| Сторінки (6/519): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Розповідь-байка про те, як панували, здобували, перемагали, планували, будували, , і згодом все змарнували.
Минуле, сьогодення, майбутнє.
Розповідь із трьох частин в діях.
Частина друга.
Вступне слово ( роздуми).
Там, де течуть річки бурхливі,
Там, де від снігу гори сиві,
Карпатські соснові ліса,
Понад долинами звиса,
Де річки Чорна й Біла Тиса
З каньйонів з пагорбів спада…
Це краю рідного краса
Мене назавжди зчарувала,
До себе в гості позвала,
До мене в серце завітала.
Там, де в долині замело
Все хуртовиною село,
А ми малі, хлопці й дівчата
Вже посідали на санчата
І з гірки ковзалися у низ.
Гуртом ялинку наряджали,
Колядки Різдвяні співали,
По хатах йшли, колядували,
І я там жив і я там ріс.
І рідним край цей називали.
А в літку, пам’ятаю, досі,
Пасли корів на лузі босі.
І пам’ятаю рівчачок,
Де рибку вудив на гачок.
Повітря чисте і духмяне
Я груддю жадібно вдихав,
І промінь сонця зігрівав
Мене, мою сім’ю, домівку.
Спекотні дні були у літку
Я любим край цей називав.
За хлівом в яблуневий сад,
Завжди, по яблучка смачненькі
Любив ходити і був рад.
Його колись мій дід старенький
Садовив, та вже доглядав.
Під яблунькою той маленькою
Дідусь на травці спочивав.
Я рідним край цей називав,
Де, колись мати нам співала
Про дивний і чудовий гай,
Дитинку в люльці колихала,
Казки свої розповідала,
А потім нас завжди повчала
Любити й берегти цей край.
Любити рідну Україну
І берегти від ворогів.
- “Бо що ж це буде, коли згину
І не народжу їй синів,
Котрі б як неньку боронили
Від лиха і тяжких часів”.
А мати вже немає сили.
Моліться у Бога за синів.
Ми пам’ятаємо по весні,
Які співали всі пісні:
Про велич рідної країни,
Про дивний і багатий край,
Омріяний поетом рай.
А зараз що, одні руїни.
І не залишилось у спадок
Нічого бідним діточкам
І землю навіть відбирають
Новітні ксьондзи по містам.
Скуповують її за безцінь,
Щоб збагатитися собі.
Звичайні ж люди вже тримають
Останні крихти у торбі.
Чомусь, чим ближче до зими,
Мов відусюди грім грими.
Завжди ті ж самі голоси:
Той вкрав, той вбив, хтось дав хабар,
А там вже новий господар,
140 га землі у дар,
Державної собі забрав.
На лаврах слави спочиває.
Невже ж він і не уявляє
Народ, як може виживає
І вже від відчаю хапає,
Каміння,вила і списи.
Прости нам Господи й Спаси!
Когось зганьбили, посадили,
Нізащо, начебто накрав,
А чи в нас вистачить довіри
До тих, хто втричі більше крав?
Я знав той край де люди сильні,
Так само, як і ми живуть
І працездатні, горді й вільні
Той край Донбас усі зовуть.
Вугільний комплекс промисловий
Металургійний, переробний,
Ще за часів Радянських був
І слави довгої здобув.
І там жили щасливі люди,
Чи металург ти, чи шахтар.
Гриміла слава відусюди, -
Стаханівський потужний удар.
І поступово розквітали
Міста славетні, - наш Донецьк,
І славним був Луганськ, Алчевськ,
Але вже скоро занепали,
Бо безсоромно розкрадали
Трьох поколінь всі надбання.
Усі ті ксьондзи повставали
Вже, як не прикро, у руля.
Від болю стогне вже земля.
І стогнуть люди від свавілля.
Ця влада, як та дика тля
Зжирає все здорове зілля.
А шахтарі завжди робили,
Здоров’я віддавали й сили
Прогодувати вже могли
Свої і сім’ї і родини.
А зараз горе, наче грім
Гримить, заходить в кожен дім.
Чому ж ті шахти збанкрутіли?,
Чому ті люди так збідніли?
Спитайте правлячих вождів.
І не впізнати вільну, сильну
Щасливу й житню Україну.
І все, чомусь не до пуття,
І стало дихати ледь-ледь.
Їде війна не на життя
Їде війна на смерть.
Останній незаангажований журналіст.
- Там де хатинки височіють
Бідняцькі п’ятиповерхові.
Паркани с цегли уверх сторчать
Неначе мури іграшкові.
Князьки сучасні там живуть, -
Еліта нашого суспільства.
Не дують у вус і спин не гнуть,
Вважають, що вони несуть
Добро і місію корисну.
Але яка з них люди користь?
Не відповість і те дитя.
Народжується в муках совість,
А наші муки їх життя.
- Всі балакучі, як ніколи,
Але ж не знають рідній мови,
І тараторять повсякчас.
Для когось там важливі бджоли,
Для деяких важливий газ.
Для інших персональний бізнес
Найважливіше понад все,
І щоб та справа розквітала
Закон свій в Раду принесе.
Його протягнуть і ухвалять
“Коліціанти” без вагань.
Як би ж то б все, що вони роблять
Було б для добрих сподівань.
Смердять, мов таргани в коробці,
державні, штучні “держслужбовці”.
Номенклатурні партократи,
їм би найбільш шматок урвати,
І переймаються лиш тим,
під кого б це лягти чи стати,
аби бодай не прогадати.
Народ наш дивлячись на це
Ховає у штанцях яйце.
Сверблять у роті міцні мати…
Шановне панство - демократи
Не варто ж так з народом грати,
Бо всі ви, як оті примати
Повільно губите лице.
- І ще б хотілось побажати
Всій чинній і колишній владі
Хто при званнях і на посаді
Негайно припинить цькувати
Многостраждальний свій народ.
Ще зупинитися не пізно
Вже де ні де лунає грізно
Народу справедливий гнів.
Повипускайте політв’язнів.
В СИЗО тортури припинить.
І оборудки свої грязні
І розкрадання зупинить.
Свободу не забороняйте
І не порушуйте права,
І шкоди більше не вчиняйте,
Відповідайте за слова.
Відповідайте теж за вчинки
Доволі крали й кришували
Про ваші статки і будинки
Байки і казки поскладали.
- Ось Конча-Заспа мальовнича,
Культурний центр можновладців
Життєвий простір депутатів
Знайомі нам усім обличчя.
А тут хатинки всіх хто зветься віце.
Ось мазанки всіх тих, хто “дабл єкс”.
Не гірше Канн життя, більш менш, як в Нице.
І кожен з них поважний дуже кекс.
- Ось там палац, а тут будівля,
За лісом темним майорить.
Славетний Замок Межигір’я
Яскравим сонечком блищить.
Мисливській домик, голуб’ятник
Причал річковий і гольф клуб.
Це вам не дворик, де курятник
І не якісь рибальський зруб.
Кілометровий тротуарчик
Вздовж нього квіти і кущі
І вертолітний ось майданчик
Від нас сховався в комиші.
Все тут шикарно виглядає
І як то кажуть від душі.
Хазяїн тут відпочиває
Від тяжких справ у цій глуши.
Від президентських резиденцій
Вже дивувань не має меж
Його везе завжди кортеж
Бо має більше преференцій.
Землі господар всій. А вже ж.
Спитаймо, як народ живеш?
(Чи то вже ледве виживаєш).
Себе обранцем ти вважаєш
І нашу кров повільно п’єш.
- Як завжди влада робить рило,
І каже, що їм надважливий
Достатній рівень соціальний,
Економічний, ідеальний,
Закон прийняти, чи бюджет.
Але все це лише сюжет,
Театр масок, “шоуменів”,
І клоунад цих маскарад
Повинні ми терпіть на сцені.
Бо їм потрібен цей парад
Зібрати свій ЕЛЕКТОРАТ.
- І ось настав час дискусійний
Зібрались в залі у сесійній
Всі депутати різних фракцій,
А з ними важний, як Горацій
Літвін всіх в залі привітав
І крісло “спікерське” зайняв,
Яке не встигло охолонуть,
(До нього Яценюк сидів.
Відбув свій строк і полетів
В відпустку аж на тридцять днів).
А справи, невідкладні, тонуть
У прірві різнобарвних криз.
Та щоб уникнуть цей сюрприз
Їм треба встигнуть щось зробити,
Щоб було краще людям жити.
Пообіцяти, надурити.
Покращити життя сьогодні.
А де у цих словах народ?
Ця обіцянка для господ,
Які, як завжди, красти годні.
- Яка зневага до народу?
Терпіти мусимо підлоту.
Цинічно дуже виглядає
Парламент, президент, кабмін
Вони всі, як та вовча зграя.
