| Сторінки (2/144): | « | 1 2 | » |
Вишивка – сила предків
і роду благословення,
передання для нащадків
сакрального одкровення.
Нетлінна містична дія,
збережена крізь віки,
аби не згорала надія
потоку живої ріки.
Вишивка – лінія долі,
невпинне програмування,
потужне прагнення волі,
до вірних дій поривання.
Безмежне поле любові,
вишите мудрим взором,
засіяне ще в основі
могутнім Небесним покровом!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Давно вже просяться на ніжки
новенькі в сіточку панчішки.
У шафі є сукенка ладна,
така файнезна, чоколядна.
Купила-м і нема де вдіти –
робота, хата, малі діти...
А на табо́рику туре́бка.
То й що, що зламана заклепка,
зате у барву з моїм па́ском.
Пасує всьо із шиком-ло́ском.
З-під ліжка виглядають мешти.
Чи то піти би де нарешті?
Я до люстерка... От халепа!
Мені би ще фрезу́ри треба.
Зберу волосся у хвоста.
Нічого начебто... Краса!
Вже кі́ко буду кремпува́ти?
На себе ла́хи й геть із хати.
Мене так кличуть переміни,
піду си куплю ліґумі́ни.
Іду я вся така на ґлянц,
аж вітер робить реверанс.
Так цокають мої підківки –
їм ґратулює аж бруківка.
Я у такім чудеснім стані,
як ніде жодна є́нча пані.
Спацерува́ла аж до площі,
там мармуля́дки найдорожчі.
Наліво дорогий генде́лик –
там бармен льо́та, як той джмелик.
Направо з пля́цками цуке́рня,
така мацьо́нька і майстерна.
Купила-м файні марципа́ни.
Отак півкі́ля. Може, ста́не.
Ну от і всьо. Пора до хати,
бо вже зачи́ло ся смеркати.
Іду. Вся квітну, як те літо.
І як там вдома мої діти?
Напевно, ги́цают по ліжку
або по стелі ходять пішки.
У мене ниньки є прогрес...
У чоловіка буде стрес,
ще й, може, буде дуже зло́сний.
Мені аж вже від того млосно.
Приходжу. Мало не зомліла.
Аж стерпла. Де ся діти діли?
Сусідка мала пантрува́ти.
Іду сусідоньку шукати.
І на порозі носом в носа
таким ударом, що аж зносить...
Наш татко. Зовсім і не злосний.
Такий весь слічний, скрупульозний.
Посмарував мастиков капці.
Каже: «Відвів дітей до бабці».
Я рот відкрила і два ока:
«Ба що сі стало? Та нівроку!»
Як добре, коли усе файно.
Вуста малюю. Вже. Негайно.
Ми довго – до самого ранку
собі зробили на двох рантку.
Дубова лавка. Зорі. Небо.
Мені так того було треба!
І тут я всьо зметикувала –
то все з панчішок ся почало!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Це буде не сьогодні і не завтра,
не тут, не з нами і не в цьому світі.
Голодна, гола, неправдива правда
напише нам у докір заповіти.
Ми виросли із правил, із обмежень,
із заборон. Звільнилися душею.
Не зчули серед вражень застережень,
тепер наш Всесвіт поза мережею.
Це буде не сьогодні і не завтра.
Не тут, не з нами та не в цьому світі.
Ми виросли… Та є ще й інша правда:
не доросли, бо серцем ― все ж як діти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019
Якби в серці були нотатки ―
саме серці, а не в голові, ―
не плекали б ми так наші статки ―
пізнавали б світи нові.
Якби в серці був внутрішній лікар ―
позаштопував рани нитками,
від страждань дав цілющі ліки, ―
чи хворів би хтось тоді нами?
Якби серце своїх мало свідків,
котрі би не відали втоми.
Вони б почепили всім мітки,
поділивши на друзів й знайомих.
І не факт, що для тих, хто нам другом,
ми б не стали лише перехожим.
Якби в серці людей були ваги ―
переважили б нас судом Божим.
