| Сторінки (2/172): | « | 1 2 | » |
Знову за вікном гарує вітер
Та співає пісню зимову
У віконце дивний місяць світить
Ще й зірки підморгують йому.
Сплять дерева втомлені за літо
Та й озимина у полі спить.
Все принишкло,тільки вітер
То шумить,то плаче,то свистить.
Горобці сховалися під стріху.
Не туркочуть голуби вночі.
Навіть задрімало кляте лихо,
Примостившись в ночі на плечі.
Лиш не сплять закохані, милуються
Та іще поети пера гнуть.
Перші ті любуються,цілуються,
А другі натхнення з ночі п!ють.
Інколи лунає собачий лемент.
Може, щось наснилося страшне.
Та ще в теплій рідній хаті
В глупу ніч сплакне дитя мале.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
В сусідів хлопчик народився
Такий малий , такий смішний.
Трохи підріс і в двір з'явився-
Нова людина в світ новий.
Його любила вся сім'я:
Татусь любив, ще дужче мама.
Сестрички звали мале горобеня,
Стара бабуся називала Ваня.
А дід на витівки мастак,
Розумний з пишними вусами.
Хитро казав:"Давай козак
Кудись втечем від баби й мами."
Втікали вдвох у дідів сад,
А там кущі. дерева, квіти.
І був у них на двох підряд
Там підвязати, тут полити.
День загорявся у дворі,
Із хати визирне малятко
І вже звучить зі всіх сторін:
Козак, Іван , малий, горобенятко.
Біг син Іван на татків клич.
Катався в тракторі, радів простору.
А потім марив цілу ніч
Жовтим конем у чорнім полі.
Старші сестрички вже дівки,
Свої секрети, свої забаганки.
В пісочку з братом грались залюбки
Найкращі друзі для свого Іванка.
Бабуся хлопчика манила пиріжком,
А ще жаліла, лікувала кожну рану.
Від неї віяло і затишком й теплом,
То ж ріс щасливим мізинчик Ваня.
Матуся кожну вільну мить
Душею , серцем хилиться до сина.
За старших вже не так болить -
Мала душа дуже вразлива.
В теплі і злагоді росте дитятко.
Щебіт дитячий котиться кутком.
З усіх усюд Іван, горобеня, Ванятко.
Щасливим будь-живи з добром.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2018
Засумували санки_просяться на вулицю.
Хочуть проїхатись по -першому сніжку.
Та й дід із бабцею сьогодні журяться.
Немає катальників -вони живуть в Криму.
Хоч бери бабу і вези по снігу.
Треба ж комусь санчата веселить.
Тільки невесело старому діду,
Болить внучатами -душа болить.
Узяв санчата потягнув із двору.
Гукнув малих сусідських дітлахів.
Вони малятам будуть саме впору
Санкам робота-діду позитив.́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2018
У нашій країні є дві України-
Твоя і моя - тільки спільного мало.
Вони такі різні,бо різні в них цілі -
Ще й сили немає , щоб їх об'єднала.
Моя Україна боргів нахапалась́,
Для правнуків вічний сюрприз.
Твоя Україна оці всі позички
В офшорах ховає скоріш.
Моя Україна безвіз осідлала.
Радіє, рабує на Євросоюз,
Твоя Україна нахабно і вдало
Веде нас не вгору, а вниз.
Твоя Україна казково багата.
Панує, царює, жиріє, росте.
Моя Україна з торбами, бомжами
У краще майбутнє повзе.
Твоя Україна у клініках знаних
Здоров'я вельмож понад все береже.
Моя Україна реформами вдатна
На цвинтар за руку веде.
Твою Україну на теплому острові
Сонечко ясне радо вітає.
Мою Україну в квартирах нетоплених
Водою холодною панство вмиває.
Твоя Україна живе у хоромах
Російським шансоном із вікон сичить.
В твоїй Україні не вистачить місця
Для серця, що правду ячить.
Твоя Україна земельні афери,
Оренда паїв за смішні копійки.
Моя Україна у полі, на фермі
Гарує на пана за мозолі.
Твоя Україна не піде в окопи,
Пани ж бо бояться крові.
Моя Україна воює за спокій,
За мир на рідній землі.
Віки,щоб зліпилася доля,
Щоб щастя у кожне вікно.
Для чого ж тоді ота воля?
Для чого ж народ джерело?́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018
Колись красиве листя почорніло.
Бабине літо ,де тепер воно?
І вже нікому повернуть несила
Те яблуко, що впало і сгнило.
Ще одна осінь добігає до межі.
То ж буде грудень перемогу святкувати.
Чомусь так хочеться сказати:"Не іди".-
В морозні дні не хочеться пірнати.
Вже й морозець заскакує зненацька-
тихенько вжалить і знову відійде.
В нього ще пісенька зовсім юнацька
Та тільки згодом і його пора прийде.
Останній дощ,останній вітер...
Я бачу вже зими крило,
Диктує волю чорнобілий принтер...
Прощай краса,прощай тепло.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2018
Як же неправильно місяць назвали!
Та який же він листопад.
Ще у жовтні листя упало,
Тепер бачу я голий сад.
Вітер гілки до скрипу доводить
І дощем умиває крони.
Пізня осінь в саду хороводить,
Пізня осінь лягла на долоні.
Листя димом в небі розсіється.
Ну,а може стане добривом.
Листопад уже скоро закінчиться.
Та лишиться холодним образом.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Вмивалось сонце чорними сльозами
І місяць з горя почорнів.
А над майданом темні хмари
Та скрізь шеренги Януковича круків.
Навкруг насилля,свавілля і терор,
Червоний,множений на синьобілий,
Бандити,щоб не втратити тургор,
Людей безвинних убивають в Україні.
і ллється кров.і падають убиті,
Задіяв президент кривавий план.
І хочуть Україну загубити
"Тітушки",Беркут" і донецький клан.
Герої мертві і Герої в лавах,
Герої житимуть у нас в серцях,
А для бандитів і катів кривавих
Уже кується в домовину цвях.
Убивці,нелюди та ви ж фашисти.
Вас прклянуть і буде суд.
Запамятайте регіонали і комуністи,
Вам убієнні спати не дадуть!
Нас не поставить підлим на коліна.
В нас вольний від Шевченка дух,
Ми переможемо,будуть переміни
І нашим полем пройде новий плуг!
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2018
І плакав Київ,і плакала країна.
Ой ніхто так в мирний час не плаче.
Небесну сотню ховала Україна,
Але і досі ще над нами чорний ворон кряче.
Летіли кулі і несли смерть,
Летіли кляті і смертям раділи,
А душі болем заповнялись вщерть.
А душі плакали.а душі сиротіли.
Був самий юний борець із Тернопілля.
Чим завинив хлопчина перед катом?
Один в батьків опора і надія
Та смерть його устигла перейняти.
Небесна сотня у небесне царство
Нас залишила злетіла в небеса.
А ми лишились,українське братство,
Щоб зберегти навіки їхні імена.
Помолимося браття за полеглих,
Героям нашим слава навіки!
Була ця перемога не із легких,
Але вже правди нові повстають полки.
2013р.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2018
Титанівська осінь відстрочки не просить,
Кислотна загроза нежданно прийшла.
Непрохана гостя бідою голосить,
Вона несподівана як" російська весна".
Армянск почорнів за декілька днів.
Дороги покрила кримська іржа.
З дерев і кущів лист останній злетів,
Складаються пазли кислотного зла.
