| Сторінки (1/59): | « | 1 | » |
Внутрішній світ кожної людини має свою мелодію. І якщо людям, котрі ідуть по життю разом, звуки мелодії іншої людини будуть почутими, зрозумілими та цінними – тоді їх відносини будуть міцними та довготривалими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050079
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
Є особи, яким дано жити все відчуваючи на тон вище, а можливо і на кілька тонів. Чутливість, тонке сприйняття роблять їхній внутрішній світ дзвінкішим і яскравішим. Нехай щось ідеалізуючи, чекаючи від ситуацій чогось більшого – вони все ж таки живуть повнішим життям. Зробити їм дано чимало неймовірного та прекрасного, і дати такі люди можуть більше змістовного та глибокого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049900
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025
Є свій магічний простір у душі,
Вітри емоцій в ній, розрад дощі...
Шквал хвиль без берегів - душа людини,
Без слів до іншої невпинно лине.
У Всесвіті для душ є простір свій,
А метушні щоденний буревій
Обхопює їх різними
вітрами,
То в радощі штовхаючи, то в драми.
Перетинаються, а то і ні
Ці душі в просторі, немов у сні.
Зустрінуться й не мають гадки зовсім
Чому не зводила їх доля досі...
Можливо й ні до чого зустріч ця?
А раптом, варто йти вже до кінця?!
А то воно й по-іншому буває...
Ми душу рідну легко відпускаєм...
Скажено метушня долає та,
Питаємо себе: Чому хреста
Несе душа самотності роками?
Керовані ці зустрічі не нами...
У просторі гучному душ усіх
Любов шукає рідних двох своїх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
Дощів так зачаровують мелодії!
Ця нотна грамота не є земною.
Дарує щедро осінь знов рапсодії,
Розчулилася край вікна зі мною…
Вона прихильницю в мені побачила
Краплино-переливних замальовок!
Тому цю зустріч край вікна призначила,
Квиток-листок залишивши без слова.
Дощі прибувши, краплями постукали
Завзято й весело мені у шибку!
Здається, у душі моїй, як слухала,
Дощі побачили оркестру скрипку!
Все й гучно успіхом своїм хизуються
Дощі, на тижні розтягнув гастролі.
Йде темрява упевнено із вулиці.
Огорне душу, вилікує болі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
А до чого якісь там слова
Та усі пересуди смішні?!!
Все ще ніжна, велична, ЖИ - ВА!!!
За плечима вже все, як ві сні...
Найсвітліші пориви свої
Квітом буйним несла у душі
Всім назустріч, але часто їх
Розбивали холодні дощі...
Часом світу свою всю любов
Простягала в долонях вона.
Обпікалася, вірила знов,
Почуттям віддавлась сповна.
Подолати вдалося їй все.
Гартувало в ній стійкість життя...
Вміло легкість приємну несе,
Хоч пройшла пекло та каяття...
Кимось, певно, забута давно,
А для когось є світлом, теплом,
Почуттів золоте п'є віно!
І кохання чиєсь є паром!
Їй аж заздрісно дивляться вслід -
Мила стала, натхненно-легка!
В неї погляд - таємний політ.
Зовні сильна, в душі ж... не така...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025
Туман гойдається на павутинні,
Уважно роздивляюсчись кругом.
Живе все ж загадка у днях осінніх,
І ця пора - майбутнього пором...
Джмелі вже не гудуть завзято й ревно...
Здається, час задумливо застиг...
І ранками господаркою чемно,
Ступає прохолода на поріг.
Лиця торкнеться ніжно прохолода,
Мов лагідно вітається вона.
І з серцем в унісон звучить природа,
Наповнює натхненням дні сповна.
Туман гойдайться на павутинні,
Це осінь загубила шаль свою.
Крізь літо йшла до осені... і нині,
Як в казці, заворожена стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2025
День задрімав на пагорбах м'якеньких,
Турботливо повітря холодненьким
Вкриває день, шо втомлений від сонця,
Що в кожне світлом тягнеться віконце
Немов дитина, сонно зазирає.
Забувся день, дрімає попід гаєм...
А вітер у цей час повсюди дихав,
Ступаючи повз пагорби він стиха...
Дрімає день, крізь сон собі сміється!
Прокинеться й до справ своїх береться!
Спочинку знає мало він улітку,
Бо швидко відцвітає літо-квітка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
А я до осені спішу привітно,
Несу на зустріч цей букет із квітів!
Старанно літо квіти їй збирало,
Від нього я щоб осінь привітала.
Ступає травами, бач, господиня,
На честь її прядеться павутиння.
А літечко сумлінно так чаклує
І осені смаколики готує.
А як же то? Зустріти треба гідно
Усім, що щедра народила й плідна
Земля-матуся на всі пори року!
Були щоб сила та краса нівроку
Також і в молодої господині!
А літо борошно несе із млину,
Почастувати хоче пирогами.
Також біжить на пасіку, медами
Теж треба юну осінь здивувати.
Збентежена іду швиденько з хати,
Милуюся щедротами знов літа!
Воно пішло вже, та крізь хмари світить...
