| Сторінки (4/368): | « | 1 2 3 4 | » |
[youtube]https://youtube.com/watch?v=PHlAnUhiac4[/youtube]
Любов рожева, мовби ружа ти
У червні розцвіла,
Любов раптова, мов мелодія
У ритмі повела.
Так образ вабить твій мене,
Так я люблю тебе,
Пустеля поки не ковтне
Все море голубе.
Все море голубе ковтне
Й від сонця потече,
Моє ж кохання не мине –
Хай як воно пече.
Любов єдина, прощавай!
Любове, прощавай!
Любове, я прийду – ти знай,
У самий дальній край.
Оригінал і переклад тут https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962736
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l5yJe3aqo1s[/youtube]
Він іде невідступно,
Як ніч після дня,
Його жертва наступна
Це ти, або я.
Серед світлого міста,
Крокує пітьма,
Зла енергія чиста,
Чистіше нема.
В його погляді зблиски
Пекельних вогнів,
Його їжа це мізки
І він ще не їв.
Він блукав дуже довго
Шляхами світів
Де не бачив нікого.
А чув лише спів.
Його демонів пісня
Крізь морок вела,
Він не думав, що після,
У цім світі зла.
І мороз випікав
На душі свій узор,
І чекала ріка,
І співав далі хор.
Темні води нарешті
Його понесли,
І з імперії смерті
В наш світ привели.
Він пройде де завгодно,
Ніхто не втече,
Скоро ляже холодна
Рука на плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
***
Листя опало,
Над мокрим асфальтом ніч,
Все затихає.
***
Сирена реве
В ніч дощову похмуру,
Дерева тремтять.
***
Двигун за вікном,
Плаче холодне небо –
Очікує щось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
26. Фамільяри
Джон Вотлі поза містом жив один,
Де пагорби, за милю усього,
Розумним не вважали ми його,
Бо розвалив на фермі навіть тин.
На дивні книги свій він гаяв час,
Їх на горищі відкопав колись
Та зморшками лице покрилось скрізь
І стало непривабливим для нас.
Коли ж тієї ночі вий почувся,
До нього втрьох, щоб не було біди,
Зібрались люди з Ейлсбері піти,
Наляканий, один із них вернувся.
З потворами там Вотлі говорив,
Злетіли враз дві пари чорних крил.
XXVI. The Familiars
John Whateley lived about a mile from town,
Up where the hills began to huddle thick;
We never thought his wits were very quick,
Seeing the way he let his farm run down.
He used to waste his time on some queer books
He’d found around the attic of his place,
Till funny lines got creased into his face,
And folks all said they didn’t like his looks.
When he began those night-howls we declared
He’d better be locked up away from harm,
So three men from the Aylesbury town farm
Went for him—but came back alone and scared.
They’d found him talking to two crouching things
That at their step flew off on great black wings.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2026
25. Сент-Тоду
«Дзвонів Сент-Тоду битих бережись!»
Крик чув його як в лабіринт пірнув
Провулків темних, що на південь був,
Де сни століть минулих ще плелись.
Обірванцем він був, і зникла швидко
Його сутула постать, крадькома,
Тому я й далі путь крізь ніч тримав
Туди, дахи де вищирились гидко.
Що крилось тут з путівника не ясно
Та знов кричить вже стариган якийсь:
«Дзвонів Сент-Тоду битих бережись!»
Мовчу, хрипить і третій старець лячно
«Дзвонів Сент-Тоду битих бережись!»
Побіг я й раптом – чорний шпиль увись.
XXV. St. Toad’s
“Beware St. Toad’s cracked chimes!” I heard him scream
As I plunged into those mad lanes that wind
In labyrinths obscure and undefined
South of the river where old centuries dream.
He was a furtive figure, bent and ragged,
And in a flash had staggered out of sight,
So still I burrowed onward in the night
Toward where more roof-lines rose, malign and jagged.
No guide-book told of what was lurking here—
But now I heard another old man shriek:
“Beware St. Toad’s cracked chimes!” And growing weak,
I paused, when a third greybeard croaked in fear:
“Beware St. Toad’s cracked chimes!” Aghast, I fled—
Till suddenly that black spire loomed ahead.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2026
Його використовує народ
І часто вимовляє його рот,
Слівце кривеньке та страшне: «Прильот».
«Балістика» то, «дрон» чи «бандероль»
Та сама у слівця жаского роль,
У ньому дзвін розбитого вікна,
Квартири навпіл знесена стіна,
І стогін між руїн з-попід землі,
І люди у сльозах старі й малі,
У ньому мрії, що розбиті вщент –
Було майбутнє і нема в момент!
І серце наче вискочить от-от,
Коли ти чуєш: «Схоже там прильот…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S035NOOenOM[/youtube]
Як вечір холодом дихнув,
І тіні – джунглями бродить,
Палац Зімбабве сяє вмить,
Король, що в нім, боїться сну…
З усіх людей він був одним,
Хто вбрід болото подолав,
Вид котрого і змій лякав,
Прийшов у вельд* він, що за ним.
З тих пір, як очі є у всіх,
Ніхто не бачив ще той схов,
Та в ніч як вечір перейшов,
Знайшов він Старшого барліг…
Турелі дивні в далині́,
Навкруг багато стін, валів,
Що землю бруднять куполів,
Немов гриби вони чумні́!
І місяць висвітив світи,
Де жити вже ніхто не міг,
Вид башт із куполом блідих –
Зловісний, вікон не знайти.
Тоді того́, дитям хто біг,
Безстрашно між любих руїн,
Дрож охопив, побачив він –
Не мертве і не рук людських!
Напівреальні форми ті,
Напівтвердий напівефір –
Неслись з пустот без жодних зір
До цих пустих, шкідливих стін.
І в пустоту́, з цих зон тіней,
Бурлив орди зворотній шлях,
Уламки в тьмяних їх кігтях –
Думок, чуттів і мрій людей!
Рибалки Ззовні, давні ті –
Хіба то не казки́ жреця,
Про шпигунів в чужих серцях,
Грабіжників з старих світів?
Жахливі їхні форпости́ –
Світів мільйон вже має їх,
Ненависні для рас усіх,
Втім, невразливі – не знайти…
В жаху, спостерігач повзе
В болото, що лякало й змій,
В палац, в безпеку мчить мерщій,
Лежати, сонце як зійде́.
Що він пішов – ніхто й не чув,
На тілі не було́ слідів,
Того́, що в темряві зустрів,
Та сон спокійним більш не був!
Як вечір холодом дихнув,
І тіні – джунглями бродить,
Палац Зімбабве сяє вмить,
Король, що в нім, боїться сну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2026
Окремих душ я бачу миготіння,
Жаринок павутинками буття,
Миттєво їх торкаюсь наче тінь я,
І барви йдуть у морок забуття.
І йдуть у темінь заповітні мрії,
Яскраві спогади, весна, зима,
Герої славні, ниці лиходії,
Моєї здобичі число є – тьма!
Життя вечірки затихають звуки,
В очах прикрили чорний Сонця слід,
Межа ця неприступна для науки,
І дещо знати точно їй не слід.
Планет холодних брили велетенські,
Пекельно теплі нутрощі зірок,
Усе у цьому під- і наднебессі,
Свій знає вирок і чекає строк.
А я сама? А я не знаю строку,
Слухняний провідник потрібних змін,
Перо, що ставить крапку після хокку,
Котре писати може тільки Він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PDH_fNzCW2s[/youtube]
Паркани в малюнках на сонці терпляче стоять,
Очікують вечір у котрому лагідні тіні,
Терпіння парканів від нашого більше стократ,
Їх доля – стояти, тримаючи пози незмінні.
А доля людини – шукати й до чогось іти,
Зупинки для духу і тіла подібні отруті,
Щасливі – бадьоро ідуть до своєї мети,
А інші – чекають на когось, собою забуті.
І вечір несе прохолоду парканам старим,
Чекали вони і законно свого дочекались,
І люди чекали, але залишилося їм,
На ще один день менше строку, що в світі цім мали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064772
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2026
https://youtube.com/shorts/r9LsNbTtHJQ
Є душі, що містять
блакитніє зорі,
зів’ялі світанки
між хащами часу,
й куточки цнотливі,
де тихо шепочуть
стара ностальгія
і мрії.
Є душі, що інші –
сумні пожадань там
примари. Червиві
плоди в них. Відлунням
цей спалений голос
здаля долинає,
немовби, як тіні
потоком. Порожні
від сліз, поцілунків,
в нім спогади чути.
Давно вже дозріла
душа моя й скоро
вона розпадеться
в імлі таємниці.
І камені юні,
погризені снами,
на роздумів плесо
так падають легко.
І кожен з них каже:
«А Бог так далеко!»
HAY ALMAS QUE TIENEN.. (Libro de Poemas, 1921)
8 de Febrero de 1920
Hay almas que tienen
azules luceros,
mañanas marchitas
entre hojas del tiempo,
y castos rincones
que guardan un viejo
rumor de nostalgias
y sueños.
Otras almas tienen
dolientes espectros
de pasiones. Frutas
con gusanos. Ecos
de una voz quemada
que viene de lejos
como una corriente
de sombra. Recuerdos
vacíos de llanto
y migajas de besos.
Mi alma está madura
hace mucho tiempo,
y se desmorona
turbia de misterio.
Piedras juveniles
roídas de ensueño
caen sobre las aguas
de mis pensamientos.
Cada piedra dice:
"¡Dios está muy lejos!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VuTIjsk4SRM[/youtube]
Я боюся поряд
З мертвою листвою,
луків я боюся,
сповнених роси.
Я піду поспати,
ти ж як не розбудиш,
я холодне серце
лишу там де ти.
Що за звук лунає,
десь у далечіні,
Це кохання, люба,
вітер у вікні!
Дав тобі намисто
з променів світанку,
Чом ти залишаєш
стежку цю мені?
Як підеш далеко,
птах мій заридає
і лоза зелена
всохне восени.
Що за звук лунає,
десь у далечіні,
Це кохання, люба,
вітер у вікні!
Ти не будеш знати,
таємнице сніжна,
як тебе кохав би,
на світанках тих,
коли так нещадно
ллє постійно злива,
і гніздо ламає
на гілках сухих.
Що за звук лунає,
десь у далечіні,
Це кохання, люба,
вітер у вікні!
14.06.2026 Віталій Гречка
Aire de nocturno (Federico García Lorca, 1919)
Tengo mucho miedo
de las hojas muertas,
miedo de los prados
llenos de rocío.
Yo voy a dormirme;
si no me despiertas,
dejaré a tu lado mi corazón frió.
¿Qué es eso que suena
muy lejos?
Amor. El viento en las vidrieras,
¡amor mío!
Te puse collares
con gemas de aurora.
¿Por qué me abandonas
en este camino?
Si te vas muy lejos,
mi pájaro llora
y la verde viña
no dará su vino.
¿Qué es eso que suena
muy lejos?
Amor. El viento en las vidrieras,
¡amor mío!
Tú no sabrás nunca,
esfinge de nieve,
lo mucho que yo
te hubiera querido
esas madrugadas
cuando tanto llueve
y en la rama seca
se deshace el nido.
¿Qué es eso que suena
muy lejos?
Amor. El viento en las vidrieras,
¡amor mío!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064172
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2026
Як рум’янець сонця, вперше, ліг на золотий Едем,
Батько наш Адам узори шкрябав там, під деревцем,
І ескіз цей, перший в світі, в його серце радість ніс,
Та з листви шепнув диявол: «Так, та де ж мистецтва зміст?»
Тож дружину він покликав, втік усе переробить,
Так пізнав у роді перший – критики жахливу мить.
І синам цю мудрість лишив, це славетне надбання,
І у вусі: «Це мистецтво?» Каїн чув, одного дня.
Північ і Південь – війна і розмови, де Захід – розмови й війна,
Вкрила землю вода і Глину Червону, щоб спокій знайшла вона –
Спокій до того світанку ясного, коли голуб злетіти мав,
«Це по-людські, чи ж мистецтво це?», – диявол з-під кіля бурчав.
Вежу вони будували, щоб зорі трусить з небес,
Але тут диявол: «Вражає, та де в цім мистецтва сенс?»
Камінь лежав без діла і хиталася бурова
Поки на різних мовах за сенс суперечка була.
Казка стара, як Рай ця і як зуб молочний нова,
Бо кожен безвусий має – на Істину всі права,
І кожен колись почує, в такт пульсу останньому звук
«Творив ти, та чи Мистецтво?», – диявола в сутінках стук.
З Райських Дерев, навчилися, ми вирізати кілок,
Наших батьків, навчилися, ми розміщати в жовток,
Знаєм, що хвіст псом керує, бо тягне кобилу віз,
«Вправно, та чи Мистецтво?», – Диявол завив як колись.
В клубу кімнату злотаву лондонське сонце пірне,
Сяде Адама там плем’я й перами шкребти почне,
Шкребти у власних могилах, в муках являти хист,
Бо знову з листків диявол: «Так, та мистецтва де зміст?»
