| Сторінки (3/240): | « | 1 2 3 | » |
Метелику,
Скінчилась гра,
Моя рука –
Тебе змела.
Чи я не є
Такий як ти?
В тобі моє
Чи не знайти?
Танцюю я,
Співаю, п‘ю –
І не відчую
Смерть свою.
Як думка є –
То я живу,
Подумає –
І я помру.
Метелик я,
Щасливий всяк –
Що за життя,
Що без ознак.
14.07.2022 Гречка Віталій
The Fly (by William Blake)
Little Fly,
Thy summer's play
My thoughtless hand
Has brush'd away.
Am not I
A fly like thee?
Or art not thou
A man like me?
For I dance,
And drink, and sing,
Till some blind hand
Shall brush my wing.
If thought is life
And strength and breath,
And the want
Of thought is death;
Then am I
A happy fly,
If I live
Or if I die.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Вы прогулялись Чертою назад,
В Будущем ищет причины ваш взгляд,
А Время, по сути – фантазии плод,
Мозг наш умело его создает.
Влево и Вправо, Вперед или Вверх –
В море Безумия – мозга доспех…
Материя, Время или Душа –
Обертки Чего-то тихо шуршат…
Облако Слов, тех, где первого нет –
Нас ограждает от Хаоса бед.
Облик Реальности – невыносим,
Не суждено нам увидится с Ним.*
*Ответ на стихотворение Светланы Себастиани "Послушайте! Мы существуем вспять…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955124
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2022
Наша жизнь – это просто идеи,
Что ты принял и сделал собой.
Мы страдаем – в страдания веря,
А без веры – уходим в запой.
Каждый миг создаем мы картину,
Поверх старых мазков и штрихов
И шагаем по ней в перспективу,
Недописанных образов-снов.
В своей жизни мы все объяснили
И по плану пытаемся жить,
Про овраги давно позабыли,
Веря в краску и силу творить.
Только ветер, порою, нежданно,
Проберет холодком в мастерской –
Крыши нет, стены делись куда-то…
Сброшен холст и лишь воздуха вой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2022
Зима лютує гнівна,
Бо вийшов її строк -
Весна вже тут привітна
І гонить лід струмок.
Зарухалось все жваво
Зимі вже місця зась –
Злітає спів яскраво,
То пташка озвалась!
Зима ще чинить спротив,
На Весну бубонить.
А тій це без турботи –
Ще більше веселить…
Схопила відьма снігу
І, зла мов три чорти,
Жбурнула прямо в Весну,
Збираючись втекти!
Весні ж і горя мало:
Бо сніг той вже вода,
З Зими лише сміється –
Умита й молода!
05.02.2022 Гречка Віталій
Федор Тютчев — Зима недаром злится
Зима недаром злится,
Прошла ее пора —
Весна в окно стучится
И гонит со двора.
И все засуетилось,
Все нудит Зиму вон —
И жаворонки в небе
Уж подняли трезвон.
Зима еще хлопочет
И на Весну ворчит.
Та ей в глаза хохочет
И пуще лишь шумит…
Взбесилась ведьма злая
И, снегу захватя,
Пустила, убегая,
В прекрасное дитя…
Весне и горя мало:
Умылася в снегу,
И лишь румяней стала,
Наперекор врагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Мы не помним раннего детства -
Нет в мозгу уж нейронов тех.
Мы течем, изменяясь вечно,
Набираясь всего от всех.
Кто же я? И где настоящий?
Когда сам? Или здесь, с тобой?
Был ли мной с фотографий мальчик?
Стал ли я лишь сейчас собой?
Избавляюсь я от иллюзий,
Чтоб поверить в новую чушь.
Жизнь полна побед и контузий,
Чтобы сделать - сперва разрушь…
Больше нет тех людей, что были,
Да и ты стал совсем другой.
Безвозвратно мы все уплыли,
Потерялись навек с собой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2022
Я бачив образ, що не міг страждать,
Наснився сяйний серед ночі він
Та голос срібний в розмаїтті цім,
Я слід його почав знов помічать,
Буденність приховала благодать
Та з порожнечі призваний він втім,
Коли в красиве одягнувся тлін
Та світ спромігся весь зачарувать.
Та вже як брама впала я прозрів,
Я вболівав за згублені слова,
Казок забутих, сказаних напів,
Чудес, котрих явити він хотів
Та тих думок, як птах, що не співа,
Та він помер, я очі вже відкрив…
12.06.2022 Гречка Віталій
The Dead Poet
I dreamed of him last night, I saw his face
All radiant and unshadowed of distress,
And as of old, in music measureless,
I heard his golden voice and marked him trace
Under the common thing the hidden grace,
And conjure wonder out of emptiness
Till mean things put on beauty like a dress
And all the world was an enchanted place.
And then methought outside a fast locked gate
I mourned the loss of unrecorded words,
Forgotten tales and mysteries half said,
Wonders that might have been articulate,
And voiceless thoughts like murdered singing birds.
And so I woke and knew he was dead.
-Lord Alfred Douglas
(written about Oscar Wilde the year after his death)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Кто может вдохновить поэта лучше?
Проникнуть даст кто в тайны бытия?
Поможет путь найти во тьме гнетущей,
Путь к истине, столь важной для тебя…
Бывает, импульс творческий приходит,
В момент, когда его не ждёшь уже.
