| Сторінки (2/150): | « | 1 2 | » |
перед тим як нападати,
хочу дещо загадати,
як загадку розгадаєш,
то можливо, не програєш:
крихітна, тендітна, мила...
де ж у ній сховалась сила?
як прикритий автомат -
граєш дальше? -
шах і мат.
02/05/2023, Polska, Kielce (судові справи з екс)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025
а я дивилась в море вікон,
не виглядаючи тебе.
я так хотіла пройти ріки,
сама, сама...
нести себе.
а ти некликано засяяв
весняним сонцем крізь дощі,
і грім страшний уже не лаяв,
коли сховав мене
в плащі.
а я гукала: давай разом!...
ти лиш долонями мої
грів пальчики не від морозу,
сказав, шо ноші вже -
твої.
у світі рівності всіх статей,
у просторі без боротьби -
я так хотіла тою стати,
якою лиш побачив
ти.
.
.
.
14/02/2023, Polska, Kraków.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025
він знав, що я росла без тата
і навіть в моїх тридцять три -
якось вдавалось відчувати,
що дотиком він крав роки.
він забирав усі печалі,
хоча я знала їх на смак...
і хоч міцною сталлю стала,
гарячою - в його руках.
він все питав, про що я мрію:
чого мені не додали.
і як би не спускала вії,
він піднімав - до висоти.
і пледом прикриває плечі,
коли я сплю, але не сплю.
розказує цікаві речі,
історію про мир, війну.
ну як мені йому признатись:
ми різні нації, проте -
відкриті, щоби розмовляти,
щоб цінувати все просте.
він знав, що я росла без тата…
06.03.2023, Polska, Warszawa.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
вже рік у Польщі, рівно рік:
четверте березня у серці.
перетинаючи цей слід,
який ніколи не зітреться.
у квітні так шукали слів,
подібних є, не перелічить.
ми довго вчились: "dużo dni,
żeby rozmawiać, a nie milczeć".
у травні у садочку зразу
"hymn Polski" вивчити змогли.
біло-червоні стяги разом
із синьо-жовтими сплели.
у червні друзі і не друзі,
бо різні люди є усюди.
jak te różnokolorowe róże,
завжди так є і завжди буде.
a jak to żyć, kiedy nie twoje,
to wszystko, że nazywasz domem?
i nauczyliśmy oboje
zyskać te szczęście, co za rogiem.
і липень, серпень так промчали,
думками там гудуть сирени.
мовчали, а в душі кричали
про тих, в кого боліли рани.
a jesień w Polsce ciepła była,
czy to dlatego, że to - pierwsza,
a zima ludzi obroniła,
i wszystko było jak najlepsze.
i mnóstwo mówiło - "Dziękuję",
bo jest naprawdę życie wolne.
i za ten rok ja nie żałuję,
a tylko płaczę przez tę wojnę.
gdzie uśmiechamy się "буремно" -
nikt nie wie, co już tam skrywamy.
i wojna skończy się na pewno,
będziemy cieszyć się już z wami.
ja mieszkam w Polsce, czy ja wierzę?
czy tak myślałam że tak będzie?
у днях подолані всі межі -
але щодень завжди як вперше.
04.03.2023, 15:33, Polska, Warszawa.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
у забутих шухлядах
є дитячі анкети -
там залишився почерк,
тільки почерк... а де ти?
а ми дітьми сміялись
і летіли записки...
і все раптом сховалось
у воєннії списки.
чи це все справедливо?
аж ніяк - розриває.
Вась... мої сльози як зливи...
ти пробач. обіймаю.
пам'ятаю як в книгах
ти любив проживати.
а війна - наче крига,
її - не - прочитати.
де знайти всі причини?
не загоїти рани.
і лиш тільки світлини,
і лиш тільки пошана.
07/03/2023, 18:34 - Польща, м. Кельце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025
Один з поодиноких віршів сімейного життя, коли здавалось, що я була щасливою. Так і було, липень 2017 року - малесенький синочок на руках, ми крутились навколо його милого аґу:) я починала вірити у краще майбутнє і все було начебто добре, та тимчасово...
а ти не вір дощу, як плаче...
і приголуб, коли сумна.
хоча під коциком й калачем,
чекаю лиш твого тепла?
і висохнуть в секунді сльози,
веселкою загра в очах.
і я забуду наші грози,
в обіймах твоїх ожива.
давай нап'ємось зранку кави,
а в день придумаєм сценарій?
до вечора ще щось цікаве,
а далі ніжність нічних магій?
торкаюсь ніжно твоїх рук,
торкнись моїх і ти відчуєш -
що пропадає десь мій сум,
і я всміхаюсь - як цілуєш.
03/07/2017 - с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025
немає часу, щоб пожити? -
завжди ця сіра метушня.
а за майбутнє говорити -
для цього є усе життя?
як часто згадують минуле
без мудрості, як в пустоту.
не оглядатися - загуло.
життя - це вже, це тут.
як добре бачить нас бог світу,
бо нас насправді запросили.
ми не живемо без ліміту
і є в нас вибір, є в нас сили.
немає часу все змінити,
щоб заново життя почати.
але є серце, щоб любити,
і є душа, щоб зігрівати.
і є ввесь день, щоб засвітити
іскру своєї доброти.
і є секунда, щоби жити.
"немає часу" - кажеш ти?...
12/02/2016 р. 01:00, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
ти не кричи, коли так важко,
коли над прірвою стою.
життя моє - не завжди казка
і хоч я граю роль свою.
не втримав ти долонь гарячих,
коли у холоді людей
я так хотіла лиш побачить
вогонь тепла твоїх очей.
а ти не в курсі цих емоцій,
ти не цінуєш мить, де я.
і твоє слово різко точить.
нема у шлюбі вороття?
знайшла я его лиш пустого:
образи, сварки без жалю.
і наше "щось" стає "нічого",
кому казала я "люблю"?
25/01/2016 - м. Тернопіль, вул. Вербицького. Саме в ті часи я багато лікувалась, щоби стати мамою (у мене був викидень), я так хотіла відчути материнство... наче це була ціль всього мого життя. Майже рівно за рік - 23/01/2017-го року я народила синочка - і мій сенс безумовної любові наповнився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
поговори вночі зі мною...
коли ні звуку вже навколо,
коли так хочеться з тобою
побути жінкою простою,
яка співає серцем... соло.
і розкажи усе, що хочеш...
усе затаїне до болю,
усе, що серце прошепоче,
заплющимо обоє очі,
запам'ятаю ніжне... олю.
я всі моменти закарбую,
всі дотики, всі звуки ночі.
любові подихи відчую,
і слово кожне я ціную,
яке говорять твої... очі.
поговори вночі зі мною,
коли в кімнаті все стихає,
коли обняті тишиною,
лиш почуття і ми з тобою,
і мовчки кожен з нас... кохає?
13/08/2015, 17:34 - c. Настасів, Тернопільського району.
P.S.: рівно за 4 роки - 13/08/2019 - я виїхала від нього, а 19/08/2019 - заява на розлучення. Мої вірші в той час - проекція бажаного, але якщо щиро, лише з часом я зрозуміла, що нам не було про що розмовляти ночами, у нас надзвичайно мало було спільного, все базувалось на симпатії зовнішності без емоційного зв'язку, а якщо він і був, то дуже швидко слабшав неначе делікатна рослинка без догляду.
Висновок: 13 серпня може бути різним, ви можете сьогодні сидіти за одним столом, а через кілька років навіть не згадати один про одного в той же день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
я втомилась так сильно, повір же,
і потрібен міцніший мені.
я ховаю подалі ці вірші,
запечатані шлюбом ці дні?
я ж тебе так безмежно любила,
віддавала усе, що несла.
та втомилась, ти чуєш, несила.
і сказати тобі не змогла...
чи люблю? я не знаю... лиш жалість.
хоч тобі мене зовсім не жаль.
і без гумору жарти - невдалість.
діалоги без сенсу - печаль.
я постукаю в двері закриті,
але ключ не піду́ вже шукати.
ти не той, і скажу́ я доволі відкрито:
я не хочу ночами ридати.
23:59, 09.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
не заздріть, панове, не заздріть.
і ви, чародійки, не дійте.
ця заздрість насправді лиш вас їсть.
не смійтесь, панове, не смійте!
про що взагалі ваші думи?
життя — лиш одне і все спішки.
а що там розкажуть ті люди?
про себе задумались трішки?
не заздріть нікому, панове.
що знаєте ви? геть нічого.
що саме про.йшла та людина
до щастя чи злету такого?..
15/07/2025, 14:30, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
У 2015-му році я відчувала в собі настільки багато добра у цьому деколи несправедливому світі, що написала от такі містичні рядки:
здається, в мені живе ангел,
що розриває в мені сум,
ще й усміхатись заставляє,
коли я біль в собі несу.
він поборов в мені пітьму
і запалив крізь всю — свічу.
обрав мене, скажи, чому?
і місію несеш яку?
тут так нелегко, бачиш сам:
матерія над духом верх.
і забирає час в обман
ця сіроденна круговерть.
сміюсь я рідко, часто плачу.
лиш ти, мій янгол, не хвилюйсь,
бо я не здамся й не пробачу,
а деяких я десь пошлю.
життя люблю, ти відчуваєш?.
мій друг із тиші на землі.
тобі я вірш пишу. читаєш?
чи ти все пишеш -
лиш в мені?
18/05/2015, 23:14, м. Тернопіль, вул. Вербицького
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
Читаючи свої вірші з 2015-го року і раніше, я чітко усвідомлюю, що любов я наче випрошувала... просила себе обійняти, який сюр! На сьогоднішній день 2025-го року я розумію абсолютно інше - любов аж ніяк не вимолюють:
так тепло-тепло і так ніжно
мене до себе притули.
любити хочу, знаєш, вічно
і пронести це крізь віки.
так світло-світло і приємно
чому мене не обіймаєш?
а я надіюсь на взаємно,
чому мене не помічаєш?
так міцно-міцно і душевно
обійми - цінність як і час.
життя - це іспит недаремний,
здається, ти не бачиш нас.
так добре-добре і так цінно
когось любити в сум і сміх.
я думала, що це нетлінно,
та не тримав ти рук моїх.
06/05/2015, 20:44, c. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
повій, вітре, глибше в серце.
повій, ніжний, бо пече.
остуди мої печалі
і погладь моє плече.
повій, рідний, прямо в душу,
вивітри усе сміття.
освіжи мої чекання,
онови моє життя.
і повій мені в обличчя,
щоб прокинутись зі сну.
розплети моє волосся
і створи в мені весну.
доторкнись клітинок тіла,
всю мене ти обцілуй.
вітер милий, я б летіла,
я відкрита, ти відчуй.
повій, вітре, глибше в серце.
повій, ніжний, бо пече.
остуди мої печалі
і погладь моє плече.
18:31, 06/05/2015. c. Настасів, Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
йому було лише 33 роки, а я тримала вінок на його похороні... він був тамадою на моєму першому весіллі і не говорив мені про своє розлучення, щоб я не втратила віри у щасливий шлюб, який і так, все одно, був нещасливим... мої мрії ніхто так сильно не підтримував як він, мій друг, мій некровний старший брат... світла душа. Ні в чому не засуджую... та саме тоді я зрозуміла, що справедливості в цьому світі - немає..
гаряча кава. обпікаюсь.
"агов, мала, ну вже не плач!"
слова твої я відчуваю,
за сум думок мені пробач...
я містом ходжу, сновигаю.
проходжу думку я навкруг.
таких як ти немає, знаєш?
мій друг близький, мій друг!
ти захід сонця навесні,
без повороту каяття.
і знову линуть всі ці дні,
та вже не ті, це вже не я.
чому опав так швидко цвіт?
ти мав цвісти іще не раз!
цей світ, о боже, дивний світ!
він є насправді, чи міраж?
не хочу вірити, не можу!
ти є живий, у серці, - тут!
лиш вітер лагідно шепоче,
а що заповнить пустоту?
холодний вітер. замерзаю.
із теплим світлом летиш ти.
я жаль із вітром відпускаю
і ти мене прости-прости...
за руку вдячна і за силу,
коли підняв мене з колін.
повірив, що я маю крила,
і відпустив мене в політ.
за сцену, мужність і розмову,
яку так щиро розділяв.
за мрії, плани і промову,
за те, що вірив і літав.
і відлетів... душа витає,
весна цвіте, але у ній
лише тебе не вистачає...
бо вже у небі усміх твій.
гаряча кава. обпікаюсь.
"ну вище носа, до мети!"
остигла кава. усміхаюсь.
та ні, я плачу, ти прости...
18/04/2015, 21:42, м. Тернопіль, присвячується Андрію Голді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2025
тобі здається, живеш вічно?
розплющи очі - подивися!
