| Сторінки (2/110): | « | 1 2 | » |
І знову рядок за рядком лягають слова,
Це йде від душі, бо болить голова.
Від різних думок, що ховаються в ній
Від того, що думаю, де той, що був мій.
Годинник невпинно біжить і біжить
Його не спинить! Я так хочу спинить…
А то й відмотати стрілочки назад,
Щоб в теплих його опинитись руках.
Повільно стікає сльоза на рядок
Влаштовуємо ми собі долі шматок.
З довірою дивимось кудись уперед
Тримаючи руку…плече об плече.
Але час летить, і я мчу за ним,
Бо серце без того, що був моїм
Безперебійно болить…
Де ділись слова: «Моя! Ти моя!»
Його я лишилась тепер в своїх снах.
Тепер в нього інша, так інша «Твоя».
І ось він не мій, і я не його,
Але все ж чекаю мого…Так, мого!
Згадаю пішов, сам пішов…відпустила…
А зовсім недавно я ним захворіла.
Хвороба моя невиліковна…
По венах вона розтеклася любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Вертається пам'ять щоранку додому,
До літа з дитинства, до співу пташок.
Коли прокидаюсь дивлюсь у вікно
На пам'ять спадає з дитинства кіно.
Чомусь ароматне, пекуче й болюче,
Чомусь і солодке й солоне воно.
А все ж повертається пам'ять додому
До літа з дитинства, що було так давно.
І крутяться в пам'яті роки дитячі
І перші поразки, і перша любов.
Червоний, маленький велосипедик «Зайчик»,
І тато веселий, і мами тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Ображена жінка…
А скільки в ній правди?
А скільки ховається несказаних слів?
Ображена жінка мовчить і страждає
Ніхто і не знає її домислів.
Ображена жінка своїм чоловіком,
Тією людиною, що «любить» її.
Образи тієї не передати,
Це гірше, ніж те,
Якби світ образив її.
Пробачить? Пробачить!
Сховає образи.
Але ж не забуде, не скаже цього.
Ображена жінка кохатиме далі,
Та тільки не так, як до цього було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
А я дозволила тобі себе кохати,
Тебе впустила в свою душу я.
Обіймами,як ковдрою вкривати
І цілувати з ночі й до рання.
Ти доторкався ніжно й обережно,
Вдихаючи солодкий аромат.
А я дозволила тобі себе кохати
Віддавши тобі серця свого шмат.
Дивився в мої очі - я тонула,
Від солоду згиналась...на губах...
Повільно млів гарячий поцілунок,
А я втрачала голову і страх.
А я дозволила тобі себе кохати
Кохай,цілуй і обіймай мене.
Тримай до скону мою руку,
І біль розлуки нас з тобою обмине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Він кохав її тільки очима,
І не смів доторкнутись рукою.
Увесь час стояв за її плечима,
Розумів - може бути терпкою.
Він кохав її тільки очима,
І не смів розказати нікому.
Так хотів бути поруч із нею,
Та її душа належала чужому.
Він кохав її тільки думками,
Доторкався до неї у снах.
Серце стукало вдень без упину,
А ночами були сльози в очах.
Він кохав її тільки очима,
Ніч здавалась розлукою вічною.
Так чекав, що побачить її знову,
Щоб текла кров по венах річкою.
Він кохав її тільки думками,
І це все, що було поміж ними.
Він страждав: розривалось в середині все та горіло...
Проте знав, що кохав так давно й безнадійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Тримаймося разом, бо ми - українці,
Бо ми України доньки й сини.
Цінуймо родину, сім'ю й Батьківщину.
Тримаймося разом, бо ми – козаки.
Козацького роду уся Україна,
Не зрадьмо ми пам'яті дідів-прадідів.
Тримаймося разом, бо ми – Україна!
Бо ми побратими: і Південь, і Північ,
Центр, Захід та Схід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820746
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.01.2019
Люблю коли зима вдивляється у очі,
Коли чарує подих мій морозним вітерцем.
Коли малює на вікні красиві квіти,
Й вдягає білу шубку з комірцем.
Торкається повільно до мого обличчя,
Шепоче за спиною і мовчить…
Коли радіють цій зимі маленькі діти,
Коли лапатий сніг повільно так летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Прошу кохай!Не зволікай із часом!
В обійми огортай свої міцні.
Прошу кохай!Не залишай самотню!
Давай забудем все й залишимось одні!
Прошу кохай!Воно ж лікує рани
Ховає втому й життю дає ще сенс.
Прошу кохай!Нехай цвітуть тюльпани!
Й душа бреде алеями чудес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Не плач, моя нене,
Краплиною з неба…
В долоні твої я дощем упаду.
