| Сторінки (13/1280): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Коснулась осень ледяным крылом
Травы… судьбы… Рубиновые кисти
Рябины – загрустили за теплом.
В дань лету – клёны побросали листья.
Без позолоты, скрючившись, дрожат,
Гонимые по призрачному следу…
Так, остывая, мечется душа,
Когда в ней осень празднует победу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686906
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2016
Зростали кавуни у реготі симфоній
Палкого сонця та дощів рясних.
Красуються у грядки на долонях,
Зчервонюють солодкозвучний сміх,
Прихований під полосаті ребра…
Неси до столу! Шкірка смачно репне –
Цукрова м’якіть! Цей, гляди, достиг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2016
Собаки гавкають, та караван іде,
Збираючи історію на низку.
Мішок пустий, що часом лиш гуде,
Чіпляючись за гак, втрачає мізки,
Бо не змінити пустотою стан,
Що сталося - того не повернути.
У спокої залиште караван,
Бо гавкіту - давно уже не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Острый меч.
Острый меч
Может краем зажечь
От родного огня
Искру нового дня.
Может – болью сверкнуть,
Эту белую грудь
Резким взмахом рассечь,
На погибель обречь,
Не жалея ничуть.
Может в ножнах уснуть.
До войны, до поры,
Дремлет, памятью скрыт,
В глубине, недвижим,
Много вёсен и зим…
Как на солнце сверкал,
Клятву верности дал -
Ты умеешь скрывать.
Лишь его рукоять
Редко гладишь слегка…
Да глядишь свысока
Сквозь доспехов разрез
Как страдаю я без…
Не вынашивай ложь!
Ты очнись, растревожь,
Развенчай,
Привечай,
Хоть на кончик меча
Нежный шёлк положи…
Не томи…
Покажи
Чувства острый клинок
У истоков реки…
Устремись.
Рассеки
Все ущелья преград,
Отступи,
Но на миг.
Властно заполони,
Чтобы вырвался крик
С небывалых вершин.
Вмиг взлететь – разреши
Нам – в безумство побед.
О тебе, о тебе
Каждой жилкой дрожит
Скал раскрытый просвет…
Или сил больше нет?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042#com2854615
[i](Навеяно данным произведением. Спасибо, Лина!)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686349
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016
***
[b]Улянці Задарма та Богданочці, чудовим жінкам, матерям, дружинам і прекрасним поетесам.[/b]
***
Дві зірочки, дві мрії, дві ріки
Одна руда, як вугіль чорна інша
Як дві Франківська Бистриці-ріки
Хвилюються, даруючи нам вірші
[b]Улянці Задарма[/b]
***
Підвладні їй і равлики, й дракони,
Казки, вірші ліричні - все від Бога.
Віват, Надюшо! Дайте їй корону!
Святкуй, Принцесо, першу перемогу!
***
[b]ЛІНІ ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона одна така. Ніяких збігів!
В її віршіх - кохання владний сміх.
Ще заспіва колись старий Чернігів
Нові пісні зі слів твоїх.
***
[b]ПРО ЕЛЮ (Дорофеевську)[/b]
В нашу подорож незбагнену
Доля щедро дала Єлену,
Що приїхала швидкоплинно,
Щебетала нам безупинно,
Обіймала, вкривала леготом,
Оберегом була і реготом,
Наша Ліра та наша Муза,
Наше сонечко, шар із лузи,
Щебетушка та веселушка!
Ти – найкраща моя подружка!
***
[b]МАР’ЯНЦІ ТИСЯК[/b]
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Навіщо нам чужі та інші?
Як чисті води рік гірських
Із вуст її стікають вірші
А в них – кохання кожен штрих.
***
[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла усмІшка. Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки. Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива, чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива, хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
[b]Тетяні Лавинюковій[/b]
***
Аж домашнім теплом повіяло,
Здобним тістом від пирогів,
Щедрих рук розкидала віяло,
Не шкодуючи теплих слів.
З містом мрії усіх знайомила,
Годувала та берегла.
Освітила дорогу променем,
Серця часточку віддала.
***
Від усіх подружок-гостей Івано-Франківська тобі, Таню, велика дяка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.08.2016
Усім – доброго дня! Зі святом, друзі!
Хочу поділитися з вами своїми враженнями від фестивалю «Мовою серця» в Івано-Франківську, організаторами якого стало молоде подружжя Роман Бойчук та його дружина Оля Бреславська. Красно дякую їм обом, а також усім, до того причетним. Вражень – море!
Ото ж, почну. Біля входу усіх зустрічав великий плакат фестивалю – не переплутаєш! І звісно, багато охочих – зробити фото на згадку. Тут ми знайомимося-обіймаємося, «розвіртуалення» іде повним ходом!
Ну, ось заходимо з вами в приміщення «Просвіти».
Тут можна пройти реєстрацію, покуштувати кави з печивом, залишити на стенді свої книжки (дяка – тим привітним жіночкам, що радо зустрічали).
Тут автори виставляли свої друковані видання. Серед них – збірочка «СОНЯЧНІ РУНИ ПОЕЗІЇ», де є мої вірші, вірші Наді Капінос (Улянки Задарма) та Серго Сокольника.
Далі – виставка художніх робіт наших талановитих авторів Руслана Трача, Наталії Бороденко та Галини Різничук – в холі і в залі.
І кругом – хлопці та дівчата, вбрані в костюми часу, коли жив і творив Іван Франко. Це відразу настроює гостей на атмосферу свята.
Зала поступово заповнюється людьми, хтось знайомиться, хтось радо вітає тих, з ким давно не бачилися, розсідаємося, кучкуємося, поглядаємо на сцену…
Пам’ятаєте, як у класика:
«Театр уж полон, ложи блещут
Партер и кресла - все кипит,
В райке нетерпеливо плещут,
И, взвившись, занавес шумит!»
Перед захопленими глядачами розгортається міні-спектакль про нашого класика Івана Франка: його жінки, його кохання, його драма, що вилилася у збірку «Зів’яле листя». Вистава показана театром-студією "Талант" з м.Долина, Івано-Франківської області, керівник – шановна мама Романа Бойчука. Молодці!
Власта Власенко – незмінна ведуча фестивалю. Дуже сподобалася. Уклін їй низький.
Нарешті починається саме та частина, в якій будуть виступати запрошені автори. І тут – нежданчик! «На полі – заміна!» Поважний голова журі Євген Михайлович Баран складає свої обов’язки, прощається, і знайомить публіку з новим головою - Сергієм Лазо.
Влада «Піночета» скасована!!! (Йой-йой, це не мої слова, так нашого вельмишановного п.Євгена охрестила ведуча). Хіба б я посміла хоч щось сказати погане на адресу жіночому квартету з новим Головуючим? Ні в якому разі! Отже:
Дранчук Йордана – бард, фотохудожник, лікар, поет, композитор та музикант.
Леся Мудрак – письменниця, перекладач, громадський діяч, а яку пише еротику – мама моя!
Тетяна Череп-Пероганич – письменниця, журналіст, громадський діяч.
Тетяна Белімова – автор трьох книжок прози, новел та оповідань, автор статей та підручників, філолог.
(Це все з презентації членів журі, що були викладені на сторінці фесту, окрім регалій, ви вже вибачте, що не перераховую усіх).
І головуючий - Сергій Лазо, особистість, яку охрестили «людиною-оркестром».
«А як інакше назвати людину, яка одночасно артист, музикант, співак, композитор, поет, драматург, продюсер, модератор культурно-мистецьких імпрез? Серед виконавців його пісень багато талановитих артистів, автор 19-ти книжок і шести дисків. Член Спілки письменників та спілки журналістів України. Йому, як поету і композитору, належать такі відомі пісні, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди»... Концертує, нерозлучний з гітарою. Великий шанувальник джазу. Любить своїх читачів, слухачів і надіється на щиру взаємність». (Ось що знайшла в інеті, і можу сказати з власних вражень, що він такий і є)
Ну, і переходимо до авторів-виконавців. В мене зібрані фото всіх, хто так чи інакше вразив своєю поезією. Запам’ятався цікавим твором, чи оформленням номера, голосом, чи виконанням, чи просто шокував, ввів в «ступор»(і це – поезія???), таких було небагато, але були і такі.
Члени журі, оголошуючи результати голосування, робили заяви, що їм напрочуд складно було обирати конкурсантів серед тих, хто подали заявки на фест. Тепер, коли ми прослухали багато віршів та пісень, я їх розумію. Проте їх вибір переможців конкурсів часом таки дивував . Враження, що підбирали «по своєму образу і подобію». ))) А втім, може саме так і було?
ПЕРЕМОЖЦІ:
Номінація
"Поезія про кохання"
1 місце - Надія Капінос Nadya Kapi-nos
2 місце - Оксана Шевців-Мазур Оксана Шевців-Мазур
3 місце - Мар"яна Тисяк Marjana Tysjak
Номінація
"Авторська пісня про кохання"
1 місце - Жарікова Ліза Yelyzaveta Zharikova
2 місце - Олександра Малаш Sanya Malash
3 місце - Марися Лавра Марися Лавра та Невідомський Міша Miha Nevidomskyi
Номінація
"Еротична лірика"
1 місце - Оксана Шевців-Мазур Оксана Шевців-Мазур
2 місце - Русана Гордієнко Русана Гордієнко (Rusana Gordiyenko)
3 місце - Уляна Дудок Ulyana Dudok / Людмила Лінник Людмила Лінник
Вірші деяких конкурсантів, учасників та членів журі я викладу окремим постом. Все, що змогла знайти в інеті. Вибачте, якщо можливо знайшла НЕ КОНКУРСНИЙ вірш. Важко шукати авторів, іще важче – вірш, не маючи його назви. )))
Але бажаючі – можуть і самі пошукати.
До 18ї години, звісно, всі трохи потомилися. Дяка організаторам та спонсорам фесту за каву, чай, печиво та пиріжки. Це теж підтримка, і неабияка, для всіх. Не обійшлося без сліз у фойє, але більше все-таки було радісних посмішок, коли усіх переможців та учасників з дипломами фестивалю запросили на сцену – для спільного фото.
А потім – іще були пісні і багато віршів у Гранд-кафе. Шанс для тих, хто за браком часу не встиг виступити зі сцени. Невеличкі накладки, які певно врахують наступного року, коли буде другий такий фестиваль.
Бо таке свято – повинно продовжуватися. Я рада, що ми були свідками та учасниками започаткування такої доброї традиції.
[i](основні фото з фесту у мене на ФБ, а тут, вибачте, виставлю, але підписувати не буду - це забирає багато часу)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Вірші деяких конкурсантів, учасників та членів журі. Все, що я змогла знайти в інеті. Вибачте, якщо можливо знайшла НЕ КОНКУРСНИЙ вірш. Важко шукати авторів, іще важче – вірш, не знаючи його назви. )))
Читайте, аналізуйте, обирайте те, що вам ближче до душі. На хвилинку уявіть себе на місці журі Фестивалю, що вже поступово стає нашою історією.
##########################
[b]Єлизавета Жарікова[/b]
***
Я нікуди не йду
Крім спраги німої трави
(пісня)
1.
Це як у снах,
Де зрослися міста, де нічого, крім себе…
Коло вікна
Задивлятися в тишу морозного неба.
Небо шорстке,
Сіроковдряне небо кудись відповзає,
Все не таке,
Все пручається, голе, слизьке і безкрає.
Дивлюся на фото людей, де вони посміхаються,
За що б зачепитись у світі: усе нетривке таке,
Скажи тим, хто прийде погрітись, нехай залишаються,
Усі феєрверки в пітьмі, як сигнальні ракети.
Але,
Приспів
Я нікуди не йду, я лишаюся тут і даю тобі руку,
Я буду триматись за тебе — і знов буде світ наш простий і живий,
А потім, на виході з літа, нічого, нічого не буде на світі,
Крім спраги німої трави,
Крім спраги німої трави.
2.
Вікна горять,
Їх багато, вони поцейбічні, не гріють,
Сіре звіря
Причаїлось, затихло, дрімає і мріє.
Хто б відгадав
Що чекає за рогом (куди б його дітись?).
Буде вода,
Навесні буде просто вода хлюпотіти.
І діти шукатимуть неба в калюжах побрижених…
Якби пригадати, чого так запекло хотілося…
Неназване так проступає печально і ніжно,
Що деревом стати або на шматки розлетітися.
Приспів
3.
Це як завжди:
Світ тікає, коротшають наші хвилини.
Де не сиди,
Не сховатись від цього повільного плину.
Що є для нас:
Десь дитинство стікає і піниться в ринвах,
Вітер і час
І далекого неба пекучі жаринки.