Від них дарма чикати змін.
Немає більше сил і волі
Знущання знову ці терпіти.
Ми всі, мов кинуті ті діти
Шукаємо людської долі.
Пора висловлювати незгоду
На страйк піти всьому народу.
Тоді і рішення державні
Ухвалювати дуже справні.
Швиденько, не втрачають часу,
Прийнять реформи, всі і зразу.
В пакеті, в роздріб, ліпше оптом,
Бо переважно роблять ротом.
Тяжка, до болю в спині праця
Верховній Ради “депутатця”.
І все ж цікаво всім нам знати,
Що роблять наші депутати?
Там у сесійній залі Ради.
Спікер ВР Літвін.
- Починаємо дебати
Прошу сісти депутати.
- Досить там вам грати в карти
Ми в ефірі це ж не жарти.
- Так прошу голосувати.
- Хто за те щоби прийняти
на наступний рік бюджет.
Бо якщо його не схвалиш
то зламають нам хребет.
І щоб нам усунуть прірву
Соціальних потрясінь.
Мусимо боятись гніву
І ховатися у тінь.
Якщо збільшимо податки
Нам народ це не простить
І поставить скрізь палатки
І в палатках буде жить.
Щоби це не допустити
І не дратувать народ
Треба все ж такі рішити
Що йому покласти у рот.
- Люди добрі що я бачу
Хто там по трибунах скаче.
- Депутат шановний Заєць
Заховай середній палець.
Досить по столам стрибати
Ви ж народні депутати.
- Все те ж саме кожен рік
Трясці мати вас у бік.
Що в проході заднім стали,
Заходіть вже ж ви до зали.
- Комуністи, де Царьков?
Знов в відрядження у Львов?
- Депутате Шаповал
Гуркіт ваш мене дістав.
- Ви ж Сухий не на параді
Тиша у Верховній Раді.
Дуже прагнемо єднання,
Але це якесь знущання.
- Депутате Волинець
Уривається ж терпець.
- Чечетов куди прямуєш?
Під такий шалений свист
Знов сьогодні диригуєш
Дав би я тобі під хвіст.
- Кирилюк я прошу сісти
Це не БЮТ а комуністи.
Вчора щось у них жбурляли.
Наче мавпа з переляку.
І образливо вищали
комуністів на гіляку!
- Ми так само їх вітали
З новорічними святами.
З професійній точки зору,
Це не привід до пошани.
- Як не соромно всім вам
Як ті діти, стид і срам.
- Депутати з регіонів
Не чапайте цих ізгоїв .
Так, вони є переможці
Ну а ви, як дьоготь у ложці.
Все, що прагнемо надбати
За останні всі роки
Згодні будь-що змарнувати.
Як скажені ті вовки.
Завжди рветеся до влади,
як жахливий бультер’єр.
Свою жертву покусати
Дуже прагне ваш прем’єр.
Сумно, гірко, розумію,
Коаліція без вас.
Але ж треба якусь мрію
Мати завжди, повсякчас.
Може слід старих традицій
Заважає увійти
Вам до інших коаліцій,
Чи то с партії піти.
Але так народ вважає,
як ви б цього не хотіли.
На країну працювати
Треба мати справжні сили.
- І народу слугувати,
це ж не дурня вам гулять,
і не кнопки натискати,
вибачайте вашу мать.
- Так, розсілись по містам,
Знов по фракціях спита.
Хто тут хоче взяти слово,
зачитати нам з листа.
Щось важливе й актуальне.
Потребуємо ми змін.
Про імпічмент не реально
тож давайте ж про Кабмін.
- Тільки так, не треба спорів
бійок, лайок і образ.
Депутати з регіонів
Я прошу в останній раз.
- І тому по суті, стисло
говоріть у мікрофон.
Все , я всівся в своє крісло,
Чи точніш сказать у трон.
Кириленко бере слово
- До Країні завітала
Криза хижа, хай їй грець.
Щоб вона нас не здолала
Щоб не був нам всім кінець
Треба хлопці щось робити
І шукати варіант,
Як закони ухвалити,
Щоб їх підписав гарант.
Літвін.
- По країні ходить криза
А у нас, звиняйте, “шиза”.
Щоб не був нам всім «кір дик»
Нам потрібен рятівник.
Тільки справжній, вірний, зручний
Ні не Ющенко, ні Кучми.
Цих не треба сентиментів,
Досить з нас експериментів.
Ті стояли у руля
Вийшла, вибачте, дурня.
Перший був не дуже гарний
Вів режим авторитарний.
Владу міцно той тримав
Все до рук своїх прибрав.
Вдячний був і журналістам,
Демократам, комуністам.
Всіх тримав він на цепку,
Ввів цензуру теж жорстку.
Вів політику стабільну,
Врівноважену, спокійну.
Все ж свого такі домігся,
З москалями не сварився.
Але все ж такі попався
Наш Данілич на гачок.
Раптом, в ранці, він дізнався,
Що на плівку записався.
Ну а потім розібрався,
Це ж був Коля козачок
- Так що, бажано, змістовна
Доповідь у мікрофона.
Зараз буде інша мова,
Янукович бере слово.
Бурні аплодисменти з лівого боку зали ВР
Янукович бере листочка.
- Щоб нам тут не нудьгувати,
Маю я таку пораду.
Цю злочинну, хибну владу
Під три чорта треба гнати.
- Скільки ж треба ще терпіти
Ці знущання і терор.
По поняттях краще жити
Ось підтвердить прокурор.
Ми вже ш вас попереджали,
І просили, і лякали.
Не доводить до добра
Помаранчева ця гра.
Коли я бував прем’єром
Гарним слідував манерам.
Я не кого не образив
І не скривдив, і не зрадив.
Кожен день, як справжня битва,
Що неділя то молитва.
Взагалі то інтерв’ю
Я завжди в церквах даю.
Кажуть віруючи люди
Попадають до раю.
Кожна скаже вам родина,
Надто набожна людина.
Ну а Я, як господар
Віддавав себе у дар:
Все, і розум свій і сили,
Щоби краще люди жили.
І покращити життя
Вже сьогодні годен я.
Ну а зараз час тяжкий
І збитковий, і важкий
Олігарх ти, чи політик
Криза виклик не легкий.
Довели всіх нас до кризи
Помаранчеві вожді
І гризуться, як ті криси.
Не знайти людської риси
Як завадить цій біді.
А коли нема що їсти,
Згодні кого-небудь згризти.
Вже Данілича дістали,
Кажуть - злісний дармоїд.
Та при ньому менше ж крали.
Ось підтвердить мій сусід.
По закінченню додам
Влади я їм не віддам.
Досить з люду рвати жили,
У такі часи важки
Чи не підуть вже на мило
Всі з Майдану ватажки.
Юля тягне руку, щоб відповісти.
- З хитрою посмішкою лисиці, Юля у новій спідниці, знов щось палко обіцяє, опонентам закидає, щось про зраду ідеалів, та й про втрату власних балів.
- Слово надається Юлії Володимирівні.
ТІГРЮля
- Рятувати Україну
Треба ж мати розум й силу.
Постать щоб була помітна
Життєрадісна, привітна.
Не байдужа до людини,
Не ховалась щоб за спини.
До людських проблем чутлива
Ї на зовнішність красива.
А у вас де знайдеш сили,
Тільки здатні рвати жили.
А від ваших всіх погроз
Краще прітиме навоз.
Щоб в Країні керувати
Треба ж клепку якусь мати,
А коли її не маєш
Завжди дрова «наломаешь».
Теж господар об’явився,
Ти хоч у дзеркало дивився.
Робить з себе ангеля
Наче крихке немовля.
А по суті якщо чесно
То свиня – завжди свиня.
Скільки б бруду вам не лити
Мій ПРОРИВ не зупинити,
Бо я проти ворожнеч.
Тож давай, сховаємо меч.
Якщо спільно працювати
Будеш користь з цього мати.
Наші сили об’єднати
Згодні будуть депутати.
Взагалі, скажу відверто,
Якщо ви є джентльмен,
Слабку жінку у президенти
Ти пропустиш без проблем.
Покажи свою прихильність,
Небайдужість до жінок
Жінка, це – завжди стабільність,
Без проблем і помилок.
Жінка, це – бетонна стінка
В доленосний час завдань
Всіх врятує справжня жінка
Це кажу без коливань.
Тому я прийняти гідна
Виклик долі найтяжкий
Україно моя рідна
Я твій захисник палкий!
Ось мої вам аргументи
Щоби йти у президенти.
- Яник не витримує і відповідає по суті.
- Ой не варто ображати
Особисто теж мене,
Раджу вам з вогнем не грати
Треба ж совість якусь мати
Так мене критикувати.
Зачекай дорвусь до влади
Посаджу всіх вас за грати.
