| Сторінки (13/1280): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Серпень кольору меду, з вечорами прозорими.
В очі дивиться айстрами – кольоровими зорями.
В зорепади вбирається, місяць схожий на диню,
На городах збирається все, що щедро вродило.
Кавунами пишається, пахне персиком теплим,
Любе літо кінчається, і душа наче терпне…
Від колосся звільняється переповнена нива,
І так хочеться трошечки нам затримати диво!
Неквапливість та млосність пити щедро, ковтками,
Та ще тиждень, до осені, не пришити нитками…
Пригадай все духм’яне, наливне, соковите!
Збережи цю мелодію – до наступного літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Ти до мене прийшов через гори й долини,
Там, де чиста водиця з каміння тече.
Дивні трави збирав, що ростуть в полонинах,
Лікував свою душу від зайвих речей...
Я чекала на тебе всі ночі і днини,
Я пушинкою сіла тобі на плече…
Рахувала любові безцінні хвилини,
Слідкувала – чи сонце тебе не пече?
Там, де ти, буйні трави та росяні квіти,
Розсіває проміння зерно золоте.
Наді мною каштани сплели свої віти.
Моя спрагла душа диво-сітку плете…
Не для того плете, щоби птаха зловити,
Що для нових польотів готує крило.
Берегинею стати, плекати, радіти,
Закривати від зла, дарувати тепло.
Там безжальна війна сіє зло на планеті,
Та молитва моя всі незгоди жене,
Бо каштани і трави в одному букеті
Наче руки твої, обіймають мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
В моєму суденці благенькому
Ні весел, ні днища нема…
Між правдою та побрехеньками
Давно вже пливу я сама.
Минуле лишилось за обрієм,
Майбутнє – ховає туман…
Між мріями мирними, добрими
Гойдає мене Океан.
Літаю самотнім журавликом,
Радію, що сонце встає.
Не хочу на інші кораблики,
Хоч шторм мене інколи б’є.
Мій човник у даль спрямовує
Лиш Доля – мій капітан.
Говоримо спільною мовою
Я, Вітер та Океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Минає серпень зорепадом див...
Вже скоро осінь... Він уже не прийде.
Дрібненький дощик тут колись блудив.
А тут у вись злітали змії-крила!
Гаряча кава, прохолодний день.
Не прийде він. Йому дорожче спокій.
Стирчать листи з усіх моїх кишень.
О, серця біль, тривати будеш доки?
Струмками сліз, дорогою благань,
Не повернути мить, не повернути!...
Ти - чемпіоном спринтерських змагань
Пішов собі... Та як тебе забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Вже ранок – сонце народив,
Усі готуються до свята,
А я спішу – у відділ див,
Де все із скла, пластмаси, вати,
І із фантазії людей,
Що трохи вміють ворожити,
Бо саме тут мій будній день
Яскравим дощиком прошитий.
Тут балаган, тут маскарад,
Тут радість, сяйво та прикраси,
Тут казка все – за рядом ряд,
І усміхаюся одразу!
Пірнаю в цей яскравий світ,
Бо саме тут я вірю в диво,
У цих метеликів політ,
В дитинства спогад невразливий,
Дивлюсь на іскорки гірлянд,
І сяйво ллється прямо в очі,
І цей яскравий маскарад
Додому весь забрати хочу!
Сніжинки, зайчики, білки –
Усі улюблені трофеї!..
Та ось торкається руки
Моєї – диво! – справжня фея!
В душі – вогонь, вона – моя,
Неначе світло Прометея!
Іду додому – інша Я.
Оновлена.
Зі мною – фея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Крізь скелясті шпилі́, крізь примарні мости
Я хотіла у ніжність твою прорости,
Де обійми п‘янкі, де кохання дива,
Я тягнулась до тебе, плети́ста трава…
І, коли твоє слово давало тепло,
Прокидалось в мені моє диво, росло,
Піднімалось, готове ростити квітки́,
Дарувати відраду в хвилини гіркі.
Щоб лунала мелодія, щастя мотив, –
Тільки б ти, з висоти, мені сонцем світив!..
…Знову прірва внизу. Не розкриєш вуста.
Знов мені недосяжна твоя висота.
Із глибоких щілин виповзає пітьма…
Я б коханням цвіла!.. а опори – нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці.
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?
Раз пройшлася коса –
Отже кров’ю із ран витікають
І життя, і роса,
Нам під ноги безжально лягають…
Ти сказав: «Відпусти.
Хай самотність іде твоя в люди,
І зійдуться мости.
Хтось тебе неодмінно полюбить…»
Маю досвід гіркий,
Та не вірю в байду́жі поради.
Відмітаю плітки,
Бо зі мною завжди – моя правда.
Не полюбить ніхто.
Люблять пиво, цукерки, трамваї,
Люблять власне авто,
Переважно. А жінку – кохають.
Там нестяма палка́,
До відча́ю, де дихать не сила!
Коли жінка – струнка,
Молода, і безмежно красива.
Їй дарують п’янкі
Поцілунки, як на́пій із хмелю,
Їй зривають зірки!..
Але ж мова моя – не про неї…
Дуже важко цвісти
Без турботи, де димно і жарко.
І тому – відпусти!
Відпусти… Не боюся косарки.
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці…
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Холодна серпнева ніч.
Тепла іще тіло просить…
Та дні, що летять навстріч,
Уже наближають осінь.
Я кутаюсь залюбки
В кохання свого примару…
Пливуть в небесах зірки…
Ні! Очі твої у хмарах.
В них ніжність і теплота,
В них світло пливе за обрій,
А місяць – твої вуста –
Шепоче : «Все буде добре!..»
Кохання, мене поклич
В той край, де панують весни!
Мій любий, з усіх облич
Твоє у душі – не щезне.
Гойдається навсібіч
Мереживна тінь фіранок…
Холодна серпнева ніч
Рожевий веде світанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
[i]«Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…»
Леся Українка[/i]
Люди є міцні, неначе дуб,
Різні, за природою своєю,
Є тонкі й плакучі, на біду…
Я, мій любий, справжня іпоме́я*.
Бо стебло тендітне, і душа,
Просуватись у житті не вмію…
Лиш мене коханий залиша́ –
Падаю униз, ламаю шию.
Ти пробач, що стовбур заплела,
Скинь мене, якщо немає сили.
Все тепло тобі я віддала,
Та не згину унизу я, милий.
Хоч не підіймуся в висоту,
Вистачить мені води і неба.
Лиш корінням – в душу проросту,
А квітка́ми – потягнусь до тебе.
*Іпомея (у народі Кручені Паничі) або в'юнок, витень – по-різному називають цю чудову садову ліану з великими лійчастими квітками.
У англійців вона називається Morning Glory, що можна перекласти як "ранкова радість" або "слава ранку". Рід іпомей дуже великий, налічує понад 500 видів, серед яких і наша берізка польова (в'юнок, повитель, повелиця, павутиця, повійка, полятиця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Чи була у радості, чи в біді
Чи мара, чи сон це?
Танцювала дівчинка на воді,
Як сідало сонце…
Все тепло, і радість, як в ту весну
В ті години милі,
Заплітала в море, на глибину,
У бурхливі хвилі.
Все штовхала в глиб, у безодню хвиль,
Це холодне літо.
В синій глибині все топила біль
…Нікому зігріти…
Не дала любов ніжних два крила,
Доля посміялась.
Танцювала трепетно, як могла,
Більше не боялась.
Та на дно не падав, не падав біль!
…Не заголосило…
На сипкий пісок, де шумів прибій,
Море відпустило…
Як метелик, пурхає там душа,
В морі сліз солоних
До хиткої гавані вируша́,
В морі не потоне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Серед списів смерек, там далеко, в прадавньому лісі,
Диво-камінь стоїть серед сутінок гі́лля та хмар.
Що приховує ліс в таємничій, казковій завісі,
Пам’ятають лиш предки, та сивобородий мольфар.
Колиха́ буревій час від часу скривавлені маки,
Чути звуки гучні, ніби стогне від горя душа…
На шорсткому «плечі» восени тут зітхатиме Мавка,
Що зчорніє в печалі від зради свого Лукаша́…
Тут колись наречені у духів зачаття просили,
Тут волхви́ на поля благодаті прохали й дощу,
Чабани з полонини сюди сир та «бриндзю» носили,
Їм у стогоні каменю чулось тоді «захищу́!»
Не проходить давно тут ні звір, ні ґаздиня, ні ґазда,
Хоч в сім’ї негаразди, сюди заросли всі стежки́.
Диха тихо земля. Відчувається сила одразу.
Диво-камінь стоїть, і стояти тут буде віки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
[i]«Там, де закінчуються слова,
починається музика»
Генріх Гейне[/i]
Не впізна́єш мене.
Бо давно вже твоя Атлантида
Потонула у зорях.
Прозріння тебе обмине.
Ніби в білих, прозорих,
Сліпучих снігах Антарктиди,
В лабіринтах бетонних
Блукає твоя Шагане́…
Не шукатиму душ,
Що ширяють на сьомому небі.
Не спинятиму час,
Бо кохання моє, як стріла,
Не торкається нас.
У атлантів немає потреби
Повертати із трас.
…А без тебе і я б не жила…
Тут безсилі слова.
Тут благання нема, і не треба.
Фрази стерті на порох,
Та ллються рікою вірші́…
Проростає трава.
Ми з тобою крокуємо поряд,
І між нами жива
Тільки музика, пісня душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Гей-гей-гей, мої Карпати,
Чарівний гуцульський край!
Буду силу тут черпати,
Тут, душа моя, співай!
Гей-гей, буки та смереки,
Звук трембіти вдалині,
Всі нащадки, діти, предки,
Переплетені в мені.
Тут світанки незбагненні,
Трави, скупані в росі,
Гей-гей-гей, країна-неня,
Твої діти ми усі.
Чебрецева наша доля,
Наша воля надміцна,
Гей-гей-гей, хай буде вольна
Наша рідна сторона!
Сині гори, бистрі ріки,
Потічки із гір стрімкі –
В моїм серці ви навіки,
Гей-гей, води гомінкі!
Зможу небо прихилити,
Ватру в серці запалю,
Цю красу з росою пити,
Гей-гей, край я свій люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Рожева хмарка сяє свіжістю –
Бабуся з флоксами сидить,
Прекрасними своєю ніжністю…
…І голос твій іще дзвенить
З такою слушною порадою,
З бажанням – зупинити мить,
Мою любов, що стрімко падала,
Піднести знову у блакить!
Звучить з турботою і ласкою,
Своє підставивши крило…
О, квіти, що здаються казкою,
Мого кохання джерело!
Той промінь, що в мені захований,
Палай світліше, не зникай!
З букетом флоксів, зачарована,
Спішу до тебе. Зачекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Як я хочу забутись в обіймах долонь твоїх!
Тільки ми, поміж нами лиш дотик долоні, і тиша…
Світ завмер, навіть стукіт сердець притих,
Глибина відчуттів все триваліша та густіша…
Бісеринки роси покривають твоє чоло.
Не відсмикуй руки! Випадковий союз не порушуй!
По маленьких судинах струмує твоє тепло,
Відкриває канали, пульсує, пробуджує душу.
Я її збережу, цю невинну поєднану мить,
Блиск очей приховаю. Нічого тобі не залишу…
В чорний день, коли лихо-біда прогремить,
Добрим словом тривоги твої і жалі заколишу.
Знаю, щастя згоріло, кохання твоє відцвіло.
Біля тебе я бути не можу, не мушу, не маю…
Але це відчуття, коли руку кладеш на чоло!..