Дивися, як місто засніжене спить і здригається,
Уривками слів: чи анафема, чи алілуя…
Дерева стоять на молитві крізь ніч неприкаяну,
І янголи нашими снами таємно листуються.
[b]Уляна Дудок [/b]
***
а постіль пропахла кавою
до локонів мідно-корицевих
все місто здавалось забавою
з монетами стертими лицями
полотна ще дихають румбою
і дотиком пальців шовковим
були ви мадонною згубою
осіння богине любови
а місто примхливо нахмуриться
продовжить свої карнавали
чужою прокинеться вулиця
де ми так нестримно кохались
(з нової збірки поезій "Дім з верандою для мрій" (2013)
[b]Русана Гордієнко
НАДІЯ[/b]
***
Голоси і ритми
Предків
Сплітаються в генах
Бездоганно
І не повторити ніяк
Солов"їної пісні
наспіваної вспак.
Мій сонячний знак
На твоїх передпліччях
лишився
з сАмого ранку.
Я - куртизанка.
Куртизаню віршами
Малюю картини
мазками,
стукаю серцем,
як в мами
і болЮ
спогадом карми.
Бери мене
майже задармо -
За сонячний промінь,
за запах полину...
За сміху розмінну монету
Продається ціла Планета
мОїх світів...
У Захід примарний
знов відлетів
твій журавель..
Сутеніє...
Небесні сині
нині
"при надії"...
[b]Наталя Баницька
ЖИТИ ВАРТО…[/b]
***
Шукаю притулку у хвилях замріяних трав…
(із записів Мавки)... (Лізо… Маріє… Марто…
Я вас колись… я усіх вас колись – кохав…
Я – вас кохав…
а тому, мабуть, жити – варто…)
Шукаю притулку… на сьому свою висоту…
Все – уже сталось… й нічого не може статись…
(Я вас... Маріє... Лізо… і навіть – ту,
що просто йшла,
щоб ніколи не повертатись…)
І знову пірнаю - на сьому свою висоту…
Море – безмежне!… усі ілюзорні звуки…
(Я вас… Маріє… Марто… і навіть – ту…)
“Тату, візьми мене,
як колись, на руки!…”
Де мої трави… роси… просто скажи – де я?!
Море – безмежне! небо моє так низько!..
Чуєш, колише Всесвіт знову нове ім’я……
Чуєш, гойдає вітер
легко чиюсь колиску…
Боже!.. колише вітер знову колиску ту…
Світ збожеволів… бачиш?... світ – пакував валізи…
Світе, скажи,чи мав ти хоч якусь мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я вас – безмежно ніжно…..
……………………….Марто… Маріє… Лізо…….)
[b]Людмила Лінник[/b]
Сама собі не сподівалася))
Від ліхтаря подала свою писанину на Всеукраїнський фестиваль-конкурс Мовою серця, лиш тому, що в Франківську, а я зараз не надто мобільна)))
Аж тут виявилось, що вона (писанина та) в мене - еротична ;)
Таке - ІІІ місце в номінації "інтимна лірика - еротична поезія" :)
Ну, що я вам можу сказати... Несподівано. Приємно. Знаходжу в собі нові грані. Якраз пора ;)
Щиро вдячна організаторам Оля Бреславська Roman Boychuk! Знаю, наскільки непросто в наш час щось таке організовувати! Ви мега-супер-круті!!!
Спасибі членам журі за працю. Це також нелегке випробування ;)
Вітаю переможців! Оскільки нікого не знаю, то й не тегаю, сорі.
Окреме спасибі і вітання Rusana Gordiyenko енд компані! Дівчата, ви таки нереально круті!
Руся - ти моє натхнення. Моя Провідниця! Може, й не писала б взагалі, якби не ТИ!
Котичку, Andriy Savka, ти якраз вчасно приїхав)))) Соняшники - соняшні! Дякую :)
Ну і сам конкурсно-еротичний вірш)
***
Ти мене твориш.
Своїми обіймами,
Цілунками, поглядом.
Я справжня, там, під одягом,
Де тільки ти мене бачиш.
Розплітаєш волосся –
Пахне ромашкою.
Тріпочу пташкою
В тебе на плечі.
Сумні орачі
Перекрають мої поля.
Натята на скибки земля
Віддаватиме вогкий дух...
Там колись зеленів спориш...
В тиші зашелестиш
Колосками пророслих сліз.
Створи мене вільною!
Ти ж можеш!
Фатою весільною
Снується туман...
Іде караван
Лякливих моїх бажань.
Без вагань
Ти б їх здійснив.
Вчора мене створив,
Нині – зломив...
Що тобі?
Я – земля.
Зорана, покалічена,
Твоїм слідом помічена.
Стежку витоптав
Через серце.
За що мені все це?!
...
Твориш мене – твори.
[b]Оксана Шевців-Мазур
***
СОН ДАНАЇ[/b]
Ловила рибу. Срібні брижі хвиль
Накочувались лоскотом і сміхом.
А риба плюскалась — така потіха,
А я легка допоки… але тихо!
Лиш павутинка золота, де криль-
ця пташки перелітної весни,
Як подих-дотик зніженого сонця.
Підшкірні пестощі чи просто сон це?
Як спурх метелика, як стиск долонь цей
Скрадливий порух вуст: засни, засни.
Ловила рибу. Сонні блиски хвиль
Ліниво огортали чуле лоно.
Така наївна і необоронна,
Ріка ураз зробилася бездонна
І уневажнила вагомий біль.
Медвяна повінь золотим дощем
Зліпила вії у солодку втому,
Вгадала путь до місячного схрону.
Останній спротив, а затим судомно
Кричала так: іще, іще, іще!
Впустила рибу між колін, і звив-
на течія дражнилася лускою,
Тікала і не мала супокою.
І золоті кайданки… що ж ти коїш…
Ловила рибу. Дощ мене зловив.
листопад 2011
[b]Надія Капінос
Ріо-ріта[/b]
***
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
[b]Леся Мудрак
Stop[/b]
***
Stop!!! Оче-ви-дно,
дно видно, о-о-о!
Он, диви: — Чи Ви?
Чи не Ви:
отче,
лечо,
мачо…
В голові —
гном плаче.
…чап-пач-чап…
ходять сльози в очах:
Ізольда без Трістана
пережила три
стани,
а не…
Олжа?! жало —
у ло-
ні?! —
ло-
па-є…
Віп- пів-
екстаз —
узами шлюб-ни-ми —
враз…
А чи акбол, любка, є?
І — STOP!
Знову — на пост?!
Фортуна нутра
виголошує тост:
– За тебе, за мене,
за наше дитя…
…Тибет для нас — табурет.
чи терубат —
все глибше — назад…
Dasein,
спивай
те,
що вихопив місяць, а-а-ай! —
пивом мови цих тіл:
ось, тихцем — коло з кіл…
Лік?..
Оволодів оловом, оводе?
То ж — STOPPP!!!
ай-ай!
…дна таки не видно!
[b]Ліна Ланська
ТАЇС[/b]
Ти втомилась застиглій вежі
Готувати терпкий аніс.
Хтось за нами невпинно стежить,
Може доля, моя Таїс?
Крапля лоскітно пестить груди
Проганяє всебічне зло...
Не зніма лиш вуаль полуди -
Потьмяніле душевне скло.
Чару повну хмільної браги
Наливай, не сп"яніти більш.
Де знайшла ти стільки відваги,
Віддаватись за мідний гріш?
Перекреслити як минуле,
Влада з пристрастю розійшлись?
Спрагле тіло і серце чуле,
Подаруй мені, як колись...
Що ті вежі, гетеро люба,
Велич влади - кінець меча.
Коли точить смертельна згуба,
Обійми, прожени печаль.
Переможець - обранець долі,
Лиш один може, на мільйон.
Без кохання безсилі й кволі,
Не звінчає нас Вавилон.
Амазонко, давати відсіч
Ти втомилася ворогам.
Моя слабкість, мій щит зусібіч,
В сріблі викликом стань богам.
[b]Мар'яна Тисяк[/b]
[b]Десь там…[/b]
Десь там….
…де падає зоря…
Вже догора мій світ без тебе!
І похапцем шматочок неба
Краду. .. обпікшись....
спрагло я!
…Твоя….
Забувши…..
хитрість лихваря
ввіряю скарб наївно-щиро:
любові втомлене вже Диво
лукавій звабі…..
Звіздаря….
…пітьма…
Йдучи самотні
ночі вбрід,
закутавшись в густу розлуку,
шукатиму очима руку,
що наш запалить….
змахом світ!
…Політ!..
А він –
безпечно і грайливо:
то тут, то там моргне здаля….
Жорстокий! Знає, й Вічність я –
Його!.... забуто-
норовлива…
…щаслива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
[quote]«Ірино, якої космічної втоми мені додало це літо! А скільки було надій-сподівань! Тож шукаю тебе серцем і вухами, очима і душею, словом і молитвою - не зникай і не губися ти, вічна лампадка любові, турботи і добра, світла чистого, легкого, слова красивого, думки мудрої, почуття, народженого справжньою душею справжньої жінки»
[i]Невідомий[/i]
[/quote]
Я – не зникаю, НЕ ЗНИКАЮ!
В чужих світах себе шукаю,
В чужих, незнаних, рідних, інших
Шукаю долю, мрії, вірші…
Я на фесті була присутньою
Попри всі негаразди з суддями,
Попри присуди-заборони.
Під Романові охорони,
В коло приязні, в друзів коло
Я потрапила. І навколо
Розцвіло-понесло покликало!
Розливались обійми ріками,
Очі щастям цвіли та радістю,
Нових зустрічей квітли райдуги,
Та котилися сльози залою
Слів сокритих, що не сказала я…
Не сказала. Не мала змоги.
Та раділа я перемогам
У піднесенні, на підйомі
Всіх: знайомих та незнайомих!!!
Всіх люблю я! Усім вітання
З фесту «Лірика про кохання»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685397
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2016
Я уезжаю…
И что-то ломается…
Нужное… доброе… светлое… важное…
Будто глухая
Стена поднимается.
Серая. Плотная. Многоэтажная.
Просто глухая
К мольбам и рыданиям.
«Выйди навстречу» - слова ей неведомы.
Не отворяются
Окна у здания.
Стал ты – закрытым, за мной не последовав.
Ты извини,
Не сложилось свидание.
Чтоб расставанье казалось короче нам,
Краски возьми.
Зачеркни расстояния,
Росписью стену покрой, как пророчеством.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2016
Засвітись мені – літом, чутливим торканням струн…
Стиглим смаком грушевим, що жадібно п’ю ковтками…
На серпневому небі сузір’я – слідами рун
Малювали нам зустріч. Цілуй же мене, коханий!
Зорепадами слів замилуй, зачаруй, поклич
Ніжних пальців смичками заграй у таких місцинах,
Щоб бажання зоріло, сіяло вогнями віч,
Щоб в чеканні єднання нестерпно гула пружина,
Щоб вмирати в обіймах, цвісти, задихатись знов,
До злиття учепитись у спину, не відпускати!
Доле, доле моя, не руш, не руйнуй любов!
Дивний трунок солодкої, темної літньої страти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
[i]По мотивам картины художника Яцека Йерки «Клубничный сад»[/i]
-Послушай, время - не преграда
Над золотой отавой сада
Фонарь фруктовый засветить,
Клубничный пунш из чаш испить.
-Мне ничего уже не надо.
Здесь алый цвет – преддверье ада,
Котлов пылающих – не скрыть,
Застывших чувств – не возвратить…
Сквозь ветви свет лениво падал,
Стволы – случайная ограда –,
Плодов подвешенность на нить
Их не смогли соединить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2016
Как часто холодный взгляд обжигает душу,
Ни выдержать, ни сбежать, ни летать, ни петь…
Читаю: огромный град уничтожил груши,
С полей урожай – не взять, а плодам – не зреть.
Как бережно каждый плод на руках держали!
Как нежно цвели цветы, чтобы дать плоды!
Ты думаешь, что душа из сверхпрочной стали?
Она – на твоей щеке – от слезы следы…
Пошли ей словесный яд – и она не встанет,
Сойдёт в персональный ад, превратится в дым…
Останется этот град, как холодный камень
В саду, где лишь день назад ты был мной любим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2016
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Ледь усміхнеться нам Мар’яна –
До ніг схиляються квітки.
Сором’язливо всі троянди
Свої згортають пелюстки.
На плечі пада чорна злива
Із кіс хвилястих, як вода.
Кохана будь, і будь щаслива,
І вічно – серцем молода.
*****
З Днем народження, наше сонечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682766
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.08.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681995
(думки вголос)
Гарна ідея, п.Євгене, звісно, цікаво було б нам на сайті якось організуватися.
