| Сторінки (7/695): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Ламає біль суглоби та кістки,
Рве серце кожному на шмаття,
Коли кати знімають з висоти,
Як гинуть наші з вами браття.
Вже не повернуться до мам сини,
Земля кровицею залита.
Загинули ще зовсім молоді,
Нам доведеться довго горе пити.
Яке несе потвора по хатах,
Впродовж століть до цього часу.
Лють вибухає в бісових очах,
Не захопив ще землю нашу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025
Вклоняюся тобі, солдате,
Низько схиляюсь до землі.
Усім хто йде нас захищати,
Веде запекліші бої.
Найважче на нулі в окопі,
Так холодно в ці зимні дні,
Але пильнує твоє око
За ворогом в страшній війні.
І не сховаються від тебе
Вже лаптєногі вороги,
Немає місця тут під небом,
Потворам, що до нас прийшли.
Їх не чекали тут ніколи
І не вважали за братів.
Цей дім для тих хто прагне волі,
Від роду давніх козаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
Коли твої вмирають діти,
Нема страшнішого у світі.
В житті триває довга ніч
І біль, нестерпно біль кричить.
Найважчі наступають миті
Коли їх треба відпустити.
Гортає пам'ять сторінки,
Страшної повісті війни.
Перед тобою фоторамки,
Минулого ясні світанки.
Де ще усміхнене маля,
Тримає в ручках їжачка.
І не спиняють біль ці ліки,
Сліз розлилися довгі ріки.
Немає діточок, нема.
Кремлівська вбила їх рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025
Не залишай мої надії...
Я все ще вірю в почуття.
День промайнув, вечір сіріє...
Давай почнімо все з нуля.
Осінній бал...а він нам треба.
Станцюємо під вечір дня.
Ти пригорни мене до себе,
Я досі тут і я твоя.
В обіймах ніжності проснемось
І в перших променях надій.
До справ закоханих візьмемось...
До кращого обох мерщій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
Остання крапля сліз солоних
Скотилася з моїх очей,
Вона тобі впала в долоні.
Печаль завжди обом пече.
А я спиняюся, як важко,
На паузу всі почуття.
Закохана співає пташка
І йде за нічкою журба.
Та маю я тобі зізнатись,
Як добре, що є поруч ти
І вчасно зварений чай з м'яти,
Зігрів до перших днів зими.
Музичний супровід створено за допомогою Suno Al
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
Там де сьогодні біль і плач,
Ранковий розпач потерпілих...
Фільмує мить спостерігач:
Уламки, рештки обгорілі.
Звертає погляд на вікно,
В якому полум'я вирує,
Вже не голосить більш ніхто,
Пожежник з вогнищем воює.
І на бруківці лежать ті,
Яким на жаль не пощастило.
Задуло полум'я свічі,
Як їх плитою всіх накрило.
Триває довгий час війна.
Ламає кат народу волю.
Пече вогнем серця вона
І де той край страшного болю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Судоми по тілу від страху,
Десь поруч приліт був гучний.
Біжать по спині знов мурахи,
Крик чується ніби людський.
Нічого не видно за пилом,
Лиш чути чиїсь голоси.
Ідеш навмання десь несміло,
Гул все ще не йде з голови.
Невже це зі мною сьогодні,
А може жахливий це сон.
У більшості ночі безсонні,
Як чують над хатою дрон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
А потяг мчить в моє майбутнє
Лишає за вікном дома
І навіть те що незабутнє
Ще вчора в серці берегла.
Нам двом здалося це кохання.
Без сумніву усе було...
Для тебе спроба не остання
І бути краще не могло.
Заплющив очі день осінній
І без зупинок потяг йде...
Його маршрут для нас незмінний
Складне для двох завтра мине.
31.10.2025
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
А я чекала на дзвінок від тебе
І рахувала краплі за вікном.
Око натер льняний обрізок неба,
Відбиток цей закарбував блокнот.
Невже тобі немає, що сказати?
Я розумію іноді без слів,
Аби могли ми тільки помовчати,
Відразу б настрій колір свій змінив.
Здавалося година майже тиждень,
Самотній тиждень затяжних дощів.
Сум серденько безжально моє тисне,
Якщо ти цього дня не подзвонив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
А осінь плаче за вікном
Нестерпними дощами,
Вкриває землю полотно
Опалими листками.
Розливає осінь сльози
По землі вода тече,
Стриматись вона не в змозі,
Сум їй серденько пече.
І разом з нею сумно нам,
От тільки сліз немає.
Нема чим плакати очам
Сум в серці залишаю.
За кожен той опалий лист,
Ніхто вже не згадає.
Сьогодні він вкриває міст
Під ноги нам лягає.
Розливає осінь сльози
По землі вода тече,
Стриматись вона не в змозі
Сум їй серденько пече.
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
Іди вперед не оглядайся,
Прямуй до мрій свого життя.
Іди вперед і не лякайся,
Якщо дорога та складна.
Тобі під силу все здолати,
Яким би виклик той не був.
Благословила тебе мати
І оберіг дала від куль.
Але не слід ігнорувати,
Безпеку зайвий раз свою.
Лишати боляче так хату,
Повторюй я сюди вернусь.
Іди туди де твої мрії,
З ними зустрінешся колись.
І не втрачай у це надії,
До недосяжного тягнись.
30.10.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
Глава 2
Гамлет порушник спокою.
Наступного дня Валентина прокинулася, або краще Гамлет, що заскочив на ліжко розбудив її нявкаючи з наполегливістю.
"Добре! Я зрозуміла! Я приготую тобі що-небудь поїсти та потім разом поснідаємо на балконі. Ти бачив, яке гарне сонце?" каже йому Валентина йдучи до кухні.
День є чудовий.
"Це власне ідеальна пора року, щоб розпочати моє проживання тут" міркує дівчина і виходить на балкон з тацею для сніданку. Раптом бачить Гамлета, що зміг вийти з квартири та зараз досліджує з великим інтересом разом з великою собакою з вигляду добрий і симпатичний поруч її хати сад.
"Молодець, Гамлет! каже "Але як? Ти не боїшся? Ти майже не виходив ніколи з нашої маленької квартири в місті... Завжди у твоєму кошику переглядав рух транспорту з вікон...
"І зараз ти навіть знайшов друга... і потім собака!" Валентина приємно здивована хоробрістю свого кота і посміхається. Раптом її думки перервані від чоловічого голосу.
Дівчина дивиться в напрямку саду і бачить чоловіка високого, засмаглого, що недобрим тоном їй каже "То є ваш кіт? Могли б ви прийти негайно забрати його?"
Валентина досягає Гамлета і бере його в руки, навіть якщо він пручається і не хоче повертатися в хату.
"Дивіться, яке лихо!" повторює роздратований чоловік. Він спровокував мого собаку, який біг позаду нього і разом вони зіпсували всі мої рослини! Ви розумієте, що він зробив багато шкоди?"
Валентина дивиться сад, все їй здається гаразд і хотіла б переконати, але чоловік навіть їй не залишає часу відкрити рота.
"Я гадаю" повторює, що вона як гостя ферми пані Донаті. Я був би їй дуже вдячний якщо впродовж вашого перебування тут ваш кіт не заходив більше на мою власність. До побачення!"
І він іде геть тягнучи за собою собаку, що дивиться сумно на кота поки він віддаляється. Валентина, спантеличена, не знає що думати, повертається в дім і виходить на балкон на повітря в задумі.
"Але, який чувак!" думає гладячи кота. Я не можу звісно в'язати тебе на повідець "Так кошара?"
Здалеку бачить підходить Анна, біжучи, як завжди, що вітає махаючи руками.
"Ти бачила, яке гарне сонце? Нічого крім туману з міста!" Заходе в хату сідає поряд з нею на шезлонг на балконі.
"Ти добре спала? Думаєш працювати трохи сьогодні? її запитує. Валентина не відповідає на її питання, але їй каже.
"Слухай, Анна, цим ранком я познайомилася з моїм сусідом." І розповідає їй коротко, що сталося.
"Він мені наказав не дозволяти заходити ніколи більше Гамлету в його сад. Звісно я не можу зв'язати його... Але, хто це є?"
"Та, перестань! Не роби таке обличчя! Це не випадок хвилюватися! Можливо пан Біанкі саме так зветься твій новий сусід, він піднявся не з тієї ноги!" каже їй подруга посміхаючись. "Або можливо має алергію на котів! Хто його знає? Насправді цей тип доволі дивний." Продовжує Анна.
Ніхто тут в селі його добре не знає. Про нього ходять найдивніші плітки. Уникає кожен контакт з мешканцями Морінезіо.
Коли прибув шість років назад, він дав усім зрозуміти що не бажає бути частиною нашої маленької спільноти, що хоче бути залишеним на одинці в мирі.
Напочатку його поведінка образила нас, але потім ми звикли до цього і зараз ніхто не звертає більше уваги. Іде і приходить. Живе своє одиноке життя.
Єдина людина з якою обмінюється декількома словами час від часу, це є Маттео. Він сказав йому, що його активність йому дозволяє працювати вдома. Не додав особливо інших деталей і Маттео не наполягав.
