| Сторінки (6/510): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Оглянись!
Нет,не надо,иди.
Объяснись!
Нет,не стоит,прости.
Уходи!
Там где ты,только зло.
Впереди
Есть любовь и тепло.
Не грусти...
Не вернуть то назад,
Не цвести
Цветнику-мертвый сад.
Не играть,
Притворяясь в любовь,
А бежать,
Чтоб не встретиться вновь.
Ты беги!
Нет дороги назад.
Береги
Только миг,только взгляд.
Вспоминай
Только нашу весну,
Месяц май
И...меня,лишь одну.
16,11,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298218
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2011
Тремтиш,о,квіточко остання,
Пелюстки вітру віддаєш,
Пізнавши радощі кохання,
Останні дні свої живеш.
Всіх полонила твоя врода,
Терпкий і ніжний аромат,
Та невблаганна є природа,
Що кличе холод в тихий сад.
Короткий вік,чарівна квітко,
Не тільки твій,а і людський,
Житття проходить непомітно:
Відцвів,віджив і був такий...
16,11,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011
Люблю за что?Люблю я вопреки,
И здравый смысл давно меня покинул.
И серце занемело от тоски...
Где ты сейчас?Живой,а может сгинул?
Я не зову и даже не ищу,
Живу на свете,потому,что надо.
Нет,я не ною,даже не ропщу.
Ты не моя бесценная награда.
Я отдала тебя,как будто приз,
Себе самой чтоб не казаться слабой.
Не закричу,не попрошу"Вернись!",
А потому,что не умею падать.
17,11,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297918
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2011
Я вільна,як саме життя,
Бо враз обрала забуття,
І ти для мене просто вмер
І...чудо,щастя є тепер,
А пам'ять все забула вже,
Старі чуття не береже,
Вказало серце новий шлях,
Де є усмішка на вустах,
Де сонце світить яскравіше
І на душі чомусь тепліше,
Я знаю,що свобода ця
Приносить спокій у життя...
25,09,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2011
Тебе ніколи не було,
Це вітер пролітав поблизу,
Бо не відчула я тепло,
А хтось лиш холодом пронизав.
Тебе ніколи не було,
Була моя нестримна мрія,
Щоб новим шляхом понесло...
Та марна,видно,та надія.
Лети,холодний вітерець,
Лети від мене,не вертайся,
Тепло потрібне для сердець,
Його не дав,тепер не кайся.
Лети,ти вільний і не мій,
Тебе на волю відпускаю,
Вже не плекаючи надій,
Бо я з тобою замерзаю.
26,10,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2011
Ти мене любиш,о,Боже!
Ти в мене віриш тоді,
Коли не бачу хороше,
Зовсім не бачу в собі.
Сила-в молитві до тебе,
Воля-в жазі до життя,
В тому,що бачимо небо,
Навіть коли забуття.
Віра-це вже небуденне
В серці палкім,без брехні,
Хоч і життя це стражденне
І не кориться мені.
Я тобі буду молитись,
Бо це-єдиний зв'язок,
Щоби на долю не злитись
І свій відважувать крок.
Боже,ти чуєш молитву!
Так,ти нас бачиш,людей
І шлях нам вказуєш світлий,
Без помилок і страстей.
04,12,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2011
Хто сказав,що це була любов?
Не любов-жага нового тіла.
Що з того,що закипіла кров?
Серце тебе зовсім не хотіло.
Розум геть прогнав дурні думки
І прийшла гармонія і згода.
Хоч ручай життя вже не стрімкий,
Та миліш його погідна врода.
Хто сказав,що це була любов?
Хто сказав,що почуття навічно?
То чому душа у вирій рветься знов,
А тебе вважає тогорічним?
21,02,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2011
Червона калина гілки опустила.
За що вона бідна усіх прогнівила?
За те,що гарніша,ніж інші дерева,
За те,що у лісі вона королева.
Була та калина дівчиною гарна,
Любила,сердешна,покинута стала.