Наприклад, створити конкурси під егідою журналу Дніпро з назвами: «Вірш місяця», «Вірш читацьких симпатій», «Найкращий вірш про кохання», «Любімо Україну» і т.д.
Задля цього (якби таке було можливо) було б непогано переробити ЧАТ, отой, що вгорі, на «Скриньку для голосування». Бо ті дурні балачки, що там точаться, якісь п’яні залицяння, грубі образи – не додають репутації сайту Поезії. Якщо автори захочуть поспілкуватися в прямому ефірі – будь ласка, в коментарях під власними віршами – скільки завгодно.
Отже, внизу, під створеним віршем, там де є позначки: Редагувати, Видалити, Роздрукувати і т. д., можна додати опцію: НА КОНКУРС, і коли тиснеш на цю опцію, щоб випадали АКТИВНІ НА ЦЕЙ ЧАС конкурси.
Всі отримані твори НА КОНКУРС випадають на ГОЛОВНУ сторінку(в вигляді зносок). Там є окремо ЧИТАЦЬКЕ голосування (яке повторюється в «Скриньці для голосування», з відповідними коментарями що сподобалося, а що – ні). І окремо – ГОЛОСУВАННЯ ЖУРІ (обрати для цього компетентних людей з відповідною освітою)
Популяризувати сайт можна в соцмережах – в Контакті та на Фейсбуці. Можна знову ж таки завести там ГРУПУ «Сайт поезії», і викладати найкраще.
Коли в нас будуть налагоджені регулярні конкурси, можна і про свій Фестиваль подумати.
Ось такі мої пропозиції.
З повагою,
Ірина
[b]Закликаю висловитися усіх небайдужих!!![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2016
Назовём это – просто предательством
(к сожалению, частым явлением).
Тихо волны качались за катером…
Был ты: с Розою? с Мальвою? с Женею?
Кровь заката разлита над речкою,
Раны свежие – быстро чернеют.
Золотой в твоём сердце насечкою
Я была. Тем измена больнее.
Магма, вспыхнув, сквозь щели проявится,
Раскалившись, огнём выпекает.
Чувство плавится… плавится… плавится…
В ледяное бездушье стекает.
Струйки слёз, что над пропастью копятся,
В безрассудстве решаясь на сальто,
В бездне топятся… топятся… топятся…
Застывая навечно – базальтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682213
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2016
[i]Вірш був написаний на конкурс - за даною картинкою. [/i]
Шла я лесом и притормозила…
Просто не поверила глазам!
То ли небо в раме отразилось,
То ли травы знаки небесам
Отправляют, будто в старой сказке,
Будто в мир иной открыт портал…
В васильковой переливов пляске
Контур рамы вдруг туннелем стал,
Что в страну фантазий переносит.
Там, где старый дуб секрет хранит,
(ни пароль, ни паспорт не попросит)
Неизвестность – призрачно мани́т,
Только тех, кто верит, пропускает.
Тех, кто верит сердцу, не глазам…
Гладь окна неведомым сверкает,
Путь в миры иные показав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681730
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.08.2016
Так остро – мне напомнили сирень
Акации малиновые гроздья.
Стоит жара – июльская мигрень.
Весенняя прохлада – редким гостем
Приходит с набежавшим ветерком.
Колышет ветви дней, слегка кивая…
Воспоминаний майских горький ком
Несёт слеза, как капля дождевая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2016
[i]Картина Октавіо Окампо «Дон Кіхот»
[/i]
Ми малюєм хрести.
Вишиваємо «хрестиком» долю,
Ніжним дотиком пальців,
Хрещатим барвінком узбіч.
Із яруг самоти
Полотно розгортаєм поволі.
Гаптування на п’яльцях
Червоне, чи чорне, як ніч.
Витинаєм хрести,
Наче щогла, що впала на сушу.
Візерунком вогнЯним
Виводим волання: «Поклич!»
Щоб нам поряд іти,
Ми кохання вплітаємо в душу.
Хай цвіте полум’яно
В глибинах закоханих віч.
В запорталлі хрести –
Як війною закреслені вікна.
Там, у сірій оселі
Зі слів, як погашених свіч,
Ви для рідних – кати,
Хоч живете із ними довіку.
Навісні режисери
Похмурих від втоми облич.
На шляху – вітряки
Розгорнули долоні хрестами.
В комірчині, на денці
Сховали празорі сторіч.
Хай складають казки,
Хай сміливці рушають – за нами!
Ми ніщо велетенське
Прогнали у зарості пріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Друзі, хто потрапив, і хто не потрапив на конкурс в рамках фестивалю "Мовою серця", відгукніться!
Якщо вас включили у 2й тур конкурсу, ми за вас щиро вболіватимемо. А якщо проігнорували - можемо поділитися враженнями
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680308
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00671820.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2016
[b]ВІДКРИТИЙ ЛИСТ[/b]
[b]до друзів, моїх прихильників, читачів та інших[/b].
Усі ви тим чи іншим чином знаєте про фестиваль любовної лірики «Мовою серця». Хтось, можливо, подавав туди заявку (і пройшов на 2й тур конкурсу), хтось запрошений виступити поза конкурсом. Усіх – вітаю!!!
Звісно, це свято для кожного поета, що пише вірші про кохання.
Прикро тільки, що багатьох авторів, що хотіли потрапити на фестиваль, просто проігнорували. Навіть не написали бодай якихось обнадійливих слів на майбутнє. Це ж Перший такий фест! Можна ж було надати слово усім отим сміливцям, що наважилися бути Першими?!
Окрім того, я не розумію, за яким принципом відбиралися твори. Є підозра, що окремі упереджені члени журі навмисне ставили «палки в колеса» талановитим авторам, надаючи доступ на сцену своїм «улюбленцям». Бо як тоді зрозуміти той факт, що мої твори ось уже більше трьох років очолюють рейтинги популярності на окремих сайтах, а мене навіть не запросили виступити поза конкурсом?
Твори, що «зарубало» вельмишановне журі, можна почитати за зноскою:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2016
Зібрала на долоні пташенят,
Довірливо принесла вам до хати:
Водиці трохи дайте, та зернят,
Їм простір дайте - високо літати!
Давно вони вже просяться в політ,
В гнізді сидіти довго їм несила!
…Ви ж в годівницю підкладали лід,
Ви підрізали помисли та крила,
Шалені круки каркали здаля,
Ховаючись за різні циркуляри…
…Птахи летять! Далеко вже земля,
Громи позаду, блискавки та хмари!
Не зупинити – вільний той політ!
У кожного в душі – озвуться вірші
Що я з любов’ю випущу у світ
Свій, власний, незалежний, вільний, ІНШИЙ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016
[i]Я надсилала мої вірші на конкурс, що проводився в рамках фестивалю «Мовою серця». З незрозумілих мені причин мене навіть ПОЗА КОНКУРСОМ виступити - не запросили[/i]
[b][u] номінація: АВТОРСЬКА ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА ПОЕЗІЯ[/u][/b]
І ТИША…
І тиша. У цілім світі лишилося двоє нас…
В кімнаті, як на орбіті, завмер у чеканні час.
Бо руки твої – притулок, а губи – жаданий мак,
Я жадібно п'ю цілунок, здіймаються груди в такт,
Бажання моє безкрає на хвилі чуттєвих нот,
Мелодія враз злітає, здіймаючи до висот!...
Назустріч тобі розкрита, о небо моє хмільне!
Два тіла несамовито зливаються тут - в одне,
Вирує солодка зваба, не чую ні губ, ні рук,
Неначе зірвало дамбу у морі солодких мук,
Прилинуло що є сили, чуттєві містки знайшло,
Собою заполонило, бар'єри у вир знесло.
НА ІВАНА КУПАЛА
Диво-цвіт я знайду, і тебе зворожу, зачарую,
Літнім медом спою, і солодким нектаром присплю…
В темнім лісі принади свої покажу, і дивá подарую,
Ніжно-пінним волоссям весь світ від очей затулю!
Будуть сови кричати у хащах протяжно, надривно,
Будуть очі, і губи, і руки, і тіло – твоє! – забери!
Ми кохатимемось до нестями – так палко, так дивно!
І лиш місяць нам буде світити промінням згори….
Ти забудеш усе – своє Ім`я, і дім, і родину,
Будеш тільки хотіти, тремтіти, кохати мене!
І жага та багаттям вночі розгориться невпинно,
Ти забудеш усіх! Будеш бачити тільки мене!
… Так не буде… Багаття згашу. Закопаю чар-зілля.
А тебе приведу до людей. У цей світ поверну.
Ти не хочеш мене… І не буде, не буде весілля…
Буде присмак гіркий на губах від твого полину́…
СЕРЦЯ ДВОХ
В самотності - тебе я не залишу.
В край відчаю, журби - не відпущу.
Давай пірнемо в вечорову тишу,
Або на ґанку - в музику дощу,
Що небо сіре поєднала з морем,
Чи в лісі зазвучала, - все одно.
Коли до себе ти мене пригорнеш,
І тіла жар твого, немов вино,
В моїй клітині кожній розіллється -
Не зможуть хмар похмурих табуни
Згасити шал закоханого серця,
Тремтіння переможної струни.
ПОБАЧЕННЯ
Як перли диво-чистої роси,
Твої торкання квітнуть полум’яно...
У шал своїх обіймів - запроси!!!
На зустріч, що омріяна, коханий!
Пірну в волосся... лагідно чола
І вуст твоїх я спрагло доторкнуся...
Цілуй, цілуй! Без тебе - не була!
Твоя - у кожнім подиху, і ру́сі!
Вогонь по тілу - від твоїх долонь.
Від поцілунків тих, що пестять тіло…
В душі - вогонь! У серденьку - вогонь!
І я уже всесильна, і стокрила!!!
Злітаю в небо! Віддаюсь тобі,
Цілую п’янко, шаленію знову!
Твої осяйні очі голубі
Без слів -
коханням
струменять казково!
Та час - спливає. Вже тобі пора...
Гірчать хвилини щастя полинáми...
Та теплий пломінь в серці - не згора!
Не обертайся! Зорі - поміж нами...
*************
[b][u]номінація: АВТОРСЬКА ПОЕЗІЯ ПРО КОХАННЯ[/u][/b]
ЗИМОВА ЛЕБІДКА
Чому лебідка на замерзлім плесі
У крижаному царстві, і одна?
Надію має, що весна воскресне?
Чи манить безнадія-глибина?
О, де ж її коханий – білий лебідь?
Чому немає поряд білих крил?
…Моя душа летітиме до тебе
Хоч ти усі дороги перекрив!
Спалив мости, і зруйнував пороми,
Хотів, щоб я заснула в забутті…
…Далеко ти. Я лиш з тобою – вдома.
І ти – не будеш ти на самоті!
Я буду теплим подихом зимою,
В осінню мряку золотом затчу
Твої сліди. А ранньою весною
Лебідкою на плесо прилечу.
ВЕСНЯНИЙ САД
Весна в очах заграла переливами
І квіткою розквітла у душі!
Я знов легка, як марево над сливами,
Коли у сад злітаються хрущі…
Так пахне все звабли́во, любо, солодко,
Так на деревах пелюстки тремтять,
Як крильця бабок, витканих із золота,
Що в синє небо піснею летять!
Отак би йти - куди іще не знаю,
Збирати цвіт отой, легкий, мов дим…
Забути все лихе. Торкнутись раю.
І сад назвати іменем твоїм...
ТОБІ, НЕЖДАНИЙ. Диптих
1 **************
П`янкість літнього саду,
Яблук дух захмелілий...
Наші весни - позаду,
Та ти тим мені милий,
Що, мов соком налите,
Стигле, зріле бажання,
Пристрасть теплого літа -
Наше пізнє кохання...
Ароматом дурманить,
Манить світлом рожевим,
І загоює рани,
Викликає пожежу,
У душі і у серці
Б`ється птаха мрійлива...
Кружить, ніжиться, в`ється!
І така я щаслива!
2 **************
Без доріг і стежинок
Я піду за тобою...
Лугом, полем, травою,
Там, де квіти по пояс.
Різнотрав`ям безмежним,
Полином, лободою
Огортай обережно -
Мої рани загоюй...
Будуть ніжні торкання,
Не цілуй, не примушуй!
Як розбудиш кохання -
То віддам тобі душу...
**************
ГАСНЕ СВІТЛО
Гасне світло на обрії неба.
Десь у кронах грай-вітер затих.
Не тривож мою душу, не треба!
Дай побути в обіймах твоїх...
Не торкайся словами, як криця,
Про буденні діла промовчи.
Те, що може тобі - дрібниці,
То для мене глибин ключі,
Що з забутого дна, таємно,
З-під намулу байдужих фраз,
Повертають на рідну землю
Двох несхожих, далеких - нас.
