| Сторінки (2/190): | « | 1 2 | » |
Коли тобі буде страшенно сумно і тривожно - напиши мені. Я тобі розповім про свою міську буденність, яку ти так і не побачив. Я напишу тобі про свої нові звички пити молоко з медом, перед сном і посміхатись кожному ранку.
Ти скажеш, що я змінилась, стала більш розсудлива і мудра. А я і не знатиму, що тобі відповісти. І надішлю банальний жовтий смайлик, щоб ти й не знав, які емоції вирують на моєму обличчі. Ти розповіси мені, що вже майже досягнув своєї цілі і набрав потрібну масу. А я напишу, що як і раніше не можу жити без шоколаду. Ми не проронимо ні слова з вуст, фактично, хоча наш монітор що-декілька секунд буде звітувати про нове повідомлення. Я не знатиму як ти себе почуватимешся там, а ти не знатимеш як я тут. Хоча напевно інтуїтивно ми все ж будемо відчувати...
А годинник, що так не подобався тобі, гучно, вистукуватиме секунду-за-секундою. Я погляну на нього і скажу: "Мені вже час, пробач". Ти скажеш, що тобі теж...але чи буде то правдою...Ти попрощаєшся. І наші позначки у верхньому правому кутку зміняться на "оффлайн". А якісь давні незабуті почуття на серці - "онлайн". Я ще довго буду думати про нашу розмову. Проте не варто було б...Не варто...Та вир життєвих подій знову закрутить мене і з часом я знову присплю, все що так хотіла забути, але не змогла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465710
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.12.2013
Стоїть Шевченко голову схиливши.
Так,так Тарасе, збуваються твої слова.
Серед народу завелися миші,
Що пожирають нації плода.
Хрещатик омивається вже кров'ю.
Війна, - кричать. - Війна!
Хто винен цьому "безголов'ю"?
А винних як завжди нема.
По містах бунт, по містах сльози.
Все шкереберть, все навпаки.
Цю владу зупинити - взмозі!
Ми - українці, а не дураки.
Скільки століть так мазохістськи,
Ще будем танцювати на граблях?
Давайте їх засмажимо, по-українськи,
А то заїлись на своїх балах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2013
Була осінь. Туман не давав спокійно дихати.
Я їхав у автобусі по-справах.
Вона зайшла на звичайній зупинці... така вся незвичайна. І вогняно-червний колір її губ полонив усіх пасажирів.
Заплативши за проїзд, вона сіла біля вікна, своєю шкіряної перчаткою, протираючи запотівше скло.
Вона сиділа рівно, рівномірно дихаючи, і я не зводив з неї очей...Це було так неетично з мого боку, але я не володів собою.
На мить, вона ніби відчуваючи, перевела погляд на мене. І зробила те, що я ніяк не очікував...вона усміхнулась. А я зніяковіло відвів погляд.
Така, водночас неприступна і зваблива...
Автобус був майже пустим і сидіння біля неї було вільним. Я мав один шанс на тисячу, на мільйон...І тільки, переборовши свою сором*язливість, я хотів зробити вирішальних крок...Ця чарівна жінка встала і направилась до виходу.
Тримаючись за поручень, вона попросила зупинитись водія "на наступній". Я дивився їй вслід, я милувався її волоссям...і ненароком, на правій руці, так зрадливо заблищала обручка.
Вона вийшла...
І більше таких жінок, я не зустрічав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463308
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2013
І вона ніяк не може позбутися пити...
молоко перед сном.
І її частково вбиває ця залежність...
від музики.
І щодня вона спалює пачку...
не надісланих листів.
І її так невимовно ламає...
від прочитаної книжки.
Вона невиліковно хвора...
від філософії.
Вона все заїдає...
віршами.
Ти запитаєш у мене-
Хто вона?
Вона- це я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462426
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2013
...Це був чудовий сонячний день. Осінь гралась різнобарв'ям на деревах. Було тепло і солодко.
Я прогулювався з друзями в парку. Ми блукали поміж нескінчених лабіринтів і просто раділи життю. В одному з таких провулків, я помітив її...І світ зупинився...
З довгої-довгої алеї, вона сиділа на лаві самотня, але не одинока. Вона читала книгу і так захопившись, що не помітила як по її щоках потекли сльози.
Я сказав своїм друзям, що наздожену і боячись, без дозволу присів поряд. Вона ще декілька секунд продовжувала читати. А потім перевела погляд на мене. І, здавалось, що навіть у повітрі вона ще дочитувала останнє речення.
Я дивився на неї і не міг промовити ні слова. Вона була перша, за довгі роки, до кого я не зміг заговорити.
Я набрався сміливості і доторкнувся до її щік рукою, щоб витерти її сльози. Вона навіть не поворухнулась, лише дивилась на мене, мовчки.
Я зібрався з силами і ледь чутно сказав: "Привіт". А вона посміхнулась. І це була найсвітліша посмішка, яку я коли-небудь зустрічав. Така приємна посмішка, що навіть сонце запалало яркіше.
І здавалось, в цю мить нічого не могло нам завадити, але у мене зрадницькі задзвонив телефон. Це був один з моїх друзів. Я не відповів...
Так я зустрів її, яку справді з гордістю і з повною справедливістю можна назвати Сонечком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460514
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.11.2013
А в небі літали десь кораблі.
Посилали людям до Землі
Листи.
А як, скажи там ти?
Ти бігаєш, ходиш, літаєш.
А знаєш?
Я більше на тебе вже не чекаю.
Мости, зруйновані тобою.
Криком,ввірвалась в моє життя.
Неждана гостя ця,
Що зветься самотність.
Прийшла, мене напоїла вином.
І осінь горить за вікном,
А у душі-пустотність.
В двобої з собою.
Три місяці поспіль.
Щоранку зім*яла під тілом постіль.
Ти спи, але вже не зі мною.
Ти знаєш, як важко,
Серце збирати,
Частинки докупи днями складати.
Прости, це все було лиш грою.
Криком,ввірвалась в моє життя.
Неждана гостя ця,
Що зветься самотність.
Прийшла, мене напоїла вином.
І осінь горить за вікном,
А у душі-пустотність.
P.S. звертаюсь до всіх людей, які вміють писати музику. Прошу допомоги у написанні мелодії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Все що між нами схоже на зіпсований старий телефон: ти мене чуєш, а я тебе- ні. Хоча ти зараз і зовсім мені не телефонуєш. І напевно що й не згадуєш взагалі. А хто я для тебе?... І справді, ніхто. Минуле. Тільки от ти зміг мене забути, а я - ні. І я тільки зовсім недавно тебе зрозуміла, після 4 місяців твоєї відсутності. Я для тебе була тією, хто для мене є зараз він - засобом щоб врятуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458147
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Психічнохворі люди...
Їх так багато між нами.
Їх так багато в нас.
Психічнохворі люди...
Замуровані за стінАми.
Для них байдужий час.
Психічнохворі люди...
Зі зміненими іменами.
Вогник очей погас.
Психічнохворі люди.
Чи знаєте Ви що ночами,
Вони нам дарують шанс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
А я мечтаю о спокойствии и суете.
И да, хоть люди говорят, что невозможно.
Чтоб бегали по дому ножки тех,
О ком так вспоминаешь осторожно.
Чтоб было шумно-тихо, в одночасье.
Чтобы повсюду лился лунный смех.
Чтобы моих два сонных счастья,
Уснули на кровати без помех.
Чтоб в доме пахло кофе и печеньем,
И блинчиками с сливочным вареньем.
И много-много разного всего,
Что в стих, увы, так не вошло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457383
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2013
Я сегодня иду на эшафот.
Люди мне кричат противные слова.
Вот какой у жизни поворот,
С каждою секундой пустеет голова...
В небе солнышко, последние лучи.
Прощай, прощай, моя планета!
Открываю двери, вот тебе ключи,
Я открыта, душа моя раздета.
Я сегодня иду на эшафот.
Нет, не плачьте. Я еще жива!
Ведь на небе миллион забот...
До свиданья. Стук...я умерла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447914
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 08.09.2013
На маленькой кухне,
мы пьем с тобой кофе,
режем салаты
и печем пиццу.
На маленькой кухне
мы как на голгофе,
любовью богаты,
летаем, как птицы.
На маленькой кухне,
наш личный космос,
два наших созвездия,
переплетенные в сети.
На маленькой кухне,
две стрелки на скорость,
считают столетия,
смеясь на рассвете.
На маленькой кухне,
царствует лето,
буяют ромашки,
желтеют дыни.
На маленькой кухне,
счастье согрето,
в клетчАтой рубашке,
нет место унынию.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447598
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2013
Тепер, ти просто...знайомий. І ніяк інакше.
А, здавалось, ще пів-року тому, я називала тебе більш ніжно та милозвучно - коханий...
...Коханий- слово, яке прискорило серцебиття.
Отрута, слово-отрута, яка неймовірно швидко проникає в організм, розноситься по тілу з кров'ю, протидії якої немає, не винайшли, не вигадали. А може це просто вигадка? А якщо...кохання- це просто вигадка. Якщо немає такого почуття? Якщо це все туман, ілюзія, затьмарення, забуття...
Так, я була в тій країні. Країні- Забуття. А править там королева Амнезія. Вона заставляє "закрити очі" на все, не звертати увагу на оточення, на світ, і внутрішній, і зовнішній. І люди в ній- нейтральні, бо забулись про погане і про хороше, взагалі про все забулись. Всі кольори змішані, немає чорного, немає білого, навіть сірого немає. Є колір- прозорий, нейтральний. І знайти кордон цієї країни важко, майже неможливо. І коли ти все ж, якимось чином, доберешся до митниці, не смій розслаблятись. Бо на митниці стоять солдати-пофігісти. Яких важко переконати, щоб вони мають випустити тебе у сусідні королівства- Пам'яті, Спогадів, Згадок.