Буду нищіти, карати.
Все ж так просто не минеться
Відчуваю кров проллється.
Ось я стану президентом
Доберусь до того “МЕНТА”.
Юльці відірву косу,
зіпсую її красу.
Ну, а у того банкіра
Засвербить на сраці шкіра.
Всіх тих званих кумовей
Хто грузин, хто там єврей
В еміграцію відправлю
У Лукянівськє СІЗО
Там їм буде веселей.
Як то кажуть рік за сто.
Я порядок наведу,
Всіх до тями приведу.
Тільки хай народ доручить
Мені в руки булаву.
Я стипендії підніму,
Збільшу у двічі зарплатню.
Серцем я до праці лину
Прагну неї аж кричу.
Я врятую цю країну
Буде люди все як слід.
І утерши з лоба піт
Я залишу заповіт.
Ні не вам. Своєму сину
Щоби врятувати світ.
Хрест цей покладу на спину
І сумлінно пронесу,
Якщо раптом не загину
В боротьбі за булаву.
Депутат Лукянов бере слово.
- «Словоблудіем» займатись,
Це ж як з жінкою кохатись.
Це щось інше, більш духовне
Емоційне, страсне, повне.
Тому влада й депутати
Люблять шоу і дебати.
Тому їх не відірвати
Від трибун, де він один,
Щось важливе нам втирати
Може декілька годин.
Економіки проблеми,
Тематичні, гарні схеми,
Подолання вічних криз.
Балачки до вуха гарні,
Але всі старання марні,
Коли наш не рушить віз.
«Незаангажований тележурналіст»
- Схоже, що тут усі не в дусі,
Наче ті старі бабусі,
Лають за дрібну поправку,
До якогось там закону.
Інших прагнуть у відставку,
Щоб стягнуть собі корону.
Веселуха, ще й така,
Засвербіла аж рука.
Їм почубитись кортить
А народ в ночі не спить.
Все чекають бідні люди,
Коли ж краще жити буде
Наш простий громадянин?
В Україні, як не сумно
Не знайти на це причин.
Марно теж чикати змін,
Вихід тільки є один
Заспівати разом гімн.
А якщо не допоможе
Взяти щось на вили схоже
І всі разом під кабмін.
Самосуду, ні не буде
Ми ж всі виховані люди.
Буде люд пікетувати
Цю будівлю до тих пір
Поки наші депутати
Не зречуться всі від влади,
А як ні?
Всіх у сортир.
- Хтось біжить до мікрофона. Знов хтось хоче взяти слово.
Спікер Верховної Ради Літвін
- Слово зараз надається…
Чи мені таки здається…
Це вже верхи бере втома
Все, останній і до дому.
Так, скоріше і змістовно,
Бо регламент не гумовий.
Кириленко біжить з гучною та провокаційною заявою до мікрофона.
- Наламали вже ж ми дрова,
Звісно, про що йде ця мова.
Кланів двох олігархічних
Злісна і ганебна змова.
В кулуарах домовлятись,
Це вам не ляльками гратись.
Прикро, що такий курйоз
Доведе людей до сльоз.
Демократія в країні
Під загрозою, на зриві.
Як ніколи нам важливі
Суто політичні зміни.
Я про фракції мовчу,
Теж розвели саранчу.
З фракції у фракцію стрибають
Наче дурні до схочу.
Всі обурені цім фактом
Криють люди міцним матом
Змову БЮТ і Регіони,
А невдовзі перегони.
Справжніх, чесних конкурентів
Намагаються прибрати
І без зайвих сентиментів
Владу всю узурпувати.
Аж раптом втручається Ганна Герман депутат від Регіонів і як справжня заряджена гармата вистрілює.
- Це припущення, де ж факти?
Та нема, про що й казати.
На Майдані, пам’ятаю,
Ви збивалися у зграю.
Щось там дике ви кричали,
Потім довго обіцяли
У мить покращити життя.
Ми вас всіх попереджали.
Ви ж уваги не звертали.
Все пішло у небуття.
Пам’ятаю, рано в ранці
Танцювали дикі танці
Для гостей американців.
Гімни, прапори, стрічки
Плачуть баби, старички.
Привітання переможців,
Поцілунки, квіточки.
Помаранчеві хустинки
В’яжуть дружно на домівки.
А «секюріті» качки
Грають жваво в козачки.
І Грін бджоли теж співали
Пісні різні тра-ля-ля.
Всю Європу здивувала
Помаранчева гульня.
На весь світ таке весілля,
Наче з дикого Трипілля
Вийшли з вогниками в ліс,
Вполювати диких кіз.
Сплинув час і ейфорія,
Як та нездійснена мрія
Всіх почала залишати,
Бо по факту, ця подія
Була теж невдалим жартом.
Так, здобули перемогу
Потім що, ні у зуб, ні в ногу.
Гучно почали сваритись
За дрібні посади гризтись.
Юльку наче вітром здуло
Вранці к Путіну махнула.
Ну а президент країни
До Тбілісі на гостини.
Люди у дома їх не бачать,
Бо вони, як мавпи скачуть
По країнах всього світу
Нанести комусь візиту.
Той на доповідь у Давос,
Де довів усіх до сльоз.
Роздавав там всім стрічки,
Помаранчеві значки.
Доповів усім красиво
Про економічне диво,
Але ж він не має впливу,
Тому й вийшло якось криво.
Дав догану опонентам,
Вдячний був аплодисментам.
Ну а Юля наче в приймах,
Знов у Путіна в обіймах.
Дала свою царську згоду
На ту газову угоду.
У мить без глуму і без гама
Посередників прибрала.
Мабуть вирішала та
Грітись буде біднота.
Вся від куражу козирся
Наша газова цариця.
Та хіба ж вона не знає,
Низки ціни рівні міфам.
Україна замерзає
Завдяки таким тарифам.
Юля Володимирівна відповідає спочатку стримано, але потім помітно роздратовано.
- Більш нічого крім образи
ви не здатні.
- От зарази.
Заздрість у вас одна кипить,
Вам би мене зачепить.
Ваша злісна справа марна,
мій ПРОРИВ не зупинить.
І Азаров теж не спить,
як той сич завжди сичить.
Щоб була у нас стабільність
скрізь шукаю я прихильність.
Все йому не до вподоб,
бо він є, звиняйте, жлоб.
Кожен день зі шкіри лізу,
щоб здолати кляту кризу.
Ось і позику взяла,
ну а він мені, - мала.
Вверх та у низ, як та бджола
літаю по всій Європі.
Тут і там на автостопі,
де ж я тільки не була.
Він як банний лист на жо-пі
критикує гарний зад,
що й казати гад є гад.
Тому я свої прибутки
вам ніколи не віддам.
Красти всі мої здобутки
сором всім чоловікам.
Несподівано для присутніх у ВР, в цю світську і палку розмову двох дуже видатних і розумних жінок сучасності втручається містер
Н. Шуфвіч, і каже.
- Хоч яка б ти не була
помаранчева бджола,
чи то вже біло-сердечна,
ти вже бджілка загула.
Ще у минулий рік у грудні,
Ви були найгірші трутні
В Україні най-відомі,
Але більше не впливові.
І тепер всі ваші бджоли
Вас підозрюють у змові.
І ховатися за пліт
Тому Ющенку не слід.
Соц. запитання останні
Про це свідчать, одностайні,
Він є перший дармоїд.
І, як то кажучи за вуса
Його люди притягнуть.
Хоч, чи ні, зректися мусить
Бо ці бджоли не гудуть.
Хай хапаються за піст,
Хай танцюють до не схочу.
Це був ваш останній твіст,
Я серйозно це пророчу.
Юлія Володимирівна дуже роздратовано відповідає.
- Вам би тільки всіх ганьбити,
Щоб нічого не робити.
Знаю всі я ваші штучки,
Ви ж суцільні білоручки.
Ну а я працюю плідно
Бо Украйна мати рідна.
Ну а вам би тільки жерти,
Щоби з голоду не вмерти.
Хоч мені буває важко
Дні настали не легкі,
Там де є на столі пляшка
Завжди є чоловіки.
Бо так склалося від віка
Керувати здатна жінка
Ну а ви чоловіки
Дуже падкі на плітки.
Наче та базарна баба
Язиками лаба-лаба.
Тому те, що ви сказали
Мою гідність зачепило
Вибачень мені замало,
мушу вам набити рило…
Опозиційний міністр фінансів Азаров
втрутився у бесіду цих двох мега політиків і дуже влучно зауважив.
- Хоть собой ты не дурна,
Но сказать хочу не лестно,
Как премьер не интересна
И стране ты не нужна.
Так что если хочешь честно
Ты моё подсела место.
От тебя уже болит
Геморрой и гайморит
Обострился вот недавно
Даже было простатит.