Титанівську осінь Херсонщина носить,
У горлі і носі шістнадцятий день.
А дітки маленькі далеко від дому,
Готують під осінь сумну акварель.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018
Вже скоро буде і цирк ,і шоу. і ілюзіон,
Коли з відпустки повернеться депутатів легіон.
А там наперстки і один бонус на кону-
Війна помічених за кляту булаву.
Трохи пізніше борня за депутатство,
Прямо у руки упаде нам щастя.
Ще є надія виправить помилки
І в раковину викинути старі змилки.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
Вода велика принишкла .затаїлась.
Канал притих в осінні дні.
Тепер уже і вудка знадобилась-
Буде луска і будуть ще хвости.
Спокійне русло, риба у воді,
В степу рибалка приємний бонус.
Та й коропи отут такі круті,
Що враз тебе приводять в тонус .
Уже в гачків готові жала.
Щоби надійно вп*ястися в губу.
Осінь з водою мене вінчала-
Вудка від радості гнулася в дугу.
Є червяки.є хліб.новітні бойли,
Воду цілують грузило й поплавок.
Щаслива мить розпочалися лови
Сиджу чекаю на покльовку ,чи кивок.́
Здригнулась вудочка,хитнувся поплавок,
Вчасна підсічка риба на гачку,
Кожна рибина,як новий урок.
Кінець урока-риба у садку.
Але фінал не завжди втішний.
Буває вийде з тебе сім потів,
І ти вже думаєш невже я грішний,
А може той судак гуляти ще хотів.
Раптом кивок,ривок,розчарування.
В руках уже не вудка ,а держак.
Рибальське щастя-радість і страждання.
А ще картання,щось зробив не так.
Та час летить ,міняю снасті.
Важливо мати резерв .чи промзапас.
Гачки чіпляються за ротики і пащі.
Море ємоцій відпочинок вищий клас.!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
Ми з ним вітались не так як всі:
"Здорово правий,лівому привіт"
Весела історія з нами трапилась тоді,
Коли ми тільки пізнавали світ.́
Двадцятий вік і гума у ціні.
Калоші.чоботи блискучі чорні.
Багнюку міряти в забитому селі,
Добре що так і хорошо не в човні.
Під Новий рік в компанії своїй
Ми святкували найкраще свято.
Хильнули трішки по чарочці святій
І в клуб гайнули хлопці і дівчата.
А там так весело і танці й лотерея,
Повний комплект розваг на ті часи.
Я танцював ,та відчуваю щось не теє,
Чомусь калоші чіпляють за штани.
Присів на лавці щоби розібратись.
Ноги в калошах_тільки правих два.
А у кутку сміялися з Альоші,
В нього два лівих .що за чехарда.
Під сміх взувачкою обмінялись,.
Але зосталась в памяті подія назавжди.
Тож після цього ми вітались:
"Здорово правий.лівому привіт.
Вже сорок років- лівий, правий.
Усі забули .а ми з сусідом ні.
Така історія була колись насправді,
Чужі калоші,клуб і Новий рік.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Ой булава,булава,булава...
Скільки горя ти нам принесла?
Скільки зламано було списів,
Щоб безмозгий на троні сидів?́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Знову стукає осінь у двері.
Що ж заходь, вже настала пора.
Я прошу до своєї оселі,
Будеш гостею, осінь хмільна.
За столом тобі знайдеться місце.
Випємо разом молодого вина.
Може нова народиться пісня,
Заспіваємо осінь хмільна.
Забагрянився сад,поле зоране
І в коморах достатньо добра.
Нас врожаєм і осінніми зорями
Обдаровує осінь хмільна.
Зачаровує нас і закохує
Знов весілля й кохання слова.
Соловейком сердечко витьохкує
В танці радіснім осінь хмільна.
Вітер листя жбурляє під ноги,
Чомусь обертом голова,
І відходять за обрій тривоги,
В душу проситься осінь хмільна.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Не ходять з торбами під хати
Щасливі,ситі і багаті.
А наша влада довгий час
Нам торби шиє про запас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Брехні бацила у крові
В вас поселилася надовго.
Не думайте ,що всі дурні,
Не за горами наша перемога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2018
Не мрійте, лежачи у ліжку,
Про рай небесний на землі.
Топчіть собі свою доріжкуЮ
Бурян виполюйте з душі.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2018
Черствіють душі і грубіші люди,
Що з нами через десять років буде,
Що нам дала нова мораль.
Нічого доброго на жаль.
Червоний вал котив нас в рай.
Змінили курс,тепер роздрай.
Міняємо владу міняємо царів
Та бідний люд ще більш збіднів.
Владні артисти,вмілі імітатори
Давно уже довіру нашу втратили.
Колода краплена,залапана,стара,
Але продовжується підла гра.
Бацила зверхності самопризначена еліта,
Безкарність,вседозволеність-найгірші діти.
А що на виході недовіра, злість?
Розруха в душах у країні скрізь.
Куди йдемо, як будем далі жить?
Я думаю не всім дуже болить.
Європа манить заможністю,порядком,
А наша бурянами заростає грядка.
Ми більше схожі вже на зграю:
Закони вовчі пестимо і переймаєм,
Усе купуєм,як товар в крамниці,
Які ж убогі і які ми ниці.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2018
Смерть не кінець:вона на кожного чекає.
Немає міри для добра і зла.
Найгірше те,коли хтось з нас не знає
Для чого жив він чи вона жила.
Одне життя дається кожному із нас,
Для кожного сіяє своя зоря.
Для кожного земний щасливий шанс
І вибране своє земне імя.
Горе і радість завжди ходять поруч.
Хтось жив смиренно,хто собі у гріх,
Хтось сльози лив по втратах нових,
Для когось легко все як сміх.
Хтось ще маленьким ангелом на небо
У небуття тихенько відлетів.
Безгрішним і маленьким так от треба:
Уже помер ,а ще й не жив.
Ми поспішаємо на світі жити,
Шукаєм істину у книгах і вині.
Вчимося прощати,любити і терпіти,
Марнуєм роки не цінуєм дні.
Майбутнє бачиться щасливим і надійним,
Не хочемо думати про помилки і гріхи,
Та роки мчать, як з гір лавини-
Вчора ще юні,а сьогодні старики.
Усіх проблем своїх:великих і малих,
Іще ніхто не вирішив сповна.
Далеко нам до праведних святих:
У нас все просто:робота,свято,суєта.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2018
Видуй вітер із голів сміття.
Із голів державницьких,але не мудрих
Щоб ми сміло крокували в майбуття,
Щоби з України не сміялись люди.
Дощ великий сліди наруги змий,
Чорні сили забери з водою.
Вже пора щоб народився день новий-
День́́ братерства,єдності,любові.
Сонечко теплом зігрій всіх нас.
Тільки світло і добро у кожну душу.
Вірю скоро.що гряде той час-
Україна новим шляхом рушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Зівяло личко і краса завяла,
Та ти для мене чарівна.
Мене життя таки помяло,
Та ще любові горить свіча.
Свіча мого принишклого кохання,
Спогади входять в серця дім.
Можливо іскра це остання,
А може то кохання дим?
Є у житті свої закони.
Є честь,обовязки,сімя,
Але життя було б неповним:
Без таємниць ,без каяття.
Можливо в таїнстві є сила?
І можна мріяти, любити тихо.
Ось він любив ,вона любила,
Кохання радість,а чи лихо?
В човні любові я лишився сам.
