| Сторінки (18/1790): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
Хіба не диво:
Зима минула вчора,
А вже сьогодні
Сніги упали в вЕсну,
Прикривши перші квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566867
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.03.2015
Симоненко Василь.
Симоненко.
України
син
вірненький.
Як любив
ти свою
неньку,
їй слова
говорив
ніжненькі.
Ти віддав їй
своє
серце
і любов
вірну
синівську.
Задля неї
в звитяжнім
герці
здобув
зорю
королівську.
І тепер
та зоря
світить
непогасним
яскравим
світлом.
До сердець
дорогу
мітить,
простираючись
над світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566594
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2015
Не спізнилась! Побачила сонце,
Як за ліс тихенько сідало;
Йому хмарка була охоронцем,
Щоб воно ненароком не впало.
То підтримає, то закриє,
То крилом прикриє зверху.
Кольорами небесними мріє,
Відбиваючи світла ехо.
Докотилося потихеньку,
Та й за ліс лягло спати.
Відпочинь собі, серденько.
Дуже рано треба вставати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Жартуючи
Розтопило, розморило,
Сонцем очі осліпило.
У таку спекоту дня
Врятувала б нас броня.
Від спекоти, від жари
До кротової нори
Заховалася б з розгону,
Там лежала би до скону.
Ну й спекота, ну й жара!
Але де ота нора,
щоб мене в собі вмістила
і сховала б моє тіло?
Краще піду у садок
Заховаюсь в холодок.
В виноградному затінку
Пошукаю відпочинку
Від спекоти, від жари.
Але ж кляті комарі
там і тут мене знайдуть,
відпочити не дадуть.
Гарячково знов шукаю
Прохолодненького раю.
От спекота насіда!
Та хіба іще вода
Із глибокої криниці?
Обіллюсь до поясниці.
Краще з ніг до голови
Намочися і живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566034
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.03.2015
О, як люблю вечірні небеса,
Коли за обрій сонечко сідає;
У них відбилася Божественна краса,
Там дух блаженства й спокою витає.
Вечірній присмерк опустився на село,
Ліс почорнів на тлі нічного неба.
Від хмари потяглось крило…
Що більшого для щастя треба?
Щоліта тут моє життя,
Мій втаємничений куточок раю;
Моє з ПОЛІССЯМ тут злиття,
Любов довічна батьківського краю.
Верба над заводдю зажурено стоїть,
Човен дрімає в очереті.
На довгій пам’яті століть
Сільська краса, мов на портреті.
Клубок туману накотивсь з ріки,
І хвилями розлігся лугом.
Так через всі життя роки
Мої чуття наповнюються сумом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Ніч вимальовує свій стиль
У фантастичних снах,
у кольорах предивних;
в накочуванні поетичних хвиль,
любовністю чарівних.
І день у якості своїй
Не поступається принадам ночі.
Він світобаченню навчає очі,
Подовжуючись у душі моїй.
Наскільки день і ніч люблю –
Настільки довго жити буду.
Ніколи їх я не забуду
Там, де навіки відійду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Уже давно, як ти не мій.
Моїм і не збирався бути.
А про взаємини не захотів і чути,
Бо визнавав лише надгордий статус свій.
А я не гордою була
І першою зробила крок.
Вогонь на себе прийняла,
Вчинивши справжній шок.
Не сумнівалась ні на мить
У тому, що вчинила.
І не щемить, і не болить,
І думки не змінила.
Зробила те, що праглося,
Не зрадила собі.
І доказала те тобі,
Що в почуття не гралася.
Усе скінчилось в одну мить –
Зробила і забула.
Сказала строго собі – цить!
Ти відповідь почула.
Зробила крок, тепер забудь.
Свого ти вже добилась.
Тобі розсудливість й не снилась.
Навчись розумницею буть.
Ото ж, розумна тепер стала
Та й на біду собі згадала
Те, що було давно, колись.
Не згадуй більше. Схаменись!
Не згадувать, забуть стараюсь
Через роки тихенько каюсь.
То й добре, що порозумілись.
Чому у снах це залишилось?
І час від часу та й згадаю:
Для чого? – думаю-гадаю.
Хто сни від мене ці відверне,
Бо те, що в них таке мізерне?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Не чекай дарунків від людей,
Бажай благословення Бога.
Тоді життя твого дорогу
Прикрасить сповнення ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
Чорна хмара із-за лісу
На село виходить.
Дощову густу завісу
За собою водить.
Ліс, неначе гребінець
Здаля бовваніє.
Через поле навпростець
Річечка міліє.
Очеретом поросла,
Занесло пісками.
Сумом серце пройняла,
Біжучи віками.
Ось вже хмара налягла
На крайню хатину.
Перші краплі пролила
На спекотну днину.
В край від краю затягло,
Блискавиця й громи.
Зашуміло, загуло,
Ллється дощ без втоми.
Дощова стоїть стіна,
По коліна вОди.
Громовиця кам’яна
Крає неба зводи.
За дощами вітер йшов,
Ніс похолодання.
З голови до підошов
Літнє замерзання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564679
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2015
Людям – сміх, а курці просо,
Ну й музИка стоголоса!
Хтось у бубон грає, грає.
Хтось на скрипці витинає.
Хтось в трубу неначе в бочку.
Хтось по ребрах крізь сорочку.
Ну й музИка стоголоса –
Людям сміх, а курці просо!
*
Сало й хліба пів-буханки
Дали ж мені прочуханки.
Без смаку те їла, їла,
Бо горілочку не пила.
Якби випила чарчину,
З’їла б цілу часничину,
Цибулину і горох.
Тоді випила б за трьох.
*
А музика грає, грає.
На всі гроші витинає.
Вальчик, полька і гопак
Гривню коштують. Ось так!.
*
Дід на бабу подивився
І од сміху повалився.
Якась баба не така –
Ріже боса гопака.
Потім з вистрибом у польку,
Обійнявши парасольку.
Дід до баби придивився,
Та й від сміху удавився.
Ледве діда врятували
Доки вальчика заграли.
Баба з дідом помирились,
щоб музИки не журились.
Хто крім них ще так заграє?
Аж село все витинає.
Хто ногами, хто руками,
А хто босий каблуками.
Хто в порозі, хто з причілку
(ой, згубила вже лічилку).
А музИка грає, грає,
Все село розвеселяє.
*
Бог із вами, гоніть нас,
Бо прощатися вже час.
Он музика ледве дише…
Все… Заснула…Тихше, тихше…Тс-с-с…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564435
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.03.2015
Я не одна. Зі мною Бог.
У слові вічному явивсь.
В любові чистій проявивсь.
Я впевнена – зі мною Бог!
Зі мною Бог, Спаситель мій,
Навік у серце увійшов.
Як обіцяв – з небес зійшов
Заступник і Спаситель мій.
Спаситель мій Ісус Христос
життя вдихнув мені Своє,
коли у всесвіт понеслось:
Ісус воскрес! Воскрес Христос!
Христос воскрес! Він вічно Є!
Він був і буде! З нами Він!
Співає Славу передзвін.
Христос воскрес! Життя моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564433
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2015
Згадалась піраміда з черепів,
Над нею прапор і високе «Я» на ній.
Оце то втнуло «Я», хай йому біс.
Нащо ті черепи йому здались?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563941
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.03.2015
Ніхто ніколи не хотів вмирати.
Але наш вік залежить не від нас.
Майбутнє – за завісою. Не знати.
Не відати коли прийде твій час…
Це істина і правда споконвічна,
І з молодістю в суті недотична.
Але у певний час приходить у свідомість,
Доказуючи кожному свою вагомість.
Усе тоді стає на своє місце,
І легковажність утрачає силу.
Стає дорослою при страшній звістці,
Покірний погляд міряє могилу.
Ця тема не веселить людину,
Але від неї де подітись?
Тому не забувай її віднині,
Та серцю свому не давай журитись.
«Хто народивсь – повинен вмерти».
Закон – не писаний, але відомий всім.
Його з буття не вигнати, не стерти.
Він – на усіх єдиний; він один.
Живи й учись життя цінити,
І пам’ятай про те, до чого йдеш.
Старайсь дарованого не губити,
Шукай усе найкраще і знайдеш.
Не ігноруй почутим, хитрість тут не пройде.
Нікому не вдалося смерть перехитрити.
Не обізвеш її – огидна хвойдо!
Їй все одно кого судити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Ранок щебетом проллявся,
Він з землею привітався.
І побіг селом дворами,
Наче сходинками гами.
Заглянув на річку й поле,
Небо світиться прозоро.
Ліс дрімотно ще б поспав,
Та навкруг і шум і гам.
Соловей з любові п’яний,
Вже виспівує коханій.
А зозуля десь у лузі
Щиро зичить років друзям.
А мале курча з-під квочки
Витріщило на світ очка.
Півень зранку будить нас:
– До роботи уже час!
Мостить ластівка гніздечко
На причілку недалечко.
Сонечко все вище й вище,
Чайник весело вже свище:
– Хто не встав іще – вставай!
Бо холоне в мені чай!
Лінтюхів не любить літо.
І за лінь їх буде бито.
Громом висварить їх небо:
нам лінивих тут не треба.
Літній день весь рік годує,
Хліба вдосталь заготує.
Щедра й осінь буде хай
На високий урожай.
Осінь славиться дожинком,
а зима ще й відпочинком.
Літній ранок не проспи,
За короткий сон прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
Сніжинки падали на хрест,
сльозами скапували долу.