Хоть и ноша не легка
И сочувствую слегка,
Но прошу, подай в отставку
Пожалей же старика.
Аж раптом, ледве стримуючи себе пан Турчинов викрикує із-за широкої спини Юлії такі слова повні обурення і нетерпимості.
- Хоч вставайте ви у стінку,
Хоч блокуйте мікрофон,
Ображати бідну жінку
Це ж не поважать закон.
Майте сором чи то совість
Зауважу я натомість,
Але більше я не дам
Ображати світських дам.
З нею можна домовлятись
Без емоцій і погроз.
Гріх на неї ображатись,
Це не натік, це ж прогноз.
І розплющить свої очі,
Бо не бачити, це ж жах,
Як вона і дні і ночі
Врятувати всіх нас хоче,
Аж зриває врешті дах.
Тому я скажу відверто,
Я, команда і прем’єр -
Є най драматична жертва,
Я підкреслю, від тепер.
Юля залишилась задоволеною таким
гарним захистом її гідності і з високо піднятою головою покидає залу ВР, а за нею ідуть пан Турчинов і уся тусня; світа міністрів теж вистрибують із зали ВР за нею регіонал пан Чечетов, як головний
арбітр партії з нахабною посмішкою на лиці каже такі зухвалі слова всім хто залишає залу ВР.
- Ой, дивіться, повтікали
Наче зайці всі із зали.
Демократії творці,
Самозванці і борці,
За свободи ідеали.
Ми ж до себе вас не звали,
Доморощені ссавці,
Демагогії митці.
Хай готують собі цвяхи,
Узурпатори невдахи,
І покажемо вашій мати,
Як нас треба поважати.
Вся партія Регіонів здіймає ґвалт і всі
йдуть до спікера і блокують трибуну з вимогою відставки діючої влади решти помаранчевого табору.
Литвин
- Що за дика чортивня,
Це що жарт, чи маячня.
Ви ж поводитись, звиняйте,
Як розбещена свиня,
Що вищить у своє корито,
Все, засідання закрито.
Як би був я не один,
Я б узяв у руку дрин
І давав би вам по сра-ці
Дрином декілька годин.
Є і приємна новина
Цілих дві, а не одна.
Не марнуйте час і сили,
Бо чека глядач ефіру
Знов у програму запросили,
Трохи щоб прогнати жиру.
І женить від себе втому
Хто на Інтер, хто до дому,
А для інших справжній драйв,
Гайда всі на Шустер Лайф.
Депутати та лідери різних фракцій з криком – “Ура хлопці нас знову по телеку покажуть!” хто біжіть а хто їде на телепрограму “Свобода с Савіком Шустером”.
Савик Шустер починає свій телеєфір
Зі вступного слова.
- Добрый вечер, добрый вечер,
Очень рад я нашей встрече.
И в прямом эфире снова
Мы собрались обсудить,
Что ж для нас свобода слова
И как с ней нам дальше жить.
- Я, как человек в изгнанье
И реально диссидент,
Тонко чувствую все грани,
Где свобода, а где нет.
И когда меня прибило
“Помаранчевой” волной,
Тут меня и осенило,
Вот он бережок родной.
Вот, родимые ухабы,
Вот, свободы ветерок,
Вот, они родные бабы,
Сало, водка и чеснок.
- Власти вашей благодарен,
Есть работа и жильё.
Я здесь, как хозяин барин,
Всё родное, всё моё.
Так что ясно из контекста
В Украине много места
Для моей души широкой,
Доброй, творческой, глубокой.
Здесь свобод приоритет
Почитали много лет,
Что не скажешь о России
Нет на родине Миссии.
Говорил то, что хотел
Тут и начался отстрел.
Только вы не обольщайтесь
Здесь такой же беспредел.
Жить в России сложно тоже
Если им не вышел рожей.
И в один конец билет
Куплен был на много лет.
Так что изгнан был надолго,
Как враждебный элемент.
Ну, да ладно, извините
За словесный каламбур.
Прошу строго не судите
Мой лирический сумбур.
А сегодня разбераем
Много интересных дел
И вопросы обсуждаем
Хорошо, кто жить велел.
- Разные обсудим темы:
Кризис власти роковой
Пик финансовой проблемы,
Казус с газовой войной.
И даже если углубляться
В суть речей и эпиграмм
Сразу в них нам разобраться
Невозможно без ста грамм.
- Много лет телеведущий
И скажу, что не секрет
В Украине властьимущий
Тот, кто держит парт билет.
- а сейчас в прямом эфире
Политический бомонд
На виду у всех как в тире
А на против вот, - народ.
Потихоньку привыкаю
К демократии больной.
Чем лечить её не знаю
Может, есть рецепт простой.
В студии собрались главные лица страны; Ющик, Янык, Юлька, Азаров, Шуфрич, Пискун, Арсеня, А. Герма, Литвин, и другие политические кумовья.
Слово берёт первый президент Украины “Крава” и монотонно не спеша тянет в студии слова.
Л.Кравчук.
- Здавалось нам, здобули незалежність
І все в нас є, минуле й майбуття.
Але так прикро, що кульгає єдність
І від брехні вже почалось здуття.
Дивись які несамовиті війни
Навколо світу робиться страшне
Ми в цій країні народились вільні
І вірили що нас біда мене.
Але ми помилялись не минула
Пришла біда, та схоже не одна
Здавалось, все що можна те здобули
А зараз що, ну як у пісок вода.
Коли був президентом я країни
Відповідально всім вам заявляв
І радив як уникнути руїни
Але ніхто уваги не звертав.
І як засновник парламентаризму,
Продовжувач та створювач систем
Палким борцем я був з бюрократизмом
І деяких нечесних бізнес схем.
А зараз що, ну страшно уявити.
Тризубець наш – тривладдя на чолі…
А людям треба зараз якось жити
Але повільно тонемо в човні.
Л.Кучма
- Настав год девяносто п’ятий .
Я зрозумів, що переміг.
Хтось встиг з вас накувати п’яти
А дехто навіть і не встиг.
Були відкриті справи карні
Так, “опозиціЮль” душив,
Але пробачив я останніх,
Бо люблю дуже детектив.
І поважала мене трійця:
Парламент, СБУ, кабмін.
Пухнасті всі були мов киці.
Увесь тремтів ресурс-адмін.
І був порядок і стабільність
Хоч дратували москалі
Все ж мав повагу і прихильність
І дивіденди немалі.
Аж раптом крісло захитали
Ворожої сили, не чикав.
Всі ті про кого чесно дбав
Мене морально зґвалтували,
Всі мої учні повтікали.
Я ж їх старанно так навчав.
Хто за кордон, а хто до влади
Пробачити такої зради
Я вам авжеж не обіцяв.
Прокинувся я якось в ранці
Надів домашні модні штанці.
Увімкнув новини я останні
Голосять люди на Майдані.
Раділи, що зреклися старця.
Це ж Тимошенко був каприз,
Бо її комплекс можновладця
Був першим поштовхом до криз.
А зараз коїться казна-що
Тривладдя й розбрат, що казати
Зі мною, кажуть, було краще.
Бо вчив, як владу поважати.
Ющик.
- Що ж сказати любі друзі
Не тримати щоб у напрузі
Я скажу такі слова
Хоч болить вже голова
Боротьба їде запекла
Між тусовками двома.
Юлька з боку насідає
Задовбала, хай їй Грець
Що робити вже не знає
Бо вже скоро їй кінець.
Щось кричить у мікрофона.
І погрожує всім нам.
Але, вибачте, престола
Я так просто не віддам.
Боже милий все ж пропало
Досить з мене цих страждань
Бо вже кісткою у горлі стало
Незлічений лист бажань.
Скільки можна вже брехати
Я вам те, та я вам це.
Як свята Тереза, Мати
Де ж тут справжнє є лице.
Далі буде…
(Твір писався з 2007 по 2011 рік).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2012
Заиграла, завертелась, закружилась,
В вихре танца, Осень золотая.
Показалось, Осень вдруг влюбилась, -
Всё в округе златом украшая.
И поля вдруг стали золотыми,
И деревья в краске золотой.
Только сосны, ели молодые
Не были раскрашены тобой.
Словно фея кисточкой водила
От светил небесных - до полей.
Всё запачкав в рыжие чернила,
Даже кудри пышных тополей.
И кружилась Осень в вихре моды
Рыже-жёлтых, золотых тонов,
В платьице дождливой непогоды,
С бахромою первых холодов.
Так распутно Осень прогулялась,
На мгновенье обо всём забыв.
Тут Зима холодная подкралась,
В миг ее, раздев и обнажив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308799
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.01.2012
Глубина небес,
Звёзд ночных сиянье,
И кудрявый лес,
И земли дыханье.
