Вірсавія Стрельченко

До и После

Дороги  солью  прожжены,  и  ночь  летит  по  кругу,
Мы  в  этом  «после»  не  нужны,  как  зеркала  друг  другу.
А  «до»  осталось  там,  в  тепле,  где  не  считали  раны,
Теперь  лишь  тени  на  стекле  и  пьяные  туманы.

Я  слышу  скрип  твоих  шагов,  как  пульс  больного  сердца,
Из  этих  серых  городов  нам  никуда  не  деться.
Моё  «вчера»  сгорело  в  прах,  когда  ты  дверь  захлопнул,
И  «после»  —  это  только  страх,  что  мир  внезапно  лопнул.

Да  ладно,  чё  ты,  не  тяни,  всё  сказано  глазами,
Мы  в  этом  «после»  лишь  одни  под  небесами.
Там  «до»  был  смысл  и  был  свет,  а  тут  —  пустые  фляги,
И  нас  с  тобой  в  помине  нет  на  этой  вот  бумаге.

А  я  храню  обрывки  слов,  что  ты  бросал  небрежно,
В  плену  бетонных  коридоров  забыта  моя  нежность.
Твоё  «потом»  —  всегда  обман,  моё  «сейчас»  —  руины,
Мы  лечим  этот  океан  кусками  никотина.

Пускай  дожди  смывают  след,  и  гаснут  окна  в  блоках,
Я  в  этом  «после»  —  силуэт  в  твоих  коротких  строках.
Прости  за  то,  что  разделил  твой  мир  на  две  планеты,
Я  просто  всё  в  себе  убил,  не  выкурив  ответы.

Иди  туда,  где  нет  меня,  где  всё  до  боли  просто,
В  лучах  холодного  огня  ищи  свой  тихий  остров.
За  той  чертой,  где  было  «до»,  осталась  наша  сила,
А  в  «после»  —  старое  пальто  и  всё,  что  я  просила.

Ты  —  мой  рубеж,  моя  беда,  моё  больное  «после»,
Где  в  каждом  слове  пустота,  и  мы  всегда  в  нём  гости.
На  «до»  и  «после»  жизнь  легла,  разрезав  сухожилья,
Любовь  когда-то  здесь  была  но  стала  просто  пылью…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067649
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2026

Седая бесконечность

Твой  взгляд  —  клеймо,  пылающее  в  коже,
Твой  шёпот  —  яд,  бегущий  по  крови.
На  целом  свете  нет  тебя  дороже,
В  моей  хмельной,  безудержной  любви.

Твой  голос  —  гром,  сметающий  преграды,
Молчание  —  ток,  бегущий  по  хребту.
Мне  ни  небес,  ни  райских  кущ  не  надо,
Коль  ты  заполнил  эту  пустоту…

Пусть  космос  рухнет  в  ледяную  вечность,
И  время  прекратит  свой  мерный  бег.
Моя  любовь  —  седая  бесконечность,
В  которой  ты  —  единственный  ковчег.

Пусть  время  точит  острые  косые,
И  гаснут  звёзды  в  чёрной  пустоте.
В  тебе́  одном  —  все  песни  и  стихии,
В  тебе́  одном  —  ключи  к  моей  мечте.

Пусть  мир  застынет  в  каменном  покое,
Пока  мы  делим  вечность  на  двоих.
Я  всё  приму  —  и  счастье,  и  всё  горе,
В  капкане  ласк,  неистовых  твоих.

Клеймо  горит,  и  нет  пути  обратно,
Я  пью  твой  яд,  не  чувствуя  вины.
Любовь  —  война,  и  гибель  в  ней  приятна,
Я  узница  одной  густой  луны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067648
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2026

Проклята любов

Ти  —  мій  світанок  і  моя  пітьма,
Найглибша  рана  в  стомлених  грудях.
Тікати  сили  вже  давно  нема,
Згораю  в  цих  солодких  почуттях.

Твій  голос  —  ніж,  що  серце  ріже  вмить,
Але  без  нього  я  не  вмію  жити.
Душа  від  твого  погляду  болить,
Та  прагне  знов  цю  гірку  чашу  пити.

Ти  —  спокій  мій  і  мій  пекельний  крок,
Найкраща  мить  і  найстрашніша  втрата.
Між  нами  стіни  й  тисячі  думок,
За  кожен  поцілунок  —  люта  плата.

Шукаю  порятунок  уві  сні,
Та  там  твій  образ  знову  постає.
Даруєш  ти  лише  слова  пісні,
В  яких  надія  попелом  стає.

Я  намагаюсь  викреслити  дні,
Де  ти  був  сонцем,  що  мене  спалило.
В  твоїх  очах  —  вогні  занадто  злі,
Що  серце  на  шматки  мені  розбило.

Ми  ніби  паралелі  двох  світів,
Що  перетнулись  болем  випадковим.
Не  треба  більше  зайвих,  гучних  слів,
Ти  став  для  мене  вироком  суворим.

В  моїй  крові  —  твоя  отруйна  кров,
Вона  тече,  немов  повільний  яд.
Це  не  свята,  це  проклята  любов,
Яка  не  знає  кроку  вже  назад.

Найбільший  біль,  що  доля  надала,
Ти  —  мій  коханий,  мій  останній  гріх.
Для  тебе  я  життям  би  розцвіла,
Але  лишився  після  тебе,  тільки  тихий  сміх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026

Кордони

Дивлюсь  у  вікно,  де  чужі  краєвиди,
Там  сонце  не  так  зігріває  поріг.
Лишились  позаду  розбиті  надії,
І  дим,  що  над  містом  коханим  проліг.

Валіза  в  руках  —  все  життя  у  пакунку,
Дорога  веде  у  холодні  світи.
Немає  від  болю  тепер  порятунку,
Бо  дім  мій  згорає  під  градом  біди.

Нехай  перетнуті  тисячі  кілометрів,
Душа  все  ж  прикута  до  своєї  землі,
Де  в  пам’яті  б’ються  розірвані  весни
І  тонуть  у  чорній,  густій  далині.

Лелеки  летять  крізь  вогонь  і  кордони,
Де  небо  вкраїни  —  як  зболений  храм,
Вертають  додому  крізь  дим  і  крізь  дзвони,
Бо  душі  пташині  не  знають  цих  драм.

Я  бачу  у  снах  ті  знайомі  квартали,
Де  сміх  мій  лунав,  де  цвіли  квітники.
Тепер  там  руїни  і  чорні  підвали,
І  в  небі  літають  залізні  круки.

Хоч  світ  пропонує  безпеку  і  спокій,
Мені  не  замінять  чужі  береги
Той  степ  золотий  і  Дніпро  мій  широкий,
Де  змиються  кров’ю  сліди  навкруги.

Я  вірю,  що  сонце  розтопить  ці  грати,
І  ми  подолаємо  межі  й  мости.
Бо  неможливо  у  нас  відібрати
Те,  що  зуміли  в  душі  зберегти.

Моє  серце  не  знає  кордонів,
Воно  залишилось  у  ріднім  краю,
Серед  полину  порожніх  перонів,
Я  залишаю  молитву  свою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2026

Ад чи Рай

Кохати  тут  і  зараз.  Прямо  у  цю  хвилину,
Тривоги  чи  сирени.  Роки  або  години,
Немає  більше  сенсу  тримати  почуття,
Бо  нам  з  тобою  може,  не  вистачить  життя,

До  подихів  останніх  і  до  жаданих  слів,
Вже  не  на  часі  гордість  і  для  образ  немає  днів,
Лише  цінити  миті  і  кожен  подих  волі  ,
Коханням  оповиті  ,  але  вбиті  долі…

Немає  часу  на  дурниці  та  думки,
Без  тебе  кожен  день  неначе  у  вʼязниці,
Без  сил,  без  крил  та  все  ж  ми  як  птахи,
Літаєм  бо  кохаєм…Все  інше  лиш  дрібниці…

Три  заповітних  слова,  що  здатні  оживити,
Та  із  колін  підняти  і  душі  воскресити,
Побудувати  мрії  та  здійснювать  бажання,
Можливо  лиш  сьогодні,  твІй  шанс  і  є  останній.

Під  кулями  й  вогнем  ,  на  полі  бою,  
Між  небом  та  землею,  я  з  тобою!
І  щоб  не  сталося,  вже  завтра  знай,
Коли  ти  поруч,  неважливо  ад  чи  рай…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2026

Мертва душа

Усмішка  сяє,  мов  сонячне  коло,
Погляд  іскриться  вогнем  для  усіх,
Тільки  не  чути,  як  глухо  навколо,
Тільки  не  справжній  цей  радісний  сміх.

Кров  ще  пульсує,  гойдаються  груди,
Крок  мій  свідомий,  голос  дзвенить,
Але  в  душі  —  лише  попелу  купа,
Серце  у  грудях  так  сильно  болить.

Руки  торкаються  теплого  вітру,
Світло  малює  на  шкірі  узори,
Та  я  втратила  кожну  палітру,
Бачу  лише  крижані  монітори.

День  догорає,  і  ніч  засинає,
Я  імітую  життя  кожну  мить,
Хтось  про  кохання  палке  розмовляє  —
В  мені  ж  нічого  вже  не  горить.

Тіні  танцюють  на  білій  стіні,
Я  засинаю  у  власному  склепі,
Все,  що  здається  живим  у  мені  —
Тільки  відлуння  в  німому  вертепі.

Я  наче  жива,  та  в  мені  порожнеча,
Усмішка  сяє,  мов  маска  чужа,
В  серці  застигла  німа  ворожнеча,
Мертва  давно  у  цім  тілі  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2026

Раб у своих чувств

В  пустой  ледяной  колыбели,
Где  выгорел  мир  до  костей,
Мы  просто  с  тобой  не  успели
Сбежать  от  плохих  новостей.

Пусть  сердце  в  груди  захлебнётся,
Срываясь  на  хриплый  фальцет.
Никто  из  нас  здесь  не  очнётся,
Пока  не  погаснет  рассвет.

Стою  неподвижной  стеною,
Сжимая  в  ладонях  испуг.
Что  было  когда-то  весною  —
Рассыпалось  прахом  из  рук.

На  изломе  Вселенной  так  пусто,
И  небо  —  как  битый  хрусталь.
Когда  нами  правят  лишь  чувства,
Мы  мягки  ,  а  жизнь  требуется  сталь.

Ты  думал,  что  слабость  —  в  осколках,
В  рубцах  на  избитой  душе?
В  застрявших  под  кожей  иголках
И  в  пройденном  вновь  рубеже?

Но  нет,  ты  не  слаб,  если  свергнут,
И  если  в  пыли  твой  венец.
Лишь  тот,  кто  эмоциям  вверен,
Находит  свой  быстрый  конец.

Я  вижу,  как  рушатся  своды,
И  бездна  глядит  мне  в  лицо.
Кровавые  мутные  воды
Смыкают  на  шее  кольцо.

Но  я  не  позволю  рыданьям,
Сломать  мой  зазубренный  строй.
Плевать  на  пустые  признанья,
Я  стану  холодной  стеной.

Я  вырву  из  памяти  имя,
Что  жгло  меня  тысячи  лет.
Под  сводами  звёздными  синими
Оставлю  немой  силуэт.

Бессилие  —  в  шторме  безумства,
В  слезах,  что  текут  по  щекам.
Тот  раб,  кем  командуют  чувства,
Находка  и  жертва  попутным  врагам.

Пусть  мир  за  спиною  сгорает,
Я  буду  стоять  до  конца.
Пусть  боль  мою  плоть  разрывает,
Не  дрогнет  и  мускул  лица.

Я  —  пепел,  я  —  лёд,  я  —  забвенье,
В  глазах  моих  —  выжженный  путь.
В  конечном  своём  озаренье
Я  дам  своим  чувствам  уснуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058678
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2026

Заслоню любовью

Я  тебя  не  коснусь  рукой,
Между  нами    холодные  дали.
Но  ты  в  сердце  хранишь  покой,
Что  вдвоём  мы  с  тобой  искали.

Я  за  сотни  немых  дорог
Шлю  молитву  свою  незримо,
Чтобы  Бог  тебя  уберёг,
Мой  единственный,  мой  любимый.

Расстоянье  —  лишь  горький  дым,
Но  любовь  не  боится  тени.
Пред  Всевышним,  лишь  перед  ним
Я  в  слезах  паду  на  колени.

Попрошу,  чтоб  в  твоём  краю
Было  небо  светлей  и  тише.
Ты  любовь  и  верность  мою
Через  тысячи  миль  услышишь.

Ты  не  рядом,  но  ты  во  мне,
Каждым  вздохом  и  каждой  мыслью.
Светлой  тенью  в  ночном  окне,
Над  твоей  пролетаю  высью.

Буду  ждать,  вопреки  годам,
Оберегом  стоять  за  дверью.
Я  тебя  никому  не  отдам,
В  нашу  встречу  я  свято  верю.

Я  Свечу  вновь  зажгу  впотьмах,
Прошепчу:  «Сохрани  его,  Боже».
В  тех  простых  и  негромких  словах
То  чувство,  что  жизни  дороже…

Я  закрою  тебя  молитвой,
Заслоню  от  ветров  любовью.
Сквозь  туманы,  по  краю  бритвы,
Я  душой  остаюсь  с  тобою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058554
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2026

В сиянии бездны

Старый  причал  заметает  порошей,
Лёд  изнутри  выжигает  пути.
Век  за  спиною  —  нелёгкая  ноша,
Только  от  зова  небес  не  уйти.

Море  застыло  на  уровне  взгляда,
Сны  тяжелеют  в  солёной  груди.
Ветхая  лодка  в  объятиях  хлада
Ждет,  что  затеплится  свет  впереди.

Слышишь,  за  лесом  ломаются  стены?
Это  не  шторм  разыгрался  вдали.
Просто  грядут,  мой  родной,  перемены,
Те,  что  из  памяти  нас  извлекли.

Помнишь,  как  небо  сияло  когда-то?
Вены  горели  от  дерзких  надежд.
Жизнь  —  это  просто  движенье  заката
В  белом  пространстве  холодных  одежд.

Счастье,  мой  друг,  —  это  тихая  гавань,
Где  не  боишься  седой  пустоты.
Время  заставит  и  камни  расплавить,
Сжечь  за  собою  гнилые  мосты.

Чувствуешь  запах?  Сквозь  иней  и  тени,
Сквозь  ледяную,  немую  печаль,
Встала  весна  на  хрупкИе  колени,
Сбросив  с  плечей  ледяную  вуаль.

Скоро  ручьи  запоют  под  порогом,
Смоют  с  ладоней  остатки  зимы.
К  счастью  ведёт  лишь  такая  дорога,
Где  из  сугробов  рождаешся  ты….

Бушуют  снега,  разрывается  грудь,
Весна  выжигает  единственный  путь,
Сквозь  лёд,  через  крик,  из  немой  пустоты,
В  сиянии  бездны  рождаешся  ты!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058084
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2026

Сквозь тишину

И  о  тебе  боюсь  я  думать,
И  позабыть  тебя  боюсь.
В  толпе  боюсь  тебя  не  встретить,
И  встречи  нашей  я  страшусь.

В  моей  душе  застыло  лето,
Но  холод  бродит  по  пятам.
Ищу  в  глазах  твоих  ответы,
И  верю  призрачным  мечтам.

Твой  голос  —  ласковое  пламя,
Что  обжигает  изнутри.
Любовь  меж  нами  словно  знамя,
Но  ты  на  это  не  смотри.

Когда  ты  рядом,  сердце  бьётся,
Как  птица  в  клетке  золотой.
А  если  тень  твоя  коснётся,
Я  сразу  делаюсь  иной.

Писать  тебе  —  одно  мученье,
Молчать  —  невыносимый  труд.
Внезапных  мыслей  озаренье
Меня  сомнения  гнетут.

Боюсь,  что  взгляд  мой  всё  расскажет,
Что  тайну  выдам  я  свою.
Пускай  судьба  узлы  завяжет,
Пока  у  бездны  я  стою.

Ты  мой  покой  и  мой  сообщник,
Моя  беда  и  мой  рассвет.
В  сплетенье  этих  сложных  строчек
Я  за  тобой  иду  вослед.

И  о  тебе  боюсь  я  думать,
И  позабыть  тебя  боюсь.
Сквозь  тишину  и  злую  вьюгу
К  тебе  я  снова  прикоснусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058066
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2026

Чотири роки

Чотири  роки  —  нескінченна  ніч,
Де  кожен  день  —  це  постріл  у  майбутнє.
Ми  дивимось  біді  прямо  у  вічі,
Вдихаючи  це  марево  отруйне.

Вже  звикли  руки  до  важкої  сталі,
А  серце  —  до  запеклого  вогню.
Ми  стільки  рідних  в  небо  відпускали,
Що  виплакали  спокій  і  броню.

Дитячий  сміх  затих  під  шаром  пилу,
Розбиті  вікна  —  як  німі  роти.
Ми  риєм  за  могилою  могилу,
Щоб  душі  їх  від  пекла  вберегти.

А  лютий  знов  малює  на  порозі
Хрести  замерзлі  й  вирви  на  снігу.
Ми  тонемо  не  в  морі,  а  в  тривозі,
Тамуючи  в  собі  німу  жагу.

