| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Дивлюся на тебе, як палають слова,
Бачу, як повіки торкає перша сльоза...
І знову здіймається шторм давніх ран,
Та ми не потонемо у вирі цих дорікань.
Приспів:
Прошу, не решети мою душу твоїми словами,
Прошу, припини ці холодні, невидимі удари.
Я знаю: це не справжня ти, а лише твій зрив,
Крізь темряву до мене знов собою повернись.
Ще тримається твоя маска гострих слів,
І не знаю: чи здолаю цей тягар почуттів...
Твій гнів сягає вершини - й залишає шрам,
Невже я хибно побачив у тобі свій шлях?..
Приспів.
Але мене теж глибоко ранять твої слова,
Не торкайся ними мого втомленого серця...
Не тримай більше між нами цей холодний щит,
І спробуй крізь цю темряву до мене дійти.
Приспів.
Лише прошу... Не решети... Просто залишись...
І крізь відчай моїх щирих прохань,
Ти нарешті бачиш себе у моїх очах,
А тепер я впізнаю справжню тебе
І ми бережемо те, що в серці живе.
Уже не решетять мою душу твої слова,
Зникли у минулому невидимі удари,
І зараз ми себе одне в одному знайшли,
Бо знаю: то була не ти - то був твій зрив.
Лише прошу, не решети... Просто залишись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026
Виснажують серце ці тривожні думки,
Щоразу в них знову приходиш ти...
І твій образ знаходить мене у снах,
Лунає твій голос у знайомих словах.
Приспів:
Прошу, не решети мою душу твоїми словами,
Прошу, припини ці холодні, невидимі удари.
Я знаю: це не справжня ти, а лише твій зрив,
Крізь темряву до мене знов собою повернись!
Дивлюся на тебе, як палають слова,
Бачу, як повіки торкає перша сльоза...
І знову здіймається шторм давніх ран,
Та ми не потонемо у вирі цих дорікань.
Приспів:
Прошу, не решети мою душу твоїми словами,
Прошу, припини ці холодні, невидимі удари.
Я знаю: це не справжня ти, а лише твій зрив,
Крізь темряву до мене знов собою повернись!
Ще тримається твоя маска гострих слів,
І не знаю: чи здолаю цей тягар почуттів...
Твій гнів сягає вершини — й залишає шрам,
Невже я хибно побачив у тобі свій шлях?...
Приспів:
Прошу, не решети мою душу твоїми словами,
Прошу, припини ці холодні, невидимі удари.
Я знаю: це не справжня ти, а лише твій зрив,
Крізь темряву до мене знов собою повернись!
Лише прошу... Не решети... Просто залишись...
І крізь відчай моїх щирих прохань,
Ти нарешті бачиш себе у моїх очах,
А тепер я впізнаю справжню тебе -
І ми бережемо те, що в серці живе.
Приспів:
Уже не решетять мою душу твої слова,
Зникли у минулому невидимі удари,
І зараз ми себе одне в одному знайшли,
Бо знаю: то була не ти - то був твій зрив.
Лише прошу, не решети... Просто залишись...
Після стількох років розчарувань
Знаходжу спокій у твоїх очах...
Опускаю свій щит від твоїх слів,
Бо то була не ти... А твій минулий біль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
Десь там серед перехожих і вітрин,
Де тихо губиться автомобільний крик,
Я рішуче крокую містом - назустріч тобі,
В руці квіти, а в душі - іскра почуттів.
Приспів:
Гойдає спокійний теплий вітер
У моїй руці цей букет квітів,
Ніби він знає - бути нам разом,
І ці квіти - до тебе мій перший крок.
До букета знов торкається вітер,
І гойдає стрічку, що поки єднає квіти.
Раптом падає на землю перший пелюсток,
Невже вітер знає щось про нас обох?..
Приспів.
Я перебираю в думках найщиріші слова,
Як не спіткнутись - ця мить така крихка?
Ледь втримую в руках ці тендітні квіти...
Коли пелюстки тривожно колише вітер...
Приспів.
Пришвидшую хід - мушу поспішати,
Та червоне світло просить зачекати...
Раптом під ноги записку кидає вітер:
На ній твоє ім'я...
Та не видно, від кого ці квіти...
І тут - у руках твоїх
Стрічка від букета тріпотить...
Земля під ногами хитається вмить —
Не вір цьому вітру, зупини свій страх!
Це ж наша записка у твоїх руках...
Я так довго чекала саме на твої квіти,
В них ти нарешті стаєш моїм світом...
Гойдає спокійний теплий вітер
У наших руках цей букет квітів,
Тепер я знаю - бути нам разом,
І ці квіти - до щастя наш перший крок!
До щастя наш перший крок!..
До щастя наш перший крок!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2026
Мчать кудись ці автомобілі,
Вогні тремтять у мокрому склі.
Я знову шукаю у цьому потоці
Знайоме обличчя в чужому вікні.
Повертаюсь на ті вулиці,
Де ще вчора лились дощі.
Сьогодні навколо так тихо,
І мляво мерехтять ліхтарі.
Приспів:
Хто ти, що бентежиш мої сни?
Хто ти, що так схожа зі мною?
Хто ти, що обіцяєш скоро прийти?
Невже я нарешті зустрінусь із тобою?
Ловлю останні натяки у снах,
Поволі гублюсь у власних думках.
Місто вже засинає у сутінках,
А я все ще не знаю, хто ти така.
На балконах осідають голуби,
Пильно вдивляються в кожен дім.
Сподіваюсь, у цій же тиші ти
Мандруєш крізь сни у серці моїм.
Приспів:
Хто ти, що бентежиш мої сни?