Не їла,не спала,як мара ходила,
Калиною стала,гілки опустила,
І хто не проходить,скубне її віти,
Бо так,видно,гарній на світі цім жити.
Краса-це спокуса,краса-це загроза,
Стоїть,розпустивши калинові коси.
Є кожному діло і кожному заздрість,
Хоч мить скористати,немов свою власність.
Краса калинова усім ріже очі,
Та жаль,лише щастя їй дати не хоче.
18,02,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
Дрібненька січка за вікном
Легенько трусить снігом ніжно.
Дерева сплять зимовим сном,
Кущі заснули білосніжні.
Пройде зими чарівний сон,
Пробудить всіх весняний вітер.
Зашелестять дерева знов
І рясно їх розквітнуть віти.
Засиніє небес блакить,
Пташки повернуться додому
І знову пісня забринить,
Така чудесна і знайома.
Малий співучий соловей,
Як диригент свого оркестру,
Нам принесе потік пісень
І буде прославляти весну.
І кожна пташечка дрібна
Підхопить пісню солов'їну
І не повернеться зима,
В краї мерзлот вона полине.
Весна пробудить все живе
І нам натхнення подарує.
Доки співає соловей,
Серця любов"ю зачарує.
22,02,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2011
У далекій Україні,
У містечку Рогатині
Проживала там дівчина,
Її врода була дивна:
Очі мала сині-сині,
Як волошки в Рогатині.
Погляд тих очей прекрасних
Був неначе небо ясне.
Довгі коси кучеряві,
Рудуваті та яскраві.
По траві ходила боса,
Розпустивши дивні коси.
У батьків була одна
І улюблена вона.
Їй весілля готували
Та придане відкладали.
Перед днем весілля Насті
Хтось із подруг на нещастя
Запросив стару циганку,
Погадати наостанку.
Та карга поворожила,
Коли дівчину узріла:
Два весілля їй одній,
Довгий путь і край чужий.
Збиті ніжки у дорозі,
Майже смерть і тихі сльози.
Потім щастя і багатство
Й невідоме досі царство.
Вже зодягнена Настуня
В білосніжну гарну сукню.
Черевички дорогі
Їй прийшлися до ноги.
Гості в церкву поспішають,
Але хтось їх сповіщає,
Що вже турки на дорозі.
Гості всі біжать в тривозі.
Всі мерщій порозбігались,
А Настусенька осталась,
Бідна втратила свідомість
І прокинулась...в полоні.
Роздивилася кругом-
Дикий турок з батогом,
Б'є її подругу милу.
Голову піднять несила.
Заступитись небезпечно
І,напевне,недоречно,
Їх багато,ворогів
І так тяжко встати їй.
Плаття шлюбне розірване,
Черевички розкидані.
Дивно ,що її везуть
Богу дяка ,за красу.
Ті лихії бусурмани
Довго Настю розглядали
Й зрозуміли,що везуть
Те,за що скарби дають.
Гнали й гнали шляхом битим,
Чорним шляхом,кров'ю вкритим
Бідних бранок й парубків
І не кожен вижив з них.
Хто пройшов страшну"тресуру",
Той навік нажив зажуру
І відчув себе рабом
У тих нелюдів, скотом.
Ось уже дійшли до моря,
Змили бруд,пішла торговля.
Повели їх на базар,
Ледве цей живий товар.
Чоловіків продавали
Як скотину на базарі,
А жінок-кого куди,
Це залежить від краси.
Настя змучена була,
Вся побита і худа.
Лиш зостались очі сині,
Як волошки в Рогатині.
Продали нашу попівну
Та віддали в школу дивну
Де навчали,що робить,
Щоб мужчині догодить.
Як побачиш молодого,
Опускати очі долу.
Як старий запав на тебе,
То нескромною буть треба.
Хто з дівчат погано вчився
І не так,як слід, дивився,
То жорстоко був побитий
У тій школі знаменитій.
Наша бідна українка
Розуміла,що всерівно
Треба долі покоритись,
Помолиться й не журитись.
