| Сторінки (4/357): | « | 1 2 3 4 | » |
Перестраждати і пережити -
тривоги, холод, важку офіру...
Утрати болісні перелити
в злість, в безсумнівну глибоку віру...
Вдихать повітря, як вічне щастя,
Радіть задимленому світанку...
Спочить в Нірвані не скоро вдасться,
Тож треба жити немов востаннє.
Дитячий погляд сумний ловити
І обіймати - хай скресне радість!..
Є сенс у цьому - щасливі миті,
Хоча підкошує зла реальність.
Природним бути, як птиці й квіти,
Щодня творити, що там належить,
СлабИни знати - і все ж любити,
І бути ніжним і незалежним...
Усе судилось пізнать, відчути
В цім світі величі, зради й дИва...
Тож мусим вистояти - і бути!
Сумління чисте, а це важливо!
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2026
ДИКТАНТ чи ШОУ?
Так, українці полюбляють шоу,
І мову рідну вчаться поважать...
Отож зовуть секс-діву, всім відому, -
Щоб Мови нашої іще престиж піднять?
Отут важливо нам не переплутать,
- А Україна має свій талант!
Коли писати всім народом будем,
Де шоу, а де радіодиктант.
Та все ж цікаво,- запитать посмію:
Хто ж цей філологічності Гігант,
Який примусив диктувать секс-діву
Народу українському диктант?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2026
У світі – жовто, багряно, спіло…
Рахує жовтень останні дні.
Куди ця осінь? Як тінь, звітріла.
Тепло б вернути! Відлунням: ні-і-і!
Що ж дарувала? І що лишила?
Що в серце впало і там бринить?
Лиш спогад теплий… Той погляд милий –
Цю неповторність, минущу Мить.
Останні ябка на голих вітах
І перше срібло між трав густих…
Так пахнуть жовтнем осінні квіти…
Як сумно буде душі без них.
Тумани сиві. Далекі вежі.
Колишнє – поруч. Таке життя.
Оці осінні палкі пожежі…
Вже догорають - без вороття.
Цілую тихо останню квітку.
Суворе небо бринить, гучить…
Ще калинову багряну мітку
Лишає осінь – прощальна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2026
Знову осінь листопадить, спіла осінь,
Осеніє, осіняє, осенить..
З літом бабиним прощається...А просинь
Журавліє, золотіє, журавлить.
Клени пишуться рубіново- кармінно,
Ходить жовтень між калинових пожеж.
Пані осінь в'яне пишно так, покірно,
Осеніє-калиніє до безмеж...
Думи теж прядуться холодно-осінні,
І туманиться майбутнє в напівсні..
Бо вже осінь хазяйнує так свавільно -
У природі, у погоді , у судьбі..
Знову осінь, товариство, котра осінь,
І віршує, і бунтує, і гримить...
То надію сіє в душу , то голосить,
Наближає всім очікувану мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2026
В ідкриваєте істини Світу дитині
І даруєте розуму ясність понять…
Т ак непросто до серця достукатись нині,
А ще важче людяності чесно навчать.
Ю ність завжди із вами, колеги, щоднини
З авойовує знань непрості рубежі.
Д арували увагу і досвід дитині,
Н адихали, опору давали душі.
Е дельвейсами усмішки квітли дитячі,
М иготіли, як миті, ваші дні і роки.
У віходили в пору премудрості, й ваше
Ч исте сяйво освіти здолає віки.
И рій зрілості учнів із класів покличе,
Т оруватимуть грізні дороги життя.
Е ра світу нового міняє обличчя,
Л иш учителя посмішка тепла й проста.
Я бажаю, колеги, вам Миру, Любові, Добра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
Спини війну, безумний Світе,
Творіння Божого вінець!
Ти наближаєш свій кінець,
Ламаючи життя орбіти.
Невинну кров людську пролито,
Готує нелюд реченець.
Спини війну, безумний Світе,
Творіння Божого вінець.
Благають люди, плачуть діти…
Любити ж заповів Творець.
Народ наш – воїн і борець.
Нам миру треба – будем жити!
Спини війну, безумний Світе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
Спини війну, безумний Світе,
Творіння Божого вінець!
Ти наближаєш свій кінець,
Ламаючи життя орбіти.
Невинну кров людську пролито,
Готує нелюд реченець.
Спини війну, безумний Світе,
Творіння Божого вінець.
Благають люди, плачуть діти…
Любити ж заповів Творець.
Народ наш – воїн і борець.
Нам миру треба – будем жити!
Спини війну, безумний Світе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2026
ОСІНЬ - ПОРА ОДЦВІТАННЯ
акро
О сінь – пора одцвітання,
С онячнобарвна чаклунка,
І ностальгійне прощання,
Н іжність ясних візерунків…
П адає-стелиться листом,
О сінь – поезія й проза,
Р онить сльозини пречисті –
А аквамаринові сльози.
О сінь – пора достигання,
Д ійство природи, дарунок,
Ц віту рясного згасання,
В трати і мудрості трунок…
І, не підвладна людині,
Т ане минущая врода,
А йстрами зОрить сумними,
Н икне прощально природа…
Н іжна проглянула просинь –
Я сно всміхнулася осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2026
А вже мати Покрова обіймає врочисто
Землю втомлену рідну – рясним злотолистом,
Свій Омофор святий розкидає над світом,
Материнська любов – це Покрова пресвітла.
Обійми Україну, Покрово святая,
Хай у мирному небі Божі птиці літають,
Порятуй цих дітей, захисти кожну хату,
Щоб не хмурився батько, не плакала мати.
ОмофОром наш Київ закрий, кожне місто -
Від убивчої зброї , Божа мати Пречиста.
Щоб в майбутньому світі Вкраїна зоріла,
Сильний множила рід, щоб у мирі міцніла.
Збережи цих синів, що у грізному полі
В битві з ворогом підлим – за мир і за волю.
Захисти Україну, святая Покрово,
З нами – Правда сама і Господнєє Слово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2026
Осінній день на смак ожинний,
В рум’янцях кольору калини,
В туманах сивих аж по вінця,
Дух полину чи чорнобривців?
Десь голосні прощальні драми
Понад ізжатими ланами
Сурмлять і линуть за крайнебо:
- Не проводжайте, ні, не треба…
Осінні хоругви злотисті
Над стомленим, тривожним містом…
Сльозинки в осені на віях,
І ностальгія, ностальгія…
Ген падолист з вітрами в’ється,
І нерви-струни, й рани серця…
Всі кольори і сподівання
Переплітає осінь рання.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2026
Болить нам Київ...
Добірка моїх віршів, присвячених Києву - місту-столиці і місцю нашої Сили.
*******
Києву
І печеніги, й половці, й монголи,
Й нащадки підлі дикої орди
Тебе розп'ять хотіли і сліди
Твої затерти на житейськім полі.
Тут гримав ворог в Золоті ворота
І бився об собори і церкви,
А виродків московії полки
Твоє священне крали древнє злото.
Та Київ знов, як Фенікс, воскресав
Із полум'я ненависті заграв,
Оплот Свободи й Духу, серцю милий.
Ворожа злоба згине - віща мить!
Живе наш Київ, бореться, стоїть.
Тут серце України - місце Сили.
28.09.2026
********
Ремейк відомої пісні
Як тебе не любити,
Києве мій?..
Д. Луценко.
Київ наш сонцеликий
під склепінням зими.
Володимир Великий
хрест возносить з пітьми.
Дзвони київських храмів
до Бога течуть.
Захист Господа - з нами
й правічна могуть.
Ген святая Софія
і величний Богдан,
І засніжені вії
розтуляє Майдан.
Зорить Сотня Небесна,
як Київ стоїть.
Пам’ять наша воскресла –
цей стогін століть.
Б’ють шахеди прокляті
і тривоги виття…
Люди ж гасять багаття
і рятують життя.
Небо вибухи крають,
руїни і дим,
Та дітей захищаєм
серцем своїм.
Київ знав лихоліття,
чув БатИя ходу…
Відшуміли століття –
й знову нищим орду,
Світ з безодні рятуєм,
кривавий наш бій.
Голос пращурів чуєм,
Києве мій.
Серце біль розриває:
нищить ница орда…
Гину й знов воскресаю
із тобою щодня.
Українці здолають
морози й пітьму,
І заквітнуть, заграють
каштани в цвіту.
Харків, Львів і Полтава…
всі вкраїнські міста,
Мужність ваша і слава
у віки пророста.
Нам боротись і жити
у вирі надій…
Нині ж – ворога бити,
Києве мій!
Скресне «море зелене»,
мирний день розцвіте,
Батько Дніпр широченний
біль війни розмете.
Україні кріпити
свободу і мир…
Жити, мріять, любити,
Києве мій.
#Світлана_Імашева
*******
Що відчули вони,
коли падали зрушені стіни,
Коли смерть обіймала
і гасло життя?
У палаючім Києві
плакали кров’ю руїни…
І не буде прощення,
як нема каяття.
Скільки ніжних життів,
мов затоптані злобою квіти,
Скільки мрій полягло
і погасло дитячих очей…
Як наругу таку
може Світ допустити,
Світ, що Ним сотворенний
для щастя, ачей?..
Ми цей хрест несемО
на всесвітню Голгофу,
Омиваємо юною кров’ю
вселюдські гріхи.
Гинуть діти, народ
через ката, убивцю жахного.
Світ, почуй, схаменися!
Зупини люте зло, зупини…
2025
**********
Київ у ніч - між вогнями,
В сизому морі димів…
Господи, є ти між нами?
Бачиш: весь світ посивів.
Чуєш: руйнуються стіни,
Часу уламки бряжчать…
Осінь паде на коліна,
Гусне багрянцю печать.
Осінь барвистої гами
Листям останнім бринить…
Тужно здригаються храми,
Дніпр… Володимир зорИть.
А за полями, в окопах –
Хлопці, вкраїнські сини.
Стислося серце Європи…
Господи, їх сохрани!
Трісло розлючене небо.
З жахом тікають щури…
Боже, благаю, не треба!..
Безум оцей зупини.
Бореться, б’ється, карає,
Молиться, вірить і жне,
Гасить, рятує, стріляє -
Вічно Вкраїна живе!
Осінь яскравої гами,
Корчі останні війни…
Моляться київські храми,
Стомлені, б'ться сини.
2025
********
Береги Борисфена - й злотохресна блакить,
На правіччя раменах батько Київ стоїть...
Тут по цвинтарях-кручах - над пожарища орд -
Пам'ять квилить болюча: бродять Дір та Аскольд.
Із часів Ярослава - мудрих книг яснота,
Ген возносяться Лавра і Софія свята...
Тут творіння Растреллі, що вінчає віки,-
Та Андріївська церква, де узвіз гомінкий.
Миють хвилі Дніпрові золоті береги,
Мліє Київ ранковий від каштанів жаги.
Тут минуле й сучасне сплітаються знов,
Як єднаються часто боротьба і любов...
Окропилися кров'ю із розстріляних ран
Злото-сині корогви і кипучий Майдан...
Тут минулої слави й горя гіркого груз,
Українська державо - вічна Київська Русь...
2017
************
Київ. 28 липня 2018 року. Хресна хода.
І прапори, і сонце, і молИтви,
І Володимир вічний над Дніпром,
А Київ грав, немов орган величний,
Сіяв у Космос банями церков.
І вулиці живі текли-гучали,
Вливаючись в Софіївський майдан,
Де на дибИ коня зірвав зухвало,
Нас про москву попереджав Богдан.
І говорили дзвони, дзвони, дзвони,
Й молилися просвітлені серця,
Кому Любові вищої закони
Дано пізнать - від Сина і Отця.
Ще хтось співав "Червоную калину",
Котились сльози світлі по щоці...
Тут рідна мова, церква, Україна -
Від витоків найглибших - від Русі.
Молилось, певно, й сонце в небі синім
В злото-блакитній ризі - над Дніпром,
І зирив Космос янголів очима
Вниз, на людський озвучений огром...
