| Сторінки (2/150): | « | 1 2 | » |
[i]Поету-партизану Миколі Шпакові присвячую[/i]
Знов цвітуть у Липках липи,
Дрізд з верхів’їв гомонить.
Дужих віт протяжні скрипи
Линуть з вітром у блакить.
В пишних кетягах калина,
Скрізь волошки голубі...
Лиш старесенька хатина
Поряд хилиться в журбі.
Щемно згадує минуле,
Й все спливають з глибини
Вже угрузлі в часу мулі
Днини давньої війни.
В пору ту гатили танки
Й рвали небо літаки.
Кров’ю барвилися ранки,
Крились попелом стежки.
Ворог сунув без упину,
Наче та отруйна цвіль.
Ширив гибель та руїну,
Нісши в сім’ї страх і біль.
Гнав людей у рабські пута,
Хліб зі столу підло гріб –
Кожен встиг в селі відчути
Жахи тих сутужних діб...
Тож на захист свого краю
Йшли в запілля всі, хто міг.
Дім змінив їм запуст гаю,
Честь і гнів збратали всіх.
Хтось лише закінчив школу,
Хтось не раз точив багнет.
Вів загін той Шпак Микола,
Вже прославлений поет.
Тут в просторах неозорих
Він зростав під стугін трав,
В тіні лип брунатнокорих
Перші рими підібрав.
Ця земля давала сили
Для його дзвінких пісень,
Що піднесено хвалили
Всякий повний щастя день.
Та тепер він з автоматом –
Враз перо і штик злучив.
Ринувсь бити супостата
Й гнати із квітучих нив.
Вдома так лишив дружину
Й трьох маленьких діточок.
Дав присягу Батьківщині –
Краю пралісів й річок.
Встиг за рік зазнать багато:
Виїзд, битви і полон,
Та продовжував змагатись
За свободу та закон.
Разом з друзями в ватазі
Мужньо захищав нарід,
Втім гестапівські зарази
Вийшли на героїв слід.
Грізний час настав в окрузі:
Час облав, арештів, страт.
Дні тяглися у напрузі,
Синь затьмарив сірий чад.
Вже бійці не мали змогу
Бути в рідному селі,
Тож зібрались ген в дорогу,
Наче в ирій журавлі.
Тужно вирішив Микола,
Перед тим, як йти у путь,
Лиш осмеркнеться навколо,
До родини зазирнуть.
Потайки пробрався в Липки –
Ліз крізь терни й будяки.
Спотиньга постукав в шибку
Дому, де жили батьки.
Тихо виглянула мати
І нестямилась в ту ж мить:
Любий син вернувсь до хати
Й під вікном живий стоїть!..
Двері хутко відчинила,
Каже радісно: «Проходь!
Скільки ж днів я промолила,
Щоб вберіг тебе Господь!
Скільки ж я ночей не спала,
Ждала хоч найменшу вість.
Ой, пролила сліз немало
Й досі острах серце їсть!..»
Щасно обійняла сина,
Кличе за накритий стіл,
Та йому не до гостини –
Мовчки вгледівся на піл.
Поглядом обвів всі речі,
Неньку у вбранні старім
І, піднявши сильні плечі,
Мовив голосом міцним:
«Я заскочив попрощатись,
Маєм рушити з села.
Неможливо тут лишатись:
Скрізь загроза залягла.
Німців лють на нас безкрая,
Йдем в нерівному бою,
Ще й повсюди обіцяють
Гріш за голову мою...»
Стала матір плакать знову:
«Милий мій, прошу, лишись!..»
Втім юнак продовжив мову,
Гордо звівши зір увись:
«Вже належу я Вітчизні,
Більше, мамо, я не Ваш!..
Мов сестра ця доля грізна,
Брат – набитий патронташ.
Мушу битися хоробро,
Щоб з ярма звільнити край.
І повір: все буде добре!
Ще вернуся, лиш чекай!..»
Вийшов обережно з хати,
Зник в серпанку темноти.
День у день чекала мати
На новини чи листи.
Дні в роки сплили спокволу,
Не одна стекла зима.
Ждала все з війни Миколу,
Вірила, що не дарма...
Втім нікому вже не дано
Стріть було героя знов:
Втихла пісня партизана
Десь у затиску оков.
Пси згасили жар у грудях,
Та живе його ім’я –
Не забули добрі люди
Й вільні небо та земля.
І понині лине скрипом
Про звитяжця шир’ю спів,
Що сумливо сіють липи,
Свідки тих важких часів.
[i]ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
[i]В.К.[/i]
На все добре, мій друже, бувай!
Пролилася скорбота в душі:
Вже відквітнув наш часу розмай,
Та як треба – звертайся, пиши.
Нас звела разом долі рука
На чужині в години знегод –
Досить різних, мов море й ріка,
Та здружились ми без перешкод.
Бо одна в нас любов до землі,
Що омита стражденним дощем,
Зрозумілий нам клект журавлів
І у ньому прихований щем.
В наших грудях однако жахтить
Пал до правди, свободи й добра,
Тож тому кожна спільна нам мить
Укладеться мені до нутра.
Ще зустрінемось, вірю, й не раз,
Не важливо коли або де.
