Lykes

Сторінки (1/6):  « 1»

Несказана Надія

Коли  я  згадую  ті  дні,  що  провів  з  тобою,  моє  серце  тремтить.  Це  не  просто  спогади  -  це  дотики  душі  до  чогось,  що  було  справжнім.  Я  пам’ятаю,  як  стояв  поруч  із  тобою  мовчки,  ніби  слова  могли  тільки  зіпсувати  момент.  Я  дивився  на  твоє  усміхнене  обличчя,  й  у  мені  нуртувало  все,  що  я  не  наважувався  вимовити.  Кожен  твій  погляд,  кожен  легкий  подих  вітру  між  нами  -  вони  ніби  натякали:  скажи.  Але  я  мовчав.  І  це  мовчання  досі  живе  в  мені.

Я  намагався  забути.  Змушував  себе  відпустити.  Та  моє  серце  чомусь  усе  одно  тримає  тебе.  Минув  рік,  а  ти  досі  залишаєшся  в  мені,  як  незавершена  мелодія,  що  раптово  обривається,  але  не  стихає.  Ти  стала  образом  того,  що  не  вкладається  в  слова  й  не  піддається  поясненню.  Я  знаю  -  ти  унікальна.  Ти  не  просто  частина  минулого.  Ти  -  частина  мене.

Твоя  відсутність  -  мов  мовчазна  безодня,  що  тягнеться  за  мною  крізь  дні  й  ночі,  як  тінь  без  світла.  Кожен  день  без  тебе  -  це  тихе  поле  бою,  де  я  воюю  зі  спогадами,  що  палають  у  серці,  і  з  болем,  який  живе  у  кожній  миті  мовчання.  Світ  став  ніби  приглушеним  -  без  твого  голосу,  без  твоєї  усмішки.  Любов,  що  не  знайшла  слів,  перетворилася  на  живу  істоту  -  ніжну  й  тиху,  яка  блукає  в  мені,  не  знаючи  спокою.  І  в  цій  тиші  я  досі  шукаю  відвагу  сказати  те,  чого  ніколи  не  вимовив.

Я  кажу  це  не  для  когось  іншого.  Не  для  того,  щоб  повернути  чи  змінити  щось.  А  лише  для  того,  щоб  звільнити  те,  що  так  довго  було  замкнене  всередині.  Це  -  мій  спосіб  дихати,  коли  повітря  стає  надто  важким.  Ти  -  моя  вічна  мрія,  мій  несказаний  вірш,  моя  тиша,  наповнена  змістом.  У  всіх  моїх  снах  ти  дихаєш.  І,  можливо,  одного  дня  я  знайду  слова,  здатні  справедливо  передати,  що  ти  -  моя  єдина  істина,  моя  Надія,  якій  я  присягнув  на  вічність,  і  що  мій  світ  навіки  замкнувся  на  тобі.

07.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055425
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026


Шепіт до зірки

Надіє  -  ти  мов  кришталева  зірка,  що  зігріває  нічну  тишу,
Хоч  ми  й  не  перетнулись  у  спокої  вечірніх  мрій.
Та  у  твоїх  очах  -  світла  глибина,  що  огортає  мене.
А  посмішка  твоя  -  шепіт  натхнення  у  моїх  перших  віршах.

Ти  -  джерело  невимовних  мрій  мого  несміливого  серця,
Тільки  завдяки  тобі  народились  мої  тремтливі  рядки.
Кожна  мить,  навіть  здалеку,  зберігає  твою  ніжність,
Ледь  відчутний  твій  подих  для  мене  -  мов  весняний  вітерець.

Вечір  вкриває  мене  твоїм  незримим  обличчям,
А  весна,  мов  ревнива  чарівниця,  сховала  тебе  у  своїх  снах.
І  я  на  самоті  шепочу  в  порожнечу  про  кохання,
І  згадую…  як  мріяв  віддати  тобі  своє  серце  -  без  страху,  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025


Оркестр втрати

Зустріч  -  не  мить,  а  розлом  між  епох,
де  тіні  співають  про  світло.
Я  не  мав  цілі  -  мав  тільки  подих
вітру,  що  тліє,  не  кличе  й  не  лине.

Серце  -  камертон  до  мовчання.
Тиша  гасила  вогонь,
наче  ніч,  що  вчиться  дихати  рано,
наче  слово,  яке  вже  не  збрешеш  нікому.

Я  стояв  біля  тебе  -  ні  кроку,  ні  жесту.
Бо  кожен  рух  -  як  обрій:
здається  близько,  а  дійдеш  -
і  це  вже  інший  берег  мрії.