2018
***********
Київ. Осінній етюд.
******
Київ. Ранок. Сльота осіння.
У вуалі дощів - Дніпро.
Зойки потягів - голосіння
Понад міст - із пащек метро.
Жінка в потязі - заспівала,
Простувала крізь натовп - повз...
"Чорнобривці" оті гучали
Відчайдушним сигналом SOS.
Батько Київ. Сльота осіння.
Стугонить 21-й вік.
Із непам'яті - воскресіння:
То давно було - не торік...
Десь із юності спогад стисне
І спливе, як перлистий дощ:
Золотава імла над містом,
Велелюдних гучання площ...
Та осіння каштанів казка,
Той Шевченків стрімкий бульвар,
Гладіолусів горда ласка,
Барв і запахів карнавал...
І Дніпро тятивою ляже,
Буйногривисто-молодий:
Пектораль золотавих пляжів -
У лещатах мостів стальних...
Віідбурунилось, відсіяло,
Разом з юністю відійшло...
Жінка в потязі все співала -
Місто в сіру імлу пливло.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
Вітає часом сонця поцілунком
Чи дощиком покропить навмання,
То пригоща терпким медовим трунком,
Квітковим раєм око звеселя.
Краде з дерев руде прощальне листя
І віє гірко духом хризантем.
Каштан дарує їй своє намисто,
Вона з пташиним молиться ключем.
А забринять коралі горобини -
Тривогу в душу сіє неспроста.
В кармін фарбує рідний кущ калини
Й табу зізнань поклАде на вуста.
Щораз краде тепла і днини скибку,
Пригас-замовк пташиний гомін-спів.
ЇЙ награє мінорні вальси скрипка,
Дивачці осені - на струнах всіх вітрів.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
Ось хвіртка зітхнула тихо,
Стежина біжить знайома...
Розвіялось давнє лихо?
Ти вдома, нарешті вдома.
Лиш тенькає серце чуле,
Слабкі пропускає ритми.
В старому саду поснули
І пристрасті, і молитви?
Де слід твій проліг колишній,
Там тиша цвіте поволі,
І час, мов старенький вишник,
Латає полотна долі.
Ліс пахне , солодкий ладан,
Тим духом міцним, смолистим -
Повіяло вітром згадок.
Ліс пахне мені дитинством.
Не все, що було, забулось,
Не все відболіло в тиші.
Та світло в шибках майнуло:
Там досі живе колишнє?
Життєва дорога - долом
Крізь терни, тривоги й втрати.
Вертаємося додому,
Щоб знову життя почати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2026
Долю собі предивну
влітку начаклувала,
Як відшуміла злива
в ніч чарівну Купала.
Як розпускались квіти
папороті багряні,
Нам дарувало літо
пестощі вуст коханих.
Бо полюбила хлопця
в буряну ніч Купала,
Як попливли віночки,
наші роки спливали.
Та відпливла і Трійця,
і чарівний Купала,
Маком цвіла зірниця
в ніч на Петра і Павла.
Відгуркотіли грози
буйні Іллі-пророка...
Часу ріка відносить
юність стрімким потоком.
Літо вершило долю,
плакали квіти й трави,
Тліли свічки-тополі
там, де цвіли заграви.
Як золотилась осінь,
нас розвела розлука.
Взимку морози гострі
душу студили й руки.
Знов розцвіте калина,
в трави земля вбереться,
В серці любов єдина
піснею обізветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2026
Головний Закон – Конституція:
Гарантовано всі правА!
Людська базова інституція,
Вища істина… Чи жива??
Юридично Закон озвучує
Конституція – вищий грант!
Революція, резолюція…
Є Закон у нас? Хто гарант?
ПРАВО ЖИТИ – Богом дароване,
І СВОБОДА – високий дар!
Захист гідності гарантовано,
Воля творчості і зібрань…
А обов’язки? Ви засмучені?
Хтось утік… Виє вража рать…
Вимагає в нас Конституція
Батьківщину цю захищать.
А коли по землі розлюченій
Зомбі-нЕлюди військом йшли,
Всі права людські – й Конституцію
В жертву молоху принесли.
Судді, правдою не замучені,
І підсудки, чи совість є?
Чи Закон для вас – Конституція
В цій державі, де «все своє»?
Де зі смертю в боях заручені
Захищають сини Закон,
Чи жива для всіх Конституція?
Чи її вже взяли в полон?
Кого дурять красиві лозунги?
Справедливість, ти де? Жива?
Хтось виконує лиш обов’язки,
А в провладних – самі правА.
Вічна Істина: світлі воїни,
Що рятують Закон й життя,
Правди силою всі озброєні,
Згине нечисть без вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2026
Пахне липою, чаєм липовим,
Так лоскоче медовий смак...
Червень дощиком кропить-схлипує,
Поцілунок - бджола в вустах.
Снить півонія, в'є гармонію
Ароматів і барв чудних.
Швидкоплинна краси агонія,
Ця миттєвість - мов щастя й гріх.
Серця спогади не загоєні.
Вже тьмяніє смеркання став -
І захмарні, мов духи, воїни
Напливають з чужих застав...
Сунуть ротами, строєм, лавою
Над руїнами димних міст...
Свічі-липи горять загравами,
Чути блАговіст-благовІст.
Медом-липою літо дихає,
Гіркотою труїть полин...
Криє пишна червнева віхола
Темні ребра самотніх стін...
Пахне липою, чаєм липовим...
#Світлана_Імашева_Данилюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026
ЧАСТІВКИ "на злобу дня", як кажуть...
Наш МАДЯР прицільно «курить»,
Люльку набиває –
Вже г.рить в новоросійську
База Грушовая.
У Криму колапс жахливий:
Десь бензин подівся!
Всі дороги перекрили –
Вже й «пес..ць» явився.
По усій болотній р.ші
«Птахи» полетіли:
Козаки серйозні наші
Їм гартують крила.
У кронштадті відмінили
Показуху – свято:
Над колишнім ленінградом
Дронів пребагато.
А пуйло у бункер лізе –
Бо «пес.ць» вже скоро.
Ждуть браслети із заліза
Всю рош.стську свору.
Десь вичікує і донні –
Карти все рахує..
Світ великий від загрози
Язиком рятує.
Та летять чудові дрони
Точно і прицільно.
Буде Крим вкраїнським знову,
Вся Вкраїна – вільна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026
Біля тієї хати,
де колискову мати
втомлена наспівала,
яблуня снить стара…
Цвіт осипає вишня,
квіти цвітуть колишні,
спогади заблукали,
тільки мене нема…
Юна цвіла калина,
плакала – без причини,
Все задивлялась часто
в зоряну глибину…
Біля тієї хати –
мальви і запах м’яти,
Першу любов - чи щастя
згублене - пом’яну…
Біля тієї хати
зграї жахів крилаті
все гуркотять , закляті,
журиться-мліє сад.
Бабина ходить втома
обіч старого дому,
пестить кота-сірому,
жде, чи вернусь назад…
Виснуть над домом хмари –
чорні летять примари,
В серце твоє стріляють -
в долю, у майбуття…
Стій, Україно-мати:
нива твоя не зжата,
Воля твоя скресає,
сила, любов, життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2026
Сьогодні - День героїв України.
Згадуємо усіх і дякуємо кожному нашому Герою - захиснику.
А він пішов на фронт –
Дивилась в очі смерть.
Чи рана, чи полон –
І Всесвіт шкереберть.
Тут вирішальна й мить:
Жорстокий шквал атак,
Шахед чужий горить,
чи вражий суне танк…
Працює ПеПеО,
Ракет ножі жахні,
І кіллера жалО
У кожному вікні…
І смертний тут стає,
Незламним, як титан,
Він гидь ворожу б’є
В кривавім болі ран…
В хірурга під ножем,
У мареннях сумних
Він бачить дім – і щем,
І спогади – про них:
Про сина і жону,
Про рідних і чужих…
Він згасить цю війну,
Щоб врятувати їх,
Щоб захистити нас,
Аби жили усі,
Щоб травень не погас
У росяній красі.
В огні боїв страшних
Ця нація зроста.
Ми згадуємо всіх,
Хто злинув в небеса.
Живі ж ідуть на бій –
і їм рахунку несть…
Вітчизну боронить –
Найвища слава й честь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026
Летять стрімкі "птахи" Мадяра -
Забилось в бункери дурло.
Накрила рашу хмара – кара:
І туапсе, і перм, й ХМАО*…
Вкраїнські дрони пречудові
Розносять вражі еНПеЗе!
Ви ждіть, болотні регіони,
Бандерівський «привіт» - за все!
За край зруйнований квітучий,
За жах розстріляних ночей,
За сльози матерів горючі,
За вбитих, вкрадених дітей…
На вражу силу – сила треба,
На їхню лють – вкраїнська лють.
І вже вростає в чорне небо
Упертість наша і могуть!
Війна поки ще виє, дише,
Людською кровію живе,
Та на рашистськім попелищі,
В кремля руїнах, і умре!
Летять стрімкі Мадяра дрони,
Наблизять перемоги мить.
Політики-хамелеони
Планують хто куди валить…
Злочинцям – суд людський і Божий,
Їх кара – істини прогрес!
Хай справедливість переможе –
Новітній Нюрнберзький процес!
*ХМАО – ханти-мансійський
автономний округ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026
Цвітуть-пахтять бузки
грозОвої весни,
І небо дише синню після грому,
У крапельках дощу, -
мов райдуги, світи,
Та линуть птиці-спогади додому.
Тремтить тендітний цвіт
у сріблі блискавиць,
І пахощі бузкові над рікою,
Де ніч вбирає зорі до зіниць
Й шепоче щось про щастя
нам з тобою.
А ти собі ідеш
поміж бузкових злив,
Де кожен лист –
цілунок і бажання,
І вже безумний світ
на мить заговорив
Справдешнім дивом
тихого світання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026
І знову бачу їх щодня –
Світлини тих, що вже не з нами.
То захлинається війна
Людською кров’ю і сльозами.
Не всі стрічались у житті,
Не з кожним бачилась, дружила…
Чому ж думки такі гіркі?
Чому ЇХ доля відпустила?
Зарання так, бездумно так –
З життя у розквіті, з любові…
В якійсь останній із атак
Упали в трави полинові,
А хтось в окопі чи в снігах
Порвав із домом пуповину…
Відлуння стогне у світах:
- Мій сину, соколе, мій сину!..
І кожна втрата, кожна смерть
Лягає каменем на душу.
Війни лютує круговерть,
Чи світ стає на мить байдужим?..
А пам’ять криком пророста,
Землі і серця тліють рани,
Бо десь зростає сирота -
Без батька втраченого й мами…
І хтось розкаже дітям тим,
Що тато був Герой, загинув…
Що сина дуже він любив,
Помер за нього – й Україну…
Син зрозуміє втрати суть.
Зростуть сини цьогО народу.
Вже проросла жагуча лють
До раші вражого наброду.
В урочий час ударить дзвін –
Живі й оті, хто на світлинах,
Ударять разом, мов один…
І буде вічно - Україна!
#Світлана_Імашева_Данилюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026
Живописати б словом чари ці –
Смарагди трав із казки весняної,
Де виринають ранку острівці
У днини променистому розвої.
Гойдає вітер ніжний первоцвіт,
Заколисавши весну у долонях,
Черкає небо ластівки політ,
І протирає очі юний сонях.
Весняний легіт – музика жива,
В троянд бутонах – спогад про кохання,
У золотому мареві трава
Вітає знову молоде світання.
І променіє сонячний вінок
Над вишнями квітучими, рясними,
Танцює джміль закоханий танок
Над квітами… Й шепоче серце рими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026
А ЗАВТРА БУДЕ ТРАВЕНЬ!
акро
А квітень вже одквітував,
З озулею в гаї полинув…
А наостанок поміж трав
В іночок надягнув калині,
Т аку білесеньку фату,
Р озкішну сукню з зелен-листу,
А цю заплакану весну
Б езпечно полишив, ігристу…
У же-бо травень! Грає цвіт,
Д ухмянить кучері півоній.