А якби серце мало ще й гальма ―
не долали б нові ми маршрути.
Серце, може, і тим унікальне,
що воно вміє бачити й чути.
Не дивіться у очі, як в море,
до душі заглядайте й до серця.
Не запалюйте у серцях зорі,
якщо там вже сіяє сонце.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019
Я летіла,
наче зовсім не мала тіла.
Я воліла,
серцем прагнула та прозріла.
То від Єви ―
сила-вміння долати лева.
То від Шеви ―
влада-воля, як в королеви.
То від моря ―
змию біль та приглушу горе.
То від неба ―
громом вивільню крила з себе.
Від землі то ―
єдність з Богом та з цілим світом.
То від роду ―
сила духу, з коріння – врода.
То від віри ―
нездоланність у повній мірі.
Від любові ―
поклик серця та сила волі.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Кохай життя, немов свою кохану.
Краплини радощів хай змиють смутку тінь.
Смакуй, хай післясмак життя жаданий
відлунням буде серед поколінь.
Прощай, бо жаль кладе свої окови,
що годі скинути ― заковує серця.
Люби життя, як немовля у лоні,
немов невісту, що ступає до вінця.
Милуйся тими, хто душею рідний,
кому із уст твоїх слова ― солодкий мед.
Життя ― то мить, яка для тебе квітне.
Життя ― то шлях, то твій до неба злет.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2019
Не забуду. Але й не заплачу.
Не захоплює уже і не п’янить.
Навіть якщо більше не побачу,
навіть коли зовсім, ні на мить.
Не забуду. Але й не покличу.
Що було — туманом відійшло.
Вдруге на душі не закурличе.
Зникло і зів’яло, відцвіло.
І нехай вже потім ані слова,
мов не знались, наче й не були.
Повз пройду, як пані гонорова —
ніби в серці з льодом холоди.
Не жалітиму. Хіба я можу?
Все було лиш тільки на словах.
Лише жарти, погляди і, може,
було трохи запалу в очах.
Перебігло. Перейшло. Перешуміло.
Спалахнуло і згасилось вмить.
Наче й не жило… Та відболіло…
Не забуду, бо в душі щемить…
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Дзюркоче навесні струмок –
то мамин голосок.
В саду сміються солов’ї –
то мамині пісні.
Гойдаються в полях жита –
то мамине життя.
А в житі волошковий рай –
то мамин диво-край.
Сміється сонце знов і знов –
то мамина любов.
А сльози з неба – то хіба
що мамина журба.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Люби мене понад усе,
як зорі — небеса.
Люби мене, кохай мене,
як ніжний квіт — роса.
Як книгу мене розгортай,
мов з глека з мене пий.
В своєму серці заховай,
на сім замків закрий.
Читай мене, немов псалом,
неначе мед, ковтай.
Як повний місяць за вікном,
у душу заглядай.
Люби мене більш за усе,
як птиці — небосхил.
Кохай мене, жадай мене,
допоки стане сил.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Чомусь так добре пам’ятаю день,
коли малою вчилась вишивати.
Наспівували давніх ми пісень
і пили чай із запашної м’яти.
Надворі було чути сміх дітей,
мене до них так серденько просило.
Голівки шитих на рядні лілей
також до сонця за вікном хилило.
Маленька голка з вушком череватим
ніяк не вміла трафити де треба.
Смішив мене мій хрестик кострубатий,
такий великий, наче на півнеба.
З невмілих рученят втікали п’яльця.
Енергії не було де подіти.
Вколола собі аж до крові пальця
й чкурнула в двір — туди, де були діти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Що ліпить нас?
Життя. Чи ми самі.
Що гірше?
Комплекс меншовартості.
Чи фактор переваги.
Шукаю відповіді в кожному псалмі.
Знаходжу плюс ― в амбітності.
І мінус ― у відваги.
Комусь любов —
значно глибша за море.
А декому —
менша, ніж голки вістря.
Одним — небо ясне, прозоре.
Другим — сіре й на голову тисне.
Комусь гріх —
елемент випадковості.