Ну а поки ж зоря нехай нас
В горизонти прийдешшя веде!..
Як земне все тяжить до кінця,
Так відквітнув й наш часу розмай.
Хай нам спогади ж гріють серця –
На все добре, мій друже, бувай!..
[i]19.ІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
У мене в спогадах весна
І ти, така ж красива й ніжна.
Вже дні ті стерла сірина,
Ми ж розлучилися навічно...
А як і стрінемося знов –
Надій нема, чудово знаю.
Та з серця досі точить кров,
Бо, й мов тоді, воно кохає.
[i]VІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Сходить сонячна корона
Непоспішно над селом,
Сяйво лагідно-червоне
Розливаючи кругом.
Пробивається проміння
Крізь легкий і свіжий пар.
Трав мрійливе шурхотіння
Заграє до сизих хмар.
Ген озвався перший півень,
Та земля ще мляво снить.
Мріє луг, дрімають ниви,
Мошкара дрібна дзинчить.
На ставках витає спокій,
У росі порослий хмиз,
Очерет тремтить високий,
Хилить голови рогіз.
Поміж глечиків та ряски
Ледь помітно морди жаб.
Сіє пахощами ласку
Поруч виплеканий сад.
На ногах кошлаті крони,
А як глянеш прямо вниз –
Там у тіні невгамовно
Скаче хвацько юний дрізд.
У тривкого прикоріння
Жваво риється в турбі –
Метушиться без сумління,
Що знайде покорм собі.
Проганяє ніжну тишу
Шепіт листя та гілок
Й рине з леготом все вище,
Аж до тліючих зірок...
[i]25.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Яка ж ця ніч! Не можу я...
Так місячно! Мені не спиться.
Немов померкла юнь моя
В душі, як і колись іскриться.
О подруго схололих літ,
Не називай же гру коханням.
Хай краще цей холодний світ
Мені струмить у спогадання.
Хай рис спотворених сліди
Він обмальовує уміло,
Бо розлюбить не зможеш ти,
Як полюбити й не зуміла.
Кохати можна тільки раз.
Тому розстався я з тобою,
Що липи марно надять нас,
Ногами тонучи в забоях.
Бо знаю ж я і знаєш ти:
У відсвіт місячний цей, синій
Не зможуть липи зацвісти –
На них вже сніг і сизий іній.
Що відлюбили ми давно,
Ти – не мене, я також – іншу,
І нам обом усе одно
В кохання грати, що не вийшло.
Та все ж цілуй і обіймай,
Лукаво мружачи повіки.
Хай серцю вічно сниться май
І та, що покохав навіки.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Какая ночь! Я не могу…
Не спится мне. Такая лунность!
Еще как будто берегу
В душе утраченную юность.
Подруга охладевших лет,
Не называй игру любовью.
Пусть лучше этот лунный свет
Ко мне струится к изголовью.
Пусть искаженные черты
Он обрисовывает смело, –
Ведь разлюбить не сможешь ты,
Как полюбить ты не сумела.
Любить лишь можно только раз.
Вот оттого ты мне чужая,
Что липы тщетно манят нас,
В сугробы ноги погружая.
Ведь знаю я и знаешь ты,
Что в этот отсвет лунный, синий
На этих липах не цветы –
На этих липах снег да иней.
Что отлюбили мы давно,
Ты – не меня, а я – другую,
И нам обоим все равно
Играть в любовь недорогую.
Но все ж ласкай и обнимай
В лукавой страсти поцелуя.
Пусть сердцу вечно снится май
И та, что навсегда люблю я.
[i]30.ХІ.1925[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Несе морозний вітер
на серце холоднечу.
Я б міг себе жаліти,
та зроду самозречний.
Прогулюючись містом,
утомно очі мружу,
а хуга лютим свистом
троюдить ницо душу.
Зими студена млявість
всотала теплий спокій,
адже віддав геть радість
розпуці хитроокій.
І хай лише це витік
життя мого дороги,
та в невість вже щомиті
ведуть непутні ноги.
Кудись у край імлистий,
де тільки тьма і тиша...
А поки ж лину містом
один під стогін хвищі.
Бо зроду самозречний,
хоч мав себе б жаліти.
На серце холоднечу
наніс життєвий вітер.
[i]12.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Із втомою дивлюся у вікно,
Пригадую минулі щастя дні.
З тобою зустрічався я давно,
Проте щоночі бачу уві сні.
Ті спогади навіюють печаль –
Не скрашує їх лагідна весна.
Хоча мені й прожитого не жаль,
Та зараз виїдає сірина.
Чому не покидаєш у думках?
Тобі я і байдужий, і чужий.
Згораю у даремних почуттях –
Мені це душу рве, що не кажи!..
Незмінно уявляю повсякчас
Твій погляд і малинові уста...
Від цих пастельних подумів щораз
У серці розстеляється сльота.
Хотів би повернутися назад,
Відчути знов поривів дивну мить –
Але втонули в полум’ї досад,
А попіл неможливо розпалить...
Та все ж не полишаю я надій,
І навіть, як нема їх ув очах.
Зізна́юсь, що одна з найбільших мрій –
Зустрітися з тобою, не у снах.