Я була там, але повернулась. В найбільш слушний момент. Коли бурі вгамувались, дощ змінився сонцем.
І тепер, ти просто знайомий. І ніяк інакше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444738
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.08.2013
Не приходи в мои сны. Умоляю!
Нет больше сил тебя любить.
Я ведь клялась, что забываю,
А так и не смогла забыть.
И разум в говоре с душою,
Изнемогают тело с ночи в ночь.
Я знаю...для тебя стала чужою,
И даже алкоголь не в силах мне помочь.
Горячий кофе, сигареты...да, отрава.
Нещадно жгут меня, дотла.
Я для судьбы своей- забава.
Ну а тебе я кем была?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442507
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.08.2013
Знаешь, я не гордая, я тебе напишу.
Пусть и будешь ты вовсе не рад.
И без спроса тебе расскажу,
Про историю, что зовется "Мой ад".
А начну с той секунды как ты
Мне сказал: "Мы не вместе.Прощай".
И посыпались прахом мечты,
И разрушился громко мой рай.
Ты ушел. Я забыла, как жить,
Шевелится, говорить и дышать.
Мне с трудом удалось все сложить,
И опять научится шагать.
Кто-то, как-то мне в спину кричал:
Слабая. Тебе уж не встать.
Нет, я даже больше смогла,
Я сквозь боль, научилась летать.
Я себя слепила сама.
Хватит больше ныть и страдать.
Даже если и в чем-то грешна,
Вам об этом, увы, не узнать...
...Вы там счастливы с нею, скажи?
Ничего не тревожит тебя?
Или это все миражи,
Сказки странного твоего бытия?
Ты же вежлив и спросишь: " Как я?"
Я отвечу тебе наперед:
Счастлива. Скоро будет семья.
Хоть не знаю, что там меня ждет.
Мой рассказ подходит к концу.
Ты когда-то мне позвони.
Передай привет маме, отцу.
А за боль ты меня извини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437495
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.07.2013
Здравствуй подруга!
Ты как там, нормально?
Печень твоя, как там, на месте?
Пусть прозвучит это жуть как банально-
Мне было лучше, когда были вместе.
Знаю, ты там будто пчелка,
Все по полям, по цветкам ты порхаешь.
А я под луною буду выть волком.
Причины- обычны. Ты же ведь знаешь.
Да что я. Пусты сейчас разговоры.
Ты приезжай, тогда и поболтаем.
Забудем все разногласия, ссоры.
И снова, как раньше, сестрами станем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437233
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.07.2013
Чи знаєш ти:
Як ніжно звучить слово "мама"
із крихітних вуст немовляти?
Як хочеться їй до світання
на ручках його колихати?
Як льється пісня іскриста
тихо так у кімнаті?
Як ангел у сни залітає
і крила його пухнаті?
Як хмуряться бровки
і тупотять ніжки?
Як хочеться гратись,
а тре йти у ліжко?
Як сльози гірки
враз спадають додолу?
Як треба збиратись
зрання вже у школу?
Як важко стрататись
йому на п*ятірку?
Як легко зробити
в штанях третю дірку?
Як солодко пахне
перше кохання?
Як гірко смакує
той фрукт розтавання?
І як взагалі різнобавить життя?
У тебе присутнє таке от знаття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013
Досить пити нервово каву!
Ніч існує для того, щоб спати.
Не роби із життя виставу.
Не ховай почуття за грати.
Ти нарешті став дорослим.
Гіркий смак у твоєї долі.
Твої вчинки полином поросли.
Дим розвіявся від твоєї волі.
В тебе очі такі тускляві.
В них немає вже більше сенсу.
І розмови настільки мляві,
Зрозуміти їх жодного шансу.
Від нації залишився гомін.
Від мови - суцільні сльозі.
І де ж той яскравий промінь,
Що про зміни нам оголосить?
А ти заглянь в свою душу,
Якщо ще вона присутня.
Старі канони - зрушуй!
Дій зараз! Не дивись у майбутнє!
Прокидайся, моя країна!
Вже досить напевно спати?!?
Я люблю тебе, моя Україно.
Моя рідна, моя друга мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2013
- Я могу прокрутить целый год у себя в голове.
Начиная с первых секунд той красивой ночи.
Ты сидел рядом, шампанское в хрустале,
Что-то там о жизни себе тараточил.
Был 12-й час и под праздничный гул
Ты меня целовал, обнимал так за плечи.
Я дарила тепло, ты от ласки тонул.
Дальше были другого характера встречи.
Как-то быстро прошло и настал лютый март,
И зима затянулась совсем так некстати.
Ты принес мне цветы, их такой аромат
Еще долго дурманил сны на кровати.
Дальше кажется был апрель, а может и нет.
Все покрылось снегом, хуже чем в ноябре.
Для меня был не мил ни закат, ни рассвет,
Я искала свой смысл в каждой Южной Заре...
...Я любила тебя, будто ты- все что есть.
И смотрела в глаза, в них был мой свет.
Сколько дней я ждала, на руках и не счесть.
Я потом поняла, что любовь это бред.
Был кажется май...В нем я умерла.
Люди так иногда умирают душевно.
Я быть сильной, как ты говорил, не смогла.
Я ушла в тишину, как пленник-смиренно.
Где ты был, почему не приехал, меня не поднял,
Когда жизнь становила меня на колени?!?
Да, когда спросишь. Тогда ты меня потерял.
Я все ж поднялась, выше тебя на ступени.
Теперь не ходи, не стучи- закрыто.
Мне нужен мужчина, чтоб с ним оставаться слабой.
Нет, все тепло совсем не забыто.,
Но увы для тебя я всегда теперь буду лукавой...
...Пришло лето, ему я и буду верна.
Оно греет мою заледеневшую душу.
-Эх подруга, налей-ка еще вина.
Ты мне вылила будто всю жизнь наружу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430659
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2013
Тебя больше нет...
В списках тех, кому я звоню по воскресеньях,
По праздниках и даже просто так.
Ты был как мимолетное явление,
Как хмурый дождь растаял на руках.
Теперь ты просто. Без названия. Без ярлыка.
Спрятан тщательно в локальном диске "С".
Кто приблизится - покажу острие клыка,
И злую гримасу на холодном лице.
Я остыла как остывают моря без тепла.
Мой лед можно колоть и добавлять в коктейль.
Я все же, без тебя прожила.
Хоть у меня теперь нет лета, лишь метель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425100
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2013
Если время не лечит,
а само лечится?
Если мы для него лекарство,
а не оно для нас?
Если Земля
в другую сторону вертится?
Если час это секунда,
а секунда это час?
Если крик это тишина,
а тишина это звук?
Если все понятия в мире-
наоборот?
Если жизнь - квадрат,
а не замкнутый круг?
Если надпись "выход",
на самом деле - "вход"?
Если утро - вечер,
а день это ночь?
Если мне не 18,
а например - 35?
...Ты будешь ждать со мной встречи
Лет через 200 в парке опять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425097
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.05.2013
Снег сошел. Земля дышит.
Ну а ты, мой друг, меня слышишь?
Я тебе пишу письмо.
Небо синие. Солнце светит.
Тихо ходит весна по планете.
Мы не виделись с тобой так давно.
Цветы пахнут. Трава зеленеет.
И душа так легонько лелеет.
Как ты там целый год без меня?
Звезды - ярки. Луна так прекрасна.
В эту ночь, я не сплю не напрасно.
Я вдали охраняю тебя.
Воздух-чист. Город дремлет.
Тишину никто не изменит.
Что же ты, мое счастье, не спишь?
Дом для душ это Космос. Он вечен.
Мой жизненный путь- быстротечен.
Когда я приду - приютишь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418549
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2013
Не дивись на мене- я потвора.
Я людей вбивала...словами.
Я психічно-невиліковна хвора.
Мій гріх не омиєш сльозами.
Не дивись, бо я стану кричати.
Хоч і стіни ці із паралону.
Я ніколи не вміла мовчати
Про безглуздість і тупість закону.
Ти забудеш про мене з часом.
Я сама зітру свої файли.
Нас не побачать більше разом.
Ми один з одного емігрували.
Іди! Пішов геть! Забирайся!
Я більше тебе не знаю.
І прошу тебе-не повертайся.
Мені в пекло, тобі- до раю.
Живи собі далі, смійся,
Радій. По ранках пий чаю.
Про мене, кохання, не бійся.
Я себе, наперед, пробачаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418543
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2013
Маленький мальчик сидел на Луне.
Маленький мальчик пел о весне.
Маленький мальчик, ты Землю прости,
Что так часами о Марсе грустит.
Маленький мальчик не верил в любовь.
Маленький мальчик сказать мне позволь.
Маленький мальчик, ты как и я
Не знаешь ни грамма о слове семья.
Маленький мальчик был одинок,
Маленький мальчик дал мне урок.
Маленький мальчик, ты был так мудр:
Быть человеком тяжёлый ведь труд.
Маленький мальчик- я вижу тебя
Каждую ночь на Луне ты сидя,
Даришь мне песню о звездах в огнях,
Усни, мой хороший, на моих простынях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418382
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2013
Люби ее. Пока она не равнодушна.
Люби ее, как птицы высоту.
Люби ее всю легкость и воздушность.
Люби ее за прямоту.
Люби ее за что-то и за все.
Люби ее за слабость и за силу.
Люби ее за то, что ты-спасен.
Люби ее в плену у пылу.
Люби ее все сутки напролет.