Прийшов день,коли Настуня
Знов рум'яна і гарнюня
Стала,наче в мами й тата.
Треба везти ,продавати.
Продали...Привезли прямо
У палати до султана.
Там вона служниця стала
Одаліски Сулеймана.
Швидко звикла до гарему,
Плач не плач-усе даремно.
В Україну не втечеш,
Треба жить, де вже живеш.
В один вечір одаліска
Їй сказала досить різко:
"Приготуй мене,вдягни,
Сама вийди й пропади,
Бо до мене йде султан,
Мій коханий Сулейман!
І не смій коли й захочеш
Піднімать на нього очі!"
Одягла її Настуня.
Одаліска вже красуня,
Вся у пахощах і шатах,
Горда і така пихата.
Наша бранка у куточку
Вишива собі сорочку.
На поріг ступив господар.
Впевнений у нього погляд,
Зріст високий,стан стрункий.
Він ще зовсім молодий.
Серце стукає дівоче...
Підняла Настуня очі.
Подивився...Очі сині
Його геть заворожили.
Не пішов до одаліски,
Став ,мов вкопаний,на місці.
Запитав:"Ти хто така?"
"Я служниця лиш твоя."
Вийшов він із цих покоїв,
Сам не знавши,що накоїв.
Господиня як змія
Налетіла:"Фурія!
Нащо очі підіймала?
Я тобі про що казала?!"
Та не встигла покарати,
Звуть служницю у палати,
До великого султана-
В око впала Сулейману.
Привели в покої дивні
Те дівча,і очі сині
Перелякано дивились
На таку велику милість.
Сулейман сидів на ліжку,
Усміхнувся тільки трішки,
Обійняв він стан дівочий,
Пояснив,чого він хоче.
Наша бранка запручалась,
Як тигриця виривалась.
Здивувала цим його,
Ще такого не було.
Кожна жінка так хотіла
Побувать в його обіймах.
Ну ,а ця?Ну й дивина:
І не наша,і чудна.
Запитав:"Чого ти так?
Нема виходу,ніяк!
Я хазяїн,покорися!
Треба тут тобі змириться!"
А вона лише сказала:
"Я раба і я пропала!
Покорюся і змирюся,
І рабою залишуся.
Ти Великий і ти мужній,
Заслужив на слово дружнє
І на справжнє почуття,
А насилля-це ганьба!
Хочеш тіло-бери тіло,
А душа моя несміла
Хай залишиться мені,
Як і всі думки сумні."
Довго-довго він дивився,
Потім якось зажурився
І Настуню відпустив,
Захотів побуть один.
Повели попівну слуги,
Не в кімнату для прислуги,
А в її покої пишні,
Бо від Сулеймана вийшла.
Розкіш,дорогі парфуми,
Діадеми,різні сукні,
Все найкраще в неї є,
Все Настунечко твоє.
Як їй заздрив весь гарем.
Стали звать її Хурем,
Сонцесяйна Роксолана-
Їй тепер хвала і шана!
Довго думав Сулейман,
Бо такого він не знав,
Щоби серденько боліло
І душа когось хотіла.
На прогулянки ходив
Разом з бранкою,бо млів,
Щоб вона прихильна стала
Та скоріш коран прийняла.
Бо ті сині ніжні очі
Йому снилися щоночі.
Тож нехай буде дружина
Тая дівчина невинна.
Прийняла коран,і скоро
Закрутилось все навколо
І весілля грали пишне-
За султана Настя вийшла.
Йшли роки,родились діти,
Добре у любові жити.
Зовсім бідний хан пропав,
Українку ж покохав!
Всім Настуня керувала,
І закони видавала
І дітей своїх хрестила.
(Так ,як віра наша вчила.)
Бідним бранцям помагала
І мечеті будувала,
Все робила ,що хотіла-
Серцем мужа володіла.
Це-історія є наша,
Жінка-українка-краща.
Її велич й духу сила
Ціле царство покорила.
05,02,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2011