[i]08.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
* * *
Наш Президенте, прошу, відпочинь.
Працюєш щодня без упину.
Лягає вже ночі весняної синь,
Будь ласка, поспи хоч годину.
Благаю, приляж, хоча би на мить,
Сьогодні це справді важливо.
Не можна так швидко і віддано жить..,
А він лиш всміхнувся щасливо.
* * *
Ми віримо у тебе, Президенте!
Ми віримо у нашу Україну!
Розгромимо загарбників дощенту
Й тоді наспіє радісна година.
Тримаймося, народе, почекаймо –
Ще скаже Володимир: «Перемога!..»
Та поки оборони не лишаймо
І знищуєм гуртом росію вбогу!
* * *
Очі Зеленського повні надії –
Сиджу посміхаюсь і плачу.
Не знищать загарбники плани та мрії,
Нічого я їм не пробачу.
Нас не лякають ні бомби, ні міни:
Завзяття у нас велетенське.
Чекають Вкраїну щасливі години,
Тому що із нами Зеленський!
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Море пінне, море буйне,
я в твоїй стихії милій!
Огортають серце чуйно
і гойдають душу хвилі.
Спритний вітер, неугавний,
ширить пахощі солоні
і спливають миті плавно,
мов тримають у полоні.
Смуги пляжів, галас чайок,
бризу свіжого росини...
Кожен вечір та світанок
тут – небачена картина.
Розпластаю руки вгору,
привітавши гладь безкраю.
Лиш тебе побачу, море –
у красі умить втопаю!
[i]23/24.VІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Наш Маріуполю, славний герою,
Уся Україна думками з тобою!
Тебе не здолаєш, ти духом міцний,
Відважно підвівся у час цей важкий!
Стоїш невідступно у вражій блокаді
І терпиш нещадні вогнів канонади.
Стискається серце, як бачу той жах,
Страждання і відчай в невинних очах...
Ой, крові пролили немало за тебе!..
Скипає, здригає від вибухів небо.
У попіл будинки стирає орда –
За що ж тобі, любий, ця згубна біда?!
Боронять солдати тебе від напасті
І платять життями за волю та щастя.
Й ніщо не опише ту гнівну печаль,
Як бачу в новинах щодня Азовсталь...
Тримайся, незламний, виборюй свободу,
Засяє ще сонце, поправши негоду!
Хай пустять хоч сотні ракет або мін –
Ще гордо здіймешся із купи руїн!..
[i]18.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Години пік на празькому вокзалі,
Вирує невгамовний передзвін.
Сидять у брані втоми та печалі
Відчужено на сходах мати й син.
Стоять у ніг потріпані валізи,
У хлопця тьмяна куртка на плечах.
В задумі матір дивиться на візи
І тихо грають сльози на очах.
Жили ще днями мирно в Україні,
Та все підступно знищила війна.
Тепер шукають сховку на чужині,
Залишившись без грошей і майна.
Сусід приніс руїну, горе й муки –
Йому на думку інших все одно.
Юнак зминає мляво білі руки,
Піднісши ревний погляд у вікно.
Видніються там вивіски яскраві,
Бадьористих облич коловорот:
Крокує хтось поважливо у справі,
А хтось гуляє в парі без турбот.
Здавалося б роздолля молодому:
Відкритий світ розваг і дивовиж.
Та в мріях – повернутися додому,
Не вабить ні Варшава, ні Париж.
Не в силі й посміхнутися Європі,
Бо чув про звірства згубної біди,
А батько десь в холодному окопі
Боронить рідну землю від орди.
Звільнили безкультурні лицеміри
Вітчизну від спокійного життя,
Та все ж серця народу повні віри
В щасливе повоєнне майбуття.
Хай доля українців невесела,
Нагряне справедливості момент:
Розбомблені міста й побиті села
Відродяться, як фенікс із легенд.
Звитяжно проженем лиху навалу,
І знову звеселяться мати й син.
Адже ще так ніколи не бувало,
Щоб сонце подолала тьма хмарин.
[i]16/17.ІХ.22 р.
*даний вірш публікувався в журналі "Дніпро"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Ти – як мавка та, як мавка,
Пишна дівчина-русявка.
Лиш тобі погляну в очі,
Більш нічого і не хочу.
Тільки усміх твій побачу,
Душу млість бере гаряча.
Ти – як мавка та, як мавка,
Ледве ступиш на муравку
І довкола все розквітне,
Блисне сонечко привітно.
А коли пролинеш поряд,
Кану вмить у щастя море.
Ти – як мавка та, як мавка,
Щира й ніжна, мов журавка.
Надиш тим цнотливим чаром,
Що чуття проймає жаром.
Втіха б’є ключем без краю,
Як з тобою розмовляю.
Недарма тому ти, мила,
В серці слід моїм лишила!..
[i]29.VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Посміхнися щиро, люба!
Ти дедалі холодніша.
І зі мною стала груба:
Від такого я сумніший.
Не журися безпричинно
У часи і так похмурі!..
Маєш посмішку безцінну,
Наче промінь в мряці бурі.