Пан Біанкі купив дім у пари з Турину. Здається, що він не мав більше бажання приїздити у відпустку аж сюди вгору" підсумовує Анна.
З того моменту, що був так відвертий, тримайся від нього подалі і не думай про це більше багато." Разом дві подруги залишилися в тиші насолоджуватися весняним сонцем.
Capitilo2
Amleto combina guai
Il giorno dopo Valentina si sveglia, o meglio, Amleto che è salito sul letto, la sveglia miagolando con insistenza.
"Va bene! Ho capito! Ti preparo qualcosa da mangiare e poi
facciamo colazione insieme sul balcone. Hai visto che bel sole?" gli dice Valentina andando verso la cucina.
La giornata è magnifica.
"È proprio la stagione ideale per cominciare il mio soggiorno
qui!" pensa la ragazza ed esce sul balcone con il vassoio della colazione. Improvvisamente vede Amleto che è riuscito a uscire dall'appartamento e adesso sta esplorando con grande interesse assieme a un grande cane dall'aspetto buono e simpatico il giardino della casa accanto alla sua.
"E bravo Amleto!" dice "Ma come? Non hai più paura? Tu che
non uscivi quasi mai dal nostro piccolo appartamento in città..... Sempre nel tuo cestino a guardare il traffico dalle finestre...... E adesso hai anche trovato un amico... un cane poi!!"
Valentina è piacevolmente sorpresa dal coraggio del suo gatto e sorride. Improvvisamente i suoi pensieri sono interrotti da una voce maschile.
La ragazza guarda verso il giardino e vede un uomo alto,
abbronzato che, in tono poco gentile, le dice: "È suo quel gatto? Potrebbe venire subito a prenderlo?"
Valentina raggiunge Amleto e lo prende in braccio, anche se lui si dimena e non vuole tornare in casa.
"Guardi che disastro!!" continua l'uomo irritato "Ha provocato il mio cane che gli è corso dietro e insieme hanno rovinato tutte le mie piante! Si rende conto che ha fatto un bel danno?"
Valentina osserva il giardino, tutto le sembra in ordine e vorrebbe ribattere, ma l'uomo non le lascia nemmeno il tempo di aprire bocca.
"Penso" continua "che lei sia un'ospite dell'agriturismo della
signora Donati. Le sarei molto grato se durante il suo soggiorno qui, il suo gatto non entrasse più nella mia proprietà. Arrivederci!"
E se ne va trascinandosi dietro il cane che guarda tristemente verso il gatto mentre si allontana. Valentina è perplessa, non sa cosa pensare, ritorna in casa ed esce sul balcone con aria pensierosa.
"Ma che tipaccio!" pensa accarezzando il gatto. "Non posso
certo legarti a una corda, eh gattone?''
Da lontano vede arrivare Anna, di corsa, come sempre, che la saluta agitando le mani.
"Hai visto che bel sole? Altro che la nebbia di città!" Entra in
casa e si siede accanto a lei sulla sdraio in balcone.
"Hai dormito bene? Pensi di lavorare un po' oggi?" le chiede.
Valentina non risponde a questa sua domanda, ma le dice:
"Senti, Anna, questa mattina ho conosciuto il mio vicino di
casa". E le racconta in breve l'accaduto.
"Mi ha chiesto di non lasciare più entrare Amleto nel suo
giardino. Non posso certo legarlo.....Ma chi è?"
"Su, dai! Non fare quella faccia! Non è il caso di preoccuparsi! Forse il signor Bianchi, così si chiama il tuo nuovo vicino, si è alzato con il piede sbagliato!" le dice l'amica sorridendo. "O forse è allergico ai gatti! Chi lo sa? Per la verità è un tipo abbastanza strano." Continua Anna.
"Nessuno qui in paese lo conosce bene. Su di lui circolano le voci più strane. Evita ogni contatto con gli abitanti di Morinesio. Quando è arrivato sei anni fa, ha fatto capire a tutti che non voleva fare parte della nostra piccola comunità, che voleva essere lasciato da solo e in pace.
All'inizio il suo comportamento ci ha un po' offesi, ma poi ci
siamo abituati e oramai nessuno ci fa più caso. Va e viene. Vive la sua vita solitaria.
L'unica persona, con la quale scambia qualche parola, di tanto in tanto, è Matteo. A lui ha raccontato che la sua attività gli permette di lavorare da casa.
Non ha aggiunto altri particolari e Matteo non ha insistito. Il signor Bianchi ha comprato la casa da una coppia di Torino - mi pare - che non aveva più voglia di venire in vacanza fin quassù.", conclude Anna.
"Dal momento che è stato così esplicito, stagli alla larga e non pensarci più di tanto."
Insieme le due amiche restano in silenzio a godersi il sole
primaverile.
Maria Grazia Di Bernardo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049811
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Глава1
Прибуття Валентини
"Ласкаво просимо! Ти зробила гарну подорож? Заходь, заходь! Я приготувала твій улюблений торт тож перш за все вип'ємо кави разом і потім підемо розвантажувати валізи з машини і я тобі покажу твоє нове помешкання!"каже жінка з посмішкою. "Дякую!"відповідає дівчина на вході. Ти завжди про все думаєш і ти завжди така добра..."
Дві жінки всідаються за стіл в кухні, п'ють каву та їдять по куску торта. Анна, найстарша з двох запитує про місце подорожі з якого Валентина, новий прибулий, відповідає неуважно. Вона викрадена гарною панорамою, якою насолоджується з великих вікон і не слухає. Вид на вершини гір, вид на дахи з шиферу, що здаються срібними на долині де протікає річка Майра поглинає всі її думки.
"Ах! Про що ти гадаєш? Ти мені здаєшся неуважна. Я тебе запитала, якщо..."
"Вибач мені! Перериває Валентина ніякого "Але ця панорама є така неповторна, така чудова... І потім твій дім є прекрасним. Він мені сподобався з першого разу, як я його побачила. Ти пам'ятаєш? Той час, ти й твій чоловік ще перебудовували, але вже тоді можна було здогадатися, що він став би куточком раю!"
"Ти абсолютно права!" їй каже подруга і посміхається. "Про це ми можемо говорити в інший раз, тепер коли ти надовго залишаєшся з нами. Зараз ми маємо іти!"
"Ти права! І потім я маю абсолютно зайнятися Гамлетом. Я була забула про нього. Я власне недбала!" Він точно злий на мене!" додає.
Дві жінки виходять з хати та вирушають до автомобіля. Валентини, яка відкриває схвильовано дверцята. Дивиться на задньому сидінні бачить Гамлета, її кота, що спить спокійно в подорожньому кошику.
"Це добре!" "Він нічого не помітив!" Зайшли в машину і прямують в новий дім Валентини, недалеко від Анниного. Разом розвантажують валізи й починають розбирати їх. Певний момент Анна перериває працю і каже:
"Більше нічого не залишилося робити. Можеш продовжити одна, я іду готувати вечерю. Я чекаю на тебе через годину. Не запізнюйся" їй каже з посмішкою і виходить.
Дівчина лишається одна, починає дивитися спокійно свій новий дім. Гамлет нявкаючи слідує за нею.
Це маленька квартира отримана з сараю, що Анна і Матео її чоловік ретельно відремонтували. Не є велика: кухня-вітальня, спальня дуже простора, ванна і маленька шафа. З балкона насолоджується чудовою панорамою.
"Отже, Гамлет, що ти скажеш? Тобі подобається?" питає дівчина. Кіт нявкає хриплим голосом.
"Можливо ти правий!" Хто зна чи це була гарна ідея, приїхати сюди! Потім ти справжній міський кіт! Тобі сподобається жити тут? Валентина зітхнула. "Навіть якщо ти не радий, іди, зараз я приготую тобі твоє улюблене блюдо. Зазвичай маєш голод після довгої подорожі!"
Вечеря в домі Анни є відмінна, як завжди вечір проходить радісно через балички та сміх. Єй-богу! Як зробилося пізно! Я маю власне іти тому, що завтра починаю офіційно своє життя в Морінезіо"вигукує Валентина. Після прощання з друзями виходить та іде шляхом до дверей свого маленького будиночка. Небо є спокійне і повне зірок і в селі є дуже тихо.
"Це неймовірно!"думає дівчина "Мир і тиша тут надзвичайні. Це дійсно є куточок раю!"
La vicina di casa
Capitolo1
L'arrivo di Valentina
"Ben arrivata! Hai fatto buon viaggio? Entra, entra! Ho preparato la tua torta preferita così per prima cosa prendiamo un caffè insieme e poi andiamo a scaricare i bagagli dalla macchina e ti faccio vedere il tuo nuovo alloggio!" dice la donna con un sorriso.
"Grazie!" risponde la ragazza all'ingresso. "Pensi sempre a
tutto e sei sempre così gentile...."
