| Сторінки (2/149): | « | 1 2 | » |
[i]Поету-партизану Миколі Шпакові присвячую[/i]
Знов цвітуть у Липках липи,
Дрізд з верхів’їв гомонить.
Дужих віт протяжні скрипи
Линуть з вітром у блакить.
В пишних кетягах калина,
Скрізь волошки голубі...
Лиш старесенька хатина
Поряд хилиться в журбі.
Щемно згадує минуле,
Й все спливають з глибини
Вже угрузлі в часу мулі
Днини давньої війни.
В пору ту гатили танки
Й рвали небо літаки.
Кров’ю барвилися ранки,
Крились попелом стежки.
Ворог сунув без упину,
Наче та отруйна цвіль.
Ширив гибель та руїну,
Нісши в сім’ї страх і біль.
Гнав людей у рабські пута,
Хліб зі столу підло гріб –
Кожен встиг в селі відчути
Жахи тих сутужних діб...
Тож на захист свого краю
Йшли в запілля всі, хто міг.
Дім змінив їм запуст гаю,
Честь і гнів збратали всіх.
Хтось лише закінчив школу,
Хтось не раз точив багнет.
Вів загін той Шпак Микола,
Вже прославлений поет.
Тут в просторах неозорих
Він зростав під стугін трав,
В тіні лип брунатнокорих
Перші рими підібрав.
Ця земля давала сили
Для його дзвінких пісень,
Що піднесено хвалили
Всякий повний щастя день.
Та тепер він з автоматом –
Враз перо і штик злучив.
Ринувсь бити супостата
Й гнати із квітучих нив.
Вдома так лишив дружину
Й трьох маленьких діточок.
Дав присягу Батьківщині –
Краю пралісів й річок.
Встиг за рік зазнать багато:
Виїзд, битви і полон,
Та продовжував змагатись
За свободу та закон.
Разом з друзями в ватазі
Мужньо захищав нарід,
Втім гестапівські зарази
Вийшли на героїв слід.
Грізний час настав в окрузі:
Час облав, арештів, страт.
Дні тяглися у напрузі,
Синь затьмарив сірий чад.
Вже бійці не мали змогу
Бути в рідному селі,
Тож зібрались ген в дорогу,
Наче в ирій журавлі.
Тужно вирішив Микола,
Перед тим, як йти у путь,
Лиш осмеркнеться навколо,
До родини зазирнуть.
Потайки пробрався в Липки –
Ліз крізь терни й будяки.
Спотиньга постукав в шибку
Дому, де жили батьки.
Тихо виглянула мати
І нестямилась в ту ж мить:
Любий син вернувсь до хати
Й під вікном живий стоїть!..
Двері хутко відчинила,
Каже радісно: «Проходь!
Скільки ж днів я промолила,
Щоб вберіг тебе Господь!
Скільки ж я ночей не спала,
Ждала хоч найменшу вість.
Ой, пролила сліз немало
Й досі острах серце їсть!..»
Щасно обійняла сина,
Кличе за накритий стіл,
Та йому не до гостини –
Мовчки вгледівся на піл.
Поглядом обвів всі речі,
Неньку у вбранні старім
І, піднявши сильні плечі,
Мовив голосом міцним:
«Я заскочив попрощатись,
Маєм рушити з села.
Неможливо тут лишатись:
Скрізь загроза залягла.
Німців лють на нас безкрая,
Йдем в нерівному бою,
Ще й повсюди обіцяють
Гріш за голову мою...»
Стала матір плакать знову:
«Милий мій, прошу, лишись!..»
Втім юнак продовжив мову,
Гордо звівши зір увись:
«Вже належу я Вітчизні,
Більше, мамо, я не Ваш!..
Мов сестра ця доля грізна,
Брат – набитий патронташ.
Мушу битися хоробро,
Щоб з ярма звільнити край.
І повір: все буде добре!
Ще вернуся, лиш чекай!..»
Вийшов обережно з хати,
Зник в серпанку темноти.
День у день чекала мати
На новини чи листи.
Дні в роки сплили спокволу,
Не одна стекла зима.
Ждала все з війни Миколу,
Вірила, що не дарма...
Втім нікому вже не дано
Стріть було героя знов:
Втихла пісня партизана
Десь у затиску оков.
Пси згасили жар у грудях,
Та живе його ім’я –
Не забули добрі люди
Й вільні небо та земля.
І понині лине скрипом
Про звитяжця шир’ю спів,
Що сумливо сіють липи,
Свідки тих важких часів.
[i]ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
[i]В.К.[/i]
На все добре, мій друже, бувай!
Пролилася скорбота в душі:
Вже відквітнув наш часу розмай,
Та як треба – звертайся, пиши.
Нас звела разом долі рука
На чужині в години знегод –
Досить різних, мов море й ріка,
Та здружились ми без перешкод.