Е демський сад? – Безумний світ
Т равневі потоптали коні…
Р яхтить застуджена весна,
Азалія багряно квітне…
В есни минуща новизна –
Е клектика тіней і світла.
Нюанси часу і життя…
#Світлана_Імашева_Данилюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026
"Очі кульбаб золотих задивилися в небо..."
Написала колись такі рядки. А сьогодні ...
Ці очі золоті купави*
І тінь холодної весни...
Травневі полягли отави,
Охрипли птичі голоси.
Туманом пахне і димами.
Десь травень заблукав - мовчить.
І що це діється між нами?
Тремтить, гірчить минуща мить.
Пригасли кОльори ілюзій,
Змішались в хаос почуття,
Поменшало знайомих, друзів,
І день за днем - втіка життя.
Та очі золоті купави
Просвічують травневі сни...
Минають грози і заграви
Буття - воєнної весни.
#Світлана_Імашева_Данилюк
*Купавою іноді називають і кульбабу, і квіти жовтого латаття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026
А світлі янголи торкнулися плеча
І так нечутно щось таємне нашептали…
І догорала вже намолена свіча,
А ти все небо споглядала у печалі.
Тобі даровано цей день – отож живи!
Його напийся, як прогірклого напою.
Так часом боляче буває між людьми,
А потім жаль отих, хто не з тобою…
Квітнева днина обіймає, наче плед,
Її озвучують пташині менестрелі.
Із теплим леготом квітковий пірует
Ясна бджола плете весняні трелі.
А сонця зайчики пасуться поміж трав,
І витанцьовують осонцені лелітки…
І музику весни дзвінких октав
Зіграли нині сонячні трембіти…
Тобі даровано цей день – отож живи!
Його вбирай, мов диво і натхнення…
І знову легко так іти поміж людьми,
Оцю весну вдихати - це знамення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2026
Вже було стільки слів –
про любов - і палких поцілунків,
Стільки схлипів, обіймів,
коханого блиску очей,
Стільки трепетних снів
і зрадливої долі дарунків,
Стільки зранених днів
і розлуки самотніх ночей…
Та наївна душа
процвітає ізнов молодою,
В ритмах сонячних хвиль,
у енергіях вищих світів,
Ловить музику сфер
і яріє з новою весною,
Вона вічна, як трави,
Як світло, як гомін віків.
Що було – відбуло,
А що буде – колись перебуде,
Процвітатиме мальва – де мати,
де отчий поріг.
І тектиме Дніпро,
й про калину співатимуть люди…
Українська душа –
незнищЕнний життя оберіг.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2026
"Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте..."
Тарас Шевченко.
Там, на горі Чернечій нині,
В святій могилі, над Дніпром,
Тепліє серце України,
Його озвучене пером.
Із "Заповітом" поховали...
Та генія думки живі,
Мов птиці зранені, витали
У цьому пеклі, на землі.
Пророчим словом возвеличив
"малих отих рабів німих".
Чи всі його почули кличі?
Забилось серце у живих?
Несе Дніпром у море синє
Ворожу й рідну нашу кров...
Боронять діти України
І землю, й волю, й мову знов.
Щоб цвів садок вишневий нині
І щоб співали солов'ї
У нашім раї, в Україні,
На цій освяченій землі.
У вирі вибухів палає
Й душа Тарасова жива.
У душах спраглих оживає
Високе Слово Кобзаря.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
Початок-день дарує нам весна.
Вона, як жінка, ніжна і тривожна...
Її чудова трепетна краса
Така ж минуща, тепла і неложна.
Весна нове породжує життя:
Надію світлу, квітку і стеблинку...
Пробуджує поснулі почуття -
Любов і ніжність...Бо весна - як жінка.
Я бачу, як світанок пророста,
Як сонце знову набирає сили,
Як пролісками квітнуть небеса
І птахи повертаються стокрилі...
Так хочу знову рідних обійнять,
Ці проліски малі поцілувати...
В обіймах сонця радощі пізнать,
А людям про любов свою сказати...
Даруй же, Світе, нам щедрот земних -
на долі непрочитану сторінку...
Нехай війни пощезне чорний гріх.
Весна несе життя.
Його початок - жінка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
І буде весна,
що з лютневих снігів проростає,
В розмерзлих бруньках,
у блакиті, що ніжністю сяє,
У кронах-гілках,
де живі пробудилися соки,
В студених гаях,
де проліски сплять синьоокі.
І буде весна,
розплющить тюльпанові очі,
Лелеча яса
затрубить, як знамення пророчі,
Що в лоні ріки
льоди зажурилися й тануть,
Нарцисові сни
Золотою реальністю стануть.
Вже січень минув,
а лютий – даремно лютує.
З льодових оков
душа виринає, нуртує…
Скресають чуття,
Як трави, що сходять під сонцем,
Бо буде – весна,
А з нею розвидниться сон цей.
І буде весна…
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2026
* Громниця! Зустріч! Стрітення пора!
І до весни все ближче – кілька кроків.
Згорить в багатті стрітенська мара –
Хоч віє лютим із жорстоких років.
Свіча громнична сяє-мерехтить,
У склепі льодовому не змарніє.
Бурульок талих плач закрапотить –
І Сина в храм внесе ясна Марія…
О Мати, Мати! Всі твої сини
В огні Громниці щиро освятились.
Для когось лютий – болем сивини,
А скільки вічно юними лишились …
У пам’яті, у серці, в небесах…
Ще бродять душі тут, поміж снігами.
Із Стрітенням надія воскреса
І крила розпросторить понад нами.
Свіча громнична променем з весни
Зимові склепи сонячно осяє,
І розжене важкі лютневі сни,
І про весняне щастя нагадає.
#Світлана_Імашева
*Громниця ( зараз у християн - Стрітення) — це слов’янське язичницьке свято, яке відзначається 2 лютого. Воно символізує прихід світла, очищення та пробудження Природи після зимового сну. У слов’янській традиції Громниця пов'язана з шануванням стихій, особливо вогню і блискавки, та початком весняного циклу.
Назва «Громниця» походить від слова «грім» і асоціюється з язичницькими божествами, - Перуном та Перуницею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2026
*********
Тут все навколо – мовчазні ліси,
А ближній обрій – пагорби суворі,
Привільно мріють під небесним хором.
Самотність… Тільки птичі голоси.
Зоріють кірхи… Стомлені гілки
До неба тягнуть парость довгоногу.
І тиша, мов саме мовчання Бога –
Про плинний час: хвилини чи віки.
А ти витаєш, в спогадах живеш
Про інший край, веселий, многоцвітний,
Де сонця повінь у квітучих вітах.
Там чорнобривців тихі вечори,
І Боже літо, й Трійця, явори…
Та мариться: п’ять років, п’ять пожеж.
************
Зимо! З твогО полону льодового,
Від заметілей хижих, навісних -
Врятуюся… Поміж снігів глухих
Осяє янгол долю і дорогу.
Весно! Живого світла зачерпну,
Що лиєш із небес Господніх знову.
Натуру збудиш пишну і чудову –
І серцем потеплію, оживу.
Надії трепет, щирі почуття
Відродяться – гряде весна життя!
Заграють барви – свіжі, ясноцвітні.
А буйнотрави в молодому квітні
Потягнуться до голубих небес.
Настане тиша щастя - і чудес…
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
Як тебе не любити,
Києве мій?..
Д. Луценко.
Київ наш сонцеликий
під склепінням зими.
Володимир Великий
хрест возносить з пітьми.
Дзвони київських храмів
до Бога течуть.
Захист Господа - з нами
й правічна могуть.
Ген святая Софія
і величний Богдан,
І засніжені вії
розтуляє Майдан.
Зорить Сотня Небесна,
як Київ стоїть.
Пам’ять наша воскресла –
цей стогін століть.
Б’ють шахеди прокляті
і тривоги виття…
Люди ж гасять багаття
і рятують життя.
Небо вибухи крають,
руїни і дим,
Та дітей захищаєм
серцем своїм.
Київ знав лихоліття,
чув БатИя ходу…
Відшуміли століття –
й знову нищим орду,
Світ з безодні рятуєм,
кривавий наш бій.
Голос пращурів чуєм,
Києве мій.
Серце біль розриває:
нищить ница орда…
Гину й знов воскресаю
із тобою щодня.
Українці здолають
морози й пітьму,
І заквітнуть, заграють,
каштани в цвіту.
Харків, Львів і Полтава…
всі вкраїнські міста,
Мужність ваша і слава
у віки пророста.
Нам боротись і жити
у вирі надій…
Нині ж – ворога бити,
Києве мій!
Скресне «море зелене»,
мирний день розцвіте,
Батько Дніпр широченний
біль війни розмете.
Україні кріпити
свободу і мир…
Жити, мріять, любити,
Києве мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
Давно забутий сніг
завіяв сірі дні.
Зима струснула з вій
сніжинкові роЇ.
Вальсують з вітром влад,
кружляють і падУть.
Вирує снігопад –
січнева каламуть.
Сивіють небеса,
поникли деревА,
Лиш де-де воскреса
між інею трава.
В самотньому саду
поміж холодних віт
Щось втрачу чи знайду?
Лиш пам'ять губить слід…
Простую в заметіль,
із вітром – між сніги.
Згубився спокій мій,
в тумані – береги…
Нема снігам кінця,
і променя нема…
Хай сумніви й печаль
завіє ця зима.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2026
Тут НАШЕ все: різдвяна КолядА,
Щедрівки ці поміж снігів і болю…
Тут «Пане-господарю» вирина
З самого серця: рідна пісня й доля.
ТвогО народу Дідух золотий
І ця кутя, присмачена віками,
А на столах – дванадцять страв пісних,
Між рушників – сумна світлина мами.
Калина, змерзла за твоїм вікном,
Пора Різдва: сія Зоря над світом!
Марія Діва пеленає знов
Ісуса… Час Нового Заповіту?
Всевишній погляд з космосу зорИть:
Колишній рай, а нині – бойовище.
І синьо-жовті никнуть прапори
На сплаканих холодних кладовищах.
В безодні часу – сотні орд дотла
Цю землю щедру в безумі топтали,
Але Неопалима купина
Відроджувалась, квітла, проростала!
Із виру бою, болю і війни
Освячені виходимо і люті.
Ми є Народ! А гідності сини -
Святі і вперті, чесні і розкуті.
Тут НАШЕ все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
Всі дороги, стежини, доріжки -
Це життя - переходимо пішки.
В нім ілюзії, й наміри, й мрії
Часто в’януть в сумній безнадії.
Часом доля шляхи переплута,
То шукаєм своє перепуття.
Зустрічаємо й душі заблудлі –
Нам для досвіду, ще й неосудні.
Є й гріхами ущент пережерті,
Є злобОю на пил перетерті,
Заплямовані кров’ю людською
Сатанинської злоби ізгої.
НепрощЕнні гріхи, непрощЕнні!
Хай забудуться їхні імення.
І струсне їх Господь у безодню,
Щоб очистити Землю сьогодні.
Ще стрічаємо часом упертих,
Чистих, світлих, готових на жертви.
Вони сіють надію і віру,
Що злобУ подолаємо сіру.
Знаєм праведні й грішні дороги,
Зустрічаєм святих та убогих…
Це життя – не бездонна криниця.
Свою чашу допити годиться.
І приймати усе сотворЕнне,
І Господнє, й людське одкровення,
Бо нікуди від правди не дітись,
Тільки вірить, творити, молитись…
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
Той кароокий погляд з-під брови,
Та УсмІшка - трояндова пелюстка:
Ясний портрет вкраїнської краси,
А на плечах – ще материнська хустка.
В старенькій скрині надбано добра:
Хустки тернові і тонкІ намІтки…
Віддавна їх бабуся берегла:
Життя і долі то безмовні свідки.