Я із трепету, із мовчання,
Коли мову ведуть тілá,
Знов намрію собі кохання,
Так, як я лиш колись могла...
Загорнуся у тебе, як в долю,
Ще хвилину вберу тепло...
...Відступають примари болю...
Добре, годі. І сонце зайшло...
КОХАННЯ НА БАРИКАДАХ
Перекроївши невблаганний час,
До скелі притуливши хвилі моря,
Безлика доля поєднала нас.
З якого дива? Чи з якого горя?
Де чорний попіл на сивини ліг,
Де полум’яно очі виїдало,
І кров червона окропила сніг –
Не там нам доля зустріч дарувала…
Не ті були поєднані світи,
Твій – щоб майбутнє наше відстояти,
А мій – кущем калини прорости
На згарищі. Берізкою на ґратах…
Троянди квітом - холод барикад
І споришем – стежки́ твої стелити…
Підтримувати світло у лампад.
Щити та каски вірою зміцнити.
Тобі – вперед! У мене крик – не йди!
Ти – серцем там, я ангелом – з тобою.
Коли ж із ніжністю вертаєш ти
Тобі здаюся віддано, без бою…
…Навіщо доля кужіль заплела?
Зіткнула тут такі світи незбо́рні?...
Щоб я об скелю битися могла?
Чи скеля щоб схилялася до моря?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016
[i]По мотивам фото Елены Дорофеевской[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25410
У пенных волн ведунья колдовала,
Когда чуть тронул заросли восход.
Сползало с неба ночи покрывало,
Тоска переливалась в чашу вод
О горьком, недопонятом, бездушном,
Сползала – шёлком пламенным с руки…
Струились косы по ветру воздушно,
Послушно бились капли-васильки
У ног её, перемывая сушу,
Слезинками блестели в волосах,
И магия, перетекая в душу,
Светилась – светом солнечным в глазах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679230
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2016
Ты мне сказал: «Поговорим…»
И что-то ёкнуло… проснулось…
Как будто бабочка коснулась
Души - сияньем расписным.
Смеяться, или умереть?
Дрожат и пальцы, и ресницы…
Должна ли бабочка взлететь?
Душа – сумеет ли раскрыться?
Не понимаю, как в бреду:
Люблю ли, плачу, ненавижу…
Сегодня – я тебя увижу.
С обрыва – в пропасть упаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2016
[quote]« Пьянеть хочу от глаз твоих, как небо…»
автор: Ірина Лівобережна
Олекса Удайко, 07.07.2016 - 11:09
..холера ясная! Не спийся, Іро!
[/quote]
Удвох колись стрічалися на пірсі,
Розмова душ безмовна пролягла
Із побажанням: «Іро, не втопися!...»
…А я ще плавать тільки почала.
Кохання – доторкнулася непевно
Та й зупинилась там, на мілині…
Ти зич мені не глибини, а неба,
Бо сАме небо – втрачене в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
О, дай мне зачерпнуть немного неба
Из этих глаз. Надрывность – потеснить.
В священности причастия и хлеба
Дыхания – в одно соединить.
Пусть будет горько, призрачно, нелепо,
Пускай любить недолго суждено,
Пьянеть хочу от глаз твоих, как небо,
И губ, всегда хмелящих, как вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2016
Не заховатись у газетних шпальтах,
У передмовах - років і сторіч.
Хтось скаже потім: «Ти співала альтом,
Вона - низьким сопрано».
В тому річ,
Що ви колись єдиної співали...
А потім розійшлися... розплелись...
Гіркої солі разом з'їли мало.
Нагар лишився від заздравних свіч...
Не доторкнутись - серця на долонях.
Затиснуте в маленький кулачок...
Уже достатньо - сивини на скронях,
І більше - незапалених свічок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2016
[quote]АНЕКДОТ:
Девушка купается в море, вдруг под водой
кто-то начинает её раздевать, она пугается:
- Ой, что вы делаете? Помогите!!!
А из-под воды с грузинским акцентом:
- ТиЩе дЭвушка, это мИ, дЭльфины.
[/quote]
Отпуск желанный предвидится вскоре.
Дружно народ отдыхает на море.
Только на пляже порой не лежится,
Для развлечения – всё пригодится:
Лыжи, матрасы, «таблетки», «бананы»
Замки песчаные, катамараны,
Ласты и горки, мячи и трамплины.
Всё же девчатам милее – дельфины.
(см. фото) )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676156
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 05.07.2016
Море – это не просто надежд ручьи…
Это текущий шёлк, что с тобою будет.
Падай в него ничком, проникай, кричи
Чайкой, летящей прочь от забот и будней.
Телом, душой омытой его коснись,
Пенная стая волн всю тоску прогонит,
Словно застывший чёлн, на песке усни
Розовым лепестком на земли ладони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675795
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2016
Мне тебя не хватает, до боли в закрытых глазах,
И бороздками слёз прорывается горечь наружу,
Как святая слеза на забытых давно образах...
Но ни словом, ни звуком молчанье твоё - не нарушу.
Нет, ты можешь, конечно, о многом со мной говорить,
Но пустые слова забивают сознанье, как ватой.
Я сквозь морок иду. А могла б - над землёю парить.
Только в том, что люблю до сих пор, разве я виновата?
Разве в том, что настал, виноват этот летний рассвет?
Это птиц щебетанье - кому и когда помешало?
Ты беспечно уходишь, лечу я голубкой вослед,
Прижимаюсь сильней, натыкаясь на острые жала
Безразличия. Этой фальшивой струны.
Тех изысканных пут, что взрастили, вскормили мы сами.
Мы друг другу давно ничего, ничего не должны,
А могли б говорить бесконечно и нежно - сердцами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2016
Вторые сутки твоего молчанья…
Моих тревог волнуется ковыль,
Под ноги липа дарит на прощанье
Благоуханья золотую пыль…
Перечеркнув пространство и устои,
Всё опадает искорками дань.
Слова твои горят: «Мне верить стОит,
Уехал я, поверь, не навсегда!»
Душистый ветер ласковый, горячий,
А сквозь листву – любимые глаза…
В медовом чуде я улыбку прячу,
Готова снова верить в чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2016
Не буду я довго тужити,
тримати не буду зла.
А буду без тебе жити так,
як з тобою могла б...
Неначе хтось невагомий,
як промінь ясний за вікном,
ЗаглЯнув у серце, додому,
і знову прикинувся сном...
**********************
Не буду ночами тужить я,
держать я не буду зла.
И без тебя буду жить я так,
как с тобой бы могла...
Как будто бы кто-то знакомый,
как солнечный луч за окном,
Вошел, отогрелся, как дома,
и снова прикинулся сном...
19.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Перелети через барьер
Простой, обыденный, домашний.
Он гулко пуст, как день вчерашний
В полутонах из полумер...
Ты пауком ползёшь по них,
Сплетая сети из иллюзий,
Глотая горечь от диффузий
Основ, почерпанных из книг.
Окуклись верой неземной.
Надежд птенца корми слезами.
Смотри закрытыми глазами,
Ищи себя в себе самой...
Из кельи сумрачной - прорвись,
Не вспоминай, что стала старше!
Будь ярче, радужней и краше,
Взлетев в безоблачную высь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674325
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2016
[u]Написано в співавторстві з Серго Сокольником - до Дня незалежності України[/u]
[i]Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
[/i]
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672818
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
Вступаю в тень от Золотых Ворот,
Как будто к новой книге прикасаюсь.
Передо мной история встаёт.
С величьем этим рядом я – чужая
Для этих замков с ликами химер,
Каминами, парадными, лепниной…
Барокко, классицизм, а здесь модерн,
Кариатиды выгибают спины,
Ажурные свисают фонари…
А мне – вперёд. О, где ты? Где ты? Где ты?
Всё холодеет у меня внутри,
Нет никого – для мудрого совета:
«Куда идти? Куда же мне теперь?
Где отдыха искать мне и уюта?»
На Гончара прошла – не без потерь,
Потратив драгоценные минуты
На поиски. Но бесполезен зов.
Ты далеко, не позвонишь, не слышишь…
На Рейтарской застряла я… Позор!
Хочу с тобой увидеться – всё тише,
Головоломки пазлы не сложив,
Отчаяньем шаги и силы меря…
Куда, куда теперь мне – подскажи!
Невосполнимой видится потеря,
Склоняюсь я вернуться с пол-пути…
Старинных улиц латаные раны
Как будто не дают тебя найти.
Забор от стройки, стуки, шум и краны.
Вот женщина. По виду сторожил.
Всё оказалось просто, здесь же, рядом.
Вздыхаю. Тень от здания дрожит,
Но я уже её ласкаю взглядом.
Листается страницами из книг
Мой путь – такой запутанный и странный.
Здесь – реконструкция. Бедлам венчают краны.
Не потеряй меня! Иди на них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672243
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2016
Закручена
Спіралями із буднів,
Воланнями – у серця пустоту,
Питаннями: «Що далі з нами буде?
Чи я колись до себе доросту?»
…Зберу – вузлом закручені спіралі,
Як спраглий кущ листочками росу.
Через потік величний магістральний
У тишу парку біль перенесу.
З асфальту на траву переступаю.
Тут пахнуть медом липи вікові.
Зелені руки міцно біль хапають
І розсипають – цвітом по траві.
Живицею у мене входить тиша.
О, ні! Співає щемом солов’я,
І накривають спогади колишні,
І виринає з пам’яті ім’я…
Цвіте жасмін. О, скільки в ньому сили
Та ніжності! Душа уже щемить.
Ми обійнявшись тут колись ходили…
Не час мені – назад. Іще хоч мить!
Іще хоч мить пилинкою у раї!
Ще накриває голову гілля…
Обов’язки – суворі самураї
На дно ховають все ж твоє ім’я…
Мені пора. Пора. Іти повинна.
Прощаюся, як струшую росу.
Та потайки я квіточку жасміну
В очах, у серці бережно несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
[i]На згадку про святкування 3-річчя спільноти «Об"єднані словом» в Івано-Франківську
[/i]
Я вас пам’ятаю.
Та ні, не примарилось.
Вже рік проминув. Ще зоріють мости.
Читали ви вірші про місто під хмарами,
І мріялось – словом до вас дорости.
Я слухала серцем уважно, притишено,
І ширились, вищали ваші слова.
Ви щедро ділились думками та віршами,
Той спогад як зараз ізнов ожива.
Івано-Франківські поети, святкуючи,
Як квітку в дарунок - мене прийняли.
Ах, вірші, ах люди, ах площі, ах вулиці,
Відкриті думки і накриті столи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016
[i]Навіяно віршем "Таємне" Серго Сокольника [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
Недоброю... недоброю назвав...
Вона ж молитву в темряві творила,
Ходила в срібнім сяйві поміж трав,
На рани зілля - над вогнем варила...
Не кланялась ні місяцю, ні дню.
Сновидою - літала по кімнатах,
Назустріч благодатному вогню
Над прірвою - ходила по канатах,
Щоб захистити від облуд та зла,
Проклять, наруги, що його бентежать.
Життя віддати - тільки не могла.
Воно і так йому - усе належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
[i]Навіяно віршем "Нуар" Світлани Майя Залізняк [/i]
Летиш фаетоном... Мов білки, шугають мости
Ламають життя, роз'єднавши обіймів магніти...
За потягом стелеться дим, наче привид фати...
Та серце не може... не може услід - не летіти...
Відсунься убік, відступи – мов ворОння, імла,
Я відстань проткну світлоносним миттєвим фотоном.
Як блискавка – зрада! Єдиною я – не була!
…Уламки кохання у безвість летять Фаетоном
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Ви їдете… порепані вуста,
Що без цілунків відлітають шматтям…
Так на стернищах скошених отав
Лежить туман – холодним сірим платтям,
Що душу вихолоджує – до дна…
Ви їдете… На вас там хтось чекає…
Бринить гудками синя далина,
За потягом – душа моя рушає,
Покинута, ховається в куток,
Ще мить, незримо – коло вас побути…
Моє ім’я не впишеться в квиток -
Відкинуте, зневірене, забуте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669302
Будь-який збіг з реальними особами - вважати : «Так їм і треба» )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2016
[u]I. СЦЕНА ПЕРША[/u]
[i]Літературна (або якась інша) бесідка. Поет та Троль сидять по різні боки столу.[/i]
[b]ПОЕТ:[/b]
Я написав «Поетичний аналіз» всього, що зараз відбувається в українській поезії. І тебе, непотріб, це стосується в першу чергу.
