| Сторінки (4/315): | « | 1 2 3 4 | » |
"Не призивай Імення Господа Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно" (Вихід 20:7), - закликає Господь людину у третій заповіді. Читаючи ці рядки поспішімо запитати себе - чи не даремно я призиваю Боже Ім'я називаючи себе християнином?
Господь хоче, щоб зовучися Його Ім'ям, людина робила це в правді, справедливості, Божім страху. Богу боляче, коли так званий "християнин" ігнорує Його повеління, зневажає ближніх, пересуджує, обманює, лицемірить, краде, говорить злі слова і т.д. Тобто ці, і подібні до них, діла вказують, що той, хто їх чинить насправді служить дияволу. Такій людині не допоможе її двуликість, про що й попереджає в цій заповіді Господь.
Однак, люблячий Господь не хоче судити, не спішить карати, а хоче мати спілкування з кожною людиною і пропонує рятунок в Своєму Імені - Імені Христа. Він неодноразово закликає до Себе через Біблію: "Покликуй до Мене..." (Єремії 33:3), "Прийдіть до Мене..." (Матвія 11:28)...
А ще Він серйозно попереджає: "Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими". На підставі цих слів був написаний вірш "Ім'я Христа".
Який шлях виберемо - залежить від нас! Хай допоможе Господь бути вірними Йому всім тим, хто цього бажає.
Ім'я Христа
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870849
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Тут на землі, я – лиш пришлець дочасний,
В скитаннях, у мандрівках йде життя;
А в небесах стоїть мій дім прекрасний,
Там вічне є, нетліюче буття.
Образи тут доводиться прощати,
Любов'ю покривати братній гріх;
А там, де в небі буду пробувати,
Ісус Христос осяє світлом всіх.
Є на землі нерівності, неправда,
Користолюбство, ненависть, злоба;
А там, де скоро буду, може завтра,
Не буде, ні, і сліду від гріха.
Шукають свого люди, де лиш можна,
В безпечності проводячи життя;
А неба синь похмурая, тривожна,
Бо в багатьох печальне майбуття.
Шукаю я, шукають многі люди,
Куточок тиші в гамірній землі.
Де правда є, невже ж то гріх усюди? –
Там би на мить схилитися мені.
Небесна даль нам дивиться у вічі,
Безмовно хоче щось розповісти:
Є Бог живий і Правда є на світі,
Вона чекає, щоб тебе спасти.
О, небо, небо - свідок слави Бога,
Нема оправдань мешканцям Землі.
Якщо широка та, що йдеш, дорога,
То знай, що треба каятись тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869883
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.03.2020
Світлішої не бачила усмішки,
Як посмішка у щирих християн:
Така глибока, без лукавства й трішки!
Як пасувала усмішка ця вам!
В цім погляді, без діл - доказ любові,
В цім погляді - смирення й доброта.
Вони обмиті у Ісуса крові,
Їм лицювала серця простота!
Це притяжне щось, що так мало в світі
Знайти ти зможеш серед прохожан,
У Божеє, у щось святе зодіті,
Вони Христові - говорив так й стан!
Душа готова в них усіх обняти,
В очах їх - пломеніюча любов.
Хотілось зупинитись і сказати:
"Стрічайтесь на шляху ви знов і знов !"
Пішли брати, пішли щасливі сестри,
О, Господи, Ти їх благослови,
Щоби вони, скрізь ці усмішки несли,
Ти свято жити їм допоможи.
Ти, Той Один, що серце просвітияєш,
Ти, Той, що направляєш кроки в вись.
Прошу прийди і вірю, завітаєш,
В серцях ще многих, Боже, поселись.
Нехай Твоя не меркнуча усмішка,
Живе в серцях спасенних християн,
Нехай прямою йде життя доріжка,
Допоможи буть світлом, Боже, нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Ніхто так мудрість не дає,
Як Боже Писання Святе.
Воно людину научає,
До світла й правди направляє.
Святе Письмо - це Книга книг.
Блаженний, хто із нею звик
Стрічати дні і йти крізь ночі,
В тім чисте серце й світлі очі.
Ця Книга - Бога відкриває,
Характер людський обновляє.
Не тратьмо часу на пусте,
Читаймо Писання Святе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869636
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.03.2020
Дякую Вам, мамо, Ви мене ростили,
Як лиш мама вміє, так мене любили.
