| Сторінки (2/122): | « | 1 2 | » |
Я сильно так тебе любила
І ти мене також любив.
Чому так все? Не розумію.
І де мені набратись сил
Щоб пережить болючу втрату?
Ну як мені без тебе жить?
Ми попрощаємося завтра.
Так хочеться лиш розбудить.
Ти наче спиш. І очі мружиш.
Спокійно так собі лежиш.
Я пожалію тебе, любий,
Але нажаль востаннє лиш.
Ти мій миленький, мій хороший,
Сіренький котик любий мій,
Тебе я наостанок прошу:
Приходь частіше в мої сни.
З тобою стрінемось там знову
Такі щасливі, як колись.
Ти посміхнешся, наче вдома
У нас ти вдома знов з'явивсь.
І ми обнімемось, як рідні.
Я поцілую тебе в ніс.
Ти мій хороший котик, бідний.
Чому ж покинув мене ти?
Я пам'ятати тебе буду,
І ти мене не забувай.
Сумую за тобою, любий.
Надіюсь ти потрапив в Рай.
14.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2011
А ти крадешся під вікном.
То хто ти - ворог чи прихильник?
І твої кроки знову й знов...
Цей стукіт тихий. Я не вмію
Шукать в тумані погляд твій
І вогник сигарети бачить
У тьмі безодній. Зрозумій.
І що, скажи, для тебе значу?
Якщо ти любиш - підійди
Й скажи мені це прямо ввічі.
Якщо не любиш - то іди
І не вертайся, а я вічно
На тебе буду в тьмі чекать.
В якій тебе знайти не вміла.
І з кимось буть. Тебе кохать
Своїм серденьком занімілим.
Для чого все це? Поясни.
Для чого наші всі страждання?
Більш не приходь до мене в сни.
Іди назавжди без вагання.
27 листопада 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2011
Це найстрашніша казка
Минулої весни.
Це не твоя поразка
Забутої краси.
Розруха без сумління.
Кохання без проклять.
Повішене терпіння
І цвинтар без розп'ять.
Засмучена усмішка
На янгола вустах.
І чорно-біла кішка
У нього на руках.
Розтріпане убрання,
Порізане крило.
Заплакане чекання.
Загублене вино.
Химерні мертві квіти.
Порізана рука.
Вони такі тендітні,
А він кудись тіка.
То усміхнися ще раз,
Мій янголе весни.
Я знаю, що не треба.
Мої жахливі сни
Такі пусті без тебе,
Мій янголе, візьми
Мене туди, на небо,
І вже тоді - лети.
Я хочу теж літати.
Так хочу жить щасливо.
Кохання, сліз не знати.
Й тебе не знать, мій милий!..
20 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2011
А що я скажу вже тобі?
Та нічого.
А що ти почуєш від мене?
Нащо
Ти мою весну,
Що цвіла ще учора
Зім'яв, розтоптав,
Задушив і забув?
Ти прийдеш до мене сьогодні.
Навіщо?
Сказати мені,
Що усі мої сни
Зітруться із пам'яті скоро...
Ти лишній
У всіх моїх снах
І у моїм житті.
Що ще я почую від тебе?
Нічого.
А, може, так краще,
А, може - і ні.
Та більше мені вже не треба
За когось
Молитись, прощати
І щиро любить.
"Привіт" - не скажу я тобі
Вже ніколи,
А тільки шепну на останок:
"Прощай".
Не зміг донести ти
Моєї любові
До краю життя,
До останнього сна...
06 лютого 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2011
Вона була одинока. Надто одинока. Єдиною особою, яку вона справді любила, була її кішка Венера. Їй завжди було сумно. Сумно до змертвілості, до страшенної ненависті до всього навкруги.
- Ніколи не дивись у вікно! – кричали їй вечірні передзвони, від яких втрачаєш душу і хочеш заховатись під ковдру з головою.
І вона з острахом відходила подалі від відчиненого нею вікна, у яке мляво заглядала осінь, не зважаючи, що на календарі було вже шосте лютого. Просто ніщо не могло змиритися з тим, що настала зима, а особливо її свідомість.
- Забудь про мене! – миготів у її очах його невловимий погляд.
- Забудь про мене! – луною відгукувались десь у кінці коридорів її мозку ті страшні слова.
- Не забуду! – шепотіли змучені спрагою вуста.
Одна. Одна на одинці. Одна на одинці з одниною. Страшні слова породжували глухі передзвони. Породжували невтримну пустоту, заполоняючи її тим невгамовним:
- …забудь!..