Вже  пам'ять  стала  чорною  стіною,
Де  імена  —  як  випечені  шви.
Ми  платимо  запеклою  ціною
За  право  просто  бути  між  живих.

Чотири  роки...  Біль  не  вщух,  а  врісся,
Немов  уламок,  під  шкіру,  до  кісток.
Наш  дім  в  вогні,  та  ми  не  піддалися,
Карбуючи  в  безсмертя  кожен  крок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026

Яд любви

Нас  яды  не  губят  ,мы  к  ним  привыкаем,
Нас  рушат  не  пули,  а  холод  речей.
Мы  сами  себя  на  алтарь  возлагаем,
Не  видя  в  потёмках  своих  палачей.

Я  прячу  рубцы  под  вуалью  гордыни,
Смеюсь,  когда  сердце  сгорает  дотла.
Любовь  заблудилась  в  холодной  пустыне,
А  я  за  собой  все  мосты  подожгла.

Не  жду  состраданья  в  пустых  коридорах,
И  в  зеркало  больше  смотреть  не  хочу.
Там  призрак  былого  в  изорванных  шторах
Подносит  к  лицу  восковую  свечу.

Мне  сталь  стала  ближе,  чем  ласка  чужая,
Я  кутаю  плечи  в  колючий  туман.
Себя  по  крупицам  в  ночи  собирая,
Я  пью,  как  вино,  этот  сладкий  обман.

Я  стала  себе  и  судьей,  и  тюрьмою,
Венец  из  шипов  принимаю  шутя.
Не  спорю  теперь  ни  с  собой,  ни  с  тобою,
В  потемках  души  —  лишь  больное  дитя.

Пусть  губят  других  и  табак,  и  спиртное,
Им  проще  винить  этот  призрачный  яд.
Но  самое  страшное,  самое  злое  —
Когда  нас  любимые  люди  казнят.

Забытая  нежность  течёт  по  запястьям,
Сменяясь  привычным  и  жгучим  питьём.
Мы  сами  торгуем  разрушенным  счастьем,
И  в  яде  надежды  мы  тихо  гниём.

Мне  яд  стал  сестрою,  а  боль  —  колыбелью,
Я  в  ней  засыпаю,  не  чувствуя  дна.
За  этой  густой  и  хмельною  метелью
Лишь  бледная  в  небе  застыла  луна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057112
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2026

Колишніми

Не  грій  мені  долоні,  не  чекай,
Вогонь  погас  і  попіл  лиш  летить.
Ми  перейшли  останній  в  світі  край,
Де  серце  попри  все  могло  любить.

Порожні  стіни  тиснуть  на  плече,
Твій  голос  в  голові  іще  бринить.
Але  сльоза  вже  більше  не  тече,
І  рана  в  грудях  більше  не  щемить.

Закрию  двері,  поверну  замок,
Нехай  мовчання  стане  як  броня.
Це  був  останній,  зболений  урок,
Яким  весь  час  я  дихала    щодня.

Не  повертайся  в  пам'ять  і  в  думки,
Я  викидаю  рештки  сподівань.
Наші  світи  розійшлись  назавжди,
Без  довгих  і  болючих  сповідань.

Давай  залишимось  колишніми,
Спаливши  все  до  тла  із  памʼяті,
Нехай  летить  листами  чистими,
Розмови,  дні  і  ночі  кляті  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026

Седая река

Над  холодною,  над  водою  в  ряд
Ивы  старые  молча  слёзы  льют.
Не  вернуть  теперь  нам  весну  назад,
В  тихом  омуте  лишь  ветра  поют.

Я  звала  тебя,  только  крик  затих,
Растворился  он  в  серой  дымке  дня.
Разделила  жизнь  сказку  на  двоих,
Не  согреешь  здесь  больше  ты  меня.

Заросло  травой  поле  встреч  былых,
Там,  где  маки  жгли  пред  рассветом  луг.
Голоса  звучат  в  сумерках  пустых,
Замыкается  одинокий  круг.

Месяц  выйдет  в  путь,  словно  острый  нож,
Рассечёт  туман,  что  окутал  дом.
Ты  ко  мне  теперь  точно  не  придёшь,
Мы  останемся  в  прошлом  золотом.

Не  сбылось  оно,  не  случилось  в  срок,
Счастье  птицею  улетело  вдаль.
Горький  испила  я  любви  урок,
На  душе  лежит  чёрная  вуаль.

Спит  глубокая,  спит  река  времён,
Не  дождаться  мне  твоего  звонка.
Был  красивый  миг,  словно  дивный  сон,
А  теперь  меж  нами  легла  тоска.

Бьётся  сердце  в  такт,  обрывая  нить,
Пустота  в  груди  —  не  вдохнуть,  не  спеть.
Не  смогли  любовь  мы  приручить,
Остаётся  нам  в  пустоту  смотреть.

Не  случилось  нам,  не  сложилось  в  ряд,
Разошлись  круги  по  седой  реке.
Вороны  на  нас  сверху  вниз  глядят,
Ключ  от  счастья  сжат  в  каменной  руке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2026

Выжженная боль

В  толпе  прохожих  взгляд  твой  сонный
Я  узнаЮ  по  паре  нот.
Теперь  мы  —  мир  опустошённый,
Где  каждый  в  тишине  живёт.

Я  помню  шрам  на  тонкой  коже
И  как  ты  пьешь  остывший  чай.
Мы  так  близки  и  не  похожи,
Шепнём  друг  другу:  «Не  скучай».

Твои  привычки,  жесты,  тени
Я  изучила  до  конца.
Но  между  нами  —  лёд  мгновений
Скрывает  контуры  лица.

Ты  знаешь  все  мои  простуды,
Как  я  боюсь  густой  тени́.
Мы  —  два  осколка  от  посуды,
Что  гасят  старые  огни.

Мы  разминёмся  на  вокзале,
Не  вздрогнет  гордая  рука.
О  том,  что  мы  когда-то  знали,
Напомнят  только  облака.

Биенье  сердца,  пульс  на  шее  —
Всё  это  вскрыто,  как  пароль.
Никто  не  станет  нам  роднее,
Чем  эта  выжженная  боль.

Смешно  и  больно:  мы  —  чужие,
Но  я  прочту  тебя  без  слов.
В  архивах  памяти  живые
Тома  несбывшихся  грехов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2026

Лабиринт

Стены  из  камня  и  белого  льда,
В  небо  уходят,  скрывая  зенит.
Разум  велит:  «Уходи  навсегда»,
Сердце  в  ответ:  «Только  болью  стучит».

Этот  чертёж  не  прочесть  до  конца,
В  нем  геометрия  спорит  с  мольбой.
Голос  рассудка  —  в  кольце  из  свинца,
Голос  любви  —  за  глухой  тетивОй.

Слева  —  расчёт,  золотое  сеченье,
Правильный  путь  и  холодный  покой.
Справа  —  обрыв  и  святое  мученье,
Берег  надежды  над  черной  рекой.

Нить  АриАдны  запуталась  в  пальцах,
Разум  диктует:  «Сжигай  все  мосты!».
Сердце  застыло  в  невидимых  пяльцах,
Вышивкой  алой  сплетая  мечты.

Эхо  шагов  разлетается  пылью,
В  зеркале  стен  —  только  тени  и  страх.
Мысли  становятся  скорбною  былью,
Чувства  сгорают  на  честных  кострах.

Выход  и  вход  поменялись  местами,
В  центре  —  алтарь  и  немой  минотавр.
Между  моими  двумя  полюсами
Бьется  судьбы  раскаленный  литАвр.

Мир  раскололся  на  сотни  зеркал,
Голос  рассудка  —  как  сталь  ледяная.
Сердца  безумный  и  дикий  оскал
Гонит  вперед,  направлений  не  зная!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056258
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2026

Запредельная любовь

Я  выжгла  все  мосты  назад,
Оставив  в  сердце  только  след.
В  чужих  мужчинах  —  пустота,
В  них  ни  души,  ни  смысла  нет.

Они  проходят  как  туман  —
Без  пола,  запаха  и  лиц.
Весь  мир  вокруг  —  сплошной  обман
И  шум  несмазанных  петлиц.

Ты  стал  последним  моим  днём,
Затмив  собой  любой  рассвет.
Мы  в  этой  памяти  вдвоём,
Где  для  других  пространства  нет.

Я  не  смогу  перелюбить,
Лимит  исчерпан  до  конца.
Другим  меня  не  приручить,
Не  разглядеть  во  мне  лица.

Моя  суббота  —  тишина,
Мои  недели  —  лишь  опрос,
Как  может  быть  душа  полна,
Когда  в  ней  ты  навечно  врос?

У  них  нет  голоса  и  прав
Коснуться  мыслей  хоть  на  миг.
Я,  все  законы  поломав,
Храню  в  себе  твой  тихий  крик.

Ты  —  мой  финал  и  мой  покой,
Последний  выдох  на  краю.
Пускай  я  бредила  тобой  —
Я  в  этом  пламени  стою.

И  если  завтра  мир  сгорит,
Я  не  взгляну  на  тех,  других.
Мой  пульс  тобой  лишь  говорит,
Застыв  навечно  в  нас  двоих.

Когда  погаснет  этот  свет,
Я  не  открою  сердце  вновь.
В  моей  судьбе  дублёров  нет,
Ты  —  запредельная  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055766
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2026

Напівживий стук

Крізь  шИбку  дивлюсь  на  порожній  перон,
Де  вітер  колИше  холодну  пітьму,
Твій  голос  звучить,  як  далекий  канон,
Я  серцем  і  досі  належу  йому.

У  кожній  дрібниці  шукаю  твій  слід,
У  кави  горнятку,  що  вже  охололо,
Здається,  навколо  руйнується  світ,
І  пустка  замкнула  магічне  це  коло,

Нехай  цей  поїзд  йде  в  нікуди,
Я  випускаю  твій  привид  із  рук.
Між  нами  тепер  кілометри  й  секунди  ,
І  серця  мого  …Напівживий  стук.

Я  марно  чекаю  на  звуки  у  двері,
Хоч  знаю,  що  кроки  твої  не  прийдуть.
Всі  мрії  твої  фантастичні  химерИ,
Вони  в  невідомість  мене  поведУть.

Розум  шепоче  крізь  сльози  та  біль,
Що  ми  —  наче  дві  криві  паралелі.
На  рани  мої,  ти  висипав  сіль,
ЛишившИ  лиш  тіні.  І  ті  безІменні.

Відмовитись  важче,  ніж  просто  піти,
Це  битва  із  власною  тінню  щоночі.
Я  спалюю  нишком  останні  мости,
Хоч  бачу  у  снах  твої  лагідні  очі.

Звільняю  долоні  від  твого  тепла,
Хоч  пальці  тремтять  від  важкої  розлУки.
Я  силу  у  собі  нарешті  знайшла,
Щоб  витримать  ці  невидимі  муки.

Завтра  настане  без  тебе  світанок,
Чистий,  спокійний,  немов  перший  сніг.
Я  викину  ключ  до  скрині  «загадок»
Щоб  кожен  із  нас  далі  рушити  зміг…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026

Offline

Тисячі  масок,  дешевий  контент,
Світ  задихається  в  масовій  грі.
Я  обираю  свій  власний  момент,
Поки  горять  ще  мої  ліхтарі.

Краще  самій  будувати  свій  храм,
Ніж  жити  в  палаці,  де  стіни  німі.
Я  не  віддам  свій  спокій  вовкам,
Що  виють  про  "щастя"  у  чорній  пітьмі.

Мій  телефон  на  режимі  "польоту",
Я  не  чекаю  на  "Як  ти?"  вночі.
Вийшла  з  твого  брудного  болота,
Забравши  від  серця  останні  ключі.

Я  випалюю  киснем  твій  штучний  ефір,
Мій  статус  —  "offline"  для  пустих  обіцянок.
Я  сама  собі  армія,  власний  кумир,
Зустріну  без  тебе  свій  кращий  світанок.

Я  чистий  вогонь,  я  атомний  збій,
Мій  пульс  б’є  сильніше  за  твої  омани!
Вже  крАще  одній,  вЕсти  свій  бій,
Ніж  гнити  живцем  у  твоєму  капкані.

Мій  простір  —  це  зона  високих  напруг,
Де  не  діють  закони  у  хибних  ілюзій.
Я  викреслюю  всіх,  хто  "начебто"  друг,
У  цій  нескінченній,  безглуздій  дифузії.

Не  треба  мені  твій  пластмасовий  рай,
Я  видалю  профіль  назавжди  із  пам'яті.
Де  пустка  панує,  мов  проклятий  край,
І  тонуть  думки  у  розмитому  мареві.

Краще  одній  під  прицілом  вітрів,
Ніж  грітись  в  оренді  твого  егоїзму.
Я  вимкнула  хор  із  твоїх  голосів,
Дивлячись  в  очі  своєму  реалізму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026

Под тонной льда

Холод  вдыхаю,  как  горький  нектар,
Голос  охрип  от  полуночных  вьюг,
Твой  неоправданный,  яростный  жар,
Не  разорвёт  этот  замкнутый  круг,

Я  королева  немых  ледников,
Вместо  короны  —  седой  иней  слёз,
Сбросив  оковы  земных  берегов,
Я  ухожу  в  мир  арктических  грёз.

Слёзы  застыли,  как  мелкий  алмаз,
Пряча  сияние  выцветших  глаз,
Слышу  обрывки  несбывшихся  фраз,
Но  не  согреет  их  пламя  сейчас,

Мир  превратился  в  мерцающий  плен,
Где  каждый  выдох  —  предвестник  зимы,
Нет  больше  жажды  былых  перемен,
Только  застывшие  контуры  тьмы,

Словно  фарфор,  разбивается  свет,
Треснул  под  весом  молчания  лёд.
Там,  где  когда-то  давали  обет,
Ветер  теперь  свои  песни  поет,

В  белой  броне  не  болит  ничего,
Сердце  заковано  в  чистый  гранит,
Нет  в  этом  мире  уже  никого,
Кто  эту  стужу  в  душе  победит.

Больше  не  бьётся  живая  струя,
Всё  превратилось  в  недвижный  покой,
Там,  где  была  настоящая  я,
Высится  айсберг  над  тёмной  водой.

Моё  сердце  под  тонной  льда,
В  Антарктиде  застывших  чувств.
Уходи,  здесь  не  бьёт  вода,
Здесь  оскал  ледяных  искусств.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2026

Эхо в пустых голосах

Между  нами  —  ничего,  даже  тени  пепла,
Ни  грамма  от  слов,  что  обычно  внутри,
Сквозь  адскую  боль,  любовь  моя  крепла,
Ты  был  фоном,  как  ночь  за  стеклом  фонари.

Мы  не  стали  «почти»,  не  дошли  до  «вдвоём»,
Не  делили  мы  страх,  лишь  постель,  и  рассвет,
Ты  остался  случайным,  чужим  эпизодом,
Где  сюжета  и  не  было  —  так,    силуэт.

Я  не  плачу  о  том,  что  не  смело  расти,
И  не  жду,  что  однажды  ты  что-то  поймёшь.
Между  нами  —  пустыня  без  слова  «прости»,
Без  следов,  по  которым  обратно  придёшь.

Ты  ведь  стал  моей  слабостью,  силой,  бедой,
Выбором  был  и  войной  за  любовь.
Я  осталась  собой,  ты  остался  собой,
И  на  этом  закончим  мы  наш  диалог.

И  теперь  мне  легко  —  без  тебя  и  без  нас,
Без  вопросов,  зачем  и  куда  мы  дошли,
Между  нами  —  ничто  и  впервые  сейчас,
Это  лучшее,  что  мы  с  тобою  смогли.

Я  не  вижу  тебя  ни  в  чужих,  ни  в  своих,
Не  ищу  отражений  в  прохожих  глазах,
Между  нами  —  ноль  чувств  и  ноль  «нас»  на  двоих,
Только  ровное  эхо  в  пустых  голосах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055079
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2026

Сучасне «кохання»

Зустріч  у  чаті,  три  фрази,  і  в  ліжко,
Жодних  історій,  лиш  келих  і  сміх.
Душа  не  важлива,  а  гарнее  личко,
Та  місто  на  ранок,  зітре  спогади  всі.

Дотик  не  гріє…  Все  таке  тимчасове,
Звідки,  куди  та  вже  значень  нема,
Любов  –  це  сюжет  із  книжок  випадкових,
А  в  нас  тільки  попит,  бажання  здола,

Кохання  тут  має  конкретний  дедлайн  –
Тиждень  чи  вечір  ну  максимум  місяць.
Серце  в  нас  вкрали?  Та  ні  то  обман,
Тіло  віддали…  І  душу  –  під  підпис.

Завтра  прокинемось,  в  різних  містах,
Хтось  вже  напише  новий  діалог.
Світ  почуттів  став  безликим  в  гріхах,
Любов  загубилась  в  потоці  тривог…

Зустрілись,  сміялись,  в  обійми  –  і  все,
Завтра  вже  інше  ім’я  у  віконці.
Серця  не  потрібні,  доки  тіло  несе,
І  кохання  мов  дим  у  розбитій  коробці.