Бо одна в нас любов до землі,
Що омита стражденним дощем,
Зрозумілий нам клект журавлів
І у ньому прихований щем.
В наших грудях однако жахтить
Пал до правди, свободи й добра,
Тож тому кожна спільна нам мить
Укладеться мені до нутра.
Ще зустрінемось, вірю, й не раз,
Не важливо коли або де.
Ну а поки ж зоря нехай нас
В горизонти прийдешшя веде!..
Як земне все тяжить до кінця,
Так відквітнув й наш часу розмай.
Хай нам спогади ж гріють серця –
На все добре, мій друже, бувай!..
[i]19.ІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
У мене в спогадах весна
і ти, на чар так само вдала,
бо вже затерла сірина
той час, коли сповна ладнали.
Ще, може, збачимося знов,
але надій на щось немає,
тому й зі серця точить кров,
адже навкір в усю кохає.
[i]VІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Скоро сонячна корона
вознесеться над селом,
умиваючи червоним
все, що бачиться кругом.
Ген озвався вкотре півень,
та земля імлисто снить,
орошаючись ліниво,
щоб з’ясніти, вочевидь.
Над ставками тане спокій,
голоснішають гаї,
а хатини товстобокі
шиби звужують свої.
І хоча в таку годину
маю мліти ще, та зась!..
Бо ж очікує щоднини
десь незвіданість якась.
Проганяє відгук дрімків
пісня листя й мурави,
летючи із вітром стрімко
до останніх зір увись.
[i]29.VIІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Яка ж ця ніч! Не можу я...
Так місячно! Мені не спиться.
Немов померкла юнь моя
В душі, як і колись іскриться.
О подруго схололих літ,
Не називай же гру коханням.
Хай краще цей холодний світ
Мені струмить у спогадання.
Хай рис спотворених сліди
Він обмальовує уміло,
Бо розлюбить не зможеш ти,
Як полюбити й не зуміла.
Кохати можна тільки раз.
Тому розстався я з тобою,
Що липи марно надять нас,
Ногами тонучи в забоях.
Бо знаю ж я і знаєш ти:
У відсвіт місячний цей, синій
Не зможуть липи зацвісти –
На них вже сніг і сизий іній.
Що відлюбили ми давно,
Ти – не мене, я також – іншу,
І нам обом усе одно
В кохання грати, що не вийшло.
Та все ж цілуй і обіймай,
Лукаво мружачи повіки.
Хай серцю вічно сниться май
І та, що покохав навіки.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Какая ночь! Я не могу…
Не спится мне. Такая лунность!
Еще как будто берегу
В душе утраченную юность.
Подруга охладевших лет,
Не называй игру любовью.
Пусть лучше этот лунный свет
Ко мне струится к изголовью.
Пусть искаженные черты
Он обрисовывает смело, –
Ведь разлюбить не сможешь ты,
Как полюбить ты не сумела.
Любить лишь можно только раз.
Вот оттого ты мне чужая,
Что липы тщетно манят нас,
В сугробы ноги погружая.
Ведь знаю я и знаешь ты,
Что в этот отсвет лунный, синий
На этих липах не цветы –
На этих липах снег да иней.
Что отлюбили мы давно,
Ты – не меня, а я – другую,
И нам обоим все равно
Играть в любовь недорогую.
Но все ж ласкай и обнимай
В лукавой страсти поцелуя.
Пусть сердцу вечно снится май
И та, что навсегда люблю я.
[i]30.ХІ.1925[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Несе нещадний вітер
на серце холоднечу,
щоб став себе жаліти,
втім зроду самозречний.
Вичовгуючи містом,
утомно очі мружу,
а хуга ницим свистом
троюдить знову душу.
Всотала зимня млявість
і так непевний спокій,
адже довірив радість
розпуці хитроокій.
І хай це тільки витік
життєвої дороги,
та зближують щомиті
з кінцем непутні ноги,
із краєм тим імлистим,
де в парі тьма і тиша...
А поки ж лину містом
один під стогін хвищі.
Бо зроду самозречний,
хоч мав себе б жаліти,
та ба! Тож холоднечу
наніс на серце вітер.
[i]12.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
По вінця наливаючи вино,
пригадую тебе та спільні дні,
й хоча усе в минулому давно,
проте бринить щоночі уві сні.
Ті марення вигострюють печаль,
котру не в силі згладити весна,
бо хай і пережитого не жаль,
та вимотаний розпачем сповна.
Чому не полишаєш у думках?
Для тебе легковажний та чужий,
отож загруз у марних почуттях,
які терзають вкрай, що не кажи!..
Волів би повернутися назад
заради безтурботності на мить,
однак пожерта полум’ям досад,
а заново зола не загорить.
Утім не відрікаюся надій,
і навіть, як не видимі в очах,
оскільки однією з перших мрій
є зустріч із тобою, не у снах.
