Крилата (Любов Пікас)

Взамін прошу я небагато

Я  серце  згідна  Вам  віддати,  
Беріть,  мені  його  не  шкода.
Взамін  прошу  я  небагато  –  
Звільнити  хату  від  негоди,
Уста  нектаром  напувати,
Прогнати  вітер    із  постелі.
Взамін  прошу  я  небагато  –
Зробить  оазис  із  пустелі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2013

Чумна зима

Я    вже  зиму  пров́ела  думками.
Помахала  рукою  їй  в  слід.
А  вона  повернулась,  снігами
Стала  гратись,  мов  нитками  кіт.

Накрутила  снігів  багатенно,
Сплела  їх  –  вся    земля  в  килим́ах,
І  регоче,  немов  навіжена  –  
Є  ще  сила  в  її  кулаках!

Ну,  а  березень  –  хлопець  скромненький,
Не  зумів  дати  відсіч  зимі.
Став  у  дудочку  грати  тоненьку,
Сонце  звати  на  поміч  собі.

До  обіду  трубив  в  дудку-лійку.
Сонце    вийшло,  пустило  тепло.
Не  втекла  однак    біла  злодійка,
Хоч    їй  щоки  воно  обпекло.

Руки  в  боки  заклала  пихата,  
В  землю  посохом  –  наче  чумна.
Курява  здійнялася  завзята,
І  мороз  знов  отримав  права.

Снігурі  засміялись  на  вишні,
Вітер  в  кронах  дерев  загудів.  
Ну,  а  березень  знітився  й  тишком  
На  хмарині  у  Крим  полетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.03.2013

Поезія - вона така

Поезія  -  це  що  таке?
Це  слово,  що  лягає  в  душу,
Трясе  її,  мов  вітер  грушу,
Байдужісь  в  ній  на  шмаття  дре.

Бува  таким  вогнем  палючим,
Що  кров  у  жилах  закипа,
Чи  прохолодою  ставка,
Що  лиже  прибережні  кручі.

Вона  підносить  до  висот,
На  землю  грішну  опускає,
Мов  матір  рідна  поучає,
З  душі,  мов  з  поля,  рве  осот.

Нестримна    юнка  запальна,
А  то  інтелігентна  пані,
Що  носить  мудрість  в  чемодані-
Поезія.  Вона  така!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2013

Сонце груди нарозпах відкрило

Сонце  груди  нар́озпах  відкрило.
Все  тепло,  яке  мало,  віддало.
Зимі  випалило:  «Іди,  мила,
Ти  своє  уже  відтанцювала».

Вись  небесная  заголубіла,
Сіру  свиту  свою  розстебнула.
І  в  душі  якось  вмить  просвітліло,
Мов  ключами  її  відімкнули.

А  сніги  не  сміялись  –  журились,
Стали  худнути,  сльози  пускати.
Ручаями  ті  сльози  пустились,
Узялися  поля  напувати.


Постояла  зима,  погадала,
Підбіг  березень  –  не  здивувалась.
Посох  тихо  йому  передала
І  на  північ  з  вітрами  подалась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2013

ПРИЛЕТІЛИ ЛЕЛЕЧАТА

Прилетіли  лелечата.
Що  це?  Де  торішня  хата?
Все  снігами  замело  –
Ліс  і  поле,  і  село.

Покрутились,  покружляли,
Біля  річки  посідали,
Крила  –  наче  валуни.
Бо  летіли  ж  з  далини!

Але  чують  –  тисне  холод,
У  нутрі  гуляє  голод.
Їжі  ж  -  катма.  Знались  ввись,
Полетіли  знов    кудись.  

В  ліс  майнули  бусли  живо!
Чи  знайдуть  якусь  поживу?
Що  ж  ти,  березню,  зробив?
Нащо  зиму  в  дім  пустив?                                                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2013

ХАЙ ПЛИВЕ (жарт)

Літо.  Сонце.  Спекота.
Тато,  мама  і  Микита
До  ріки  подалися
В  день  недільний  відпочити.
Завели  автомобіль.
Стали  тут  батьки  сваритись.
Тато  загудів,  як  джміль,
Мама  встигла  образитись.
Не  хотів  татусь  купить
Їй  купальник  із  квітками.
Сонце    зранку  аж  шкварчить,
І  шкварить  у  серці  в  мами.
От  до  річки  прибули.
Тато  із  розбігу  всього
В  воду  бухнув.  Син  собі
Хтів.  Та  мама  –  грим  на  нього!
-  Не  заходь.  Бо  там  не  мілко!
-  Тато  сплив  вже  половину!
-  Хай  пливе!  В  нього    страхівка!
А  у  тебе..    нема-а-а,  сину!
                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410476
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2013

ЗУСТРІЧ (гумор)

На  зустріч  з  трудовим  народом
Прийшов  провладний  депутат.
Скрізь  охорона  у  проходах,
З-під  поли  видно  автомат.
Оточений  людьми  у  штатськім,
Міліціянтами  довкруж,
Став  говорить  він  швидко,  хвацько,
З  тривогою  –  державний  муж!
-    Шановні  любі  громадяни!
Важкі  наближуються  дні,  
Продуктів  з  молока  не  стане.
Що  ми  робитимем  тоді?
Устав  один  мужик  кремезний,
Сказав:  «Що  ж,  будем  працювать
Десять  годин  .  
-  О,  це  чудесно!
Можна  таке  лише  вітать.
-      А  як  тваринництво  упаде,
Сало  і  м'ясо  пропадуть?
Встає  той  самий  чолов’яга:
-  Дві  зміни  будемо  тягнуть!
-    А  як  хліби  не  підіймуться
В  наступні  за  оцим  роки?
 -  Цілодобово  будем  гнуться,
Раду  дамо,  по  дві  ж  руки!
-    Ну,  й  молодець!  А  можна  взнати,  
Ким  ви  працюєте  чи  ні?
-      Мій  інструмент  –  кий  і  лопата.
Могили  рию  я  в  землі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410466
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.03.2013

Слово "дякую"

Слово  «дякую»  -  надзвичайно  красиве.  
Скажеш  щиро  комусь  –  піднесуться  крила
І  душа  заблищить,  мов  золото  лите.
Слово  «дякую»  слід  завжди  говорити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

Сьогодні час заглибитися в себе

Сьогодні  час  заглибитися  в  себе,
Прикласти  до  душі  фонендоскоп.
Чому  сьогодні  є  така  потреба
Перегорнути  душу,  наче  коп

Гортає  справу,  щоб  розкрити  злочин?
Чом  хвиля  усепрощення  пішла?
Бо  посту  Великоднього  йде  почин,
Тре...    гідно  стріть  воскреслого  Христа.

Люд  кається...  Росте,  мов  цвіт,  сумління.
Бо  жить  без  плями  –  сила  замала.
Прости  й  мене,  Ісусе,  за  падіння,
Яким  тобі  страждань  я  додала.

Прости  мені  за  норовливість  м́ою,
За  кожен  спротив  мудрості  твоїй.
Простіть  усі,  кому  завдала  болю.
Прощаю  всім,  хто  спокій  рушив  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013

Якщо це так…

У  Вас  душа  така,  як  небо?
Серце  гаряче,  наче  жар?    
Якщо  не  так...,  тоді  не  треба
Їх  приносить  на  мій  вівтар.

А  Ваші  очі...  вони  вміють...
Бачити  вранішню  росу?
Уста  палкі?    П’янкі?  Німіють,
Як  п’ють  божественну  красу?

Зігріти  зможуть...  Ваші  руки
Мене  в  зимові  холоди,
Із  прірви  жалю  і  розпуки  –  
Та  до  грудей...,  без  суєти?

Якщо  це  так...,  якщо  готові...,
Приходьте  у  моє  життя.
Будьте  у  вдиху  кожнім,  слові,
У  серці  кожному  биття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013

По світу ходить криза

По  світу  ходить  криза.
Хтось  зробить  експертизу,
Що  це  за  така  штука,
Противна,  довгорука?
Й  не  моргнеш,  відбирає
Усе,  що  побажає.
А  може,  це  є  змова,
Бо  діє  вибірково  –  
Народ  бере  за  барки
Таємна  ця  владарка,
Багатих  не  чіпляє,
Їм  додає  без  краю.
Для  бідних  -    леді-криза,
Щоб  золотилась  риза
У  владних,  багатющих.
Та  прийде  суд  грядущий!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013

Снігом землю завалило

Снігом  землю  завалило  –
Гори  і  долини.
То  не  землю  полонило  –    
Серце  України.
Хочеться  тепла  їй,  світла
І  струмка  дзюрчання,
Квіток  і  садків  розквітлих,  
Пташок  щебетання.
А  вона  стоїть  понуро
В  стертих  черевичках.
Брови  витягнула  хмуро,
Вітер  б'є  у  личко.
Стисла  губи,  аж  до  муки,  
На  шиї  -  вуздечка.
Крутять  їй  худющі  руки,
Ранять  у  сердечко.
Доки  будуть  чорнооку  
По  спині  хльостати,  
Голу  босу  в  світ  широкий
За  хлібцем  пускати?
Доки  будуть  кидать  дрібок
Їй,  немов  жебрачці.
І  тримать  її  зарібок  
У  своїй  заначці?
Доки  "слуги"  будуть    масно
Їсти,  мірять  силу,
Рідні  діти  передчасно
Йти  в  сиру  у  могилу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409511
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2013

Багато любові (дит. )

Подав  щоденник  із  двійќами
Лесь  татові  –    той  гнівно  в  очі:
-    Не  підеш  в  двір  тепер  з  дружќами.
Книжки  читатимеш    до  ночі.
Сидить  Олесь  і  день,  і  другий.
Читає  все  підряд  завзято.
Вже  під  очима  сині  дуги.
-    Пусти  дитятко  погуляти!  –  
Матуся  просить.
-    Ні,  не  пу́щу    .  
Поки  не  виправить  він  бали.
Як  зараз  я  йому  поп́ущу,  
Не  вийде  з  неуцтва  каба́ли.
Вже  тиждень  вдома,  очі  гаснуть.
В  неділю  тато  йому:  «Риссю
Хлібця  піди  купи  і  масла  –  
Й  назад  додому,  не  барися!  
Пішов.  Купив.  А  тут  Євгенко
Вийшов    із  дому  в  двір  гуляти.
Велосипед  в  руках  –  новенький!
-    Даси  на  ньому  покататись?

-    Дам,  лиш  зроблю    чотири  круга.
Ти  почекай,  постій  подалі.
-    Ех,  добре  мать  такого  друга.
Чекатиму!  Жми  на  педалі!

Дав  Лесю  друг  велосипеда.  
Катались  хлопці  дві  години,
Поки  татусь  з  вікна    не  вгледів,
Не  крикнув:  «Притьмом  до  хатини!"

Кинувсь  Олесик,  руль  скрутився,
Впав  хлопець,  велик  –  до  бордюру.
Сам  він  не  дуже  то  забився,
Лиш  велик  весь  в  дрібних  гравюрах.

Кілька  пасків  дістав  від  тата:
І  за  повернення  швиденьке,
За  хліб,  що  його  довго  ждати
Прийшлось,  за  велик,  що  новенький.

Сів  хлопець,  та  й  заплакав  гірко
Образився  на  тата  Йвана.
Пробив  він  на  коліні  дірку,
Здавалося,  що  всерці  рана.

-    Тебе  караю,  -  мовив  тато,
Бо  я  люблю  тебе,  дитя!
-    Приймаю,  але  так  багато
Не  заслужив  любові  я!          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409319
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.03.2013

Що ж ти робиш, березоле?

Що  ж  ти  робиш,  березоле?
Сухо  було  вже  довкола.
Нині  ж  кидаєш  квасолі
Снігові  на  парасолі.

Наквасолив  повний  горщик,
На  салат,  на  суп,  на  борщик
На  чанахи  –    усе  мало.
Вже  й  на  пиріжечки  впало,

Та  дрібенькі  квасолини
Все  злітають  буз  упину  –  
Біло-сизі,  наче  небо  –  
Бери,  якщо  є  потреба.

Та  їх  справді  забагато,
Лізуть  попід  саму  хату.
Рух  спинили  на  дорозі.
Цілі  села  у    облозі!

Ось  і  я,  лиш  вийшла  в  двір,
Вгрузла,  наче  у  зефір
У  ці  білі  фасолинки.
Та  добралась  до  зупинки.

Як  усі,  там  покрутилась,
Фасолинами  укрилась.
Часу  стратила  дост́оту  –    
Не  добралась  на  роботу.

Повернулася  додому,
Принесла  у  тілі  втому.
І  краса  –  ці  фасолини,  
І  незручність  для  людини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409255
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2013

гармонія

Сіре  й  темне  в  агонії,
Коли  з  світом  в  гармонії,  
Як  цвітеш,  мов  півонія
Під  звучання  симфонії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2013

Пофарбую я волосся…

Пофарбую  я  волосся,
Під  Мадонну  пострижусь.
Особисте  не  вдалося?
Будувати  заходжусь!

Одягну  розкішне  плаття
Від  Армані.  Не  куплю?
То  від  Джорджі  якесь  шмаття
На  худий  кінець  візьму.

Нігті  приведу  в  порядок  
На  руках  і  на  ногах.
І  ніяких  тобі  грядок,  
Мозолів  на  підошвах!

Трішки  вії  припасую,
Ніс  і  щоки  припудрю,  
Губи  блиском  намалюю,
В  руки  сумочку  візьму

І  пущусь  у  світ  широкий
Свою  доленьку  шукать.
Спокій  довгий    одинокий
Пущу  з  вітрами  гулять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013

Я не знаю, чому

Найплідніші  роки́,
Найсвітліші  думки́,  
Сил  -  потоків  ріки,  
Серця  ясне  горіння
Школі  я  віддал́а,
Нею  снила,  жил́а,
Їй  зростила,  дал́а
Всі  знання  свої  й  вміння.

Вдячна  є  дітвора:
Квіти,  щирі  слова
І  усмішка  ясн́а  –  
Подаровані  в  свята.
І  приємно  мені,
Що  несуть  у  душі
Не  точені  ножі,
А  добра  пребагато!

Але  серце  спіка,
Що  я  нині  одна,
Хвора  і  самітн́я  –  
Ні  дзвінка,  ні  візиту
Від  колег.  Темп  такий,  
Чи  то  крутить  лихий?
Світ  німий  і  глухий,
Хоч  узутий  і  ситий.

P.S.
Написала  вірш́а,
І  сусідка  прийшла,
Сирника  принесл́а
З  ягідќами  брусниці.
І  дзвінок  пролунав,
Завуч  школи  спитав:
«Як  здоров’я?
Й  підняв
Крила  зраненій  птиці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013

В нас шанують жінок у День Жінки

В  нас  шанують  жінок  у  День  Жінки.
В  цей  день  квіти,  вітання,  шампань...  
Але  є  ще  і  інші  сторінки
В  її  книзі  -    у  них  ти  заглянь.

Дев’ять  місяців  носить  дитятко
В  лоні,  в  муках  приводить  на  світ.
День  і  ніч,  наче  птах  над  пташатком
Кружить,  поки  знесеться  в  політ.

Й  годувальниця  ,  і  вихователь,
Вчитель  (як  мале  в  школу  піде).
Душу  змащує,  мов  стіну  шпатель,  
Зайве  вгледить,  старанно  зітре.

А  ще  ж  прачка  вона  й  куховарка,
Прибиральниця  і  городник.
Пекар,  маляр  часом,  санітарка,
Перукар.  В  неї  різний  є  лик.

Що  матуся,  дитина,  дружина  –  
Забувати  не  сміє  –  це  гріх.
Свого  серця  і  часу  частину
Уділити  повинна  для  всіх.

Ще  ж  навчання,  грошей  заробляння.
Хобі,  друзі  –  ну,  щось  для  душі.
Серце    томне,  що  прагне  кохання  –
Свічі,  квіти,  парфуми,  вірші...