Це був прощання тихий жест,
Оплакування тихе долі.
Земля спила печаль-сльозу,
У сумі нищечком заснула.
А літом дощову росу
З хреста поглинути забула.
Так сльози росами стоять,
Земля занадто не приймає.
Та сонця Божа благодать
Нагріє землю й висихає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
Весна красна, мов сонечко
цвітінням виграє.
А на душі так сонячно,
Зозуля десь кує.
Кує багато щедрих літ
Під сонечком ясним,
Що поливає Божий світ
Проміннячком рясним.
Вишневий цвіт і мрій політ –
Високі небеса.
Летить у щирості привіт –
Весна! Весна красна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Укотре повертається зима,
Хоча вже березень. Весна, весна…
Лежать сніги, мов біла вата,
І як на диво, так багато.
Це, кажуть, буськи прилетіли,
Десь у полях на землю сіли.
Ще кажуть: – на своїм крилі
Цей сніг нежданий принесли.
А я і рада цим снігам.
Бо уподібнились словам,
Яких давно уже чекала
І все в віконце заглядала.
Летять, летять сніги-слова,
Вже ними всипана земля.
Уже наповнили всю хату,
Встигай лише їх записати.
Мете словесний сніговій,
Встеляє словом зошит мій.
Слова-сніжиночки не з вати.
Їх так багато, так багато…
Хоча стара сніг-новина,
Для мене радісна вона.
Я утішаюся словами
І сиплю новими віршами.
Як не кріпись зима, зима.
Тебе у березні нема.
Мої вірші із слів, не з вати,
Їх всякий може прочитати.
Лише бажання треба мати,
Щоб мої вірші прочитати...
Не хочеться зими весною,
Та вірші вершать долю мою.
19.03.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Хіба народиться хоч слово
У голові, натомленій за день?
Цій голові увечері вже однаково
Чи дерево стоїть, чи пень.
А, ні! Таки щось уродилось,
Хоч не серйозний, та, одначе, вірш.
За дерево слівце вхопилось,
Хоч пень кричав на нього: – киш!
От, чудернацька голова!
Їй тільки дай слова, слова…
Мов граючись, складає вірші
Чим раз – то кращі. Не найгірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
На край землі, на край землі летіла б.
Побачити, як сонце сходить,
І як над землю день виводить
Побачити оце хотіла б .
На край землі, на край землі летіла б.
Побачити, як сонце спать лягає.
Як стомлено собі дрімає,
І чи насправді засинає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Не для гордині, не з-за чести
Мені визнання й славу нести.
Все, що здобула в праці я –
Заслуга Божа, не моя.
Це Він знайшов мене в отарі
І йшов дорогами у парі;
Освітлював мою стезю.
Йому хвалу я принесу.
Він слово дав мені Своє,
Що в вічності було і є.
І буде з нами пробувати.
Його учітесь шанувати.
Благоговійте перед ним,
Це вірний знак усім святим.
Животворить мене воно,
Моєї віри знамено.
Життя своє даю Йому,
А Духа Славного прийму.
У співжитті нам пробувати
і навзаєм довіру мати.
Понижу своє горде «я»,
Святитиму Його Ім’я;
У жертву час свій принесу.
За СЛОВА істинну красу.
Прославлю Сина і Отця
Любові вічної Співця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Передвесняним сонцеднем,
Поривом серця скористаюсь:
Передчуття, чекання щем –
Весну прийдешню видивляюсь.
Земля ще спить – мороз скував, –
Снігами білими, мов пухом вкрита.
Та переддень уже настав –
Весна іде, а там і літо.
Спішу у весни і літа,
В них народитися і жити;
Душа моя ще молода,
Кохання й сонця пити, пити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
На крилах весен молодих
Співзвуччям досконалі тони
Неначе відзвук слів святих,
Неначе малинові дзвони.
Слова лунають з Божих вуст,
А дзвони в небеса злітають.
Звершається зими відпуст,
А весну з приходом вітають.
Це досконалий Божий план:
По черзі за снігами вЕсни;
Літа-жита, осінніх дАрів дзбан
Трудящі руки на вівтар принесли.
Так трудовий проходить рік,
Порою кожною у часі звеселяє.
Благословен землиці вік –
Плодами щедро причащає.
На крилах весен молодих
Господь дарує нам утіху:
Звершає довголіття віху
У порах року вікових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
«Крилець, крилець, соколе дай,
Полину-злечу в рідний край…»
(пісня)
Душа у небеса злетіла
І на схід сонця полетіла.
Чекав її там рідний край,
Дитячих днів чарівний рай.
Полісся дивосвіт-простори
І ранків солов’їні хори
Ту душу викохали юну,
У серце вклали срібні струни.
Щоб пісню та душа співала,
Щоб рідний край повік кохала;
Щоб по всі дні свої і ночі
Не забувала край праотчий.
Не забува душа ніколи
Поліської своєї долі.
Там, де зродила її мати
Спішить, хоч ще раз побувати.
Крилець у соколика просить,
Дорогу слізоньками росить.
Страждаючи, пісні співає.
То туга серце її крає…
Крилець, крилець, соколе дай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
1
Я дякую, Господь, Тобі
За день прожитий і за СЛОВО,
Що стало поміччю мені
В цей день й творило мою мову.
У Твоїй волі була я,
В здоров’ї й злагоді родина;
І миром тішилась сім’я,
А працею звершилась днина.
За хліб насущний на столі
Я дякую Тобі, мій Боже.
Що по Твоїй святій Землі
Вже шістдесятий рочок ходжу.
2
Я дякую Тобі, Господь,
Що Ти молитву мою чуєш.
Тебе запрошую – приходь,
Хоч знаю й так – мене пильнуєш.
Спаситель мій, Господь Ісус,
Благослови ніч ночувати;
А вранці у здоров’ї встати.
За люд увесь Тобі молюсь
Молю Тебе за Україну,
За землю, води і ліси;
За українську всю родину, –
Помилуй , Боже , і спаси.
3
Тобі свій дух я доручаю
на ніч. Та за одне прошу:
вночі я пильність не втрачаю –
даруєш слово – я пишу.
За дня чекаю і вночі
Мого пресвітлого поета.
На струнах арфи зазвучи
Красою срібного куплета.
Навчи мене тобі вторить,
Високий Дух Твій перейняти;
Любові музику творить,
Любов’ю світ весь обійняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Вже сподівається земля весни,
Ласкаве сонечко все вище ходить.
Весна навіює чарівні сни,
У них надії мої водить.
Та що то сни! У них весна
Над ранками лише буває.
Про що ж та пісня голосна,
Яку душа моя співає?
Радіє так душа моя
Весні, що вже не за горами.
Зустрінусь з нею скоро я
Біля життя нового брами.
Піду з весною в новий світ,
Заквітчаний барвистим словом.
Високим буде мій політ
До мрії під небес покровом.
Весна! Весна! Знов ожива
Життя моє і думка й мова;
Душа моя і я жива
Всесилою живого слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Усамітнення ніч
без снів,
без значення.
Тільки ніч і я…
Непробачення
затаїлося,
причаїлося.
Мов отрутою
в душу влилося.
В душу влилося,
не спинилося.
Через ніч усю
прокотилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Чаруюча пора – зима,
Та жаль снігів, які вже тануть.
За ними теплі дні настануть –
Не довгою була зима.
Та все-таки вона була
З морозами і снігопадом.
Вітрами у дротах гула,
І віхолою неслася над садом.
Ще не скінчились дні твої,
Чарівна Королево Сніжна.
В далекі не спіши краї,
Потіш і в лютому нас, білосніжна.
Щедроти нам помнож свої,
Сніжку не пожалій на урожай майбутній,
Початок року всемогутній
Воздасть прославою тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Поезія – духовності окраса.
Через віки пізнань йде слово уперед.
Достойне воно ролі Першогласа,
Під честі знаменом виходить наперед.
І супроводжують його словосполуки,
Так гармонійні в досконалості звучання.
Передається злука з року в роки,
Вивершується силою світосприймання.
Поезія – духовний світ душі,
Його відкривши, там і пробуває.
Високим духом творяться вірші,
У леті надвисокості сягає
Поезія – це арфа струн сердечних,
Що хвилі слів здіймає в благодаті.
Немає там мотивів недоречних,
Чуттями чистими усі пройняті.
Поезію любити – світ любити,
Прекрасне бачити і до вершини йти.
Творити слово і життю радіти,
Звитяжністю дійти мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Зима нарешті! Все таки діждались
Морозів й круговерті білих мух.
І настрої зимові проявились,
Бадьорість виявляє людський дух.
Затрималась, та, врешті-решт, прийшла,
Йордан у лід морозами скувала.
Чарівною красою в душу увійшла,
Дзвінкоголосо в дзвони заспівала.
І чистим білосніжним покривалом
Прикрила землю: Відпочинь! Засни!
Під таємничим сніговим забралом
Чекай прийдешньої весни.
Зима, зима. Завія. Сніговиця.
Земних стихій улюблена пора.
Серця веселі, в усмішках обличчя,
А над усе – щаслива дітвора.
Зима, зима! Врочиста і святкова.
Різдвом освячується усмішка твоя.
Землі вкраїнської добробут і обнова,
Надія, Віра і Любов моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Подружек Елен наших
Нет в целом мире краше.
Елены! Не стесняйтесь!
Почаще улыбайтесь!
Елены! Ах, Елены!