[i]08.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
Море пінне, море буйне,
млію вкрай в стихії милій,
тож вгортайте серце чуйно
і гойдайте душу, хвилі!
Спритний вітре, неугавний,
шир же пахощі солоні,
щоб стікали миті плавно,
мов тримаючи в полоні!..
Утішають галас чайок
та піщана тиш гостинно,
ну а вечір і світанок
тут – небачена картина.
Розпластаю руки всуціль,
привітавши гладь безкраю,
бо як тільки їй всміхнуся,
то в свободі утопаю!
[i]24.VІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Почуй, Маріуполю, місто-герою,
що вся Україна думками з тобою!
Навряд чи босота тебе очорнить,
бо зніс кількакратно свавілля війни.
І ось нині маєш у гніті блокади
укотре терпіти страшні канонади,
тож нидіє серце, як бачу той жах,
який вкарбувався в невинних очах...
Ой, ллється немислимо крові за тебе!..
Клекоче й здригає від вибухів небо,
тоді як будинки стирає орда,
а втім же за що ця убивча біда?
Постали звитяжці у бурі напастей,
мстячи бісівні за розстріляне щастя,
й ніщо не опише ту гнівну печаль,
як бачу в новинах щодня «Азовсталь».
Тримайся, незламний, заради свободи,
адже світло зроду шматує негоду!
І хай вразять сонмищем дронів чи мін,
всяк гордо здіймешся із поля руїн!..
[i]17.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Година пік на празькому вокзалі,
яким усі шмигають навскоси,
і тільки відсторонено в печалі
чекають на валізах мати й син.
Жили ще днями тихо в Україні,
утім те вмах загарбала війна,
тому шукають прихистку десь нині,
лишившись без утіхи та майна.
Орда несе руїну, смерть і муки,
оскільки на життя їй все одно,
тож мне юнак долоні від розпуки,
піднісши ревний погляд у вікно.
Видніються там вивіски яскраві
і радісних облич коловорот,
де хтось іде поважливо у справах,
а дехто лиш гуляє без турбот.
Здавалося б, роздолля молодому,
строкате від розваг і дивовиж,
та хочеться повернення додому
й не треба ні Варшава, ні Париж.
Не в силі й усміхнутися Європі,
бо ворог лють занадто пробудив,
а ближні у простуджених окопах
боронять кровну землю від біди.
Звільнили безкультурні лицеміри
Вітчизну від спокійного життя,
однак серця народу повні віри
в щасливе повоєнне майбуття.
Іще проженемо оцю навалу
і знову збадьоряться мати й син,
адже такого зроду не бувало,
щоб сонце подолала тьма хмарин.
[i]16–17.ІХ.22 р.
*вірш публікувався в журналі "Дніпро"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
[i]На народні мотиви[/i]
Ти – як мавка та, як мавка,
пишна дівчина-русявка,
у чиї лиш гляну очі
і нічого вже не хочу,
бо як ласку в них побачу,
то скоряє млість гаряча.
Ти – як мавка та, як мавка,
тож ледь ступиш на муравку
і довкола все розквітне
в зблисках сонця самоцвітних,
а коли пролинеш поряд,
кану враз у щастя море.
Ти – як мавка та, як мавка,
щира й ніжна, мов журавка,
що хмелить цнотливим чаром,
розганяючи кров жаром,
щоби тішився без краю
навіть з помислів, де сяєш.
Недарма тому ти, мила,
в серці слід навік лишила!..
[i]27.VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Усміхнися ніжно, люба!
Ти ж дедалі холодніша
і до всього дещо груба,
через що у серці хвища.
Не журися безпричинно
у часи і так похмурі!..
Бо ж твій усміх неоцінний,
наче промінь серед бурі.
Розпалю усуціль душу,
тільки б щасніла на славу,
а якщо й згоріти мушу,
так під усмішку ласкаву.
І не знаєш, як же хочу
від зорі до зоряниці
чути голос твій співочий,
мрійно канувши в зіниці.
Всесвіт знадний та глибокий
не сховають чуйні очі,
у яких і жар, і спокій
без примирення клекочуть.
Не прохаю тяти тишу
сміхом так, щоб заздрив кожен,
усміхайся лиш частіше
і нудьга не переможе!
[i]27.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
І знову в’ється завірюха
посеред обрисів домів,
де снігопад шляхи муругі
за день і так ущент замів.
Навкруг електросмолоскипа
шаліє біла мошкара,
а іній базграє на шибах
про те, що снити вже пора.
Мороз воістину нівроку,
утім байдужий геть мені,
адже, відкинувши неспокій,
лежу в тепліні гамівній.
Заводить віхола піснями,
тоді як з нею заодно
ялиця мерзлими гілками
шкребеться сонно у вікно.
