| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
Сухая горечь, обречённость, ни капли слёз из глаз моих.
Куда и делась утонченность, какую только лишь постиг.
Дебелость чувства, тела, лика, внимал глаголу – не греши,
Не слушал ангельского крика, о западне моей души.
Что ж, пожинай, упавший жнец, терновую лозу Тартара,
Сменявший праведный венец на злую участь Валтасара.
На честном свитке добрых дел клеймо красуется – Лукавый,
Отметка, рухнувших удел, – медаль «Искариотской славы».
Не соскребёшь такое сразу, ведь подыматься – не упасть,
Ту фарисейскую заразу, что я испил взыскуя сласть,
Но в сотый раз вкусил лишь горечь, и потерял ориентир.
Взываю к небесам – На помощь! Я вновь свалился в свой сортир!
Ведь знал, что на пути капканы, и чуял копоть от котла,
Но были брошены арканы, – и благодать спалил до тла.
Пристал мой грех к грехам Адама, и подо мной горит земля
С названьем древним АКЕЛДАМА, удар последний февраля.
Опять взываю к небесам, в мольбах выламывая руки,
Пусть буду я причислен к псам, меня возьмите на поруки.
Нет сил стреляния терпеть, бесовских стрел в груди верченья,
Снискать, мне только бы успеть, вновь покаянья и прощенья.
И покаяния для тех, кто так же искушён и сложен,
От богоборческих утех, и кто во гроб гордыни вложен.
Смири нас, Господи, как есть, мы – только прах посредь могилы,
Вели нам, Господи суметь грех побороть, чтоб стало силы!
23.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937145
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
З усіх бажань ми обираєм
Лиш ті, що нам здавались раєм;
В бажанні інших зрозуміти
Ми ладні пекло підчинити,
Та не робимо нічого, –
Нам сьогодні не до того…
Бач, доля мінливая лінія –
Дивна наука алхімія.
Повільно збуваються мрії,
Руйнуються «хибні» надії,
Минають часи та хвилини
Мінливої, дивної днини.
У спразі жаданих стосунків
Чекаємо щирих дарунків,
Кому і примара поживна –
Наука алхімія – дивна.
Змовчавши минулі помилки,
Шукаємо ми половинки,
Знаходим споріднені долі
У масках, та учимо ролі,
Які доведеться нам грати,
Та мрії нещадно топтати.
І в щасті знаходить нас мука –
Алхімія дивна наука.
23.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Над берегом ночной реки кружились в танце мотыльки,
И фуэте, и антраша, туманна дымка, не спеша…
Украсив небо перламутром, восходит во владенье – Утро.
Но тьма несказанно сильна, сминает лучики рассвета,
Крушит тревога грани сна, ломая ровный ряд куплета…
Блуд пузырями кроет гладь кристального души зерцала,
И ветры-мысли гонят вспять всю благодать, и места мало.
Рассудка тёмная среда возводит вихри и буренья,
Реки, жемчужные брега скрывает черный ил сомненья.
Внесистемный шах и мат,
Бесов сонм и лютый ад,
На пороге, наши силы –
Указанья получили, –
Чтоб отменно изучили,
Подтирать рукою зад.
Безвременья ревёт река, разрывают гладь пороги,
Заупрямилась строка, мимо кажут рифмы ноги.
И перо в руке, как лом, не управить, – мало силы,
Сквозь наждак и бурелом я тяну слова за жилы.
Нас будили за грудки, проводом, в пыли, схлестнулись
Мыслей ржавые комки, мы же так и не проснулись.
«Колокольный» звон кадила, в забытьи да полусне,
Не проснется, скажет мне, быль в абсурдном сне дебила.
И на службе, ты – не ты? Мысли, помыслы, броженье,
За вратами лишь черты, ускользает отраженье.
С опозданьем, всё ж приполз, спину ломит, ноют кости,
Плевел веры не нашел, где уж там премудрость про́сти.
Внесистемный баг и взлом,
Хризолит да черный лом,
Adidas и хари Рама,
Я оглохший, слышишь, Мама?!
Лезвием сапы Оккама,
Оболваненный кайлом.
24.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937035
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2022
Облич безлика порцеляна,
Та погляди пусті, ворожі,
Від смутку вицвілі рум’яна,
І Ви тепер на осінь схожі.
І білі руки, мовби віти,
Поблизу мерзлої води,
На повивальний саван квіти
Кидали, кличучи біди.
Шукали виправдань весні,
Торкання крил його чарівних,
Та він розтанув уві сні
В буденних хвилях божевільних…
Та Ви ідете все ж за ним,
З порожнім серцем крижаним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
Чи в змозі строки розпізнати, на аркуші листа в корзині?
Що було вже, що буде нині, чи в змозі хтось напевне знати?
Де воля Божа, де немає? Де янгол зі щитом тримає,
Укривши грішного мене, чи може чаша омине?
Ось я примножую гріхи, й лаштую до долонь цвяхи,
Та й ціль буття, що звалась Раєм, за дзвоном срібним забуваєм.
І я, забувши каяття, списа вбиваю в стихлі груди,
І темрява, яка усюди, спливла з очей, та не з життя.
Здригаюсь знову серед ночі від криків люду: Розіпни!
Все, як насправді, чи то сни? І сльози ллють прозрілі очі…
Я простягаю до небес в судомах скрученії руки,
Як син людський, прийнявши муки, Христом над грішними воскрес?!
Чи в змозі сліз вагу пізнати, з очей, що бачать сина страту?
Чи крізь шолом дійде солдату, що під хрестом Пречиста Мати?
На осліп йдем, де ж наша доля? Слабкі, байдужі та жорстокі,
Ще не прозрілі, одноокі, та стане в світі Божа Воля!
09.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
Химерним візерунком чорних вен
Пульсують привиди коштовної свободи,
Зняли тягар з скалічених рамен,
Та знов брудні тікуть дніпровські води.
Запроданці шниряють тут і там,
На небі янголів не видно, тільки біси.
Під стяги до́лляра, рубля і пентаграм
Рушають сотні, вибивши завіси
Зачинених дверей, дверей до Аду...
Рушай у прірву! З піснею, козаче,
І у краю, де всюди не до ладу,
Глядиш, дівчина й по тобі заплаче.
По козарлюзі, чьоткому тітушці,
ВеВешнику чи просто депутату,
По всякій чесній, чи продажній душці
Пройдеться смерть, не визнавши мандату.
Тож схаменись, Високоповажний Люде,
Розплющте очі, сальні можновладці!
Зап’ястки збиті, прободенні груди,
Та тридцять срібла знов стискають пальці.
16.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022