| Сторінки (5/432): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Палом любовним розважу.
Ти пробачай ці мотки єгози,
Дня каламутну образу.
Вишні грудневі кришталю сльозин
Не пораділи ні разу.
Губить додолу прикраси гілля.
Плаче чи струшує ношу?
Просто цей дощ мене всю обілляв.
Мерзну у нім і тривожусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025
Грудень трусить у ситі дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
Бо минули сезони ситі:
Де на ковані спини лав
Падав промінь в мережках тіней,
Задоволення вистилав
В бадьористому воркотінні.
Дрібки сипали ізраннЯ
І старі і дитячі пальці.
Ненароком їх розганяв
Той, що тільки ходить навчався
По засонценій площі вздовж
Лавок, променями покритих.
Грудень сіє на сито дощ,
І розмочує білі крихти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
Завтра грудень, подруго, грудень.
Найтемніші й найдовші ночі.
Нам би зиму цю перебути.
Безголосність цю перемовчать.
Завтра грудень, вже завтра грудень.
В мить одну відпалала осінь.
Не поквапитись - вітер в груди.
Вітру полум'я піддалося -
Згасло знічено. Завтра грудень.
Серце б вилетіло, та ребра.
Присок тЕпліється під спудом.
Жити треба і гріти треба.
Завтра грудень. А в ньому десь там
Пара променів блисне спіхом
На листІ-лИсті безадрЕснім,
Що відбілиться першим снігом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
Хай і була найменшою з гірчин,
Які ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між невірною і вірою ставав
Щороку глибший і сильніший корінь.
Зрости ось так, з гірчичного зерна
І розростися на родючій тверді.
Бо воля Божа - не прогнози на
Шторми і смерчі. Воля в милосерді.
На мить подумала - Ти, може ,задрімав,
Стомившись у собі усе вміщати,
Усе усім давати задарма,
І з кожного кінця творить початок?
Бо ж на дорозі схрещує мечі
Вселенське зло - ні йти, ні переждати.
Та слід один - я в Тебе на плечі,
Тримаю все, що по молитві дав Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Дозволь тобі подарувати небо!
Дозволь тебе узяти - не зломити,
Не стиснути, моя рука - надія.
Тебе безпомічну, у білий шовк сповиту,
Пантрує жовте око лиходія.
За мить проснувся хижий звір у тому,
Хто пильнував свою подушку днями,
Хто не виходив за поріг із дому.
Ти ж, пташко, привела його до тями.
То ж не пручайся, воля там, де вітер,
Лети, і не збивайся із дороги.
Колись і я хотіла так летіти,
Та зрозуміла - прийде час для того...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
На чорнім пляцові ріллі
Де інде ще жовтіє листя.
Синіє вечір, вітер злиться -
Він майже зимно осмілів,
Згрібає вогники малі:
Закочує до борозди,
Немов би закопати хоче,
Немов би недостатньо ночі,
Де й спомин дня із темноти
В найменшій плямці не світив.
А ніч ковтає синь густу,
За мить зникає пізній вечір.
Верба старезна сумно крекче,
До мрій взиває в пустоту
І вітру підставляє плечі.
А що то вже за плечі, так...
Сучки біліють, а дуплина
Дірявить груди небезвинно,
Трухлявить вітряні літа,
В яких він коси заплітав.
...
Широкий прИкорень, як щит,
Ховає в затишному боці
Тонкий відросток - гілку доцю.
Незанапащений нічим
Життя вербового зачин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
Заниє знову.
Щоб у найдовшу із ночей
Зніміти шрамом,
Котрим життя іще тече
У шпáру зламу.
Туди, де жеребом бескéт -
Клубú туману,
В нім скільки доль буття жаске
Переламало.
Жах, Боже, пережити дай,
Перетерпіти.
І колос випустять жита
В інакше літо.
Де гнізда бавлять лелечат,
Де вишні спілі
Червоним нібито гірчать,
Переболілим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
Так поплакати як же хочеться!
Так печалиться мені. З чого б це?
Чи не досить?
Я не буду тебе бентежити.
Руку дай мені - підем стежкою.
Через осінь
Листопадову, в дощ уплетену.
Котрий день я гукаю - де ти там?
Кажеш - злива.
Най дощиться, тече до кореня.
Ми ж бо схожі, і ми нескорені,
Хоч вразливі.
Ми зимові, тому засталені:
Бог затятості дав не мало нам:
Палу й криги.
Вечоріє сьогодні з óпівдня.
Може, й стежка там перекопана?
Перекрита?
Ми ту копанку перескочимо.
Там і ябко , під ноги втовчене.
Ржава пляма
В червоточині боку білого -
Хмура осінь так наболіла нам.
До нестями.
Хмура осінь така невтішлива.
Ніч темнішає, копня більшає,
Та даремно.
Хай ковтає листки обірвані.
Перескочимо. Тільки вір мені.
Далі йдЕмо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, а подих останній стрімкого життя,
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор, то дроблений в порох вчорашній фасад.
Я щодня і щоночі в тривозі, та глянь, не висять
На мені такі звичні для тебе віхті триколОрні.
Ніби хвилі під вітром: знамена, знамена, знамена:
Я тобі покажу мій залитий сльозами окіл.
Там зібрались нащадки незламних дідів-козаків.
Мені кожен із рівних рядів іх болить поіменно.
Ти ж ховаєшся лячно за стіни мої захололі.
Важиш, міряєш поки - для мене готують кинджал.
Він коли долетить, я укотре здригнуся, на жаль...
А в цю мить над тобою здригнеться лелека у болі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?
Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою
Шамкає маракасово,
Флюґер ліниво клацає,
Ніби тріскачки звуками.
Довго побути тихим як?
Вже в надвечір'ї бахкає
Десь на криниці бляхою,
Відра порожні змахує.
Хижо бореєм дихає!
А цепеліни знічені
Стали похмуро синіми,
Бризнувши раз краплинами,
Спішно за ліс полинули,
Й там розлились у відчаї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Мій гостю... Ти безликий, безголосий.
тебе чекаю, не ховаю правди.
Приходиш тихо, ні про що не просиш.
Читаєш мовчки, і тобі я рада.
Для тебе знов мережку виплітаю
Гачком старим - кирилицею літер.
Там приховала скільки мрій і таїн,
Що вже пора бентежно червоніти.
Мені ти милий, гостю, недаремний
Твій тихий слід, залишений поштиво:
Зникають і недуги і проблеми,
І я нове пишу для тебе чтиво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
О, земле-нене! Дай вдихнути дива
І хоч на мить забути про війну.
Обсмикане учора вітром хтивим,
Обдерте гілля осяває злива -
Сніп сонячний в тумані потонув.
Розбився на стрічки,тасемки, нитки,
І в зависі вологій мерехтить.
Ловлю туманно- сонячну накидку
Плечима. Ранку! Не тікай так швидко!
Дозволь тобою всю себе сповить:
У промінь, що фарбує знов у жовте
Зчорнілу крону в шапці паровій,
У тишу, із якої чорнорота
Тривога познущатися не проти.
О, земле-нене, зболена від війн...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Враз облетіло все, що і пручалось:
Безлисто ліс темніє котрий день.
Так одиноко осінь величає
Верби убрАння вогняно-руде.
Безлисто ліс темніє котрий день.
Як швидко відгоріло розмаїття!
Вербових ниток пасмо золоте
Лампадою на чорнім фоні світить.