Просто сталось так —
прояв слабкості.
Іншим —
повний занепад духовності,
втрата раю й життя без радості.
Неоднакові.
Всі по-різному.
Так несхожі.
Але всі ми — знакові,
неосяжні, відмінні, розбіжні ми.
Кожному — своє.
У всіх — по-всякому.
Крок у майбуття…
Рух у нескінченність…
Незбагненні шляхи в невідомість…
Наше буття —
то наша свідомість.
Чуже життя —
то тільки хибна видимість.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
В мого Ангела різьблені крила,
Присутність його непомітна.
Щире серце, яка ж то сила.
А усмішка ― неначе рідна.
В мого Ангела світ на зіницях,
в руках — доброї кави горнятко.
Мені часом буває насниться,
що я з ним, мов мале дівчатко.
Разом нам дуже просто і звично,
він вчить думати про майбуття
і не вимінювати свою вічність
на коротеньке вигідне життя.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831271
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.04.2019
У серпні достигають груші,
отаву косить вже косар.
На сонці мама сушку сушить,
худобу десь жене скотар.
З піску будує пишні замки
русяве чепурне дівча.
Видзьобує все до останку
розсипане зерно курча.
Вмостились ластівки на дротах,
сивий сусід горілку п’є.
Жебрачка сперлась на ворота,
черствий окраєць там жує.
Кусає кропива у ноги,
далеко хтось когось кляне.
Пилюка вкрила всі дороги,
десь пхинькає дитя мале.
Стара сусідка знехотя́
віддала Богу свою душу.
А у саду одне хлоп’я
визбирує медові груші.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Мені нічого так не треба,
як віри у Твоїх очах.
Ввись часом прагну, аж до неба,
аби згубитись там, як птах.
І я нічого так не хочу,
як бути в Твоїх, Боже, планах.
Любов’ю в серці мироточу,
і вірою лікую рани.
Отак прожити б сотні літ,
але я знаю — все мине.
Навіть як проти мене світ ―
мені достатньо лиш Тебе.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829445
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.03.2019
Цятки-пацьорки на білім тарелі.
Силя́ю п’ять низок у барви веселі.
Найперша ― на радість! Най втішно вам буде,
щоб серце сміялось і в свята, і в будень.
Друга ― на щастя! На долю вам файну,
чудову, прекрасну, таку надзвичайну!
Здоров’я силя́ю на третю вам низку ―
бадьорості вам і в очах більше блиску!
На низку четверту удачу вплітаю ―
оту, що на успіх. Добра вам бажаю!
А п’ята ― любов. Низка ніжності й млості,
вона дасть вам крила й небачений простір.
Усе це зберу у грайливі коралі ―
для дівчини, жінки, поважної пані.
Так добре на серці… Зіпрусь на віконце.
Пильнуй мене, Небо! Цілуй мене, сонце!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Не боюся уже, як колись,
бо мені вже запізно боятись.
Не боюся, щоб сльози лились,
ані в когось щось перепитати.
… не зробити, не вміти, не знати,
не встигнути, чи не прийти,
як захочу — не відповідати,
прощати й казати: «прости».
Не боюсь виглядати безглуздо,
зустрічати серця кам’яні,
спіткнутися чи потонути,
бо була уже на глибині.
Уже байдуже осуд у спину,
роблю лише те, що люблю.
Не тремчу, як втрачаю силу,
не добираю жалю.
Вже не страшно не йти по прямій,
уже можу — в обхід та криво.
Не лякаюсь іти у свій бій,
не даю обрізати крила.
Мені є вже про що сказати
і я знаю про що молитись.
Мені є вже про що мовчати
та до кого серцем тулитись.
Вже гіркий шоколад — солодкий.
Вже живу, аби світ любити.
Бо життя є таке коротке.
Я уже не боюся ЖИТИ!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019
Не тепер…
Не в цю мить…
Відпочину —
від смутку,
від болю,
а ще
від причини.
Хай серце поспить,
мов п'янке від чарчини,
щоб забутись
ще раз
бодай на хвилину.