Для озарений миг любой пригоден -
Хоть весело, хоть тяжко на душе.
Порой, проснувшись утром, быстро ищешь,
Где записать навеянное сном.
Ведь будет пробужденьем сон похищен,
Пока с блокнотом сядешь за столом.
Где ж отыскать источник вдохновенья,
Где крылья взять - коль хочется летать?
Где прячутся той Музы откровенья?
Ответа нет, пока -лишь тишь да гладь…
А ну-ка погоди, а если точно...
Когда все тихо - вдохновенье спит…
Давай-ка, включим жизнь свою погромче!
Глядишь, на шум и Муза прилетит!
21.02.2022 Гречка Виталий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954857
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2022
Він їв і пив перлини Слів –
Він цим зміцнив свій Дух –
Він вже не той, що як раніш,
Не більш ніж Пилу рух –
Він танцював крізь темінь Днів
І Крил цих Заповіт
У Книзі був – Котра несла
Ослаблий дух в політ –
29.07.2022 Гречка Віталій
He ate and drank the precious Words (by Emily Dickinson)
He ate and drank the precious Words —
His Spirit grew robust —
He knew no more that he was poor,
Nor that his frame was Dust —
He danced along the dingy Days —
And this Bequest of Wings
Was but a Book — what liberty
A loosened spirit brings —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Глаза твои открыты,
Но отключен свет.
Знаешь все ответы,
Но вопросов нет.
В мире одиночек –
Пустота и мрак.
Эхо твоих мыслей
Порождает страх.
Время скоротечно –
Незачем хотеть.
Одиноким вечность?
Лучше умереть…
Ты сидишь, рисуешь
Разные цвета,
А кистей не дали…
И даже нет холста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2022
Вдруг замер Хаос величайший,
Как будто было так всегда.
Мгновенья каждый миг мельчайший
Вдруг растянулся на года.
Пропали звуки, тишь молчала,
Повисли в темноте лучи.
Покой, движения не стало,
Но нарастало все внутри.
Рождаю первое движенье!
Тебя здесь нет, но ты смотри!
Я разворачиваю Время,
Пространство вслед за ним пустил!
Я сам себя определяю!
Сама себя я создаю!
Себя я, Словом называю,
Вам так являя - суть свою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954671
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqYuHM3j8Ls[/youtube]
І
Твоя душа на самоті
Надгробок сірий, думи ті —
Нікого, настрій темний,
У час твій потаємний.
ІІ
Будь тихим ти в цій самоті,
Ще поки, не самотність це,
Ті духи мертвих, саме ті,
Що і в житті – взяли в кільце
Тебе й стоять – і воля їх
Затьмарить враз, якщо не стих.
ІІІ
Нахмурить ясну тую ніч
І зорі ті не глянуть, ні –
З небесних їхніх тронів вниз,
Зі світлом як Надії приз,
Але червоні кулі їх
Твоїй утомі зайвих лих
Лише добавлять, запечуть,
Назавжди у полон візьмуть.
ІV
Тепер думок не кинеш ти,
Тепер видінням не піти,
З душі вони не щезнуть враз –
Як та роса в ранковий час.
V
Як подих Бога – вітерець –
Але туман – ще той борець,
На пагорбі як тінь лежить,
Мов символ, знак, що не зломить –
Як за дерева він вчепивсь,
То таємниця з таємниць!
28.07.2022 Гречка Віталій
Spirits of the Dead (by Edgar Allan Poe)
I
Thy soul shall find itself alone
’Mid dark thoughts of the gray tombstone—
Not one, of all the crowd, to pry
Into thine hour of secrecy.
II
Be silent in that solitude,
Which is not loneliness—for then
The spirits of the dead who stood
In life before thee are again
In death around thee—and their will
Shall overshadow thee: be still.
III
The night, tho’ clear, shall frown—
And the stars shall look not down
From their high thrones in the heaven,
With light like Hope to mortals given—
But their red orbs, without beam,
To thy weariness shall seem
As a burning and a fever
Which would cling to thee for ever.
IV
Now are thoughts thou shalt not banish,
Now are visions ne’er to vanish;
From thy spirit shall they pass
No more—like dew-drop from the grass.
V
The breeze—the breath of God—is still—
And the mist upon the hill,
Shadowy—shadowy—yet unbroken,
Is a symbol and a token—
How it hangs upon the trees,
A mystery of mysteries!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Глаза – это орган зрения,
Присмотра и наблюдения,
А также предмет обожания,
Поэтов объект для внимания.
Порой они смотрят пристально,
А временами неистово!
Бросаются быстрыми взглядами,
Блестят синевы водопадами!
Смотрят с немым укором,
Стыдливо их прячут с позором…
И бегают как у лгунишки
Шальные глаза-ребятишки.
В глазах помещается космос,
Бездонны их мира глубины!
Друг друга не ешьте глазами
И взглядом не жгите спины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2022
Я цілую вас в чоло!
І, тепер, як все пройшло,
Вам зізнаюсь, що було –
Вірно те, що дні мої
Всі минули як у сні.
Як надії вже нема
Чи удень, чи як пітьма,
Сон чи яв – не все одно,
Як нема її давно?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні.
Шум, стою я, навкруги
Хвилі б‘ються в береги,
І держу у кулаку,
Жменю з золота піску –
Мало як лишилося!
Все крізь пальці й змилося,
Поки плачу – плачу я!