Le due donne si siedono al tavolo in cucina, bevono un caffè e mangiano una fetta di torta. Anna, la più anziana delle due, fa domande sul lungo viaggio, alle quali Valentina, la nuova
arrivata, risponde distrattamente. È rapita dal bellissimo
panorama che si gode dalle grandi finestre e non ascolta. La
vista sulle cime delle montagne, sui tetti di ardesia che
sembrano d'argento, sulla valle dove scorre il fiume Maira,
assorbe tutti i suoi pensieri.
"Ehi!! A che cosa stai pensando? Mi sembri distratta... Ti ho
chiesto se....."
"Scusami!" la interrompe Valentina imbarazzata "Ma questo
panorama è così unico, così magnifico... E poi la tua casa è
bellissima. Mi è piaciuta fin dalla prima volta che l'ho vista. Ti
ricordi? A quel tempo tu e tuo marito la stavate ancora
ristrutturando, ma già si poteva indovinare che sarebbe diventata un angolo di paradiso!"
"Hai perfettamente ragione!" le dice l'amica e sorride. "Di
questo possiamo parlare un'altra volta, ora che ti fermi a lungo da noi. Adesso è ora di andare!"
"Hai ragione! E poi devo assolutamente occuparmi di Amleto!
Mi ero dimenticata di lui. Sono proprio sbadata! È sicuramente arrabbiato con me!" aggiunge.
Le due donne escono dalla casa e si dirigono verso
l'automobile di Valentina, che apre preoccupata la portiera.
Guarda sul sedile posteriore e vede Amleto, il suo gatto, che
dorme tranquillamente nel cestino da viaggio.
"Meno male! Non si è accorto di niente!" Salgono in macchina e si dirigono verso la nuova casa di Valentina, non lontana da quella di Anna. Insieme scaricano i bagagli e cominciano a disfarli. A un certo punto Anna interrompe il lavoro e dice:
"Non resta molto da fare. Puoi continuare da sola, io vado a
preparare la cena. Ti aspetto tra un'oretta. Non fare tardi" le dice con un sorriso ed esce.
La ragazza, rimasta sola, comincia a guardare con calma la sua nuova casa. Amleto la segue miagolando. È un piccolo
appartamento ricavato da un vecchio fienile che Anna e Matteo, suo marito hanno ristrutturato con cura. Non è grande: una cucina-soggiorno, una camera da letto molto spaziosa, un bagno е un piccolo ripostiglio. Dal balcone si gode un panorama meraviglioso!
"Allora Amleto, che ne dici? Ti piace?" chiede la ragazza. Il
gatto miagola con aria seccata. "Forse hai ragione! Chissà se è stata una buona idea venire qui! Tu poi sei un vero gatto di città! Ti piacerà vivere qui?". Valentina sospira. "Anche se non sei contento, vieni, ora ti preparo il tuo piatto preferito! Avrai
sicuramente fame dopo un viaggio così lungo!"
La cena a casa di Anna è ottima come sempre e la serata passa allegramente tra chiacchiere e risate. "Perbacco! Come si è fatto tardi! Devo proprio andare perché domani comincia ufficialmente la mia vita a Morinesio" esclama Valentina. Dopo aver salutato gli amici, esce e s'incammina per il sentiero che porta alla sua casetta. Il cielo è sereno e pieno di stelle e il paese è molto silenzioso.
"È incredibile!" pensa la ragazza "La pace e il silenzio qui sono straordinari. Questo è veramente un angolo di paradiso!"
Maria Grazia Di Bernardo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049693
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
Моє щастя ховається в мріях
І в рядочках простого вірша,
Але іноді світить крізь вії,
Як безмежно радіє душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2025
А залишайся зі мною, мила.
Небайдужа давно ти мені.
В серцях кригу любов розтопила,
Наші очі тепер не сумні.
Хіба було колись ще так добре,
Не пригадую кращих часів.
Моє серце без тебе самотнє,
Бачив Бог я без тебе не жив.
Подивись на троянди червоні,
Їх дванадцять в букеті якраз.
Квіти гріють тепленькі долоні,
Промінь щастя іскриться в очах.
Залишайся зі мною, кохана.
Нашу зустріч чекав все життя
І надія в душі не згасала:
Має бути десь квітка моя.
Коли хлопець дарує дівчині дванадцять троянд. В Італії ці квіти мають значення. Їх кількість несе повідомлення: дванадцять троянд означають: "Залишайся зі мною", три троянди означають: "Я тебе кохаю", а дев'ятьма трояндами кажуть: "Разом на все життя". Натомість для пропозиції без слів має бути 108 троянд. Але увага! Троянди мають бути червоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2025
Цей сон мені щоночі сниться,
Заможне мариться життя...
Щасливі бачу в дітей лиця,
Під ноги стелиться трава.
Хатиночка з басейном, ставом,
Гараж на декілька машин
І для собачки буда з газом
Збудована біля ялин.
Цей сон мені щоночі сниться,
Коли той з неба впав мільйон.
Тепер вже солодко так спиться,
Бо в Рай ходжу щодня містком.
Краса навколо, що казати,
Кіт тягне рибку до двора.
На жаль хтось мусить працювати,
Так і не бачивши життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2025
Розстріляні хвилини...мертвий час...
Холодна тиша під опалим листям...
Війна тенета кинула на нас,
Тополя небо підпирає вістрям.
Життя буяє мріями в листах...
У ці прекрасні миті суголосся,
Блиск оселився радості в очах,
Велике щастя морем розлилося.
Я вірю ми здолаємо усе,
Бо відчуваю твою справжню силу.
Вітер листи тобі мої несе,
Біжить, штовхає кожну тополину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2025
Тьоха Джульєт, гарна стоїть погода.
Зранку пташки цвірінькають в саду.
Куди веде тебе твоя дорога?
Страшенно жаль, що досі не збагну.
Камінчики збираються так швидко,
За пазухою бачу кожен з них.
Тьоха Джульєт, мені настільки гидко,
В обіймах твоїх бути крижаних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
Хмарний ранок дивився насупившись. Сильний вітер штовхав важкі, темні хмари за гори, які височили над її будинком. Марина молода дівчина, яка любила закохувати весь світ в себе. Цим ранком вона похапцем збиралася на роботу. В одній руці тримала склянку води, а іншою до сумки кидала необхідні речі. Кроки годинника гучно лунали кімнатою. За п'ть хвилин треба виходити, або доведеться чекати наступний автобус. Востаннє зазирнувши в дзеркало вона підправила неслухняне волосся і блиском підфарбувала пухкі, червоні губки. Жодної зайвої хвилини. Треба швидше кулі летіти на зупинку. Тож вскочила в новенькі, білі найки, гучно гримнув дверима, притьмом побігла сходами.
За декілька хвилин почався дощ. Дівчина драматично вигукнула:
- От нещастячко, забула взяти парасолю.
Дощ великими холодними краплями торкався її обличчя зухвало показуючи свою силу, проти якої вона беззахисна. Футболка швидко вбирала холодну рідину. До зупинки двадцять хвилин швидкими кроками. Змокла дівчина озиралася на усіх зустрічних, намагаючись побачити когось знайомого з парасолею. Але зустрілася тільки собачка Чапа з сусіднього будинка, яка кудись поспішала по справах. Вітер постійно шарпав панянку за сумку, намагаючись вирвати її з рук. Дерева хиталися зі сторони в сторону струшуючи зайві краплі на перехожих. Марина відчувала, що починає мерзнути. Прибігши на зупинку вона побачила на табло, що автобус запізнюється на десять хвилин. Мурахи від холоду бігали по тілу під мокрими речами. Майже відразу дівчина помітила хлопця, який так само змоклий стояв під дощем без парасолі. Він також трохи підмерз, бо його губи мали ледь синій відтінок. Нарешті прийшов автобус натовп кинувся у відчинені двері. Дівчина не помітила, як її заштовхали в середину салону. Людей набився повний автобус. Всі щільно стояли один до одного. Та сьогодні Марина не гнівалася, що змушена стояти на одній нозі, спина до спини, бо вона відчула тепло. Від приємного відчуття здавалося можна зігріти не тільки тіло, а також душу.
Двері зачинилися і автобус рушив знайомим маршрутом.
За декілька хвилин приємний чоловічий голос запитав її:
- Вам зручно.
Вона підвела очі на вродливе обличчя хлопця з великими блакитними очами. Марина засяяла щирою радістю. Вона зізналася, що дуже змерзла, а його широка спина її зігріває.
- Мене звати Нирам, а тебе як?
Здивовані очі Марини помітно збільшилися.
- Мене Мариною - тихо відповіла вона.
- Ти далеко їдиш - знову запитав хлопець.
- Ще декілька зупинок. На площі "Свободи" вийду.
- А я на "Ринковій" площі. Може знаєш кав'ярню "Кава для закоханих ", я там барменом працюю. Заходь, пригощу самою смачною кавою в місті.
- Обов'язково завітаю. Кава мій улюблений напій.
Хлопець таки справді милий. Який приємний початок дня, перебирала думки юначка.
Тим часом автобус зупинився і багато людей вийшли, зійшов і Нирам.