Хто ти, що так схожа зі мною?
Хто ти, що обіцяєш скоро прийти?
Хто ти?..
Невже я нарешті зустрінусь із тобою?
Довкола вже нарешті так тихо,
І немає галасу поміж думок,
Більше не гублюсь серед тривог,
А просто дивлюся - й роблю свій крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2026
Десь там посеред вулиць і квартир,
Де тихо губиться автомобільний крик,
Я рішуче крокую містом - назустріч тобі,
В руці квіти, а в душі - іскра почуттів.
Приспів:
Гойдає спокійний теплий вітер
У моїй руці цей букет квітів,
Ніби він знає, будемо ми разом,
І ці квіти - до тебе мій перший крок.
До букета знов торкається вітер,
І гойдає стрічку, що поки єднає квіти.
Раптом падає на землю перший пелюсток,
Невже цей вітер попереджає про щось?..
Приспів.
Повз мене проходить незнайомець у пальті.
Чомусь його кроки так нагадують мої?
В одній руці - вино, а в іншій ті самі квіти.
Ех, таке вишукане взуття - а бруд не помітив?
Приспів.
Пришвидшую хід - мушу поспішати,
Та червоне світло просить зачекати...
Аж раптом під ноги записку кидає вітер:
На ній твоє ім'я... Це для тебе квіти.
Жбурну букет цих квітів,
Нехай їх рознесе вітер!
Востаннє серцем я тобі повірив,
Тепер нехай інший тебе леліє.
Ех, вітер, скажи мені, для кого тепер ці квіти?
Забирай їх собі - мені їх нікуди подіти!
Колись цей букет був найціннішим у світі,
А зараз - це просто гроші, пущені на вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2026
Невідомість тихо
За мною слідами ходить,
І думки, як вітер,
Розхитують крихкий спокій...
В мовчанні стін відповіді
Не знаходиш. Хто ти -
І чи приведе тебе до мене
Ця осінь?
Приспів:
І таки приходить ця остання
Тривожна осінь,
І сумніви в голові, мов
Жовте листя, вітром носить...
Коли дощі ідуть -
І душа найбільше тиші просить,
В серці дні в інії -
І твого світла не видно досі.
Мені знайомі твої риси -
І ти вже тінь мого сну.
Я знаю: ти десь тут,
Але ще тебе не впізнаю...
Саме для тебе в мені
Поволі кують цю глибину.
Хто ти - і чи цієї осені
Я тебе таки знайду?
Приспів:
І таки приходить ця остання
Тривожна осінь,
І сумніви в голові, мов
Жовте листя, вітром носить...
Коли дощі ідуть -
І душа найбільше тиші просить,
В серці дні в інії -
І твого світла не видно досі.
Почуття у вогні -
І кроки ведуть мене не туди...
Намагаюся знайти стежки,
Якими ходиш ти.
У минуле заглядаю,
Та тримаюсь за сьогодні.
Чи я тебе ще не знаю?
Чи таки зустрічав у жовтні?
Приспів:
І таки приходить ця остання
Тривожна осінь,
І сумніви в голові, мов
Жовте листя, вітром носить...
Коли дощі ідуть -
І душа найбільше тиші просить,
В серці дні в інії -
І твого світла не видно досі.
Серед пауз власної метушні
Як тебе знайти?
Помічаю, як жовте листя
Вказує на твої стежки...
Я тебе вже бачу, знаю:
Це ти - і продовжую йти.
Осінь стримала обіцянку
І таки привела тебе мені.
Приспів:
І таки приходить ця
Жадана тиха осінь,
І легкий вітер лише
Жовте листя носить.
Серце більше не тоне
В минулій тривозі,
Бо тепер тільки ти
Заповнюєш мій простір.
І вже в душі затихли рани,
Поки їх лікує спокій...
Тепер поруч тільки ти,
А не холодна невідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2026
Крокує назустріч якийсь персонаж,
Опа, хто це? Що за дивний типаж?
О, ні, вона таки помітила мене цього разу!
Здається, мені вже час дати повного газу!
Агов, зачекай, чому тікаєш щораз?
Скажи мені - хто ти? Який твій типаж?
Давай не влаштовувати битву фраз,
Скажу тобі прямо - ти таки мій персонаж!
Передприспів:
Ей, відійди, дай мені лиш пройти,
Пригальмуй трохи свій шалений кураж.
Кажу тобі прямо, ти - не мій типаж!
Приспів:
Я - точно-точно не твій персонаж,
Ти - зовсім, зовсім не мій типаж,
Не тисни на мене потоком фраз -
Не буде ніколи жодних "нас"!
Ти знову підходиш, не чуєш моїх фраз?
В мені вже від гніву все кипить не на жарт,
Востаннє прошу тебе, зроби крок назад!
Ще секунда - і станеться справжній колапс!
Передприспів:
Ей, відійди, дай мені лиш пройти,
Пригальмуй трохи свій шалений кураж.
Кажу тобі прямо, ти - не мій типаж!
Приспів:
Я - точно-точно не твій персонаж,
Ти - зовсім, зовсім не мій типаж,
Не тисни на мене потоком фраз -
Не буде ніколи жодних "нас"!
Поволі гублюсь у шумі міських трас,
І тут під'їжджає рятівний трамвай!,
Стрибаю у двері, накидаючи свій плащ,
І різко зникаю, ти - не мій типаж!
Приспів:
Я - точно-точно не твій персонаж,
Ти - зовсім, зовсім не мій типаж,
Не тисни на мене потоком фраз -
Не буде ніколи жодних "нас"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2026
Босоніж ковзаю по вологому піску,
Поки світанок заливає береги,
Десь там у тумані кораблі пливуть,
На палубі одного з них - стоїш ти.