Ви ночей не раз, мабуть, не досипали,
І в безсонні ночі на руках тримали.
За мене маленьку до Христа молились,
І в моє майбутнє з вірою дивились.
Дякую Вам, мамо, що мене любили,
І з дитячих років в Божий дім водили.
Дякую Вам, мамо, мене зодягали,
І робити кроки перші помагали.
Дякую, матусю, їжу готували,
І тільки найкраще мені дарували.
Дякую Вам, мамо, що для мене прали,
І малу від бруду ніжно умивали.
Дякую, що бантики в волосся чіпляли,
І щоранку в школу мене проводжали.
Дякую за ласку, за любов, турботу,
За жертовну ніжну мамину заботу.
Дякую, матусю, як я Вам віддячу?
Хай біля Ісуса в небі Вас побачу.
За здоров’я Ваше Господу молюся,
І як Ви здорові — радо веселюся.
“Дякуємо, мамо, - дякує родина, -
Ми Вас любим, мамо!”
Дочка і два сина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Так гарно й чисто в цій країні:
Річки, долини і поля...
Та наймиліш на Україні, -
Вона моя, моя земля!
Не знаю як, мені здається,
Там кращий спів у солов’я,
Чудовий там барвінок в’ється,
Сміється всюди дітвора.
Там рідний сад, рідні простори,
Свої наорані поля.
А прийде ніч, то в небі зорі
І місяць ясний бачу я.
Вони є й тут, і тут їх бачу,
Думками лину в далину.
На зустріч з рідними не трачу
Надію, з вірою живу.
Приємно є разом зустрітись,
Разом дивитись в небеса.
Радіти разом, веселитись,
І славить Бога за життя.
На Україні гудуть бджоли,
Там в тата пасіка мала.
Свої льохи там і комори,
Криниця, ще від дідуся.
Свої там люди, мова, пісня,
Свої культура, етикет.
Мій родовід ген-ген розрісся,
Хтось маляр був, а хтось поет.
Мої там мама і бабуся,
Там тато, (дідуся нема).
На рідній мові добра вчуся,
І його втілюю в життя.
З братами можу розмовляти,
І, як дитина, жартувать.
Служить їм можу, помагати,
І щось смачненьке готувать.
Там кіт є свій, точніше троє,
І два чудових гарних пса.
Там коні — два, і ті, обоє,
Життя не мислять без вівса.
Там рідне все: хвіртки, хатини,
Своя домівка і село.
І від старого до дитини,
Бажають мирно щоб було.
В моїм ти серці, Україно,
Тебе з країн найбільш люблю.
Молюсь за тебе, Батьківщино,
Щоб в всіх серцях добро жило.
В краю далекім я сумую,
До Тебе лину у думках.
Тут мови рідної не чую,
Тебе я бачу часом в снах.
Дав Бог мені в толбі родитись,
Й тобі бажаю послужить,
Щоб міг народ мій звеселитись,
Без тягарів, без ярма жить.
Хай в кожнім серці буде світло,
Хай в кожнім серці буде Бог.
Єднаймось, люди, так потрібні
Нам єдність, мудрість і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
(у відповідь на питання знайомого)
Якби я не знала, то іншая річ,
Та знаю - як можу змовчати?
Я знаю Того, Хто йде рядом пліч-в-пліч,
Про Нього бажаю сказати.
Згадай, говорив ти - не знаєш про гріх
Й не маєш в кого запитати...
Байдужим хтось був, хтось підняв це на сміх...
Що в серці - кому розказати?
Як жаль, та в цім світі є часто обряд:
"Гріхи треба в церкві "віддати",
Бо скоро Великдень чи ряд інших свят,
Священник є щоб сповідати."
Так часто сліпі мов: "бо так роблять всі",
Про Бога нещасні забули.
Байдужі, в гріхах живучи на землі:
"Ось добре, знов службу відбули".
"Нужденний і вбогий, сліпий, не одітий" -
Так Біблія каже про того,
Хто каже: "Багатий я і приодітий,
Не маю потреб ні від кого."
Та Правда є вічна і Правда одна,
Син Божий воскрес, не вмирає!
На Землю прийшов, щоби кожна душа
Спаслась, хто Ісуса приймає.
За наші гріхи на Голгофу пішов.