Я всім тілом так міцно незримо тебе обіймаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Я так чекала на тебе. Істинно.
Всупереч усім розстрільним спискам.
Не хочу – підводити риски.
Хочу бути твоєю долею, чи недолею,
Волею, чи неволею.
Запахом пороху на руках,
Слізьми, затиснутими в кулаках, солоними.
Полонянкою без полону.
Глибокою тобі – подякою.
Надійною. Ніжною. Всякою.
Нахабні насунили вороги.
В них танки, гармати і батоги.
Слова – колючі, як кущі тернові.
Чугайстре, любий, не стало мови!
Гірке похмілля. Та ти живий.
Непереможним є образ твій.
В твоїх руках байрактари, дрони,
Для перемоги та оборони.
За нас – Україна, за нас – природа,
За нас – козаки із усього роду!
Нам воля – дороговказом.
І ми переможемо – разом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Два дерева удвох переплелись.
Чи ві́ддана тобі я? Чи віддáна?
Тримаєш ти, чи затуляєш вись?
Коханка я, чи все-таки кохана?
Ти молишся, щоб бути нам разо́м,
Чи наставляєш душу мою грішну?
Любов, що так потрібна нам обом,
Іде від серця, чи дає Всевишній?
Чи відчуваєш ти тремтіння рук,
Коли твоєї ризи я торкаюсь?
О, не спиняй моїх солодких мук!
Я знов іду до тебе, і не каюсь.
Твоя молитва, як солодкий мед,
Вливається в уста мої і вуха…
…Якби я долю знала наперед,
Якби уміла провидіння слухать…
Служниця я тобі, а чи сестра,
Моя струнка ясновельможна панна?
Неправедна твоя зі мною гра,
Ти – гралася зі мною, і з коханим…
Мої ти соки випила до дна,
Зневагою кохання розтоптала,
І кинула, де вир і глибина…
І все – щоб я тобі лиш слугувала.
Два дерева удвох переплелись.
Я ві́ддана, як я тебе покину?!..
На друзки – лампа!.. Полум’я увись!!!
Тепер ми – разом. Разом – до загину.
Трохи про історію створення твору:
Служниця Стефа виросла та виховувалась нерозлучно разом з панною Аделею. І так міцно сплелися їх долі, що панночка ніяк не хотіла свою служницю від себе відпускати. Дражнила її, нібито Йосип приходить подивитися на служницю, не на панянку. Йосип поїхав з міста і став священником. І коли Стефа пішла до нього на сповідь, їй здалося, що його лагідне ставлення до дівчини – це і є кохання…
Не буду переповідати вам всього сюжету. Подивіться фільм «Віддана» (2020р), почитайте книжку «Фелікс Австрія» С. Андрухович. І зробіть свої висновки. Я свої уже зробила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
[i]«Розчаруй мене, і я піду,
І мені полегшає нарешті…»
Т. Яровицина, збірка «Я буду тінню твоєю, Світе!..»
[/i]
Заплатила – перлами душі,
А від тебе полетіла «решта»…
Розчаруй мене. Мої вірші́
Підуть спати в спогади, нарешті…
Ніжним поцілунком не буди.
Як не можеш дати – не барися,
Набери холодної води,
Так хлюпни́, щоб краплі піднялися!
Я прозрію. Змерзну. Утечу
У свою улюблену шпарину.
Жало помсти гнівом заточу.
Шал кохання наче шмаття, скину.
Знаю, можеш. Не твоє плече
Для хитких думо́к моїх опора.
…Тут ні дощ, ні вітер не січе,
Темно у шпарині, і знадвору…
Ні! Не треба світла, і води.
Я засну, і довго буду спати.
Не турбуйся. Ти собі іди
Іншого
метелика
шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
Він в дитинстві літав у снах,
Ой, які то чудові сни!
І душа була, наче птах!
Ясени мої, ясени…
Від світанку і до заграв,
Із фантазій його химер,
Над хатами то Змій шугав,
То прорізував вись Планер.
Лине Музика – серця спів
В неспокійній його душі.
Над усе він літать хотів!
Бо крилаті любив вірші́.
Все він спробував, навпаки,
До мети йшов, не нудьгував.
Він руками збирав Зірки́
І так щедро їх дарував!
Бо співуча його душа,
Бо по вінця у ній щедрот,
Бо, куди він не вируша,
«Ще співайте!» - кричить народ.
Як же мрія про свій Політ?
Чи порине ізнов у вись?
…Відривається від землі…
Він літає! Зліта!!! Дивись!
Картина Оксани Шапкаріної «Той, що збирає зірки»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Вечірній сад гілля додолу хилить,
З-за тину кущ гортензій вигляда.
Усі кущі колись садив тут милий,
А я була вродлива, молода…
Життя текло, несло свої уроки,
Сад зеленів, жовтів і знову цвів.
Гортає пам’ять дні, сезони, роки,
Коли ти на руках мене носив,
Коли гойдав на гойдалці стокрилій,
І цілував кармінові вуста,
У тому липні сонячних ідилій,
Коли в душі кохання пророста…
Обличчям я ховаюся грайливо…
Цей кущ колись для мене ти садив.
Гортензія – моє велике диво!
Але від тебе, любий – диво з див!
19.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Снився сон мені. Я – це маятник.
Піді мною горить вогонь.
Пропускає вогонь, як митник,
Теплоту від твоїх долонь,
Всі слова твої, вчинки, дії,
Від обіймів до позіхань.
Всі безмежні мої надії,
Всю бездонність моїх зітхань…
Відхиляюся вправо, вліво,
То у відчай, то у розмай.
То безодня внизу, то диво,
То чужи́на, то рідний край.
Коливаюся неодмінно
Від любові і до жалю́.
Не вбачаю у тім провини.
То ненавиджу, то люблю.
Радиш ти мені зупинитись,
Не злітати то вниз, то вгору.
Та від гойдалок тих – звільнитись.
Опинитися десь знадвору.
Там така собі мертва тиша…
Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно.
Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати,
Цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того,
Щоб той маятник розхитати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Оркестрик вальс Шопена відіграв,
Але пливе у парку шлейф мелодій.
Це дивне світло сонячних заграв,
Чудовий світ від вальсів до рапсодій!
Струмочок, наче срібло увібрав,
Між пишних клумб тихесенько дзюркоче.
І день іде спочити поміж трав,
Стихá пташиний галас неохоче…
Далеко ти… Горо́д твій заряснів,
В саду дозріли яблука та сливи…
Не разом ми уже багато днів.
Це – парадокс. Окремо ми щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Нам не стрибнути вище голови,
Не оминути наших літ завію…
Люблю тебе. А Ти мене – на Ви.
І випадковим дотикам радію.
Якими ти стежками приблудив?
В яких лісах росло твоє коріння?
Та ти – таку стихію пробудив!..
В родючий грунт упало те насіння.
Вливає ніч в сопілку самоти
Мої слова, що так тобі байдужі…
До тебе знов не можу – не прийти,
Далекий, невідомий милий друже.
Маро́ю біля лігва притулюсь…
Твою розмову з місяцем відчую,
Я так люблю, і так тебе боюсь!...
На вістрі жала в полі заночую…
Чи прийдеш на світанку до води?
Чи вовчу шкіру скинути зумієш?
Давай я обніму тебе, ходи!
Що хочу я? Сама не розумію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Була вечірка незбагнена.
Та що було, то відгуло…
Я знов самотня… І на ме́не
Дивилось небо крізь вікно.
Сховалось сонце. Сутеніло.
Вітали зорі-ліхтарі.
А я не стала, я не сміла
Ширяти в мріях угорі.
Ти був… До всіх ти був привітним,
Ти був десь там, удалині́…
Мені не вистачило світла.
Погасло сонце у мені.
29.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
У цій печері тихо і просторо.
Не сяє сонце, не шумить вода.
Ні промінь світла, ні павук, ні ворог
Ні звір, ні птах сюди не загляда.
Тут прихисток знайшла свій Еврідіка.
Тут спить душа. Ні звуку не луна.
Висока скеля. Сіра, гола, дика.
Десь поряд - пекло. Там іде війна.
Глибока тиша. Не лунають кроки.
Тут бАйдуже, чи рік минув, чи мить?
Тут на чолі малює доля спокій.
Панує тут Той, хто в скалі сидить.
І раптом – що це? Як промінчик світла,
Тріпоче, ніби ніжні крильця фей?!
В печері ніби усмішка розквітла
І заясніла. То співа Орфей!
«Ні, милий, не тривож мене, не треба!
Злетіло пір’я, не підняти крил,
Що так колись торкалися до неба!...
Заклякло тіло, не зламати брил!»
А голос за собою підіймає,
Все дужчає; все кращає луна;
А голос все лунає і лунає,
Та квітне, наче сонячна весна!
А голос то гучніше, то шепоче,
То водоспадом в серці гуркотить,
І Еврідіка відкриває очі,
Всміхається, і ось уже летить!!!
О, я жива! До тебе лину, милий!
Що там Лукаш, чи Крез, а чи Еней?
Коли твій голос розправляє крила
І кличе до життя! Співай, Орфей!
***
27.06.2023
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Ніч. Я без «броніка», без зброї.
Квартира. Вікна. Дві стіни.
Заснути можу тільки в строї,
В якому я прийшов з війни.
На ліжку донька спить «клубочком»,
Дружина бачить другий сон…
…В думках ми знову взяли «точку».
Крізь гуркіт – вибух! І полон.
І ось я вдома. Справді – вдома?
А в голові триває бій.
Важкі повіки душить втома,
Та я готовий знову в стрій!
Щоб опір ворога зламати,
Прогнати з рідної землі.
Щоб мирно жили батько й мати,
Щоб діти бавились малі,
Нам треба впоратись з бідою.
Повстали доньки і сини,
Щоб переможною ходою
Ми повернулися з війни.
14.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Вже червень дивну пісню відспівав,
Вже липень виколисує дерева,
А ти мені – серпанками між трав
Як марево відсвічуєш рожево.
Там конюшини пропадає слід,
Бо літо вже у вересень веслує…
Як боляче дивитися на квіт,
Який бджола закохано цілує…
08.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Я приїду до тебе. У зморений вечір ласкавий.
Скрип старенької хвіртки струною озветься в душі.
Крижаної води із цеберка нап’юсь замість кави
І босоніж пірну у зелені густі спориші.
Ти назустріч – поривом, синочок – усміхненим дивом,
Обіймає за ноги, гостинці шукає міські.
А на плечі нам небо, на кольорі стиглої сливи
Розсипає зернята – блискучі маленькі зірки.
Паничі кучеряві поснули під куполом ночі.
Ти лаштуєш вечерю. В повітрі дзвенять солов'ї.
Я тобі розкажу, що я іншого щастя – не хочу,
Лиш цілунки зривати, вдивляючись в очі твої.
26.09.2015
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Настирний рій нав'язливих думок
Весь день робочий в'ється наді мною...
З моїм пташатком втрачено зв'язок
В отій малій хатині під горою,
Де росяні світанки я стрічав,
Де з глека молоком поїла неня,
Де борщ смачний із запахами трав,
І дивний жук, затиснений у жмені...
Там козаки із дідових казок
Живуть в яру, що ген, за вишняками!
Коли туди налагодять зв'язок
Між душами, серцями та віками?
11.08.2015
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Уже не треба… Хмарка легкокрила
Як пух кульбаб, за обрій відлетіла.
Не залишилось ні жалю, ні болю.
Женуть вітри клубок трави по полю.
