| Сторінки (6/502): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Вістки щось давно нема від тебе
І не знаю я, ─ чи ти іще живий?
П’ятий рік у нас немирне небо.
Скільки буде ще іти двобій?
П’ятий рік іде війна на сході, ─
Вгамуватися не хоче супостат.
Серед братських, начебто, народів
Називав себе: «Я ─ старший брат!»
Що хотілось? ─ зверхність показати?
І в той час,─ який же дружній, мирний він!
Та зарозумілий і пихатий,
Він не міг прожити вже без війн.
П’ятий рік він не дає спокою
І не тільки нам ─ дістав уже усіх;
Ще й зробив з Донбасу купу гною,
На злодійський обернув барліг.
Бреше всім, (не здатен і брехати)
Що його в Донбасі начебто нема;
Та під шкурою овечки заховати
Вовка, все ж не вистача ума.
Я боюсь, ─ ввели й тебе в оману,
Там у вас одні новини по Те Ве.
«Что ж ви там стрелять не перестанете?» ─
так колись і ти спитав мене.
Не тому, що ти отак далеко
І давно від рідної тобі землі.
Є у нас, ─ північну небезпеку
І впритул не бачать, ─ є й такі.
А на світі є одна лиш ненька, ─
Як її залишити одну в біді?
Як спартанців, нас уже не жменька ─
Є і порох, й сили молоді.
Страшно, мабуть, все ж таки вбивати,
Хай і ворога, і страшно вбитим буть.
Як не ми, ─ хто ж спинить супостата,
Що нам хоче перетнути путь.
Боляче одне, ─ що гинуть хлопці;
Ті ватаги московитських посіпак
Підло стережуть на кожнім кроці, ─
Так загинув оперний співак.
Вся Європа так йому плескала!..
Та коли в Донбасі почалась війна,
Він покинув Відень і Ла Скала,
В Україну, повернув, ─ вона
Найдорожчою була для нього,
Здалеку не міг спокійно споглядать,
Як на неї визвірився ворог, ─
Батьківщину треба ж захищать!
Скільки нас?!, за неї!., і горою!
Окрім нас і Бога, ─ хто ж її спасе?!
Хто боронить неньку, ─ всі герої
України, бо вона понад усе!
Березень, 2019 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Есть время безвременья, время абсурда
И постабсурд наступит вослед.
Я знаю, что время излечит, рассудит
И развенчает до новых календ.
Там у вас давно — зима, метели;
И у нас сейчас совсем не рай,
Да к тому ж полгода без недели
Полчища, подобье волчьих стай,
По степям Донбасским свирепеют,
То ли Бог забыл про этот край:
Никого никто там не жалеет,
Ненависть хлестнула через край
И несётся в гибельном восторге;
Хоть совсем всё к чёрту пропадай;
И, наверно, будет это долго,
Так что к нам пока не приезжай.
То ли люди стали там несчастны?
То ль легко их было обмануть?
Среди нор глубоких и опасных
Потеряли свет небесный, путь.
Как же так? Была, наверно, зависть,
Желчь обид, брожение умов —
Злобы необузданная завязь
Вдруг полезла изо всех углов.
И удастся нам ли повидаться?
Рядом, где ты жил, как никогда
Разгорелись злоба и несчастья,
Как в отвалах горная руда,
Словно там любовь окаменела,
В чёрную породу обратясь,
Словно правит бал свой то и дело,
Там подземный одичалый князь.
Трудно в то поверить — полем брани
Стала вдруг Донецкая земля,
Разойдясь на два враждебных стана —
Дико для тебя и для меня.
Помню, показал ты мне когда-то
Красоту таинственную там:
Лес, что над рекой застыл космато,
Горы белые и светлый храм.
И, родные для тебя красоты,
Заронились в сердце тоже мне,
Ведь такую ж дивную природу
На родной я видел стороне.
Мне б хотелось верить, ты приедешь
В мирный и цветущий отчий дом,
Как друзья и добрые соседи,
Мы бы вспоминали обо всём:
Всякое хорошее, что было,
Вспомнить есть, конечно же, о чём —
Только будет нам глядеть в затылок
Молча край, что опалён огнём,
Словно злобу выдохнули люди,
Что таилась в тёмных недрах руд,
Словно время кончилось абсурда,
А в конце — война, как постабсурд.
P. S.
Помню я, как лес и сад цветущий
Облаком над речкой нависал.
Не забыть мне радостные чувства,
Непустые не забыть слова:
ДРУЖБА, ВЕРНОСТЬ, ДОБРОТА, СОЧУВСТВИЕ,
Что понятны нам, как дважды два.
2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917945
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2021