Є й рушники – ушанувать сватів,
А хустка – голову покрити молодиці,
Й коханому дарують, щоб любив,
Хустки й кумам пов’язувать годиться.
А обереги – накривати хліб,
Від ока злого тихо захищати
Чи немовля сповити в оберіг,
Аби росло здорове, - знає мати
Вони із нами, хусточка й любов,
Пов’язують минуле із майбутнім.
Вкраїнська врода і козацька кров
В узорах цих яскравих, незабутніх.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
Вони підуть, шалені герострати,
Не в землю – у геєну, й згине слід.
І буде терном чорним заростати
Болюча пам’ять у потоці літ.
Вже приміряє королівську тогу,
Нам дорікає - дякуєм не так! –
«Король» новітній, розумом убогий,
Продав мізерну совість за п’ятак.
А сатана підштовхує на злочин,
Творіння Божі спалює в огні…
Саме життя, і землю, й волю хоче…
Та ми живі! Ми на своїй землі!
Світопорядок мирний, справедливий
Відстоюєм в кривавій боротьбі,
Щоб день світав для кожного щасливий,
Щоб доля усміхалася й тобі…
Подякуй, трамп, вкраїнському герою,
Що волю людства кров’ю захистив!
А ти за гроші дорікаєш й зброю…
Ще «бумеранг» відчуй… Аби дожив.
Вони підуть, шалені герострати,
Історія відплатить їм сповна…
Іще земля вдягне весняні шати
І зачерпне не крові, а вина.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
Тихо з осені йду до ворожки зими,
Що здаля розсипає погрози.
Вже й осінні кольОри ясні одцвіли,
А на травах сивіють морози.
А була ж десь весна у нарцисових снах,
В ароматі бузкового шалу,
І твої поцілунки – той мед на вустах,
Та весна закотилась за хмару.
Швидко й літо минуло в бджолинім труді,
В теплих сонячномрійних обіймах.
Пишні липи про тебе шептали мені,
І цвіли, і кохалися рвійно.
Відгуляв, відшугав, відпалав листопад,
Скресло сонечко десь між дощами.
Осмутнів в самотині оголений сад,
І повіяло груднем між нами.
Тихо з осені йду до ворожки зими,
Що з небес надсилає погрози.
А громи обривають сполохані сни…
То роса примерзає чи сльози?
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
День розпочався тихо, без ілюзій,
Густі тумани й спогади пливуть.
Поменшало знайомих, рідних, друзів…
Чи то життя міняє вже маршрут?
О, ця реальність інша, зовсім інша –
Прогірклий запах осені й війни.
І забиває дух змарнілим віршам.
Змінилось все. Змінилися і ми.
Я звідти, із минулого сторіччя,
Де молодість, надії і любов…
Були там щасні і не дуже стрічі,
Життя-буття. Не повернути знов.
Усе тоді здавалось гарне, пишне:
Город, струмочок, хата і сади…
Робила перші кроки по шпорИшу…
Було це після Другої війни.
При хаті - сіни. А бабуся – в полі.
В городі влітку маки ще цвіли.
А ми гуртами гралися на волі
І забредали в сад чи в бур’яни.
І дід старий. Чи часто доля била?
Малій - старі розказував казки.
А мама все робила і робила…
Зі стін дивились давні образИ.
Були ще мати й баба молодими,
Але давно вже тата не було…
В мороз, у дощ до школи ми спішили,
Всі дітлахи… Містечко – мов село.
Книжки любила. Щось бриніло в серці.
В бібліотеку часто забреду…
А стільки книг отих на етажерці –
Читала все, запоєм, без ладУ.
Дитяча дружба і фантазій рифи.
Той давній парк і білий зАмок в нім.
Усе жило у спогадах – до крихти -
Красивим, таємничим і старим.
Життя не мед. Прилавки геть скромніші.
Простенька сукня радістю була.
Та якось раптом пробудились вірші.
Все ж, певно, доля душу берегла.
Були якісь паради, гімни, свЯта,
ВСІ - бідні й рівні, так було, ачей?
Та якось сторонилися дівчата,
Від книги не підводила очей…
Усе в природі й людях - чисте й справжнє:
Вода, й повітря, й щирі почуття.
І ця душа, наївна й нерозважна,
Ще вірила у сонячне життя.
Колись стара циганка нагадала:
- Страждаєш не від Бога – від людей.
Та я жила, і плакала, й сміялась -
В полоні дум, фантазій та ідей…
А нині що? Живі твої ідеї
Про силу справедливості чи ні?
Гірка реальність нищить мавзолеї,
Спочили в них ілюзії сумні.
Той час минув. Обличчя незабутні –
В них більше віри, щирості, добра…
Страшна війна розкльовує майбутнє.
Яке воно? Вже бачимо. Пора…
О, ця епоха інша, зовсім інша –
Прогірклий запах осені й біди.
І забиває дух змарнілим віршам…
Що буде після третьої війни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Київ у ніч - між вогнями,
В сизому морі димів…
Господи, є ти між нами?
Бачиш: весь світ посивів.
Чуєш: руйнуються стіни,
Часу уламки бряжчать…
Осінь паде на коліна,
Гусне багрянцю печать.
Осінь барвистої гами
Листям останнім бринить…
Тужно здригаються храми,
Дніпр… Володимир зорИть.
А за полями, в окопах –
Хлопці, вкраїнські сини.
Стислося серце Європи…
Господи, їх сохрани!
Трісло розлючене небо.
З жахом тікають щури…
Боже, благаю, не треба!..
Безум оцей зупини.
Бореться, б’ється, карає,
Молиться, вірить і жне,
Гасить, рятує, стріляє -
Вічно Вкраїна живе!
Осінь яскравої гами,
Корчі останні війни…
Моляться київські храми,
Стомлені, б'ться сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Там, де наші лягли
траєкторії доль,
Де найперші сліди
і утрачене вІно,
Молитов і плачІв
сумноплинна юдоль,
Темна тінь під хрестом,
що падЕ на коліна.
Незліченно імен
і овалів облич…
Наче кулі сліди –
ці розплющені з безвісти очі,
Ієрогліфи пам’яті зримі.
Чи чують? – Поклич!
Обізвуться комусь?
Але звідти вернутись - чи схочуть?..
Ними сходжені тут
всі шляхи, всі ліси –
Від малих колисОк –
і до залпів убивчої люті.
Що відміряно їм
від любові й краси?
Чи оплакані всі?
А чи всі не забуті?..
Чорна рана, війна ,
заживе не за мить.
Знов скипає Дніпро
і кривавиться піна.
Материнська біда
чорним горем врагу відболить…
За Свободу сплатили сповнА
І жива Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Знов гасне день в осінньому вогні –
Це в’яне жовтень в чужодальнім краї.
ЇЇ красОти зором осягаю,
А спогадом живу в тривожнім сні.
Чи зорі споглядаю уночі
В цій темряві і тиші загадковій,
Із Гете й Гейне точаться розмови,
Бо оживають в книгах – при свічі.
Могутній край – сувора чужина
Чарує і пишається красою,
Своєю первозданністю міцною.
Та підсвідомо в пам’яті болить
Ота багряна калинова віть –
У мозку й серці – рідна сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
Вже Успіння, Успіння –
Цей серпневий едем,
Покаяння, й прозріння,
І калиновий щем…
Це любові безодня,
Материнська сльоза…
Ти за Сином Господнім
Вознеслась, відійшла.
Серпень дощиком сіє –
Добре зЕрно зійде.
Хай святиться, Маріє,
Світле ім’я твоє.
З громом літо минає,
З благовістом церков…
Хай родини спасає
Сина Твого любов.
Хай у землю коріння-
Сила роду росте…
Мати, славим в Успіння
Твоє ймення святе!
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
Тут липень минув, як день,
У смуті сірій дощів,
У вирі скорбних прощень,
В сум’ятті щоденних слів…
Відлуння слабке – луна
Над світом, де знов дощить.
Далеко? – Та ні! – Війна.
Там місто ізнов не спить…
Там сивий попіл паде
На сум зелених долин,
Та ранок ізнов гряде,
Блукає між битих стін.
День визрів – нове життя:
Обійми, і кава, й схлип,
Небесний грім – забуття…
І біль, що навпіл розсік…
Лікарня, наркоз і шок.
Молитви і сльози вдів.
Для когось – чорний мішок.
Для когось – прапор і гімн…
Так липень мина, як день,
І літо, й саме життя…
В прицілах війни – мішень –
Це кожний: і ви, і я.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
Після обстрілів Києва цієї ночі і раніше, після щоденного терору України сусідом- терористом - хочеться кричати, так. Усіх тригерить тема війни, але куди подітися? Вона навколо нас,- війна. Маємо жити, боротися, сильнішати духом. А ворогам хочу сказати так:
Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не змусити змовкнуть
міріади пісень.
Скільки б ваші гебісти
не брехали історії,
Скільки в нас не стріляли б -
та настане цей день,
коли світ схаменеться,
залпи смерті затихнуть,
коли карлик злостивий
лусне й кулю ковтне,
а зачумлена р.ша,
як пісок, розпадеться...
Бо ж війна - то пожежа:
вас вона й пожере.
Під знаменами крові
нас вели в піонери.
"Будували" на трупах
предків той "комунізм".
Ви ж таки "доборолись"
до рашистської ери,
овірілі убивці! Озвірілий фашизм!
Ваш фашизм, що за прапор
нам обрубував руки,
І за слово вкраїнське
просто в серце стріляв.
Ми жадаєм назавжди
з вами, звірі, розлуки.
Мрієм жити на волі -
Час для цього настав.
Сняться наші Майдани?
Ви ж до ср.чки злякались,
що порив до свободи
спалить вашу мо.кву,
що впадуть мавзолеї
і кремлівські базари...
Западетеся в пекло,
у безодню, в пітьму!
Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не висушить море...
З нами правда і Бог.
І стоять наймужніші -
світлі наші герої -
за Вітчизну, за волю,
за майбутнє епох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Під грізним небом – жалІв доволі.
Під чорним небом – вогні й вогні…
Десь та домівка в далекім полі,
В якій судилось спочить й мені.
З якого фільму ця смертна битва?
«Космічні війни»? Це все у снах?!
Жінки у чорнім. Плачі – молитви…
Жахна реальність. Війна, війна.
Десь є дорога й до твого дому –
Між хмар ромашок і шпоришів.
Була дорога, та стала ровом.
І невідомо, чи встояв дім.
Під Божим небом реве тривога.
Упала мати на землю ниць,
Веде розмову з предвічним Богом:
- Почуй, помилуй, хоч обізвись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Вже сходжено дороги і стежки,
Вже буйнолистом впали будні й свЯта,
Замолено й нажито знов гріхи…
Що там лишилось? Певно, небагато.
Хоча, хоча… Ті спогади пливуть,
Немов дими, що в небо потяглися.
Було життя. І хтось означив суть:
Живи отак: не вір, не плач, не бійся.
А ти жила – і вірила чомусь,
ТАК вірила і плакала-ридала.
І випливла крізь часу течію.
Коли ж було найважче – НЕ боялась.
Ще є усе: і тиша, і громи,
І буйний цвіт, й плоди рясного літа,
Премудрість книг і радощі весни…
Стежки й дороги знову кличуть: жити!
А що вже там лишилось, не рахуй.
Вдихай дух липи й говори з зірками.
І слухай Небо. Шепіт той почуй,
Що промовля небесними словами.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Хтось зуби зціпив,
А хтось ридає.
Хтось з-під завалів
Бога благає.
Благає Бога –
Приходять хлопці,
Рятують душі…
Даруй їм моці,
Даруй їм захист,
Всесильний Боже -
І справедливий ?
Хто переможе?
Хто подолає –
Правда чи сила?
Хіба їм гоже
Лягти в могили?
І юним, й старшим,
Й невинним дітям?
Де ще є горе
Таке у світі?
І рветься з туги
Розбите серце…
А світ це знає?
