| Сторінки (2/109): | « | 1 2 | » |
Пливе човен у тумані,
А куди - не знає.
Пливе в синім океані,
Берег свій шукає...
- Де ж ти берегу мій рідний?
Де ж тебе шукати?
Скільки ще я маю, бідний,
Поміж хвиль блукати?
Вже не маю я вітрила,
Ві́три його вкрали.
Та й плисти нема вже сили,
Весла хвилі поламали.
Ой, не знаю, як ще довго,
Буду я блукати.
Та повір, не перестану,
Я тебе шукати.
Вірю, стрінемось з тобою,
Берегу мій рідний.
От тоді-то під вербою,
Я і відпочину...
Анатолій Розумний
31.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Вишивала мати свому сину вишиванку,
Всю любов свою вкладала в хрестики, в дрібні стібки...
Усю ніч вона не спала - з вечора до ранку,
Вишивала сину долю на усі його роки...
Ось червоний хрестик вже на полотно лягає,
Це любов її безмежна, чиста, ніжна і свята.
Від негод і лиха хай завжди оберігає
Її сина всюди, упродовж всього його життя...
За червоним - чорне, як земля наша багата,
Що його зростила і життєвих сил йому дала.
Пам`ятав щоб завжди, де його є рідна хата,
Тут його завжди чекають, тут живе його душа...
Поруч з чорними вже сині хрестики так в`ються,
Мов вода джерельна, чиста, прохолодна і п`янка,
Хай в скрутну хвилину чорні хмари розійдуться,
Серце в сина заспіває й лине пісня хай дзвінка...
Слідом мати вже зеленим хрестик вишиває,
Її син щоб сили вдосталь мав й любив своє життя.
Най його невдачі й людська заздрість оминають,
Й Божа ласка буде з ним та береже її дитя...
Наостанок мати жовті нитки в руки взяла,
Й візерунок вишивати на сорочці почала,
Щоб у сина - друзів по життю було чимало,
Щоб в житті у нього було вдосталь сонця і тепла...
Ось й останній хрестик ліг на вишиту сорочку,
За вікном світає... Сонечко з-за обрію встає...
Мати тушить свічку й каже: “Любий мій синочку!
Де б не був ти, рідний, знай - я поруч із тобою є!”
Анатолій Розумний
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Так тихо-тихо падала зоря...
Вона в нічному небі догорала...
Задумався в ту мить поволі я,
Що ж загадать мені - які бажання?
Так хочу, щоб уся моя сім`я,
Щасливою була кожну хвилину.
Та більш за все, напевно, хочу я,
Щоб мир вернувсь на рідну Україну!
Щоб колосилися навкруг жита,
А серед них - волошок очі сині.
Джерельна била щоб з землі вода,
Щоб кожен день були погожі днини...
Щоб Весни буйно знову тут цвіли,
Літа співали соловейком дзвінко,
Щоб Осені з дощем тепло несли,
А Зими - щоб минали дуже стрімко...
Щоб вдосталь було хліба до стола,
У кожній хаті, в кожної родини.
І в кожній хаті хай завжди луна,
Лише дзвінкий, щасливий сміх дитини...
Щоб кожен ранок, мрію, знов і знов,
Вставало ясне сонечко з-за гаю.
Щоб в цім Краю вічно жила Любов,
Ось все про що я мрію, що бажаю...
Так тихо-тихо падала зоря...
В нічному небі, десь уже зникала...
Та дуже хочу вірити в те я,
Що збудуться усі мої бажання!
Анатолій Розумний
24.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2018
Дощем вмиває рідну землю Осінь…
Додолу падає пожовклий з клена лист.
У лузі квітка все тепла ще просить,
Від холоду на вітрі, бідна, вся бринить.
Позаду вже зостались теплі ранки,
Натомість сиві хмари небо сповили.
Не зазирає Сонце за фіранки,
І так нестримно дмуть холоднії вітри.
Горять червоно-рясно горобини,
У лісі на пеньку дріма самотній гриб.
І смачно так смакує журавлина,
Манить мене собою у лісову глиб.
Не чути зовсім вже пісень пташиних,
Лиш одинокий крук озветься вдалині.
Зігріє мою душу чай з шипшини,
Коли вже скоро за вікном підуть сніги.
Анатолій Розумний
03.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2018
Квітує пишно вишня біля хати,
У тім чудовому та милому краю,
Життя мені дали де батько й мати,
Який так сильно, до нестями, я люблю...
Тут все мені по-іншому здається,
Таке просте, близьке, та рідне для душі,
То гай мені зозулею озветься,
То дзвінко закурличуть в небі журавлі...
Знайома мені кожна тут стежина,
З того дитинства босоногого мого.
І так прекрасна й мила кожна днина,
Коли щораз вертаюсь у своє село...
Тут розмаїття трав та запах хліба,
Гарячого іще, що вийняли з печі.
І сонце тут ляга за краєм неба,
І так яскраво світять зорі уночі...
Тут завжди дихаю на повні груди,
Вбираю в себе я усю оцю красу,
Поділля рідного, де гарні люди,
В душі якого я частиночку несу...
Люблю цей край, цю Малу Батьківщину,
Де Случ-ріка тече собі серед лугів.
І де б не був я - завжди сюди лину,
Мов птах із вирію до рідних берегів...
Квітує пишно вишня біля хати...
Мене до себе вона кличе знов і знов…
О, як не хочу звідси від`їзджати,
Бо тут земля моя, бо тут моя любов...
Анатолій Розумний
24.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808924
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2018
Знов вечірнєє сонце неспішно сідає за гаєм,
І на небі, як завжди, вже сяє найперша зоря.