Вы – необыкновенны!
Вы все – очаровательны,
Красивы и блистательны!
Прекрасные Елены,
Алёнушки и Лены –
Букет чудесных роз.
Вы – сладость снов и грёз.
Прекрасные Елены
Так модны, современны!
Одно благоухание,
любовь и обаяние
Всем счастия желаю,
Сердечно обнимаю.
И за Елену нашу
Поднимем полну Чашу!
Ах, Ольги! Ольги наши!
Марии, Кати, Саши,
Андреи и Татьяны.
Милей кто нашей Анны?
Светланы и Наталии –
Цветущие азалии.
Максим, Вадим, Алина,
Кристина, Каролина.
Вот Павел и Галина,
Виктория и Нина,
Артём, Илья, Денис
Заслуживают «Би-и-с»!!!
Виолетта, Валентин,
Михаил и Константин,
Тамара и Виктория –
Похожая история.
И Юленьки и Валеньки –
Конфетки наши сладеньки.
Оксаны, Жанны, Любоньки,
как сладки ваши губоньки!
Иринушки , Серёженьки
На звёздочек похоженьки.
Вот Алёшенька родимый,
Мой племянничек любимый.
И ещё есть Алексей
Раскрасавчик группы всей.
А потом: Олег, Иван,
Эдуард, Артур, Роман,
Лилия и Яна,
Зоя и Марьяна.
Две Настасии, Алеся
с Белорусского Полесья.
Анжелика, Николай –
именитый урожай!!!
Дарьюшка красавица,
Имя твоё славится.
Два Виталия, ВиктОр –
Вот имён звучащий хор.
Вячеслав, Антон, Валерий:
Нам ещё бы столько серий,
Чтоб о всех нас рассказать,
Имена чтоб показать!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551152
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2015
Радість – це яскраве світло, що осяває зненацька людину: воно виривається з середини; воно б’є життєдайним ключем з серця, з душі,
З крові, з мозку…
Радість приносить з Собою Господь. «Радуйся, Маріє!» хіба це не є першим свідченням того, що Господь приходить і приносить з Собою радість в людське єство?
Радуються ангели в небі, радуються душі, які приходять до Господа.
Велика радість у них, бо вони Йому служать. Радуйся, душе моя і знай: з тобою Господь!
Благодать Божа явилась в тому, що Господь відкриває багатогранність нашого спасіння. Відгуком на це повинно стати вивільнення тих благодатних почуттів і емоцій, які зароджуються в нас, в зв’язку з пізнанням і накопиченням знань.
Ми пізнаємо Бога! Божа благодать діє в нас!
Але в нас вона перебуває, мов пташка в клітці. Пташина живе, співає, щебече,
Веселиться, сумує: і все це в одній клітці. Ніхто не любується нею, крім госпо-
даря. Але ця сама птаха може жити і на волі, радуючи навколишній світ.
Так і люди, об’єднані однією вірою, одним Богом – церква Христова – повинна не таїти в собі тої любові, яку дарує Господь. Він збагачує кожне серце, кожну душу.
Пізнаючи Бога помічаємо скільки нових почуттів з’являється в нас. Одні розпізнаються відразу, іншим не можемо дати назви, але всі зводяться до одного слова – Господь. Це є робота Святого Духу в нас.
Це зароджується духовність, про яку говорив Христос. Що кожний віруючий буде мати в собі джерело води живої, яка потече в життя вічне. Церква Христова і є для того, щоб славити і хвалити Ім’я Господнє, прославляти Його Велич і могутність. Церква призвана робити це тут, на Землі і буде робити це у вічності, коли займе своє місце в оселях Отця.
Тут, на Землі, Творець пробуджує нас зі сну і дає кожній люблячій душі передбачити і сподіватися на життя в вічності біля його престолу. Серце веселиться і радіє без слів. Та це ще не та повнота, якою хоче наповнити нас Ісус Христос. Скеровуймо наші погляди на Нього і учімося у Нього. Ісус заповідав проголошувати свідоцтво слова, пізнання Творця. Тут приходить час вивільнення того, що Святий
Дух говорить нашому духу: слава, хвала, радість спілкування, радість перебування у присутності Божій, радість любові у ревності і молитві.
Все це вияв поклоніння нашому Творцю, нашому Спасителю, нашому Богу.
Не тримайте свою клітку зачиненою. Хай слово вашої любові, невимовної радості лине до Бога. Хай почують його нескорені душі. Хай слово почуттів ваших викличе голос громів могутніх, що збудить і прожене пітьму.
Ми – свідки Божої любові, величі, мудрості і слави!
В Господі наше спасіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2015
Снігами замітає землю,
Мов знехотя зима прийшла.
«Я так чекала тебе ревно,
Чому ж так довго ти не йшла?»
Напевно заклики почула,
Та й ну ж бо стежки замітать.
Спішить звершити своє чудо
І білу вдарити печать.
Вітровієм закрутило,
Аж хурделиця знялась;
Снігом все запорошила,
танцювати понеслась.
Снігом, снігом посипає,
Не жаліє білих мух.
Не спочине, не вгаває,
Перехоплює вже дух.
Хурделиця-сніговиця
Розійшлась, не зупинить.
Зазирає людям в лиця,
То сміється, то квилить.
Отака то завірюха,
А я в захваті дивлюсь.
Перейняла її духа
І лечу не зупинюсь…
В круговерті сніг кружляє,
Морозець щипа за ніс;
Новизною розважає –
Грудень зиму нам приніс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2015
Василькові чари
Донеслись із літа.
Їх впустила в хату,
У зимовий дім.
Чебреці і м’ята –
Ароматів свято,
На любов багате,
Як кохаюсь в нім!
В ароматах-травах,
Наче в снах яскравих,
Пригадалось літо
(відійшла зима).
Ми брели в отавах
Росяно-білявих.
А навкруг все квітло,
То цвіла земля.
В снопики-букети
Трави позбирала,
З ними пов’язала
я любов свою.
Ароматом літа
Їх я називала
І згадала нині пору чарівну.
Материнка, м’ята,
Чебреці, блавати
Землю уквітчали
Скільки зір сягне.
Зимонькою сниться
Убрання хрещате,
квітів ароматом
знов манить мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Spojźy na mnie teraz –
Ja curka Twoja, Boźe.
I serce swoje wraz
Oddać ciebie ja zmoźe.
Spojźy na mnie teraz –
We dwoje my zostaniem.
Kochaju cichy Głos,
Co budzi mi nad ranem.
Spojźy na mnie teraz –
To łzy mojej radości.
Przyszedł szczęsliwy czas
Spotkania i miłości.
Spojźy na mnie teraz –
Ja Twoja pozostanie.
Miłość połączyć nas
I będemy kochanie.
Spojźy na mnie teraz –
Daruje ciebie dusze.
Ona Twoja oraz,
Bo kocham Ci zaduźo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549976
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.01.2015
Це маленьке слово – ВІРА. Безмежно великий духовний світ вміщає воно у собі. Творцем духовного світу є Гос-подь.
Віра – маленьке слово, але той, хто має його в серці, той має духовний скарб, що не порівнюється з усіма матеріа-льними скарбами світу. У ньому вміщено все те, що приготував Творець для Своїх улюблених дітей.
Віра – дар Божий. Господь дарує її своїм дітям. Якщо існує Істинна Церква Христова, то існує і істинна віра. Не розуміючи справи, люди називають цим словом різні довільні речі і почуття. Та тільки той, кому дано , знає справжню ціну цього сло-ва.
Апостол Павло називає віру впевненістю в невидиме і сповненням очікуваного. І це правильно. Та треба, щоб спо-чатку прийшло розуміння Існування цього невидимого. Господь – Дух. Його ніхто з людей ніколи не бачив і не може бачи-ти. Тому Ісус говорить: блаженний той, хто не бачачи увірував. Істинне увірування і утвердження в ньому приходить по волі Божій.
В момент, коли Господь являється своїй дитині і засвідчує їй Сам про Себе, тоді зароджується істинна віра. Рапто-во приходить розуміння, що ти весь на виду у Бога і нема куди сховатись. Сказати Богу неправду ти вже ніколи не зможеш. Це треба пережити. Через це треба пройти…
Віра починається з слабенького тремтливого почуття. Але Господь терпеливий у чеканні. Він чекає поки це почут-тя вбереться в тверду оболонку. І коли минає черговий день твого життя Господь запитує: ну, як дитино, чи є ще сумніви у тебе? Відповідь: не можу, Господи від Тебе нічого приховати. Іще щось тривожно в моєму серці, в моїй свідомості. І ще щось там піднімає голову. Господь: добре, зачекаємо. Такий діалог продовжується на протязі того часу, аж поки даси ствер-джуючу відповідь. Потім ці питання ніколи не повторюються, бо віра прийшла.
Одному Богу відомий спосіб її приходу і утвердження. Віра завжди залишається живою, і до кінця життя знахо-диться в стані розквіту і утвердження.
Бувають моменти, коли здається, що віри не стало. Але це не так.
Хто хоча один раз пережив це почуття, той не зможе забути істинного призвання віри. Хіба що, порушивши Божий Закон, входиш в сферу примирення совісті з підступними спокусами. А в результаті з’являється непослух, зневіра, нарікання – те, що потрібно було дияволу. Бо ж написано: не дайте дияволу украсти вашу віру.
На вірі будуються стосунки Господа з людиною.
«Господи, що є людина, що ти знаєш її? І син людський, що звертаєш на нього увагу»?