Там в муках страждав сам Син Божий,
Щоб в Ньому прощення всяк грішник знайшов,
Хто вірою прийме дар Божий.
І кожен, хто щиро до Бога іде,
Йому всі гріхи відкриває,
Той новим творінням у Бозі стає, -
Так Біблія нас научає.
Не сповідь людині змиває наш гріх,
А кров Іісуса Святого,
Яка не даремно пролилась за всіх
Й спасає, хто вірує в Нього.
Цей шлях лиш один, що веде в небеса -
По милості Бога Живого.
Він Праведний, Чистий, не любить гріха
Та любить Він грішника злого.
Чекає Він досі, всіх кличе, зове:
"Покайтеся, люди, спішіте",
Бо скоро, вже скоро Бог вдруге прийде,
Свій шанс каяття не впустіте.
Впустіть Його в серце, хай Він там живе,
До Нього єством поверніте.
Тягар всіх гріхів Бог на Себе візьме,
О, люди, спішіте, спішіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
Знаю, що твоя рука
Не раз тримала олівця.
Чи ти до нього приглядався,
Розгледіти його старався?
Візьмем до прикладу - простий,
Цей олівець не дорогий.
Якщо новий, то він чистенький
І стержень має ще гостренький.
Ще у руках він не трудився,
І ще ніде не пригодився.
Зате, як глянеш - ох, краса,
Чудове в олівця життя.
Новії стержень й покриття, -
Краса іде їм до "лиця".
Але, як користі нема,
То олівцеві гріш ціна.
А в іншого - брудна основа,
Тупий вже стержень... Знову й знову
До рук його людина брала,
Щось креслила і малювала.
Він - її друг. Крізь все життя
Він їй служив без нехотя.
Тепер брудний і притупився,
Та радий: комусь знадобився.
Як міг для когось послужив,
Про це ні разу не жалів,
Бо по собі сліда залишив,
Й не раз людськеє око тішив.
А ми як, люди? Як же ми?
Які ми з вами "олівці"?
На кого з двох ми більше схожі,
Чи є у нас діла хорощі?
Як ми живем: лише для себе?
А ближній? - Він для нас не треба.
Чи віддались Святій руці,
Як ті корисні олівці?
Як ті, що може і зносились,
Та Божим вогником світились.
Як ті, що часом і в знемозі,
Та сил ідем черпати в Бозі.
Як ми? Чи ближньому служили?
Холодне серце обігріли?
Простили, втішили, обняли,
З голодним хліб свій розламали?
Як ми живем, на кого схожі?
А може з-зовні лиш хороші,
Й, як гострий стержень в олівця,
Такі є серце і душа?
Слова колючі, гостра мова,
А погляд..., і не треба слова?
Чи це не ми, не я із вами?
О, люди, що це? Що це з нами?
На нас рука Майстра чекає,
"Краї" Він гострі постинає.
Він зоче нами малювати,
Людей і нас благословляти.
У руки Господа Христа віддайсь,
З Ним радісне буття.
Полине пісня із грудей.
Живи для Бога і людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869276
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.03.2020
Ти можеш все! О, як багато можеш!
Ти можеш все із Господом Христом!
Себе і світ гріховний переможеш,
Якщо захочеш йти Його слідом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869145
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.03.2020
Релігія втомить тебе,
Бог в вірі додасть нові сили.
В релігії хвалять себе,
У вірі в центр Бога вмістили.
Релігія - людське ярмо,
А віра, що дана від Бога
Із Ним все поконує зло,
Хоч вузька, терниста дорога.
Релігія в пропасть веде,
А віра - у небо до Бога.
Лиш вірних Господь забере,
Тих, що покладались на Нього.
В релігії строгий закон,
А в вірі усе з благодаті.
Любов діє, й без заборон
Всевишній скоряються владі.
Релігія - мертва вода,
А віра - водиця живая.
В релігії часто злоба,
А в вірі є мудрість святая.
Релігія просить грошІ,
Бог в вірі дає все від Себе.
Релігія плаче в тиші,
А в вірі є радість із неба.
Релігія йде в нікуди:
Закон, ритуал, заборони.
А віра іде до мети -
В небеснії чудні простори.
Ця віра в Ісусі Христі,
У Слові Його, Він є Слово.