Цілий  день,  як  у  колесі  білка.
Ну,  й  красивою  ще  ж  виглядать!
Плодить  мед,  віддає,  наче  бджілка.
Чи  хтось  «дякую»  вміє  сказать?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013

ЩО РОБИТЬ?

З  дому  трЕтій  день  нЕ  виходжУ
(--/--/--/)
Грип  здолав.  Хочу  в  ліжку  лежати.
В  мозку  сіпає:  «Що  я  роблю?
Скільки  справ  марно  буде  чекати!»

Почекають?  А  совість  скребе.
А  чи  маю  я  право  як  мама?
Одна  й  друга  донька  мене  жде,
Важко  їм  із  малими  дітками.

А  ще  школа...  Паперів  –  мільйон,
Атестація  не  за  горами,  
Показовий  урок  на  район
Із  ЦЗ  перед  директорами.

Вже  зробила  чимало  я    справ.
Ще  би  трішки...  А  я  –    на  зупинку.
Що  робить:  потягнути  стоп-кран
Чи  орать  знов,  як  віл,  без  спочинку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013

Твій вибір

Надходять  дні  тяжкі,  випробування.
Ми  можем  це  приймати,  а  чи  ні.
Постане  перед  кожним  запитання:
Служити  Богові  чи  са...ні.

Пріоритети  вибирать  потрібно:
Душа  чи  тіло,  небо  чи  пітьма.
За  кимось  не  сховатись,  тут  осібно
Нестиме  звіт  за  кожен  слід  душа.

Цей  світ  не  згине,  людство  не  минеться.
Зло  відійде.  Тримаймо  кулаки!
І  пам’ятаймо,  тільки  той  спасеться,  
Хто  душу  не  продасть  за  срібняки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2013

До Шевченківських днів

Знов  приходить  весна  і  Шевченківські  дні.
«Заповіт»  скрізь  гуде,  виграє  вишиванка.  
І  в  уяві,  немов  на  тонкім  полотні,
Праці:  «Хлопчик-жебрак»,  «Катерина»,  «Циганка».

Ми  пірнаєм  в  той  час,  як  недоля  жила,
Як  плела,  мов  павук,  свої  сіті  невбута.
Як  метався  Тарас,  коли  був  сирота,
Як  хотів  розірвать  злі  невольничі  пута.

Він  хотів.  Він  писав.  Не  здавався,  дістав
І  свободу,  й  перо,  фарбу,  пензель  у  руки.
Він  творив,  він  вивчав,    українство  підняв
але  надто  сміливо  зронив  гнівні  звуки.

Цар    почув,  зрозумів,  вибачать  не  схотів.
На  заслання  послав  українського  сина.
У  недолі  змарнів,  посивів,  постарів.
В  сорок  сім  віднесли  в  небеса  його  крила.

А  він  жити  хотів!  Мати  жінку  бажав,
Сад,  хатину  на  рідній  землі  заложити.
Не  вдалося...  Пішов...  Але  нам  наказав
Рідну  Матір  любить,  волю  кров’ю  скропити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407392
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2013

ЖІНКА

Вона,  мов  приспаний  вулкан,
Що  десь  всередині  бурлить.
І  рветься  з  силою  у  тан,
Коли  її  зі  сну  збудить.

Лиш    теплий  порух  із  низин,
 Заграє  соком,  оживе.
І  вириваючись,  мов  джин,
Гарячим  подихом  впече.

Ти    жартувать  з  нею  не  смій  –  
Погані  жарти  із  вогнем.
Торкнися  ніжно    її  вій
Пахучим  сонячним  дощем.

Вона  –  вогонь,  а  ти  –  вода.  
Вона  горить,  а  ти  гаси.
Ти  –  скелелаз,  вона  гора.
ЇЇ    вершину  підкори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013

Дитинство Тараса

Дійові  особи:
Тарас  Шевченко  –  малий  хлопець
батьки:      тато  Григорій,  мама  Катерина                                  
брати:  Микита,  Осип
сестри:  Катерина,  Ірина
чумаки
діти  на  галявині  
сирітка
дівчина  Оксаночка
дяк  Богорський
мачуха  і  її  троє  дітей
солдат                      
маляр  з  Лисянки
маляр    Апелес  з  Тарасівки
маляр  з  Хлипнівки
управитель  та  його  слуги

                               I

Родився  в  Моринцях  Тарас.
Був  місяць  березень  якраз.
Ніч.  Хата  світлом  наповнилась.
На  світ  нова  душа  з’явилась:
Пану  –  кріпак  (хай  йому  грець!),
Вкраїні  –  вславлений  співець.
Знано,  Тарас  був  другим  сином  
В  Григорія  і  Катерини.
Хлопчак  без  ласки    виростав  –  
На  їжу  тато  заробляв,
На  панщині  була  матуся.
Хлопчину  няньчила  Катруся  –
Сестра.  Ще  був  Микита  –  брат,
Що  влітку  пас  людських  ягнят.
Катря  гляділа  брата  свого.
Та,  часом,  кидала  одного,
Коли  хотіла  погулять,
Із  д́ітьми  в  гру  яку  пограть.
Тарас  заб’ється  самотою,
Слізьми  заллється,  мов  рікою.
Сестра  згадає,  прибіжить,
Об́ійме  та  й  заворкотить:
- Не  плач,  моє  ти  дороге!
Скоро  матусенька  прийде,
Зварить  куліш  і  галушки,
Будем  вечерять  залюбки.
Катря    сама  була  дитина.
А  тут  ще  Осип  та  Ірина  
Вродились  –    нянька  й  їм  була,
Як  залишалася  сама.
Весь  день  добряче  спину  гнула  –  
Вся  господарка  на  ній    була,
Молодших    мила,  годувала,
З  них  одяг  сякий-такий  прала.
А  що  Тарас?  Так  собі  й  ріс:
Куди  хотів,  туди  і  вліз.
Блукав  ярами  і  гаями,
Могилами  і  долин́ами.
Сам  до  ставка  собі  ходив,
Джерельну  воду  з  саду  пив,
До  всього  пильно  придивлявся.
Й  так  самотужки  розвивався.
Лежачи  в  батьківськім  саду,  
Любив  дивитись  на  гору        
І  думать:  «Що    там,  за  горою,
За  височенною  такою?
Мабуть,  залізні  там    стовпи,
Що  небо  вдержують  вони?
Чув,  говорили  так  діди.
А  що  коли  б  піти  туди?
Піду,  так,  так,  не  полінюся.
Гляну  на  них  та  й  повернуся!»
Вийшов  з  села,  минув  царину,  
Полем  пройшов  десь  з  пів  верствини.
«Ось  і  гора  -  могила  ця.
На  неї  заберуся  я,
Щоб  подивитись,  де  стовпи,
Чи  ще  далеко  треба  йти».
Дивився,  стоячи  вгорі  –  
Не  бачив  їх  у  далині,
Лиш  два  села,  рясні  сади,
Й  церков  біленькі    куполи.
«Далі  не  йду,  дурних  нема,
Вернусь,  мабуть,  додому  я.
З  Катрусею  підемо  ми».
Та  й  покотився  із  гори.
Куди  іти,  не  угадав,
Путь  на  чуже  село  узяв.
На  щастя,  чумаків  він  стрів.  
Один  розмову  з  ним  завів:
-      Куди  ідеш,  малий  козаче?
-    Додому.
-    Де  ж  ти,  небораче,  живеш?
-    Живу  в  Кирилівці.
-    Чого  ж  ідеш  на  Моринці?
-    Та  на  Кирилівку  я    йду.
-    Як  так,  на  мажу,  на  мою
     Сідай,  додому  довеземо,
     Батькам  твоїм  тебе  вернемо.
На  мажу  сів,  волів  погнав.
Під’їхав,  вулицю  впізнав.
-    Он  хата!  За  тим  рогом!
-    Впізнав?  То,  йди  із  Богом.
Надворі  вже  темніло,  
Під  хатою  сиділи
Батьки,  брати,  сестриці.
Вечерю  на  травиці
Тихенько  споживали.  
Лиш  Катря  не  сідала,
Тараса  виглядала.
Уздріла,  привітала,
З  макітри  каші  взяла,
Малому  їсти  дала.
- Приблудо  ти,  приблудо,  
Де  ж  ти  доселі  нудив?
Хотів,  було,  сказати:
- Стовпи  ходив  шукати.
Та  вчасно  зупинився.
Поїв,  Богу  вклонився.
- Що  з  тебе,  хлопче,  буде?
Отак  колись  заблудиш
І  пропадеш,  дитино,  -  
Сказала  мати  сину.
- Не  пропаду!  Знайдуся!
Візьму  собі  Катрусю
Та  й  підем  мандрувати.
- Куди,  Тарасе,  брате?
Куди,  сказать  встидався,
Щоб  хтось  не  насміявся.
Ніч.  Всіх  звалила  втома.
На  небі  зірка    стала.
Затихло  все  довкола,
Лиш  пташка  щебетала.
Катря  миски  зібрала,
Помила,  поскладала.
На  сон  перехрестила
Блудника  й  спати  вклала.

                     II        
         
Минуло  років  два  чи  три.
Тараса  вчитись  віддали
До  школи,  де  дяки  учили.
Ті  і  сварили  учнів,  й  били
Різками,  що  їх  школярі  
Зрізали  у  саду  собі.
Із  «аз»  науку  починали.
Коли  ж  абетку  всю  вивчали,
Складати  бралися  слова:
- Уа  –  уа  -    уа  -  уа!

Діти  на  галявині  бавляться  крашанками

Вірш  Тараса  Шевченка
«На  Великдень,  на  соломі»
На  Великдень,  на  соломі
Против  сонця,  діти
Грались  собі  крашанками
Та  й  стали  хвалитись
Обновами.  Тому  к  святкам
З  лиштвою  пошили
Сорочечку.  А  тій  стьожку,
Тій  стрічку  купили.
Кому  шапочку  смушеву,
Чобітки  шкапові,
Кому  свитку.  Одна  тільки
Сидить  без  обнови
Сиріточка,  рученята
Сховавши  в  рукава.
-      Мені  мати  купувала.
-      Мені  батько  справив.
-      А  мені  хрещена  мати
Лиштву  вишивала.
-    А  я  в  попа  обідала,  -  
Сирітка  сказала.  
                             ***
Хлопчик,  що  грається  на  галявині,  каже  до  сирітки:

-  На  тобі,  Оксаночко,
Великоднє  яєчко.
-  Може,  діти,  поганяємо,
У  «Голубоньки»  пограємо?

Діти  погоджуються  і  грають  у  гру  «Голубка»,  співаючи:

-    Ми    голубку  ізловили,
Всі  довкола  обступили.
Ти,  голубко,  чого  тужиш?
Вибирай  си,  кого  любиш…

Сирітка  прощається  з  дітьми,  каже,  що  її  може  сварити  дяк,    у  якого  вона  служить.  Тарас  спостерігає  за  дітьми  з  вікна  школи.
                                 
В  яру  щаслива  дітвора
Ганяла,  що  то  дяк,  не  знала.
«Чом  ж  я  так  мучусь?»  -  думка  брала
Тараса.  «Чом  я  безталанний?
Навіщо  мені  це  навчання,
Різки,  побої  день  за  днем,
Пихтіння  це  над  букварем?!»
Та  й  утече  собі  малеча.
Псалтирники  візьмуть    за  плечі
Хлоп’я,  до  школи  приведуть,
Різок  добряче  надають,
Та  ще  й  кричати  заборонять  –  
Добавлять  різок,    слово  зронить.
Отак  Тарас  в  школі  навчався.
Псалтир  скінчив  –  до  письма  взявся.
Та  тут  оказія  яка:
Прислали  нового  дяка  –
Богорського  –  дяка-п’ян́ицю.
Забрав  Тарас  крейду,  таблицю,
Ще  й  каламар,  школу  покинув.
В  тім  часі  й  матінку  єдину
Втратив  –  померла  молода,
Нужди  не  знісши  і  труда.
Було  Тарасу  дев'ять  літ,
З  ним  в  батька  п’ятеро  сиріт
Зосталось.  Катря  в  сім'ю  нову
Влилась,  віддавшись,  у  Діброву.
До  батька  новая  жона
Прийшла  і  її  дітвора.
Пеклом  зробилася  хатина  –
Прокльони,  лайка  безупинна.
Вдова  своїх  дітей  любила,
Шевченкових  –  сварила,  била.
Якось  в  Григорієву  хату
Привели  на  постій  солдата.
- Приймайте»,  -    батьку  війт  сказав.
- Здрав’я  желаю,  -  шапку  зняв
Служивий  й  на  постій  пристав.
Прийшла  з  ним  в  дім  й  нова  біда:  
Гроші  пропали  в  москаля:
- Три  злоті  у  бушлаті  мав!  -
До  мачухи  солдат  пристав.  
- Хто  гроші  ці  украв  із  вас?!  -
До  дітей  та.  -    Звісно,  Тарас!
-      Не  брав,  не  брав  цих  грошей  я!
- Брешеш!  –  волала  мачуха.
Мусів  хлопчина  утікати,
Щоб  знову  різок    не  набрати.
В  старий  чужий  садок  подався,
Чотири  дні  він  там  ховався.
Приносила  сестра  Ірина
Хлібця  чи  ще  чогось  з  хатини.
На  п’ятий  день  знайшли  хлоп’ята,
Взялися  різками  шмагати.
-    Кажи,  де  гроші?  Швидко  но!
Три  дні  так  мучили  його.
Мусів  збрехати.  Тож  сказав,
Що  у  саду  їх  закопав.
Та  там  грошей  тих  не  знайшли.
Знов  били  хлопця  й  мучили.
Заледве  що  живим  лишився!
В  коморі  замкнений,  молився.
А  що  грошей  в  хаті  не  мали,
То  юпку  мамину  продали
Й  так  злоті  москалю  віддали.
Не  скрилась  правда  –  кожен  взнав,
Що  мачушин  син  гроші  вкрав.
Ненависть  в  серці  закипіла
Тарасовім!  Там  і  осіла.
Тож  вирішили  розлучить
Пасинка  й  мачуху,  бо  жить
Їм  разом  вже  не  випадало  –  
Злоба  зупільна  їх  з’їдала.
Літом  хлопчину  батько  брав,
Як  з  чумаками  від’їжджав.
А  як  прийшла  в  село  зима,
Тараса  знову  до  дяка
Віддали  вчитися  до  школи.
Прийшло  невдовзі  нове  горе:
Батько  захворів.  Всіх  зібрав
І  отакі  слова  сказав:
«Напевно,  буду  помирати,
Тож  хочу  спадщину  роздати».
Усім  по  собі  щось  лишив,
Лише  Тараса  обділив:
«Йому  ніщо  не  пригодиться.
Він  до  нічого  не  згодиться.  
Або  великим  в  світі  буде,
Сам  у  житті  усе  здобуде».

Видать,  він  знав  свою  дитину.
Великим  сином  України
Зрісши,  Тарас  Шевченко  став!
Ну,  а  в  той  час  сльози  ковтав,
Бо  залишився  сиротою,  
Без  тата  й  мами  –  самотою
В  дванадцять  літ.  Дядько  Павло
Забрав  на  певний  час  його.
Довго  Тарас  не  продержався,
У  нього,    в  рідний  дім  подався.
Тут  лихо  нове:  мачуха
Сподобала  собі  дяка.
Із  нею  він  щодня  сходився,  
Тарас  у  школі  поселився,
Де  дяк  той  учителював.
Хлопець  йому  допомагав.
Часто  й  голодним  там  бував.
А  оживав,  як  хто  вмирав  –  
Над  вмерлим  псалтиря  читав,
Так  на  харчі  він  заробляв.
Дяк  п’яним  кожен  день  ходив,  
Учнів  своїх  й  Тараса  бив.
Терпець  Шевченкові  урвався,
Побив  дяка  і  в  світ  подався.
Книжку  з  собою  прихопив
Дякову.  «Чи  не  заслужив?»
Отак  й  скінчилася  наука
Тарасова,  а  швидше,  мука.