І не зарадять лихо чи стихія:
У мене свій кохання храм,
Той храм,де спить моя надія.
Можливо я тобі зізнаюсь,
А може ні,все піде в небуття,
Можливо я струни торкаюсь,
Струни найтоншої мого життя.
Нехай все буде так як є.
Я випив чашу радості і болю.
Я не жалкую-це моє
Життя в любові до другої.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
То був не з легких діалог.
Зійшлися в ринзі найсильніші.
Це не театр,а великий бокс-
Тут в кого нерви й кулаки вправніші.
Сотні ударів на ногах легкий.
Усмішка фірменна від України.
Противник тільки захищатись міг,
Дівка-удача відвернулась від Росії.
Достойні хлопці і великий бій.
Чотири пояси поставлено на кон.
Дванадцять раундів тривав двобій.
Гонг пролунав і Усик ЧЕМПІОН.
Уперше кубок Мохамеда Алі
Підняв над головою наш Сашко.
Достойний чемпіон від кримської землі,
Боксерське сіється країною зерно!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
А,коли тяжко на душі
І серце просить допомоги,
Усе покинь і твердо йди
До церкви помолитись Богу.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Не треба в церкву вам ходить
Руки до серця прикладать.
Вам Україну не любить,
Бо ваше кредо -обкрадать́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Цього літа на місяць телевізор мій друг.
Дивлюсь насолоджуюсь матчі футбольні.
Тур перший,тур другиий-завершений круг.
Ой скільки емоцій і скільки достойних.
А вже для фанатів омріяний рай.
Трибуни свистять,верещать.галасують.
Тут сльози і радість,початок і край-
Весь світ вболіває і чує.
Мяч полем літає ворота сверлить.
Для нових кумирів настала пора.
Хвилини,години і радісна мить-
Уже чемпіони скандують "ура"!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Будуть річки й моря береги хвилювати,
І достигне у полі зерно золоте.
Будуть нове життя на землі будувати-
Трішки жаль ,що не буде мене.
Будуть квіти земні на землі квітувати,
І нове покоління нам на зміну прийде.
Будуть люди і далі у космос літати-
Трішки жаль .що не буде мене.
Будуть нові слова,будуть фрази крилаті.
Буде сонце, що тепло і світло несе.
Будуть діти і внуки мене памятати-
Трішки жаль.що не буде мене.
Жаль що мало прожив і мало зробив.
Жаль що старість за руку веде.
І ніхто не поверне змарнованих днів-
Трішки жаль що не буде мене.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Моя ти мова різнокольорова
То чорна в гніві,то світла як сльоза.
Де б не була,про щоб не йшла розмова,
Я з нею в долі ,бо вона моя.
Лине трембітою високо в гори.
Лісом блукає-йде по хащах напролом.
Її почуло горде сильне море,
І небо словом підпираєм мов стовпом.
Крокує містом-чую рідне слово.
Впаде у поле золотим зерном.
Замішана на сльозах і на крові,
Але вже видно підйом і перелом.
Царські укази і вельможні примхи,
Стерпіла все і сутність зберегла.
Ліпилася вікам- до крихти крихта,
Черпаємо сили з цього джерела.
Вогнем палили шаблею стенали,
Свинцем зривали слово на устах,
А ми терпіли,вірили,чекали.
І торували рідній мові шлях.
Народ не згине поки зоріє слово.
Брудні проекти кануть в небуття.
І моя мова-оновлена,чудова,
Продовжить в правнуках своє життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Мені всміхнулася ромашка-
Біленька квітка польова.
І здалека кивнула пташка-
Мала сіренька і прудка.
Поле святе-життя колиска,
Вітри гуляють досхочу.
Таврійське поле щедре вічне
І корінь бє у давнину.
Ніхто не знає хто з прадавніх
Таврійське поле обіймав.
І мабуть пращур дуже дальній
Дітей у полі колисав.
Свист ховрашка і крик ворони,
І трави буйні по весні,
Веселі хмарок перегони
Все бережуть мої степи.
Херсонщина-багатий край,
Безмежні степові простори.
Тепла і світла сонцеграй,
Сивий Дніпро і ніжне море.
У нас найкращі помідори,
Самий солодкий виноград,
Найяскравіші в небі зорі
І кожний двір-квітучий сад.
А скільки співано пісень,
Скільки віршів степами ходять!
Херсонщина.я кожний день
На хліб молюсь і твою воду.
Аграрний край.степи повсюди...
Тут хлібороб завжди в ціні,
Щасливі добрі наші люди-
Господарі Херсонської землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
У кожного свої смаки
І різнобічні вподобання.
Отак і ці гібіскуси-
Нові емоції,зітхання.
Гігантські мальви в сад прийшли.
Веселкою сяйнули в очі.
Такої зрілої краси
Я з кожним днем все більше хочу.
Могутні радують кущі,
До сонця тягнуться їх квіти.
Завмерло все в цім білім світі
Як зацвіли гібіскуси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
З розпечатаних стільників мед потече
В медогонку як прийде пора.
Мед солодкий і справжній язик обпече,
Наче вжалила легко бджола.
Малесенькі крапельки носить бджола,
Літає невпинно,збирає нектар.
Проста трудівниця.комаха мала,
За працю отримує Божеський дар.
У неї напрочуд коротке життя,
Але ж сто процентів віддача.
Працює невтомно природи дитя,
На крилах нам носить солодку удачу.
А нам навіть часто років недостатньо,
Марнуєм хвилини.марнуємо дні.
Учіться у бджілки бути самодостатнім,
Учіться творити добро на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Прощалися ластівоньки цілий день зі мною,
Прощалися з гніздечком,з матірю старою.
Щебетали. розмовляли пташиною мовою.
Мою маму забавляли щирою розмовою.
Купалися на городі у свіжій калюжі.
Купайтеся,чепуріться мої вірні друзі.
Вам летіти ой далеко-до теплого краю,
Щасливого вам польоту я щиро бажаю.
Прощалися ластівоньки,у небо злітали,
Торкалися мою маму своїми крилами.
Цілували святу землю.грудьми припадали.
Прощалися ластівоньки- в вирій відлітали.
Прилітайте ще до мене,буду виглядати-
Та й зронила сльозу білу старенькая мати-
Повертайтесь.прилітайте до мойого двору,
Прилітайте чорнокрилі ластівоньки знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Не можу вичавити думку
Словом розбурхати поезії вогонь.
Не зліплю з буквів візерунку.
Та ще й утік від мене сон.
То ж сновигаю і потилицю почухую.
Шукаю що мабуть не знаю сам.
Фрази розплутую,а потім враз заплутую,
Але закрились двері у священний храм.
Повзу за словом слізно перепрошую.
А воно кривиться сміється із кутків.
До забаганки чорне з білим приторочую
Благаю голосно усіх що є Богів.
Десь нагрішив сьогоднішньому дню.
Перечекаю випю чаю травяного.
Тоді вже в сад поезії зайду.
Вкраду,́ позичу розуму чужого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Обценьки рук стриножили сапу
Разом довбають землю гостротою.
ще одну латку від трави струшу
Потім від спеки заховаюсь під вербою.
Розслаблю граблі з десяти зубків,
І забажаю випить зелен-чаю.
Щоб хтось без праці у селі прожив-
Таких я навіть думок не пускаю.
Дні довжиною в ланку,чи рядок,
Та й календар не в віршах,а у прозі.
Немає часу моргнуть до подушок-
Найбільше щастя в холодочку на порозі.