Букета осінь сміючись тримає,
Її, радіючи, я зустрічаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025
Ми любих притискаємо так міцно,
Мов прагнемо надати сил своїх,
Від чогось захищаємо мов їх,
Бо ж ми про них піклуємося, звісно!
Ми любих притискаємо натхненно!
Обіймами щоб полонити знов.
Затамувала подих свій любов,
Вона цей дотик знає достеменно.
Ми любих притискаємо так ревно,
Віддати мов зненацька боячись,
Раптово їх не вберегти колись...
Пустим рушаючи шляхом даремним...
Ми любих притискаємо бентежно,
Рятуючись від холоду удвох...
Так мабуть обіймає душу Бог,
Від болю затуливши обережно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
Її навіть жінки називали елегантною квіткою ніжності. Чоловіки... затамувавши подих, дивилися в її очі. А в очах... прозираася якийсь смуток, змішаний з задумливістю і... ніжністю... З сумною ніжністю і болючим співпереживанням до усього беззахисного.
Часом з дитячим захопленням світилися ці очі...
Це були очі розумної і глибокої жінки... А її внутрішній, закритий від усіх, світ... у ньому... схожені стежки - рани і горя, і втрат, і перемог... перемог над собою, перемог над долею... Такі важкі перемоги призвели до усвідомлення багато чого непростого... Гартували волю, навчили безпристрасно приймати, здавалося б, неприйнятне... залишатися незворушною на тлі пекельного душевного болю.
Вже, відчуваючи свій вік, незрозумілим чином вона вміла бути жінкою-дитиною, чарівною, безпосередньою... так... вона була такою... і цей птах далеко не у кожного ловця приживеться... їй дуже важливо тепер бути собою... а собою вона зможе бути лише зі своїм... з іншими її крила не будуть розправленими... на подібне вона вже ніколи... не погодитися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
Чорне у білому, біле у чорному.
Білим могло б бути чорне колись?!
Певне, не важко докласти все ж розуму,
Щоб врешті визнати - завжди і скрізь
Переплітаються й добре сприймаються,
Навіть доповнюють інколи так,
Бач, один одного, що все тримається
На кольорах цих в примхливих світах...
Чорне у білому, біле у чорному,
То так і є, ти хоч смійся над тим.
І перед білим ніякого сорому
Чорне не знає й стає біле ним...
Чорне у білому, біле у чорному.
Тільки з сумлінням не так зовсім вже.
Чорне нависне враз темними кронами
Вперто над совістю і стереже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Із присмаком зеленого коктейлю
Вітри шалені літечка п'янять.
Намішані в них аромати хмелю,
Веселі та розважливі летять!
І полину є присмак у коктейлі,
На сонці розігрітий дивний смак.
А різнотрав'я, фруктів акварелі
Малюють настрій вдало й легко так!
У крилах тріпотить вітрів бентежно
Грайливе літо, мліє аж воно
Від хмелю відчуттів таких безмежних.
Смачніший за коштовне хмель вино!
Бо ж на терпкому цей коктейль світанку
Настояний, на диві відчуттів!
Коктейль вітрів від ранку і до ранку
Сп'янити душу міцно, бач, зумів!
Оці вітри з дитинства завітали!
Гадають - їх чи пам'ятаю я.
Їм простору в полях кругом чимало,
А все ж сюди летять крізь всі поля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
Сп'янив нас серпень спрагою любові.
"Пірнай у казку, не втрачай часу!" -
Він шепотів. Ти був з ним, певно, в змові!
Ранкові роси юності красу
Освячували, змішані з нектаром
Любові нашої й духмяних трав.
Ніч шепотіла: "Ранок незабаром...
Прикрию віттям, сну щоб він не вкрав."
А ми сміялися! Нам літні ночі
Такі безмежні, ніби небо те!
Ти в коси ранками вплітав дівочі
Зірки, що впали. Сніг не замете
Прожитих років сяйво це у косах.
Віщують щастя стиглі нам покоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
У гомоні вечірній ресторан,
Сліпило світло люстр, умите кришталем.
Він заховався в іншій залі й там
Спостерігав за нею. Добре бачив щем
Та весь безмежний біль в її очах…
Здавалася вона не втішеним дитям,
Що захисту шукає, але жах
Підкорює їй душу, все це бачив сам…
А серце наскрізь гострий біль пройшов...
« Це ж я, негідник, так отрутою споїв…"
До неї!!! Та себе він втримав знов...
"З чим підійду? Потрібних не знайду я слів...»
Захоплювало все до сліз у ній…
Ця граціозність рухів, в погляді печаль...
« Я б все віддав, щоб ти сказала – мій…
То ж серце хай пече жорстокий жаль..!»
У гомоні вечірній ресторан…
Той, хто пішов – пірнув в самообман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
І знов папір вдихнув повільно в себе
Рух кожний у душі, політ думок,
Бо знає, що рядок чорнильний треба
Сприймати ніби за вікном гілок
Природнє те гойдання й шелестіння,
Бо має в світі голос свій усе.
Папір приймає це палке горіння
Із розумінням, що крізь час несе.
На сторінках палає слів стихія,
Її роки бояться й сам вогонь.
Рукопис паперовий завжди вміє
Жертовно силою своїх долонь
Рядки закрити, бій вогню вчинити!