Нова трагедія. Забута мелодія старої філософії. Страшно. Страшно зізнатись самій собі…
- Ні!..
Розбита чашка. Остання кава. Минула трагедія втрачає суттєвість, коли кожна ніч безцінна.
-Це так безглуздо.
Справді, так безглуздо вважати, що він її любив. Хай навіть він лишив… кохання незавершеною думку. Душа не плаче. Вона просто захлинається у своєму розпачі. Тиша. Знов тиша заполонила її простір, а пустота – серце.
- Тук-тук, тук-тук, тук-тук, тук-тук... - його ледь помітний шепіт пронизував скроні.
Холодне ліжко. Вічно холодне ліжко з такою ж холодною ковдрою, яка не здатна заховати від подиху зими, що миттєво залишає срібний дотик на вікнах.
- Венера. Твої блакитні очі… Втім, неважливо. Ходи до мене. Чого ти хочеш?
Моргає оком. Лізе до обличчя, згодом – кусає за вухо. Так і люди. Перший погляд зачіпає душу. Усмішка, дотик долоні - збиває з ніг. Поцілунок - зводить на небеса. Удар – і все розбилось, розбилось вщент. Втім, як і мрії, як і бажання, як і печаль. Дотягтися б хоч кінчиком пальця до фінішу, і можна було б починати нове коло. Але не так. Не так, як хотілось би. Не так, як гадаєш, коли задмухуєш свічки чи коли ловиш долонями душі зірку, в надії не обпекти свою свідомість. Усе не так, як він обіцяв, бо то було раніше, а зараз наступило вчора.
- Забуду… - несподівано від самої себе вирвалось, та було вже надто пізно, бо краплини сліз вже змішалися з насичено солоною багряницею, зафарбувавшись у її пекельний колір. Пізно згадувати, пробачать і забувати. Не так. Не так як у кіно. Happy and пропустив свій вихід на сцені театру її історії. Смачно. Мабуть смачно повечеряла Венера того вечора. Котячий інстинкт незрозумілості перекреслив усі дружні почуття відданості до хазяїна.
- Мррррр!.. – без упину шепотом кричали вуста, збагачені жаданою вологою.
Вона всміхнулась вранішньому сонцю, що ненароком кинуло свій перший промінь на натюрморт, поруч з яким і вмивалась Венера, розтираючи по біленькій мордочці кров разом зі слізьми, які, чи то від суму, чи то від задоволення все падали з її блакитних очей.
06.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252271
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2011
Нікому не потрібні почуття
В цей час, але життя минає.
Нікому не потрібні почуття.
В цей час ніхто нікого не кохає.
Любов жила десятки років тому,
Але померла вже давно.
Цього не треба вже нікому.
Вона воскресне у кіно.
Воскресне в пісні, у рядках
Старої книги про кохання.
Я віднайду її у снах.
Кому віддам іще - не знаю.
Це все ілюзія. Це сон.
Це моя мрія про прекрасне.
І як любить тебе й нащо?
Врятуй душу мою нещасну!
Відкрий мені свій сенс життя,
В якому місця для кохання
Нема навіки. Почуття
Для тебе мить. Я не кохаю
Того, хто відчувать не вміє.
У вас у всіх нема душі!!!
У почуття тепер не вірю...
Убий всі спогади. Лиши
Свій погляд лагідний у скронях,
Що не забуть мені ніколи.
Тепло незриме у долонях,
Яке згасатиме поволі.
Ти загубив свою усмішку.
Ту щиру посмішку. А я
Її собі сховала нишком.
Та все одно я не твоя,
Хоч я кажу тобі "люблю" -
У моїх грудях ватри попіл.
Ти віддаєш мені свою,
А я боюсь, що її знову
Своїм нещастям спопелю.
Візми назад своє кохання.
Бо я його знов загублю.
І де шукать мені, не знаю
Свій справжній подих пустоти,
Свій щирий погляд прощавання.
Мені його вже не знайти
На вежі вбитого кохання.
На вежі вбитого кохання
Мене не зломить дикий вітер.
Я кинусь в прірву без вагання,
Щоб знову птахою злетіти.
21.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2011
Ходила лугами, лісами, полями,
Шукала єдиного тільки тебе.
Ходила, блукала, шукала, ридала:
"Скажи, я благаю, ховаєшся де!?".