А вже під вечір зігнута спина,
Знову тривожать землю сапка чи лопата.
Селянська праця вузлувата і шорстка,
Та ще під старість більшістю горбата.
Хлібець на стіл-хвала семи потам.
Та ще до хліба на столі наїдки.
жуєш тихенько той стражденний крам
Всміхаючись до білої тарілки.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Привітна посмішка,білий халат,
І від пігулок аж в очах рябить.
Це вам аптека на новий лад.
Заходь до нас, коли щось заболить.
Тепер аптека вже не дивина
Та й люди вже не ті ,що вчора.
Рецепти видають сестра.сусід,кума-
Порадників тих більше аніж хворих.
Зайшла блондинка:"Мені від ожиріння,
Оце в вас є.а може ось оце.
Я все пройду:дієту,потрясіння,
Тільки би мати як в оси тільце.
А ось поважний дядько у береті.
Тому сусід сказав,що від лупи
Є ліки тільки в цій аптеці,
Тільки забув як звалися вони.
Стара бабуся- в неї руки ломить:
Дівчата, підкажіть,вже сил нема,
Бо ви все знаєте,ви доки.
Порадили,допомогли-пішла стара.
Ось хлопець молодий,цей із рецептом
На милицях у нього перелом.
Тут фармацевти з легким серцем
Пакет готують з лікарським добром.
А той онде крутий на вид,
То червоніє,щось невиразно белькоче.
Тут делікатно, бо в пана простатит,
І він скоріше про те забути хоче.
Он той крикливий розпустив губу.
У нього грип,і всі повинні знати.
Дівчата дайте йому терафлю.
Нехай біжить додому грипувати.
Стоїть молодка із чорнилом в роті.
Її сусідка лікувала від брехні.
Продайте дамі "Спасителя" без квоти,
Нехай готується до нової війни.
Хворий нашкріб копійок на флакон.
У нього голова неначе вата,
То дайте вже йому одеколон,
Отой тройний він буде кайфувати.
Блогер налайкався в компютері лайна
І вже такі вам видає моменти,
Такому б я пургену побажав,
Щоб з унітазом злився в компліменті.
Лікує час,лікують лікарі,
Але в аптеці завжди людно.
Рецепти,писульки,поради дармові.
Поки живі-живе надія в людях.
Знайдіть для фармацевтів лагідне слівце.
Та врешті-решт подяку напишіть.
Такий я пропоную всім рецепт.
І їм приємно ,і вам не заболить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Ведуть дороги всі у Рим.
Нам хліборобам ближче поле.
І над Вітчизною солодкий дим…
Цілую хліб - без хліба горе.
У цьому світі понад все
Батьків цінуєм: тата й маму,
А хліб життя в собі несе.
Хліб на столі і в домі свято.
Брати, селяни, любі друзі –
Ви мирні воїни землі,
А ваші руки невтомні дужі
За хліб воюють цілі дні.
Земля несе в собі добро .
Трактор – надійний помічник,
Сівалка висіє зерно.
І так буває з року в рік.
А потім бій до самих жнив,
Бій за життя, за урожай.
В спекотне літо без дощів
Складає іспит хлібний край.
В дорогу хліб з собою брали,
А з хлібом сало, білу сіль,
Пісні співали, вихваляли…
Хліб – голова, хліб головний.
Весільний хліб, то коровай,
Був хлібом щастя, хлібом злуки,
Для молодих кохання рай.
Серця єднались, душі, руки.
Я хліб візьму до своїх рук.
Тепло землі іде від нього
І пращурів незламний дух,
Благословення самого Бога.
Ведуть дороги всі у Рим,
А хліборобу дорога в поле
І над Вітчизною солодкий дим…
Цілую хліб - без хліба горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Червень гляне у душу мою непросту,
Жаром вдарить, немовби з селянської печі.
Вже черешні і вишні достигли в саду,
Шоколадний загар розплескався на плечі.
Подивись на землю, де не впала вода.
Вона репнула, наче дозрілий кавун.
Почорніла вчорашня зелена трава,
Мертвоблідий в степу літній сум.
Таке літо в таврійських степах.
Все живе знемагає від спеки.
Без води у степу просто крах,
Бо вода у нас признак безпеки.
Глянеш вдень в далину - там міраж,
А повітря гаряче , липке і тягуче.
То ж всі думки про воду і пляж
Та ще мрієш , що скінчиться це неминуче.
Згодом збавить сонце пекучу ходу,
Але скільки плюсів залишилось,
Скільки ягід, плодів достигло в саду -
Не здалися жарі на милість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Знову вітер розхоробрився і роздмухався.
Звичним рухом все додолу гне.
Я лежав тихенько і не рухався
Чую за вікном єство моє.
Круг домівки облетить і знову
Свою пісню вітряну співає,
А мені б до вітру додати грому,
Бо чомусь басів не вистачає.
Мов шуліка швидко атакує,
Крила розправляє над простором.
Враз затих,та раптом знов хвилює,
Рідне степове, безмежне море.
Відкрию двері і піду в вітер.
На повні груди волі вдихну.
Буду сміятись,кричати, радіти.
Вітер візьми мене в свою сім’ю.
Настане час мене в дорогу
Візьмуть на крила журавлі.
Я понесу вірші до Бога,
Вітер залишу на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Четвертий поверх - короткий шлях.
Ортопедія. Лікар у дверях,
Холод в спині, звичайно страх,
Блиск інструментів у очах.
- Хочу обнову для зубів.
Лікар киває - зрозумів.
Сідаю в крісло, огляд, вердикт:
Треба рентген- знімок за мить.
Рентген і знімок - все як у всіх.
Ще так далеко до краси.
Все зрозуміло - треба хірург.
Мрію потрапить до його рук.
Вся в білім фея- медсестра.
Її цікавить моє ім’я.
Вона щаслива, їй не болить.
Для неї я формальність, мить.
Аж ось і лікар вже, хірург.
В цей час для мене він не друг.
Укол і щипці звиклий рух
Зуб у бюветі - мертвий дух.
Ортопедія. Крісло, просторий кабінет.
Зубної істини настав момент.
Звук бормашини, видих, вдих ,
Зацепеніння торкнулось ніг.
Тут також фея медсестра.
Готує розчин: цемент плюс кислота.
Вона в процесі, вона в роботі,
Вона причетна до мого рота.
Настирні звуки, пальці в кулак.
Воно не боляче, але є страх.
Лікар уважно шкребе емаль,
Усмішка гріє мою печаль.
Вже новий вимір, новий рубікон:
Лікар в роботі готує силікон.
Нарешті зліпки прототип зубів.
Рот на замок- я занімів.
Потім беззубий в чеканні дні,
Такий от іспит випав мені.
Була підгонка, була примірка,
На витривалість перевірка.
Вставка протезів - момент заключний,
Акорд останній твердий і гучний.
Незручність буде тиждень чи два.
Я перевірю його слова.
Впишу упам’ять кілька моментів.
Лікар приймає нових клієнтів.
В нього конвеєр, звична робота,
Нові знайомі, нова спільнота.
Рутина праця кожний день -
Знов бормашина співа пісень.
І знову зуби, уколи, біль,
Але ж у кожного є своя ціль.
Тільки у праці рух і сила.
Умілі руки, посмішка мила.
Творіть добро хірурги, ортопеди –
Зубам краса і міцність треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Небо плаче весняним дощем.
Це хороша і добра приміта.
Заживем хлібороб, хорошо заживем,
Коли врожай відвоюєм у літа.