На варті сили непрості стоять.
Рядку чорнильному в сторіччях жити,
РУКОПИСИ НІКОЛИ НЕ ГОРЯТЬ !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Ось… і літо прийшло…тихо коні
В луки погляд кидають з цікавістю…
А у церкву святу на ікони
Ллється сонце, голубить яскравістю.
Квітка в щирім тремтить вся зітханні.
Всесвіт пестить маленьку долонями.
У душі ні тривог, ні прохання,
Радість лиш в ній церковними дзвонами!
Очі коней нагадують небо,
В них є світло. Таке надихаюче!!!
Світ оцей є в тобі й кругом тебе,
Ним зігрієшся лиш… зігріваючи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Голос жінки-поета трембітою,
Гордим птахом над світом підніметься,
Що піснями звучить, перевитими
Болем-мужністю! Світ аж прокинеться!!!
Бо відчує він в пісні жіночій цій
Дрібно як у муку перемелене
Те зерно, що зростало з простих надій
Із виснажливих днів, що застелені
Тим сумлінням, терпінням крізь біль увесь,
Що слухняно лиш жінці підкориться.
Та вона сподівається – може десь
Світла доля за неї все ж молиться.
Сила неба й землі у тім голосі,
Недарма схожий він із трембітою!
Тож зростає зернятко у колосі.
Жінки вдача поривами світлими
Прикрашає шлях свій, хоч тернистий він.
Та вона знає як не боятися.
Я прошу тебе, світе, спини свій дзвін!!!
Жінці віршами жити й сміятися!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
Подався літній день в зелені луки
Та й загубився враз серед духмяних трав,
Розважливо в кишені сунув руки,
В які собі червоних вишень він набрав.
Жує, прижмурюючи очі хитро.
Насунув картуза. Бач, парубок який?!!
Глузує з нього друг, бешкетник вітер,
Торкає на щоках рум’янець молодий.
День йде, свистить, пташок кругом лякає!
А що йому?!! Вдається звідусіль втекти!
Захоче, спить в копиці попід гаєм….
Сміється все й коли йому щось скажеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Люблю таку я тишу у душі,
У Храмі як тім чи на кладовищі…
Сама в оці хвилини Сила Вища
Вкриває рани росами з дощів,
Які невидимо повільно йдуть,
Знаходячи Небесним Оком місце,
Де світлу боляче у ранах й тісно…
Дощі бальзамом тишу в рани ллють…
А світлу в ранах боляче чому?
Буває біль, що й світло не лікує…
І злякано воно у бік крокує:
«В цей раз зарадить спокій хай цьому…»
В душі зазнала тишу я таку,
Чекатиму, шукатиму невпинно!
Я в неї як у втіху знову лину!
Душа взнає її ходу легку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
Жінки елегантність, мов мистецтва витвір!
То є дар небесний? Вишуканий вибір?
Може плід страждання сам створив таку?
Може у красі цій ношу нелегку
Вперто та сумлінно у собі так жінка
Носить крізь всі будні, ніби мудра бджілка…
Елегантність жінки – рідкісна порода,
Коштує чимало дар такий природи…
Та на неї саме вибір пав такий,
Може в чомусь звичний, в чомусь – нелегкий…
По життю йде, ніби в білім пароплаві
Все й пливе натхненно по морям цікавим!
Елегантність жінки не в її прикрасах,
В погляді та рухах видно це відразу.
Багатьох дивує мудрість її слів,
В частому мовчанні чути тиші спів…
До усіх стражденних є великодушна,
Хто в її очах впав – виправдає слушно…
Елегантність жінки здатна чарувати,
Їй комусь би щастям, світлом в долі стати.
Та чуттєва дуже квітка-ексклюзив,
Дар нести не кожен здатний, хто молив…
Елегантність жінки витончена, дуже…
До її все ж світу всім чомусь… байдуже...
Елегантність жінки - то самотність часто,
Бо обставин змусив поштовх той припасти
Жадібно до тиші й спокою у днях,
І вона в просторім небі вільний птах…
Це ділити небо мало з ким захоче,
Бо її вразливість надто вже… дівоча…
7 - 8.04.25 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Вона... босоніж по калюжах...
Вона... плаче тільки під дощ...
Вона... незахищена... дуже...
Напевне... зламав її хтось...
Волосся розпущене в неї,
В нім промінь веселки бринить!
Торкнулася вуст орхідея,
Розквітла в них ніжність у мить!
Вона... шлях собі обирала,
Ступати нелегко яким...
Напевне... завжди вона знала -
Навпроти вітрів йтиме ним...
Вона... босоніж по калюжах...
Вона... незахищена... дуже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
Інколи здається, що краса, ну занадто вже, вибаглива до себе!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032477
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Всі рухи є невпевнені, невмілі,
А посмішка така сором’язлива.
Розгублено блукає погляд милий,
Очей блиск каже, що вона щаслива!
Вбрання її, немов пелюстка біла,
Дівочий стан так ніжно огортає.
А щічки ледве так почервоніли,
Мов ягоди, що тільки визрівають.
До неї казка йде сама, здається,
Палац свій нареченій відкриває.
А серце молоде на зустріч рветься
До щастя, що пташиною співає.