Відчуваю, ніби я вже давно знала тебе,
Невже твої припливи так шептали тоді,
Що крізь це море ти шукав тільки мене,
Поки я дрімала під крилами білих птахів?
Приспів:
Не буди мене морськими припливами,
А краще ще на мить залишся у моєму сні,
І тихо кружляй наді мною білими крилами,
Поки мій погляд лине за тобою у висоті.
Протягую руку крізь дихання туману,
І бачу, як за обрієм тане твій корабель.
Невже я зовсім скоро цей тихий сон покину,
І твої припливи більше не згадають мене?..
Приспів:
Не буди мене морськими припливами,
А краще ще на мить залишся у моєму сні,
І тихо кружляй наді мною білими крилами,
Поки мій погляд лине за тобою у висоті.
Відпускаю корабель у морську далечінь,
Бо твої припливи лягли на моїх берегах.
Як тільки реальність розтане у нашому сні,
Я знову відчую твій шепіт у ранкових вітрах...
Приспів:
Розбуди мене морськими припливами,
І залиш свій дотик назавжди в мені.
Нехай тебе несе вітер білими вітрилами,
І розкриються в небі ці крила тихих птахів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2026
Так втомився чекати бажаних змін,
Згасають останні промені моїх надій,
Гублю себе в сумнівах, мов у пітьмі,
Повернутись би в небо після падінь.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
До мене теплим вітром прилітай,
Лід безнадії в моїм серці розтопи,
І знов мене в блакитну висоту поверни!
Закручує вітер мій біль у білий сніг,
І розсипає його в застиглій душі,
Тепер кожен подих холоне в мені,
Чекаю, коли проб'ється тепло крізь лід.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
До мене теплим вітром прилітай,
Лід безнадії в моїм серці розтопи,
І знов мене в блакитну висоту поверни!
Відходить поволі нескінченна ніч,
І світло тихо торкає верхівки дахів,
Твій дотик тепер виходить за межі снів,
І в твоїх очах я знов бачу свою блакить.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
Я здолала полум'я своїх страждань.
Тепер я твій теплий вітер на висоті,
Що розправляє крила твоїх надій.
Я більше не боюся своїх падінь,
Залишу позаду снігопади тих днів.
Уже сміливо ширяю на висоті,
Де твій вітер несе мене у вільний політ.
Приспів:
Крізь снігопади наших розчарувань,
Залишимо позаду тіні всіх страждань.
Тепер я твій вітер, а ти - мій політ,
І разом підіймаємось у блакитний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2026
Так втомився чекати бажаних змін,
Згасають останні промені моїх надій,
Гублю себе в сумнівах, мов у пітьмі,
Повернутись би в небо після падінь.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
До мене теплим вітром прилітай,
Лід безнадії в моїм серці розтопи,
І знов мене в блакитну висоту поверни!
Закручує вітер мій біль у білий сніг,
І розсипає його в застиглій душі,
Тепер кожен подих холоне в мені,
Чекаю, коли проб'ється тепло крізь лід.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
До мене теплим вітром прилітай,
Лід безнадії в моїм серці розтопи,
І знов мене в блакитну висоту поверни!
Відходить поволі нескінченна ніч,
І світло тихо торкає верхівки дахів,
Тануть сліди моїх холодних снів,
І серце поволі відпускає давній біль.
Приспів:
Крізь снігопади моїх розчарувань,
Я пройшов вогонь своїх випробувань,
І знайшов свій теплий вітер на висоті,
Що розправив крила моєї душі.
Я більше не боюсь своїх падінь,
Залишу позаду снігопади тих днів.
Уже сміливо ширяю на висоті,
Де вітер несе мене у вільний політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2026
Тихо біжу по сяйву ранкової роси...
За плечима в'ється бджолиний рій.
Ховаюсь у глибині річкової води,
Заплющую очі і падаю в полон мрій.
Приспів:
Проведи мене крізь озеро моїх страхів.
Я не знаю, хто ти, та відчуваю цей поклик...
Крізь удари хвиль він кличе мене на той бік!
Я вже не тікаю - тепер я йду за ним.
Знову виринаю і повертаюсь туди,
Де хижо кружляє бджолиний рій.
Можливо, мені вже не варто втікати?
Напевно, він кличе мене у свій світ.
Приспів:
Проведи мене крізь озеро моїх страхів.
Я не знаю, хто ти, та відчуваю цей поклик...
Крізь удари хвиль він кличе мене на той бік!
Я вже не тікаю - тепер я йду за ним.
Іду на гул бджіл, що стелить нові шляхи,
І бачу невідоме озеро без берегів...
Кажу собі: Мені самій його не перейти...
Тиша шепче: Йди! Не зникнеш у глибині.
Приспів:
Проведи мене крізь озеро моїх страхів.
Я не знаю, хто ти, та відчуваю цей поклик...
Крізь удари хвиль він кличе мене на той бік!
Я вже не тікаю - тепер я йду за ним.
Із сумнівом я ступаю на кришталь води...
Іду. Не тону! Озеро позаду - я на новій землі.
Тут рій, що мене вів, розлітається у боки...
І я зрозуміла: той голос, що вів мене, - твій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2026
Митець веде пензлем по білому полотні,
І її обличчя проступає крізь мазки фарби,
Стомлені очі ще не пізнають барв почуттів,
Хоча самотнє серце давно цього прагне.
Передприспів:
Малюй дві лінії самотніх історій,
І змивай із них усе, що було болем,
та фарбами життя їх оживи знову.