[b]ТРОЛЬ:[/b]
Наївний, ти нічого не розумієш. Є в мене одна таємна покровителька. Досить їй лише клацнути пальцями, і ти вилетиш з цього сайту. А я залишуся. Бо я – з її команди.
[b]ПОЕТ:[/b]
Ну, це ми ще побачимо, хто з нас вилетить!
[b]ТРОЛЬ:[/b]
Побачимо!
[i](Входить Велика Мумба)[/i]
[b]МУМБА:[/b]
Тролю, йди звідси, мені треба поговорити з Поетом.
[i](Троль, кланяючись, звільняє Мумбі своє місце, і задкуючи виходить)[/i]
Ви – неук, поете! Хто вчив вас так писати? Хто дозволив вам так писати? Одним своїм твором ви образили геть усіх моїх друзів!
[b]ПОЕТ:[/b]
Звідки ви взяли, що я писав саме ПРО ВАШИХ друзів? Втім, якщо хтось приміряє мої слова на себе, це їх проблеми. Я писав про недоліки сучасної літератури в цілому. Чому ви вирішили, що я не можу вільно висловлювати свою думку, і повинен питати у когось дозволу? Чи не у вас?
[b]МУМБА:[/b]
А хоч би й у мене! Моя освіта, моя літературна премія, мої учні, мої зв’язки, моє оточення дають мені на те право!
[b]ПОЕТ:[/b]
Я теж маю вищу освіту. Все інше, перераховане вами, запросто можна купити. Я довіряю власним враженням. Судячи з них, рівень ваших віршів є набагато нижчим від рівня моїх. Тільки ваша висока майстерність могла б дати вам право радити, як мені писати. І то у мене немає впевненості, що я волів би скористатися вашими порадами. Радьте тим наївним, що заглядають вам у рота. Я маю свій погляд, і свій шлях. Це все.
[b]МУМБА:[/b]
Тоді я оголошую вам війну. Ви пожалкуєте, що не стали одним із нас. Я так усе організую, що вас випруть з цього сайту. Або створю такі умови, що ви самі захочете звідси піти. Це я вам обіцяю.
[b]ПОЕТ: [/b]
Побачимо!
[i](відлуння грому, блискавка, завіса)[/i]
[u]II.СЦЕНА ДРУГА:[/u]
[i]Довгий стіл. На одному його кінці сидить Велика Мумба на стільці, що дуже нагадує трон. На іншому кінці – сидить Адмін. Погляд у нього розсіяний, поза виражає невпевненість у собі. З одного боку столу, обличчям до глядачів, сидять васали.[/i]
[b]МУМБА:[/b]
Ітак, шановне товариство, підіб’ємо підсумки, що ми встигли зробити. Мальвіно, ти жалілася Адміну, що непритомнієш кожного разу, коли Поет викладає на сайті свої еротичні вірші?
[b]МАЛЬВІНА:[/b]
Жалілася, пані!
[b]МУМБА:[/b]
Отже, мало. Мало! А ти, моє Зайчатко, написала скаргу на сексуальні домагання? Адмін?
[b]АДМІН:[/b]
[i](ніби крізь сон)[/i]
Так, я отримав скаргу. І не одну.
[b]МУМБА:[/b]
І що? [i](волає)[/i] Та прокиньтеся ж врешті-решт!!!
[b]АДМІН:[/b]
(міняючи позу)
Я не буду видаляти Поета. Мені подобається все, що він пише. Мені подобається його незалежність. І нашим читачам, врешті-решт, також подобаються його твори. Вони мають дуже високий рейтинг.
[b]РОМАШКА:[/b]
Тоді ось вам мій ультиматум. Або я, або Поет. Якщо ви його не видаляєте, я піду з сайта. Піду, піду, і ніхто мене не зупинить! Це неподобство!
[b]МУМБА:[/b]
Мовчи, Ромашко! А хто недавнечко в коментах зізнався, що залюбки читає поетову еротику?
[b]РОМАШКА:[/b]
Ну, скільки можна нагадувати! Я ж виправилася! Ось учора я вискочила, як чортик із табакерки, і почала докоряти, що я не люблю, ну не люблю слухати, як хтось сам себе хвалить! Люблю тільки, коли хвалять мене! Цілу суперечку розв’язала!
[b]МУМБА:[/b]
Молодець, Ромашечко! Що ще? Недоліки у віршіх вишукувати пробували?
[b]БАЛАНДА:[/b]
Аякже!
[b]МУМБА:[/b]
Збої наголосу, рими, граматичні помилки, зміст, ритм? Розбирали на склади?
[b]БАЛАНДА:[/b]
Так точно!
[b]МУМБА:[/b]
Молодець!
[b]АДМІН:[/b]
[i](в сторону)[/i]
Плював він на ваші «розбори»!
[b]МУМБА:[/b]
«Двійки» за вірші ставили?
[b]РОМАШКА, МАЛЬВІНА, ЗАЙЧАТКО[/b] [i](хором) :[/i]
Постійно ставимо!!!
[b]МУМБА:[/b]
В Чорний список кидали?
[b]СВІТЛИНА:[/b]
[i](меланхолійно)[/i]
Я так по декілька раз туди-сюди, потім знову у друзі…
[b]МУМБА:[/b]
Ще ця Немезіда з’явилася звідкісь на мою голову! Шукає помилки у моїх «любимчиків», не зважаючи на ранги! Зайчатко, Мальвіну довела до сліз! Ну, нехай би собі з помилками писали, чи там не в риму, чи просто якусь нісенітницю, головне ж, що я все похвалила, схвалила, підтримала! Моя підтримка – ось що головне!
Задобрюк, ти до нього з лестощами підсолоджувалася?
[b]ЗАДОБРЮК:[/b]
Звісно, моя пані! І з лестощами, і з критикою, і знову з лестощами, щоб приспати і приручити. Не ведеться…
[b]МУМБА:[/b]
Прикро, знову не вийшло. Нічого, я перекрию йому дорогу на наш фестиваль. Отоді сам приповзе!!!
[b]АДМІН:[/b]
[i](в сторону)[/i]
Плював він на ваші фестивалі!
[b]МУМБА:[/b]
Адміне, я все чую! Краще б допомогли нам його якось позбутися!
[b]АДМІН:[/b]
З якого дива? Не встиг він з’явитися, рейтинг сайту поповз угору. В той час як ви, Мумбо, займаєтеся тут лише самопіаром, ви, Баланда за 2 роки не написали жодного твору, зате постійно висите в чаті, збираючи плітки, а ви, Ромашко…
[b]РОМАШКА:[/b]
[i](перебиваючи)[/i]
АХ, так! Тоді я піду, піду, піду, і твори свої заберу! Та я буду скаржитися королю! Та я буду скаржитися на короля! Це ви, Адміне, в усьому винний! Доки вже триватиме цей безлад? Та зробіть уже щось! Люди!!!
[b]АДМІН:[/b]
А я зроблю. Я вас видалю. Ви мене своїми «наїздами» вже дістали!
Даю вам 2 тижні, щоб забратися звідси разом зі своїми творами. І це я тільки з поваги, що ви так довго перебували на моєму ресурсі.
[b]УСІ:[/b]
ЯК??????????[i] (німа сцена)[/i]
[b]РОМАШКА:[/b]
[i](оговтавшись)[/i]
Ви… ви… не маєте права!!! Я вас по судах затягаю! Я на вас заявлю куди треба! Я вас знищу!
[b]АДМІН:[/b]
[i](спокійно)[/i]
Читайте «Правила сайту». Там все сказано про права та обов’язки авторів. Хто їх не дотримується, той буде видалений. До речі, це стосується кожного із присутніх.
[i](З шумом встає і виходить)[/i]
[i]ЗАВІСА[/i]
[u]III.СЦЕНА ТРЕТЯ[/u]
[i]Оформлення у вигляді великої книжки з синіми англійськими літерами «F» по полю.
Під час сцени листки гортаються, закриваючи попереднього співбесідника.[/i]
[i]Спочатку Поет та Ярочка.[/i]
[b]ЯРОЧКА:[/b]
Я не можу, повірте, запросити вас на фестиваль! Рівень ваших творів недостатній для того! Хочете, я вишлю вам Методичку з написання віршів?
[b]ПОЕТ:[/b]
Віддайте ту Методичку вашій подрузі Мумбі, з її римами «кудельна-земелька-бретелька», ну дуже змістовний твір! Та й інші – не кращі. Віддайте – їй згодиться.
[i]Поет та Ромашка.[/i]
[b]РОМАШКА:[/b]
А хочете, я запрошу вас до свого персонального сайта? Може, вам потрібні гроші? Я ж із-за вас постраждала! Я зберігаю ваше фото у трусах! А хочете, будете працювати на мене, в редакції? Знову ні? А якщо я кругом напишу про вашу грубість?
[b]ПОЕТ:[/b]
Від вас – мені нічого не потрібно. Фото – зберігайте біля серця. Купити мене – ніяким чином не вдасться. Раджу вам назавжди забути моє прізвище. Прощавайте!
[i]Поет та Лілія[/i]
[b]ЛІЛІЯ:[/b]
Як гарно ви пишете! Надішліть мені десяток своїх творів, я виставлю їх на своєму персональному сайті.
[b]ПОЕТ:[/b]
Будь ласка, буду радий.
[b]ЛІЛІЯ:[/b]
[i](з’являючись знову)[/i]
На жаль, Велика Мумба не дозволила. А своєї думки я не маю. Не маю права на свою думку. Я все видалила, вибачте. Так вийшло…
Поет та Одна Впливова Особа.
[b]ПОЕТ:[/b]
Отакі зараз методи боротьби з вільним словом. Довкола суцільне панібратство, корупція, кумівство. Хто слабкіший – підминають під себе. Та не на того напали! Моє слово – не продається.
[b]ОДНА ВПЛИВОВА ОСОБА:[/b]
Так, мені усе зрозуміло. Дякую вам за своєчасну інформацію. Такі «нариви» на здоровому тілі поезії слід видаляти. Без права поновлення. Тільки так
[i]ЗАВІСА. ОПЛЕСКИ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669302
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.05.2016
[i](на конкурс «Звездные россыпи», не победила, ну и ладно))) )[/i]
Как всегда пролетаешь НАД,
Вне моих границ.
Только свет от моих Плеяд –
Для тебя, мой Принц!
Среди ярких семи сестёр
Там грустна одна…
Не пылает любви костёр,
Не зовёт Луна
На Планету, где царство Роз,
Где тоскует Лис.
Я нагая, в венке из звёзд
Проливаюсь вниз,
Небо тёмное захватив
В самый яркий хвост!
Среди тысяч других светил
Этот пёстрый мост
Разольётся, к себе маня
Пыль чужих планет.
Ты вернёшься – забрать меня,
А сиянья – нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668253
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2016
Ты ускользаешь… опять ускользаешь.
Непонимания рваною раной
В свете заката чернеешь багряно.
Не заживаешь… ну, не заживаешь,
Снова болишь при любой непогоде!
Если б губами – по ране душевной…
Дождь, словно лекарь, ночами приходит…
Белой акации запах волшебный
Голову кружит и множит сомненья…
Ты ускользаешь тропинкою в травах.
Только в объятиях милых – спасенье.
Всё остальное – для сердца – отрава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667684
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.05.2016
Замет від перших теплих промінців
Присів помітно, дзюркотить струмками.
Синичка вже співає: Ців-ців-ців!!!
Підсніжники розквітли під гілками
Вологих, сонцем збуджених дерев,
Що сніг важкий із легкістю скидають.
Який сьогодні місяць? Може знаєш?
(Березень)
Яскраві першоцвіти зацвіли,
Метелики прокинулись і бджоли,
Учителі із учнями прийшли
Садочок прибирати біля школи,
Сережки на деревах там, і тут,
Подекуди – зелене перше листя.
Скажи мені, то як же його звуть,
Цей дивний місяць?
(Квітень)
Бузок буя, дерева всі в цвіту,
Кульбабки, ніби сонячні курчатка,
Кругом в траві розсипались в саду,
Теплу радіють хлопчики й дівчатка.
Вже прилетіли з вирію пташки,
Ось-ось почнуть роботи на городі.
Скажи мені, чи знаєш ти – який
В зелених травах нині місяць бродить?
(Травень)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666667
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.05.2016
Бузкове, білоквітне відцвіло,
А липово-медове ще не грало...
Дощами вмите, тягнеться зело
Де міни землю щедру проорали.
Де від пожеж все вигоріло вщерть -
Нова трава на чорнім проростає,
Та не забулось людям слово "смерть",
Бо пусткою: хати, хати, сараї...
Ще бухкає часом, вряди-годи,
І тут, і біля ближнього блок-посту.