Принцеси роль сьогодні є новою
Для молодої, личить їй все ж роль ця .
Легкою наречена йде ходою,
Вся щастям переповнена по вінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Нерідко полотна природи та її настрій створюють певну атмосферу в душі людини, завдають неочікувану послідовність думкам та відчуттям. І найчастіше в цьому є лікувальний та збагачувальний ефект.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031420
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Бентежить тепло пам'ять край мій рідний,
Огорнутий у білий пух снігів.
І дим, з дитинства любий, гарно видно,
Як м’яко йде й повільно з димарів.
Напевне там моя бабуся знову
В печі розпалює і хлібчик свій пече.
Лежать сухенькі поруч з піччю дрова
Ті, що дідусь уніс через плече.
Сидить там на порозі кицька біла
І жмуриться, бо ж так сліпить їй сніг.
Ступають кури по стежках не вміло,
Все ковзаються, падають із ніг.
А дим повільно так до снігу лине,
Про щось все перешіптується з ним.
Мені б туди… але час швидкоплинний
Ніяк допомогти не може з цим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
У будь-якої творчості не може бути ні лаврів, ні п'єдесталів... Адже природа, даруючи свої розкішні полотна і радуючи людину, не чекає від неї дифірамбів... Найгучніше ім'я благополучно меркне на фоні того, як жива людська душа тремтить, споглядаючи боже світло, що відображається у творчості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030709
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Зимова казка двері відчинила.
Давно нас зачекалася здається.
Гадзинька! Здобою снігів зустріла!
Метелицею пестить та сміється!!!
Вона у очі дивиться блакиттю,
По-зимньому, звисока що чаклує.
Втішаюся, немов дитина, миттю
Що нам пейзаж казковий цей дарує!
То й добре, що існує світла втіха.
Вона ні в кого віку не питає.
Насунув січень на лице бриль-стріху .
Бешкетник!!! Що повсюди виробляє!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Люди, прошу Вас, тихіше!!!
Діти цей світ малюють!
Вітер їх подих колише.
В казку свою мандрують.
Пензлем торкаються всюди,
Фарби стають слухняні...
Під їхнім пензлем враз буде
Світ цей - краса незнана!
Право таке дітям дайте -
Світ цей зробити кращим!
Зміниться, спостерігайте,
Все на планеті нашій.
Казку вбачають повсюди!
В ній треба лиш любити.
Дайте, дорослі люди,
Дітям свій світ створити!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
"Я... тата побачити хочу...
Хоча б на хвилинку… ні, Боже! На мить!"
В дитини заплакані очі...
Різдво на порозі... не спиться... болить...
"Мій Боже, а Ти пам’ятаєш?
Приніс у долонях він сніговичка!!!
Тоді я сміялась! Ти знаєш,
Від дива щаслива була я така!!!
Такий сніговик був маленьким
В долонях у тата, кумедним був він.
До рук я взяла потихеньку.
Лунав тата сміх на всю хату, мов дзвін!
А зараз… а зараз де тато?
Скажи мені, Боже, святкує Різдво?
Нехай і без мене, лиш знати,
Що він відчуває у серці тепло…
Я плачу, мій Боже, Ти бачиш…
Зроби так, щоб мама не чула того…
Ховає вона біль й теж плаче
За татом, щодня все й чекає його…»
Дитина вже трохи втомилась.
У ліжечко спати маленька лягла.
І в ніч їй різдвяну наснилось,
Що свято із татом зустріти змогла.
З’явився він знов на порозі,
Із мамою разом вітали його.
І раптом вніс тато з морозу
Маленького сніговичка знов того.
Крізь сон посміхалось дівчатко,
А сльози собі на подушку текли.
Цей сон берегло янголятко.
В окопах батьків болем душі пекли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Святиня маленькою не буває,
Ні в центрі, ні в дальнім забутім кутку,
В ній світло всім душам людським палає,
Бо істину сіє небесну палку.
Турботливо кличе усіх до себе,
Яким би не йшли ми в житті цім шляхом.
Святиня в кутку й будь то де для тебе.
До вічності є благодатний паром.
Святиня маленькою не буває.
В ній велич молитви й любові живе,
Душа потаємно той шлях шукає
У часі, що так хаотично пливе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
Болітиме… ще довго й скрізь болітиме
Куди не прихились, про що не думай…
А що горіло... може вже й... не грітиме...
Все рідне вкриється прошарком суму...
Забудеться... та де там!!! Не за-бу-деть-ся!!!
Таке навряд чи може відболіти !
Часи минуть, все вихорем закрутиться.
Ростимуть, гратимуться всюди діти.
Плекатиме… на добре знов плекатиме
Надію людство. Буде підіймати
Все навкруги, спочинку мало знатиме.
Майбутнє щоб потомкам збудувати.
Шукатиме… все й спокою шукатиме,
Душа від горя, пам’яттю що в грудях..
Опиниться минуле десь за гратами,
Та й довго теж розсипаним скрізь буде……
І млітиме… земля в печалі млітиме
За доньок та синів, що в ній спочилі.
Турботливо та м’яко сонце грітиме,
Впадуть проміння на усі могили...