Я тобі проллю всю душу,
Лиш засяла б ти яскраво –
Як в чуттях згоріти мушу,
Так під усміх твій ласкавий.
Ти й не знаєш, як я хочу
Повсякдень від зоряниці
Чути голос твій співочий,
Мрійно дивлячись в зіниці.
Всесвіт знадний та глибокий
Криють очі любо-карі:
В них і полум'я, і спокій
Із краплиною печалі...
Смійся довше і палкіше,
Все одно – увечір, зрана!..
Посміхайся лиш частіше,
Бо мені уже не дано.
[i]27.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
І знов снується завірюха
між силуетами домів,
де зі зорею брук муругий
поволі сніг ущент замів.
В терпкому чарі охолоди
шаліє біла мошкара
й на шибах інеєм виводить
про те, що снити вже пора.
Мороз воістину нівроку,
але байдужий всяк мені,
бо вдома затишок і спокій,
лежу в тепліні гамівній.
Заводить віхола піснями,
а разом з нею заодно
ялиця мерзлими гілками
шкребеться сонно у вікно.
[i]13.І.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Прикладом грюкає війна
у двері кожної родини,
бо преться варварська біда
невинним краєм воєдино.
Веде орду причинний дід,
усюди сіючи страждання,
а юродиве кодло вслід
реве прокльони незрівнянні.
У серці ярість, біль і страх,
що линуть кулі й бомби градом,
аби згубити все упрах
під регіт виродків злорадий.
За що ж оця лиха мара?!
Ми мирно жити лиш хотіли.
Чому прийшла страшна пора
настільки ницо й ошаліло?
Не описати горе й жах,
що принесла паршива зграя,
та вірю в те, що відкоша
дамо усім, хто спонукає!
Гряде на схід сталева лють,
сурмлять трембіти-джавеліни
і вже мільйони постають
на бій за долю Батьківщини.
Минемо бурі зі знегод,
здійснивши спільну чисту мрію,
лиш має діяти народ,
себе ж бо втратити не сміє.
[i]01.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Розсіває спеку сонце у зеніті.
Зморено лелека рине у блакиті.
Споглядає в тиші мирні оболоні,
Спраглі пасовища, де чвалають коні.
Поблизу лощина, вкрита очеретом.
Шурхотять долина і чагар дуетом.
Даль у зіллі тоне, ниви у мережках –
З них в село повз гони протяглася стежка.
В кучерявім лузі грає різноцвіття,
А на виднокрузі плавиться повітря.
Ніжним ароматом цілий край залито.
Втіхи не уйняти: на просторах літо!..
[i]10.VIII.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Твій голос, наче пісня гаю,
Вкарбую в пам'яті навік
І чуйно в серці заховаю
Той чар, що сяє з-під повік.
Хотів сказати б я багато,
Проливши щирі почуття,
Але тебе, не мавши, втратив
Без перспектив і вороття...
Чи на чужині, чи удома
Тепер не сплю в чаду пітьми.
Що буде далі – невідомо,
Та знаю, що не буде «ми»...
Нема майбутнього напевно,
Хоча гадав про це не раз,
І щось химерити даремно:
Минув уже найкращий час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Всміхнися, мій друже, хоча б на хвилинку!
Нелегко тобі – розумію і знаю...
Ні дня, ні години, ні миті спочинку,
незносний недосип сповняє до краю.
Сидиш наодинці в ядучій тривозі,
знадвору пернаті хихочуть шалено,
та чути буяння природи не в змозі,
бо вуха стомили постійні сирени...
Тримайся, мій любий, не варто тужити!
Ще вийде у пахощах радо гуляти,
а поки доводиться покидьків бити,
і всі ми по-своєму нині солдати.
У всякому місті, селі та містечку
ставаймо на опір навалі тирана,
робімо, що в силі, бодай по-маленьку,
й момент справедливості швидше настане.
Я певен, що вкупі відважні та сильні
зійдуться зі щастям на даній дорозі,
тож в нашій країні, строкатій і вільній,
водно зведемо монумент перемозі.
[i]17.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Загас багряний жар зорі,
стою самотньо під вербою.
Сміються з бору шишкарі,
а серце плаче за тобою...
Й дарма, що літо у краю
і все воліє розквітати –
Не тішать душу вже мою
ці вечори із пахом м’яти.
Не гріють червінню мій сум
розкішні маки та жоржини,
Байдужим став той ніжний шум,
що з очеретів сонно лине...
Чому ж у грудях так пече?
За те, що віддано люблю я
Звабливий блиск твоїх очей
і стать граційну, наче туя?..
Ну що ж, нехай!.. Усе одно
із почуттями не борюся:
Хмелять мене, мов те вино,
твоя хода й волосся русе.
Хоч їх лиш бачу уві сні,
проте ж які ті сни щасливі!..
Бо так ходжу в осяйні дні
промоклий вщент у туги зливі.
Й під щасні трелі шишкарів
подовгу мрію під вербою,
Щоб раз, в один із вечорів,
стояв я там уже з тобою.
[i]VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Розсіваються сніжинки
У дрімливій тишині.
Блискотять, немов іскринки –
Всі лапаті та ясні.