Боже! Як утримати,
Те, що може згинути?
Боже! Що я в силі
Не віддати хвилі?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні?
24.05.2022 Гречка Віталій
З посмертно виданих творів автора. Дата, коли написано - невідома, оригінал ось:
A Dream Within a Dream (by Edgar Allan Poe)
Take this kiss upon the brow!
And, in parting from you now,
Thus much let me avow —
You are not wrong, who deem
That my days have been a dream;
Yet if hope has flown away
In a night, or in a day,
In a vision, or in none,
Is it therefore the less gone?
All that we see or seem
Is but a dream within a dream.
I stand amid the roar
Of a surf-tormented shore,
And I hold within my hand
Grains of the golden sand —
How few! yet how they creep
Through my fingers to the deep,
While I weep — while I weep!
O God! Can I not grasp
Them with a tighter clasp?
O God! can I not save
One from the pitiless wave?
Is all that we see or seem
But a dream within a dream?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
В каком-то месте есть огромный стол,
Он пуст, на нем приборов лишних нет,
За ним сидят поэты всех веков,
Над ним горит неугасимый Свет.
В том месте людям не нужна еда,
На смену ей приходит память тех,
Кто стих поэта вспомнит иногда,
Или прочтет с душой его куплет.
И восседают молча все они,
Сказав, все, что отведено давно,
И лишь, порой, метнут прозренья луч,
В душе открытой увидав окно.
Читая строки чьи-то иногда,
Что нас уносят в мир души иной,
Мы открываем окна и тогда,
Прозренье можем обрести, порой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954482
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2022
Червоний вбивця думку має
І вбитий теж, що вбивство – є,
Та жоден з них шляхів не знає,
Котрими я роблю своє.
Давно забуті чи недавно,
І тінь, і світло - все одно,
Боги приходять зниклі справно,
Бо велич, стид – пусте воно.
Мене обходять нерозумні,
Летять до мене – крила я.
Я сумніваюсь, я ж – і сумнів,
І гімн, котрий брамін співа.
Боги без мене часто в тузі,
Священна Сімка марно жде,
Та добрий серцем, милі друзі,
Мене – і без Небес знайде!
24.06.2022 Гречка Віталій
Brahma (By Ralph Waldo Emerson )
If the red slayer think he slays,
Or if the slain think he is slain,
They know not well the subtle ways
I keep, and pass, and turn again.
Far or forgot to me is near;
Shadow and sunlight are the same;
The vanished gods to me appear;
And one to me are shame and fame.
They reckon ill who leave me out;
When me they fly, I am the wings;
I am the doubter and the doubt,
I am the hymn the Brahmin sings.
The strong gods pine for my abode,
And pine in vain the sacred Seven;
But thou, meek lover of the good!
Find me, and turn thy back on heaven.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Если неспокойно на душе,
Если постоянно что-то гложет,
Жизнь теряет краски и уже
Нам не дарит радость ту, что может –
Перестань за все себя винить
И тем более, всех тех, кто окружает.
Сложно отыскать порою нить –
Ариадны в жизни не бывает.
Есть свои этапы у души,
Есть свои задачи, что сокрыты.
Голос сердца друг мой не глуши –
Часто он совсем у нас забитый.
Будь внимателен ты к радости в себе,
Пусть редки ее прекрасные моменты,
Нам они как знаки от Небес –
Радость у тебя? А где ты? С кем ты?
Искорка небесного огня -
Каждому дана, без исключений!
Ты найди ее в других и у себя,
Средь нечастых, радости мгновений.
Если ты внимателен к себе,
Если о других не забываешь –
Ярче станет искорка в душе,
Ты – огонь! Живешь - когда пылаешь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2022
Він без турбот,
Шукав пригод,
Він сяяв і в тіні,
Коня він гнав,
Пісень співав,
Про Рай, що на землі.
Сміливість мав,
Старий втім став –
Сховав запал в тіні,
Не встрів кутка,
Щоб нагадав
Той Рай, що на землі.
І вже без сил
Когось зустрів,
Подібного тіні –
«Тінь, – запитав, –
Чи ти бував –
В Раю, що на землі?»
«Далеко та,
Де гір гряда,
Долина у Тіні,
Лети ж, лети, –
Тінь шелестить, –
Там Рай, що на землі!»
14.04.2022 Гречка Віталій
Eldorado
April 21, 1849
Gaily bedight,
A gallant knight,
Is sunshine and in shadow,
Had journeyed long,
Singing a song,
In search of Eldorado.
But he grew old —
This knight so bold —
And o'er his heart a shadow
Fell as he found
No spot of ground
That looked like Eldorado.
And, as his strength
Failed him at length,
He met a pilgrim shadow —
"Shadow," said he,
"Where can it be —
This land of Eldorado?"
"Over the Mountains
Of the Moon,
Down the Valley of the Shadow,
Ride, boldly ride,"
The shade replied, —
"If you seek for Eldorado!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Без часу цими днями жили ми –
Сірих днів і ночей миготінь…
Плани стали занадто крихкими,
Календар відійшов десь у тінь.
Змін зазнав і навколишній простір –
В нім напруга незримо бринить.
Завітав до нас хаос у гості,
Втім яснішає дух наш щомить.
Переходимо в іншу реальність,
Вся стабільність пропала, шкода…
Для людини, війна – аномальність
Та пробуджує сили біда!