[i]13.І.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Прикладом грюкає війна
у двері кожної родини,
щоб тяла скрута навісна
наш край, навряд чи якось винний.
Веде орду причинний дід,
усюди сіючи страждання,
а юродиве кодло вслід
реве прокльони незрівнянні.
У серці ярість, біль і страх,
що кулі й бомби ринуть градом,
аби згубити все упрах
під глум з боліт украй злорадий.
За що оця лиха мара?!
Адже ми завжди мир хотіли.
Чому ж сусід його украв
настільки ницо й ошаліло?
Не описати горе й жах,
які несе паршива зграя,
та вірю в те, що відкоша
дамо усім, хто спонукає!
Гряде на схід сталева лють,
сурмлять гармати правочинно
і вже мільйони постають
на бій за долю Батьківщини.
Тож провчимо сповна заброд
заради праведної мрії,
лиш має діяти народ,
себе ж бо втратити не сміє.
[i]01.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Живить сяйвом спеку сонце зі зеніту,
поки ген лелеки в’ються обігріто.
Близь у квітах тоне, далеч у мережках,
а між ними сонно випетляла стежка.
Вистрибцем почасту нею вирушав я,
щоб нудьзі пропасти серед різнотрав’я.
Цілю й ось туди, де плавиться повітря,
та вже ліньки бігти так, аби обвітрів.
Досить барв і шуму, ними ж край залито,
бо скандують суму те, що всюди літо!..
[i]11.VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Твій голос, наче пісня гаю,
лишиться впам'ятку навік
і серце чуйно заховає
той чар, що сяє з-під повік.
Кортить ще втілити багато,
щоб дати раду почуттям,
але тебе, не мавши, втратив
без перспектив і вороття.
Чи у митарствах, чи удома
все гірше сплю в чаду пітьми,
а що надалі – невідомо,
та вочевидь не злучна мить.
Не буде просвітку напевно,
хоча гадав про те не раз,
і щось химерити даремно,
адже проґавив слушний час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Всміхнися, мій друже, хоча б на хвилинку,
хай важко тобі, що із гіркістю знаю,
оскільки немає і миті спочинку,
а з того утома сповняє до краю.
Щодуху перечиш ядучій тривозі,
тоді як пернаті хихочуть шалено,
та вчути буяння природи не в змозі,
адже зусібіч дошкуляють сирени...
Втім, рідний, не варто тужити надміру!
Бо вийде ще в пахощах радо гуляти,
а поки потрібно товкти бузувірів,
і всі ми по-своєму нині солдати.
У всякому місті, селі та містечку
ставаймо на опір навалі тирана,
сприяючи війську бодай помаленьку,
і день справедливості швидше настане.
Упевнений в тому, що істинно сильні
усяким чортам пообломлюють роги,
тож в нашій країні, строкатій та вільній,
гуртом зведемо монумент перемоги.
[i]10.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Загас морквяний жар зорі,
аби томився під сосною
і під насмішки шишкарів
душа ридала за тобою.
Й дарма, що літо у краю,
де все воліє квітувати,
бо щось не тішать юнь мою
смеркання ці з духмянню м’яти.
Не надто скрашується сум
буянням лілій та жасмину
і марно лащиться той шум,
який із плавнів сонно лине...
Чому ж у грудях так пече?
За те, що віддано люблю я
звабливий блиск ясних очей
та стать граційну, наче туя?
Ну що ж, нехай!.. Усе одно
із почуттями не борюся,
адже хмелять, мов те вино,
плавка хода й волосся русе.
І хоч їх бачу тільки в снах,
проте ж які ті сни щасливі!..
А так між сяйних днів застряг
промоклий вщент у тужній зливі.
Й під зичні трелі шишкарів
допізна мрію під сосною,
щоб раз, в один із вечорів,
стояв отам уже з тобою.
[i]VI.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Все вовтузяться сніжинки
у дрімливій вишині,
мигтячи, немов іскринки,
неслухняні та ясні.
Укривають зимнім пухом
трави й дужі ясени,
щоб могли під пісню хуги
мрійно спати до весни.
[i]02.ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Несеться з півночі зима
під лопотання хмурих кленів,
які скувала мла німа,
змінивши охабні зелені.
Лише самотньо між гілок,
під сизохмарною габою
тріпоче висохлий листок,
але не скований журбою.
Хоча й дощенту порудів,
та наче сповнений надії,
що після маршу холодів
весною знов зазеленіє.
[i]28.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Край моря, на одному з узбереж
я слухав шум вечірнього прибою
і був ущент спустошений журбою,
мов лука після полчища пожеж.
Недавно бо, здолавши версти стеж,
зустрівся за кордоном із тобою,
де радила змиритися з явою,
оскільки з іншим долю там сплетеш.
Й дарма щось намагатися змінити,
як марно поливати мертві квіти
чи дмухати на присок, що дотлів.