Те, що колись тягнулось, зеленіло,
Засохло, відцвіло та заніміло.
Те, що корінням проростало в душу,
А потім відірвалося, байдуже…
Хай котиться, хай не злітає в небо.
Співати в парі вже нема потреби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
…Не торкайся її! Хай рожевий туман упаде
В ту долину, де росяні квіти чекають світанок…
Бо її вже нема… Лиш примара поволі бреде,
А легкий вітерець пустотливо торкає серпанок…
Ні, не диха вона. ЇЇ серце забрали з грудей,
А туди помістили осінню заплакану хмару…
То яку ж таємницю серпанок хова від людей?
Не питай… Не сполохай її! Не торкайся примари!...
22.02.2022
о 22годині 22хвилини
PS. Це був відгук на вірш "Танець сови" автора Гостя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
***
Були часи, коли співало, гріло,
і сонечком світилася душа!
Цей рік спливає. Темно. Мерзне тіло.
Викрешуються дні, як з-під ножа
злітає стружка. Олівці чудові.
Кохання, більше душу не хвилюй!
Візьми світлини із моєї долі
і світ новий, без болю, намалюй.
10.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Це – мої серпокрильці!!!
(Хоч це не чіпай, бо щемить…)
Їх не зловиш на гілці,
Вони перекреслюють мить,
Я їх чую «пищання»,
І знаю – уже не сама.
(Поміж нами – мовчання.
Зневага. Облуда. Тюрма)
…Ти пішов на світанні
Шукати своєї межі.
Чую звуки гортанні,
Чи знову самі міражі?...
Я так довго чекала:
«Мої повернуться пташки?»
А війна вивертала
Відносини, долю, книжки.
Часто бачу ночами
Над прірвою зірваний міст…
Що приводить до тями?
За вікнами радісний свист!
Це – мої серпокрильці.
Літає за ними душа.
(Бо вже терням, блукальцю
Моя заростає межа)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
Руїн та згарищ чорні силуети
Війна намалювала. Стогне край.
Під вибухи не пишуться сонети…
Та ти, Поете, голосно співай!
Хоч небо перекреслюють ракети,
Слова твої – як злитки золоті
Душі моїй нагадують сюжети
Єдині, найдорожчі у житті.
Співаєш ти, і роки-еполети
Злітають з пліч, як висохла кора.
Підхоплюють вуста, як естафету,
Краплини віри, радості, добра.
І нації здіймаються багнети,
Захисників міцнішають ряди!
Не замовкай, співай мені, Поете!
До перемог, крізь полум’я, веди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Ще вчора парашутики легкі
Здіймались в небо, обіцяли диво,
Де ти мені нашіптував казки,
І я була замріяно-щаслива…
Метелики із жовтими крильмИ
За виднокрай, у безвість відлетіли!...
Одна жарина блимає з пітьми,
Не зігріває ні душі, ні тіла…
Летить, летить над містом сивий пух!
Притрушує і спогади, і скроні…
Плете весна мереживний кожух,
Збираються у міста на долонях
Забуті клапті хмар… та ні, перИн!
Вбрання бруківку покриває біле.
Та що це? ПАда декілька жарИн!
Горять, горять, палають білі крила!...
Як лава, що по тілу струменить,
Від доторків твоїх жовтогаряча!!!
З’явися, любий, бо любов згорить,
Якщо тебе негайно не побачу!!!
18.05.2018
PS. Пам"ятний вірш, з багатьох причин... Чи згадуєш Ти, що колись розказав мені, як швидко пожирає полум"я той пух, що розсипають тополі?...
А ще... Люба подружка Таня, Київський вокзал, поїзд на Харків. Літературний фест "Крылатое Созвездие" 19-20 травня 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
[i]Картина художника-сюрреалиста Michael Cheval (Майкла Шеваля)
[/i]
Лепестки, будто с неба манна…
И холодной струей в лицо
Ветер… или дыханье Анны?...
Это крутит апрель кольцо
Абрикосовых, белых судеб,
Что так рано сорвались вниз…
Белых бусин в одном сосуде
Наш искусственный парадиз
Разрушается… Больно падать…
Но хохочет вослед апрель!
Разверзается бездна ада,
Это Кто-то наметил цель,
И не будет уже спасенья!!!...
Осыпается наш роман…
Сожаленье… или прощенье…
Анна! Анна!!!... пропал Жуан!!!*
________
*Дон Жуан, персонаж пьесы «Каменный гость» из цикла «Маленькие трагедии» А.С. Пушкина
04.19.2018
PS. Були такі спроби - взяти картину з інтернету, і спробувати написати, які асоціації вона викликає.
Ось що з того в мене вийшло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883870
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2020
Ты в ночИ распахни окно.
Свет луны сквозь меня струится…
Мы не виделись так давно!
Я влечу – неземною птицей.
И, коснувшись твоей руки,
Завершая полет астральный,
Засверкаю, как светлячки,
Стану видимой, и реальной…
Пробуждая в твоём аду
Пенье птиц, ароматы мая,
Я к ногам твоим припаду,
Поднимая, и поднимаясь…
Заколышутся тени в такт,
Дикий танец шмеля начнётся,
И, податливый на контакт,
Шмель взликует, цветок напьётся!
До утра будет течь нектар…
Все смешается: руки, губы…
Но… рассвета шестой удар
Этот райский тандем погубит.
___
Ничего уже не данО…
Ничему не бывать впервые.
Знай – раскрытым держу окно,
Как цветка лепестки живые.
?2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883576
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
Нереальностью зарастая,
Усыхает прекрасный пруд.
Мимо лебеди пролетают,
Не садятся на воду тут,
Где в былое ушла безбрежность,
Мелкой ряскою в берега…
А кувшинок неброских нежность
Тонко чувствую – не долгА…
Здесь последний рассвет растает,
Отражаясь, пойдет на дно.
Льдинкой первый мороз ужалит
Побелевшее полотно.
Разум – сердца порыв остудит
Мокрым снегом за воротник…
Ничего уже здесь не будет,
Если чистый погиб родник.
20.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883574
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
(з циклу «Психологічні казки»)
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Вірна прикмета, що щось таки має статися.
Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільними ряднами сірих хмар. А тут раптом – Небо!!!
Що я робила під тим важким навислим шатром? Шукала вчорашні спогади про часи, коли на світанні два Поети пасли Пегасів на березі весняної нестримної ріки. Як я збирала з трав чисті роси, і намагалася скласти із них слово «кохання» на золотавому річковому піску… І як слово те все не складалося… А потім у цей райський куточок потрапили спалахи софітів з владного Олімпу… В їх нещадних променях діаманти рос перетворилися на острівці ілюзій… А ті декілька росинок, що залишилися на денці душі, більше не бажали світитися…
І от сьогодні Темний Пегас владно увірвався в мій Загублений Світ! Він притягнув мене до себе так, ніби все своє життя мав на те повне право. І дужими помахами крил розігнав той туман, що сірими буднями застилав горизонт.
Твої променисті очі вабили, манили, обіцяли і вимагали... Хіба ж я могла встояти під цим поглядом?... Далі було щось бурхливо-неймовірне, незбагнене, пронизуюче, хвилююче, здригався світ, і ми разом з ним, ми помирали і воскресали, і коли я казала собі «все, досить!», піднімалася нова, більш потужна хвиля!!!...
Зараз Ти спиш, любий. А я споглядаю вечірнє небо. Воно ще неймовірніше, ніж вранці. Глибокого темно-синього кольору. А одна частина на обрії – ніби сніжна завіса, що приховує нашу таємницю… Срібна половинка місяця уже росте – я це точно знаю! Бо до появи того яскравого світла, що райдужним колом розливається довкола планети, ми з Тобою таки доклали певних зусиль!
Струмочки прани, що проходять через мене, вібруючи в кожній клітині, посилають у простір пучок Енергії Життя. Ти спиш… На чолі блищать бісеринки поту… Цікаво, чи можна з них скласти слово «кохання»?...
Але вже час спочивати… Я подумаю про те завтра.
15.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883570
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
[u]На конкурс «А як би Ви це написали?»[/u]
[i]Історія цього вірша досить цікава.
На одному з сайтів силами місцевих поетів проводився вищезгаданий конкурс.
За основу треба було взяти будь-який вірш І. Буніна.
Ось що в мене з того вийшло[/i]
[i]Мы рядом шли, но на меня...
(автор: И.Бунин)[/i]
Мы рядом шли, но на меня
Уже взглянуть ты не решалась,
И в ветре мартовского дня
Пустая наша речь терялась.
Белели стужей облака
Сквозь сад, где падали капели,
Бледна была твоя щека
И, как цветы, глаза синели.
Уже полураскрытых уст
Я избегал касаться взглядом,
И был еще блаженно пуст
Тот дивный мир, где шли мы рядом.
__________
[i](мій варіант твору)[/i]
Мы рядом шли, но болтовня
Не клеилась (такая малость!),
И в свете мартовского дня
Уже взглянуть я не решалась
Как тянется твоя рука
Коснуться щек, что побелели…
Капель, так призрачно-легка,
Играла соло на свирели;
Укрыть, обнять стремился куст,
Но холод пробирался ядом,
И был невыносимо пуст
Тот мир, где были мы – не рядом.
***
[i]Ілюстрація: «Розмова Онєгіна з Тетяною в саду».
Художник О.Самохвалов[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2019
Проси мене – напитися роси.
Пречистим словом чорну ниву зрошуй.
У шал торкань чуттєвих запроси,
Не випускай з обіймів, мій хороший!
Дай благодаті щедрої сповна,
Щоб зерна щастя проросли на ниві.
Співає в грудях радісна весна,
Струмочки розливаються грайливі,
Де серце диво-квіткою цвіте,
Коли слова твої тамують сльози.
У безвість відлітає все пусте.
На пелюстках – кохання чисті роси…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Літо, сонце, кружляють метелики,
ДИха липовий цвіт із вікна…
Це червневих щедрот срібні келихи
Наливає нам доля сповна.
Чуєш? Там, де чекання торкаються,
Наше срібло струною дзвенить,
Липа кожним листком посміхається,
Віддзеркалює неба блакить.
У пилку золотистому – джмелики
Сонцесяйний відкрили парад!
І кружляють, кружляють метелики
Під кохання п'янкий аромат…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Зі мною гралось сонце. Між гілОк
Пучком проміння райдуги пускало
На золотавий липовий пилок.
Струна від струн, від променя – до шалу
Пахучих квітів з ароматом зваб,
Що парочку метеликів дурманив…
Отак і я кохатися могла б,
Бо погляд твій – для мене з неба манна,
Бо рук твоїх, як променів, тепло
До себе манить… серцем пригортаюсь…
Я з сонцем, що занурилось в зело,
Пограюсь трохи, і тобі – зізнаюсь
Як мрію губ солодкий аромат
Висотувати, та не напиватись.
Медовий червень причарує сад,
Де нам удвох так солодко кохатись…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Твой проливной дождь,
Мой озорной снег,
Веток-ресниц дрожь,
Стрелок-минут бег…
Чистая полоса
Или косая рябь?
Светом глаза в глаза
Все фонари вряд
Тянутся от меня,
И попадают в цель.
А от тебя, маня,
Звезд золотая цепь
Тайный узор плетёт…
Как эта сеть прочна!
Сеется разговор,
А на устах – весна!
Чуткий дрожит звон,
Зреет в груди грех…
…Твой озорной тон,
Мой проливной смех!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2019
Я не пишу. Пробач мені. Пробач.
Зима холодним подихом накрила…
Веде душа свій споконвічний Плач
В Долину Сліз. Я опускаю крила.