Так одиноко осінь величає,
Невідворотність знаючи гірку,
Красуня переліску, незвичайна
Настирністю у кожнім черенку.
...
Верби убрАння вогняно-руде
Не радує, а обгортає жалем.
В дубовий обсип завтра упаде,
Немов його зігріти забажає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Як стане тінь під Лисою горою
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер, виє псом бродячим,
Якому снився знов потертий плащ
Того, кого вже пів життя не бачив,
Давно не відчував його тепла,
між ніжок заяложених стола
Не чатував на свій кусок терпляче.
З тих пір чужа долоня не лягла
На слід ошийника, а може то й на краще:
Ноги чужої кпинів не побачив.
..
Але ж там тільки вітер та імла.
Почулося мені виття плачливе,
Привиділися рядна і дими,
І той безвинно тихий юродИвий,
Що так собака сумував за ним.
Жахливий сон. Вернися, обійми
У час, який гірке збирає жниво
Для фатуму, та бавиться людьми.
Ти помолись за мене - так важливо
Почути поруч на краю обриву
Твій подих - ніби захист від зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
Магістрал.
Вела дорога в дощ і в спеку.
Вела до гір і до яруг,
Де не завжди ходити легко,
Де ранив кам'янистий брук,
І не завжди лягало треком
Путі полотнище до ніг.
Та скрізь була на ній безпека -
Відбійника бетон беріг.
Була за все їй щира дяка!
Та раптом - ні шляхУ ні знаків.
Утоплена розмітка в бруд.
Усе що поруч - на обгоні.
Нестерпне ревище клаксонів.
Мамони бал чи Божий суд?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
ХІІІ.
Нестерпне ревище клаксонів.
Чотири знаки - лік доби.*
У тридцять побіліли скроні.
Юнацький профіль загрубів.
В коротку мить зігріє спомин:
Дорога, сонцем осяйна,
Дім, що чекає, щастям повен,
З якого вивела війна.
Колишуть спомини і гріють,
І добавляють сенсу мріям,
В обійми мамині несуть.
Буває, важко осягнути:
У долі злій що може бути -
Мамони бал чи Божий суд?
ХІV.
Мамони бал чи Божий суд
Платня мандруючому люду?
- Чом, Боже став?
- Ягнят пасу.
І пастиму, вже скільки буде.
Бо свічку кинули під спуд.
А малася гонити морок.
Тому і кров, тому і блуд,
Тому і ллється скільки горя.
- Побач ягнят Твоїх, пробач.
Бо як до горя, то у плач.
Як заблудив, тоді забекав...
Знайди, верни, поговори!
Без Тебе - тільки допори
Вела дорога в дощ і в спеку.
* На день публікації - 1362 доба повномасштабної війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
ХІ.
Утоплена розмітка в бруд.
Доводила ж додому майже!
І що гримить? Гроза? Салют?
А сніг лютневий геть у сажі.
Не діють правила. Абсурд.
І обрій розілляв червоне,
Де схід виспівує попсу,
Та підло чхає на закони.
Там чорна видиться орда,
Хтось попіл світу нагадав
І вершників на чорних конях.
Іду наосліп. Страх і ніч.
За що вхопитися мені?
Усе, що поруч - на обгоні.
ХІІ.
Усе, що поруч - на обгоні.
Бо повні помстою серця.
В наплічниках набоїв повно.
Лиш зрадники у манівцях.
А мати в Бога на поклоні.
Утратив світ здоровий глузд.
А син у млі дощів солоних
Четверту осінь, як загруз.
У долі на гачку завис.
Кому від того знати зиск?
В безглузді бачити резони?
Колишній шляху добрий! Де
Твої відбійники? Гуде
Нестерпне ревище клаксонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
ІX.
Була за все їй щира дяка,
Путі, що майже довела,
Гладка і недоладна, всяка,
Мене до рідного села.
А я - така дорожня мавка:
У кОсах вітер, в мештах пил,
Присісти - й те не завжди м'яко,
Й не сухо, дощ коли скропив.
Але для здійснення бажань
Ні сили ні часу не жаль,
Ні древка - стало як ломака.
Опертям бути - важко теж.
О мить, коли дісталась меж!
Аж раптом - ні шляху, ні знаків.
Х.
Аж раптом - ні шляху, ні знаків.
Направо мла, наліво мла.
Помилитися? Посипать маком?
Тікать на древку помела?
Незібрані опали злаки,
СопУх на полі, дим гірчить.
Мені від того переляку
Не врятуватися нічим.
Колись, бувало, руки мами
У миті страху обіймали.
Обійме хто сьогодні тут?
І де мій шлях, яким нестримно
Неслися ноги пілігрима?
Утоплена розмітка в бруд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
VІІ.
Та скрізь була на ній безпека,
Ясній дорозі. А куди,
Сама з собою в супереку
Ставала я, мені іти.
Серпнева вклалася підпека
На щоки, зазвичай бліді,
Незвична тяжкість попереку -
Іду назад. Чекає дім.
Чекає він, чекає киця,
Садок чекає і криниця,
І свіжовимитий поріг.
Я так спішила шлях збороти,
Що падала на поворотах.
Відбійника бетон беріг.
VІІІ.
Відбійника бетон беріг,
Тому з дороги не злітала.
Осінній дощовій порі
Давались мешти на поталу.
Вставала в ранішній зорі,
І гей поміж старих вибОїн,
Чиїхось вулиць і дворів,
Стерні полів, лісів дубових.
А їх вже осінь золотИть!
Повернення щаслива мить!
Чи піде дощ, чи буду плакать?
Обвітрене мочу лице.
Та все ж дорога мала сенс!
Була за все їй щира дяка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
V.
І не завжди лягала треком
Мені належна полоса.
Скажений пес позаду хекав,
Лякав, але і не кусав.
Бо хижий знав: кружляв лелека,
Молитви давньої носій.
А може, то синдром флешбеку
Мене, натомлену, посів?
Мені той пес і досі сниться.
А був чи ні, яка різниця.
Бабусин мала оберіг,
Як захистом від злого ока,
Лягало кожен день допоки
Путі полотнище до ніг.
VІ.
Путі полотнище до ніг
То притулялось, то, бувало
Вибоїн, ніби капканів
За поворотом наробляло.
Я ж повороти ті скрутні
Обходила плаями споро.
Боялася? Та зовсім ні!
Від ями берегла підбори.
Пейзаж карпатських полонин
Відкрите серце полонив:
Трембіти, молоко із глеку,
Прозорі крижані струмки.
Стомила путь мене таки.
Та скрізь була на ній безпека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
ІІІ.
Де не завжди ходити легко,
Там мала рішення тверде:
В наплічнику є пара снеків,
А отже - сил на цілий день!
Привал і вечір - то далеко.
Опівдня час і куца тінь.
І вже не вільхи, а смереки
Вкривали затишком сплетінь.
Дорога привела у гори,
Об неї зчесані підбори,
То ж древко білене - до рук.
Із нього опертЯ зробила
Під гору, де лишали сили,
Де ранив кам'янистий брук.
ІV.
Де ранив кам'янистий брук,
Було так тяжко й одиноко.
Я не забуду ту порУ,
Бо йшла дорога у неспокій.
Я жодну милю не зітру
Із пам'яті. Важкезні мешти
Що майже зупинили рух,
Із ніг я скинула нарешті.
Хоч був позаду перевал,
Мій подих втому відчував
Й було ногам ще довго тремко.