Приспів:
Намалюй нам щастя — легким помахом руки,
Де тиша не лякає і не стає дзеркалом самоти,
І раптом — кольори горять, коли світ тремтить,
Намалюй нам щастя — так, як вмієш тільки ти.
У теплих фарбах розчиняється її сухий біль,
У кольорах повільно тане остання сльоза,
І її очікування застигає на білому полотні,
Серед гамірних вулиць він знаходить її погляд.
Передприспів:
Малюй одну лінію спільної історії,
І сонячний колір у неї вплети,
та фарбами життя її оживи.
Приспів:
Намалюй нам щастя — легким помахом руки,
Де тиша не лякає і не стає дзеркалом самоти,
І раптом — кольори горять, коли світ тремтить,
Намалюй нам щастя — так, як вмієш тільки ти.
Серед загублених днів і відлуння кроків,
У натовпі стоїть митець із пензлем у руках,
Фарби хвилями вбирають кожен легкий дотик,
І дві самотні долі починають звучати як одна.
Приспів:
Намалюй нам щастя — легким помахом руки,
Де тиша не лякає і не стає дзеркалом самоти,
І раптом — кольори горять, коли світ тремтить,
Намалюй нам щастя — так, як вмієш тільки ти.
Серед поспіху перехожих, де час занімів,
Митець здалеку бачить відблиск своїх фарб,
А він на коліні з обручкою — голос тремтить,
Вона ловить його погляд і тихо каже: «Так».
Приспів:
Намалюй нам щастя — легким помахом руки,
Де тиша не лякає і не стає дзеркалом самоти,
І раптом — кольори горять, коли світ тремтить,
Намалюй нам щастя — так, як вмієш тільки ти.
Аутро:
Мовчки простягає митець картину їм.
Погляди стихають — бачать свій світ.
І сльози тихо блищать на краях повік.
Тепер знають: щастя намалював їм...
цей нікому невідомий чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2026
Ллються тексти з низин душі,
Щось велике починає жити в мені,
І наповнює мій внутрішній світ,
Хоча твої очі все ще на диво сумні.
Розбиваєш почуття крижаним потоком слів,
Земля наближається до моїх колін,
Повільно осипається внутрішній світ,
І низини душі покриває скляний лід.
Приспів:
Ти мовчки йдеш - і гасне світло почуттів,
На протягнуті долоні падає перший сніг,
Крізь заплющені очі стукає тихий біль,
Відпускаю - хоча серце досі тримає твій слід.
Холодні ночі німіють у моєму вікні,
Осінь видуває останнє листя з-під чужих ніг,
Небо дихає хмарами, натякаючи на сніг,
Ти віддаляєшся — світло лишає мій поріг.
Приспів:
Ти мовчки йдеш - і гасне світло почуттів,
На протягнуті долоні падає перший сніг,
Крізь заплющені очі стукає тихий біль,
Відпускаю - хоча серце досі тримає твій слід.
У відтінках днів живе мій настрій,
Мелодія пісень не дає мені впасти,
Сніг вкрив останній лист опалий,
Але весна прийде, і світло не згасне.
Приспів:
Ти мовчки йдеш - і гасне світло почуттів,
На протягнуті долоні падає перший сніг,
Відпускаю - і серце більше не тримає твій слід,
І за заплющеними очима знову лише спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2026
Поклич мене знов у свої тихі сни,
Де туман розчиняє забуті сліди,
Візьми мою руку - і просто веди,
Крізь ніч, що ховає тривожні думки.
Приспів:
Тільки ти поклич мене у свої сни,
Я знайду тебе крізь темні вітри,
І сонце запалиться тихо в душі,
Довірся мені - і зі мною лети!
Впусти мене ніжно у простір свій,
Де серце говорить без зайвих слів,
Я стану для тебе дороговказом у світ,
Де світло лікує і зникає будь-який біль.
Приспів.
Серед білих дерев ти мене відчуй,
Де вітер колише прозору весну,
Я там, де світанок торкає росу,
І кличе тебе у нову омріяну висоту.
Приспів.
Я йду назустріч - і завмирає час,
Світ затихає між шепотом фраз,
Впізнаю в тобі свої ніжні сни,
І гублюсь у погляді - ніби в собі.
Приспів.
Тільки поклич - і я прийду у сни,
Коли ніч розчинить усі твої думки,
Я буду там, де знаходишся ти,
І в цій тиші залишимось ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2026
Поклич мене знов у твої сни,
Де туман ховає старі сліди,
За руку візьми - і тихо веди,
Крізь тривогу, що затемняє сни.
Приспів:
Тільки ти поклич мене у твої сни,
Впусти мене ніжно у серце своє,
І сонце для тебе розквітне в душі,
Довірся - за руку візьми й лети!
Впусти мене знов у твої сни,
Дозволь мені тепер тебе вести,
Шляхами світла у казкові світи,
Де гояться рани і тануть страхи.
Приспів.
Серед цвіту дерев ти мене знайди,
Поки дотики вітру колишуть гілки,
У тиші трав свої кроки ніжно стели,
Я чекаю на тебе там, де сонце торкає роси.
Приспів.
Ступаю назустріч - перехоплює дух,
Світ мовчить - ледь чутно серця стук,
Впізнаю руки, що водили мене уві сні,
Тону у погляді - себе знаходжу в тобі.
Приспів.
Тільки ти поклич мене у твої сни,
Коли ніч обіймає землю місячним світлом,
Я прийду до тебе,
І в тих снах будемо лише ми!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2026
Складаю пазли світлих
Митей нашої зустрічі,
І ловлю у твоїх очах
Проблиски тієї взаємності,
Моє питання повертається
Ехом у твоїй згоді,
Але вікно за твоєю спиною
Гасне в сумніві...