Як могли б до Едему ми зараз дійти, де Чотири Великі Ріки
Червоніє де Єви вінок на траві, що залишила там на віки,
І якби вартового, що міцно заснув, обійти пощастило би нам,
Ми по милості Божій пізнати могли б, те що знав колись батько Адам!
07.06.2026 Віталій Гречка
The Conundrum of the Workshops
When the flush of a new-born sun fell first on Eden's green and gold,
Our father Adam sat under the Tree and scratched with a stick in the mould;
And the first rude sketch that the world had seen was joy to his mighty heart,
Till the Devil whispered behind the leaves, "It's pretty, but is it Art?"
Wherefore he called to his wife, and fled to fashion his work anew–
The first of his race who cared a fig for the first, most dread review;
And he left his lore to the use of his sons–and that was a glorious gain
When the Devil chuckled "Is it Art?" in the ear of the branded Cain.
They fought and they talked in the North and the South, they talked and they fought in the West,
Till the waters rose on the pitiful land, and the poor Red Clay had rest–
Had rest till that dank blank-canvas dawn when the dove was preened to start,
And the Devil bubbled below the keel: "It's human, but is it Art?"
They builded a tower to shiver the sky and wrench the stars apart,
Till the Devil grunted behind the bricks: "It's striking, but is it Art?"
The stone was dropped at the quarry-side and the idle derrick swung,
While each man talked of the aims of Art, and each in an alien tongue.
The tale is as old as the Eden Tree–and new as the new-cut tooth–
For each man knows ere his lip-thatch grows he is master of Art and Truth;
And each man hears as the twilight nears, to the beat of his dying heart,
The Devil drum on the darkened pane: "You did it, but was it Art?"
We have learned to whittle the Eden Tree to the shape of a surplice-peg,
We have learned to bottle our parents twain in the yolk of an addled egg,
We know that the tail must wag the dog, for the horse is drawn by the cart;
But the Devil whoops, as he whooped of old: "It's clever, but is it Art?"
When the flicker of London sun falls faint on the Club-room's green and gold,
The sons of Adam sit them down and scratch with their pens in the mould–
They scratch with their pens in the mould of their graves, and the ink and the anguish start,
For the Devil mutters behind the leaves: "It's pretty, but is it Art?"
Now, if we could win to the Eden Tree where the Four Great Rivers flow,
And the Wreath of Eve is red on the turf as she left it long ago,
And if we could come when the sentry slept and softly scurry through,
By the favour of God we might know as much–as our father Adam knew!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2026
https://youtube.com/shorts/4yHKKiem5Gg
Свистужить сіллю з неба завірюха,
Стежини скрип за завиванням зник,
Плететься снігом постать мерзловуха,
Втягнувши в плечі пару зблідлих щік…
Тут винограю ж тихе шепотіння –
Неначе колискова малюку,
Грайливо піниться з лози творіння –
Розлите в скло передчуття смаку…
Я тут, в теплі, фігура – на морозі,
В минулому було все навпаки…
З життя в життя, душі дві голомозі –
Часу вітрами мчать через віки.
На слова мого вірша https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968174
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K7Fv6NhOANc[/youtube]
Коли ніч, з боліт ридає,
З кипарисів хащ зітхає,
З вітром у пітьмі літає,
Зграя форм пекельних та.
З тріском віти мов ламає,
Комишами завиває,
Берегом, з-під скель лунає
Духів розпачу орда.
В мене, якось, може й правда,
В сірім небі Листопада,
Згасла юності лампада –
Щось таке, як благодать.
Небо темне – було сяйне,
Золото в лазурі файне,
Сон це! Явним стало тайне,
Діта* снів на нім печать.
Та Часу потік, стрімкого,
Не несе знання чіткого –
Біг наосліп наче в нього,
Повз неходжених полів.
Й репетує мореплавець,
Зрить вогнів смертельних танець,
Й буревісник злить, блукалець,
Серед моря, без вітрів.
Крила злі в ефірі б‘ються,
Грифи духом нажеруться,
Завжди миттю пронесуться,
Чорні тварі неба тлом.
Тіні радощів минулих,
Біси жалощів майбутніх,
Хмара безуму з усіх їх –
Це завжди в душі жило.
Так живуть одні, сумують
Туги муки в них пульсують
Фурії** у них грабують
Спокій їх і відпочин.
Та крім стогонів їх кволих
Їх чекає, крім лих нових –
Забуття, як апогей всіх
Пошуків роками змін.
*Діт – Dis Pater (також Dispater чи Dis), Діспа́тер чи Отець Діт — у римській міфології один з богів підземного світу.
** Фу́рії – Furiae (буквально люті від лат. furire – лютувати) – римські богині помсти та мук совісті, що карають людей за гріхи.
Despair (c. 19 February 1919)
O’er the midnight moorlands crying,
Thro’ the cypress forests sighing,
In the night-wind madly flying,
Hellish forms with streaming hair;
In the barren branches creaking,
By the stagnant swamp-pools speaking,
Past the shore-cliffs ever shrieking;
Damn’d daemons of despair.
Once, I think I half remember,
Ere the grey skies of November
Quench’d my youth’s aspiring ember,
Liv’d there such a thing as bliss;
Skies that now are dark were beaming,
Gold and azure, splendid seeming
Till I learn’d it all was dreaming—
Deadly drowsiness of Dis.
But the stream of Time, swift flowing,
Brings the torment of half-knowing—
Dimly rushing, blindly going
Past the never-trodden lea;
And the voyager, repining,
Sees the wicked death-fires shining,
Hears the wicked petrel’s whining
As he helpless drifts to sea.
Evil wings in ether beating;
Vultures at the spirit eating;
Things unseen forever fleeting
Black against the leering sky.
Ghastly shades of bygone gladness,
Clawing fiends of future sadness,
Mingle in a cloud of madness
Ever on the soul to lie.
Thus the living, lone and sobbing,
In the throes of anguish throbbing,
With the loathsome Furies robbing
Night and noon of peace and rest.
But beyond the groans and grating
Of abhorrent Life, is waiting
Sweet Oblivion, culminating
All the years of fruitless quest.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026
У Дім Напроти Смерть прийшла
Сьогодні, знаю я –
Бо завжди ціпеніють так
Доми у всіх краях –
Сусіди там туди-сюди –
Від’їхав Лікар ось –
Рух, наче Капсули, Вікна –
Так різко й механічно –
Ось викидає хтось Матрац –
Спішать повз Дітлахи –
Гадають, чи на ньому вмер –
Як Хлопчик – я, колись –
Священник чинно входить так –
Неначе Дім Його –
Й володар Він Скорботних – цих –
І Хлопчаків також –
Модистка потім – й Чоловік –
Страшного Ремесла –
Як слід заміряють той Дім –
Що Темний жде Парад –
Карет – і Китиць – скоро вже –
Все просто – наче Знак –
Новини зрозумілі всім –
В таких малих містах –
25.04,2026 Гречка Віталій
There's been a Death, in the Opposite House (389)
By Emily Dickinson
There's been a Death, in the Opposite House,
As lately as Today —
I know it, by the numb look
Such Houses have — alway —
The Neighbors rustle in and out —
The Doctor — drives away —
A Window opens like a Pod —
Abrupt — mechanically —
Somebody flings a Mattress out —
The Children hurry by —
They wonder if it died — on that —
I used to — when a Boy —
The Minister — goes stiffly in —
As if the House were His —
And He owned all the Mourners — now —
And little Boys — besides —
And then the Milliner — and the Man
Of the Appalling Trade —
To take the measure of the House —
There'll be that Dark Parade —
Of Tassels — and of Coaches — soon —
It's easy as a Sign —
The Intuition of the News —
In just a Country Town —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2026
Великий Безум – божий Глузд –
Для Ока мудреця –
Великий Глузд – ось Безум вкрай –
Це Більшість є ота,
Що завжди й скрізь права –
Ти «за» – й розумний враз –
А ні – то небезпечний ти –
В Ланцюг у той же час.
22.04,2026 Гречка Віталій
Much Madness is divinest Sense (435)
By Emily Dickinson
Much Madness is divinest Sense -
To a discerning Eye -
Much Sense - the starkest Madness -
’Tis the Majority
In this, as all, prevail -
Assent - and you are sane -
Demur - you’re straightway dangerous -
And handled with a Chain -
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2026
Свою не знаєм висоту,
Як не піднімуть нас,
І як не зрадим плану ми,
Небес дістанем враз –
Той був би звичним героїзм,
Що зараз нам взірцем ,
Як Ліліпутів би не гнув,
Страх бути Королем –
21.04,2026 Гречка Віталій
We never know how high we are (1176)
By Emily Dickinson
We never know how high we are
Till we are asked to rise
And then if we are true to plan
Our statures touch the skies-
The Heroism we recite
Would be a normal thing
Did not ourselves the Cubits warp
For fear to be a King-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2026
Кущів бруньки зелені
І радість у душі,
Весна, неначе муза,
Рука – пиши мерщій!
І сонце через космос
Яскравий шле привіт,
Хоча б маленькі крила –
Відправився б в політ!
Сріблясті дивні мрії
У небесах без дна,
Навкруг усе радіє –
Прокинулась весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2026
А може нас ніколи не було,
Наснилася комусь реальність наша,
Галактик із мільярдами зірок,
І мікросвіту атомарна каша.
Ти не згадаєш свій найперший день,
Ще не було того, хто мав згадати,
Відлунням невідомих нам пісень
Ми зазвучали, перш ніж знову спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2026
Весна і неба голубого прірва,
І сонця сяйво будить щось в душі,
Душа пливе звиваючись у римах,
Згортає свої кільця у вірші.
Там, за озоном, ніч чекають зорі,
Щоб милуватися собою у ставках,
І пташки крик вривається бадьорий,
У тишу ранку наче гострий цвях
Життя іде, та ні - летить зі свистом,
І сонця біг скорочує нам тінь,
По нитці долі мчить років намисто,
І знову неба глибочезна височінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2026
Коли приходить до людини старість
То душу наче огортає щось,
Досягненнями дух тепер не марить
Бажає щоб у спокої жилось.
Втрачають силу і зникають мрії,
І цінувати починають сон,
Важкішими стають потрохи вії –
Для спогадів минулого заслон.
Майбутнє вже не місце для польотів
Душі серед можливих перспектив,
На справному поки автопілоті,
Пливе між сірих буднів берегів.
А спогади, в полон узявши душу,
По колу думки стомлені женуть,
Муруючи в'язницю непорушну,
Де буде доживати наша суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2026
Паркани в малюнках на сонці терпляче стоять,
Очікують вечір у котрому лагідні тіні,
Терпіння парканів від нашого більше стократ,
Їх доля – стояти, тримаючи пози незмінні.
А доля людини – шукати й до чогось іти,
Зупинки для духу і тіла подібні отруті,
Щасливі – бадьоро ідуть до своєї мети,
А інші – чекають на когось, собою забуті.
І вечір несе прохолоду парканам старим,
Чекали вони і законно свого дочекались,
І люди чекали, але залишилося їм,
На ще один день менше строку, що в світі цім мали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
У мареві буденності гіпнозу,
Прямуємо квапливо в тишу ми,
Гортаємо життя щоденну прозу,
А дехто вже не чує ці шуми.
Шуми образи, болю і тривоги,
Шуми любові, радості, турбот -
Зникають у імлі в кінці дороги,
Що небуття ховає хижий рот.
Ми живемо неначе справді вічні -
Усупереч подіям і рокам,
Але ті нові зморшки на обличчі -
Нагадують за тимчасовість нам.
І добре, що усе колись проходить,
Звільняючи для нового шляхи,
Красивий вечір...наче спів Природи:
"Лягайте спати, любі дітлахи".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KybpnG5kARc[/youtube]
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто зумів створить таку,
Чарівну красу жаху?
В глибині чи в небесах,
Жив вогонь в твоїх очах?
Прагнуть крил яких він смів?
Хто вхопить Вогонь зумів?
Чий то хист, чи сил порив,
Жили твого серця звив?
І зачувши серця стук,
Лап жахливих вгледів рух?
Де ковадло й молотки?
Піч, де плавились мізки?
Чий ланцюг, що жах схопив?
Страх його заполонив?
Сльози як зійшли з небес,
Під списами зір-принцес,
Радий бачить він дитя?
Ти його? Як і Ягня?
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто посмів створить таку,
Чарівну красу жаху?
Мій переклад ось тут https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953126
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
Сніг лежить на землі
І долин холоди,
Й ніч, подібна золі,
Осідлала горби,
Та верх пагорбів сяє, мов натяк на збори поганські юрби
Там у хмарах є смерть,
У ночі там є страх,
В тих, хто в саванах вже –
Сонця літ на вустах,
Спів і танці їх дикі, де Йоля вівтар ледь біліє в лісах.
Жодні бурі земні
Не схитнуть ті дуби,
Де омели страшні
Всі гілки оплели,
Бо то сили пітьми, з тих друїдів могил, що давно вже пішли.
І ти теж можеш так –
Буть абатом, жерцем,
С канібалами в такт
Уславляти тотем,
І у світ, що не вірить, знак звіра являть над його олтарем.