В той час не милувала путь,
Ховала віхи в каламуть,
І не завжди лягала треком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
Як опертЯ, нічого більш.
То припікала, ніби деко,
То в мешти хлюпала води,
То терном пригощала терпко,
А то підносила меди.
Її додала рік за роком:
Вузенький плай чи шлях широкий
Із парою роздільних смуг.
Спиралася на древко біле,
По різному дорога бігла:
Вела до гір і до яруг.
ІІ.
Вела до гір і до яруг
Моя дорога, та бувало,
Коли мозоль собі натру,
То прямувала до привалу.
Спочинком підіймався дух,
Задарювали тінню вільхи.
Я ж відала, куди іду:
Мене нові чекають віхи!
Вони здавались близько так!
Та злісно гравій шурхотав,
Котився ямам у пащеки,
В тонким підборам западню.
А там хіба я зупинюсь,
Де не завжди ходити легко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
Мені не звикати до втрат. І до зрад не звикати.
Впиваються в серце обірвані струни, і ранять...
Осінній накрапує дощ, вибиває стакато,
Стираються схожих обставин загострені грані.
Таке вже було десь. Таке вже колись відболіло.
Моє дежавю ніби сон, що у ранку розтане,
Закутавши в марево зайду мою білотілу.
Нехай незабуту іще, та уже не кохану.
У бганці ще теплій загублена нею перлина,
Фальшива, як блискіт моєї вчорашньої мрії.
У серце - то звично. Болючіше ввігнане в спину.
Бо те, що у спину, дістати колись не зумію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?
І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,
Коли садили верби ще діди.
Закаркає - шукаю парасолю я.
Погоду слухай - змокнутим ходи.
Була її прогнозів монополія,
Коли садили верби ще діди.
Стара верба. Сучками небо колеться.
Не гнеться долу пагін молодий,
Як в час, коли трудились на околиці
Ворона й молоді мої діди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у руки кришталь.
Розливається трунок, і обрієм дАрма тече!
Білосніжна хмарина лягає йому на плече,
Як із льону рушник. І не зводить із мене очей
Незнайомий виняр. Ти мене про вино не питай.
Так багато вини, що вино найдорожче гірчить.
І лафітом мене спокусити, то задум пустий.
Там, де сонце торкає землі, воно має зайти.
А до того скільком ще поспію сказати: "Прости"
То ж хмеліти мені, сомельє, не годиться нічим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
І настирливість навзамін,
Щоб в упертості спину вирівнять,
Перемелене солодить:
Ще трудилася виром вирвана
Та бджола, що несла меди.
Хтось проходить по сниву тінями
Топче мерклу мою межу.
Я ж під зиму сівбу затіяла:
Зерна сію і сад саджу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і мокра дорога і чорна земля.
Те, що з літа узяв теплий вересень, все мені вишептав:
Листям пружним і травами ніжними день звеселяв.
Та змарніло зело, а за мить пожовтіло в піднесенні.
Вітру втіха була - розв'язати з дощами міхи.
Намокали листи, і ставали усі безадресними,
Устеляли дорогу й ріллю, не відкриті ніким.
І відразу буріли на тлін послання листопадові.
Абрикоса трималась до вчора у затишку туй.
У вікно заглядала: там слоїки повні цукатами.
- Бачиш свій урожай? Ну а листя скидай, не жалкуй!
Пробачай міжсезоння капризи - вдоволення вітрові.
Хай сьогодні минуща калюжа відчує кураж.
Ти осінню негоду і зиму безжалісну витримай,
Зацвітай навесні! Та за листям опалим не плач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2025
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю ковток від окопної свічки.
Де в сухому кутку заспокоїться пес підопічний
Дотиканням руки, що збабіла давно від вологи.
І хіба то негода - за шибкою вулиця кисне.
Боже, дай хоч молитвою хлопця промоклого вкрити!
На врожай посилаєш Ти осінь таку дощовиту,
А багно із липучої глини послав ненавмисне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2025
Буде різною осінь. Та більше такого не буде,
Щоб негода лише позбавляла її милоти.
Так далеко від лінії фронту, за сквер золотий
Заховався будинок, в якого розірвані груди.
А із чорної дірки задимленим слідом намітив
Біль дорогу до неба. І осінь питає про те,
Хто ж там жив і любив, а сьогодні у вічність іде,
Хоча просто хотів прогулятися бабиним літом.
Ще руїни скорботні ховаються скверу за спину.
Та відкриються скоро за гіллям обтрушених лип.
У далекому місті, де всЮ ніч тривоги гули,
Де про горе волає розбита бетонна грудина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2025
Ранковий промінчик чистий
Танцює у завіконні,
А краплі застиглі в нім
Похитуються спросоння,
Підстрибують на консолі,
І губляться в жовтім листі,
Як в шалику вовнянІм.
Ізвечора і до ранку
Дзюрчала осіння злива
І смикала кволий лист.
Стихала на мить лякливо,
Зітхала над мокрим жнивом,
Та бралася за останки
Убору, що геть провис.
Я ранку і сонцю рада.
Настирливо промінь ллється,
До пазушки ось пірнув -
Торкнутися хоче серця.
Розраджує : доведеться
Коритися листопаду,
Омріюючи весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
Про що кричати, а про що мовчати,
Згубивши рештки умиротворІння.
У чому зміст, а де лиш говорільня
У хаосі оскаженілих чатів...
Бо вже не направляє течією
Здоровий глузд, а тільки клави стогін
Несеться звинуваченню навздОгін
Щоб розійтись хоча би нічиєю.
Зриває шкіру, залишає голу
Діткливу душу бурі на поталу.
А крик - то плач, чи то сухе кресало
З якого іскру добуваю болем?
Ось вибило вогонь. Палає чтиво,
Де слово обзивається гаряче.
А от куди із ним іти - не бачу.
Плете лабети балагурня хтива.
У павутину зрощених доменів
Де говорільня прижилася сіра,
Нести зерно, яке бажала б сіять,
Що чорну кішку у кімнату темну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
ПрянИть опалий лист, гірчить повітря,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:
Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,
Розгублює по стежці сум червоний.
З навітряного боку зовсім лисий.
І не шукають в нім поживи оси.
Однак мене щоранку тихо просить:
Не квапся , а поласуй барбарисом ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
Ти , читачу, вже вибач,
так сумно, сумно.
Ніби й золОтить осінь
своє з розмахом.
В лялечки умотались
веселі думи.
Ніби й не гусінь слово,
та й не імаго.
А до весни чекати
ще довго, довго.
Сіра запона грудня
вікно закриє.
Лютого муха біла
впаде на щоки.
Тільки у квітні кокон
відпустить крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Безсонна ніч. І я в ній безборонна .
Притиснуті коліна до грудей:
Чи ж тіло пам'ятає захист лона
Укритого молитвенним хітоном
Тієї, що подарувала день?
Життя подарувала із любові.
Не відала, як похмурніє світ.
У ньому сон мій - малість прожиткова.
Бо заблукала тиха колискова
У остраху ночей насталих літ,
У вечорах, що тягнуться, як гума,
У ранках, де у приспані місця
Спішать новини проростати сумом.
...
Кому ж відомо - що у тім задумав
Господь, коли розплату обіцяв?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шалянова тисне вагою.
Що й коли я нестиму, не знаю сама достеменно.
А залишені тяжкістю садна молитвою гою.