І зоряні очі світили, мов місяць,
Й тією стежиною йшла я кудись.
Була божевільна тоді я, можливо.
Куди ж мене зорі оті привели?
Снігами колючими, росами ніжними
І сонцем палючим, гарячим піском,
Холодними буйними сильними вітрами
Валила природа із ніг, мов кийком.
Та стоптані ніженьки, втомлені очі,
Руки роздерті, порвана душа -
Йду, неважливі мені дні і очі,
Йду я до тебе по лезу ножа.
І знаю: прийду я колись і побачу,
Що ти бездоганний, реальний і мій.
І я тебе справді люблю дуже сильно,
Бо ти неймовірний і трохи чудний.
На вежі стоїмо з тобою, як круки,
Розгорнемо крила - і внебо злетим!
Тепер ми щасливі і вільні, послухай
Тебе я насправді знайшла й ми живі!
3 квітня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2011
Фата із павутини,
А сукня з мішковини.
Оце - моє весілля
У цілковитій тьмі.
І їдем ми з тобою
Із свахою-журбою
Вінчатись в домовині
На мертвому коні.
Мій наречений - смуток.
І смерть у подарунок
Несуть незвані гості,
Палаючі в вогні.
І я враз запалала.
Про те, що я кохала,
Напевне, вже ніколи
Я не скажу тобі.
04.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2011
Вище хмар і сонця
З тобою ми злетіли б,
Та якби ж ми знали
І кохати вміли.
Вище Евересту
Ти мене підняв би,
Та якби ж насправді
Ти мене кохав би.
На веселці в небі
Ніжно обіймав би.
Та кому це треба?
Я не плачу, правда.
Я тебе любила б
Все життя і довше
Якби захотіла,
Та, нажаль, не можу.
Та тепер ми в прірві
Нашої розлуки.
Я у це не вірю
І ламаю руки,
Бо важкі кайдани
Мене не пускають.
Падали зірками,
Приземлились - камнем.
Я тебе кохаю
І кохати буду.
Ти мене - не знаю.
Падаю в нікуди.
Кришталеве серце
Твоє вщент розбилось,
А моє не б'ється.
Що робить лишилось?
Бо воно із камню -
Не горить, не б'ється.
Я тепер не знаю.
Ти, прошу, не сердься.
Я тебе любила
І в цей час кохаю.
Серце не розбила -
Ти розбити маєш.
Не люби - і трісне
Камінь, і кохання
Я уб'ю навмисне.
Це не вихід, знаю.
Тож усе життя я
В вічній тьмі блукаю
Тільки через те, що
Я тебе кохаю.
01 січня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2011
Мене усе житя обманують
І я живу у пустоті
Сердець бездонних
Ваших вакуумів,
Лишилась я насамоті.
Їм наплювать на мене.
Так уже
Чомусь складається життя.
А мені байдуже,
Так байдуже,
Що плачу безупину я.
Я загорнуся в свою мантію,
У кокон -
Мій новенький дім.
Тепер я буду лише лялечка,
Та вам байдуже, втім.
Перечекаю цей час,
Страждатиму
З собою я насамоті,
А ви про мене і не згадуйте
Ніколи більше у житті.
Прийде пора моя -
Розвалиться
Моя хатинка і
Тоненькі крилонька
Розправляться.
Тепер - нависоті!
Тепер оновлена, барвистая
Кружляю між квіток.
Для мене головне лиш витоять.
Сьогодні вистоять.
Лиш крок,
Маленький порух -
Все розкришиться
І рухне мрія там моя,
Та не багато вже залишилось
І сильна ще душа моя.
30.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2011
Мої слова тепер не змінять
Уже нічого. І сльоза
Моя життя не перемінить
Уже ніколи. Догора
Мій каганець. Потухне скоро.
І в мене теж немає сил
Щоб із колін піднятись знову.
Тож я лишуся тут із ним.
Із своїм сумом, своїм страхом
Перед бажанням вбить свій біль.
Я вдовольнюсь лиш щастя крахом,
Який мені мій біль лишив.
Я вп'яте олівця ламаю,
І у десятий раз сльоза
Свій слід на аркуші лишає.
Мене мій сум не залиша.
І знову в дзеркало погляну.
Розмажу фарбу по лиці.
І розітру свою помаду,
Що не подобалась тобі.
Життя немов не має сенсу.
Не має змісту. Не один
Вже день у мене смуток в серці.
Бо я сумую так за ним.