Швидкі  поцілунки,  розставання  –  ще  швидші,
І  спогади  тануть,  мов  сніг  навесні,
Та  часом  у  тиші,  в  самотні  хвилини,
Хтось  хоче  почути:  “Ти  для  мене  один”.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2026

Гонка

Светофоры  в  ноль  и  город  гасит  свет,
Мы  выбираем  боль  и  тормозов  там  нет,
Ночная  трасса  врёт,  асфальт,  как  тонкий  лёд,
Кто  первым  не  свернёт  тот  правды  не  найдёт.

Мы  жали  на  азарт,    как  будто  на  курок,
Любовь    опасный  старт,  где  финиш  —  потолок.
Слова  осколки  фар,  по  венам  —  красный  свет,
Мы  шли  с  тобой  ва-банк,  и  победивших  нет,

Сигналы  раций  ноль,  и    пульсы  в  тишине,
Ты  перепутал  роль  в  любви  и  на  войне.
По  ветру  белый  флаг  и  чёрный  след  колёс,
И  проиграв  игру  —влюбилась  я  всерьёз.

По  встречной  в  полный  газ,  адреналин  в  виски,
Последний  честный  шанс  ,разбитое  «прости».
Ведь  навигатор  врёт,  маршрут  давно  не  тот,
Кто  выбрал  этот  ход  того  он  и  убьёт.

Вместо  слов  ножи,  и  поцелуи    риск,
Бурлила  моя  кровь,  в  разделе  чёрный  список.
Фары  разрежут  тьму,  словно  последний  шанс,
Я  тебя  не  верну  —это  любовный  транс.

Руль  дрожит  в  руках,  сердце  —  на  красный  свет,
Когда  же  матч-реванш?  Ведь  проигравших  нет.
Светофоры  —  тьма,  и  город  смотрит  вслед,
Эта  ночь  —  нема  да  и  любви  в  ней  нет.

Каждый  спор  —  вираж,  каждый  взгляд  —  занос,
Это  был  не  кураж  —любовный    передоз.
Металл  кричит  в  тиши,  сложился  мир  в  экран,
Ты  далеко  не  жертва  —ты  автор  этих  ран.

Семьи  в  нас  не  сложилось,  это  не  был  роман,
Мы  ведь  могли  свернуть  но  выбрали  таран.
Финиш  за  спиной  но  шлем  давно  в  куски,  
Двигатель  остыл  —  а  с  ним  твои  звонки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055035
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2026

Постріл у серце

Без  страху  та  сліз,  без  тремтіння  руки,
Ти  цілився  точно  —  в  самісіньке  серце,
У  ночі,  де  ми  наодинці  з  тобою  були,
У  наші  «назавжди»  всипано  перцем,

Я  ж  не  кричу  і  не  кличу  назад,
Просто  живу  із  металом  у  грудях,
Твоє  кохання-наче  той  автомат,
А  я  —  автоматниця  власного  суду.

Ця  любов,  відкрита  як  склянка  вина. 
Я  все  ж  вірила  —  «нас»  вбережеш,
Ти  довів:  що  найбільша  у  світі  вина, 
У  тих,  хто  кохає  так  сліпо  без  меж.

Чула,  як  дихаєш,  стискаєш  курок,
Ніяких  слів,  лише  тиша  густа… 
Любов  обернеться  в  фатальний  урок,
Постріл  у  серце…  З  імʼям  на  вустах,

А  далі  ще  два,  бо  одного  замало,
Щоб  вбити  довіру,  яку  я  тримала,
Три  рази  —  і  впала  навіки  душа,
Я  не  та,  не  твоя  …  Я  вже  інша,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026

Усмішка

Усмішка  –  маска,  мов  тінь  на  чолі,
Сміюся,  бо  так  простіше  збрехати,
Іду  серед  друзів,  мов  птах  у  петлі,
А  в  серці  –  діра,  що  не  хоче  стихати.

Я  жартами  тишу  глушу  до  кінця,
Щоб  ніхто  не  побачив,  як  боляче  дихать,
Та  серце  стискає  мов  куля  свинця,
Головою  вже  вільна  та  памʼять  все  нищить,

Лягаю  в  кімнаті,  мов  в  прірві  німій,
Розчиняюсь  у  темряві,  тихо  й  незнано,
Всі  скажуть  —  щаслива,  та  світ  вже  не  мій,
Зʼїдають  мене…  Кожен  день  мої  рани.

І  жоден  не  бачить,  як  ніч  мене  рве,
Як  сльози,  мов  скельця,  ріжуть  повіки,
Ніхто  не  питає:  «Чи  тобі  не  зле»?
Бо  звикли  до  сміху,  до  теплої  втіхи,

А  я  —  це  мов  міст  без  опори  й  землі,
Порожня,  як  чашка  до  дна  спорожніла,
Все  вчуся  любити  себе  у  пітьмі,
Бо  серце  тобою  колись  захворіло.

Мені  б  хоч  на  мить  —  без  ваги,  без  брехні,
Лиш  погляд  живий,  що  торкнеться  душі…
Та  поки  що  знов  —  я  іду  між  людьми
І  дірку  ношу,  що  ховається  в  вірші.

Тебе  я  кохаю  —  без  права  на  «ми»,
У  серці  лиш  спогади,  мов  би  фрагменти.
Я  більше  не  хочу  згорати  в  зимі,
Де  ти  —  лиш  мовчання  і  вічні  моменти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026

Злива (25. 10. 25)

Ти  —  моя  злива,  що  б’є  до  кісток,
А  я  —  під  дощем  без  надії  стою.
Серце,  мов  птах,  що  попався  в  ціпок,,
Шепоче  ім’я  твоє  …  Кожну  сльозу.

Ти  —  моя  прірва,  мій  подих  і  страх,
А  я  —  у  стрибку  без  очей  і  без  крил.
Ти  —  моя  ніжність  у  власних  руках,
Що  ранить  сильніше,  ніж  меч  із  могил.

Ти  —  моя  рана,  що  світ  не  загоїть,
Я  —  в  ній  мовчання,  розбите  й  живе.
Ти  мріями  душу  мою  непокоїв,
А  потім  пішов…  Забравши  усе.

Ти  —  моя  зрада  без  слів  і  причин,
Я  —  у  цій  тиші  кричу  без  надії.
Серце  моє  —  це  мільйон  домовин,
Де  спочивають  нездійснені  мрії.

Ти  —  моя  вічність,  що  зникла  в  годину,
Я  —  лиш  уламки  твого  “не  люблю”.
Хоч  і  болить  —  та  не  знаю  провину,
Бо  навіть  мертва,    ще  в  серці  живу.

Ти  —  моя  мука,  мій  хрест,  мій  розп’яток,
Я  —  твоя  жертва,  що  палала  вогнем.
Я  ще  люблю…Та  безжальний  твій  пасок,
Нехай  цю  «любов»,змиє  сильним  дощем,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026

Метро

Ми  їхали  в  тиші,  тримаючись  рук,
Станції  плинули,  мов  у  тумані.
Мовчання  кричало  —  глибокий  був  звук,
І  сльози  текли  по  обличчю  в  мовчанні.

Я  стискала  долоню,  немов  би  життя,
Шукала  у  пальцях  знайоме  тепло.
В  цім  прощанні  боліло,  твоє  каяття,
А  серце  так  билось,  що  душу  пекло,

Не  треба  тих  слів  —  ти  усе  вже  сказав,
Твій  запах,  і  шкіра,  і  дотик  той  рідний.
Я  знаю:  цей  погляд,  що  серце  зламав  —
Назавжди  він  мій…  І  ніким  не  замінний  .

Ти  —  тиша,  в  якій  я  ще  вчуся  кричать,
Я  —  спогад,  який  ти  несеш  попід  ребра,
Ми  їдемо  мовчки  —  лиш  біль  у  очах…
Любов  моя  —  в  венах,  та  тобі  вже  не  треба.

У  дотику  —  все,  чого  ти  не  сказав,
І  в  пальцях  —  лиш  згадки,  мов  гострее  лезо.
Болить  нам  обом,  та  ніхто  не  волав  —
Ми  стали  мов  тіні,  між  землею  та  небом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026

Останнім кроком

Мене  вважають  гордою,  складною,
А  я  —  розбита,  просто  не  жива.
У  кожній  фразі  чую  «Що  з  тобою»?,
Я  просто  залишилася  ...  Твоя

Іду,  сміюсь,  тримаюсь,  ніби  сильна,
Та  що  за  сила  —  це  пустий  фасад.
Мені  страшніше  бути  вже  безкрилою,
Ніж  впасти  знов  у  твій  холодний  сад.

І  хай  навколо  світло  й  різні  люди,
Я  серед  них  —  мов  вирізана  з  тла.
Бо  що  з  того,  коли  в  мені  усюди,
Твоя  мовчанка  тягне  до  нуля.

Я  вчуся  жити,  ніби  вже  без  тебе,
Та  в  кожній  дії  —  слід  твого  «колись».
І  навіть  небо  інше  —  без  потреби,
Вогонь-  це  я,  немає  страху  опектись

Твої  слова  ще  бродять  по  кімнатах,
Твій  голос  —  в  шелесті  нічних  пісень,
Я  не  шукаю  іншого  формату  —
Ти  мій  останній,  болісний  рефрен.

І  що  б  не  сталося  —  ще  не  відпущу.
Хай  тіло  далі  грає  роль  живої,
Та  душу  я  давно  вже  не  ношу  —
Вона  пішла  останнім  кроком  із  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026

Я…

Я  —  відгомін  слів,  що  ніколи  не  скажеш,
Я  —  пауза  там,  де  не  буде  весни.
У  всьому,  що  любиш,  у  всьому,  що  бачиш,
Залишуся  я  ...  Буду  приходити  в  сни…

Я  —  погляд  із  натовпу,  мить  у  розмові,
Що  дихання  зібʼє  ,  тоді  —  як  зустрілись,
Я  —  шрам  на  душі,  що  не  видно  нікому,
Та  ти  все  відчуєш…  Бо  думи  злетілись,

Я  —  сміх,  що  прорветься  у  тишу  зненацька,
І  ти  зупинишся,  не  знаючи  —  чий.
Я  —  запах  парфумів  на  шкірі  -  печатка,
Що  скаже:  «Твоя»?…Ти  давно  вже  —  нічий.

Я  —  пісня  в  машині,  що  грає  не  вчасно,
Її  кожна  нота  —  мій  голос,  мій  дим.
Мене  вже  немає...  Забути  теж  марно,
Бо  навіть  у  тиша  …Лишилась  чимось  твоїм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026

Война внутри

Я  запираю  ночь.  Внутри  в  груди,
Чтоб  не  сорваться  к  памяти  своей.
Мне  сердце  шепчет:  «Только  позови»,
Но  я  учусь  быть  тише  и  сильней…

Твой  след  во  мне  -  как  ток  по  проводам,
Опасно  близко,  больно,  горячо.
Я  запрещаю  верить  этим  снам,
Где  ты  —  мой  дом,  мой  пульс,  моё  «ещё».

Я  режу  мысли  острыми  «нельзя»,
Слова,  как  стоп-сигналы  на  пути.
Я  запрещаю  сердцу  жить  любя,
Жить  без  тебя  сложнее,  чем  уйти.

Пусть  без  огня,  но  с  ясной  головой,
Я  ухожу,  не  пряча  пустоты.
Я  выжила  не  вместе  —  а  собой,
Когда  запрет  стал  формой  высоты.

Я  ночь  гашу,  как  лампу  на  стене,
Чтоб  тени  не  кричали  о  тебе.
Мне  проще  быть  железной,  чем  во  сне
Опять  тонуть  в  безвыходной  судьбе.

Я  больше  не  прошу  у  тишины
Вернуть  тепло,  что  было  не  моё.
Я  принимаю  правила  войны,
Где  выживает  тот,  кто  лишь  живёт.

На  красной  грани  —  выбор  без  имён,
Где  шаг  вперёд  равняется  нулю.
Мой  разум  -  флаг,  залитый  под  бетон,
Я  остаюсь,  и  больше  не  горю.

Твой  след  во  мне  —  как  трещина  в  стекле,
Её  не  видно,  но  она  растёт.
Я  улыбаюсь  миру  налегке,
Когда  внутри  всё  просится  в  полёт.

Твой  образ  —  дым,  застрявший  в  зеркалах,
Он  держит  взгляд  и  тянет  за  собой,
Я  всё  учусь  стоять  на  двух  ногах,
Когда  внутри  война  с  самой  собой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2025

Жестокие роли

Я  люблю  тебя  больше,  чем  можно  снести,
Но  твои  слова  —  как  осколки  по  коже.
Я  бы  снова  вернулась,  шепнув  ты  «прости»,
Но  ведь  рядом  с  тобой  просто  быть  невозможно  .

Ты  ломал  меня  тихо,  без  крика,  без  драм,
Но  я  всё  же  держалась,  как  будто  из  стали.
Я  тону  в  этой  памяти  по  вечерам,
Хоть  сама  же  клялась,  что  до  жути  устала.

Ты  на  сердце  оставил  глубокий  разрез,
И  живёт  моя  нежность  под  коркой  из  соли.
Но  твой  свет  —  это  миф,  это  выдумка  без
Той  любви,  что  играет  жестокие  роли.

Я  люблю  тебя  —  слышишь?  —  до  боли  в  груди,
До  дрожащих  рук  и  бесконечной  вьюги.
Но  ведь  рядом  с  тобой  —  мне  не  жить,  а  идти
По  поломанным  плитам  любимой  разлуки.

Я  люблю  тебя  —  слышишь?  Срывы  голосовых,
До  истерик  в  ночи,  до  бессонных  признаний.
Но  вернутся  назад—  быть  в  числе  «запасных»
Где  опять  задыхаться  под  весом  желаний.

Я  люблю  тебя  больше,  чем  можно  дышать,
Чем  возможно  терпеть,  чем  умеют  проститься.
Но  к  тебе  возвращаться  —  опять  умирать
И  учиться  себя  собирать  по  крупицам…

Ты  зовёшь:  «Моя  девочка»,  —  и  меркнет  весь  свет,
Потому  что  в  груди  то  же  чувство  пылает.
Я  люблю…  но  Андрей…  Нас  с  тобой  уже  нет,
Потому  что  с  тобой  …  Слишком  больно  бывает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

Пори року

ЗИМА
Сніги  холодні  ріжуть,  мов  кинджал,
А  в  серці  пустка,  темрява  і  втрати.
Без  тебе  світ  у  кригу  весь  упав,
І  я  не  маю  сил  весну  чекати…

ВЕСНА
Квітки  розквітли  —  в  них  немає  нас,
Їх  пахощі  —  лиш  гіркота  і  чорна  мука.
Усе  цвіте,  а  я  вмираю  кожен  раз,
Твоя  відсутність  —  мого  життя  розлука.

ЛІТО
Палає  сонце,  душить  спека  днів,
Та  в  моїм  серці  вічна  тільки  злива.
Немає  сміху,  голосу,  очей  твоїх,
Є  тільки  тиша  —  гостра  й  вередлива.

ОСІНЬ
Листочки  падають,  мов  сни  розбиті,
Тікає  час,  але  не  змиє  болю.
Без  тебе  всі  пори  року  —  не  такі,
Бо  крутять  серце  наче  іграшку  у  колі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

Заключённые

Слишком  честны,  чтоб  играть  вновь  в  обман,
Слишком  ранимы,  чтобы  просто  забыться,
Мы  —  как  огонь  и  холодный  туман,
Что  не  способны  навек  разлучиться.

Слишком  знакомы  —  до  дрожи,  до  слёз,
Слишком  родные,  чтоб  быть  на  расстоянии,
Ты  мой,  недописанный,  вечный  вопрос,
И  я  —  твоя  тайна,  но…  Без  названия.

Слишком  упрямы,  чтоб  сделать  лишь  шаг,
Слишком  горды,  чтоб  просить  вновь  прощенья,
И  тянет  до  боли,  на  свет  —  мотылька,
Без  права  на  вечность  и  без  воскрешения.

Слишком  немы,  когда  хочется  крика,
Слишком  чужие  в  моменты  касания,
Твоя  любовь  …  К  сожалению,  двулика
А  я  —  твоя  тень  …  Но  без  существования

Слишком  устали  себя  мы  ломать,
Слишком  привыкли  быть  друг  для  друга,
Ты  привык  брать,  ну  а  я  отдавать,
Последних  полгода,  веет  в  нас  вьюга.

Слишком  случайны  —  и  в  то  ж  момент,
Будто  придумано  кем-то  там  свыше,
Ты  —  мой  забытой  молитвы  акцент,
Что  сердце  то  режет,  то  делает  тише. 

Слишком  опасно  назвать  всё  “любовью”,
Но  также  больно  сказать  и  “прощай”,
Мы  —  как  дыханье,  что  рвётся  на  волю
Когда  ты  отпустишь  —  Я  крикну  …  Стреляй!