Болітиме… ще довго й скрізь болітиме…
Така безмежна в пам’яті цій сила…
Солдатськими кричать птахи привітами.…
Над болем й нам піднятися б на крилах!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Люблю у церкві слухати я тишу,
Коли у ній немає прихожан
Вона голубкою злітає з виші
І обіймає обережно стан…
Зі мною тиша думає і плаче,
Молитися ми любимо удвох.
У душу дивиться мою неначе
Небесним поглядом і теплим Бог…
По церкві легкою піду ходою,
Вдихну криштального повітря смак.
Знов відчуваю я себе собою.
Молитва серця тане на вустах…
Послухаю знов олтарю мовчання…
Напевне й зараз моляться у нім
Святі і їхніх молитов звучання
Церковна тиша огортає в німб…
І сонця промені тут м’яко ллються,
Лікують справно з тишею разом.
Я знаю – миті ці мені даються,
Пройти щоб будні без душевних втом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Лист жовтий падав плавно й взяв акорди,
Щоб осені адажіо зіграти.
В польоті дивні звуки встиг зібрати,
Довіривши спокійно їх всім нотам.
І полилася музика чарівна.
В таночок осінь, сміючись пустилась.
Очей блакиттю небо задивилось –
Була у танці статна, мов царівна.
Затьмарила враз сукня незвичайна
Оті, дівчата влітку що носили!
В якої ж швачки Осінь сукню шила?
Модель в чиїх руках з’явилась файна?
То Вітер був кравцем цій модній пані!
Він довго облюбовував відрізи,
Із купи листя склав свого ескізу.
Натхненно шив, немов своїй коханій!
Адажіо повсюди розлилося,
Купалися у ньому рухи ніжні,
А поруч морю піна білосніжна
Плекала золоте її волосся.
А жовтий лист все грав і не дивився
Він навкруги, бажав бо дарувати
Лиш Осені Адажіо і знати –
Вона щаслива. Й він не помилився.
Кругом акорди розлились зізнання
Мов жінка мудра, Осінь те відчула.
Тож молодість ще й досі не минула!!!
Живе надія – танець не востаннє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Не відпускай її в розпач осінній,
Серед мільйонів таку не знайдеш.
Ніжно цілуй її очі ті сині,
Ти лиш на цей поріг спраглим прийдеш.
Знай, тільки тут ти пригубиш кохання.
Знай, що лиш з нею відчуєш політ.
З тих вона, що не промовить прохання,
З тих вона, в кому живе цілий світ.
Легко таку всеж занурити в тугу...
Тож на шляху, ох, хватило таких…
Стань їй коханим, душі ніжній – другом.
Не підпусти низку днів тих лихих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
Іди, моя дівчинко, в поле,
До шелесту трав ти біжи!
Хай очі засяють, в просторі
Зустрівши такі віражі,
Де стелиться рясно скрізь килим,
Плекає стопу молоду.
На тебе своїм цвітом стиглим
Поглянуть всі квіти, що ждуть
Побачити лиш твої очі,
Зустріти у них щастя цвіт.
Пірнай в радість цю скільки хочеш!
До тебе пригнувся, бач, світ.
Біжи, моя дівчинко, в луки,
І сміху та сліз не ховай.
Ось проситься все тобі в руки.
З собою цю мить забирай!
Поглянь, моя дівчинко, в небо,
Там соняхом день розквіта.
Весь Всесвіт сьогодня для тебе
Розкриє де мудрість проста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Купив троянди він коханій,
Та дарувати їй букет не поспішав,
Він обережно з квітів обрізав
Шипи, щоб любій біль та рани
Не завдавали, як у ліжко
Духмяний сонній покладе він сам
Букет й побаче очі, ніби там
Засяє сонце й торкне трішки
В очах печаль її та ніжність.
Він розповість: пірнув в день за поріг -
Волосся запах в пам'яті беріг,
Як ту звабливу морю свіжість
Вона всміхнеться мов дитина,
Сховає погляд у трояндах свій.
Він королем став її світлих мрій.
А квіти лагідно так линуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Жінка в осені печальна і прекрасна.
Рух легкий, прямий тендітний стан...
Личить все їй: класика й також сучасне.
Впевненість в ній, не самообман.
Жінка в осені - блискуча королева,
Та в очах сором'язливість є.
Їй усе цікаве, скрізь попасти треба,
Але й тиша, спокій в ній живе.
Жінка в осені, вона суцільна казка,
Легкість в спілкуванні, добрий жарт.
У житті були під час в неї поразки,
Та то особистості був старт.
Жінка в осені - оспівана віками,
Молодицям є вона взірець!
Легко йде по осені, немов роками
Свій чарівності несе вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Отак... дощі все ллє холодні осінь...
А ти собі сиди... спостерігай...
Вона десь там... незнаю де я й досі.
Я не горобчик, не летіти в гай
До пташечки, співучої красуні.
Моя муркоче, десь мене чека.
Я котик лиш, вона... моя манюня
Чудова дівчинка, таких нема.
Все літо разом скрізь собі гуляли.
Нудьгую зараз сам я край вікна.
" Сиди, мордаха рижа. " - так сказали.
Тож може десь сумує теж вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Як ти? .......