Бреду я самотою між людьми,
Бо плач з слізьми не хочу римувати.
Шумлять тополі – одинокі Ми.
Лиш вітер з нами може загравати.
Скуйовдить чуб, і далі вируша,
Його сережки манять, не глибини…
Я не пишу, пробач. Мовчить душа.
Забудь усе. Колись твоя – Ірина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018
[i]По мотивам картины
Кристиан Шлое (Christian Schloe)[/i]
Не о любви тебя прошу.
Забудь заезженное слово!
Пока живу, пока дышу
«Ты мне нужна» - скажи мне снова.
Ты отвечаешь: «Час назад,
Ты вспомни, до небес взлетела!
Еще возьму тебя стократ!...»
Довольно! Оторвись от тела.
Блуждает в сумерках душа.
В своей пустой холодной пытке
Она томится, чуть дыша…
А ты мне – Солнышко на нитке.
Оно сиянием бодрит,
Лучом печаль с лица снимает,
Но ничего не говорит.
Как нежность фраз – не обнимает.
Лучей блестящие ужи
Холодным светом донимают!
И я шепчу тебе: «Скажи!
Я ничего не понимаю!»
…Я с края бездны соскользну
(Пустой очаг, холодный ужин)
И, замолчав, уйду ко дну…
Придёшь, а ты уже не нужен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2018
[i](Із циклу «Психологічні казки»)[/i]
Бачиш, який сьогодні повний Місяць?...
Висить над містом, і його дивне примарне світло манить мене до себе. Так само, як зіниці твоїх очей, коли вони світяться від пристрасті…
О, ні, не розповідай мені, що Місяць – це позбавлена життя, мертва планета, на якій немає ні води, ні повітря, саме каміння! І що насправді його поверхня просто відбиває сонячне проміння. Я не хочу заглиблюватися в надра суворої раціональності, яка з математичною точністю може пояснити будь-яке явище, що здається нам дивовижним.
Я хочу вірити своїм очам, своїм відчуттям, своєму очікуванню Дива. Ти – моє неземне Диво! Не бажаю знати, що в тебе є свій, темний, бік, де ніколи не буває сонячно. Мої губи прагнуть пізнати смак твоїх губ, і кожною часточкою відчути ту хвилю збудження, що пробуджує глибинні вулкани твоєї жаданої планети. Відчути, розгорнути сріблясті крильця, що піднімають над хмарами буденності, і злетіти, прихопивши тебе з собою. Щоб кОхатися отам, серед зоряного пилу, розганяти хвостаті комети, але не помічати нічого, окрім зірок, що сяють в твоїх очах!
Бачиш, який сьогодні повний Місяць?... Іди до мене!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815012
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Вже Осені багряні силуети
Життя заполонили через край.
Під листопад не пишуться сонети.
ЗлітА з дерев казковий дивограй.
На тротуарах кришаться монети,
Лежать слова, як злитки золоті.
Ти про любов співай мені, Поете,
Що в мріях загубилась у житті!
Дощами в небі пишуться сюжети.
Душа вже не витає серед хмар.
Вже долею підписані бюджети,
Що не включають мед весняних чар.
Лягли на плечі роки-еполети,
Пташиний спів не звеселяє гай…
Зів’яли квіти мрій. Та ти, Поете,
Не замовкай! Співай мені, співай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018
[i]Автору С.О. в День народження, з любов’ю[/i]
Вже осінь розстеляла килими,
Уже пташки збиралися в політ,
Коли дитя з прозорими крильми
Усміхнене, з’явилося на світ.
А світ чекав появи малюка
Ромашкою простягнутих долонь.
Тебе вела Всевишнього рука
До вівтаря, де жертвенний вогонь
Палає вічно серед громовиць.
Та ти уперто не приносив жертв.
Найяскравіші серед блискавиць
Зрізав під корінь невблаганний серп.
Твоя неопалима купина
Кохання розсівала серед трав.
Казилася падіння глибина.
Ти сліпнув, глухнув, знову прозрівав.
На вістрі зла – яскравих барв шукав,
В чужих коморах – потаємних прав,
В світах ілюзій подумки блукав,
І сам себе за вольності карав.
Дракона суть вогненно-золота
Просила найпалкіших почуттів!
Ти тілом серед вибухів літав,
І був, немов комета, серед тіл.
Під Небо те, що падає згори,
Готовий був підставити плече.
Ти рухами нещадними творив
Кохання, що не гріє, а пече.
Те полум'я, що жерло і пекло,
Улесливі приносило дари.
Від них душі лиш тепло не було,
І Доля – покотилася з гори.
~~~~~~~~
Тоді ти знов прийшов до вівтаря.
Уже криваві рани замість крил…
Кров, зі сльозами, прийняла земля,
Коли новий вівтар ти склав із брил,
Що їх позбутись дав собі зарок.
…Зі шкірою зривав минуле з плеч.
Отой гіркий засвоївши урок,
Усе частіш ховав у піхви меч.
~~~~~~~~
Цвітуть зірки ромашками в полях,
Як душ, що загубились, світлячки.
З молитвою обрав ти інший шлях,
Тепер для всіх засвічуєш зірки.
Хай буде світлом – обрана стезя.
Хай пишуться поеми та вірші!
Хай щедро зігріває всіх і вся
Те золото, що світиться в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Как птицелов, подходит Осень,
Из лета тянет тетиву,
Что все цветы под ноги скосит
На пожелтевшую траву…
Час увяданья неизбежен.
Сезон дождей заменит зной.
…Когда-то был ты очень нежным
И очень бережным со мной.
В тебе была такая сила,
Такая верная рука,
Что до небес преподносила
Головку каждого цветка.
Пускай невзрачна повилика,
Пусть стебель слаб,
Негордый вид,
Она была равновеликой
Тебе, спасаясь от обид…
Союз двоих был безмятежен,
Покуда я была – твоя…
Прошла любовь. Ты с Нею нежен,
Пустой сосуд для звуков – я
Ловлю чужие вздохи, взгляды,
Там нет меня, очерчен круг
Где мне с тобой бывать – не надо…
Там – территория подруг
Завистливых, амбициозных,
Умеющих словцом «отшить».
Неужто думал ты серьезно
С влюбленной женщиной дружить?
Не стерпится. Веревкам виться,
Но надо помнить про конец.
В сезон дождей приду напиться
Настойки горькой из сердец
Разбитых в ожиданьи чуда.
Я неизбежностью жива.
Свои полеты помнить буду
(Что мне завистников молва?).
Тебе два слова, на прощанье:
«Потворствуя – не навреди».
Уже сентябрь из лета тянет
Туманы, тучи и дожди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2018
Авторы, читатели и гости портала,
кто еще не ознакомился с новой поэмой автора
Herr Veliborr von Purr-pur-а,
прошу на мою страницу, в рубрику ЧУЖИЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2017
Хто бажає привітати одного з авторів порталу, хорошу людину і доброго друга
Herr Veliborr von Purr-pur-ааа з Днем нарождення, приєднуйтеся!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
[b]Вірш поетеси Лялі Рубан, що був надрукований у виданні «Сонце опівночі», Київ, вид. «Молодь», 1982р[/b]
Один з моїх улюблених
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
Саме сьогодні народився [b]Юхниця Євген Леонідович[/b], український поет, сценарист, підприємець, організатор, засновник професійної бухгалтерської газети «Все про бухгалтерський облік», дитячого міжнародного журналу «Пізнайко», журналу «Дніпро», огранізатор нашого чудового сайту «Клуб поезії» і прочая, і прочая.
Приєднуйтеся до вітань!
http://www.poetryclub.com.ua/evgen.php?pts=bio
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728772
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.04.2017
19 березня, напередодні Всесвітнього дня поезії та в день народження української поетеси Ліни Костенко, в привітних стінах Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка відбулося свято поезії - Перший Всеукраїнський поетичний стартап "Дотиком душі".
Організаторами заходу стали Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка, Чернігівська обласна організація Національної спілки письменників України, журнал "Літературний Чернігів", поетка Ліна Ланська.
На заході була присутня професійна колегія у складі: Артюхової Л.Г. – начальника відділу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Аліференко І.М. – директора Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Мамчич О.Б. – голови Чернігівського обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України", Арсенич-Баран Г.В. – голови Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України, Ткача М.М. – головного редактора журналу "Літературний Чернігів".
Поетичний стартап – це не звична зустріч тих, хто любить поезію. Це шанс для будь-кого, хто володіє словом і хоче донести його до слухача, бути почутим і почути інших. Саме тому в проекті не було ніяких обмежень.
На участь у стартапі було подано близько 60 заявок з різних куточків України, кожному було надано 5-6хвилин для виступу, і мелодійний дзвоник попереджав, якщо автор надто захопився і перевищив регламент.
Музичні паузи допомагали трохи переключитися з поезії на інші таланти. Студенти Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького подарували чудові музичні хвилини, учні Чернігівського ліцею побуту продемонстрували дефіле в етнічному стилі, лауреат Міжнародних конкурсів Іван Євтушенко виконав музичні твори на гітарі, Сергій Марков – гість із Києва – зіграв на гітарі. Східний танець у виконанні Олександри Ковтун приємно здивував глядачів.
Запашна брейк-кава в перерві всіх об’єднала: і учасників, і гостей.
Ну, і звісно були зустрічі старих друзів, приємні знайомства та відкриття, фото- та кіно- зйомки, просто тепле спілкування.
Свято закінчилося підбиттям підсумків і нагородженням учасників. Усі отримали нагороди – дипломи та символічні сувеніри.
Наприкінці виступив головний редактор журналу "Літературний Чернігів" Михайло Ткач. Ось витяг з його виступу:
Михайло Ткач: «Твори, які тут прозвучали, більшість з них високого рівня. За виключенням звичайно. Але навіть та поезія, яка може у початківця, який тільки починає, має якісь огріхи, але воно все одно було тут прочитано з душею, бо написане було з душею, і тому залишило великі враження.
Я скажу вам, що поезію я особисто за таким критерієм визначаю: це в першу чергу думка і душа, і звичайно новизна образу і новизна слова. І в цьому заключається сьогодні не дивлячись на те як написано: чи традиційно, чи це вірш модерний, чи це вірш авангардний, чи це білий вірш, але якщо в ньому побутує це що я сказав, значить це справжній вірш, і він хвилює, і саме більшість таких віршів було прочитано на цьому прекрасному вечорі.
Я хочу все-таки назвати імена, які… звичайно, всі вірші прозвучали прекрасно, і вони мене прекрасно здивували часом і більшість із них запали в душу, але найбільше, що мені запало в душу, що я відмітив, я не претендую на якусь істину, але те, що мені лягло на душу найбільше, я хочу назвати імена цих поетів:
Олена Вишневська м.Нетішин Хмельницької обл..
Міха Невідомський м.Буча
Ірина Кулаковська м. Чернігів
Єлена Дорофієвська м.Вишгород
Тетяна Олійник м.Чернігів
Надія Ермоленко м.Чернігів
Ліна Ланська м.Чернігів
Олексій Маслов м.Чернігів
Наталя Бороденко Рівненська обл..
Олена Таран м.Чернігів
Оксана Дністран м.Ніжин
Володимир Кравченко м.Чернігів
Лариса Дущак м.Чернігів
Раїса Шанська м.Чернігів
Людмила Житникова м.Чернігів
Сергій Таранець м.Чернігів
Наталія Дорошенко м.Чернігів»
Звісно, більшість із поетів – місцеві, безумовно це талановиті особистості, дехто певне друкується в журналі, приємно, що Михайло Михайлович відмітив для себе авторів з інших регіонів. Трохи здивувало те, що в цей список потрапили деякі автори, яким ще треба шліфувати свою майстерність, бо не всякий твір, написаний з душею, можна назвати поезією. Цікаво, чи ввійдуть ці твори в Альманах, куди мали увійти кращі твори всіх учасників?