Слишком  близки,  чтобы  стать  никем,
Слишком  судьбою  переплетённые,
Мы  между  “люблю”  и  “больше  нас  нет»,
Навеки  друг  в  друге  мы  заключённые!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049348
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2025

У пащі звіра

Як  багато  пісень  написано.
Як  багато  віршів  присвячено,
Як  багато  сердець  пронизано,
Як  багато  душею  сплачено,

Як  багато  у  тиші  крику,
Як  багато  сліз  у  мовчанні,
Як  багато  у  болі  рику,
Як  багато  слів  у  прощанні.

Як  багато  ночей  без  світла,
Як  багато  думок  отруйних,
Як  багато  любов’ю  вбито,
Як  багато  причин  абсурдних,

Як  багато  в  собі  страждань,
Як  багато  чужих  обійм,
Як  багато  пустих  вагань,
Що  лишають  на  серці  дим. 

Як  багато  було  зізнань,
Що  розвіялись,  наче  пил,
Як  багато  гірких  бажань,
Що  ніхто  так  і  не  здійснив.

Як  багато  лишилось  ран,
Що  не  гоїть  ні  час,  ні  віра,
Як  багато  у  серці  “повстань”,
Де  «кохаю»  у  пащі  звіра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2025

Любов як кубок

Твої  слова  пекли,  мов  полум’я  на  рани,
А  я  шукала  світло  у  темряві  нічній.
Тепер  лиш  слід  від  тіні  й  холод  від  обману,
Та  я  живу  у  спогадах,  січневої  весни,

Я  не  забуду  сміх,  що  розривав  мовчання,
І  дотик  твоїх  рук,  що  серце  бив,  як  грім.
Тепер  лишаюсь  я,  серед  золи  кохання,
Та  все  одно  для  тебе,  збережу  свій  дім.

Так  покохати,  як  тебе,  напевно  не  зумію,
Моя  душа  болить,  та  падає  в  пітьму.
І  розірвали  серце,  всі  твої  буревії,
Але  кричу  до  неба:  все  одно  люблю.

Я  іду  крізь  бурю,  втрачаючи  свій  спокій,
Та  тінь  твоя  зі  мною  крокує  слід  у  слід,
Хоч  зрадою  поранений  мій  кожний  спогад,
Для  мене  ти  є  рана,  а  біль  мій  -  заповіт.

І  навіть  крізь  роки,  через  усі  тривоги,
До  тебе  всі  стежки  ,ведуть  мене  дороги.
Хай  світ  між  нас  мовчить,  хай  час  стирає  мрії,
Я  буду  завжди  жить  коханням,  що  не  тліє.

Поруч  через  відстань,  люблю  крізь  кілометри,
Моя  любов  безмежна  ,із  нею  ти  безсмертний.  
Та  серце  знову  в  щент,  розбите  на  фрагменти.
Моя  любов-  твій  кубок,  але  на  жаль  трофейний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025

Ніким

Давай  залишимось  ніким  —
Без  слів,  без  зустрічей,  без  драми.
Без  чатів,  лайків  ,  ком  мʼяких,
Без  вічних  згадок  між  рядками.

Без  “я  люблю”,  що  не  звучить,
Без  марень,  що  могли  б  бриніти.
Без  шансів,  далі  якось  «поміж»  жить  —
Без  тебе  ,  далі  з  серцем  гомоніти,

Давай  не  будемо  чужі
Бути  ніким  напевно  краще,
Бо  це  не  біль,  а  рубежі
Чужими  бути  куди  важче,

Я  так  втомилась  все  тягти,
Твої  мовчання  і  хрести.
Твій  кожен  крок  —  чужий  для  мене,
Твоя  любов  —  лиш  тінь  натхнення.

Я  дбала,  навіть  у  пітьмі,
Несла  нас  двох  крізь  буревій.
Та  скільки  можна  все  одній?
Мов  крик  до  неба  —  в  брід  пустий.

Тож  хай  залишиться  лиш  ніч,
Без  наших  слів,  без  наших  віч.
Давай  залишимось  ніким  —
Як  вітер.  Як  мовчання  дим.

Я  так  втомилась  жити  в  тіні,
Де  ти  —  мов  камінь  на  спині.
Де  все  мовчить,  хоч  мокрі  вії,
І  серце  тоне  —  в  крові  мов  в  вині,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025

Безсмертна любов

Твій  подих  п’є  мій  шепіт  до  світанку,
Торканням  ніжним  світ  розкриєш  мій,
Ми  в  полум’ї  згоряєм  без  останку,
Де  шкіра  —  храм,  і  вхід  туди  лиш  твій.

У  венах  ритм  твій  б’ється  в  унісоні,
Тіла,  мов  хвилі,  злились  у  прибій,
І  час  тремтить  у  пристрасній  короні,
Де  ми  удвох  —  мов  вічність,  міф  святий.

Ковтає  ніч  солодкі  наші  тіні,
І  зорі  палять  шлях  нам  крізь  пітьму,
Де  в  кожнім  русі  є  слова  безцінні,
Я  пізнаю  всю  душу  …  І  твою  й  свою.

Твій  подих  тане  в  тиші  на  вустах,
Мій  шепіт  тоне  в  мареві  бажання,
І  ми  злились,  мов  хвиля  на  пісках,
У  тілі  б’ється  серця  сповідь  рання.

І  світ  стирає  межі,  і  закони,
Де  ми  —  єдине  тіло  й  тепла  кров,
І  серце  б’ється,  спрагле  та  оголене,
В  обіймах,  що  безсмертні,  як  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025

́Ціна кохання

Я  все  віддала  —  без  вагань,  до  краплини,
У  кожному  дотику  —  світ  мій  згорів.
Тепер  моє  серце  —  мов  книга  без  ліній,
У  ній  вже  не  пишеться  жоден  мотив.

Мене  не  лякає  самотність  ні  краплі,
Бо  тиша  не  зрадить  і  сліз  не  зітре.
Я  вже  не  чекаю,  не  мрію,  не  прагну  
В  мені  те  «кохаю»  —  як  жирне  тире.

Я  вивчила  ціну  безмежного  болю,
Й  від  щастя  в  мені  —  залишився  лиш  слід.
Тепер  я  —  мов  берег,  розбитий  любовʼю,
Що  більше  не  рушить  ні  хвилею  в  лід.

Я  більше  не  вірю  у  світлі  прикраси,
У  погляди,  ніжні  слова  між  людьми.
Бо  кожне  “кохаю”  звучить  —  як  гримаси,
Як  ніж,  як  кілок,  що  застряг  між  грудьми.

Кохання  було  —  не  залишилось  тіла,
Лиш  попіл  на  шкірі  й  закляклий  міжряд.
Я  серце  своє,  що  колись  так  горіло,
Залишила  там,  де  не  кличуть  назад.

Я  більше  не  плачу,  не  рву  обітниці,
Бо  сльози  мої  вже  спалили  мости.
Кохання  моє  —  як  поламана  криця,
Яка  вже  не  зможе  нікого  спасти…

В  мені  вже  нема  ні  надії,  ні  жаху,
Я  тиха,  як  небо  без  зір  і  без  дна.
І  серце  моє  вже  відчуло  розплату  —
Воно  просто  померло.  А  у  ньому  —  весна.

Не  тягне  душа  до  нової  пожертви,
Мій  погляд  —  мов  попіл  на  деннім  чолі.
Я  стала  для  серця  мов  власна  відсмертність,
Що  спить  серед  тіней  у  мертвій  землі.

І  справа  не  в  тому,  що  серце  не  може,
А  в  тому,  що  більше  не  хоче  вже  йти.
Бо  те,  що  було  —  не  повториться,  Боже,
А  інші  —  мов  ехо…  В  якій  лише  ти…

Я  більше  не  вірю  у  блискавки  раю,
Бо  навіть  світанок  —  не  мій  вже  тепер.
Кохання  в  мені  не  горить,  а  вмирає  —
Бо  ж  ти  мені  ним  …  Усю  душу  роздер…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

Я полюбила крокодила

Хоть  раз  влюбиться  в  хищный  хлад,
В  змеиньи  слёзы  крокодила,
Чтоб  осознать  душевный  ад  
Где  сльози  льются  —  веет  силой.

Учиться  жить  в  болоте  дней,  
Дышать  под  злобною  водою,
И  понимать  —  что  зверь  тебя  сильней,
Изрежет  сердце  ,  мнимой  добротою.

Ты  мясом  будешь  —  до  костей,
Научишься  шить  сердце  снова,
Отращивать  внутри  кучу  частей,
Так  много,  чтоб  хватило  жить  сурово.  

Ты  будешь  верить  —  он  тебя  спасёт,  
Приручишь  лёд,  пронзишь  пучину.
А  там  в  глазах,  одни  ноль-нот,
Лишь  отраженье,  без  причины.

И  ты  обманешь  вновь  себя,
Вновь  убедишь  —  «Я  всё  исправлю».
А  после  ночь  и  тишина,  но  всё  «любя»
Итог…  Ты  им  насквозь  отравлена.

Научишься  —  грести  скорей  вперёд,
Ценить  себя,  не  ждать  награды.
И  в  каждой  коже  —  чьё-то  «вот»,
И  в  каждой  сказке  —  чьи-то  глады.

Он  —  аллигатор,  не  дитя.  
Ты  знаешь  цену  маске  его  глянца.
В  тебе  самой    теперь  живёт  змея,
Что  улыбается  шипя,  сквозь  танцы.

У  зверя  нет  сомнений.  И  не  надо.
Весь  из  костей,  слизи,  крови,  тишины.
Он  даст  тебе  болото  вместо  сада,
Дышать  научит  без  жабр  и  воды.

Ты  станешь  птицей  —  очень  осторожной,
Что  вырывает  мясо  с  его  пасти.
В  его  зловонной  глубине  безбожной
Только  такая  есть  любовь.  Такие  страсти.

Ты  осознаешь—  что  тоже  состоишь  из  мяса,
Что  рвёшься,  лечишь,  шьёшь  себя  с  нуля.
Заново  растишь  —  и  тело,  зубы,  связки,
И  даже  маленький  кусочек  бытия.

Ты  будешь  верить  в  чудо  —  глядя  в  пустоту,
В  глаза,  где  никогда  и  не  было  души.
Пытавшись  изменить  его,  познаешь  остроту,
Там  где  любовь  была  …  Лишь  икла  и  ножи.

Ты  будешь  пробивать  его  молчание,
Пытаться  убедить,  расплавить  лёд.
Кричать,  молить,  ждать  понимание,
И  строить  рай,  где  обитает  —  сброд.

А  он  уйдёт.  И  ты  останешься  лишь  с  веком  —
С  бессонницей,  истерикой,  виной.
Ты  станешь  зеркалом  с  пустым  пробегом,
Холодной  станешь,  кровожадной  и  чужой.

Ты  станешь  кожей  чувствовать  удары,
Ножом  чертить  границы,  не  дрожа...
Жить  в  одиночку  ,  не  желая  пары,
Но  никому  уж  не  принадлежа…

Ты  различишь  реальность  от  иллюзии  ,
Сценарий  о  любви  и  чистый  страх.
После  боли,  приходит  послевкусие,
Но  с  крокодилом  в  голосовых  снах.

И  кто-то  спросит:  «В  чём  же  сила?»
Ты  улыбнёшься,  глядя  пустоте:
«Я  полюбила  крокодила.
И  всё,  что  от  него  .  Оно  во  мне»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043092
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2025

Мертва весна

Ти  —  моя  війна  без  пощади  й  жалю,
А  я  —  загибла  в  окопах  душі.
Замість  молитви  —  шепочу:  «люблю»,
Хоч  знаю:  для  тебе  це  стіни  глухі,


Ти  —  мій  вогонь,  що  обпік  до  кісток,
А  я  —  попіл,  розвіяний  в  мріях.
Кожен  наш  спогад  —  неначе  урок,
Що  навіть  любов  —  це  війна  без  надії.


Я  —  не  жива,  і  мертва  не  зовсім,
Просто  тебе  у  собі  хоронила.
Ти  —  моя  ніч,  моя  проклята  осінь,
Я  —  лиш  дівчина,  що  надто  любила.


Я  —  лиш  дівчина,  що  надто  любила,
Що  серце  своє  віддала  без  броні.
Що  кожну  ніч  тебе  в  снах  боронила,
А  вдень  —  задихалась  у  твоїй  тишині.


Ти  —  моя  буря,  що  нищить  міста,
Я  —  тиха  вежа,  що  впала  під  зливу.
Любов  не  врятує,  коли  пустота
Стає  між  людьми,  мов  стіна  вибухлива.


Ти  —  моя  пам’ять,  що  ріже,  як  скло,
Я  —  та,  що  прощає,  хоч  біль  не  стихає.
Усе,  що  між  нами  згоріти  могло  —
Димом  з  душі  прямо  в  небо  злітає.


Я  так  хотіла  тобі  написати,
Як  серце  тобою  б’ється  щодня…
Але  змогла  тільки  тихо  зітхати:
Ти  —  моя  смерть.  Моя  мертва  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025

Море в мені

Я  в  морі  стою,  по  коліна  в  журбі,
А  хвилі  —  мов  спогади,  зболені,  дикі.
Це  море  не  тут  —  воно  все  у  мені,
І  в  ньому  не  сіль,  а  зневіра  і  крики.

Там  плавають  фрази,  що  в  горлі  застрягли,
І  сльози,  що  тихо  ночами  текли.
Емоції  вічно  невпинно  вітрами  гуляли,
Як  бурі,  що  серце  моє  рознесли.

Не  жінка  я  —  айсберг,  не  тану  в  воді,
Та  замість  води  —  непрожите  бажання.
Я  вперше  зустрілась  сама  із  собою,  в  самоті
У  хвилях,  що  тягнуть  на  дно  —  як  прощання.

Море  реве  —  то  кричить  моя  тінь,
Все,  що  мовчала,  тепер  промовляє.
Моє  єство  розбите  на  сотні  сплетінь,
А  кожна  крапля-то  душа,  що  страждає.

Я  в  морі  стою  —  воно  мов  живе,
Та  хвилі  не  води  —  а  плач  мого  серця.
Це  море  зросло  там,  де  боляче  вже,
Де  спогади  ріжуть,  як  бите  люстерце.

Я  дивлюся  у  даль,  думи  наче  вужі,
Бо  в  серці  пульсує  прибій  невимовний.
І  вперше  в  житті  я  стою  на  межі,
Між  тим,  що  всередині  й  тим,  що  назовні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025

Згіркле кохання

Ти  зрадив  мене  —  і  земля  попливла,
А  я  ніби  вчора…  Жила  ще  тобою.
Душа,  наче  попіл,  дійшла  до  нуля,
І  серце  ще  б’ється  …Через  силу  із  болю.

Мене  ти  обрав,  щоб  потім  зламати?,
Щоб  гратись  словами,  як  рваним  папером.
Навчилась  в  ночах  кожен  день  помирати,
І  шити  себе  по  шматках,  я  щоденно,

Не  знала,  що  біль  так  може  кричати  —
Без  звуку,  без  сліз,  у  самотній  кімнаті.
Сама  я  себе  …  Посадила  за  ґрати..
Я  той  пацієнт,  що  у  білім  халаті  …

Я  звикла  мовчати,  ковтати  цей  жаль,
Ховатись  від  світу  в  безмежній  провині.
Твоя  зрада  —  це  ніж,  а  не  просто  печаль,
Ти  вбив  мою  віру…  Ножі  віткнувши  у  спину,

Тепер  я  чужа  навіть  власним  сльозам,
Відлуння  тебе  —  наче  чорна  отрута.
Я  димом  кричу…    У  нічні  небеса,
Там  тиша  гуде,  мов  би  пісня  забута.

Я  вирву  тебе  …  з  корінням,  з  душі  до  кінця,
Без  прощень,  без  шансів  та  жодної  згадки.
Нехай  твоє  серце  не  знає  страшного  вінця,
Як  кохання  руйнує.  Лишивши  друзки  та  уламки…

І  більше  ніколи  —  ні  слова,  що  любиш.
Я  з  попелу  стану.  Зросту  з  руйнування.
Бо  ти  —  це  частина  мене…  Яку  не  ампутуєш,
А  я  —  Непотрібне  та  згіркле  …  Кохання…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025

Всі чужі

Я  не  дивлюсь  на  інших  —  всі  чужі,
У  кожному  шукаю  твого  тіла.
І  дотик  твій  живе  ще  у  межі,
Де  серце  моє  битися  хотіло.

Вони  сміються  —  а  я  собі  мовчу,
Бо  їхній  погляд  —  не  такий,  як  твій.
Я  кожну  ніч  у  спогадах  кричу,
Твій  голос  сниться  —  лагідний  і  злий.

Мені  всі  інші  —  мов  забутий  слід,
Ні  жару  в  них,  ні  полум’я  в  обіймах.
Ти  —  мій  безодній,  мій  небесний  щит,
З  тобою  поруч  вдома  я  …  А  з  ними  в  приймах.