Господь говорить:
Ви Мої діти, а Я – вам Отець. Отець небесний, завжди люблячий. І незмінне Моє слово. Вас Я породив і вами опі-куюся.
Який батько хоче бути в поганих стосунках з дітьми?
Подивіться на сина Мого Авраама. Йому явився Я і він повірив Мені. За це одержав нагороду: пов’язав чоло його і рамена його силою віри. Він і вам отець. Чи не достойний він наслідування? У нього вчіться. Через тисячі століть пломеніє його віра. Збудіть свої серця – шануйте Авраама. Учіть своїх дітей і самі живіть у вірі. Щемом сердець у ревності любовній зві-ряйте вашу віру Богу!
Людино! Пізнай себе у вірі. «І хай же людина випробовує себе і так хай хліб їсть і з чаші п’є» 1.Кор.11:28.
Чи не ревність Божа спонукає пізнавати себе у вірі? Чи не ревність Господа Дає бажання бути причасниками Сла-ви, Честі і Хвали Божої, зайняти достойне місце серед учнів Христа, влитись у гармонію всесвіту,перебувати
У первозданному спілкуванні з Творцем? Шлях у вічне життя починається тут. Тут, на Землі, зароджується віра. Прийняти, зростити і перебувати в ній –дар від Бога. Дар, ціна якому – Любов. Визначити ціну – це спромога люблячого серця. Чиста, не заплямована віра дасть бути долученими до древнього кореня маслини. Прижитися, стати розкішним гіллям і дати плід.
Не говори багато і гордовито, не вихваляйсь своєю невипробуваною Вірою. Бог випробовує і вимірює впродовж всієї земної дороги.
Оглянись, яким був твій минулий день. Чи перебував Господь у всіх твоїх ділах; чи пам’ять про Нього не стира-лась твоїми турботами; чи здіймалися твої руки в темряві ночі в молитві хвали і подяки?
Все зможеш в укріпляючому тебе Ісусі. Нема перешкод твердій ході твоєї віри. Якщо не вистачає сили і знання, то все Святе Писання навчає, як ходити у вірі.
Якщо нема сміливості – обіпрись на Божу правицю.
Якщо чуєшся збідненим – Христос на то й прийшов, щоб збагатити і обдарувати вірою. В ній наснага життя; в ній здобу-ток, якого принесеш до престолу Божого.
Господь обдаровує і Господь навчає. Чи хочеш ти цього?
Якщо бажання розриває тобі груди, то знай – це вірна дорога, яка сягає вічного небесного міста Божого.
Дослухайся і випробуй себе в хвалі і радості, любові і ревності Божій. Це те, що пов’язує з Творцем. Ти – образ Божий. Все, що в Ньому, те і в тобі.
Бог хоче дати нам древню віру Авраама.
Зрощуй свою віру в благодаті Божій. Це твій шанс сьогодні. Зніми полуду з очей і поглянь на Славу Отця, Сина і Святого Духа!
Прозри, побач і прийми добровільну жертву люблячого серця Ісуса - цей величний подвиг душі Спасителя. Утверджуй віру свою в щоденнім пізнанні Господа. Втамовуй спрагу з вічного джерела води живої.
Ми приходимо до Тебе, Отче!
Ми – Твої діти! Віра наша хай не посоромить нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549723
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2015
Короткий вірш – коротка думка,
Коротка мить і щезла думка.
Не встиг її вхопить за хвостик –
То ж провалився мовний мостик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549718
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.01.2015
крижаний холод
торкнувсь роси на травах
задзвеніли враз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549559
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.01.2015
багряний захід
зими прикмета вірна
стійкі морози
в прогнозі кількаденно
несуть привіт тріскучий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549557
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.01.2015
Вічна дорога,
Віками покручена,
Кличе, зове мене вдаль.
Літо і зиму
Ногами утоптана,
Сльозами полита. Печаль…
Зрошена росами,
Наче покосами.
В них набираєшся сил.
Весною чи восени
Стопами босими
Збитий клубочиться пил.
Долі розбіглися,
Не зупинилися,
Чи то на Захід, чи Схід
Десь притаїлися,
Буднями вкрилися –
Так-бо призначив їм рід.
Міряна верствами,
Мов перевеслами,
Дорога у далеч зове.
Літами і веснами,
Думок перехрестями
За край небосхилу веде.
Стежинами збіглася,
Наче втомилася,
Льон рушниками пряде.
Землиці коханої,
Не порівняної,
Квіт воскресіння гряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549012
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2015
3 Помилуй мене, Боже, з
Великої милості Твоєї,
І з великого милосердя
Свого загладь беззаконня мої!
Чи хтось може розповісти мені про всі милості і щедроти Твої, Господи? Не слухом я чула і не на довіру сприймала: Ти явив і я побачила і прийняла, наповнилася дарами Твоїми. Веселилася і раділа. Хотіла якнайбільше наповнитися Тобою, Ісусе! Ти прийшов і все сталося: милість Твоя огорнула мене. Бажала зректися минулого. Молилася і сподівалася, що очистиш від беззаконь, які вчинила. Живучи без Тебе пізнала гріх і тепер не маю чим гордитися. Усвідомлюю всю неповажність мою. Але Ти прийшов, не погордив мною і прийняв. Святою Жертвою Своєю покрив мої гріхи і звільнив від кайданів смерті.
4 Обмий мене зовсім з мого
беззаконня,
й очисти мене від мого
гріха,
Ти прийняв від мене сповідь щиру і беззастережну. Збилася з рахунку гріхів Своїх. Нічого не забула з тих пір, як пам’ятаю себе. Щиро хотіла Твого прощення. Ти простив і я живу!
5 бо свої беззаконня я знаю,
а мій гріх передо мною
постійно.
Ти зробив все можливе для мене, а я не встояла, не витримала. Очевидно, залишився отруйний корінець і дав пагін. Згрішила знову. Та цей гріх гірший від усіх попередніх, бо він стався перед Твоїми очима, перед Твоїм лицем – свідомо. Що це? Моя невиправність, чи безсилля протистояти спокусі?
Стою перед Тобою і перед всім світом осоромлена. Розумію і не розумію, але свідома – винна. На чиї плечі перекладу свою вину? Не встояла в малому, нічого не вартому. Як встою перед чимось великим, якщо прийдеться?
Зараз я вислана за «стан» - сім днів покути, як Маріам.(Числа 12) Вона вчинила свій гріх, а я свій. Покута – час на усвідо-млення і очищення.
Отче! Ти очистив її. Очисть і мене. Я постараюсь виправитись, а цей випадок нестиму перед своє лице.
6 Тобі, одному Тобі я згрішила,
і перед очима Твоїми лукаве вчинила,
тому справедливий Ти будеш
у мові Своїй,
бездоганний у суді Своїм.
Великого зла нікому не зробила. Так собі, дріб’язок. Але ж зробила перед очима Твоїми. Насмілилась піти наперекір словам Твоїм. «Не роби цього» - почула, але ж зробила. А далі суд Твій справедливий – сім днів не приймаєш моїх молитов. На сім днів відкинута від Тебе. Гнітючий настрій, і той найвищий суд – совість. А Ти залишаєшся на Своїй горі і ніщо нечисте Тебе не торкнеться. Я за-бруднилася, торкнулася нечистоти. Чи маю право просити прощення? Господи, очисти!
7 Отож я в беззаконні народжена,
і в гріху зачала мене мати
моя.
Не можу нікого звинувачувати в моїх падіннях. Ніхто з родини не бажав мені зла. Завжди вчили перебувати в добрі. Але зло, що народилося давно, як той черв’як непомітно точить мою сутність. Найтяжче боротися з самим собою.
8 Ото, полюбив єси правду в
глибинах,
і в таємних речах виявляєш премудрість мені.
Блаженна людина, яку творить Господь; в кому заклав підвалини храму Свого.
9 Очисти іссопом мене, - і
буду я чиста,
обмий Ти мене – і я
стану біліша від снігу.
Схиляю перед Тобою голову свою і стаю на коліна: якщо хочеш – очисти! Учини волю Твою наді мною.
10 Дай почути мені втіху й
радість, -
і радітимуть кості, що Ти
покрушив.
Ти сокрушаєш кості нечестивих, але й вибраних Твоїх не минає ця участь. Посилаєш випробовування для гартування віри, для утвердження в правді Твоїй, для вирівнювання дороги, яка веде до Тебе. Хто проходить через це і в перемозі бачить славу Твою, той радіє і веселиться душа його.
11 Обличчя Своє заховай від
Гріхів моїх,
І всі беззаконня мої позагладжуй.
Знову і знову кличу до милосердя Твого: прости мою людську слабкість, Прийми мене такою, як я є. Тільки не залишай мене, не відкинь в моїй безпорадності. Зміцни Духом Твоїм Святим. Научи перемогам Твоїм, щоб Силою Твоєю перемагати зло, яке тягне мене в прірву.
12 Серце чисте створи мені,
Боже,
і тривалого духа в моєму
нутрі віднови.
Господи, допоможи мені піднятися з багна, в яке я впала. Простягни правицю Свою. Дозволь почати все спочатку, маю на то волю свою. Віднови блага і ласки Твої. Твори мене по-новому.
13 Не відкинь мене від Свого лиця,
й не бери Свого Духа
Святого від мене.