Відчуваю, як важко тобі та примножую сили.
Обіпертись не бійся, міцнію від дотику того.
Кажуть: ти б із плечей все, крім теплої хустки, струсила.
Тільки ж вітер такий, що здимає легких із дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
Натомлене сонце моститься
За ліс, що пахтить живицею.
У хмар золотавій мотанці
Все променями вихвицує:
Здіймає до неба вихори
Солом'яні розпатлачені.
А сутінок в гіллі витворив
Сельвесту хвоста відьмачого.
ЗвідкІль узялося видиво?
Притінене, жваво мечеться
У обрисі, ще розмитому,
І в лісі запахло нечистю.
Для сонця ж так мало обрію!
Придавлене хмари маревом,
Все швидше воно безволіє
У спротиву ночі марному.
Та вже на останнім полиску,
В живицю мокнувши променя,
На місяць, що висне боязко,
Подивиться сонце стомлене:
Посрібли, мій брате, щедро ти
ПролІсок, що гусне тінями,
І всю чортівню пощезнути
За другими змусь-но півнями.
Мені ж, як зійду за третіми,
Залишаться в світлі денному
Лиш пелехи, в гілля вплетені
Обвислими лабрекенами.
...
Над сонцем погаслим, стомленим
Зімкнулося небо пазлами.
Рубалася срібним променем
Вся погань, що повилазила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
Над румОвищем шкарубким.
Сонце ковзає в обрій стомлено,
Ллється променем вощаним.
Оглядаюсь, шукаю: хто ж мене
Звинувачує без вини?
Кривда сонна - в череп'я злякано.
Заюшило у небозвід.
І не видно вини ніякої,
Замість неї досади слід
Шкарубкий. У вощанім промені
Лиш заграва тече бліда.
А я все озираюсь: хто б мене
Перед осінню оправдав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
Заспівай колискову, ніченько,
В сон м'який мене віднеси.
Теплі вчуються голоси,
Що затихли були пригнічено
Від нечуваної грози.
Люлі-люлечки проспівай-но ти,
Щоб наснилася доброта.
Клич мене в золоті жита.
День, який може душу ранити
Хай би довше не засвітав.
Та не хочеш ти заколисувать.
Мить до миті твої з тривог.
І в безсонні мій монолог
Сон пиляє і сипле тирсою
На просвІт, де світанок змовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025
Мила ластівко, швидкокрила!
Де щебечеш сьогодні, люба?
Осінь стріла і відлетіла.
Хай тебе оминає згуба,
Хай щасливиться в тому краї,
Де погожі приходять ранки,
День турботливо зігріває,
Пісню слухає кеніянка.
Що той надлишок меланіну:
Їй, красуні, в дарунок щебіт!
Зачаровуєш, безсумнівно.
Хтось ревнує її до тебе.
А про мене ти не забула?
Від розлуки я зблідла зовсім.
Обзивається вітер гулом -
Вміє вітром співати осінь.
Мила ластівочко, чекати
Буде зимно і буде лячно.
Там, де висне прання картате,
Лиш весною тебе побачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2025
Ця тиша, що гучніша громовиці,
Чорніша ночі та хмуріша тучі,
Уперто огорнутись норовиться
В холодний сон і в очевидь гнітючу.
Мені б її, як то було раніше,
В обидві жмені, щоб текла елеєм.
А я боюся нинішньої тиші,
Гоню, щоб не назвалася моєю.
Відмахуюся словом, що зродилось.
Кричу його. І диво - б'ється в дрізки
Беззвучної мани чуття зрадливе,
Й летить мені з етеру тепла вістка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.
Сну розкидані крихти змітаються кавою чорною.
Піднімається світло, і айстри підпалює синь.
Що там, Боже, Ти мелеш небесними синіми жорнами?
Сині скельця розбитих надій ніч і день переповнили.
Що Ти, Боже, назавтра по наших молитвах даси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Сріблена осугою, висить.
І меди збирає із осоння.
Крепко учепилася в гілки!
Ніби сню: бабуся на ослоні,
Сливи у долонях шкарубких.
На Покрову теплу, мирну, тиху
Виметений двір, цебро нове
На криниці білій. Храм - то втіха,
На столі готове храмове.
Гості на підході. В мисці сливи,
Вимиті для гамірних внучат.
І бабуся стомлена й щаслива.
Бо Покрова. Бо рідню стрічать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.
Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних зневаж і порви.
Плин моєї молитви тужливим лелечим курсивом
Там, де ранішнє сонце червоні здійма хоругвИ.
Захисти мене, Боже, у вирі нещадних приречень.
Хай Твоя допомога в нім явиться дивом із див.
Я молитву свою відсилаю курсивом лелечим
В синь осіннього неба, яке Ти за щось осудив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Студений протяг перемін.
І штори ніби крила жовті.
Цей день новий, він інший зовсім.
Що в нім я маю навзамін?
Пуста коробка на вікні,
Недопалок на дві затяжки.
І на душі - забута тяжкість.
А що, коли б сказала - ні?
І не прийшла. Нехай би так.
До цього ж часу якось жив я:
Ні правил, ні ярма на шиї,
Лиш існування простота...
Твоє тепло ще чую на
М'якого простирадла бганці.
Прокинутись би в тому ранці,
Усі б слова сказав інак.
Не буде й на один ковток
На дні залишеної кави.
Не з Богом я, і не з лукавим,
Софи продавлюю шматок.
Бо я не вмер і не воскрес
На вільність клеїти відраду.
В ній пам'ять - тріснуте свічадо
З відбитком спалених небес.
Що ти Моя - не чула, ні.
Тому у рівновазі знову.
Вертаю втрачену основу
Розміреного плину днів.
Зігріє душ і чай. Стояв
Недовго я на роздоріжжі.
Ми не побачимося більше,
Вернувшись на круги своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Звучання мого слова
Незвично стає прісним.
В яскравості випадковій
Запалюється на мить.
Почується лиш - знову
Німіє, як птахи пісня.
За мить одну - що упОвість?
А тільки бо защемить.
А тільки бо запечеться
Тавром у мою вдачу,
Відбитком надій марних,
І сну, де овець до ста.
Украсти його - нечесно,
Знайти нічиє - тим паче,
Придумати - нереально.
І глибшає німота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Літню коротку темінь
Хутко розтягне осінь,
Серпня зелену тогу
Вимочить у руде,
І на дощі щоденні
Місяць нахилить носа.
Поміж ночей предовгих
Що обіцяє день?
Поки ще літо гріє,
Ранок не забариться.
Тільки тривожить сполох -
Рваного сну місклік:
Як ти, моя надіє,
Воїне світлолиций?
Знову літала в поле,
Там, де ти спать приліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Прагне сховати рани,
Щоб заросли ковИлом.
Вітрові за сопілку
Гільза на прузі рванім
Поруч у свіжій вирві.
Котиться жовтим степом,
Лащиться на прощання
Затишок ненадійний:
Літа дарунок теплий
В щебеті ластівчанім.
В маминих рук обійми
Думка, як хмарка, лине.
Бризками на цикорій
Неба упали квіти.
...
Плечі в окопній глині
Гладить дубок безкорий -
Просить їх
не боліти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2025
Тяжкої долі соколиця зморена
Літає над війни чаднИм полотнищем.
Вже не питає в неба скільки горя нам
Відмічено болотною потворою,
Якої кожен слід - то смерті вогнище.
Їй на льоту ворожу плоть клювати!