Festival [December 1925]
There is snow on the ground,
And the valleys are cold,
And a midnight profound
Blackly squats o’er the wold;
But a light on the hilltops half-seen hints of feastings unhallow’d and old.
There is death in the clouds,
There is fear in the night,
For the dead in their shrouds
Hail the sun’s turning flight,
And chant wild in the woods as they dance round a Yule-altar fungous and white.
To no gale of earth’s kind
Sways the forest of oak,
Where the sick boughs entwin’d
By mad mistletoes choke,
For these pow’rs are the pow’rs of the dark, from the graves of the lost Druid-folk.
And mayst thou to such deeds
Be an abbot and priest,
Singing cannibal greeds
At each devil-wrought feast,
And to all the incredulous world shewing dimly the sign of the beast.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=179zYHvT5OU[/youtube]
Країна снів (переклад «Dreamland» Едгара Алана По)
Шляхом темним і самотнім,
Геть від ангелів погоні,
Де панує Ейдолон,
Зветься – Ніч, чорніє трон,
Я досяг те місце хмуре,
Тьмяне де занадто Туле –
Край той, котрий не знайдеш,
Часу й Простору між меж.
Повеней, без дна й країв,
Прірв, печер, громад лісів –
Форми людям не доступні,
Для тих сліз, що скрізь присутні.
Зсуви гір навік-віків
У моря без берегів,
Ті моря, чий потяг завжди
До вогню небес, звитяжний.
Ті ставки без меж і хвиль,
Вод самотніх – мертвий штиль,
Тиш води – в воді остиглій
Сніжних колихання лілій.
В тих ставках без меж і хвиль,
Вод самотніх – мертвий штиль,
Сум води – в воді остиглій,
Сніжних колихання лілій –
В горах тих, що біля річки,
Вічно що шепоче трішки,
В лісі сивім, у боліт
Де тритону й жаби слід,
В хмурих тарнах і навкруг,
Упирів де чути дух,
У місцях найбільш нечистих,
Закутках сумних, тінистих –
Там стрічає мандрівник
Спогади, що й слід їх зник –
Згадки враз зітхають ті,
Стрівши блукача в путі –
Білі тіні друзів давніх,
Що пішли в Небесні далі.
Серцю з легіоном бід
Цей сподобається світ –
Дух-блукач тут скрикне радо:
«Ох, ну це мов Ельдорадо!»
Втім, мандруючи крізь це,
Не розгледиш ти усе!
Тайне все у місці цьому
Оку слабому, людському,
Так король бажає їх,
Щоб прикритий був поліг.
Відчуття в Душі тут щемне,
Як у скло все бачить темне.
Шляхом темним і самотнім,
Геть від ангелів погоні,
Де панує Ейдолон,
Зветься – Ніч, чорніє трон,
Дім знайшов я, місце хмуре,
Тьмяне де занадто Туле.
За моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018028
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ydd7c5CGmAA[/youtube]
Я цілую вас в чоло!
І, тепер, як все пройшло,
Вам зізнаюсь, що було –
Вірно те, що дні мої
Всі минули як у сні.
Як надії вже нема
Чи удень, чи як пітьма,
Сон чи яв – не все одно,
Як нема її давно?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні.
Шум, стою я, навкруги
Хвилі б‘ються в береги,
І держу у кулаку,
Жменю з золота піску –
Мало як лишилося!
Все крізь пальці й змилося,
Поки плачу – плачу я!
Боже! Як утримати,
Те, що може згинути?
Боже! Що я в силі
Не віддати хвилі?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2025
Все менше нас, тихіше вулиць гомін,
На паузі закони і життя,
Бадьорість поступилась місцем втомі,
Роки щасливі наче хтось відтяв.
У кожного свої тепер проблеми,
Розділені, без віри в завтра вже,
Малює хтось нових крадіжок схеми,
Когось юрба в останній дім несе.
І слово мир тепер таке далеке,
І слово воля загубило сенс,
І люди не чекають вже лелеки,
А знов несуть свій споконвічний хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
Життя довкіл не надто поетичне
І не багате розмаїттям барв,
Від негараздів - не стаємо ближче,
Заглиблені у безліч власних справ.
І жваво не кружляють вірні Музи,
Цих чарівниць повільним рух стає,
Жвавіше тільки зачіска Медузи,
І сеоце каменем стискається моє.
Вдивляється Горгона в наші душі,
І не боїться тріснутих дзеркал,
І скоро склепом стануть наші мушлі
Де серце досі уникало кар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mbVXccHgn-M[/youtube]
Жадана серед спеки прохолода,
Оазиси уявою пливуть,
Нещасними зробила нас природа –
Посилює уява кожну суть.
Ми живемо у завтрашніх турботах,
Чи проживаєм вкотре, що було
І носимо в собі страстей цей мотлох,
Не беручи у руки помело.
Нам неможлива безтурботність кішки,
Жалкуємо за чимось, щось ждемо,
І навіть як розслабимося трішки,
Нікуди не дівається ярмо.
Приречені ілюзіями жити,
Мчимо ми метеором крізь роки,
Що теж згорає в тісному повітрі,
Бажанню досягти щось завдяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TI8ytk50sLk[/youtube]
Коса в руках у неї не тремтить,
Не знає сну вона любої ночі,
У цю ж – вона над Києвом, і вмить –
Безжально забирає найдорожчих.
Лягає місто спати і тоді –
Кривавий місяць сходить в піднебесся,
І хтось не дочекається зорі –
Всю ніч триває духу Смерті меса.
І сонце вранці дивиться униз,
На згарища, крізь хмари диму сірі,
На цей потворний, штучний катаклізм
Від тих, хто не бажає жити в мирі.
І знову вечір, точиться коса –
Виблискує в ракетах, мчить зі свистом,
І знову жах, і матері сльоза,
І стогін – над прекрасним древнім містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DZAMwc1jvHU[/youtube]
Настала війна в краю лісі́в,
За морем вдалині,
Військовий марш у нічні́й пітьмі́
І постріли з хащі гучні.
Голені го́лови, в фарбах лице,
У лісі тиха ступня́,
У зе́млях дивних, чужинських слів,
Що не зрозуміти ніяк.
Настала су́тінок пора,
Стояв генерал та штаб,
Суворо дивились довкіл,
Ось він, новий етап.
«Багато бачив і скрізь ходив,
І мав я і втрачав,
Та ліс тут повсюди навкруги
І треба здолати ручай.
Багато бачив і скрізь ходив,
Та не порівняти з цим,
І треба спуститися взнати щоб,
Глиби́ни в струмочку тім».
Ось ніч нарешті настає́,
Пора для див коли,
І капітан наш, Кемерон,
Спускається з гори.
Йде Кемерон, наш капітан,
І житель земель лісових,
Поголений він, у фарбах лице,
Йде поруч на схилах тих.
Немає зву́ків навкруги,
Така стала тиха ніч,
Та в хащах повсюди довкіл
Багато у фарбі обличь.
«Багато я бачив і скрізь ходив,
Дорослий і малий,
Та не ступала моя нога
На шлях, небезпечний такий.»
Ось ніч нарешті настає́,
Пора для див коли,
Помітив капітана він
Спускався що з гори.
Він знав, що той кроку́є вниз
У сутінках один,
І глянув він в лице йому,
Й себе побачив він!
«Це моя доля», каже він
«Найгірше я пізнав,
Кінець настане багатьом,
Та першим мій настав.
О ви, чиї слова чужі,
Чиє у фа́рбі лице,
Це місце смерті моє,
Як місце зоветься це?»
«Французи з давньої пори́
Це звали Со-Марі́,
Святим отцям хай звати так,
Та не мені й тобі.
Було колись друге ім’я», –
Поголений далі вів:
«Це звали Тайкандеро́га,
За часів великих мерців.»
Й наступний ранок настає́,
І коли бій тривав,
Цей світ покинув Кемерон,
Як уночі й казав,
Далеко острови́ морські
Де вересу земля,
Він спить в місце́вості з ім’ям,
Що мертвий промовляв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PU_bLPe1NJA[/youtube]
І ось, пролунало з півдня,
І мудрець, що багато знав,
Із Лондона лорд в перуках,
Клани повстати звав.
І з цим закликом вершники мчали,
Заклик на захід прибув,
У краї в котрих верес і море,
Де Аппін і Мамор був.
Він кликав всіх на збори
З пустель всіх і тіснин,
Хто любить їх тартани
Й прадавню гру війни.
І по долині водній,
І вітром по горам,
Пронизливо, як завжди,
Лунали труби там.
Сталь на гірському сонці
Знов сяє й шукає кров
І хлопці знов у тартані,
До бою готові знов.
«О, чому я ще тут,
З дивом в моєму житті,
Коли кличуть битись бійці
І в сварці зійшлись мечі?
Не радує більш бенкет,
Не сплю більш у ліжку я,
Через ті дивні слова
І засторогу мерця.
Це спів у несплячих вухах,
Це гул, як не сплю вже я,
Назва – Тайкандерога,
Слово останнє мерця.
Встаю, щоб мерщій з бійцями
Йти геть, залишивши все
Там рев від труби до бою,
Заглушить у вусі це!»
Де прапор Георга був
Йдуть у картатім бійці,
У Фландрії їх намети,
В Німеччині їх мечі.
Чужих містечок дзвони,
Полями гул дзвінкий –
Пливли щасливим Рейном,
І пили Майн швидкий.
Рядами йшли Тартани
Крізь джунглів східний край,
Й іржання труб військових
Жахало весь Китай.
«Багато імен чув», – подумав він, –
«На мовах усіх людських,
Багацько імен тут і там,
Багацько почув я їх.
Коли в батька будинку вдома був,
У країні голих колін,
Між орлів, що ширяють у висоті
І морських оселедців спин,
І тепер, коли капітаном став,
Та кокарда сяє моя –
Багато імен чув, – подумав він,–
Та таке я не чув ім‘я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2025
Білі шпилі вже, Місяць сяйво ллє
І дерев блиск сріблястий знов,
Димарями тінь – мчать вампіри ті
І повітряних гарпій зов –
Сміх згори крізь нічний покров.
Мертве те село – Місяця дійшло,
Сонця захід не був над ним,
З глибини зросло мертвих літ воно,
Рік безумства де дикий плин,
В яму мрій у кінці стромин.
Вітер там студив, крізь ряди снопів
По лугам, що блідим мигтять
Й на надгробки він, з різних дув сторін
Й упирів голосила рать –
За врожаєм, що не зібрать.
Подих не зумів, тих би змін богів,
Що з минулого б визвав хтось,
Час прискорити сил примарних тих,
Сон що ширять на все чогось,
Ширше космосу давнє щось.
Отже знову там, по лугам-полям,
Що старих не забули зір,
Веселяться ці – стрибунці-мерці,
Із гробниць їх скачки, мов з нір,
Щоб здригнувся увесь ефір.
І покинутих, ранок стріне всіх,
Ту потворність і нечисть ту,
Що з рядів густих, цегло-кам‘яних,
Бути з рештою винні тут,
Де проклятих тіней цих кут.
Хай пітьмі тоді – вий лемурів тій,
Й прокажені увись шпилі,
Всім однаковий, запис у сувій –
Смерть і жах, для любого злі,
Часу пси гончі щоб знайшли.
Hallowe’en in a Suburb
By H. P. Lovecraft
The steeples are white in the wild moonlight,
And the trees have a silver glare;
Past the chimneys high see the vampires fly,
And the harpies of upper air,
That flutter and laugh and stare.
For the village dead to the moon outspread
Never shone in the sunset’s gleam,
But grew out of the deep that the dead years keep
Where the rivers of madness stream
Down the gulfs to a pit of dream.
A chill wind weaves thro’ the rows of sheaves
In the meadows that shimmer pale,
And comes to twine where the headstones shine
And the ghouls of the churchyard wail
For harvests that fly and fail.
Not a breath of the strange grey gods of change
That tore from the past its own
Can quicken this hour, when a spectral pow’r
Spreads sleep o’er the cosmic throne
And looses the vast unknown.
So here again stretch the vale and plain
That moons long-forgotten saw,
And the dead leap gay in the pallid ray,
Sprung out of the tomb’s black maw
To shake all the world with awe.
And all that the morn shall greet forlorn,
The ugliness and the pest
Of rows where thick rise the stones and brick,
Shall some day be with the rest,
And brood with the shades unblest.
Then wild in the dark let the lemurs bark,
And the leprous spires ascend;
For new and old alike in the fold
Of horror and death are penn’d,
For the hounds of Time to rend.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x_suH5YfGHo[/youtube]
1. Мовиться ім’я (продовження)
«Кістки́ мої на схилі,
Де верес кров моя,
Крука́м сьогодні свято –
Наїлася сім’я.
Розві́яв душу вітер,
Кров змішано з піском
І той, що наробив це –
У брата під крилом».
«Мій мертвий брат, я в сумі,
Та втрать я хоч усіх,
Стискання рук не зникне,
І не повернеш слів».
«О, що розповім я батьку,
Там, куди буду йти
О, матері що сказати,
Що ра́да мені завжди?
