| Сторінки (2/102): | « | 1 2 | » |
Стоїть Верба над водою, похилилася,
То Дівчина молодая зажурилася.
Стоїть вона, тихо плаче та зроня сльозу,
- Де ж ти, де ж ти мій козаче? Я ж тебе люблю…
Пролітає поруч Вітер та пита в Верби,
Чого сестро моя плачеш? Ти скажі мені.
- Як не плакать мені брате та не буть в жалі,
Полюбила я козака на гнідім коні.
Їхав якось біля хати, попросив води,
Напоїв він свого коня й посміхнувсь мені.
Посміхнувся, моргнув оком, на мою біду,
Сів на коня та й поїхав в чужу сторону.
З того часу серце крає, я ночей не сплю,
Він того іще не знає, як його люблю.
Як би знав би, то б не їхав в чужу сторону,
Залишився б тут зі мною, в рідному краю.
Вітер Вербу утішає: - Не журись, не плач!
Дай розчешу твої коси, буде все гаразд!
Ще розтане в нього серце та настане час,
Прийде Весна і кохання поєднає вас.
Ой не плач ти сестро моя, не рони сльози,
Ой візьми ж ти мої крила та й лети туди,
Де чека тебе твій милий, в зеленім саду,
А я поки тут побуду, розжену твою журбу.
Верба коси розпустила та всміхнулася,
Взяла в Вітру його крила та й полинула,
В край далекий шукать щастя, далі від журби,
Бо як любиш - все покинеш, щоб його знайти.
Анатолій Розумний
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Мій Рідний Край, Моя Земля,
Тебе люблю я до нестями.
І де б не був далеко я,
Для мене Ти - як пісня Мами.
Для мене Ти мов джерело,
З якого п`ю я чисту воду.
І разом з нею, заодно,
Вбираю дух свого Народу.
Для мене Ти - калини цвіт,
Буя що ранньою весною.
І журавля стрімкий політ,
Що повертається додому.
Для мене Ти - спів солов'я,
Лунає що на всі простори.
Твої степи, гаї, поля,
Й таке ласкаве Чорне море.
Для мене Ти - краса Карпат,
Та їх річок стрімкі потоки.
Козацький дух, Свободи смак,
І велич сивого Славути.
Для мене Ти - моя сім`я,
Для Тебе я - Твоя дитина.
Буду славить Твоє Ім`я,
Моя Ти Ненько-Україна!
Анатолій Розумний
15.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808719
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2018
- Поговори зі мною, Україно!
Скажи мені, чого Тобі болить?
Чим хвора Ти, скажи, моя Ти мила,
І душу Твою нині що ятрить?
Де ділася Твоя краса і врода,
Чом не співає вже Твоя душа?
Скажи, чому на Тобі хустка чорна,
Чом на очах Твоїх бринить сльоза?
- У всьому цьому діти мої винні,
Хоча, не всі, а деякі із них...
Бо їх жага багатства засліпила,
Зреклись мене, а це - великий гріх!
А я ж їх пестила, я їх любила...
Давала все, поїла молоком.
А зараз вони наче подуріли,
Усю вже допивають мою кров...
А хустка чорна, бо біда спіткала,
Щодня оплакую своїх синів.
Уже не думала я й не гадала,
Що знов війна проклята прийде в дім.
Отак живу… Напевно доживаю…
Я вік свій довгий на оцій землі...
І от тому уже я не співаю
Свої веселі, запальні пісні...
- Прошу, Ти не журися, Люба моя!
Все буде добре - вірую я в це!
Іще всміхнеться Тобі світла доля,
Не раз Твій сад вишневий розцвіте…
Анатолій Розумний,
15 вересня, 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808718
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2018