Потім все товариство фотографувалося на фоні вишиванки, до якої приклали умілі руки всі присутні в залі.
Приємно здивував поетичний марафон, де автори один за одним читали по одному своєму віршу, а пряма трансляція одразу розміщувалася на одному з інтернет-ресурсів.
Хочеться висловити подяку усім, хто долучився до свята, відгукнувся, зустрічав, виділив кошти та приміщення, виступав, розважав, пригощав, збирав усіх, ведучим свята, екскурсії по бібліотеці з цікавою розповіддю про древню і сучасну історію, усім-усім, помітним, і тим, що лишилися в тіні.
А особлива подяка – Ліні Ланський. Дякую, серденько, бо без тебе б цього свята – просто не було.
Наснаги тобі, подальшого ентузіазму, натхнення, тепла, любові.
Чекатимемо на запрошення наступного року!
PS. Любі друзі, хто бажає побачити фото з зустрічі - запрошую на мою сторінку у ФБ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725471
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2017
Вітаю всіх друзів, далеких та близьких!
З подивом дізнаюся, що не всі зрозуміли, що цей мій профайл закритий (не впевнена тимчасово, чи назавжди, бо як мені здається, все в руках Божих)
Отож повторюю іще раз. Я відкрила новий профайл тут, на сайті. Буду виставляти свої нові (і не нові) твори там, бо хочу спробувати почати все наново (отака забаганка).
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27938
Буду рада всім, хто захоче мене там відшукати.
Я на цьому сайті з квітня 2013р. Писати вірші почала десь з кінця 2012р. Бачу, відчуваю, що давні треба б трохи відшліфувати. Ось цим і буду періодично займатися.
Весни вам, тепла, добра, натхнення, миру, злагоди, кохання.
Хай щастить!
Ваша Ірина
[i]PS. На фото - книжки, в яких були надруковані мої твори[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017
Привіт усім!
Я закриваю цю сторінку. Не знаю на який час. Можливо тому, що я трохи переросла ту емоційну поетку, що з'явилася тут в квітні 2013.
Багато приємних та корисних подій сталося з того часу. Значно розширилося коло мого спілкування, і разом з тим зросла міра відповідальності за те, що я пишу. Як наслідок - мене прийняли до ВТС КОНГРЕС ЛІТЕРАТОРІВ УКРАЇНИ.
Усіх друзів, та бажаючих спілкуватися, читати мої нові (і не нові) твори - запрошую на мою нову сторінку Livoberezhna forever:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27938
Наостанок - вірш іншої поетеси, який мені дуже близький:
* * *
Всё, что было со мной,- позабыв, принимаю на веру.
Смутно высится в памяти контур прошедшего дня...
Каждый пройденный шаг распыляется в ту атмосферу,
Что, свиваясь кольцом, начинает тревожить меня.
Если б вместе смешать все мечты, и дороги, и были,
И осознанный чувствами каждый момент бытия,-
Закрутился бы столб ураганно-мерцающей пыли,
И такая, как есть, из него получилась бы я.
[i]Надежда Веселовская[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Когда в закат я
в переддверье ночи
Уйду, остыв
от перебора тем,
Я здесь оставлю
только многоточье...
И два стиха,
не связанных совсем.
20.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718904
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2017
Шановне товариство, останнім часом на сайті розвелося безліч БОТІВ та ТРОЛЕЙ, що самі нічого не пишуть, а нормальним авторам заважають займатися творчістю. Просто засилля якихось авторів АБС та ЙОКЛМН!!!
Вони не просто заважають, а заманюють облудливими обіцянками дармових грошей (при цьому отой ЗАНГ, що придумав цю ідею, ХТО ВІН?)
Ні імені, ні прізвища, ні професії, ні освіти, ні адреси.
Тому маю таку пропозицію до адміністрації сайту. Треба всіх авторів переєструвати не за поштовою адресою (як зараз), а за номером телефону (як уже давно зроблено на всіх солідних серйозних сайтах).
Щоб кожен, хто зареєструвався, ніс ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за свої дії. Бо і вірші крадуть, і ідеї, і мізки пудрять, і дозволяють собі у відкритому ЧАТІ мерзенну хамську поведінку, не гідну звання не те що автора, поета. Поведінку, не гідну звання культурної людини.
Отже, пропозиція: всіх нових авторів реєструвати ВИКЛЮЧНО за № телефону. Та і всім іншим було б добре перейти на НОВУ, прогресивну систему.
Одразу буде видно, ХТО Є ХТО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2017
Спасибо - Владимиру Семёновичу. Ни в коем случае не хочу превзойти его талантливую вещь. Просто эта песня - навеяла мне что-то такое...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qnhW1AGx4Xw[/youtube]
На косе я стою, у закрытых земель.
Там, подбитый в бою, бриг нарвался на мель.
Уплывающим вслед смотрит сотнями глаз,
Но в наносах от бед киль как якорь увяз.
Почему не белеет твой парус тугой?
Что есть силы кричу: «Погоди, дорогой!»
Через тьму проложу я дорогу лучу,
Погоди, дорогой, я маяк засвечу!
Пусть сорвётся с прикола и нос, и корма,
Бросит рвать и коверкать, развеется тьма,
Сгинет ложь, волны новую песнь запоют,
Ты с почётом займёшь своё место в строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2017
Отражается небо
В лужах – синим – до слёз.
Растворяется небыль,
Как следы от колёс.
Поднимаются души
В пред-весенний полёт.
Зимний холод разрушен,
И синичка поёт.
*****
2(15) февраля - Сретенье. В этот день считали, что происходит первая встреча весны с зимой.
Нередко в этот день наступала оттепель и появлялись лужи. В этот день отмечали: если на дворе появились лужицы (курица водицы напьется), то весна будет дружная и теплая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718454
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717802
Читайте, і думайте своєю, не чужою головою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Шановне товариство!
Я хочу всіх вас попередити та застерегти.
Не піддавайтеся на затію ЗБИРАННЯ ГРОШЕЙ будь-кому!
Ніякий адміністратор ні на якому сайті цього не допустить.
Я знаю сайт Український Портал Поезії, там жіночка хотіла, щоб власним коштом видали книжку дитячих віршів, і хотіла збирати на те гроші. Адмін сайту її заблокував.
Бо ніхто не хоче ніяких фінансових пірамід типу МММ Мавроді, і не хоче особисто за це відповідати.
Гроші можна збирати в колективі однодумців, де люди добре знають одне одного. Нехай той же ЗАНГ у своїй Баришивці організує клуб поетів, і там збирає кошти.
ПОДУМАЙТЕ!!! У самого ЗАНГа - Baidarama - це вже ЧЕТВЕРТИЙ (!!!!!!) профайл!!! Четвертий!!! Так кожен користувач може завести безліч профайлів, і тягнути з довірливих людей гроші. Так серйозні справи не робляться!!!
Не вплітайтеся у фінансові піраміди! Майте свою голову на плечах! Краще допомогайте рідним та близьким, нашим бійцям - через волонтерів і т.і.
Не піддавайтеся сумнівним аферам!!!
З повагою, Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Шановні, любі мої подруги і просто знайомі!
Доки ми будемо терпіти оббріхування кращих поетів сайту?
Проголосуйте в Еволюції сайту поезії ЗА творчість цих самобутніх поетів, що несуть тепло, радість, слова кохання всім і кожній!
Покажемо зарозумілому ЗАНГу, що ми ЛЮБИМО цих авторів!!!
Підтримайте мене, будь ласка!!!
[img]http://aromat.lg.ua/upload/iblock/d62/d62a8dad8df91ec89b7fad538acf652a.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2017
Огненной птицей, согласно поверью,
Смело стучится (открой ему двери!)
Год Петуха. Отступает остуда,
Дарим улыбки друг другу как чудо.
Два мандарина* несём как подарок!
Вкусен и сочен, душист он и ярок,
Маленьким солнцем горит на ладони,
Холод, неверье, усталость прогонит.
Будем шутить мы, смеяться, общаться,
В души впускать долгожданное счастье,
Будто победу во всех викторинах.
Сила огромная - в двух мандаринах.
**********
Сегодня Огненный Петух наконец вступает в свои владения! Китайцы встречают Новый год всегда в красном, за праздничным ужином. Убирают дом заранее, чтобы не вымести ненароком пыльцу счастья. Встречают ярко, шумно и весело, жгут фейерверки, отгоняя злых духов.
Традиционно дарят детям красные кошелёчки с мелкими монетками. И друг другу – два мандарина*. Обязательно – два!!! Потому что на китайском языке звучание этих двух слов – два мандарина - очень близко к звучанию слова «золото». Порадуйте своих близких! Пожелайте друг другу достатка, тепла и добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715045
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 29.01.2017
Согрело солнце золотом дома,
А небо – серых туч во мне – серее…
На улице, в душе зима, зима,
И я бороться с нею – не умею…
Придавленность к земле теряет высь,
Клочками снега глушит, будто ватой.
На юг смешинки счастья унеслись,
Легли на мысли тени угловато,
Как серость дней на город мой легла,
В столбах и проводах переплетеньи.
Но дарит солнце лучики тепла
Сиянием. И отступают тени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2017
[i]Три автори, три бачення, три відгуки на картини майстра.
Написано в співавторстві з поетами Гостя та Серго Сокольник[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=80P9LJU8GWU[/youtube]
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?
Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,
Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?
Де на гарячих пісках розгубились сліди,
Відгомін арфи по всьому периметру раю.
В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»
В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»
На пустирищах всамітнена зграя ворон.
На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.
Бо вже давно відпустив перевізник Харон
Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.
************
А ліс – підсвічує сліди,
Що кинув ти – в пісках палати…
Там листя зЕлено: «Не йди!»
Там спека – опіком розплати.
В глибинах карстових печер
Очей озерця – дотлівають…
Скажи, чому з усіх химер
В мені найгірші оживають?
Там арфи музика тонка
У водах Нілу спогад топить…
Як шкіра білого бика,
Що звабив ніжністю Європу,
Блищить вгорі Чумацький шлях…
Я тих коралів – не збираю…
ЦвітУ – ромашками в полях,
Вогненним маком – догораю…
Мені услід: «Куди ти? Де?...»
Слова, приглушені пісками
Пустельний демон відведе
У тріщини з солончаками
Губ, що забули пристрасть змін,
Що пересохли без торкання…
Пустеля. Смерть. Вона і Він.
Шматочки пазлів від кохання.
******
Орфей? Чи гли-
няний Колос?
В бажанні кволім
В заміс піску
Перелилось
Тремтіння болю,
Ці нервів Стру-
ни, що Далі
"розмалюлюрив",
І пеклотрі-
щини землі,
Мов кракелюри,
Пройдуть спі-
Ралями Бруно
Крізь наші душі.
Ми кров, немов
П’янке вино,
Зберемо в мушлю,
З якої так
Необере-
жно мали вийти,
Щоб долі під
Акорд баре
Отруту випить.
***
Про МУЛЬТИК:
Работа над фильмом [b]Destino[/b] началась в 1945 году с творческого сотрудничества между американским мультипликатором Уолтом Диснеем и испанским художником Сальвадором Дали.