У птахи крила до вуглин обпалені,
І очі заливає кров'ю-потом їй.
Але ні ті, що з переляку впали, ні
Ті, які вдягнулись номіналами
Домов брудних, налагоджених потайки,
Не стануть соколиці на заваді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Засмаглих яблук пурпурне знамено
Все нижче й нижче, обважніле соком.
У ньому побажання сокровенне
Глибоких коренів і віт високих:
Утримати плоди незрілі, поки
Не чутно Спаса подихів студених.
І ось тоді - в натруджені долоні,
А з них червоним боком - у корзину,
Преображення шанувать Господнє!
Від того дня очікувати зиму,
Радіючи теплу в осіннім стримі,
В якому буде й дощ і дні холодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
Тіні підсмажені вітер ворушить
В деку при стовбурі дикої груші,
Щоб не згоріли до чорного.
Сонце, підійняте липнем-хорунджим,
Прагне зеніту й рахує байдужо
Хмар незаповнені човники.
Берег рудіє травою сухою,
Плесо втекло, заросло лепехою.
Трохи, і стане калюжкою.
Спека нахвалкою шкірить лихою,
В репину дна, ще сиру під вербою,
Котиться дикою грушкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
День промайнув, і сонцю спати хочеться,
Наколеться на гілку й тихо спуститься.
У залишку жари замре околиця,
І видовжиться тінь - моя супутниця.
Вона б зітерлась сутінками синіми,
Та ліхтарі із сонцем переплутала,
Й біжить - то заховається за спиною,
А то на ноги осідає путами.
Клубком біластим нам дорога котиться,
І небо зорі виставляє срІблені.
Лягає тінь у вибоїни котиком,
А потім підбігає, ніби рідні ми.
Іду із нею мовчки по обочині.
Тягну за ноги внадливу насмішницю
Бігом під ліхтарями, щоб до ночі нам
Додому, де під чашкою поміститься
Моя химерна тінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
Що з нами? Недбайливість? Сліпота?
Сказав же: де язик, то мір наш русскій!
Без нього - все гори, планету в друзки,
І в попіл до Америки міста!
Сказав, що не кінчається ніде
Вєлікая магучая рассія
З рогами і копитами месія,
Що в чорне стадо обернув людей.
До нього теж гриміло в болотах:
Вєлічієм пишався сифілітик,
А ще найбільша проститутка світу,
І хто з болота лиш не вилітав!
Топтали і гноїли що могли.
Віками тупцювали світом лапті,
Чуже пограбувати вельми ласі.
Лишали після себе слід з могил.
Звучав той русскій гірше за проклін.
А що могли, все крали, крали, крали!
Руїни залишалися і чвари,
А ще у мовах - із матюччя хрін.
А ти своє письменницьке стило
Змочив лайном, і про Героїв пишеш...
Замовкни, може, краще просто тиша,
Щоб менше духу русського було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
Незумисного сну теплоту я собі чи пробачу,
Бо таки увірвався у плин тяжкохвильної ночі,
І пульсуєш у венах і досі, у серці стукочеш.
Набираю у руки роси - схолодитися хочу!
А ти вперто пашиш на губах поцілунком гарячим.
По слідах, що розмиті дощами і спалені сонцем,
Де стежки потаємні, сторожко, ходою мисливця,
Ти пробрався у спомин, як світлом забутим пролився.
Хай відчую на мить: ось така я, нещира й дволиця,
Та листаю збентежено знов несподіваний сон цей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
Всі вимочені й змучені рядки
Так несподівано взяли й опали в осад.
А я все вірю: всезезонна осінь
Для мене в долі пломеню попросить
В той сірий осад. І почне таки
Мені стило торкатися руки.
О, скільки раз під ним займався лист,
То райдугою, то палким зізнанням!
Стило й рука: тандем міцний і давній!
А скільки з ними я пізнала таїн!
І ось графіт розгублено завис,
Лякаючи брутальністю реприз,
Сахаючись яскравих кольорів,
Себе лиш пропонуючи натомість.
Бо що не сіре - те вже безсоромність.
І топить перероджена свідомість
Вітрильники усіх моїх морів.
...
Чи норов мій зі мною прихворів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
На зимовій околиці було дві хвилини, щоб вирішити: спішити далі чи повертатися.
Перший варіант обіцяв неприємності запізнення, для другого мав знайтися мотузок.
Коричневі очі дивилися з цікавістю. Забита реп'яшками шерсть посмикувалася. Коротка зупинка на вигук "Дезі!" добігала кінця - ніс повернувся за вітром, вибираючи маршрут.
Це була вона, спаніелька, загублена друзями восени, за сорок кілометрів від місця ранкової зустрічі.
Як вона опинилася в чужому краю, в час, коли я ішла вулицею?
Поруч тупотіли маленькі лапки.
Я повторювала слова, за якими моя знахідка певно скучила, бо підіймала на мене добрі очі.
Неприємності були забезпечені, та крокувала я легко, шльопаючи розшнурованим черевиком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043341
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025
Зацілуй мене, обійнявши,
І що буде то буде завтра.
Тут сьогодні часина наша.
Поспіх нам додає азарту.
Море повниться бурунами,
І шепочуться хвилі з рінню.
Зацілуй мене до нестями,
Огорни, як вельоном, в піну.
Колисай мене, як пелюстку,
І вартУй, щоб не полетіла.
Поки сутінки не загуснуть,
І проміння купає тіло.
Поки сонце ще у зеніті,
Обгорни у солоні бризки!
Нам розлука дорогу мітить.
Обіймай, бо вона вже близько...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Імпульси космічного вай-фаю
Шле на землю цяточка червона.
Я небесним піднімаюсь плаєм
В гори-хмари, повні див і таїн.
Там вечірка зір у Оріона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
26 червня - День кримськотатарського прапора — день, який є символом національної гідності, історичної пам’яті та незламної боротьби кримськотатарського народу за свої права, свободу і гідне життя на рідній землі. Блакитне полотнище із золотою тамгою — це знак віри у справедливість. Це — символ опору окупації та прагнення до миру й волі. Це — знак стійкості народу, який попри утиски, депортації та окупацію, продовжує зберігати свою мову, культуру й ідентичність.
Віримо, що день повернення Криму до України — невідворотний. І на цій землі знову замайорять два прапори — український та кримськотатарський — як символи єдності, свободи та гідності.
Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
Коли замре миттєвостей потік,
Що заіскрився у буденні пріснім,
Дихáння в грудях зíпре, серце стисне
В минучості життя передчутті.
Замри, о мите, лиш оповістять
Шалені токи апогей любови,
Де інь і янь єднаються, і Нóва
Тіл опівнічне стверджує злиття.
Замри, о мите, кинута на шпиль
Блаженства! І униз, щоб не згоріти!
Побачити - твердіші від граніту
Недавні принципи розвіються у пил.
Замри, о мите, за одну лиш п'ядь,
За подих, за останній теплий дотик!
Спинись в бутті свого круговороту,
Де ніч і спокій пам'ять обнулять.
В смиренні, може, пощастить тоді
Тебе узріти там, де тихий острів.
І хто сказав, що ти прекрасна? Просто
Я не люблю несправджених надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Краєм згадки рудою лисицею
Я тобі блисну.
Промайну поміж сірими лицями
Гашених присків.
Розпадуся на спогади квітчасті
Сірого поміж.
На дорозі твоєї самітності -
Втрачена поміч.