Я  не  пускаю  в  серце  —  ти  ще  там,
Хоч  сам  давно  пішов  і  не  озвався.
Та  я  горю  —  без  полум’я,  без  драм,
В  коханому  вогні,  який  ніколи  не  кінчався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025

Ти мене не забудеш

Ти  скажеш  —  мине.  Та  ні,  не  мине.
Бо  навіть  без  мене  —  я  буду  в  тобі.
У  поглядах  тих,  хто  схожі  лише.
У  дотиках  інших,  у  кожній  добі…

Торкнешся  руки  —  і  здригнеться  спина,
Бо  шкіра  згадає,  як  пестила  я.
У  сміху,  у  жесті,  у  русі  плеча  —
Моя  тінь  із  тобою,  хоч  я  вже  не  твоя.

Я  буду  у  каві,  яку  не  доп’єш…
У  пісні,  де  серце  зненацька  щемить.
У  сні,  де  когось  моїм  іменем  звеш,
Хоч  скільки  там  буде  інших  облич.

Я  —  тиха  присутність  у  кожному  “ні”,
У  кожному  “так”,  що  не  буде  з  тобою.
Не  клич.  Не  шукай.  Я  давно  —  в  глибині.
Я  —  пам’ять  твоя...  Я  —  твоя  непокоя.

І  навіть  тоді,  коли  станеш  знов  цілий,
Коли  все  забудеш  —  чи  зробиш  лиш  вигляд  
Я  буду  в  очах,  що  подивляться  сміло,
І  знову  почнеться  із  памʼяттю  битва.

Я  —  дотик,  що  зник,  але  не  забувся,
Я  —  шепіт,  що  лине  крізь  інші  слова.
У  кожному  «краще»,  у  кожнім  «вдалося»
Тремтить  моя  тінь  —  вона  тиха  й  жива.

І  навіть  в  обіймах,  щасливих  і  нових,
Коли  засмієшся,  вдаючи,  що  зміг  
Я  вирину  в  спогаді,  в  погляді  боком,
Як  спалах  знайомий  —  по  серцю  батіг.

І  час  не  зітре,  бо  любов  ставить  коми,
Бо  те,  що  справжнє  —  воно  не  минає.
Я  в  серці,  яке  не  зізнається  в  цьому,
Його  кожна  рана    —  мене  виглядає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025

21 століття

У  двадцять  першім  —  світ  похмурий,
Де  сміх  в  очах  —  лише  фальшивка.
Там  ходять  тіні  —  без  фігури,
Бо  кожен  другий  лиш  наживка…

Когось  убила  зла  розлука,
Когось  —  кохання  без  тепла.
Комусь  байдужість  стала  мука,
А  хтось  без  слів,  зійшов  з  хреста.

Тримають  серце,  мов  каміння,
Ховають  біль  за  суєтою.
Усмішка  —  маска,  звичне  тління,
Бо  в  жилах  —  сніг  з  живої  крові.

Не  всі  в  могилі  —  мертві  нині,
Багато  тих,  хто  ще  іде.
Та  ходять,  наче  в  павутинні  —
Ніщо  їх  більше  не  веде…

Бо  двадцять  перший  —  вік  мовчань,
Де  люди  гинуть  від  любові.
Де  замість  серця  —  чорний  стан,
Замість  душі  —  ножі  в  хребтові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025

Німа межа

Колись  ти  був  —  мій  дім,  моє  тепло,
У  погляді  твоім  ховалось  ціле  небо.
А  нині  —  тиша,  і  лиш  порожнє  “До”,
Ми  —  мовчазні,  байдужі.  В  серці  пекло.

Я  йду  повз  тебе,  наче  й  не  жила…
В  тобі  колись  —  душею,  кожним  нервом.
Чужий  тепер…  Я  —  теж  тобі  чужа…
Не  ворог,  не  кохана.  Просто  —  стерта.

Стали  ніким.  І  в  цьому  —  весь  мій  біль.
Бо  краще  ненавидіти,  ніж  так-холодна  тиша,
Чужі  в  обличчях  та  душею  рідні  звідусіль,
Я  вже  не  та..  Не  рідна,  не  кохана,  просто  інша,

Я  стерла  все  —  і  голос,  і  твої  листи…
Навчилась  жити,  не  вмираючи  щоденно.
Тепер  ти  —  нуль.  Без  права  на  «Прости».
І  я  —  мов  з  гіпсу  постать…  Безіменна…

Та  іноді  в  обличчях  перехожих…
Я  бачу  тінь  тебе  —  і  серце  глухо  б’є.
Стали  ніким…  Але,  мій  любий  правий,  Боже,
Чому  між  швів  так  кров  постійно  ллє?

Не  вороги,  не  друзі  —  просто  тихий  нуль,
Ні  болю,  ні  злості  і  ні  краплі  жАлю.
В  душі  сліди  твого  «люблю»  ніби  від  куль,
А  в  серці  ще  сидить  «моя»  як  чорне  жало.

Не  знаю,  що  болить  сильніш  за  втрату  —
Крик  чи  злість?  А  можливо  присмак  зради...
Коли  не  сварка  в  нас,  а  лиш  німа  межа
Ти  вже  —  не  мій,  і  я  —  вже  не  твоя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025

Воїни кохання (Присвячений тим, хто безмежно кохав та на жаль не взаємно)

Вони  ті,  кого  кулі  не  брали  в  бою,
Кого  не  лякала  темрява,  холод  та  біль  —
Вірили  в  справжність.  І  стояли  тихо,  в  строю,
Потім  падали  перші  ж…  У  прірву  зусиль.

Кому  не  страшна  ні  війна,  ні  засада,
Вони  губляться  в  погляді,  мов  у  вині.
Бо  серце  —  то  більше,  ніж  просто  принада,
Його  можна  зламати,  лиш  словом  «Не  ти».

Не  витримать  те,  що  беззвучно  болить,
Не  винести  тиші  замість  плеча.
Ці  люди  —  як  криця,  та  в  них  щось  щемить,
Хтось  шепоче  “назавжди”,  а  вони  лиш  —  мовчать.

Сильніші  за  смерть,  але  гинуть  від  ласки.
Тримали  в  руках,  світ  свій  і  чужий.
А  зламались  від  того,  як  чули  за  маскою,
Їм  сказали:  “Відпусти  і  якось  далі  живи”.

Не  взяти  мечем,  не  злякати  катами,
Їх  тіло  —  броня,  а  душа  —  мов  вогонь.
А  потім  приходить  вона  —  зі  словами,
«Привіт!  Так,  це  я.  Твоя  сильна  любов…

Ці  воїни  падають  тільки  в  обіймах,
Ці  лідери  гинуть  у  тиші  кімнат.
Бо  навіть  найбільша  фортеця  —  безсила,
Коли  серце  здається  любові,  життя  ставить  мат.

Їм  звично  мовчати,  коли  все  горить,
Їм  боляче  бути  —  але  ще  страшніше
Віддати  себе,  відпустити  й  не  жить,
І  чути:  “Ти  сильний!  Ти  здатен  на  більше”.

Та  сила  не  в  тому,  щоб  вижити  всім,
І  найстрашніша  з  усіх  катастроф  —
Це  «Люблю»,  що  стає  тобі  смертним  кіном.
Життя  з  собою  наодинці,  але  у  режимі,  де  of

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025

Твій дотик

Твій  голос  знімав  вагу  всього  світу,
Неначе  спиняв  всі  турботи  й  жалі.
Я  ним  лиш  жила  —  і  в  пітьмі,  і  у  світлі,
Я  навіть  шукала  тебе  в  тишині.

Твій  дотик  —  мов  сповідь,  як  подих  спасіння,
Він  снився  мені  в  одинокі  ночі.
А  зараз  —  стіна  та  водночас  тяжіння  ,
Де  лиш  мої  сльози  і  тиша  пророчі.

Я  б  все  віддала  за  ті  перші  хвилини,
За  сміх  твій,  що  грів,  за  слова  до  зорі.
Тепер  після  тебе,  моє  серце  -    руїни
І  я  серед  них…  Але  й  ти  вже  не  ти.

Я  б  крикнула:  “Годі!”  —  та  рот  вже  німий,
Зціпились  слова  між  сльозою  й  гординею.
Ти  став  мені  каменем  в  серці  тяжким,
Що  хоче  лиш  вбити,  але    безневинно.

Я  вкотре  без  тебе  вчусь  дихати  знов,
Та  ранок  ковтає  ще  сон  та  надію…
Любов  —  то  не  ніжність,  не  тиша,  не  кров.
Любов  —  це  те,  чого  ти  мені  дать  не  зумів.

Ти  —  ніби  отрута  у  келиху  слів,
Що  п’ється  поволі,  але  без  рятунку.
Я  стільки  тобі  написала  пісней  та  віршів  ,
Що  памʼять  підводить—  вже  збилась  з  рахунку.

Я  клялась,  що  забуду.  Клялась,  що  втечу,
Що  інший  напише  на  шкірі  весною.
Та  знову  до  тебе  —  в  думках  я  лечу,
Я  тишу  цілую,  що  стала  для  мене  святою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025

Розпач

Розбила  би  стіни,  розтанув  би  лід,
Собою  б  зігріла  усю  Антарктиду.
Несла  б  тобі  весну  і  ліки  від  бід,
І  навіть  у  прірву  пішла  б  без  огиди.

Я  б  голосом  стала,  коли  ти  мовчав,
Я  б  тінню  невпинно  пішла  за  тобою.
Я  б  серце,  що  стогне,  в  долонях  гойдала,
А  ти  —  все  писав.  І  писав  знову  кому…

Я  б  зшила  із  ран  тобі  світ  без  вини,
Молитвою  стала  б  коли  було  пекло.
А  ти  —  тільки  тиша,  мов  тінь  з  глибини,
Холодний,  як  сніг,  ти  весна,  що  померла,

Я  більше  не  крикну  —  ні  болю,  ні  слів.
Я  все  зачиняю.  Замовкну,  як  камінь.
Та  знай:  я  кохала,  твій  холод,  твій  гнів,
Тепер  —  обернулась  у  попіл  та  пам’ять.

Ти  —  вирізав  тишу  у  серці  своїм,
А  я  —  у  тій  тиші  кричала  ночами.
Хотіла,  щоб  світ  весь,  став  тільки  твоїм,
А  ти  все  вертався,  холодними  снами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025

Тобі…

Тобі  чай  з  моїм  болем,  або  цукор  з  сльозами?
Ми  зіграли  всі  ролі…  Все  одно  ми  програли,
Тобі  ранок  із  димом  чи  ніч  на  колінах?
Тобі  темрява  в  серці  чи  очі  в  руїнах?

Тобі  шрами  на  згадку  чи  слід  обіцянок,
Тобі  ніч,  що  без  сну  з  порожнечею  на  ранок?
Мої  крики  у  снах  чи  мовчання  у  храмах?
Тобі  правду  в  багні  чи  брехню,  що  у  драмах?

Тобі  шепіт  зі  скла  чи  мовчання  з  каміння?
Моє  серце  в  петлі  чи  є  шанс  на  спасіння  ?
Ти  ковтав  мої  сни,  розриваючи  вени,
Я  для  тебе  —  лиш  тінь…  І  на  жаль  безіменна.

Тобі  тріщину  в  грудях  чи  попіл  на  ранах?
Тобі  біль  у  зіницях  чи  розпач  в  словах?
Тобі  сльози  із  крові  чи  спину  у  шрамах?
Тобі  згубу,  що  з  болю  чи  пам’ять  у  плямах?

Тобі  зламаний  зойк  чи  ковток  порожнечі?
Тобі  день  мого  болю  чи  лиш  право  на  втечу?
Ти  топтав  мої  весни,  ти  вбивав  мої  зими,
Ти  любив  тільки  словом…  Та  слова  всі  безсилі,

Тобі  лід  на  губах  чи  вогонь  поміж  ребер?,
А  легені  які?  Що  свистять  твоїм  тембром?
Тобі  голос  із  ран  чи  мовчання  зі  сталі,
Тобі  серце  в  кайданах  чи  вже  шви  темно  алі?…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

Відривала

Відривала  тебе  по  шматочках…
Я  від  себе…  Як  мʼясо  з  кісток,
Але  всюди  лишився  твій  почерк,
І  по  венах  моїх…  Лиш  від  імені  ток

Віддирала  себе  з  живим  мʼясом,
Без  наркозу,  перерв  і  знеболень,
Може  рани  загояться  з  часом  ?
Хоч  це  сталося  з  власної  волі…

Я  пропахлась  тобою  до  крові,
Кожен  дотик  в  клітинах,  неначе-ріка,
Ти  усі  мої  сни  …  Ті,  рідкі,  кольорові,
Ланцюг  із  молекул  мого  ДНК…

Я  себе  відривала  від  тебе,
Хоч  і  знала…  Мене  не  кохаєш…
Я  тебе  так  просила  у  неба,
Може  потім…  Колись,  ти  згадаєш,

Я  себе  розбивала  об  стіни,
Ті  в  яких  так  сміялась  від  щастя,
І  на  уламках  від  вбитої  віри,
Цю  отруту  пила  як  причастя,

Шепотіла  думками  …  Ім’я,
Як  молитву,  яку  заборонено,
Я  себе  відриваю  …  Хоч  навіки  твоя,
Та  душа  …  У  тобі  вже  похована.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

Вільна від болю

Давала  тисячу  шансів  і  знов  пробачала,
Кохала  без  тями,  а  він  грав  у  гру  свою,
Шукала  в  нім  сенс,  потім  знову  втрачала,
Розбита  душа,  але  серце…  Досі  іще  в  бою,

Її  сльози  —  як  дощ,  але  він  їх  не  чує,
Вона  чекала  ночами,  писала  листи,
Однобічне  кохання  їх  двох  не  врятує,
Разом  з  ними  згорять  …  Її  серця  мости.

Вона  була  його  вірою  в  темні  часи,
Молилась  зіркам,  щоб  він  її  знову  побачив,
Мовчала,  коли  серце  кричало  “Спаси!”
Він  дивився  крізь  неї  —  в  порожнечу  неначе.

Вона  хотіла  бути  для  нього  столицею  світу,
А  він  шукав  нові  імперії  серед  руїн.
Вона  згорала,  як  вечірнє  сонце  над  Тибром,
А  він  лишав  її  серед  мармуру  й  не  підводив  з  колін.

Вона  писала  невпинно  прощальні  рядки,
А  він  їх  палив,  не  читаючи  змісту.
Вона  берегла  в  собі  їхні    світи,
А  він  розбивав  їх  на  попіл  та  іскри.

Вона  берегла  кожен  спогад,  як  скарб,
Він  викидав  їх,  немов  у  сміття  листи.
Вона  розчинилась  у  тиші  між  фраз,
Та  серце  її  …  Ще  вагалось  піти.

І  ось  вона  йде  вже  —  без  крику  та  злості,
Кайдани  розбиті,  що  так  тиснули  кості.
Її  серце  в  бою,  та  вже  не  для  нього,
Вона  обрала  себе…  Вона  вільна  від  болю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025

Памʼять

Я  клялася  забути,  спалити  мости,
Але  дим  від  них  ріже  так  сильно  легені.
Я  вчилася  жити,  хоч  і  шлях  не  простий,
Пам’ять  —  мов  ніж,  що  лежить  у  кишені.

Знаєш,  я  більше  не  плачу  вночі,
Я  просто  вдивляюсь  годинами  в  стелю.
Ти  десь  живеш,  ти  дихаєш,  спиш,
А  я  тут,  де  час  не  минає  без  хмелю.

Руками  хапаю  порожнє  повітря,
Немов  ти  ще  поруч,  немов  ще  ти  мій.
Шукаю  твій  запах  ,як  божевільне  створіння,
Хоч  нас  вже  немає.  І  ти  вже  чужий…

Кажуть,  що  час  залікує  всі  рани,
Чому  ж  мої  й  досі  кровлять?
На  серці  чому  діри  чорні...Капкани?
Чому...Я  все  ще  шепочу  твоє  ім'я?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025

Майбутньому обранцю

Я  йшла  до  тебе  крізь  холод  і  бурі,
Крізь  тіні  людей,  що  не  вміли  тримати.
Мене  обіймали  ті,  хто  не  чули,
Мене  цілували  ті,  хто  не  зміг  покохати.

Я  падала  в  ніч,  що  не  знала  світанку,
Збирала  уламки  в  долонях  своїх.
Кохання  мене  обпалило  до  ранку,
Та  я  воскресала,  щоб  знайти  тебе  в  них.

Я  шукала  в  очах,  в  голосах,  у  мовчанні,
Але  всі  були  схожі  -  неначе  ескіз,
І  тільки  тепер  я  торкаюсь  кохання,
Яке  не  розтане  від  холоду  сліз…

Ти  став  моїм  небом,  якого  боялась,
Щоб  знову  не  впасти,  не  втратити  шлях.
Але  ти  не  вітер,  що  в  серці  лишався,
Ти  буря,  що  стала  нарешті  —  моя.

Не  дай  мені  зникнути  в  тіні  пропасти,
Не  відпускай,  навіть  якщо  піду.
Бо  я  так  довго  вчилась  кохати,
Що  вперше  нарешті  знайшла  висоту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025

Штучне кохання

Зустріч  на  швидкість,  поцілунок  на  час,
Обійми  в  кредит  та  без  права  на  спогад.
Торкнулись,  згоріли,  розсипались  враз,
Ні  привіт,  ні  прощай  —  і  у  відповідь  холод.