Утренний восход,
Пенье певчих птиц.
Свежесть горных вод,
Красота зарниц.
Глухарей токованье,
Волка протяжный вой.
Ручейка журчанье,
Комариный рой.
Двух гадюк сплетенье,
Двух оленей бой.
Ландыша цветенье,
Хвойный дух хмельной.
Мира пробужденье,
Шумный, дикий рай.
Ждут все возвращенья
С Юга птичьих стай.
Водные потоки,
Таянье снегов.
И берёзок соки
Слаще крепких снов.
Жизни пробужденье,
Щедрый дар весны.
Громкое веселье, -
Радостью полны.
А Любовь Святая
В чудо воплотясь,
Дождиком из Рая
Щедро излилась.
Напитала Светом,
Жизнью и теплом,
Как Святым Заветом
Милый, Отчий дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308783
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.01.2012
Звернення до влади.
Народ наш не благав тебе любити Україну,
Хазяйнувати теж, і не просив.
З давніх часів збирав селянин жнива,
Боровся тут, трудився і любив.
Народ не звав тебе на передвиборчі змагання,
Ніхто з нас не запрошував в пани.
У нас від тебе лише відраза і страждання,
І жнив нема, занедбані лани.
Ніхто тебе не звав нас захищати,
У віках ми гартували дух і плоть.
Від лихоліть нас рятувала рідна мати,
Від зла й зневіри боронив Господь.
Ніхто і права не давав тобі судити,
Ніхто й карати права не давав.
Життя тяжке, немає як радіти,
Але надію ще в нас не забрав.
Не просимо тебе змінить на краще долю,
Нести наш хрест суспільний не блага,
Втручатися в наш дім і красти волю,
Виховувати нас з під батога.
Ніхто вам не давав благих доручень,
Як нам любити, жити і творити.
Пора за всі роки знущань і мучень,
Вам, як ні кому, гріх цей відробити.
Лише одна вам буде всім порада,
Лише одне народ вам нагода:
Брехати, красти, - це є гріх і зрада.
Народ – це влада, влада – це слуга.
15. березень. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2012
С утра копошится, спешит и трубит сумасбродный
И бродит, как сусло, играет, шипит и шумит
О помощи тонущий крик в стихии бесплодной
И в связках надрыв слышен, голос хрипит и скрипит.
До боли, до крови стучит, и до неприличия
Снося униженья, укоры, упрёки и взгляд свысока
В душе пустота, нищета и в глазах безразличие
И, кажется, скоро вот-вот и развязка близка.
И тянет дрожащую руку, озябшую, тонкую
К толпе, пробегающих сотен и тысяч теней
И тщетной попыткой молиться, блаженной и робкою
Стоит на коленях и плачет сильней и сильней.
Неймётся и рвётся рукою с груди Святое распятие
И к небу подняв его крикнул вдруг, - “Боже спаси,
Вся жизнь моя грешная, словно, сплошное проклятие, -
О Господи, Боже мой, иже Еси Небеси”.
Как вдруг небеса заиграли сиянием огненным
И путь озаряя луч света пронзил всё вокруг.
Блаженным, всем жаждущим, нищим и обездоленным
Явился им славный, обещанный, благостный дух.
И свежего воздуха, рьяного, ясного, чистого
Набрав полной грудью, распятие вновь целовал.
Хвалил небеса, и в храме молился неистово,
- “О Господи, Праведный, Ты ж за меня пострадал”.
Так будет всем, тем, кто ищет дороги нелёгкие,
Кто истину ищет настойчиво, будет любить
Вокруг всё живущее, и делать шаги свои кроткие,
Чтобы не убить, не украсть и не навредить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308062
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.01.2012
Минуле, сьогодення, майбутнє.
Розповідь із трьох частин в діях.
Частина перша.
Передмова.
«Останній незаангажований журналіст».
- Як би ж то б знали, добрі люди,
що кращого життя не буде.
Що приєднатись до “ЄС”,
мов дострибнути до небес.
Що всі сусіди скрізь сміються
над тим, як зграя цуценят
за кістку цукрову гризуться,
то не терпіли б взагалі
цю зграю на рідній землі…
- Як би ж то б знали, бідні люди,
що їм брехали відусюди;
під час передвиборчих змагань,
надій на краще, сподівань,
майданів, гучних революцій,
змін курсу, влади, конституцій,
то вже кричала б вся юрба, -
“ Ганьба пани вам всім, ганьба”.
- Як би ж то б знали батько й мати,
що більше нічого втрачати,
Що їх самотні діточки,
мов ті пелюстки з квіточки,
повільно падають до долу
не повертаючись до дому.
Вже тягнуть рученята вгору,
нещасні й босі жебрачки.
Що на своїй рідній землі
ми називаємось – малі.
Звичайні люди українці
живуть у тій самій домівці,
як і колись і їх батьки.
Часи буденні й нелегкі,
нам знову кажуть, що настали.
Чи то завжди нас так привчали?
так жити, як ми живемо.
Вже вимираюче село
колись країну годувало,
добробут був і все росло,
життя було і розквітало…
- Як би ж тоді в суспільстві знали,
що ті, хто там з трибун кричали
обіцянки приємні, тези,
лише поставлять на терези
свої приватні інтереси.
Що наш знекровлений народ
зневірився у цих господ.
Кладе останні крихти в рот,
а ті хто зовсім їх не має,
тихенько вдома виживає,
з узвару сьорбає компот.
- Але ж вони наобіцяли...
Программ партійних тиражи
на мільйони друкували,
аби їх тільки обирали,
але насправді обкрадали
і безсоромно зневажали
нас ці державні діячі.
-“Ось зачекай заживемо!”,
по всіх куточках шепотіли,
якщо ти обереш його,
а сталося не як хотіли,
а як завжди одне ла-й-но,
та тільки колір поміняло,
але по суті тхне воно,
повірте, вибачте, так само.
- Ще українці пам’ятали,
як ті борці за ідеали
з Майдану гучно обіцяли, -
"Бандит сидітиму в тюрмі".
Але чомусь вони збрехали
і віру нашу підірвали,
і разом з ними розкрадали
Багатства рідної землі.
Самі себе затаврували,
поставивши собі тавро:
панів провладних, бовтунів,
користолюбців, кар’єристів,
авантюристів, популістів,
так званих націоналістів,
економістів дилетантів,
ділків, банкірів, бюрократів.
Всіх тих, хто здатен за посади
хоч рідну матінку продати.
Казати й годі за народ,
для влади ми лише є сброд.
- А депутати “кнопкодави”
вже подуріли всі від слави.
Із партій в партію стрибають,
як дики зайці по лісам,
де більш годують й наливають.
Тому в парламенті гуляють
кмітливі “тушки” тут і там.
А бізнесмени, що при владі,
за кошт державний дуже раді
собі замацати куска,
і подешевше, з молотка
придбати, прихватити, вкрасти.
Народ без хліба й молока
сидить і клеїть вдома ласти.
Ну а міністри дармоїди,
а головний з них на чолі,
заїли нас, як кляті гниди;
великі, середні й малі.
Життям окремим живучи
будують мури і паркани
кругом палаців і садиб,
щоб люди їх не турбували,
а може не відволікали
від справ державних.
Майте ж стид.
А що народ від цього має?
Якій такій даруйте зиск?
А він, як може виживає
і владу цю злочину лає,
що аж підвищується тиск.
- Як знахабніли можновладці?
Живуть, як козлики у казці
про вовка й семеро козлят.
І гарну пісеньку співають.
І казочки розповідають
По всім каналам для малят.
А як же ш вибачте смердять
і того вовка поважають.
Поставили його портрет
у свій робочий кабінет.
Це є звичайний етикет,
Бо він для них авторитет.
Але ж той вовчик дуже лячний,
весь час погрожує козлам.
Чому ж він всім козлам не вдячний?
Чому кричить – ну я їм дам?
- Але ж ті добренько живуть,
і як завжди в тій самій масці.
Прибутки множаться, ростуть,
Відкати, хабарі беруть.
Життя чудове, як у казці.
Але ж всі із одного тіста,
що демократ, що комуністи.
Все рівно, їм нема різниці,
бо гарні, коли сплять в колисці,
а деяким замість штанців
підійдуть навіть і спідниці.
- Хоч ґвалт кричи, яка мірзота
повиповзала із болота
та і прямісінько в князі.
Плодяться ці гидкі істоти,
хабарників бридких порода,
мов ненажери хробаки.
Сказав один вже затягнуть паски
і йти копати огорода.
А інший обіцяє, сте-р-во,
Україну увімкнути к Євро.
Чи то сказав він "умокнути",
(хіба його ти розбереш?),
а невдоволених "замкнути".
Спочатку Юру, потім Юлю
і всім нам от токую дулю.
