| Сторінки (2/103): | « | 1 2 | » |
Моє кохання знищило мене,
Ті білі крила були вирвані з корінням,
Тепер залишилось чекати коли то все мине,
Все інше... Лиш закидати камінням,
Кроваве пір'я та розіп'яте серце,
Лежить у попелу минулих почуттів,
Зруйнована моєї душеньки фортеця,
І від весни квітучої – лиш запах пелюстків,
І сонце зникло, вже не зігріє більше,
Ця вічна темрява залишилась в мені,
Слова "кохання" все звучать тихіше,
Закохана безпам'яті згоріла в тім вогні,
Не відчуваю я ні смутку, а ні радості,
І все одно мені чи день чи ніч,
Мені сподобалося жити у твоїй байдужості,
Домівкою моєю стала, тобою розпалена піч,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Кохання кажеш? … Як прекрасно,
А що ти знаєш взагалі?
Як жінку роздягнути треба вчасно?
Як пози змінювать в ночі? …
Чи знаєш ти, що жінці треба?
Чи пам'ятаєш те, що є душа?
Вона, частиночка самого неба,
На сторінках Едему слід свій залиша.
Що пам'ятаєш окрім тіла?
Окрім обіймів, пристрасті палкій?
Чи знаєш ти чого вона хотіла?
І що з переліку того зміг дати їй?
Чи знаєш ти про що вона мовчить?
Чи помічаєш посмішку її зі смаком болю?
Чи відчуваєш її спокій, коли в середині горить?
Бачиш в очах її бажання вирватись на волю?
Чи розумієш ти, що жінка це людина?
Що в ній вирує безліч почуттів …
Вона все та ж малесенька дитина,
Яка чекає на любов своїх батьків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Колись… Я не знайду на тебе часу,
Не схочу … більше слухати мовчання,
Виправдань скажу всіляких масу,
Саме так мій любий, щезне і кохання…
Колись я не захочу слухати твоїх проблем,
А потім перестану ревнувати,
Почуття наші … Стануть нулем,
А як повернути схочеш, стану руйнувати,
Колись я перестану святкувати дати,
Чекать не буду подарунків,
Після сварок буду спокійно спати,
І ранком не чекати поцілунків…
Колись я перестану по сто разів на день дзвонити,
І не розповім, що там всередині болить,
Колись не зможу і сльози зронити,
А потім взагалі забуду, що таке любить,
Колись я перестану дуркувати…
Так щиро, по-дитячому с тобою,
На зустріч тобі , я перестану крокувати,
І розмовлять почну сама з собою,
Колись мені набридне випрошувать кохання,
І збайдужію зовсім … Назавжди…
Закінчаться усі мої вагання,
Тоді побачиш ти… Скільки витекло води…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023