Не нині…
Не в цей час…
Помолюся —
до малого Дитяти,
до Бога Ісуса.
Хай милість
нам зродить
сердечне прощення,
щоб прозріти
до істинного
одкровення.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829057
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.03.2019
День ще ніколи швидко так не догорав,
ніколи ще так палко не смеркалось.
Ще місяць так згори не позирав
та зорі гучно так ще не шептались.
І ніч така п’янка ще не була,
ще так не прагнула затримати світання.
За цим усім спостерігали небеса ―
в цю ніч зароджувалося нове кохання.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Ті очі у старім люстерку
про мене знають куди більше,
ніж навіть відаю сама.
Мені від того ніц не гірше —
за тим люстерком таїна.
За ним прадавні голоси
провадять непросту розмову.
І кожен раз умильно просять
не повіда́ти ніц нікому.
Жию́ немовби неумисне ―
сказати з того ніц нево́льно.
Лиш десь-колись щось з мене бризне
так ціхо-ціхо молитовно.
Лишень вода в ріці всьо знає…
Земля під шкіров стогне: «Чуєш?
За нами Бог згори пантрує ―
Богу не збрешеш і не здуриш».
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019
У тобі є сонце.
У тобі є море.
Той вітер.
Простір.
Сади і гори.
У тобі є подих.
Роса та проміння.
Ніжність.
Емоції
до оніміння.
Бажання.
Політ.
Мрія та сила.
У тобі є віра.
Небо і крила.
У тобі є зорі.
Крапля й ріка.
Сила й безсилля.
Думка стрімка.
Лід і вогонь.
Безмежність та край.
В тобі є мрія.
Пристань і рай.
Музика.
Пісня.
Танець при зорях.
Серце твоє
в кольорових узорах.
Молитва і спокій.
М’якість та криця.
В тобі відкритість
і таємниця.
В тобі є сяйво,
що сяє сміливо.
В тобі є я…
І це справжнє ДИВО!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2019
Для двох немає таємниць ночами,
вони разом із вечором зникають.
Мов ангели, що понад небесами
мереживом на зорі осідають.
Шепоче тихо ніч їм колисанку,
аби заполонити і приспати,
згубити їх у зорях до світанку
і солодко про знане промовчати.
А хто ти в цьому світі, хто і звідки,
що в моє серце поглядом пірнаєш?
Нам зорі із небес за тихих свідків,
що ніч таємно нас благословляє.
Мені б затримати той ранок, що світає,
душею вірити, вустами смакувати.
І хай весь світ дивується й зітхає, —
я хочу твоє серце цілувати.
© Ольга Беоеза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Відчуваю себе, наче птах,
що має потужні крила.
Йду не по стежці — по голосах.
Що за могутня сила!
Якось на хвильку здалося мені —
зорі ідуть за мною.
Але то сьогодні, а завтра — ні,
розвидниться — тай по всьому.
Не можу здрімнути — думки-шукачі,
хіба я кому що мушу?
Палаю, а ніч, немов до печі́,
дров підкидає в душу.
Перед очима за якусь мить —
я в житі, серед колосся.
Посріблений місяць, що зовсім не спить,
розчісує моє волосся.
Як розпізнати, що то воно —
справжнє моє кохання?
Ллє із душі, мов з відра молоко, —
вперше, наче востаннє.
Втекла би, сховалась від тих почуттів,
та що я, хіба щось вкрала?
Чом серце карає потоком вогнів
за те, що лише покохала?
Де ж назбирати таких молитов,
аби не згоріти тобою?
Чи варто було впускати любов,
чи стати було до двобою?
І що є страшніше у тій боротьбі —
перемога чи, може, поразка?
Як я втомилась, сама собі
кричу: «Відпустіть, будь ласка!»
Що то за любов? Не знаходжу слів.
Втекти? Та хіба я злоді́йка?
Стою серед сотні чужих колосків,
немов золота копійка.