Не треба скитатись в житті,
Не треба, вже геть вечорово!
Не мучить тебе хай обряд,
До Бога всім серцем звернися.
А Він наведе в серці лад,
Прийнять благодать не барися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Очищаєм тіла,
А найперш варто душі.
Ті, можливо, давно вже
Холонуть від стужі.
Гарні креми й бальзами
Для тіла купуєм.
А яким же бальзамом
Свою душу лікуєм?
Ароматні парфуми,
Косметика, гелі, -
Різнобарвний товар цей
Несем до оселі.
Не будь-що обираєм,
А маєм свій смак.
До корзини складаєм
Шампунь, мило, лак.
А душа? Як і тіло
Теж має потреби.
Найрідніші для неї
Господь Бог і небо.
І бальзам лікувальний,
Цілющий один,
Це за неї померший
Сам Бог, Людський Син.
Боже Слово й молитва
Відкриють Отця.
Він - дорога, і правда,
І вічне життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Ти знаєш? – Любов не любили.
Ти знаєш? – Любов розп'яли,
Відкинули, били, ганьбили,
На муки, на хрест віддали.
Вона ж лікувала їх рани,
Від смерті в життя повертала,
Молилася ревно, ночами
Не раз і не два недоспала.
Голодних кормила, втішала.
Розносила Добру Новину,
До Себе слабих пригортала,
Бо кожну любила людину.
В Ній Бога тоді не впізнали,
Не вірили Спасу Месії.
А Він та Любов, що з'явилась
У ясла прості від Марії.
Як добре схилитись душею
І їй все як є розказати.
Доки живучи– не суддею,
А Другом бажає всім стати.
Ти з нею бажай поріднитись,
Бо з Богом прекрасна дорога,
Спіши в ніг святих научитись.
Шукай, поки можна ще, Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869120
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.03.2020
́
Ісус — Ім’я вічне, величне, святе.
Чому ж, Боже, ми не цінуєм Тебе?
Ісус — навіки, Ти — Спаситель, Творець,
Ти — наш Відкупитель, Ти — Пастир овець.
Ти був, є і будеш! Навіки ти Бог!
В Тобі пристань миру у світі тривог.
Ти — світло для світу, Ти — якір, маяк,
Не йдуть все ж до світла всі люди однак.
Ти — двері у небо, Ти — радість, спокій,
На поміч спішиш, тим хто кличе, мерщій.
Ти любиш, прощаєш, від зла бережеш.
Я вірю, я вірю — у небо введеш!
Будь, Боже, зі мною, будь світлом в мені,
Не дай захолонути в мороці й злі.
Зігрій ближніх душі і їх обніми,
Про Ім’я Твоє через мене скажи.
Стань їм зрозумілим, рости, Ти рости,
Євангельську вістку в серця поклади.
А я, як листочок, колись опаду,
Хай місце у Царстві Твоєму знайду.
А поки що “тінню від сонця й жари”,
Для когось я можу служити в житті.
Ти влий Свої сили, моя Ти лоза,
Хай буде прославлене Ім’я Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868924
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.03.2020
́
Ісус — Ім’я вічне, величне, святе.
Чому ж, Боже, ми не цінуєм Тебе?
Ісус — навіки, Ти — Спаситель, Творець,
Ти — наш Відкупитель, Ти — Пастир овець.
Ти був, є і будеш! Навіки ти Бог!
В Тобі пристань миру у світі тривог.
Ти — світло для світу, Ти — якір, маяк,
Не йдуть все ж до світла всі люди однак.
Ти — двері у небо, Ти — радість, спокій,
На поміч спішиш, тим хто кличе, мерщій.
Ти любиш, прощаєш, від зла бережеш.
Я вірю, я вірю — у небо введеш!
Будь, Боже, зі мною, будь світлом в мені,
Не дай захолонути в мороці й злі.
Зігрій ближніх душі і їх обніми,
Про Ім’я Твоє через мене скажи.
Стань їм зрозумілим, рости, Ти рости,
Євангельську вістку в серця поклади.
А я, як листочок, колись опаду,
Хай місце у Царстві Твоєму знайду.
А поки що “тінню від сонця й жари”,
Для когось я можу служити в житті.
Ти влий Свої сили, моя Ти лоза,
Хай буде прославлене Ім’я Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868923
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.03.2020