І Кемеронам всім добрим,
Що жили й давно в труні –
Їм ці́ слова передати,
О, брате лукавий мій?»
Ні смерть, ані обо́в’язок
Ні мертве, ні живе,
Не змусять забрати руку
І слово, що дав, моє.»
Опівночі, три рази,
Як гавкав лис в норі,
І люди всі під пледом,
Були о тій порі,
Як Кемерон у ліжку
Своєму ще не спав,
Із ночі, з потойбіччя,
Мрець тричі завітав,
І кликав тому́ помститись,
Кому́ завдяки́ в труні,
І тричі живий промовив
Мертвому брату: «Ні».
«Три́чі ти брат мене бачив,
Більш не побачиш втім,
Доки батькі́в гнів не стрі́неш
Вже на бе́резі тім.
Три́чі казав я й зараз,
До перших півнів ще,
Прощаюся я наза́вжди
Й ли́ше назву́ слівце,
Співом у сплячих вухах,
Гудітиме в мозку ця
Назва – Тайкандерога
І засторога мерця».
Ось, коли ніч скінчи́лась
І час, коли страх і зло,
Кемерон геть подався,
І слово у вухах було.
«Чув я імен багато,
Та ніколи не чув цього,
О, де я знавця́ зустріну
Знатиме що його?»
Людей він питав повсюди,
Високих чинів і низьких,
Від пастухів у го́рах,
І до риба́лок морських.
І скрізь він ходив невтомно,
І книги читав він скрізь,
І руни на тім камінні,
Де лише верес ріс.
І безліч почув він іме́н,
Та де б він коли не був,
Ніколи, не стрів ім’я він
Жаху́, що у вухах чув.
Чув на́зви людей та кланів,
На́зви дере́в і кущів,
Для ставу найменшого в горах,
Для рифів найменших морі́в,
На́зви низькі й висо́кі,
Для гір і рівни́н імена,
Та у Шотландії цілій,
На́зви тієї нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IIIaDw8DD9o[/youtube]
1. Мовиться ім’я
Де берег ставу Аппін,
Як з моря прийшов той туман,
Був з Кемероном Стюарт,
Від гніву без ума.
І кров у вухах б’ється,
І кров уриває терпець,
І з моря вітер віє,
І Кемерон ось вже мрець.
«О, що я другу зробив,
О, що наробив я собі,
Холодний і мертвий він,
Й мені небезпечні усі?
Всюди мені небезпечно,
Спереду й ззаду грозить
З вересу смерть напасти
В Аппіні й Маморі вмить.
Ворог на всіх переправах
І на кожному броді смерть,
Жде Кемеронів куля
І жде Кемеронів меч».
Та був він людина мудра,
Розум, що рідко знайдеш
Стюарт був найхитрішим
В Аппіні й Маморі теж.
Дивився на сіру млу він,
На вигляд жаский мерця,
І думка мелькнула в мозку,
І посміх торкнувся лиця.
Через кущі по моху,
Через каміння все,
Біг він бійцю подібно,
Що хрест війни несе.
Стукало в грудях серце,
Не чув під собою ніг,
Як до небіжчика брата
В сутінках він прибіг.
Від місяця схід білів,
Захід від сонця палав,
А там на порозі, без слів,
Мертвого брат стояв.
«Я вбив і тепер в небезпеці,
Я вбив і чекаю на смерть,
Я душу даю вам в руки»,
Рік Стюарт спітнілий вщент.
«Я даю вам її у руки,
Бо знаю – чисті вони
Й щитом з бастіоном будьте
Від сталі і куль мені».
І Кемерон встав і мовить,
І знов йому руку дав:
«Ніхто із шотландців не скаже –
Клятва його пуста,
І кого б це ви там не вбили,
Чиє б він не мав ім’я,
Мій меч і гора та – свідки,
Поруч із вами я.
Запрошую до каміна,
Розділим хороми ці,
Для мене честь вас бачить
В безпеці від усіх».
Опівночі, як в горах,
Лис гавкав у норі,
І люди всі під пледом,
Були о тій порі,
Як Кемерон у ліжку
Своєму ще не спав,
Із ночі, з потойбіччя,
Хтось мертвий завітав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Легенда західного нагір’я (A LEGEND OF THE WEST HIGHLANDS)
Тайкандерога (TICONDEROGA)
Про людину сказання це,
Котра слово почула в ніч,
В тій землі поміж вересу гір,
В дні коли до війни був клич.
Біля берегу моря в дощ,
Де чужа не ступала ступня,
На жахливих устах мерця,
Він почув дивовижне ім’я.
Співом у сплячих вухах,
Гуділа у мозку ця,
Назва – Тайкандерога,
Слово останнє мерця.
Посилання на відеоверсію https://youtube.com/shorts/pAK0Parlp_w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvUmliqS72k[/youtube]
Він без турбот,
Шукав пригод,
Він сяяв і в тіні,
Коня він гнав,
Пісень співав,
Про Рай, що на землі.
Сміливість мав,
Старий втім став –
Сховав запал в тіні,
Не встрів кутка,
Щоб нагадав
Той Рай, що на землі.
І вже без сил
Когось зустрів,
Подібного тіні –
«Тінь, – запитав, –
Чи ти бував –
В Раю, що на землі?»
«Далеко та,
Де гір гряда,
Долина у Тіні,
Лети ж, лети, –
Тінь шелестить, –
Там Рай, що на землі!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049119
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
На серці тоскно від людських гидот,
Від дріб’язку підступної брехні,
Коли ще вчора дружній (ніби) рот –
Винить тебе у власному лайні.
Коли працюєш поряд день у день,
Коли сидиш святкуєш разом з ним,
Проріже душу раптом – ти мішень,
Неначе у безхмарнім небі грім!
Ти думаєш – навіщо людям це?
Невже і є це – справжня суть людська?
Робити дружнє нібито лице,
Щоб дати непомітно копняка?
Та годі серце краяти в журбі,
Гей, ворог – залишаю це тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RofvmMJvKeo[/youtube]
Стоїть, гілля горіле вверх жене,
Старим розколом в небо стовбур щирить,
Обранець блискавок – спіймав мене,
Душа пітьми із присмаком зневіри…
Один у полі, завжди був один,
Принесений вітрів безглуздим жартом,
Сказати наче хоче: «Гей, не йди,
З гостями тут не так вже і багато».
І хмари раптом припинили біг,
І сонце хід у ніч свій зупинило,
І тінь, закрила барви голубі,
Обрушилась і світ мій погасила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025
Вони не безмовні, вони не «безтінні»,
Це Всесвіту «крики» в пустелі безмірні,
Це Всесвіту «очі», що плачуть і бачать,
Відчути, що встигнеш – така їм задача.
Блукають як вівці, ширяють як вовки,
Орлами літають без підготовки,
У снах «пастухів» собі все обирають,
Та наче метелики швидко згорають.
Навіяно віршем Світлани Себастіані https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046832
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z3wWc17mi0c[/youtube]
Тут три тіні кидають йому олтарі,
Темно тут не буває роками,
Бог лілових світанків в епохи старі
Тут створив кожну душу і камінь.
Для життя там умови були непрості
Бурі там і цунамі гуляли,
Та завжди у біді виручав він усіх,
Хто в молитві до нього взивали.
Цим несхожий він був на всіх інших богів
Долі смертних котрим не цікаві,
Не жалів він для душ, що молились дарів,
Не відмовив у жодній він справі.
І минали епох за рядами ряди,
Та попри всі цунамі і бурі,
Тих, хто вірив йому оминали завжди
Духи горя й хвороби похмурі.
Та завжди так бувало, не схожий коли,
Ти на тих, хто по-іншому грає,
Пав від заздрощів він, ніж у спину схопив,
Самий добрий в божественній зграї.
І в системі трьох зір, вже по-іншому скрізь
Всі молились із вірою в чудо,
Та не бачило небо лілове їх сліз
Вже байдуже йому, що там буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046461
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Безхмарний день багатший укінці,
Тріумфом ниву золотим укрив,
Рух тихий тіней – натяк на покій
Пейзажу й морю, спокою дари.
І в світлі славнім, ніжнім, чарівнім,
Блаженства вище й краще жде душа,
Від блиску вільна, що купалась в нім,
В землі примножить благо й небесах.
Та поки зелень сяйво чисте жде,
Чи гай прекрасний блиск, що виграє,
Вкривають сутінки ту сцену, де
Лиш згадка світла про любов ще є!
27.04.2023 Віталій Гречка
До 135-річчя Г.Ф. Лавкрафта, публікую мій переклад його вірша. Лавкрафт писав не тільки в містичному жанрі, були й такі поетичні роботи. як ця.
Sunset (December 1917)
The cloudless day is richer at its close;
A golden glory settles on the lea;
Soft, stealing shadows hint of cool repose
To mellowing landscape, and to calming sea.
And in that nobler, gentler, lovelier light,
The soul to sweeter, loftier bliss inclines;
Freed form the noonday glare, the favour’d sight
Increasing grace in earth and sky divines.
But ere the purest radiance crowns the green,
Or fairest lustre fills th’ expectant grove,
The twilight thickens, and the fleeting scene
Leaves but a hallow’d memory of love!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S6Ntncf0HlI[/youtube]
З моря, де плаче завжди,
Рибу де можна ловить,
Тут у садку, далеко,
Чайка чому летить?
Тут не пірнеш по рибу,
Тут кукурудзи гора,
Тут шелестять дерева,
В море тобі пора!
Тиша у очереті,
Свіжість в струмка воді,
Це все не дім для чайки,
А для граків, дроздів.
Шкода, що ти заблукала!
Шкода, на суші моряк!
До океану спіши ти,
І не вертайсь ніяк!
Вище, на скелях моря,
Чайок юрба кричить,
Тут, де граки й троянди,
Чайка чому летить?
19.08.2025 Гречка В.М.
A Visit From the Sea (Robert Louis Stevenson)
Far from the loud sea beaches
Where he goes fishing and crying,
Here in the inland garden
Why is the sea-gull flying?
Here are no fish to dive for;
Here is the corn and lea;
Here are the green trees rustling.
Hie away home to sea!
Fresh is the river water
And quiet among the rushes;
This is no home for the sea-gull
But for the rooks and thrushes.
Pity the bird that has wandered!
Pity the sailor ashore!
Hurry him home to the ocean,
Let him come here no more!
High on the sea-cliff ledges
The white gulls are trooping and crying,
Here among the rooks and roses,
Why is the sea-gull flying?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=57WkHqRVUfY[/youtube]
Він стояв на зупинці і вітер гуляв у волоссі –
Худорлявий, високий хлопчина, немов, колись я.
Він на когось чекав і цукерки в яскравій коробці
Притискала легенько до тіла юнацька культя.
Комірець не сховає у опіках шию і груди,
Трохи втомлений погляд дорослих, серйозних очей
Оглядає уважно міського ландшафту споруди,
І, чомусь, пробирає мороз у травневий день цей.
Цих людей, цих історій довкола занадто багато,
Цих поламаних тіл і війною обпечених душ
І немає тих слів, що спасуть, що промовити варто,
А якби і були, то промовиш слова ті кому ж?
Не гортає назад провидіння доль наших сторінки,
І попереду все ще чекають нелегкі роки,
І здригаюся знову, як їду повз тої зупинки,
Де на когось чекав худорлявий юнак без руки.
Слова мої, інше нейромережі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p16DDG1PWOM[/youtube]
А життя – метушні побутової сни,
Та не варто блукати в думках цих пісних.
Що ж у світі є гідним поета пера?
Смерть, кохання тортури, чи ще яка гра?
Надто швидко проносяться наші літа,
Не пізнати нам все – навіть спроба пуста!
Стариган ти, філософ чи просто юнак –
Пізнавати ти скоро не зможеш ніяк.
У житті ми усі – чиїсь очі лише,
Згоди в когось на це не спиталися ще,
Вас закинули в світ – і живи, де прийшлось,
І так само, колись, забере з поля хтось!
Весь твій досвід багатий – піде на сміття,
Чи щодуху біжи, чи лежи все життя,
Хіба сам вибирав – бігти цей марафон?
Ці мільярди людей спільний створюють сон!
Ти безсмертний, та це невідомо тобі,
І за себе приймаєш других у собі,
І бажання батьків тебе в світ привело,
Пощастило, як в ньому кохання було.
В суть глибинну крізь морок дивитись навчись,
Щоб без фільтрів чужих все побачити скрізь
І як «хор» в голові перетвориться в тиш –
Сотвори тільки свій ти, без домішок вірш!
Слова мої, інше за допомогою НМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_qVAdF2C1uY[/youtube]
Коридором
Я проти дзеркала великого в кімнаті,
Стою і місяць світить повний у вікно,
Знайшов іще одне, у рамі кострубатій,
Що на горищі позабуте вже давно.
Рука моя взялася швидко малювати,
Потрібних слів тече зсередини потік,
В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати,
Я між дзеркал завмер і втратив часу лік.
І тягне душу нескінченним коридором,
У вирій Всесвіту чужого для людей,
Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро,
Бажаний прийде ритуалу апогей!