бо навіть в'яне літнє листя
і з неба пада знаки сніжно.
тобі здається, що мовчанням
ти проживеш життя солідно?
тоді скажи, невже негідно
співати жайвіру із рання?..
"і все так буде" - знов здається?
ну мало бути вже відомо,
що ти тут гість, хоч несвідомо,
і що даєш, те і вернеться...
здається, що живеш нормально?
ти ходиш в церкву, - несеш гроші.
і всі говорять, - "ти хороший"...
ех... пам'ятай, це все - буквально.
тобі здається, дуже зимно?
а ти зігрій найперше душу,
без нарікань, без гострих "мушу"
і не кажи, що все це дивно.
тобі здається, що не треба?
міняти все і бути іншим,
в чужих очах не стати гіршим,
а ти в яких очах для себе?...
і плаче з неба хтось так ніжно...
чому ж ти плачеш, як втрачаєш?
якщо ти любиш, то вже знаєш,
де є тепло́, коли так сніжно.
24.11.14 - 11:11, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2025
коли не хочеться нічого
і ти у всесвіті сама -
проходиш мимо в коридорі
повз тих людей, яких нема.
коли ти дивишся угору,
але крокуєш прямо вниз.
шукаєш всюди ти опору -
не провалитися наскрізь.
коли по ящику новини
оббризкують криваво нас.
коли у неті-павутині
забули зміст для слова "час".
скидай мерщій пальто сумління,
розбий діряве, сіре скло!
живи, люби, шукай натхнення —
і засвіти крізь чорне тло!
відчуй, вдихни у серце сили!
ти не одна - ти маєш шлях!
крокуй! вперед! іди щосили!
твій голос чути у світах!
пустіють стіни, плачуть штори,
бо вдень живуть, неначе сплять.
і душі в пошуках опори
вмикач шукають, де він блять?
коли туманять тисячами,
смієшся мовчки непримітно.
бо часто в людях нема тями,
хоча для всесвіту ти -
світло.
24/10/2014, 15:37 - c. Настасів, Тернопільського району.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2025
ну що з тобою, ей душа?
чого шукаєш знову й знову?
чом ти мовчиш? ти ще жива?
веду з тобою я розмову!..
ти втомлена? — це не твоє?
бо в домі наче я бездомна...
скажи, душа, щось дальше є? -
щоб ти літала безсоромно!
дивлюсь, мій дім як без вікна,
лиш двері чорні наді мною -
і ти в мені, я не сама -
спаси мене від втрати-болю!
а я не здамся їм — о ні!
не буде тут мого насіння!
проб'ю я стіни у пітьмі -
і лиш кулак мій - то спасіння!
19/09/2014, 15:15, с. Настасів, Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2025
а вже осінь у гості прийшла,
вітром теплим у душу війнула.
листя жовте в руках принесла,
небо птахо-ключем відімкнула.
і схиляються липи міцні
під невпинною силою вітру...
і летить жовте листя, як дні,
що не взяти повторно у світло.
мила осінь, чи чуєш мене?
хай в житті все хороше почнеться!
хай з деревами ворог засне!
сонце миру нарешті проснеться!
бо в житті головне — то є час.
і ніяка валюта не рівна...
і ця осінь також лише раз,
й не кажіть, що вам знову
"все рівно"...
01/09/2014, м. Тернопіль, в той час задумалась про війну в зоні АТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025
багато людей сильно вірили в бога,
що спинить воєнні хвилини.
хто ж стелить тоді цю домирну дорогу?
герої потрібні -
живими.
хай затишок сповнить зруйновані ха́ти,
щоб чулося там: "обійму, підійди!"
ми ж хочемо жити, сміятись, кохати!
війна залишає вічні шрами-сліди.
щоб діти без страху дивились у небо,
щоб більше не снились їм вибухи, дим.
маленькій дитині так мамочки треба —
великій країні потрібен так мир.
27/08/2014 - м. Тернопіль, після того як почула вперше про загиблих воїнів АТО, друзів брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025
Це не щасливе сімейне життя, це тягарне співіснування, якщо один з двох має вразливе серце, а іншому - похуй...:
а я плачу сьогодні, немов із дощем,
бачу краплі в вікні, наче сльози.
б’є, втомився, та гучно — таємний грім-щем,
та не лячні мені ці погрози.
як збулося — не знаю, та все сталось так:
я вже плачу нечасто, признаюсь.
та неначе це небо почуло мій знак,
як я щиро ридаю і каюсь.
літо, серпень і дощ, як підтримка моя,
а у тебе все завжди "нормально".
охх душа нечуттєва така є твоя,
а мене рве на клапті тотально!
чую, дощ вже затих, і в душі тиша теж,
і зійшлися знов сили єдині.
так, я плакала! так, я без меж!
так, я вітер в пустині!...
22/08/2014 – 20:30, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2025
У своїх екс відносинах я не любила сваритись, хоча сварки відбувались. Ніяк не могла зрозуміти, для чого чоловіки, які признавались мені у любові - ненавиділи мене, доводячи свою правоту, хоча мені вже була вкінці байдужа їхня правота. Я не відчувала безпеки у домі, де створювала затишок не з тими...:
біль віднесла всі колючі сліди,
але немає у мене вже сил.
змотані знову червоні бинти,
напоготові завжди нашатир.
і відчуваю, як знову вдихаю
просто повітря і навіть не з гір.
я виживаю і я повертаю
свій погляд земний у небесний свій зір.
серце моє, ти лиш бийся постійно,
можеш не гучно і навіть не швидко.
сила не в криці і навіть не в бійні,
силою хвастатись інколи бридко.
серце, не слухай, що треба й не треба.
злі язики хіба знають, що в бога?
людям лукавим далеко до неба.
дуже захована їм ця дорога.
заплющу очі - не бачу вже світла,
впали високії штори вистави.
дивлюсь у себе, а в мені є квітка,
з крану не хоче, а хоче з канави.
серце, скажи, а чому я не знала?
тільки закривши - я щось відкриваю.
тільки згубивши - я щось відшукала,
тільки любивши - тебе відчуваю?
16/07/2014 - 0:40, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2025
Признаюсь чесно, у відносинах я любила ідеалізувати взагалі не вартісних того чоловіків...) ну що поробиш? я вміла любити тільки так. Мабуть тому на сьогоднішній день я бачу кону найменшу похибку чи червоні прапорці. Сьогодні - 2025-й рік, а ще у 2014-му році я писала так:
а в небі сіро й так похмуро...
напевно буде дощ і парить.
а я лечу в думках за мури
буденності, де світ не хмарить.
де вічно, тепло і спокійно,
не відцвітають дикі вишні.
лечу до тебе мелодійно,
і бачить це лише всевишній.
і ба́йдуже, що хочуть люди,
і ба́йдуже - минущі гроші.
і знаєш ба́йдуже, що всюди
говориться про нехороше.
бо мій політ душі повитий
у світ, який немає часу.
бо зупинилась стрілка миті.
життя є вічним, та не зразу.
а знаєш, я сама не можу
летіти однокрила й рада
бо я не ангел і так схоже,
без другого крила - я впаду.
яка ж в польоті дивна сила?
любов в обіймах піднімає.
у нас тоді на двох є крила,
тоді у нас і світ літає...
відчуй, тепло я шлю і світло.
повію словом в мить "кохаю".
ти відчуваєш дотик вітру?
- це я насправді обнімаю...
12/07/2014, м. Тернопіль, вул. Макаренка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Ці рядки я написала вже у зрілому віці 24-х років, я вже давно не шукала більше мами як соціальна сирота, але образу ще тримала, мабуть тому писались такі рядки, я їх наспівувала як пісню:
а зараз світи не між нами,
між нами немає вже слів.
не знаєш, як боляче, мамо,
бродити в дорогах одній.
і знати, що ти майже поряд,
фізично вдиха на землі.
але де душа твоя, мамо?
не рветься у очі мої?
Приспів:
а я запитую, запитую себе:
для чого я тобі в житті?
бо ж відштовхнула і забула ти про все,
на старості згадаєш ти чи ні?
***
як холодно у світі цім буває,
коли стрічаю очі як скляні.
мені здається, ти не відчуваєш
і порожнеча в лоні як на дні.
а хочеться людське в тобі зустріти,
в очах твоїх я бачу тільки ніч.
о боже, як все пережити?
як відвернутись від тупих обличь?
Приспів:
ти знаєш, дивлюсь,
кішка кошеня
тримає у зубах,
ласкає в його снах..
Так поясни,
закони ці життя!
не розумію я!
в яких істот серця?
26.05.2014 (11:35) с. Настасів, Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Це був 2014-й рік, перші роки у шлюбі, перші розчарування, перші втрати друзів, вихід з громадських та благодійних організацій, присвята себе ніби-то сім'ї, та насправді - втрата істинного внутрішнього покликання. Заробляння грошей, зникання закоханості, клопи в ліжку та засинання у ванній, саме тоді народились ці рядки:
прости, поезіє, мені,
що так давно вже не писала,
у днях так часто оминала
й не бачила тебе вночі.
втрачала сенс не лиш писати,
а навіть дихати в тобі,
застрягла я в такій журбі,
що не могла тебе й читати.
цей рік мене побив в дорозі,
не було місця вже живого,
я не хотіла вже нічого,
душа лежала на підлозі...
і тільки видих і без вдиху,
як від удару в боротьбі,
не до поезії тоді,
і навіть не до передиху.
і лише бог зумів підняти,
коліна витерла із кро́ві.
і "друзі" стали вже "знайомі",
завіси впали, ролі знято.
та я вернулась, бачиш, пишу.
не знаю, звідки ти в мені,
бо не таланило в ті дні,
бо замість тебе була тиша.
прости, поезіє, мені,
ми є не вічні, та можливо
хоча б думки свої миттєво
залишу я навік в тобі...
21/05/2014 - м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
Коли я писала цей вірш - я була хорошою державою з міцною релігією та слабкою армією. Тоді я думала, що світ не перетне мої кордони. Тоді я вірила, що достатньо мати добре серце, аби все перемогти. Але ні. Аби вибратись з лайна, потрібно відкривати свої темні сторони, і я це зробила. На сьогоднішній день я досі держава із теплом та добром, але моя армія стала жорстокою та безпощадною.
минає час, - і я усіх минаю,
і серед них я так "людей" шукаю.
і ніби всі проходять рівні в праві,
але серця - такі цікаві:
в одних як миші, щоб не виділятись.
в одних маленькі, щоби не кохати.
в одних прозоре - як його немає.
в одних залізне, що не відчуває.
в одних із вати - всі його зминають,
в одних із м'яти, - спокоєм сповняють.
в одних серденько темне, бо сердите.
і тільки світле серце - то велике.
воно не втратило із часом віру,
те серце любить понад дивну міру.
і завжди серцем-щирими-очима -
і ритм його - це вільна, ніжна рима.
з великим серцем не зустрінеш часто,
та лиш воно дарує іншим щастя.
та лиш воно сердець усіх миліше,
велике серце - в світі найсильніше.
25/12/2013, м. Тернопіль, вул. Макаренка.
P.S.: прикріплене фото - з мого першого весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
У моєму житті з дитинства у мене не було вірних та надійних друзів, їх я зустріла лише у роки своєї юності... та життя жорстоко забирало їх у мене. Один з них був Максим Висоцький, надзвичайно розумний хлопець, він читав багато мотиваційних книг, його мислення мене вражало. Лише з ним я могла поділитись своїми страхами перед своїм же весіллям... і він мене підбадьорював, що це нормально. В той момент він бачив, що запустилась машина, у якій я була невпевнена... десь два тижні до весілля моє тіло наче реагувало - ні, не треба... та я не відмінила, думаючи, що це нормально.
Одного дня я отримала повідомлення: Максим впав з вишки. 40 метрів. Він працював в інтернет-компанії. Мій світ перевернувся. Чому? Мій друг. Тоді я написала:
ти мріяв, ти завжди ішов вперед,
ти так хотів купити власний острів.
чому життя як гра в "рулет..",
я не розумію суті досі!..
чому лиш той, хто нас створив,
одних з собою забирає?
ти молодий і твій порив
тепер високо десь сіяє...
21:01, 07.09.2013. (с)
P.S.: у цьому вірші було більше рядків, але я видалила, мене нудить від тогочасної моєї релігійності... я точно вірю, що душа після смерті продовжує своє існування, але що і як - ніхто не знає. Святі книги написані звичайними людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
У 2011-му році я познайомилась з надзвичайно хорошою людиною, із світлою енергетикою та добрим серцем. Він міг змотивувати навіть ледачого. Ми разом працювали у сфері організації фестивалів. Коли я працювала секретарем фонду держмайна, він запросив на каву, це була не романтична зустріч, а життєва та філософська, я поважала його погляди настільки сильно, що він автоматично став моїм ментором. Він говорив про тривалість життя та можливості... і я йому повірила. Я звільнилась з держустанови, тому що почала хотіти більшого.