Затерті  маршрути  та  звичні  фінали
Номери  в  телефоні,  що  вранці  зітруться.
І  ролі  у  драмах,  що  так  набридали.
Та  ми  вже  не  люди,  а  тіні,  що  гнуться.

Листи  без  тепла,  поцілунки  без  смаку,
Слова  без  ваги,  обіцянки  —  лиш  пил.
І  кожен  щось  пише.  То  кому  то  крапку,
Та  сам  залишається,  завжди  пустим.

Ми  тонем  у  тиші,  де  правди  нема,
 Де  тіні  сильніші  за  теплі  обійми.
І  кожна  розмова  —  як  гра  у  слова,
Де  душі  давно  розійшлися,  як  ріки.

Ми  граєм  у  ігри,  де  правил  нема,
Де  виграш  —  це  ніч,  а  не  щире  кохання.
У  серці  лиш  попіл,  порожня  тюрма,
Де  замість  свободи  —  коротке  зітхання.

Ніхто  не  питає  “Як  справи?  Як  день?”
Лише  “Де  ти?”  і  “До  мене  чи  я?”
Почуття  замінили  на  секс  без  імен,
Душу  —  на  тіло,  любов  —  на  слова…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025

Закон

Ізнову  плаче  кров’ю  Україна,
І  знову  в  небі  чорний  дим.
Така  малесенька  країна,
Поперек  горла  стала  всім.

І  знову  матері  ридають,
І  знов  ховають  юних  нас.
Вітри,  могили  засипають,
А  світ  відводить  очі  й  час.

І  знову  плаче  кров’ю  Україна,
І  знов  палає  рідний  дім.
Слова  розбиті,  мов  вітрини,
Де  правда  стерта  попелом  гірким.

І  знову…  Хтось  не  повернеться,
Туман  надії  …  Щезне  поміж  стін  .
Чиясь  душа  вночі  озветься,
Чийсь  голос  …  Зникне  між  руїн.

І  знов  земля  вогнем  палає,
І  знову  сльози,  біль,  хрести.
Коли  ж  той  день?  Чи  він  настане?
Коли  не  треба  буде  йти?..

І  знову  плаче  кров’ю  Україна,
І  знов  …  Чорніє  горизонт.
Вона  незламна  й  непокірна,
З  останніх  сил  тримає  фронт,

І  знов  сирени,  знов  розриви,
І  діти  плачуть  в  темноті.
Молитви  линуть  серед  вирви,
А  ніч  спиває  біль  в  пітьмі…  

Де  вчора  сміх  лунав  на  площі,
Сьогодні  …  Попіл  і  бетон.
Розбиті  вікна…  З  ними  й  долі,
І  кров,  що  вписує  закон…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025

Весна

Весна  прийшла,  і  сонце  гріє,
Тануть  сніги,  вода  шумить.
В  повітрі  ніжність,  серце  мріє,
Душа,  мов  квітка,  знов  тремтить.

Ще  вчора  вітер  вив  між  гіллям,
І  сніг  лежав,  мов  срібний  шовк,
А  нині  пролісок  несміло,
Розкрив  пелюстки  між  пеньком.

Птахи  вертаються  здалека,
Лунає  їх  дзвінкий  мотив,
Весна  –  мов  дівчина  -  лелека,
Що  світ  коханням  оповив…

Все  оживає,  світ  співає,
Зеленим  листям  майорить.
Весна  іде  –  і  серце  знає,
Що  найпрекрасніше  –  це  мить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025

У глибокій зимі

Не  бачу  тебе  —  тільки  тіні  та  сни,
Але  ж  ти  під  шкірою,  поміж  клітин,
Я  очі  закрию  —  і  знову  вони,
Ті  рідні  зіниці  …  Зелених  глибин.

Не  чую  тебе  —  лише  серцебиття,
Що  б’ється  у  ритмі  забутих  розмов.
У  тиші  я  чую  …  Своє  каяття…
А  може,  то  просто  лунає  любов.

Не  чую  твій  запах  —  розвіявся  дим,
Лиш  пам’ять  торкає  його  ще  ледь-ледь.
Колись  ти  був  поряд,  колись  був  моїм,
А  зараз  —  мов  тінь,  що  пішла  всюди  геть.

Не  можу  торкнутись,  не  можу  знайти
Тепло  твоїх  рук,  як  раніше,  вві  сні.
Хоч  розум  малює  усюди  крапки…
Все  ж  серце  ще  носить  кайдани  тісні,

Поцілувати  не  можу    —  повітря  пусте,
Та  губи  шукають  тебе  у  пітьмі…
Кохання  мовчить,  та  воно  ще  живе,
Хоч  тіло  вже  там…  У  глибокій  зимі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

Лист маленькій собі (Пробач, мала…)

Пробач,  мала,  за  всі  ті  ночі,
Коли  в  мовчанні  серце  мліло,
За  всі  ті  рани  між  рядочків,
За  біль,  що  словом  «не  боліла».

Пробач  за  тих,  хто  обіцяв…
Любити,  грів,  а  потім  кинув,
Хто  теплий  погляд  твій  зламав,
Як  вітер  осінь  рве  безвинно.

Пробач  за  темряву  в  очах,
За  всі  ті  дні,  що без  надії,
За  страх,  що  в  серці,  ніби  птах,
Крилами  так  бився  серед  тіні.

Пробач,  що  серце  я  не  вберегла,
Що  вірила  в  любов  безкраю,
За  всі  ті  фрази,  де  змогла…
Збрехати,  ніби  не  страждаю.

Пробач,  що  руки  ті  тримали
Не  тих,  хто  гідний  був  тепла,
Що  почуття  твої  зламали
Ті,  від  яких  душа  пекла.

Я  поверну  тобі  той  світ,
Де  знову  пахне  небом  синім,
Де  сміх  дзвенить,  де  сонця  цвіт,
Не  згине  в  просторі  німім…

Я  стану  сильна,  стану  інша,
Не  дам  цим  ранам  знов  боліть.
Ти  тільки  вір,  ти  тільки  дихай,
Моя  маленька,  мусиш  жить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

Благаю

Кожен  день,  кожна  ніч  розривають  на  частки,
Я  у  тишу  кричу,  задихаюсь  без  слів.
Всі  молитви  мої  потонули  у  пастці,
Та  кохання  ще  б’ється,  хоча  світ  занімів.

На  колінах  перед  іконою  в  сльози,
Благаю:  “Забери  це  з  грудей  назавжди!”
Та  Господь  мовчазний,  як  осінні  прогнози,
І  любов,  мов  отрута,що  тече  по  воді…

Закурюю  дим  –  він  гірчить,  мов  зізнання,
Але  легше  не  стане  –  я  знаю  це  вже.
Бо  нікотин  не  лікує  розбите  кохання,
Він  лиш  болем  і  ніжністю  в  венах  тече.

Я  гортаю  всі  фото,  всі  літери  наші,
Як  ножем  по  живому  –  нестерпно,  та  знов
Забиваю  у  серце  уламки  пропащі,
Бо  без  нього  не  згасне  навіки  любов.

Ми  страждали  не  раз,  розпадались,  кричали,
Але  я  все  одно  не  зреклася  ...  Від  нас,
Та  тепер  поміж  нами  –  розбиті  вокзали,
А  в  мені  тільки  біль,  тільки  попіл  і  час.

Я  не  хочу  так  жити,  так  ридати  вночі,
Так  молитись,  так  падати  в  цю  порожнечу.
Я  благаю  –  навчіть  мої  змучені  очі,
Не  шукати  його  між  людей,  я  благаю  про  втечу.

Я  благаю,  волаю,  щоб  більш  не  кохати,
Й  щоб  забути  цей  біль,  не  згорати  дотла.
Та  без  нього  не  можу  ні  жити,  ні  спати,
Моє  серце  у  ньому.  Та  мене  в  нім  нема…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025

Розлука

Розлука  —  це  вирок  без  права  на  сповідь,
Це  стукіт  у  серці,  що  рветься  на  повід.
Це  прірва,  що  дихає  холодом  втрати,
Це  руки,  що  більше  не  зможуть  обняти.

Один  забуває…  Сміється,  живе…
А  другий  безсило  у  темряві  жде.
Він  більше  не  вірить,  до  куп  не  складе,
Самотність  стискає…  У  грудях  гуде...

І  Очі  порожні,  мов  небо  без  зір,
І  тиша  навколо,  як  темний  пунктир.
Любов  —  то  лиш  казка,  що  згасла  в  пітьмі,
Розвіялась  тінню…  В  холодній  імлі…

Один  забуває,  живе,  не  болить,
А  другий  по  стінах  повзуче  тремтить.
Збирає  себе  по  уламках  старих,
Зникає  у  спогадах  днів  весняних.

В  очах  його  порожньо,  лід  і  зима,
У  серці  —  обірвана  тонка  струна.
І  більше  ніколи…  Ніколи  й  ніхто…
Не  зможе  пробитись  крізь  його  скло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025

Зрада

Ти  розіп’яв  мене  своєю  зрадою,
Без  цвяхів,  хреста  та  без  жалю.
У  грудях  –  біль,  у  жилах  –  зрада,
А  в  очах  …  Таке  спустошене  «Люблю».

Ти  розіп’яв  мене  своєю  зрадою,
Роздягнув  до  кісток  та  стер  до  ран.
Я  кричала  –  вставала  й  знову  падала,
Бо  це  кохання…  Твій  жорстокіший  обман,

Ти  розіпʼяв  мене  своєю  зрадою,
Торкаючись  до  вуст  чужих  і  рук,
Це  кохання…  Для  мене  стало  вадою,
Пандори  скринею,  ключем  до  страшних  мук,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Розмова з Богом

—  Скажи  мені,  Боже,  навіщо  це  все?
Чому  ти  з’єднав  нас  у  цьому  житті?
Я  вірила  в  нього  …  Та  понад  усе,
Любов  цю  несла,  як  вогонь  у  пітьмі.

Він  ніжно  торкався…  Він  клявся,  що  мій,
А  ти  мовчки  дивився  з  небес  за  цим  сном.
Скажи  мені,  Боже,  це  був  лише  гріх?
Чи  любов  моя  стала  дірявим  човном?

—  Дитя  моє!  —  лагідно  чую  в  імлі,
—  Я  дав  тобі  серце,  щоб  вміло  палати.
Не  всі,  хто  приходять  у  наші  світи,
Лишаться,  щоб  вірно  й  безмежно  кохати.

—Але  ж  мені  зрадив!  Брехня,  мов  ножі,
Розкраяла  серце,  залишивши  лід.
Тепер  ми  як  ті  незнайомці…  Чужі,
А  клятви  розсипались  попелом  в  слід.

—  Дитя  моє,  слухай  …  Я  не  посилав
Його  для  страждань,  а  тільки  для  шляху.
Щоб  ти  розпізнала…  Всі  сили  доклав,
Між  тим,  хто  спішить,  і  хто  вміє  чекати.

—  Навіщо  тоді  я  зустріла  його?
Навіщо  любила,  забувши  про  страх?
—  Бо  серце  твоє  ще  зустріне  того,
Хто  більше  не  зрадить,  не  кине  в  сльозах.

—  Дитя  моє,  —  чую  я  голос  згори,
—  Я  дав  тобі  серце,  щоб  вміла  любити.
Та  світ  цей  жорстокий,  і  треба  пройти
Крізь  біль,  щоб  навчитись  по-справжньому  жити.

—  Дитя  моє,  біль  твій  мине  не  дарма,
Навчить  відрізняти,  де  істина  є.
Не  вартий  ні  сліз,  ні  твого  майбуття.
Той,  хто  серденько  знищив  твоє…

—  Навіщо  тоді  я  зустріла  його?
Навіщо  кохала,  впивалась  сльозами?
—  Бо  серце  твоє,  як  живе  джерело,
Зустріне  того,  хто  ніколи  більше  не  зрадить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Втратили 27. 01. 2025

А  ми  обоє  таки  щось  втратили…
Ти  –  мене…  Я  –  себе  і  час…
Між  нами  тепер  відстані  й  далі,
І  не  зійдуться  вже  лінії  трас.

Мій  погляд  порожній,  як  твої  слова,
Що  колись  промовляв  мені  в  вуха.
Брехня  твоя,  наче  ніж  у  самого  хребта,
І  я  не  можу  зробити,  жодного  руху,

Ти  втратив  мене,  та  чи  серце  кричить?
Хоч  на  мить…  Ти  відчув  у  собі  цю  зиму?
Я  вчуся  дихати  без  тебе  …  Вчуся  жить,
З  іконою  в  руках,  а  часом  у  диму…

Чужою  стала  я  самій  собі…
В  тобі  згоріла  ,  наче  лист  осінній.
І  навіть  якщо  обіймеш  мене  вві  сні,
Не  побіжу  …  Уздовж  по  пересічній.

Я  Любила  тебе…  О,  Боже,  як!
До  шрамів,  до  болю,  до  хрипу  крові.
Ти  випив,  спробував  мене  на  смак,
Лишивши  мрії  …  Обіцянки  ті  казкові,

Та  хай…  Болить.  Поплачу  та  не  жду.
Хоч  очі  шукатимуть  у  натовпі  тіло.
Ти  –  втрата,  що  вічно  стоїть  на  мосту,
Я  –  тінь,  що  із  нею  зникати  уміла.

Я  вчусь  не  любити,  не  чути,  не  ждать,
Не  вірити  шепоту  губ  у  тумані…
Та  як  пояснити,  що  серце  кричать,
Навчилося,  тільки  в  твоєму  мовчанні?

Ти  –  вирок,  прокляття,  мій  вечір  і  день,
Ти  –  тиша,  що  ріже  мене  до  кісток.
Я  –  втрата  твоя,  кисень  твоїх  легень  ,
Я  та  …  Яку  ти  шукатимеш  серед  жінок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025

Моє тіло говорить за мене

Торкнись  до  ран  —  і  пальці  запечуть,
Як  шрами,  що  не  ніяк  не  заживають,
У  венах  почорнілих,  тихо  ехом  звуть,
Сторінки  душі…    Які  не  відкривають,

Голка,  як  сповідь,  ляже  під  шкіру,
Вмить,  розріже  спогади  на  звук.
Я  малювала  щастя  й  власну  віру,
На  скрижалях  обману,  розпачу  і  мук.

Ця  мітка  —  сльози.  Ліній  —  крик,
Цей  контур  —  слід  твого  ім’я.
Я  відчуваю  серцем  :  Біль  не  зник,
Він  тільки  виріс…  У  малюнках  дня.

Коли  фарба  змішається  з  кров’ю,
Кожен  штрих  —  наче  долі  наступний  удар.
Я  сховаю  історію  …  В  тіні  чорних  узорів,
Щоб  ніхто  не  читав  між  рядків  календар.

Ти  проведеш  по  тату  моїх  пальцями,
Мов  по  картах  …  Забутих  доріг.
Вздовж  спини,  як  вісімка  кружальцями,
Наче  там  …  Нескінченності,  нашої  слід.

Біль  не  зникне-це  щось  безперервне,
Він  вростає  ударом  у  контури  ліній.
Моє  тіло…  Більше  говорить  за  мене,
Там,  де  слова  …  Вже  навіки  безсилі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025

Моя тисячна спроба

Я  кохаю  тебе,  крізь  найбільші  морози,
Крізь  вибухи,  втому,  невтішні  прогнози.
Крізь  ночі  без  сну,  крізь  нерви  на  дроті,
Крізь  те,  що  не  поруч,  крізь  будні  в  турботі,

Я  кохаю  тебе,  попри  відстань  й  роки,
Попри  те,  що  ми-вічно на  різних  дорогах.
Попри  те,  що  мовчиш,  попри  наші  сварки,
Я  кохаю  тебе  …  Моя  тисячна  спроба…

Я  кохаю  тебе,  попри  страх  і  образи,
Попри  всі  перепони,  попри  потяг  відрази.
Попри  гордість,  що  ріже,  мов  лезо  по  шкірі,
Попри  сльози,  що  ллються  щоночі  в  квартирі.

Я  кохаю  тебе,  хоч  на  серці  вже  крига,
В  моїм  голосі  —  холод  та  в  очах  ще  відлига,
Я  кохаю  тебе,  попри  стіни  й  бетонний  барʼєр,
Хоч  не  знаю,  чекаєш,  чи  може,  вже  стер.

Попри  розпач,  що  тисне  вже  крила  у  клітці,
Попри  тіні  минулого  в  кожній  дрібниці,
Попри  те,  що,  можливо,  не  бути  нам  поруч…
Я  кохаю  тебе.  Ти  живеш  в  мені  тут  ось,  ліворуч…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025

Не заслужила

Я  так  тягнулася  в  татові  руки,
А  він  відвертався  і  часто  мовчав.
Як  здерла  коліна  ,казав  щоб  ні  звуку,
Пишався,  що  сильна,  що  гарний  удар…

Просила  тепла,  та  натомість  був  лід,
У  словах  –  ні  любові,  ні  світла,
Я  любила  сильніше,  шукала  підхід,
Та  тато  дивився  крізь  мене,  мов  стіни.