Дивне ім'я, вперше чую, думала вона. Якогось дня треба завітати та дізнатися чому його так назвали? Чим він цікавиться? Де зазвичай проводить вихідні? Яку музику слухає? Що читає останнім часом? Хлопець викликає неабиякий інтерес, здається дуже сподобався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048259
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
А ти приходь, приходь очі казали,
Приходь в її дівочі ясні сни.
Вуста-черешні, літо нагадали
І до її воріт стежки вели.
Спинявсь бувало він на півдорозі,
Повторював вже завчені слова...
Не стукати їй в серце він не в змозі,
Музику слів почує хай вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
Словом гарним, українським,
Серденько було зігріте.
Цим зворушив і настільки,
Бачу знову тепле літо.
Дивне все. Розмова з вітром,
Дуже добра і відверта...
І водночас ходить містом,
Осінь, що зійшла з мольберта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
Il bambino della mamma,
Profondamente dormirà.
C'é l'uccello che non canta,
Il bambino si addormenterà.
Le nuvole nuotano al cielo,
Ovviamente pioggia serve.
Per far bere le erbe,
Volate da noi nuvole.
Ecco le prime gocce,
Dormi mio bimbo.
La pioggia non disturba,
Disseta la terra.
Goccina, goccia,
Dormi nostro bimbo.
La pioggia non disturba.
Disseta la terra.
A-ah! Non c'è la pioggia,
A-ah! Dorme già il bimbo.
A-ah! Non c'è la pioggia,
A-ah! Dorme già il bimbo.
Мамине малятко,
Буде міцно спатки.
Пташка не співає,
Хлопчик засинає.
Хмарки пливуть небом,
Авжеж дощик треба.
Щоб напились трави,
Летіть до нас хмари.
Ось перші краплини,
Спи моя, дитино.
Дощ не заважає,
Землю напуває.
Крапелька, краплина,
Спи наша, дитино.
Дощ не заважає,
Землю напуває.
А-а! Дощу нема,
А-а! Вже спить маля.
А-а! Дощу нема,
А-а! Вже спить маля.
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Найкращі дні
Добре знають всі малята,
Кожен має працювати.
Мама ходить на роботу,
Перший вихідний в суботу,
Татко вільний у неділю,
Я цим дням завжди радію.
Весело мені з батьками
На прогулянці гаями.
Де бджолині стільники?
Клишоногий ведмежатко
Йшов по мед з пустим горнятком.
Десь тут бджолині стільники
Всі числить кроки й будяки.
П'ять уперед якраз зробив
І під сосною відпочив.
Він вліво вже не рахував,
Бо задивився був на гав.
Озирався він навколо
Не знайшлося там смачного.
Повернувся до барлогу
Смокче лапу клишоногий.
А чи насправді ведмідь смокче лапу від голоду?
На лапах ведмідь має товстий шар епітелію. Він нагадує справжню підошву, яка навіть не тріскається коли тварина ходить по кам'янистому ґрунті. Взимку, коли ведмідь спить, під грубою старою шкірою продовжує рости нова. Це заподіює певні незручності, тому він відкушує грубу кірку, що відшарувалася, щоб вгамувати свербіж. Саме тому дорослий ведмідь лапу не смокче від голоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Кращий початок з чистого листа.
Колись в дитинстві мама говорила.
Я все сумне залишити змогла,
Як тільки Вас в житті своїм зустріла.
Кращий початок сонячного дня:
Блакитне небо...жодної хмаринки...
Невже це сон? Я більше не сумна.
На ланцюжку сердечка половинка.
І на папері так воно і є.
Лоскочуть трави босі мені ніжки.
Війна тут спокою нам не дає,
Майже у кожній прочитаєш книжці.
Цей біль тримаю я тепер не весь,
Його ми ділимо на половини.
Не важко нести нам удвох свій хрест,
Як вчасно Ви тоді мене зустріли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
За вікном в мене осінь плаксива.
Безупинно ридає щодня.
Тебе шкода, красунечко мила,
Ще на серці розквітне весна.
Кольорами веселки заграє.
Всі відтінки вже маєш в руках.
Кожен з нас своє щастя тримає,
Досить пензля один тільки змах.
Темним хмарам не місце на небі.
На душі більше хай не дощить.
А метелику квіточка треба,
Відтвори неповторну цю мить.
Пригадається раптом забуте,
Загорни в теплі все кольори.
Тобі сонячний настрій пасує.
Серед інших його обери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
Наш гномик осені радів,
Він кошик ніс з лісу грибів.
Буду друзів пригощати,
Їх запрошу всіх до хати.
Ми поспіваємо пісень,
В такий прекрасний для нас день.
Хтось нам віршик прочитає,
В очах радість всіх засяє.
Оплесків гучна підтримка,
Цінна кожна нам хвилинка.
Доброти тепло зігріє,
Тих хто ним ділитись вміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Я відпустила Літа руку,
Цей рік не вернешся ти вже...
Осінь вдягла нову перуку
Травичку де-не-де стриже.
Фарбує золотом листочки,
Які збере потім в букет,
Всю цю красу вберуть рядочки,
Новий побачить світ куплет.
Приємну пісеньку про літо,
Його тепло, його дощі...
На жаль не всі могли радіти,
Комусь вже смерть злічила дні.
Війни лишаються відбитки,
Криваві тягнуться сліди.
Гинуть дорослі, малі дітки,
По всій країні в нас хрести.
Роки ідуть... війна триває...
Рани не гояться в душі,
Осінь напевно дещо знає,
Мовчить... потужні йдуть дощі.
А нам своє робити треба,
Нехай тримає свій секрет.
Колись засяє чисте небо,
В наш простір не влетить шахед.
Розквітнуть всі сади країні
І відбудуються міста,
Лунатиме в нас солов'їна,
Як відгримить страшна війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Отаке воно життя,
Важко все зараза...
Маю вивчити слова,
Італійські фрази...
Досить довгий ланцюжок,
Цих завдань додому.
У майбутнє роблю крок
Зовсім невідоме.
Вчу їх, вчу, та все ніяк,
До пуття не кажу.
Мабуть, долі певний знак,
Бо ж чуже вантажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
Одного разу був демон, що зробив зле дзеркало, що перетворювало в злих всіх тих, що відображало. Одного дня дзеркало розбилося на тисячі шматочків і частинки поширилися по світу входячи в серця людей. Серце, що було вдарено перетворювалося в льодяне серце, більше без жодних добрих почуттів. Один із тих фрагментів увійшов також в серце Кая, хорошого хлопчика, що вирощував чудові рози на своєму підвіконні, змагаючись зі своєю подругою Гердою, яка жила навпроти нього.
З того дня Кай став поганим і заздрістним і робив все, щоб завдати болю Герді. Одного зимового вечора Кай поки дивився сніг, який спускався з неба, побачив за вікном красиву пані всю із льоду, що посміхалася, і здавалося кликала його. Він не міг встояти, таким чином відкрив вікно і дотягнувся до неї. Спочатку Кай відчув замерзання, але вродлива пані, що була Сніговою Королевою поцілувала його і він втратив будь-яку чутливість: потім, піднявшись на срібні сани запряжені орлами двоє віддалилися в ніч, до Сніжного Царства.
Наступного дня Герда марно шукає Кая: хлопчика було не можливо знайти. Тоді дівчинка, в ім'я дружби, вирушила шукати його по світу. Йшла та йшла через гори та долини запитуючи про Кая в кожного зустрічного, але ніхто не був здатний дати їй відповідь.
Одного дня Герду захопила банда орків, що потягнули її в їх жахливе лігво, закинутий і падаючий замок. "Буде відмінний обід" - каже мати людожерка. " Нічого взагалі" - відповідає її донька. "Я хочу гратися тут і робити з нею що хочу. Що стосується тебе...- каже потім Герді, розкажи що-небудь цікавого. Але пильнуй, не нудьгувати мені, інакше..." і пригрозила великим кухонним ножем. Отже, Герда почала розповідати свою історію... В кінці донька людожерки сказала: "Ну, ця історія є цікава і вона мені подобається. Власне більше того я побачила Снігову Королеву в санях з хлопчиком, звичайно це був твій Кай: був прямо на Північному Полюсі де є його замок. Хочеш піти туди? Бери цього північного оленя і біжи, перед тим, як я пожалкую про цей акт доброти.
Північний олень і Герда скакали на холоді днями та днями до гарного льодового замку Снігової Королеви. Герда зайшла в нього і знайшла Кая, який грався з льодяними кубиками: Королева дала йому їх, але заборонила складати слово
ВІЧНІСТЬ:
"Якби ти це склав мав би повернутися додому" сказала йому. Спочатку Кай не турбувався про Герду, але коли вона його обійняла плачучи, її сльози розтопили льодяне серце Кая, що впізнав її. "Герда, але що ми тут робимо? І з подиву він випустив кубики, що утворили слово "ВІЧНІСТЬ". І двоє друзів таким чином змогли втекти з замку і потім довго йшли, вони могли повернутися додому вирощувати їх рози.
La Regina Delle Neve
C' Era una volta un demone che aveva fabbricato uno specchio malefico che trasformava in malvagio tutto ció che vi si specchiava. Un giorno lo specchio andó in millе pezzi e i frammenti si sparsero per il mondo, penetrando nei cuori della gente.
