Вірсавія Стрельченко

Сторінки (2/106):  « 1 2»

Пробач

Пробач  мені  коханий  за  любов...    
За  те,  що  кожен  день  молилася  за  тебе,    
Пробач...  Так  хвилювалася,  що  виступила  кров...    
Пробач...  Тобі  цього  було  не  треба...    
 
 
Пробач  мені,  що  залила  сльозами  постіль,    
Тепер  не  зможеш  ти  тут  спати,    
Збереш  всі  речі...  Я  попрасую  одяг  поспіль,    
Підеш  ти  до  другої  ночувати...    
 
 
Пробач  мені  коханий  за  турботу,    
За  те,  що,  віддавала  все  своє  тепло,    
Був  час  у  мене  тільки  на  роботу,    
Часу  на  себе,  любий  не  було,    
 
 
 
Пробач  за  те,  що  в  сина  твої  очі,    
Риси  обличчя  й  посмішка  твоя,    
Пробач  за  те,  що  всю  увагу  приділяла  дочці,    
Ти  не  хотів,  щоб  вона  була  такою  ж  як  і  я...    
 
 
Пробач  мені  коханий  за  минуле,    
Я  більше  не  така  красуня  як  колись,    
Пробач  за  те,  що  з  головою  у  дім  пірнула...    
Хотіла  бути  берегиней...  Не  журись,    
 
 
Пробач  мені  коханий  білу  сивину,    
Висячу  шкіру  і  трясучи  руки,  слабкість...    
Пробач  мені  мою  любов  нестримну,    
Пробач  за  те,  що  не  несла  с  собою  радість...    
 
 
Пробач  мені  коханий  за  віру  в  тебе,    
За  те,  що  була  поруч  декілька  років,    
Тобі  цього  було  не  треба...    
Шукав  ти  іншу  жінку  із  других  світів...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023


Ти вже не той…

Ти  вже  не  той...  Не  мій...  Не  поруч...    
На  тобі  військовий  одяг  і  зброя  у  руках,    
Ми  не  будемо  сидіти  вже  пліч-о-пліч,    
А  розлука  наша  стане  проміжком  в  роках,    
 
 
 
Я  обіймати  буду  твої  речі,  коли  ніхто  не  буде  бачить...    
Та  намагатимусь  вдихнути  аромат,    
Холерно  уявляти  буду,  що  ти  поруч,    
І  в  руках  у  тебе  квіти,  а  не  автомат,    
 
 
 
Дім  без  тебе  стане  порожнім,    
А  світ  взагалі  втратить  всі  кольори,    
Нехай  для  тебе  листок  подорожній,    
Стане  прихистком  від  лихої  біди,    
 
 
 
Прошу  одне...  Пам'ятай  лиш  мої  очі,    
Мої  слова,  що  є  для  тебе  оберіг,    
Обійми  ніжні  пам'ятай  і  довгі  ночі,    
Розмови  шепотом  у  моїх  ніг...    
 
 
 
Солдате  любий...  Не  журись...    
Тебе  чекатиму  я  довгими  роками,    
Головне  у  звіра  не  перетворись,    
Щоб  повернувшись  я  обняла  руками,    
 
 
 
Ти  погляд  збережи  свій  парубковий,    
З  собою  візьми  грудочку  рідної  землі,    
Та  нехай  мелодія  птахів  ранкова,    
Нестиме  тобі  тільки  спокій  у  душі...    
 
 
 
Ти  вже  не  той...  Але  ти  мій...  Ти  знову  поруч...    
Я  дочекалася...  Роки  минули  мов  вода,    
Ми  сидимо  як  і  раніше  вже  пліч-о-пліч...    
А  розлука  наша  зникла  мов  і  не  була...    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023


Дороже жизни

Он  тот  единственный,  кому  готова  сдаться,    
Гордая  и  сильная...  Но  не  перед  ним,    
Он  тот,  с  кем  уязвимой  быть  могу  я  не  бояться,    
Ведь  он...  Никем  не  заменим...    
 
 
Ему  готова  сдаться  я  без  боя...    
Без  сопротивлений,  путь  всегда  открыт,    
С  ним  рядом,  нет  мне  покоя,    
Лишь  он  один,  будит  мурашек  ритм...    
 