Чи дозволиш торкнутися
До твого сьогодення мені?
Як... тти...
Питанням надихнутися,
В нім э тти... бачу очі ясні...
Як ти?
Я не зможу забутися з іншими.
То затія химерна, пус...таа...
Як ттии?
Я до тебе шляхами ще більшими
Рада йти, щоб вдихнути вус...таа...
Як... тии...
Чуєш? Я маю до тебе... іттии...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Стояла й слухала я сад,
Радів він шелестом так гучно!
Розклав дари на листопад.
Мої смаки вгадав всі влучно.
Сад пахощами огортав,
Так тепло, мов малу дитину…
Мені усі він пригадав
Події, куди серцем лину.
Стояла й слухала я сад,
Дивився лагідно у очі
Та все вертав мене назад
В дитячі мрії та дівочі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Знов прийде день заплаканий,
Постука у вікно, сказати щоб:
Плечей його торкається озноб,
Летить геть птах зляканий...
На шибці сліз соромиться
Своїх день, вибачається все він.
А вітер знов летить з усіх сторін,
В вікно вже осінь ломиться...
А день все ж марить літечком,
Ще бавитись він хоче у теплі.
Останні лове промінці малі.
Краплини віє ситечком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
У кави інший аромат,
Коли смієшся ти очима,
Навпроти сидячи. Назад
Пірнаю в дні, що за плечима.
Знов бачу блиск очей твоїх,
Їх кожен вираз пам'ятаю
В усі роки, що на поріг
Несли пече що й пригортає...
У кави інший аромат,
Як поруч ти, я знаю певно!
Беруть з тобою миті старт
В мрій звершення, що не даремні.
Завжди коли я так порад
Якихось хочу - вмить до тебе!!!
Заповнить кави аромат
Наш день святково... що ще треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Дива беруться звідкіля?
Посміхнетесь, я точно знаю.
Мабуть, приплив отак здаля
Цей човен! Все стою, гадаю...
Відчула серцем – тож мене
Чекає він, щоб вдвох відбитись
Від берега в моря й сумне
І радісне як фільм дивитись.
Чому не знаю - радо я
У човен мов дитя спішила.
Зненацька подорож моя
Під сонцем стала серцю мила.
Я знаю - час є чарівник!
Раптові радощі дарує,
Щоб сенс життя з душі не зник.
Цей човен в майбуття прямує.
Я ним керую, мов у сні.
Хмарки всміхаються звисока.
Пливуть назустріч всі мені
Сліпучі сонця й хвиль потоки.
Серед човнів стоїть Ваш теж.
Спостерігайте, вірте, друзі:
Для Вас підкорить світ без меж.
І в радощах, і навіть в тузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
"Вам є лист!" - сказало літо -
В нього вдало перелито
Ягід смак і присмак моря
Шепіт трав, яким говорять
Луки та поля веселі.
Нате трошки ще і хмелю!
Аромат полів та квітів...
Пахощі бузку та жита.
Зорі літніх вечорів там,
Залюбки що світять всім Вам.
А ось ще є трошки ранків,
Тільки літом на світанку
Так ласкаво сонце світить
Та духмяно пахнуть квіти.
Річка стиха гомонить.
Тож ковтком смакуйте мить
Кожну літечка смачного,
Що несе до Вас додому
Світлу радість і листа
Збережіть цього. Проста
Втіха літа з Вами буде
Та не дасть себе забути
Ні в дощі, ні в заметілі.
Потім Ви, коли схотіли
Розгорнули цей мій лист,
Літо навіть в падолист
Сонячно сміятись буде,
І дорогу не забуде
До Вас тепле в душу свято,
Світла, Боже, дай багато
І в серця, і всі оселі,
Завітають дні веселі!"
Я цей лист весь прочитала,
На душі так тепло стало!
Збережу листа від літа,
Дарувати щоби світу
Світло, радість та надію.
Це добро кругом розвію!!!
Вам цей лист прийшов теж , може?
Розкажіть, мовчать негоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
В нічне вікно задивлюся
І на душі стихає заметіль...
Думками в ніч розіллюся,
Свідомість заколише сонний хміль...
Так пильно місяць поглянув...
Мов дружньо обійняти хоче знов.
Щоб біль та сум мій розтанув
І Всесвіту відчула я любов.
І тепло так, мов хтось плечі
Ласкаво пледом тихо огорнув.
Кудись раптово так вечір
Сховався десь? В ночі мов потонув...
На танго ніч запросила.
Нам світять зорі й місяць за вікном.
Душа отримала крила
Й летить в солодкий снів дивних полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Читання - то є чудова та потужна терапія для розуму і душі. Світ книги доповнює особистий світ людини, роблячи його яскравішим та змістовнішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019342
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
А люди частенько мов скелі
Й самотність між них холодна...
Шукали в безлюдній пустелі
Тепла теж, у темній безодні..?
Вони того горя не знають?
Їм холодно не буває?
Чи то за любки все приймають?
Байдужа у них душа є?
Я відповідь ні, не шукаю.
Дарма час нащо втрачати..?
Пораненим серцем я знаю
Біль треба чужий сприймати...
Та є мов струна чутка люди.