Раскадровку к Destino («Судьба» — на итальянском, испанском и португальском) рисовали в течение восьми месяцев (в конце 1945 — начале 1946) художник Джон Хенч (из студии Диснея) и Сальвадор Дали, однако проект был закрыт Диснеем из-за финансовых проблем, связанных со Второй мировой войной. Хенч предоставил Диснею 18-секундный анимационный тест в надежде снова вызвать у Диснея интерес к проекту, но Destino всё же посчитали невыгодным и отложили на неопределённый срок.
В 1999 племянник Диснея Рой Эдвард Дисней, который работал в то время над «Фантазией 2000», решил вернуть к жизни забытый проект. Для этого решили задействовать небольшой филиал Диснея в Париже. Продюсером мультфильма стал Бейкер Бладуорт, а режиссёром — французский мультипликатор Доминик Монфэри, впервые выступивший в этом качестве. Воспользовавшись помощью самого Хенча, а также дневниками супруги Дали — Галы Дали, группа из двадцати пяти аниматоров «расшифровала» замысловатые рисунки Дали и Хенча и воплотила проект в жизнь.
Результатом является мультфильм, сотворённый в технике традиционной (рисованной) анимации с использованием компьютерной графики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
На вірш Серго Сокольника:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712788
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,
Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,
Думки розсипались, як сніп,
Що втратив віри перевесла…
Там знов стріляли… Хтось помер…
Пливли, пливли, зламали весла…
Куди приб’ємося тепер?
Хто – погорільців – нас вітає?
Диявол – скільки просить жертв?
А вітер часу все хитає
Підвішений над нами серп…
Заплющу очі – Місяць срібний
Вибілює вишневий цвіт…
І ти щасливий, дужий, рідний,
Обняти ладен цілий світ!
Гірчить напій. І ложка меду
Солодкості – не додає.
Розмите все. Яке там кредо?
Радій, що Сонечко встає!
Гуде суспільство. Як у ЧАТі,
Де кожен другий – точно «бот».
Примари – розвелись у хаті,
Лиш но́вих додають гризот.
Крізь сльози зорі, мов хрещаті,
Тебе б торкнутись, хоч на мить!
Та марно все… А та, що в ЧАТі,
Нехай у полум’ї згорить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
У відзеркаллі темної води
Торкаюся до місяця руками.
Мій срібний шлях, веди мене туди,
Де лиш ковток повітря – поміж нами,
Де розцвітає доленосна мить
В твоїх очах, примружених від хіті,
Без поцілунків – серденько щемить,
Обійми так довірливо розкриті…
Тримають там дві тіні від тополь
Гарячу кулю, що повік не згасне,
Як дві руки в переплетінні доль.
Не думай, що зустрілись ми невчасно,
Бо я для тебе - ніжність берегла,
Твоїм ім’ям весь світ заворожила.
Нехай сьогодні все згорить дотла!
Цілуй, цілуй! Чекати вже несила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
[i]Перечитываю давнее... Нашла наши с Ульянкой экспромты на стихотворение «Скульптура в парке» )))[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527065
[b]УЛЬЯНКА:[/b]
Войду в молчанье парка городского…
Едва светает… Стынет тишина…
(...я не одна - со мною грузчик Вова...
Здесь есть скульптура дивная одна...)
Её с ТОБОЮ летом мы открыли…
Когда от зноя прятались в тени...
(Давай, Вован! Не суетись! Красиво
скульптуру эту в грузовик тяни!)
Она свидетель откровений летних
ЛЮБВИ большой, что обвенчала НАС,
ТЕБЕ подарком станет к Дню Рождения...
(СКУЛЬПТУРУ-в спальню, а в камин-поленья,
и под СКУЛЬПТУРОЙ - МЫ... ЛЮБВИ томление...)
Тащи, Вован! Сюда идут! Атас!!!
[b]ИРИНА:[/b]
Груди касался обнажённой милый
Так ласково... на статую смотрел...
Потом погладил мрамор... Я ревниво
Уже готовить стала самострел!!!
Как он посмел? Что мне предназначалось
Отдать хоть каплю, но бездушной - ей?
А статуя задумчиво молчала...
А ревность бушевала всё сильней!
...Уплыло лето... Скоро будут зИмы...
Уехал милый... Не придёт опять...
Поставлю я скульптуру у камина.
Зимой холодной - иногда обнять...
[b]УЛЬЯНКА:[/b]
Поставлю я скульптуру у камина.
Зимой холодной - иногда обнять...
А часто - не могу: боюсь ангины-
(на мраморе с утра - синеет иней)
в аптеке ж цены поднялись опять...
Да и нельзя мне, знаете, в аптеку-
скульптуру, что пропала-ой-ой-ой!!!,
упорно ищут скульптор и директор,
завхоз и мэр, пожарных дел инспектор,
милиция и дворники с метлой...
И потому со статуей в камине
который день на корточках сидим...
Но каждый день приносит мне ЛЮБИМЫЙ
и по трубе спускает, по каминной -
пельмени борщ и баночку сардин...
[b]ИРИНА:[/b]
Ах, милый мой! Единственный, желанный!
Ты в саже весь... От пяток до ключиц...
Я подарю ключи тебе... от спальни...
Но ты сперва - Вована замочи!
Сей грузчик, недостойный даже бриться,
Поступок дерзкий может "заложить"...
Ты и в тюрьме, конечно, будешь сниться...
Но на свободе хочется пожить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2017
Сияет Вифлеемская звезда
На небосводе - нитью путеводной.
Дух Рождества вступает в города
Небрежною походкой новомодной...
Не святостью, а сытостью объят
Народ возносит к небу песнопенья.
Не слышит он, что Ангелы - молчат,
Что у Небес кончается терпенье,
Что, жертвою положен на алтарь,
Путь праведный свою предвидит тризну...
В нас гаснет веры газовый фонарь,
В даль уносясь, как призрак коммунизма.
О, где же ты, Мессия - навсегда,
Тот, что спасёт погубленную веру!?
Но надо мной - лишь месяц, да звезда...
И вдруг ты шепчешь: "Это же Венера..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710451
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2017
[i][color="#810b96"][b]Дорогие друзья, наступает Новый 2017 год.
Пусть в Новом году будет здоровья немерено, пусть не будет ни одной минуты зря потеряно, пусть любовь доводит до сладкого головокружения, пусть не будет чувства усталости и изнеможения.
Пусть сбываются все, самые заветные, желания, пусть Петушок вам подарит счастья мешок за все ваши старания, берегите себя и близких, верьте, что ваша удача совсем уже близко!
Поздравляю с наступающим Новым годом!
Пусть с первым предрассветным криком Петуха войдёт в вашу жизнь что-то замечательное вместе с тем хорошим, что было в уходящем году!!![/b][/color]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709473
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 31.12.2016
Совсем чуть-чуть приподнимаю высь
А там – не видно солнца, только вьюга.
Два дерева ветвями обнялись,
Едва касаясь жизнями друг друга.
Корнями – порознь, разные дожди
Питают нас, когда пройдут метели.
Нейжнейшая листва «не уходи!»
Вновь шелестит под звонкий бой капели,
Что создаёт невидимый барьер…
Я не могу обвить твой стан лианой.
Изысканностью вычурных манер
Умеешь ты держать клинок над раной,
Не отсекая, и не отводя.
Я, как струна, натянутая туго.
Сейчас зима. Мне снова ждать дождя,
Когда душа вибрирует упруго,
Предчувствуя слиянье жарких тел…
Я – не твоя. Совсем я не такая,
Что ты всегда в мечтах своих хотел.
Я всё прийму. И это отсекаю.
Я пред тобой совсем обнажена.
Покорная, послушная подруга.
И только та, звенящая струна,
Ещё местами светится сквозь вьюгу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709038
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2016
Я летала во сне…
Боже, как это было давно!
Но привиделось мне
Средь зимы – голубое панно
На стене, а на нём, а на нём
Среди красок и чувств
Не палима огнём,
Я над серостью – птицей лечу.
Мне лететь – как дышать,
Мне свободно, светло и легко.
Я не тело – душа,
Что не знает преград и оков,
Я – как солнечный луч,
Что горит для добра и любви,
Нежен, ласков, не жгуч,
Подставляй же ладони, лови!
Этот светлый порыв,
Этот маленький звёздный Клондайк
Среди солнечных крыл,
Где струится живая вода,
Прикасаясь к судьбе,
Вытекая порой через край
Посвящаю – тебе.
А за что, почему – угадай!
******
Спасибо всем, кто поздравил меня с Днём рождения (особенно тем, кто устроил мне маленький праздник в такой день), всем, кто помнит, кто дозвонился и достучался, всех вас люблю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2016
(майже за Котляревським)
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.
Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,
Що дуже щиро покохав.
Вона ж, Маруся (Еврідіка)
За співи – в ліжко з ним лягла,
Була вона – вогонь, не дівка
(Хоча й з сусіднього села).
До нього серцем промовляла,
Хороша склалася сім’я,
Та про талант його прознала
Підступна заздрісна Змія
(Що мертву воду назбирала
В верхів’ях Стікса уночі)
Вона Марусю наздогнала,
Відколупала в зубі чіп
В стегно вчепилась, бризка ядом.
(Прощайте, юності принади!...)
***************
О, недарма не хтів вінчати
Колись цю пару Гіменей!
Пішла Маруся до Гекати
У царство смутку та тіней,
До невблаганного Харона,
Де Кербер лютий – лиш закон,
Де в’яне юна Персефона
Між циркулярів та колон,
Де мертве слово як данину
Завжди складають на вівтар.
Орфей, рятуй свою дружину
Від цих чужих підступних чар!
***************
-Стала тихіша води…
Сплю я, мене не буди!
Ніби живу уві сні,
Може, так краще мені?
В серце, нестерпно-чіпкі
Звуки кіфари дзвінкі
Просяться – крильцями фей…
Дай же забутись, Орфей!
******************
Колись було кохання щире,
Торкнулись сутінки чола,
Між ними тінню недовіри
Чиясь зла воля пролягла.
Не відчуваючи дружини,
Наш музикант – безсилим став.
Засумнівавшись на хвилину,
Він озирнувся. І пропав.
******************
Ридайте сторіччя,
Бо пісня луна – не нова.
Скорботно по річці
Крім ліри - пливе голова,
Позиркує дико,
Співає пророчі слова:
«…Бо ти, Еврідіко,
Душею була – не жива…»
Відгук на поему моїх друзів: Тані та Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Хватить жать нам на тормоза!
Пыль столетий летит в глаза,
И, осколком ядра комет
Попадает в нутро – Поэт.
Он рождается на заре
Не по дате в календаре,
Послан свыше, несёт оброк,
В нужном месте и в нужный срок.
Отражается космос в нём,
Неземное поёт в земном,
Он словами – шипами роз –
В души искры несёт со звёзд,
Обжигая, дразня, маня,
(Зацепил его шлейф меня,
Тёплым светом внутри дрожит).
Нам, поэтам, пристало жить
На заоблачной высоте
(Но, мой друг, времена – не те,
Люди – порох, а слово – дым).
За тебя, мой друг! Посидим
У заветного «пузырька»,
Пей, душа! До чего горька
Смесь приправ, что зовут судьбой!
За тебя, мой друг! Мы с тобой
Полетаем ещё, дай Бог!
Слово – искрами из-под ног
Выбивает седой Пегас,
Что к Олимпу выносит нас,
Чуть касаясь вершин крылом!
За тебя, мой друг! Всё путём!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705814
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.12.2016
[i]Ему, Тому, о Ком молчу
(Мужчине, Солнцу и Лучу)[/i]
Я тебя позову.
