
Для чого все те мені бачить,
Що гріх людський собі призначить?
Якби мені перепинити
останній день для цього світу!
В яких молитвах треба бути,
Щоб день останній відвернути???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2014
Перетинаються шляхи духовні
З дорогами суєтного життя.
Що на одних – приношення жертовне,
На інших – грішне здобуття.
Шляхи духовні Господь очищає.
Хто ними йде, той славу здобуває.
Суєтного життя дороги
Снують зневірені буття тривоги.
Дорога над дорогою.
Дорога над дорогою –
Дві паралельні лінії.
Нема у жодній спокою.
Біжать за обрій синій.
Належність двом дорогам цим
людина обирає.
Та приведуть її куди
Один Господь лиш знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Багаття витекло крізь пальці,
Погасло в зелен-травах росах.
Зостались спогадів окрайці,
Запутались у вербах-косах.
Ранкові зорі мерехтіли,
Тумани в видолинках спали.
Примари-сни крізь них летіли
І диво-птахами ставали.
Думки-слова крізь ніч летіли,
Сплітаючись у пам’ять ночі.
Легкими зграйками присіли,
Дивуючи ще сонні очі.
Коли замріяний світанок
Здійняв прозорі світло-крила,
Новітній день своїх обранок
Повів на зустріч сонцю сміло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
І в шістдесят не супереч коханню,
Приймай його у ніжному вітанні.
Стрічай його, як зОрю ранню,
Зігрій теплом в туманному світанні.
*
Воно вже не таке, як в молодості роки,
Не полохливе на оточуючі звуки;
Хоч трохи стомлені, та ніжні руки,
Життям окреслені і стислі строки.
*
Осіннім подихом його лиш овійнуло,
Та натяк цей зворушив аж до сліз.
Як незбагненно швидко все минуло,
А у очах морської хвилі бриз.
*
Не відпускай від себе ластівку осінню.
Притулок дай в душі своїй.
Не піддавай її байдужості гасінню,
Хай поживе вона в прихильності твоїй.
*
Дай їй надію й прихисток духовний,
Все, що зуміла, все вже здобула.
А надто той напій любовний,
Який, п’яніючи, до дна спила.
*
Якщо дошкулять недруги, чи друзі,
Зганьбивши твої шістдесят –
Ти у коханні, наче у кольчузі,
І виглядом не гірше молодят.
*
Якщо знітишся, стрінувши кохання,
Той запізнілий в серце зорепад,
Прийми його без жодного вагання,
Він подарує марево принад.
*
І в шістдесят не протиріч коханню,
Душа любові прагне до цих пір.
Не піддавай чуття святе стражданню,
Кохай своїм рокам наперекір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Не відпускаю Тебе. Не відпускаю.
На розлуку я не згодна.
Без Тебе, Ти знаєш, страждаю.
Без Тебе ніч холодна.
Хай серця наші знову зіллються
У єдинім пориві кохання.
Очі ніжно хай усміхнуться,
Хай почується тихе зізнання.
Хай звучить Голос ніжно-чарівний,
Хай у казку мене водить.
Лиш один Він мені вірний,
і за Ним душа ходить.
Не відпущу Тебе від себе,
У розлуці не хочу бути.
Хочу бачити Тебе і чути.
Не відпущу Тебе від себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Моя душа, як свіжозорана рілля,
Яку Господь любов’ю засіває;
Неначе дерева розложисте гілля –
Зароджує прещедрим урожаєм.
Я з радістю у Твої руки віддаюсь,
Надіюсь, що посіяне зросте.
У щирості сердечній помолюсь –
Тобі дарую почуття святе.
Бодай два слова Господу скажу
В любові і благоговінні.
Не нарікаючи, не покажу
Знесиленості у терпінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484487
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2014
Ідея вічна, як життя –
Ідея миру і свободи.
Її заради людські здобуття.
До її прагнуть всі народи.
Парадоксальне здобуття –
У війнах світ весь проживає.
Залите кров’ю майбуття,
З тунелі виходу немає.
Цивілізація земна
Споконвіків усе воює.
Братоубивниця війна
У світі цім володарює.
У кожнім поколінні смерть
І неоправдане кровопролиття.
Терпіння чашу виповнило вщерть
Нелюдське кров’ю ненасиття.
І звідки в людях дикий шал
Та прагнення чужої крові?
Такого Господь не бажав,
Коли задумав світ любові.
На місиво перетворився світ,
Землиця напилася крові.
Усе частішає душ переліт
У небеса з проклять недолі.
Сумує, мучиться весь світ,
Бездарно в війнах гине.
Немов за вітром білий цвіт
Так він у безвість злине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484486
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2014
Талант як є, то його видно
В житті, відтак, на сцені.
Якщо нема – не допоможуть,
Ні «плечі», ні «зелені».
І сльози також не поможуть.
Якщо нема таланту.
Та й екстрасенс не наворожить.
Він – рівня діаманту.
Яким не був би твій талант,
Він за себе говорить.
Талант – успішності ґарант,
Це його чин доводить.
Таланти – різні, різні й ті,
Хто ними володіє.
Горшки ж бо ліплять не святі,
А ті, хто просто вміє.
Для когось – просто, а комусь
Мороз поза плечима.
Не вмію так, але дивлюсь
Широкими очима.
Ото Господь послав талант!
Не треба й каші їсти.
Талант – не натяк на талант,
На нього треба сісти.
Вудила в руки взять свої,
Та й гоном, гоном, гоном…
Талановиті в нас усі,
Лиш помани мільйоном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2014
Паде додолу лист осінній,
По долу довгі тіні.