Приспів:
Я створю ці спогади
Тільки для тебе!
Хай лежать вони уламками
Під відкритим небом,
І крізь роки, що летять,
Нагадують про мене,
В тих уламках - все найцінніше,
Що тримав до тебе...
Сьогодні ти вже десь далеко,
А я йду без тебе...
Затираєш сліди - і поступово
Зникає твій шлях,
Докір мучить: Чому тобі
Важливе не сказав?..
Не відпускаю, і уламки спогадів
Ведуть до тебе ще раз,
Але ти ламаєш останній мій порив
Йти по твоїх слідах...
Приспів.
Рветься емоційний зв'язок,
І сипляться крихти,
Уламки спогадів увесь
Простір довкола вкрили,
Блокую всі містки, що вели
Тебе в мої думки,
Зачиняю свою душу від тебе
На стальні замки...
Приспів.
Я звільняюсь! Більше
Не в твоїх руках,
Наді мною, мов знак,
Пролітає білий птах,
Моя душа вже не в уламках,
А світлом зцілена,
І знову вірю, прийде та,
Яку давно чекав!..
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2026
Роки невблаганно мчать
Крізь сторінки календаря...
Її самотній погляд
Ніби торкає холодного вікна.
Вдивляється, як щасливі пари
Тішить тепла пора...
Невже вона справді
Зовсім нічия наречена?..
Приспів:
І знову ти сама
У тих стінах, де шепочуть ночі...
Стікають тихі сльози по твоїх щоках...
Поки ти молитвою у неба долі просиш,
Але щастя проб'ється
В твій світ! - Ти серцем вір!
У снах тобі, мов натяк,
Являється святковий стіл...
Сезон очікування нарешті
Скінчиться - і прийде він!
Впізнаєш ти в ньому миттєво
Відбитий погляд свій,
А він щирим промінням
Взаємності відповість тобі...
Приспів.
Сьогодні ти, щаслива,
В білому стоїш при вівтарі...
Церемонія триває, а трепет
Літає нотками на щоці.
У матері сльози -
Обручка блищить на твоїй руці...
І лунає твоє "Так!",
І ти розквітаєш після стількох літ...
Ти вже не сама у тих стінах,
Де шепочуть ночі...
Там тепер любов твоя -
І радісно сяють очі...
Все, про що молилась,
Нарешті здійснилось...
І світло долею
В твоє серце пробилось.
Сьогодні ти у свій щасливий день
Букет угору кидаєш...
Нехай його спіймає та, що, як ти
Колись, на долю чекає...
Тепер ти - його єдина наречена,
І він тебе у вись здіймає...
А повільна мелодія ніжно вас
У першому танці проводжає...
Ти вже не сама у тих стінах,
Де шепочуть ночі...
Там тепер любов твоя -
І радісно сяють очі...
Все, про що молилась,
Нарешті здійснилось...
І світло долею
В твоє серце пробилось.
І от, через роки, весільні світлини
Оживають при вікні...
Спогади тихо ведуть
У ті похмурі миті чекання долі...
Та вже не викликають
Такого терпкого болю, як тоді...
У колись самотній кімнаті
Барвами сяє дитячий сміх!
Ти вже не сама у тих стінах,
Де шепочуть ночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2026
Денне світло тихо тане,
І розквітають нічні ліхтарі.
Ріка мій погляд ніжно манить,
А тебе за туманом ховає таксі.
Нас світлофори зупиняли
Під зоряним містом уночі.
Знайомі місця нас огортали
Тим спокоєм спорідненої душі,
А згодом ми й далі крокували...
Chorus:x2
Ріка тебе у спогади навмисно тягне,
І хвилями мене невблаганно ранить,
Даруючи ілюзію, що знов прийдеш ти,
Адже знає: від тебе прагну марно утекти.
Журбою вкриваються думки,
Тих митей не повернути собі,
Які, здавалося, нас крізь час вели
І ніби засяяли від щастя ключі.
Ти більше невідома мені,
В інших відтінках тепер твої дні,
А я все ще тут — біля тієї ж ріки,
Що так часто повертає тебе у мої думки.
Chorus:x2
Ріка тебе у спогади навмисно тягне,
І хвилями мене невблаганно ранить,
Даруючи ілюзію, що знов прийдеш ти,
Адже знає: від тебе прагну марно утекти.
Ріка краплями малює твій образ,
І до нього намагаюсь дотягтись.
Рукою таки торкаюся води - бодай раз,
І ти раптом зникаєш, тікаючи кудись.
Ніби холодно шепочеш: Тільки без образ.
Пильно вслухаюся в знану течію,
Наче чую нотки осіннього дощу.
Безсило обриваюсь - у тій ріці тону,
І так миттю розсипається сюжет мого сну.
Chorus:x2
Ріка тебе у спогади навмисно тягне,
І хвилями мене невблаганно ранить,
Даруючи ілюзію, що знов прийдеш ти,
Адже знає: від тебе прагну марно утекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2026
Денне світло тихо тане,
І розквітають нічні ліхтарі.
Ріка мій погляд ніжно манить,
А ти за туманом мчиш у таксі.
Нас світлофори зупиняли
Під зоряним містом уночі,
Знайомі місця нас огортали
Тим спокоєм спорі́дненої душі,
А згодом ми й далі крокували...
Chorus:x2
Ріка тебе у спогади навмисно тягне,
І хвилями мене невблаганно ранить,
Лишаючи надію, що знов прийдеш ти,
Адже знає: від тебе намагаюсь утекти.