- І двадцять год вже тягнуть жили.
Народ зневірився у світ.
Щоб ви, як ми так само жили,
- це вам наш спільний заповіт.
- І двадцять год нас обкрадали,
постійно, гидко брешучи.
І гідність нашу зневажали,
і мови світ забороняли,
як той загарбник, бусурмани,
державні наші діячі.
Так само, як ті чужоземці;
був і москаль, і лях, і німці,
що панували на селі,
на рідній матінки землі,
здолати дух наш не змогли
і в решті й їх перемогли.
Наш український пан вельможний
до цей пори непереможний,
як сич з гори щось там гарчить, -
пихатий бюрократ безбожний.
Тому йому завжди кортить
поцупити з бюджету гроші,
купити дороге авто,
каблучку жінці, чи манто,
зв’язки налагодить хороші.
- Не знайдеш серед них таких
котрі б країні слугували,
в часи реалій нелегких
насправді б неї захищали,
і про народ свій гарно дбали,
і користь справжню би несли.
- Як би ж збагнули можновладці,
що живемо, як віл у пасці.
Працюємо. Тяжка робота.
Усе життя віддаючи.
Чому живемо, як біднота?
А на пенсійній їдучи,
складаємо копійки у купу,
над ними тихо плачучи.
- Чи знали ті герої бранці,
усі чорнобильці, афганці,
діти війни пенсіонери,
що влада обіцянкам зрадить
і так цинічно їх обкрадуть.
Скоротять пільги, – це ж є гріх.
Та на сльозах собі кар’єри
зробити ще ніхто не встиг.
- І рік у рік є все теж саме
до нас поваги ні на грам.
Ті самі Гриці круглолиці,
кортить їм дати всім по пиці.
За всі знущання, що терпіли
всі ці роки, за злидні й ціни,
поневіряння за кордоном,
своїх дітей не бачачи,
а жінки тихо плачучи
завжди чекають нас до дому,
свою любов віддаючи.
- Як би ж то б знали українці,
що влада буде по копійці
по всьому світу мандрувати,
великі гроші позичати,
то вже б казали всі юрбою, -
“Ганьба залишиться ганьбою”.
Країну щоб прогодувати,
набрали цілий віз боргів.
А хто їх буде віддавати?
всі ті, хто їх постійно їв;
звичайні бідні українці,
майбутнє наше, - діточки.
Вже тягнуть гривні по копійці,
та це ще тільки квіточки...
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302304
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2011
****************************************
Хватит ждать счастья, забросивши ноги на стол.
Хватит тебе ненавидеть всех тех, кому наплевать.
Или дрожащей рукой горстью глотать димедрол,
Или под дудку, под скрипку чью-то плясать.
Хватит душой нараспашку, руки в карманах жить,
Хватит жевать протёртый до дыр "бутерброд",
Страстно любить, чтобы потом загубить,
Каяться в церкви набивши просфорами рот.
Хватит тебе беспробудно, безудержно пить,
Хватит мечтать и ждать от ворон новостей,
Сильно хвалить, чтобы потом пережить
Тысячу ударов безжалостных, жадных плетей.
Хватит петь гимны вам, “честно” народу служить,
Хватит указывать пухлым да властным перстом,
Как всем нам, верно, по рабски, безропотно жить,
Быть самым преданным и дрессированным псом.
Хватит топить нас в обмане, - по уши во лжи,
Хватит кормить нас ошмётками с барских столов,
Крест на крови водрузили: - “Ступай, не греши!”
И затаился в груди крик от несказанных слов.
Хватит беспомощно только глазами водить,
Хватит хамить, лжесвидетельствовать и лицемерить,
Чтобы спастись нужно сильно кого-то любить,
Чтобы любить важно знать,
важно знать, во что верить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302286
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.12.2011
Море бушует людское
Бьётся волной в берега.
Небо с дождём грозовое
Плачет, как никогда.
Бьётся об скалы накатом,
Хочет разбить и отнять
Суши кусочек мохнатой,
Чтоб поглотить и порвать.
Мечется море людское,
Бурей грозит роковой.
Нет никогда в нём покоя,
Шумный и стонущий рой.
С рёвом людская стихия
Бьётся волной об волну.
Годы за годом лихие
Тонут, идут ко дну.
Вот перед взором открылось
Море людское слёз.
Может оно мне приснилось?
Нет, это море всерьёз.
Нет и конца в нём ни края
Горю, страданьям, нужде.
Счастья страна где? Не знаю.
Нет здесь на карте нигде.
Вот я в челне выплываю.
Режет форштевень волну.
Парус я свой распускаю,
Чтобы найти ту страну.
Пусть же мой путь будет долог.
Поиск тем будет ценней,
Чтобы понять, как мне дорог
Край чистых, мирных морей.
1999 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298654
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2011
Любовь стучится в дверь твою глухую.
Её ты не томи и отвари.
Пусть озаряет комнату пустую
горячим Светом пламенной зари.
Бывает так: беда в окно стучится
нежданной птицей горя и разлук.
Но если в нём огонь любви лучится
то он излечит вечный твой недуг.
Любовь - есть жизнь. Она, смотри, повсюду,
кружиться в вихре Истины своей.
В тебя, любовь моя, я верить буду,
среди суетных, серых, скучных дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2011
Взывает к жизни дух нетленный,
как Ангел дивной чистоты
и рушит хладный взор надменный,
рассудка алчные черты.
К борьбе Он нас зовёт суровой,
держа в руке копьё судьбы
И жаждет мысли благородной
и требует от нас борьбы.
Предстал пред нами как воитель
и Светлый лик его суров.
Он наш Судья и Утешитель,
и обладатель всех даров.
О дух мой пробудись для жизни!
Взорви немую пустоту.
Могучим словом, светлой мыслью,
яви живую красоту.
Развей рассудочность сомнений,
забав тщеславных миражи.
Пусть твой неутомимый гений
превыше будет лживых мнений.
Черпай премудрости учений
и путь к свободе укажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297845
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.12.2011
ПОВСТАНЬ НАРОДЕ МІЙ!
Ще не вмерли України
Ні свобода, ні рідна мова.
Ще пам’ятають її сини
Шевченківське слово.
Ще жива у наших душах
Козацька Слава і Воля.
Чому страждати тоді мушу?
Така мабуть доля.
Повстань!
Устань з колін народе мій!
Ні, ще не вмерла ненька Україна.
Не відверне ця влада лиходій,
мене від тебе, - Мати любить сина.
Повстань на боротьбу народе мій!
Не вже ж ви кращій долі не бажали?
Чому живемо досі без надій,
Чому ми люди духом занепали?
Брехні і розбрату скажімо разом ні.
На Схід і Захід покидьки нас ділять.
Одна мета на всіх у ці останні дні
Гуртуймось браття, доки, ще в нас вірять.
Повстань народе сильний, не корись
ні злому, а ні трішечки свободи
прошу тебе, блага, не поступись
і не підписуй з злодієм угоди.
Повстаньте люди, досить з нас рабів!
Чи пращури даремно кров пролляли?
Щоб на своїй землі ти вільно жив, любив,
І щоб тобі за це не докоряли.
Устань з колін, і будь готов до змін!
Чому зневірились, чому засумували.
Хай справедливий заклекоче грім.
Порвіть, нарешті, тяжкі ці кайдани.
Повстаньте люди, села і міста,
І вийдіть страйкувати на майдани!
Розп’яли й зрадили нас, як і тоді Хреста,
Болять і кровоточать наші рани.
Повстань Україна! Хай нам засяє світ.
І ще є час зминіть на краще долю.
Хай зігріває Сонечко наш рід,
Ой будьмо браття, з нами Божа воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297844
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2011
Не бросайся из крайности в крайность.
Снова истину ищешь в вине.
И не можешь поверить в реальность,
утопая в мирской суете.
Слышишь рокот волны набегающей.
Пролетая над пропастью дней
ты бредешь, словно путник блуждающий
по судьбе то чужой, то своей.
И когда вдруг охватит стихия,
ты владеешь одной лишь мечтой,
что придёт долгожданный Миссия,
и прибудет с тобой и со мной.
Не бросайся из крайности в крайность.
От бессилия шаг до борьбы.
На куски рвёшь утопий фатальность
и живёшь от мольбы до мольбы.
Открывается звёздная бездна
Бесконечных, великих миров.
Ты предчувствуешь, как тебе тесно
в этом мире реалий и снов,
в этом мире запутанных слов,
в этом мире непрочных основ.
Ветра шквал паруса распрямляет.
Рулевой твой укажет путь.
Только Промысел Божий знает,
где на этом пути повернуть,
и подскажет в чём жизни суть.
Не бросайся из крайности в крайность.
Человеку призыв не пустой.
Свято веришь в свою гениальность
и в рулетку играешь с судьбой.