Не скоро сміх повернеться сюди,
Де бур"яни стоять - людського зросту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666642
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2016
[i]Композитор Микола Ведмедеря написав ноти
до моїх дитячих віршиків[/i]
Снігу випало багато,
Замело шляхи широкі.
Та у нас сьогодні свято!
Всіх вітаєм з Новим роком!
Тут Сніжинки, і Зайчата,
І Снігурка, і Мальвіна!
Щастя хай у кожну хату
Завітає неодмінно!
Хай дари несе прекрасні
Кожен новий день родинам!
Хай під мирним небом ясним
Розквітає Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666009
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2016
[i]Композитор Микола Ведмедеря написав ноти
до моїх дитячих віршиків[/i]
Падають сніжинки,
Застеляють шлях.
Сяє в нас ялинка
В золотих вогнях.
Разом прикрашали
Залу залюбки.
Раді тата й мами,
Раді малюки!
В нас гостей багато
В цей прекрасний день!
Новорічне свято
В кожен дім іде!
************
Я Снігуронька весела!
В кожну я прийду оселю.
В хороводі танцювати,
Разом новий рік стрічати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666008
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2016
[i]Композитор Микола Ведмедеря написав ноти
до моїх дитячих віршиків[/i]
Між лісами їдуть сани.
Привезти дарунків стос,
Святкувати разом з нами -
Поспішає Дід Мороз!
Не біжать – несуться коні,
Білий падає сніжок,
Гей, сніжиночки казкові,
Покажіть нам свій танок!
************
Я – хлопчина Новий Рік!
Я до вас іще не звик.
Та усім бажаю щиро
Щастя, радості і миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Сріблясті коси, дівоче звабливе тіло…
Чи то білопінний квіт на гінкій стеблині?
Метелики довгих вій підведе уміло -
В полоні її тенет ти ув"яз віднині.
Вона блекотОю отрУїть твою істоту,
Нап`єшся соку – і буде важке похмілля.
Вона все знає, відомо їй все достоту,
Ти вже не зможеш жити без того зілля!
І очі її – пусті льодяні озерця,
Ховають душу холодну під слоєм гриму…
Краса її – то омана, бо не від серця,
Вона павутинням тебе обплете незримо…
Її бутіки цікавлять, автомобілі,
Розкішні вілли, карати та діаманти!
Її не зігріти! Кохання слова безсилі!
Не можна глухому про музику розказати!
Вона з цинізмом в слова підливає яду,
І рухи її, і погляд, і стан – отрута!
Не йди від мене, бо їм`я моє – Кохана…
А злої звабниці вічне їм`я – Цикута!
25.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
[i][b]Слова: Семён Гудзенко[/b] [/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=grXi3Yo-sp0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HwslLZXEJeY[/youtube]
Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты.
На живых порыжели от крови и глины шинели,
на могилах у мертвых расцвели голубые цветы.
Расцвели и опали... Проходит четвертая осень.
Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят.
Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел,
нам досталась на долю нелегкая участь солдат.
У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя -
только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны,
все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,
что отцами-солдатами будут гордится сыны.
Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется?
Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен?
Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется,-
у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен.
Кто вернется - долюбит? Нет! Сердца на это не хватит,
и не надо погибшим, чтоб живые любили за них.
Нет мужчины в семье - нет детей, нет хозяина в хате.
Разве горю такому помогут рыданья живых?
Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.
Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,
Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели
приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.
Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают
эту взятую с боем суровую правду солдат.
И твои костыли, и смертельная рана сквозная,
и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,-
это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,
подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.
...Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,
Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.
А когда мы вернемся,- а мы возвратимся с победой,
все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы,-
пусть нам пива наварят и мяса нажарят к обеду,
чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы.
Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям,
матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя.
Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем -
все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя.
1945
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664807
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 09.05.2016
[i]На картину Ф. Гойя "Сон разума рождает чудовищ"
[/i]
Зарубками на черном и на красном
Был знатен этот, да и прошлый век.
Рабы вставали – с мыслью о прекрасном,
Ведь без свободы – гибнет человек.
И вот уже: «Вперёд, на баррикады!»
Пылает сердце, и душа кипит!
За волю, за народ, не за награды.
Печально только, если разум спит,
Спелёнутый канатами эмоций.
Чудовища, сей оседлав прилив,
Без компаса, руля, надёжных лоций
Шутя бросают корабли на риф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664337
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.05.2016
Порву звенящую струну.
Листвы волна прибоем дышит,
Перетекая в тишину
Застывшим шифером на крыше.
Кусками падает струна
На дно холодного залива,
Уже почти что не видна
С вершины этого обрыва.
Пустынен нынче берег твой.
Звучанье музыки - не слышишь.
На дно души уходит боль,
И зов всё тише, тише, тише...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663978
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2016
Боль твоя дымкою тает…
Как это было давно!
Смерть нас уже не пугает.
Жизни испито вино
В днях перепутанных разных…
Чувствуешь? Воздух горчит.
Лёгкой походкою праздной,
Вроде беспечный на вид
Вспомнить пришёл. Поклониться.
То, что уже не вернуть,
С жёлтой поблекшей страницы
Холодом пропасти – в грудь…
В памяти снимок впечатан.
В воздухе – будто бы смех…
Цокают дружно бельчата,
Ловят с ладоней орех.
Шмель над травой деловито
Мерно и ровно гудит.
Мхом здесь деревья покрыты,
Крест среди зелени скрыт…
Весело свищут пичуги.
Горькое пьётся вино.
Спи, дорогая подруга…
…Как это было давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663909
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.05.2016
Согрей меня. Так хочется тепла…
Апрельским снегом осыпают вишни,
И кажется – судьба моя, белА,
Навстречу ветру в «паутинке» вышла.
Тревожен сад. Уже не греет шаль.
Мелодия на взлёте замирает,
К подолу лепестково льнёт печаль,
Которую с ветвей души срывает,
К ногам швыряя, время – мой палач…
Я этот сад – Любовью называла.
Сыграй мне, мой невидимый скрипач!
Пусть разольются краски карнавала
От рук твоих, от губ твоих, от глаз,
В лазури неба отразится нежность,
И нас двоих закружит этот вальс,
В тепло объятий превращая снежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2016
[img]http://www.whrussia.ru/upload/img_get/34/34de6a95f509f5b89e1d20fa84448a9d_watermarked.jpg[/img]
Я доверяла тебе, как врачу…
Что ж… Ничего от тебя – не хочу,
Если не тянется сердце за мной,
Ладно. Другою пойду стороной.
Горькие слёзы в ладонь собирать,
Росы на солнце сложу – умирать,
Не закипая, растаять до дна,
Раз я такая тебе – не нужна.
Ты не додал, не додал мне тепла,
Значит, твоей – никогда не была.
Мне остаётся – списать все долги,
И получить гонорар за стихи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660037
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2016
Зима скінчилась. Та нависли хмари
Над дахом. І морозно на душі.
Прийшли думки - нахабні яничари,
Внесли тривогу в серце, і в вірші.
Я їх жену - вони у спину дишуть,
Обсіли, полонили навіть сни.
...Десь крапає вода у повній тиші
З байдужістю до проявів весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016
Возьми, согрей в руках мою ладонь.
Так холодна она, так одинока…
Веди меня неспешно за собой,
Не отпускай безвременно, до срока,
Уверенно и бережно держи,
Ласкай незримо переливом пальцев…
«Ты мне нужна» – единожды скажи,
Прервав разъединение скитальцев
Лишь этою причудливой игрой,
Что возбуждает, греет обещает…
Не знаешь ты, как больно мне порой
Когда тебя со мною – не бывает…
Нежнейшими губами на груди
Даруй мне теплоту прикосновений…
Горячим поцелуем уведи
В порывы нежно-трепетных мгновений,
Рождающих во мне волну, и страсть,
Безвольность, и безумное томленье…
На руки подхватив, не дай упасть
На гребне неземного наслажденья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
Спиняю час, що птахою завмер…
Вслухаюся в слова твої, зітхання…
Хто ти такий? Чому прийшов тепер?
Тепер, коли не вірю я в кохання…
Крізь відстані – незримо обніми.
Втікати - щоб не вистачило духу,
Лебідка б’ється білими крильми
В душі моїй… Сполоханість послухай
Усіх думок, бажань та відчуттів.
Весняний цвіт безсило опадає…
Найм’якші пелюстки збери оті,
Підкинь у небо, хай від них заграє
Веселка, що розвіє сум очей,
Так поцілуй, щоб повернути віру,
Та пригорни, як долю, до грудей,
Щоб кожен нерв в мені – тобі повірив,
Щоб від кохання – п’яною була
По вінця. Щоб іще хотіла пити.
Дай стільки сонця, неба і тепла,
Щоб лиш з тобою я бажала жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016
Завтра - может быть слишком поздно...
По-другому засветят звёзды
На сферическом теле неба...
Потеряет значенье ребус.
Был почти у тебя в ладони
Призрак счастья...
Но ты - не понял.
Ты - не понял.
Очаг заброшен.
Застоялась у стойла лошадь,
И - в луга побрела другие,
Где запуталась ностальгия
в сотворённой из снов долине...
Мы - чужие с тобой отныне.
Слишком вольный ты.
Слишком вольный.
Уходи.
Ты мне сделал больно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658443
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2016
До справжнього – не кожен доросте.
Зачахне, чи заглушать бур’янами…
Твоє кохання – Соняхом цвіте,
Та відстань незборима – поміж нами.
Такий яскравий, щедрий дивоцвіт
Під небом синім променисто сяє.
Я ж в темноті з’являюся на світ,
Коли цілющих променів немає.
Стелюся я, Берізка польова,
Волошками милуюся у лузі,
Тонке стебельце маю, як трава,
Спираюся на родичів, та друзів.
Коханням щедро можу зацвісти,
Коли тепло, і дощ, і досить сили.
Та як до тебе сяйвом дорости,
Якщо ти хочеш вільним бути, милий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Затворённость в металл и камни,
В мегаполиса клеть - отбрось.
Вырвись в ширь заповедных плавней,
Где сияние чистых рос,
Где пичуги щебечут звонко,
Накрывает листвы волна,
Наполняет светло и тонко
Душу - дивная тишина...
***
ЗА МІСТОМ...
Мегаполісу скинь кайдани,
У думках зупини хаос.
Вирвись в буйство весняних плавнів,
Доторкнися до чистих рос,
Птахів пісню почуй, і тишу,
Там накриє дерев шатро,
Хвиля душу твою сколише
Лиш на спокій, і на добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657756
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2016
Поговорімо, милий, про любов,
Про те, що душу гріє так шалено,
А зустріч витіка крізь пальці знов...
Лиш сутінки - в очах твоїх зелених,
В моїх - графіт темніє в глибині,
Бо не приймають в себе частку неба...
Наснися ніжним доторком мені,
Бо лину кожним спогадом - до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016
Люби её так, как меня не смел,
Ворвись в её мир - как влюблённый ветер,
Что гонит по речке клубок из тел,
Весну пробуждая на всей планете,
Касаясь отчаянно, и легко,
Везде проникая, тревожа, гладя,
Нарушив молчание, и покой,
Её восхищённого слова ради!
Люби её! Если меня - не смог.
Пусть полною будет - её отдача.
Взаимности вешней - пошли вам Бог.
А я здесь - порадуюсь... и поплачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2016
Я искала тебя. Проплывали вагоны, и лица…
В тёмном небе ночном рисовали узор фонари
Из деревьев ветвей… До разлуки – хотелось напиться
Жаркой страсти вина, чтоб потом не уснуть до зари…
Бесконечно хмелеть от объятий, от нежных касаний,
Проникать под одежду… Да нет же – снимать и срывать,
И дрожать в нетерпеньи, почти умирая – на грани,
В поцелуе сливаться, всецело тебе отдавать
То, что жаждет тебя так давно, так тобою томимо…
Я искала тебя. Но ушедший состав – не вернуть.
То письмо прочитав, ты поверил наветам, любимый…
Только в сердце моё почему-то забыл заглянуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656268
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2016
Дождь.
Как внезапная чья-то боль...
На асфальт, и на нас с тобой.
Мутных стёкол налёт ручьи -
Промывают. А мы - ничьи.
Пусть и узкая колея:
Дом-работа, она - моя.
Дней застывшая каламуть
Параллельный твой строит путь.
По нему, как слепой, бредёшь...
Но внезапно - прозренья дождь
Сможет наши пути - прошить
Красной нитью. Куда спешить?
Из-за туч снова - неба синь,
Этот зонт - на двоих - один,
И тепло твоего плеча,
И щека моя - горяча,
А желанье - бросает в дрожь...!
Дождь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655887
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2016
Ты «провалился в бред» в полночь, за гаражом…
Мне бы – податься вслед с острым, как край, ножом
В ножнах из слов, и кож. Шума – не поднимать.