Веремії, що зводи розхитують,
Не заспокою,
Та рудою огорнешся свитою
Тепло-м'якою.
І залишить захочеш видіння те.
Fata morqana...
Нецілована і необійнята
В полі розтану.
Тільки промінь зіллється шарлаховий
З хвилями жита.
То лисиця моя перескакує
З літа у літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Мій друже, плаче дощ з тобою, плаче.
Відчую біль від сліз твоїх гірких.
Ні вибачень не треба, ні пробачень.
Мені б твій чуб погладити хлоп'ячий.
Не має там нічого більше значень,
Де миті переходять у віки.
І зорями зливаються у вічність.
В ній кожен, хто пішов, запломенів.
Тебе словами, знаю, не утішу.
Та сам побачиш зірку яскравішу,
Коли просохнуть сльози чоловічі.
...
Твій сум на плечі крапає мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
Поете-друже, воїне і брате!
Твої вірші - моїх думок луна.
Засіяв слово, звагу пожинав,
Коли ув очі глянула війна.
А скільки ти ще міг би написати!
Поете-воїне, ти знав багно окопу,
І був бліндаж холодним і сирим,
Коли окріп із друзями ділив.
Чи був у тебе лист і час для рим,
До миті, поки серце лист окропить?
Поете-брате! Однієї вдачі
З тобою ми. І крапає в слова
Мій біль, моя тривога. Я жива,
Бо ти мене собою закривав.
Пробач мені, що знову й знову плачу.
Історія створення вірша:
Поету-воїну Максиму Сальві, який загинув, захищаючи
Україну, присвячую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
А я тобі кажу про те,
Як дивно виноград цвіте!
Давай дивитися скоріше:
Там що не китичка, то вірші!
Там позолочений рядок
Тримає милий завиток!
....
Із недовірою в очах
Мене ти слухав і мовчав.
А вітер солодкопилковий
Про амбру став заводить мову:
Про Сходу еротичний раж
І екзотичний антураж,
Де прянозвабно, пряногостро.
Тебе прошу до себе в гості!
....
Та золотий пилок осів
На щоки, кінчики носів.
Ти чхнув, а потім знов і знов.
Сказав: не радий, що прийшов,
Що бачив квіти і гарніші.
Заскочиш на вино пізніше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Я дякую за краплі і за промінь,
Хвалу підношу за вчорашній день.
Я дякую Тобі за кожен спомин
З минулого, й за те, що лиш гряде.
Десницею Твоєю накривати
Усіх, кого люблю, то благо є.
Хоча ночами так болять стигмати
Натомленого серця, що Твоє.
Уся Твоя, до кожної клітини.
Ти вирішив - і б'є життя під дих.
Тяжка земна дорога. Де зупиниш
Щоб за прожите винести вердикт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Ще воювати, і дихати, глибоко дихати.
З подихом кожним вміщати раніш невмістиме.
А у моменті доречнім відчутися криком тим,
Що іззиватиме всіх, хто свободу нестиме.
Він серед них. Та не знає своїх ще обов'язків.
Не відчує достатніх ні сил, ні наснаги.
Скільки провалених місій побачив, і боязко
Знов переплутать свої із народними блага.
Тож набиратися розуму нам, і не схибити
В виборі нашім, що стане на часі доконче.
Ріжеться плід помилОк здоровенними скибами.
Хтось і не думав їх брати, волає: "Не хочу!"
Може, і взяв би, та має талант ухилятися.
Скибу ж лихого усім доведеться прийняти.
Тільки б не втратити мрії козацькій крилатості!
Дасться нам слово у час, як замовкнуть гармати.
Тільки б не схибити більше заради прийдешнього,
Не повестися на гори пустої облуди!
Давши велику ціну, не продатися дешево,
І розпізнати, кому характерником бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
Лимонниці за вітром рух тремкий.
Їй, невагомій, як же вітру проти?
І повівом несе на вістряки,
Немов на шпильку хоче наколоти
Обставина вразливу позолоту.
Нагріта сонцем, випурхнула вмить,
Сухий притулок полишИвши наспіх.
Хоч порване крило тобі щемить,
А ти лети в крилатих іпостасях:
Метелика ефект давно на часі.
Якщо це так, хай буде позитив!
Нехай розвіють зміни чорні біди!
А ти лети, метелику, лети!
Комусь тернАми треба пролетіти.
І, може, в тому порятунок світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
О, небо сіре, лий на душу дощ!
У стуку крапель чується послАння,
В нім спалахи миттєвостей впродовж
Буття усього, і у мить останню.
Де і коли, то знає тільки Бог.
Мені б устигнуть на таємну сповідь,
Позбутися спокус невгодних, бо
Життя триматись має на любові.
Стікає небо. Ні, то не вода,
І то не сльози. Що ж тоді ті краплі?
Навічно грішна і на мить свята
Себе омиту так відчую раптом.
І заспокоюсь. Небо сіре, сип
Дощем, студи опущені повіки
В час розуміння: я в собі єси
Надії світлом, а чи тінню тільки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2025
Попросися до мене у сон, хоч на ніч попросися.
Я забуду, що думала - більше не хочу і бачить.
Замотала ж у папороть свіжу бажання гарячі,
Обірвала під ноги той цвіт, що ховався у листі.
А де місяць блакитний над лісом, укотре вовчиця
Заведе про загублені пристрасті пісню із плАчу.
Та співатиме, доки із неба не зІллється срібло,
Не стече на дуби, не розсіється росяним ранком.
І розІб'ється сон, розлетиться на безліч уламків.
Буду болісно ранити руки, бо раптом осліпну,
Як збиратиму їх, поки день не окутає світлом:
Спонукає забути, просила про що і була ким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
Поміж роями зоряних галактик
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Мене діткливим поглядом торкнись,
І подихом засюркочи на вухо.
Тоді за мить уся тривога вщухне,
Яку нагнала силою вітриськ
Своїх емоцій вперта відчайдуха.
"Мине, мине" - мені прошепочи.
Вже звично, якщо вітер - то про мене,
Й ніколи ти не знаєш достеменно
Подме сьогодні в нашім домі чим -
Ласкавим бризом чи дощем студеним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
Ранок і дощ, то надії чи суму мелодія,
Писана разом із місяцем ніччю холодною,
В мить, коли рвалися хмари, і зорями-нотами
Падало з неба натхнення, у щирість замотане.
Що ни співай кому, підлість ні-ні, та й колотиме.
Крапельні дзвони впереміш із нашептом листяним:
Дощ розійшовся, і мабуть, до вечора литиме,
Поле потішить, що змокло, і сходить ярицею.
Пам'ять гортАє картинки із різними лицями.
Що ни віддай кому, все повернЕться сторицею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
Шепоче, чуєш, дощ? У шибку б'ється,
І краплі розтікаються на знаки.
Ні, не таємні. Пишуть: Леся Леся,
До купи тулять половинки серця,
Малюють ще приємності усякі.
А ніч за мокрим склом - немов люстерце,
Де лик, з якого слід років зітерся.
Шепоче, чуєш, дощ? Так мама тихо
Колись давно шептала на ніч казку.
Ти заколихуй, мамо, заколихуй
У теплий сон, і заступай від лиха.
А тихий дощ у землю - Божа ласка!
...
У землю, де війна скаженим риком...
На склі за мить мої малюнки зникли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025
Холодний вітер оббиває крони,
Завчасно вбрані квітнем беручким.