А місяць шепоче: «Не йди, не тікай, —
мої коси вмиває в росах. —
Поки ще молода, люби та кохай,
бо назавтра
посріблю твої коси».
І раптом десь чую зяблика спів —
таж то сонце уже висо́ко.
Питаю: «Коли ж отой день підоспів?»
Ото наснилось нівроку…
Дивлюся на коси, а в них — колосся,
а ще ниточка — срібна-срібна…
Як же серце в цю мить життям налилося —
я духом до птаха подібна.
Встаю знов окрилена, наче орлиця.
Що за могутня сила?
Якщо вже кохаєш — годі спиниться!
Тож дайте розправлю крила!
©Ольга Беоеза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
***
Якщо плакати — лиш діамантами.
Як сміятись — то вголос щиро.
Як літати — то вже горизонтами,
а не мріями в тісній квартирі.
Якщо вдячними бути, то за усе —
і за вечір, і за світанок.
Комусь — можливо, за усмішку.
А комусь — і за сіль на рану.
Не варто шукати те місце в житті,
де вам начебто добре буде.
Але варто створити це добре собі
в тому місці, яке вам лю́бе.
Не шукайте у всьому пояснення,
а в житті користуйтеся кресленням:
вчіться тих, кого треба, підкреслювати,
а кого не треба — то викреслити.
Говоріть з кимось не про себе
і приходьте — коли ще чекають.
Не під ноги дивіться — у небо,
кохайте, якщо вас кохають!
Пам'ятайте — життя треба брати,
бо, нажаль, воно одноразо́ве.
Ви в малому знаходьте багато,
а у сірому — кольорове.
Живіть кожен день в гармонії,
життя — не чорно-білі смужки.
І пам'ятайте:
найкращі ваші лінії —
це лінії вашої усмішки.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827971
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.03.2019
Скільки тобі, панно?
Чи багато?
Королівський погляд з-під повік.
Віями змахнеш ти так крилато —
одним поглядом ти прикуєш навік.
Сяйво є в очах,
яскрава врода,
постава,
манера триматися.
Пити б з лиця твого воду.
Тобою б лише милуватися.
А було... Життя так пошкребе —
залишить в одній лиш сорочці.
Ти втрачала частину себе,
немов діамант при обробці.
І алмазами так неспішно
шліфували тебе літа,
аби нині ти так розкішно
відкривала для слів вуста.
Випробовування крок за кроком
вирізали одну грань за іншою,
аби ти навчилась глибоко
світло приймати,
ставати яснішою.
Ти знецінювати себе облиш.
Знаєш собі вартість — добре знаєш.
Ти сама по собі не блищиш.
Ти, як діамант, лиш сяйвом граєш.
Не питай, чому днями останніми
ти спотикалась об людей без варіантів...
Діамант, щонайтвердіший камінь
шліфують лише іншим діамантом.
Твоє сяйво — відлуння духовності.
Немає межі досконалості.
Як же гарно, що висока ціна коштовності
збігається із вартістю порядності.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Як на зіниці вляжеться жага —
всю душу вип’є, як той день світання.
Хай буде щемно, доки є снага,
і п’янко красномовністю кохання.
Хай буде млосно думкою без дна
і любо-мило дотиком очима.
Шептали мені вслід: «Якась чудна!»,
бо я сміялась дзвінко, безпричинно.
Так палко хтось запалює вогні —
на щоках, на устах і на повіках.
Лишень би не згоріти в них мені,
не потонути у нестримних ріках.
Хай буде слабко пестощами слів,
шалено, ніжно й до знемоги просто.
«Дивачка!» — шепотіли мені вслід,
бо я ішла посеред міста боса.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
Перед Боже лице стаю,
ген подалі, людське — позаду.
З свого серця сама дістаю ―
що набрала там радо й нерадо.
Вигортаю усе до дна.
Хіба можна щось затаїти?
А навколо лише звірина:
без гріха й без лукавства, мов діти.
Ще трава і земля, і зілля.
Голоси, громовиці й вітри.
Ще з любові трохи похмілля —
із самого дна й догори.