Люби ее обычность/уникальность.
Люби ее мыслей полет.
Люби ее фантазию/реальность.
Люби ее. Просто люби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417933
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2013
Ти не приїдеш в моє місто,
Мені в ньому тісно,
Без тебе, звісно.
Ти не постукаєш в мої двері,
А я у сквері,
Пишу на папері.
Ти не скуштуєш мою каву,
Мою улюблену страву,
Тобі на забаву...
Ти не побачиш мої квіти,
Ті два завіти,
Рожеві софіти.
Ти не пройдеш повз мій будинок,
Мільйони стежинок,
Моїх частинок.
Ти не приїдеш в моє місто,
Мені в ньому тісно,
Без тебе, звісно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
У тебе за вікном- столиця.
У мене- лиш провінційне містечко.
Тобі часто вночі не спиться.
Мені теж.Через те експрессо.
Ти більше любиш- вдома.
Я більш люблю- на людях.
У тебе зараз - втома.
Вона як попіл, осідає в грудях.
У мене зараз- спокій.
Для мене ніч - це муза.
Що ж ще робити одинокій,
З платівками забутого блюза....
Твій запах - мій наркотик.
Я тобою тепер залежна.
Я тебе пам'ятаю на дотик.
Я хочу бути тобі...приналежна.
Та в тебе за вікном - столиця.
У мене незмінно - містечко.
Якщо я буду тобі сниться,
Ти відкриєш для мене сердечко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Не прощают только равнодушные.
Уходить лучше по-английски.
Твои слова хуже удушья,
Я от них утопаю в виски.
Весна согревает морозами.
Под покрывалом спят подснежники.
Я глотаю книги дозами,
В них люди, как я - пленники.
Кофе утром + 100 за Цельсием.
6 утра- не так уж страшно.
Не пугайте меня равновесием,
По канату ходить безопасно.
Счастливыми стихи не пишутся,
On-line - всегда только обреченные.
Без любви все же как-то дышится.
Только в жизни мы как заключенные...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409789
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2013
Ты как-то о ней вспомнишь,
Услышав ее имя,
Просто проходя мимо,
Увидев ее цвет волос.
Ты как-то о ней вспомнишь,
Читая в метро книгу,
Споткнувшись об слово "интрига",
И в мыслях ее вопрос...
Ты как-то о ней вспомнишь,
Запивая текилу водкой,
Девушка с похожей походкой,
И в платье с десятком полос.
Ты как-то о ней вспомнишь,
Проснувшись в поту ночью,
Ты любишь ее. Точно!
А может все это наркоз?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409787
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2013
Кури девочка, кури.
Тебе осталось жить не долго.
Всего лишь три несчастные любви,
Всего лишь сорок с половиной года.
Кричи девочка, кричи,
Что мир жесток, несправедлив,
Что снова кто-то там украл ключи,
Пробрался в сердце не спросив.
Моли девочка, моли.
Того кто выше всех небес,
Того кого не видно из Земли,
Того кто умер, но потом воскрес.
Живи девочка, главное живи.
Наперекор судьбе и людям,
Столетию наперекор твори,
Всегда найдутся те, кто судят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400737
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2013
Ні, ще не вмерла, ще напівжива.
Та вже упала, без сил піднятись вгору.
Мої думки - це звуки, складені в слова.
А почуття усе вмирають, без докори.
Свідомо злизувала отруту твоїх вуст.
Свідомо піддавалась гіпнозу твоїх карих.
Свідомо поринала в світ розпуст,
В світ мрій- незайманих й безхмарих.
А ти усе міцніше і сильніше обіймав,
Вставляв кинжал все глибше в груди.
А потім уночі спокійно засинав,
Приспавши совість, що говорила про осуди.
Я помирала, слухаючи сповідь тиші,
А зсередини долинався крик.
Втрачаючи, стаємо все ж мудріші.
І час цьому найкращий чарівник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399950
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.02.2013
Вы где-то, но увы не рядом.
Вы где-то,но увы не здесь.
Чувства скоро заметет все снегопадом,
Но внутри меня- Вы есть.
Тихо так пылаете в камине
И боитесь ветра чтоб не потушил.
Я вас забывать не думала и помине,
Это кто-то неудачно пошутил.
Знаю, вы увы не позабыли прошлое.
Знаю, все это внутри, наружу- никогда.
С вами связано все мое хорошее.
Только время, капелька за капелькой, стекает как вода.
Нет. Прошу, останьтесь, не идите в ночь.
Там ведь люди злее, чем лесные волки.
Их так просто не прогонишь прочь.
В их руках- ножи, а в глазах- иголки.
Ну и пусть! Да смейтесь надо мной!
Да, волнуюсь! Да небезразличны!
Да, в глазах моих любовь!
Да, все чувство- безграничны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397410
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2013
Я хочу сказать тебе: "Спасибо".
Нет нет нет. Ему не говори.
То что между вами было,
Все ушло, оно там, позади.
Как он? Хорошо, как видишь,
Позабыл тебя уже давно.
Ты меня быть может ненавидишь...
Нет, тебе скорее все равно.
Отпустила говоришь, похвально.
Нет, я цепями не держу.
Все почти как идеально,
Им как жизнью дорожу.
Пусть и видимся не часто,
Ссоры иногда, куда без них.
Ну а в общем- все прекрасно.
Мир поделим на двоих.
Извини, что так без стука.
Я врываюсь в твою жизнь,
Ведь судьба такая штука.
Так закрутить, что держись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386808
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2012
Ви кричите вночі несамовито,
Кидаєте слова на вітер.
А я фільтрую свої мрії через сито,
Шукаючи себе у сотні літер.
Ви міряєте щастя у банкнотах,
У брендах одягу, марках автомобілів,
А я описую його у блокнотах,
Щодня проходячи тисячі милів.
Ви п'єте смачну отруту,
І травитесь щодня у фастфудах.
А я шукаю щирість забуту,
Замуровану десь у спорудах.
Ви продаєте своє тіло у клубах,
Вбиваєте душу коктейлями,
А я рахую вічність у смугах,
І розмальовую сни акварелями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
А давай будем разом завжди?
А давай не зважати на зиму?
А давай без безглуздих "зажди"?
Пам'ятай - я тебе не покину!
А давай збудуємо дім?
А давай в ньому стіни пастельні?
А давай буде в ньому камін,
Ми в обіймах коло нього у пледі?
А давай читати книжки?
А давай дивитись між рядками?
А давай я спечу пиріжки,
Такі ж смачні як у твоєї мами?
А давай запалимо ніч?
А давай не спати до ранку?
А давай помовчимо віч-на-віч?
І кохання замість сніданку?
А давай пам'ятати слова?
А давай будем поруч до зморшок?
А давай цей вірш як основа,
На майбутнє без зайвих насмішок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Це все зима і перевтома,
І мізки всі залишені удома,
І капішон натягнутий по очі,
Думки, що шастають по ночі.
Шалений рок по моїх венах,
Ті біоритми зловлені в антенах,
Гарячий несолодкий чай у ліжко,
Мій паралельний світ у книжках.
Листи, що не відправлені нікому,
А я з дитинства боюсь грому,
А ще байдужості від рідних,
Таких незрозумілих й своєрідних.
І кава вранці вже як ритуал,
Ці погляди суворі як метал,
Цей сніг, що день-у-день іде,
Куди мене мій космос приведе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Ви пробачте за моє безглуздя,
І ці сльози на моїх повіках.
Я напевно скоро з'їду з глузду,
Все ховаючись в беззвучних криках.
Мій під'їзд захотів мене вбити,
Головою униз по сходах,
Але ангел наказав мені жити,
І шукати сенс в епізодах.
В цьому місті я задихаюсь,
Дайте кисню!Дайте свободи!
Помираю та все ж посміхаюсь,
Бо не матиму більше нагоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Такие как ты не любят.
Такие как ты- убивают.
Таких как ты не судят.
Таких как ты- желают.
Ты прячешь за красивой улыбкой,
Свою коварную душу,
И совсем не считаешь ошибкой,
Своих пустых глаз сушу.
Ты манишь красивой оберткой,
Красотой и огнем тела.
Словами как острой иголкой,
Ты колешь в сердца смело.
Такие как ты- губят,
Такие как ты не страдают.
Таких как ты - помнят,
Таких как ты не прощают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381951
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2012
Є такі люди, що говорять руками,
І все їх життя- це режим беззвучний.
Вони не кидають пустими словами,
Кожен їх жест лаконічний і влучний.
Є такі люди, що говорять очима.
Все їх життя закарбоване в файли.
Ніхто їм не скаже у чому причина,
В них свої правила і свої ідеали.
Вони живуть у своєму чарівному світі,
І носять сонце у своїх долонях.
Їх серця зовсім таки не закриті,
В них просто інші думки у скронях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Ти з'явився саме в той момент, коли життя мене поставило на коліна. Ти подав мені руку, коли всі інші просто проходили повз. Ти допоміг мені зробити перші кроки, після того страшного падіння з небес. Ти витер мої сльози і посміхнувся, не сказавши ні слова. Ти прийшов в моє життя і змінив його, перевернувши повністю мій світогляд. Ти не давав мені сумувати і впадати у відчай. Ти грів мене своїм промінням у похмурий день. Ти зцілював мої рани, коли всі твердили про неможливість. Ти був поряд, коли був потрібен, завжди. Я можу думати вголос, не боячись щось сказати не так. Я відчуваю твою підтримку, навіть коли ти далеко.
За це все я тобі дякую. Друг...можливо навіть трішки більше....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381453
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Ти сидів у трамваї навпроти.
Кожним поглядом обпікав мені душу.