Переможений буде наш ворог –
Щезне геть, як на сонці роса!
Всі жахи ми розвієм мов порох,
В світ вернеться Любов і Краса!
16.03.2022 Гречка Віталій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Це вулиця велика й тиха дуже.
Іду і впав, в пітьмі я оступився
І далі я іду наосліп, вставши,
Листви покровом і німим камінням,
І хтось позаду теж ступає ними:
Якщо я стану, стане теж він,
Я в біг – біжить. Погляну – вже нікого.
Все в темноті і виходу немає,
І повертаю я за ріг наступний
За ним, знайома вулиця, на котрій
Не ждуть мене, не йде ніхто позаду.
Де я за кимось йду і він упавши,
Встає і каже мені в очі: «Вже нікого».
10.07.2022 Гречка Віталій
La calle (Octavio Paz)
Es una calle larga y silenciosa.
Ando en tinieblas y tropiezo y caigo
y me levanto y piso con pies ciegos
las piedras mudas y las hojas secas
y alguien detrás de mí también las pisa:
si me detengo, se detiene;
si corro, corre. Vuelvo el rostro: nadie.
Todo está oscuro y sin salida,
y doy vueltas en esquinas
que dan siempre a la calle
donde nadie me espera ni me sigue,
donde yo sigo a un hombre que tropieza
y se levanta y dice al verme: nadie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Жизнь проходит во сне бытовой суеты -
Эта мысль тривиальна, в ней нет красоты.
Что же в мире достойно поэта пера?
Смерть, страданье, любовь - иль другая игра?
Слишком быстро проносятся наши года
Не узнать нам всего - ни за что, никогда!
Будь старик ты, философ иль просто юнец –
Очень скоро познанью приходит конец…
В жизни все мы, всего лишь, чьи-то глаза
И не важно ты против, а может быть за…
Вас забросили в мир - и живи, где пришлось!
Точно так же, когда-то, сметут крошек горсть!
Весь твой опыт богатый не стоит гроша,
Можешь когти ты рвать, или жить не спеша.
Разве сам выбираешь, что делаешь тут?
Миллиарды людей общий сон создают!
Ты бессмертен, но просто не знаешь кто ты,
За себя принимаешь чужие мечты…
И отец твой и мать создавали тебя,
Повезло, если делали это любя.
Нелегко откопать нам глубинную суть
И без фильтров чужих на реальность взглянуть.
Если вдруг в голове голосов хор затих –
Сотвори только свой ты, без примесей стих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954143
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2022
Був літа екватор
І серед ночі,
І зірки на місці,
Тьмяні, без мочі,
Місяць – всіх яскравіш,
Один в небесах,
Всі планети в рабах,
Хвилями стелить шлях.
Кинув я взір –
Сяяв ефір,
Та холод – там холод був,
Там як саваном вкрила
Хмара світило
Й на тебе я споглянув,
Зоре Вечірня,
Ти гідність горішня,
І промінь тепліший відчув;
Ти радість в очах,
Ти гідності стяг,
Найкраща в нічних Небесах.
І в захваті я,
Зоре моя,
Хоч ти і в далеких краях.
29.06.2022 Гречка Віталій
Evening Star (by Edgar Allan Poe)
'Twas noontide of summer,
And mid-time of night;
And stars, in their orbits,
Shone pale, thro' the light
Of the brighter, cold moon,
'Mid planets her slaves,
Herself in the Heavens,
Her beam on the waves.
I gazed awhile
On her cold smile;
Too cold — too cold for me —
There pass'd, as a shroud,
A fleecy cloud,
And I turned away to thee,
Proud Evening Star,
In thy glory afar,
And dearer thy beam shall be;
For joy to my heart
Is the proud part
Thou bearest in Heaven at night,
And more I admire
Thy distant fire,
Than that colder, lowly light.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Ты чем-то всегда наполнен,
Всегда есть, о чем помыслить.
Делами твой день заполнен
Иль просто тревожат мысли.
Мысли никто не щупал,
Природа тонка их очень,
Но сомневаться глупо –
Влияния факт их точен.
За мысли идут на плаху,
Ввергают себя в страданья,
Последнюю рвут рубаху
В приступе покаянья.
Они могут влить в нас силу,
Могут до дна нас выпить.
Думай всегда красиво,
Чтоб душу свою насытить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2022
Божий Дух навкруг пульсує,
Зверху Небо, знизу Небо,
Світло співами чарує,
Бог фарбує Світ як треба.
З Білого по Чорне саме
Заново себе малює,
Знову з хаосу постане
Барв Веселки не жалкує.
Так Душею крізь проходить
Безліч раз у Щасті й Горі
Світло Боже, діє й творить,
Сяє нам як Сонце вгорі.
01.11.2021 Гречка Віталій
Hermann Hesse - Magie der Farben
Gottes Atem hin und wider
Himmel oben, Himmel unten,
Licht singt tausendfache Lieder,
Gott wird Welt im farbig Bunten.
Weiss zu Schwarz und Warm zum Kuehlen
Fuehlt sich immer neu gezogen,
Ewig aus chaotischem Wuehlen
Klaert sich neu der Regenbogen.
So durch unsre Seele wandelt
Tausendfalt in Qual und Wonne
Gottes Licht, erschafft und handelt,
Und wir preisen Ihn als Sonne.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Отсветы другого царства,
Сокрытого облаками.