У сни ще не раз я прилину до тебе
Й у Бога здоров'я тобі попрошу.
Ти злих ворогів не суди, моя нене,
Не винні, що серця не мають вони.
Тобі ще матусю, життя своє треба
Для діток моїх зберегти.
Ти виховай внука, таким же як сина,
Справжнісіньким сином своєї землі.
Ти виховай внучку, струнку як калина,
Щоб вірно любила країну свою.
Дружину мою, рідненька матусю,
Люби її так, як ти любиш мене.
Вона тобі, нене, подарувала онуків,
Люби її, мамо, й все горе мине.
Прости, моя нене, що я провинився,
Під кулі пішов…Ти благала: «Не йди!»
Ти знаєш, матусю, патріотом родився,
Не зміг не любити, не зміг не піти.
Не плач, моя нене,
Краплиною з неба…
В долоні твої я дощем упаду.
У сни ще не раз я прилину до тебе
Й у Бога здоров'я тобі попрошу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820586
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.01.2019
Ми наодинці в обіймах з тобою
Скажи, що кохаєш її, а зі мною –
Лиш те, що в минулому згоріло до тла
Пробач! Відпусти! Бо я вже не та!
На очі наводиш знов сльози мені.
Навіщо картаєш? Прошу відпусти!
Мені з тобою тяжко і я задихаюсь,
В обіймах твоїх я тепер замерзаю.
Волосся твоє таке, як тоді
А губи, як завжди – оманливі, злі.
Я вже не кохаю, напевне, це звичка,
Але у душі ще палає та свічка.
Пробач, що писала тобі ті листи
Вони так безглузді, спали їх спали!
Забудь ти мій почерк і голос забудь,
Прошу тебе, більше у сни не приходь.
Залиш на прощання один поцілунок,
І дотик руки, що мені так потрібен.
Залиш на мені краплю горя й розбрату,
А потім піди…я почну все спочатку.
На тінь упаде сонна ніч аж до ранку,
Ти будеш кохати, але я все спочатку…
Почну все з нуля, забуду твій дотик,
Хоч в серці живе та любов і та осінь.
І знов промовчу, не скажу ані слова,
І вранці підеш залишивши свій погляд.
На тілі твій слід, а в очах обіцяння,
Пробач…Та я вже не та, і помру від кохання.
Ти будеш мовчати, дивитись на мене
Хотітимеш бути для мене єдиним.
Але я не вірю в слова твої «вірні»,
Мені ти байдужий, а серцю так рідний.
По тілу гарячим, як струм пробіжить,
Я буду сміятись крізь сльози, а тінь…
За мене все скаже, і ти поцілуєш,
Та знов відштовхну, хоч душа в муках любить.
В печалі кричатимеш, а потім затихнеш
Я плачу, та знай ти для мене далекий.
Далеко від тебе живу я в думках,
Та серце забути не може ніяк.
Навіщо пішов у ту ніч знов до неї?
Ти ж клявся для тебе я сонце і небо.
Годинник проб'є і ранок застигне.
Іди вже, іди! Ти й так моє лихо.
Я плакати буду ще довго й безтямно,
У пам'яті знов, як кіно вся ця драма.
Твій погляд в очах, а дотик на тілі
Пробачити хочу, але вже не в силі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Скільки нам років?
Та ще й небагато!
А скільки ще буде?
Не знає ніхто!
Так що ж то виходить
Ми час свій марнуєм
Для того, щоб жити і просто цвісти?!
Кудись поспішаєм, не бачимо рідних
Сумуємо часто, не вірим життю.
Ховаєм в кишені усе, що цінніше,
Не бачим навколо усю-всю красу.
Давайте на мить гайнемо в дитинство
Побудем дітьми, хоч вже і роки...
Бо завтра, то завтра...
А може й не стане?
Тож сьогодні побудемо просто дітьми!
Повіримо в казку,як вірить малеча!
Обіймемо рідних і скажем:"Люблю!"
Не будем ховати всі дні, що щасливі
Десь глибоко-глибоко в душу свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Давай з тобою помовчим
Хвилинок дві, а може й більше.
Посидим тихо в темряві
І зрозуміємо - це інше.
Усі слова пусті здавались
Але в середині пекло.
На тисячі шматочків розривались
Коли здавалось - все пішло.
Не берегли усе, що мали
Відторгнули самі себе.
Від зла кипіли та вбивали
Словами...ти мене, а я тебе.
Усе, що будували довго
Усе, що вірно берегли
Зламали, розтрощили, зіпсували
Не зрозуміли, що любили ми.
Давай з тобою помовчим
Хоча б побудемо разом наостанок.
Не втримали і не вберегли,
Що доля нам з тобою дарувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019