Коли його не стало у віці 33-ти років - я не могла це прийняти... мені так бракувало зустрічі з ним, його порад... його голосу... Тернопіль для мене став тоді містом розмов лише із собою...
Ці рядки я ще писала під емоціями наших розмов і зустрічей:
подзвонив до мене зранку,
він змінив моє життя.
не чекала я світанку,
просто день стрічала я.
він розплющив мої очі
і підняв мене зі сну.
рідна, мила, а ти хочеш
залишатись вічно тут?
там, де я - реальність мрій,
поле льону все цвіте...
здійснюй вибір - він є твій,
час цінуй - він промайне.
це життя - то мить одна,
від дверей і до дверей.
і час сиплеться в руках...
у твоїх, а не в людей.
вільно думай, не спіши,
двадцять третя йде зима.
просто рішенням створи
і прокинься, вже пора...
20/12/2012 - м. Тернопіль, вул. Медова, Фонд держмайна.
P.S.: дивне відчуття... тому що цей чоловік розумів та відчував цінність часу, віддавав багато енергії навколо і він відійшов дуже швидко... в той же час я спостерігала над кривдниками в інших історіях, де родичі потерпали від просто існування "вампіра" - а вони жили, жили і жили.. можливо тому, що тягнули енергію?
це порівняння мені доказало ще тоді, що справедливості у світі немає. Єдина - лиш та, яка у наших руках або системи суспільства, якщо воно сильне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
гостем я непрошеним була в цьому світі,
зараз хтось чекає і так жде мене...
коли я з'явилась, плакали, мов діти,
та я усміхалась, бо не знала це.
гостем я непрошеним завітала ніжно,
і жорстокі досі то не є мій страх.
світ вітав мене, коли було сніжно:
в хуртовині днів, у холодних снах.
це навчало зразу - жити-виживати,
зігрівати там, де змерзає хтось.
тим, хто є без серця, серце дарувати -
не чекати вслід щось взамін чогось.
гостем я запрошеним лиш була у Бога...
в нього в силі все, в нього - кожна мить,
все моє життя, вся моя дорога...
і мій подих там, де мій путь лежить.
31/07/2017, c. Настасів Тернопільського району.
P.S.: ще в ті часи я була дуже релігійною, але саме релігія часто рятує самотніх людей... так само рятувала і мене у свій час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
Буває, що люди запитують: а яка твоя улюблена пора року? Коли була дитиною - завжди відповідала, що зима, тому що обожнювала різдвяний дух білосніжних днів.
У свої 35 років я чітко розумію, що улюблена пора року - це коли я щаслива, немає значення у який місяць року чи у яку погоду...
Збираючи усі свої твори в збірку, я натрапила на рядки про осінь:
відсуваю штори - вже немає ночі.
заглядаю в небо, а це - сині очі.
я цікавлюсь світом: "чому тепло досі?"
а мені отвітом: "це - щаслива осінь".
я вдягаюсь літньо, яблуко у руку,
відчуваю з літом дивну я розлуку,
дякую за дні, навіть за моменти,
що блищать в уяві, як невзяті центи.
я живу осінньо, квітку у волосся:
знову я щаслива! осені вдалося!
01/09/2012, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
В той день я побачила її в генделику... там була своя компашка здавалось би вічно щасливих п'яних силуетів... і я задавалась питанням: а чи справді був у них щирий сміх? чи це був істеричний? наповнений болем та розпачем чи істинною радістю?.. я не відчувала безпеки та спокою поруч з ними... та я усміхалась, сама не розуміючи чому... прийшовши у свій безпечний гуртожиток, я написала:
вибач мені, що я посміхаюсь,
в душі я ридаю і навіть не каюсь.
ти руку свою мені простягала -
а я відштовхнула, а я не подала.
вибач мені, що я вже сильніша -
і стала холодна для мене ця ніша.
любила тебе без твого "я прошу"
невже наш зв'язок - "даси мені гроші?"
а знаєш, я хочу, щоб щастя відчула,
тверезо на світ ти знову зирнула...
ти вибач за серце, на вид не жаліло,
та йшла як від тебе, до тебе боліло.
30/09/2008 - м. Тернопіль, вул. Кривоноса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
У своєму дитинстві я була дівчинкою з дяекими ознаками ОКР (ніхто про це не знав і навіть я), але мене за це дуже хвалили: яка золота дівчинка, все ідеально поскладано і така привітна, всі зошити заповнені ідеальним почерком, а щоденники із підписами вчителів "Молодець"... Коли я йшла по сходах, от цю деталь мені не забути - я старалась навіть по них іти "правильно"... змалку я прораховувала не тільки свої кроки наперед, а й слова, я вивчала поведінку старших та що їх розчаровує, моя стратегія уникнення агресії чи критики працювала майже на відмінно. Мені здавалось часом тоді, що я вав яка крута, та водночас мені важко давалась критика. Рівна спинка, рівні кроки, дисципліна, я мила посуд ще до того, як мене це попросять, я перескладувала не тільки свої речі, а й старших. Пам'ятаю, коли мене запрошувала в гості моя біологічна мама, вона теж використовувала моє невідоме всім ОКР (бажання порядку) - я прибирала в її квартирі. Це було для всіх вигідним. Та не для мене. У моїй душі творився безлад тривожності, я називала його творчим, він виливався в ці вірші:
знов холодний дивний вечір
і вікно моє в дощі.
я не можу скласти речі,
що лежать в моїй душі.
я замерзла від чекання
на світанок, де любов...
сил нема, нема благання,
щоб просити її знов.
я сумую крізь усмішки,
що, як завше, всім я шлю.
а на серці - чуть, ще трішки:
я чекаю на "люблю".
і всміхаюсь зі сльозами
над подушкою всіх мрій.
гріє те, що є між нами -
ти існуєш, ангел мій?
знов холодний дивний вечір.
зачиняю я вікно.
поскладала в серці речі,
творчий безлад, все одно.
31/07/2009 - c. Настасів, Тернопільського району.
P.S.: на сьогоднішній день я вже не боюсь бути собою, у моїй квартирі третій день ніхто не пилососив і я спокійна:) Так, чистота та порядок - завжди дають мені ясність в житті - і я це люблю. Але я проходжусь по сходах, не думаючи про це; і мені легко затанцювати на тротуарі, слухаючи музику в навушниках, дівчинка - вільна:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
У своїх довготривалих відносинах я віддавала багато. Партнер, про якого я писала у цьому вірші - тестував мене несвідомо. Це як у експерименті "Роби зі мною, що хочеш"... Результати шокують, тому що кордони свої потрібно захищати одразу...
в моїх руках ще сяє щастя,
а хочеш - я віддам тобі?
мені не жаль, мені все вдасться,
пройдусь я сміхом по журбі.
в моїх очах ще світить мрія,
а хочеш - я віддам тобі?
ти не хвилюйсь, твоя надія
живе, як вдома, у мені.
в моїх словах ще ранні квіти,
а хочеш — я віддам тобі?
вони цвітуть лиш раз для світу,
де ми удвох, без боротьби.
в моїх шляхах ще світло ранку,
а хочеш — я віддам тобі?
та не забирай все без остатку,
бо мої мрії — кораблі...
в моєму серці — сотні мрій,
віддати їх вже неможливо,
не забиреш і не зумієш,
не буду я тоді щаслива...
в моїх очах вогонь палає,
його не вкрадеш у бою.
хто силу й душу забажає —
той знатиме:
я не здаю.
19.06.2012, 01:34 - м. Тернопіль, вул. Макаренка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
Цей вірш я написала у підлітковому віці, дуже любляча та віддана душа у власниці цих рядків... про кого я тоді думала, не пам'ятаю, але думки красиві:
ангелом хотіла б стати,
щоб з тобою завжди бути,
щоб твій сон оберігати,
поруч подих твій відчути.
щоб крилом тебе обняти,
я готова прилетіти.
все тепло своє віддати,
поряд ніжністю зігріти.
лиш поклич... і я з тобою,
хоча б думкою людською...
2004 рік, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
Якщо Ваші партнерка чи партнер пишуть вірші - Ви маєте у руках карту почуттів, що може приховувати правду за посмішкою та звичним "у мене все добре". Цей вірш я написала пів року перед весіллям і тут вже було ясно, що партнер - холодний і не цінує, але це вже була токсична залежність. Зараз я це прочитую і думаю: йомайо, хотіла видати збірку своїх віршів, а видам творчий самоаналіз своїх почуттів з минулих відносин:
я хотіла якнайкраще,
але стало тільки важче.
я хотіла стати літом
у Твоєму холод-світі.
дарувала промінь світла -
ти казав, що запривітна.
дарувала весну щастя -
ти казав мені, не вдасться.
я раділа кожній миті,
де навколо всі неситі.
я раділа буть з тобою -
ти назвав усе нудьгою.
змучилась, і вже не зможу!
хочеш, то шукай несхожу!
не змінити вірну душу,
я собою бути мушу!
18:04, 26.05.2012 р. вул. Вербицького, м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2025
Коли я дуже сильно вірила в Бога, то писала:
коли біль та й не мине,
не залишиш ти мене...
і коли забудуть всі,
витреш сльози на лиці...
коли слабшою впаду,
ти відкинеш всю біду...
коли серце розірвуть,
його ангели візьмуть...
і коли є біль-дощі,
ти веселку шлеш душі...
коли в неї наплюють,
крила світла обіймуть...
коли друзі - вороги,
вічний друг - це тільки ти.
коли мучить біль-любов,
ти приходиш в серце знов...
коли ранять без жалю,
я благаю і молю...
забирають все моє,
лиш любов твоя ще є...
і спиною повернуть,
лиш до тебе моя путь...
кожен день - нові гріхи
і рятуєш тільки ти...
і ніхто без тебе я,
ти - надія і життя.
коли біль та й не мине,
не залишиш ти мене...
P.S.: 2011 рік, м. Тернопіль.
Близько 20 років свого життя я була релігійною та віруючою... і мене це в приватному житті губило нормально, я усім пробачала, а по моїй доброті ходили як по найдешевшому килимку. Це було не назавжди.
Релігія - це не завжди про добро і любов. Лише з часом і досвідом я побачила глибше, особливо людей. Адже саме вони в собі носять і темряву, і світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2025
Ці вірші яскраво показують, як юна дівчинка-емпатка потрапила в емоційні гойдалки несвідомого самозакоханого нарциза:
хрупотить так ніжно сніг,
я шукала щастя в то́бі,
та не знала, що у злобі
ти мене розбити зміг…
вітер. нічка. і вікно.
притуляюсь я до світу,
відчуваю біль неситу
і чолом торкаю скло.
і захмарені думки…
від тих слів… ну витри сльози.
а в мені, мов грім і грози,
тільки ти і тільки ти…
ненавмисне топчеш сніг,
а навмисне топчеш душу...
і простити знову мушу.
тільки жаль, чому ти зміг...
P.S.: йому було істерично смішно із слів "топтати душу"... з часом я зрозуміла, що його істеричний сміх - це були конвульсії страху, тому що він боявся, коли підсвідомо відчував, що маніпуляції все менше і менше працюють на мене.
20.02.2012 р. 09:52.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
Хочете дізнатись, як пишуть вірші несвідомі жертви аб'юзерів?
Вашій увазі представляю:
чому тобі усе прощаю?
немає гордості в мені?
здається, гідність серце має,
чому ж склоняється тобі?
а я не вмію відірвати
все ніжне, що живе в мені...
а я не можу відказати
твоїй любові словом "ні"...
ну що, скажи, мені робити?
я плачу часом, бо люблю...
без тебе вже не вмію жити...
ти в душу вже проник мою...
а я стараюсь зрозуміти
те слово кожне з твоїх уст...
собі змовчати і стерпіти
тим фразам, де відсутній глузд...
любові ніжній все під силу:
моя душа живе у ній.
не любиться, коли насилу,
та ще є воля у мені.
сама я винна, коли плачу,
моя печаль - моя вина...
і я Тебе завжди пробачу,
бо не простити прав нема...
у молитвах ми просим часто,
щоби господь простив гріхи!
і вся гординя раптом гасне!
тепер пробач мені і ти...
09.02.2012 р., 14:21. с. Настасів, Тернопільського району.