Пронзили лучи пространство,
Сшив небеса с волнами.
В единой симфонии мира
Стихии звучат синхронно.
Незримая мощь эфира
Воистину, тут огромна!
В отсутствие человека
Кому красота вся эта?
Кто насладиться мощью
Игры ветра, вод и света?
Лишь тот, чья душа трепещет,
Исполнившись благоговенья,
Наполнит картину смыслом,
Ему – чудеса творенья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953973
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2022
Співець етеру! Пілігрим небес!
Ти зневажаєш землю, клопіт там?
Чи, поки крила линуть, серце десь
І очі з ним – в росі, біля гнізда?
Твоє гніздо завжди тебе чека,
Складаєш крила – музика яка!
Хай соловейку буде лісу тінь,
В славетнім сяйві ж ти твори дива,
Ти звідти пташко ллєш додолу ті
Гармонії, що Бог подарував.
І мудрий лине вище та утім,
Для нього рідні й Небеса і Дім!
21.07.2022 Гречка Віталій
To the Skylark (By William Wordsworth)
Ethereal minstrel! pilgrim of the sky!
Dost thou despise the earth where cares abound?
Or, while the wings aspire, are heart and eye
Both with thy nest upon the dewy ground?
Thy nest which thou canst drop into at will,
Those quivering wings composed, that music still!
Leave to the nightingale her shady wood;
A privacy of glorious light is thine;
Whence thou dost pour upon the world a flood
Of harmony, with instinct more divine;
Type of the wise who soar, but never roam;
True to the kindred points of Heaven and Home!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Я гулял по родному городу,
Слушал шум и смотрел на солнце.
Полюбил я давно уж, смолоду,
В лето бабье его оконце.
Здесь бульвары есть, а им равных нет,
Тут аллеи полны деревьями.
Здесь листвы наряд в, светофора цвет,
Услаждают слух птицы трелями.
Если ты мой друг побываешь здесь,
В пору осени ту прелестную.
Ощутишь ты вмиг колдовскую смесь,
Что полнит атмосферу местную.
Приезжай скорей, в парк иди любой,
Сядь тихонечко на скамеечке.
И душа твоя обретет покой,
Киев весь тут есть, до копеечки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UGYvkFb1na4[/youtube]
Навесні юних днів моїх
Я місце мав своє для втіх,
Кохав без меж краї я ті –
Чудово там на самоті,
Де чорні скелі навкруги
І в соснах ставу береги.
Але коли вкривала Ніч
Мене і все, що увсебіч,
І потойбічний вітерець
Шептав і повз під комірець –
Тоді пізнав, о – лиш тоді,
Жах ставу я на самоті.
Втім жах мене той не злякав,
Тремтливий захват нагадав –
Дарів не несло відчуття
Чогось, що забажав би я –
Хоч там була й Любов твоя.
Отруту смерті в хвилі тій
І прихисток останній свій,
Відчув там спокою шукач,
Мрійливий від людей втікач –
Чия душа могла б створить
Едем із того ставу вмить.
22.06.2022 Гречка Віталій
The Lake
by Edgar Allan Poe
July 1827
In spring of youth it was my lot
To haunt of the wide world a spot
The which I could not love the less —
So lovely was the loneliness
Of a wild lake, with black rock bound,
And the tall pines that towered around.
But when the Night had thrown her pall
Upon that spot, as upon all,
And the mystic wind went by
Murmuring in melody —
Then — ah then I would awake
To the terror of the lone lake.
Yet that terror was not fright,
But a tremulous delight —
A feeling not the jewelled mine
Could teach or bribe me to define —
Nor Love — although the Love were thine.
Death was in that poisonous wave,
And in its gulf a fitting grave
For him who thence could solace bring
To his lone imagining —
Whose solitary soul could make
An Eden of that dim lake.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Мрачны здесь хребтов отроги,
Они бессердечно строги,
В местах, что забыли боги,
Ущельем ломая ноги,
Бредем, не спеша, убоги
И мрачные видим сны.
А где-то заря пылает,
Вершина в снегах сияет,
Душа в тех местах летает,
Свободным птенцом порхает,
На крыльях любви взмывает,
Моложе самой весны!
О, где раздобыть те крылья,
Чтоб больше не знать бессилья,
Не рвать себе сухожилья,
В агонии бьясь усилья,
Ворваться в миры всесилья,
Где думы всегда ясны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2022
Чи в тіні на схилах Іди,
Чи в палатах Сходу світлих,
Де в палатах сонця нині
Давні співи вже затихли.
Чи мандруєте ви Небом,
Чи в земних краях далеких?
Чи горішнім, синім степом,
На вітрах співучих верхи.
Чи блукаєте по скелях,
Дна морського, кришталевих,
По коралових оселях,
Ті, хто кинули все, Дев‘ять!
Як могли кохання зрадить
До поетів стародавніх?!
Струни мляві, годі й гладить!
Звуків вже немає справжніх!
09.05.2022 Гречка Віталій
Whether on Ida's shady brow,
Or in the chambers of the East,
The chambers of the sun, that now
From ancient melody have ceas'd;
Whether in Heav'n ye wander fair,
Or the green corners of the earth,
Or the blue regions of the air,
Where the melodious winds have birth;
Whether on crystal rocks ye rove,
Beneath the bosom of the sea
Wand'ring in many a coral grove,
Fair Nine, forsaking Poetry!