Торкнися й почуєш звуки,
Що гріють завжди в часи люті
Все ж підставляючи руки.
Тож будьмо ми зажди пильніші
До тих, хто є з нами поряд!
Лише у добрі ми сильніші!
Хай світить уважний погляд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Прислухайтесь... у слів є подих тихий.
У нім пульсують радість і печаль.
У звуках слів живе емоцій вихор.
Коли душа вдивляється у даль,
Вбирає скрізь повільно все, що бачить...
Словами потім стиха розповість.
Вкладе у них свій хист, де кожне значить
Багато для душі, несе ж бо вість,
Якою слово дихає натхненно
Та іншим душам теж передає
Вість Всесвіту бентежну достеменно.
Душа уперше істину взнає...
Прислухайтесь… у слів є подих тихий.
Нехай цей подих чутно буде тим,
Чека на радість хто, зі скрути вихід…
Співаючи зігріється аж ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
А я ще й досі дівчинка ота,
В косинці білій, посмішка в очах…
І як не намагалися літа
Зітерти юності пориви в прах,
Та все ж вдалося зберегти мені
Серця замріяність, душі політ.
Коли події у житті сумні
Ламали, мрії слала я привіт.
А я ще й досі дівчинка ота,
Шукає що спасіння у полях,
У квітах, лісі. Осінь золота
Мов подруга мені, а в небі птах
Не знаючи страху собі летить,
Знайома серцю пісня і проста.
Заплющу очі і вдихаю мить,
Бо я…ще й досі дівчинка ота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Іду до себе... неподоланне
Долаю, ковтком смакую життя.
Не терпе знов душа, несказанно
В даль рветься, шле усмішку в майбуття.
Іду до себе... взнати б чи варто:
Наповнитись чимось до краю аж?
А в чому певні взяти лиш старти?
Чи стану комусь світлий мов пейзаж ..
Іду до себе... та дай же, Боже,
Не втратити те, що горить в мені!
Втрачати сутність все ж є негоже...
До себе... кругом все як у вісні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Тож року кожного, мені, дитині,
Гак гарно пам’ятаю аж до нині,
Найпершу абрикоску у саду
Дідусь сусідський зберігав. Прийду,
Вона чека гостинцем для малої.
Дар з абрикоси під вікном старої.
Здавалася великою мені.
Ох, так ніби було то у вісні.
Як сонце в небі в діда на долоні
Золото-жовта. В радості полоні
Я смакувала, посміхаючись йому.
Дідусь Макар світивсь, радіючи тому.
Й мені так затишно, як мабуть у раю,
Знов в спогадах своїх я в тім дворі стою…
Хіба тоді, дитям, я розуміла?
Вселенська то любов мені світила!
Така, що по сей день крізь роки зігріває.
Через сумління, що повеліває.
Мені тепер Вам світло дарувати
У всіх рядках, що маю написати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Путь друг к другу, он так не прост...
Когда двое вдруг повстречаются,
В голове обоих вопрос:
А с чего суть твоя начинается?
Может станешь бальзамом ран?
Может болью невыносимою?
Что в з глазах этих - свет, обман?
Жаждешь ласки душой ранимою?
И вот так ведь всегда... у всех...
Перед друг другом мы предстоим...
А душа уж не ждёт утех,
Ищет гавани тихой двоим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Я все гадала: на чому ж гра муза,
Коли виспівує свої пісні мені?
Аж ось почула дивні звуки у вісні,
Дивлюся, та й побачила на лузі
Поважну статну арфу, чарівницю,
Лилася пісня, ніби з казки дивина,
Торкалась муза струн тих пальцями сама,
Співала тихо мила мандрівниця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Вона, блукаючи де їй заманеться, змінювалася у настрою та поведінці. У погляді Осені печаль та несказана туга змінювалася на веселе здивування, а інколи у нім була навіть дитяча хитринка та грайливість.
Летючою ходою Осінь увірвалася до лісу і відразу почувся шалений гучний шелест під її ногами, вона весело підкидала листя. А воно, підіграючи настрою цієї бешкетниці, аж підплигувало уверх під дзвінкий сміх Осені. Вона сама підхвачувала листя обома руками та підкидала їх високо над собою. І під небом створювався різнокольоровий вальс листопаду. Осінь якийсь час спостерігала за листям своїм сяючим поглядом. А потім покрокувала далі по лісу.
Загадкова мандрівниця нахилившись взяла листок, що їй сподобався і зупинившись довго задумливо вертіла його у своїх пальцях. Осінь, торкаючись листком своєї щоки, повільно крокувала далі, Яскраве сяйво в її очах раптово змінилося сумом… Дивлячись перед собою, вона ніби над чимось розмірковувала, так Осінь довго йшла лісом… Та не помітила як залишила його.
Під самим лісом було поле, на якому спокійнісінько росли собі жовтогарячі гарбузи. Та золотоволоса творча особа і їх не оминула. Намела на них листя і, довго стоячи поруч, милувалася своїм експромтом. З часом Осінь легкими кроками майже пливла до берегу річки через парк. Її задумливий погляд летів поміж віття дерев, то задержуючись на якісь миті, а то поспіхом мандруючи далі… Цей погляд інколи задоволено охоплював усе навкруги, у ньому була гордість господині, що наполегливо працювала над декором своєї оселі. Інколи її очі зосереджено спостерігали за легеньким вітерцем, що ні з ким не порадившись, завзято та натхненно створював навколишній вид на свій лад. Осінь ніжно та зворушливо посміхнулася.