А втім, нехай від урвищ до захмар’я
бринить і далі мій натхненний спів
про те, як дорожу тобою, Дар’є!..
[i]28.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Черемхи пелюстками осипали
і вабила ставків ярка емаль,
утім блукав понурений в печаль,
складаючи наївні мадригали.
Вагання і зітхнути не давали,
а серце надривав безмірний жаль,
бо тямив, що між нами тьма проваль,
мостів чортма й розтрощено причали.
І зморювали здогадки щомить
про те, чи врешті зблизимося ми,
адже води стекло ген забагато...
Від розпачу і падав долілиць.
Однак усе продовжував плекати
рядки про всесвіт люблених зіниць.
[i]26–27.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Довкілля обійняв лапатий сніг,
тоді як вирували сни стокрилі
й між ними раз у раз на небосхилі
мигтів молодика янтарний ріг.
Гуло в усю, та спав без задніх ніг
і мрілися, мов навіч, губи милі,
від чого закипала кров у тілі,
а надто від припещувань твоїх.
Тобі схиливши голову на груди,
цілком гадав, що ліпше вже не буде,
бо щастя огрівало звідусіль...
Та потім все розвіювало рання.
Й відтак іще подовгу краяв біль
під віхоли плачливе завивання.
[i]24–25.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Мене ти полонила в дивні чари,
хмільніші за котрі іще не знав...
Отож під вересневу месу трав
душа ефірно линула за хмари.
І в грудях нагніталися удари,
коли на тлі кармінових заграв
доп’яна сяйний усміх уявляв
чи очі перелесні, мов Стожари.
А як дерева скинули вбрання,
притьмивши так недавні втіхи дня,
то гнали смуту спогади про тебе.
Й не стерли барви роздумів і мрій
ні мряка, ні дошкульні сльози неба,
адже у серці сяяв образ твій.
[i]22.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
[i]Харківським товаришам[/i]
Я ніколи не їздив у Харків,
Не гуляв по вечірній Сумській,
Але шум його вулиць і парків
Все зринає в уяві моїй.
Водограй на Майдані Свободи,
ХТЗ та Успенський собор...
Походжав би там, хоч у негоду,
Упірнувши в місцевий фольклор.
Хай не знаю іще цього краю,
Але певен: його б полюбив!..
Скіфська спадщина серце гукає,
Барви міста підносять в порив.
Уявляю ті східні смеркання,
Як на Салтівці гасне луна...
Я би рушив туди без вагання!..
Та не в змозі: лютує війна.
[i]16.ХІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Стоїть у замрії сосна
самотньо на давній просіці,
де в’язне важка тишина
і вітер переймом яриться.
У патині шишки й кора,
а глиця, мов терта золою,
тож мліє соснина стара,
пускаючи сльози смолою...
Не падай у смуту німу,
коли й так печалі до краю,
адже залюбки обійму,
як ту, що у серці плекаю!
[i]21.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Згадалося, як мусив у метро
прощатися з тобою на пероні,
ховаючи під миршавим пальтом
палку журбу і прикрощі сезонні.
Навколо тлум байдужих вирував,
тоді як ми, тендітно сплівши руки,
повторювали втішливі слова
про те, що й не помітимо розлуку.
Ступила до вагону ти вкінці,
щоб миттю двері гупнули нечуло,
почавши лік буремних місяців,
які від злуки тільки відштовхнули...
[i]10.IХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Проживає в мене вдома
заповзятлива шиншила
без уявлення про втому
чи про те, наскільки мила.
Хитро звужуючи очі,
що мов сяйні намистинки,
шурубурить цілі ночі,
ну а вдень мерщій в хатинку.
Лиш до неї обізвуся,
як майне назовні хапко,
зворушивши пишні вуса
й стаючи на задні лапки.
Умостившись, ніби стовпчик,
так і сяк почепуриться,
хвильку щось обмислить мовчки –
скік! – і звисне на решітці.
Черевце пухке покаже,
чим смішить безперестанно,
а коли на бік приляже,
то з утіхи серце тане!..
Певно, днів таких немає,
щоби з нею в сум хилило,
через що й люблю без краю
Шуру, подругу-шиншилу!
[i]02.VІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Не смію годити зажурі,
оскільки чи вистою в світі,
як гирею стану носити
в собі міркування понурі?
Не матиму спокій та щастя,
читаючи безбач новини,
інакше потраплю безвинно
у лапи повсюдним напастям.
Торкатиму те не надміру,
що урвища часу ковтнули,
адже не змінити минуле,
хоч як би не прагнути щиро.
[i]15.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Вже в класі снить вечірня тиша
на куцих клаптиках осоння,
тоді як тюлі ледь колише
тремтливий подих завіконня.
Знайомі парти, дошку й стіни
притьмили нуднощі полинні,
від чого, ставши одвір, лину
у вир думок про швидкоплинність.