С каждым часом и днём снова в бой
ты вступаешь с самим собой.
Дерзкий, умный человеческий рой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297011
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2011
Используй силу мысли
ты в позитивном смысле.
Не унывай и будь самим собой.
Пройдут твои тревоги,
волненья, а в итоге
ты встретишься лоб в лоб с своей судьбой.
Люби и будь любимым
и оставайся сильным.
Питай надежду, веру и любовь.
Живи себе с уютом,
твори добро кому-то
и повторяй как заклинанье вновь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
Сомненья если точат,
и так везёт не очень,
и думаешь свернуть с пути назад.
Обдумай, чего хочешь,
быть может план не точен.
При ловле блох спешат, так говорят.
Что ж не спеши, обдумай
Какой начальной суммой
Твой план будет реально подкреплен.
Тогда берись за дело
решительно и смело
и заработай первый миллион.
Спокойствие дружище
ты истину отыщешь,
лишь приложи терпение в труде.
И в пониманье чистом
будь чуть авантюристом
и никогда не сгинешь в нищете.
Используй силу мысли
Ты в позитивном смысле.
Не зарывай, а проявляй талант.
Вооружайся знаньем
и укрепляй сознанье,
и без сомненья станешь ты богат.
Запомни одну фразу,
- успех придёт не сразу,
но трудности старайся превозмочь.
Включай воображенье
и до изнеможенья
тверди как заклинанье день и ночь.
Я сильный, полон веры,
смелей возьмусь за дело
и до конца роботу доведу.
Не счесть порой препятствий,
но переполнен страстью
достигнуть цели в этом же году.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2011
Наглухо закрою дверь в прошлое.
Ветром времени развею сомнения.
Брёл по жизни от простого - к сложному,
Без упрёка и без сожаления.
И, живя, здесь в пространстве времени,
И любя всё на свете живущее,
Жал я часто колючие тернии,
Углубляясь в проблемы сущие.
А, судьба моя с Солнцем разлучница,
Ниспошли мне скорей избавление.
Ты, Любовь моя, - Верная спутница,
Ты мой Свет, и моё Вдохновение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2011
***Холодіє серце та стигне мова***
Холодіє серце та стигне мова
і не бачать люди вже світла,
та й не чують живого слова.
Загубилась раптом Віра,
та й Любов мов та голубиця,
живе в клітці цього світу,
та й на волю прагне горлиця.
І холодні душі
ніхто вже не зігріє.
Тільки я лише мушу
нести свій хрест сумління.
Як вмирав й страждав Місія
на хресті від болю,
А чи жива ще в нас надія
на кращу долю.
Простягну я в гору руки,
- Боже мій триликий,
прийняв тяжкі муки
Ти за нас великі.
Час минає швидко,
він мов суд останній,
пам’ятаємо рідко
ми його повчання.
В нас любов не щира
віра фанатична,
бідна та холодна,
як вода кринична.
Жито оксамитне
і небо дай надію,
Нагодуй нас рідне
тим, що Бог посіє.
На Весні в милій Країні
гай зазеленіє,
хай чикають мої рідні,
та й кохана мріє.
Нехай в нас слово Боже оживає,
-“ У любові спасіння ”.
Хай народ мій засіває
землю, лише добрим насінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2011
О нет, ты больше не Венец Творенья!
не Ангел с поднебесной высоты.
И не прекрасный образ сновиденья,
ни вдохновенье Вечной красоты.
Твои глаза не излучают жизни
и нету больше в них огня Небес.
Как жаль, что ты не повод ясной мысли,
как страшно, что тобой владеет бес.
Теряешь, будь-то, прежнюю воздушность,
Святая кротость больше не в чести.
Ты указала на свою бездушность,
сей тяжкий крест тебе одной нести.
Земная женщина опомнись, кем ты стала?
Посмешищем на радость дураков.
Быть в рабстве этом диком не устала?
Сними скорее тяжкий груз оков.
О нет, ты больше не Венец Творенья!
О Женственность, – значение твоё
так величаво! Что ж, ты порожденье
Ребра Адама, значит и моё.
Нет, не сравню тебя я с Вдохновеньем,
нет на Земле поистине Богинь.
И от тебя мне больше нет волненья,
лишь сладость грёз и горечи полынь.
Но верю я, что вскоре возродится,
взойдет Звездою Женщина Любви.
И снова Мир наш Светом озариться,
Её Богиней только назови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294599
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.11.2011
**************************
Жила была одна себе конфетка,
среди таких же, как сама конфет.
Самодовольной и капризною кокеткой
её соседи звали много лет.
К лицу ей шла блестящая жилетка,
любила пёстрые одёжки примерять.
По внешности красивой была детка,
а что внутри никто не мог и знать.
Любила говорить она о деле
и о своём невинном нежном теле,
часами слушать лесные слова,
и многие её лизнуть хотели,
но никому себя и не дала.
Глупышкою она была, к тому же
с мужчинами любила флиртовать:
- “Ищу я среди пёстрой свиты мужа,
а им со мною только б переспать.
Какие меркантильные порывы,
ах, где же мой изысканный кумир.
Похоже, что перевелись мужчины
Каким был Пушкин, Байрон и Шекспир.
Да, не найти пожалуй джентльмена,
который бы меня превозносил.
Куда не глянь повсюду лишь измена,
обман и хамство, нету просто сил.
Хоть светской жизни нашей перспективе
всегда отводим основную роль,
мне, как публичной, извините, диве
подобный кризис причиняет боль.
Соперниц даже не беру в сравненье
они мне, мягко скажем, не ровня.
Хочу добавить без преувеличенья,
Им не блистать и не пестрить как я”.
Она среди конфет умом блистала.
С подружками любила поболтать
и жажду монологом утоляла,
бывало даже, не ложилась спать.
- “Мои подружки ну скорей скажите,
роскошный ли на мне одет наряд.
Колечко новое и бусинки смотрите
На солнышке как весело блестят.
И по секрету всем вам на досуге
Весть радостную скромно изложу
Пусть лопнут все завистницы в округе
За принца замуж скоро выхожу.
И хоть годков мне всё ещё немного,
меня учил мой папочка магнат.
Посватать сможет тот, кто мне в итоге
кольцо подарит в двадцать пять карат”.
На крик её собрались все соседки,
Чтоб уделить внимание кокетке.
При виде них она засуетилась,
поправила причёску, распрямилась,
и сверху вниз с укором посмотрев,
свой не таила справедливый гнев.
Песочное печенье вдруг вмешалось:
- “Хоть говорить такое постеснялась.
Сказать тебе хочу на удивленье,
что словоблудью нет у нас прощенья.
Была ты не умна, и не скромна,
но добродетель эту знать должна”.
Конфетка тут же громко зарыдала,
С обидой в голосе произнеся слова:
- “Я образ красоты и идеала,
а ну, скажите, в чём я не права?”
-“ Нет равной мне я слаще и вкуснее”.
Кричала всем та модница опять.
- “собой я не дурна и всех милее.
Как смеете меня критиковать?
Принц Шоколадный точно так подметил:
- “Отдайте должное вы моднице конфете.
Она ведь украшение стола.
Смотрите, как блестят её одёжки,
какая попка, спинка, губки, ножки.
По всем размерам, в общем, хороша,
ведь от любви поёт моя душа.
И от тебя свою любовь не скрою
Прошу тебя ну стань моей женою”.
На стул присела, закурив сигарку,
ему сказала, не смотря в глаза:
- “Ох, как была бы рада я подарку,
ой-ой, простите, брызнула слеза.
Женой твоею стать была бы рада,
но папка мой просил Вам передать,
без диаманта в двадцать пять карата
увы, сказал, к себе не подпускать”.
Тут вышел старый, мудрый Мармелад:
- “Чтоб этот спор у нас пошёл на лад,
такую я вам всем скажу примету,
как не ругали б вы теперь конфету,
но чем пышней на ней одет наряд,
то тем быстрей её, увы, съедят”.
Так и случилось, кто-то мимо шёл,
из всех конфет её одну нашёл.
Безжалостно, легко её раздел,
в рот положил, причмокнув, быстро съел.
Глазурька сладенькая быстро рассосалась,
конфетка тут же горькой показалась.
И выплюнул он горькую конфетку.
Остался только некий привкус едкий.
Всё, что осталось от такой конфетки
действительно не стоит и монетки.
По жизни дать хочу я вам совет
Не пробуйте на вкус таких конфет.
закончен в 18. 11. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294412
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.11.2011
ДІАЛОГ ДВОХ ХРОБАКІВ
Передмова
Якось сидять на купі гною два хробаки, батько та син.
І син питає батька:
- Батьку, а чи добре було б жити в сливках?
- Так, дуже добре, синку.