Мандрівниця підвела свій замріяний погляд до неба, у якому гучно цвірінькали пташки. Вона якийсь час милуючись дивилася на них, потім потягнулася до птахів руками, ніби намагаючись схопити їх таких швидко рухливих. Здивування у веселих очах Осені промайнуло коли ні одна пташка не опинилася в її руках.
Рухи Осені були повільними та по жіночому легкими. Дні були ще доволі теплими і вона поспіхом розбулась і занурила свої ноги у пісок берегу, блаженно підвівши очі до блакитно – сірого неба, воно поспіхом розчинилося в її очах темно – золотого кольору. Осені здалося, що небо м’якою долонею легенько торкнулося її волосся. Обличчя мандрівниці - красуні засяяло виразом втішеної дитини… Осінь нахилилася, дивлячись на пісок,що сипався по її ногам і, задоволено посміхаючись перегортала його, йдучи далі. Вона зупинилася біля самої кромки води і знову чомусь засумувала… Довго задумливо дивилася кудись у далину, злегка прижмуривши очі. Інколи стиха зітхала. Повільно водила своїм спокійним поглядом по протилежному берегу ріки, по високим кронам дерев, що на нім були. Перевівши свій погляд на міст, Осінь із зацікавленістю спостерігала за їдучим по ньому транспортом… Її вуста раптом беззвучно зарухалися, мабуть вона щось прошепотіла про себе…
Густе волосся Осені павутинкою заснувало обличчя, очі вогниками світилися з під нього, лінія вуст була доброю та м’якою. Вона граціозно прибрала волосся назад. Чарівна красуня задивилася на себе у річкову воду, окрім свого обличчя вона побачила, що і небо зазирає сюди теж. Її погляд усміхнено засяяв. А й справді, після цього моменту у Всесвіті залишилася чудова світлина!
Згодом мандрівниця повернулася обличчям до парку і знову… задивилася… Я намагалася зрозуміти, що було у цих гарних очах, про що говорив її погляд, але… його багатомовність мені розгадати виявилося не під силу… Мабуть вона віддала перевагу тому, щоб деякі речі залишити при собі… Осінь помітила мене,всміхнулася і привітливо зімкнувши та розімкнувши вії , поспішно відвела свої очі та й пішла по кромці берегу. Вона прямо тримаючи голову, дивилася перед собою. Рухаючись легко та граціозно, ця загадкова пані була схожа на птаха з гордою осанкою, що летить у вирій, захопивши з собою свій світ з його дивними таємницями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997779
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
А кому разповіси про все?
Та чи варто те розповідати?
Рани гояться... час геть несе
Все, що душу могло розідрати...
Годі обертатися назад!
Та й себе жаліти уже досить..!
Треба встигнути чимало... У сто крат
Обдарує Муза і попросить:
"Ти ж мене, дивись, не підведи...
Я до тебе шлях такий долаю..."
... та які там рани... ти веди,
Горлице моя, до того краю,
До якого маю я дійти.
Ні, не жаль зітерти ноги й душу!
Покажи мені оті світи,
Через них поетом стати мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Плоди своєї творчості треба розприскувати в душі, як сонце своє світло та тепло. І так, як і сонце, не очікувати слави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997645
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Вона... талановита...
Їй все вдається так, ніби... вона просто... робить рухи і... створює, створює, створює... Створює легко, ніби просто... живе...
А небо... підтримує її своїм сірим поглядом. І вона, відчуваючи таку потужну підтримку... працює над образами, що невпинно підказує їй натхнення...
Вона... талановита... та хизуватися цим.. навіть не вміє. Це просто, як подих... Так! Творити..
ніби дихати... Вона відчуває себе улюбленою дитиною Всесвіту..
і це... створює у ній самій... митця... Їй це необхідно... по іншому, ніяк... Усі її натюрморти, мелодії, екібани... Це... без перебільшення - сенс життя... І вона... вдало та легко бере цю вишину... Ні, не подумайте, вона сама, не залишила собі іншого вибору... бо як інакше? Саме цей вибір... створив її саму... вона... талановита... Бо вона... осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Пелюстка щастя у очах дитячих,
Тендітна, ніжна, радістю тремтить...
Як вберегти? Як відвести злу мить?
Хай горе буде у їх бік незрячим...
Вони на всій планеті мов котята,
Душа пухнаста й тепла, світла їх.
О, людство! Не роби страшний той гріх!
Їх подих слухай... не горлань завзято...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Хліби моя бабуся випікала
В найширших пательнях, що в хаті були!!!
Бувало хміль в опару добавляла …
Такі вже пахощі хатою пливли.
Хлібину ту руками обійняти
Дитиною ніколи не могла.
Під хусткою тепленька аромати
Так щедро віддавала, ніби вона
Повільно дихала і зігрівала
Мою маленьку душу, й подію ту
Роки усі у серці зберігала
Я милим святом, світлу радість просту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023