Розмотаю на талії крайку…
Небо високо птахом курличе.
Здойму вбраннячко із китайки…
Прости мені, Боже, тричі!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827904
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.03.2019
Уквітчай мене, мамо, щастям ―
так одразу й на все життя.
Уквітчай барвінковим листям,
пишним цвітом, як те вишиття.
Нашепчи мені, мамо, долю ―
таку я́сну, як Божий день.
Нашепчи, щоб не було болю,
наспівай до душі пісень.
Намалюй мені, мамо, втіху…
Та не будь-де ― в моє́му серці.
А ще ― мудрості, радості, сміху…
Намалюй мені вроди в люстерці.
Захусткуй мене, мамо, коханням,
та барвистим, як буйне літо.
Мудрим словом і мудрим мовчанням.
Захусткуй так на многії літа.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Доню, квіточко, чічко, лелітко…
Така ладна, як ружа-потіха!
Позолочена льоском, позлітко,
ви́чепурена дзвоником-сміхом.
На щоках грає латво рум’янок,
на вустах вогких ― сонце у росах.
У зіницях ― грайливий кришталик,
ясні китиці ― в шовко́вих косах.
Цвітко, зіронько, мамина пташко,
пам’ятай про своє коріння.
Хоч як у житті було б важко,
бережи свого серця проміння.
Слухай Ангела. Він розкаже
про непізнані таємниці.
Вказівним тобі пальцем вкаже
шлях до Божої до правиці.
Розглядай свої сни в насолоду,
то є інший світ ― нетутешній.
Спозирай у рухому воду,
вона знає твій день прийдешній.
Смійся серцем, тримай добро в оці,
люби Божий світ і кохай.
Проявляй лиш хороші емоції,
а недобрі ― ліпше не знай.
В тому світі ніц не є вічно.
Ти живи, доню, так, щоб світити.
Все найкраще тримай в душі міцно
і ніколи не квапся жити.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019
У мене вірші від настрою ―
то прості, то складні, то з ідеєю.
Почуваюся інколи айстрою,
а буває навіть лілеєю.
Я із вітром на ти,
з громовицею.
Але можу плисти й за водицею.
У мене вірші від бажання,
то від ніжності,
то від кохання.
То повільно в віршах,
а то хутко,
та буває й мелодія смутку.
Я ж бо різна…
Я часом, як дзиґа.
Для себе я ― непрочитана книга.
То тихе життя, то шалене.
На тиждень сім п’ятниць у мене.
Сотні мрій є у мене такої,
і, гадаю, не в мене одної.
Всі вірші мої линуть від серця.
Ти лиш, світку, на мене не сердься,
що зроблю, що нестримна така.
Я не винна — я з твого ребра.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Так лине серденько до лісу —
до тих високих ясенів,
щоб відслонити ту завісу
до чистих листяних верхів.
Легко торкнутись до галуззя,
грайливо-кучерявих віт,
поринути у вир ілюзій,
де у гармонії весь світ.
Щоб дотулитися кори
й відчути непомірну міць.
Дуби, модрини, явори,
верхівки сосен та ялиць…
Аби пізнати краще світ
й себе у цьому дивосвіті.
Деревам крикнути: «ПРИВІТ!»,
ще травам і барвистим квітам.
Ця непорочна чистота,
цей свіжий подих у природи,
ця геніальна простота
дарує мені насолоду.
Так лине серденько до лісу —
аби читати його слово,
написане зеленим листом
на дивній, особливій мові.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Біжу, лечу…
Куди, сама не знаю.
За місто, в поле, де густа трава.
Де квіти самостійно виростають,
де обертом від щастя голова.
Тут рай —
літай, як вільна пташка!
Спішу надихатись,
натішитись,
набутись.
І на устах малюється усмішка,
аби до світу поцілунком доторкнутись.
Я так бажаю трохи того раю ―
де небо, сонце, трави,
Бог і я.
Щаслива я, бо я живу й кохаю!
Щаслива, бо люблю своє життя!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Мамо-лебідко, окрилена ніжністю!