Хотіла  обіймів  –  порожня  кімната  ,
Хотіла  “люблю”  –  а  чи  ти  заслужила?
Якою  ж  повинна  я  бути,  скажи  мені  ,  тату?
Мене  щоб  любив,  не  ламаючи  крила  .

А  я  вже  доросла,  вже  сильна,  вже  інша,
Та  в  кожному  все  ж  таки…    Бачу  тебе.
І  яка  б  не  була  …  Найгарніша,
Зі  мною  цей  біль…  І  він  не  мине,

Бо  хіба  мене  можна  любити
Просто  так,  без  умов  і  причин?
Якщо  навіть  найближча  людина
Не  змогла  в  мені  бачити  світ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025

Закохалась

Я  закохалась  у  твої  очі,    
Вони  —  вода  озер  гірських,    
Такі  прозорі  та  глибокі,    
Вони  —  світ  слабкостей  моїх,    
 
Я  закохалась  у  твої  губи,    
Немає  у  світі  більш  терпких,    
Малюєш  пристрасно  етюди,    
На  шиї,  плечах  та  спині,    
 
Я  закохалась  у  твої  пальці,    
Вони  мов  пензлі  в  руках  майстра,    
Коли  у  пристрасному  вальсі,    
На  моїм  тілі  пишеш  айстри,    
 
Я  закохалась  у  твій  голос,    
Він  —  твоя  влада  наді  мною,    
Слова  твої  неначе  космос,    
Внизу  мене  звучить  луною...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025

Імʼя

Ти  –  як  ковток  міцного  рому,
Гіркий,  обпалюєш  вуста.
Я  п’ю  тебе,  шукаю  втому,
Та  все  ж  тримаюсь  на  ногах.

Ти  –  як  цигарка  після  бурі,
Гориш  у  пальцях  до  кінця.
Я  видихаю  дим  отруйний,
Щоб  ним  заповнити  серця.

Ти  –  звичка,  що  мене  вбиває,
Та  я  без  неї  –  не  живу.
Щоночі  душу  роз’їдає
Цей  присмак  болю  наяву.

Ти  –  алкоголь,  що  вдарив  в  скроні,
Мене  хитає  від  думок.
Що  ти  стоїш  в  чужому  домі,
А  я  –  розбита  …  До  кісток,

Нехай  пече...  Нехай  отрута
Стече  у  венах  до  кінця,
Та  я  впаду,  зімкнувши  губи,
Щоб  знов  не  вимовить  ім’я…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025

Ти живеш у мені

І  знову  ця  ніч…  Я  рахую  всі  дні,
Де  твій  голос  тепер  -  лиш  відлуння  у  тиші.
Шукаю  тебе  кожну  ніч  уві  сні…
Зізнаюсь  у  коханні…  Присвячую  вірші,

Не  чую  твій  голос  –  луна  тільки  вітер,
Не  бачу  твій  погляд  –  лиш  тіні  розбиті.
Усі  ці  листи  –  недописані  фрази,
Усі  ці  думки  –  мов  уламки  від  вази,

Душа  на  обриві,  я  падаю  вниз,
Я  кличу  тебе,  та  у  відповідь  –  тиша.
Коханий  прошу,  не  вбивай,  зупинись,
Ця  прірва  між  нами  ,  стає  тільки  глибша,

І  кожна  хвилина  —  як  скло  під  ногами,
Я  йду  по  уламках,  всі  ноги  в  крові.
Я  б  стерла  себе,  стерла  біль  поміж  нами,
Лиш  тебе  не  зітру…  Ти  живеш  у  мені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025

Тиша між нами

Я  кричу  у  безодню,  але  ти  мовчиш,
Холод  душі  …  Так  болить,  пригостиш?
Зникають  зі  стін  відбитки  тепла,
Ти  відстанню  став  а,  я  —  попелом  скла.

Годинник  знов  б’є,  але  час  ще  стоїть,
Без  тебе  ці  дні  —  наче  вічність  в  нікуди,
Ця  невідомість  щосекунди  труїть,
Кожен  гудок,  наче  ломом  у  груди,

Застрягли  слова,  мов  сніги  на  вікні,
Я  кличу  тебе  …  Та  слова  всі  німі,
Вулиці  мокрі  …  Такі  ж,  як  і  очі,
Твоє  «Кохаю»  наче  ягоди  вовчі,

Я  пам’ятаю  твій  подих  …  Цей  сміх,
Як  ти  казав,  що  без  мене  б-не зміг.
А  зараз  мовчиш…  І  це  для  мене  найгірше,
Мовчання  в  мені,  вкотре  скальпелем  пише.

Я  більше  не  знаю,  що  справжнє,  що  ні,
І  де  те  кохання?  Сховалось  в  тіні?
Якщо  ти  ще  чуєш,  прошу,  повернись,
Якщо  ще  кохаєш…  Хоча  б  запізнись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025

Вже не сила…

Покинула  тебе,  хоч  серце  криком  рве,
Всередині  діра…  Десь  між  ребер  метелик  зве,
Слова  твої  –  солодкий  яд  і  він  на  дні,
«Любов»  твоя  …  Лишила  рану  у  мені.

Розум  наче  мантру,  мовив  :  «Відпусти!»
Та  у  моїх  очах,  неначе  в  дзеркалі  усюди  ти,
Забрав  усе,  що  можна,  без  вагань  й  жалю.
Та  серденько  …  Кричало  попри  все  «Люблю».

Твої  слова,  мов  мед,  та  жало  –  всередині,
Обіцянки  про  сімʼю  ,  перетворилися  у  руїні.
Ти  був  усім,  чого  душа  жадала,  божевілля
Від  подарованих  тобою  крил,  лишилося  лиш  пірʼя.

Моє  серце  горіло…  Палало  щосекунди,  щоночі,
Мій  коханий  палач  …  Такі  рідні  зелені  очі,
Твоя  крига  душу  розривала  на  шматки.
Там  де  я  малювала  коми.Ти  ножем  вирізав  крапки.

Я  під  дощем,  поранена  з  безсиллям,
Вирвати  тебе  з  грудей,  було  моїм  спасінням.
Та  краще  так,  ніж  жити  у  твоїй  брехні,
Справжнє  кохання  –  не  в  тінях,  воно  живе  в  мені.

Пішла  від  тебе,  хоч  болить  до  краю,
Слізьми  стекла  …  Ночами,  тихо  догораю.
Забрав  мій  сон,  мій  спокій,  душу,  серце.
Ти  як  пустеля,  що  засипала  озерце.

Я  віддала  себе  до  дна,  до  тла  спалила,
А  ти  лише  дивився…  Як  я  повільно  тліла.
Бо  краще  так,  із  раною  в  душі,
Ніж  бути  іграшкою  у  твоїй  брехні.

Покинула  тебе.  То  чому  воно  так  болить?
Наче  голуба  з  рук  пустила.  А  воно  всеодно  кровить,
Я  знову  вільна  та  відчуття  наче  змія  вкусила,
Жити  ще  можна  та  покохати  вже  не  сила…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025

Смак

Якщо  колись  спитаєш,  чи  кохала?    
Я  відповім  не  думаючи,  «Ні!  »    
Згадавши  як  ночами  сльози  проливала,    
Як  кожен  день  губилась  у  пітьмі,    
 
Якщо  спитаєш  чи  згадувала  нас  я?    
Я  відповім  не  думаючи  «Ні»    
Не  вартий  знати  те,  що  памʼятала  кожен  час  я,    
 Усі  ті  дні  та  ночі,  що  провели  з  тобою  на  самоті…    
 
Якщо  спитаєш  чи  тебе  забула?    
Я  відповім  тобі  байдужим  тоном  «Вже  давно»!    
Знаючи  як  у  спогадах  усі  роки  тонула,    
Всю  біль  свою  вливаючи  в  вино,    
 
Якщо  спитаєш  як  мені  ночами  спиться?    
Я  відповім  усміхнено  «Та  як  завжди»!    
Опівночі  мені  потрібно  було  знову  народиться,    
Щоб  рани  зализати,  знищивши  твої  сліди,    
 
Якщо  спитаєш  ти,  чи  малювала  мрії?    
Я  відповім  веселим  голосом  «Звичайно»!    
Насилу  змушувала  закривати  вії,    
Хотіла    голос  твій  не  чути…  Було  марно!    
 
Якщо  спитаєш  чи  змінилась?    
Я  відповім  тобі  не  думаючи  «Так»    
Неначе  після  смерті  відродилась,    
У  відсутності  твоїй,  життя  відчула  смак…

26.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

Не чекай

Не  чекай  на  дзвінок,  не  чекай  повідомлень,
Він  для  тебе  урок,  ти  -  обʼєкт  задоволень,
Не  чекай  на  любов,  вона  є  не  для  тебе  ,
Він  тебе  у  вогонь  ,  а  ти  шкіру  знімаєш  із  себе,

Не  чекай  поцілунків,  в  них  нема  почуттів,
Не  чекай  на  обійми,  там  капкани  тісні,
Не  чекай  тих  освідчень,  ти  їх  вже  не  почуєш,
Лиш  якщо  зрозумієш…  То  себе  ти  врятуєш,

Не  чекай  ти  на  зміни,  бо  кохання  то  сила,
Якщо  справді  кохаєш  ,  навіть  чорт  тобі  милий,
Не  чекай  на  любов…  Ту  що  типу  то  гробу…
Вона  висмокче  кров.  І  душі  зробить  пробу.

Не  чекай  його  мила…  Він  тебе  не  кохає,
Якби  там  не  боліло…  Відпусти,  заклинаю,
Не  дивись  ти  в  ті  очі…  Там  лиш  хіть  та  спокуса,
Його  дотики  пальців  як  сліди  від  укусу…

Не  чекай  його  люба…  Чуєш?  Серце  тріпоче…
Він  тебе  не  кохає…  Хоч  на  вушко  шепоче,
Він  для  тебе-  життя,  ти  для  нього  -  момент,
Ти  йому  почуття…  Він  тобі  душу  ущент.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

Ти

Ти  пестив  словами,  торкався  руками,
І  погляд  очей,  ніби  спалював  світ,
То  що  то  було  у  той  час  поміж  нами,
Між  дружбою  й  коханням  спинився  наш  ліфт,

Торкалась  душею  не  тілом  і  шкірою,
І  серце  у  ранах,  в  повʼязках  болить,
Без  тебе  коханий  ні  вправо,  ні  вліво,
Мій  кисень  та  крила,  небесна  блакить,

Я  знову  торкаюсь  до  тебе  думками,
В  моїм  серці  сніги  та  ти  їх  розтопив,
Кохаю  безмежно,  кохаю  безтяму,
Моя  любов  королівство,  ти  його  захопив,

Тебе  відчуваю  і  в  день  в  темні  ночі,
Ти  всюди  зі  мною,  де  б  ти  не  був,
Твої  губи  та  руки,  зелені  ті  очі,
Якщо  це  не  сон  .То  я  знов  не  засну.

Ти  в  крові  моїй  струм,  ти  в  думках  моїх  слід,
Моє  серце  в  полоні  холодних  розлук.
Якщо  це  любов,  то  вона  назавжди,
Ти  шепочеш  без  слів,  ти  торкаєш  без  рук,

Сяють  очі  твої,  мов  смарагдовий  шлях,
Я  втрачаю  контроль,  бо  той  час  ніби  мить,
Я  до  тебе  лечу,  за  весною  мов  би  птах.
Бо  без  тебе  душа,  мов  пустеля,  горить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

Не гра

Кохання  без  правди  —  це  просто  вуаль,
Де  кожен  фальшивий,  а  щирість  —  фінал.
Лишаю  цю  гру,  бо  сенсу  нема,
І  гордість  зруйнує,  любов  ,  що  жива.

Ми  будуємо  стіни,  замість  мостів,
Та  правда  проста:  ми  обоє  програли,
В  правилах  пишуть,  що  почуття  —  лише  міф.
Та  серце  в  цій  грі  …  Ми  просто  зламали…

Любов  —  це  не  битва,  любов  —  це  не  гра,
А  ми  розіграли…    Себе  до  нуля.
Я  рОблю  свій  рух,  і  ти  знову  в  атаці,
Два  переможених  дурня  ,  що  застрягли  у  масці,.

Ти  ставиш  пастки,  але  ми  тут  у  парі,
Між  нами  брехня,  наче  чорний  сценарій.
Король  знову  мовчить…  Побудовані  стіни,
Почуття,  …  Глядачі,  що  завмерли  у  тІні.

Кохання  —  це  шахи,  ми  граємо  мовчки,
Підставляєм  фігури  …  Ховаємо  очі.
Ця  гра  не  про  нас,  ця  гра  про  самотність,
Перемога,  що  життя  перетворить  в  порожність  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Тут

Я  знову  тут…  По  серце  у  крові,
Де  памʼять  ще  гойдає  запах  шкіри,
Де  у  спині  давно  у  прихистку  ножі,
Я  знову  тут…Де  більш  немає  ні  в  що  віри,

Я  знову  тут…  Душа  розбита  наче  скло,
Думки  танцюють  в  спогадах  про  тебе,
Тягну  на  собі,  тобою  зламане  крило,
І  в  кожнім  погляді,  зрікаюся  від  себе,

Я  знову  тут  …  Так  боляче  не  чути  голос,
Не  бачать  очі,  рукам  немає  змоги  обійняти,
Моє  життя,  знову  натягнуте  на  трос  ,
А  почуття  мої,  приречені  на  страту…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024

Навчи

Навчи  мене  так  само  вимикатись,
Без  почуттів,  не  спалюючи  душу,
Навчи  не  вірити,  не  розчинятись.
Всьому  навчусь,  лиш  серце  я  не  змушу.

Навчи  мене  так  швидко  відпускати,
Твої  обійми  кидати  тісні,
Навчи  довіру  по  кутках  жбурляти,
І  розбивати  мрії  на  вікні.

Навчи  мене  так  жити  як  сам  вмієш,
Не  мати  цінність  в  якостях  людських,
Колись  й  мою  важливість  зрозумієш,
Серед  байдужості  облич  та  душ  скупих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024

Смуга

Спадали  пасма  водоспадами  на  плечі,
Її  погляд  пробирав  аж  до  мурах…
Поруч  з  нею…  Не  відчув  він  порожнечі,
Поряд  з  нею,  він  забув,  що  таке  страх,

У  її  посмішці  було  магічне  сяйво,
А  голос  заколисував  тривоги,
Дививсь  на  неї  й  весь  світ  здавався  зайвим,
Вона…  Його  найбільша  перемога…

В  її  волоссі  відбивався  захід  сонця
А  в  обіймах  засинало  синє  небо,
Він  прагнув  жити  з  нею  до  кінця
Лиш  в  ній  одній  була  його  потреба  …

Переливалась  шкіра,  наче  шовком,
І  мов  би  медом  ті  намазані  вуста,
Не  відчував  себе  самотнім  диким  вовком,
Його  життя  без  неї  -  смуга.  Чорна  і  пуста…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024

Квіти

Ми  наче  квіти  …  Прагнемо  води,
Під  сонцем  весняним  і  в  білу  кригу,
Недогляд  ставить  на  стеблі  сліди,
Та  все  ж  пелюсточка  шукає  втіху…

Ми  наче  квіти…  Хочемо  цвісти…
І  пити  вільно  у  струмку  любові.
Лиш  не  стояти  в  вазі…  Не  гнисти,
Ховаючись  від  холоду  у  домі.

Ми  наче  квіти…  Хочемо  тепла,
Захоплення  в  очах  від  подарунків,
Життя  …  За  межами  кришталю  скла,
Щоб  не  псували  стебла...  поцілунків.

Ми  теж  зав'яти  можемо  як  квіти
І  підігнутись  під  вагою  долі.
Та  все  ж  приречені  стояти  й  гріти,
Лікуючи  коханням  сум  і  болі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024

Руїни

Моє  життя  віднині  це  -  руїни,
Уламки  щастя,  знищені  хати,
Багряна  кров,  незламної  країни,
І  ллють  її  із  півночі  «брати»…

Моє  життя  віднині  це  -  сирени…
Потужний  звук  лютючого  шахеда,
На  нас  напали  прокляті  гієни…
Дикі  ведмеді,  що  кров  рахують  медом,.

Моє  життя  віднині  це  -  «Сьогодні»…
І  навіть  сон,  вже  за  межею  мрій…
Чи  буде  край  цієї  чорної  безодні?
Чи  зупинить  хоч  хтось  скажений  рій?