Я так втомилась сумувати,
Бо ти не здатний полюбить.
І я тебе тепер кохати
Також не здатна. Треба вбить
Любов-падлюку. Вона винна
У нашім болі старих ран,
У нашім горі, нашій втісі.
Вона вже нe потрібна нам.
І той граніт вже не пробити.
Той, у якому моє серце
На віки вічнії закрите.
Мене у кому вводить все це.
Душевну кому. Сутеніє
У моїм світі пустоти.
Моя душа вже ціпеніє
В долонях болю й самоти.
Твій страх вбива моє бажання,
Твоє бажання - вбива страх.
Той страх, який в собі ховаю,
Та ти все взнаєш по очах.
Я по губах твоїх читаю,
Бо вже не чую я нічого.
Тремтливий погляд: "Я кохаю!" -
Й мені не треба більш нічого.
Цей траур сірий.
Твої руки. Мої очі. Чорні губи.
Те життя, яке не вміли
Ми прожить, та вже й не будем.
Те життя, яке шукали,
Те життя, яке забули,
Те життя, яке не знали,
Та вже й знати ми не будем.
Я тебе люблю, мій милий.
Все моє - усе для тебе.
Та з тобою я не вільна,
А без тебе - мене в небо
Не пуска ланцюг короткий.
Він важкий. Це моє горе.
Поринаю в сон солодкий
Й сонна падаю у море.
Незакінчена вистава -
Це мій світ, моє кохання.
Більш її я не поставлю.
Вона перша і остання.
Твої очі в зорях, в небі
І у смішка твоя в сонці.
Твої руки в соснах, в вербах.
Твої кроки у віконце
Я побачу. І твій голос
Соловейком вечорами,
Мов ячменю тихий колос,
Мені любо так лунає
Його пісня, його шепіт.
На яву, чи тільки в мрії.
Відчуваю серця трепіт.
Я в усе оце не вірю.
Я люблю тебе, мій милий.
Й ти люби мене, коханий.
Знаю, може ти й не віриш,
Та раніше я не знала,
Що таке життя і щастя,
Що таке розлука-мука,
Що таке печаль, нещастя.
Та тепер тобі у руки
Віддаю своє я серце,
Віддаю свою я душу.
Хай воно для тебе б'ється,
Бо я буть з тобою мушу.
4 січня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2011
Мені життя сплело міцну петлю,
Моє життя мене ж ущент розбило,
Порвало, як найтоншу з всіх струну,
Котра найяскравіше всіх дзвеніла.
Кришталь душі давно розбивсь,
Давно порізані канати,
Лиш на яких тримавсь мій світ,
Та не помітили ви втрати.
Я засміюся вам у слід,
Хай вітер підганяє крила,
Мені не можна у ваш світ,
У свій же - я вас не пустила.
07.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2011
Коли ти сядеш на могилі,
Моїй могилі, лиш не плач.
Прошу тебе, не плач, мій милий.
Сумуй, але не плач, не плач.
Коли принесеш мені квіти,
Я їх побачу - не візьму,
Лиш помилуюсь. Ти зі мною
Послухай трохи тишину.
У мороці, що цвинтар віє,
У сяйві місяця і зір
Тобі явитись я зумію
Це я, коханий, лиш повір.
Ти обійми мене щосили.
Прошу, пробач мене за те,
Що я, дурна, отак посміла
Померти і без тебе вже.
Люблю тебе, люблю, мій милий,
І щоб нам більше не страждать
З тобою ляжемо в могилу.
І смерті нас не роз'єднать.
12.04.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2011
Ну що ж тепер сказать тобі?
Ну що ж сказать? Так, я безсила
Дать порятунок у журбі,
Коли твої згоріли крила.
Ну що ж ти скажеш вже мені?
Ну що промовиш? Як учора
Сьогодні дивишся ти знову...
У очі дивишся мені.
Я не скажу тобі ні слова,
Бо вже не маю, що сказать.
Така от мовчазна розмова,
Бо зараз краще промовча́ть.
05.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2011
Твоє кохання сорок п'ятого калібру.
Ти розумієш все не так як я, і ми
Уже напевне всеж не будемо щасливі.
Нам дуже складно розв'язать морські вузли,
Які самі ми поміж нами нав'язали.
Так буде боляче їх розітнуть ножем.
Що з них поллється кров, як з вен тоді не знали
І від своїх же рук, коханий, ми помрем...