Il cuore che veniva colpito, era trasformato in un cuore di ghiaccio, senza piú alcun buon sentimento. Uno di quei frammenti entrò anche nel cuore di Kay, un ragazzino buono che coltivava magnifiche rose sul suo davanzale, facendo a gara con la sua amica Gerda che abitava di fronte a lui. Da quel giorno Kay divenne cattivo invidioso, e faceva di tutto per dare dolore a Gerda.
Una sera d'inverno Kay, mentre guardava la neve che scendeva dal cielo, vide fuori dalla finestra una bellissma signora tutta di ghiaccio che sorrideva sembrava chiamarlo.
Egli non potè resistere, così aprì la finestra e la raggiunse.
Dapprima Kay si sentì gelare, ma la bella signora, che era la Regina delle Neve, lo baciò e lui perse ogni sensibilità: poì,
saliti su una slitta d'argento trainata da aquile, i due si allontanarono nella notte, verso il Regno delle Neve.
Il giorno dopo Gerda cercò invano Kay: il ragazzo era introvabile. Così la ragazzina, in nome dell'amicizia, partì per andare a cercarlo per il mondo. Camminò e camminò per monti e valli, chiedendo di Kay a chiunque incontrasse, ma nessuno era in grado di darle una risposta.
Un giorno Gerda fu catturata da una banda di orchi che la trascinarono nel loro orrendo covo, un castello abbandonato e cadente...
"Sarà un ottimo pranzetto" disse l'orchessa madre.
" Niente affatto!" replicò sua figlia. "Voglio giocarci e farne quello che vorrò. Quanto a te..." disse poi a Gerda
"...raccontami qualcosa d'interessante. Ma bada di non annoiarmi, altrimenti..." e la minacciò con un gran coltellaccio. Gerda, allora, si mise a raccontarle la sua storia. Alla fine l'orchessa figlia commentò: " Beh, la storia è curiosa e mi è piaciuta. Per di più ho proprio visto la Regina delle Neve passare in slitta con un ragazino, sicuramente era il tuo Kay: era diretta al Polo Nord dove è il suo castello. Vuoi andarci? Prendi questa renna e scappa, prima che io mi penta di quest'atto di bontà!"
La renna e Gerda galopparono nel gelo per gioni e giorni fino al bellissimo castello di ghiccio della Regina delle Nevi.
Gerda vi entrò e trovò Kay che giocava con dei cubi di ghiaccio: glieli aveva dati la Regina proibendogli però formare la parola ETERNITÀ: "Se la componessi, dovresti tornartene a casa!" gli aveva detto.
Dapprima Kay non si curò di Gerda, ma quando lei lo abbracciò piangendo, le sue lacrime sciolsero il cuore di ghiaccio di Kay che la riconobbe. "Gerda, ma che facciamo qui?" E, per lo stupore, lasciò cadere I cubi, che formarono la parola "ETERNITÀ".
I due ragazzi riuscirono così a fuggire dal castello e, dopo lungo cammino, poterono tornare a casa a coltivare le loro.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047009
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
Невже багато мені треба?
Шматочка досить буде неба.
Від сонця промінців тепленьких
До серця притулю легенько.
Яскравих квіточок в травичці,
Води прозорої ще в річці.
А також фруктів спілих з саду
До столу мати буду рада.
А ще, а ще сама не знаю...
Поважна пані, що там має?
Дивись на себе, ти ж молода,
Додала зайві, мабуть, літа.
Так ні, зізнатись мушу зразу,
Я, Осінь. Зжухлий лист покажу.
Зів'яне скоро тут вся краса,
Не вмиє більше літня роса.
Напевно стане так сумно всім,
Тоді зігріє вас теплий дім.
Який не кожен з вас вже має,
Я дуже добре про це знаю.
І цю тривалу, страшну війну...
Мабуть, на жаль її не спиню.
Лиш перемоги побажаю,
Якої вам не вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
Вечір ходить біля хати.
Він ніби вовчик сірий.
Треба діткам скоро спати,
Щоб ще набратись сили.
Ніч розкаже нову казку.
Мишенятку і тобі.
Якось білка їла кашку
Не в дуплі, а на землі.
Хитрий лис її побачив.
Кашу з білкою я з'їм.
Сова раптом, як заплаче,
Лис тікав від них ні з чим.
Сита білочка вже в ліжку,
Під листочком міцно спить.
Лисеня ще ходить нишком,
З'їсти щось йому кортить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2025
Таня досі невеличка,
Довга в косах її стрічка.
Босяка в садку ходила,
П'яти добре забруднила.
Гусенята у водичці,
Митись треба кожній птиці.
Тазик стане нам в пригоді
На морські тягне пригоди.
Мама донечку не сварить,
Коли Таня морем марить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2025
Віддай мені, що так давно ховаєш!
Відкрий негайно схованку свою!
Бо ти жагу мою напевно знаєш
І те, як я постійно цього жду.
Можливо голос смутку мій почуєш
В перервах між поривами дощу.
Літо в останнє листячком малює,
Картина мила ніби, як зі сну.
Червоні айстри зірочки кохання,
Серпневе літо запалило всі.
Вперше якесь незвичне хвилювання...
Такого не відчуєш навесні.
Кілька поривів, ось воно прекрасне
Заграли чуйні струни на душі.
Вечеря літа романтична вчасно,
Віддай мені написані вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2025
Ти втрачаєш її через нестачу уваги.
Ти втрачаєш її через зайву увагу. Вона ніколи не буде твоєю, якщо ти не зрозумієш скільки їй того треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Як я багато є у світі,
Для тебе це не новина.
Закреслюю приємні миті,
Краще залишуся одна.
Цей раз іду уже раптово,
Не обертаючись назад.
Мій крок ніяк невипадковий,
Кислить любові лимонад.
Я йду, хоча мені це важко.
Вагалася ні день, ні два.
Тобі так само знаю тяжко.
Іду залишивши листа.
Забудь мої життєві звички,
Зітри із пам'яті ім'я.
Спали вірші у попільничці,
З життя твого я вже пішла.
Закреслюю приємні миті,
Для тебе це не новина.
Як я багато є у світі,
Краще залишуся одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Любіть її усе життя.
Безкраї золоті жита.
Садочок квітів біля хати,
Щоб не відчути болю втрати,
Коли лишаєте своє.
Ріднішим не стає чуже.
Чужинцям крихти від довіри.
Не витрачайте марно сили,
За копійки без вихідних.
Крізь сльози викликаний сміх.
На більше вам не мати право.
Серцем любіть свою державу.
Для щастя має все земля,
Де народилося маля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025
Де ти ходиш наш козаче?
Сонце де стрічаєш?
Тут дівчина вночі плаче,
Спокою не знає.
Повертай додому милий,
Заспокой нещасну...
Личенько її вродливе
Без кохання гасне.
Поцілуй вуста медові,
Хай щаслива буде...
Як зійдуться в небі зорі,
Ніч цю не забуде.
Не стоїть хай самотою
З мокрими очима,
А побачиться з тобою
Молода дівчина.
Музичний супровід створено за допомогою AI Song Maker
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025
Догорають літа дні,
Сходить прохолода.
Чути солов'я пісні,
Дівка мала вроду.
Бавить сонечко теплом,
Та цілує щічки.
Затишно було тут двом,
Біля броду річки.
Може був це і не брід,
Вже не пам'ятаю.
Змила сну водичка слід,
З ким була не знаю.
Дуже вдячна літу я
За казкові ночі...
Пісням рада солов'я,
Блищать чорні очі.
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025
Життя не цукерка, та коли прикидаєшся воно ніби легше стає. Зовні охайна з приємною посмішкою, все гаразд. Хіба хтось цікавиться, як довго триває твоя розлука з рідними. Кому треба труднощі з якими ти стикаєшся в чужій країні. Насправді це краплі незручностей, які треба постійно прибирати і це не має бути помітно для інших.
Багато людей потребують підтримки. Дехто набожний і в усьому покладається на Бога, дехто на спадщину своїх батьків. На жаль і таке життя не завжди гладеньке, та в кожного з нас є улюблені спогади. Які зігрівають душу краще за солодкий чай з бергамотом. Все змінюється, але з нами залишаються спогади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
В мені ще спить дитина...
Мами нема в маля.
Малюється картина
Під хвилями життя.
Під неспокійним небом,
Через приліт ракет...
Чого найбільше треба?
Відомо не секрет.
Ще зірветься дощами
Спекотний літній день.
Між хмарами думками,
На пошуки пісень.
В повітрі ніби кулька,
Прозора і легка,
В середині бурулька
І літом крижана.
За три минулих літа,
Незмінний досі стан...
Тікаємо по світу,
Мишва гризе паркан.
А хочеться додому
Щоб не було війни.
Де не сягає втома,
Разом щасливі ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
Легка, як пір'їнка,
на перший погляд, простодушна, з рисами обличчя, як у малого дитяти.
Заразом тікаю від людської злоби, нещирості, лютої заздрості.