Та несподівано морозом пробирає,
Що надто вабило – тепер несе біду,
Надія вся моя – проміння сонця раннє,
Інакше згину і назад не попаду!
Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута,
Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам.
Удар! Горище…Розпачу гірка отрута...
Мій світ сумний без мене залишився там.
Слова мої, монтував у Clipchamp, музика Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044932
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7CXOUF_EpZ4[/youtube]
Поет і поезія
Поет – цікава забавка природи,
Альтернативний творчий агрегат,
Вірші його немов таємні коди,
Де між словами більше у стократ.
Поезії поети вірно служать,
Віддаючи найкраще з душ своїх,
І розквітає мов прекрасна ружа
У серці від поета слів простих.
Поезія – стихія віртуальна,
Володарка тонких світів душі,
Для багатьох – розвага то звичайна,
Для декого ж – наснага й справ рушій.
Ця магія живе тисячоліття,
Дивацький метод поєднання слів,
Буяє навкруги доба новітня,
Але звучить з глибин прадавній спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
О, вічні Голоси солодкі, цить,
До стражів неба лона йдіть скоріш
І їм ви мандрувати накажіть,
Вогонь – вогню, допоки Час живий.
Не чули – в нас серця стають старіш,
Що ж вітром і птахами нам свистить,
Що шелест віт несе й прилив морський?
О, вічні Голоси солодкі, цить.
05.07.2025 Гречка В.М.
THE EVERLASTING VOICES
By William Butler Yeats
O sweet everlasting Voices, be still;
Go to the guards of the heavenly fold
And bid them wander obeying your will,
Flame under flame, till Time be no more;
Have you not heard that our hearts are old,
That you call in birds, in wind on the hill,
In shaken boughs, in tide on the shore?
O sweet everlasting Voices, be still.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Живий! І вітерець гіркий – то доказ,
Привіт, немов, що шле мені життя,
І сморід згарищ – як відстрочка строку,
Коли прийдеться йти у небуття.
Тривожна ніч у вибухах навколо –
Скінчилася, і новий ранок ось!
І ти радієш: «Може ще не скоро?»
Але вже не радіє поряд хтось…
Всю ніч ревіли в небі «мотоцикли»
Трусило в лихоманці дім старий,
Сплять діти в коридорі – вони звикли,
І думка, раптом: «Точно ще живий?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0_al-epVK0E[/youtube]
Тінь ця – іншому належить сонцю,
Тут її ніщо не спокуша,
Світ наш не турбує темну гостю,
Тільки ниє, де була душа.
Звуки вона чує, бачить інших,
Наче у звичайному житті,
Та занило, раптом, в грудях трішки
Й очі молять щось у висоті.
Інших душ роками біганина,
Поміж смислів їхніх чехарди,
Їй набридла гонка безупинна,
Що було – вже не повернеш ти.
А чуже їй сонце мовчки світить
І не помічає нашу тінь,
Помічають інколи лиш діти,
Щось, чого немає в пустоті.
Тінь продовжує свої блукання,
Хоч нічого вже давно не жде,
У житті минулому питання,
Тут – надія, що кінець прийде.
І перебираючи мов чотки,
Дні у нескінченному ряду,
Чує голос, ті жахливі нотки:
«Ти втомилась, бачу? Що ж, я йду…»
Моя нова містична пісня. Звук Suno, відео Krea і Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Коса в руках у неї не тремтить,
Не знає сну вона любої ночі,
У цю ж – вона над Києвом, і вмить –
Безжально забирає найдорожчих.
Лягає місто спати і тоді –
Кривавий місяць сходить в піднебесся,
І хтось не дочекається зорі –
Всю ніч триває духу Смерті меса.
І сонце вранці дивиться униз,
На згарища, крізь хмари диму сірі,
На цей потворний, штучний катаклізм
Від тих, хто не бажає жити в мирі.
І знову вечір, точиться коса –
Виблискує в ракетах, мчить зі свистом,
І знову жах, і матері сльоза,
І стогін – над прекрасним древнім містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=J1c4PNQlVTY[/youtube]
У вікнах відбивається в цю мить
Незвичне для січневих ранків сонце,
Зима, напевно, зараз міцно спить,
Не викликає жодних заборон це.
Весна на хвильку заглянула в дім
Промінчиком яскравим на шпалерах,
Звабливо посміхнулась молодим,
Купаючись у сонячних етерах.
Зрадів цьому промінчику і я
Здалося кольоровим сьогодення,
Немов понесла душу течія,
Вітрила розгортаючи натхнення.
Жвавіше потекла у жилах кров,
Розвіялось думок набридле коло,
Нудьгу і безнадію поборов,
Звичайний "зайчик" сонця золотого.
Слова мої, музика Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
Він стояв на зупинці і вітер гуляв у волоссі –
Худорлявий, високий хлопчина, немов, колись я.
Він на когось чекав і цукерки в яскравій коробці
Притискала легенько до тіла юнацька культя.
Комірець не сховає у опіках шию і груди,
Трохи втомлений погляд дорослих, серйозних очей
Оглядає уважно міського ландшафту споруди,
І, чомусь, пробирає мороз у травневий день цей.
Цих людей, цих історій довкола занадто багато,
Цих поламаних тіл і війною обпечених душ
І немає тих слів, що спасуть, що промовити варто,
А якби і були, то промовиш слова ті кому ж?
Не гортає назад провидіння доль наших сторінки,
І попереду все ще чекають нелегкі роки,
І здригаюся знову, як їду повз тої зупинки,
Де на когось чекав худорлявий юнак без руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Веселих слів не ллється на папір
І навкруги похмуре каламуття,
Мелодій дивних не несе ефір,
Мов загнаний живцем у мертвий кут я.
Душа не чує струн чарівних звук,
Їх не чутно коли летять ракети,
Хто випрямить реальність цю криву,
Де забувають за вірші поети?
Одна струна вібрує все ж – це біль,
Але її мелодій я не прагну,
О, Музо – струнам іншим дай зусиль,
Гармонію щоб породити справну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cFQ9RDomp_w[/youtube]
Всесвітів з нашим поряд,
Ходять довкіл мільярди,
Кидає зари доля,
Граючи нами в нарди.
Грані кубів мелькають,
Вдачу ми всі чекаєм,
Всесвіт щоб свій до краю
Облаштувати раєм.
Ось він – той шанс злетіти,
Хід – голова додолу!
Сили якщо лишились –
То починай все знову.
Правил в житті немає –
Крики не чує небо,
Спритний – своє спіймає,
Інших – їдять миттєво!
І як зустрілись вдало
З кимось на спільнім полі,
Міцно тримайте разом –
Цей подарунок долі!
Слова мої, звук Suno, відео Vizzy та Krea
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FA149F2XivY[/youtube]
Струни Всесвіту торкаю я,
Вимірів подібних павутині,
Я – рука, могутня я рука
А світи – лише від пальців тіні.
Слухаєш ти звуки і слова,
Образи пливуть і десь зникають.
Кожен з нас цих чарів складова,
Двері й ключ до втраченого раю.
Думка захопила – не держись,
Будь пушинкою в потоці смислів,
Роздуми й фантазій вітражі,
Домалюють те, що надто стисле…
Пам’ять плюс минуле – то є ти,
І ніде нічого більш не видно,
А майбутнє – голос пустоти,
Що минулим стане непомітно.
Промайнули тільки що, на мить,
Нашого творіння всі глибини –
Кілька слів тому, хто поки спить,
Дотик ніжний пальцями до глини.
Слова мої, звук Suno.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cFSu7_nXiNU[/youtube]
Туман осінній, холод у полях,
Там ворон як летить – тремтить крило,
Самотнім пасовиськом – Битий Шлях,
Де в‘язи голі крають неба тло.
Затоплена місцями колія
Полями тихо крізь туман вела,
Приховану журбу розбурхав я,
Уяву поки не спинила мла.
І тіні тиснуть, щоб я поспішив,
По колії, що знала багатьох,
Цвіркун, знущаючись, затіяв спів,
Лякає шлях – його б не бачив, ох…
Возами їздили селяни тут,
Бездумно, не лишаючи шляху,
Чи вирвусь з колії тієї пут,
В світанок стежку чи знайду легку?
В пітьму боліт вдивляюся глуху,
Десь там, можливо, і на мене ждуть,
Та, пастка звабна Битого Шляху,
Не дасть знайти мені до Долі Путь.
Тож мушу між дерев я віднайти,
Як ті, до мене ще – містичну ніч,
Я йду вперед у хащі ті густі,
Та що мене чекає потойбіч?
Зрадіють землі ті моїм ногам?
І що готує Доля там моя?
Що душу втомлену зустріне там?
Чому цього не хочу знати я?
Переклад мій, музична частина Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039067
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BG1DHMLX5y0[/youtube]
Твій бачив плач – блищить сльоза
В безодні голубій,
І ось, мов падає роса
Й ліловий спалах в ній;
Твій бачив сміх – сапфір ясний
Став поруч би блідим,
З життя тим сяйвом, з-попід вій,
У погляді твоїм.
Як сонце хмарам надає
Їх ніжний ореол,
Коли нічна пітьма жене
У тінь – небес престол,
Ті усмішки, в душевну млу –
Їх чисту радість шлють,
І гонить з серця тугу злу –
Їх сяйва світла суть.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996048, музика Suno, візуалізація Krea та Vizzy.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FpfaZVK1TRY[/youtube]
Напружено вдивлялась ліхтарями
В моє обличчя вулиця крізь ніч
Туману пасма, хлюпіт під ногами
Негода розповзлася навсібіч.
Старі дерева мовчки сиротіли,
Ні сніжних шапок, ні зелених шат,
Віття похмурого чорніли стріли -
Химери, що затіяли парад.
Імла накрила місто і чекала,
І вітерець грайливий десь пропав,
Пітьми спускала тихо покривало,
Царівна-ніч, на невеликий став.
В старому парку панувала тиша,
Така, неначе зараз вдарить грім,
Людина у цій тиші стала лишня,
І вже нікого в парку тім старім...
Вірш мій, інше НМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
Зима за себе нагадала нам
Квітневим снігом, вітерцем холодним,
Наділа мокрі шапки ліхтарям,
Автівкам вздовж будинку безтурботним.
Сніжинок швидкоплинна ця краса,
Зіркова мить краплин в потоці часу
Можливо, то сумують небеса,
Від згадки за якусь стару образу.
Тремтять травички ніжної ростки,
Що вірили в тепло і силу сонця,
Так забувають інколи зірки –
Почесну роль чийогось охоронця.
Ця виросте високою трава,
І ще побачить сонечко і зорі,
Та інколи, від вітру коливань,
Росинки сліз стікатимуть прозорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VzTx4g7377g[/youtube]
Сидячи де очерет,
В лісі де струмок мілкий,
Думав я щось наперед
Та вже сон зморив таки.
Із водиці він встає,
Навпіл чоловік-козел,
Пальців зась, копита є,
Борода на горло все.
З очерету на дудках
Мило цей заграв гібрид,
Щось земне я не чекав,
Упізнав я Пана вид.
Німф, сатирів – тут вже тьма,
Звук живий – юрба німа.
Розбудив мене мій біль,
До людей назад пішов,
Та утік би я звідтіль -
Жити й чути Пана знов.
Переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979921, все інше створював у Suno, Leonardo, Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037142
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AW_H22HiXtE[/youtube]
У небо я дивився синє,
Без хмар, глибоке і ясне,
Туди мрійливе серце лине,
Туди, на поклик – дух несе.
Години може чверть минула,
Промчали небом зграї хмар,
Йшла ніч темніша ніж минула,
Несла свій потаємний дар.
Дивилось небо на людину,
Себе шукаючи в очах,
Палали зорі без упину,
Неначе, зустріч при свічах!
І не загасить зорі-свічі
Могутній дух-гонитель хмар,
Мінливе – небо, душі – вічні,
Завжди палає десь ліхтар.
Слова мої, музику створено у НМ Suno, а візуальну частину у Leonardo та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pLjvK7rleEY[/youtube]
Ти не рахуй, що дух мій втік
В мені тепер лиш череп ось,
Живих голів він краще, втім –
Нудного з нього не лилось.
Як ти я – жив, любив і пив,
А вмер – кісткам у землю йти,
Не раниш вже, ну що? Налив?
Брудніші в хробаків роти.
Тримати краще вже вино,
Ніж діток хробаків кормить,
Бо напій для богів воно,
Не слиз, що навкруги смердить.
Де думка сяяла моя –
Дозволь засяяти ще раз,
Мізки зникають без життя,
Що ж краще вин заповнить нас?
Пий, поки в змозі, щоби встиг,
Твій, що такий же як і я,
Обіймів збутися земних,
І кубком стати гультяя.
Чом ні? Життя наше летить
І ось голів сумний ефект –
Позбувшись глини й хробаків,
Корисним цей стає об‘єкт.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975026, музика Suno, візуалізація Leonardo та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Що таке секунди і хвилини,
В нашому умовному житті?
Джерело для відчуття провини,
Тим, хто і без цього не святі?
Втрачені моменти для прориву?
Миті, що ніколи не забуть?