Краще рідного краю у світі нічого немає,
Це моя Богом дана мені українська земля.
Як люблю я твої неосяжні, безмежні простори,
Шелест трав у лугах навесні та зелені гаї.
Як колишеться хліб у полях, наче лагідне море,
І як в синьому небі високо летять журавлі.
Живу тобою, Україно!
У мене в серці Ти одна.
Спів соловейка, цвіт калини,
Вкраїно-матінко моя!
Живу тобою, Україно!
Люблю твої ліси й поля.
Я звідусіль до Тебе лину,
Святая земле Ти моя!
Щось шепочуть собі тихо верби, схилившись над ставом,
Десь у горах високо над плаєм трембіта луна.
Розлились молоком у широких долинах тумани,
Розчесала на вітрові коси в степу ковила.
Знову мальви цвітуть біля тину батьківської хати,
Пахнуть яблука медом й купається сонце в росі.
Як люблю я цю землю - вона наче рідная мати,
Так прекрасна і ніжна в своїй неповторній красі.
Живу тобою, Україно!
У мене в серці Ти одна.
Спів соловейка, цвіт калини,
Вкраїно-матінко моя!
Живу тобою, Україно!
Люблю твої ліси й поля.
Я звідусіль до Тебе лину,
Святая земле Ти моя!
Анатолій Розумний
17.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808923
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.10.2018
Летять у синім небі журавлі...
Із вирію вертаються додому.
Багато бачили чужих країв,
Та тільки Рідний Край миліше всього.
Куди не глянь - широкії поля,
Зеленим листом вкрилися діброви.
Теплом весняним дихає земля,
Все дороге, все ріднеє довкола.
Чекає вже на них гніздо старе,
Біля моєї батьківської хати.
Ніщо із пам`яті їх не зітре,
Той шлях, яким так хочеться вертати.
Отак і ми - як сиві журавлі,
Блукаєм серед простору земного,
І мріємо, і бачим уві сні,
Як знову повертаємось додому.
Анатолій Розумний
01.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
Стоїть Верба над водою, похилилася,
То Дівчина молодая зажурилася.
Стоїть вона, тихо плаче та зроня сльозу,
- Де ж ти, де ж ти мій козаче? Я ж тебе люблю…
Пролітає поруч Вітер та пита в Верби,
Чого сестро моя плачеш? Ти скажі мені.
- Як не плакать мені брате та не буть в жалі,
Полюбила я козака на гнідім коні.
Їхав якось біля хати, попросив води,
Напоїв він свого коня й посміхнувсь мені.
Посміхнувся, моргнув оком, на мою біду,
Сів на коня та й поїхав в чужу сторону.
З того часу серце крає, я ночей не сплю,
Він того іще не знає, як його люблю.
Як би знав би, то б не їхав в чужу сторону,
Залишився б тут зі мною, в рідному краю.
Вітер Вербу утішає: - Не журись, не плач!
Дай розчешу твої коси, буде все гаразд!
Ще розтане в нього серце та настане час,
Прийде Весна і кохання поєднає вас.
Ой не плач ти сестро моя, не рони сльози,
Ой візьми ж ти мої крила та й лети туди,
Де чека тебе твій милий, в зеленім саду,
А я поки тут побуду, розжену твою журбу.
Верба коси розпустила та всміхнулася,
Взяла в Вітру його крила та й полинула,
В край далекий шукать щастя, далі від журби,
Бо як любиш - все покинеш, щоб його знайти.
Анатолій Розумний
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Мій Рідний Край, Моя Земля,
Тебе люблю я до нестями.
І де б не був далеко я,
Для мене Ти - як пісня Мами.
Для мене Ти мов джерело,
З якого п`ю я чисту воду.
І разом з нею, заодно,
Вбираю дух свого Народу.
Для мене Ти - калини цвіт,
Буя що ранньою весною.
І журавля стрімкий політ,
Що повертається додому.
Для мене Ти - спів солов'я,
Лунає що на всі простори.
Твої степи, гаї, поля,
Й таке ласкаве Чорне море.
Для мене Ти - краса Карпат,
Та їх річок стрімкі потоки.
Козацький дух, Свободи смак,
І велич сивого Славути.
Для мене Ти - моя сім`я,
Для Тебе я - Твоя дитина.
Буду славить Твоє Ім`я,
Моя Ти Ненько-Україна!
Анатолій Розумний
15.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808719
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2018
- Поговори зі мною, Україно!
Скажи мені, чого Тобі болить?
Чим хвора Ти, скажи, моя Ти мила,
І душу Твою нині що ятрить?
Де ділася Твоя краса і врода,
Чом не співає вже Твоя душа?
Скажи, чому на Тобі хустка чорна,
Чом на очах Твоїх бринить сльоза?
- У всьому цьому діти мої винні,
Хоча, не всі, а деякі із них...
Бо їх жага багатства засліпила,
Зреклись мене, а це - великий гріх!
А я ж їх пестила, я їх любила...
Давала все, поїла молоком.
А зараз вони наче подуріли,
Усю вже допивають мою кров...
А хустка чорна, бо біда спіткала,
Щодня оплакую своїх синів.
Уже не думала я й не гадала,
Що знов війна проклята прийде в дім.
Отак живу… Напевно доживаю…
Я вік свій довгий на оцій землі...
І от тому уже я не співаю
Свої веселі, запальні пісні...
- Прошу, Ти не журися, Люба моя!
Все буде добре - вірую я в це!
Іще всміхнеться Тобі світла доля,
Не раз Твій сад вишневий розцвіте…
Анатолій Розумний,
15 вересня, 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808718
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2018