Зіронько ясная в темную нічку.
Богом призначена, створена вічністю —
горнула до серця, тулила до щічки.
Матусенько-се́рденько, Небом дарована!
Сильна й ранима, весела й сумна.
Молитвою мовлена, дитям поцілована,
зворушлива, мила, найкраща, одна.
Матінко-янголе, любов’ю наділена!
Ласкою б’ється у грудях життя.
З Неба зійшла у жону перевтілена —
щоб на землі народити дитя!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Навчи мене, Боже, мудрості
у щоденній розмові з Тобою,
аби всі життєві труднощі
я долала твердою ходою.
Аби цінувала такі скарби,
які можна з собою забрати.
А світ малювала лише в фарби́,
що вміють любити й кохати.
Навчи мене, Боже, стійкості
летіти ключем журавлиним,
аби я не мала слабкості
зневіритись в прикрі хвилини.
Дай чути мені і бачити —
поради Твої вловити.
Навчи, коли треба — пробачити,
а як треба — благословити.
Постирай найгіркіші спогади,
немов ґумкою на папері.
Я хочу чути, мій Господи,
як Ти стукаєш в мої двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2019
Спішу день за днем усе далі і далі ―
прокручую ось так життєві педалі.
Кручу́ся-верчуся, звиваюсь, як дзиґа,
а хочеться чаю й захопливу книгу.
Чи то на диван і цікавого фільму,
або коліжа́нок і бесіди спільні.
А ще каблучки і кудись прогулятись,
усім перехожим радіти, всміхатись.
Чи, може, за місто в зручних босоніжках,
а потім їх зняти і босій йти пішки.
Далеко-далеко кудись мандрувати ―
туди, де світає, коли ми йдем спати.
Так хочеться сонця і моря, і вітру,
а ще — навкруги кольорового світу.
Або до театру ― десь там, за лаштунки.
А може, побачення… Зорі… Цілунки…
Ще — квітів, обіймів і гарних емоцій.
Так хочеться щастя на кожному кроці!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Не мовчи…
Не дивись кудись наскрізь.
Тобі подарую світ.
За усмішку твою і, власне,
за кохання у кілька літ.
До тебе торкаюсь думками,
тебе випиваю до дна,
йду до тебе солодкими снами:
дивовижна, твоя і чудна.
Що з того,
що наївна для когось,
ну і що
що сміюсь, як дитя.
Я ― відлуння на твій щирий голос,
відгук твого серцебиття.
Не мовчи,
не дивися далеко.
Я для тебе в цей світ прийшла,
щоб водою тобі бути в спеку.
Я в тобі себе віднайшла.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
На синьому морі імла,
я схилилась тобі на плечі.
Чи то з нами жартує весна,
чи таки нетверезий вечір?
Розчиняюсь в твоїх очах,
спокій серця твого порушу.
Мені би тебе на вустах,
мені би до тебе в душу.
В горнятку холоне чай.
У сусідів — гучна гулянка.
Далі що?
Не кажи, не питай,
я подумаю про це зранку
або завтра.
Чи може я
не подумаю про це зовсім.
У цей вечір я лиш твоя,
в легкому халатику й боса.
Ти, як завжди, бажатимеш снів
найсолодших,
а далі — смайлик.
Ранок знову завчасно поспів,
вже на кухні посвистує чайник.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
А ти мене спини.
А ти мене поклич.
Зірви собі й мені
всі маски із облич.
Щоби без перепон,
без роздумів й вагань.
Аби лиш я і ти
без зайвих запитань.
Щоб подих у щоку,
а на устах роса.
Щоб руки у руках,
а в серці — небеса.
Щоб так до глибини,
до болю, до межі.
Щоб «Я тебе люблю!» —
не з уст, а із душі.
Щоб лиш для тебе я.
І тільки ти мені.
А ти мене поклич
хоча би уві сні.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Зацілуй мене ніжним поглядом,
тихим подихом обійми.
Знаю — завтра це буде спогадом,
так, неначе то були сни.