Нехай здригнеться,
Нехай побачить,
Нехай почує,
Яке майбутнє
Й його чатує…
Спиніть загрозу!
Спиніть потвору!
Бо буде пізно…
Руїни й горе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Літечку вклонюся молодому,
Що пливе в заквітчані двори,
Що дарує праці чесну втому
У червневі свіжі вечори.
Літечку, де липа медоквітна
НектарИ для бджілок розлива,
А в лісочку – ягоди-лелітки
І пахтить ромашками трава.
Пригадаю літечко далеке,
Де у селах – пил від череди,
Матіоли пахощі, лелеки…
І до хати не спішиш іти.
А до ночі у дворі, в городі
Надивляєш квіти і плоди…
Вже й вечірня зіронька зіходить
І пливе рогатий молодик…
Тихе літо – подарунок Бога,
Що в житах цвірінькало, цвіло…
Не гули розлючені тривоги…
Прилітай, ти ще не відбуло!
Мирне літо, повертай додому!
Знов почуєш рідні голоси…
Наше літо в краї дорогому,
Сповнене надії і краси.
*****************
Червень тихо бреде шпоришами, покосами;
Засміялись черешні, политії грозами;
Аромат полуниць сонцехвилями-маревом,
Мліє сонна земля, вмита літніми чарами.
Вже й Зелені свята плинуть хмарами, водами;
І пишніє наш край і полями, й городами;
Листом-зелом оселі убрані, заквітчані…
Ми з тобою також теплим літечком звінчані.
КартоплІ зацвіли, і жасмин, і півонія…
Літні дні прибули – мила серцю гармонія;
І зітхає земля, щедрим плодом вагітная,
Хмари кроплять поля і скоряються літові…
Кожна гілка цвіте, кожна квітка всміхається,
Літо долі гряде і плодами пишається…
А громи десь гримлять за полями, за мріями,
І землиця, і мати чекають з надією…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
Легенда про СОРОЧКУ-ВИШИВАНКУ
Дякуємо нашим захисникам - синам і дочкам України, що можемо сьогодні одягти свої вишиванки - символ незнищенності української душі.
Процвів пісенний Божий край
Під сонцем, небом синім:
Величність гір, полів розмай,
Весільний цвіт калини…
Земля щедріла у маю,
Немов меди розлиті.
І люди добрі в тім краю,
Красиві й працьовиті.
А кожна хаточка в садку
Замилувана квітом,
В живому свіжому вінку,
Матусею сповита.
Та не безмежним щастя є:
В Раїні-Україні
Померкло сонце золоте,
Біда прийшла в родини.
Хвороби чорної крило
Нещастя розсівало.
Життя дитяче одцвіло,
Біда бенкет справляла.
Й ридали тужно матері
Обіч сумного гроба.
Старі вмирали і малі
Від чорної хвороби.
Молилась мати в напівсні,
Журбою плач розлився.
Та з піднебесся на крилі
Враз Янгол опустився.
- Послухай, мати, не ридай,
Рятуй дітей ізранку,
На порятунок вишивай
Сорочку-вишиванку.
Аби біленьке полотно
Під рідними руками
Хрестами пишно зацвіло,
Яскравими квітками.
Оцей Господній оберіг –
То є любов і сила,
Краса й здоров’я на весь вік,
Що для діток просила.
І світлий Янгол відлетів…
А мати поспішала
І до світанку при свічі
Сорочки вишивала.
А вранці зодягла синів
У сорочки розшиті.
На них – узори із хрестів,
Мов цвіт волошок в житі.
Біда смертельна геть пішла
Від їхньої оселі.
Сиділи діти край стола
Здорові і веселі.
І дивувались люди всі
Таким Господнім дивом.
Сорочки вишили й собі –
Той оберіг щасливий.
А вишиванка процвіла
Одвіку і донині –
Краса народу і хвала
Матусі й Україні.
*************
Не в'януть ні спогад, ні казка:
Дитинство в ромашках цвіте,
Тепліє бабусина ласка,
Ось мама цілує мене,
Вдягає рясну вишиванку -
І свято на душу ляга:
Калинові мріють світанки ,
І вруниться доля моя.
Ти й землю узорами вкрила -
тим цвітом, що марить в саду,
Ясна україночко мила,
Що кращу - в світах не знайду.
Малює калинові ґрона
В прозорих снігах полотна,
Краси і любові закони -
Душа твоя чиста, ясна...
Наш геній говорить до світу
І в пісні, і в музиці слів,
Вкраїнську стобарвну палітру
В просту вишиваночку вплів.
Возносить і пісню, і храми
Із даром величним Творця...
І небо зоріє над нами
Промінням Господня Лиця
****************
Солов'ями щебечуть світанки
У поліській моїй стороні...
Із любов'ю ясну вишиванку
Дарувала матуся мені.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
Чорна ниточка сумом озвалась,
А червона бринить - то любов...
Щоб надія моя вишивалась,
Одягну вишиванку ізнов.
Сивокосу матусю згадаю,
Той святий оберіг у руці...
Нині доленьку й я вишиваю -
Вишиванку коханій доньці
У барвистих узорах озвуться
Ясноцвітні надії мої,
І любов материнського серця
І краса дорогої землі.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
Щодня і щоночі обстріли України... Наші сили ППО захищають, наскільки можуть. А Світ все ще в очікуванні Апокаліпсису?
Злочини проти людства не можуть минути просто так, впевнена. Хто відчинив скриньку Пандори, відчує і на собі всі біди, які відпустив у світ. Є час розкидати каміння, і настає час збирати каміння, яке розкидав. Будемо жити! Була, Є і БУДЕ наша Україна - вічна КИЇВСЬКА Русь.
Безумці певні: їх не вдарить
І хата їхня не згорить.
Так маніяк-дурИсвіт марить,
Та пекло жде їх, вже кипить.
Їм зовсім розум одібрало,
Душі в убивців й не було.
Воно ж на світ увесь волало,
Що всіх нас знищить – то ж дурло.
Безумець марить: ця пожежа
Лише в сусідів – їх біда.
Та дмУхне вітер поза межі –
Ти сам, палій, згориш дотла.
За кожну душеньку невинну,
За материнських сліз потік,
За кожну спалену хатину,
Палій, платитимеш повік.
Господь не може це прощати,
Цей гріх вселенський, цей погром.
Та буде Син, І буде Мати,
І Мир Господній над Дніпром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
І серед громів війни цвітуть квіти. Несподівано народилася Незабудкова пісня
Я ж тобі на НЕзабудь – незабудкою
На стежинах юності заяснію.
Ті чудові оченьки незабудкові
Пробудили в серденьку спогад-мрію.
Двоє нас із літечка незабутнього
П’єм нектар солодкого чар-кохання.
Сивий рідний голубе, не забудь мене,
Обіймемось крилами, як востаннє.
І нехай цвітуть вони між отавами,
Пам’яті блакитнії незабудки…
В’яне наша молодість під загравами,
Та не в’яне в серденьку – незабутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Щоразу читаємо про нові злочини рф в кожному регіоні України: знищені людські, дитячі життя , зламані людські долі, зруйновані житла... Тепер це Житомирщина, Озерне. Сумую разом із земляками.
**********
Війна - то ніч, її вдихаєм
І носим трутою в собі.
Вона сліпа, не вибирає:
Комусь сьогодні - чи тобі.
Війна - як ніч, вона навколо,
Втопила землю й небеса.
Шматує смерть Господнє коло,
І плаче зболена свіча.
Завила вовком знов тривога,
Дітей в підвали повела.
Живим молитися до Бога...
Де та весна? Кругом війна.
І марно гірко нарікати,
Що хтось когось не врятував.
Це наше горе, наша Мати.
І хто нас мусить захищать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2025
Холодні подихи весни...
Обійми зраненого неба...
Тепла і світла новизни
Душі і квітам дуже треба.
Та з піднебесся знов - сніги
На всі весняні сподівання.
І вже зелені береги
Укрило холодом прощання.
Мій Янгол крила розпростав
У незглибимості блакиті.
Твій тихий подих вітром став,
Як ті роки, що пережиті.
І ця застуджена весна,
І це - під снігом - квітування...
Та все бринить надій струна,
І сниться сонячне світання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2025
Згадую, бувало: на Великдень зранку
Кошик з писанками матінка збере,
Одягне сорочку – пишну вишиванку,
А мене – за руку і до церкви йде.
Мати молодая, вишиванка славна:
Ниточка до нитки, наче промінці,
Чорні і червоні кольори іздавна,
І любов, й зажура в мами на лиці.
Аж тепліла хата: вишивала мати
Рушники весільні й білі сорочки.
Там калини грона – для любові й свята
Вишила для сина й любої дочки.
Відсіяли роки – і пішла матуся,
Не до церкви тільки – в зАсвіти пішла.
Всиротіла хата, вицвіли обруси,
І у скрині давній вишиванка та.
Пригорну до серця – і теплом зігріє
Хрестиком розшите біле полотно.
Оберегом світлим, силою надії
Пам’яттю й любов’ю зігріва воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
ЛЕГЕНДА ПРО СОРОЧКУ-ВИШИВАНКУ
Процвів пісенний Божий край
Під сонцем й небом синім:
Величність гір, полів розмай,
Весільний цвіт калини…
Земля щедріла у маю,
Немов меди розлиті.
І люди добрі в тім краю,
Красиві й працьовиті.
А кожна хаточка в садку
Замилувана квітом,
В живому свіжому вінку,
Матусею сповита.
Та не безмежним щастя є:
В Раїні-Україні
Померкло сонце золоте,
Біда прийшла в родини.
Хвороби чорної крило
Нещастя розсівало.
Життя дитяче одцвіло,
Біда бенкет справляла.
Й ридали тужно матері
Обіч сумного гроба.
Старі вмирали і малі
Від чорної хвороби.
Молилась мати при свічі,
Журбою плач розлився.
Та з піднебесся на крилі
Враз Янгол опустився.
- Послухай, мати, не ридай,
Рятуй дітей ізранку,
На порятунок вишивай
Сорочку-вишиванку.
Аби біленьке полотно
Під рідними руками
Хрестами пишно зацвіло,
Яскравими квітками.
Оцей Господній оберіг –
То є любов і сила,
Краса й здоров’я на весь вік,
Що для діток просила.
І світлий Янгол відлетів…
А мати поспішала
І до світанку у пітьмі
Сорочки вишивала.
А вранці зодягла синів
У сорочки розшиті.
На них – узори із хрестів,
Мов цвіт волошок в житі.
Біда смертельна геть пішла
Від їхньої оселі.
Сиділи діти край стола
Здорові і веселі.
І дивувались люди всі
Таким Господнім дивом.
Сорочки вишили й собі –
Той оберіг щасливий.
А вишиванка процвіла
Одвіку і донині –
Краса народу і хвала
Матусі й Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037064
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
Світає Божий край порою весняною,
Як проліски цвітуть, воркують голуби…
Зіходить сонце знов над рідною рікою,
Промінням обійма розхристані світИ…
МИ ж обираєм шлях ДО СВІТЛА - чи в безодню,
Чи все-таки, життя, ТИ обираєш нас?
Безумства чорна тінь захмарює сьогодні,
І лине в небеса прощальний парастас…
Комусь оце життя – прогулянка і грище,
Для інших – шлях страждань і сумнівів гора.
Де був Едемський сад, постало попелище…
ПізнАння час прийшов й покути зла пора.
А відсилаєм в світ усе, що в серці маєм:
Турботу і любов чи підлу чорноту…
Народжені любить – рятуєм і прощаєм,
Безумець вб’є й себе, і Заповідь святу.
Розмиються літа, мов хвилі океану,
Зітре пісок часу «всесильних» імена,
Потоп очистить твердь, час Істини настане -
Й постане із печер нова людська доба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2025
Мій березень… Дай, Боже, не останній.
У весняному зеленавім сні
Пташиний нАспів, переливно-ранній,
Щось про життя видзвонює мені.