Мені хотілось крикнути: " Хто ти?",
Та цю безслівну розмову не зрушу.
Три зупинки щоб зробити свій вибір-
Вийти у "Центрі" чи їхати далі.
Хай збиває цей мегаполюсний гамір,
Головне не загальне- деталі.
Вже невідривно дивлюсь в твої очі,
Ганяю тараканів у мізках.
В голові монотонне: "Я хочу!".
Я рахую секунди в відрізках.
Зараз вибух тут неминучий,
Одна зупинка до апогею.
Твій перший дотик рішучий,
Ми не розділені з тобою межею.
Ми виходимо, тримаючись за руки,
Незважаючи на думку прохожих,
Ці розмови всього лише звуки,
Вони потрібні лише для байдужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2012
Когда-то мир уйдет, а я останусь.
О нет, все перепутала опять.
Скорей всего это я с ним расстанусь,
Когда мне не останется чего терять.
Я улечу туда, где звезды шепчут,
Где время потеряло свою власть,
Наверное знакомых много встречу
Тогда и пойму, что жизнь мне удалась.
А на земле останутся мои стихи,
Их будут помнить и учить в столетиях,
Они имеют запах, как духи
В их было мое продолжение, как в детях.
И станет мне подругой вечность,
И будем с ней гулять по Млечному Пути,
По параллелях, прямиком в бесконечность,
Чтобы что-то терять, чтобы что-то найти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379797
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2012
Знаєш, а ти мій ангел посланий Богом.
Ти стільки років йшов по терновим дорогам.
Ти надзвичайно близько й водночас далеко,
Скажу тобі, чекать було не легко.
Та ти прийшов художник мій жаданий
І дощ веселкою змінив на полотні.
Я буду шепотіти в темряві: "Коханий",
І малювати сонце на твоїй стіні.
Я буду пролітати тисячі кілометрів,
Щоб лише тільки подивитись як ти спиш,
Я стану глядачем в житті немов в кінотеатрі,
Ти запахом солодким до себе поманиш.
І я неначе бджілка до нектару,
До твоїх вуст легенько доторкнусь,
І трішки обпечусь губами твоїх жару,
І в своє тіло, лиш на ранок повернусь.
І новий день настане на планеті,
І обрій запалає ярко-ярко,
І як уже не раз показано в сюжеті,
Від спогадів нічних серденьку стане жарко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2012
Я на немного отключусь от мира
И сделаю, что не смогли ученые.
В плену секундного порыва,
Я поднимусь и разобьюсь на части измельченные.
И несколько минут за руку с ветром,
Я пролечу по всей земле.
К тебе в окошко постучусь рассветом,
Я буду первым лучиком во мгле.
Твоя улыбка будет мне приветом,
Мой поцелуй- тебе ответом.
И утро запылает радуги цветами,
Когда соприкоснемся мы губами.
Пусть это все увы закончится внезапно,
Когда лишь только приоткрою я глаза,
Но на губах так сладко и приятно,
Останется твой след навечно. навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376613
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2012
И ты поймешь, как важна для тебя была,
Когда она уйдет, устав в пороге ждать.
И сколько нежности,и ласки и тепла,
Она могла без корысти отдать.
Как важны были эти: "Ты поел?,
Там холодно. А ты тепло оделся?".
От этих слов, ты обижался и зверел,
И долго-долго потом еще злился.
Ты вспомнишь, что только лишь она,
Могла смеяться громко,безудержки,
И как пьянела от вина,
И как просила о поддержке.
Как улыбаться лишь могла она,
От твоих слов: "Моя малышка".
Была воспитана й скромна,
Твоя не до конца прочитанная книжка.
И ты поймешь,что столько еще дел,
И сколько слов, не сделано не сказано.
И сколько ты бы мог, но не хотел.
Мечты уже растоптано, разрезано.
Она ушла, без крика, не прощаясь,
И так уходят раз, увы не возвращаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374831
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2012
Кудись іду. Туман. Будинки. Люди.
Підбігаю до одного: «Де я?», - і лише мовчання у відповідь. Іду до іншого: «Де я??». І знову не чую нічого. Суха тиша.
Кудись іду. Туман. Будинки. Люди.
Сліпі. Ніби навмисне не бачать мене. Спішать, біжать, заклопотані. Всі в своїх думках, своїх проблемах. Заглядаю їм в очі і жахаюсь. Очі чорні! Ні не карі. Чорні! Повністю чорні. Пусті очі. Ніби висмоктали з людини всі почуття, все духовне, і залишилася лише фізичні потреби.
Кудись іду. Туман. Будинки. Люди.
Темно. Ніч. Зло заполонило планету. Але я іду, руками прорізуючи простір. Куди мене несе, й сама не знаю.
Кудись іду. Туман. Будинки. Люди.
Побачила, щось замерехтіло в темряві. Пришвидшила ходу. Тікає. Світло все далі і далі. Вже не йду - біжу. Біжу так швидко, як леопард за здобиччю. Скільки я так бігла, не знаю. В тому світі, де я опинилась, час не грав жодної ролі. Втомилась я- втомилося воно. Але не зупиняюсь. З останніх сил. Уже і не біжу - лечу. Лечу, як метелик на світло. Тягнусь рукою. Дістала. Доторкнулась. Зупинилось. Коли воно повернулось до мене, я побачила, що це не істота, а людина. Це хлопець. І перше, що я помітила - його очі. Вони світились, наче дві зірки на нічному небі. Ярко-ярко.
- Ти хто?
- А ти?
- Де я?
- А де я?
Дивились один на одного і лише кліпали очима. Стояли довго ( так мені здалося). Мовчки. І слів не було потрібно. Ми все розуміли і без них. Говорили не ми - говорили наші душі.
- Твої очі, - сказала я.
- Твої очі, - сказав він.
- А що з моїми очима?, - подумала я.
- А що з моїми очима?, - запитав він.
- А з моїми що?, - запитала я.
І в один голос промовивши : «Вони світяться!». Посмішкам єдина за весь час перебування на цій дивній планеті.
- Ти ще когось зустрічав?
- Тільки тебе.
- Але ж тут і інші люди живуть. – здивувалася я.
- Живуть??Люди?? Ти їх бачила. Це не люди, а істоти, і не живуть вони, а існують. Вони пусті, як коробки на смітниках. В них немає душі.
- А ти як потрапив сюди?
- Не знаю…А ти?
- Теж.
-Дивно.
І ми знову стояли мовчки.
- Ідемо!
Він взяв мене за руку. І відразу так тепло стало і комфортно. Я почувала себе захищеною і потрібною.
- Куди ти мене ведеш?
- А це важливо:
І справді, це було абсолютно не важливим.
- Прийшли.
Ми стояли на даху високого- високого будинку. Подув вітер – вітер змін. Ми дивились один на одного. І весь світ перестав існувати для нас.
Він пригорнув мене до себе. І поцілував. Поцілував, як ніби він ніколи мене більше не побачить, як ніби це останній день існування людства і що через секунду земля рухне, і нас більше не буде. Так солодко і п’янко. І в цей самий момент, на небокраї з’явилися промінчики сонця. Все навкруги загорілось. Прийшов новий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374124
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2012
З вигляду, вона була звичайною дівчиною, яких є мільйони на планеті. Вона не вирізнялась від тих людей,яких зустрічала кожен день на своєму шляху. Та все ж, щось особливе у ній таки було. Вона мала коротке волосся, кольору молочного шоколаду, сіро-голубі очі, з поглядом чистим як літнє небо, і губами, з присмаком полуниці.
Вона притягувала, наче магніт. Одні її боялись, інші старались не відпускати ні на мить. Вона не тримала примусово, але завжди була рада, коли хтось був поряд. Її вчинки були, можливо, і не зрозумілі,але по-хорошому дитячі і щирі. Вона мала свій не звичайний погляд на життя. Вона знала закони людей, але діяла лише за власними. Вона могла іти по вулиці, згадавши щось важливе, розвернутись на 180°, і піти у іншому напрямку, не зважаючи на думку прохожих. Вона взагалі ніколи про думку інших не думала. Вона робила так, як вважала за потрібне. Вона жила, а не існувала. Вона посміхалася дітям у маршрутних таксі і соромилась щось запитати у незнайомця. Вона читала філософські книжки і жила музикою. Вона мала добре серце і не могла залишитись осторонь, коли когось з її рідних спіткала невдача. Вона дивилася мелодрами і комедії, сміялась і плакала разом з головними акторами. Психологи називають таких людей сентиментальними. А по натурі, вона була кішкою: шукала тепло і комфорт, відчувала хороших та поганих людей, приземлялась завжди на лапи( у прямому і переносному значення). І до безтями любила літо, з нетерпінням чекаю його цілий рік. А коли воно наступало, раділа кожному дню. Вона довіряла людям, хоча не раз вони робили їй дуже боляче. Вона говорила лише правду, не вміючи брехати. І не кожного пускала у своє серце. Але тих людей, які вона називала друзями, були ними на всі 250 %.Вона була романтиком і виливала свої емоції у вірші. Вона закохувалась дуже рідко, але коли це все ж ставалось, її було не впізнати. В ті моменти очі світились щастям, а сама вона випромінювала тепло і любов. І віддавалась повністю тій людині, якій сказала: «Я тебе кохаю». Вона могла прокинутись о п’ятій ранку, написати закохане смс, розбудити когось, а в кінці повідомлення залишити таку фразу: «Вибач, якщо розбудила. Засинай. Я поряд». В цьому була вся вона.
Але найголовніше, вона мала маленький секрет. Вона була ангелом. І ти побачив би це, коли вона повернулась до тебе спиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372679
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Я лише метеор, що згорів у твоїй атмосфері.