Укривають зимнім пухом
Трави й дужі ясени,
Щоб могли під пісню хуги
Мрійно спати до весни.
[i]02.ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Вже лине з обрію зима,
Стоять понуро голі клени.
Скувала мряка їх німа,
Вбрання струхлявіло зелене.
Лише самотньо між гілок,
Під неба сірою габою
Сухий тріпочеться листок,
Але не скутий він журбою.
Хоч весь дощенту порудів,
Та наче сповнений надії,
Що після черги холодів
Весною знов зазеленіє.
[i]28.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Край моря, на одному з узбереж
Я слухав шум вечірнього прибою.
І був ущент спустошений журбою,
Мов лука після полчища пожеж.
Недавно бо, здолавши версти стеж,
Зустрівся за кордоном із тобою.
Сказала ти зійти з дороги бою,
Бо там життя із другим проведеш...
Й дарма щось намагатися змінити,
Як марно поливати зсохлі квіти
Чи дмухати на присок, що дотлів...
Та все ж нехай від долів до захмар’я
Бринить і далі мій натхненний спів
Про те, як я тебе кохаю, Дар’є!..
[i]28.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Черемхи ароматом обвивали,
Іскрилася ставків ясна емаль...
А я блукав понурений в печаль,
Складаючи для тебе мадригали.
Мені страждання тиші не давали
І серце надривав безмірний жаль,
Бо знав: між нами тисячі проваль –
Мостів немає, збурено причали...
Й терзали усвідомлення щомить:
Взаємно ти не зможеш полюбить,
Води сплило у безвість забагато...
Від розпачу я й падав долілиць.
Однак усе продовжував писати
Про космос в глибині твоїх зіниць.
[i]26/27.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Простори застеляв лапатий сніг,
Над містом кружеляли сни стокрилі
Й на скутому пітьмою небосхилі
Лиш місяця мигтів янтарний ріг.
Гуло в дворі. Я спав без задніх ніг
І мрілися мені все губи милі...
Здавалося, скипала кров у тілі,
Як в маренні торкався рук твоїх.
Схиляв тобі я голову на груди
І думав, що солодше вже не буде,
Струміло тепле щастя звідусіль...
Та потім все розвіювало рання.
Й думки іще подовгу краяв біль
Під віхоли плачливе завивання.
[i]25.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Мене ти полонила в дивні чари,
П’янкішого чуття я ще не знав...
В осінньому дрижанні сірих трав
Душа ефірно линула за хмари.
І в грудях все частішали удари,
Коли у млі кармінових заграв
Твій усміх сонцесяйний уявляв
Чи очі променисті, мов Стожари.
А як з дерев осипалось вбрання,
Притьмивши цим недавні втіхи дня,
Зганяли смуту спогади про тебе.
Й не стерли різнобарв’я дум і мрій
Ні мряка, ні холодні сльози неба,
Тому що в серці образ сяяв твій.
[i]23.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
[i]Харківським товаришам[/i]
Я ніколи не їздив у Харків,
Не гуляв по вечірній Сумській,
Але шум його вулиць і парків
Все зринає в уяві моїй.
Водограй на Майдані Свободи,
ХТЗ та Успенський собор...
Походжав би там, хоч у негоду,
Упірнувши в місцевий фольклор.
Хай не знаю іще цього краю,
Але певен: його б полюбив!..
Скіфська спадщина серце гукає,
Барви міста підносять в порив.
Уявляю ті східні смеркання,
Як на Салтівці гасне луна...
Я би рушив туди без вагання!..
Та не в змозі: лютує війна.
[i]16.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Стоїть на просіці сосна
неначе у давній замрії.
Навколо в'язка тишина,
лиш легіт переймом дуріє.
У патині глиця й кора,
а шишки посріблені млою.
Сумує соснина стара,
пускаючи сльози смолою...
Не падай у смуту німу,
і так туги в світі до краю –
дозволь-но тебе обійму,
як ту, що у серці плекаю!
[i]21.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Пригадую, як взимку у метро
З тобою я прощався на пероні.
Стояв тоді одягнутий в пальто
У роздумів посмучених полоні.
Навколо сірий натовп вирував,
Мене ти обіймала на розлуку.
Слова тобі я втішливі казав,
Узявши приголубливо за руку.
Ступила до вагону ти вкінці
І двері безчуттєво зачинились.
Вже стільки проминуло місяців,
А ми понині так і не зустрілись...
[i]10.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
[i]Моїй шиншилі Шурі[/i]
Звір живе у мене вдома –
Непосидлива шиншила.
Їсть насіння та солому,
Видом лагідна і мила.
Сіра шубка, чорні очі,
Як блискучі намистинки.
Метушиться цілі ночі,
Вдень щезає у хатинку.
Лиш до неї я озвуся,
На поличку сяде хапко.
Темні вушка, довгі вуса
І такі ж тендітні лапки!
Умостившись, ніби стовпчик,
Стереже добро у клітці,
Щось собі гадає мовчки...
Скік! – і звисне на решітці.
Черевце своє покаже:
Білосніжне, мов сметана.
А коли на бік приляже,
Від утіхи серце тане!..
Хвостик бубликом тримає –
Доля й справді осінила!