Воно нуртує, котиться, спливає,
Життя – як даність. Божа благодать?
Воно про тебе все до крихти знає,
Нічого не змінити й не додать.
Жила? – О, так… Завжди була - собою,
Без лицемірних викривлених мін:
Із добрим – доброю, з мерзенним часом злою.
Від жалю і неправди світ тьмянів.
А розчинитися могла в любові,
В дитячім схлипі, в дорогих очах,
У музиці живій, в глибокім Слові…
Порив пізнАння й нині не зачах.
Народжена під знаком Сонця й світла,
Ім’я оце, мов оберіг, несеш.
Хай світить правда, хоч не всім вигІдна.
Хай квітне щирість, відданість без меж.
І за чини не билася облудні,
Сміялася з химерних нагород –
Хтось ними хизувався. Люди, люди…
Таки ви – люди. Хай живе – Народ.
І будем ми. І будуть наші діти,
Онуки і праправнуки малі…
Не зАвжди сонце тьмою оповите.
Весна цвіте. Світає на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2025
З часу Бога, як створено Світ,
Голоси долинають правічні:
Рідним Словом озвучено міт
Та історію нашу стоїчну.
Мова-кобза живе і бринить,
Вона диха, цвіте, промовляє,
І співає, клекоче, й гримить,
У молитві Господній спливає.
Тихий голос твоїх почуттів
І кипучих думок водограї
У сплетінні римованих слів
Десь відлунюють в світі безкраїм.
Ми є вічні, допоки вона,
Рідна Мова , лунає на Всесвіт,
Є народ і родина-сім’я,
Голос нації - мудрості безмір.
Мова рідна – не просто слова,
То є предківська сила віддАвна,
Бо жива Україна, жива!
І не скорена істина славна.
Наші кращі сини – на краю,
В пеклі бою, на фронті жахному
Світ рятують й Вітчизну свою -
Україну, і Матір, і Мову.
*********
СПОКУШАЮ ТЕБЕ УКРАЇНСЬКОЮ...
Спокушаю тебе українською,
А вона, мов любов, палка;
Материнською – не чужинською:
Кожне слово – краса й жага…
В ньому грає небесна музика,
Почуттів гомінкий потік,
Кожне Слово – натхнЕнне музами,
Голос роду живий повік.
Спокушаю тебе вкраїнською,
Ти кохання моє одне;
Не ординською – материнською,
Що навчила співать мене,
Промовляти слова калинові:
Вірність, ніжність, зоря, любов…
Ми пов’язані Батьківщиною,
В нас нуртує вкраїнська кров.
Спокушаю тебе українською…
************
А кожне слово - правда суті,
Що будить думку, гріє кров.
Слова чудові, незабутні,
Гарячі, як сама любов.
І пісня наша - це відрада,
Жива історія душі.
Яснить минулого СВІЧАДО,
Ведуть в дитинство спориші.
А часом мріється чи сниться,
Як на святковому столі
Ляга на ОБРУС - ПАЛЯНИЦЯ,
І линуть пахощі її.
Із поля прямо до порога
женці вертались навпростець.
Поміж хлібів вела дорога,
Що звалась просто - ПУТІВЕЦЬ.
ДОБРОДІЙ-дід дає ОКРАЙЦІ
Дитині, з поля бо приніс.
- То хліб тобі, малий, від зайця,
Щоб ти здоровим, хлопче, ріс.
Повіє теплий ЛЕГІТ квітня,
Зійде між ПРОЛІСКІВ весна,
І зарясніє первоцвітом
В гаях ГАЛЯВА не одна.
А як пролине любе літо
Й осіння внадиться СЛЬОТА,
У ВИРІЙ линути-летіти -
Пташина доля непроста.
Співати вміємо й КОХАТИ,
Свободи гордий дух не згас.
А нині мусим захищати
Вітчизну й мову повсякчас.
Шумує кров, шумують вина,
Сади шумують і гаї...
Несе до Світу Україна
Слова пречистії свої.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Весна світає, ніжна і тривожна,
Іще одна заплакана весна
На крилах лине, І травинка кожна
Бринить у Всесвіт: - Вже пора, пора!
Пора цвісти, - бринять ліси, як арфи.
Пора любити! - птаство гомонить.
Так буде зАвжди: нині, вчора завтра -
Як материнське горе пережить?..
Весна - саме життя, сонцепочаток,
А душу сумом нині огорта:
Ті цвинтарі, що кличуть до розплати...
Четверта неприкаяна весна!
А спогади: і син, коханий, милий,
Й минуле щастя - не вернути все...
Зеленим рястом заростуть могили,
Але печаль душі - не заросте...
Весна надії, смутку і тривоги,
Вже лютий проминув - без вороття...
Весна жадає також перемоги,
Життя триває, бо воно - життя...
Весняний день жіночої печалі,
Весняний день надії і тривог...
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Вони підуть, криваві герострати, -
Не в землю – у геєну, та коли?
Земля убралась у жалОбні шати,
Вмивається кривавими слізьми.
Та ж є Закон! То що? Страшніша сила?
А нащо ж розум, сапієнс, дано?
Вони пів світу тягнуть у могилу,
І це реальність - не страшне кіно.
То що? Не в силі вбивців зупинити
Премудрі й сильні? Чи таких нема?
Безмозка зброя володіє світом,
А ми безсилі? Настає пітьма?
Стоптали вже Господні заповіти:
Не вбий! Не крадь! Люби! Люби! Люби!..
То як же, як у пеклі болю жити
І внукам землю нашу зберегти?
А вже весна живі підносить крила,
Вже грає купіль сонячна ясна…
Усе, що серцю дороге і миле,
Порятувати маємо сповна.
Нам Єдність треба – це надсильна зброя.
Облиште чвари на самій межі !
Стоять сини – земні прості герої.
Стоять за нас. Вкраїну збережіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Світає день. І сонячно душі,
Що бачиш сплеск розхмареного неба,
Лиш іноді негадано для тебе -
Простягне доля промінь - на межі.
Хитає Всесвіт утлий наш ковчег
Серед просторів дощових Європи.
І тут витають страху ізотопи
У натовпах, у велелюдді черг.
Такий огром всесуєтний людей -
І барв облич, і націй різномовних .
Пливе Ковчег, жаданням спільним повний, -
Лиш вижити між буряних страстей...
А десь смеркає ранок і громи
Розлюченим металом палять землю...
І жадібно нас небеса приємлють -
Та стоїмо у битві хижій ми...
Ще обіймає мати немовля
І дума наша стогне поміж нами,
І б'ють у дзвони злотоверхі храми,
Бо сяє ще над Всесвітом зоря...
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Епохо, жадаєш жертви?
Кривавлять світила ранні.
Живемо, кажуть, уперше
Чи, може, таки востаннє?
Людина ж - з м'якої плоті,
Болючої і хисткої,
Та нині така робота,
що мусить буть надміцною.
Що мусить стати крицЕвою
Супроти зброї проклятої.
Створи нас, Господи, знову -
Стожильними і завзятими.
Створи нас людьми-титанами,
Щоб тіло - як сталь, і нерви,
Аби ніякими "градами"
Не вбити, з життя не стерти.
Сини наші - з тіла-плоті,
Та нині - титани долі,
І жодній вражій мерзоті
Не знищити духу волі.
Палає Європи серце,
Куряться рідні руїни...
Та б'ється на цілий
Всесвіт єдина -
Моя Україна.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Був день, коли ніхто не плаче…
Д.Павличко.
А ти ж була нам раєм, ти цвіла, -
Чи лиш наснилось це далеке диво?
Душі цієї рідна сторона,
Моя Вкраїно, вільна і щаслива…
Була?
Тут наше все: від сонця і полів –
До чорнобривців, що садила мати,
І пісні-думи уселенський спів,
І мова наша, мудра і крилата…
Жива!
Від ластівки малої – до Дніпра,
До вогнища Тарасового Слова…
Ти Всесвіт духом волі обняла,
Твоя ж краса марніє чорноброва,
Ясна.
О, як болить тобі пекельний біль:
Така наруга, ненависть і зрада…
Клубочить молох із кривавих піль –
Стоять твої сини, а з ними – правда.
Сини…
Лечу до тебе, об Бескиди б’юсь
Крильми… Вітри і хмари доганяю…
Край рідного порога помолюсь
І Київ наш коханий обіймаю.
Лечу.
Настане День всесвітнього добра:
Світ опанує неповторна тиша.
Молюся тихо, матінко моя,
Єдина, горда, вічна, найрідніша…
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
Гадаю собі:
то яке ж проростає майбутнє?
Самотня кімната,
де квітне стеблина сумна...
За вічним законом -
життя затрамбоване в будні,
Минуле звітрІло,
І ще ефемерна весна...
Та що там гадати?
Ця осінь - на Всесвіт тривога,
Пора одцвітання
і мертвого листя пора,
Часи нарікань
і надії на вічного Бога,
Для когось - прощальна, для когось -
безпрограшна гра.
Для когось - кривава:
затисли до бЕзуму зброю,
Між вибухів смертних
полинули в лоно небес.
І стало їм легко
назавжди лишатись собою
І слухать молитви Йому,
Хто, розп'ятий, воскрес.
А десь вже "рішають рішали",
що буде із нами,
З цією землею,
Із цвітом оцих поколінь,
Оцього народу...
Якими ж сказати словами,
Щоб Всесвіт здригнувся:
- Ми боремось! Вірим! Живім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Нині літо із грому вродилося,
Між тривогами сонце зійшло.
Живодайним дощем окропилося
І стоцвітом живим проросло.
Увінчалось пуховими хмарами
У бездонній блакиті сяйній,
Усміхнулось черешнями карими,
Скуштувало медовий напій.
Божа вись – ніби янголи, янголи
Між волошками мають крильми…
За законом всесвітньої алгебри
Нині маєм кохатися ми…
За законом природи й романтики –
Щоби жити, любити пора,
Бо життя це - не пряники-фантики,
Це життя нині зветься – війна.
Літо літуєм, в літеплі літечко,
Третє збройне - між повені літ..
Червень сіє волошки у житечко,
Трави танків зарошують слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Сумною була ця дорога - у невідоме життя, в чужу країну
Ця дорога, що мчала у ніч, -
Ще незвідана долі сторінка.
Мов метелики в полум'я свіч,
Летимо і не прагнем зупинки.
Це таке відчайдушне життя -
На межі між сьогодні - й незнаним...
Каяття чи таки вороття
До причин і непрОстих обставин?
Осягнути цей світ до кінця -
Це важливо, хоча й неможливо...
Сподіваються щастя серця -
Де надія на праведне диво?
І живеш між світів та епох,
Десь витаєш чи вже й не шукаєш,
Мов завіяний вітром листок,
Що надії на спокій не має...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
У мене нині щодня перед очима цей пейзаж.
Назвала це місце Долиною туманів. Тут я нині живу, справді, ближче до неба.
*********
В долину туманів поринула осінь,
Ще спогадом літа минулого снить
І келихи злото-бурштинні підносить
Осіннього трунку в холодну блакить.
Долина туманів - осонцене мрево,
Втонули в нім жИтла і долі людські.
І думають думу осінню дерева,
Роняючи спогад на бруки міські.
А скелі, лісистою шкурою вкриті, -
Суворого краю навкруг вартові.
Тут дзвони церковні відлічують миті,
А час уповільнює кроки свої.
В долині туманів втопилася осінь...
Тут янголи ближче і подих небес.
Та й тут неспокійна епоха голосить
Розпачливим зойком технічних чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Мерзнуть ранки туманні,
Плачуть тіняві дні.
Гобелени багряні
Осінь тче в напівсні.
Відпалали софіти
Сонцелітніх вистАв.
Над розчахнутим світом
Голос тиші звучав -
Вже забутої тиші,
І церков передзвін...
Жовтень спогадом дише,
Сипле листом ясним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
- Я кохаю тебе,-
Знову тихо шепчу - не до речі.
У яких ти світах?