Поринаю в обійми того хто вміє кохати серцем, читати бажання не дивлячись в очі. Йому підвласне все:
час і простір, природа з її можливостями...
І це не казка, не вигадка у вечірніх сутінках і не запам'ятований сон зоряної ночі
спекотного італійського літа.
Це зізнання собі
і своєму пошарпаному життю,
що я вмію бути щасливою.
13.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
А давай зазирнімо удвох
За шпалери серпневого неба.
Там нас вітер підхопить обох,
Бо грайлива ця мить конче треба.
І букетик із квітів і мрій,
Мов дитятко мале пригортаю.
Дотик ніжний, тепленький, м'який
У минуле мене повертає.
До нестями закоханий ти,
Певна щирі спиняю зізнання.
Зберігаю любовні листи,
З неприхованим зрілим коханням.
13.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
Відшепотіла ніч свої казки,
Сторінок не лишаючи порожніх.
Співають зранку голосно пташки,
Настрій сердець відчувши тут самотніх.
Спекотне літо вдень біля води,
Тож прохолодні, ніжні її руки.
Дощі не наближаються сюди,
Блукає містом вітер їх розлуки.
А раптом це здалося був не сон...
Можливо, що загублене кохання,
Прямує крізь розпечений бетон,
Ця непомітна оку його тайна.
Колись вона потрапить в той вагон
І подорож відбудеться реальна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
Як добре, що ти в мене є.
Буває не щастить і відстань пролягає на тривалий час між нами. Та бажання бути поряд сильніше за будь-які негаразди. Жодних перешкод на заваді до привітань. Лагідні, теплі слова пестять, зігрівають, підсилюють надію, віру і любов.
Як добре, що ти в мене є.
Ти мій захист від самого страшного на цьому світі. Твоє велике серце це мій притулок, моя фортеця. Його великий відсоток любові це моє бажання бути...
Як добре, що ти в мене є.
Такий розумний і сильний, безстрашний і надійний. Тільки ти вмієш робити мене щасливою. Твоя ранкова кава найсмачніша. Сюрпризи, подарунки, або знаки уваги несуть особливу вишуканість. Твоя турбота має найдорожчу ціну, яку може запропонувати це життя.
Як добре, що ти в мене є і я кохаю тебе всім серцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Зачіпає душу кожне слово,
Милого зізнання у листі,
Дивовижно тепла знов розмова,
Натякає, як мені щастить.
Стрінемось вже скоро, щиро вірю,
Серце радо б'ється наперед,
Віє від очікувань надії,
Мій для тебе легкий вітерець.
Квітне ружа вперше паперова,
Барва слова блиску додає.
Не прийде сюди зима сувора,
Вірю у кохання я твоє.
Як згадаю теплі я долоні,
Хвилями в минуле віднесе...
Хай сніги залишаться на скронях,
Щастя ще попереду в нас все.
Стрінемось вже скоро, щиро вірю,
Серце радо б'ється наперед,
Віє від очікувань надії,
Мій для тебе легкий вітерець.
Почекаємо безхмарне небо,
Чорні хмари відлитять війни...
Ти єдиний тільки мені треба,
Ружу підживила я слізьми.
Стрінемось вже скоро, щиро вірю,
Серце радо б'ється наперед,
Віє від очікувань надії,
Мій для тебе легкий вітерець.
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025
Палає в пристрасті вогню,
Серце твоє співоче.
Я пісню вже не розлюблю,
Закохуюся дужче.
Співай про квіти, про любов,
Кохання до нестями,
Співай повтори знов і знов,
Загоїш в серці рани.
І цей гарячий подих слів
Підсилює бажання.
Почути твій чарівний спів
Нестримного кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Пірнаю у світ чарівного слова.
Там неповторна музика звучить,
Там серденько твоє співає знову,
У вирі милих чар застигла мить.
Час зупинився, все довкола сяє,
На різні голоси пташиний спів,
Досі небачене я помічаю,
Тану в обіймах теплих твоїх слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Усі кубики по хаті розкидала Соня.
Вчиться дівчинка читати, мамця хвалить доню:
"Ой, розумниця ти наша, до наук охоча,
вдруге склала слово, каша",- донечку лоскоче.
Соня стрибає в куток:"Нам час перерву брати,
надоїв шкільний гурток, я хочу смакувати."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Жовта серединка, білі пелюстки,
В мами на хустинці можна їх знайти.
На полях і луках стелеться трава,
Квіточка кохання має назву та.
Знають всі дівчата, любить він чи ні,
Блищать оченята відповідь в руці.
Квіточка відома серед всіх людей,
В більшості є вдома, напій для гостей.
Квітка ця: ромашка люба стала всім,
В пелюстках мурашка збудувала дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Я не чекаю вже жалю від вас,
Щирих порад і слів підтримки...
В цей надважкий для кожного тут час,
За нас говорять гучно вчинки.
Я не чекаю більше співчуття,
Сьогодні якось недоречно.
Міняє кольори кожне життя,
В обіймах тепло безперечно.
Я не чекаю зовсім каяття,
Потвор, що гатять по країні.
Двірник змітає мовчки вдень сміття,
Де після бомб стирчать руїни.
Я не чекаю, що чиясь рука,
За мене зробить щось корисне.
Підтримати когось маю сама,
Для мене це вже особисте.
Я не чекаю вдячності слова,
Свої лишаю в цих рядочках.
Родині, друзям і захисникам,
Вклоняюсь, дякую синочкам.
Музичний супровід створено за допомогою SUNO AI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Ходять хмари дощові
З ранку всі по колу.
Ми чекали на дощі,
Не пішли до школи.
Чорні хмари тут і там,
Ніч шумить дощами...
Вихідний знов дітлахам,
Ще влаштують мами.
***
З двох відеречок хмаринка,
Хлюпає водичку...
Я забіг до магазину,
Рятував сестричку.
Якби мали парасолю,
Вже були б у хаті...
Але дощ іде з грозою,
Краще зачекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
Кожне слово вода на папері,
Краплі сліз до чорнил з під пера.
Повз клітини шукаючи берег,
Таємниче стікає вода.
Відраховує кроки годинник,
Серед тиші застиглих думок...
Небажання кричати мов виклик,
Біль сховати між слів перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Огидне поряд із прекрасним,
Межує правда і брехня...
Хтось зупиняє смерть завчасну,
Яка з'явилась навмання.
Чого тут тільки не побачиш:
Мільйонні статки та борги,
Втрати війни і плач дитячий,
В посадках залишки орди.
У кожного своя залежність,
Вона штовхає всіх на край,
Востаннє тільки тверда впертість
Розкриє крила тим, що в рай.
Тут кожен день пташка надії,
Співає голосно пісні:
Серед живих де кожен діє,
Для перемоги в цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
Я довго згадувати буду,
Приємні миті відчуття.
Я їх ніколи не забуду,
Впродовж всього свого життя.
Звуки божественної скрипки,
Неперевешеної гри...
І дихання мого зупинки,
Очі зволожені слізьми.
Засяяла яскрава зірка,
Вона виблискує на світ,
Прекрасна, юна італійка,
"Vinci, Aurora, vinci!" - завіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
Радію сонячному ранку,
Співу пташок, що за вікном,
Вороні схожій на циганку,
Яка сховалась за мішком.
І кожній квіточці в садочку,
Що біля хати зацвіли,
А ще метелику, струмочку,
Приємний дзвін той від води.
Звичайне щастя зовсім поряд,
Але без Вас його нема...
Сумний ховаю від всіх погляд,
За ці написані слова.
Весна лишає для нас квіти,
Тримаю з них лише одну,
Чекаю незабутні миті,
Вдивляюсь пильно в таїну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Чи ви безсилі раптом стали,
Мої закляті вороги?
Роти свої позатуляли,
Брехні сховали батоги.
Вам жити з жабою до смерті,
Якої до вподоби ви...
Помилки в слові можна стерти,
Погані вчинки, на жаль, ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Не плач, не плач, собі кажу, дитино,
Ти не маленька дівчинка давно...
Та ніби вчора мала я родину,
Питала дозвіл в батька йти в кіно.
Вдягайся тепло, мамина порада,
І бережи себе, моє дитя...
Це не остання лютого декада,
Не обирай з підборами взуття.
У спогадання вчора і сьогодні,
Скарби в серцевій скрині бережу...
Коли зненацька в травні дні холодні,
Розраду навіть в спогадах знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
Крапали краплинки,
На носика Яринки.
Всі не рахувала
Швидко мокра стала.
Дощик незавада,
Малеча йому рада.
Пісеньку співала,
Крапельки збирала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
Я зачиняю двері перед люттю.
Образам чорноротих пацюків,
Не дам у серденько своє пірнути,
За межами душі звірячий гнів.
Хай пританцьовує собі голодний,
Швидкими кроками танцює десь...
Весна усміхнена моя сьогодні
І цирк невдах раптово, якось щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Не зважай на те, що я сказала,
То хвилина відчаю була.
Ніби небо затягнула хмара,
Небезпечний спалах і гроза.
Двом холодні сльози дошкуляють,
Не тримай образу під плащем.