Як та зірка потухша на широких теренах душі.
Це властиво лиш тільки моїй чудернацькій манері,
Десь опівночі з чашкою кави писати вірші.
Я не геній, і Всесвіт ще зовсім не знає про мене,
Я не вчений і зовсім не хочу цього звання.
Та у грудях щось б'ється нестримне й шалене,
Що примушує встати й крокувати щодня.
Вимираючий вид на цій відчайдушній планеті.
Одинокий романтик, що вірить у вічність буття,
Що шукає кохання, загублене десь в інтернеті
І опікшись не раз, все ж чекає на це почуття.
Я не ангел, не демон, а просто людина,
Що ненавидить зиму і холодний дотик руки.
Для когось-звичайна, для когось- єдина,
Що пускає у космос свої незвичайні думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371965
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.10.2012
Стабільно режим "беззвучний",
Це стало таким вже звичним.
Все рівно ніхто не подзвонить.
Навіщо свій мозок доводить.
Закритись собі в кімнаті,
В обіймах темряви й тиші.
Ці думки давно вже розп'яті,
Розібрані на цитати вірші.
Цю осінь,замість цукру у каву,
Чорно-біла буденність дістала.
Яку приготує ніч страву,
Солодку чи, може, лукаву?
Кричати з закритим ротом,
Летіти кудись автостопом,
Забути ким ти є насправді,
І щоб не стало на заваді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Важко називати другом ту людину,яку хочеться назвати «коханий».
Важко йти поряд і не триматися за руку.
Важко бути за міліметри від губ,які не можна поцілувати.
Важко дивитись у рідні очі і бачити у них порожнечу.
Важко засинати на двоспальному ліжку одній.
Важко прокидатися вже з поганим настроєм.
Важко, коли людина для тебе все, знаходиться за тисячі кілометрів.
Важко повертатись до людей спиною,коли тобі не раз встромляли в спину ніж.
Важко тримати телефон у руках і знати, що ніхто не подзвонить.
Важко любити тепле літо,а бачити за вікном холодну осінь.
Важко кожен день рухатись у одному напрямку.
Важко довіряти людям після стількох зрад.
Важко відпускати минуле.
Важко проходити повз людей,які колись грали важливу роль у житті.
Важко зігрівати тіло,коли холодно душі.
Важко посміхатись, коли біль ламає ребра.
Важко знаходитись у стадії невизначеності.
Важко розуміти,що деяких людей вже не повернути.
Важко збирати осколки розбитого серця.
Важко терпіти, коли хочеться кричати на весь світ.
Важко злітати, коли знаєш ціну падіння.
Важко залишатись оптимістом у цьому песимістичному житті.
Важко пропонувати допомогу після стількох відмов.
Важко кохати людину після стількох образ.
Важко залишатись одній в квартирі.
Важко накривати стіл на двох і наперед знати,що ніхто не прийде.
Важко повертатись туди,де ніхто не чекає.
Важко слухати музику, бо вона має спогади.
І якби ви знали як важко це писати, коли у тебе на очах сльози, у душі - Чорна дірка, коли все пливе перед очима і ненавидіти себе за це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369534
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2012
Забери!Забери меня отсюда.
Я не кукла и не манекен.
Позволь мне поверить в чудо,
И уйти далеко от проблем.
Ты же видишь, как мне плохо.,
Как слезинками рвется душа.
Я ведь маленькая, я твоя кроха.
Ты люби меня не спеша.
Обними,когда буду злится.
Поцелуй, когда буду кричать.
Ведь печаль для меня - темница.
Там же могут меня и распять.
Забери!Забери меня отсюда!
Ведь ты мое главное чудо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367812
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.09.2012
З тобою я готова просто помовчати.
Дивитись тобі в очі й нічого не казати.
Триматися за руку і цілувати вушко.
Ти будеш шепотіти тихенько: "Моя кішко".
І трішечки сміливості- солодкий поцілунок,
Для мене це найкращий у світі подарунок.
Цей час летить так швидко.
Будь ласка- не біжи!
Таких ночей так рідко,
є у моїм житті.
Так важко відпускати,
Ти їдеш так далеко.
Не вмію я тримати,
Хоч відстань небезпека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2012
Я хочу с тобой встречать рассветы.
И не важно: осенью,зимой,весной иль летом.
Даже когда рядом я не буду,
Никогда твой запах кожи не забуду.
Босиком пройдусь по твоим снам.
Счастье- вот что только нужно нам.
Твои губы всех главней, дороже,
Поцелуи убивают вдоль по коже.
Учащенное дыхание в груди,
Я молю тебя не уходи.
Крепко обнимаешь меня сзади,
Тормошишь рукою волос пряди.
Мы с тобой будто в нирване.
Мои мысли расплылись в тумане,
Мое сердце рвется все наружу.
Я прошу, не возвращай мне стужу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367091
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2012
Ти не сердись,як позвоню тобі опівночі.
Уперше, за останню сотню років.
Я не прошу у тебе зараз помочі
І не наказую робити перші кроки.
Я просто захотіла твій почути голос,
Так вибач, я його забула.
В моєму світі зараз хаос.
Тобі байдуже, я відчула.
Вже час водою загасив багаття,
Того вогню,що називається кохання.
Ким була я для тебе щастям чи проклаттям?
Без відповіді це залишається питання.
Що кажеш?Маєш вже сім'ю.Вітаю.
Чи маю я когось?Ні,вільна.
Хоча,тобі признаюсь, я кохаю.
Так.Таємно, та я сильна.
Ну що ж, була рада тебе чути.
Хай щастить тобі в житті.
Але про цей дзвінок,я попрошу забути.
Це сон,що десь згубивсь на висоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
Якщо хочеш сказати: "Стоп!"-кажи.
Бо ще трішки і буде пізно.
Набираючи швидкість,
ми зламаємо гальма свої.
Вже не зможемо їхати різно.
Ще секунда і ми досягнемо межі,
Розколовши небокрай навпіл,
Відчуття будуть гострі,наче ножі.
Згоримо і станем як попіл.
Піднесе нас вітер і будемо нотами,
Хтось візьме і напише мелодію,
І пройдеться по серцю сумними акордами,
Стане вічною ця симфонія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
Так різко стали ночі холодні,
І не тому, що на вулиці осінь.
Просто чужими стали долоні,
Мабуть із мене ігор цих досить.
Для мене зробив ти небесний дарунок-
Просто,як пташку навчив ти літати.
Та гірким став твій поцілунок,
Боляче стало тебе кохати.
Руки ті ніжні, стали шершаві.
Очі ласкаві-стали лукаві.
Вогнем палили твої слова.
Любов зимова не зігріва.
Серце розбите на тисяч уламків.
Треба забути ще стільки світанків,
Які ми з тобою разом зустріли,
Коли відчадушно у небо летіли.
Болю терпіти більше не можу,
Цими словами лиш душу тривожу.
Знаю одне- час рани загоїть.
Треба лиш тільки від муків цих встоять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012
Після того,як тебе у мене забрали,я почала жити іншим життям. Перші дні після того,як побачила тебе в останній раз, я ловила себе на думці, що життя зупинилось, наче я померла. Я засинала пізно і лише тому, що вже не хватало сил і прокидалась тому, що так хотів організм. Перший місяць я жила лише за фізіологічними та біологічними законами. Хоча навіть не жила, існувала. Я навмисне пробувала втікати від думок, та від них не сховатись. Бо, де б я не була, вони були поряд. Та час не стояв на місці. Він біг з шаленою швидкістю вперед, залишаючи все позаду. Біль, смуток, розчарування. Від вогню залишився лише попіл. Але варто лише вітру спогадів подути, як ті жаринки знову розгорялись і пекли мою душу.
Пройшло трошки більше як півроку, минув твій день народження, через тиждень мій. Я хотіла, щоб ти був на ньому. Я знаю, що зараз ти дивишся з небес і жалієш про багато речей. Так, я ще досі не можу згадувати тебе без сліз. Ось і зараз я плачу. А як інакше? Я ж твоя копія. Твоя маленька копія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361799
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.09.2012
Я спробувала бути іншою:
Жорстокою,цинічною і грішною.
Я пробували грати з почуттями,
І керувати людськими життями.
Вночі я спілкувалася з пітьмою,
Вона була зі мною і німою,
Та деколи казала мудрі речі,
Що можуть призвести до втечі,
Душі моєї з мого тіла.
Я думками із нею десь летіла.
Ще може трішки стала божевільна.
Та ні не одинока, просто вільна.
Та в раз усе мені набридло.
За ці всі дні обличчя зблідло,
Бо заховалась я в своїй кімнаті.
Без світла, їжі, наче в казематі.
Десь тиждень була не доступна,
Ще місяць просто не приступна.
А потім стало все на місце.
Та я радію, що прожила це все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
Завжди тебе з усюди гонять,
Лайливим словом проклина.
Як можеш в цьому світі встоять,
Твоя натура - не твоя вина.
Для мене ти за всіх гарніший,
І чорний колір мені до вподоби.
Якби були хоч трішечки мудріші,
Слухали серця і не мали злоби.
Вчепили предки дурнуватеє клеймо,
Що ніби ти несеш нещастя.
Я знаю, тобі воно згидло вже давно.
Напевно вже й позбутися не вдасться.
Але не бійся, в тебе буду я.
У ті плітки тепер уже не вірю.
Твоя правда, тепер уже й моя.
Живу тобою і тобою мрію.
І розумію мабуть,як ніхто.
Бо і сама тієї ж масті.