А я для вас, як день осінній,
Або зимовий іній.
Осінній день – любов із смутком,
Як іній. Не надовго.
Така любов не для прибутку.
Вона лиш до порогу.
Переступив поріг й не стало.
Мов іній – як не було.
В осінній день тепла замало.
За інієм загуло.
Любов найкраща навесні.
Чим раз, то все тепліше.
Оце б таку любов мені…
Зимою – іній лише.
Любов з весни іде до літа.
Там сонце. Ніч коротка.
Там літні дні, неначе квіти,
Любов, як мед солодка.
Хоча любов, якщо любов,
І зиму й літо гріє.
Таку любов, як хто знайшов,
Ніколи не жаліє
І літо й зиму, ніч і день
Вона без тями любить.
І серед ночі й в полудень
Не плаче, не марудить.
Таку любов для вас бажаю,
Й собі таку хотів би.
Та де знайти не уявляю.
Щоб знав, то полетів би.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
На чужих помилках учись,
Та й помилитися не бійсь.
Не страшний чорт, коли й ти впертий,
Не дай людині в собі вмерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484099
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2014
Як сонечко зайде за обрій,
Враз нічка землю огорта.
Мій ангел, сторож мій хоробрий,
В казкових снах мене віта.
То ж я у снах, немов у казці
Щоночі опиняюся.
Душа і серце в дивнім щасті.
Чи вірити? – вагаюся.
Казковий білокрилий ангел
У снах являється мені.
Він на найвищий подвиг ладен
Отут в реальності, не в сні.
Я зачарована тобою
Не в снах казкових – на яву.
У травня веснянім розвою
Амур ладнає тятиву.
Чудова ніч, чудова казка,
А я не сплю і це не сон.
Явись мені ще раз, будь-ласка,
На тлі затемнених вікон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
На перехресті душ живих
Не виключені самовтрати.
Коли сідаєш сам за ґрати,
Коли зречешся слів своїх.
На перехресті душ живих
Є змієлови-одчайдухи,
Хто по велінню рук своїх
Приборкують отрути рухи.
На перехресті душ живих
Одверте зло стає любов’ю.
І платить за свідомий гріх,
Як жертвою, своєю кров’ю.
На перехресті душ живих
Любові древо виростає.
І до висот небес сягає,
Плодів даруючи своїх.
На перехресті душ живих
Любов спасителькою стала.
У намірах своїх святих
Не похитнулася, не впала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483844
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2014
Господь говорить:
За все у відповіді люд преді Мною.
Дасть кожний звіт за вчинені діла.
Судитиму Я справедливою рукою,
Не буде кара за гріхи мала.
Гріхів не знаю Я великих чи малих,
І зважувати їх вагою не збираюсь.
Не буду міряти, що легше з них,
У ігри справедливості не граюсь.
Свідомі і не свідомі гріхи
Виповнюють терпіння чашу.
І рвуться сліз наповнені міхи,
Доповнюючи долю вашу.
Вже вимощені тернями шляхи,
Якими йтимуть суджені народи.
За вчинені бездушністю гріхи,
За моря сліз бездонні води.
Немає віку де б не судився гріх.
Свідомість в кожного з народження працює.
У судний день спитаю всіх
І дам ціну, що кожного вартує.
Ніхто за іншого не понесе,
І викупу за іншого не вчинить.
Скарбів згромаджених не принесе,
Коштовністю суд Божий не знецінить.
Взиває стогоном у небеса Земля,
Бо кожний день горить у полум’ї гріховнім.
І сивочолий чоловік, і ненароджене маля –
Всі будуть суджені судом Господнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483843
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2014
Нічка вечір переймає,
Заходить до хати.
На подушечку лягає,
Буде спочивати.
Де ще хороше так бути,
Як в своєму домі;
Як у теплім кубелечку,
На постельці своїй?
***
Де ще весело так бути,
Як у ріднім краю;
Там зраненька співи чути
Соловейка в гаю.
То мій край, моя хатина,
Що понад рікою;
Там я чуюсь, мов дитина
У Божім покою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
Стук…стук… стук… стук…
Одноманітний тон…
Одноманітний звук...
Одноманітні скапування дзвони.
Стук..стук…стук… стук..
Розтрощує вода
Скалічені гормони.
Стук… стук… стук… стук…
На фоні тиші
Крапель громи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483633
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.03.2014
Вже сподівається земля весни,
Ласкаве сонечко все вище ходить.
Весна навіює чарівні сни,
У них надії мої водить.
Та що то сни! У них весна
Над ранками лише буває.
Про що ж та пісня голосна,
Яку душа моя співає?
Радіє так душа моя
Весні, що вже не за горами.
Зустрінусь з нею скоро я
Біля життя нового брами.
Піду з весною в новий світ,
Заквітчаний барвистим словом.
Високим буде мій політ
До мрії під небес покровом.
Весна! Весна! Знов ожива
Життя моє і думка й мова;
Душа моя і я жива
Всесилою живого слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Приліг туман над озерцем,
Тихесенько дрімає.
Мов непомітним вітерцем
Вже сон його гойдає.
Приспала нічка озерце,
Туманом білим вкрила.
А розповідь мені про це
Приніс вітрець на крилах.
Той загадковий вітерець
На вушко шепче стиха:
– Летів я полем навпростець
і ніс тобі утіху.
Приніс словечко я тобі,
воно на славу вдалось,
В озерці соннім на воді
Ще звечора гойдалось.
Підняв його я на крило,
Приніс тобі й дарую.
Слівце малесеньким було,
Та велич його чую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2014