                                       III

Покинувши  Боѓорського,
Пішов  він  у  Лис́янку
До  маляра-диякона.  
Там  розтирав  мідянку  –
Фарбу  таку,  воду  носив
Три  дні,  а  більше  не  схотів.
Сказав:  
-    Вчіть  малювати,  
Я  хочу  майстром  стати!
-    Спершу  на  мене  пороби,  
А  вже  тоді  учить  проси.
Хлопець  це  вчув,  умить  чкурнув,
Маляр,  мов  дяк    Богорський  був:
Лиш  заставляв  робити,
Кричав,  ще  й    брався  бити.
Тарас  подумав:  «От  піду  
Я  у  село  Тарасівку.
Ап́елес,  майстер  там  живе.
Може,  в  науку  і  візьме.
Буду,  як  віл  трудиться,
Лиш  малювать  б  навчиться».
Прийшов,  а  у  душі  вітри,
Сказав  Апелес:    «Покажи
Мені  ти  ліву  руку.
Не  візьму  у  науку!  -  
Мовив,  поглянувши  здаля,
- У  тебе  здібностей  нема
Ні  до  бондарства,  ні  шевства.
Іди  собі,  небого,  куди  глядить  дорога!
Тарас  пішов,  засумував.
А  він  таку  надію  мав!
Крейдою  церкву    виводив,
Коли  іще  у  школі  жив  –  
Казали,  що  успішно.
А  висновок  –    невтішний.
Не  повезло  малому!
«Вернуся  знов  додому.
Бо  де  ж  мені  ще  ночувать?
Буду  овечок  випасать,
Дяківську  книжечку  читать,  
У  ній  малюнки  розглядать».
Так  і  зробив:  вернув  до  хати,
Став  з  мачухою  проживати.
Сільську  пас  в  полі  череду
Й  думав  про  доленьку  свою.
(Тарас  на  пасовиську  пасе  вівці)

Що  це  за  малий  хлопчина                                                  
В  бур’янах  собі  сидить?                                                      
На  ногах  його  дощина,                                                          
Щось  малює,  щось  творить.    
Вже  на  землю  вечір  сходить,
Йдуть  додому  косарі,
А  хлоп’я  усе  виводить  –  
Лан,  село  удалині.
Він  забув,  що  час  додому,
Що  ягнят  пригнать  пора.
Він  забув  про  голод,  втому,
Бо  ж  навкруг  така  краса!

Прибігає  дівчинка  Оксанка.  Тарас  бере  її  за  руки.  Вони  кружляють,  співаючи  пісню  на  слова  Тараса  Шевченка  «Зацвіла  в  долині…».  Потім  дівчинка  прощається,  Тарас  дарує  їй  польову  квітку.

Вірш  Тараса  Шевченка  «Мені  тринадцятий  минало…»  (декламує  малий  Тарас)
Мені  тринадцятий  минало.
Я  пас  ягнята  за  селом.
Чи  то  так  сонечко  сіяло,
Чи  так  мені  чого  було?
Мені  так  любо,  любо  стало,
Неначе  в  Бога......
Уже  покликали  до  паю,
А  я  собі  у  бур’яні
Молюся  Богу...  І  не  знаю,
Чого  маленькому  мені
Тоді  так  приязно  молилось,
Чого  так  весело  було.
 Господнє  небо,  і  село,
Ягня,  здається,  веселилось!
І  сонце  гріло,  не  пекло!...

                                     ***
Тарас  на  небеса  дивився,
А  вівці  полем  розбрелися,
В  город  людський  забралися.
От  хлопчаку  й  дісталося!

Прибігають  чоловіки.  Вони  б’ють  Тараса  різками  за  те,  що  він  не  впильнував  овець.  Хлопець  плаче.
                                           
Вірш  Тараса  Шевченка
«Мені  тринадцятий  минало»  
           (продовження)

Та  недовго  сонце  гріло,
Недовго  молилось...
Запекло,  почервоніло
І  рай  запалило.
Мов  прокинувся,  дивлюся:
Село  почорніло,
Боже  небо  голубеє
І  те  помарніло.
Поглянув  я  на  ягнята  —  
Не  мої  ягнята!
Обернувся  я  на  хати  —  
Нема  в  мене  хати!
Не  дав  мені  Бог  нічого!...

                                               ***
Тарас  ховається  в  кущі,  плаче.  Прибігає  сестра  Ірина.

Про  побиття  взнала  Ірина.
Прожогом  вибігла  з  хатини.
Тараса  взялася  шукати.
Знайшла  –  враз  стала  утішати:
- Брате,  не  плач.  Що,  малював?
Чи,  може,  книжечку  читав?
Ходи.  Якось  то  буде.
Ще  будуть  з  тебе  люди!

                       IV

За  пастиря  й  одного  літа  
Йому  не  вдалося  пробуть.
Навчити  вирішив  Микита
Тараса  хліборобом  буть
Чи  стельмахом  –  доля  не  дала,
Душа  до  іншого  лежала.
Тож  попрощав  брата  Микиту,
Подався  до  попа  служити,
Що    тут,  в  Кирилівці,  той  жив.
У  нього  з  рік  Тарас  служив.
Не  зле  йому  в  попа  жилося,
Але  і  тут  не  задалося:
Муляло  щось  його,  гнітило,  
Якась  незвіданая    сила
Тягла  до  пензля,  до  науки.
За  хліб  та  сіль  потиснув  руку
Й  пішов  у  Хлипнівку  лугами,
Що  славилася  малярами.
Знайшов  меж  ними  одного,  
Котрий  згодивсь  узять  його.
Два  тижні  хлопця  він  вивчав,
До  малювання  хист  признав:
«Так,  здібний  ти  є  до  навчання,
Візьму  тебе,  та  спозарання
В  маєток  панський  ти  підеш,
В  Вільшану,  й  дозвіл  там  візьмеш
Від  пана.  Буду  тебе  вчити!
Без  відпускного  засудити  
Можуть  мене.  Великий  вже!
Іди  ж,  чекатиму  тебе».  
Не  біг  Шевченко,  а  летів,
Зачервонівсь,  захекавсь,  впрів.
До  управителя  попав.
«Що  треба?  –  той  його  спитав.
«Дозвіл  –    на  маляра  учитись!»
«Нам  можеш  також  пригодитись.
Ти,  бачу,  хлопець  є  меткий,
Потрібен  нам  саме  такий.
В  пекарню  підеш  працювати,
Щоб  справу  кухарську  вивчати.
Гей,  слуги,  хлопця  зачешіть,  
Помийте,  в  чисте  зодягніть,
В  пекарню  відведіть,  прожогом,
Стоїть  без  діла  за  порогом!»
П'ятнадцять  вдалося  прожити
На  волі  хлопцеві,  служити
Мусів  тепер,  бо  був  кріпак.
Як  серце  билось,  рвалось  як!
Пропали  мрії,  сподівання,
Жадане  в  маляра  навчання!
«Ох,  коли  б  був  тут  Залізняк  
Чи  Гонта,  то  б  до  них  пристав.
Панам,  п’ян́ицям  показав!
Ніхто  б  мене  не  зневажав!  
Ким  захотів  би,  тим  і  став»,  -    
Так  думав,  як  вступав  до  пана.
«Ех,  доле,  доле,  доле  драна!...»

(Була  видана  тиражем  100  книг  у  2011  р.  Тов-ом  Т.  Шевченка  у  м.  Стрию)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407012
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.03.2013

Нескореній жінці Володимирі Бандері

До  100-  річчя  з  дня  народження  (10.03.1013  р.)

Народилась  тоді,  як  весна  в  край  прийшла.
У  Старому  Угринові  в  світ  привела
Її  мати  Мирося  й  ще  сім  діточок  –  
Не  стелилась  дорога  усім  з  квіточок.
У  гімназії  вчилась,  як  сестри,  брати  –  
У  Стрию.  Із  наукою  була  на  ти.
Як  весь  рід,  так  вона  краєм  рідним  жила,
Просвітницько-культурну  роботу  вела.
За  отця  Теодора  віддалась-пішла,  
Бо  й  сама  священичого  роду    була.
З  місця  в  місце  сім’я  кочувала  –  не  мід,
Їм  драконським  вогнем  влада  дихала  в    слід.
Під  арешт  мужа  брали  чотири  рази  –  
Їх  бісили  борці  за  свободу  й  ксьондзи.
Владимирі  –  одній  із  Бандер,  у  ті    дні
Пощастило  лишатись    на  рідній  землі.
Та  червона  чума,  що  росла,  наче  мох,
В  сорок  шостім  в  в’язницю  забрала  обох  –  
Владимиру  й  отця.  За  указом  згори  –    
Вісім  місяців  мук,  потім  концтабори.
Шість  дітей  їх  в  сирітський  будинок  пішло  –  
Не  набулись,  лишили  державне    житло  –  
Їх  забрала  родина  в  домівки  свої.
Меншенькому  шість  місяців  було  тоді.  
Теодор  у  Мордовії  очі  закрив  –  
Біль  душі  та  фізичний  зігнув  його,  вбив.
Ну,  а  Володимира  жила,  та  хворіла  –    
Серце  було  слабке,  малокрів’я  вхопила.
Десять  років  відбула  в  Сибіру  вона,
Та  спини  не  зігнула,  не  впала  до  дна.
Працювала  на  старшого    «брата»  з  біди,
А  хвороби  –  це  плата  за  тяжкі  труди.
Її  зболену́  всю  і  знесилену  вкрай
Відпустили  додому  у  рідний  свій  край.
Та  її  з  рушником  не  стрічали  в  селі  –  
Приказали  мовчати,  гонили  з  землі.
Відказалась  вона    покидать  навідріз
Те  село,  в  якім  дон,  де  внук  її  ріс.
Коли  вільною  стала  вкраїнська  земля,
Кошт  за  муки  давали  –  вона  не  взяла.
Що  їй  гроші,  як  серце  зламали  навпіл,
Коли  в  нього  неначе  устромлено  кіл,
Як  без  діток  всі  роки,  розбита  сім’я?
І  за  що?  Лиш  за  те,  що  Бандери  сестра.
Лиш  за  те,  що  любила  край  батьківський  свій,
Що  готова  була  ,  як  покличуть,  у  бій
З  тим,    хто  церкви  валив  і    хрести  розбирав,
Що  останнє  зерно    із  мішка  забирав.
Хоч  хворіла,    дав  Господь  чимало  їй  літ  –  
У  вісімдесят  вісім  пішла  в  інший  світ.
Пом’янемо  ж  героїв  і  Володими́ру.
Без  них  нині  не  мали  б  Вкраїни  ми,  миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406659
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2013

Байка про павука

Жив  павук  –  такий,  як  всі.
Та  став  пав́учищем.
Сіті  виплів  він  міцні
І  ловив  у  них  все,
Що  літало  чи  повзло,
Бігало,  скакало..
І  росло  у  ньому  зло,
Навіть  не  зітхало.
То  він  муху,  то  жука,  
То  комара  схопить.
Прожене  їх  із  житла,
Отрутою  скропить.
Як  комашого  зітхання
Стало  вже  замало,
То  почав  він  полювання  на  звіра,
І  вдало
Мишу  отруїв,  зайчиська,
Вовка,  з́ебреняко.
Замахнувся  павучисько
І  на  в́едмежатка.
Це  побачила  пташина,
Над  барлігом  вилась.
В  дзьоб  запхала  павучину,
Навіть  не  скривилась.
Смерть  павук  завартував.
Правда  є  у  світі.
Інших  він  не  шкодував
Й  сам  попав  у  сіті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2013

А хто ж її привітає?

Сидить  мати  одинока,
Давно  вже  вдовиця.
Пішли  доні  в  світ  широкий  –
Усе,  як  годиться.
Спершу  вчитись,  бо  наука  –  
Це  є  річ  потрібна.
Хоч  із  нею  добра  мука,
Та  це  –  шматок  срібла.
Знайшлось  кожній  з  них  по  парі  -  
Кохання-зітхання.  
Справили  весілля  в  барі  -  
Бавились  до  рання.
Сім’ї  доні  утворили.
Пішли  у  них  діти.
Місця  новії  обжили.
Як  тут  не  радіти!
Живе  внуками  бабуся,  
В  гості  прибігає:
До  Назарка,  до  Златусі,
Соню  забавляє.
Діти  раді,  люблять  внуки.
Ними  лиш  в  гризоті.
Не  дрімають  її  руки,
Завжди  у  роботі.
До  обіду  ще  працює
В  школі  педагогом.
Наче  в  полі  кінь,  гарцює,
Бо  ж  обрана  Богом.  
А  ще  вірші  якісь  пише,  
Як  ніч  заглядає.  
Мрії  у  хмарках  колише,
Бо  ще  ж  молодая.
Сидить,  думоньку  гадає.
День  жінки  святкують.
Та  хто  ж  її  привітає,
Щиро  поцілує?
Сидить,  вперлася  ліктями.
Дзвонить  хтось  завзято.
А  це  доні  із  зятями  
Прийшли  в  Жінки  свято!
Прийшли  доні  із  зятями  
Й  онуки-чалапці.
Слова  вдяки  ручаями  -  
До  мами,  до  бабці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013

День Жінки - свято, яке влаштували мамі 10 діток і тато

Вірш  -  п'єса  до  свята  Жінки                
                     I
Десять  діток  мама  має.
Всі  такі    гарненькі.
Женя  книжечки  читає,  
В  Віки  спів  тоненький.
Іра  вміє  малювати.
А  Мар’яна  шити.
На  скрипочці  Ромчик  грати,
Ліля  посуд  мити.
Юля  одяг  перепере,  
Ігор  затанцює.
Оля  ліжечко  застеле,
Славчик  чай  зготує.
От  такі  хороші  діти
Є  у  мами  Люди.
Чемні  всі,  талановиті.
Дивуються  люди!
Ось  надходить  жінки  свято.
Діти  посходились.
Що  матусі  дарувати,
Думать  заходились
(сходяться  в  коло,  шепчуться  і  розходяться).

                         II
- Я  матусі  гарний  віршик  розкажу,  хай  знає.
- А  я  вивчу  нову  пісню  і  їй  заспіваю.
- А  я  маму  намалюю  з  квітками,  з  пташками,
Вгорі  сонце  жовте  –  кулю,  травку  під  ногами.
- Я  пошию  рукавицю,  щоб  каструлю  брати.
- А  я  зможу  на  скрипочці  пісеньку  заграти.
- А  я  посуд  весь  помию:  тарілки,  горнята,
- А  я  виперу  сорочку  мамі  і  халата.
- Затанцюю  я  хіп-хопу,  нехай  посміється!
Вчився  танцювать  пів  року,  майже  все  вдається!
- Я  ліжка  застелю  гарно,  провітрю  в  кімнаті,
На  місця  складу  всі  речі  на  мамине  свято.
- А  я  приготую  чаю,  відслоню  фіранку.
З  татом  торт  спечем,  так  маму  вітать  будем  зранку.

                       III
Свято  жінки  наступило.
Встали  всі  раненько.
Все,  як  думали,  зробили,
Стали  вітать  неньку.
Перша  підійшла  Мар’яна
Навшпинечки  стала:
- З  святом  тебе!
Й  цьомчик  мамі
На  щічку  поклала.
-    Зшила  я  тобі,  мамулю,
Гарну  рукавичку.
Будеш  нею  брать  каструлі,
Щоб  не  впекти  ручку.
Потім  підійшов  Євгенчик.
- Слухай  вірша,  мамо.
Вчив  його  я  цілий  вечір.
Повторяв  ще  рано.
(Вірш  про  маму)
- А  я  тобі,  рідна  ненько,
Щось  намалювала,  -  
(Показує  малюнок)
Іра  мовила  й  швиденько
Малюнок  поклала.
- Тут  ти,  любая  мамусю,  –  
Мов  квітка  із  раю.
- На  скрипочці  грати  вчуся
То  ж  тобі  заграю!
(грає  пісню)
-    А  я  тобі  уклонюся
До  пояса  мило.
Й  нову  пісеньку,  матусю,  
Заспіваю  щиро.
 (Співає  пісню).
- А  я,  хоч  іще  маленька,  
Ліжка  застелила.
Одяг  склала  весь  рівненько,
Вазони  підлила.
- Молодець,  доню  Олюню,
І  ви  всі,  малята!
-    Почекай,  я  затанцюю.
Продовжимо  свято!
(Ігор  танцює  хіп-хоп)
- Гарні  діти,  всі  до  столу,  
Будем  чаювати.
Торт  спекли  разом  учора,  -  
Гучно  мовив  тато.  