У теплих спогадах – прощання
із безмаль рідним колективом,
з яким проходив безваганно
вперед крізь ясність і заливи.
Й кортить повідати багато
учителям сердечно милим,
що за нечесно скромну плату
такий безцінний труд вершили.
Мене ти майже денно, школо,
втішала слушно й бадьористо,
тому тут, як ніде навколо,
цвіло допитливе дитинство.
Отут посеред щирих друзів
грів чуба й різно розважався,
поклявшись бути в щасті й тузі
довічним ворогом лукавцям.
Спізнав за шлях такий значимий
також невдачі та турботи,
щоб зі знаннями за плечима
навикнув труднощі бороти.
Усе скінчив останній дзвоник.
Йдучи неквапно коридором,
зустрічні стенди і вазони
обводжу хапко тихим зором.
За мить явлюся на подвір’я,
увесь в чуттєвій завірюсі,
проте не шпортає зневір’я,
оскільки ще сюди вернуся.
Ще зберемося якось разом
в душевній бесіді за чаєм,
а поки ж рину в ногу з часом
у майбуття, котре вітає.
Бо вивчив, що ступати треба
життям рішуче та хоробро
і всьому є свій строк під небом,
тож, люба школо, на все добре!
[i]V.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Вдовж оплоту біля хати,
коло заростей малини
зеленіє яро м'ята,
уславляючи ці днини.
У туманному убранні,
подарованому літом,
духмяніє там щорання,
щедро росами полита.
Не боїться вітровію,
що скубе сонливі трави,
бо навзаводи огріє
далеч бризками заграви.
[i]29.VІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Кроком торопленим
бив знайому стежку
і ураз побачив
те, як нетерпляче
ти в ясних сережках
йшла, та не до мене.
Знав те, хай не треба,
з ким так поспішала
в райський гріх упасти,
поки брів якраз то
навмання від жалю
й почуттів до тебе.
[i]17.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Ну, поглянь мені у очі,
розпаливши змерклий жар!
Так цього ж уперто хочу,
бо скорив твій дивний чар.
Остогидла будня стужа,
що лютіє повсякчас,
тож утіш-но спраглу душу,
в бік мій зиркнувши хоч раз!
Помишляючи про тебе,
надихаюся до дна,
поки всюди просто неба
заодно цвіте весна.
Все мотаюся до млості
денно парками один,
мов шукаю милу постать
серед пишних черемшин.
Наша юність нетривала,
наче їхній білоцвіт,
і на зло тих благ замало,
що наснажили б як слід.
Над усе жадаю щастя
в товчі смутків і надій,
втім про те б не думав часто
у прихильності твоїй.
Скрась безладні дні та ночі,
від яких душа щемить.
Ну, поглянь мені ж у очі,
хоч на зовсім куцу мить!
[i]15.V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Стягнулися хмари, стемнивши поля,
які вже заграва кропила червоним
крізь дим, що розлізся в усю спроквола
від щойно розбитої злої колони.
Заклякли у бруді машини важкі,
роз’їдене кіптем суворе залізо,
що й змовкли навколо прибулі пташки,
яких цьогоріч попри жах достобіса.
Лиш легіт неквапно розвіює чад,
бентежачи простір, бадилля колише
й лежить край посадки у крові солдат
під гнітом ущент неспокійної тиші.
Лишив десь удома родину свою
та матір, в якої був довго єдиним,
щоб стати за них і близьке у бою,
де раптом підступно уразила міна.
Посічені ноги, тріщить голова
і тіло сповняється болем бурунно,
тож ледве шепоче захмар’ю слова,
але без прохання про власний рятунок…
На думці майбутнє тієї землі,
котра гартувала, даруючи сили,
ті миті, з яких загорався та млів,
місця, де зустрів однодумців і милу.
Пригадує дзюркіт розбіжних струмків,
мережані далі, гаї та баштани,
вдовж витих путівців тополі стрункі,
свічки, що у травні запалять каштани,
величчя верхів’їв і плеса ясні,
мохасті галяви у диких дібровах,
невтомні міста й хутори у півсні,
пшеничні світанки, смеркання багрові…
Усупереч гару й шипінню вогню
молитва із вітром злетіла до висі
й відтак подолає і зло, і брехню,
адже не посмів боротьби відректися!
Угору обличчя герой припідняв,
заплющивши тихо наморені очі,
і рушив хоробро попереду дня
в обійми навіки безбурної ночі.
[i]23–24.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Коли закінчиться війна,
тебе шукатиму в дворах,
де встелить безгомінь сумна
стежки, зрешечені упрах.
Піду поволі ген удаль
назустріч сяйву через дим,
аби притишити печаль,
в яку втопив розгул біди.
Згадавши образ дорогий,
котрий для мрійника – усе,
помічу паростки снаги
між поплюндрованих осель.
