| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Коли я згадую ті дні, що провів з тобою, моє серце тремтить. Це не просто спогади - це дотики душі до чогось, що було справжнім. Я пам’ятаю, як стояв поруч із тобою мовчки, ніби слова могли тільки зіпсувати момент. Я дивився на твоє усміхнене обличчя, й у мені нуртувало все, що я не наважувався вимовити. Кожен твій погляд, кожен легкий подих вітру між нами - вони ніби натякали: скажи. Але я мовчав. І це мовчання досі живе в мені.
Я намагався забути. Змушував себе відпустити. Та моє серце чомусь усе одно тримає тебе. Минув рік, а ти досі залишаєшся в мені, як незавершена мелодія, що раптово обривається, але не стихає. Ти стала образом того, що не вкладається в слова й не піддається поясненню. Я знаю - ти унікальна. Ти не просто частина минулого. Ти - частина мене.
Твоя відсутність - мов мовчазна безодня, що тягнеться за мною крізь дні й ночі, як тінь без світла. Кожен день без тебе - це тихе поле бою, де я воюю зі спогадами, що палають у серці, і з болем, який живе у кожній миті мовчання. Світ став ніби приглушеним - без твого голосу, без твоєї усмішки. Любов, що не знайшла слів, перетворилася на живу істоту - ніжну й тиху, яка блукає в мені, не знаючи спокою. І в цій тиші я досі шукаю відвагу сказати те, чого ніколи не вимовив.
Я кажу це не для когось іншого. Не для того, щоб повернути чи змінити щось. А лише для того, щоб звільнити те, що так довго було замкнене всередині. Це - мій спосіб дихати, коли повітря стає надто важким. Ти - моя вічна мрія, мій несказаний вірш, моя тиша, наповнена змістом. У всіх моїх снах ти дихаєш. І, можливо, одного дня я знайду слова, здатні справедливо передати, що ти - моя єдина істина, моя Надія, якій я присягнув на вічність, і що мій світ навіки замкнувся на тобі.
07.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055425
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
Надіє - ти мов кришталева зірка, що зігріває нічну тишу,
Хоч ми й не перетнулись у спокої вечірніх мрій.
Та у твоїх очах - світла глибина, що огортає мене.
А посмішка твоя - шепіт натхнення у моїх перших віршах.
Ти - джерело невимовних мрій мого несміливого серця,
Тільки завдяки тобі народились мої тремтливі рядки.
Кожна мить, навіть здалеку, зберігає твою ніжність,
Ледь відчутний твій подих для мене - мов весняний вітерець.
Вечір вкриває мене твоїм незримим обличчям,
А весна, мов ревнива чарівниця, сховала тебе у своїх снах.
І я на самоті шепочу в порожнечу про кохання,
І згадую… як мріяв віддати тобі своє серце - без страху, назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Зустріч - не мить, а розлом між епох,
де тіні співають про світло.
Я не мав цілі - мав тільки подих
вітру, що тліє, не кличе й не лине.
Серце - камертон до мовчання.
Тиша гасила вогонь,
наче ніч, що вчиться дихати рано,
наче слово, яке вже не збрешеш нікому.
Я стояв біля тебе - ні кроку, ні жесту.
Бо кожен рух - як обрій:
здається близько, а дійдеш -
і це вже інший берег мрії.
Мовчання - мій єдиний інструмент.
Але й воно не ладне грати.
Мелодія втрати -
без репетицій, без права на каденцію.
Весна тебе заховала,
мов арфа - акорд незакінчений.
Я шукав у спогадах крила,
але вони - з пір’я мовчання, із вітру неясного.
Боявся ступити у твій силует,
щоб не стерти обриси пам’яті.
Бо кожна помилка -
не звук, а тиша в октаву життя.
Якби час мав стрілки назад -
я б не шукав слів, я б дихав поряд.
Ти б чула, як б’ється серце
на тлі тиші, що небо порушує вперше.
Та ми - як партитура без нот,
де кожна пауза болить гостріше.
Те, що не сказав,
тепер - мій римований гріх.
Те, що не зробив -
мій невисловлений псевдонім.
І залишилось тільки мовчання -
оркестр, що грає про втрату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Я просто хотів бути поруч.
Ходити з нею вечірнім містом,
сидіти на лавці, де годинник спить,
дивитись, як вона сміється,
бо навіть мовчання з нею - це найкраща розмова.
Я - студент. У мене книги, графіки, день за днем.
У неї - інша країна, інші вулиці, інше небо.
Нас розділила не зрада, не час, а доля -
вона розірвала наші дороги,
та я все ще вірю.
Бо Надія ще в мені.
Не як слово, а як вогонь, що горить у темноті,
що дає сили пройти без неї,
через ночі, коли все, чого бракує: це її присутність.
І, хай розділені кордонами,
є в мені щось, що не розділити -
ні часом, ні відстанню.
Це спокійне “надіюся”…
Що доля, яка нас розвела -
все ж не забула дорогу назад...
Кожен день веде у тінь мовчання,
де серце звично німіє від втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
Віками летіла душа моя,
Втім зірвалась у безодню,
У безодню сотень див.
В ту мить мене обійняв водоспад,
Вікторія, як радісний сплеск в тиші.
Я стежив за тобою день за днем,
І з кожним днем кохання в серці розцвітало.
І там, в тиші, зрозумів я:
Моя любов до тебе - як вода:
Прозора і потужна, непомітна в глибині,
Приховує в собі всю силу почуттів,
Що мчать, не зупиняючись, у простір мрій,
Де втікає час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Все дуже непросто,
Любов - лиш фальш,
Но плакати не буду, згасли всі почуття.
Ти не потрібна мені, не потрібна!
Забув я, що в цьому немає сенсу...
Напиваюсь, мимуючи, що все як раніше - я люблю...
Все зовсім не так... залиш мене,
Поки ще є сили!
Но словам не вір, щасливіше всіх з тобою ми були...
Брехав я, ти вірила, була рада, не знаючи,
Мабуть, зайвого про мене, ти наївна.
Ти не потрібна мені, не потрібна!
Забув я, що в цьому немає сенсу...
Напиваюсь, мимуючи, що все як раніше - я люблю...
Все зовсім не так... залиш мене,
Поки ще є сили!
Но словам не вір, щасливіше всіх з тобою ми були...
І, може, твою усмішку я побачу, но вона в чиїхось обіймах, а зовсім не поруч...
Все зовсім не так... залиш мене,
Поки ще є сили!
Но словам не вір, щасливіше всіх з тобою ми були...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025