Чекаю, що почую знову Твій Голос. Шукаю тиші і усамітнення – можливо промовиш до мене. Усвідомлюю свою ницість і своє «ніщо». Але живе надія, що гніватися будеш не до кінця. Не повік гнів Твій. Бажаю стати достойним храмом для Твого Духу.
14 Верни мені радість спасіння Твого,
і лагідним духом
підтримай мене.
Згадую про щастя і радість, які переповнювали мене в хвилини спілкування з Тобою, в хвилини, коли перебувала у Твоїй присутності, коли Ти заповнював Собою весь навколишній простір і все моє єство. Жахаюся, що можу втратити все це. Згоджуюсь на Твоє виховання, на Твою науку і Твоє водіння, тільки б знати, що Ти зі мною, а я з Тобою.
15 Я буду навчати беззаконців
доріг Твоїх, -
і навернуться грішні до
Тебе.
Служити Тобі хочу – вкажи, що робити, аби примножувалась слава Твоя. Для цього обираєш достойних, але, можливо і для мене знайдеться справа.
16 Визволь мене від переступу
кровного,
Боже, боже спасіння мого,
мій язик хай славить
Твою справедливість.
Скільки разів Ти сповіщав одкровення Свої, стільки разів я дивувалась твоїй Правді у її простоті. Правда тільки у Бога; правда – Твоя, Боже: відповідали вуста мої. Слово і діла Твої правдиві. Бо Ти любиш правду!
17 Господи, відкрий уста мої
і язик мій звістить Тобі
Хвалу,
Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі, Господи, слава Тобі!
18 бо Ти жертви не прагнеш,
а дам цілопалення, - то
не любе воно Тобі буде.
Дякую, Господи, за жертву Твою Святу, яку Ти приніс на Хресті за нас грішних. Не ми Тобі, а ти нам сотворив. Хто ми, люди, що Ти благоволиш нам?
19 Жертва Богові – зламаний
дух;
серцем зламаним та упокореним
Ти не погордуєш, Боже!
Господи, научи мене тихій покорі Своїй. Серце моє кам’яне зм’ягчи; не роби його жорстоким, Боже. Научи мене прощати, не судити і не осуджувати. Мудрість в розум і серце пошли мені. Довготерпеливості навчи мене.
Навчи жити по заповідям Твоїм. Бережи від спокуси і гніву. Веди Своїми дорогами до Нового Єрусалиму, міста Твого обіцяного, де прийматимеш бажані жертви і приношення від улюбленців Твоїх, «тоді положать на вівтар
Твій тельців».
Благослови, Господи, щоб це все не стало пустим багатослів’ям, а сповнилося у правді Твоїй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549007
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2015
Базар вирує
А кажуть нема грошей
Не вір що кажуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548729
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.01.2015
Зима – красуня.
Навіть кінь красивим став
У іній вбравшись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548718
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.01.2015
Снігами вкриті
Карпатських гір вершини.
А ще недавно
Осінь золотава тут
Поезію творила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548404
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.01.2015
У тління , Боже,
Людину повертаєш.
Як день вчорашній,
Що зник за небокраєм, -
Так ми перед тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548399
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.01.2015
Дощик, дощик у струмочки,
Понапоюй огірочки,
Щоб росли густі, рясненькі,
І щоб шкірки зелененькі.
Дощик, дощик у потічки,
Та й прямісінько до річки.
Річка в море-океан,
Потім в хмарку, потім в жбан.
Жбан наповниться водою,
Наче силою живою.
Поливатиму вазони,
Щоб були густі бутони.
Щоб цвіли мені все літо
На балконі диво-квіти.
І синенькі, й червоненькі,
Фіолетові, біленькі.
Розквітайте мої квіти,
А я буду вам радіти.
Бавитиму вас із рання,
Від світання до смеркання.
Дощик, дощик припусти
На моркви і капусти.
На городи лий водицю,
Звесели усю землицю.
Дощик, дощик веселіше,
Я вірші про тебе пишу.
Не одного і не два –
Віршів повна голова.
Тож із щедрістю пролийся.
І веселкою засмійся.
Тебе довго ми чекали,
Все в віконце заглядали
Чи не суне часом хмара,
Бо посуха – справжня кара
На людей і на природу.
Пошли, Господи, нам воду
Хоч з цеберця, чи з відерця,
Чи з небесного джерельця.
Дощик, дощик припусти,
Щедро землю пригости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547976
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 01.01.2015
ЖАРТ
У зоряні світи лечу.
Мені всі зорі по плечу.
Що вище в небеса злітаю,
То голосніше я співаю.
У зорельоті мчу та й мчу…
Немає настрою літати,
Тому вертаюся до хати,
До свого ліжка у куточку
Де сон дрімає у клубочку.
Почну клубочок-сон мотати,
А руки стануть наче з вати.
Повіки злегка прикриваю
І солоденько вже дрімаю.
Поспіть ще трішки оченята,
Хай вам насняться зайченята.
Поспіть, поспіть ще ручки й ніжки,
Ви находились вчора пішки.
А язичок хоч не трудився,
Та з вами спатоньки згодився.
Туман на очі напливає,
Це й голова уже дрімає.
Підлога навіть не скрипить
Затихло все…
Бабуся спить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547970
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.01.2015
За ніч випало багато снігу і природа
враз стала казковою
Земля чарує
В зимовий стиль убранням.
Снігу монохром.
Осіння туга вчора –
Краса Господня нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544185
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 16.12.2014
Ах! совершенство между нами:
Дня не прожито без любви.
И поцелуи между снами
И чувств брожение в крови.
Ах! Совершенство жизни нашей:
Не только мир, но есть и стресс.
Но если жизнь – то полной Чашей,
Застоя нет, есть лишь прогресс.
Да, совершенство наше в том,
Что жизнь рекою полноводной
Течёт чрез наш семейный дом
В тональности единству сродной
Да, совершенство роли тут
Струёй прольётся в жизнь иную.
Там, в вечности мосты не жгут,
Игры там нет напропалую
Всё в совершенствии хранит
Творец: и жизнь, и нам даное.
Друг другу мы – любви магнит,
Как притяжение земное.
Ах! Совершенство между строк
В туманные уходит дали.
И вот свершается урок
Раскручиванием спирали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2014
бідолашний пес
бездомним так і виріс
собаче життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542526
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.12.2014
Кумкай не кумкай –
кум не прийде. До біса
така красуня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542524
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.12.2014
Всевладна осінь.
Жалів потік крізь серце
У океан життя.
Немилосердна пані
Помилувань не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542030
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.12.2014
Фото зверху зафіксувало нічне місто і вулицю, по якій рухається колона автомобілів з включеними фарами.
Колона нагадує звивистого змія з вогняними очима.
*
Дракон стоокий
Вогненними очима
Дивиться у ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542023
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.12.2014
в глазах прекрасен
предмет любви печальной
ночью на балкон
спешу чтоб вновь увидеть
тайны сокровенной свет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541350
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.12.2014
Аж раптом: біло,
Немов снігами вкрита
Гірська стежинка.
Весни вітрець грайливий
Дмухнув на цвіт вишневий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541120
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.12.2014
Розмовляю з маленьким жучком, що виповз з трави і прогулюється асфальтованою доріжкою
(у варіанті)
*
Втікай з доріжки –
В траву ховайся швидше.
Немилосердний
Хтось буде йти… наступить…
Розчавить бідне тільце.
*
Жучок маленький
З травиці на доріжку
Вийшов прогулятись.
В траву ховайся, друже,
Тут небезпечний шпацір.
*
Жучок швиденько
Біжить в травичку й справді,
Почувши слово.
Душі так легко стало,
Життя порятувавши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540403
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.11.2014
П’є з річки воду
Руда вогонь-лисиця.
Та якось раптом:
Лисиця? – ні, дівиця
Припала до водиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539386
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 25.11.2014
ВЧИМОСЯ ПИСАТИ ХАЙКУ
По сторінках інтернету
НЕСКОЛЬКО СЛОВ О ХОККУ
(Алёна Лепнина)
Хокку вы никогда не напишете, сидя за монитором компьютера или письменным столом.
Вернее, это очень очень трудно сделать в таком состоянии. Если хотите написать что то такое, что было бы приятно читать вам самим и повторять в своих мыслях,
выбирайте время, бросайте свои дела и отправляйтесь на природу... Желательно в тишину...
И когда выберетесь туда, главное видеть и слышать...
Пусть вы увидите осенью лист в ручье или летом муравья, ползущего по коре дерева. Весенний подснежник на проталине или скованный зимним льдом пруд.
Услышите пенье птиц или шум ветра высоко в кронах деревьев...
Но нет... Не спешите быстро описывать лист или муравья. Так у вас получится банальное
высказывание... Не более..
Главное теперь второй раз увидеть и послушать. Внимательно послушать. Только теперь себя... Свою душу... Те мысли, которыеу вас возникают, глядя на этот лист или муравья...
Мысли могут касаться лично вас и быть далеко от того что вы видите сейчас...
Какие мысли могут возникнуть, если смотреть на лист, плывущий в ручье... У каждого свои. И хокку получится у каждого свое, конечно...
Журчанье ручья и лист в его водовороте... Чем то он похож на мертвую желтую бабочку,
которую кружит вода... Ей уже не взлететь... Бабочка совершила свой последний
полёт и ручей, словно само время, уносит её в вечность. Уносит как и саму осень...
Попробуйте соединить вместе, то что видите и слышите, с тем о чем думаете и чувствуете...
И вот тогда всё сольётся воедино... Из глубины седых веков придет он... Мастер Исса..