Чувства свои, как нож, крепко в руке сжимать.
Не проявить – ничем. Только рукой водить
В рамках спины… и тем… и за собой следить…
Сбросить потом контроль - водкой, и коньяком.
Вновь заливая боль, слизывать языком
Капли солёных слёз, губ твоих след ловить,
Видеть тебя – из грёз, облик земной – любить,
Рук – согревать тепло, пить на двоих бокал…
В прошлом оставить зло, тая в твоих руках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653891
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2016
Просыпайтесь, Медведи! Иная пришла пора.
Вам – в сугробы дышать и подснежники – вам садить!
Развалите валежник, где Солнце ещё с утра
На перине из туч задремало… Пора бы – его умыть
И подбросить – повыше, повыше нависших туч!
Лёд на реках – сломать, пусть живая вода бежит!
В косы вербам пора – заплести золотистый луч,
Пусть серёжки растит, и в журчащих ручьях дрожит!
Просыпайся, природа! От нас уходи, зима!
Мы устали от снега, от серости – там, и тут.
Пусть цветущий Апрель одолеет холодный Март,
И надежды подснежники в душах у нас – взойдут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652959
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2016
Сніг. Випав сніг. І кудись подалась весна...
І так зимно довкруг, наче крига накрила світ...
Тільки тихо в душі іще грає одна струна,
І ще проситься серце з тобою - в один політ!
Не тривожся, коханий! Я наш розпалю камін,
Я поставлю на стіл кришталь, запалю свічки...
Хай іскристе вино прожене холоди та сплін*,
Запалають в очах любі блискітки-світлячки.
Ми забудем удвох, що зима, що війна, що сніг,
Ми на килимі білім станцюєм прихід весни
Дивним вигином тіл... Розіллється сріблястий сміх...
Ти - найкращий, коханий! В обіймах моїх - засни...
*Сплін — це застаріле слово, калька з англійської spleen
— «нудьга, смуток, пригніченість, депресія; меланхолія»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Огромные перины-облака,
Подсвеченные солнцем, всё же се́ры.
Всё - мелким снегом тронуто слегка
Средь мартовской холодной атмосферы.
Колючий ветер - вызывает боль
Во всём, что дышит, двигается, бьётся.
Лишь тонкий луч, мне посланный тобой,
Теплом весенним в сердце отзовётся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652764
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2016
Проспекта опрокинутая высь
Распластана на мокром тротуаре,
И в мир иллюзий мы перенеслись
Что так сияющ, ярок, лучезарен.
Я в нём приют особый создаю,
В который вхожи только мы с тобою...
Дождливый вечер, сырость, неуют
За гранью оставляя, за чертою,
Где так хочу мгновенье - удержать...
Разлуки принимая неизбежность,
Любимых губ раскрытую печать
Переливаем в трепетную нежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2016
Наречена Вишневого Саду
Покохала Сосновий Дух.
Квіт весняний під ноги падав,
Чи то сніг, що приніс біду?
Вона виросла між корінням величної Сосни, що росла в лісі у центрі галявини. Тендітна струнка Вишенька, що цієї весни вперше зацвіла ніжним цвітом. Зацвіла, і закохалася в свого сусіда та захисника – Сосну. В його ніжні зелені пагони, особливий хвойний аромат, золотаву кору, могутні гілки, струнку поставу. Так приємно було, коли від найменшого подиху вітру коханий бережно торкався її пишного цвіту…
Стою струнка в обіймах рук твоїх…
Горнуся, випромінюючи ніжність.
Коханий, навіть вітер в кронах стих,
Щоб не зламати наших душ суміжність…
Я вся – твоя, до кожного листка,
Тобі дарую кожен вигин тіла…
Наївна та закохано легка
Лише тобі зізнання шепотіла…
Так пройшло літо з його росяними ранками, щебетом птахів, щедрим сонячним промінням, неповторними вечірніми зірницями та осяйними зорепадами. Під сумні осінні дощі Сосна щось ніжне нашіптував Вишеньці, що за літо помітно підросла, зміцніла, і навіть прикрасилася червоними сережками.
Та – промайнула радісна весна,
Відколихали зорі літні зливи,
А Вишенька, весела і сумна,
Червоних ягід безліч народила,
Просякнуті коханого теплом,
Його торканням трепетним багаті,
Кохання, що весною зацвіло,
Розквітло щастям у просторій хаті.
Настала зима. Не перша зима, та якась особливо люта. Галявина, що продувалася всіма вітрами, не захищала молоду Вишеньку від тріскучого морозу, і вона відчувала, що промерзає наскрізь… Гине, просто на очах у коханого. Що більше не цвісти їй весною, бо схоже, що до наступної весни деревцю не дожити.
Хвороба, що підкралась, навісна,
Морозом лютим, диким вітром свище…
Тремтить кохана, скручена, сумна,
Гілки ламає навісний вітрище,
Тремтить кохана… В серці гОлки стріл…
Кора із льоду тіло покриває…
Сосна коханий із останніх сил
Вогонь душі над нею викресає,
Горять гілки, і стовбур вже горить,
Вогненні язики танцюють радо,
Та Вишня, що отямилась на мить,
Вже зовсім задихається – від чаду…
І тоді закоханий Сосна, щоб врятувати тендітну кохану, викресав вогню з закоханого серця, і підпалив декілька сухих гілок, і хвою довкола стовбура, і високі кущики трави довкола, та мало, мало йому здавалося вогню, він ладен був згоріти увесь, щоб тільки врятувати ту, без якої уже не мислив своє життя…
Він не помічав, що Вишеньці ставало все гірше. Різні, надто різні були Вишня та Сосна. Смола, що створювалася від багаття, давала багато чадного диму, і Вишенька задихалася від нього, оточена з усіх боків. «Ні, коханий! Я гину, гину! Загаси багаття! Мене вже ніщо не врятує. Та я хочу знати, що з тобою все буде добре, і ти згадаєш про мене тією весною, яку я вже ніколи не побачу...»
Тоді молитву прокричав Сосна:
«Прийди! Помилуй – матінко Природо!
Загину сам, якщо згорить Вона!
Усе – візьми, коханій дай свободу
Без мене (якщо треба так) цвісти,
Дай сили їй (нехай без мене) – жити!
Пройду я через морок самоти,
Аби хоч раз іще вишневі квіти
До серця, що страждає, пригорнуть…»
-О, так, тебе я чую! Як не чути?!
Збирай кохану – у далеку путь,
Бо разом вам – ніколи вже не бути.
«Дай наостанок Милій оберіг,
Дай щось таке, щоб в ній було – від мене!!!»
Затих вогонь… А вишеньку з-під ніг
Поцупив у лабета смерч шалений…
Та у відчаї Сосна не міг спинитися, відступитися, дивитися, як гине люба Вишенька. Він заволав щосили: «Матінко-Природа, допоможи, порятуй!»
Почула його волання Та, Що Володіє Магією Всього Живого. І сказала так: «Я можу вам допомогти. Та за умови, що ви ніколи не будете разом. Я заберу Вишневе Деревце до саду, де йому бути і належить. Вона забуде про тебе, і ніколи не згадає. Бо інакше з розбитим серцем ніколи не зможе знову зацвісти. Вам не бути разом. Ти – сильний. Я можу залишити тобі спогади. Але тоді ти назавжди залишишся одинаком. Або я можу дати тобі забуття. Вибирай. І – відпусти її коріння, не тримай більше». І Велична Природа засипала снігом ті гілки, що горіли, потріскуючи, ясним полум’ям.
«Я можу щось зробити, щоб захистити її, коли вона буде далеко від мене?» - тільки й спитав Сосна. «Можеш. Але ти повинен дуже захотіти. Ну, відпускай її!!! Пора!»
Біла віхола підхопила Вишневе Деревце, підняла високо вгору, і понесла понад лісом – до саду за річкою…
*********
Вишневий сад зустрів свою весну,
Від сну збудилась молоденька Вишня:
«Прийди, Коханий, спогадом – зі сну,
Твій шелест ніжний най порушить тишу,
Ту, що між нами – маревом гірким,
Неспогадами, білими сльозами…»
Весняний вітер чисті пелюстки
Підхоплює… Несе понад ярами
Сосні під ноги… Спогадом пече
І тішить душу білий шал мережний…
…Він знає, що живицею тече
Його любов – в коханій – оберегом.
З того часу Наречена Вишневого Саду кожної весни вкривається ніжним білим квітом, все чекаючи-виглядаючи свого коханого, що сниться їй довгими зимовими ночами. А, не дочекавшись, скидає на землю ніжні білі пелюстки, ніби дівочі сльози, що їх підхоплює вітер, і несе на далеку лісову галявину, вкриваючи підстилку із м’якої хвої духм’яним білим мереживом… І тоді плаче Сосна сльозами-живицею…
А коли восени шалені вітри шарпають тендітні гілочки Вишні, намагаючись зламати, на місці тріщин витікає густий прозорий сік, що так схожий на оту живицю, що колись послав оберегом закоханий Сосна своїй любій Вишеньці, як символ безсмертності кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Дрібненький сніг закреслює усе,
Що так цвіло, світилося, тривало
Від раннього осіннього ессе
До повісті лютневої фіналу.
Дрібненький невловимий білий сніг...
Як ті слова, що сіялись байдуже,
Опору вибиваючи з-під ніг,
Лахміттями лягаючи на душу,
Що лиш учора - квітами цвіла...
Зчорніло листя на засохлих вітах.
Була - твоя.
Чужинкою - пішла...
Дрібненьким снігом - на замерзлі квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
[i]«На оксамиті ночі
Мов зорі, твої очі...
Цей мерехтливий спомин
Теплом повіє з дому...»
С. Сокольник[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
= = = = = = = = =
Ты ушёл, самурай*,
Был ты сдержан и сер, как гранит,
И тебе невдомёк,
Как в неведенье сердце болит.
Возле сада камней
Здесь брожу я под полной луной
Цвета лилий белей,
А тревога по саду - за мной.
Кличу имя твоё,
Но не слышу, не вижу следов…
После зова даймё**
Ты ушёл, как велит бусидО***.
= = = = = = = = =
Кодекс самурая
Беспредельно строг.
Здесь брожу одна я,
Не жалея ног.
Ноги в кровь избИты,
Ночи холодны,
И даймё** сердитый
Вяжет цепь вины…
= = = = = = = = =
Может, раны твои
Надо травами мне полечить?
Не поют соловьи,
И еда мне полынно горчит,
Отзывается боль
В каждой клетке разбитой души…
Что случилось с тобой?
Отзовись! Позови, напиши…
Поднимись, если можешь!
А не можешь – орлом прилети!
Острым взмахом из ножен
Мне земные грехи – отпусти.
= = = = = = = = =
Я виновна, знаю,
Знаю, что грешна.
Только самураю
Я была верна.
Птицей, зверем, выпью
Крыла его след…
Поднималась высью, берегла от бед…
= = = = = = = = =
Ты ушёл, самурай……………….
*самураи - светские феодалы, начиная от крупных владетельных князей (даймё) и заканчивая мелкими дворянами; в узком и наиболее часто употребляемом значении — военно-феодальное сословие мелких дворян. Хотя слова «самурай» и «буси» очень близки по значению, но всё же «бу» (воин) — это более широкое понятие, и оно не всегда относится к самураю.
Само же слово «самурай» происходит от глагола haberu, в дословном переводе означающего «служить, поддерживать»; то есть самурай — служилый человек. Самураи — не только воины-рыцари. Они были и телохранителями своего даймё или сюзерена, и в то же время его слугами в повседневной жизни.
**даймё - крупнейшие военные феодалы средневековой Японии. Если считать, что класс самураев был элитой японского общества X—XIX веков, то даймё — это элита среди самураев. Новые кланы военных феодалов получили название сэнгоку-даймё. Они активно и энергично вели военные действия против своих соседей, иногда более богатых и могущественных, но недостаточно честолюбивых, и добивались успеха. Верхушка военного сословия — даймё — сохраняла свою мощь, как и все самурайство, до начала XIX века.
***бусидо́ - кодекс самурая, свод правил, рекомендаций и норм поведения истинного воина в обществе, в бою и наедине с собой, воинская мужская философия и мораль, уходящая корнями в глубокую древность
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2016
[i]Красно дякую Касьяну - за натхнення:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651354
Кохання - це і драма, і поема…
Хіба підвладна часу - хризантема,
Що розквітає під останні роси,
Коли в саду чарує пізня осінь?...
Дивися, там – тремтінням із туману,
Граційним жестом диво-Леда манить,
Коханки безсоромним білим тілом…
На ньому – вишні дві давно доспіли,
Такі округлі та звабливі перса...