How have you left the ancient love
That bards of old enjoy'd in you!
The languid strings do scarcely move!
The sound is forc'd, the notes are few!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Зачался, делился,
Спешил, торопился.
Крутился, болтался,
Топал, толкался.
Напрягся, бодался,
Страдал, пробирался.
Пролез, потянули,
Болит – резанули!
Кричал, задышал,
Родился! Родился!
Дышу и живу,
Хотели – явился!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953677
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2022
Найкращий день – найкращу мить
Моїм зів‘ялим серцем знав,
Найвищі сподівання й міць,
Та ось, пропав.
Міць, я кажу? Авжеж була,
Та щезла вже давно, прощай!
Юнацьких міражів юрба –
Вже йде нехай.
Амбітність, я плекав тебе,
Потужним був наш рух.
Тобою я точив себе,
Спочинь, мій дух!
Найкращий день – найкраща мить
В очах моїх – як наяву,
Пік гордості, де сяє міць,
Я знаю – був:
Але коли б ту горду міць
Я з болем віднайшов,
Тоді вже знав – ту сяйну мить
Я не прожив би знов:
В крилі амбітності було,
Перо, як темний сплав.
Упавши – знищило б воно,
Ту душу, що я знав.
11.06.2022 Гречка Віталій
The Happiest Day (by Edgar Allan Poe)
The happiest day -- the happiest hour
My sear'd and blighted heart hath known,
The highest hope of pride and power,
I feel hath flown.
Of power! said I? yes! such I ween;
But they have vanish'd long, alas!
The visions of my youth have been-
But let them pass.
And, pride, what have I now with thee?
Another brow may even inherit
The venom thou hast pour'd on me
Be still, my spirit!
The happiest day -- the happiest hour
Mine eyes shall see -- have ever seen,
The brightest glance of pride and power,
I feel- have been:
But were that hope of pride and power
Now offer'd with the pain
Even then I felt -- that brightest hour
I would not live again:
For on its wing was dark alloy,
And, as it flutter'd -- fell
An essence -- powerful to destroy
A soul that knew it well.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Рядом вселенных ходят -
Целые миллиарды,
Кости им Рок бросает,
Всеми играя в нарды.
Грани кубов мелькают,
Ждем мы удачный случай,
Чтобы в своей вселенной
Сделать себе получше.
Выпал вот шанс прорваться,
Ход – голова упала.
Если ж остались силы -
Можешь начать с начала.
Жизни законы строги,
Здесь не до сантиментов –
Ушлые шансы ловят,
Прочих едят, моментом.
Если попал удачно
С кем-то в одну ячейку -
Крепче держитесь вместе,
Помня, что жизнь – копейка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953569
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2022
О, як краса красивіше серцям
В орнаменті, що правда їй дає!
Троянда гарна, ще гарніша нам
Тим ароматом, що у неї є.
В руж диких як в троянді барв
І пахощами часом з них повіє,
Тримай шипи ті скорше для забав,
Як літа подих їх тіла розкриє:
Та тільки їх чесноти напоказ,
Живуть для себе, і самі ж гниють,
Солодкі ж ружі не згасають враз,
Вмирають солодко – солодким ллють:
І в тебе теж, прекрасне й молоде
Як згине, правду хтось в віршах знайде.
16.07.2022 Гречка Віталій
SONNET 54
О how much more doth beauty beauteous seem
By that sweet ornament which truth doth give!
The rose looks fair, but fairer we it deem
For that sweet odour which doth in it live.
The canker blooms have full as deep a dye
As the perfumed tincture of the roses,
Hang on such thorns, and play as wantonly,
When summer's breath their masked buds discloses;
But, for their virtue only is their show,
They live unwooed, and unrespected fade,
Die to themselves. Sweet roses do not so,
Of their sweet deaths are sweetest odours made:
And so of you, beauteous and lovely youth,
When that shall vade, by verse distils your truth.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Осередками тиші міської
Неквапливо крокую завжди,
Тут дороги забуті й паркани,
За парканами ж тихі сади.
Мені пташки співають красиво,
Дуже милих і світлих пісень,
В цьому світі ми тільки зустрілись,
Та вже згадкою стало все це.
Чути здалеку гавкіт невтомний,
Він луна і перерви не зна.
Хазяї десь далеко від дому,
Невгамовна ця пісня сумна.
Коло мене ж панує лиш тиша,
Вона вкрила дерева й кущі.
Тиша ця – не в відсутності звуків,
Вона в спокої, що на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mREpPKAGqP0[/youtube]
Якось півночі сумної, я слабкий, шукав в сувої,
Знань химерних та цікавих, що не пам’ятають більш,
Я кивав, куняв я, кволий, як роздався стук раптовий,
В двері хтось тихенько стукав, стукав тихо наче миш.
«Гість то лиш» прошепотів я, «стукає неначе миш –
Гість то, і нікого більш.»
О, мій розум пам’ятає, грудень хмурий, піч палає,
Тінь вугілля на підлозі, що згоріло тут раніш.
Мав на ранок я надію, що читаючи розвію
За Лінор всю безнадію – безнадію суму гірш –
За ім’ям її небесним, ангельських імен не гірш –
Тут яке не скажуть більш.