И прошепчет вам на ухо ваше хокку:
В течении вижу
Жёлтой бабочки танец…
Вспорхнёшь ли назад…
Это кто то из них... Я знаю точно... А кто то прошепчет еще две строки... И хокку превратится в танка:
Еще одну осень из жизни
Уносит холодный ручей…
Их слова так мимолётны... Надо успеть всё быстро записать. Пусть лучше это будет блокнот и карандаш...
Древние мастера не любят электронных игрушек,
видимо потому, что сами писали когда то свои иероглифы бамбуковой кистью...
И если хотите обратиться к ним за помощью еще раз, не забывайте их поблагодарить...
Прочите теперь что написали в блокноте.
Будете удивлены сами себе. Это и есть то, что японцы называют словом "дзиго".
Удовлетворение, доставляемое красотой. Красотой трех коротеньких строк, называемых хокку... (A.L.)
В течении вижу
Жёлтой бабочки танец…
Вспорхнёшь ли назад…
Еще одну осень из жизни
Уносит холодный ручей… (A.L.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539011
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.11.2014
До старості давно рух розпочато,
На гальма тиснути - це марна річ.
Та, все ж, від старості
є вірний порятунок:
Не вішать ніс,
не опускати пліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537125
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.11.2014
Мовчання у потрібний момент – це також розмова.
Навчись мовчати так, щоб було зрозумілим, про що ти мовчиш.
Вчись розуміти мовчання.
***
Не просто – мови научитись,
а мовою співати;
і словом вміло володіти,
а надто ним мовчати.
У красномовності вправляйся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2014
ХІБА ЩОСЬ ДОБРЕ МОЖЕ ВИРОСТИ З СМІТТЯ?
За Джеком Лондоном
Аби що! Читайте ХАЙКУ і робіть висновок. Та читайте ХАЙКУ те, яке йде з країни ВРАНІШНЬОГО СОНЦЯ; країни, де сходить сонце. Сонце, яке щойно розпочинає свій рух навколо планети, наповнюючи серце і душу високим розумінням прекрасного: навчає бачити в довколишньому світі приголомшуючої краси миттєвість і передати побачене в такому ж короткому, досконалому і простому слові. Хайку – це не сміття, хоча, можливо, і виріс з нього.
Але так, привселюдно, не повинен би був говорити Джек Лондон. Люди можуть зрозуміти це дослівно і не оцінять, або і взагалі не звернуть на хайку гідної його уваги. Отже, оцінка достойності цього жанру, знаходиться в особистому інтелекті людини. Хайку на стільки складний - на скільки і простий. Читається дуже просто, але для розуміння треба мати не просту душу. Спробуй, хай і просте, відтворити своїми словами. Чи буде результат такий, щоб хтось захоплювався ним? Оце і є «сміття». Силенна кількість простих думок і слів наповнює твою голову, але це – не хайку. У віршах без рими є свої характерні ознаки: своєрідний ритм і своєрідна мелодика , хоча говорять, що ритм і мелодика – це ознаки тільки найбільш загальновідомих жанрів. Хайку я відчуваю саме так, як сказала.
Хайку треба відчути. У ньому присутня своя внутрішня спромога викликати в читача певні відчуття в розумінні одномоменту. Вміння володіти хистом хайку подароване Творцем, власне країні, яка перша на планеті зустрічатиме схід сонця; побачить і передасть словом оцей короткий момент зустрічі з першим променем Божественного поцілунку. Тому автори хайку, ( не японці), виглядають дуже бліденько, хоча і розуміють справжність жанру. Знавці корінної мови розуміють це найкраще, але говорять, що найдосконаліший переклад не може відобразити красу звучання першоджерела. В моєму розумінні не є гріхом того, хто володіє даром поетичного слова, спробувати свої можливості у цьому напрямку. Не зашкодить, але допоможе побачити всі надводні і підводні рифи, навчить більшому розумінню слова і визначити ступінь пошукувань. І все це хай проходить у нерозривному зв’язку з Першопричиною світу – Божественним СЛОВОМ. Читати хайку краще речитативом, не звертаючи уваги на розподіл рядків у вірші і роблячи невеликі логічні паузи у відповідних місцях.
***
Раджу познайомитись в ін-неті з « 20 порад написання хайку» Джеймс В. Хекет . (20 советов написания хайку» Джеймса В. Хэкета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536206
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.11.2014
Туман осінній
Поволі осідає,
Явивши очам
Карпатських гір розкішну
Золотом ткану парчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536193
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.11.2014
Бог розсипав перли знань по усій землі. Намагайся назбирати їх якнайбільше. Всі вони в одній ціні. І ціна дуже висока, бо труд, що прикладається до їх знаходження – тяжкий і не всім під силу. Кожна перлина має свій відблиск. Кожна перлина знаходиться в призначеній тільки для неї раковинці. Потрібно прикласти зусилля, щоб знайти і відкрити цю раковину, очистивши від намули. А коли знайдені перлини складаються до скарбнички, тоді видно, що всі вони, мов рідні сестрички: одного роду і з одного джерела. Бажаю тому, хто читатиме ці рядки, стати відважним шукачем перлин: не боятися ні глибини, ні відстаней між перлинами. А натомість загорітися вогнем бажання володіти цим скарбом. Той, Хто розсипав перлини неодмінно стає Дороговказом і Помічником в цьому надвисокому труді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535779
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2014
Непревзойдённой скоростью бежит волна,
В просторы Космоса далёкие уходит.
Любовь несёт в себе она,
Из сердца Божьего исходит.
Коснувшись сердца твоего,
Теплом Отеческим согреет.
Не отвергай любви Его,
Он зёрна знаний в душу сеет.
Ведь знания твои земные
Основы не имеют под собой.
Для человечества они простые,
Им всем присущий разнобой.
Отец – Творец и Космоса и Знаний,
Краеугольный Камень – Сын Его.
Стань сотворцом духовных зданий,
Познав Иисуса своего.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535772
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2014
Глухоніма бездарна ніч.
Такої не люблю.
Вся у безтямі протиріч,
В хиткій кіптяві чорних свіч.
Сама собі болю.
Болить мені моя душа
Пекучим гострим болем.
Дала спромога одкоша
І повернуть не поспіша,
Назвавшись диким полем.
А дике поле поросло
Бадиллям-сухостоєм…
Те дике поле перейду
Чого б не коштувало.
Впаду-устану-побреду,
В знесиленні, все ж, добреду
Туди де Сонце встало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535514
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.11.2014
Складне завдання – навчитися любові.
Можна прощати ворогів, прощати провини, прощати гріх, але не просто – полюбити. Хоча любов щедро проливається в людське серце Отцем Небесним.
Господь є ЛЮБОВ. Любов’ю Він відтворюється в людях – Своєму творінні.
Приймаєш Бога – приймаєш Любов.
Віддати любов іншому – не легко. Чому?
Як навчитись віддавати любов: любити?
Щось не так відбувається у нас самих, якщо існує великий супротив прояву найвищого – Бога-Любові.
Найжагучіше бажання - проявитися Божественною Любов’ю - треба відчути в серці. Сама Любов виявляє стремління.
Коли відчуєш це у своєму серці – не тримай. Відпусти. Допоможи проявитися Любові. Повір у свою спроможність!
Не легко навчитися любити. Але зусилля прикласти треба. Треба піднятися над своїм войовничим ЕҐО. Принести його в жертву Любові.
Не відразу, але в устремлінні виявляється спромога досягати. Не варто покладатися на час, бо не знаєш його термінів. Любов довготерпить, але не в млявості безсилля. Пам’ятай: кожний крок твого поступу – випробування!
Випробуй себе у спромозі полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535510
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2014
Хосен – говорять в Закарпатті.
Хосен – це користь, зиск.
Господь подбав про тебе,
Наповнивши золоту жилу
Повнокров’ям знань і відкриттів.
Натрапивши на золоту жилу,
Усе можливе забери:
Не дай добру пропасти.
Для тебе – зиск,
Жилі – оновлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2014
Не досконалою єси, людино!
Але нестримно
прагнеш у політ:
бодай хоч раз
у небеса злетіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535341
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.11.2014
Немов мідяки
Розкидав хтось на стежці.
З берези листя
Насипала дрібненьке
Під ноги владна осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535120
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.11.2014
Хмаринка біла
Куди біжить – не знає.
Неба широчінь…
Так і в житті людина
Доріг своїх не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535116
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.11.2014
«Бамбука пагін…»
Побачити б хоч раз
Зарості бамбука, мов ліси.
І чи ростуть гриби там,
Як в нас на Україні?
***
«Не дерево і не трава?!»
Та що ж таке – бамбук?
Напевно у Японію поїду
І там уздрю на свої очі
Рослину дивну цю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534925
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.11.2014
«Замети снігові – мої літа».
Їх стільки намело,
Накрило з головою,
А під покровом тим
Ще ж треба ворушитись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534640
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.11.2014
«Безбожний місяць»
До церкви не ходив,
Затявшись у безвір’ї.
Він Храмом небозвід обрав
І тут молитву творить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534406
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.11.2014
Мир Огненный живёт во мне.
Его высокий пламень обжигает.
Не то воочию, не то во сне
Необъяснимое бывает.
*
Мир Огненный звучит во мне
Молитвой о Души спасеньи.
Не оказаться бы на дне
В греха очнувшись притяженьи.
*
Мир Огненный спаси меня,
Любовью раны излечи.