Из лачуги, или из храма.
Всё едино почти, никакого значенья нет.
Этих глаз синеву
Омрачает былая драма
Вдруг сошедших с орбит, но не ставших одной – планет.
Прокричу, что хочу
Жарким телом заклеить рану,
Что зияет дырой, пропуская тепло и свет.
Я себя полечу.
Против прочих других – восстану,
Нежной лаской своей заманю, уведу в рассвет.
Засвечу, как свечу,
Белым воском стеку, испита
Я тобою – до дна, до чувствительнейших глубин.
Кто мы есть – промолчу.
Этой тайной любви напиток
Лишь тебе посвящу, мой нежнейших из всех мужчин.
Ты придёшь наяву
(С первым ветром примчишься, знаю).
Я в тебя упаду (не ищите неясный след).
Убегу, уплыву
С зимней стужи – в безумство мая.
Навсегда пропаду на одной из твоих планет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2016
Я блукаю в своїх світах…
В тім твоєї нема вини,
Що душа - як підбитий птах.
Поверни мене, поверни!
Крил загублених мерехтінь
Снігом падає з темноти…
На обличчя лягає тінь,
Та торкаєшся вуст – не ти.
Мляво блимають ліхтарі,
Тче тенета свої пітьма,
Пада попелом від зорі
На долоні мої зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
[youtube]https://youtu.be/LUGYudrBGo4[/youtube]
РЕПОРТАЖ З ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ПРО НЕБЕСНУ СОТНЮ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ (в музеї Небесної Сотні)
[b]ОКСАНА ФЕДИШИН:[/b]
Вітаю вас, дорогі автори, читачі, всі, хто брав безпосередню участь в авторському проекті «Дзвони серця. Вірш – кожному Герою Небесної Сотні», всі хто допомагав, співпереживав … з довгоочікуваним результатом нашої праці.
Складалося відчуття, що збірка, мов ніжний паросток порталу, проривалася крізь тяжкі духовні кам’яні плити різних перешкод.
Та слава Богу за кінцевий результат: паросток прорвався.
Велика вдячність меценатові, народному депутатові України Олександру Шевченку за вихід збірки (він не тільки погодився профінансувати, а й із координаційною радою неодноразово обговорювали поданий для друку матеріал, кілька раз переробляли книжку, щоб вона була якнайкращою);
за постійну турботу у її видавництві – Роману Бончуку – директору музею, художнику;
за сприяння в колективній праці по відбору віршів – адміністраторам УПП Людмилі та Рустему Аблаєвим;
невтомним критикам і коректорам:
Наталії Бугаре, яка стала опорою проекту, за її найбільший труд над кожним віршем;
Сергію Зігулі – найуважнішому анонімному коректору;
Олені Музиці – самопожертвному коректору за її смиренномудрість (в передопераційний час вона знаходила сили давати грамотні рекомендації, терплячи опір непослушних);
Тетяні Лавинюкові – різносторонньому активісту: і критику, і швидкому проворному винахідливому організатору, для якого немає нічого неможливого;
Ірині Бондар-Лівобережній – першій ластівці, яка у січневі морози зі словами: «Що вам допомогти?» принесла душевну весну на своїх щирих крилах лірики;
Тамілі Ярцеві – за її лагідне слово підтримки для розчарованих після критики авторів;
за всебічну допомогу подяка активістам Тетяні Лавинюкові, Наталії Волинець, Василю Томському, Лідії Ковальові, Сергію Філю, іншим.
Спасибі всім небайдужим за дружнє співпереживання.
Слава Богу – чистому Джерелу життя, краси, правди і перемоги!
=============
ПРОШУ ВСІХ, ХТО ОТРИМАЄ КНИЖКИ, ПОДАРУВАТИ ОДИН ЕКЗЕМПЛЯР ДЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ/МІСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ (в читальний зал), по можливості – родині Героя...
і ПРОВЕСТИ ПО ШКОЛАХ ПРЕЗЕНТАЦІЮ ЗБІРКИ з метою, щоб організатори виховних заходів знали, де шукати відповідний матеріал для патріотичної роботи з учнями, студентами.
Я учитель, тому знаю, наскільки ця книжка є цінним матеріалом для шкіл та інших навчальних закладів.
Прошу на даному проекті ділитися вашими діями, враженнями по поводу руху в світі даної збірки.
Зі щирою любов’ю,
куратор проекту «Дзвони серця. Вірш – кожному Герою НС»
[b]Оксана Федишин[/b]
======================
[i](Відео та матеріали про подію - внизу в коментарях)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2016
Желание одно – залечь на дно,
Холодной белой глыбою – не таять.
Не возвращает терпкое вино
Весенних птиц умчавшуюся стаю…
Декабрьским днём не грезится апрель,
Взлететь – к земле придавленность мешает.
Лишь в тишине звонков твоих свирель
Из спячки, как из смерти, воскрешает.
***
Холодна біла брила в глибині
Неначе кокон замкнутий створила.
Завмерли, як замерзли, у мені
Весняні мрії, прагнення, пориви.
Пригніченість грудневих вечорів
Як павутина, смутком огортає.
Лише дзвінок твій – сопілкОвий спів
Життя моєму серцю повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
[img]http://storge.pic2.me/c/1360x800/327/539ff954c587b.jpg[/img]
На спИні носить кораблі
І айсберги, як гори.
Вода – від неба до землі
Втопити може море.
(Що це?)
Ширше – всякої ширини,
Глибше – всякої глибини,
Хвилюється, а не людина,
Тече, а не напитися,
Синій, а не небо,
Сірий, а не хмари,
Величний, а не земля
(океан)
***
Хвилі там біжать ласкаво,
Кораблі там величаво
По воді можуть ходити.
Але варто розбудити,
Вибухом, а чи вулканом,
Зразу вихлюпне фонтаном
Вал дев’ятий понад нами,
Грізне викличе цунамі.
Ти на берег – не ходи!
Недалеко – до біди.
Що за диво, що за стан?
То лютує…. (океан)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702387
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2016
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//50/751/50751916_b78c8d7db9e3.gif[/img]
Над городом моим кружится снег.
Опять сплетенье судеб входит в зиму…
О, где ты, дорогой мой человек?
За вьюгой дней я жду тебя, любимый.
Не высказать всего, не написать,
Весенних чувств не замести порошей.
В огне костра, как старая тетрадь,
Сгорает тень сомнений, мой хороший.
Мне всё равно – к добру ли, на беду
Двоих надежды увенчала встреча.
Лишь позови – и я к тебе приду.
Зимы, что нас догнала, не замечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700301
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2016
Первым снегом вдруг засыпало
Душу, крышу и траву.
Будто сердце – в чашу выпало…
По инерции живу.
Тишину шагами меряю,
Высоту – водой из крыш.
Серой скорбью над потерею
По душе скребется мышь…
В сны вступаю – шаткой поступью,
Приоткрыв в былое дверь.
В чашу сердца льдинкой острою
Проникает боль потерь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698170
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2016
Чорним полиском в'ється дорога,
Жовте листя в калюжах - під ноги
Розкидала, підняти в знемозі
Пізня осінь моя, пізня осінь…
Мокре гілля у світлі ліхтарнім
Ледь відсвічує сріблом примарним,
А на плечі спадає журливо
Мокрий сніг – незакінчене диво…
Я б у тебе тепла попросила,
Та із прірви піднятись – несила,
Не злетіти у небо, мій друже,
Як листочку – із тої калюжі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2016
[i]На вірш Ярослава Чорногуза "У мерехтінні тихому води" [/i]
сайт «Поетичні майстерні»
Під вербами, на тОму бережку
До стовбура самотньо притулилась…
Мій смуток, милий, словом полікуй.
Понурі віти в дзеркало дивились
Під вербами, на тОму бережку.
Почувши пісню горлиці легку,
Душа травневим сонцем засвітилась,
Промінчики заграли на ставку,
Неначе теплим медом причастились,
Почувши пісню горлиці легку.
Вода - мої вигойдує слова,
Несе, несе до тебе частку неба,
І я – торішнім сном лечу до тебе,
Солодким смаком губ твоїх – жива!
Вода – мої вигойдує слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
[b]До пуританина,
або про Україну - з любов'ю[/b]
Ледь сивиною в косах - пил століть,
В очах, як море, зблиски сонця сяють.
В полях, в гаях земля моя дзвенить,
Що Україна - палко називають.
Вона мені світила, як маяк,
Колиску з верболозу колихала,
Із темних нетрів - вивела на шлях,
Де я жила, боролась і кохала,
Ростила хліб, і сина, берегла
Її пісні, звичАї та світлини,
Бо я без неї - жити б не могла,
Вона у серці - музика єдина.
Війна, війна... сльоза в очах бринить,
Та руки ніжні - діток обіймають:
"Солдатики, сини мої, живіть!
На вас же вдома - з вірою чекають!"
Живуть в мені усі ЇЇ світи,
Молитви, мрії, усмішки, сльозинки.
Чи зможеш ти Країну зберегти,
Якщо в мені палку не любиш Жінку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
Золотым дотронулась крылом
Осень – пролетающая птица…
Не грусти, любимый, о былом,
Я – слезою чистой на ресницах
Соберу всё то, что не сбылось,
Замелькаю – солнышком на спицах
Тех дорог, где счастье улеглось,
Чтобы в наших душах – пробудиться.
Если ж грусть, как будто листьев стая,
Притаится где-то за стеклом,
Так скажи – что осень, пролетая
Золотым дотронулась крылом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2016
Реальность
Словно тонкие духи…
Полунамёком светит плавность линий…
Уже роятся старые грехи,
Как пчёл каскад в саду прекрасных лилий.
Там поцелуев в небо бьют ключи
Готовя душу: к счастью? к катастрофе?
Минуты ожиданья – горячИ…
Иди, Любимый!
Хочешь?.. Хочешь кофе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694827
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2016
О, осене, не поливай дощем!
Веди зі мною - сонячну розмову.
Летить осіннє листя, серця щем...
Та нас завжди рятує - дотик словом.
***
Любі друзі, нарешті і я долучилася до любовно-еротичної лірики. Мої вірші прийняли на сайт «Дотик словом»
(дивіться зноску в коментарях)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
[i]На фото Петра Кухарчука[/i]
Дві ніжності – Троянда і Жоржина
Вдивляються у сяєво облич…
Ти порухом душі, на ту стежину,
Мене – травневим леготом поклич.
Схиляєшся… чекання – наче трунок,
Благаю про з’єднання сяйвом віч,
Як спраглий сад, губами п’ю цілунок,
І – падаю – у нашу спільну ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693089
[i]На стихотворение автора Серго Сокольника
[/i]
Вы - опять на мосту, что зловоньем смердит,
Как рекою из злата "раскрученный" хит?
Под ногами - раздутая лже-пустота.
Ваше слово - звенит, вырываясь с моста
Так отчаянно, горько, открыто и зло.
Не ступайте на битое это стекло!
Небо рушится с треском. Но держит земля.
За горящим пролЕском – как блеск хрусталя
Виден замок воздушный, открытый лишь вам.
Вашей Музе послушны, там вьются слова
В ожиданьи – родиться, подняться с азов.
Пусть стократно стучится предательский зов
Преисподней - вам в душу. Ваш путь – не туда!
К обожжённым ресницам спустилась звезда,
Только нежен, приятен, игрив её свет...
Оглянитесь, приятель. Моста больше нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2016
Душа співає радісних пісень,
Життя – неначе райдуга яскрава,
Коли щасливим розпочав ти день,
Бо світить людям – посмішка ласкава.