Біля серденька вона лягає,
А для мого це пекучий щем.
Не карай засмучене кохання,
За хвилини відчаю мого.
Хай розквітне квіткою бажання,
Хоч малою, бідам всім на зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Голубіє весняне небо,
Звідусіль заспівали птахи.
Розквітає весна для тебе,
Задзвеніли веселі струмки.
Розлилося тепло на трави,
Ізумрудні в очах кольори...
Зняв рожеві вже окуляри,
Той хто досі не бачив війни.
Голубіють весняні ранки,
Непомітні війни десь хрести...
Стирчать в серці її уламки,
Більше їх від весни до весни.
В тиші чуємо квітня кроки,
Поспішає квіткова любов.
Одягне весільні віночки,
Гарне свято влаштуємо знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
В оліє пісні чути,
Е х! Шелестить листва,
С крізь сонечко голубить,
Н евже прийшла вона?
А вжеж шумить трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Радію бризкам сонячного світла,
Весні дарую посмішку свою...
Сльоза вчорашня майже непомітна,
Весна іде попри страшну війну.
Її пісні від смутку порятунок,
У вир бажань зривається душа...
Уся блакить розніжена, ажурна,
Летить повільно кулькою журба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Сьогодні в теплі спогади пірнаю,
Як безтурботне бавиться дівча...
Сім років, тато, як тебе не має,
Біля хреста вічно горить свіча.
За Україну тобі так боліло,
Коли розпочалась клята війна:
"Другий Афган", казав, очі сльозились,
А ми не вірили твоїм словам.
Не в змозі я покласти живі квіти,
В тиші постояти біля хреста...
Розкидані по світу твої діти,
А ми не вірили твоїм словам.
Сьогодні згадую тебе я, тату,
І те, як ти пройшов Афганістан,
Яку ціну ми платимо за втрати,
Чи буде спокій нам від росіян?
Ти нас любив і дуже хвилювався,
Пророчим словом ніби застеріг...
Ще б більше сумував, як би дізнався,
В які страшні потрапили ми дні.
21.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
У всесвіт слова закохана...
В його мелодійні пісні.
На свято щиро запрошена,
Ліричність пасує мені.
На хвилях щасливої долі,
Долаю життя океан.
Мій човник збудований словом,
Я судна цього капітан.
Вітаю всіх друзів зі святом,
Кому стали рими близькі.
Від серця велика подяка
Натхненники та слухачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Нагадайте про себе
Там де вас зачекались...
Зайвих витрат не треба,
Досить, щоб привітались.
Теплі знаки уваги
Хвилям смутку завада...
Слова діють, як маги:
Може вип'ємо кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Вдруге наснився милий сон:
Люди усміхнені, щасливі...
Щільно заповнений перон,
Ланцюг вагонів темно-синіх.
Подія радісна для всіх,
Квіти, обійми, поцілунки.
Дзвінкий дитячий, щирий сміх,
Легенький вітер ніс відлунки.
Я пам'ятаю погляд твій,
Такий зворушливий і теплий...
Вогник прихованих надій,
Сльозою підсумок відвертий.
Я пригадала погляд твій,
Як фарбував небо світанок.
Серпанок ніжно-голубий
Між хмарами зі сну на ранок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Припиняю пустувати,
Сяду віршика складати.
Потім друзям почитаю,
Як у гості завітаю.
Небо трішки сірувате,
А подвір'я в нас багате:
Рясно зацвіла калина,
Зеленіє лист ліщини.
На травичці лежить Мурчик,
Суше випраний костюмчик.
Козенятко п'є водичку.
Чисту з нашої кринички.
Важко пташок рахувати,
Бо вони летять від хати.
Пальчиків не вистачає,
Мурчик кігтики ховає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Коли я плачу, ти втираєш сльози,
Довго сумую - це тобі болить.
Ти кажеш: оминуть потужні грози
І неповторна з'явиться блакить.
Ти знаєш, янголе, тобі я вірю,
Небо не раз захмарене було.
Ти мої крила, ти моя надія,
Ніщо нас розлучити не змогло.
Мій, янголе, ти йдеш зі мною поруч,
Тримаюся надійного плеча.
Життя пливе через бурхливе море,
В жахливий шторм горить моя свіча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Де ти наше вкрадене щастя?
Коли тебе вдасться знайти?
Невдало хтось долями грався,
Сумуєш, як я, десь і ти.
Тікає розгублений вечір,
Холодний залишивши страх.
Обом тягар тисне на плечі,
Кому тут є діло до нас?
Вдова почорніла від горя,
Сльозою вмиває свій хрест.
Кохання було її морем,
На жаль після кулі цемент.
Хіба тут бракує печалей,
Скалічених горем родин...
Побачити ми не бажали,
Розстріляне щастя з новин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Залишаюся вдома сьогодні,
Щоб вбивати огидну нудьгу...
Поряд люди усміхнені зовні,
Гнів, відразу ховають свою.
Невимовні слова, непристойні,
Краще в стіл з папірцями складу.
Їх рахую вже там більше сотні,
Суперечок ні з ким не люблю.
Не чекайте від мене, будь ласка
Знов родзинок, зефіру, безе...
Неодмінно занудить від казки,
А цитрином не бачу себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
Я марю хмарами та небом,
Малюю словом свої мрії...
Дороги всі ведуть до тебе,
Як маю крила я радію.
Чарівний світ встеляють квіти,
Дощами, росами омиті...
Сади зацвіли білим цвітом,
Волію знов туди летіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Ковток повітря мені треба,
Трохи джерельної води...
То є не примха, а потреба,
Дощу не має, то приспи.
Співай для мене колискову
І для весни вже заодно.
Лікуй живим, гарячим словом,
Душі потрібен цей вогонь.
Я тут стою перед тобою,
Шукаю відповідь в очах...
Так гучно чути серця зброю,
Яку описують в книжках.
Повільний рух м'якеньких пальців,
Плечі звільняє від одеж...
Бузок розцвів для двох коханців,
Мандрує сон в краї чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
А ти, втомилася напевно
Від тої лютої зими...
Ну, де ти ходиш, мирна весно?!
Кінця не має в цій війні.
Вона чекає свого сина,
Молитва на вустах її:
Боже, щоб тільки не загинув
І повернувся до сім'ї.
А він подумав: це надовго,
Не має іншого шляху
І кишенькова перемога
Тут не зупинить цю війну.
Я дуже люблю, тебе мамо,
І відчуваю серця біль...
Пече нестерпно його жало
І цей вогонь веде нас в бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
А ти одна, одна така у світі.
Ти найдорожчий скарб всього життя.
Тільки для тебе розквітають квіти,
Куди б ти обраним шляхом не йшла.
На тебе вже чекає той єдиний,
Якому так потрібна саме ти.
В його сердечку схована причина,
Тобі відкриє двері залюбки.
Дівча, саме в тобі сила натхнення
І тої чародійної краси.
Весна малює непомітним пензлем,
А я тобі присвячую рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
Зажурена весна і всі берізки...
Зітхає вітер важко у садку.
Трава лоскоче павукові ніжки
Пришвидшує швидку його ходу.
Життя сповите знов дощем осіннім,
Колись давно поет про це писав.
Розчарування нам гірчить так сильно
І цей прогноз він теж передбачав.
В її руках палітра з кольорами,
Весна яскраві фарби розведе.
Душу мою зворушує думками
І відчуття добра мені несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Мій тато найкращий у світі,
Завдячую всім я йому.
Він вміє мене зрозуміти,
Тому в іграх я виграю.
Мій тато суворим буває...
Не терпить байдужість і лінь...
За це я його поважаю,
Подяки несу вчителів.
Мій тато сьогодні воює,
З війною прийшли вороги.
Він їх подолати зуміє,
Щоб в мирі всі жити могли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Букетик червоних тюльпанів,
Краплинку краси і тепла.
Сьогодні дарую я мамі,
Щоб тільки щаслива була.
Світилися радістю очі,
Я вдячний тобі за усе.
Зі святом вітаю жіночим
І ніжно цілую тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Тут голубіє безкрає небо,
За вікном щебетання птахів.
О, як раді тобі мила, весно,
Вітерця залунав ніжний спів.
Пелюстки розсипає гібіскус,
Маргаритка дрібна поміж трав.
Пригадала і я рідні риси,
Які мав до війни ще мій край.
Знов на квітці затримала погляд,
Її посмішку в серці лишу...
Так теплом огортає мій спогад,
Все життя рідний край свій люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Біжи, нещасна, по граблях,
Життя штовхатиме у спину.
Розплющуй очі, дивись в снах,
Бо саме там щаслива днина.
Якою мариш так давно...
В садочку тім цвіте калина...
Розбиті долі не з кіно,
Це на твоїх руках дитина.
Ти плачеш разом із малям,
Він не побачить свого татка.
Ти все, що мала віддала...
В руках фіалка й тепла згадка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Ти для мене весняним став небом.
Ти для мене джерельна вода.
Не існую без тебе окремо,
Я без тебе, як всохла ріка.
Фарби суму розлиті довкола,
Огортає нічна їх пітьма.