Журбою вкриваються думки,
Ключі щастя не в нас, а у ріці;
Не дістати світла краю глибини,
Але я пірну - за ними проти течії.
Ти більше невідома мені,
В інших відтінках тепер твої дні,
А я все ще тут - біля тієї ж ріки,
Що так часто повертає тебе у мої думки...
Chorus:x2
Ріка тебе у спогади навмисно тягне,
І хвилями мене невблаганно ранить,
Лишаючи надію, що знов прийдеш ти,
Адже знає: від тебе намагаюсь утекти.
Е-е-е-ей! Аго-о-о-ов!
Чи ти ду-у-умаєш наре-е-ешті йти-и-и сюди-и-и?..
Здається, чую знайомий голос із-за спини.
Вдивляюся краще - і розумію: це ж ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2026
Вітер кружляє золоте листя,
І осінь тихо несе дощі.
І раптом з'являєшся ти,
І тягнеш руку назустріч мені.
Мерехтіння ліхтарів веде
До столиків, де коливаються свічі.
Саме там - я вперше ближче
Пізнаю твої очі голубі.
Відверто тобі зізнаюсь:
Приспів
Твої очі голубі -
І я тону у їхній глибині.
Твої очі голубі -
Ти - той океан у мені.
Твої очі голубі -
Там лише світло, без тіні.
Тільки твої очі голубі -
І немає більше нічиїх.
Запалюю свої жарти - і мелодією
Переливається твій сміх.
Затишок того місця
Розчиняє тягар думок у голові.
Твій погляд навпроти -
Неспішно оселяється в мені.
Слова поволі стихають,
Бо сяють твої очі голубі.
Відверто тобі зізнаюсь:
Приспів.
Танцюють хвилі довкола -
І вже не ранять, як колись у ріці.
Лише лагідно торкають
Чутливі межі моєї душі.
А потім відпливають,
Ще мить кружляють - і тануть в глибині.
І тут я розумію - просто так
Задивляюсь у твої очі голубі.
Відверто тобі зізнаюсь:
Приспів.
Пристально вслухаюсь,
Коли ти розкриваєш історії свої.
Поки ти не помічаєш,
Я знову опиняюсь на океанському дні.
Мандрую в прозорих надрах,
Поки хвилі танцюють угорі.
Тепер я точно знаю -
Мов кришталь, твої очі голубі.
Відверто тобі зізнаюсь:
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
Цей день вже відмічений у календарі,
Вітання тобі шлють люди дорогі й близькі,
І ти ще не здогадуєшся про подарунок мій —
Який з'явиться тихою несподіванкою тобі
І занесе спогадами в ті далекі дні,
Коли ти хутко мчала назустріч мені,
А я з передчуттям очікував тебе тоді.
Приспів:
В це свято, таке особливе для всіх,
Замість квітів, що мав нести тобі,
Я дарую тільки свої пісні!
Хай вони відверто розкажуть
Про все, що було тоді на душі
І залишалось лише в мені!..
Твій погляд навпроти блиском сяє мені,
Поки я щиро розповідаю історії свої,
Що викликають у тобі сонячний сміх.
Вже впізнаю ту взаємність, взяту із мрій,
Ти наче відроджуєш іскру втрачених надій,
Давно загублену у стомленому серці моїм.
Приспів.
Вже свічі догорають на бенкетному столі,
У кожного із нас не залишилось більше слів.
В думках мандруємо в спокійній тишині,
В твоїх очах спалахують приховані сумніви.
Твій погляд ковзає по смартфону в руці,
Ми прощаємось, і ти зникаєш у таксі.
Приспів.
Починаю палко вірити в своє щастя в тобі,
Ніби збувається все, чого давно хотів.
Згодом твоє повідомлення ранить очі мої —
В ньому лишаєш: "Вибач" — йти далі не можу.
Відмовляюся ві́рити й прийняти цього я не хочу,
Та з часом розумію — тебе відпустити я мушу.
Приспів.
В це свято, таке особливе для всіх,
Коли сказав усе, що у серці носив,
Я мушу йти з твоїх світів.
Можливо, ця рана колись загоїться в мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2026
У будинку навпроти
Палають затяжні сварки.
Простором повільно
Ширяться невидимі вогні.
Її різкі жести розсікають
Повітря перед ним.
Його їдкі слова жалять
Саму глибину її душі...
Приспів:
Б'ють! Б'ють іскри
З-під сталевих коліс!
Паралельні потяги -
І кожен набирає хід...
Останній обмін поглядами
У вікні...
Кожна нова станція
Стирає спільні дні...
І ось вони - на вокзалі,
В чергах до різних кас.
Місто, яке об'єднало їх,
Розведе в останній раз...
Не загоїть шрами спогадів
Безжальний час.
Не зітруть болючі дороги,
Що ведуть назад.
Приспів.
Уже диктор попереджає:
Потяг ось-ось рушає.
Кожного із них гіркий
Смуток тихо обвиває.
Пейзажі за вікном -
Холодною швидкістю розмиває.
Кожен кілометр їхнє "Ми" -
Поступово навпіл ламає.
Приспів.
І ось її потяг до
Фінальної станції прибуває...
Останній виток ностальгії
Серце тримає.
В передчутті нового
Виходу терпляче чекає.
На невідоме майбутнє
Тихі сподівання покладає.
Приспів.
Двері потягу розкриваються
На боки...
Сходинками стукають її кроки...
Він стоїть навпроти.
Тримає два квитки.
Вона підводить очі,
Шепоче: "Це ти..."