Завжди настрій підіймає
Шура, любонька-шиншила.
[i]07.VІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Не смію годити зажурі –
чи вистою в сірому світі,
як гирею стану носити
в душі міркування понурі?
Не матиму спокій та щастя,
читаючи безбач новини,
оскільки майнуть воєдино
у лапи повсюдним напастям.
Торкатиму те не надміру,
що в прірві часів утонуло,
адже не змінити минуле,
хоч як би не прагнути щиро.
[i]15.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Надвечір травня. В школі тиша.
Порожній клас у сяйві сонця.
Лиш вітер ніжно тюль колише,
Теплінню віючи з віконця.
Знайомі парти, дошка, стіни –
Усе завмерло в дивнім сумі.
Стою у дверях ці хвилини
В тяжкій хвилюючій задумі.
Роки навчання за плечима:
Буденність, втіхи та турботи.
Здолавши путь таку значиму,
Окріпнув труднощі бороти.
У свіжих спогадах – прощання
Із майже рідним колективом
З яким рушав без зволікання
Крізь променисті дні та зливи.
Й сказати хочеться багато
Учителям, вже серцю милим,
Що за нечесно скромну плату
Такий безцінний труд вершили.
Мені ти часто, люба школо,
З душі зганяла млу і хмурість.
А в двору затишку навколо
Плили мої дитинство, юність.
Я тут зустрів сердечних друзів,
Грів чуба й щиро розважався.
В подій незмінно жвавій фузі
Щодня нове щось дізнавався.
В легкім весняному нектарі
Хмелів у трунку слив квітучих
І вперше спив в осіннім чарі
Любов солодку, хай болючу...
Усе скінчив останній дзвоник.
Бреду просторим коридором.
Зустрічні стенди та вазони
Обводжу чіпко тихим зором.
За мить вже вийду на подвір’я,
З рудим фасадом розлучуся.
Та не бринить в мені зневір’я,
Бо певен: ще сюди вернуся.
Іще зберемось цілим класом
В душевній бесіді під каву,
А поки рину разом з часом
Вперед в пору не менш цікаву.
Навчивсь бо я: ступати треба
В життя рішуче та хоробро.
Усьому є свій строк під небом –
Бувай же, школо, на все добре!
[i]V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Вдовж оплоту біля хати,
коло заростей ожини
зеленіє яро м'ята,
розкошуючи в ці днини.
Вмита свіжістю світання
і серпанком оповита,
духмяніє там щорання,
щедро росами полита.
Не боїться вітровію,
що скубе сонливі трави,
бо навзаводи зігріє
сонце золотом заграви.
[i]29.VІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Мну знайому стежку,
плачуть листям клени.
Ти в ясних сережках
йдеш, та не до мене.
Йдеш до кого – знаю,
зайвих слів не треба.
Я ж кудись чвалаю,
тільки не до тебе.
[i]18.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Ну, поглянь мені у очі,
Розпали в них тьмяний жар!
Я ж цього так сильно хочу,
Оп’янив мене твій чар!
Світ встеляє сіру стужу,
Спопеляє днини час.
Освіжи-но спраглу душу,
Мов у літо пінний квас!
Підтопивши в серці іній,
Грає дзюркотом весна –
Від землі до неба сині
Ллється в пахощах вона.
Повечір’ями до млості
Маюсь парками один,
Уявляю милу постать
Поміж пишних черемшин.
Наша юність швидкоплинна –
Наче їхній білий цвіт,
Обертається невпинно
В пелюсток опалих слід.
Мало радощів сьогодні –
Хай твій погляд прожене
З голови думки холодні,
Що дістали так мене!..
Я давно цього чекаю
В млі даремних сподівань,
Вже доведений до краю
Даних долею страждань.
Скрась утомні дні та ночі –
Остогидло сухо жить!
Ну, поглянь мені ж у очі,
Подивися хоч на мить!..
[i]15.V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Стягнулися хмари над чорним ріллям,
Кружляє у небі самотньо ворона.
Димить і холоне побита земля,
Повільно палає ворожа колона.
Спинилися в бруді машини важкі,
Укрилося кіптем зловісне залізо.
Замовкли довкола весняні пташки –
Ні звуку, ні шерху із ближнього лісу.
Лиш легіт неквапно розвіює чад,
Тривожить повітря, бадилля колише.
Лежить на цім полі у крові солдат
Й спадає на нього пригнітлива тиша.
Залишив десь вдома родину свою,
І мати в світанні проводила сина.
Боровся рішуче в запеклім бою,
Та раптом підступно уразила міна.
Посічені ноги, тріщить голова
І тіло нестерпно від болю проймає.
Взиває до Бога, шепоче слова,
Але не для себе рятунок прохає…
У думці майбутнє та доля країв,
В яких укріплявся, збираючи сили.
Моменти, з котрих сумував і радів,
Місця, де зустрів однодумців і милу.
Пригадує дзюркіт веселих струмків,
Житів колосіння, ліси та баштани.
Вдовж витих путівців тополі стрункі,
Свічки, що у травні запалять каштани.