Може статися так як завжди.
Наче й колос налився вагомий,
Тільки спека - зерно в сухарі
День і ніч запікає у полі.
Ще б травневих, та в червні один.
Тоді дощ уже - благо, надія.
Дощ - коректор і дощ - бригадир,
А до того ще мріять і мріять.
Хліб - основа життя, джерело.
Та й хлібороб не остання людина.
Таке маленьке непримітне зерно
Виростає в печі у хлібину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2018
Лікує час,лікує згорьовані душі.
Рани загояться ,але залишаться рубці.
Щасливі дні приходять неминуче,
Лиш дочекатись можуть їх не всі.
Доля для кожного готує іспит.
Комусь.важкою стежкою іти,
У когось по дорозі-сонце,квіти.
А хтось маленьким в небо відлетів.
Різні дороги- довгі і короткі.
Хто пробіжить.а другий тихо йде.
Ідуть багаті,бідні,ситі і голодні:
Один впаде,підніметься.а інший назавжди впаде.
Є переможці,переможені,невдахи і нікчеми.
Бувають хитрі. добрі,наївні,злі.
У кожного свої життєві теореми,
І в кожного є темні.а є світлі дні.
Лікує час наші душевні рани.
Лікує без пігулок і настоянок із трав.
Хвилини,будні.радість.драми.
Хтось ще чекає,а для когось добрий час настав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2018
А школа все ж така як і була:
Велика,рідна і звичайно загадкова.
Скільки нас відлетіло із твого гнізда
Чи ти лічила, моя школо?
Кожний топтав у світ свою стежину,
Шукав хто правду,хто гроші.хто любов.
По комусь вже співають пісню журавлину
Та головне-в нас українська кров.
В житті є мама,тато,школа,
Перший учитель,перший дзвінок.
Сімя,суспільство,школа-то основа-
Від кожного беремо мудрості урок.
Потім життя навчає аж до смерті,
Ми вічні учні,тільки реалії другі-
Збиті коліна і бока потерті-
Ми одинакові-дорослі і малі.
дякую школо тобі за науку,
А за терпіння вклонюся вчителям,
У кожній школі живе печаль розлука.
І тепла память за кожним пташенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Шкільне кохання недозріле і недомовлені слова ,
І мої рухи неумілі і несміливості стіна.
Я кожний погляд твій ловив,але мовчав як партизан.
Усмішці кожній я радів та головного не сказав.
Про тебе мріяв кожну мить,моя чорнявко кароока,
Лишилось тільки крок ступить та не зробив я того кроку.
Які красиві очі карі,а ти прекрасна чарівна,
Але з тобою ми не в парі і ти дружина не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Твої очі красиві.
Я так хочу у них задивитись,
Я так хочу дурману напитись...
Твоі очі красиві.
Твої очі чарують.
Може ти незвичайна чаклунка.
І немає мені порятунку.
Твої очі чарують.
Твої очі сміються.
Хоч не встигли вони долюбити,
Цьому світу ще будуть радіти.
Твої очі сміються.
Твої очі питають?
Чи з коханням звязок я тримаю,
І яким те кохання буває?
Твої очі питають.
Твої очі бажають.
Покохати можливо востаннє
Пережити оте хвилювання...
Твої очі бажають.
Твої очі красиві,
Твої очічарують,
Твої очі сміються,
Твої очі питають,
Твої очі бажають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Новий день-ікраплинка роси
Впаде тихо на личко троянди,
І найкращі веселі пісні
Понесуть у весну музиканти.
Сад трояндовий-мрія моя-
Це шматочок великого саду,
Від турбот спочиває душа:
Де троянди,там спокій розрада.
Ти колюча,але ж чарівна.
Неприступна.але ж так красива.
У моєму саду лиш одна,
Та троянда моя незрадлива.
Опадають пелюстки під кущ
Та зявляються нові бутони,
Поспішаю в розарій чимдуж.
Щоб про роботу забути і втому.
Я ловлю той пянкий аромат
І пелюстки голублю рукою.
І сильнішим стаю у сто раз,
Як єднаюся з квіткою тою.
Хоч і доля моя в колючках.
Рівним шляхом іти не бажаю.
І найкращу троянду свою
Від недобрих людей заховаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Земле моя вмита дощами,
Вітрами пронизана з краю у край.
Сповита туманами і думками
Ти тільки ти,мій земний рай.
Пращури стежки в краю цім топтали
Батьківщину боронили від ворогів.
Дітей народили і внуків чекали
В землі спочивають ,але в рідній землі.
Буває замислишся в тяжку годину
І манять незнані далекі світи,
Та я не покину свою Україну
Тут корні мої і сестри й брати.
У радісну мить і у тяжку годину
Любіть все,що є у цій рідній землі.
Любіть свою землю ,любіть Україну
Бо краще не буде на чужині.
Любіть своє місто і гори й ліси.
Любіть стиглі вишні,червоні.красиві.
Любіть ту країну де виросли ви.
І пісні любіте сумні і грайливі.
Любіть кожний день і цінуйте хвилину.
Любіть колоски і квіти у полі.
Любіть Україну свою Батьківщину
І матір любіте і слово і волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Плаче жінка за своєю хатою:
Дочку послухала.покинула свій двір.
Тепер сльоза гірка на землю капає.
Сльоза у чужу хату в двір чужий.
Думала краще буде мені в дочки.
Вона догляне,приголубить,пригорне.
А дочці треба лиш за хату гроші,
А я для неї,мов щось зайве ,щось чуже.
Не там лягла і не туди іду,
Багато їм,ще плачу.вередую.
Сама собі накликала біду,
Тепер у розпачі,тепер жалкую.
Не смію собі їсти готувати.
за пенсію забула ,що та є.
Любила молоко-пора вже забувати,
Навіть цукерок дочка не дає.
Все дорікає і неробою взиває.
Ненависті у дочки цілий віз.
Буває інколи і руки розпускає-
На все погане в дочки хист.
Я ж їх усвіт вела сама.
Бо чоловіка звабила горілка.
Пятьох діток на ноги підняла.
Бувало всього ,а найбільше гірко.
Не досипала та й недоїдала:
Попробуй одягни.навчи і нагодуй.
Бувало плакала,та більше працювала.
Не рахувала кукання зозуль.
Всіх подружила,всіх благословила.
Тепер у кожного своя сімя.
А я лишилася стара і сива
У своїй хаті віку доживать.
Та не так сталось як гадалось.
Дочка середня кохалася в грошах.
І горе враз в мій дім прокралось,
Щоб загорнути в сум і страх.
Тепер вже не живу,а лиш існую:
І дім,ідвір.і дочка-все не те.
Молюся тихо-може Бог почує,
Яке з полину в мене житіє.
І я біжу чимдуж через городи,
Туди летить душа моя.
Дійшла-ось хата,там новий господар,-
Хоч подивлюся мовчки іздаля.
Сяду на лавці.сльозами вмиюсь.
До хати білої руки простягну:
Ти кожну ніч і марилась,і снилась-
Прийшла прощатися .бо скоро вже помру.
Плачучи встала і пішла назад.
У чужий двір.де сльози,муки.
В немилості немилій доживать
Та все ж молитись за дітей і внуків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Обміліла мойого кохання ріка,
Обміліла.напевно зовсім засихає.
Чи я випив ту чашу до дна?
Ой не знаю.не знаю,не знаю...
Молодимчерез вінце кохання текло.
Постарів,щось на денці лишилось.