Як буде сумно- вигляни в вікно,
І десь у небі, ти побачиш щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Прощавай.Та ні!Все ж, до побачення.
Тебе зустріну певно ще не раз.
На фотоплівках, кадрах телебачання,
Без зайвих слів, банальних фраз.
Люблю тебе, завжди любила,
Що зігрівало ти своїм теплом,
З тобою десь і сон згубила,
Рахуючи ті зорі за вікном.
А ночі ті п'янкі та палкі,
І кров, що закипіла до межі.
Від днів тих залишилися уламки.
А може це були все міражі?
Я дякую тобі, що все змінило:
Думки, світогляд, навіть стиль.
Одне питання в голові застигло:
Куди тікаєш ти, за стільки миль?
Тебе уже й не наздогнати,
Пройшло і наче не було.
Я спробую тебе спіймати,
Та ти від мене все ж втікло.
Моє веселе літо.Прощавай.
Та ні, все ж до побачення.
Вже від'їжджає твій трамвай,
Для мене відіграло ти важливе значення.
Тебе кохаю.Крапка.Все. Бувай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Все знову незмінно,
Залишилось нетлінно.
Може все ж піти
І кудись втекти?
Від думок подалі,
Крути педалі,
Де сонце прощається,
За обрій ховається.
Навушники у вуха,
Лиш очима руха.
Дивитися на зорі,
Далекі і прозорі.
Слухати море
І не знать про горе,
Щоб лився з уст сміх,
Як осінню дощ з стріх.
Пам'ятать про літо,
Двері не закрито.
І вже слів досить.
Ніхто і не попросить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Ми будуємо стіни,
Замість того,щоб будувати мости.
Ми стоїмо за крок до мети
І боїмось ступити.
Ми кохаємо палко,
Та все ж боїмось підійти,
І не чуємо серця,
Що у грудях б'ється так жарко.
Ми чекаємо зустрічі
І не знаєм, як себе повести:
Чи то може все ж підійти?
Чи то може очі відвести?
Ми загубимось в світі,
І тоді, вже наврядче знайти
Ті думки, що зараз
На папері відкриті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Дзвінок здається і звичайний,
Та все ж змінив моє життя.
Ти був не перший,певно не останній,
Та все ж пришвидшилось серцебиття.
І кожної секунди я чекаю,
Біля себе щоразу тримаю,
І дивлюся на телефон,
Щоб змінив він ураз свій фон.
І прочитала на дисплеї ім'я
Від якого очі горять,
І почула твій баритон,
Це реальність, а може сон?
Та вщіпнути себе я боюсь,
Бо візьму ненароком проснусь.
І від тебе залишиться слід,
І лише моїх мрій політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Я пишу тобі листа.
Наша пошта- це небо.
І ця ніч зовсім не проста.
А може не варто думать про тебе?
Та закривши очі,я бачу твої.
Вони ярко палають як зорі.
Може й ти десь згадаєш зараз мої
Дві краплини у великому морі?
Як хотілося б знати думки твої.
Про що мрієш,коли засинаєш?
Кого бачиш сьогодні в солодкому сні?
З ким у хмарах високо літаєш?
Скільки слів ще хотіла сказати тобі,
Але ти їх все-рівно не прочитаєш.
Надобраніч мій ангел,спи спокійно собі.
Я думками з тобою, ти знаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Мурашки по шкірі. Ця мелодія. Я закриваю очі…і наче вже не тут…наче я десь на березі моря…чую шум хвиль, чарівну пісню моря…Твій дотик рук, як струм по тілу. Я млію. Ноги підкошуються. Тримай, бо впаду. Впаду, бо не відчуваю землі. Наче я в небі, наче я іду по хмарах. Невагомість. Космос. Зорі. Місяць освітлює мені дорогу. Місяць шепоче мені приємні слова. Я тану, як лід від сонця. Ти моє сонце. Ти чуєш? Твої обійми, такі ніжні як шовк. Подих вітру. Він пестить моє волосся, він плутає його. Твої поцілунки, так солодко горять на моїй шкірі. Жаринки з вогнища. Вогнища, що називається моє серце. Червоні ріки по моєму тілу- признак життя. Життя та кохання. Я затамовую подих. Останні акорди. З ними я повертаюсь на землю. Я вікриваю очі, ти тут, ти поряд. Кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339863
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Ми робимо помилки...щодня.щогодини,щосекунди.Ми мовчимо, коли треба говорити,і говоримо-коли варто було б промовчати.Ми спершу робимо,а потім думаємо...хоча треба навпаки.Ми відпускаємо,коли треба тримати і тримаємо,коли відпустити просто необхідно. Ми зриваємось на дорогих людей,а потім просимо пробачення.І звичайно вони пробачають, бо вони безсилі від любові до нас.Ми ходимо з одними,а кохаєм інших. Брехнею руйнуючи і себе, і тих, хто в той момент поряд.Але починаємо розуміти це,коли втратили все.Не доводьте себе до таких моментів, бо це нестерпний біль.Знати що ти не маєш вже нічого.Але найбільш гострим болем є те, що ти розумієш,що сам все зруйнував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336490
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Наше небо розкололось навпіл.
Ми без крил упали до землі.
Від кохання залишився попіл,
Руки всі замурзані в золі.
Кров по тілу закипіла й зупинилась.
На кардіограмі смужка вже пряма.
Вибач,я від сварок вже втомилась.
Там, де тепер я, тебе нема.
Хочеш- відшукай, та вже питання інше:
Чи досі я потрібна ще тобі?
Мабуть, розійтися було б ліпше.
Я програла у цій боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2012
День 1.
Всю ніч майже не спала,
Все думала про нього.
Прокинулася, встала,
Без сили,до знемоги.
Навпомацки до кухні,
Відчути запах кави,
Ці стіни прямокутні,
Мене уже дістали.
Скоріше вже в дорогу,
І музику у вуха,
Послухати тривогу,
Подумать : "Відчайдуха".
І їхать,їхать,їхать,
Подалі від буденності.
І знов кудись заїхать,
У місто до таємності.
Почути рідний голос,
Потонути в обіймах,
Привіт, мій мегаполіс,
Нарешті стала вільна.
День 2.
Триматися за руку,
Поцілувати скроні,
На децибелах звуку,
Згоріти у полоні.
Пронизувати сутінки ,
Звуками кохання,
І слухати обіцянки
Звечора до рання.
Заснути і прокинутись
На рідному плечі,
Спробувати кинутись,
Кудись втекти вночі.
Подумати, вернутися
Без тебе я - не я.
Лягти і пригорнутися,
Як мама до дитя.
День 3.
Зустріти новий ранок,
Від сонця за вікном,
Побачити сніданок,
І тебе за столом.
Поїхати у місто,
Де леви зустрічають,
І пани урочисто,
Свій капелюх знімають.
Зайти в якусь кав'ярню,
Замовить філіжанку,
Почуть весняну пісню,
Гарну таку парижанку.
Проїхатись у трамваї,
Почути славетне: "Прошу".
Вже сонце у небокраї,
Я тіло в кімнату заношу.
День 4.
Сьогодні мали б прощатись,
Та бачу тебе я поряд,
Немає часу лишатись,
Та притягує так твій погляд.
Міцно-міцно стискаю в долоні,
Твою найніжнішу руку,
Губи мої стали солоні,
Не пущу у стосунки розлуку!
І ти їдеш вже біля мене.
Твої очі як зорі блищать,
Моє серце неначе скажене,
Мої ноги зрадливо тремтять.
Ти шепочеш на вушко: "Кохаю".
Поцілунком кажу: "Я теж".
Запах тіла твого вдихаю,
Ми заходим за рамки меж.
День 5.
Вже сьогодні у другому місті,
Хтось запалить нічні вогні.
Ми з тобою зниклі безвісті,
Як машини оті вдалині.
Важко стало ураз так дихати,
Наші душі сплелися в одне,
Я боюся Пристрасть сполохати,
Вона горда, візьме і піде.
Швидкий темп і натягнуті м'язи,
Так здається, що зараз злечу,
Примітивні ідуть якісь фрази,
Все,не можу!До хрипу кричу.
Ти цілуєш мене у шию,
Більш нічого не хочу- це рай.
Я для тебе душу відкрию,
Все що хочеш собі забирай.
День 6.
Та як кажуть : "Щастя-не вічне".
Навіть казці приходить кінець.
Знову чую у грудях ритмічне,
Мелодію наших сердець.
Знову стою на платформі,
Стараюсь стримати біль,
Знову щоки стали солоні,
І шепочу крізь сльози : "Ти мій".
Ти витреш рукою сльози,
Тихо скажеш: "Рідненька,не плач,
Тут немає жодної загрози,
Так,я їду за це ти пробач.
Але знай, я до тебе повернусь,
Щоб не сталося, ти тільки чекай,
Я життям тобі своїм поклянусь,
Найдорожча у світі - ти, знай".
Обійняла,поцілувала,відпустила.
Буду коханий чекать.
Я ж у Бога тебе просила,
Тепер буду думками оберігать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2012
А від сьогодні- соло.
Розпався наш дует.
На ноті "до" все було так чудово,
На "сі"- удалині знайомий силует.
Порвалася струна,
Що з'єднувала долі.
Тепер лише стіна,
У серці ритм болі.
Мелодія печалі.
Зі словом "прощавай".
Без жодної моралі,
Сам захотів,бувай.
І голосу не стало,
Та й слів уже також,
Тобі було все мало,
Тепер самотність множ.
Про мене не хвилюйся,
Я не пропаду.
Я іншого маестро,
Собі колись знайду.
Симфонію кохання,
Ще раз колись заграю,
І буде це звучання,
Гарніше небокраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2012
Одна ніч: для привітання і прощання,
Для поцілунків і важких зідхань.