Лахміття біле трусить на стежки.
І цідиться ранковий срібний промінь
На крижаного шереху стіжки -
Морозу слід, що товкся безборонно.
Безсердно і безжально цілувати
Рожевий цвіт йому було у кайф.
Так замерзав колись у казці Кай.
А злу б скалок у очі насипАти.
Тікай, наївний хлопчику, тікай.
Я Герда у сльозах посеред саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
Іти туди, де Слово про любов!
Дорога - вирви, небо - грім заліза,
І трем колін, і крок важкий, завізний.
І диму нерозвіяна завіса
І тут і там ховає кіпоть змов.
Іти й просити в Матері - замов
За сина слово. В Сина, що зборов
Для світла смертю смерть - і нині й прісно ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Я хочу світла! В нього умочить
Перо своє, щоб скрапували чисто,
Збиралися в цитринове намисто
Слова й рядки, і грали променисто!
Я хочу світла! Тисячу причин
На те я маю, в Бога просячи
Вернути світло на стезю тернисту.
Проси зі мною Бога. Не мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новий видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Ти для Любові, Віри і Надії,
Для Перемоги світлої Воскрес!
Христос Воскрес! - над куполами лине.
І хоч на серці сум - Христос Воскрес!
Ми віримо - воскресне й Україна! -
...Возноситься молитва до небес.
22.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
Зродилась думка. Виросла у тверді
Знімілих шрамів, задавнілих саден.
Слова на ній брунькуються, уперті.
Міцніє окорінок. Дай зіпертись
На тебе, думко! Буду воскресати
Звучанням крапель. То не дощ, а злива
У мене, спраглу, що напитись волить,
Проллється мною ж. Строфо, пий жадливо!
З рядка в рядок течу, як сію ниву,
Й сама брунькуюсь мріями поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.
І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
Виглядаю тебе, весно мирна, й при місяці срІбленім,
Придивляюся в ночі морозні - чи йдеш по обочині,
Чи ведеш із собою додому солдатика рідного?
Соколятку-синочку, натомлений, щоки обвітрені...
Пробирає весна безсиренна стежину до хати нам.
Молитвами своїми я шлях її довгий помітила,
Ніби стьожками серця гарячого. Ними ступатиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
А для мене весна - то не тільки принадний промінь,
То не тільки духмяний травень і злива тепла.
У весни далечінь гуркотітиме тільки громом,
У весни тільки зелень на смак буде мати терпкість.
У тієї весни, що чекаю, не буде лиха,
А сльоза потихеньку змиватиме пережите.
Ні, не змиє до краю, стікатиме в пам'ять тихо.
Та на свіжих могилах не будемо ми тужити.
У тієї весни, що чекаю, кохання вірне,
Від якого лелеки нестимуть, нестимуть діток!
Скільки ж, Господи, Ти нам терпіння Свого вірмірив,
Що не згасло бажання весні і життю радіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.
Стали поруч, і пісня зарянки, що зиму страждала,
Розлилася по саду, розкидала нот блискітки,
А по різнофарбованих райдужках стеляться далі:
Що зелені, що сині - та з гартом негнучої сталі.
То ж відчуємо врешті у чому ми схожі таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Білопінний весняний обрУс черешневого саду
Відцвітав у дитинстві, натомість рожеві плоди
Піднімаючи високо, в сонці купаючи знадно:
- Що, мала, не дістанеш? А спробуй но і підлети!
То ж ставала в нагоді драбина і дідові руки,
Найміцніша опора для ніг, де поколював страх.
І прогнавши нахабних шпаків зі всієї округи,
Я сама у тім гіллі солодкім сиділа, як птах!
А бувало достатньо плечей - сильних, рідних і теплих.
Діду, діду мій любий! Черешня цвіте молода.
Давні весни без тебе мені відболіли й відтерпли.
Не лишилося сліду від саду твого і гнізда.
Тільки пам'ять в онуках, які зачекались онуків.
Бо закони життя - і гніздів'я нові, і сади.
..
Сторожать на черешні мене й досі дідові руки,
І у вітрі вчувається лагідне: "не упади".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Просити для тебе милості,
Далекого, не чужого.
Зі слова надія виросте,
І випливе з бурі човен.
Зап'ястя б лиш обізвалося
На дотик сердечним стуком,
Дивуючи витривалістю
Бувалого відчайдухи
У чині варіативному.
..
І свічка біля ікони
Докрапує намистинами,
На білім піску холоне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Любовних дурощів конфуз,
І серце в дрУзки.
Заграви згорнутий обрУс
Край неба вузько.
Душа сховалася в кювет,
Німа в безсиллі.
Так світло в лампі не живе
Без керосину.
Де дім стояв, там сірий тлін
На порох схожий,
І листям застеляє сплін
Стару рогожу,
Там, де знайомий задарма
Пропив удачу,
Як стигне заходу хурма
Уже не бачить.
І марно вечір йому стер
Сліди від саден:
Чекати нікого тепер,
Й мені не радий.
Не радий пес, який осліп -
Чому радіти?
Згинає оберемок літ,
Де правда - гнітом.
І будь що буде, все одно
Відтінок мідний
В ожинове стече вино,
Де непомітні
Місця злиття, де гострий біль
Танцює соло.
Змагання з долею - то біг
Завжди по колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Розчиняюся в передвЕсні.
ПередрАння хрустить морозом.
Небо-море і хмари-весла,
Човник-місяць на обрій зносить.
В зорях-блискітках розсипаюсь
І в колоїднім сниві висну:
В часі, де лиш пускали парость
Мрій моїх надважливі смисли.
В часі тім, де лиш починали
Малюватися перспективи:
В них що слово, то досконалість,
Що параграф - незмінно диво.
Сон гойдає, світає в шибі.
Човник-місяць у раму носом.
Де, питає, твій поступ схибив?
..
Ранок. Час випадати в осад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.
Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо
права спритно хватає перо,
І приймає слухняно папір мою оповідь про
Непокору, що вкотре зродилася правди заради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
Моє покаяння стікає святою водою
З чола, що гаряче, до серця, де віра горить.
Я чую цей порух. Йому б не застигнуть слюдою.
Від першого хлипу йому б затужити навзрид.
Щоб змилося все, що осіло, як чорна сопуха,
Із погляду скелець зітерся облуди туман.
Моє одкровення безгласне Ти, Боже, послухай!
О, скільки разів Ти мене із колін підіймав!
Чого не хватає стояти, розправивши плечі?
І сіяти добре, й збирати такого ж дорід.
Чому потопаємо ми у щоденному треші,
Обравши укотре собі найкривішу з доріг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Вуха закрию - не слухати.
Очі заплющу - не бачити.
Серце - напруженим стукотом.
Пам'ять - пливучою качею.
Пальці зніміють до білого,
П'ястком уперто затиснуті
Прощенням невідболілого
У відчуванні приблизності
Там, де не слухати чуючи,
Не роздивляючись бачити.
Світ божевільний врятує чи
Вже нереальне пробачення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Розіп'яла війна блискавицею навпіл
Ще добу. А у ній
Все життя, до самОго до краю,
До застиглої точки на порваній мапі,
Де у миті одній
Майбуття у вогні вигорає.
Неминучості тіні зашморгують сонце.
А домова брудна
Силу грошей ідеями плодить.
Боже, дай же проснутись! Ненависний сон цей,
Де потвора-війна,
Та в наснагу їй - хвора svолота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.