Не барися засмучена, доле,
Перші кроки зробила весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
А я збираю клаптики тепла,
Які весна лишає перед нами.
Радію, як малесеньке дитя,
Коли його цілує в щічки мама.
Не дивлячись, що під ногами сніг,
Вологий вітер смикає спідницю.
Вона йде поруч тут слизьких доріг
Юним дівчам так схожа на сестрицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Тільки з ним вона щаслива.
Остаточно, назавжди.
За спиною в неї крила.
Лети, пташечко, лети!
В нього синє-синє небо,
Мрій, як зірочок вночі.
Зізнається щиросердно,
Очі бачачи її.
І тримаючи долоні,
Ти та сама, саме ти.
Сумнівів не має жодних
У коханні назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Що за день сьогодні зранку,
Прохолодний і сумний...
Мама каву п'є на ґанку,
Розпочався вихідний.
Раптом чує галас в хаті,
Малюк грається з котом...
Могли довше ще поспати,
Влаштували знов погром.
Щось розбилося в кімнаті..?
Хто цю шкоду наробив?
Мурчик хтів нас привітати,
Вазу з квітами розбив.
Не свари його, матуся,
В перший березневий день.
Він до свята миє вуса
І наспівує пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Кому з нас солодко живеться?
Зростає кількість трударів...
Де тонко там відразу рветься,
Вже протягом сотень віків.
Таке було й надалі буде.
На зміни людства зачекай.
Одні фарбують душі брудом,
Вважають ось він справжній рай.
Помоляться, як дуже треба
І перепросять за гріхи.
Ну от і все...безхмарне небо,
Попереду нові шляхи.
Ти сердишся за це, мій друже?
Каміння ненависних слів.
Для всіх нас квітнуть дикі ружі,
Їх недарма Господь лишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Як привітав тебе сьогодні ранок?
Сіреньке переважно за вікном,
Ще прохолодно, все за звичним планом,
Весна сповита кольоровим сном.
Я відчуваю, як тобі нелегко
І знаю, як болить душа за всіх.
Розправив крила і летить лелека,
Не влежить довго цей останній сніг.
Не відкладай на потім, син, розмови.
Знайди ті декілька хвилин для нас.
Душа тьмяніє від війни та втоми,
Чекаю на твоє: "В нас все гаразд".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
Низький уклін тобі, солдате,
За прояв мужності в боях.
Ворог прийшов сюди вмирати,
В безодню зло обрало шлях.
Ти - вірний син свого народу.
Інакше бути не могло,
Козацького ,нащадок, роду,
Несеш у дім любов й тепло.
В боях стоїш за Україну,
До перемоги тут в полях.
За кроком крок вільна країна,
Цвістиме щастям знов для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Роками вчись не вірити сусіду.
Він не відмиє руки від крові.
Не буде дня, щоб він нас не образив
І не тягнув з життя у бік війни.
Радіє звір, як бачить людські муки.
Ласує кров ковточками щодня.
Чудовисько ламає правді руки,
Серця бере в полон його брехня.
Якщо ще не спалив вам вашу хату,
Іржа ще не сточила вам душі.
Готуйтеся, щоб гідно захищати
Своїх батьків, дітей на цій землі.
Сталеві кулаки тут треба мати.
Бо не рятують стіни та куток.
Сусід прийшов від смерті рятувати,
Нещасних вас і цій землі шматок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Він запрошував її на каву
І троянди зранку дарував.
Відкладав на потім усі справи,
Бо вона той самий ідеал.
Саме так уява малювала,
Кожен вигин тіла божества.
Родимка і та їй пасувала,
Здатна квітнуть так лише весна.
Вона іншою себе вважала
І не кращою серед усіх.
Вона справжня, а недосконала,
Тож і закохатися він зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
До маленької Катрусі,
На гостини йде бабуся.
Напекла їй пиріжечки,
Бо мала не любить гречки.
Яблука і мандарини,
Теж поклала в кошелину.
Не забула про горішки,
Не багато і не трішки.
Ще духмяний глечик меду,
Не в останню кладе чергу.
Також вишеньок і сливок,
Гарно влітку в нас вродили.
Добре сушені на сонці,
На вітру перед віконцем.
Ці найкращі вітаміни,
Понесу нашій дитині.
Будуть щічки рожевенькі,
В нашій лялечці маленькій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
Прийшов, щоб у вічі поглянуть,
Вам, бовдури цього життя.
Наскільки тут людям погано?
Чому всіх навчила війна?
Що, скалите в усмішці ікла,
Які вже прогнили давно.
Старого чудовиська пика
Очима впирається в дно.
Мені вісімнадцять минуло,
З-за парти піднятися встиг.
Душа не затягнута мулом,
За батьківський вийшов поріг.
Я мріяв зустріти кохання,
З книжок, які вчора читав.
Під розстріл попали бажання,
Як зброю до рук своїх взяв.
"Не зрадив свою Батьківщину "
Останні до батька слова.
Оплакує матір дитину,
Граніт омиває сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Я чекаю тебе з війни,
Мій хоробрий, Воїне Світла.
Залишаю вітру листи,
День пішов від нас непомітно.
Там де ти сильно сніг мете,
Вивертає кишені лютий.
Хочу я зігріти тебе,
Біля тебе, коханий, бути.
Саме там десь інакше все,
Там костуха в наперсток грає.
Палить, нищить війна живе...
Святу віру я не втрачаю.
Ти потрібен мені живий,
На майбутнє багато планів...
Слабкість ти мою зрозумій,
Я легенько торкнуся шрамів.
Та й про нас відомо богам,
Одні крила на двох з тобою.
Вони знають, як важко нам,
Скільки вже пролилося крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Чорне чи біле і коли невідомо,
Найближче майбутнє твоє.
Підлога хитається кожен раз вдома,
Як поряд ракета впаде.
Німіє все тіло вже стиснуте страхом,
За крок або два від біди.
В сусіда будинок з відірваним дахом,
Ще теплі криваві сліди.
Знов щиру молитву підносимо небу,
Рятуємо кожне життя.
Позбутися ворога дуже нам треба,
Кричить під завалом маля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Хай там як сніжить зима
І хурделить з вітром в полі.
Разом ми, я не сама,
По розбитій йду дорозі.
А кому з нас легко йти?
За вікном виє сирена.
Десь руйнуються мости,
Хтось хворіє на гангрену.
Важко тим хто досі сам,
Впавши швидко підвестися.
Не зоріти тим очам,
Зі шляху невчасно збився.
Не боюся впасти я,
Проти вітру йти спиною...
Бо любов поруч твоя,
Проти відчаю і болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Мені, так само як тобі,
Болить нестерпно в серці рана.
Я сотні раз кажу собі:
Поки не встанемо з дивана,
Зробити декілька зусиль
Із заздрістю, що їсть роками...
Нищить нещадно тебе міль,
Живи заробленим руками.
Помножуй чесність на талант,
Не маєш вскочити в халепу.
Чому так тягне тебе в чан?
Хіба ти схожа на дурепу?
Ти запальна до вчинків зла,
Не має хвиль твого сумління...
В серце добру встромив ножа,
Відточуєш підступні вміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Запеклий бій йде за селом,
Земля здригається щомиті.
Солдат втирає рукавом,
Очі кровиною залиті.
"Дивися",- побратим кричить,-
"Щурі розбіглися по полю.
Підбитий танк сильно димить,
Чорти тримають в руках зброю."
Тінь смерті ходить навкруги,
Невчасно затремтіли ноги.
"Сторож, ти як? Дивись, не спи,
Зараз прийде до нас підмога."
А смерть тихенько підійшла
І кличе поглядом з собою.
Вона за ним сюди прийшла,
Вже йдуть удвох вони по полю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Не було дня, щоб не згадала я про тебе...
Привітний ранок разом з посмішкою дня.
Яке сьогодні голубе над нами небо,
Цілує сонечко по черзі нам вуста.
І я радію, як дитина подарунку,
Ніби навколо помолодшав цілий світ.
Сонце дарує сотні теплих поцілунків...
Тобі поніс десь шелест вітру мій привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Розсипає зорі нічка,
Зима стеле килими.
Нерухома змійка річки,
Огинає береги.
Жовтоокий місяць з неба,
Споглядає за всіма.
Молода ялиця змерзла,
Біла ковдра геть тонка.
Вітерець кружляє в танці,
Поміж хатами села,
Дмухає собі на пальці,
Крижана стоїть зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
До малечі Галі,
Друзі поспішали.
А цукерочка одна,
Краще з'їсть її сама.
Соромно Галюні,
Ще ковтає нюні.
Перепрошую тепер,
Вже не їсть сама еклер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Втрачаю, то знаходжу спокій
В зими обіймах крижаних.
Товчу, як можу день робочій,
Зусиль доклавши немалих.
Щось відкладається на потім,
Неспинний час тікає десь...
Нотаток більшає в блокноті,
Вівторок був і раптом щез.
Він ще повернеться до мене,
Не маю сумнівів на те.
Стираю гумкою буденне,
Як тільки згадую тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025