Це не кохання,а якесь знущання,
Прошу, словами серце не порань.
Палаючи, в обіймах тиші,
Це рай і пекло, в одному лиці.
Чи станемо спокусою мудріші,
Тримаючи долоню у чиїсь руці?
І тет-а-тет очей,
Що може буть ніжніше?
Знеціненість людей,
Що може бути гірше?
Ми поряд лежимо,
Знесилені до болю.
І просто мовчимо,
Бо ми після двобою.
Подивлюсь у вікно,
Над містом вже світанок.
Закінчилось кіно,
Ти принесеш сніданок.
Ми неохоче вдягнемось,
Закриємо квартиру.
І знову десь загубимось,
У соціальнім виру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Одного разу,кожен з нас,
Стає на стежку самостійності.
Спочатку покидаєм рідний клас,
Щороку розумієм нові цінності.
Пізніше робим новий крок,
Пірнаєм в океан науки.
Переживаєм ще один урок,
І першу краплю терпкої розлуки.
Можливо хтось уже й зустріне,
Супутника на все життя,
І в дивний світ ураз порине,
І кане наче в небуття.
А потім вийдем в люди мудрими,
І будем вчить уже когось,
І з намірами завжди добрими,
Прожити нам усім судилось.
А далі біле плаття і фата,
І його очі й губи найрідніші,
І назавжди вже поряд та,
Чий сміх у світі наймиліший.
А через 9 місяців почуєм крик,
І в небі буде веселкова гама.
А вже приблизно через рік,
Почуєм перше слово:" Мама".
І знову вже летять роки,
Бо час ніколи не зупиниш,
І знову клас і знову кроки,
І ти вже сам батьків покинеш.
І ще одне пройшло життя,
І ще одна закінчилась історія.
Та ще було б мені знаття...
Та вічність-недоведена теорія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Чому не віриш ти мені!
Кажу: "Кохаю".Кажеш:"Ні".
Чекаю.Кажеш:"Непотрібно".
Це все на страшний сон подібно.
Твої слова,як лезом по душі.
З очей моїх летять дощі.
Так вибач.Нерви не залізні.
Та ми ж з тобой зовсім не різні.
І ти колись мене своїм жалом...
Та я ж пробачила.А загалом...
З тобою ми одне вже ціле.
І разом чорне,разом біле.
Та я тебе у клітці не тримаю.
Кохаю тебе і чекаю.
У тебе своє право,свій закон.
Як скажеш,так і буде.Поки є кордон.
12.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Тебе уже нема.Тебе забрало небо.
А у душі пітьма.Не говоріть,не треба.
Не люблю я жалю.В словах у вас не щирість.
Подібна хришталю,ось ця брехлива милість.
Чого не вберегли,коли ще було можна.
Ось влада ви яка,що на "усе спроможна".
Вам гроші тільки дорогі,за них і сатанові-душу.
А я тепер в неправді,весь вік прожити мушу.
Я більше не почую голос твій чарівний,
І завжди ласкавий,милий і негнівний.
Більш не заствітиться на дисплеї:"Тато",
Та ще на волі ті,що мають буть у гратах.
Можливо і колись,я таки взнаю правду.
А поки подивлюсь на владу-клоунаду.
12.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321235
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2012
У душі осінь плаче дощами.
Ну чому так розлука гірка?
Пізно-пізно сиджу вечорами,
Без любові холодна рука.
Я не бачила тебе вже так довго,
Наче вічність без тебе пройшла.
Я не хочу нічого, нікого,
Все що треба в тобі вже знайшла.
Зрозумій,я без тебе не можу!
Лиш з тобою як квітка цвіла.
Я без тебе зрозуму сходжу.
Лиш з тобою,єдиний, жила.
11.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2012
Привіт,подруго.Ну заходь.
Давно не бачились з тобою.
Сумну мелодію заводь,
Як лезом по серцю струною.
Розказуй, де була,
Що бачила, кого довела,
Кому печаль у серце залила,
Кого у прірву ти привела?
Питаєш,як без тебе я?
Нормально.Живу,навіть не існую.
І навіть щастя в пляшці не знайшла,
І сигарету кинула дурную.
А ти чого прийшла?
Знов відкривать старії рани?
А ну пішла,звідкуди і прийшла.
Геть полетіла у свої тумани!
І стежку у мій дім забуть,
Тут вже тобі не будуть раді.
Тут моє щастя стережуть,
Кохання тут при владі.
10.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Я дивлюся на наші знімки.
Ми на них такі щасливі.
Негативи старої плівки,
Мить однієї історії.
Згадую наші мандрівки,
Останній погляд на платформі,
І до дирок протерті платівки,
Недограної симфонії.
Я складаю до купи листівки,
Такі гарні, такі кольорові,
Повертаюсь до теї домівки,
Знайомої території.
Проявляються в голові уривки,
І слова твої недосказані,
Зроблені завчасно висновки,
Недоведеної теорії.
Ну а зараз, ми наче вовки,
Бродимо в лісі загублені.
Так і йдуть неперервно роки,
Записані у сценарії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2012
Про таку як я, завжди казали не така.
Про таку як я, завжди казали інша.
Всі шукали сірість у моїх очах,
А находили лиш кольорову вічність.
Пробували затоптати в бруд,
А вдавалось лиш ще більш прикрасить,
Бо у мене своє право і свій суд,
Мою свічку навіть буря не загасить.
Не вклоняюся додолу я панам,
Та й собі корону не вдягаю.
Можу бути тілом тут- думками там,
Мріями до неба досягаю.
Я крокую з посмішкою по житті,
Навіть коли біль ламає ребра.
Люблю бути з думками на самоті,
Інколи щось більшого не треба.
Я- романтик,до кінчиків крил.
І в сімнадцять вірю в казку.
Обожнюю персиковий небосхил,
Ніжність, щирість й безкінечну ласку.
Щодо музики,то нею я живу.
Чую її всюди,навіть в тиші.
Та й не знаю,чи то все стається наяву.
В снах,мені приходять вірші.
Я могла б багато ще писати,
Щоб відкрити серця свого тишу,
Якщо щось цікавить-можна запитати,
Я без відповіді нікого не залишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Я якось прокинусь вночі,
Погляну на тебе так ніжно,
Знаєш, це мабудь найкраще,що є у житті:
Бачити у тобі небо.
Бачити зорі у твоїх очах,
Чути море у твоїм сопінні,
І знати,що любов не міряється в роках
А лиш в терпінні й розумінні.
Я підведусь,поцілую тебе,
Нишком скажу: "Кохаю".
І на мить відчую себе,
Десь за воротами раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Я закохалась в посмішку твою.
Я нею мрію,нею і живу.
Я з нею прокидаюсь - засинаю.
А вже без неї помираю.
Я заколахалсь в твої руки.
Без них впадаю я у тяжкі муки.
Вони мене так міцно обіймали.
Від зла весь час оберігали.
Я закохалась в твої очі.
Що так п'янили зранку і до ночі.
Що поглядом своїм мене палили.
В незнаний світ щораз кудись манили.
Я закохалася в твій голос.
Він - золотий, неначе колос.
Він мені настрій завжди підіймає.
Такого кращого немає.
Я закохалася у тебе.
І більш мені нікого і не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Не плачу я, не плачу,я не плачу.
А сльози, це не сльози, це слова,
Тому що серце вимовить не може,
Що в ньому поселилася журба.
Не плачу я, не плачу, я не плачу.
Пробач мій любий, що такою стала я.
Тепер я не така, тепер я вже інакша.
І білі крила десь згубила я.
Не плачу я, не плачу, я не плачу.
Забудь мій милий ті слова,
Що під покровом спокусниці ночі,
Тобі так ніжно промовляла я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
День,вечір,ніч,розлука.
І серце в грудях б'ється і кричить.
Для мене мить без тебе - це велика мука.
Я вже не можу без твоїх очей прожить.
Змогла,розчарувалася,забула.
Ти сам пішов.Це ти так захотів
А я, як пташка, з клітки полетіла,
Шукати ще не бачених світів.
Знайшла,сподобалось,зосталась.
І це не клітка була,а просторий дім.
В його тепло і ніжність закохалась,
Нам було добре й затишно у нім.
Залишусь, мабуть, я в ньому навіки.
Мене тут не тримають- я сама.
Вдихну я глибоко, закрию я повіки,
І тут у затишку й теплі,прийде моя зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
В наушниках лунав спокій. На вулиці починало плакати небо.
Так інколи буває, коли нерви на межі, когось не вистачає. Важко так стає і ніхто нічого не може зробити, тому що ти і сам причини своєму стану не знаєш. Здається,все класно, життя іде як по маслу. А чогось не вистачає.
І ти блукаєш по вулиці, в самоті, під дощем. І думаєш,чого?
А потім доходить, його,саме його не вистачає. Того, хто буде поряд, завжди, буде цілувати, кохати, дарувати щастя. А потім ідеш промокла, без макіяжу і зустрічаєш такого самого,як і ти. Погляд і мить. Ти розумієш, ось чого не вистачає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318013
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.02.2012
А знаете, как умирают чувства?
Вы считаете громко, со скандалами, со звуками бьющийся посуды или громко хлопнувшей двери…. Нет. Они умирают беззвучно, под звуки тишины, высыхают с последней каплей на щеке, с последней секундой любимой песни, с последним криком в пустоту, с последней выкуренной сигаретой, с последней чашкой остывшего кофе… Мы даже не успеем понят и уловить тот момент, когда человек тебе становиться не нужным, безразличным, со временем ты забываешь его, время стирает его из твоей памяти.