Мовчання  -  мій  єдиний  інструмент.
Але  й  воно  не  ладне  грати.
Мелодія  втрати  -
без  репетицій,  без  права  на  каденцію.

Весна  тебе  заховала,
мов  арфа  -  акорд  незакінчений.
Я  шукав  у  спогадах  крила,
але  вони  -  з  пір’я  мовчання,  із  вітру  неясного.

Боявся  ступити  у  твій  силует,
щоб  не  стерти  обриси  пам’яті.
Бо  кожна  помилка  -
не  звук,  а  тиша  в  октаву  життя.

Якби  час  мав  стрілки  назад  -
я  б  не  шукав  слів,  я  б  дихав  поряд.
Ти  б  чула,  як  б’ється  серце
на  тлі  тиші,  що  небо  порушує  вперше.

Та  ми  -  як  партитура  без  нот,
де  кожна  пауза  болить  гостріше.
Те,  що  не  сказав,
тепер  -  мій  римований  гріх.

Те,  що  не  зробив  -
мій  невисловлений  псевдонім.
І  залишилось  тільки  мовчання  -
оркестр,  що  грає  про  втрату.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025


Надія тіні снів

Я  просто  хотів  бути  поруч.
Ходити  з  нею  вечірнім  містом,
сидіти  на  лавці,  де  годинник  спить,
дивитись,  як  вона  сміється,
бо  навіть  мовчання  з  нею  -  це  найкраща  розмова.

Я  -  студент.  У  мене  книги,  графіки,  день  за  днем.
У  неї  -  інша  країна,  інші  вулиці,  інше  небо.
Нас  розділила  не  зрада,  не  час,  а  доля  -
вона  розірвала  наші  дороги,
та  я  все  ще  вірю.

Бо  Надія  ще  в  мені.
Не  як  слово,  а  як  вогонь,  що  горить  у  темноті,
що  дає  сили  пройти  без  неї,
через  ночі,  коли  все,  чого  бракує:  це  її  присутність.

І,  хай  розділені  кордонами,
є  в  мені  щось,  що  не  розділити  -
ні  часом,  ні  відстанню.
Це  спокійне  “надіюся”…
Що  доля,  яка  нас  розвела  -
все  ж  не  забула  дорогу  назад...

Кожен  день  веде  у  тінь  мовчання,
де  серце  звично  німіє  від  втрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025


Безодня кохання

Віками  летіла  душа  моя,
Втім  зірвалась  у  безодню,
У  безодню  сотень  див.
В  ту  мить  мене  обійняв  водоспад,
Вікторія,  як  радісний  сплеск  в  тиші.
Я  стежив  за  тобою  день  за  днем,
І  з  кожним  днем  кохання  в  серці  розцвітало.
І  там,  в  тиші,  зрозумів  я:
Моя  любов  до  тебе  -  як  вода:
Прозора  і  потужна,  непомітна  в  глибині,
Приховує  в  собі  всю  силу  почуттів,
Що  мчать,  не  зупиняючись,  у  простір  мрій,
Де  втікає  час...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025


Тіні втрачених почуттів

Все  дуже  непросто,
Любов  -  лиш  фальш,
Но  плакати  не  буду,  згасли  всі  почуття.
Ти  не  потрібна  мені,  не  потрібна!  
Забув  я,  що  в  цьому  немає  сенсу...
Напиваюсь,  мимуючи,  що  все  як  раніше  -  я  люблю...  
Все  зовсім  не  так...  залиш  мене,
Поки  ще  є  сили!
Но  словам  не  вір,  щасливіше  всіх  з  тобою  ми  були...
Брехав  я,  ти  вірила,  була  рада,  не  знаючи,
Мабуть,  зайвого  про  мене,  ти  наївна.  
Ти  не  потрібна  мені,  не  потрібна!  
Забув  я,  що  в  цьому  немає  сенсу...
Напиваюсь,  мимуючи,  що  все  як  раніше  -  я  люблю...  
Все  зовсім  не  так...  залиш  мене,
Поки  ще  є  сили!
Но  словам  не  вір,  щасливіше  всіх  з  тобою  ми  були...
І,  може,  твою  усмішку  я  побачу,  но  вона  в  чиїхось  обіймах,  а  зовсім  не  поруч...  
Все  зовсім  не  так...  залиш  мене,
Поки  ще  є  сили!
Но  словам  не  вір,  щасливіше  всіх  з  тобою  ми  були...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025