               IV
Славко  заварив  в  каструлі
М’яту  і  ромашку
І  налив  любій  мамулі  
У  велику  чашку.
- Пий,  рідненька,  твій  любимий
 І  ми  не  зіваймо!(  до  дітей)
- Дякую,  синочку  милий.
 Всі  за  стіл  сідаймо.

Тільки  сіли  пити,  їсти,  
Стукає  хтось  зрання
Відчинили,  там  артисти:
-      Прийміть  привітання!
(Співають  пісню  "У  мами  Люди")  

             Пісня  (слова  і  музика  мої)
В  кого        10  діток  є?
Хто  ранесенько    встає?
Хто  скажіть  це,  люди?
А  це  мама    Люда.

Хто  наварить,  напече,
Попере  і  прибере?
Витре  пил  повсюди?
А  це  мама    Люда.

Хто  посіє  огірки,
Помідори,  кабачки?
Ще  й  картопля  буде!
А  це  мама    Люда.

Хто    в  нас  знає  казочки?
В  кого  чемні  діточки?
Є  ще  песик  пудель.
Це  у  мами  Люди.

В  кого,  наче  вулик,  хата?
Кого  люблять  діти,  тато?
Знають  усі  люди,
Люблять  маму  Люду.

- Дякую  за  гарну  пісню,  
Хто  зробив  замову?
- Чоловік  ваш  любий,  звісно.
Ще  десь  три  дні  тому.
Мама  мило  усміхнулась:
- Гарні  в  мене  діти,  
 Гарний  чоловік  у  мене.
А  де  ж  мої  квіти?
Тут  почувся  стукіт  знову.
- Двері  відкривайте!  
І  тюльпани  пречудові
В  день  Жінки  приймайте!
З  ока  слізка  покотилась  –  
Чиста,  мов  перлина.
Це  від  щастя  просльозилась
Матінка  Людмила.
Мама  гостей  пригостила,
Печиво  всім  дала.
Ліля  посуд  весь  помила,
Як  і  обіцяла.
- Всі  тарілочки  чистенькі,  
Чисті  і  горнята.
Буду  посуд  мить  частенько
Я,  не  лише  в  свято!
Юля  мамину  сорочку,
Штани,  халат  банний
Випрала  і  на  шнурочку
Повісила  в  ванні.
- Висохне.  Одягне  ненька.
Терла  все  руками!
Ані  плямки!  Все  чистеньке!
Старалась  для  мами!

День  жіночий  вдався  нині!
Думаю,  вважають
Всі  так.  Видно  ж!  В  цій  родині  
Жінку  поважають!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406381
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.03.2013

Дитячі спомини про квіти дикорослі

Як  я  малим  дівчам  була
Мені  здавалося  життя
Таким  чарівним,  неповторним,
Мов  скрипки  звук  а  чи  валторни.
Між  трав,    що    дощик  п’ють,    росу,
Квіток  ловила  я  красу.
З  весни,  лише  сніги  спадали,
Їх  на  лугах,  в  лісах  шукала.
Підсніжник  тричі  пелюстковий
Будив  мій  подив  ясночолий.
Крокус,  що,  наче  птах,  стояв
Й  дзьоба  до  сонця  відкривав,  
Щоб    сяйва  налило  йому,
Наводив  магію  свою.
Пролісок  з  синіми  очима
Без  макіяжу  і  без  гриму
Вражав.  Лимонний  первоцвіт
Топив  в  душі  останній  лід.
А  ще  конвалії    дрібчасті!
Їх  бачити  мені  нечасто
Доводилось.  Як  я  раділа!
Душа  виходила  із  тіла,
Як  квіти  ці  стрічала  в  квітні
Білодзвінчасті  і  тендітні.
Ще  дивував  бузок  мене.
Що  гілка  –    то  букет  іде.  
Цвіт  –    білий,  синій,  фіалковий,  
Парфум  міцний,    п’янкий    бузковий.
А  як    духмянів    луг  і  гай,
Коли  ступало    літо  в  край!
Як  вигравав,  мов  вишиванка,
Напоєний  росою  зранку!
Ромашками  луги  біліли,
Поля  мачками  пломеніли,
Мов  кинув  хто  з  рубіном  брошки.
А  з  ними  голубі  волошки,
Сік  із  яких  кентаври  брали,
Рани  Геракла  лікували.
Дзвіночки  у  ліску  гули,
Під  гул  їх  спіли  і    росли
Солодка,  наче  мед,  малина,  
А  ще  чорниця  і  ожина,
Горіх  ліщиновий,  грибочки  –  
В  ярах,  долинах,  на  горбочках!
Манили    лікарські  теж  трави,
Йшли  з  літа  в  осінь,  наче  пави,
Хитались:  звіробій  дірчастий,
Тисячолисник  головастий
Ще  й    материнка  непримітна,
Але    ж  пахуча  і  привітна,
І    м’ята  -  також  запашна.
Всього  по-трішки  брала  я.
Всіх  квіток  не  назвать  мені,
Що  на  моїй  росли  землі,  
Котрі  любила  я,  збирала
Дитиною,  в  букет  складала
Несла  матусі  дорогій  –  
Тоді  ще  молодій,  живій...
Тепер  несу  їй  садові.
Рідко  збираю  польові.
Та  був  у  мене  час  такий  –  
Пізнала  цвіт  цей  чарівний!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013

ОЙ, ЧОГО, МОРОЗЕ (дит. )

Ой,  чого,  морозе,  
Двір  ти  заморозив,
Двір  ти  заморозив,  
Стежки  і  сади?
Мерзнуть  малі  діти.  
В  хаті  їм  сидіти
Велено.  А  хочуть  
Погулять  вони.
«Відійди»,  -    благають,  
Весну  закликають,  
М'ячики  бажають,
По  дворі    котить,
Вздріти  первоцвіти,  
З  вирію  зустріти
Птахів,  з  ними  в  літо  
Радісне  ступить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2013

Їду якось… (дит. )

По  землі  весна  іде.
Майже  весь  стопився  сніг.
Їду  якось.  Ніч  уже.
Хтось  дорогу  перебіг.

Думала,  це  пес  чи  кіт,
А  це  заєнько-сіряк
В  сірій  шубці  без  чобіт
Пролетів,  немов  літак.

Мабуть,  чоботи  стоптав,
Залишив  десь  у  лужку.
Цілу  зиму  в  них  скакав
Куцохвостий  по  сніжку.

Чом  рвонув  із  місця  так
Мов  зібрався  у  політ?
Може,  нас  злякавсь  русак?
Змерзли  лапки  без  чобіт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405616
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2013

1 березня - день котів

Підсніжник  випхавсь,  протрубів:
- Сьогодні  свято  –    День  котів!
Дізнавсь,  малий,  про  це?  Не  стій,  
Йди  мурчиків  вітать  мерщій!
Насип  їм  кіті-кету,  
Чи  дай  смачну  котлету.
Чи  молока  до  миски  влий,
Сметани  чи  кеф́ірку.
В  теплій  водиці  Їх  помий,
Висуши  феном  шкірку.
За  це  віддячаться  тобі.
Співатимуть    завзято
І  день,  і  ніч  в  твоїм  дворі  
У  свято  і  по  святі:
-    Мя́у-мяу-  мяу-мяу-у!
Вітаєм  весноньку  красну-у,
Котра  сніги  з  землиці,
Руками  позбирала,  
(Бо  мала  рукавиці!)
В  велику  хустку  склала.
Понесла  на  торжок.
Їх  там  купив  дідок,
Щоб  в  полі  розкидати,
Щоб  землю  напувати,
Щоб  вр́одила  пшениця,
Картопля  і  морквиця.
Щоб  миші  врожай  крали,
А  ми  щоб  їх  лапали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405245
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2013

В день народження!

Онуку  у  день  триріччя
присвячується

Рости  міцним,  дитино,  
мов  в  ліску  дубок.
Для  тата  й  матері  
найкращий  будь  синок.
Мудрості,  сили  
кожен  день  ти  набирай,
Здоровим  будь,  
прослав  колись  свій  рідний  край.
Іграшки,  речі  свої  
завжди  бережи.
Слухай  і  вчи  напам’ять    
вірші  і  казки.
Біль  і  образу,  хлопче,
в  кулачки  стискай,
Свій  смуток,  сльози  
від  чужих  людей  ховай.
Будь  краще  завжди  ти  
усміхненим,  веселим,
Хай  мир  живе  і  сміх  луна
в  твоїй  оселі.
Батькам  своїм  любов,  слухняність  
виявляй.
Меншу  сестру  -    не  ображай,  
а  захищай!
Людей  шануй,  бабусь  обох  
і  дідуся,
За  тебе  буде  горда  хай  
родина  вся!
26.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404490
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2013

Два по п'ять! (дит. )

Два  бали  за  тему  «Займенник»
Отримав  Васько.  Вже  субота.
Ну,  як  дать  на  підпис  щоденник,
Як  татко  вернеться  з  роботи?

Довгенько  Василь  чоло  морщить.
Нарешті  у  мозку    ясненько.
Як  тато  щоденника  просить,
Несе  йому  хлопець  швиденько.

-    Чи  вмієш,  -  синок  став  питати,  -
Ти  прізвище  своє  Ярема,
Заплющивши  очі,  писати?
-  Та  вмію.  Яка  тут  проблема?

-    Не  вірю!  
-    Є  карточка  нова?
-    Ти  очі  заплющ,  спершу  тату.
Прикрив.
Син  -    щоденник  на  сто́ла,
Щоб    міг  без  очей  підписати.

Тут  батечко  не  розгубився.
-    На  два  множить  вмієш  до  ладу?
-    У  другому  класі  навчився!
-    Рахуй.  Два  по  п’ять  дам  по  заду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404113
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.02.2013

Математик Толя

Зайшла  сусідка  Оля-    
Пакунок  з-під  поли.
От  кличе  вона  Толю:
-    Ходи  скоріш  сюди!

Підходить  той,  питає:
-    Лічити  вмієш  вже?  
-    Звичайно.
-    То  цукерки  візьми,  в  пакунку  є.

Їх  розділи  з  братусем.
-    Він  зараз  у  садку.
Як  прийде,  поділюся.
-    Скільки  даси  йому?

-    Три  дам.  Бо  що  тут  вдієш?
-    Але  ж  тут  десять  є.
Мабуть,  лічить  не  вмієш,  
Чи  розділить  іще?

-    Та  вмію  я  ділити.
Три  –  буде  в  акурат,
Поки  іще  лічити
Не  вміє  менший    брат!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.02.2013

СИРІТКА

Її  носила  в  лоні  мати,
Їй  тато  сім’я  дав  своє.
Така  ж,  як  всі,  можна  сказати  -  
Душа  і  тіло  в  неї  є.

Лиш  очі  –  надто  невеселі  –  
Хмарою  смуток  у  них  ліг.
І  нема  власної    оселі,
Де  б,  мабуть,  міг  родитись  сміх.

Її  ніхто  не  проводжає
В  садок,  до  школи.  Де  та  мить?
Що  у  душі,  не  запитає,
Щирим  цілунком  не  вгостить.

Чується,  мов  будяк  між  цвіту.
Та  все  ж  є  ґрунт,  поки  мала.
А  виросте,  з  жорстоким  світом
Піде  в  двобій  зовсім  одна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013

А я б спекла…

Кручусь  усе  життя,  мов  глобус.
Маршрут  один  –  робота-дім.  
А  я  би  сіла  у  автобус  
Поїхала  б  туди,  де  млин
Усі  невдачі,  негаразди
Меле  на  борошно  мілке,  
І  з  того  борошна  спекла  б  я
Кохання  щире  і  палке.
Великий  шмат  собі  б  узяла.
Щоб  з  милим  ласо  споживать,
А  решту  –  людям  я  б  роздала,  
Щоб  смак  той  теж  могли  пізнать.
Кручусь  усе  життя,  мов  глобус.
Удень  з  людьми,  а  в  ніч  -  одна.
А  я  би  сіла  у  автобус,  
Минулому  б  дала  "па-па!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2013

БУДУ ШОВКОМ ВИШИВАТИ (мові)

(До  дня  рідної  мови)
Мову  ту,  що  дала  мати
(Наче  хмарка  дощик  полю)
Буду  шовком  вишивати,  
Мов  рушник  -  на  добру    долю.

Візьму  трішки  голубого,  
Щоб  небесно  заясніла,  
Вогнянисто-золотого,  
Щоб,  мов  сонце,  душу  гріла.

Синього,  мов  незабудки,  
Щоб  у  пам’яті  тримати,
Чорного,  як  ґрунту  грудки,
Щоб  їй  ріст,  мов  зелу,  дати.

Трішки  білих  барв  зготую  –  
Сніжно-зимних  –  пил  встудити.
Свіжотрав’ям  розцяткую,  
Щоб,  як  сум,  могла  збодрити.

Червонястого  наложу.
Хай  зігріє  кров  у  жилах,
Щоб  звалити  загорожу,
Ту,  що  серцеві  не  мила.

Зайву  виторочу  нитку,
Щоб  малюнок  не  псувала.
Щоби  мова,  наче  квітка
Розвивалась,  розцвітала!


Щоб    кричали  всі  «Осанна!»
Нашій  рідній  барвінковій,
Як  ітиме,  наче  панна
По  барвистім    рушникові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403322
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.02.2013

Нічне диво

Білокрилі  янголята
Із  небес  вночі  злетіли.
Намозолили  крилята,
На  ялину  пишну  сіли.
Нічну  тишу  розгубили
Їхні  срібні  голосочки.
Сміхом  землю  густо  вкрили
Вітром  гойдані  дзвіночки.
Наче  мишка  крадуся                          
(Гості  ж  з  неба)  до  ялинки.
Може  і  мені  натрусять  
З  дзвонів  сміху  у  торбинку.
Підійшла  до  деревця  я
Це  зовсім  не  янголята.
То  здаля  так    виглядає
На  ялині  сніг  лапатий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403052
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2013

Сніг в повітрі каруселить

Сніг  в  повітрі  каруселить,
Простирадло  вправно  стелить
На  кущів,  дерев  косиці,
На  оголену  землицю.  
Тішить  око  ця  постеля,
Мабуть,  пралась  в  «Аріелі»,
Бо  скрипуча,  свіжа,  чиста,
Мов  із  справжнього  батисту.
Навіть  кіт  зрадів  плямистий,
Вибіг,  сніг  лапать  пушистий
Став  (Бо  ж  думав,  це  сметана)  –  
Він  на  вусах  швидко  танув!
Знісся  Мурко  по  постелі  –  
Та  й  до  теплої  оселі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403049
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.02.2013

Шахтарі і вчителі

Всіх    губернаторів    зібрав
Пан  Президент    на  цю    нараду.
Питання    їм    такі    задав:
Чи    можуть    дати    собі    раду?
Чи    кошти    є    на    зарплатні?
Чи    все    як    слід,    у  нас  працює?
Чи    задоволені    усі,
Чи,    може,    часом,    хтось        бунтує?
-  У    нас    бастує    шахтарня!
Їх    не    влаштовують    зарплати,    -    
Мовив    донецький    голова.
-  Та    звідки    більші    їм    узяти?
-  А    хто    бюджет    у    вас    з’їда,
Мов    білка    у    ліску    грибочки?
-  Та    все    освіта    клята    ця:
Навчальні    заклади,    садочки!
-  Облегшіть    трішки    їм    улов.
Бо  шахті    їсти    більше    треба.
Зробили    так.    За    місяць    знов
Позвав        їх    Президент    до    себе.
-  Ну,    що?    Як    справи    йдуть,    кажіть?
Чи    шахтарі    вже    не    бастують?
-  Продовжують!
-  А    вчителі?
-  Як    працювали,    так    працюють.
-  То    заберіть    від    них    усе
Для    переможного    моменту.
Забрали.    Виконали    й    це.
За    місяць    –    знов    у    Президента.
-  Ну,    як?    Що    скажете    мені?
-  Немає    змін,    все    ті    ж    клопоти.
Бастують    далі    шахтарі,
А    вчителі    йдуть    на    роботу.
Задумавсь        Гарант    на    мить.
Задурно    відробляють    вахту...    
-  А    що,    як    платний    вхід    зробить
В    навчальний    заклад?    Гроші  –  в    шахту.
Й    прицмокнув.    Видохнуться    вже!
Підуть,    як    милі,    бастувати!
Місяць        минув.    Знов    Київ  жде
Голів,    щоб    звіт    від    них    прийняти.    
Приїхали.
-    Щось    є    нове?
-  Та    шахтарі    бастують    далі.
-  А    вчителі?    Працюють    ще?
-  Весь    тиждень    тиснуть    на    педалі.
-  Як?    І    за    вхід    тепер    платять?
Вчать    дітвору,    не    нарікають?
-  Як    в    понеділок    забіжать,
Так    в    п’ятницю    домів    вертають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402786
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.02.2013

Мінится місяць-місяченько

Наставив  місяць  чуб  тоненький,
Прикрив  хустинкою  лице.
То,  мов  дукат    він  –  золотенький,  
То,  наче  старець,  сивий  вже.