И при встрече ты даже не скажешь банальное: «Привет». Будто этого человека никогда и не было. Будто ничего вас и не связывало. Вы просто пройдете мимо, не заметив, не вспомнив. И больно не будет. Просто забудешь. Просто забудешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317710
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.02.2012
Ти десь там,далеко,за межею,
А я тут на березі стою.
І себе я називаю вже твоєю.
Ти мій ангел.Я в раю.
Ти так часто десь літаєш.
Крила маєш.Ну а я?
Серденько моє в руках тримаєш.
Ти дорожчий за життя.
І напевно за це щастя,
Я на світі все віддам.
Кров пульсує до зап'ястя
Я та Єва,ти - Адам.
Ми одні в своєму світі,
Відчуваю подих твій.
Сонце сходить у зеніті.
Ти єдиний.Тільки мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Вона йшла по вулиці. Її коротке плаття було наскрізь промоклим. Воно йшла, не помічаючи ні дощу, ні людей, ні машин. Їй вже не було ні холодно, ні боляче. Вона йшла, ледве переплітаючи ноги. Їй було байдуже. І лише одна думка вертілася в її голові : «Все скінчено». Ще вчора, вона тонула в його ніжних обіймах, палких поцілунках. Ще вчора, вона сходила з розуму лише від легенького подиху вітру, що навіював його парфум. А сьогодні все скінчено. Вона йшла повільно. І вже не помічала,що на її ногах була кров, волосся - мокре та розтріпане. А серце…серце ніби зупинилось. Вона не відчувала як воно стукає. Сьогодні він вбив її. Без ножа і без куль, і навіть без слів. Все скінчено. Раз у раз повторюючи цю фразу в голові, вона йшла не зупиняючись. Ішла під проливним дощем. Йшла без сил. Йшла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317106
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Втомилась. Хвороба висмоктала з мене всі сили. Пам'ятаєте книгу про Гаррі Поттера. Там були такі істоти - дементори, вони висмоктували з людини добрі та хороші почуття. Так от хтось і з мене висмоктав. Все стало не милим. Все набридло. Вирішила зайнятись чимось новим. Кажуть, що нове, то давно забуте старе. Так і є. Ще в школі навчилась робити багато речей своїми руками. От думаю пригадаю, як то в'язати. Пригадала. Зв'язала чималий клаптик...нічого так вийшов. Вже збиралась далі продовжувати, як тут мій клубок з ниткою впав і покотився далеко-далеко. Розмотався і став малим.
Сижу змотую той клубок і думаю: " А життя людей так само як цей клубок, має свій початок, і свій кінець. Протягом життя він розмотується, розмотується. Інколи нитки заплутуються, люди теж заплутуються. Інколи зав'язуються вузлики, то наші проблеми. Ми тягнемо і тягнемо їх у різні боки, ще дужче затягуючи їх. А варто лише виділити декілька хвилин часу, щоб просто сісти і спокійно розв'язати той вузлик. Коли у клубка закінчується нитка, життя людини теж закінчується. Бувають і такі випадки, що клубок ще великий, а хтось обрізає нитку і життя людини переривається, не встигнувши розкрутитись.
Буває і таке, що дві різні нитки сплітаються в одну. Це по-людському, називається Кохання. Ви можливо бачили, коли взяти дві нитки і з'єднати в одну, вона стає грубшої і крепшою. Так і життя. Коли ти один, ти беззахисний, всі проблеми тоді здаються не вирішеними, а коли вже двоє, як то кажуть, гори по коліна.
Кожен клубок має своє забарвлення. В когось клубок кольоровий, в когось чорно-білий, звідси й кажуть біла смуга- чорна смуга. Ви запитаєте,а який ж в мене колір? Чесно, різний, змішаний. В нього є і чорні і білі кольори, яскраві і вицвівші під сонцем. Зараз у мене йде смужка бордового. Тому що змішались два кольори: чорний і червоний. Відразу згадались слова з пісні:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба."
Гарні слова. От і домотала я свій клубок. Закінчився клубок- закінчилась історія. Але життя, нестримно полетіло вперед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316768
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Пробач,за те що я пішла.
Пробач і за слова пекельні.
Пробач, я більше не змогла.
Пробач за погляди смертельні.
За вечір той останній ти пробач.
Я боляче тобі робити не хотіла.
Стосунки сліпо я рубала, мов палач,
Для себе істину лиш потім я відкрила.
Так розумію, час вже не вернуть,
Єдиного тебе простити буду,
Мене ти ніби страшний сон забудь,
Сама піду на каторгу до суду.
Пробач, це мій останній лист.
Пробач, мене ти більше не побачиш.
Пробач, руйную я між нами міст.
Пробач, за те, що зараз плачеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316767
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2012
І знову все по колу…знову я сиджу на підлозі біля свічки…знову випалюю маленьке сердечко на руці…с-с-с…пече…ні не рука…цей біль від вогню не зрівняється ні на секунду з тим болем який зараз у мене в душі.
Я закохалась. Вперше, так наївно і так по-дитячому. Одні б сказали: «Це ж прекрасно». Так, але для інших, для мене ні. Вже ні. Я сліпо довірилась серцю…хоча мій розум благав і молив слухати лише його…а я не послухалась…я надіялась, що я нарешті буду щаслива і забуду про всі ті страждання, які були до цього. Але я не можу сказати, що я не була щасливою. Була. Знаєте, я ніколи не могла і подумати, що моє життя так зміниться лише за один місяць. Цей місяць був такий насичений, я ще ніколи не переживала таких емоцій та відчуттів. У ньому було все: сміх і сльози, пристрасть і ніжність, довіра і ревнивість, біль і кохання…Якби мене запитали: «Як би я хотіла прожити цей місяць?». Я б відповіла: « Так само. Я б не змінила нічого».
Кажуть,що кохання не має. Є. Є. І навіть ті люди,що доказують протилежне, знають, що є. Просто воно причинило їм багато болю і вони хочуть забути про його існування. Але кохання існує. Якби його не було, ми б також не існували.
Я скусала губи до крові. Не боляче. І присмак крові вже не бридкий. Біль заглушив все. Я не відчуваю, як б’ється моє серце. Зупинилось? Ні іде…тук-тук-тук…в одну секунду тихо і спокійно, в іншу – вже стрімко і безупинно…
В колонках теж лунає біль. Пісні, ніби кусочки з серця вирвані. І ніби кожна писалась про твоє життя, про твою історію. Я завжди слухаю її одну в такі моменти, дякую їй за те, що коли нікого нема, є вона та її музика.
Вже немає сил, нінащо. Вже не кричу, не б’юсь в істериці. Голосу нема і мови теж. Залишилось лише одне - мовчати. Навіть немає сил, щоб витерти сльози. А вони все стікають по щоках, цей потік не зупинити. Я згадую мамині слова. Вона казала, що не потрібно боятись сліз, сльози-це не слабість. Сльози означають, що ти ще живий і що ти ще можеш щось відчувати. Зі слізьми виходить біль і стає легше. Не на довго, але легше.
У таких емоціях я просиділа весь вечір. Мої очі були вологі і червоні. А щоки - мокрі, ніби я прийшла з вулиці, а там був дощ. Я потихеньку сходила з розуму. Мій світ, який я так довго будувала-рушився. Думки гонилися у моїй голові, туди-сюди. І змінювались зі швидкістю світла. Згодом все перемішалось і вже нічого не було ясно. Світ реальності і світ думок згодом стали одним цілим, і межі вже не було. Вона зникла. Так і я поступово згасала, як та свічка, що стояла на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316451
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Грай, мій маестро, грай. Не зупиняйся!
Ти музикою забираєш з серця біль.
Хай вона лине. Най кудись несеться.
Хай смуток забирає звідусіль.
Я з-заду підійду. Обійму твої плечі.
І тихо так на вушко прошепчу:
Це мій накращий в житті вечір.
І з нотами у небо полечу.
Останній твій акорд. Остання нота сі.
Знесилений. Тебе цілую в скроні.
Ми загубились в просторі, в часі.
Вогнем розжаренні мої долоні.
Я дивлюсь тобі в очі, доторкаюсь уст.
Від щастя вмить підкошуються ноги.
Ми мабудь згоримо у пеклі від розпуст.
Я закриваю очі і засинаю швидко від знемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Осінній ранок вже настав.
Останню пісню я для тебе заспівала.
Жовтневий місяць вже за обрій впав.
Та ніч мене причарувала.
А небо плакало дощем,
Ховаючи від люду мої сльози,
Туман накрив місто плащем,
Зів*яли на вікні червоні рози.
Від світу заховаю смуток свій.
Як завжди натягну веселу маску
І більше не скажу: «Ти мій»
У відповідь вже не відчую ласку.
Вже сонце не дарує нам тепло,
Не зігріває наші душі.
Воно за хмари темні забрело,
Та й душі наші вже не ті,вже інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316315
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2012
Вже більш ніхто ніколи не заграє
На її серці болю ноти.
Вже більш ніхто ніколи не згадає,
Як сиділи в кафе навпроти.
Як погляди зустрілись ненароком.
Він був один й вона була одна.
І як все завертілося потоком
Для них прийшла жаданая весна.
І зустрічі,і квіти,і розмови,
Що так п’янили до опівночі обох,
І ті солодкі ночі мови,
Що так були важливими для двох.
І перший раз палючий поцілунок,
І вперше «Я тебе люблю!»
Для неї він був долі подарунок,
Її любов рівняв до хрусталю.
Можливо,ця історія і казка,
Можливо,це насправді і було,
Та в ній не дано жодної підказки,
Тому фіналу збутись не дано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2012