Спроби приручити невловиму,
Дику й невблаганну часу суть?
Стрілки крок тонкої циферблатом,
З котрим пропадає цілий світ,
Те, чого здається так багато,
Те, чого не лишиться і слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
У імлі – квадрати світлих вікон,
Острівці комфортного життя,
Те, чого так не хватає з віком –
Мур надійний від вітрів виття.
Там за склом, здається, тільки щастя
Неквапливих, в затишку, хвилин
І на мить ти віриш, наче вдасться
Зазирнути крізь фортецю стін.
Почитати там цікаву книгу,
На старенькій лежачи софі
І забути темряву й відлигу,
Загубившись в класика строфі.
Та немає доступу до чуда,
Звично-непомітного усім,
Крізь тумани і пітьму, безлюдна,
Повертає вулиця за дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KGx3Ar0NrOI[/youtube]
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
По талію тінню вкрита,
Вона мріє на перилах,
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Зелений, люблю зелений.
Як місяць циганський зійде,
Подивиться все на неї
Та їй воно непомітне.
Зелений, люблю зелений.
Величні холодні зорі
Занурить тінь-риба в море,
Добі шлях відкриє новій.
Смоковниця шкурить вітер
Гілля мов наждак у рані,
Гора мов спина куниці,
Їжачиться вся в агаві.
Але, хто прийде? І звідки?
Вона на перилах досі,
Зелене тіло і коси,
І мрій гіркота у морі.
– Товариш, я поміняв би
Коня – на її будинок,
За дзеркало дав сідельце,
Свій ніж – за її перину.
Товариш, втрачаю кров я
Іду я з гірської Кабри.
– Якби мої сили, хлопче,
Угоду б ми враз уклали.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Товариш, пристойно хочу
Я вмерти в своєму ліжку.
Зі сталі, якщо можливо,
Голландські де простирадла.
Хіба від грудей до горла
Моя непомітна рана?
– Коричневих руж мов триста
Сочаться і кров‘ю пахнуть,
По грудям і аж по пояс,
Де біле було раніше.
Та я вже не є собою,
Та й дім мій не дім мій більше.
– Дозволь же хоча б піднятись,
Туди, до перил далеких,
Дозволь же, мені дозволь же
Туди, до перил зелених.
Перил звідки місяць сяє
Де гуркіт води лунає.
Товариші вже піднялись
Туди, до перил високих.
Лишаючи слід кривавий.
Лишаючи сліз слід мокрий.
Вони на даху тремтіли
Із олова ліхтарі ті.
Скло тисячі бубнів ранок
Терзали, що не стерпіти.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Обидва вони піднялись,
Вітру скінчились співи
У роті лиш смак був м‘яти
Базиліку й жовчі дивний.
– Товариш, це де? Не скажеш?
Де дівчинка моя гірка?
Чекав тебе скільки раз я!
Чекати ще скільки мила?
Лиця свіжість, чорні коси,
На цих зелених перилах!
Гойдалася понад краєм
Водиці циганка мила.
Зелені тіло і коси
І срібла мороз очима.
Місяця лід дбайливо
Тримав її де пучина
Рідненькою стала нічка
Маленька лагуна тиха.
Гвардійці ж напівтверезі
В двері взялися гримать.
Зелений, люблю зелений.
Зелений вітер і віти.
Човен далеко в морі,
На пагорбі кінь у житі.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988528, музику створив у Suno, а візуальну частину у Krea та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-fsq7UGMdo0[/youtube]
Дві клітини зустрілись тихо
І тепер воно щось одне,
Десь чекає на нього лихо,
Десь і щастя воно пожне.
І в пітьмі набирає силу,
Світу нового свідок цей,
І пітьма зберігає милу,
Похідну двох творців-людей.
Крик вітатиме дуже скоро,
Цей холодний, сліпучий світ,
Де вночі лиш приходить морок,
Передати пітьми привіт.
Слова мої https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999136, звук робив у Suno, картинку у Krea, а відео з них у Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Напружено вдивлялась ліхтарями
В моє обличчя вулиця крізь ніч
Туману пасма, хлюпіт під ногами
Негода розповзлася навсібіч.
Старі дерева мовчки сиротіли,
Ні сніжних шапок, ні зелених шат,
Віття похмурого чорніли стріли -
Химери, що затіяли парад.
Імла накрила місто і чекала,
І вітерець грайливий десь пропав,
Пітьми спускала тихо покривало,
Царівна-ніч, на невеликий став.
В старому парку панувала тиша,
Така, неначе зараз вдарить грім,
Людина у цій тиші стала лишня,
І вже нікого в парку тім старім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U4yd2UeTGGY[/youtube]
Серед земель де йшла війна
Кривавий дух висів,
Була розламана «стіна»,
Чи щось не в межах слів.
Тривожний дмухав вітерець,
Невпевнений в собі,
І Місяць, мов далекий жрець,
Молився у журбі.
Тут, в колиханні диких трав,
Землею щось повзло,
Цвіркун пісень тут не співав,
Скрізь панувало зло.
В це місце вдерся інший світ,
Що смерть несе для нас,
Тут вже не першу сотню літ –
До бою трубний глас.
«Криваві землі» – хтось назвав,
Та так воно і є,
Не встигне відрости трава –
Хтось знову кров проллє.
Світ проростає той сюди,
У голови й серця,
І знову йдуть бійців ряди,
Кров юшить без кінця.
Ніщо не спинить силу ту,
Що п‘є наші життя –
У вирву затягне круту
Й не буде вороття.
Спокута давнього чогось,
Чи випадок сліпий,
Але віками повелось
Таке в юдолі цій.
Немає сил чи мудреців,
Хто зупинив би це,
Кривавий дух, що залетів
Сміється всім в лице.
І він ходив, де вітерець –
В тривозі тер чоло,
І повз мороз під комірець,
То заповзало зло.
Він бачив поряд сто світів,
Чув стогін тисяч душ,
«Розлом» ось той (знов мало слів)
Він закричав чимдуж…
Прокинувся. Сирени звук.
О п‘ятій, ранок вже.
Наснилося? Мороз не щез –
До серця він повзе…
Слова мої, музика Suno, картинка Krea, зведення у відео Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033346
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NuKjFLQ5oTw[/youtube]
Промерзли наскрізь шкоти і нам шкіру рвали з рук,
Мов ковзанка вся палуба, загроза – кожен рух;
Норд-вест могутній, шквальний, з боку моря міцно дув,
Лиш спокій скель над хвилями ніхто б не зворухнув.
Ревіння хвиль прибою цілу ніч лунало нам,
Та тільки на світанку все відкрилося очам.
За мить – на палубі усі, крик – вітру голосніш,
Поставили грот-топсель ми, щоб далі йти хутчіш.
Весь день ми змінювали галс, йшли на північний мис,
Весь день тягнули шкоти ми, та ледь вперед плелись,
Весь день за щастя холод був, крізь біль гіркий і страх,
Маневрували вижить щоб, ми на семи вітрах.
Тримались Півдня осторонь, бо там ревів прибій,
Та Північ ближче все до нас, тримаєм курс ми свій,
Тому будинки видно вже, на скелях понад хвиль
І скло підзорної труби помітне без зусиль.
Біліше піни хвиль морських, був іній на дахах,
Все узбережжя мерехтить вогнями у хатах,
Віконець ясний блиск довкіл, парують димарі
І я божуся, їжі пах ми чули у дворі.
Дзвони дзвонили на церквах, був дзвін веселим в них,
Сказати маю я тобі, цей день (один з усіх),
Був ранком, нелегким для нас, Різдва святого дня,
А над сторожкою був дім, де народився я.
О, я побачив милий дім, обличчя милі стрів,
Срібло матусі окуляр, срібло батьківських брів,
І в світлі вогнища узрів, я ельфів там танок,
Кружляння запальне довкіл фарфору тарілок.
І добре знав, про мене там, була розмова їх,
Про сина, в море що пішов, залишивши близьких,
І дурнем злим здавався я у роздумах собі,
Канати мерзлі що тягав, коли Різдво в сім’ї.
Маяк яскраво запалав, пітьма накрила нас,
«Всім ставить брамселі», – почув, я капітана бас,
«О, Боже! Нам не зберегтись!» – крик Джексона в пітьму,
«Старпоме, якось буде вже», – наш капітан йому.
Хитало міцно, та були вітрила нові втім,
І корабель допомагав, неначе був живим,
Коли зимовий день пішов і стала ніч близька,
Залишили затоку ми, в промінні маяка.
Й вони зітхнули вільно всі, усі, але не я,
Як в море гордо показав, ніс-красень корабля,
А я у холоді й пітьмі, міг думати лише,
За дім покинутих батьків, чи їх побачу ще.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028606
Музика і відео НМ Suno і Vizzy
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032699
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AKyZAyH5Hnk[/youtube]
Це колись, ще за давніх-давен було,
За морями, де край землі,
Де жила та дівчина, ти чув його,
Дзвін ім‘я той – Аннабель Лі,
І дівчина жила ця любити щоб,
Та коханою буть мені.
Я був дитям, і вона дитям
За морями, де край землі,
Та любили любов‘ю любові більш
Я з моєю Аннабель Лі –
Так любили, що ангелів погляд пік
Їй услід і мені.
І це був той привід, давним-давно,
За морями, де край землі,
Щоб вітер холодом з хмар обдав
Красу мою, Аннабель Лі;
Вельможний родич враз прийшов
І щоб не була мені,
Сховав у склепі її мерщій,
За морями, де край землі.
Пів щастя ангелам хоч би того,
Їй заздрять вони й мені –
Так! – був це той привід (як знали всі,
За морями, де край землі),
Щоб обдав у ніч вітерець зі хмар,
Змерзла і вмерла щоб Аннабель Лі.
Та любов була наша любові сильніш
Тих, старші хто, ніж ми самі,
Більш мудрі хто, ніж ми самі –
Й ні з ангелів хтось у Небес вишині,
Ні з демонів з-попід землі,
Ніколи б не вкрали в моєї душі
Прекрасної Аннабель Лі.
Місяць не принесе в сни мої більш лице
Прекрасної Аннабель Лі,
Та без зір тих ночей, я у сяйві очей
Прекрасної Аннабель Лі,
В час приливу там я, ніч усю поряд я
Там де мила – де мила – де доля моя,
В її склепі, де край землі –
В тій, що морем звучить землі.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982492
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032173
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=87Y29hMli7M[/youtube]
Мої п'ятнадцять душ пливли повітрям,
Крізь скелі між таємних гротів чар,
Потоками гірськими до подвір'я,
Де їх чекав підземних духів цар.
Він здалеку відчув мою присутність,
Згадав, що вже колись таке було,
Володарем він був, найбільш могутнім,
Того, що люди називають "зло".
Його давно всі битви відгриміли,
Не лишивши нікого з ворогів,
У світі не водилось більше сили,
Ніж та, котрою цар той володів.
Задумливо вогнем палахкотів він,
З величних сталагмітів плавив трон,
Обрав на зустріч не занадто гнівні
Із безлічі своїх парадних форм.
Торкнулися ми вістрями вібрацій,
Було це дуже дивне відчуття –
В мені він зовсім ворога не бачив!
І битися бажання втратив я…
Дивилися крізь мене його очі,
З усіх боків і зсередини теж,
Я бачив – ідеали найдорожчі,
У нас хоч різні, але схожі все ж.
Жорстокі вбивства – справедлива помста,
Обман і підлість – тактика війни,
Зазнав колись також він віроломства
І досі бачив ще жахливі сни.
І ось коли розчулені ридали
У каятті мої п'ятнадцять душ,
Коли мої усі бар'єри пали,
Бо я бажав розкритися чимдуж..
У мить людському оку непомітну,
Під час його смертельного стрибка,
Шістнадцята – всадила йому піку,
З небесного вогню свого клинка!
І тихими підземними морями,
В магічнім сяйві стародавніх чар,
Пливуть тепер задумливо рядами
Сімнадцять душ – довічний мій кошмар.
Текст мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014919, відео згенеровано за допомогою Suno, Genmo і Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Одна з прикмет часу – недобудови,
Надії, замуровані в бетон,
Чиїсь у прірву кинуті мільйони,
Чиєїсь долі в них Армагеддон.
Вечірня зірка, кам’яні громади
Похмуро небо крають на шматки,
У вікнах світлу там не запалати,
Чиїмось забаганкам завдяки.
Забуті височіють поряд крани –
Лелек сталевих кинута сім’я,
Ці велети пізнали смак омани,
«Металобрухт» – тепер у них ім’я.
Не стали ці споруди комусь домом,
Імла вкриває їхнє майбуття,
Дощі холодні, блискавки із громом –
Відкрите всім вітрам у них життя.
Безглуздо височіють серед міста,
Ці обіцянки щастя і тепла,
Довкіл буяє гра життя барвиста,
До котрої в них черга не дійшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
У вікнах відбивається в цю мить
Незвичне для січневих ранків сонце,
Зима, напевно, зараз міцно спить,
Не викликає жодних заборон це.