Чому  так  міниться,  потіє,
То  щоки  білі,  то,  мов  мак?
Бо    почуття  сховать  не  вміє
Наш  місяченько-одинак.

У  подорож  пустився  пішу,
Постелю  теплу  залишив.
Для  панни  зірки  пише    вірша  -
Тої,  що  серцем  полюбив.

Як  небо  ніч  крилом  накриє
Й  вийде  з  подругами  вона,
Він  серце  їй  своє  відкриє,
Їй  прочитає  він    віршА.

Заміж  піде,  мабуть,  охоче,
Подруги-зірки  –    за  дружки.
Мережитимуть    вдвох  щоночі
У  небі  золотом  стежки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2013

Кому жити стало краще

Йшов  з  нічної  зміни  Філя,
Глип!    Об’ява.  Став  читати:
-    Зустріч  буде  у  неділю
Із  народним  депутатом.
-    Треба  би  піти  послухать,
Кілька  запитань  подати.
Скільки  ж  можна  в  вуса  дмухать?
Час  із  влади  вже  й  питати.  
От  неділенька  настала.
Філя  взяв  костюм  свій  модний.
В  клубі  люду  –  повна  зала  –  
Буде  ж  депутат    народний!
Увійшов  –  всі    миттю  встали,
Наче  хто  їм  вшпарив  ноги.
Оплески  гучні  подали.
Вп’ялись,  мов  би  мав  він  роги.
З      сцени  миле  щебетання
Понеслось  від  депутата.
Ну,  а  потім  запитання
Стали  люди  задавати.
Філ  спитав  на  голос  повний,
Бо  його  вже  все  дістало.
- Де  покращення,  шановний,  
Те,  що  нам  ви  обіцяли?
Лиш  мастить  не  треба    салом,  
Говоріть  конкретно  нині.
Кому  краще  жити  стало
В  Україні  жовто-синій?
- Якщо  конкретизувати…  
То,  мабуть,  мені  і  жінці,
Доні,  сину,  мамі,  тату,
Зятю,  подрузі  Алінці.
- А  ще?
- А!  Ще  внучці  Даші,
Псові  і  коту  –  ледащу.
-      Дійсно,  із  приходом  вашим
Багатьо-о-о-м  жить  стало  краще!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402496
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.02.2013

ЩОБ ВИПРАВИЛА!

Не  написала  твір  Маруся,
Одержала  два  бали.
Коли  побачила  матуся,
Аж  дрижки  її  взяли.  

-    Щоб  виправила  це  негайно!
Бо  татко  буде  злиться.
Й  подумай  над  оцим  питанням:
-      Чи  можна  так  учиться!

Ось  тиждень  краю  добігає.
Немов  корови  дійку,
Тисне    сестру  Тарас  й    питає:
-    Ну,  виправила  двійку?

Та…  у  щоденнику,    мій  брате,
І  сліду  не  зосталось.
А  от  з  журналу…    двійку  кляту
Прибрать  мені  не  вдалось.…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402320
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.02.2013

Чекати не сила

Нині    в    клубі    танці.    Лесик
Влив  зо  двісті?    Всує?
Як    же    йти    у    клуб    тверезим?    
Якось    не    пасує...
Під  час    танців    ще    поправив,
Щоби    чутись    вільно.
Запросив    сусідську        Клаву
На    танок    повільний.
З    ним    вона    не    вийшла    в    люди.
Лесь    зачервонівся.  
Ще        прийняв    100    грам    на    груди,
Додому    поплівся.
Ось    уже    і    загорожа.    
А    де    ж    ті        ворота?!...
Глянув,    дівчина,  та  й  гожа,
Притиснув    до    плота.
-        Гнися!    
-        Знять    колготки    треба!
-        Чекати    не    сила!
Стану    швидко    я    на    тебе
Й  скочу  за  тин,    мила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402188
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.02.2013

Лютий-звір

Сиро,  вітряно  і  зимно
У  пів  лютого.
В  теплій  хаті  стрічки  римлемо
З  онукою.
За  вікном    верба  з  ліщиною
Та  журиться.
Рідкий  гість  пройде  стежиною  –  
Зіщулиться.
Не  видати    дворового
Пса  ні  кішечки.
Навіть  пташка  не  співає  
Анітрішечки.
Не  підемо  й  ми  у  двір  –    
В  слова  пограємо.  
Поки  стихне  лютий-звір,
Ми  почекаємо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401876
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.02.2013

Доля Франца Шуберта

Доля  великих  часто  нелегка.
В  родині  їх  не  завжди  розуміють.
Суспільство    їм,  як  з  намулом  ріка.
Знайомі  на  їх  спинах  завид  сіють.
Штовхнемо  Франца  Шуберта    під  ибік,
Музичного  митця  з  Гіммельпфортгрунду.
Не  зважиш  його  болі  і  за  рік,
А  щастя  –  перечислиш    за  секунду.
Здається,  батько  б  віру  силить  мав
Дитині  в  те,  до  чого  Бог  покликав.
Та  волю  сина  він  всякчас  топтав,
Життя  ж  бо  міряв  власним    черевиком:
- Будь  вчителем!
А  він  хотів  творить.
Він  з  музикою  обвінчався  в  церкві.
Благав:
-    Спинися,  доленько,  на  мить
Й  тебе  зафортеп’яню  у  концерті.
І  фортеп’янив.  День  і  ніч  творив
Симфонії,  пісні,  квінти,  квартети.
Хоч  тіло  часто  голодом  морив,
Але  душа  пускалася  у  злети.
Та  дій  його  ніхто    не  помічав.
І  фарт  свого  йому  не  слав  привіту.
Він  вигорів  у  праці,  мов  свіча.
В  тридцять  один  пішов  за  межі  світу.
Прощались  друзі,  коли  час  настав,
І  не  один  із  них  сльозою    вмився.
А  батько  знову  спину  показав.  
І  в  час  відходу  сину  не  вклонився.

В  акті  про  спадок  вписано  було:
-    Лиш  інструмент  лишив.  
О,  милий  Боже!
Невже  лиш  це?  А  музика  Його???
Весь  світ  красою  збагатити  може!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2013

Галина сумка

Галя    з    Ванею    до    бару
Пішли    на    гостину.
Вивільнили    першу    тару  –    
З  плову    тарілчину.
Схотів    Іван    по    потребі,
Щось    його    скрутило.
-  Чи    серветка    є    у    тебе
В    сумці,    моя    мила?
-        Є    серветка,    можу    дати.
Є    ж    і    в    туалеті!
-        Звідти    я    не    хочу    брати.
На    однім    бенкеті
Скористався  і  заразу    
Підхопив,    чесався.
Тож    беру    свою    відразу,    
Щоб    не    сумнівався.
От    дала    серветку    Галя  –  
Білу,    наче    вата.
Із    вбиральні    прибігає
Муж:
-  Я    стрипіхатий!
Може,    гребеня    ще    маєш,
Деколон,    як    в    кума?
-  Чом,    мов    півень,    ти    горлаєш?
Гребінь    є    й    парфуми.
Дала    мужу.    Той    помчався
Знов    до    туалету.
Руки  вимив,    зачесався,
Хлюпнув    «Тет-а-тет"-у.
Потім    жодного    таночка,
Не    сидів,    звивався.
Не    помітив,    як    з        сорочки,
Ґудзик    відірвався.
Знов  до    Галі    та  й    питає:
-  Маєш    голку    й    нитки?
Галя    з    сумки    витягає,
Пришиває    швидко.
Ваня    очі    звів    в    задумці,
Недоуміває:
-  Чого    ж    нема    в    твоїй    сумці?...
-    Місця    в    ній    немає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401351
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.02.2013

САма собі я свято влаштувала!

Сама  собі  я  свято  влаштувала.
Дарунки  в  супермаркеті  придбала.
Що  вдієш?  Чоловіка  я  не  маю.
А  той,  на  кого  жду  я,  десь  блукає.

Але  я  рада  нині  і  щаслива.
Такий  хороший  крем  для  ніг  купила!
І  до  лиця  –  хоч  вперше  його  взяла.
Ні  капельки  я  не  пошкодувала.

Наїлась  фруктів  –  прямо  до  упаду.
Напилась  кави,  з’їла  шоколаду.
По  телефону  прийняла  вітання.
І  по  дорозі  –    нові  залицяння.

Та  я  готова  вже...  чиєюсь  стати.
Та  де  він?    Ніч  в  вікні,  лягаю  спати.
Сама  лягаю  у  холодне  ліжко...
І  радісно,  і  сумно  мені  трішки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401202
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.02.2013

РІЗНЕ ЩАСТЯ

Прийшла    неділенька    до    хати.
Зварила    Христя  пироги.
Почала  чоловіка    звати
На  кухню:
-    Їстоньки    ходи!
І    напекла,    і    наварила  –  
Усе    для    тебе,    все    тобі.
Яка    ж  я    рада,    що    зустріла
Тебе,  Івасю,    у    житті.
Їж,    призволяйся    до    усього.
Та    й    біля    мене    полежи.
Мені    не    треба    більш    нічого.
Лиш    відчувать,    що    поряд    ти!
Лиш    бачить    очі    твої    чорні.    
Лиш    чути    голос    твій    низький,
Глядіть    на    рученьки      моторні,
На    крок  твій  –      мужній    і    твердий.
Це    справжнє    щастя    –    в    хаті    мати
Такого,    наче    ти,    Ванько!
Та  Вані    стали    набридати
Масні  ці  співи.    Ось      пивко  
Із    кумом  випити  би  нині,
Козацьку  пісню  заспівать.
Жіноче  щастя    –    муж  в  хатині.
А    чоловіче  –  десь    урвать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401126
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.02.2013

КОНКУРС КРАСИ

У  фінальному  відборі  
В  конкурсі  краси
Залишились  Стелла,  Дора
Й  Галя  із  Лози.
Стелла  з  США  країни,
Дора  –  з  Ля  Франсе.
А  Галина  з  України,
Де  смачне  сальце.
Золоту  корону  дати
Збирались  отій  ж,
Оплески  котрій  лунати
Будуть  найгучніш.
Вийшла  Стела  –  довгонога,
Очі  –  дукачі.
Зуби  білі  та  великі,
Груди  –  два  м’ячі.
Плескали  їй  довго,  дуже!
Дора  підійшла  –
Губки,  наче  пишна    ружа,
Талія  тонка!
Тут  комісія  піднялась.
Та  й  давай  свистать!
Оплески  гучні  подались  –  
Краща,  що  й  казать!
В  Стелли  –  локони  широкі,  
В  Дори  –    дрібен  мох.
Шанси  на  медаль  високі
У  красунь  обох.
Жде  на  Галю  повна  зала  –  
Вибіга  з  авта
(В  центрі  у    затор  попала!),
Вся  така  пітна!
Роздяглась  на  сцені  жваво,
Витягла  красу.
На  долоні  поплювала,  
Згладила  косу.
Пишні  груди,  пишні  бедра,
Очі  –  повна  тьма.
Вся  комісія  завмерла  –  
Оплесків  катма.
Вийшла  Галя,  заридала,
Сіла  у  таксі.
На  летовище  помчала,
Та  й  по  всій  красі...
Тут  дзвінок,  мов  вистріл  корку  –  
Дзвонить  голова
Того  конкурсу  в  Нью-Йорку:
- Ти…  Така…  Овва!
 Перше  місце,  Галю,  взяла.
- Що  за  чудеса?
Не  плескали  ж.
- Вчарувала
 Нас  твоя  краса!
Вийшла  ти  –    і  стерпло  тіло,
Голос  з  горла  втік,
Все  в  утробі  затремтіло.
Враження  –  на  рік!
                                                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400905
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2013

Не смій так поступать!

Стоїть  вже  півдня  на  дорозі  Микола.
Порушників  все  виглядає.
Так  службі  ДАІ  план    не  дасть  він  ніко-о-о-ли!
Обід.  В  сумці  –    вітер  гуляє.
Безпеки  ремені,  права  усі  мають,
Мов  мухи,    повільно  повзуть,  не  ганяють,
Ідуть,  мов  за  гускою  гуси.
- Ніхто  алкоголю  не  вжив  до  обіду,
Не  взяв  телефону  до  вуха.
Що  дасть  він  майору?  За  що  пообіда?
Не  день  –  а  суцільна  непруха?  
-    Не  смій  поступать  так,  шофере  лукавий!
Патрульному  дай  хоч  би  пенні.
Коли  не  порушив  дорожніх  ти  правил,  
Заліз  ти  ДАІ  у  кишеню!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400777
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2013

Що це за цівкотіннячко?

Що  це  цівкотіннячко?
Ще  лютий  йде  у  змаг!
А!  ц  знайшли  насіннячко
Синички  на  гілках!  

До  туї  причепилися  -  
Та  й  ну    атакувать.
Ще  трішки  б      і  побилися.
Та  цитьте  ж!  Поклювать

Вистачить,  жовтогрудії.
Всім,  туя    зберегла
Насіння  до  прелюдії  
Симфонії  «Весна».  

Насіннячком  живітеся
«Ців-ців»  подячне  шліть.
День  славте,  не  сварітеся,
Зі  сну  весну  будіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2013

Боже, яка я щаслива!

Небо  –  простирадло  випране.
Сонце  проміння  грайливе
Шле,  як  з-за  хмароньки  виплине.
Боже,  яка  я  щаслива!

Дзвоном  пташа  заливається,
Пісня  -  позаду  тужлива.
З  сплячки  весна  прокидається.
Боже,  яка  я  щаслива!

Йду  по  дворі.  Сніг  долинами
Сяє,  мов  перли,  красиво.
Кисень  вбираю  клітинами.
Боже,  яка  я  щаслива!

Стомлена,  входжу  до  хати  я.
Напрацювалась  на  диво!
Жодну  хвилину  не  втратила.
Боже,  яка  я  щаслива!

Тепло  у  домі  і  затишно.
Врешті  є  вільна  хвилина!
Стіни  стрічають  так  райдужно.
Боже,  яка  я  щаслива!

Їжу  приймаю,  щоб  втішити
Тіло  і  душу  –  квапливо.
Є  іще  час,  щоб  мудрішати.
Боже,  яка  я  щаслива!

Доні  красуні  і  внуки  є.
Хоч  я  сама  ще  не  сива.
Серце  для  них  дзвінко  стукає.
Боже,  яка  я  щаслива!