Трикутник, що тобі в бажання вдерся,
Та так, що і терпіти вже несила…
Не руш її!!! Вона – для всіх красива,
Як осінь, непостійна та мінлива…
Спитай панянку: «Ти була щаслива?»
До ніг струнких схили осінні квіти…
Вже північ. Де поділась?
Не помітив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
В обыденной круговерти,
Пытаясь отдать долги,
Ты за Любовью, от Смерти
В безвестную даль беги!
Не дорастИ - до отчаянья,
А если упал - крепись!
Весёлая, и печальная,
Прекрасная штука - жизнь.
Беги, и всё время помни:
Хоть век впереди, хоть миг,
Вселенной тепло исходит
Из мыслей и дум твоих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651370
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2016
По клавишам несбывшейся мечты
Слеза - отдельной мысли - пробежала
От той неповторимой Высоты
До низких нот тяжелого Финала
(Протянутой - не принятой - рукой).
Замёрзшей каплей - в воздухе - зависла
Моя мечта, воспетая душой,
В объятиях холодной трезвой мысли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651070
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2016
[i]Моей "половине"[/i]
Весна, с её надеждами красивыми,
Отпраздновав, ушла на глубину...
Влюблённые, встречались мы под ивами,
Подсвечивая пьяную весну.
Зима своими острыми иголками
Скользящие выстуживает дни.
Дрожащая, я жду тебя - под ёлками.
Сегодня, в стужу, греют - лишь они.
Из рук пустых - кормлю свои сомнения,
На мой призыв - ты странно-молчалив...
Так хочется под ёлками - Горения,
Не исключая Пьяный Шепот ив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651068
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2016
Він не читає моїх рядків…
А я молитись його благаю,
В душі надривний почувши спів,
Чужому горю під ніж лягаю
Щитом глибоких душевних слів…
Він – не читає моїх рядків.
Поміж чужого – своє шукає,
У низці сірих похмурих днів
Виттям самотнім себе карає,
Відчувши поклик своїх вовків…
Відчувши поклик своїх вовків –
Ми все крізь призму душі сприймаєм.
Тепла випрошуєм – жебраки,
Торкань та дотиків – вимагаєм
В часи взаємності нетривкі…
І, підійнявши угору ніс,
Ми запах ловим, один-єдиний…
Тієї, справжньої половини,
Яку ховає прадавній ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
ИЗ НАРОДНОГО ТВОРЧЕСТВА (стихи не мои)
Муж на кухне с тихим матом
Режет яйца для салата.
Из духовки дым идёт,
Зло глядит голодный кот,
Дети пишут на обоях,
Пылесос надрывно воет,
А жена кричит из спальни:
"Тише там! Поёт Михайлов!"
Аромат мимоз дурманит,
(извини, не от Armani)...
Угадайте, что за дата?
С наступающим, девчата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649358
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 06.03.2016
Завесніло. Між гілок ясеня
Розливається спів синиць.
Промінці – бистрокрилим красенем –
В воду падають долілиць,
Розсипаючись сріблом-золотом
У співучих стрічках струмків,
І підсніжники поміж холодом
Сніговим – вже цвітуть стрункі.
Ніжність в душу плюскоче леготом,
Неба синь виграє ясна.
А дівчина кохає легіня,
Бо в душі – назавжди весна.
*************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
[i](ЗАРОЗУМІЛІЙ ПАНІ. Зле)[/i]
Бывает: карликом - звезда,
Великоватою - корона,
Всего полшага - до суда
Шутов, столпившихся у трона.
Лишь поле дикое - окрест,
А в небе - дивные чертоги,
Да не хватает только мест
Твоим амбициям - у Бога.
Он - строг, но в меру справедлив,
Он мерит степенью сиянья
Твой слог, поступок и мотив,
Порыв, стремленье и молчанье.
Дымит погасшая звезда,
Которую низвергли с неба,
Не согревая никогда
Ни светом, ни зловонным слЕдом.
А ты, стараясь удержать
Шутов, престиж, престол, корону,
Боишься пальцы рук разжать,
Не отрывая их от трона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648992
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.03.2016
[i]Вільний переклад вірша Тані Лавинюкової[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648718
Весны дыханьем всё пронизано,
Кипит февральская работа:
Растут сосульки под карнизами,
Зиме прощаться – неохота.
Но в прошлом Сре́тенье осталось,
Зима-старуха с юным Летом
Под ручку садом прогулялись,
И, на вопросы дав ответы,
Решили:
Ещё две недели
Зиме дать сроку – до капели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648855
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2016
[img]http://www.chitalnya.ru/upload2/448/816875610034912768.gif[/img]
Так быстро без тебя померкнет свет,
Как зимний день в последней из агоний.
Не исчезай, не уходи в рассвет!
Побудь со мной – пушинкой на ладони.
Я залюбуюсь хрупкостью крыла,
От внешних бурь и бед прикрыть сумею,
Совью гнездо из веры и тепла
И обогрею – нежностью своею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2016
А дощ сліди за вікнами змиває...
Все - сірістю заповнене ущерть.
Душа пісень весняних не співає,
В думках частіше владарює смерть
Бажань, чуттів та спалахів вогненних,
Що ще учора полум'ям - крізь сніг.
Чому було украдене у мене
Кохання - найсвятіший оберіг?
Чому ти знову сієш мряку, доле?
Холодні пальці в душу простягла
Дощем, що вимиває все поволі
Та вибиває пір'я із крила
Того, що на світанні в синє небо
Несло мене - усміхнену, легку...
Не лину легкокрилою - до тебе.
Висять побиті крила на гвіздку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
[i]На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»[/i]
[b]Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтами Гостьей и Сергеем Сокольником[/b]
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646408
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2016
В ночном кафе на столике, белА,
Она к бокалу сиротливо жалась.
Зал опустел. Лишь тени на столах,
И горький вкус разлук на дне бокала…
Тебя коснуться тянется рука,
Но время тушит свет неумолимо.
Стучит в висках надрывное «пока!»,
Копытом время бьёт, и машет гривой,
И ты спешишь – мгновенья оседлать,
Скороговоркой вылетает проза
Из уст твоих, что жажду целовать,
Поспешность бегства в сердце бьёт занозой
Твоих – таких уверенных – шагов.
Наш поцелуй – судьбы моей угроза…
На мокрых плитах – не найти следов.
Белее снега – душу колет роза.
19.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2016
Я – обычный ПЛОТ, на совесть сделан.
Я легко качаюсь на волнах,
А вода куражится над телом,
Словно утопить меня должна
Непременно. Проникает в щели,
Набухают доски всё сильней.
Подо мной – предательские мели
Из песка, а чаще – из камней.
Экипаж на мне движенье вяжет,
Шест толкает прямо в быстрину.
Ноют доски палубы, и даже
Бочки стонут. Мне бы в глубину
Опуститься, в мягкий сумрак ила,
Отдохнуть, оставить груз забот.
Только сила, что меня взрастила,
Заставляет двигаться вперёд,
Помогает сердцем, и руками,
Не даёт о камни борт разбить.
Связь растёт незримо между нами,
Две в одну переплетая нить.
А ночами, если мне не спится,
Мысль одна: с командой мы срослись,
Я им нужен; и душа стремится
В ярких звёзд чарующую высь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645031
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.02.2016
[quote]«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє» – ці слова латиною важко побачити знизу. Саме цей напис оперізує купол каплиці Боїмів – пам'ятки сакральної архітектури XVII ст. у Львові на площі Катедральній.
Вінчає купол двометрова скульптура задумливого Ісуса в Гефсіманському саду. Христос із сумом дивиться донизу, на щоденну людську суєту. [/quote]
В глубине Гефсима́нского сада
Он в раздумьях остался один…
Не касайся земного, не надо,
Ты – Отца Всемогущего сын.
Трое дремлют в оливковой чаще,
Но продажный Иуда – не спит,
И восходит молитва – о чаше
Из страданий, ошибок, обид,
Троекратного вещего слова…
Сильный дух, побеждающий плоть,
В отреченьи от плена земного
Принял долю, что выбрал Господь.
Принял. С муками тела – смирился,
На страданья готовый – за нас.
Пот кровавый на землю скатился,
Подошёл – искупления час.
Мысль о вечном – над левою дланью
Меж земным и небесным – в борьбе.
Помни, путник, о этих страданьях,
Чрез него – обращённых к тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643894
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.02.2016
Что подарить тому, кто узором слов
Может поднять до неба, и ввергнуть в бездну?
Просто прошу принять от меня – любовь.
Если не ко двору – я тогда исчезну,
Стану незримым ангелом в облаках,
Чтобы спасти от боли тебя однажды.
Сердце – давно трепещет в твоих руках,
И Валентинки этой порыв – бумажный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643893
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2016
В мягкость тембра душой поверив,
В глубину этих глаз - нырну,
Жадных губ выпуская зверя
Пить озёрную глубину
Восхитительнейших мгновений...
Нежной лапою - вдоль спины
Опущусь я к холмам доверья,
Что лишь мною - покоренЫ.
С вожделеньем приняв вторженье,
Мой избранник, мой господин,
В нежно-чувственном притяженьи
Мы познаем экстаз вершин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643630
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3fsbxYQ96Lw[/youtube]
Ты только – успей!
Успей – вопреки всему
Сказать слова, что так отчаянно жду я.
В ночи моей
Всходили звёзды - будить луну,
Как ты будил – забытое – поцелуем…
Не оставляй.
Над буднями - подними,
Иль позови – в объятьях твоих укрыться.
Идя за край,
С собою меня – возьми.
Мне без тебя – не пишется, и не спится…
Успей, молю!
Узоры плетёт зима,
Твои – на душе – следы заметает снежность,
Но я – люблю,
Не знаю за что сама,
Объятий, и слов родных твоих – нежность…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2016
День без тебя – так безвозвратно прожит.
Мне не найти четвёртого угла…
Шёл мокрый снег, на боль мою похожий,
И мне казалось – нежность умерла…
На сером фоне – рассыпались тени,
Отчаянье плыло, как крик ворон,
На грязной жиже – таяли виденья,
Молчанием – по нервам – телефон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642970
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2016
Пусть на море – шторм, и девятый вал,
Продувают ветра нАсквозь.
Рядом – ты идёшь, ты – меня позвал,
И не прячу я счастья.
Я иду, легка, и твоя рука
Для меня – как рука Бога.
Ты и я, ветер и облака,
Неба синь, и тепла – много.
Пусть совсем непрост – наш с тобою путь,
Пусть сбивает с пути ветер.
Рядом – ты иди. Ты – со мною будь,
Мой единственный в целом свете!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2016
Ты уехал опять...
Сердце брошено в пропасть вокзала,
И уже не вернуть... не вернуть... Не вернуть.
Не успела сказать
Я о главном. А то, что сказала
Я в сердцах, - позабудь... Позабудь. Позабудь!
Непомерною ношею
Скомканность давит - прощанья.
Нет меня. Сквозь меня чьи-то тени идут, и идут...
Возвращайся, хороший.
С перрона, чьё имя - "страданье"
Я пушинкою лёгкой в объятья твои упаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2016
Толи каплет дождь, толи лупит снег
По щекам - миллион ударов.
Ты одна бредёшь (позабыт ночлег),
Серой плиткою тротуара,
Мокрым месивом, средь налётов льда,
За плечами - печали глыба…
В небесах – вода, на земле – вода
(Подо льдом задыхаясь рыбой),
На душе – зола, словно омела,
Что, как ком, растёт, жизни соки – пьёт,
выжжена до тла, степь теперь – бела,
не найти – угла,
И путей невелик – выбор…
А под слоем зим, невообразим,
Спит ковёр-покров из приятных слов,
Свет горячих встреч силы нет – зажечь,
Равнодушный взгляд – вновь бросает в ад,
Нежности забор не закроет ссор,
Где росла трава – отгорел костёр,
Корни сплетенЫ, сумерки теснЫ,
Только снятся сны – до весны…
Но надежд рассвет – зЫбок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640629
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2016
Подсвеченные солнцем облака
Твоих глубин касаются – едва ли.
Моих эмоций бурная река
Седой зимы сметает все печали,
Ныряет в луж кривые зеркала,
В глаза вбирая отраженье неба.
Из-под сугробов мутного стекла
Взывает ёлка брошенная немо…
Но ты! Я знаю точно – ты придёшь!
Спасёшь – из Утра серого колодца!
…Лишь пальцем по ладони проведёшь –
Сердечко сразу в новом ритме бьётся…
Я до тебя – любовью не жила,
Огнём глубинной страсти – не горела.
…В погасших окнах лучики тепла
От ласки солнца - вспыхивают смело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2016