P.S: а сьогодні я собі хочу сказати -
Алилуя, сонечко, що ти послала все на *** і пішла від нього і виїхала з того села, де ти не була щасливою, бо постійно служила, аби заслужити любов! А любов не треба заслуговувати, дівчинко моя! І не твоя вина була, що ти плакала! Це блядь нормально ревіти, хникати, лити сльози, сміятись, реготати, сумувати, мовчати, коли Ти цього хочеш! Сонечко, ти нікому не повинна була говорити "пробач"! Ти в нічому не була винна! І я *** горджусь Тобою, що одного дня - Ти все до біса перевернула і вибрала Себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
Буває так, що ми любимо зовсім не тих, думаючи, що це - любов на все життя, а насправді - це просто була випадковість, яка відшліфувала нас болючим досвідом. Чи жалію я? Маючи сина - зовсім ні, адже я дуже хотіла бути мамою, тою, про яку я сама мріяла. У мені було стільки любові... не оцінив хтось, то оцінить дехто інший. Ніколи не варто зациклюватись на одній людині, особливо, якщо вона - не глибока... я зациклювалась, нічого страшного, це просто рядки поезій з минулого:
сонце гріє всі світи,
в сонці - світло і життя.
в моїм серці сонце - ти,
а душа моя - Земля.
зігріваєш - розквітаю,
як зникаєш, я - зима...
бо без Тебе замерзаю
і підсніжників нема...
а я кручусь по орбіті
і схиляюсь ніжно боком...
ти дорожче в моїм світі, -
доведу космічним роком...
буду вірна у системі
всіх планет і всіх орбіт.
у безмежній Божій схемі
у любові створен світ.
все велике із малого,
все мале відчуй в душі.
і немає тут складного:
засвітись своїй Землі!..)
P.S.: 08.02.2012. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Я зростала без батьків, і коли я бачила, як обіймаються дітки з мамою чи з татом - у мене завжди реагувала душа... з сльозами на очах, адже я була дуже спостережливою та емпатичною дівчинкою. Я розуміла, що мене ніколи тато так не закружляє... а якщо він і знайдеться, то я вже буду надто дорослою і не факт, що він любитиме мене, якщо пропустив усе моє дитинство...
місто. вулиці. алеї.
кришталевий пада сніг.
він спішить, біжить до неї,
щоб зустріти її зміг.
сяють щастям її очі,
і сміється обійма -
і у серці щось лоскоче,
так приємно зігріва.
- а давай ловити з неба
ці сніжинки голубі!
- то моменти щастя треба,
щоб зловили ми собі!
- о, ти чуєш? хтось сміється!
- бачу! там, дівча біжить!
біля неї тато в'ється,
щоб її тай розсмішить.
- добре так, коли щасливі
коли вміють так любить...
- і малі, і навіть сиві
хай відчують таку мить...
2007 рік, 20.01. м. Тернопіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
якщо ти любиш, намалюй -
я буду аркушем надій...
і тонкі лінії відчуй,
і світлих барв ти не жалій!
якщо ти любиш, то заграй -
я буду чистим нотним станом!
в мелодію весни додай -
і піснею життя я стану.
якщо ти любиш, то зліпи -
я глиною для тебе буду...
фігуру "ніжністю" назви
і стане витвір рівний чуду.
якщо ти любиш, напиши,
скажи, станцюй і заспівай!
лише доводить не спіши,
а просто серцем покохай...
(15:53, 28.12.2011.)
P.S.: якою хорошою дівчинкою я була... просто потім потрапила не в ті руки...
але здобула досвід і стала сьогоднішньою версією себе.
Ці рядки були написані у гуртожитку №2 ТНПУ ім.В. Гнатюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Коли закохується емпат у нарциза - це не надовго, якщо емпат не відчує зворотнього зв'язку. У юні роки я не цікавилась психологією та нічого не розуміла про токсичні відносини, але я писала вірші, зараз прочитую їх і розумію, наскільки я була в нересурсному стані, з мене тягнулась енергія та відбувались емоційні качелі доступності та недоступності:
прости мені, що так люблю.
пробач мені, що так кохаю.
я кожен погляд твій ловлю,
тону у ньому і блукаю.
можливо, я ще не остання
в твоєму списку наречен,
та я так вірю у кохання
і не люблю прощання сцен.
лиш не штовхай мене від себе,
бо у любові я слабка,
бо я не можу вже без тебе,
як без тепла сумна весна...
я ніби хвора вже тобою,
в моїх думках любов і ти.
нічого вдіяти з собою
не можу, можу не змогти!..
не думала, не знала, чуєш,
що так полюблю лиш тебе.
моє кохання ти відчуєш,
воно в тобі мене знайде.
і душу вибач, що літає
і так любити сильно вміє:
за все болить, за все прощає
І ніжно світлом своїм гріє...
P.S.: на подібні вірші нарциз відповів, - "а ти в курсі, що письменники мають важкі долі? для чого ти взагалі пишеш? нікому це непотрібне! всі і так з роками живуть просто так разом, без закоханості! чи ти вірила у вічну любов? ахаха!"
Так, я вірила... але скло рожевих окулярів розбилось мені боляче об чоло, я почала його ненавидіти, та воювати з ним під одним дахом мені стало низьким рівнем стратегії - ми з сином виїхали.
А вірші вище написані ще у 2011 році, коли все починалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
У дитинстві я пасла корови і саме там, на пасовиську - я зустріла його, хлопчика Тараса. Я досі пам'ятаю його ясні очі та щиру посмішку... коли я почула від старших, що він з мамою задихнулись від газу у своєму домі, коли спали - моє серце розривалось від нерозуміння і я писала:
життя наше – це мить?
Тарасику? не йди...
я знаю, не спинить.
тебе вже не знайти...
о милий друже мій,
скажи мені, чому???
летиш у вічність мрій,
лишаєш лиш сльозу?
мій друже, юний, милий,
не встиг ти розцвісти.
о боже мій єдиний,
чому все так? прости...
я серцем пам’ятаю
і це вже назавжди!
як ангел залишаєш..
ти - промінь чистоти.
P.S.: с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Дивуюсь, що ці рядки я написала у 16 років:
життя часто – не солодке,
життя наше – це не гра,
буває довге і коротке,
буяє ним земна краса.
цей світ придуманий давно,
живемо - наче виживання:
сильніший кривдить все одно,
але не вічне це страждання.
ми інколи надмірно "скриті",
будуємо собі стіну.
і ніби двері вже закриті,
а відчуваємо вину.
і різні кривди та образи -
як їх нелегко пропускати,
у світі світло наче в масах,
але так страшно відкриватись.
як ворог обпікає знову,
загоїти вдається слід.
любити всіх? усім - любові?
о ні, довіру – то не всім.
14.11.2006, с. Настасів, Тернопільского району
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Це був період, коли я так шукала розуміння у перших серйозних відносинах, і думала, що його знаходила... здавалось, що він цінував. Спочатку. Та потім з часом - все розвіялось... часом як минає зачарування неіснуючого - боляче прийняти справжню реальність...
тобі присвячую рядки!
чи відчуваєш їх, скажи?
чи відчуваєш силу слів
серед буденних сірих днів?
тобі присвячую любов!
чи відчуваєш її знов?
чи розівчився вже любити
серед потреб лише прожити?...
присвячую тобі я дні
і радісні, і теж сумні...
усе сумне нехай мине...
а чи цінуєш ти мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
Я росла підлітком, яка писала слова на композиції, які не мали тексту. Це для мене було неймовірним захопленням, наче розмальовка... Тоді була осінь:
Падає, падає, падає листя...
Падає із дерев...
Ну чому у душі
Вітер і дощі?
Падає, падає, падає листя...
Падає до ніг...
І так жаль мені
Золота на землі...
Чуєш, раптом, чуєш, вітер
Все гойдає чорні віти,
Все хитає чорне гілля?
І летить те листя вільно!
І летить, летить, летить, летить, летить, летить, летить, летить…
І падає, падає, падає, падає…
І осінь прощається ніжно, так ніжно.
І скоро дерева укриються сніжно,
Та хочеться ще полетіть
В осінню тривожную мить!
Ти бачиш, що десь там
У небі журавлям
Нелегко покидати,
В нерідну даль літати...
Бо листя опаде
І день так швидко так мине,
І сонце вже не зігріє,
Теплом вже не повіє!
Бачиш, в лісах
І в усіх степах, полях
Усе вдягнеться в листя багряне
Запалає нам осінь вогнями.
Бачиш, в небесах
Нам співає осінній той птах.
Шерхотить так приємно те листя,
Його топчемо так ненавмисне...
P.S.: жовтень 2005 року, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
У далекому 2010-му році померла моя кровна по мамі новонароджена сестричка, я тримала її за пальчик у реанімаційному відділі... дівчинка-янгол... тоді падав дощ і я блукала вулицями міста Тернополя... і ці рядки:
а дощ плаче, не сміється,
бо не змочить вже Тебе...
сонце в хмарах і, здається,
що туман серед небес...
жовте листя опадає...
холодно, іде зима.
а душа вже відлітає
там, де вічна скрізь весна.
надворі так сиро, мокро...
там, де Ти - тепло душі?...
надворі так сумно, сіро...
там, де Ти - веселі дні?...
ми у чорному блукаєм,
Ти із білими крильми...
ми ридаєм, та не знаєм,
чи щаслива в Бога Ти?
P.S.: 19.10.10 р., м. Тернопіль, масив Дружба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
Ці рядки написані у 2007-му році, мені було лише сімнадцять, я багато читала історичних книг, особливо - історію України, тому і народились такі наступні рими:
Україно моя, найрідніша з усіх,
із країн Ти у серці - єдина,
Лише мова Твоя і народний твій спів...
наймиліше слова Твої линуть.
Україно моя, сотні тисяч бійців
задля тебе свій подих віддали,
вони мали надію, вони мріяли всі,
що досягнеш ти волі і слави.
Україно моя, Твої вірні сини
кров’ю землю Твою захищали.
Українці Твої – це Герої Війни,
вони мук неземних зазнавали.
Україно моя, знай, Герої Твої...
Молоді офіцери й солдати...
знай, герої УПА за сьогоднішні дні
не боялись життя віддавати.
Україно моя, я не хочу, щоб Ти
так печально у даль заглядала,
бо із темних небес Твої вірні сини
так не хочуть, щоб Ти сумувала...
P.S.: 2007 рік, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
Скільки часу злетіло?
Скільки літ вже пройшло?
Не минула Вкраїна ще горя...
Ті рядки, що писав наш Кобзар так давно,
Ніби нам про сучасність говорять!
Ті рядки, як на диво, в сьогоднішні дні
Нам розкажуть про горе народу.
Ніби волю ми маєм, та народ весь в біді
І щасливим не був він ще зроду.
Лише мрія Вкраїни про майбутнє своє,
Як у думах Шевченка гуляла,
Так і в наших серцях вона досі живе,
Як не дивно, вона не вмирала.
Ну чому нам так довго потрібно чекати?
І терпіти ярмо нам навіщо?
А Шевченко казав нам кайдани зірвати!
А на що ми чекаєм? На гірше?
Та вже гірше не буде! Просто вірте словам!
Бог не дасть нас образити знову.
Як у мріях Шевченка розквітне земля,
Українська земля, барвінкова!
І здивуються всі, не повірять очам:
Україна щасливою стане!
І як гілку замерзлу цілує весна,
Як та гілка, розквітне держава!
P.S.: 2007 рік, с. Настасів, Тернопільського району.
Цей вірш я декламувала біля пам'ятника Кобзаря.
У дитинстві мене виховали у патріотичному оточенні і я вірила у краще, але реальність 2014-2025-х років показала інше. А на що ми чекали?... Мені здається, що ми навіть і думок не допускали, що тоді в минулому маленькі хлопчики стануть грізними та відданими воїнами проти російської агресії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
Ці рядки я написала, коли відчувала вплив слів оточення на мій настрій... булінг в школі, критика вдома... я моніторила приплив та відплив енергії після почутого, внаслідок цього творились ці думки:
можна словом втримати,
можна відпустити.
можна ним нагримати,
можна прихистити.
словом серце гріється,
словом - замерзає.
слово в душах сіється,
там і проростає.
словом можна вдарити
за свою свободу!
можна словом марити
і за ним - у воду!
cловом можна ранити,
можна ним зцілити.
можна з ним розтанути
і навіки жити.
можна словом віяти
в паруса любові.
пестити і вірити,
чудо є у слові.
можна і підняти
словом ніжним ласки,
за живе узяти
може слово-казка.
слів є так багато,
як зернят у житі.
але день - не свято,
коли словом вбиті.
слів є так багато,
як гілок в гаю.
то ж даруйте свято
і скажіть -
"люблю".
P.S.: 2005, с. Настасів Тернопільського району
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
У свій період юності від 15 до 21 я переважно була single, і мені це подобалось, насправді я боялась вести сексуальний спосіб життя і небажано завагітніти, цим лякали мої старенькі та особливо прикладом моєї біологічної мами, у якої я народилась абсолютно небажаною, а потім - нею покинутою. Я боялась повторити її, тому абсолютно ізолювала себе від любові... але чи хотіла я відчути кохання? Так, дуже... у віршах це відчутно:
чого я хочу? чому нудь?