У якім віртуальнім житті?
Твого образу тінь...
Теплі руки лягають на плечі,
Спогад ласки в очах
І обійми прощально сумні.
- Я кохаю тебе... -
Промовляє розчахнуте серце,
Що зродилось, як цвіт,
І повірило сонячним снам.
Тільки "щастя"земне
Все гасило високий порив цей:
В плинній повені літ
Не судилось зустрітися нам.
СмУтна осінь життя
Вже кружляє над збуреним світом,
Оббиває мій цвіт
І туманне дощів'я несе,
Але дивна душа
не прощається з лагідним літом.
І шепочуть вуста:
- Я люблю, я кохаю тебе...
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Вітаю нас, друзі, із Днем української писемності та мови. У вірші згадала самобутні українські слова. Любімо, вивчаймо нашу рідну прекрасну Мову - наш духовний скарб.
************
А кожне слово - правда суті,
Що будить думку, гріє кров.
Слова чудові, незабутні,
Гарячі, як сама любов.
І пісня наша - це відрада,
Жива історія душі.
Яснить минулого СВІЧАДО,
Ведуть в дитинство спориші.
А часом мріється чи сниться,
Як на святковому столі
Ляга на ОБРУС - ПАЛЯНИЦЯ,
І линуть пахощі її.
Із поля прямо до порога
женці вертались навпростець.
Поміж хлібів вела дорога,
Що звалась просто - ПУТІВЕЦЬ.
ДОБРОДІЙ-дід дає ОКРАЙЦІ
Дитині, з поля бо приніс.
- То хліб тобі, малий, від зайця,
Щоб ти здоровим, хлопче, ріс.
Повіє теплий ЛЕГІТ квітня,
Зійде між ПРОЛІСКІВ весна,
І зарясніє первоцвітом
В гаях ГАЛЯВА не одна.
А як пролине любе літо
Й осіння внадиться СЛЬОТА,
У ВИРІЙ линути-летіти -
Пташина доля непроста.
Співати вміємо й КОХАТИ,
Свободи гордий дух не згас.
І нині мусим захищати
Вітчизну й мову повсякчас.
Шумує кров, шумують вина,
Сади шумують і гаї...
Несе до Світу Україна
Слова пречистії свої.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
А крапку ставити - рано:
Калина ще червоніє.
Хоч осінь в долі - за планом,
Та вир життя не міліє.
Ще вітром повниться подих,
Душевні гояться рани,
П'яніє слух від мелодій,
Тож крапку ставити рано.
Живі любов і надія.
Рядки вплітаються в рими.
І сенс буття вже ясніє -
Так чітко бачиться, зримо.
Нагрянуть зими і весни,
Зоріють Божі світанки,
І дух, як Фенікс, воскресне -
Ще крапку ставить зарано.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Осінь. Просинь. Синь і сінь...
Барв гарячих соло.
Вереснева заметіль
Вже кружля навколо.
Літніх спогадів сувій
Звіє часу протяг.
У портал осінніх мрій
Вирушає потяг...
А вітри несуть, несуть
Дні дзвінкі, мов листя.
То життя глибинна суть -
Зміни ці вогнисті?..
Тінь осінніх горобин,
Зарево багряне,
На вустах , в душІ - полин...
В'яне осінь, в'яне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Ранковий настрій. Сонячна роса.
Фінал терпкий настояного літа.
Ця тиша, і високі небеса,
Нового дня промінням оповиті.
Спадає лист, жовтавий і сухий,
Та ще зелені літа буйнотрави ,
І спіє день, прозоро-золотий, -
Найперший подих осені ласкавий.
Зламалася нечутно літа грань,
Воно, як і життя, одвічно плинне.
ЗолОтить осінь тонку філігрань,
А почуття бринять - гіркополинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Наче птиці, мандруєм по світу,
Вибухаєм, згораєм, витаєм...
Чи шукаємо долі-привіту
Й знов у гавань свою повертаєм.
Десь блищать таємничі фіорди,
Дивогляди і сонячні пляжі...
І пливуть віртуальні фрегати,
Й розбиваються спогади наші...
Невичерпна мозаїка світу,
Плани й наміри часто безсилі.
Все відносно: і числа, і дати...
Сива вічність розгойдує хвилі.
Допиваєш полинову чашу,
І повернення буде - як милість.
Десь зоріють кохані пейзажі,
Де сліди на піску залишились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Ви сказали за всіх щирі правди слова,
За синів, що наш край боронили:
- Україна одна! Україна жива!
Бережіть її. В єдності – сила.
Голос роду й землі промовляв у тобі,
Його чули і скелі, і води.
Тільки сірі раби, що глухі і німі,
Не вчували той поклик свободи.
Так боялися Правди, що жИла в душі,
І на зльоті підрізали крила…
Ти у вічність пішла по Господній стезі,
Тільки ж душу не вбити, як тіло.
Мова значення має! Україна - одна!
Боротьба за Вітчизну невпинна…
Світла пам’ять одвічна! Ваша справа жива!
Не забудемо, пані Ірино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Липа пишноглава одцвіла у липні,
Бджоли золотаві у нектар улипли,
Щось шепоче липа в липні липенятку,
Ще й липневим медом налива горнятка.
Золотавим соком липень напуває,
Золотиться обрій - золотосвітає.
Злото-синє небо, жовтозлотне поле,
В сухосухозлітках верби, ясени, тополі...
Вибуяли трави, полягли в покоси,
Молоді отави кропить липень-росень,
Літо, липень, спека - в сонячному мреві,
Кропом-медом пахнуть розкоші липневі.
#Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Страсний тиждень у розквіт весни:
Як шалено нуртує цвітіння!
Ці бузкові й тюльпанові сни –
Мов провісники Твого спасіння.
А гріхів уселенських – гора,
Переповнились страсті Христові.
Їм вмирати іще не пора,
Хто на муки іде – із любові.
Мов Христос, на страждання ідуть
За дітей, матерів – за Вітчизну.
Їм до вічності стелиться путь,
Нам - гірка поминальная тризна.
Страсний тиждень і чистий четвер.
Хай очистяться душі і тіло –
Для живих… А для них вже тепер
Відболіло, повік відболіло.
І замісять паскИ матері,
Й зацвітуть писанкИ, наче доля.
Страсний тиждень в квітучій порі
І Великдень – із присмаком болю.
02.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Була й тоді весна, сяйлива і жадана,
Чекав Єрусалим, і линуло : «Осанна!»
І люд стелив гілля пророку з Галілеї,
Той знав, куди ступав дорогою цією.
Минула злива літ, а думка все снується:
«Осанна» - й розп’яли: в цім світі так ведеться.
Страждання, болі мук, а далі – воскресіння.
Така «любов» людська, дорога до спасіння.
Й тут вчора ще дощі, прогнози і погрози,
Та квітень вже розплів вербі зелені коси.
Ясніє сива даль, душа уже прозріла,
Надія і печаль - ця Вербная неділя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки.
Ліна Костенко.
А сивий час усе про вічність знає:
То байдуже – хвилина чи віки.
Живе народ, що бореться, страждає
І за вселюдські сплачує гріхи.
Створив для людства письмена і храми,
Правдиву душу в пісню вклав свою
І провістив високими словами
Свободу, що освячує в бою.
Ридає серце не в одної неньки,
Громи гримлять зі сходу, з далини.
І знову «засвіт встали козаченьки»,
Життями гасять полум’я війни.
Рве землю й тіло ненависна зброя,
Нерівний бій… А людство все дріма.
Нам треба ЄДНІСТЬ – вистоять в двобої,
Щоб полягла імперія-тюрма.
Нам треба ВІРА – з нами наша правда!
Вставайте, люди! Озовися, Бог!
Спинімо звіра, щоб настало завтра –
Для України і для всіх епох.
І будуть Київ, Харків, Львів, Полтава…
У сяйві храмів гомоніть віки,
Щоб процвітала українська слава
«Над берегами вічної ріки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Щаслива я, - ніч забринить словами,-
Ти все ж жива, моя земна любов…
Тебе я обіймаю тихо знов
Крізь відстані зомлілими руками.
З яких світів так довго ти ішов?
Припав до рук пошерхлими вустами…
Зоріє спогад юності між нами -
Те незабутнє, що бентежить кров.
З тобою лиш симфонія життя -
В гармонії… Й немає каяття
За миті ці, даровані любові.
Що Бог з’єднав - не роз’єдна ніхто.
Освячене – в нащадках проросло,
І пам’ятник йому - в живому слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Мама з сином по алеї
У парку гуляють.
От Артурчик у своєї
Матінки прохає:
- Ти купи мені, матусю,
Плитку шоколаду,
Краще - ні, купи , квітусю,
Цю солодку вату.
І допитується мама:
- То чого ж ти хочеш,
Що від рання до смеркання
Голову морочиш?
Їй відказує синочок:
- Знов лаяти будеш…
Я свіжого ПИВА хочу,
Але ж ти - не купиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Дев’ять ранку: двоє кумів
горілку купляють,
А при пляшці ще й торбинку
гарну виявляють.
- Гляньте, куме: у торбинці –
пресмачні горіхи.
Певно, акція чергова
людям для потіхи.
Другий кум почухав лоба,
торбу розглядає,
Довго думає, а потім
мудро промовляє:
- Ці горіхи вкрай потрібні
тим, хто п’є горілку,
Щоб од білки одкупитись,
як прибіжить «білка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Попід дубом кучерявим
два мисливці стрілись.
Привітались, закурили
і розговорились.
- Ти чого ото сумуєш? -
Микола питає.
А Василь скривився, стогне
і розповідає:
- Ну, пішли ми із кумами
та й на полювання.
Кабана уполювати -
непросте завдання.
Не прийшов кабан ледачий -
ну ми й завелися
І до ранку всі, як свині,
отак напилися...
До світанку на галяві
давай колобродить...
А як тільки розвиднілось -
тут кабан приходить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
У попа була, в сусіда,
не корова, не собака,
А огидна скотиняка,
на імення - путиняка .
Із собакою ніхто хай
ту скотину не рівняє,
Бо подібне порівняння
І собаку ображає.
Скотиняка не робила,
тільки жерла хліб та сало,
світом вешталась без діла
І брехала всім, брехала.
Ця скотина наплодила
Зомбі - злющих, всюдисущих.
Всіх шизою заразила,
Бо шиза заразна дуже.
Як сказилась скотиняка,
На імення путиняка,
Зап.рділа, загарчала,
Всіх навколо покусала.
Все їй мало – сонця, неба,
В болотах їй тісно – в хаті,
Тож надумалась, що треба
Світ увесь завоювати.
Нагребла до біса зброї,
Провокує, убиває,,
Всім погрожує навколо,
Людство бомбою лякає.
Та відважні українці
Скотиняку налякали,
Вбивчі припасли гостинці,
Ікла, роги обламали.
Гей, сусіди, помагайте
Добивати скотиняку.
Дзвони б'ють - часу не гайте:
путиняку – на гілляку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Вранці молода матуся
варить манну кашу
І годує нею доню –
вередливу Машу.
Та пручається дитина,
кашею плюється…
Мати сердиться, нервує,
за серце береться:
- Як не будеш каші їсти,
я тобі клянуся,
Що покличу і Кощія,
і Бабу-Ягусю.
Але зовсім не злякалась
пустотлива Маша:
- І вони не будуть їсти
твою манну кашу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Розмовляють дві подруги.
ось Ната питає:
- Чи іти за Жору заміж?
Як собі гадаєш?
- Так, звичайно, йди, Наталю:
жених офігенний:
Він освічений, розумний,
ще й інтелігентний.
Є у нього дачка, тачка
і грошей багато,
І у місті є квартира –
пречудова хата.
- Може, він те все позичив –
й голову морочить, –
А мене, таку наївну,
обдурити хоче?
Заспокоїла подруга:
- Сумнів твій даремний!
Хто ж ото йому позичить?