Відгоріло і димом за обрій пішло-
Повернути не маю я сили.
Що любов.може сила чи слабина?
Чи якась не знана навала7
Чи загадка в якої відгадки нема?
Як на мене-то сяйво яскраве.
Це і біль,і втіха водночас.
І слова що давно всім знайомі.
Це енергія.ніжність і сили запас,
Ще бувають і сльози й прокльони.
Тут всі рівні:молоді і старі.
все вперше.а може востаннє,
Мов в тумані,в чаоівному сні
Пливе човен.що зветься кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Люблять поети осінь
Я-більше люблю весну,
Весна прохолодні роси
Але ж все радіє теплу.
Я осінь не критикую.
Бо я не природи суддя.
Я з осінню тихо крокую
В принишклі і чорні поля.
Яка разюча різниця:
Та зелена.жива.молода,
А в осені-багряна спідниця.
а осінь для мене стара.
Цей килим осінній красивий.
Але ж і холодний який.
Дерева сумні.сірі тіні.
Авесною я знов молодий.
Весна-зелена хустина.
А осінь у жовтім вінку.
Весна-молода дівчина.
А осінь тримає клюку.
Нехай люблять осінь поети
А я буду вірним весні.
Для них золоті еполети,
мені до душі соловї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Вже весна.знов цвітуть абрикоси,
Які батько так їсти любив,
Але більше мене він не просить
Тих нарвати красивих плодів.
Батько мій спочиває в землі.
Батько мій відхворів ,відгорів.
Тату мій,як же тяжко мені
Без порад твоїх,без твоїх слів.
Я і сам вже і батько.і дід.
І поради даю молодим'-
Я продовжую батьківський рід.
Я за тебе тепер,я твій син.
Память в душу мою тихо стукає.
Память серця зі мною помре.
Тато думки мої досі рухає,
Тато в думках ще досі живе́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
Завжди в світі двоє знайдуться
що малюють очима любов.
в одну нитку клубочки сплетуться
В одну плоть і одну на двох кров.
Непомітно у серце проникне
Мала іскра що стане вогнем.
Із маленького стане великим
Бо з любові в любові живем.
Вже не спинять ні вітер ,ні хвиля,
А ні гори.ні дощ,ні туман.
У любові не зломляться крила
Кожна історія новий роман.
Невідомо як серце шукає
Інше серце найближче йому,
Всім відоме це море безкрайнє
Шелест,шепіт і нове люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
Сьогодні журавлі зі мною вітались.
Навзаєм секатором подав їм сигнал.
До теплого вітру крилами торкались,
Шукали в степу на зупинку вокзал.
То вже повернулись із дому додому –
У всіх перелітних домівок по дві:
Одна, де родились, де вольному воля;
Друга, де взимку тепліші краї.
Життя на два береги: ближній і дальній,
Природа свої розставляє мітки.
І радісна зустріч, і помах прощальний
У небо безмежне злітає: «Курли!».
Сезон промайне, рід пташиний продовжиться.
Маленькі журавлики вже журавлі.
Пташина душа надвоє розломиться:
Одна наче вдома, друга вдалині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Матусю, де ж твоя краса,
Де довга русая коса?
А де ж румянець на щоках?
Де ж твоя сила у руках?
Де все, що було молодим?
Чомусь розвіялось як дим
І тільки – ох, і тільки – ах.
Ноги в вузлах і мозолях.
А де подівся блиск очей?
І де знайомий круг людей?
І чому ліки на столі?
І чому зморшки на чолі?
Ти - моя мама, ти – бабуся.
Моя сім’я і я горджуся,
Що наша ти і ми твої,
Що ти найкраща на землі,
Що ти жива і ще працюєш
І слава Богу не бідуєш,
І дім, і двір у тебе є,
І є сім’я і щастя є.
Гостюють часто в тебе діти,
А внуки і правуки як квіти.
Та ще ти любиш свою родину,
Своє село і нашу Україну.
Живи матусю до ста літ.
Ріка життя несе твій пліт.
Грійся на сонці, радій волі
І дякуй Богові і долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Знов нап’юся краси досхочу,
Заціню цей п’янкий аромат.
Затамуючи подих, тихо іду
На ірисовий новий парад.
Заглядають у очі, бентежать думки…
Кожна квітка - незвична історія -
Неймовірні тонкі кольори і тони,
Бризнуть в світ неповторними зорями.
Ще й краплинки роси відкришталюють цвіт,
А комахи ласують квітковим нектаром.
З року в рік свій продовжують рід
Дивні квітки з листками мечами.
Котить хвиля блакитна із краю у край,
Ближче берег коричнево-сірий,
А на тому горбочку всівся сонячний зай,
Але лапки у нього пухнасті і білі.
Там у смокінгах чорних Най Руле величні,
Поруч ніжно-рожевий стрункий Хелен Сі,
Еталон Копатонік в шоколадній спідниці,
Кофе Шоп посміхається гострій осі.
Рай веселковий клаптик чудес…
Ноги хочуть іти - я не смію -
Ця барвиста пігулка переборює стрес,
Трансформує красу у значиму подію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
Невже ти не чуєш як кров в моїх жилах пульсує?
Сильніш пригорнися, дивись уже сходить зоря.
Кохання прийшло, воно поряд із нами крокує,
А губи шепочуть -Голубко прекрасна моя, -
А губи шепочуть - нарешті ми разом з тобою
І геть перешкоди подолані всі.
Два люблячих серця зустрілись весною,
А пісні співали для нас горобці.
Маленькі сіренькі, на солов’їв геть не схожі,
Не хоче в нас жити співун соловей.
Та ті вечори й з горобцями погожі,
А нашому щастю достатньо нехитрих пісень.
Нас юність сліпила, кохання за руку вело
І ми потонули у морі незнанному,
До лодки своє приладнали весло
Та й попливли у плавання дальнє.
Ми степом пливли у країну бажань.
Нам зорі таврійські світили в пітьмі.
Сім’я народилась живи і кохай.
І ми працювали, кохали, жили.
Жили і живемо радієм життю.
Ідемо разом голубка з тобою,
Ще чашу любові не випито всю,
Що ми пригубили з тобою весною.
2013 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
Вона весни хотіла, виглядала,
Потім чекала ластівок приліт.
І ось нарешті, мамо, сталось -
Веселі ластівки щебечуть у дворі.
Сидять на дроті чорні щебетухи,
А в мами сльози радості в очах.
Вже повернулися мої подруги,
Велика радість, хоч маленький птах.
Старенька мама - рання пташка,
Зранку господарку оглядує свою.
Наїлись котики, сита собачка,
Квочка гуляє з курчатами в саду.
Ще є десяток курей і півень,
Та іще ластівки прикрашують гніздо –
Оце її селянський рівень,
Оце її життєве джерело.
Іще б летіла та уже не сила,
Іще б кохала та коханого немає.
Щось там шепоче ластівонька сива,
Напевно з молодістю мама розмовляє.
Тихенько дибає та ще працює,
А перед сном до ластівок іде,
Тихо всміхається, бува сумує,
А в серці бореться старе і молоде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
Звисають грона та не винограду,
Ті грона дивної , високої краси.
Цвіте гліцинія – прикраса саду,
Маленькі квіточки купаються в росі.
Той буйноцвіт очам принада.
Туман ліловий блукає угорі.
Квітковий бум – така собі бравада,
Ще й гул комах з джмелями на чолі.
Хмаринка спокою нависла наді мною.
