| Сторінки (4/308): | « | 1 2 3 4 | » |
Між небом та землею, де догорає обрій,
Де все ще так важливо, де справжній навіть сум,
У щирості своїй слова відверті, добрі
Створили власний світ і свій чарівний струм.
Але той світ - крихкий! Так легко все зламати!
Беззахисний, слабкий, як листя навесні.
І не спитає він: "Ти бідний чи багатий?"
І сприйме почуття. І тихі, й голосні.
Та більшість омине його прості стежини:
Навіщо їм тягар від тих пісень сумних?
Від серця восени він дарував жоржини,
А людям краще тут, серед троянд скляних.
Їм до вподоби струм фальшивого катрена,
В якому сліз нема, а тільки штучний ґвалт.
І не сумують там вродливі манекени.
А замість справжніх слів - "подібні" і "на кшталт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Відшукайте мене серед сніжних доріг,
Майже мертвого, з поглядом втомленим,
Серед цінних хвилин, тих, що я не зберіг,
Серед мрій, так нахабно розгромлених.
А душа ще живе в зрозумілих віршах
І завжди залишається щирою
Там, де списом в добро, а серця - на ножах,
Там, де підлість махає сокирою.
Ви зустріньте мене в глибині літніх трав!
В сьогодення, огидно-жорстокого,
Дуже спрощений зміст. Я його прочитав -
Все дрібне. І нічого глибокого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Мені так гірко посміхнулось місто.
Повільно йду я з вечора у ніч.
Вечірніх ліхтарів його намисто -
І недосяжна, і коштовна річ.
Та скільки намистинок? Двісті? Триста?
Є сяйво. Та немає вороття.
Змінився я. Змінилось моє місто.
Когось немає вже - закон життя.
А вулиці, немов нічні артисти,
Стоять по мізансценах, як німі.
Зібравши всі хвилини у намисто,
Я покажу його своїй зимі...
Зима, як діамант, легка та чиста,
І не жорстока, як у ті роки.
І їй я подарую те намисто,
А з ним - свої римовані рядки...
У спогадах, як у казках барвистих,
Надія, королева всіх бажань,
Плела своє смарагдове намисто,
Як амулет від болю і страждань.
Тепер плете моє вечірнє місто
(Йому допомагають небеса)
Минулого розірване намисто...
Де кожна намистинка - то сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Скінчилася зухвала літня злива.
Самотній місяць в небі все мовчить.
І він сумний. І я такий вразливий,
Але це тільки в цю відверту мить...
Цієї миті безнадійно знаю
Минулі крики правди голосні.
Заплакало вікно мого трамваю,
Простягуючи дзеркало мені.
Я бачу там потворне та чудове,
Показує всю правду дивне скло.
Там чорний сум і радість бірюзова...
Невже зі мною дійсно це було?
Неначе звуки тихої сонати
Я чую крізь нічний потужний вплив.
Але трамвай не буде повертати
Туди, де все на світі я б змінив.
Я їду прямо. Спротив - недоречний.
Як бути у збіговиську турбот:
Подякувати дзеркалу сердечно?
Забути недосяжний поворот?
Самотній місяць плаче у хмаринку,
Як у хустинку. Їде наш трамвай.
Ніхто не омине свою зупинку,
Де дзеркало нам скаже: "Прощавай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Мені наснилося моє село,
Дорога у дитинство безтурботне.
Часи, коли зневіри не було,
Залізна хвіртка, літечко спекотне.
Мені наснився мій чарівний сад,
Червоні квіти і зелені трави.
Я повертати голову назад
Напевно, вже давно не маю права.
Реальності невидима рука
Жорстоко ставить крапку замість коми.
І мій будинок з літерою "А"
Дарує затишок комусь чужому.
Мені наснились дивні ті часи,
Коли чекала у саду альтанка,
Були живі Бабусі й Дідусі...
Тепер це - неможлива забаганка,
Як і вдихати аромат тих трав...
Мімічні зморшки - то життя відбитки.
Ми вже дорослі. Друг мені сказав,
Що вже померли дві мої сусідки.
Рибалка і ставок - це все пройшло.
Мені тепер не йти по тій дорозі.
Мені наснилося моє село...
Я знову прокидатися не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Я вийду на свою таємну сцену
І буду грати весняний етюд.
Нехай він буде майже як в Шопена -
Без галасу, без зайвих амплітуд.
Не знайдеться для мене монолога -
Я напишу і прочитаю свій.
Можливо, приведе мене дорога
Туди, де візерунки чистих мрій
Переплетуть мене моїм минулим,
Де все яскраве: ноти і рядки.
Я буду грати так, щоб не забули
Всі згаслі та зневірені зірки.
Набридло все в задушливій коморі!
Таємна сцена... Де твої пісні?
Читаю - тихо. Граю в сі-мінорі.
А звук дощу - як оплески мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Ти почуй мене, Січню!
Монолог твій незвичний
Прочитав мимоволі давно.
Неживі змерзлі трави,
Незакінчені справи
Бачив я у широке вікно.
Ти скажи мені, Лютий,
Як я можу забути
Твою теплу міську заметіль?
Вечори твої темні -
Тільки спогади щемні,
Що приносять і радість, і біль.
Оживала природа
І шукала пригоди
В теплих фарбах своїх весняних.
Але красеню Травню
Я навряд чи поставлю
Вищий бал за обставин своїх.
Доброзичливе літо
Сонцем, зеленню, житом
Не зачепить. Мерщій омине.
Ти пробач мені, Серпню,
Мій характер нестерпний,
Але осінь врятує мене.
З головою порину
Я в жадану країну
Без кордонів, ухвал, заборон.
Заспіваю я Жовтню
Тиху пісню самотню,
Вранці знов пригадаю свій сон.
Кожний вдих, кожний видих
У хвилинах розмитих
Має присмак якихось примар.
Хто ж у тім винуватий,
Що їх так небагато,
В кого теж є такий календар?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022