чого рядків не обминуть?
тривожить щось?
ці роздуми свого буття,
чогось я прагну від життя?
люблю когось?
кого у світі я люблю?
де милий погляд я ловлю?
ну де цей хтось?
цей хтось, що вірно так чекає,
мене шукає і не знає,
що тут я, ось!
03.10.2008 рік. Гуртожиток №2 ТНПУ ім. В. Гнатюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
Знаєте, якось неприємно усвідомлювати, що у своєму житті ми дарували любов тим, хто її не заслуговував... ми віддавали найцінніше - свій час. Ми чекали тих, кого не варто було чекати. Я публікую всі свої старі вірші тут не лише, щоб зібрати все у цілісну збірку, а щоб проаналізувати свої почуття... як наприклад у наступних рядках... я так все ідеалізувала, коли мій екс був на заробітках:
зі мною ти думками...
я завжди відчуваю.
хоч відстань поміж нами,
ти поряд, я це знаю...
торкнутися руки,
відчути теплоту...
запалюють зірки
чудес зорю ясну.
торкнутися плеча,
обняти, мов крилом...
невидима свіча
серця зігріє двом...
P.S.: на відстані ідеалізувати набагато простіше, потім він приїхав, почався побут, де місця для ідеалізації вже не залишилось.
2015 рік, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
А цей вірш прекрасно показує, як я трималась у токсичних відносинах лиш за свої уявлення, образи, фантазії... але з заплющеними очима на реальне недбайливе ставлення... оскільки це був мій перший шлюб і перший сексуальний досвід - я ж тоді думала, що це раз і до кінця днів... але відбувались сварки і нерозуміння, все, що я віддавала у спільний вогонь - гаснуло:
а я мовчати буду,
хоча сказати хочу.
образи не забуду,
але погляну в очі.
без тебе я - пустиня,
хоча колись цвіла.
я вже закрита скриня,
але ключі дала.
тепла мені бракує,
бо серце замерзає.
мене воно не чує,
але тебе кохає.
чому ж тоді здаюся?
чому не доведу?
чому тобі сміюся
і знов кажу: люблю?!
це слабкість є моя?
ц, може, це є сила,
бо там, де ти і я,
чи є в любові крила?!
P.S.: в той період вже не було там сильних крил, обшарпались та відпали, не було емоційного внутрішнього зв'язку, забагато зовнішніх факторів зіграли на руку перед весіллям... а це - довго не тримає, за кілька років - прірва...
жовтень 2018-го року - с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025
У свої юні роки я любила закохуватись у недоступних хлопців. Чому? Тому що любов у моєму житті з дитинства завжди була якоюсь недоступною. Я не вибирала хороших, відданих хлопчиків з добрим серцем. Я обирала тих, які наче далеко від мене, любов яких мені потрібно завоювати. Зараз з висоти 35-ти років та психологічної роботи над собою, - я це розумію. Тоді - ні:
а серце так болить…
тобі лиш все одно.
твоє кохання спить,
хоч дощ б’є у вікно.
впадають з неба сльози,
моя душа тремтить,
твої слова, як грози,
у сонячную мить.
я винна і не винна,
але прости, прости!
я знаю, що повинна
цей біль в собі нести.
скажи, хіба не жаль
тобі моїх очей,
в яких горить печаль
і плач серед ночей?
не покидай мене,
хоч серце пожалій.
цей дощ мене заллє,
коли будеш не мій.
я ж так тебе люблю,
все знають ці рядки.
присвячую, молю,
а ти? ну, а що ти?
а ти мене кидаєш.
це гордість, ну скажи?
казав, що так кохаєш.
мовчиш? ну і мовчи!
P.S.: вересень, 2011 рік (с.Настасів Тернопільського району)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025
Я була відмінницею на філологічному факультеті, та інколи мені здавалось, що лекції - нудні, і краще написати вірш моєму колишньому, через якого я плакала... До речі, наші відносини були токсичними з самого початку, та і до кінця, він насміхався з моїх життєвих поглядів, намагаючись самоствердитись. Чому я вибирала таких хлопців? Тому що я виховувалась бабусею, яка теж любила самоствердитись моєю слабкістю. І я це прийняла підсвідомо як модель любові. Розгребла це все сміття у своїх голові вже після 28-ми приблизно... саме тоді я почала бунтувати проти системи. Але ще тоді у 2011-му році на лекції соціології я писала такі рядки:
ти прийшов в моє життя
так нежданно і раптово.
що ж… втікаєш, бо нема
почуттів. не все так скоро.
моє серце ти відкрив,
не знайшов собі нічого…
не хотів, але розбив
промінь світла золотого.
ти є зовсім не такий,
як до того зустрічала.
ніжний, щирий та сумний.
ще таких не помічала.
але це лише обман:
середина - не поверхня.
гостре слово, як наган.
я не можу бути зверхня!
мені боляче, що ти
просто-напросто не віриш.
як мені тепер, скажи?
серце навпіл не поділиш!
недовіра - це найгірше.
ну чому змінився ти?
та нехай… бо я вже більше
не буду́ назустріч йти.
вір, не вір - час все покаже…
чи я ангел, чи ніхто.
лиш тобі одному скажу,
бо мені вже все одно…
я така, яка я є.
так, я не свята, а грішна!
так, я вірю, що живе
у світах любов правічна!
ти десь думаєш, що я
надто світла і чутлива,
що вразлива є душа,
вона сяє так мінливо.
твоє слово – лезо гостре.
ти смієшся – мені жаль.
ти – кросворд, що так непросто
розгадати всіх питань.
вже зима спішить повільно
і впаде нам білий сніг.
а мені вже все, все рівно,
що ти міг, але не зміг.
зацвіте душа весною
і зігріє всіх тепло,
а я буду лиш собою
і засяю все одно!
2011, аудиторія ТНПУ ім. В. Гнатюка
P.S.: мене дивує, що після таких рядків - я його пробачила і знову зустрічалась, навіть вийшла заміж, але розлучилась... одне точно знаю - саме його відношення до мене дало мені зрозуміти, відчути, що я варта кращого. І ще одне - зі сторони часто здається, що вийти з токсичних стосунків легко. Та ні. Це велика робота над собою. Я обіймаю кожного/кожну, кому прийшлось це пройти та врятувати не один свій десяток, аби жити по-іншому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
Цей твір мене попросили написати у День Села... мені здавалось, що я любила своє село, та насправді в глибині душі я мріяла звідти виїхати. Мені не подобались правила тогочасного суспільства, де надто багато нездорової критики від незразкових для мене людей... ті голоси в голові лиш з часом зникають... зашореному коневі з дитинства важко пізніше усвідомити, що він вже більш не зашорений, що село, де народився - це далеко не ввесь світ...
А тоді вкотре на сцені у моєму виконанні лунали мої ж рядки
(неправдиві, для публіки)... всередині ж я планувала втечу:
де б я в світі не була,
найріднішим все одно,
буде місце, де росла,
де все перший раз цвіло.
де я вперше крокувала
по прямій, сільській дорозі,
де я вперше покохала
сонця промінь на порозі.
де би я не побувала,
не забуду аж ніяк
те, що ніжно турбувало,
де мій пульс забився в такт.
де я вперше усміхнулась,
як погладила листок,
де і вперше я спіткнулась,
як побігла у садок.
мій Настасів – казка рідна,
що без неї не живеться.
серцю рідне так потрібне,
бо тоді душа сміється.
тут у рідному селі
пізнаю людськеє щастя,
як цвіте все навесні,
вітер пестить крила пташці.
зашумлять зелені липи –
молодість кругом кружляє
і солодкий запах літа
доля змучена вдихає.
мій Настасів – серце юне:
то сміється, то зітхає,
то в гостях зима і осінь,
то весна вже розцвітає.
я люблю своє гніздечко,
як голубка, що літає,
дивиться на світ широкий
тай додому повертає,
де чекають, дожидають
найрідніші, милі очі,
де крилом так пригортають
у безстрашні темні ночі.
хай Господь благословляє,
захистить від всяких бід,
у Настасів посилає
промінь ласки на весь вік.
(20/12/09 р, с. Настасів Тернопільського району)
P.S.: Ви знаєте, а щирої правди ніхто не хоче чути, тому на сцені завжди лунають ті пісні чи ті рядки, які не шокують публіку...
У селі насправді я надзвичайно любила свою корову Зірку, та після її паралічу ніг - мою "мамочку" забрали на забій... а я кричала в слід великої машини, я бачила сльози на її великих віях...
У селі насправді я любила новонароджених котенят на сіні... і я німо кричала вслід, коли їх топили та закопували, говорячи, що так має бути...
У селі насправді я любила ондатр і ненавиділа шапки, які робили з їхньої шерсті і які складали на шафі, бо це вважалось модним...
У селі я любила природу, але задерки на моїх пальцях боліли надто сильно після виривань цукрових буряків чи бур'яну у довгих рядах...
Я любила село.
Та я не витримувала...
Тепер я живу у містах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
Я виросла не у багатій сім'ї, але не у бідній... Мене програмували на те, що гроші заробляються важко... не завжди все можна за них купити... Мене програмували, що можна бути щасливою дівчинкою без іграшок чи цукерок, бо головне, що я не народилась на африканському острові з канібалами. Коли я хникала, що мені хочеться чогось, мені одразу надавали приклади гіршого життя, аби я цінувала. Мабуть саме тому у 16 років я писала такі рядки:
у нашому світі, у цьому житті
не кожен в душі розуміє,
що щастя і радість, омріяні дні
не в грошах ховатися вміють.
великі багатства, коштовні скарби,
смарагдів, кришталю краса -
не можуть зрівнятись ніколи вони
із щирістю, вчинком добра.
і радість в багатих – це сила в грошах:
як гнулись, так гнуться столи.
а щастя у бідних – це щирі слова,
це злагода, дружба і мир.
багатство – не вічне, не вічні і ми
Живемо без думки цієї...
закінчиться шлях і залишимо все,
крім вчинків, які в нас з душею!
багатий не той, хто багато набув
просторих і царських палаців!
багатий – це той, хто ще не забув
про добрість і мрії крилатість!
06/09/2006 - c. Настасів, Тернопільського району.
P.S.: пам'ятаю, розказувала цей вірш перед літніми людьми у нашому домі, і навіть лунали оплески... оплески людей, яких вже немає серед живих...
Зараз я розумію, чому ці думки були так високо оцінені ними... це було підтвердження того, що навіть якщо ти бідний, ти в чомусь виграєш, аби не відчувати себе невдахою.
На сьогоднішній день мої думки частково змінились, я бачила багатих людей із добрим серцем та бідним із озлоблених. Гроші - це інструмент, і не варто ставити стегматизацію на людину лише через її фінансовий статус. У цьому світі все буває таким неоднозначним... і що ж таке багатство? Воно ж насправді не тільки матеріальне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
У студентські роки у мене був друг Діма, який добре не бачив... на одне око зовсім, а на інше мабуть половину... у натовпі він ішов попри стіну, ми познайомились в коридорі... моє єство волонтерки не могло зігнорувати його... ми розговорились, я проводила його до гуртожитку; який же він розумний, думала я. Наша дружба була особливою. Пам'ятаю, моя бабуся сварила на мене, що у мене незрячий друг... і щоб я негайно з ним припинила спілкування... я плакала... і присвячувала йому ці рядки:
ти вибач, що турбую
твоє чутливе серце.
ти вибач, що дарую
слова, що ллють джерельцем.
немов струмочком тихим,
з тобою розмовляла.
над ним туманом сизим
твоя душа витала.
до тебе я чомусь
щось дивне відчуваю.
немов себе саму,
ціную й поважаю.
говорять люди з нужди,
що щастя не буває,
та в нас це щастя – дружба.
вона нас освітляє.
вона нас зігріває
небесною любов’ю.
у серце завітає
розмовою з тобою.
P.S.: одного дня Діма сказав мені, що ми більше не можемо спілкуватись, бо він починає закохуватись в мене і він розуміє, що не хоче бути незрячим хлопцем для такої дівчинки як я... Після моїх прохань так не думати... він просто зник... він більше не з'являвся на моїх стежках... я не знаю, як це йому вдалось... а я боялась зателефонувати... він мені запам'ятався... нам було легко розмовляти... годинами і ні про що... зараз я розумію, що такі люди набагато цінніші за аб'юзивних нарцизів, з якими немає про що поговорити...
*жовтень 2007, коридори ТНПУ ім. В. Гнатюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
То капець, яке це дивне відчуття читати вірші своєї наївної душі вже очима досвідченої... але читаю і розумію, що я надто вірила, надто довіряла і мене ніхто не навчив обережності... ну як.. досвід навчив. Бо насправді сценарій для наївних - жорстокий.
сценарій нашого життя:
у ньому - ти, у ньому - я.