Вкінці позбудуся тривог,
щоб не загас від них один,
бо твердо вірю в злуку двох
у колі квітів та руїн.
[i]07.ІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Уві сні я провідав свій край
попід витканим темінню тлом,
на якому зоря будь-котра
висявала відрадне тепло.
Тінь загаслого дня забрела
саме десь у сирі чагарі,
тож на все навивалася мла
під настирне ниття комарів.
Чув, як жаби горлали невлад
вперекір суголоссю ланів,
розглядаючи обриси хат,
що моргали з-за лип вдалині.
Сумовито гукала сова
з гущини розкуйовджених крон
і не тямила геть голова,
що то тільки запроданський сон...
[i]28.ІV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Ти ба, як неприємно нечестивцям,
коли з них вигамселюємо зло!
А хочеться, щоб кожен розплатився
за біль, що їхнє кодло принесло.
І ось вогонь розтерзує подальший
з мостів, якими пхаються до нас,
тоді як знову топляться у фальші,
визойкуючи те, що все гаразд.
Повторюють про «єдність» і «довічність»
подібно до обскубаних папуг,
нехай незрадно вбогі та комічні
для всякого з розсудливих навкруг.
Відвіку до варнякання охочі,
щоправда скільки ж наслідком біди,
тому й даремно їхні недозодчі
сколочують між різними мости!
[i]08.Х.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Тис беруть сніги
й снігурі у хвої
слухають пурги
навісні завої.
Бачаться здаля
жупани червоні,
красячи гілля
у нудній опоні.
[i]05.ХІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Бентежно огорнув будинки вечір,
проливши млу з багряні небокраю,
отож в облозі туги й холоднечі
тобі букет із листя назбираю.
Нехай нас підло версти розділили
і нині піднести його не зможу,
та вірю, що побачимося, мила,
невдовзі у годину знов погожу.
Ще вийде на прогулянці з тобою
сміятися й душевно розмовляти,
бо завжди заворожуєш красою,
кмітливістю і настроєм завзятим.
Неначе з’ява сонця у негоду,
твій образ осіняє сіру осінь,
тож дякую планиді при нагоді
за те, що нам зійтися повелося.
[i]ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Дощенту вигоріла осінь,
прославши мряку невпопад,
тож має в тузі безголосій
тремтіти ще удосталь сад.
Безрадно згадувати літо
і свій весінній білоцвіт,
бо зовсім скоро голі віти
обтяжать ласо сніг та лід.
Либонь скидається на цвинтар
гілками всипана земля
й доносить подувами вітер
все рідше погуки здаля.
Петляю простором понурим,
шлючи до біса вогку лінь,
але в душі чомусь не хмуро,
хоча так скрізь, куди не кинь.
І хай уже лютяться стиха
тумани блякло-голубі,
та є якась незвична втіха
у листопадовій журбі.
[i]21.ХІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Довкола все понуре і байдуже,
бо місто знову мрякою залито,
отож, б’ючи підошвами калюжі,
вже з осені цілком чекаю літо.
Присяду на часинку десь у парку,
простежуючи хмар сумбурну зграю,
і слідом то без поспіху, то шпарко
ще юні згадки тяму розпирають.
Пригадуються приліски співочі,
баштани і сліпуче-синє небо,
а як від хмелю мар заплющу очі,
то раптом опинюся біля тебе...
Ступатимемо простором рівнинним
в нектарі вечорової заграви,
де, підтюпцем звернувши зі стежини,
із усмішкою кинешся у трави.
Вітри щосил тріпатимуть волосся,
як бігтимемо мрійні й повносилі,
а вже за мить край річки вмостимося,
милуючись незайманістю лілій.
Лунатимуть чижеві голосіння
і шемрання налитих міццю стебел,
щоб, стихши у прощальному промінні,
дивився заворожено на тебе.
За хвильку вже у стумі серед гаю
пристанемо під клекоти лелечі...
І тільки-но ці миті уявляю,
як падає сирий листок на плечі.
Імла впиває в спину прохолоду
під рип, яким квилять осики дужі,
аби, підвівшись через непогоду,
бив далі черевиками калюжі.
[i]ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Повисло сонце над вербою,
що тягне віти до води,
якою плинемо обоє
в човні крізь повів резеди.
Навколо пуща розбуяла,
де гусне літній передзвін,
а течія несе помалу
кудись у край щасливих змін.
[i]10.Х.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
[i]Моїм близьким[/i]
Надмухує охлялим вітровієм
вже першу холоднечу з далини,
де маревом зоря заледве мріє,
під клич гусей і воронів сумний.
Ще мить і у міському стоголоссі
розплющать сяйні очі ліхтарі,
а як годинник цілу проголосить,
то дзвони розгукаються старі.
Над обрієм пишаються костели,
рвучи шпилями неба полотно,
утім сиджу в кімнаті невеселій
і збурений, і стихлий заодно.