Дай выстоять в твоём Огне,
И претерпеть твои бичи.
*
Мир Огненный! Я – пред тобой
Всем сердцем любящим открыта.
Я не повержена борьбой,
Душа бессмертием сокрыта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534402
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.11.2014
«Хтось сказав, що гріх наш, як грип,»
А я кажу: він, як старезний гриб.
Сидить собі. Прикривсь листочком
У людській сутності, мов під горбочком.
Заразним виявляється той грип,
Зчервивілий, хоча і білий гриб.
Інфекцію вітри по світу носять.
Гриба в свій кошик не запросять.
Червивого гриба не додають до страви,
Та грішник сяде на підсудній лаві.
Однак, червивий корінь загниває,
За гріх людський саме життя карає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2014
Ісус Христос – Господь! –
Страху неприкаяна мить.
Ісус Христос – Господь! –
У ніч, як клич летить.
Страхів нічних наїлись очі,
І кров розбурхана клекоче.
А молоти у скроні б’ють,
в безсилля ланц хрести кують.
І стогін й крик несеться в ніч,
І страх в розширенні зіниць.
Знеможені слова молитви.
Ісус Христос, дай сил для битви!
Раптовість визначила все:
Пробудження! Ось що спасе!
Почезнув страх в заціпенінні,
А за вікном – вітри осінні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534181
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.11.2014
Finita la comedia –
По світу розлетілись
Кульбаби діти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533913
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.11.2014
*
витріщилася
на білий світ жабка
щось кумекає.
*
привітний погляд
смарагдова красуня
дарує світу
*
зарослий ставок
жабеня на лататті
споглядає світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533908
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.11.2014
***
Яка утіха:
Цвіт сакури рожевий!
Аромат весни.
***
Душа страждає,
Коли весна приходить.
Чи не тому це
Що цвіт рожевий сакур
Летить, немов літа?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533698
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.10.2014
Ото вже й полуничкою мене ти називаєш,
Слюна тече до паморочень п’яно.
Знемоги почуттям вершки мої спиваєш,
Звучанням насолоди forte-piano.
Залишим на тарілці пристрасті сліди
Загуслим кремом святої полуниці.
Від першодотиків в оскомний щем ввійди –
Твоя навіки полунична жриця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2014
Молитва в Небо
За долю України:
Боже, спасай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Ранкові роси –
Кришталевий передзвін
Лугів квітучих.
Лине пісня в небеса,
Сонця схід вітаючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
Ищу причал своей душе
Средь мира бренного земного.
Полёт застыл на вираже
По направленью Неба строго.
*
Не на Земле ищи причал,
Ведь мир земной исчезнет вдруг.
Ищи Начала всех начал,
Тебе Советник Он и Друг.
*
Земных причалов не ищи,
Совет на Небе твой.
Но на земное не ропщи
И верой твёрдо стой.
*
Земная жизнь так коротка,
Бесценны её дни.
Но Памяти живёт Река,
Где вечности огни.
*
Причал твой там и там твой Дом,
И там твоя семья;
И бесконечности Огром,
Где вечно буду Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Не сняться гори – на яву
Я бачу дивну їх красу.
Стрімкі вершини – ліс камінний,
Суворим спокоєм незмінний.
Вершинам хмари по коліна,
У кожної гладенька спина.
Сюди орел не долітає,
А роси – сонце спопеляє.
Мовчання тут. Ані шелесне
Від споглядання серце тисне.
Тут Голос Вічності в Мовчанні,
Земля у кам’янім убранні.
Буття людей немає й сліду.
Землі краса твердого виду.
Вершини протикають хмари,
А хмари – знизу, мов отари.
Десь там внизу зелені луки,
Громів й дощів далекі згуки.
стежками люди босі ходять,
і сміх й печаль вверх не доходять.
Своя тут неземна свобода,
Вершин правічна неприступна врода.
Космічних сфер тут музика звучить,
Чарує споглядання дивну мить.
Завмер тут час і тиша ріже слух,
Один Господар тут. Тут Вічний Дух.
У спокої поміж вершин витає,
Історію Землі лише Він знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Ти почорніла від жаги,
Піщинко вищого ґатунку.
Цим надаєш мені снаги
І я бажаю твого трунку.
Твойого тіла гіркоту,
Мов каву в собі відчуваю.
І ось уже я допиваю
Останню краплю на льоту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
згорає осінь
червоним листям кленів.
печаллю-сумом
верба журлива віття
у воду опустила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
В ин-нете содержится большое количество информации о происхождении этого наикратчайшего стиха. Интересующиеся могут пополнить свои знания и использовать их в своих творческих попытках. Но я не об этом.
Сразу выскажу своё сожаление по поводу встречающегося несерьёзного отношения к этому жанру. Исхожу из того, что стихотворный жанр ХОККУ (ХАЙКАЙ) возник, как часть философии ДЗЕН, что само по себе не может быть не серьёзным. И, чтобы пойти правильным путём в творчестве,
Нужно хотя бы элементарно познакомиться с положениями этой философии.
Не скрою, что моё уважение к хокку возникло именно таким путём. Да, у нас свой менталитет, но, считаю, что из восточных культур нам есть чему поучиться. И это – культура написания хокку. Многим этого не достаёт.
Конечно, не каждому дан Дар поэтического слова. Но горячее желание постичь даёт свой результат. Нерифмованное стихотворение ХОККУ или ТАНКА (из его первых трёх строк и отделился ХОККУ), имеет свою внутреннюю гармонию, то есть меллодию. Смею утверждать, что безэтого чувства получаются несовершенные хокку. Добавьте к этому неумение смотреть и видеть. А это и есть философия ДЗЕН.
Желаю всем глубже познавать жанр ХОККУ и ТАНКА.
Стремиться к совершенству в своём понимании мира вообще и мира поэзии. Совершенствовать СЛОВО, которое выходит из твоих уст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2014
Як вдалося це слово – ВІДЦВІТАЄМ –
Реалістичне, ясне, в ціль разюче.
Так! на весні життя ми розквітаєм,
А осінь кожному знайома неминуче.
В сезон осінній душа ввійшла, одначе,
Та молодість невидимо присутня.
У розпачі не журиться, не плаче,
Бо сила духу їй дарована могутня.
Хай осінь листопадом нас стрічає,
А нинішня й снігами вже лякає.
Бажаю вам не стрінутись з відчаєм,
Душа стежину в Вічність добре знає.
Поезія – нам допомога в ПЕРЕХОДІ,
Коли зима настане з вітровієм.
ТВОРЕЦЬ стрічатиме поета у ГОСПОДІ,
Не дарма слово в душі людські сієм.
Поетові не гоже відцвітати,
Його душа у ВІЧНОСТІ звучить.
Веселкове слово буде в СОНЦІ грати,
В БЕЗКІНЕЧНІСТЬ світу воно мчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
«Чому ти вибрав осінь для розлуки»,
Де щирість почуттів плоди приносить?
Не наражай мене на серця муки,
Весни повернення кохання просить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
щербатий місяць
в ставок старий заглянув
та й утопився
тепер із дна щоночі
на небо зазирає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531713
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.10.2014
***
Іще не пізній вечір. Після активно проведеного дня насолоджуюсь тишею кімнати.
Відпочиваю в глибокому кріслі. Поряд на журнальному столику красується букет городніх осінніх квітів. Раптом кімнатну тишу порушив дивний голосний звук схожий на сюрчання. Дивно, але відразу і не розпізнала на що він схожий, а скоріше навіть настрашилася. Звук повторився з інтервалом у кілька хвилин. Потім десь близько півночі той самий звук пробудив мене. Аж тут після невизначеного емоційного стану мене осінило: ЦИКАДА! І відразу якось подумалося, що тут, у кімнаті, їй не вижити. І тому то саме цей нічний голос здався таким сумним, я б сказала: у мінорному ладі. А той вечірній звук був веселіший, дзвінкіший.
Поясню: цикадою, на японський манер, я називаю нашого українського цвіркуна,
Який все літо і в теплі осінні дні так сюрчить на полях у травах. А на японський манер тому, що прочитала багато тривіршів хоку на цю тему. Яка вона незвично приваблююча оця японська цикада! Які проявляються настрої у її співі:
І веселий, і сумний, і замріяний, і залюблений… Тому, зрозумівши що це за гість з’явився в кімнаті, я відчула також декілька настроїв одночасно: і захоплення від так близької зустрічі і невимовний смуток, адже розуміла, що тут вона проспіває свою прощальну пісню. Іще одне: -цвіркуна-цикаду я власноруч принесла додому з букетом осінніх квітів. Усе розказане викликало хвилю сердечних почуттів, які вилились у тривірш:
Сумно сумно так
звучить прощальна пісня.
Цикада плаче…
***
Якось на початку жовтня
Поглянувши у вікно була вражена зміною кольорів. Стояла і дивилася заворожена промовляючи:
Зелене й жовте…
За вікном осінній бриз –
Мряки сонний штрих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531710
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.10.2014
Зажура-осінь дивиться в віконце.
Так мало ласки і тепла жовтневих днів.
Все нижче обрієм веселе сонце,
Темніша й довша вже пора осінніх снів.
Зажурена життя нестримна осінь,
А очі дивляться у невідому даль.
Прощальні журавлі летять крізь просинь,
Їм рідну землю залишати, ой, як жаль.
Журиться душа, бо треба залишати
Краї, де стільки років прожила.
Там, куди йде, як буде ще не знати,
А все, що тут було – усе пережила.