Крим - це Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Давай говорити про щастя, давай.
Шукати загублений в темені промінь.
Ти тільки ще трохи мене зачекай,
Я сльози, що знову зібралися, зрОню.
Давай говорити про весни, давай.
Під зорями бажану пісню складати.
Ти тільки ще трохи мене зачекай,
Невдовзі зніміє тривога горлата.
Давай намалюємо мрію, давай.
Таку, як бувало, із райдуг і літа.
Та тільки ще трохи мене зачекай,
Дай руки мої у твоїх обігріти.
Давай, обійнявшись, мовчати, давай.
А спокій дарує хай тиша вечірня.
Ти тільки усього, прошу, зачекай:
Тріпочеться свічка під наспів моління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Круглий місяць завис над овидом:
Подарунок синьому вечору,
Як печатка срібна довершена.
Хто зумів десь її замовити?
Диво-розкіш таку хто викував
І підвісив на гілку бересту?
Підморгнув загадково березень
До Канікули ясноликої.
Канікула - Сіріус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Дарує сяйво вересневий полудень,
Корона сонячна ласкає, не пече.
Повалена верба - вороні подіум,
До білого відіпраний дощем.
Ступає гордовито, не тріпочеться!
Співоче птаство подалося до
Країв далеких, а вороні почесті
За те, що буде каркати на дощ.
Куди спішити їй? Ступає повагом,
Зіркова в них із осінню пора!
Теплом розлився вересневий полудень
На подіум, де поступ від бедра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
Вже скоро розтопиться березнем скалка прозора
Нічного морозу по краю мілкої калюжі.
Бриніння повітря під звук горобиного хору
Віллється у серце, яке ще не стало байдужим,
В зими чорно-білих відтінках шукаючи зорі.
Як полудень бруньки розбудить, порушивши соки,
То квітки зміцнілий зачаток розколе лушпину
Під небом небачено синім і сонцем високим!
Та радість весняну пригнічує присмак полинний,
Пекучий такий, що, здається, і гілка засохне.
Але не засохне! Весна - то незмінно і скоро!
Надія у промені теплім пелюстя розпустить!
Примножиться поміч, як звуки пташиного хору,
А хижі союзи зрадливі зламаються з хрустом
Об нашу незламність, де думали стріти покору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Верба плакуча прядиво жовтаве,
Що пізня осінь вичорнить забула,
Замочує у темних водах ставу,
І думає: чи зиму пролистала,
Чи крига скресла ще в зимі минулій?
Там прілі трави з берега звисають.
Мочар мохами зеленіє вперто -
Ті здавна на корчі повилізали.
Стирчать з води застиглими списами
Обсмикані вітрами очерети.
Ніщо не хоче погляд хвилювати.
Кору вербову тихо став чинбарить.
Та дива мить: заслін торочкуватий
Роздерся навпіл, буде випускати
На чорне плесо лебедину пару!
І враз вода заграла срібним блиском,
Дві птахи білосніжні як на сцені!
Дві вишукані прими зовсім близько!
Пливуть - ні хлюпоту від них ні бризки.
Зворушливої тиші одкровення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
https://www.youtube.com/watch?v=LC3o9AsQZ6M
Пісня згенерована на нп Октава
Я б пішла - з автоматом, з гранатою, з тим, що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Ти пробач мені, Боже, з молитвою сплетене зло,
Що породжене злом, від якого сховатись несила!
З амазонкою зовсім не схожа - легка і м'яка,
З мене сльози горохом, як тільки втрачаю надію.
Але навіть не знала, яка в мене сильна рука,
Донедавна я думала, лиш обіймати умію.
Та за муки безпомічних, за бездиханне маля,
За синів, хто в багнюці в окопах, в бою і в полоні,
Хто гарячою кров'ю зарошує рідні поля,
Хватить духу зімкнути на шиї сталеві долоні.
ID: 1017098
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Поміж нами дорога,
Де вибоїна пхає вибоїну,
А кущі сухорогі
Рани шкрябають ще не загоєні.
Я осилюю версти,
Де жахають колючі обочини:
Не заквітчують весни
Вереміями віти покорчені.
Та зоріє надія,
Там, над розсипом гірко-калиновим.
Темні хащі зрідіють,
А себе я відчую лучиною,
За потреби якою
Спалахну біля тебе, мій воїне,
Освічу й заспокою.
Бо для того спішу по вибоїнах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Додолу падає з бурульки
Краплина, сонцем осіЯнна.
Ловлю її у теплі руки
Тому в долонях мокра пляма.
А впала б, зазвеніла б лунко
Торкнувши льодяну стежину,
Що синє відбиває небо.
Спішать за нею неупинно,
Відчувши у землі потребу,
Веселі сонячні зернини:
Чи краплі, чи дарунки Феба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
https://www.youtube.com/watch?v=BJCtIfXw0Pk
Пісня згенерована на нп Октава
Я варю тобі зілля, і пару по вітру розвію,
Щоб вона долетіла в далекі твої болотА,
Придавила тебе, утопила в твоїм божевіллі,
І у горлі, як олово, стала каховська вода.
Я - то мавка херсонського степу, я - ласка*,
Для якої не лИшилось місця у плині доби.
Я у варево те не забуду для тебе покласти
ЖАхи кожної божої тварі, що ти утопив.
Я - то парості лугу, то дерево доброго саду,
То домівка із квітами - кращої годі знайти.
Я варю тобі зілля, щоб стала мечем тобі знада,
І від того меча, ти вражино, навіки затих.
Ласка - меленький береговий або лісовий звір.
ID: 985604
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Пронизує весна обідню пору:
Як тільки сонце вмоститься на дах,
Туди, де лютий з ночі присідав
Легеньким інеєм несміливо прозорим,
Дзвінкоголосо крапає вода:
То чується весни легка хода,
Постукують її тонкі підбори.
Послідують долонями алеї,
Загрузнуть у немощені стежки,
І на газоні поступ сторожкий
Затримають, в пусті місця наклеїть
Смарагдових урун тонкі голки.
У тім для неї загад клопіткий,
І в тім її весняні привілеї.
А вечором він знову підморозить,
Непевний лютий. Звати ж його так,
Бо завше лютувати був мастак,
Чесав зимі вітрами білі коси,
Узорами на шибах зацвітав.
Та щось переплелося у світах:
Не був затятим, то, мабуть, і досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Весні прийти б... Щоб в ній - кінець розлуці.
Ти поруч. І моє бажання в тому,
Щоб зняти піклуванням з тебе втому.
Не легко буде. Плечі стрепенуться
Від рокоту заобрійного грому.
Та піде дощ, і змиє слід від солі,
З лиця стікатимуть краплини тихо.
Блаженна мить, небачена утіха
Стояти поруч нам без парасолі.
О, як же довго я просила - дихай!
Здійметься райдуга за обвідом висоток,
Яскрава, як на полотні Куїнджі.
Та ніби знак оманливого кітчу
Під нею обгорілі чорні соти:
Фасад розбитий, злодіяння свідчий.
А ще всього, чого могло не статись,
Та сталося, небачене й жахливе:
Рокованість вогню, заліза зливи,
А в них - щоденні непоправні втрати.
Завізно мелють Божі жорна мливо...
Весні прийти б у заново почате
Життя, де лиш би громом гуркотіло
Весняне небо, краплями дозріле,
Й щоденною любов'ю лікувати
Душі страждання і знемогу тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025