і все навколо є краса,
де є земля і небеса...
і наша сцена без куліс,
а декоратор - чудо-ліс,
в якому стежка є одна,
що нас веде і нас єдна.
в руках у вищого творця
любов ця щира без кінця.
і світиться вона теплом,
дарує щастя нам обом.
і наша роль є теж єдина:
любові-вірності людина.
цінуй усе, що зараз маєш
і роль, яку ти обираєш.
P.S.: 2012, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
Недаремно я була волонтеркою... я вважала, що це прекрасно - дарувати, нічого не очікуючи взамін... та пізніше я не була готовою до того, що в житті за все треба платити, особливо - мені... та ще тоді рядки були такими:
моя підтримка - слово теплоти,
любові сяйво гріє безкоштовно.
моя порада - голос з-висоти,
не брати дар - це беззмістовно.
моє життя - дорога без асфальту,
вона росте й цвіте безмежно.
із фальшем жити нам не варто,
а то не встигнем жити чесно.
P.S.: 2012 рік, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
Одним словом, мені сподобалось писати преамбули до цієї наївної лірики, яку я писала у свої юні роки:) Отож, я клюнула на грання гітари... от кажуть деякі чоловіки зараз, що дівчата липнуть на гроші, розмір чи м'язи. Я була тією, яка залипла на гітару та нібито талановиту душу артиста... аххахх, зараз я ціную лише практичних чоловіків. Тому що який сенс, коли холодильник пустий, дитина на грудному, в очах темніє... а на фоні - музикант та його музика... але почекайте, ось ці рядки я ще писала до:
ти, як мелодія натхнення,
ти - моя музика чарівна...
з тобою дні вже не буденні.
любов - невинна і нетлінна.
як сонячне проміння ніжне,
ти мою душу зігріваєш.
для багатьох я дуже сніжна,
для тебе я лиш розквітаю.
як квіточка, я дивлюсь в небо
і дякую, прошу, молю...
я розумію, що без тебе
не знаю, що таке "люблю".
P.S.: 2012, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
Якби повернути час, я б багато чого змінила... але дивлячись на свого сина, який бігає з котом по квартирі - ні:) так мало бути, цікава ж історія вийшла і Щастя бігає поруч:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Хмм, все ж таки, я писала більше віршів, коли плакала, ніж коли сміялась. Якось так працює наша психіка, ми довго вовтузимось з негативом, а радість - наче пісок крізь пальці... можливо тому "щастям наповнених" віршів у мене мало... а в кого їх багато?
якби моменти були вічні,
коли з Тобою я щаслива...
моє життя - таке магічне,
лиш час, на жаль, такий мінливий...
якби секунду зупинити,
але вона вже відлетіла...
якби завжди ось так любити,
я б так хотіла, так хотіла...
2011, Тернопіль, гуртожиток №2
(саме тоді мені грали серенади на гітарі під балконами... тільки я не знала ще тоді, що серенадами можуть починатись погані історії)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
А зараз я покажу наглядно у віршах, як наївно емпатка може потрапити в руки маніпулятивного абюзера-нарциза. Отож, до 2011-го року я була активною у всіх напрямках діяльності: студентській, спортивній, громадській, волонтерській, письменницькій та навіть була нагороджена грамотою міського голови Тернополя - "Золоте Серце" за внесок у купівлі інсулінових помп та слухових апаратів для потребуючих, за внесок у зборі коштів на побудову пам'ятника Соломії Крушельницькій, я була тією, яка звертала гори заради благородних цілей. Допоки. Допоки не потрапила у тенета маніпуляцій музиканта-гітариста, здавалось би такого невинного і талановитого. З 2012-го року він: заборонив брати участь у всіх акціях та бути активною в організаціях, запевняючи мене, що сім'я - важливіше, а оскільки в мене не було наглядного прикладу, то він знає краще... контролював навіть мій вихід до магазину та був незадоволеним, що я дружила там із продавчинею... критикував мою зовнішність і обезцінював всі мої досягнення... мої твори називав безглуздям, а всіх письменників - божевільними, які мають складні життєві дороги... і я одна із них, і те, що я багато читаю чи вивчаю - це божевілля і мені потрібно до психлікарні... звичайно, це все вилізло не одразу... а за дев'ять довгих років, що я потрапила у ці відносини як жертва, абсолютно не розуміючи цього, адже він вдавав із себе янгола... і навіть на початку я писала йому такі рядки:
(адже він був першим)
для мене іншого немає,
для тебе піснею я стала.
душа моя тепер лунає,
мелодія звучать почала.
без тебе бути - біль предивний,
для тебе зіркою я стала.
для мене ти лише єдиний.
нікому так ще не писала.
немов лебідка, я сумую,
для тебе квіткою я стала.
себе втішаю і лікую,
в полон любові я упала.
для тебе різною я буду,
для тебе буду лиш одною.
любов мою ти не забудеш,
душею разом ти зі мною...
P.S.: як ви зрозуміли, ось саме так я потрапила у токсичні відносини... які починались з гри на гітарі під балконом гуртожитку... а закінчились за 9 років втечею з маленьким сином на руках уночі, поки його не було вдома...
рядки написані взимку 2010-го.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
У 2006-2011 роки я займалась волонтерською діяльністю, зокрема працювала аніматором в інтернатах, ми приїжджали з майстер-класами та подарунками... оскільки я сама виросла без батьків, я дуже хотіла компенсувати свій біль тим, що я буду підтримувати діток-сиріт... і мені справді ставало легше... коли я з ними розмовляла, обіймала, любила... своєю допомогою їм - наповнювалась я сама... а цей вірш я написала після одного дня, коли обдумувала мотиви мам, які залишають своїх дітей... і я не могла їх засудити, але моє серце розривалось від нерозуміння...
в коридорі плач звучить,
хоч надворі тиха ніч.
це дитя чуже кричить
із собою віч-на-віч.
мати кинула його:
із роддому утекла.
а дитяті, все одно,
буде кращою вона.
наймиліш усіх звучить
слово мамине "я тут",
та дитя лише кричить,
ну невинний серця стук.
де ж ти, мамо, озовись,
я ж маля твоє, дитя.
оглянись, ну зупинись!
лиш тебе чекаю я...
але ти все йдеш і йдеш,
а мене ти залишаєш!
стежку щастя не знайдеш,
бо одного ти не знаєш:
твоє щастя - то є я!
я - дарунок світлий з неба!
мама... мамочко моя!
ну невже мене не треба?...
*2010 рік, м. Тернопіль, ГО "Молода Просвіта"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
Ой, а цей вірш я писала колись давно одному хлопцеві, з яким я зустрічалась в універі. Спочатку я дружила з його мамою. Якось так вийшло. А потім вона мене познайомила зі своїм сином. На першій зустрічі ми одразу відчули симпатію один до одного, і все було дуже добре, окрім одного: я була надто релігійна. До речі, зараз взагалі я майже атеїст. Але тоді - no sex before marriage, Jesus is in my heart - приблизно такі написи я носила на футболках, коротше - незаймана і віруюча - бідний хлопець не витримав і ми через це розійшлись, охх я і плакала. Чесно? Краще б переспала. Хлопець був набагато кращим ніж мій майбутній тоді екс чоловік. Але значить, так мало бути. І я дякую цьому хлопцеві за прекрасні місяці зустрічання у Тернополі. От такі смс повідомлення у віршаз я йому відправляла на ніч:
на добраніч, милий мій,
та до снів ти ще помрій,
як тебе я обнімаю,
ніжно-ніжно пригортаєш.
прилітаю уві сні,
у яскраві сонні дні.
і душею освітляю,
бо тобі добра бажаю.
ми зустрінемось в думках,
злетимо на подушках.
і тепліше всіх перин
нас загріє сон один,
де ми будемо квітками
з медом, чудо-пелюстками.
поцілуєш Ти мене.
мон, як мить, і тут мине…
P.S.: тай таке, квітень 2009, м. Тернопіль, гуртожиток ТНПУ №2.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Цей вірш я написала у свої наївні 16 років, коли я ще вірила у "половинки", у любов всього життя і всяку дурню про ідеальні відносини, які приходять як фортуна. Шкода, що ніхто мене не підготував до реальності, але вдячна собі за стійкість та боротьбу за краще відношення до себе. А тоді... я просто мріяла, і хай це буде:
десь далеко за горами,
а може, за садком…
десь далеко за морями,
а може, за струмком…
я його єдиного,
як сонце відшукаю.
я його коханого
відчую і впізнаю.
десь далеко за полями,
а може, за кленами…
десь далеко за містами,
а може, за селами…
він мене, єдину,
тільки як побачить,
то навік кохану
для себе призначить.
десь далеко у країнах,
а може, десь за кроком…
десь далеко в цілім світі,
знайду за поворотом!
немає значення, що ми
зійдемось близько чи далеко.
а головне – це долями
з’єднають вірністю лелеки.
P.S.: мабуть тоді я передивилась TV-4 з піснею "Лебеді кохання", 2006 рік, с. Настасів Тернопільського району.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Цей вірш мене попросили написати і продекламувати на День Матері. У школі знали, що я пишу вірші... але мабуть не звернули уваги, що я зростала без мами.
Я написала, стараючись добирати загальні фрази про хороших мам, або принаймні як це звучить загально в сільських клубах культури, мені було 13.
Декламувала я цей вірш із комком в горлі, це було викликом доволі вольовим для мене, адже свою маму я не могла зрозуміти, чому вона мене покинула... та в залі сиділо дуже багато хороших мам... мені хотілось присвятити ці рядки їм... в очі світило сценічне світло, я знала, що моєї мами точно в залі немає, тому байдуже, я буду грати роль... і я зіграла:
мама… і в серці щось щемить.
мама… це слово знають всі.
дитя радіє їй у кожну мить,
як квітка ранішній росі...
мама… і кожен з нас згадає
печальні очі материні.
мама... і в серці заридає…
чому ми не цінуєм нині?
мама… у кожного - своя.
життя у муках нам принесла.
недосипала, як зоря,
світилась завжди щира й чесна.
її сумна, тяжка сльоза
тече лише заради нас.
вона так часто і сама...
а ми жаліємо про час.
життя людей, як ті сади,
сьогодні квітнуть, завтра в’януть.
зумій з любов’ю зацвісти,
сніги байдужості хай тануть.
цінуйте мамині слова
і не стидайтесь цінувати.
її затруджена рука
завжди нас хоче обійняти.
цілуйте мамину сльозу,
цілуйте усміх материний.
скажіть їй просто: «я люблю»
і що вона для вас єдина.
хіба вона не варта слів?
не варта щирої любові?
згадайте своїх матерів
і подаруйте хоч розмову.
цінуйте кожен мамин день!
цінуйте, завжди так не буде.
не в день концертів і пісень,
даруйте квіти в простий будень.
...
(тишина... оплески...
виходжу із сцени... я зіграла. я змогла.
ніхто і не помітив).
*травень, 2003 (Клуб Культури с. Настасів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
Ці рядки мене попросили написати на Конкурс Гуморесок Тернопільщини. Загалом, у школі, я не була кумедною дівчинкою, більш серйозною, але я вміла писати вірші і щось та й написала. Ідею взяла із спостережень у маршрутці Настасів-Тернопіль. Я боялась, що ніхто не засміється. Так і було. Я нікого не розсмішила. Ми з дітками там тупо стресували, а дорослі із серйозними обличчями в залі навіть не вдавали, що це смішно...) Чесно? Хотілось плакати. Добре, що грамоту дали за цей витвір мистецтва: (мій єдиний в житті стенд-ап)
То вам, люди, є не “шутка”
Як везе усіх маршрутка.
Часто всіх нас підкидає -
В тій машині все буває.
То було велике свято,
Бо людей було багато.
Всі так дружньо дожидались,
Зговорились, посміялись!
Але тут…як жовта хмара
Та маршрутка вже пригнала.
І гонитва вже настала –
Дружба порохом припала!
Цьотка пишна, із сумками
Пробивала шлях руками.
Якийсь вуйко враз за тою
Пропихався вже ногою!
Десь старенькая бабуся,
Не така вже і слабка!
Щоб пролізти в того буса,
Дала діду шлапака!
Пхаються, немов востаннє!
Кожен хоче сісти там!
Бабці в голову кохання,
Нагадалося в думках.
Один дід собі старенький
Сів на крісло і сидить.
Бачить він, шо тут близенько
Файна бабця та й стоїть.
Думає дід, дума, дума
Та й собі вже нагадав.
Молодість свою надумав
Та й бадьоро мужньо встав:
Пані, пані, ви сідайте!
Бабця була не з простих!
Та й сказала: Не зважайте!
Я - ого! Не із слабких!
Дід не здався, як на фронті:
Я не сяду більш, кажу!
Ліпше вдарте ви по морді!