Заснула піночка на гілочці ліани.
Ця дивна зваба проситься в долоні:
Весна, природа, щастя п’яне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
Немає вічного нічого на землі,
Усе від вищого, усе від Бога.
Летять секунди і відходять дні
Немає вічного, немає вічного нічого.
Лист зеленів, а потім пожовтів,
Весна прийде для листика нового,
А старий вже зогнив ,а чи згорів,
Немає вічного, немає вічного нічого.
Тече ріка, струмочок жебонить
І в’ється вдаль кудись дорога.
Засох струмок, дорога не пилить,
Немає вічного, немає вічного нічого.
Є ще любов що кожний день вмирає,
А потім сяє в світлі дня нового.
Любов жива, але і мертвою буває,
Немає вічного, немає вічного нічого.
У книгах сила мудрості стіна.
Зі словом люблять, б’ють ідуть до бога.
А скільки схованих в землі лежать,
Немає вічного, немає вічного нічого.
Кажуть що музика живе завжди.
Неправда це, бо губиться в віках небога.
А скільки кращого згоріло у вогні,
Бо все ж немає, немає вічного нічого.
Життя не вічне, та продовжується рід.
У еволюції нема шляху прямого.
Все на землі свій залишає слід,
Але ж немає, немає вічного нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
А час летить, його не спиниш,
Не повернуть хвилин назад.
Ще вчора я збирав ожину,
А вже надворі листопад.
Ще вчора грона винограду
З сонця енергію пили
Та вже немає зорепаду
І не почути дзвін бджоли.
А де ж ті яблука рум’яні,
Що соком повнились в саду ?
Піду у сад, навкруг погляну,
Але тих яблук не знайду.
А як же квіти, мої квіти –
Веселки розкіш кольорів?
Вони устигли відгоріти
Як літній день вже відгорів.
І цвіркуни - нічні солісти –
Мене не будять уночі.
Летить кудись осінній листик –
Маленька часточка землі.
Колись і я був молодим.
Мені весна сміялась в очі.
І я летів, і я любив
Щасливі дні, безсонні ночі.
Але невпинний часу плин.
І за весною було літо.
Перемолов життєвий млин
Мої роки і стигле жито.
Аж ось і осінь на поріг
І у житті є переміни.
Я старість зупинить не зміг:
Дух молодий , а тіло тлінне.
А час летить, його не спиниш.
Глибока осінь надворі.
Я ще збиратиму ожину,
Але прямую до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
автобус мчить,мелькаютьзнаки...
їду до внуків на гостину.
а за вікном червоні маки
такі як в мами на хустині.
неначе вогники веселі і сміливі
червоні маки квіти сонця
землі вклоняються, шепочуться щасливі
до мене стукають в віконце.
чарують очі неземні посланці.
їм вітерець тріпоче цвіт.
червоні маки рано _вранці
дивують наш прекрасний світ.
червоне море справа й зліва
вирує в скіфському степу.
як фантастично і красиво
у травні місяці в Криму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
пускає ранок на спориш сльозу.
промінчик від сонця блукає в деревах.
в руках тепло ранку тобі принесу
моя незвичайна прекрасна лілея.
є лілії білі,ще є запашні
із сонцем цілуються кожної днини.
червоні і жовті,строкаті малі,
корончаті,видові. красиві грайливі.
як вас багато в моєму саду!
по праву є лілії в царській короні
від запаху в ваші обійми впаду
я у захваті, я в краси у полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Зайду у сад і я вже не поет…
Тихо з деревами веду розмову.
Лишився недописаним новий сонет.
Душа бажає змін або обнови.
Що ж, відпочину від гарячого пера,
Нехай дерева в мені побачать свого.
Тим паче, що тепла весняного пора
Кличе мене від хатнього порогу.
Почути шепіт яблунь молодих,
Вишневу гілочку торкнутися рукою,
Забути про тривоги і про гріх
Та стати деревиною новою.
Стати в рядок поміж вишень,
А може ближче до старої груші,
Прожити деревом хоч ніч і день –
В живі заглянуть дерев’яні душі.
Так ми живі, ми рідні душі,
Хоч і по різному ідемо по життю.
Баланс природи я не порушу
Коли вітаюсь з персиком в саду.
Одна для всіх нас матінка природа,
Але умови різні, різні завдання.
Від їх німих - наїдок, насолода.
Для нас важливо вміння і знання.
У нас у кожного свої плоди:
Гіркі і кислі, солоні та солодкі.
Ідемо разом до кінцевої мети,
Бо пливемо в одній природній лодці.
Ростуть дерева, хворіють і вмирають.
Так і людина народиться, живе, помре,
Напевно і сумують і співають –
Є старше покоління, є і молоде.
Все як у нас, тільки німує сад:
Ми галасуємо, боремось, долаєм ,
Плодів чекаємо і бавимо малят,
А від роботи в саду відпочиваєм.
Мій тихий сад - природне диво,
До тебе йду у радість і в біду.
В саду я почуваюся щасливим,
Буває за віршами і з віршами йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Доля відміряла тобі
Лиш п’ятдесят коротких років.
Стою в задумі і в журбі,
А на лиці у тебе спокій.
Вітер тріпоче комірець
Прощально білої сорочки,
Волосся гладить вітерець
І плаче жінка плачуть дочки.
Батьки розгублені в печалі
Уже не плачуть, а мовчать,
Готують сина в путь останній –
У землю ляже сина прах.
Земні принади ліпоту
Безмежне небо, рідний край
На чорну зміниш пустоту,
На пекло чи небесний рай.
Дружину вірну не обнімеш
І не посадиш деревце,
І смерть свою ти не відміниш,
Життя скінчилося земне.
Вже не почуєш спів пташиний
І шелест зрілих колосків,
І не візьмеш до рук дитини,
Не мовиш друзям, що хотів.
Найкращу пісню українську
Не заспіваєш за столом,
Не вийдеш рано в поле чисте,
Більше не пройдешся ти селом.
І сонце зійде не для тебе,
Година розпочне свій лік.
Злетить метелик в синє небо.
Ти не побачиш той політ.
Прости мій друже і прощай,
Остання це твоя дорога.
Пухом земля вже, спочивай
І нас чекай, іди до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Поглянь в небесну вись мальовану.
Там кожний щось незвичне бачить:
Овечки бігають по небу колами,
А там хатина вдалині маячить.
Свята любов злилася в поцілунку,
Там двоє в небі: він, вона,
А нижче дерево чекає порятунку :
Злякалось виблисків і грому Перуна.
Іде солдат з гранатою в атаку:
За Україну, за маму, за сестру.
Нижче дитя тримає білу птаху –
Мир кличе в українську сім’ю.
Високі гори, може то Карпати?
Внизу село під скелею лежить .
І легінь хоче на сопілці грати
Дівчині, що на хмароньці сидить.
А он де човен гойдається на хвилях,
Пливе собі в небесну далечінь.
Там трактор дим кидає сірий,
Від борозни лежить чорнява тінь.
Кожному бачиться в небесному безкраї
Щось незвичайне, мабуть, що своє.
Уся картина таємниче виграває.
Хвала художнику що в небо достає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Сидять шпаки, хоч ще морози,
Співають пісню про весну.
Ще сніг лежить і мерзнуть сльози,
Та десь там чується: "Іду".
Біле від злості посіріло,
Худіють купи вздовж доріг,
Шкарлупи зайві скине тіло,
Дзвінком весняним стане сміх.
Тепліший вітер гладить землю,
Струмки повніші з кожним днем.