Його погляд мовчить —
І тільки просить: "Обійми".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2026
Ця таємнича гра поглядів
Двох поки незнайомих людей
Дедалі рішуче їх назустріч
Одне одному веде.
Доля малює мапу спогадів,
Відбиту у променях мрійливих очей,
Що зароджену любов у серцях
Надійно збереже!
Приспів:
А ти з холодної землі
Цеглинки любові підніми,
Коли вони невпинно
Осипаються униз,
І світлом стежку
До мого серця проклади,
Та ще ближче до моєї душі
Ніжно торкнись.
Переплітає душі довірою,
Яка веде за руку
Невидимою силою,
І ніби ця любов була
Для нас написаною.
Цеглинка за цеглинкою,
Любов зростає міцною
Фортецею, яку не пробити
Нікому жодною стрілою ворожою!
Приспів.
Оббивають камені сумнівів,
Фортецю під місячним сяйвом ночей,
І кришаться цеглинки любові -
Розлітаються геть.
Тіні докорів обвивають,
Хиткими нитками холоду звідусіль,
Аж важко зробити бодай
Один подих крізь біль.
Приспів.
Торкає світло світанкових променів
Всі закутки, де цеглинки любові
Загублені, і ллє тепло надії
У дві душі, що довго були ранені.
З холодної землі хочу підняти
Останню цеглинку - але бачу,
Що піднімаєш її ти -
І зцілюєш понівечену стіну.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2026
Зі свіжим подихом весни
Я поверну тебе собі!
А поки за вікном падають сніги,
Я чекатиму, сподіваючись,
Що чекатимеш і ти!..
До останньої краплі імли
Надія житиме в мені!
А поки місто огорнули сірі дні,
Я чекатиму, сподіваючись,
Що чекатимеш і ти!..
Chorus:x2
Торкнуться перші промені
Омріяної весни землі
Онімілої після затяжної зими.
Чи повернешся до мене нарешті
Ти?.. І чи повернеш світ
Для мене у кольори?..
На дахах ллють мелодію птахи,
Свої сигнали шлють тобі,
Що час прокласти свої сліди,
Я озиратимусь, сподіваючись,
Що з тиші вийдеш ти!..
Прикутий поглядом туди,
Де світло губиться в тіні,
Щемливі нотки проникають у думки,
Серед силуетів я бачу, як мені
Назустріч йдеш ти!..
Chorus:x2
Торкнулися перші промені
Омріяної весни землі
Онімілої після затяжної зими.
До мене нарешті повернулася
Ти - і я знову бачу довкола
Кольори!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2026
Де загубився твій святий Валентин,
Коли до свята лиш кілька годин,
Годі гортати стрічку інстаграму новин,
Тобі цього ніколи не подарує Костянтин,
Ти його хутчіш собі сьогодні знайди
І у свій світ інстаграму відверто впусти,
Поки ще не дізнався твій Костянтин.
Приспів:
Я більше не твій Костянтин,
У тебе тепер є Валентин,
Не стане вже спільних світлин,
Я піду, бо став тобі чужим,
Не проливай даремних сльозин,
Нехай тебе втішає тільки Валентин.
На роботу поспішає Костянтин,
Авто видихає рвучко останній бензин,
Покурює, і в бік вікна летить дим,
З коханою мріє святкувати один на один,
Тим часом до Даші дзвонить Валентин,
Обіцяє подарунки і до неї точно прийти.
Приспів.
У цих стінах панує емоцій вир,
На порозі з квітами — Костянтин.
Завмер, виснажений, без сил,
Даша до дверей поспіхом біжить,
З-за кутка визирає Валентин.
Раптом його помічає Костянтин
І вигукує: «Що тут робить цей кретин?»
Даша ніяковіє: «Ох, Костянтин…»
Приспів.
Зараз йому дістанеться стусанів,
І стрибає через вікно Валентин.
Несеться швидко, босоніж по снігу,
Частенько озираючись від страху.
Але за ним не пішов Костянтин,
Лиш різко завмер біля вікна він.
— Зачекай, не гарячкуй, Костянтин!
Ти для мене єдиний Валентин! —
Палко вигукує Даша з останніх сил.
Приспів.
Ех, Костянтин,
Краще виймай цигарки —
Схоже, в цей вечір ти будеш таки один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2026
Крізь метушню у натовпі на площі міській
До мене пробивається вже знайомий погляд твій.
Невже це ти — і я знову тебе зустрів?
У моєму фокусі — твої очі мовчазні,
Які, навіть без слів, так багато говорять мені.
У них ще жива тінь нашої минулої зустрічі.
Серце пам’ятає і пульсує в особливому ритмі.
Я не казав, але так очікував цієї миті.
На долю секунди я втрачаю тебе з поля зору —
Страх огортає: невже я втрачу тебе знову?
Приспів(x2):
Ми зустрілися тієї ранньої весни,
Коли зима тікала, лишаючи сліди.
На площі, заповненій людьми,
Я впізнав тебе — а чи впізнала ти мене?
Я продовжую дивитися в те місце, де стояла ти.
Подих перехоплює, і я одразу рушаю туди.
Тіні перехожих затуляють мені всі шляхи,
Але я таки доходжу — і на тому місці вже не ти.
Я продовжую стояти онімілий у самоті,
Дорікання в думках не вщухають в мені.
Я відчуваю особливий дотик на своєму плечі,
В моменті озираюсь — а переді мною ти.
Твій голос тремтить — і ти ледь шепочеш: «Прости».
Приспів(x2):
Ми зустрілися тієї ранньої весни,
Коли зима тікала, лишаючи сліди.