- Батьку, а чи приємно було б жити у солоденьких яблучках?
- Так, ще краще, синку.
- Батьку, а чи файно було б ,наприклад, жити в ананасах?
- Так, синку, це було б дуже класно.
- Так чому ж ми і досі сидимо на цій купі гною?
- Розумієш, синку, є таке поняття як Батьківщина.
************************************************
Одного дня на дивний й грішний світ,
З великої купи бруду та лайна,
Два хробаки, батько та син,
Насилу видерлись на пліт
( Навіщо виповзли, а хто його там зна ).
Набридло їм, можливо, там сидіти,
В багнюці тій і там повільно пріти.
Повітря свіжого й духмяного ковтнуть
Їм забажалося, і може ,в цьому суть.
Чи закортілось їм засмагнуть всім на диво
Під сонячним промінням. Все можливо.
Коротше кажучи, чи сумно, чи то сміх,
Життєвих тем чіпати теж не гріх.
Один з них, син, спитав:“ Навіщо, тату,
Усе життя сидіти в цім багні?
Дивись, яка у нас мерзотна хата,
Нема такої жодної в селі!”
Та i громада бідна, вся у злиднях,
Хто п’є, хто ледарює, хто краде ”.
Тут батько каже: “ Синку, ми ж їй рідня:
Там сват, тут брат, i кум свій де ні де ”.
Син
Ще на поверхні, може, то й нормально,
Копнути глибше купу цю, то можна i здуріти.
Все буде, обіцяли, ідеально,
I начебто всім стане краще жити!
Не можу більше, тату, я терпіти
I жити серед бруду i брехні,
Коли навколо дивно квітнуть квіти,
В садку пташки, а ми у цім багні.
Батько
Ще не загоїлись з війни колишні рани,
Ще мозолі від тяжких праць сверблять,
Але вже тут як тут політикани,
Залізли нам на шию і сидять.
Політики не звикли до роботи,
Бо їх “ політ ” напевно всім набрид
Навряд чи синку знайдеш у них чесноти
Натомість є завжди готовий звіт.
Син
Та гратися ж в політику - не жарти,
Парламент наш, мов той “ бійцівський ” клуб,
Тасує “ коаліції ”, мов карти,
I змовника шукає тріснуть в зуб.
І знов парламент виявляє щирість,
Всім склавши коаліцію із трьох,
Але в цім батько бачу якусь підлість
І навіть неприхований “ подвох ”.
Батько
Є на Різдво Католицьке прикмета:
Якщо парламент буде засідати,
То ймовірно, за проект “ БЮТжета ”
Завзято будуть ті голосувати.
Кипить, як самовар, Верховна Рада,
Вичавлює щось гидке звідти пара.
Ще хтось помітив: ця верховна зрада
Висить над нами, як нічна примара.
Син
Не дивно, тхне однакого від влади,
Гниє та риба, кажуть, з голови.
Дають обіцянки і як завжди посади,
Дістатись їм кортить до булави.
Годують нас обіцянками марно,
Наїлись так, що лізе з вух “ брехня ”.
З косою жінка, може, дуже гарна
Ну, а по суті все ж вона - змія.
Збагнула леді Юля не відразу,
Що осередок кризи є Кабмін.
- А щодо боргу за спожиті гази?
- хай віддає “ Нацбанк ”, то винен він.
I знов винить у кризі опонентів,
Регіоналам пальчиком грозить:
- “Я всіх відправлю вас до Дісней Лєндів -
Хай Буш вас демократії навчить!"
Батько.
Ії промова завжди така ґречна,
Що навіть чорта вміє ублажать,
Але все ж наша, рідна і сердечна,
Все, що посіяла, те нам прийдеться жать.
Народ в країні вже на межі зриву,
З’їдає гроші клята та інфляція,
Залишились у спадок від “ПРОРИВУ”
Ії коса, намисто, усмішка та грація.
На флоті є така прикмета, синку:
Жіноча стать на судні - до біди.
Жалкують, що в кабмін впустили жінку,
Тепер, як мавпи, чешуть всі зади.
Ось президент працює дуже плідно,
Хоч він руками нічого не крав,
Що до довіри - рейтинг жалюгідний,
Та все ж втручається у стан державних справ.
Який життєвий злет й швидка кар’єра!
Бував банкіром, та у мить прем’єром став.
А все ж, коли була його прем’єра,
На крісло президента зазіхав.
Гарант був Конституції в країні,
Всіх громадян шляхетний захисник,
Тоді для полонених на «Фаїні»,
Той президент - був головний боржник.
Тримав він курс співдружності з Європою,
І цінував такий пріоритет,
А чи кого здивуєш голою попою ?
У них на це міцний імунітет!
А ті, що опозицією звуться,
Кричать що сили, наче грім з гори.
На все, що робить влада вже плюються
I знов кричать: ” Дочасні вибори!”
Поразкам опонентів вони раді,
Але коли відповідальна мить,
Всі як один: ”І ми були при владі,
Тому i за народ душа болить ”.
Та ще у мутній річці половити
Велику рибку банки забажали.
Кому не лінь валютні ті кредити
На право та на ліво роздавали.
Хизуються банкіри рилом ситим,
Останні копійки з кишені рвуть
І душать злісно нас ярмом кредитним,
Лякають, що застави відберуть.
Що коїться на цій святій землі
З усіх кутків у мить повиповзали,
Як аспіди зухвалі лихварі,
У котрих є завжди отруйне жало.
Вдень i в ночі не спить прокуратура,
Відкрили ті тюремне ательє.
Вдягають безкоштовно від “кутюра”,
Такі собі брудненькі справи «шиє».
Ростуть і квітнуть в нас “ Елітоцентри ”,
До "Зваричів" ідуть колядувати.
А "Флетчери" всіх обкрадуть до цента,
А Одиладжи – змій, почав брехати…
А вже ш є важливіші карні справи,
Кого i за що, хтось там отруїв?
Гурман Вітьок був на заморськи страви,
Тоді якогось гада той i з’їв.
Не вірить наш народ у їх казки,
В обіцянки, та справи хлібосольні.
Гризуться всі за владу, «мов вовки»,
А потім кажуть речі сердобольні.
А на Майдані гарно так співали,
Вистава благодійна на весь світ,
Але цим співом вже всіх так дійняли,
Від сліз та сміху вже болить живіт.
Хтось кинув байку дужу: “ Нас багато!
Нас не здолати зовні ворогам !”
Вас i не треба навіть i долати,
Самі не з’їли та й чужим не гам.
Не можна й слова вставити без мата,
Дивуюсь і дивлюся на все це,
Хтось каже, що всі вимремо без НАТО,
А хтось за незалежність УПЦ.
І тут, і там - усюди критиканство,
Безглуздий та надмірний популізм,
Бо все, що робить Уряд, – це шаманство,
А що Парламент - справжній егоїзм.
«Син»
Сусідня купа знову щось хитрує,
Кричать: "На шару газу не дамо!"
«Батько»
Так і не треба, бо вже ж нас врятує
Все те ж лай-но, на йому й сидимо.
Хай шантажують москалі тим газом,
Погрозами нас вже не залякати,
Їх хижий план накрився мідним тазом,
З лай-на ми газ навчимось виробляти.
I знов питає син: “ Було б приємно
Нам жити в яблучках солодких i смачних?”
- Так, синку, так і навіть було б чемно
Пожити трохи в жолудях лісних.
Підійде теж, можливо, й кисла слива,
I грушка дика - те ж спасіння смак,
Але чекати від цієї “купи” дива -
Тоді, напевне, свисне в річці рак.
Від фруктів цих тече по роті слина,
Я б кинув все і втік, де щастя є,
Але співуче слово Батьківщина,
Мені зробить це знову не дає.
І все ж я вірю, що з цієї драми
Ми виповзнем сильніші і гнучкі,
Бо купу цю люблю я до безтями,
На слові цім кінчаю балачки..!
8.02.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293694
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2011
Нет пророка в своём отечестве
Истин древних, библейский слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И до сивых волос сберёг.
Нет пророка в своём отечестве
Ты его не ищи, не найдёшь.
В лживый час ты живёшь и в обществе
С теми с кем навсегда пропадёшь.
Нет пророка в твоём отечестве,
Ведь ты жил среди них уже.
Что хорошего найдёшь в человечестве?
Потеряешь с пророком ЛЖЕ.
Нет пророка в моём отечестве?
Я уверен, что все мы их знали.
Утопая в своём невежестве
На кресте роковом их распяли.
Нет пророка в своём отечестве,
Потому что они суть земли.
Растворяясь в чужом человечестве
Они истины нам донесли.
Есть пророки в чужом отечестве.
Истин верных бессмертный слог
Я усвоил ещё в младенчестве
И без них я прожить не смог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293577
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.11.2011