Навколо очепурені будинки,
в подвір'ях непорочна благодать,
але дарма бруковані стежинки
завабити удаль десь норовлять.
Бо хочеться усе ж таки додому,
аби в навік улюблених місцях
зігнав між друзів капосну утому
і усмішка не сходила з лиця.
Пригадуючи храми в позолоті
й над ними бурштинові вечори,
вразливе серце в'язне у скорботі
за втіхами пройдешньої пори.
Адже єдиний з любою землею,
котра славетна гартом боротьби,
й, не бачачись і трохи із ріднею,
томлюся від ненаситу журби.
Без тебе так не сяю, рідний краю!..
А отже із піднесенням простим
вернуся, як уміння наплекаю,
щоб гідну лепту в успіх твій внести.
Обтяжливу незлагоду відкину,
бо, вірячи у знов щасливий час,
упевнений до краплі, Батьківщино,
що доля возз’єднає скоро нас!
[i]ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Бувай щасливий, ріднокраю!
Не встиг належно озирнутися,
як ось тебе й близьких лишаю,
однак із прагненням вернутися.
Всміхнуся тихо наостаннє,
хоч настрій тугою осквернений,
адже по муках розставання
чекають радощі повернення.
[i]07.ІХ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Гряде настрічу дощ з-за небокраю,
де вистелено хмар важке сукно,
але наснага в серці не стухає,
тому дивлюся радо у вікно.
Адже мине іще якась година
й на озеро з тобою поспішу,
і вірю, що негода ця відлине,
не змусивши сповідувати жур.
Шукатимемо жаб над берегами
та квіти, що розлучну втіху ллють,
бо як застигне осінь понад нами,
то все поглине ревна каламуть.
Блукатимемо, згадуючи літо,
під хлип, що з далі ширитиме гай,
щоб вийшло від рутини відпочити,
а клопоти облишать нас нехай!
І раптом, як тобі у вічі гляну,
в кущах займеться сварка квакунів,
аби на зло хмаринам олов’яним
нам сміх ураз обличчя прояснив.
[i]18.VIІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Ятряться дрова у вогні,
як та заграва золота
над шумом лану вдалині,
де наливаються жита.
Сиджу при полум’ї один,
хмільний від пахощів землі,
а зверху місяць, мов бурштин,
якраз погордливо скруглів.
І попри явність простоти
душа радіє, хоч співай,
бо ліпших благ не осягти,
ніж ті, що має ріднокрай.
Допізна буду у дворі,
й коли вже піде жар на спад,
аби вчув ремство яворів
на те, як ніч наводить лад.
[i]VI.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ах, весняна ніч стигне крадькома!..
Та в сонливій млі не тужи сама!
Сяє молодик щастям золотим,
втім тону в журбі, бо понура ти.
Всюди сміх дроздів, розквіт ген удаль,
тож чому таїш у душі печаль?
Рушу хоч куди, навіть як на мить,
щоб зігнати жаль, що тебе гнітить.
Ах, і славна ніч!.. Лип солодкий шум...
Просто проясній, більше не прошу.
[i]02.IV.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Чи чуєш вихваляння солов'їні
у скверах між багатоповерхівок?
А бачила алеї у цвітінні
і в пахощах захмелених бронзівок?..
Тобі весна, ймовірно, гріє душу,
клечаючи пишнотами розмаю,
тоді як у моїй хмурніє стужа,
бо мрії про побачення плекаю.
Хіба це випадковість небувала?
Оскільки вже мав стільки пережити
і треба ж, як усе зійтися мало,
аби так покохав несамовито!..
Уперше перестрів таку прекрасну,
поблиз якої з волі чи неволі
пожежа в заребер'ї не загасне,
дотла попелячи тривоги й болі.
З тобою став би обраним щасливцем,
коли б гуляли в затишку каштанів,
що навіть час би, певно, зупинився
від заздрості в жаркому хвилюванні.
Утім від ласих марень тільки гірко,
адже ява розходиться із ними,
тож меркнутиме пристрасть, ніби зірка,
чиє конання буде вічно зримим.
[i]ІІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Невдовзі перезляться зимні ночі,
віддавши волю пестощам весни,
і зрештою дотане сніжне клоччя
під сміх дерев, хай поки не гучний.
Блищатимуть мрійливо оболоні
роздолля, що поволі оживе,
аби, набрякши запалом спросоння,
услід вбрання приміряло нове.
І знов торкнуться промені ласкаво,
зігнавши сум чи вигрівши хоча б,
мов берег розчаклованого ставу,
де вмоститься без ліку хвацьких жаб.
Вітатиму там ночі наодинці
в облозі серенад навперебій,
щоб, дивлячись у воду, як у вічність,
поринув у розквітлий сад надій.
[i]ІІ.21 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022