Ви сідайте, я прошу!
Баба гордо обернулась:
Я не буду, я така!
Я ше можу, й усміхнулась,
Нести повних два відра!
Дід затрясся аж поблід,
Сквасилось лице: Ой прошу!
Зашарілась баба вслід:
Ой не треба, ой не можу!
Коли була молода,
Хлопці все мене просили!
А я не була дурна,
Хоч за мною всі ходили!
Один хлопець молодий
Раз сказав мені: Сідай!
Він був хитрий, недурний,
Запросив на лавку в гай!
Я сказала йому: Ні!
Мама так мене навчила!
І веліла так мені,
Шоб я з хлопцем не сиділа!
Дід обурився як рак:
Ти шо, стара, із дуба впала?
Я старий, но не дурак!
Сідай, кажу, ти вже достала!
Шо? Стара? Та я - еге-ей!
Душа моя цвіте, як вишня!
Не можу я серед ночей
Приспати свою юність пишну!
Ой качка копнула б тебе! –
Старий вже сів і так сказав:
Чи ти здуріла, чи шо таке?
Бо час вже юності пропав!
Стара, ти подивись навколо!
Нема вже твоїх кавалєрів!
І зморщилось чоло як море!
Та ми вже всі – пенсіонери!
То є не правда! – знервувалась,
В маршрутці крикнула бабуся:
Поки душа ще не зламалась,
Я молодо усім сміюся!
2004 рік (концертний зал Клубу Культури смт. Велика Березовиця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
Сиджу собі у травах,
Читаю “Чорну Раду”.
Прийшла гуцульська тета,
Дала мені розраду:
- Чого сидиш, сумуєш?
Дивися, скільки ягід!
Малини і суниця!
А хочеш, нарви афин!
Піди у гори вище
З Марічкою під руку,
Побачиш, як гуцули
Роботою б’ють скуку.
Пішла я крок за кроком
У гори по травичці.
І задом, і вже боком
Іду я без привички.
І думаю, гадаю:
Не так вже й легко жити
У тих Карпатах, горах
Не рівною ходити.
Краса собі красою,
А всюди є робота.
Гуцули не зітхають,
Бо б’є в серцях “охота”.
І працювать на полі,
І в ліс ходить збирати,
А я то все гадала:
Там тільки віддихати!
11/06/2011 (c. Верхній Ясенів, Верховинського району, Івано-Франківської області)
P.S.: присвячено "Теті" Ганусі, рідній сестрі мого дідуся. Її уже немає серед живих, та спогади про неї завжди будуть теплими у моєму серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
гудить автобус, хтось спішить,
у когось море справ кипить.
десь гавка пес, сміється хтось,
напевне, радість є в когось.
ще всі віконця не стемніли
у тон тернопільської ночі.
ще всі серденька не зітліли,
душа іскрить і спать не хоче.
десь хлопець йде по тротуару -
проблеми жити не дають.
борги. погрози. ті доляри
засіли в голову і жмуть.
а тут стоїть старець убогий...
він очі в землю навернув.
його відкрита лиш долоня...
яким колись в житті він був?
а, може, був він бізнесменом,
як хлопець той, що так хотів
щасливим бути, та з грошима
знайти він радість не зумів.
вони його в полон узяли,
у свої павутиння справ.
і так йому байдуже стало,
що поблизу старий стояв.
нехай прохає, доробився
така йому, напевне, кара.
і той юнак не додивився,
що той старець – то правда яра.
що гроші можуть бути різним ділом,
то папірці, що крутять тілом.
лише душа одна страждає,
простого світла вимагає.
не треба в світі цім спішити
ставать багатим і відразу,
бо може так нас закрутити,
що лишаться одні образи.
ти чуєш, десь співає пташка?
ось за вікном щебече нам...
ну а чого ж зітхає важко
отой бідненький стариган?
15/09/2009 (м. Тернопіль, гуртожиток №2 ТНПУ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
якби він знав, якби...
якби він знав мене.
якби сказав, якби…
якби сказав: «мине…
мине твій біль, мине…
мине цей біль душі,
а літо принесе
в суху печаль дощі.
хай почуття-чуття
до нього линуть теж.
моя любов, моя -
не має в світі меж.
03/09/2004 (с. Настасів, Тернопільського району)
P.S.: ці рядки (підліткові пориви) я написала внаслідок своєї першої закоханості у племінника вчительки математики, за ним бігало багато дівчат, і я щось тоді мало чим відрізнялась від них. Тільки дівчатка з ним тусувались по дівчачому, поцілунки, обіймашки. Ну а я з ним підтягувалась на турніках, в мене був інший підхід, на жаль чи на щастя, він не зацінив і не догадався, чому я качаюсь так часто))) але час від часу показував мені, що вав, супер:) і тоді я думала, що це точно любов, поки не побачила як він цілував іншу, відтоді я і якщо підтягувалась, то вже не для нього:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
нарешті в душі я збагнула
печальну, тривожну ту мить,
коли вже сама я відчула,
як сильно у серці болить.
я думала: сонце радіє
у кожнім, у кожнім лиці.
я думала: небо ясніє
і тішаться люди усі.
я думала, мріяла, бігла,
торкалась руками дерев.
сміялась, втішалась, раділа
і все обнімало мене.
і промені, золотом злиті,
загрались зі мною навкруг.
і очі від щастя залиті,
аж поки не вчула той звук.
той звук був мені незнайомий.
не транспорт це був і не крок.
це була людина без кроку.
це був інвалідний візок.
і в серці веселість втопилась,
застигла із тишею я.
коляска собі покотилась,
а в мене котилась сльоза.
хотіла догнати хлопчину,
хотіла його врятувати.
та де я візьму тую силу,
щоб міг із візка свого встати?
йому дуже важко у світі,
де люди проходять повз нього.
вони у житті ще не ситі,
їм мало, все мало усього.
йому не потрібно багатства,
лише, щоб не плакало серце,
що хоче звільнитися з “рабства”,
що плаче в душевне відерце.
він прагне з візка свого встати
й піти із людьми, як усі,
побігти зі мною, помчати
із вітром у мрії свої.
і прийде той час ненароком,
коли його віра спасе.
щасливий той крок і за кроком.
він щастя своє віднайде.
але ще не може піднятись,
прикована міцно стопа.
і віра так хоче ввірватись,
порвати кайдани візка.
02/06/2006 (c. Настасів, Тернопільського району)
P.S.: дані рядки я написала одразу після знайомства у парку з юним поетом мого села - Славіком Темірхановим, наскільки мені відомо - його зараз немає серед живих, він не витримав ковіду... та тоді ще у минулому я знала, що він теж писав вірші і я з захватом їх читала, ми любили обмінюватись теплими словами при зустрічі, я просто йшла в магазин, а він їхав поруч на візку... він так захопливо вів розмову, стільки енергії було у цьому, що і досі згадую з теплом у серці...
У знак почесної, світлої пам'яті про нього, прикріплюю його фото та твір:
Сірі очі - океан, грім і дощ, криштальні сльози.
Корабель пливе у глиб, там де вітер, шторм і грози.
Пісня лине із душі, Віра і Надія з нами,
завжди вірні Я і Ти, хоч навколо океани.
Чорні Очі - Зорі в ніч,
світять відблиски прекрасні,
ця Любов як літня ніч,
тепла, затишна, прекрасна.
Йде мелодія з душі,
Віра і Надія з нами,
завжди вірні Я і Ти,
ніч і зорі разом з нами.
Карі Очі - Степ лісний,
зазирну й туди полину,
невідомий степ лісний,
я ніколи не покину.
Звук природи, звук дощу, Віра і Надія з нами,
завжди вірні Я і Ти, Степ - Природа разом з нами.
Очі Сині - Храм Душі, в них гармонія і Віра,
зазирнувши раз туди, в мить відродиться довіра.
Ноти Вальсу, звук дзвінкий, Віра і Надія з нами,
завжди вірні Я і Ти, Вальс, зірки, душевні Храми.
Я боржник у чотирьох, всіх люблю, всіх поважаю,
ви даєте сенс життя, я про це не забуваю...
Автор: Славік Темірханов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
десь там сумуєш ти,
десь тут сумую я.
там, де твої стежки -
моєї там нема.
я мрію і лечу
до тебе знов і знов,
запалюю свічу,
чи була це любов?
десь там смієшся ти,
десь тут радію я.
розходяться шляхи
твого й мого життя.
як травам навесні,
чекання шле нам час.
і поки лиш вві сні
зустріне щастя нас.
десь там згадаєш ти,
десь тут згадаю я,
зустрінуться думки:
не мій
і не твоя...
03/07/2007 (c. Настасів, Тернопільського району; ці рядки написані після того, як мій дідусь заборонив моєму троюрідному брату мені писати листи паперові, телефонні смс чи розмови... для мене це була цінна дружба, для брата це було більшим... так і все закінчилось, а ці рядки я сховала у тумбочку)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
тобі відкрила душу
і знаєш, не жалію,
та шкода, що до тебе
лиш вітром я повію.
понад горами сміло
через річки, рівнини
мої слова летіли
в зелені полонини.
до тебе так далеко,
та серце дуже близько,
і нам обом нелегко:
ти – високо, я – низько.
тебе я не забуду,
слова я подарую,
та знай, як поряд буду,
тебе я розчарую.
тому що завжди будем
на відстані з тобою,
як літо і зима,
як осінь із весною.
тобі відкрила душу,
та знаєш, не жалію.
і шкода, що до тебе
лиш вітром я повію.
30/06/2007 (дорогою із с. Зелене, Верховинського р-ну, Івано-Франківської області, рядки написані внаслідок незрозумілих відчуттів до троюрідного брата, який зізнався у любові до мене і міцно обіймав, ми плакали, адже родичі не дозволили нам бути разом і називали нашу дружбу божевільними витівками, між нами не було нічого тілесного... ахахх, але обіймав він мене часто і носив на руках, ми сміялись, говорили і просто були щасливими... брату було важче пережити наше дружнє розставання, він довго сумував... пройшли роки і наскільки знаю зараз, то він одружений і щасливий)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
а ми такі знайомі,
як місяць й сонце в небі.
собі ми невідомі,
та любимось в потребі.
здається, тебе знаю…
насправді – дуже мало.
вгадаю, не вгадаю…
твій світ – таємна справа.
а твої очі – зорі,
мої – як нічка темна.
в долонях ніжних долі
любов ця недаремна.
і світиться до ранку
кохання незрадливе.
дарує світ світанку
бажання мерехтливі.
мій місяцю журливий
без сонячних промінь.
прокинься, мій сонливий,
зустрінь мене, зустрінь.
тебе я обігрію,
тебе я освітлю.
віддам тобі надію,
не знаю чи люблю…
31/05/2007 (коли у 17 років завела телефонного друга по розмовах, ми з ним так і ніколи не зустрілись, але розмовляли по 4 години ночами, він попросив присвятити йому вірш, знаючи, що я пишу. - с. Настасів, Тернопільського р-ну, написано в кнопкових повідомленнях смс)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
чуєш мене, відгукнись!..
чуєш мене, де ти є?
в серце моє подивись, подивись,
моє щастя, чекаю тебе!
вітер у полі гуля,
сонце сміється в полях,
тільки мені, чуєш, тільки мені
чогось сумно в хвилини такі.
чуєш мене, ну скажи,
де ти блукаєш, де ти?
в серце у гості до мене зайди,
затріпочеш крильми назавжди.
квітку цілую знов я,
жаль, що одне лиш життя.
та я живу, лиш тобою живу,
моя мріє, з тобою лечу!..
17.05.2002 (у 12 років, с. Настасів, Тернопільського району, у полях руїн замку пана Потоцького "Паляци", пасучи корову)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
ми не вічно дихаємо тут,
ми не вічні гості на землі.
нам пізнати треба ту мету,
поки ще минають наші дні.
нам не завжди зрозуміти суть.
біжимо, не знаємо куди.
для чого ми створені, чому?
відповідь у небі променить?
ну скажіть, чому так часто ми
в темряві блукаємо самі?
світло – це є вічність доброти,
це є шлях рятунку для душі.
і який безмежний божий світ!
нам його ніколи не збагнуть.
то скажіть, чому ми на землі
хочемо до неба досягнуть?
ми, немов мурахи, є малі.
а роки проходять, наче мить.
стільки дій для тіла на землі...
тіло зникне, а душа злетить.
17/05/2011 (м. Тернопіль, гуртожиток ТНПУ №2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
я люблю себе більше —
не пускай з очей докір.
відпусти, щоб не гірше;
відпусти, щоби́ не поки.
я люблю себе більше —
не воюй із любов'ю.
моя зброя — ці вірші,
що стріляють пітьмою.
я люблю кого треба,
п'єдестал мій у броні.
і ніяка оме́ба!!..
