| Сторінки (2/102): | « | 1 2 | » |
Чому вишиванка така дорога українцю?
Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?
Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,
Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?
Чому полотно, що ткане із прядених ниток,
Що зроблені з льону, що виріс на рідній землі,
Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,
Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?
Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота.
Можливо у спадок, а декому як сувенір.
Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота
Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.
Так, дійсно, вдягати сорочку за честь патріоту.
Вдягати - на себе. Носити - глибоко в собі.
Червоний - несе в ній любов. А чорний - скорботу.
А разом це суміш народного щастя й журби.
Це прояв колись пережитого предками болю,
Розказаний у візерунках для всіх поколінь.
Це втілення міцності духу, любові до волі.
Найбільше з надбань і найбільш важливіше з творінь
Це ще один привід пишатись, що ти українець.
Нащадок князів, і славетних бійців-козаків.
Це спосіб усім показати, що ти не чужинець.
І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.
То ж саме тому вишиванка і стала такою
Священною річчю на протязі довгих років.
Такою важливою та надзвичайно близькою,
Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Під холод, під пору зимову,
ПомІж майже голих гілок,
Веде з кленом-батьком розмову,
Вже ледве зелений листок.
-Для тебе це теж загадково,
Чому я змінив свою масть?
Так треба? Чи це помилково?
І що зміна ця мені дасть?
Мені стало важче триматись
За пагін, з якого я зріс.
Я з вітром не зможу змагатись,
Зірвусь та полину униз.
-Це так, наш зв’язок тимчасовий.
Тебе народила весна,
Знесе - листопад пелюстковий,
А снігом прикриє зима.
Це осінь вас всіх замастила
В яскраві, рясні кольори.
Холодними крилами вкрила
Ліси, перелоги, яри.
Вже скоро настануть морози.
Я з ними до квітня засну.
А потім, з теплом, мої лози
Дадуть сил новому листку.
Він теж літо справить зі мною.
Теж стане, як ти, золотим.
І я, дощовою порою,
Про осінь йому розповім.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022