Моє  життя  віднині  це  -  лиш  мрія…
Приємний  спогад  з  присмаком  жалю,
На  Бога  лиш  залишилась  надія…
«Збережи  всіх  тих,  кого  я  так  люблю»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024

Самотність

Прихована  самотність  між  рядків...
Сховається  за  образами  щастя,
За  купою    щемливих,  ніжних  слів,
Немов  червона  нитка  на  зап'ясті,

Прихована  самотність  між  думок,
Сховається  в  ілюзії  про  «краще»,
Вона  не  вартує  і  сотень  сторінок,
Лише  тому,  що  зміст  її  пропащий,

Прихована  самотність  між  життів,
Сховається  за  молодість  і  зрілість,
В  ній  безліч  темних  та  глухих  кутів,
Що  барви  перетворюють  у  сірість…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024

Дилема душі

Сміюсь,  мовчу,  втираю  сльози…
Кричу  душею  та  мовчать  вуста…
Літаю  мріями,  валяюсь  на  підлозі…
Пишу,  стираю…  Спалюю  моста…

Надіюсь,  вірю,  падаю  у  відчай,
Роблю  ремонт,  шпалери  здерли  душу,
Люблю  вино  а  пʼю  зелений  чай,
Ходжу  ногами  та  думки  ніяк  не  зрушу,

Живу  напевно…  Взагалі  існую,
Планую,  хочу  та  гублюсь  у  часі,
Рубаю  дрова,  потім  знов  шкодую,
Вороні  білій  не  щезнути  у  масі,

Чекаю,  не  чекаю  і  враз  рахую  кроки,
Я  полюбляю  тишу  і  боюся  водночас,
Летять  секунди  та  хвилини,  а  за  ними  роки,
Зі  змін  у  дзеркалі  то  профіль  то  анфас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024

Сьогодення

Десь  там  …  Ялинки  сяють  у  містах,
Готуються  до  свят,  оселі  прикрашають,
А  десь  тіла  …  Над  ними  чорний  птах,
І  не  салюти  вже  …  Ракети  прилітають…

Десь  там  в  окопі…  Молиться  військовий,
З  сльозами  на  очах  й  надією  в  небеса  ,
Коли  скінчиться  Амфітеатр  цей  кістковий?
Невже  закінчився  ліміт  на  чудеса?…

Там  у  полоні  у  чортів  рашиських  хлопці,
Про  них  забули  всі  …  Країну  розкрадають  ,
Додому  приїздять  тіла  «груз  200»  у  коробці?
І  матері  з  жінками  та  дітьми  ховають…

Для  когось  ця  війна  й  не  починалась,
Комусь  вже  байдуже,  що  буде  далі..  Там…
Старається  ,щоб  Україна  у  крові  захлиналась,
І  попри  все  чекає,  щоб  дісталася  катам…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024

Его кохання

Майстерно  завдаєм  словами  болю,
Кохаючи  при  цьому  досить  сильно,
Всі  біди  списуєм  в  рахунок  долі,
Не  вміючи  прощати  …  Бо  набридло…

Вкусити  хочемо,  за  будь-яку  поразку,
Під  саму  тонку  шкіру  ...  За  живе...
Пустити  боїмося  в  себе  ласку,
Щоб  не  зробили  знову  боляче  і  зле…

Старанно  одягаємо  ми  маску,
Без  меж  холодного  як  лід  байдужжя,
Утворюючи  власноруч  лиху  пастку...
Забувши  те,  що  ми  давно  подружжя...

Ховаєм  за  лаштунки  почуття,
Слова,  що  серце  зігрівають  й  душу,
Не  вистачає  часу  нам  …  А  може  і  життя  …
Кохати  ніжно  вдвох  під  звуки  блюзу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Присвячено 92-й бригаді (2 - й бат)

Відважні  воїни,  сучасні  Прометеї,  
Захисники  Чугуївських  стежин...
Вам  не  важливі  алеї  слави,  мавзолеї,
Додому  мрія  ...Повернутися  ...  Живим…

В  Кліщіївці  під  обстрілом  братів  урятували,
З  передових  позицій,  зранених,  слабких,
Що  буде  потім  і  чи  буде...  Ви  не  знали...
Несучи  на  плечах  ,бійців  життя  крихкі.

У  Новоселівці,  Луганській,  де  сильний  вітер,
Піхотна  група  в  кількості  лише  восьми  солдат,
Знешкодила  орду  ворожу,  не  залишив  літер,
Розбивши  всю  броню,  вогню  не  боячись  гармат.

Нащадки  пращурів  могутніх  козаків,
Один  за  одного  ви  мов  би  рідний  брат,
Ви  гордість  у  дітей,  жінок,  батьків,
Непереможний  наш,  незламний  2-й  бат,

Про  ваші  подвиги  вже  знає  цілий  світ,
Від  цифр  тих  у  ворогів  в  повітрі  знов  напруга,
Бригада  ваша  на  вустах  в  країнах  всіх,
Славетна  й  легендарна  дев'яносто  друга.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Магніт

Я  так  хочу  в  тобі  розчинитись,
Відчувати  тебе  звідусіль...
Твого  тіла  до  скону  напитись,
Загубитись  між  тих  божевіль...

Я  так  хочу,  почути  твій  голос,
І  той  шепіт,  що  тілом  керує,
Кожним  рухом...  Відвідати  космос,
Твої  дотики  тіло  таврують...

Я  так  хочу  тобі  розказати...
Про  красу  твоїх  темних  очей,
Бо  той  погляд,  знов  змусить  програти,
Між  самотніх,  холодних  ночей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Половинки

Ми  розлучались,  щоб  не  зустрічатись,
Та  з  телефону  видаляли  номера…
Клялися,  що  не  будем  повертатись,
Туди…  Де  все  спалили  вже  до  тла…

Ми  домовлялись,  щоб  залишитись  чужими,
Та  жити  далі  …  Наче  й  не  було…
І  тільки  доля  …  Прокладала  знов  стежини,
Минулих  літ  …  Того,  що  загуло…

Ми  домовлялись,  щоб  не  памʼятати,
І  стерти  спогади  …  З  дурної  голови…
Та  кожен  погляд  …  Змушував  програти,
Бо  ми  з  тобою…  З  одних  і  тих  же  половин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

Хто ти?

Чи  ти  це  ?  Чи  не  ти?  …  Не  розумію…
Чи  ти  …  Моя  ілюзія  ?  Примара…?
Трансформувати  почуття  я  так  не  вмію,
Чи  нагорода  ти  моя  ?  Чи  Божа  кара?…

Тебе  не  впізнаю…  А  може  і  не  знаю  зовсім,
Ти  то  теплом  огорнеш  …  То  за  шию  сніг…
Неначе  літо  сонячне…  І  враз,  проклята  осінь,
Ти  то  відштовхуєш…  То  світ  кладеш  до  ніг…

Не  розумію…  І  не  зможу  зрозуміти,
Коли  ти  поруч…  Все  навколо  ніби  сяє,
Від  слів  твоїх,  вмить  оживають  мертві  квіти,
Та  відстань  знов…  Твій  лик  за  зброєю  сховає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023

Звірі

Чому  не  саджають  тих  «звірів»  за  ґрати  …
Хто  білий  кришталь  у  душі  …  Катував,
Тих,  хто  дозволяв  собі  коханням  …  Грати,
І  серце,  наче  кволу  жертву  …  Шматував,

Чому  не  саджають  …  За  розбиті  надії  …
Тих,  хто  змусив  вірити  у  щирість  почуттів  ,
Хто,  перекреслив  своєю  грою  чиїсь  мрії  ,
І  лиш  одним  «кохаю»  загубив  безліч  життів,

Чому  не  саджають  …  За  вчинений  біль…
Той  …  Який  не  загоїти  навіть  із  часом,
Хто  за  душею  носить  …  Лише  цвіль…
І  крила  …  Вириває  разом  з  мʼясом…

Чому  не  саджають  …  За  знищене  щастя…
 Назавжди  роздроблене  скло  у  душі…
Тих,  хто  несе  з  собою  лиш  маску  й  нещастя,
І  в  спину  «коханих»…  Встромляє  щоденно    ножі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

Не шукай …

Ти  мене  не  знайдеш…  Ні  в  одній,
Бо  такої  вже  більше  немає…
Я  тепер  …  За  межею  твоїх  мрій,
Лише  памʼять  ще  крила  ламає  ,

Ти  мене  не  знайдеш…  Не  шукай…
У  чиїхось  очах  …  Той  любові  ,
І  стежинами  спогадів  теж  не  блукай,
Твоє  серце  по  клапан  у  крові…

Ти  мене  не  знайдеш  …Не  шукай…
Надто  пізно  на  щось  сподіватись,
Як  побачиш  мене  …То  відразу  тікай,
Моя  біль  вже  не  зможе  сховатись,

Ти  мене  не  знайдеш…Ні  в  одній,
В  жодній  схожій  ,хоч  чимось  на  мене,
Як  побачиш  мене  …  То  відразу  німій,
Бо  такого  як  ти  -  мені  більше  не  треба  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Крижана

Я  дихати  не  можу  …  Так  болить…
У  грудях  мов  …  Бетону  тони,

Побите    щастя  знов  у  цементі  спить,
А  від  душі  -  лишились  терикони…

Не  можу  плакати  …  Закінчилися  сльози,
Рожеві  окуляри  склом  …  Всі  очі  посікли,

Моє  серце…  По  шматочках  на  підлозі,
Лиш  хворій  пам'яті  …  Нема  куди  піти…

Не  можу  говорити…  Скінчилися  слова,

Твої  вуста  труїли  слух  багато  років,

Мою  весну,  накрила  хвиля  снігова,

Лиш  рани  там  залишились  глибокі…



Не  можу  відчувати…  Більше  нічим,

Душа  моя  …  Не  мертва  й  не  жива,

І  диригує  нею  зараз…  Німий  відчай…
Вона  спустошена,  розбита,  крижана  …


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Мода на кохання…

Скінчилась  мода  на  кохання…
Натомість  «вільні  почуття»

Приречені  «свободою»  страждання,

Із  дня  у  день…  І  так  усе  життя  …

Скінчилась  мода  і  на  близькість,

Чомусь  вона  тепер  вагома  в  ліжку,

Кількість  партнерів  витіснили  вірність,
І  душу  не  шкребуть  сумлінням  кішки…

Скінчилась  мода  на  кохання…

У  моді  знову…  Мертві  відчуття…

Холодна  тиша  на  важливі  запитання,

Слова  кохання  це  дня  них  сміття…


Скінчилась  мода  на  кохання…
Пристрасть  у  венах  аж  скипіла…
Не  чути  розуму  гучне    благання,
Контроль  над  серцем  утворило  тіло,

Скінчилась  мода  на  кохання…
«Вільна  любов»  свою  зіграла  месу,
Як  не  крути  ,  але  на  світі  без  кохання,
  
Навіть  власна    тінь  не  має  сенсу…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

Лист

Я  напишу  тобі  листа  після  війни,
Коли  огорне  миром    кожну  хату.
І  пальці  ще  не  торкнуться  сивини,
Коли  дитина  дочекається  на  тата.

Я  напишу,  коли  поля  зелені,  зацвітуть,
А  діти  гратимуть,  не  знаючи  і  страху.
Я  напишу  ,  коли  діри  у  землях  заростуть,
А  від  орди  ворожої  не  лишиться  і  праху,

Я  напишу…Коли  роки  жаху  підуть  у  забуття,
Про  ті  часи…  Як  у  небі  зірки  горіли  а,  на  землях  –  душі,
І  тим  кошмарам  вже  не  буде  вороття…
Коли  пекло  танцювало  у  воді  й  на  суші…

Я  напишу…  А  може  навіть  намалюю,
Аквареллю  ,кольорами  спокою  й  добра.
Я  барвами  весь  світ  цей    розмалюю,
А  пам'ять  зцілить  час,  що  відболіла  вже  до  дна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

Кохаю…

Так  любити  не  вчать,  але  нам  це  вдалося,

Поміж  виру  годин  і  буденних  дрібниць,

Твою  душу  пʼянить  моє  світле  волосся,

Я  в  полоні  краси  …  Твоїх  карих  зіниць,



Так  любити  не  вчать,  але  ми  все  ж  навчились,

Між  шляхом  з  кілометри,  єднати  серця,

У  обіймах  твоїх  …  Я  так  хочу  згубитись,

Між  орбітою  Овна  й  сузірʼям  Стрільця,



Так  любити  не  вчать,  і  інструкції  теж  не  існує,

Ти  чаруєш  мене,  своїм  голосом  рідним  щораз,

Буревіями  доля,  землетруси  негод  нам  будує,

Я  кохаю  тебе...Так,  як  можуть  кохати  лиш  раз…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

Присвячено пам'яті 128-ї бригади

Світанки  плакали  кровавою  росою…
На  шикуванні  у  строю  бриніли  голоси  ,

Стояли  воїни  у  черзі  за  відзнакою  лихою,
За  ними  смерть  з  ракетою  замість  коси…

За  наші  сни,  за  мирні  небеса!

Їх  душі  піднялись  у  сині  далі…

В  серцях  героїв  світло  не  згаса,
До  раю  пропуск  в  них,  замість  медалей…

Не  зітре  їхню  жертву!  Не  втамує  болю!…

Ні  час,  ні  вітер,  ні  дощі  …  Беззаперечно!
За  кожен  подих  спокою,  свободи  й  волі,

Навколішки  вклонімося  ми  їм  сердечно…



Не  зникне  слід  відваги  той  ніколи,

Їх  кроки  тихі,  але  не  забутні…

Імена,  що  закарбуються  у  памʼяті  довкола,

Вони  життям  сплатили  за  наше  майбутнє...

04.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023

Боліло…

А  їй  боліло,  як  же  їй    боліло…

І  день  і  ніч,  душа  кричала  про  спасіння...

Серце  в  її  грудях  спопеліло,

Молило  дати  шанс  на  воскресіння,

А  їй  горіло,  як  же  їй  -  горіло  …
Той  погляд,  ніби  спалював  весь  світ,

Здригалося  від  болю  того  тіло,
Коли  переступала  цвинтар  у  воріт,

А  їй  пекло…  Пекло  й  не  зупинялось…
У  грудях  в  голові  та  на  вустах…

Лише  свідомість  перед  болем  не  схилялась,
Все  інше  перетворилося  у  прах…

А  їй  боліло,  як  же  їй  боліло…

І  на  коліна  впала,  мов  без  ніг…
Він  був  для  неї:  її  життя  і  крила,

Проклятий  ворог  його  в  сиру  могилу  стіг,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Не сумев сказать «люблю»…

Родные  души  встретились  глазами,   
Среди  толпы  людей  и  вечной  суеты,   
Их  взгляды  небеса  как  будто  разрывали...   
Прошли  года  сердечной  пустоты...   
 
Они  стояли  не  сдвинувшись  из  места,   
Внутри  теплело...  Где-то  подо  льдом,   
Не  показав  волнений,  не  опрокинув  жеста,   
Слеза  скатилась  перевернув  весь  мир  кругом,   
 
Они  губами  не  шептали...   
И  в  слух  ничего  не  говоря,   
Не  сделав  шаг  на  встречу  погибали,   
Лишь  друг  на  друга  издали  смотря,   
 
Сбежать  пыталось  сердце  из  груди,   
В  глазах  всё  потемнело,  закружилось...   
Прошу  тебя,  моя  любовь  прости,   
Выбросить  тебя  из  сердца  у  меня  не  получилось...   
 
Он  убежал  куда  глаза  глядели,   
Она  шепнула  вслед  "храни  его  молю"   
Родные  души  потихоньку  охладели...   
Так  и  не  сумев  сказать  "люблю"...   

04.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997579
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2023

Серце

Не  говори  мені  як  сильно  ти  кохаєш,   
Те,  що  палає  сильно,  швидко  згасне,   
Не  говори  як  ти  сумуєш  часто,   
Те,  що  загальним  було,  стане  власне...   
 
Не  говори  мені  як  думаєш  про  мене,   
Як  я  приходжу  у  твої  сни...   
Колись  для  мене  було  все  квітуче  та  чудесне,   
Та  все  пройшло...  Нема  тої  весни...   
 
Не  говори,  будь  ласка  про  любов,   
Про  ту,  яку  не  відчуваєш...   
Не  хочу  чути  лірику  пустих  розмов,   
Про  те,  що  й  в  горобця  сердечко  є  напевне  забуваєш...   
 
Не  хочу  чути  слів  насичених  брехнею,   
Не  хочу  чути  подих  твоїх  вуст,   
Я  серце,  що  розбилось  вже  не  склею,   
Я  намагалася...  Не  чув  ти  його  хруст...

27.06.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023

Адское сегодня

Я  досыта  твоей  любви  наелась,   
И  лапшою  закусила  на  ушах,   
Как  ваза  на  пол  разлетелась...   
И  не  сработал  мой  животный  страх...   
 
Мои  губы  –  ядом  лживым  отравил,   
Пустил  инфекцию  в  ещё  живое  тело,   
Меня  никто  "так  сильно  не  любил"...   
И  не  умел  так  врать  красиво  и  умело..   
 
Касаясь  ночью  плоти  жадно,   
Ты  говорил  привычное  "люблю",   
Душе  ты  больно  сделал,  а  телу  вовсе  беспощадно,   
Я  никогда  тебя  за  это  не  прощу...   
И  не  вернусь  к  тебе  обратно...   
 
Ты  погасил  в  глазах  зеленый  свет,   
И  веру  в  то,  что  тебя  на  свете  –  нету  лучше...   
Я  больше  не  бегу  на  красный  свет,   
Рискуя  своей  маленькою  жизнью,   Надеясь  на  счастливый  случай...   
 
 
Ты  раны  сделал...  Своей  придуманной  любовью,   
И  для  меня  ещё  –  "счастливое  вчера  "  болью  превратилось  в  невыносимое  и  адское  сегодня...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997501
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2023