Вечір.  Хтось  зорі  наліплює.
День  затиха  гомінливий.
Сон  колискову  нашіптує.
Боже,  яка  я    щаслива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013

НА ТЕБЕ ЖДЕ…

На  тебе  жде  пів  мого  ліжка,  
Рушник  у  ванні  і  горня.
Тебе  б  і  Макса  –  моя  кішка,
Прийняла,  наче  котеня.

На  тебе  жде  мій  кожен  вечір
В  надії  світло  розбудить.
А  що  вже  говорить  про  плечі?
Їм    доторк  твій  ночами  снить.

На  тебе  ждуть  уста  спіснілі,
І  муза,  котра  марить  в  сні.
Без  тебе  світ  такий  змалілий.
З  тобою  б  виросли  всі  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013

КОЛИ ПОРТРЕТ – ЛИЦЕМ ДО СТІНКИ

Коли  портрет  –  лицем  до  стінки,
Віра  –  потовчена,  потерта,
Коли,  мов  звір  ти  в  часі  ліньки,
Душа  у  ступорі,  півмертва,

Ти  не  спіши  складати  крила,
Змети  сіль  з  щік  побагровілих,  
Зітри  печаль,  котра  ятрила,
З  життя  сторінок  пожовтілих.

Є  хтось,  кому  потрібен  дуже,
Як  от  вода  пітному  з  душу,
Як  теплий  чай  в  ознобу.  Ну,  же
Відкрий  нароствір  свою  душу.

Его  не  бав,  подай  правицю
Тому,  в  кого  вінок  із  терну...
Й  твоя  потрібність,  наче  птиця,
Знов  до  висот  тебе  поверне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400178
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2013

Білесенькі метелики

Дрібнесенькі  метелики  дрібочуть  угорі.
Несуть  багато  радості  дорослим,  дітворі!
Цілунками  обліплюють  усіх,  хто  на  шляху.
Кружляють  любо-весело    в  біленькому  танку.
Насолодившись  рухами,  лягають  до  землі
Бо  прагнуть  її  зимную,  зігріти    у  зимі.
Щоб  навесні,  зволожившись  від  їх  щасливих  сліз,
Могла  вона,  потужившись,  підняти  поле,  й  ліс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2013

ЗВІДКИ СІМ КОЛЬОРІВ У ВЕСЕЛКИ?

Зібрала  сіра    хмарка
Сім  крапель  із  трави  –  
Краплину  із  кульбабки,  
Краплину  з  кропиви,
А  ще  із  незабудки,  
З  фіалки  узяла,
Роздула  свої  грудки
Сіренькі,  як  могла.
Над  морквою  злетіла  –    
Оранжевий  зманив!
Плід    цей    у  її  тіло
Свою  краплинку  влив.  
В  мак  і  волошки  сині
Вп'ялася.  Ну  й  краса!.
Зняла  з  них  по  краплині,
В  нутро  своє    втягла.
Зробивши  «па!»  рукою,
Хмарина  піднялась,
Веселкою-дугою
Над  світом  простяглась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013

МТД (гумор)

В  пари  молодят  зі  Сможе
Ціломудрені  стосунки.
До  весілля  –  боронь  Боже,  
Лиш  обійми,  поцілунки.
Як  задумали  побратсь,
Ганна  каже:  «На  мій  погляд,
Перед  тим,  як  повінчатись,
Треба  нам  пройти  медогляд».
Перевірилася  Ганя.
-    Щось  знайшли  в  тебе  такого?
-    Ні.
-    А  як  у  тебе,  Ваню?
-    МТД  –  і  більш  нічого,
Лікар  написав  місцевий.
-    Що  ж  це  може  означати?
-    Що  міцний,  твердий,  дієвий.
Як  іще  ж  розшифрувати?
От  побрались  молодята.
Місяць  вже  живуть  –    намарно.
У  стосунках  нема  свята.
Ганя  в  нервах  –  до  лікарні
Та  й  до  лікаря  отого,
Що  таке  писав  Івану:
«МТД  –  і  більш  нічого!»
В  кабінет  урвалась  рано.
-    Що  ж  намилили  ви  мила,
Що  міцний,  твердий?!  Як  вата!
- МТД  –  це  значить,  мила,
Може  тільки  дзюркотати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399702
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.02.2013

Пісня «Люби життя»

До  Дня  ЦЗ  (цив.  захисту)  у  школі

Приходить  в  світ  дитина,  
Щоб  рости,
Щоб  мудрість  здобувать,  
Добро  нести.
Щоб  берегти  усе.  
Що  Бог  дає  –  
Себе  і  те,  що  у  довкіллі  є.

ПРИСПІВ
Живи,  радій,  людино,  
Люби  життя!
Цінуй  кожну  хвилину
Свого  буття.
Який  же  світ  чудовий  –  
І  ліс,  і  луг.
У  гамі  кольоровій
Усе  навкруг.


Щодень  ти  подивись
В  небесну  вись.
І  сонцеві,  і  дневі
Посміхнись.
Ти  дерево  і  квітку  
Посади.
Світ  щирою  любов’ю
Наповни!

Життя  –  це  радість,  
Та  бува  й  біда,
Коли  вогонь  зжирає  
Все  дотла,
Трясе,  руйнує,  топить,  
Сушить  світ.
Твори  добро,  врятує
Нас  від  бід!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013

120 ЄВРИКІВ

Кинулася  без  вагання
Аж  до  Риму  Соня,
Щоби  гроші  на  навчання
Заробить  для  доні  –  
На  заняття  додаткові.
Та  ж    тести  здавати!
Потім  –    випускний  у  школі,  
До  вузу  вступати.
Праці  досить    у  Софії.
Що  іще  хотіти?
До  обіду  в  «Піцерії»,  
Тоді  бавить  діти.
Раз  на  місяць  посилає
Автом  доні  кошти.
На  них  дівчина  чекає
Десь  там  біля  пошти.  
Якось  мама  подзвонила,  
Щоб  номер  назвати
Того  буса,  що  везтиме
Єврики  для  Нати.
Номер  доня  записала
На  якимсь  папері.
Суму  –  в  голову  запхала
І  бігом  за  двері.
Зашарілась  круглолиця  –  
Між  вітрів  стояла
Довго,  буса    з-за  заграниці
Із  баблом  чекала..
Загубила,    от  нерпуха,  
Телефон  водійський.
Що  роботи?  Чоло  чуха,
Напрягає  мізки.
Стала  бусикам  махати
Насточка  новеньким.
Довго  не  прийшлось  чекати,
Зупинився  одненький:
-    Скільки  маю  тобі  дати?
-    Сто  двадцять!
-    Багато!!!
-    На  вчення  сто,  решта  –    в  церкву  
Дать  казала  мати!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399322
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.02.2013

Весна урешт настала

Чом  пташка  заливається,
Трелі  гучні  виводить?
Бо  зимонька  минається,  
Сніжок  поволі  сходить.

Весна  довгими  косами
Очистить  землю  хоче,
Струмками  стоголосими
Бринить,  біжить,  дзвінкоче.

Дерева  стрепенулися,
Забули  сни  січневі.
До  сонця  потягнулися.
Подали  руки    дневі.

І  серце  в  грудях  бренькнуло,
У  жилах  кров  заграла.
У  скронях  вмить  затенькало:
-    Весна  урешт  настала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2013

У Криму (гумор)

До  КрИму  Ростислав  і  Ната
Поїхали  відпочивати.
В  готелі  узяли  кімнату  –  
І  нумо  море  покоряти.

Тиждень  побуло  і  вертатись
Подружжя  мусило  додому.
Що  нині  гроші?    Наче  вата  –  
Згоріли,  мов  трава  від  грому.

Отож,  щоби  кімнату  здати,
До  чергового  муж  подався.
- Чи  маю  я  ще  щось  додати?  –  
На  посту  чемно  запитався.

- Ще  триста  гривень  дати  б  мали,
- Вніс  плату  я  за  дні,  що  жили.
- А  фрукти,  що  їх  вам  поклали?
- Не  споживали  й  не  просили!

-      Але  їх  в  номер  було  дАно!
Отож  швиденько  вносьте  плату!
- Тоді  і  ви  платіть,  мужлане,  
Що  бралися  ви  цілувати

Жінку,  як  фрукти  клали  в  вазу.
Черговому  щелепа  впала:  
- Не  цілував  її  ні  разу.
- Але  ж  вона  там  теж  лежала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398716
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.02.2013

Людина може багато

Цікаво,  чи  сонце    знає,  що  землю  гріє?
А  вітер,  що  холодить  і  безжально    віє?
А  блискавці,  чи  відомо,  що  б’є,  іскриться?
А  дощику,  що  скропля,  напува  землицю?
А  сніг,  цікаво,  чи  в  курсі,  що  ґрунт  вкриває,
Врожаї  озимини  в  полі      захищає?
Чи  знає  місяць,  що  світло  дає  у  нічку?  
Чи  знає  море,  що  в  нього  впадає  річка?
Чи  знає  небо,  що  нам  воно  голубіє?
Чи  знає  овоч,  для  кого  улітку  спіє?
На  скільки  вона  красива,  це  квітка  знає?
А  те,  який  аромат  вона  випускає?
Чи  знає  берізка,  що  тонкА  й  білокора,
Що  листячко  випускає  в  весняну  пору?
А  землетрусу  відомо,  що  він  руйнІвний?
А  шторму,    бурі,  а  селям,  смерчу?  Сумнівно...
Людина  багато  знає!  Що  силу  має,
Що  є  щось  таке,  що  силу  її  ламає.
Що  може  нести  добро  вона,  зло  пускати,
Що  може  світ  будувати  і  руйнувати.
Людина  може  багато  –  дар  з  високОсті!
Лише  б  на  землі  жила,  наче  добра  гостя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2013

Телефонна розмова

- Привіт!
- Привіт!
- Ну,  як  ся  маєш?
- Як  звикло,  завжди  поспішаю.
Робота,  діти,  Інтернет.
Що-небудь  з’їла  –  і  вперед.
- Як  справи  в  школі?
- Не  скучаю.
Учні  всі  соки  вибирають.
Ще  всякі  просьби  і  накази,  
А  протоколи  ці,  за-ра-за,  
Комісії  ПК,  соцстраху
Для  мене  –  наче  сцени  жаху.
Я  краще  б  вірші  почитала  
З  учнями,  щось  для  них  би    склала.
- Як  дочки?
- Та  на  стороні.
Їм  відаю  всі  вільні  дні,
Вільні  години  їм  дарую.
Хто  ж  їх,  як  мама,  ще  відчує?
- Як  в  особистому  житті?
Хтось  поруч  є  чи  на  меті?
- Ні  на  меті,  ні  біля  віч.
Шалений  ритм  як  день,  так  ніч.
Рано  встаю.  Пізно  лягаю.
Так  непомітно  пробігає
Моє  життя.  
- То  може,  ми
Якось  разом  могли  б  іти?
- Разом?  Мушу  ще  те  сказати,
Що  в  Інтернеті  почитати
Люблю  новини  і  статті
Ввечері,  віршики  чужі.
Часто  й  свої  також  складаю,  
У  «Клуб  поезій»  посилаю.
-    То  ти  сиди.  Я  приберу,  
Їжу  зготую,  піднесу.
Разом  і  день,  і  ніч  –  мов  диво!
-  Подумаю...  Колись...  Можливо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013

НЕПОРОЗУМІННЯ

Прийшла  мати  із  роботи
Та  й  на  сина  лає.
-    Знову  тебе,  обормоте,  
Нечисть  спокушає!

Інші    діти  -  справжнє  диво  -  
Гарно  вчать  уроки,
Пишуть  в  зошитах  красиво,  
Лиш  тобі  морока.

Розповів  все  в  магазині  
Мені  вчитель,  Колю!
- Непорозуміння!  Нині
Я  не  був  у  школі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398171
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2013

ЦІНА СЛОВА (жарт)

Взявся  Льончик  уживати
Лайливі  слова.
Зажурились  мама  й  тато.
Це  ж  яка  ганьба!

Соромно  їм  від  сусідів,
Родичів,    дітей.
Якось  мама  по  обіді
Мовила  таке:

-    Льоню,  коли  перестанеш
Злі  слова    казать,
Гривень  п’ять  щодня  дістанеш,  
Зможеш  купувать

Жуйки,  печиво  красиве,
Шоколад-яйце.
-    Ще  ціною  в    десять  гривень
Знаю  я  слівце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398104
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2013

Молочна заметіль

Злітає  вечір,  мов  примара.
Кружляють  хмари  угорі.
А,  може,  зовсім  це  не  хмари  -    
А  полонини  запашні.

На  них  небеснії  корови  –  
Боки  нависли,  рознеслись.
Удосталь  випасли  полови,
Аж  дійки  знизу  нап’ялИсь.

А  вітер-брат,  мов  дояр  вмілий,  
До  дійок  швидко  підлетів.
І  став  тягнуть  молоко  біле,
Корів  завзято  подоїв.

І  понеслося,  полилося
Біленьке    з  неба  молоко.
Мов  голову  вкривають  коси  –    
Укрило  місто  і  село.

Все  в  молоці  –  дерева,  хати,
Авто,  дороги,  вуличкИ.
І  ґазди  вже  несуть  лопати
Щоб  зі  стежок  зібрать  вершки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2013

Що кому дають (жарт)

Орися  з  Петриком  гуляла
Після  уроків    у  дворі.
Так  гарно  сонечко  сіяло.
Радість  зсилало  дітворі.

Дівчатко  узяло  із  хати
Цукерки  «Золоте  теля».
Хочеш?  Вгощайся,  купив  тато.
Дванадцятку  принесла  я.

- Еге  ж,  візьму  зо  дві,  Орисю.
І  ми  продовжим  нашу  путь.  
-    Коли  слухняний,  гарно  вчишся,
Що-небудь  теж  тобі  дають?

Петрик  задумався,  скривився.
-    Нечасто  на  таке  я  жду.
Мені  дають!  Але,    зазвичай,
Коли  не  так  я  щось  роблю́!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397828
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.02.2013

На лісовій галявці танці (дит. )

На  лісовій  галявці
Веселі  зранку  танці.
Там  стрибунці  і  бабки
Узяли  скрипки  в  лапки.
А  на  гітарах  зайці  
І  вовки  сіроманці
Беруть  акорди  дружно,
По  струнах  б'ють  потужно.
Ведмедиця  Топтиха
В  трубу  задула  лихо.
А  як  удалось  білкам  
На  вільхових  сопілках
Високі  брати  ноти,
Розкажуть  бегемоти  -  
Вони  в  ріці  купались,  
Почули,  позбігались
На  лісову  галявку,
Зайняли  вільну    лавку.
Вдягли  бобри  жупани,  
Забили  в  барабани.
Робили  викрутаси,
Трусили  маракаси
На  пагорбку  лисиці,  
Єноти  і  куниці.
Взяв  мікрофона  лось.
Ой,  що  тут  почалось!
Пісні  дзвінкі  лилися,
Мелодії  неслися.
І  танцювали  звірі  –  
Руді,  брунатні,  сірі,
Біленькі  і  не  дуже.
Це  уявляєш,  друже?
Що  так,  надію  маю.
Про  танці  звідки  знаю?
Мені  сорока  Бресла
На  хвостику  принесла.
Сама  там  танцювала,
Аж  каблука  зламала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397682
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2013

ПРО БАРАНЦЯ БІЛОГО І ЙОГО СЕСТРИЧКУ КУДЛАТУ (казка )

                                           I
У  вівці    з  села  Осіле
Народилися    малята.
Хлопчика  назвали  –    Білий,  
Ну,  а    дівчинку    –    Кудлата.
Молочком  їх    годувала
Мати,    гріла  і      любила.
Як    ваги  в  тіла  набрали,
І  зміцніла  їхня  сила,
Стала    їх    вівця  пускати
В    двір,  за  хату,  де  травичка.
Там  у  гру    могли    пограти,
Випити  з    відра  водички.
                                       
                                     II
Між    собою    не    дружили.
Часом    просить    Кудла:
- Брате!
Підійди  до    мене,    милий!
Будемо  у  «Жмурки»  грати!
Слухать    не    хотів        ніколи
Білий    те,    що    Кудла    каже.
Ріжками    її    поколе    –    
Та    заплаче,    в  яму    ляже.
Як    забуде    про    образу,    
Знову    тягнеться  до    брата.
Підійде    до        перелазу,
Стане    щось  смачне  шукати.  
Як  знайде,  «О,  є  травичка!  -  
Крикне.  -    В  ній  багато  соку!»
Брат  прийде,    штовхне    сестричку,
З’їсть    усе      і    знов    навтьоки,
Навіть    «дякую»    не    скаже!
Сумом  вмиється    Кудлата,
Хвостиком    махне,    приляже,
Не  образиться  на  брата,
Звикла    виклики  тримати.
Небу,  сонцю  усміхнеться
Та    й    почне    собі  співати
Пісню,  що  зі  серця  рветься.