Дрімливі заплави й озера ясні,
Мохасті поляни у світлих дібровах,
Міські забудови й електровогні,
Осяйні світанки, смеркання багрові…
В задушливім гарі, в жарінні вогню
Із вітром молитва спливає до висі.
Слова ці здолають і страх, і брехню –
Стояти лише до кінця присягнися.
Угору обличчя солдат припідняв,
Заплющив помалу натомлені очі.
І рушив хоробро герой серед дня
Навіки у царство спокійної ночі.
[i]23/24.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Коли закінчиться війна,
тебе шукатиму в дворах.
Повисне безгомінь сумна
на обездолених шляхах.
Піду повільно в сіру даль,
де розсвітатиме крізь дим.
В душі буруниться печаль,
як бачу скрізь розгул біди.
Згадаю образ твій ясний,
який щоразу бадьорив.
І скресне вишень цвіт густий
поміж розбомблених домів.
З думок позбудуся тривог,
адже не винесу один.
Іще зустрінемося вдвох
у колі квітів та руїн.
[i]07.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Уві сні я побачив свій край,
Позолочене зорями тло.
У півмісяця лугу розмай
Сіє в стомлену душу тепло.
Розстеляється сиза імла
І дзинчать у роях комарі.
Тінь загаслого дня побрела
Через м’яти кущі у дворі.
Над болотами жаб’ячий дзвін,
Гомонять у траві цвіркуни.
На порозі стою я один
Серед ночі в’язкої луни.
Перелискує срібло хмарин,
Що у висі пливуть де-не-де.
Ген на овиді кілька хатин –
Мріє з вікон жаріння бліде.
Сумовито голосить сова
З почорнілих горіхових крон.
У відраді моя голова
І не знає, що це лише сон...
[i]28.ІV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Радіє вся Вкраїна,
Новин як бачить зміст:
Настала врешті днина –
Палає Кримський міст.
Та «паніки немає» –
Русня гуртом кричить.
Чому ж тоді втікає
Й скупляє все умить?
Голосять, мов папуги:
«росія тут навік!»,
Хоч трощаться потуги
Цих варварів-базік.
Брехня – їм діло звичне,
До цього мають хист.
Таке у них все "вічне"
Достоту, як і міст!
[i]08.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Тис беруть сніги,
снігурі у хвої
слухають пурги
навісні завої.
Бачаться здаля
жупани червоні –
скрашують гілля
у нудній опоні.
[i]05.ХІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Бентежно огортає місто вечір,
проливши млу з багряні небокраю,
отож в облозі туги й холоднечі
тобі букет із листя назбираю.
Нехай нас підло версти розділили
і нині піднести його не зможу,
та вірю, що побачимося, мила,
невдовзі у годину знов погожу.
Ще вийде на прогулянці з тобою
сміятися й душевно розмовляти,
бо завжди зачаровуєш красою
і поглядом, свіжішим, ніж та м’ята.
Мов сонячне проміння у негоду,
твій образ осіняє сіру осінь,
тож дякую талану при нагоді
за те, що нам зійтися повелося.
[i]ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Дощенту вигоріла осінь,
прославши мряку невпопад,
тож буде в муті безголосій
тужити ще удосталь сад.
Безмовно згадувати літо
і свій рясний весняний цвіт,
бо зовсім скоро голі віти
помалу пеститиме лід.
Либонь скидається на цвинтар
гілками всипана земля
й доносить подувами вітер
все рідше погуки здаля.
Петляю простором понурим,
шлючи до біса кволу лінь,
але в душі чогось не хмуро –
приймаю сизу височінь.
І хай уже морозять стиха
тумани блякло-голубі,
та є якась незвична втіха
у листопадовій журбі!..
[i]21.ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Навколо навісне відлуння стужі,
бо місто вкотре мрякою залито.
Вступаючи дорогою в калюжі,
вже з осені очікую на літо.
Присяду на хвилинку серед парку,
вдивляючись у хмар сумбурну зграю,
й невільно то без поспіху, то шпарко
минулого картини випливають.
Пригадуються приліски співочі,
баштани і сліпуче-синє небо –
замріявшись отак, заплющу очі
і раптом опинюся коло тебе.
Ми вийдемо веселі на стежину
в нектарі вечорової заграви,
де, ставши на незайману лужину,
із усмішкою кинешся у трави.
Тріпатимуть вітри щосил волосся,
а цвіт омиє пахощами плаття.
За мить побіля річки вмостимося,
милуючись пишнотами латаття.
Лунатимуть пташині голосіння
і шепіт молодих сочистих стебел,
щоб, стихши у прощальному промінні,
дивився заворожено на тебе.
За хвильку вже у стумі серед гаю
пристанемо під клекоти лелечі...
Лишень оці моменти уявляю,
як падає листок сирий на плечі.
Імла впиває в спину прохолоду,
поскрипують гіллям тополі дужі –
вставати підло вказує негода
і далі йти, вступаючи в калюжі.
[i]ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Звелося сонце над вербою,
що тягне віти до води.
Ясніє гладь. В човні нас двоє,
і горне шелест лободи.
Навколо пуща розбуяла,
пташок бурхливий передзвін...
Пливемо річкою помалу
у виднокрай щасливих змін.