не літатиме в скроні.
я люблю кого хочу
і це зовсім легально.
"відступай" — мої очі
простреля́ть невербально.
10/09/24, 20:15, Polska, Kielce.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
я так ненавиджу боротись,
але зіграти в гру не проти.
готовий глянути навпроти?
чи ти не хочеш напоротись
на силу дівчинки в колготах?
вона ж би мала впасти в сльози,
ну щось не діють вже погрози,
і чомусь туш їй не тече,
поплюй собі через плече,
бо не працюють забобони,
ані зло чар, ані прокльони.
і жаль, що не в калюжу став,
а в те, що вирив —
в те
і впав.
02/05/2023 (Польща, м. Кельце)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
для когось – крига
і нерозуміння,
та її сумління
спалили коріння.
комусь – і драма,
і печаль,
програма карми
і печать.
комусь як ширма
у театрі,
де так ховається
щось варте.
фаталь феміна,
не вуаль.
і це на щастя,
не на жаль.
20/04/23 (Польща, м. Кельце)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
збагнути довго не могла,
чому у слід крокую.
бо ж волелюбна,
непокірна,
неслабка
і не молю я.
хіба малюю. і себе не знала,
якою можу бути
в чоловіка оці?
не зухвалою,
не ображено,
не гострою,
не сухою без емоцій.
довірилась,
неначе кішка,
хоч знала чоловічу грубість.
скоріше тупість.
але на ніжках-
лапках
все ж насмілилась –
торкнутись
його рук, його душі, його єства
і затремтіла.
стрибком злетіла.
це вона?
та сама непокірна, неслабка –
у нього на колінах
клубочком
замуркотіла...
09/04/2023 (Польща, м. Кельце - а ці рядки я присвятила норвежцю, з яким я відчувала себе дуже захищеною як ніколи раніше, з яким я була найніжнішою версією себе - вдячна йому за цей досвід - це був період, коли я вперше не тривожилась за завтрашній день, та ціна цього була вищою ніж здається на перший погляд, ціна була моєю свободою... яку я пізніше повернула собі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
завжди вона так вірила,
і погляд десь у даль.
людей ніяк не міряла,
їх було їй так жаль.
а люди — все єхидними —
і кровні як чужі.
а незнайомі - рідними
ставали для душі.
завжди вона так мріяла,
дивилась у вікно.
чи те зерно посіяла,
щоб щастям проросло...🌾
30/04/2021 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
тому що ти не знала,
ну що там далі буде.
а як би й знала, мила..
ой дівчинко, то що ж?
ти би оминала рівно
усі шляхи до блуду?
чи знову би пройшлася
упоперек, впоздовж?
але повір, наївна,
там, де ти так боялась —
не було сил вже зовсім:
і мудрості й уроків...
і добре, що так сталось,
і те, що помилялась.
ким була би ти зараз
без тих помилок-кроків?
22/03/2021 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
тихо-тихо... люди-люди...
язиками звідусюди.
ойойой! ой як то буде?
що ж подумають ті «люде»?
навіть мозок того суду
геть боїться, ніби блуду...
що ж то скаже «цьотка» з поля,
то нічого, що недоля:
ні театру, ані моря
тая жінка не видала,
зате «все на світі знала» -
як то треба ся вдягнути,
як дурепою не бути,
як варити, як спікати,
як підлоги вимивати.
вона радила так сміло
навіть те, чого не вміла.
як то «хлопом» керувати,
але йому догоджати,
як сміятися, не плакать,
щоб тебе хотіли —
сватать.
ніби все та жінка знала,
своє в люди повідала.
тон промов імператриці
в тої цьотки у спідниці.
то нічого, що у бруді -
її слухали всі лю́ди.
тихо-тихо... все загуло.
для людей щаслива була.
як закрила двері в хаті,
як пройшлася по кімнаті...
що ж насправді?
що для себе?
нема правди?
нема неба?
хіба судять десь щасливі?
чи десь заздрять серцем милі?
хіба вчать орлів куркú?
обзивати в праві ми?
тихо-тихо... звідусюди...
ми — не вічні,
люди-люди...
22/01/2021 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
у тінях справжніх почуттів
чи ти ховався десь-колись?
любив, кохав, жадав, хотів,
і починаючи з колін -
літав увись?
чи ти приземлений ходив?
не бачив зір в її очах?
не помічав, губив… губив...
і просто болт собі забив,
не рвало дах?
чи ти по-справжньому бажав
розкрити той таємний світ,
де жінка — море, а не став,
в яке б ти ніжно поринав
до тих скарбів, що
сотні літ?
чи ти по-справжньому відчув,
яка любов була на дні?
чи як помилку ти збагнув,
що промахав ти саме ту,
коли опісля всі -
не ті?
а може, геть ти при землі…
а що літав, то думав так,
буденно вів себе простак,
не знав, що в світі неспроста
Творець створив:
Її.
15/01/2021 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
для когось божевільна
і геть незрозуміла.
розкута, щира, вільна:
в емоціях
та діях.
о як багато в світі
«зашорених» жінок —
та кожна хоче вдíти
красу
земних
зірок.
і знов багато страху,
що хтось їй скаже в сні.
завиє рання птаха,
ти плачеш?
ні,
пісні. 🎵🎶
08/01/2021 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
сон. будильник. і тепло.
душ. вода. бігом. вікно.
сіро. мокро. одяг свій.
хтось — автобус, хтось — таксі.
пішки. скоро. люди. поспіх.
роблять. сумно. щастя. успіх.
банер. каса. решта. в чергу.
накладна. і ліфт. доверху.
день. політ. погоня в часі.
круг. повтор. теорій маси.
голод. гроші. і обід.
перерив... і далі біг?
стрілки. хтось. комусь. ніхто.
той — в ідеї. той — в пальто.
поспіх. знову. в одні двері.
видих. дім. і до вечері.
душ. вода. приліг. і втома.
ти є вдома, ти є…
вдома.
накриваєшся. теплом.
ти живеш життям
чи сном?
20/12/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
десь ти, десь я, десь ми обоє
ночами розгортали слої.
і від підлоги аж до стелі,
і навіть вдень шукали двері.
а там замкú, замкú, замкú!
нема ключів, щоб навіки?..
десь ти, десь я, десь ми обоє
руками розгортали слої.
очима розкривали ролі,
устами задували болі.
і наші віри, як ті скелі,
розбили навстіж тії двері.
попáдали в іржі замкú...
звільнилась я,
звільнився ти.
19.12.2020 — (м. Тернопіль, вул. Новий Світ) - присвячено*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
приходиш в світ у жінки лоні,
і жінка носить у собі..
усе твоє
і все в тобі🙌🏻
вона старається як може,
щоб ти лиш бачив світло дня,
і молить ночами «о боже,
благослови моє дитя»...
вона сміється,
часто плаче,
і час від неї наче втік...
мій хлопчик,
мій малий юначе,
люблю тебе,
завжди
– навік...
#твоямама
07.11.2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
так не буде, як було,
і щаслива, знаєш, що?..
інколи тре відпустити —
щоб життя пусте не жити,
щоб життя лиш наповняти —
і себе в собі прийняти 🌾
треба мало - не без міри.
трохи мудрості і віри.
і свободи — не від світу,
а щоб тішитись від квіту.
вікна серця все ж промити -
і у темний час світити.
бути — просто, не для всіх.
чути співи, танці, сміх,
жити — навіть поміж страху,
огорнути втоми птаху.
наша сила там, де час.
це єдине, що є в нас.
19/10/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
*дописано 21/06/2025 (Польща, м. Кельце)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
що добре, а що зле -
впізнаєш не одразу.
душа моя втомилась
повторювать розкази.
і кожен народився
у пошуках любові,
чому ж тоді й для чого
шукаємо ми зброї?...
і личко з часом миле
стає сумним обличчям.
і моє серце вило
від цього протиріччя.
19/06/2025 - (Польща, м. Кельце)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
з Тобою вірила в можливе:
чудесне, світле і красиве.
з Тобою знову довіряла
і помилялась-вибирала.
хто вартий слів, а хто — обійм?
а може краще буть самій?
і я сама багато зможу,
хоч говорила часто: Боже...
та іноді мовчу у тиші
і душу скребочуть як миші -
новини, війни, люди, дóми,
а світ реве і в криках тоне.
коли крадуть дітей — Ти де?
пробач, я не розумію це.
коли знов обстріл у вікні —
Ти є у світі цім чи ні?
ми бачимо так часто тьму,
Творець, він є... але ж чому
ми бачимо лише в надіях
добро і зміни в наших діях.
*розпочато 10/10/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
*дописано 19/06/2025 (Польща, м. Кельце)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
я залишусь силуетом,
дотиком тепла в душі...
я залишуся моментом,
що згадаєш в тишині...
і нехай це зігріває
у холодні вечори —
щось невидиме, безкрає...
там, де були
я
і
ти...
23/09/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
себе обняти хочу часом —
все рівно, хоч звучить дурня.
клянусь, земля тримає разом
«людей», що звірям не рівня.
готовий будь, себе не муч.
забудь, прости, та все ж
все рівно —
довіра — добре, лиш під ключ.
а решта — бла-бла-бла
наївне.
17/09/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
лицеміри-маскиміри,
в серцях-душах
тільки діри...
нема віри і довіри,
а іще - немає міри.
в очі плаче,
а там — скаче,
і тебе ух як добряче
наче шкуру ту
конячу —
продають —
навіть за «здачу».
й поки клоуни
сміються,
без душ тíла
продаються,
всі не брешуть —
просто здулись,
перевзулись,
перевзулись.
ці закони - без печаті:
злочин там є, де кричати,
норма там є, де мовчати
і нерівність щодо статі.
голова болить
мігренню,
усі в ролі перевдіті.
хто був справжній -
став мішенню,
бо та щирість —
зайва в світі.
27/08/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
🎤 [трек: “інкогніто”]
[Куплет 1]
я твоє ін-ко-гні-то —
все в мені тебе як ток,
вся любов іде на дно,
моя вмісткість — шо-шо-шок.
я твоє табу, аууу.
пóхоті спусти в трубу.
де ти був, ти вже забув?
ну тоді не бу-бу-бу.
[Приспів]
не лайкай — відчуй,
не гортай — зупиняй,
я не в кадрі, я жива,
моє серце — не Wi-Fi.
[Куплет 2]
ну давай не будем, ок?
партнер чайки - це чайок?
хочеш ще моїх байок?
тільки чесно, ти не рок?
викинь джойстик контрстрайку,
краще дай же свою майку,
може йдем на турнікет?
вимикаймо інтернет:)
[Приспів — повтор]
не лайкай — відчуй,
не гортай — зупиняй,
я не в кадрі, я жива,
моє серце — не Wi-Fi.
06/08/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
безкрилий янгол
за спиною
ну хто зробив таке з тобою?
чому вітрами нас зрива?
і прорива
в серцях
«діра»?
ти усміхаєшся мені,
не вірю я в уста твої,
бо я так само вічно граю
веселу, щиру і
безкраю.
і тільки ти прозоро бачиш,
як часто мовчки тихо плачу,
як часто мовчки я сміюся,
бо не здаюся,
не
здаюся...
лиш ти ночами обнімаєш,
жалієш, грієш і зітхаєш.
якби літати мала б сил,
то вже б лишилася
без
крил.
а люди, знаєш, не дивуюсь...
і за товар я не торгуюсь,
живуть неначе сотні літ,
живуть
лише
десятки
літ...
14/07/2020 (м. Київ, Хрещатик)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
під лапами колить
гора камінців.
левиця не молить,
що лев не зумів.
під гору плечима
в граційній ході…
засвітить очима
навпроти пітьмі.
крізь страх перестрибне,
бар’єри порве.
як часом не встигне —
крізь біль зареве.
і в зимно, і в парно
вона — не слабка…
граційна і гарна,
та вид хижака.
зневірена в диво,
пізнавши життя.
мурликає мило
левиця моя…
10/07/2020 (м. Київ, Хрещатик)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
роблять боляче?
прекрасно!
все — як є
і своєчасно...
без ударів —
нема сили...
і тебе ще не
любили.
та коли усе ж
без жалю
і полюблять
від душі,
будеш ти боятись
далі,
що за сонцем
йдуть дощі?...
02/06/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
якщо ударив — не кусайся,
беззахисне — і вовченя.
забрав сліди? — і забирайся.
по запаху розідру я.
удень я двері проламаю,
вночі я стіни обідру.
смієшся людям, що все знаєш...
та ні, не знав, і то... не ту.
і не поглажена по бокам,
і не годована із рук.
самотність часто і жорстока,
та з нею я на «ти» живу.
щодень у світі революцій
— своїх душевних сил повстань.
я вже нікого не боюся!
а ти?
навпроти -
в очі -
глянь?..
25/06/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025