І шовків багрових кожний, шурхіт від завіс тривожний
Сповнював мене боязні, незнайомої раніш;
Щоб спинити дрож нервову, став повторювати знову:
«Гість це проситься сумує, стукає, неначе миш –
Запізнілий гість сумує, стукає неначе миш, –
Це лише, й нічого більш.»
Духом я зміцнів відчутно, та сказав було щоб чутно:
«Пан чи пані, Ви пробачте, Ви пробачте прошу лиш…
Дійсно я дрімав напевно, думав хтось у сні даремно…
Ледь помітно в двері стукав, стукав як скребеться миш.»
Двері відчинив непевний, то людина, а чи миш –
Темінь там, й нічого більш.
В темінь глибоко вдивлявся, боязливо дивувався,
Марив мріями такими, що ніхто не мав раніш;
Та була незламна тиша, й темінь тиші мовчазніша,
Лиш єдине прозвучало, я, «Лінор» - промовив лиш!
І «Лінор» - мій шепіт тихий, повернувсь луною лиш!
Він лише, й нічого більш.
В дім коли я повертався, всім нутром я розпалався,
Незабаром чую знову, стук сильніший ніж раніш.
«Ну, авжеж» кажу собі я, «ну авжеж, то вітер віяв;
Ти лише зараз поглянеш, й таємницю дослідиш –
Серце ти вгамуєш лищ, й таємницю дослідиш –
Вітер то, й нічого більш!»
Я відкрив вікно і бачу, як поважний гість неначе
Входить в нього крук величний, з тих, що вже немає більш
Він нітрохи не вклонився, не вітався, не спинився;
Наче цар, хазяйновито, над дверима всівся лиш –
Всівся він на бюст Паллади, сів понад дверима лиш –
Всівся, і нічого більш.
Потім чорна птаха мила, сміхом сум мій замінила,
Надто вже була серйозна, і суворіша ще більш,
«Поголився хоч ти друже» я кажу, «нам не байдужий,
Крук, що з берегу Нічного, давній чи старий скоріш,
Лорд мій з берегу Плутона, ти назви себе скоріш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
Здивувався я немало, як це чітко прозвучало,
Хоч і сенсу трохи мало - недоречно трохи більш;
Бо зі мною будьте згодні, не жило ще до сьогодні
Тих хто бачив над дверима, звіра чи пташину лиш –
На своїй скульптурі б вгледів, звіра чи пташину лиш,
З іменем «Ніколи більш».
Круку втім, було самотно, каркнув з бюсту безтурботно
Тільки ту єдину фразу, наче вже нема ясніщ.
Слів надалі вже не чулось – пір’я навіть не стріпнулось –
Поки я шептав, що «Друзі відлетіли вже раніш –
Завтра й він мене покине, як надії ще раніш.»
Крук сказав «Ніколи більш.»
Вражений, як тиш зламала, репліка, що пролунала,
«Звісно,» мовив я, «цю фразу, що одна у нього лиш
Вивчити була нагода, бо співав його господар
Про тягар нудьги сумної, з тих пісень, або скоріш –
Панахиди по надії, скинути тягар скоріш
«Назавжди – ніколи більш.»
Все ще крук в оману вводить, в сміх, мій сум весь переводить
Ставлю перед ним я крісло, мудрувати щоб зручніш;
Потім грузну в оксамиті, й думи думаю розмиті
Хто він, хмурий і зловісний, птах, що темряви темніш –
Що мені сказати хоче, крук, що темряви темніш
Кажучи «Ніколи більш»?
Так, гадаючи сиділось, й говорити не хотілось
Пташці в очі, що пекли вже, в груди полум’я не гірш;
Цим та іншим переймався, головою опирався
На подушку з оксамиту, де була Вона раніш,
Де її на оксамиті, вже не буде як раніш,
Від тепер - ніколи більш!
Тут повітря загустіло, мов невидимим кадилом
Янгол поводив навколо, й навкруги розлив він тиш.
Крикнув я: «Невдахо! Бог твій, передав тобі цей спокій,
Спокій від Лінор утрати, зілля пий і сум облиш!
Зілля забуття ти випий, й згадку за Лінор облиш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Вісник!» крикнув, "зла прояво! Вісник – птах, а чи диявол!
Чи тебе прислав Спокусник, чи пригнала буря лиш,
В край спустілий, втім безстрашний, де живу я бідолашний –
У будинку жахом повнім — правду ти мені скажи ж –
Є ж - бальзам у Гілеаді? Є? - скажи мені, скажи ж!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Вісник!» крикнув, "зла прояво! Вісник – птах, а чи диявол!
Присягнися Небесами – Богом прошу, знаєш ти ж –
Розкажи душі у щемі, що в далекому Едемі,
Діву ту вона обійме, що Лінор звалась раніш –
Діву світлу ту пригорне, що Лінор звалась раніш.»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Демон, пташко, хай ця фраза – стане за дороговказа!
І тебе назавжди верне у нічну Плутона тиш!
Чорних пер не хочу бачить - згадку про обман це значить!
Бюст покинь понад дверима, в самоті мене залиш!
Вийми з грудей дзьоб кривавий, згинь з очей, мене залиш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
Тільки крук сидів недвижно, дивовижно, дивовижно…
На Паллади бюсті тихо, він сидів – дивився лиш…
Тільки очі демонічним, жевріли вогнем предвічним…
Тільки лампа відкидала тінь його як і раніш…
Тільки вже з тієї тіні, я не вийду як раніш…
Не здіймусь – ніколи більш!