Тому й краї ці дорогі, і люди, і оселі,
Земля, життя, що дарувала й силу…
Та в небеса злітають вже орелі,
З собою забираючи пташину білу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014
Надходять дні рядками слів натхнених,
прообразами снів летючих;
слізьми печальними дощів щоденних,
ниттям у серці ран болючих.
Та поки що цього немає,
Іще далеко дні плакучі;
Розпуки серце ще не знає,
Безсонням ночі не тягучі.
Веселощами дні ще повні,
З розгону з літа увірвались.
Бувають ночі вже холодні,
Та дні ще теплими зостались.
Але для днів уже прийдешніх
Прогноз звіщає холоднечу.
І ночі йдуть в пітьмі кромішній,
Страхи запустять поза плечі.
Та що це я вас так лякаю,
Плету про осінь небилиці?
Чи правда це - сама не знаю,
Не реагуйте на дурниці.
Бо осінь – вдатна чарівниця
прикрасить землю всім на диво.
Картин осінніх витівниця
Й Поезій вміло творить чтиво.
Почну про осінь говорити
З захопленням і справді гарно,
Ніхто не сміє боронити
І її ґанити намарне.
Всі пори року є бажАні,
Усі красою неповторні.
Творцем нам у любові дані,
Зневажливістю непоборні.
Любіть весну і літо й зиму,
І осінь, підсумком значущу.
А в них очам красу всезриму,
Й життя присутність всюдисущу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Котел кипить
Наповнений людською кров’ю.
Зради чорний тлум
Не дочекається матуся сина,
І діти батька виглядатимуть повік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525715
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.09.2014
На поезію Станіславської Адель
Збірник поезій – НАТХНЕННЯ
***
Пішла і загубилася в тобі
Поміж принад душі і зваби тіла.
Не знаю вийти як, зарадити собі,
Та до проблем моїх не маєш діла.
Торкнуся рук, але вони
Мене не хочуть обійняти.
А очі вже не чарівні
І почуттями не пройняті.
Схололе серце вже не гріє,
Любові в нім не стало.
Душа збайдужіла, не мріє,
Слів для розмови мало.
Зайшла в гущавину глуху,
Нема тут відгуку надії.
Завмерла від перестраху,
Без сподівань німію.
Для чого я прийшла сюди,
Зима мене тут стріла.
Я розчиняюся в тобі,
Не залишаю сліду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
*
«Що вірш? Ума дзвінкоголоса птиця»
На всі вИпадки життя годиться.
І сміх і сльози: все принести може.
Благослови поета, Господи, мій Боже.
*
«По різному ту пташку ми цінуєм»
І золоте перо поетове цілуєм.
Тож хай те золото не іржавіє,
Хай людські душі золотом засіє.
*
«Коли ж із думкою зрідниться мова»,
Народиться тоді і пісня нова.
Поет народиться і слава його злине,
І слово у народі не загине.
*
«Засяє слава, як нова планета»,
Ім’я народиться відомого поета.
Він слово істини народові приніс
І до небес осяяння возніс.
*
«Коли ж у віршеві самі темноти»,
На кожнім кроці злами, повороти,
Тоді такого вірша не шануй,
Тоді за поетичним словом ти бануй.
*
«Хай буде вірш, як прозірна криниця»,
В ній силу черпає поетова десниця,
В ній мудрість черпає поетова душа,
Вона любов’ю серце ороша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525558
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 24.09.2014
Я – Осінь! У вінку кленовім
І з гілкою калини у руках
Іду по райдуги місточку новім,
Несу усмішки щирість на вустах.
Зелений погляд посилаю
У чисту неба просинь.
Полів багрянцем промовляю:
Я – Чарівниця Осінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014
На вірш Тегерешвілі Андрія
із збірки поезій – НАТХНЕННЯ
Я лісовою мавкою прийшла
В твоє століття, душу тут зігріти.
В твоєму серці прихисток знайшла
І тут по-новому навчаюся любити.
Ніхто мене не кликав. Я сама
Вирвалася з тьми безодні.
І повернулась не дарма:
Новим життям живу сьогодні.
З зимових снів сопілка пробудила.
Білявкою являюся в твоїй епосі.
По хащах лісових гуляю сміло
І не боюсь поранить ноги босі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524867
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.09.2014
На вислів Р.У.Емерсона
Слід першопрохідця
Туди не йди, куди веде дорога,
А де її нема – туди рушай.
У серці з вірою святою в Бога
Першопрохідця слід там залишай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524639
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.09.2014
Текст вірша вміщує в собі інший текст, який читається по першому рядочку кожної строфи виділеним шрифтом. Це вірш Олексія Тичка
«БРАНЕЦЬ САМОТИ»
Віршовані строфи написані дещо жартівливо на тему цього вірша.
1
У НАТОВПІ ЩАСЛИВИХ ЦЕ НЕ Я
Який щасливчик з мене небораки?
Любов між нами – вигадка твоя,
На вигадку цю гавкають собаки
2
ТО ТІЛЬКИ МАСКА РАДОСТІ НА ШКІРІ,
та в дійсності - усе не так.
З тобою дні не свято – будні сірі,
А їх прикрасити я не мастак.
3
ЩОБ ЗАХОВАТИ ДІЙСНІ ПОЧУТТЯ,
Приходиться кривить душею.
А за брехню грозить стаття,
Не прикривайся, друже, лжею.
4
ГРИМАСИ БОЛЮ І СЛІДИ ЗНЕВІРИ
Ніколи не показуй на обличчі.
Усе це викликає розтяг шкіри,
Тож для емоцій місце на узбіччі.
5
БО Я НЕ ТОЙ І ТИ УЖЕ НЕ ТА,
І що між нас було – усе скінчилось.
Залишилась зневіра й пустота,
а що пройшло – уже не відновилось.
6
ХОЧА ЛИШЕ ДВІ ОСЕНІ ПОЗАДУ,
Й, здається, не такий вже довгий строк.
Після розлучення даємо собі раду:
Не маємо взаємин ні морок.
7
ЯКБИ У ТРЕТЮ З ЧИСТОГО ЛИСТА
Прийшлося починати все спочатку,
Я не підняв би на плече хреста,
І не поніс би через вузьку кладку.
8
НОВИЙ СЦЕНАРІЙ СКЛАСТИ ЛИСТОПАДУ
Узявся б я з останніх своїх сил.
Всі режисери залишилися б позаду,
позбулися б летючих своїх крил.
9
ПИСАТИ, ПІДБИРАЮЧИ СЛОВА,
і попадати вдало в кожну риму,
доскіпливо старався б я
і таким чином втрапив би до Риму.
10
ПІДКРЕСЛИТИ ЧЕРВОНИМ ІНШІ ДАТИ
Уже не маю інтересу я,
і не цікавився й не хочу знати,
якою є реакція твоя.
11
У ТЕКСТІ НІ БАЙДУЖОСТІ НІ ЗЛА,
Усе мені, як кажуть, по цимбалах.
Мені начхати на того козла
З яким ти ночувала по підвалах.
12
НЕ ДОПУСТИТИ БІЛЬ ГІРКОЇ ВТРАТИ–
Ідею цю також ти зачала.
Тому прошу: ідей не підкидати,
Бо моя участь в ній будЕ мала.
13
АЛЕ Я ЗНАЮ, ЩО НЕ БУДЕ ТАК,
Бо все одно свою зреалізуєш.
На крок я поступлюсь. Відтак
Ти вже сама своє запрезентуєш.
14
БО ДОЛЮ НЕ НАПИШЕШ НА ПАПЕРІ.
Вона сама напишеться між нами.
І, як не візьмуться на засув двері,
Не буде миру у сімейній драмі.
15
КРУЖЛЯЄ У ЧЕКАННІ ЧОРНИЙ ГРАК.
Вдивляється кого б це йому з’їсти?
Мене побачив: друже НЕБОРАК,
Дозволь голодному праворуч сісти.
16
НАДІЇ ВІН КЛЮВАТИМЕ ПОМЕРЛІ,
І до смаку всі прийдуться йому.
Поїсть усі, не стане якась в горлі,
І не подякує – не знатиме кому.
17
Я ЗНОВУ БУДУ БРАНЦЕМ САМОТИ
і сам собі писатиму ідеї.
Душі щоб спокій якось віднайти.
Гулятиму самотньо вздовж алеї.
18
СЛУГОЮ І ЗАРУЧНИКОМ У РИМИ
Я буду знову й знов перебувати.
в союзі дружньому зійдуся з тими,
хто дружбу не рівняє до зарплати
19
ВІДДАМСЯ НОТАМ, ДЕ ЗВУЧАЛА ТИ,
Переживатиму минуле і майбутнє;
Бажаючи Вселенну всю пройти,
Де неповторне почуття присутнє.
20
А НОЧІ БУДУТЬ ДОВГИМИ І ЗЛИМИ,
Де я у праці загублю себе.
У безкінечність літ піду, у зими.
Там неодмінно віднайду тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520441
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 30.08.2014
«Заплутавсь вітер у волоссі»,
Шалений вітер буревій.
Чи то насправді, чи здалося:
сльоза блищить в гущаві вій.
Ой вітре, вітре буйнесенький,
Чом розтривожив так мене;
Чому не йде мій милесенький,
Любити чом не присягне?
А я дівчина молоденька
Всю ніч не сплю – його чекаю.
Люблю козака вірнесенько
Й до віку в тім ся не розкаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014