 
С  ним  тишина  становится  все  слаще,    
Не  нужно  слов...  Глаза  в  глаза...    
И  сердца  ритм  срывает  пульсы  чаще,    
С  ним  тяжело,  нажать  на  тормоза...    
 
 
С  ним  рядом,  ощущается  свобода...    
И  время...  Пролетает  незаметно,    
С  ним...  Не  страшна  любая  непогода...    
С  ним  даже  дождь,  становится  заветным...    
 
 
Ему  лишь  я  готова  покориться...    
С  ним  даже  чай  без  сахара  –  вкусней,    
В  его  голос  невозможно  не  влюбиться,    
Его  "люблю"...  Дороже  жизни  всей...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2023


Піч

Моє  кохання  знищило  мене,    
Ті  білі  крила  були  вирвані  з  корінням,    
Тепер  залишилось  чекати  коли  то  все  мине,    
Все  інше...  Лиш  закидати  камінням,    
 
 
Кроваве  пір'я  та  розіп'яте  серце,    
Лежить  у  попелу  минулих  почуттів,    
Зруйнована  моєї  душеньки  фортеця,    
І  від  весни  квітучої  –  лиш  запах  пелюстків,    
 
 
І  сонце  зникло,  вже  не  зігріє  більше,    
Ця  вічна  темрява  залишилась  в  мені,    
Слова  "кохання"  все  звучать  тихіше,    
Закохана  безпам'яті  згоріла  в  тім  вогні,    
 
 
Не  відчуваю  я  ні  смутку,  а  ні  радості,    
І  все  одно  мені  чи  день  чи  ніч,    
Мені  сподобалося  жити  у  твоїй  байдужості,    
Домівкою  моєю  стала,  тобою  розпалена  піч,    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023


Жінка

Кохання  кажеш?  …  Як  прекрасно,    
А  що  ти  знаєш  взагалі?    
Як  жінку  роздягнути  треба  вчасно?    
Як  пози  змінювать  в  ночі?  …    
 
Чи  знаєш  ти,  що  жінці  треба?    
Чи  пам'ятаєш  те,  що  є  душа?    
Вона,  частиночка  самого  неба,    
На  сторінках  Едему  слід  свій  залиша.    
 
Що  пам'ятаєш  окрім  тіла?    
Окрім  обіймів,  пристрасті  палкій?    
Чи  знаєш  ти  чого  вона  хотіла?    
І  що  з  переліку  того  зміг  дати  їй?    
 
Чи  знаєш  ти  про  що  вона  мовчить?    
Чи  помічаєш  посмішку  її  зі  смаком  болю?    
Чи  відчуваєш  її  спокій,  коли  в  середині  горить?    
Бачиш  в  очах  її  бажання  вирватись  на  волю?    
 
Чи  розумієш  ти,  що  жінка  це  людина?    
Що  в  ній  вирує  безліч  почуттів  …    
Вона  все  та  ж  малесенька  дитина,    
Яка  чекає  на  любов  своїх  батьків…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023


Колись…

Колись…  Я  не  знайду  на  тебе  часу,
Не  схочу  …  більше  слухати  мовчання,
Виправдань  скажу  всіляких  масу,
Саме  так  мій  любий,  щезне  і  кохання…

Колись  я  не  захочу  слухати  твоїх  проблем,
А  потім  перестану  ревнувати,
Почуття  наші  …  Стануть  нулем,
А  як  повернути  схочеш,  стану  руйнувати,

Колись  я  перестану  святкувати  дати,
Чекать  не  буду  подарунків,
Після  сварок  буду  спокійно  спати,
І  ранком  не  чекати  поцілунків…

Колись  я  перестану  по  сто  разів  на  день  дзвонити,
І  не  розповім,  що  там  всередині  болить,
Колись  не  зможу  і  сльози  зронити,
А  потім  взагалі  забуду,  що  таке  любить,

Колись  я  перестану  дуркувати…
Так  щиро,  по-дитячому  с  тобою,
На  зустріч  тобі  ,  я  перестану  крокувати,
І  розмовлять  почну  сама  з  собою,


Колись  мені  набридне  випрошувать  кохання,
І  збайдужію  зовсім  …  Назавжди…
Закінчаться  усі  мої  вагання,
Тоді  побачиш  ти…  Скільки  витекло  води…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023