На площі, заповненій людьми,
Я впізнав тебе — а чи впізнала ти мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
Сідаю в авто, тепер я за кермом,
Хоча за ним зазвичай сидів лиш ти,
Ніби ще вчора ми з тобою тут удвох,
Сміялись і губились між стрілками годин.
Приспів:
Я казала:
Я ніколи нікому тебе не віддам!
І навіть небесам!
Я ніколи тебе не віддам!
У коридорі досі висить твоє пальто,
А чашка чекає тебе на тому ж столі.
Невже я ніколи не почую твій крок,
І лиш тебе шукатиму серед світлин?
Приспів:
Я казала:
Я ніколи нікому тебе не віддам!
І навіть небесам!
Я ніколи тебе не віддам!
Поспішатиму засинати назустріч тобі,
Поки за вікном йтимуть дощі,
Щоб бути з тобою бодай уві сні,
Де ти хоч на мить знову будеш мій.
Приспів:
Я казала:
Я ніколи нікому тебе не віддам!
І навіть небесам!
Я ніколи тебе не віддам!
Нікому... Чуєш?
Ніколи тебе не віддам.
Навіть небесам...
Поки ти живеш у моїх снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
Я знайду когось, схожого на тебе,
І поверну собі ті дні,
Коли здавалось - нікого вже не треба,
Бо саме ти була призначена мені.
Крізь час я віддалятимусь від тебе,
І не дорікатиму собі,
Чому ти не побачила для себе,
Те світло, що побачив я в тобі.
Я більше не проситиму у неба,
І не покладатиму надій,
Про те, що ти повернешся до мене,
Пішовши свідомо ще тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
Ти увійшла в двері мого життя,
І встиг вже звикнутись з думкою я,
Що ти — саме та, яка завжди там була,
Бо відчувалась настільки своя,
Що вся тривога вмить відійшла,
Ставши тим спокоєм, якого шукав я.
Проте ця картина була тільки моя —
На твоїй мене вже давно нема.
Ти вибачилась і непомітно пішла,
Залишившись просто досвідом життя,
Щоб повірив, що душа моя ще жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
Біжи, не полишаючи сил,
Біжи, взуттям розносячи пил.
Біжи, не озираючись навкруги,
Щоб з дистанції не зійти.
І прямуй тільки туди,
Куди добігти хотів завжди.
Біжи, уникаючи сотні стріл,
Спрямованих на тебе як на ціль.
Біжи, незважаючи на біль,
Яка може прийти від понівечених мрій.
Біжи, переслідуючи свої сліди,
Які залишив ти,
Зупинившись за крок до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Дні продовжують минати,
І тебе я продовжую шукати,
Поміж дзеркал блукати,
І так важко відгадати,
Перед яким із них повстати,
Щоб тебе таки впізнати.
Дзеркала продовжують блищати,
Падаючі світла в собі відбивати,
Із них зображення формувати,
Щоб іншу під тобою замаскувати,
Проте дзеркалам не варто довіряти.
Припиніть ілюзії зі мною грати,
Хибні відображення транслювати,
Реальність мою підміняти.
Колись я навчусь вас розрізняти,
Як дзеркала вас розбивати,
Але поки я продовжую шукати,
Припиніть ілюзії зі мною грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Напевно, це ти...
Та, котра читає ці рядки.
Напевно, це ти...
Та, котрій підходять Терези́.
Напевно, це ти...
Та, що не дає мені піти.
Напевно, це ти...
Та, що спонукає до мети.
Напевно, це ти...
Та, що гоїть рани самоти.
Напевно, це ти...
Та, що змінює мої світи.
Напевно, це ти...
Або напевно це ми...
І відповіді не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Поки краплі від дощу 🌧
об землю розбиваються💦,
Поки спалахи від вогню 🪔
крізь темряву пробираються 🌒
Ти все думаєш про одну
і зрозуміти її намагаєшся,
Ти сам розпочав цю гру 🎲
в якій перемогти стараєшся🥇.
Поки звідусіль про біду
дуже часто повідомляється📻📺,
Нам принесли цю війну
і плани всі ламаються🌪,
Втім дорогу свою 🛤,
ти віднайти намагаєшся🧳,
Але поки замість знаків відповідей,
знаки питання зустрічаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Буває трапляються на очі слова ,
Яких не хотіли бачити ті очі ,
Буває охоплює світло пітьма ,
І вибратись з неї не взмозі ,
Буває випалює все до тла ,
Вогонь зайнявшись посеред ночі ,
Буває стікає по обличчі сльоза ,
Коли здійснились події пророчі ,
Буває не йде в небуття ,
Те , що забути вже хочеш ,
Буває втрачається надія вже вся ,
Бо все не на твоєму боці ,
Але поки б'ються серця ,
І впевненість відчувається в кроці ,
Поки в домі спить немовля ,
Не піддавшись жахливій тривозі ,
Воїн бореться до кінця ,
І не спинять його кулі ворожі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Як в фразах губляться слова ,
Як на краплі розбивається вода 💦 ,
Так зачаровує дівчина з Дніпра ,
Під ногами не відчувається земля .
Як HIMARS-и влучають по складах💣 ,
Як орки перетворюються в прах 🧹 ,
Так ніжність читається в очах ,
Тієї , яка здавалася чужа .
Як на молекули ділиться речовина➗ ,
Коли реакція в колбі вже пройшла🧪 ,
Так цей погляд пронизує до кінця ,
Запам'ятаєш його на все життя .
Як воїн бореться без меча🗡🛡 ,
Коли підмога ще не підійшла ,
Як не піддатись дівчині з Дніпра ,
Коли все більше заворожує вона .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023