На крилах мрій вона злітає ввись
Провісницею злагоди та миру.
Очима, серцем щиро посміхнись,
Бо усмішка несе – любов і віру.
Добро, тепло в нелегку путь поклич,
Хай повсякчас воно з тобою буде!
Як усмішка, цвіте з усіх облич
На всі віки, у свята і у будні.
***
Всемирный день улыбки — международный неофициальный праздник улыбок. Праздник отмечается каждый год в первую пятницу октября и 25 июля, а c 1980 года - также 12 апреля.
Существованием этого праздника планета Земля обязана талантливому художнику из Соединённых Штатов Америки Харви Бэллу (Harvey Ball). Критики художника практически не замечали и его имя было мало кому известно. Возможно, так бы и было до сих пор, если бы в 1963 году к нему не обратились представители американской страховой фирмы «State Mutual Life Assurance Company of America» с просьбой придумать какой-либо запоминающийся логотип — визитную карточку компании.
Художник практически сразу предложил свою разработку, за которую и получил от заказчиков 50 долларов. То, что предложил Харви Бэлл представителям компании «State Mutual Life Assurance Company of America» было тем, что нынче практически любой пользователь интернета безошибочно назовёт смайликом. Компания изготовила бейджи с логотипом и раздала их своим сотрудникам. Успех был таким грандиозным, что уже спустя несколько месяцев улыбающиеся рожицы красовались не только на визитках и бейджах компании, а буквально повсюду, начиная от спичечных коробков. В Соединённых Штатах даже была выпущена почтовая марка со смайликом.
Бэлл был счастлив, как может быть счастлив творческий человек, который осознал, что его произведения надолго переживут его самого. В одном из интервью, художник сказал:
[quote]«Никогда ещё в истории человечества и искусства не было ни одной работы, которая бы, распространившись столь широко, приносила столько счастья, радости и удовольствия. Не было ничего, сделанного так просто, но ставшего понятным всем.»[/quote]
А в 1999 году по инициативе художника впервые был отпразднован «Всемирный день улыбки». Энтузиаст праздника предполагал, что этот день непременно должен быть посвящён хорошему настроению.
**********
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Куда ни глянь – везде твои приметы.
Твоя рука моей щеки коснулась
Листом кленовым… и сквозь тучи – светом
Твоей улыбкой солнце улыбнулось.
В ресничках астр глаза твои сияют,
В твой плащ зелёный – тополя одеты.
Под ветра шум – твой голос добавляет
Сквозь осень – мая новые приметы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692595
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2016
Перелопатив груз забот,
На плечи вечер опустился...
Сегодня - в твой уютный Порт
Кораблик мой - не уместился.
Он так хотел - под паруса,
Летать хотел - над облаками!
...Не принимают небеса
Того, что встало между нами.
Так долго были - заодно.
Парила я, а ты глубинно
На сердца раны лил вино:
Простой, волнующий, любимый!
В миры иные зазывал.
А я тогда - была не против.
Но твой всенощный карнавал
В графе побед поставил прочерк,
Что бьёт наотмашь по лицу.
Я - не Вакханка, я - Психея.
Могу ответить подлецу,
Но быть продажной - не умею.
Хоть и смотрю врагам в глаза -
Насмешек начала бояться.
А ты - не жмёшь на тормоза,
Ты прочишь маску мне Паяца.
Готовишь "пенный" мне финал,
Под улюлюканье партера.
В Париже - Серый Кардинал
В ломбард снесёт останки веры,
Что мордою в салат - уснёт,
Или умрёт, не улыбнётся.
Ему - компот, тебе - почёт,
Мне - пятна чёрные на солнце.
Ты - путь готовил нам Иной.
Но не сказал, что в Балагане.
Смешно, не правда ли? Смешно...
"Дворец" без средств - на "двойку" тянет
А может, плюнуть на престиж,
И тоже "в стельку" мне напиться?
Всегда была тиха, как Мышь,
Не дотянуться - до Жар-птицы.
Не приглушить души Струну,
За нОчь не стать - Царицей Ада.
Раз я на Музу не тяну,
Дешёвой Славы мне - не надо.
Да разве Слава только в том,
Чтоб в кулуарах говорили?
...Зияет Порт раскрытым ртом.
О, Боже, что ж мы натворили?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2016
Явилось солнце, краешком задев
Всё, что дышало, плакало и билось.
К тебе стремилась я, не разглядев,
Лишь чувствуя тепло – в тебя влюбилась,
И распахнулось сердце, и глаза,
И жаждет тело лишь прикосновенья…
Зардевшись, световая полоса
Подсвечивает каждое мгновенье,
Теплом манИт, не принимает ложь,
Средь осени – весны узор рисует,
Бросает вдруг в осиновую дрожь
Одним – таким желанным – поцелуем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2016
На солнце тени исчезают,
Как дней минувших пелена…
Так воздух сух в саду азалий*
В тиши полуденного сна!
Неразличимы в нём дорожки,
Кусты прохладой – не зовут.
Легенды страшные – до дрожи –
Покой и негу берегут,
Где правда – листьями сокрыта,
Сухими, будто прах могил,
Что некий запах ядовитый
Рождается из веток-жил,
Разносится, гонимый ветром,
Неся урон на много вёрст…
Бутоны, солнцем обогреты,
Внутри – не прекращают рост,
Все лепестки любовью меря.
Однажды, взоры опалив,
Взорвётся куст – огнём доверья,
Пустыню – в чудо превратив,
Весомо, искренне, открыто
Чаруя взор, лаская взгляд.
И будут недруги – забыты,
И все кликуши – замолчат,
Не будут мелкие душонки
Злословьем скрашивать досуг.
Взмахнула веером японка,
Всё сразу замерло вокруг,
Душа взлетела окрыленно,
Поёт баллады - только тронь,
И стаи бабочек влюблённых
Уже стремятся – на огонь.
[i]*Азалия (рододендрон) – с греческого языка слово «рододендрон» переводится именно как «розовое
дерево». А вот название «азалия» (сухой), было придумано Карлом Линнеем и характеризовало сам
кустарник – суховатый, покрытый невыразительными мелкими листьями. Только листья его содержат
алкалоиды, а долгое пребывание в зарослях цветущих рододендронов может стать причиной плохого
самочувствия – очень уж силен его запах.
Бутоны его долго стоят полузакрытыми, как бы пряча от людей свою бесподобную красоту. Но вдруг
наступает момент, когда бутоны вспыхивают яркими цветами: на одном кустике может расцвести
одновременно до пятисот цветов, и каждый из них не гаснет в течение восемнадцати дней, а все растение
находится в цветении до двух с половиной месяцев.
На востоке рододендрон - символ женской притягательности. В Японии он называется цветком плотских
удовольствий, его манящий аромат считается чувственным сверх меры.
Нет ничего удивительного, что рододендрон (он же – азалия, он же – альпийская роза) часто становился
одним из героев романтических баллад.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2016
Вона прийшла – прекрасна, та аморфна,
Бо на землі чужій – не вміла жити…
Тремтінням тіл – не вміла ворожити,
Лиш поглинала жадібно, безмовно
Чужі гріхи. Чужу, незнану пристрасть,
Собі в угоду – як могла, схиляла…
Але собі любить – не дозволяла,
Із чорного провалля одаліска.
Містами, лісом, гОрами блудила,
Очей озера – не ловили світла,
Істота дика – нудилася світом,
Життя чуже стинала, як бадилля
Коса смертельна. Не ставало краще
Бо світ чужий з своїм – перемішала
Була якою, і якою стала –
В цей світ прийшла вбивати: НАЩО? Нащо…
Не розуміла. Не ставало сили.
А в голові – стогнали, голосили
Всі ті, кого вона устигла вбити!
У пеклі їй – незнаною – горіти.
Вона пішла...
[i][b](на фільм «Побудь в моей шкуре»)[/b][/i]
ФІНАЛ
Лапатий падав сніг…
Земля, як кросна,
На білому – від згарища сліди…
То був трагічний збіг?
А може… Хтозна?
Вона сама – провидиця біди.
Вона сама – самотності шукала,
Щоб від своєї суті – утекти.
З тим, що було – зв’язок тісний порвала,
І раптом… раптом – нІкуди іти…
Лишається – лягти тут, і померти…
Заснути… в небутті забути все…
Вона сама… сама шукала смерті…
І час – її могилу занесе…
[img]http://onlain-kino.net/_ld/12/92930535.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016
Місяць - як печатка золота,
Темні хмари - плямами чорнила,
А краї вечірнього листа
Рвана крона паркова - закрила.
Не пізнати що там, унизу,
Де в сувій ховається світило,
А чорнильні плями - все повзуть,
Тло «паперу» - всотує чорнило,
Щось сказати хочуть ліхтарі,
Та дерева глушать їх старання...
Лиш «печатка» - світиться вгорі,
Нача крапка в повісті... остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016
На солнце тени исчезают,
Как дней минувших пелена…
Так воздух сух в саду азалий*
В тиши полуденного сна!
Неразличимы в нём дорожки,
Кусты прохладой – не зовут.
Легенды страшные – до дрожи –
Покой и негу берегут,
Где правда – листьями сокрыта,
Сухими, будто прах могил,
Что некий запах ядовитый
Рождается из веток-жил,
Разносится, гонимый ветром,
Неся урон на много вёрст…
Бутоны, солнцем обогреты,
Внутри – не прекращают рост,
Все лепестки любовью меря.
Однажды, взоры опалив,
Взорвётся куст – огнём доверья,
Пустыню – в чудо превратив,
Весомо, искренне, открыто
Чаруя взор, лаская взгляд.
И будут недруги – забыты,
И все кликуши – замолчат,
Не будут мелкие душонки
Злословьем скрашивать досуг.
Взмахнула веером японка,
Всё сразу замерло вокруг,
Душа взлетела окрыленно,
Поёт баллады - только тронь,
И стаи бабочек влюблённых
Уже стремятся – на огонь.
*Азалия (рододендрон) – с греческого языка слово «рододендрон» переводится именно как «розовое
дерево». А вот название «азалия» (сухой), было придумано Карлом Линнеем и характеризовало сам
кустарник – суховатый, покрытый невыразительными мелкими листьями. Только листья его содержат
алкалоиды, а долгое пребывание в зарослях цветущих рододендронов может стать причиной плохого
самочувствия – очень уж силен его запах.
Бутоны его долго стоят полузакрытыми, как бы пряча от людей свою бесподобную красоту. Но вдруг
наступает момент, когда бутоны вспыхивают яркими цветами: на одном кустике может расцвести
одновременно до пятисот цветов, и каждый из них не гаснет в течение восемнадцати дней, а все растение
находится в цветении до двух с половиной месяцев.
На востоке рододендрон - символ женской притягательности. В Японии он называется цветком плотских
удовольствий, его манящий аромат считается чувственным сверх меры.
Нет ничего удивительного, что рододендрон (он же – азалия, он же – альпийская роза) часто становился
одним из героев романтических баллад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688414
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2016
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/15/9231.jpg[/img]
Я – не вмію ловити вітер… О, так, не вмію…
А крізь пальці – піском сипучим – мої надії
Попід ноги, щоб затоптати – за що боролась.
Я не вмію довік чекати крилатий голос,
Обіймаючи сірі тіні принад примарних…
Ще учора – від слів кипіння, так любо-гарно,
Так весняно, так полум’яно, торкання – близько.
А сьогодні – кривава рана від обеліску,
Що я певне, поставлю тут, на пісках повзучих
Де на вістрі залишу жмут – від надій про зустріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016