                                           III
Ще    потрібно    те    сказати,
Що    на    шиї    прив’язала
Мама    дзвоники  малятам,
Чути,  де  малі,  бажала.
Говорила  їм  при    цьому:
- З  шийок  дзвонів  не    знімайте!
Як    тривога    буде    в    чому,
Ними,    що      є    сил,    махайте.
Якось    Білий    не    послухав,
Дзвін    зірвав  –    з  гори    скотився.
Тут    якраз    летіла    муха,
Він    за    нею,    як    сказився.
Стрибнув    через    загорожу.
Та  й  побіг,  мов  навіжений.
Крикнула  сестра:    «Негоже
Так    чинить!    Вернись,  нечемний!
Але    братик    не    здавався,  
Звик    не    слухати    Кудлату,
Біг.  Тут    ліс    уже    почався.
Стала  доня  маму  звати.

                                     IV
- Виходіть    мерщій  із    хати!
Білий    наш  побіг  до    лісу.
Треба  йти  його    шукати,    
Поки  хось  не  з’їв    гульвісу!
Мати    кинулась    за    сином.
-    Ой,    чого    ж    мене    не    слухав?!    
А    тим    часом    вовк    Грозина
Білого    уже    занюхав.
Заховався,    заглядає,
Думає,    як    його    вхопить.
Мама  з  палкою  вбігає,    
Ще    й    сестра    дзвінком    колотить.
Вовк    завив:    «У-у!»      Дав    драла.
Не    поїв,    у    ліс    подався.    
Мама    Білого    забрала.  
Не  на  жарт  той    налякався!

                                               V
-    Проспівай  Кудлатій  «слава»!
Я    дзвінка    твого  не    чула  .
Як  мене    б  не    погукала,
В  небо  вже  душа  б  відбула  –  
Не  моя,  твоя,  мій  хлопче.
Тож  подякуй    за        спасіння
Кудлі  ти.  

Їй  глянув  в    очі,
З  серця  вирвалось    сумління:
- Сестро  (  вдарив  себе  в  груди)!
Вибач,  вів  себе  негоже,
Шанувати  тебе  буду.  
Дякую,  що  жити  можу!

Притулила  його  тісно
До  грудей  своїх  біленьких.
- Вибачаю  тебе,  звісно,
Ти  ж  мій  братик  дорогенький!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397126
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2013

Проворна невістка

Вженився  Петя  Каланча.
Привів  невісточку  до  хати  –
Таке  проворненьке  дівча,  
Розумне,  хоч  і  небагате.
Якось,  в    суботу  було  це,
Подався  Петя  за  грибами.
Дружина  вимила  лице,
Попила  кави  із  вершками.
Свекруха  їй:  «Моє  дитя!  
Усе  в  нас  гарно  задалося.
Лиш  кухня  чорна,  мов  земля,
Її  би  побілить  здалося».
-    Вапно  і  щіточку  знайдем?
-    Вапно  є.  Щіточки  немає!
-    Нічого,  татка  обстрижем,
І  щітка  в  нас  уже  нова  є!
Так  і  зробили.  Постригли
Під  нульку  тата.  Побілили.
-    Ще  двері  в  кухню  здалось  би
Помалювать,  якщо  є  сили.
- Та  помалюю.  Пензлик  де?
І  фарбу  треба  білу  дати.
-    Фарба  в  підвалі  десь  там  є.
А  пензля  годі  і  шукати!
-  Можем  ще  вуса  підстригти
Татові,  пензлика  зробити.
- Умієш  вихід  ти  знайти!
Ходімо  ж  швидше  його  брити.
- Принесла  фарбу  Лідонька.
Зробила  пензля  з  вусів  пишних.
Вже  кухня,  мов  лебідонька,
І  двері  теж,  як  нові,  вийшли.
Обід.  З  грибами  йде  домів
З  ліска  Іван,  штани  –  у  росах.
Тут  тато  виліз  із  кущів  -  
Блідий,  безвусий,  безволосий.  
- Що  сталося?  –  Ванько  пита,  -  
Чому  в  кущах?  Не  доганяю…
-  Чув,  хочуть  іспекти  торта.
 Не  знаю  я,    чи  яйця  мають…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397002
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.01.2013

В СОН ПОРИНАЮ…

Ніч  в  шоколад
Обгортає  мене.
Ноти  всі  в  лад.
Скрипка  соло  веде.
Легко-легенько
Бренькоче  струна.
Тихо-тихенько,  
Неначе  змія,
Сон  підповзає,
Бадьорість  стриже,
Мантри  пускає
У  серце  моє.
Я,  мов  у  раю...
Солодка  нуга.
В  сон  поринаю.
Мене  тут  нема...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013

Ода моїй їжі

Мед,  цукерки,  чай  і  кава  –  
Це  моя  найкраща  страва,
Та  –  що  настрій  підіймає,
Живить    думу,  просвітляє.
Фрукти,  звісно,  люблю  теж.
Можу  їсти  їх  без  меж:
Яблука  і  апельсини,  
Персики  і  мандарини.
Ягід  із  дерев,  кущів,
Стиглих  динь  і  кавунів
Можу  з'їсти  безліч  я.
Божа  це  усе  їда!
Часом  запечу  рибину
З  овочами  –  їм  без  спину.
М’ясо  зрідка  теж  –    варене,
Печене  а  чи  тушене.
Ще  одне  мушу  сказати:
Налягаю  на  салати
В  літо-осінь  плодовиті,
Коли  стигне  мак    у  житі.
Часто  овочі  вживаю.
Коли  їм  їх,  мов  злітаю:
Помідори,  огірки,  
Редис,  перець,  кабаки
І  капусту  різну.  Ласо
Їм  яєчню  час  від  часу.
Молоко,  сир  –  небагато.  
КОпчене  –  лише  на  свято.
Ще  згадала,  картоплини,
Шматка  свіжої  хлібини
Не  цураюсь  –  це  святе.
Те,  що  ситість    всім  дає.
На  готовку  час  не  трачу,
Щось  простеньке  залабачу.
І  в  гостях  –  не  вибираю.
Що  поклали  –  те  з’їдаю.
Мелю  все,  що  Бог  дає.
Їжа  ж  –  це  не  головне.
Все  ж  не  можна  не  признати:
Не  змогти  нам    працювати,  
Вчитись,    м’язи  розвивати,
Мізкувати,  танцювати,
Малювати    та  співати,
Чи  іще  щось  там  робити,
Коли  шлунок  наш  не  ситий.
Як  тут,  друзі,  не  крути.
Нам  без  їжі  -  нікуди!

Смачного  Вам,  любі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396728
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.01.2013

ЗДОРОВА ЖІНКА

Одруживсь  на  загадковій
Вірі  Кость  Бідовий.
Було  все  у  них  казково
У  місяць  медовий.
Та  потроху  у  Костяна
Запал  став  спадати.
Жінка  ввечері  і  зрана
Просить  цьомка  дати.
Гляне  в  очі,  наче  мавка.
-    Цьомочка!  Одного!
Даси  –  вчепиться  мов  п’явка,
Висмокче  усього.
Якось,  було  це  в  неділю  –  
Вихідний  у  Кості.
Витягла  всі  сила  Віра,
Ледь  піднялись  кості.
Виліз,  мов  лимон  віджатий,
Він  зі  спальні  зрана.
А  тут  кум  якраз  до  хати:
-  Здоров  був,  Костяне!
-  Будь  здоров  і  ти,  Андрію!
-    Чого  такий  кволий!
-    Інші  десь  жінки  хворіють,  
А  моя  –    ніколи!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396537
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.01.2013

ЛИШ ВИСОКІ БАЛИ

Купив  тато    в  магазині
Ранець,  здержав  слово.
Приніс,  дав  його  дитині
І  таке  промовив:

-    Щоби  мав  він  вигляд  дбалий,
Не  рви,  як  старого  старого.
І  носи  високі  бали,
Окрім  них  нічого!

-    Добре,  тату,  -  дочка  йому.
Буду  так  робити.
Лиш  скажіть  тоді,    у  чому  
Все  інше  носити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396205
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.01.2013

А в небі пташка

Мороз  сьогодні  –  і  нівроку.
В  замерзлому  снігу  земля.
А  в  небі  пташка  -  так  високо,
Одним  одна,  як  зараз  я.

А  в  небі  пташка  –  так  високо.
Що  в  далину  її  жене?
Ну,  я  –  крокую  на  роботу.
Куди  ж  її  в  мороз    несе?

Комах  нема…  Мозок  морочу,
Нащо  їй  брати  висоту?
Та  я  й  сама  літати  хочу,
Хоч  і  не  відаю,  чому.

Чаклуєш,  осене,  ти  за  моїм  вікном.
Уже  земля  уся  під  золотим  руном.
Ти  все  стараєшся,  щось  підфарбовуєш.
А  вітер  бавиться,  лист  заціловує.

Лист  заціловує  аж  до  безпам'ятства.
І  відкриваються  природи  таїнства.
Листок  складається  в  дуду-сопілочку
І  відривається,  лишає  гілочку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013

ДЕНЬ НАРОЖЕННЯ

На  уроці  розглядали
Тему  «Уродини».
Учителька  попрохала
Піднятись  Марину.

- А  скажи  но,  нам,  Марино,
Може  всі  не  знають,
Коли  в  тебе  уродини,  
Як  тебе  вітають?

-    День  народження?    Улітку,  
Десятого  червня.
Всі  дарують  мені  квітки,
Шоколад  з  цукерні.

-    День  і  місяць...  Розібрались.
А  рік?  Щось  не  чую...
Тут  Марина  здивувалась:
-    Щороку  святкую!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396047
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.01.2013

Володимиру Висоцькому (у день 75 річчя)

Спасибі,  брат,  тобі,  
Що  струни  й  душі  рвав.
Що  часто  уночі
Ти  думав,  а  не  спав,

Що  ти  глядів  завжди  
У  небо  голубе.
І  коні  завезли
До  ангелів  тебе.

Спасибі  тобі,  брат,
Що  пів  –  не  виносив,
На  зло  шипів,  як  гад,
Добро  завжди  любив.

Ти  серце  розірвав,
Щоб  душу  оголить.
І  пісню  доспівав!
У  пам'яті  дзвенить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2013

Засиділись

Друзі  пили,  ніч  в  вікні,
В  кухні  оковиту.
-    Вітю,  йти  пора  мені,
Бо  жона  сварити
Буде.  Вчора,  наче  рак,
Вліз  о  третій  ночі.
То  вона  кричала  так,  
Аж  ломились  очі.
Заявила,  як  прийду  
Ще  в  такій  годині,  
Свої  кості  не  зберу.
У  брудній  корзині
Впиняться.  Їх  понесе  
Вранці  до  сміттярки.
То  ж  скажи,  чи  скоро  вже  
Третя?
Випив  чарку.
-    Зараз,  друже,  лиш  візьму
Тазика  і  щітку.
-    Це  ж  навіщо,  дійду?  …
-    Щоб  збудить  сусідку!
Мій  годинник  не  іде,  
Батарейка  сіла.
Вдарив  в  таз.
-    Та  друга  вже!  –  
З-за  стіни  злет
-    Людям  спати  не  дасте,
Стукіт  серед  ночі!
-    Ну,  друзяко,  йти  уже
Мушу,  хоч  не  хочу.
Хай  не  думає  жона,
Що  якийсь  я  хруньчик.
А  годинник  –  не  біда!
-    Звісно!  Говорунчик!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395296
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.01.2013

На Водохреща

Я  вийшла  із  дому.  Йорданські  морози
Жбурнули  в  лице  колючки.
А  потім  прибули  вітри-віртуози,
У  руки  узяли  смички

І  стали  по  віттях  водить  бездиханних.
Скрипіли  і  гнулися  ті.
А  потім  взялися  за  моє  убрання,
Немов  за  капусту  зайцІ.

Я  мусила  довго  надворі  стояти,
Коритись  морозу,  вітрам.
Святилась  вода  на  Йорданськеє  свято.
І  дива  очікував    храм.

Звершилось  нарешті!  Звичайна  водиця
Молитвою  стала  свята.
Мов  вихор,  з  кропила  –  на  пальці,  на  лиця
Неслась,  з  нею  -  Божа  рука.

І  вітер  скорився,  упав  на  коліна.
Мороз  у  ліси  відступив.
Зайнялися  душі  вогнем,  мов    поліна,  
В  усіх,  хто  водиці  попив…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395202
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.01.2013

ТРИ В ОДНОМУ

Взяв  за  жінку  Костя  Рвало
Оленку  Задиру.
Їй  батьки  подарували
Новеньку  квартиру.
Як  же  парочка  придбала
Кухню  та  дивана,
До  житла  свого  помчала
Того    ж  таки  рана.
Полюбилися  гарненько
На  новому  місці.
Каже  Кость:  
-    Здалось  б,  Оленко,
Щось  та  й  попоїсти.
-    Пообідаєм  любов’ю,  -  
Жінка  промовляє.  –  
Мило  так  мені  з  тобою,
Ввись  душа  злітає.
-    Добре.
Знов  пішли  цілунки...
Потім  сон  їх  звабив...
Як  прокинулись,  у    шлунку,
Мов  квакочуть  жаби.
-    Може,  спустиш  свої  ніжки?  –  
Костик  знов  до  Олі.
     -    Та  поніжимось  ще  трішки,
Хочеться  любові.
Знову  цьомки,  обнімалки.
Сила  вже  маліє
В  Кості.  Вечір,  наче  галка
У  вікні  чорніє.
Встану,  люба,  вийти  мушу
Я  до  туалету.
-    Тільки  швидко,  бо  прокушу
Губу,  мов    котлету.
Довго  ждала  на  дивані.
Вравсь  терпець  у  неї.
Вийшла.  Він  стоїть  у  ванні
Біля  батареї.  
-    Втратила  усю  надію!
А  ти  грієш  груди.?
-    Я  вечерю  нашу  грію!
Іншої  ж  не  буде?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394882
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.01.2013

Рейтинг

-    Вікторе  Федоровичу!
Чого  такий  сумненький?
-    Та  я,  Миколо,  смуток  п’ю,
Бо  рейтинг  мій  низенький.
Іду,  мов  танк,  я  напролом,
Покращення  бажаю.
А  тільки  критика  кругом.
Усякий  мене  лає.
-    Здається,  в  мене  є  мисля!  –  
Микола  тут.  -  Дам  в  Раду
Закон  про  заборону  я
Цілунків.  
Й  сплеснув  радо
-    Але  ж  учиниться  бедлам,
В  народі  бунт  почнеться.
-    А  це  лише  на  руку  нам.
Хай  гнів  людський  проллється.
-    Чи  накурились  ви  чого?
Закон  цей  безголовий!
-    Ви  заветуєте  його.
І  рейтинг  вам  готовий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394856
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.01.2013

РАНКОВІ СПІВИ

Шкільні  подруги  зустрілись
Якось  на  базарі.
У  кав’ярні  собі  сіли,
Узяли  по  каві.
Та  й  почали  гомоніти,
Розкривати  груди.
-    Чи  є  в  тебе  муж  і  діти?  –  
Пита  Оля  в  Люди.
-    Ще  нема.  Є  друг    Степанко,
В  гості  забігає.
Часом  чай  п’ємо  до  ранку  –  
Він  мене  кохає.
Як  його  я  відпускаю,
Чищу  в  ванні  зуби,
Миюсь  в  душі  і  співаю,
Аж    трясуться  труби.
-  А  сусіди,  -  та  до  неї,  -
Твої  не  нервують?
-    Ні,  вони  у  батареї
Мені  аплодують!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394669
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.01.2013

Білі лебеді летіли

Білі  лебеді  летіли.
На  ставок  з  розгону  сіли.
Крилами  залопотали,
Тиху  воду  розгойдали.
З  неї  вигнали  дрімоту,
З  неї  вийняли  дрібноту  –  
Рибу.  Як  перекусили,
Сміху  в  воду  натрусили.
Недалечко  я  стояла.
За  усім  спостерігала.
То  ж  й  мені  трішки  попало
Того  сміху    у  рукАва.
Випхала  його  швиденько
Та  й  поклала  у  кишеньку.
А  тепер,  як  сум  лапає,
Сміх  з  кишеньки  витягаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.01.2013

ЯЛИНКА

Деревце  голчасте,  деревце  зелене.
Не  жовтіють  голки  восени  у  мене.
На  зимові  свята  дорослі  й  малята
Мене  величають,  гарно  прикрашають.  
Тішусь  тим,  та  хочу  в  лісі  жити  вічно.
Не  рубайте,  люди,  ви  мене  щорічно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394164
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.01.2013

ТРИ ПО СТО (гумореска)

Прийшов  яко́сь  до  бару  Костя.
-  Ой,  дайте  три  по  сто.
В  очах  його  без  міри  злості  –  
Шеф  розізлив  його.
-    А  на  закуску  що  візьмете?
Бармен  з-під  лоба  –  зирк.
-    Прошу  подать  одну  конхвету.
І  більше  –  нічичирк!
Могли  б  хоча  зо  три  узяти.
До  кожних  сто  піде.
-    Та  брав  минулий  раз  я,  брате.
Так    вирвало  мене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394147
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.01.2013

РОБІТЬ ДОБРО!