Весна на хвильку заглянула в дім
Промінчиком яскравим на шпалерах,
Звабливо посміхнулась молодим,
Купаючись у сонячних етерах.
Зрадів цьому промінчику і я
Здалося кольоровим сьогодення,
Немов понесла душу течія,
Вітрила розгортаючи натхнення.
Жвавіше потекла у жилах кров,
Розвіялось думок набридле коло,
Нудьгу і безнадію поборов,
Звичайний "зайчик" сонця золотого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FbO793lP60o[/youtube]
Десь у горах, де сільська місцевість,
Де в дідів місцевих лиць рожевість,
І дівчат прекрасних
Тиш очей.
Де благословенна радість тиші,
І завжди, де пагорби найвищі,
Спів її рікою
Все тече –
О, зійти б туди, де був раніше,
Де пташки чарують гір не гірше,
І лугів зелених
Сяйво там;
Й дня коли вмирають барв мільйони,
І планети сяють в далях чорних,
О, долина повна
Зоре-ламп!
О, прокинутись, гуляти в мріях,
В насолоді дихати в надіях,
Крізь транс тої тиші
До злиття.
О, це там, серед квіток у травах
Тільки там природи сила жвава,
Тільки ріки й вітри,
Смерть, життя.
Переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015483, фото з мого архіву, музику створено у НМ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=agzPhaTPUqI[/youtube]
Жести і спів тростини,
знову за разом раз,
трепетно й безнадійно
вітру, що вже погас.
Зараз вона зітхає –
зустріч не відбулась;
завжди вона приходить
як хвилина спливла.
Сонце! І місяць, місяць!
Як хвилина спливла.
Ці шість десятків квітів
ноги спутали враз.
Глянь як її поводить
знову за разом раз,
діви танок, тростини –
вітру, що вже погас.
За моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965045 музика і відео НМ Октава та Noisee.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PuCWx6miurE[/youtube]
Бачу давній, давній сад той, часто, уві снах своїх,
Де травневе дуже сонце, гра промінчиків ясних,
Де яскраві квіти в‘януть, наче в колір сивини,
І стовпів та стін розруха – клич думок до давнини.
Там лоза по закуточках, мох там, ставу навкруги,
І бур‘ян здушив альтанку в нетрях холоду й пітьми.
На сирих, мовчазних стежках – небагатий трав покрив,
Де речей вже мертвих сморід аромати притупив.
Там живих істот немає у самотній пустоті
І ні звуку не лунає з тиші, що у хащі тій.
Прислухаюсь, як гуляю, сподіватимусь знайти –
Сад з минулого, що лишив, лиш у пам‘яті сліди.
Часто уявляти буду день, нема якого більш,
Як дивлюсь на сиве, сиве – наче знав його раніш.
Потім сум мене огорне й тілом дріж немов проб‘є:
Знаю, квіти ті – надії, сад – то серденько моє!
Переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986226, музика та відео НМ Октава, Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-s6-20l4-o0[/youtube]
Вітер, ледь-ледь холодний
В небі горить світило
Ранок, масив Відрадний
Іній довкіл, красиво.
Чорний льодок місцями
Біле це розбавляє,
Йде вже зима за нами,
Тихо в права вступає.
Пташки снують по ділу,
Гомону їх не чути
Холодно в пір‘ї тілу,
В цих кожушках надутих.
Скоро й вітри надують,
Хмар, в котрих мухи білі,
Скрізь кучугури будуть –
Наче на морі хвилі.
Зверху, неначе влітку,
Купол небесний – синій,
Перетинають стрімко
Стріли електроліній.
Люди спішать бадьоро,
Справи у них приємні,
Рік добігає скоро,
Спроби вернуть – даремні.
Слова мої, музику я створив за допомогою НМ Октава, а відеоряд у редакторі Canva.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_Gt56WFDr6U[/youtube]
Ассирієць як вовк на кошару спустивсь
І когорт сяє пурпур, і золото скрізь,
І мов зорі у морі – блиск списів в цю мить,
Мов нічна в Галілею хвиль котить блакить.
Мов ліс літній зелене знамен їх вбрання,
Був вигляд у війська на заході дня,
Мов би ліс восени, що посох і опав,
Був вигляд у війська як ранок настав.
Бо це помах крила Смерті Ангела був,
І йшов повз людей він, в обличчя їм дув,
І в очах тих хто спав – смерть і холод тепер,
І сердець їхніх стук – пролунав і завмер!
І лежав там кінь – не закрита ніздря,
Але крізь ніздрю – не дихне вже ні дня,
І холодна як бризки розлючених хвиль,
І біла та піна останніх зусиль.
І лежав там вершник – лячний і блідий,
Все чоло у росі, ржі на латах сліди,
І в наметах всіх тиша, знамена стоять,
Валяються списи, труб зась, що сурмлять.
І Ашура вдів галас вриває терпець,
І у храмі Ваала все бите внівець,
І язичників сила, де меч не поміг,
Розтанула в погляді Бога як сніг!
Поетичний переклад поеми мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014163, музика створена у НМ Suno, а відео за допомогою НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Промерзли наскрізь шкоти і нам шкіру рвали з рук,
Мов ковзанка вся палуба, загроза – кожен рух;
Норд-вест могутній, шквальний, з боку моря міцно дув,
Лиш спокій скель над хвилями ніхто б не зворухнув.
Ревіння хвиль прибою цілу ніч лунало нам,
Та тільки на світанку все відкрилося очам.
За мить – на палубі усі, крик – вітру голосніш,
Поставили грот-топсель ми, щоб далі йти хутчіш.
Весь день ми змінювали галс, йшли на північний мис,
Весь день тягнули шкоти ми, та ледь вперед плелись,
Весь день за щастя холод був, крізь біль гіркий і страх,
Маневрували вижить щоб, ми на семи вітрах.
Тримались Півдня осторонь, бо там ревів прибій,
Та Північ ближче все до нас, тримаєм курс ми свій,
Тому будинки видно вже, на скелях понад хвиль
І скло підзорної труби помітне без зусиль.
Біліше піни хвиль морських, був іній на дахах,
Все узбережжя мерехтить вогнями у хатах,
Віконець ясний блиск довкіл, парують димарі
І я божуся, їжі пах ми чули у дворі.
Дзвони дзвонили на церквах, був дзвін веселим в них,
Сказати маю я тобі, цей день (один з усіх),
Був ранком, нелегким для нас, Різдва святого дня,
А над сторожкою був дім, де народився я.
О, я побачив милий дім, обличчя милі стрів,
Срібло матусі окуляр, срібло батьківських брів,
І в світлі вогнища узрів, я ельфів там танок,
Кружляння запальне довкіл фарфору тарілок.
І добре знав, про мене там, була розмова їх,
Про сина, в море що пішов, залишивши близьких,
І дурнем злим здавався я у роздумах собі,
Канати мерзлі що тягав, коли Різдво в сім’ї.
Маяк яскраво запалав, пітьма накрила нас,
«Всім ставить брамселі», – почув, я капітана бас,
«О, Боже! Нам не зберегтись!» – крик Джексона в пітьму,
«Старпоме, якось буде вже», – наш капітан йому.
Хитало міцно, та були вітрила нові втім,
І корабель допомагав, неначе був живим,
Коли зимовий день пішов і стала ніч близька,
Залишили затоку ми, в промінні маяка.
Й вони зітхнули вільно всі, усі, але не я,
Як в море гордо показав, ніс-красень корабля,
А я у холоді й пітьмі, міг думати лише,
За дім покинутих батьків, чи їх побачу ще.
05.04.2024 Гречка В.М.
Christmas at Sea
The sheets were frozen hard, and they cut the naked hand;
The decks were like a slide, where a seaman scarce could stand;
The wind was a nor'wester, blowing squally off the sea;
And cliffs and spouting breakers were the only things a-lee.
They heard the surf a-roaring before the break of day;
But 'twas only with the peep of light we saw how ill we lay.
We tumbled every hand on deck instanter, with a shout,
And we gave her the maintops'l, and stood by to go about.
All day we tacked and tacked between the South Head and the North;
All day we hauled the frozen sheets, and got no further forth;
All day as cold as charity, in bitter pain and dread,
For very life and nature we tacked from head to head.
We gave the South a wider berth, for there the tide race roared;
But every tack we made we brought the North Head close aboard:
So's we saw the cliffs and houses, and the breakers running high,
And the coastguard in his garden, with his glass against his eye.
The frost was on the village roofs as white as ocean foam;
The good red fires were burning bright in every 'long-shore home;
The windows sparkled clear, and the chimneys volleyed out;
And I vow we sniffed the victuals as the vessel went about.
The bells upon the church were rung with a mighty jovial cheer;
For it's just that I should tell you how (of all days in the year)
This day of our adversity was blessèd Christmas morn,
And the house above the coastguard's was the house where I was born.
O well I saw the pleasant room, the pleasant faces there,
My mother's silver spectacles, my father's silver hair;
And well I saw the firelight, like a flight of homely elves,
Go dancing round the china plates that stand upon the shelves.
And well I knew the talk they had, the talk that was of me,
Of the shadow on the household and the son that went to sea;
And O the wicked fool I seemed, in every kind of way,
To be here and hauling frozen ropes on blessèd Christmas Day.
They lit the high sea-light, and the dark began to fall.
'All hands to loose top gallant sails,' I heard the captain call.
'By the Lord, she'll never stand it,' our first mate, Jackson, cried.
… 'It's the one way or the other, Mr. Jackson,' he replied.
She staggered to her bearings, but the sails were new and good,
And the ship smelt up to windward just as though she understood.
As the winter's day was ending, in the entry of the night,
We cleared the weary headland, and passed below the light.
And they heaved a mighty breath, every soul on board but me,
As they saw her nose again pointing handsome out to sea;
But all that I could think of, in the darkness and the cold,
Was just that I was leaving home and my folks were growing old.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yi8R2doUF_k[/youtube]
Він серед ночі йшов похмурим лісом,
Неслися дивні звуки крізь туман,
І пазурі, гостріші ніж залізо,
Жадали знову крові свіжих ран.
У голові його блукали тіні,
Він чув постійно їхні голоси,
Вони будили пристрасті нестримні,
Фантазії пекельної краси.
Щось у повітрі лоскотало ніздрі,
Чиєсь, на смерть приречене життя,
Зірве він скоро плід, що схоже визрів,
І ліс луною рознесе виття...
Прокинувся, поглянув на годинник,
Зітхнув зі сміхом, пригадавши сон,
Яскраві сни – не сірість поліклінік,
Де вже чекає хворих ешелон.
Швидка зарядка, душ п’ятихвилинний,
"Поїм пізніше, голоду нема",
Кидає погляд на сім’ї світлини,
Журба – від стрічок чорного клейма.
Попереду – важка робоча зміна,
Чекає на хірурга безліч справ,
Спасе життів багато ця людина,
Та жодним більше, ніж вночі забрав.
Слова мої, музику я створив у НМ Октава, а відео за допомогою НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCaXuS7AjPg[/youtube]
Із тисячі – він лиш, рік Соломон,
За брата буде вірніше,
Роками шукай його – є резон,
Як знайдеш за всіх раніше.
Тих тисяча інших бачать в тобі,
Все те, що і світ навколо,
Та Тисячний другом стане твоїм,
Зі світом, що проти цього.
Мольба, обіцянка, гра напоказ
Для Тисячного – не цікава,
То тисячі інших, дороговказ –
Краса твоя, вчинки чи слава.
Якщо ж зустрінешся ти із ним –
Весь інший вам світ – не треба,
Бо Тисячний поруч би завжди плив,
Пішов би й на дно – за тебе!
Його гаманець – без розмов береш,
Він потім і в тебе візьме,
Зустрілись, сміялись і завтра теж –
Забулось дрібне це різне.
Та тисяча інших, цікавлять їх –
За золото й срібло справи,
А Тисячний – вартий їх усіх,
Йому ж бо ти сам цікавий.
Його гріх і правда – твої завжди,
Доречні чи недоречні.
Встань і усім про це скажи,
Ти з ним і не буде втечі!
Тисячі інших – триматися зась,
Бо сором, брехня глузлива,
А з Тисячним – смерть не страшна для вас,
Разом ви і мертві – сила!
Поетичний переклад з англійської мій, ось тут https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977040 музику створював у НМ Suno, а візуальне оформлення за допомогою НМ Leonardo і Vizzy.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NRfFAzmwjSc[/youtube]
Вона красива йде, мов ніч,
Де зорі в небесах без хмар,
В ній тьма та світло віч-на-віч
Являють в погляді свій дар,
Так гасить небо сонця піч –
Палкий стає ніжнішим жар.
Чи зайва тінь, чи промінці,
Зруйнують благодаті німб,
Що в чорній струменить косі,
Чи в світлі на чолі оцім,
Де безтурботні думи всі,
Бо сяє в чистоті їх дім.
Й на тій щоці, й на тім чолі,
М‘які, хоч красномовні втім,
Від днів, що прожиті в добрі
Й від перемог відтінки ті,
Там мир усім, хто на землі,
Любов невинна – в серці тім!
Переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988830, музику я створив у НМ Октава, а відео за допомогою НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bl7Q7BA-oDQ[/youtube]
Всі вони розійшлись,
Замкнений, в тиші, дім,
Зайві слова якісь.
Дірами стін наскрізь
Віють вітри у нім –
Всі вони розійшлись.
Зараз там пусто скрізь
Гарні, погані їм –
Зайві слова якісь.
Нащо у них дививсь,
Вікна у домі тім?
Всі вони розійшлись.
Думи про них чиїсь
Їм не цікаві, втім –
Зайві слова якісь.
Мотлох і тлін лишивсь
Там на горі, де дім –
Всі вони розійшлись,
Зайві слова якісь.
Слова пісні – це мій переклад https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011131 «The House on the Hill» вірша Edwin Arlington Robinson.
Музику я створював у НМ Октава, відео – у НМ Noisee і Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QDxmzhwpWDI[/youtube]
Раптово хаос завмирає!
Неначе завжди так було,
Мить менше котрої немає
У вічність майже розтягло.
Пропали звуки, в тиші повній
Проміння висне у пітьмі,
Немає руху, мертвий спокій
Та щось росте у глибині!
Свій рух народжую я перший!
Тебе нема ще та дивись!
Я розгортаю час безмежний,
І простору глибини й вись!
Себе самого – визначаю,
І створюю себе сама!
Себе я Словом називаю,
Для вас я світло і пітьма!
Музику я створив у НМ Октава, а відеоряд у НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Ти прекрасна в миттєвостях наших,
Ти прозора, текуча, стрімка,
Ти в скарбницях природи з найкращих,
Ти кохання є сутність тонка.
Я пірнаю у очі-озера,
До душі потаємних глибин,
Ті глибини – божественна сфера,
В них і сам я – немов серафим.
Новий Всесвіт відкрив у тобі я,
Новий час відлік свій розпочав,
Новий вітер старе все розвіяв,
Моє миле, кохане дівча!
Музику створено у НМ Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fbL4VUNYI2A[/youtube]
Щоб розважитись якось, буває, матроси
Альбатросів хапають, гігантських птахів,
За кормою над прірвою моря тих носить,
Безтурботних супутників їх кораблів.
Опинившись на палубі, миттю втрачають
Свою велич, лазурних небес королі,
Білі крила пташок безпорадно звисають,
Наче весла, безглузді стають на землі.
Мандрівник цей крилатий незграбно чвалає,
Був прекрасним, а став недолугим, смішним!
Хто до дзьобу йому свою люльку все пхає,
Хто глузує, кульгаючи наче, над ним.
І Поет, що як принц позахмарних кордонів,
Котрий з бурею мчить, недосяжний стрілкам;
Як додолу впаде, серед шуму прокльонів,
Крил тягар велетенських долає лиш сам.
Звук згенеровано НМ Октава за моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957434 Відео створив за допомогою НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O0UGkfLYlAc[/youtube]
Світанок: і сонце світить у вікно,
І кава, з якою друзі ви давно,
І знову сирена голос подає,
Вітає тебе так знов життя твоє.
Твій Всесвіт – з тобою навіть уві сні,
Він поряд, бажаєш ти цього, чи ні,
Твій Всесвіт – його твори́в і тво́риш ти,
Ви – ра́зом, він має теж колись піти.
І вечір: стихає спека, дню кінець,
Мрійливо волоссям грає вітерець,
Заводить сумну мелодію скрипаль,
І звуки тебе несуть кудись у даль…
Твій Всесвіт – з тобою навіть уві сні,
Він поряд, бажаєш ти цього, чи ні,
Твій Всесвіт – його твори́в і тво́риш ти,
Ви – ра́зом, він має теж колись піти.
Минуле за нами слідує будь-де,
В майбутнє дорога в темряві веде,
В собі ти усе несеш через роки,
У серці – і друзі, й люті вороги.
Твій Всесвіт – з тобою навіть уві сні,
Він поряд, бажаєш ти цього, чи ні,
Твій Всесвіт – його твори́в і тво́риш ти,
Ви – ра́зом, він має теж колись піти.
Музика і відео НМ Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025099
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iZim7EcL1CY[/youtube]
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Малл за кормою, зліва Рам,
Ейгг десь праворуч там,
Слава палала в нім колись,
Де зараз слава та?
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Дай мені знов все що було,
Дай теє сонце знов,
Дай мені душу й очі ті,
Дай того, хто пішов!
Пісню того, хто пішов заспівай,
Може то я, стривай?
Славний душею, відплив якось він,
За море синє в Скай.
Вітри та хвилі, острови,
Гори дощу й тепло,
Все те прекрасне, щире те,
Все чим я був пішло.
Звук згенеровано НМ Октава за моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010380
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023538
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pTUm3MRbn4I[/youtube]
Зайшла я в забиту корчму Земля
Й замовила келих вина,
Та Господар очі відвів у бік
Від спраги моєї без дна.
Я потім присіла стомлена там
І хліба спросила шматок,
Та Господар очі відвів у бік –
У відповідь лише мовчок.
У час цей, як завжди, з ночі довкіл
Ті душі, що ждали зайшли,
Від подиву стримані крики враз
На світло і гам цей були.
«Дай ліжко поспати хоч, – я кажу,
Бо скоро опівночі вже», –
Та Господар очі відвів у бік –
Й лиця не побачу невже?
«Поїсти, поспати – тут не дають,
Піду я туди де була», –
Та Господар очі відвів у бік –
Зачинено, звідки прийшла.
Звук створено у нейромережі Октава, текст за ось цим моїм перекладом https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956310 а відео із застосуванням НМ Noisee та Clipchamp.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Туман осінній, холод у полях,
Там ворон як летить – тремтить крило,
Самотнім пасовиськом – Битий Шлях,
Де в‘язи голі крають неба тло.
Затоплена місцями колія
Полями тихо крізь туман вела,
Приховану журбу розбурхав я,
Уяву поки не спинила мла.
І тіні тиснуть, щоб я поспішив,
По колії, що знала багатьох,
Цвіркун, знущаючись, затіяв спів,
Лякає шлях – його б не бачив, ох…
Возами їздили селяни тут,
Бездумно, не лишаючи шляху,
Чи вирвусь з колії тієї пут,
В світанок стежку чи знайду легку?
В пітьму боліт вдивляюся глуху,
Десь там, можливо, і на мене ждуть,
Та, пастка звабна Битого Шляху,
Не дасть знайти мені до Долі Путь.
Тож мушу між дерев я віднайти,
Як ті, до мене ще – містичну ніч,
Я йду вперед у хащі ті густі,
Та що мене чекає потойбіч?
Зрадіють землі ті моїм ногам?
І що готує Доля там моя?
Що душу втомлену зустріне там?
Чому цього не хочу знати я?
Звук згенеровано за допомогою НМ Suno, текст з мого перекладу https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992549
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Поснідавши, останок дня
Сиджу між друзів дома я,
Та кожну ніч туди йду, де –
Країна Нод на мене жде.
Лише один я маю йти,
Ніхто не дасть мені мети –
Один бреду біля струмків
І схилом вверх по горам снів.
Там найдивніші речі скрізь,
Як хочеш – їж, чи так дивись,
Й видінь жахливих безліч, де
Країна Нод до ранку жде.
Як я, знайди туди свій шлях,
Не був я вдень у тих краях
І не згадав би ясно ту
Музичних ритмів красоту.
The Land of Nod
From breakfast on through all the day
At home among my friends I stay,
But every night I go abroad
Afar into the land of Nod.
All by myself I have to go,
With none to tell me what to do —
All alone beside the streams
And up the mountain-sides of dreams.
The strangest things are there for me,
Both things to eat and things to see,
And many frightening sights abroad
Till morning in the land of Nod.
Try as I like to find the way,
I never can get back by day,
Nor can remember plain and clear
The curious music that I hear.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oWlGu8LpnaM[/youtube]
Скільки кроків пройти по землі,
Скільки поштовхів серцю зробити,
Перед миттю, як руки тремкі
Перевірять чи очі закриті?
А можливо не буде тих рук,
А можливо, вони й неважливі,
Неважливий для Всесвіту звук,
Тих сердець, що в біді чи щасливі.
Ця важливість – людська суєта,
Що зникає з людиною разом,
Пролітають птахами літа,
І втрачаєш ти щось раз за разом.
Але поки крокуєш життям,
Завжди будуть за все важливіші –
Серця близького тихе биття,
І ті руки, тобі найтепліші.
Добавив звукоряд створений у нейромережі Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
В пост-совкових занедбаних гетто
Неквапливо тече дожиття,
Десь будують, десь нищать планету,
Тут – спокійно згниває сміття.
Тут блукають навкруг організми,
Наче вкрив їхні долі туман,
У далеких краях – катаклізми,
Тут – застою стабільний дурман.
Не трапляється тут ані чого –
Брязкіт посуду, лайка брудна,
Звичний реп закапелку сумного
По подвір’ю розносить луна.
Скаже хтось: «Наче час зупинився,
Сірий морок нагнав ворожбит!»
Наче вкрита листвою криниця –
Цей забутий давно краєвид…
По старим закуткам ходять кволо
Душі сонні в набридлих тілах –
Бранці часу, для інших – стрімкого,
Що себе загубили в роках.
Добавив звуковий супровід від НМ Октава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Всесвітів з нашим поряд,
Ходять довкіл мільярди,
Кидає зари доля,
Граючи нами в нарди.
Грані кубів мелькають,
Вдачу ми всі чекаєм,
Всесвіт щоб свій до краю
Облаштувати раєм.
Ось він – той шанс злетіти,
Хід – голова додолу!
Сили якщо лишились –
То починай все знову.
Правил в житті немає –
Крики не чує небо,
Спритний – своє спіймає,
Інших – їдять миттєво!
І як зустрілись вдало
З кимось на спільнім полі,
Міцно тримайте разом –
Цей подарунок долі!
Звук зробив у НМ Suno
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021877
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C4bL7avd81g[/youtube]
Починається плач
гітари.
Склянок брязкіт
розбитих вранці.
Починається плач
гітари.
Марні спроби її глушити.
Неможливо це
заглушити.
Знову й знову лунають крики
як, неначе, вода ридає,
в снігопад
як ридає вітер.
Неможливо це заглушити.
Плач над тим, що таке
далеке.
Це південний пісок пекучий,
котрий білих камелій прагне.
Плач стріли, що не має цілі,
те «сьогодні», що вже без «завтра»
й перша пташка на гілці
мертва.
О, гітаро!
Як рана в серці,
В котрій леза п‘яти кинджалів.
Мій переклад Ф.Г.Лорки https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962059 в музичній і відеообробці декількох нейромереж(подробиці на ютубі) Запрошую усіх кому цікаво на перегляд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021103
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
Там не співає пташка,
Душу ж несе туди,
Там їй не буде важко,
Всі відійдуть труди.
Там безголосі тіні,
Тиші прекрасний дзвін,
Спогади – наче іній,
Сяє і тане він.
Там затихають хвилі
Холоду і тепла,
То почуття бурхливі –
Буря, що вже пішла.
Там у вогні холоднім,
Чорних прекрасних зір,
Вічна краса безодні –
Спокій від наших вір.
Звук створено у НМ Октава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021050
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Бачу давній, давній сад той, часто, уві снах своїх,
Де травневе дуже сонце, гра промінчиків ясних,
Де яскраві квіти в‘януть, наче в колір сивини,
І стовпів та стін розруха – клич думок до давнини.
Там лоза по закуточках, мох там, ставу навкруги,
І бур‘ян здушив альтанку в нетрях холоду й пітьми.
На сирих, мовчазних стежках – небагатий трав покрив,
Де речей вже мертвих сморід аромати притупив.
Там живих істот немає у самотній пустоті
І ні звуку не лунає з тиші, що у хащі тій.
Прислухаюсь, як гуляю, сподіватимусь знайти –
Сад з минулого, що лишив, лиш у пам‘яті сліди.
Часто уявляти буду день, нема якого більш,
Як дивлюсь на сиве, сиве – наче знав його раніш.
Потім сум мене огорне й тілом дріж немов проб‘є:
Знаю, квіти ті – надії, сад – то серденько моє!
Звук створено за допомогою нейромережі Октава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020959
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6760ehSYS2Y[/youtube]
Прокидаюся я у дитинство,
У найперший свій спогадо-сон,
Навкруги таємничо-барвисто,
Йду шукати руно, мов Ясон!
Що було – мені вже невідомо,
Та попереду – ще щось, нове!
Я хапаю, я мить п‘ю невтомно,
Човен мій дивосвітом пливе…
Все дивує і шлях надихає,
І чекають на мене віки,
Думка крила душі розгортає,
Дух вітання їй шле залюбки!
Мною граються сили незримі,
Та вже мрію і сам грати я…
Відчуваю вже я, що нестримні
Крила мчать мене в нове життя!
Будуть потім події буремні,
Перешкоди, котрих не минуть,
Та завжди в цьому місці я певний,
Знаю я – мене завжди там ждуть!
Звук згенеровано НМ Октава, відео - Genmo, Clipchamp
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020828
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024