Він же жлоб страшенний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
В магазині господиня
все перебирає:
Довго, довго, дуже довго
мітлу вибирає…
Все гребеться та гребеться –
і знову не рада –
У продавця вимагає
принести зі складу.
Вже на жінку стали скоса
позирати люди…
Ось нарешті промовила:
- Нехай оця буде…
А продавець і питає:
- То вам спакувати,
Чи на цій мітлі однині
будете літати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Била жінка чоловіка,
Била – не жаліла,
Бо пиячив ледацюга
І не робив діла.
От мужик не довго думав –
Швидко врятувався
Та, щоб жінка не дістала,
Під ліжко сховався.
Вона штурхає мітлою:
- Вилізай, ледако!
- Ні, не вилізу, не хочу!
Ти там не варнякай!
- Отже, вилізеш, -
Сказала люта половина
І штовхнула чоловіка
Шваброю у спину.
- От не вилізу! –
Насупив брови волохаті.
-Ти, напевно, вже забула,
Хто хазяїн в хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Як приїхав зять уперше
та й до тещі у село, -
Познайомитись з ріднею,
щоб усе як слід було,-
Зустрічали і вітали
тесть і теща молодят,
Пампушками пригощали,
відбивними із курчат.
- Мій коханий все уміє,-
мамі хвалиться дочка,-
Він комп'ютер розуміє
й непогано заробля.
Мати мовить:- Це чудово -
все уміти, все робить,
Бо уміння, як відомо,
за плечима не носить.
Тож нехай візьме ослінчик
та у хлів мерщій спішить,
Хай же тещі допоможе
зять корову подоїть.
Зять готовий:
взяв той стільчик,
до корови йде у хлів.
Повертається сердитий:
- Я її НЕ подоїв!
Я корову так благаю:
- Миню, миню, ну сідай!
Та на стільчика сідати
відмовляється - і край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Літературна пародія "Тридцять шість з половиною градусів власного тіла"
за твором автора Чудна Пташина[/b >
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
І зріст чудовий, й температура,
Чому ж промовчали про фігуру?
Напевно, класика: грудь - дев'яносто?
Чи не замало для цього зросту?
Ще й одиниця власного зору,
Тож окуляри - іще не скоро!
Легені й серце, печінка й нирки -
Жіночка - з перцем: тут кожний зиркне...
Великий мозок - всі сто відсотків!!! -
Якої фірми ваші колготки?
та з тиском, пані, ви не жартуйте,
Себе, вродливу, скоріш рятуйте!
Чи все так просто, а чи не просто?
Щось мов здається, та хто це знає?
"Ліпить не буду химер із воску",
Хоч ВУДУ, кажуть, допомагає.
Ловлю усмішку повного місяця,
А всі, хто заздрить, хай собі бісяться.
Бо 36,5 градусів власного тіла -
Не випадково: я так хотіла.
І щоб ви часом не сумнівались,
Зі мною різні дива траплялись.
СВІтлана Імашева
Оригінал вірша "Тридцять шість з половиною градусів мого тіла" . Автор Чудна Пташина[/b >
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Здається, що все саме так, як я цього хотіла.
Напевно, здається, та хто ж про це знає.
Лиш знаю напевне: Чудес не буває.
Сто сімдесят сантиметрів мого росту.
Я хочу одного: Щоб все було просто.
Та, мабуть, так й не буває на світі
Щоб всі завжди ситі, щоб всі обігріті.
Одиниця із якості мого власного зору.
Все буде по-іншому, та зовсім не скоро.
Кажу, що досить дивитись на світ наївно.
Не намагайся, не все має бути чарівно.
Дев'яносто на шістдесят артеріального тиску.
Ніхто не отримає і найменшого зиску.
І допоки світитиме мені наше сонце,
Я ловитиму промінь у своїй долоньці.
Сто відсотків роботи великого мозку.
Не хочу ліпити химер більше із воску.
Шукатиму посмішку холодного місяця.
А решта - байдуже, нехай собі бісяться.
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Нехай все буде так, як я цього хотіла.
І що б нам завжди не здавалось,
А, може, диво таки траплялось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
За твором "Нарциси і сніг"
Автор - Інфант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783492
Оригінал твору "Нарциси і сніг"
Весна не завжди приходить вчасно,
Ти чекала її, як щось найпрекрасніше.
Але нарциси зацвітуть все-таки рясно...
Це станеться, це обов'язкове явище.
Ти знаєш про це, але тебе бентежить сніг,
Та сніг - то майбутня вода для нарцисів.
Ти топтала узимку сотні, мільйони доріг
У лісах, повних вовків, зайців, ведмедів та лисів.
Ти вірила, що природа існує для тебе також,
Прийшли роки - і ти у цьому розчарувалась сильно.
Але подумай, якби замість снігів лив щодня дощ,
То чи була б тоді весна для тебе така красива?
І найголовніше: у квітні сніг розтане явно.
Ти милуватимешся красою білих із жовтим нарцисів.
Весна стовідсотково застане тебе зненацька, п'яну
Ти будеш на сьомому небі поміж трьох кипарисів.
Уусмішка-пародія за твором "Нарциси і сніг"
Поміж трьох кипарисів, на сьомому небі,
Стовідсотково п'яна - така ти, як треба.
Ти стоптала мільйони доріг і стомилась,
Тож лягла відпочить, перед цим - похмелилась.
Змерзла взимку? - Спочинь серед пишних нарцисів,
У лісах, повних зайців, ведмедів та лисів.
Популяція звірів теж весною зростає,
Вовк і зайчик на тебе, кохана, чекають.
Щоби ніжно тебе привітати, любусю,
Тільки я заховаюсь, бо я їх боюся.
Знаєш, сніг - це майбутня вода для нарцисів,
А іще для лососів, і лосів, і лисів.
Ще скажу, що й весна - стовідсотково п'яна,
Та колись вона все ж таки, мила, настане.
Щоб на сьомому небі, між трьох кипарисів,
Ти, твереза, побачила море нарцисів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Обіцяла Зіна - Риті:
- Все! Зав'язую! Не п'ю!
Рита зводить брови бриті:
- Що це скоїлось? Чому?
- Та у п'ятницю з роботи
Дуже змучена прийшла:
Гад-начальник, ці турботи,
А колеги - викид зла!
Тож стомилась, як собака,
І осіла вдома я:
З'їла з куркою салатик,
Теплу ванну прийняла
І під ковдрочку пірнула...
Звичку знаєш отаку:
Там до серця пригорнула
Трішки - пляшку - коньяку...
Рита мружить очі п'яно:
- Завинило чим хмільне?!
- Жах! В той вечір в ресторанах -
В ковдрі! - бачили мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Майже за В.Самійленком. Він про те "государство писав у 19 столітті
Є на світі государство,
Що своїм народом "горде".
Там народ за правду луплять
Просто в морду, просто в морду.
Там правителі державні
Здавна мріють про корону,
Тож свою країну здавна
Перетворюють на ЗОНУ..
Мир у світі підірвали -
Світ аж стогне весь од зброї,
А себе презентували:
- Миротворці ми, герої!
На трубі сидять запекло,
Тій, що з нафтою і газом -
Будуть грітись ними в пеклі
З чортом разом, з .... разом.
За кордоном "захищають"
Одномовних з ними хлопців,
Але люто ненавидять
Інородців, інородців...
Їх політика державна:
- Всім народам буть під нами!
І пишаються там здавна
Брехунами, брехунами...
Там смердить саме повітря
Знавіснілим шовінізмом.
Тож народам час сказати:
Ні - фашизму! Ні - рашизму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Вова з друзями в садочку сиділи й скучали:
- А мене із Інтернету родичі скачали!
- А мене знайшли в капусті! Нас приніс лелека!
- А наш тато сам уміє все робити легко!
*************
- А мої матуся й тато - такі боягузи! -
Розказує у садочку Петя-карапузик. -
Тільки мультики почнуться, то мама і тато
В спальні лізуть попід ковдру - і давай дрижати!
***************
- Біжи, синку, в супермаркет, купи пива тату!
- Ти забув чарівне слово, таточку сказати!
- Інтернет відключим завтра й підеш на уроки!
- Вже біжу по пиво, татку. нащо так жорстоко??
**************
- Тату, швидше, там б'ють наших хлопців за сараєм!!!
- Та у мене в телефоні камери немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Оригінал твору О.Ратинської https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797537
Милий, відкинь сумніви про осінь
В листі тім кохання бережу
Хай у головах гуляє просідь
Срібними думками за межу
Кроком, по дитячому, всміхнися
В посмішці твоїй шістнадцять літ
Хвильку ще на мене, подивися
Обійми крилом міцним й в політ
До зірок нестримно через вахту
Крізь шпалери зранених подій
Золотом камінням чорним з шахти
Рухами перейдемо до дій..
Спонукаю, віями лоскочу
В сон твій зазираю немовлям
Пригорнутись не бажаю, хочу
Визволити душі наші з драм
Назавжди..
Милий, відкинь сумніви про осінь..
Влітку тре любитися у хлам..
***********
Літературна пародія за мотивами твору
О.Ратинської "Влітку тре любитися у хлам"
Влітку "тре" любитися у хлам,
Бо ж чекати довго дуже осінь,
В листі я кохання грію крам,
Де тебе чорти так довго носять?
Усміхнися "кроком" чи плечем,
Не гальмуй вже "зранені події",
Нам з тобою "в хлам" упитись "тре"-
Перейдімо рухами - до дії
Зваблюю у листі, спонукаю,
Віями за вухом лоскочу,
Бо горю жагою і бажаю:
Перейдімо швидше, - я прошу.
Я, поетка, так скажу тобі:
Хоч у голові "гуляє просідь",
Вдарим секс-дуетом по журбі
І відкинем "сумніви про осінь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
З приводу Жіночого дня...
Весняний День жіночої печалі
*********
Весна світає, ніжна і тривожна,
Іще одна заплакана весна
На крилах лине, І травинка кожна
Бринить у Всесвіт: - Вже пора, пора!
Пора цвісти, - бринять ліси, як арфи.
Пора любити! - птаство гомонить.
Так буде зАвжди: нині, вчора завтра -
Як материнське горе пережить?..
Весна - саме життя, сонцепочаток,
А душу сумом нині огорта:
Ті цвинтарі, що кличуть до розплати...
Це ж третя неприкаяна весна!
А спогади: і син, коханий, милий,
Й минуле щастя, втрачене усе...
Зеленим рястом заростуть могили,
Але печаль душі - не заросте...
Весна надії, смутку і тривоги,
Хай лютий промина - без вороття...
Весна жадає також перемоги,
Життя триває, бо воно - життя...
Весняний день жіночої печалі,
Весняний день надії і тривог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Три бабусі у скверику
мило розмовляють:
Кожна хвалиться онучком,
що в кущах стрибає.
Перша каже:- Мій онучок
агрономом буде,
Бо гребеться у пісочку
в неділю і в будень.
Друга мовить: - Мій же буде
людей лікувати,
Бо вже нині дуже любить
ляльок бинтувати.
Третя каже:- Мій онучок
буде славний льотчик,
Бо, буває, у бензині
ганчірку намочить,
Потім нюхає, сміється,
довго, довго нюха…
І мені щоразу каже:
- Це ульот, бабуха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Зі Всесвітнім Днем книг вітаю
Між книг живих в тривозі і безсонні
Минає ніч, колише стрій думок;
Слова падуть, мов сльози у пісок;
Десь в'є весна тенета срібнотонні...
Ось промінь перший. В дня нового грай
Вливаються життя барвисті гами,
Ці лаконічні, мудрі телеграми,
Їх надсилає Всесвіт - лиш читай.
І ти читаєш, й серце б'є чіткіш:
То ж стугонять нового світу ритми,
І в воскресіння слова, як молитви,
Вплітається душі твоєї вірш.
Щось книги велемудрі гомонять -
І духу осягаєш таємниці...
Гучать слова, живі барвисті птиці, -
Апофеоз, натхнення, благодать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024