Назарчик  квіточки  підлив.
Зі  столу  посуд  весь  прибрав.
Котові  молока  налив.
Книжки  у  шафі    поскладав.
За  хлібом  в  магазин  сходив.
Сміття  до  баку  кинув  зрання.
Взуття  своє  брудне  помив.
Пса  прогуляв  –  і    без  вагання.
З  комірки  овочі  приніс,
Лиш  тільки  мама  попросила:
Часник,  капусту    і  редис  –  
Щоби  салат  смачний  зробила.
Хоч  трішки  хлопець  і  стомився.
Усе  ж  собою  він  гордився.
Надарма  час  він  свій  не  вбив:  
Робив,  що  міг,  що  міг,  робив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393867
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.01.2013

Повна гармонія

Якось  на  одній  гостині
Стрів  Петро  Павла.
-    Як  живеш  ти?  Як  дружина?
В  цілому,  діла?

Каже  Павлик:  
-    Непогано  
Ніби  все  іде.
На  роботу  йду  щорана.
І  зарплата  є.

От  з  дружиною  не  дуже...
Все  пиля  й  пиля.
-    Ну,  а  в  ліжку  як  же,  друже?
Є  гармонія?

Все  нормально  у  нас,  Петре,  
Як  у  ліжку  ми.
В  жінчині  не  лізу  нетрі,  
Бо  нема  тяги.

Посопе  хвилину  носом,
Та  й  засне  ураз.
Не  берусь  –  вона  й  не  просить  –    
Згода  тут  у  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393791
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.01.2013

Святий вечір наступає

Святий  вечір  наступає,
Жде  кожна  родина...
Свят-водою  напуває
Батька,  матір,  сина.

Свят-водою  напуває,
Годує  кутею.
Темні  сили  проганяє
З  першою  зорею.

І  дзвенить  селом  і  містом
Тільки  но  стемніє
Щедрівочка  голосиста,
Аж  серденько  мліє.

І  злітають  побажання
Щонайкращі  нині.
Щастя  всім!  І  процвітання
Неньці  Україні!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393581
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.01.2013

ЗІ СЛОВОМ УВАЖАЙ, МИКОЛО!

Живуть  Ольга  та  Микола,
Мов  собака  із  котом.
Жінка  цілий  день  удома  –  
Муж  тиняється    селом.
Що  заробить  десь,  швиденько
Із  друзяками  проп’є.
А  тоді  іде    тепленький
В  рідний  дім,  дружину  б’є.
От  таке  життя  –  без  меду.
-      Пощо  робиш  так?  -    пита
Жінка.  В    місце,  що  спереду,
Її  Коля    посила.
Довго  мучилася  Оля.
Ждала  кращих  все    деньків.
Та  якось  зустріла  Толю,  
Що  приїхав  до  батьків.
Ще  у  школі  їй    «кохаю»
Говорив.  Це  був  міраж?
Тепер  фірму    вмісті  має,
Дім,  машину  та  гараж.
В  Толі  очі  просльозились,
Коли  Оля  підійшла.
Може  це  йому    наснилось?
Так  жартує  доля  зла?
- Зможемо,    -  сказав  несміло
Толя  й  піт,  немов  горох,
Покотився  його  тілом,  -    
Відпочити  десь  удвох?
Стала  Оля,  наче  прима,  
А  душа  пече,  болить.
Все  життя  перед  очима  
Про  летіло  в  одну  мить.
-    Так,  -    промовила  і  губи
Облизала,  наче  рись.
-        Як  стемніє,  біля  клубу
Ждатиму,  ну,  як  колись…
Розійшлись.  Сукенку  смерком
Одягла,  нове  взуття
Взула.  Глянула    в  люстерко,  
Усміхнулась:  «Гарна  я!»
Чоловіку  написала:
-  Я  пішла  туди,  де  слав.
І  такою  врешті  стала,  
Як  мене  ти  називав.
                                                                                                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393408
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.01.2013

ВІД ЧОГО ТРАВМИ БУВАЮТЬ… (гумореска)

Теща  допекла  Степану.
То  не  так  дивився.
То  мов  нездар  уклав    раму,
Як  свиня  напився.

Серце  зятеве  образа
Взяла  у  лещата.
Хоч  мовчав  Степан  щоразу,
Як  кричала  мати.

Але  випала  нагода  
Тещі  відімстити.
День  народження  надходить
Її.  Щось  купити

Треба.  До  травм-пункту  радо
Степан  вирушає.
В  кабінет  вповзає  гадом,
Мову  починає:

-    Не  втраплять  до  вас,  Бог  дав  би.
Та  щось  Вас  спитаю.
Від  яких  предметів  травми
У  жінок  бувають?

- Від  яких?    -    очі  припухлі
Лікар  звів  угору.    
-    Жінки  падають,  як  туфлі  
Носять  на  підборах..

- Досить,  слів  не  треба  решти.
Піду  я  додому.
Жінці  скажу,  нехай  мешти
Носить  на  низькому.

Вискочив,  немов  пружина.
В  магазин  дістався.
Туфлі,  наче  одержимий,  
Вибирати  взявся.

Знайшов.  Каблучок  тоненький,  
На  клею,  не  литий.
Нехай    спробує,  рідненька,
У  них  походити.

Як  побачила  дарунок
Теща,  застрибала.
Вмить  послала  поцілунок,                                    
Чай  приготувала.

Туфлі  нові  начепила,                                                                  
Чай  понесла  зятю.
Як  до  столу  підходила,  
Впала,  мов  підтята.

Чашка  зятеві  на  руку...
Попікся,    підскочив.
Тут  ще  й  тещина  перука
Просто  в  самі  очі.

Встала  мати.  Їй  нічого…
Лиш  каблук  зламався.
А  зять  до  хірурга  свого
У  травм-пункт  подався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393113
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.01.2013

Ну, я така!

Сама  собі  не  зрозуміла.
Ну,  а  для  інших  –  поготів.
Часом  пухнаста  я  і  біла,
А  часом,  мов  на  ніс  хто  сів.

Немов  барометр  атмосферний,
Тиск  відчуває,  так  і  я
Чую,  де  надмір  в  серці  скверні,
Де  живе  злоба  і  брехня.

Коли  мене  вони  дістануть,
Душевну  шкарлупу  проб’ють,
Як  вовк  на  місяць  вити  стану.
Сповию  тугою  свій  путь.

Часом,  деру  угору  крила.
Та  як  обрубують  хвоста,
То  напинаю  кров  у  жилах
І  відростаю,  мов  змія.

Я  довго  плакати  не  вмію  
І  біль  плекати,  наче  цвіт.
Мов  попіл  вітер,  сум  розвію
І  знову  пущуся  в  політ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013

100 грамів для хоробрості

Не  іде  Степан    до  шинку  
У  робочі  днини  –  
М'ясо  продає  на  ринку.
Але  вихідними
Радо  ходить  він  до  бару,
Щоби  відпочити,
Поспівати  під  гітару,
Горло  промочити.
Як  фортуна,  то  й  дівчисько
Приведе  до  хати,
Щоб  розгледіть  його  зблизька,
Файно  покохати.
Може,  то  і  не  разочок
Потішить  собою,
А  прийде  такий  часочок,
Що  стане  жоною.
Ось  субота.  Поголився
Стефко,  в  джинси  вбрався,
Та  й  до  бару  поспішився,
Вбіг  і  привітався
Із  барменом,  узяв  соку,
Кави  філіжанку.
Дивиться,  дівча  нівроку
Воду  п’є  із  склянки.
До  бармена:
- П’ятдесят  грам
Віскі  принесіте.
Той  приніс.
- Вам,  дамо!  Прошу!
Губки  помочіте!
Випила  вона  охоче.
- Ну,  тепер  до  мене?
- Що  ви?  Не  така  я,  хлопче!
- Ще  100  грам  ,  бармене!
Влив.  Підніс  дівчиську,  взяла,
Випила  з  розгону.
- Ну,  тепер  уже  моя  ви?
Підемо  додому?
- Ні.  Таки  я  не  путана!
І  не  продаюся!
Тут  до  нашого  Івана
Підійшла  Ганнуся  –  
Ніс,  як  гуля,  губи  сині,
Чорні  криві  зуби.
- Я  піду  з  тобою  нині,  
Лиш  одягну  шубу.
- Ти?
І  дух  пішов  зі  штанів,
Випрямились  вени.
-  Ну,  тоді  іще  100  грамів!
Але  вже  для  мене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392822
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.01.2013

Ти, морозе, не страшний

Вийшли  діти  зранку  в  двір.
Сніг  лежить,як  білий  звір,
Мов  пухнастий  той    песець.
І  хай  тисне    морозець  –  
Не  нашкодить  він  землиці,
Бо  вона,  як  молодиця,  
Що  до  шлюбу  вбралась.  Ух!
Білий  чобіт  і  кожух!
Не  бояться    його    й  дітки,  
Вбрані,  наче  ліс  улітку.
Не    лякаються  птахи  –  
Заховались  під  дахи,
Попід  кущики  калини  
Перемерзлої,    шипшини.
-    Бач,    морозе,  хоч  ти  й  злий,  
Та  нікому  не  страшний!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392672
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.01.2013

Не біда то

Сіли  у  дворі  бабусі
Дві,  стомившись  від  ходьби.
Одна  каже:  «Мій  Павлусик
Добрий,  хоч  до  ран  клади.

Посуд  миє  після  ланчу,
За  продуктами  іде.
-  І  немає  в  нього  ґанчу?  
-  Та  чому  немає?  Є!

Любить  нігті  він  кусати,  
Коли  дивиться  кіно.
Хоч  бери  втікай  з  кімнати,
Смокче,  наче  ескімо.

-  Ну,  подруго.  Не  біда  то.
Відучила  свого  я.
-  Але  як?  Можеш  сказати?
-Зуби  пхаю  у  горня!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392539
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.01.2013

Зимове диво

Мов  висохле  бізе,
Сніг  дивиться  до  віч.
Сушив  його  мороз,
А  не  гаряча  піч.

Скрип  дивний  видає,
Дзвенить,  немов  кришталь,
Намистом  виграє
Крізь  сітчасту  вуаль.

Дерева  білі  всі.
Їх  помахом  крила
Сповила  уночі
Добродійка  Зима.

Малюнки  на  шибки
Міцним  тонким  пером
Нанесла.  А  дахи
Припудрила  вапном.

На  полотно  ясне
Сонечко,  мов  лимон,
Скотилось.  Й  диво  це  –    
Реальність,  а  не  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2013

ПАДАВ БІЛИЙ СНІГ

Падав  білий  сніг,  
Лопотів  крильми.
Слав  землі  привіт  
Радо  від  зими.
Падав,  танцював,  
Гнав  з  душі  тугу.
Землю  загортав  
В  білу  пелену.
Падав  сніг-сніжок.  
Серце  крижане
Одягав  в  пушок,  
Мов  пташа  мале.
Сум  прогнати  зміг,
Заховать  в  хутро.  
Падав  білий  сніг,  
Ніс  душі  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392363
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2013

Брюнетка і блондинка (але це не я)

В  літню  це  було    часину.
До  Зімбабве  подались
Подруги.  Взяли  машину  –  
І  за  місто.  Напились.
Їх  приперло  –  не  стерпіти,
Вийшли  з  авта  –  й  за  кущі.
Тільки  сіли.  Що  там  світить
З  непрохідної  товщі?
А  то  були  очі  лева.
Тихо  близився,  мов  вуж.
Біла,  наче  королева,  
Що  на  троні  –  ані  руш.
Та  ж,  котра  темноволоса,  
Глини  взяла,  кулаком
Леву  кинула  між  коси,  
Та  й  на  дерево  бігом.
Ну  а  та,  що  не  брюнетка,
Досиділа  до  кінця.
З  сумки  витягла  серветку,
Витерлася  до  пуття.
-  Дрися  вгору,  щоб  сховатись!  –  
Чорна  їй,  -  мов  гороб’я,  
       З’їсть.
-    Чого  мені  боятись?
Глину  кидала  не  я!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392190
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2013

У суді

Іде  засідання  в  суді.
За  крадіж    судять  Вову.
З  чужого  хліва  він  в  селі
Украв  бичка  й  корову.

М'ясо  продав,  гроші  узяв,
Пропив  усі  з  дружками.
Та  хтось  із  них  його  заклав,
Здав  Вову  з  потрушками.

Деякі  друзі  в  суд  прийшли,  
Щоби  його  підтримать.
- Суддю  на  мило!  –  заревли.
Той  на  них  взявся  гримать.

- Ану  замовкли!  Тишина!
А  буде  хто  кричати,  
Того  попрошу  з  суду  я,
Умить  піде  з  кімнати!

- Суддю  на  мило!  Освистать!  –  
З-за  клітки  звук  подався...
-    А  вас,  підсудний,  тут  пускать
Ніхто  і  не  збирався!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391988
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2013

Я вірю в тебе

Я  вірю,  в  тебе,  мій  коханий.  
З  душі  проженеш  лютий  холод.
Я  знаю,  час  такий  настане,
Коли  ти  завжди  будеш  поряд.

Ти  візьмеш  серце  у  долоні,
Цілунком  будеш  його  гріти.
І  затанцює  кров  у  скронях,
І  крикне  тіло:  «Хочу  жити!»

Чай  вистигатиме  в  горнятах.
Ми  час  сховаємо  до  скрині.
Ти  щедро  будеш  дарувати
Усе,  що  втрачено  до  нині.

Я  вірю  в  тебе,  мій  коханий.
Ти  світ  для  мене  розмалюєш.
Заживиш  всі  на  серці  рани,
Їх  доторками    зарубцюєш.

І  під  вікном  заквітне  слива,
Що  майже  всохла,  бідолаха.
Нагуснуть  пір’ям  стерті  крила
І  я  злечу,  мов  синя  птаха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2013