18.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.03.2011
Не бійся прозрінь,
І хоч вони гострі,
Впадуть вони в пам'ять
Стражданням сліпим.
Згадай увісні
Того, кого хочеш,
Того, кого любиш
Всім серцем своїм.
Дивися у очі,
Коли розмовляєш,
Тоді ти побачиш
Всю душу, думки.
Скажи, те, що хочеш,
Від кого чекаєш
Ти щирого слова
Всім серцем своїм.
17.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2011
Вернись, любов моя, вернись!
Забуте почуття, прокиньсь!
Прокиньтесь сльози прощавання!
Згадаю вас сьогодні я,
Коли я стала не твоя
Й поцілувала на прощання...
Покиньте мене у цей час
Самотні крики хворих фраз -
Зронили вас востаннє.
Та біль у серці всеж мине,
І позабудеш ти мене.
Усе життя отак спливає.
В образах, смутку і журбі.
Тепер не зрідка в самоті.
В нестерпному чеканні.
Навколо мене три стіни.
Четверта - брама в нікуди.
Без сліз, без слів і без кохання...
09.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2011
О, розтопи мій біль,
Палке, всесильне Сонце!
О, розітни мій біль,
Мій смуток розтопи...
Усе холодне скрізь.
Чому, скажи? Нащо це?
Чого не доторкнусь -
Замерзне назавжди.
Усе холоне від
Моїх крижаних пальців,
Від мого погляду
Застигне, як і Ти.
Своє проміння, мов
До мене посилаєш,
Торкнеться лиш мене -
Розтане, наче дим.
Коханого свого
До себе приманила.
Солодким голосом.
Ось тільки мовив він:
"Я так люблю тебе!"
Те серце, що горіло -
Умить в моїх руках
Замерзло навіки...
18.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2011
А ти стоїш і мокнеш під дощем,
В тумані розгубивши свої ноти.
І не задумуєшся ще
Чому твої пісні - пісні скорботи.
В твоїй душі панує сум і плач,
В твоїх очах вогонь палає,
А у моїй душі живе палач.
Чому він злий такий - сама не знаю.
Твій голос, ніби цинкова струна.
Такий прекрасний, та хвилює.
В юрбі людей сама-одна
У серці чорний дощ малюю.
Уламки серця, мов картини
Летять дорогами кудись.
Але проїхали машини...
Та де ж ти дівся? Повернись!
07.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2011
Коли вернусь я на щиті,
Із бою слів, мовчань і горя
В якому билась в самоті
І не знайшла свого героя,
Мій меч зі мною поклади.
Той меч, яким я шлях рубала.
І не жалкуючи, спали.
Та знай, що я тебе кохала.
Вогонь, вогонь, вогонь, навколо!
Вогонь кохання? - Ні, печалі.
Ми ще побачимось? - Не скоро.
Але коли? - Нажаль не знаю.
Так, я програла в цій війні,
Та билася я не з тобою.
О де ти був, скажи мені?
Чому пішов із поля бою?
Як міг ти кинути мене
У вирішальний бій... з собою?
Я не пробачу тобі вже...
Я не пробачу вже ніколи!..
І вибачень мені не треба.
Ніколи!.. Чуєш?.. Тільки знай
У пеклі буду я без тебе,
З тобою ж моє пекло - рай...
19 січня 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2011
Я люблю твої очі, люблю твої губи,
Але не твоя...
Але я холодна, але недоступна,
Але я чужа...
За мить біля тебе, у твоїх обіймах,
Але не зігрів...
Мене ти своїм паралоновим світлом
За тисячу літ...
Але кожне слово до тебе, коханий
У горлі комком...
Бо я тебе люблю, та зовсім не знаю,
Та знову і знов
При зустрічі нашій у своєму серці
Відчую я біль...
Зійдемося знову в смертельному герці
На зламі світів,
Збудованих з наших з тобою ілюзій,
І тисячі літ
Страждати, страждати, страждати, ми будем!
А як ти хотів?
30 грудня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2011
Ти не Ромео, я не Джульєтта,
Бо я - Вона, а ти лиш Він.
І ймення нам "ніхто" в сонетах,
І не писав про нас Шекспір.
І тільки я, може й бездарно
Пишу про нас, пишу про них.
Я знаю, це можливо марно,
Бо прочитать ти їх не зміг.
Бо я пишу вірші нікому
І мій псевдонім є Ніхто.
Присвячені лише одному,
Моєму любому Нікому...
04 грудня 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2011