22.03.2022 Гречка Віталій
Це переклад з англійської «The Raven» by Edgar Allan Poe
Твір мовою оригіналу є тут
https://www.poetryfoundation.org/poems/48860/the-raven
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Шуршали веера прелестных Муз,
Все навевая новые сюжеты
И налегке, забыв сомнений груз,
Творили все везучие поэты!
Легко скользили строки по листам
И образы – фонтаном многоцветным,
Фраз гениальных тьма, то тут, то там –
Вот это повезло сегодня смертным!
Исток щедрот божественных персон,
Был сам на удивленье прозаичным –
От Гебы* возвратившись Аполлон,
Муз угостил нектаром заграничным.
*Геба – богиня юности, которая согласно большинству версий мифа, разливала нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953339
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2022
Була б як думка тьмяна плоті суть,
Примчав би миттю я тоді крізь простір,
Не зупинила б відстань мою путь
В місця, де ти лишаєшся, у гості.
Нема різниці, хоч стояв би я
В краю, найдальшому з усіх від тебе,
Стрибає думка спритно по морям
І землям, де вона уявить себе.
«Та йой! Не думка я!» - ця думка вб‘є,
Вдаль не стрибну, коли тебе не стане,
Бо все з води й землі єство моє
І в стогоні моє дозвілля тане,
Стихії ці разом створили штиль
На морі сліз, що означають біль.
15.06.2022 Гречка Віталій
Sonnet 44
If the dull substance of my flesh were thought,
Injurious distance should not stop my way;
For then despite of space I would be brought,
From limits far remote where thou dost stay.
No matter then although my foot did stand
Upon the farthest earth removed from thee;
For nimble thought can jump both sea and land
As soon as think the place where he would be.
But ah! thought kills me that I am not thought,
To leap large lengths of miles when thou art gone,
But that so much of earth and water wrought
I must attend time′s leisure with my moan,
Receiving nought by elements so slow
But heavy tears, badges of either′s woe.
William Shakespeare
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Якщо пропала думка – не вернеш,
Вернеться тільки як сама захоче.
Лови її замріяний творець,
При світлі дня й під покровами ночі!
Ми – люди, тому думкою живем,
Що навкруги – не завжди помічаєм.
Думки – то море, ним весь час пливем
І часто пекло бачимо ми раєм.
Коли сиджу, бувало, я один,
Приходить, часом, відчуття тривожне,
Що сам я – думка, і зійду як дим,
Крихке життя, як і видіння кожне.
Та сонце знову кожен день встає
І нові мрії йдуть старим на зміну.
Старе вмирає, що було твоє
Та проростає нове з цього тліну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто зумів створить таку,
Чарівну красу жаху?
В глибині чи в небесах,
Жив вогонь в твоїх очах?
Прагнуть крил яких він смів?
Хто вхопить Вогонь зумів?
Чий то хист, чи сил порив,
Жили твого серця звив?
І зачувши серця стук,
Лап жахливих вгледів рух?
Де ковадло й молотки?
Піч, де плавились мізки?
Чий ланцюг, що жах схопив?
Страх його заполонив?
Сльози як зійшли з небес,
Під списами зір-принцес,
Радий бачить він дитя?
Ти його? Як і Ягня?
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто посмів створить таку,
Чарівну красу жаху?
06.05.2022 Гречка Віталій
The Tyger
By William Blake
Tyger Tyger, burning bright,
In the forests of the night;
What immortal hand or eye,
Could frame thy fearful symmetry?
In what distant deeps or skies.
Burnt the fire of thine eyes?
On what wings dare he aspire?
What the hand, dare seize the fire?
And what shoulder, & what art,
Could twist the sinews of thy heart?
And when thy heart began to beat.
What dread hand? & what dread feet?
What the hammer? what the chain,
In what furnace was thy brain?
What the anvil? what dread grasp.
Dare its deadly terrors clasp?
When the stars threw down their spears
And water'd heaven with their tears:
Did he smile his work to see?
Did he who made the Lamb make thee?
Tyger Tyger burning bright,
In the forests of the night:
What immortal hand or eye,
Dare frame thy fearful symmetry?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Між деревами щось незвичне,
Світлі тіні в лісній імлі…
Щось туди мене наче кличе,
Але важко ступить мені.
І хоч тіло напрочуд легке,
Ворухнутись не в змозі я,
Потихеньку у лісі смеркне,
Холодніше стає земля.
Вітер тихо колише віти,
Завмирає і знову дме…
Сяйво з хащі сильніше світить,
Заворожену душу зве.
Через силу відвожу очі,
Вже не бачу де стежка та…
Ніжно темрява щось шепоче,
Та холодні її вуста.
Раптом небо світліше стало,
Хоча тільки-но вечір був,
Відчуття, наче щось пропало…
Знав я щось, а тепер забув…
Вже давно повернувся в місто,
Все відоме і звичне тут –
І буденних подій намисто,
І до цятки знайомий кут.
Та коли понад вечір вийду –
Наче щось оживе в мені,
Наче наше життя – для виду,
Все навкруг, як мара у сні.
Я вдихаю на повні груди,
Бачу серце – воно твоє!
«Світла тінь?» – Твою думку чути…
І тебе ця цікавість вб‘є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022