[i]10.Х.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
[i]Моїм близьким[/i]
Навіює охлялим вітровієм
вже першу холоднечу з далини,
де в мареві зоря тремтливо мріє,
під клич качок і воронів сумний.
Ще мить і у міському стоголоссі
розплющать сяйні очі ліхтарі,
а як годинник цілу проголосить,
дзвіниці розгукаються старі.
Над обрієм підводяться костели,
рвучи шпилями неба полотно,
а я сиджу в кімнаті невеселій
і знічений, і стомлений водно.
Навколо очепурені будинки,
в подвір'ях непорочна благодать,
але дарма бруковані стежинки
завабити удаль десь норовлять.
Бо хочеться усе ж таки додому:
гуляючи в улюблених місцях,
зігнати в колі друзів сіру втому,
щоб усмішка припала до лиця.
Пригадуючи храми в позолоті,
над ними бурштинові вечори,
втопає серце страдно у журботі
за втіхами пройдешньої пори.
Адже зріднився з любою землею,
закоханий в привілля дивний чар,
й, не бачачись і трохи із ріднею,
несу розлуки прикрої тягар.
Тебе не вистачає, рідний краю!..
Отож усяк з піднесенням простим
вернуся, лиш уміння наплекаю,
щоб гідну лепту в поступ твій внести.
Обтяжливу незлагоду відкину,
бо, вірячи в нового щастя час,
упевнений до краплі, Батьківщино,
що доля возз’єднає точно нас!
[i]ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Ну що ж, бувай, мій милий краю!
Не встиг належно озирнутися,
як ось тебе й рідню лишаю,
однак із вірою вернутися.
Всміхнуся тихо наостаннє,
хоч настрій тугою осквернений,
адже по муках розставання
чекають радощі повернення.
[i]06/07.ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Гряде настрічу дощ з-за небокраю,
де вистелено хмар важке сукно,
але наснага в серці не стухає,
тому дивлюся радо у вікно.
Бо ось мине іще якась година
й на озеро з тобою поспішу
і вірю, що негода ця відлине,
не змусивши ув’язнути у жур.
Шукатимемо жаб над берегами
та квіти, що розлучну втіху ллють,
бо як промчиться вересень краями,
то все поглине ревна каламуть.
Блукатимемо, згадуючи літо,
під хлип, що з далі ширитиме гай,
щоб вийшло від рутини відпочити –
а клопоти полишать нас нехай!
І раптом, як тобі у вічі гляну,
в кущах займеться сварка квакунів,
аби на зло хмаринам олов’яним
нам сміх обличчя юні прояснив.
[i]18.VIІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Жаріють дрова у вогні,
як ген заграва золота
над шумом лану вдалині,
де наливаються жита.
Сиджу над полум’ям один,
хмільний від запаху землі,
а зверху місяць, мов бурштин,
якраз погордливо скруглів.
В м’яких обіймах теплоти
душа радіє, хоч співай,
бо ліпше місця не знайти,
ніж заповітний серцю край.
Допізна буду у дворі,
і як вже піде жар на спад,
щоб вчути ремство яворів
на те, як ніч наводить лад.
[i]VI.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ах, весняна ніч бродить край вікна!..
У дрімливій млі не тужи одна!
Сяє молодик з висі золотий.
Нидію в стократ, як понура ти.
Всюди білоцвіт, у шарлаті даль.
Зволь зайти на мить, щоб зігнав печаль!
Ах, і темна ніч!.. Лип солодкий шум...
Просто проясній, більше не прошу.
[i]02.IV.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Чи чула ти розливи солов'їні
у скверах між багатоповерхівок?
А бачила бузки в рясній цвітіні,
і в пахощах захмелених бронзівок?
Тобі весна, ймовірно, гріє душу,
клечаючи пишнотами розмаю,
тоді як у собі ношу все стужу,
бо мрії про побачення плекаю.
Талане мій, у збіг не вірю вдалий!
Судилося вже стільки пережити
і треба ж, як зійтися всяке мало,
аби так покохав несамовито.
Уперше пострічав таку прекрасну,
поблиз якої з волі чи неволі
вогонь у клітці ребер не загасне,
дотла попелячи тривоги кволі.
З тобою став би обраним щасливцем,
гуляючи у затишку каштанів,
що навіть час би, певно, зупинився
від заздрості в жаркому хвилюванні.
Утім від ласих марень справді гірко,
бо чую, що ява різниться з ними,
тож меркнутиме пристрасть, ніби зірка,
чиє конання вічно буде зримим.
[i]ІІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Невдовзі проминуть морозні ночі,
заллє подвір’я ніжністю весни
і всюди жебонітимуть потоки
під клекіт чорногузів з вишини.
Затопляться низини й оболоні,
роздолля неквапливо оживе –
клечатиме їх травами спросоння,
а гай вбрання приміряє нове.
І радість прийде, знов огріє сонце,
звільнивши укінці із туги лап,
й теплітиме душа, мов берег річки,
де вмостяться ватаги сонних жаб.
Стрічатиму смеркання наодинці
у плетиві пташиних серенад,
щоб, глянувши у воду, як у вічність,
поринути в надій розквітлий сад.
[i]ІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022