Весна, хоч дуже старим брендом,
Але вже стукає гряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Вже сезон - зацвіла лаватера
У моєму квітковім саду.
Квітка літа ніжно-рожева
Я до неї на зустріч іду.
Мене радісно квіти вітають
Я і в радість до них, і в біду.
Вони завжди мене зустрічають
Знають, я до них знову прийду.
Підійду, і шепочуться квіти:
Обніми, пригорни до грудей.
Ми- частиночка цілого світу.
Ми - квітуєм заради людей.
Чим же вимірять квітів красу ?
Я принаймні міри не знаю
Може міра така є в раю?
Лаватера - то квітка із раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Чи можна поезію втиснути в рамки,
Будити думки, залучати слова,
Нові покоління і нові огранки
Та тільки ця дівка жила і жива.
Дивуються ямбам чи може хореям,
Комусь до вподоби білі вірші,
Вклоняються знову французьким ронделям,
Найкраще, щоб пісня сюрчала з душі.
Розірванні в клоччя сторінки бездарні,
Вогнем заціловані чиїсь вірші.
Великий талант написать епохальні,
А в когось з натуги одні лиш прищі.
Тому, хто стає на заваді до світлого,
В апендикс його, у мертву кишку
Та ще критикану в окулярах і блідому
На плечі недужі сипнуть полину.
Своєму дитятку дорогу прошоркують
Та стелять під ноги м’які килимки
І схожих на себе тихенько розштовхують.
Так було і буде у різні часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Наші дороги вгодовані ямами.
Скільки авто залишились без ніг?!
Ось і петляють дорогами п’яними
Трактор, машина та ще й пішохід.
Сипляться з вікон на наші дороги
Сльози, прокльони і лайки страшні.
Мабуть, не бачуть великі вельможі
Серед дороги окопи й рови.
Мабуть, за роки, що ми незалежні,
Гривнями можна засипать рови.
Лиш у чиновників думки протилежні –
Вони засипають в офшорах скриньки.
Та ще є нахабні пани з ваговозами –
Дороги державні зруйновано вщент –
Пливуть по вибоях тяжкі зерновози,
А ще лісовози, і брухт, і цемент.
Ні правил, ні норм не для кого немає,
А тільки нажива зелена в очах.
То вже не дороги, а напрямки маєм,
А для іноземців – це шок та ще жах.
То як розрулити оцю ситуацію
І дати дорогам новітнє життя?
Кабмін у тривозі, але запевнює націю,
Що скоро окопи підуть в небуття
І стане нам заздрить Європа й Америка
Та й гордість злетить до небес.
Три роки пройде і доїдем до берега
По нових дорогах в жаданний ЄС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018
Контраст разючий: чорне і зелене,
А небо в хмарах дощових.
Зимові дні без снігу невеселі,
Та нарікати на природу гріх.
Баланс тепла збільшує ризики,
Для багатьох рослин гряде біда:
Бруньки зелені - в квітів вивихи,
Серед зими троянда зацвіла.
А попереду двоє: січень, лютий.
Невже не вдягнуть шапку й кожуха?
І що тоді з зеленим буде? –
Загинуть бруньки, вимерзне лоза.
Нам не підвладні геокатаклізми
Господар - космос - сила неземна.
Ми можем підібрати афоризми,
А суть природи поміняти - чорта з два.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018
Ось тут він виблискує, вигнувши спину –
Найдовший в Європі Каховський канал.
В ромашковий степ, у степ із полину
Прийшла нам на щастя дніпровська вода.
Звершилося диво в заспраглих степах,
Щоб пити води досхочу, до знемоги,
Могутній канал, наче зоряний шлях,
Встелився селянам із мрії під ноги.
Вже новими картами різане поле,
А в кожнім квадраті машини стоять,
Фрегати величні такі загадкові
Дощами життєвими землю росять.
Тепер не страшні суховії пекучі
Та й зелень буяє не тільки весною,
Жита пшениці кукурудзи могучі –
Вже нова сторінка писалась з водою.
Херсонські степи - наші землі родючі,
Не тільки хлібам, але й овочам рай:
Лежать кавуни величезні сладючі,
Помідори червоні збирай вибирай…
А все то канал і волога надійна
По новому руслу тече у віки.
Константа тепер: урожаї постійні,
Зерна із водою злились береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Немає більше того села,
Де мене мама народила.
Там здичавіле подвір’я в бур’янах,
Біленька хата з горя почорніла.
Там мені мама співала колискову
В перервах між роботою тяжкою,
Вела з малим свою розмову.
Була тоді такою молодою.
Я не забуду стежку споришеву,
Що з вулиці у двір вела,
Високу мальву ніжну і рожеву
Біля веселого хатнього вікна.
Старезні яблуні і груші повсихали,
Червоним соком вишня не п’янить.
Вони чекали і до сих пір чекають
Господаря, який напевно спить.
Він вже не прийде - ви тепер самі,
Не з його волі сиротіє сад.
Вклоняйтесь тепер вітрам і траві -
Не повернеш вчорашній зорепад.
Ось фотографії з сімейного альбому,
Такі старі пожовклі і сумні.
Беру до рук їх знову й знову
Лину в думках до рідної землі.
Тут купи цегли битої, німої,
Шкільне подвір’я сміхом не бринить.
Де йдуть тепер уроки загадкові
І де ж тепер по парті мій сусід?
Отут ми грали з хлопцями в футбол,
А тут шовковиця рожева, біла, чорна,
А тут торкався виноградних ґрон.
Де млин стояв, лишились сірі жорна.
Ставок великий став таким малим.
Не чути сміху, галасу малечі.
Верби стоять із докором німим
В глибоких ранах, ніби від картечі.
Пройдеться плуг, посіється зерно,
Шкільне подвір’я стане просто полем.
Було село, куди ж воно пішло?
Для мене біль, для когось сором.
Села не стало - котиться сльоза -
Багато сіл пішло в нікуди.
Де ж споришева стежечка моя,
Якою я пішов з села у люди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Він схожий на лілію, але їй не родич -
Квітує всього один день,
Але він високої якості вроди .
Прекрасний лілейник достойний пісень.
Зими не лякається, мало хворіє,
З весною прокинеться і відросте.
Кущ розростається, мужніє, міцніє
В надії, що знову зацвіте.
Чекання закінчиться - все не вічне -
І зявляться нові одноденки-квітки.
Прийди, полюбуйся - діють магічно-
Ти будеш закоханий навіки.
Десятки відтінків незвичних пропорцій,
Тонка і розкішна легка мережа,
Неначе із різних таємних віконець
Заглядає в сад неземна красота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018
Малювало сонечко квіти у саду,
Безліч квітів автором омріяних.
Малювало сонечко картину чарівну.
Задній план гібіскуси, а передній лілії.
Полотно величне, доста місця всім:
Крокусам низеньким і нарцисам гордим.
Сонечко творило променем своїм,
Малювало сонечко квітникову вроду.
Куртинками маленькими вишило тюльпани,
Потім гіацинтів настьобало враз.
Сонця зачекались мальви-добрі пави,
Ось уже й півонії на свій чекають час.
Для троянд у центрі місце особливе,
Щоби було видно із усіх сторін.
На полотні рудбекії засвітились дивно,
Чорнобривців жовтих формується загін.
Малювало сонечко без спочину.
Скільки ж в літа барвів чарівних?!
Малювало сонечко квіткову родину,
Малювало радість для очей моїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018