Таж то завтра… Сьогодні ба́йдуже,
бо сьогодні так хочеться слів.
Намалюй словами щось райдужне,
як веселку з семи кольорів.
Я з тобою немов переспівниця —
ти спитаєш, а я відповім.
Може, й вимовлю нісенітницю,
як не зможу добрати слів.
І нехай за вікном зносить голову,
там немає вітрам межі.
Я тебе від ворожого холоду
заховаю в своїй душі.
Лиш не дай мені, Боже, спіткнутися.
Знати б, де та межа за край.
Все колись таки має минутися,
та сьогодні НЕ ВІДПУСКАЙ!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825904
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2019
Солодкий сон під ангельським крилом.
Спитає хтось: «Хіба таке буває?
Хіба буває, що одним ковтком
ніч твої сни, мов душу, випиває?»
А я лише у відповідь сміюсь
і від недоспаної ночі позіхаю.
Я серцем зацілованим молюсь.
Я вся тремчу і, наче віск, стікаю.
І раптом день, під кави аромат
мене ошпарить, мов кипляча лава:
«Вставай уже, закохана! Віват!
Час прокидатись, бо холоне кава».
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Обійми мене
обома руками.
Пригорни мене
очима, думками.
Приголуб мене,
як дитину.
На твоїм плечі
відпочину.
Залікуй мені
в серці рани.
Загойдай мене,
мов вітрами.
Пильнуй мене,
як лелію.
Цілуй мене —
вуст не жалію.
Розігрій мене,
як те літо.
Скільки, серденько,
того світу.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825152
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.02.2019
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці
… як у вуджарці мліє ковбаса.
І того саду, де сливки звисали,
де квітли ружі, стигли полуниці.
… гуділи бджоли і птахи співали.
Мені бракує Божої десниці.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
У кожного на світі є місця,
де б’ються швидко й трепетно серця,
де залишились спогади та мрії,
місця, про які згадка душу гріє.
Агов! Ви де! Сумую я за вами,
мої стежки, дороги, тротуари,
церкви, будівлі, сквери та провулки,
крамниці, ринки, брами і завулки.
Чи вами хтось милується й крокує?
Агов! Ви як? Мені вас так бракує.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
По-панськи почуваюся у зґардах,
аж тріпотить у жилах кров…
Якби ж то знати, чи є варто
плекати в серці ту любов.
Нічка виє, та так нестримно,
баламутить залюблені душі…
Насліпо, нанімо, невпинно
трясе серце, як серпень груші.
Мені кажуть, що то від любові
я така вся вогненно-медова…
Бліді вилиці знову ружові,
розпашілись від ніжного слова.
Але де там. То радше від злості
за розірвані зґарди з намистом.
Коби борше до ніжності-млості,
доки сонце світлом не блисне.
Я бажала би, та я б воліла,
щоб ти визбирав всі намистини.
То би й, може, з любові мліла —
до знеможеної до краплини.
Ой якби ж то я гадки не мала,
що світ краю на дві половини.
А та ніч, що в любові палала —
бере з мого кохання данину.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Нанизую пацьорочки на голку,
ретельно обираю кольори.
Здається, що тримаю світ в подолку —
всі барви літа, осені, весни.
З трави беру зелену намистинку,
із сонця я́сного — палкий, гарячий жар.
З небес — блакитну бусинку-краплинку.
Який то, Боже, Твій великий дар!
Так вишиваю — наче обереги,
черпаю їх із глибини душі…
Нанизую від альфи до омеги,
кладу стібки — барвисті вітражі.
Розшию полотно легким серпанком,
на ньому вигаптую материнки цвіт.
Змережу стежку в полі до світанку,
хай квітне мій візерунко́вий світ.
Молитву, вишиваючи, співаю,
яку навчила матінка колись.
У ритмі серця бісер викладаю,
аби слова на полотно лились.
Нанизую не голкою — душею,
під шепіт Твоїх, Боже, молитов.
Дай вишити не просто цвіт лілеї —
добро і радість, щастя, і любов.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019