| Сторінки (19/1864): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
Східної мудрості пост
Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Стародавньої Греції і являє собою великий пласт світової філософії. Не дарма кажуть: Схід - справа тонка. Це відбивається у всьому: в способі життя, менталітеті, культурі, духовних цінностях. Ми зібрали перли східної мудрості, древньої, як перли, і дорогий, як алмаз.
1. Слово, викинуте з серця, потрапляє прямо в серце, а що зісковзнув з мови - не йде далі вух.
2. Жалійте могутнього - він може втратити сили; шкодуйте багатого - він може стати бідняком; і пошкодуйте вченого - він згине серед невігласів.
3. Той, хто займається астрологією, загрузне в єресі; той, хто займається алхімією, загрузне в злиднях; а той, хто займається законознавством, загрузне у брехні.
4. Слово, утриману тобою, - раб твій; слово, що вирвалося у тебе, - господар твій.
5. Смерть - це стріла, пущена в тебе, а життя - то мить, що вона до тебе долетить.
6. У тих, хто здатний червоніти, не може бути чорного серця.
7. Перемога над слабким подібна поразки.
8. Найбільше нещастя - потребувати допомоги людей, гідних нашого презирства.
9. Завжди дивись на речі зі світлої сторони, а якщо таких немає - натирай темні, поки не заблищать.
10. Більшого не може бути щастя, ніж нещасним приносити щастя.
11. Щастя, яке ти шукаєш, мов тінь, що йде разом з тобою: ти не зловиш її, женучись за нею, побіжиш від неї - вона женеться за тобою. Мало хто знає, як багато треба знати для того, щоб знати, як мало ми знаємо.
12. Апетит приходить з першим шматком, а сварка - з першим словом.
13. Добре лише те занепокоєння, завдяки якому ми згодом знаходимо спокій.
14. Не можна вразити однією стрілою дві мішені.
15. Справжнім другом вважай ту людину, яка прибирає камені і терни зі шляху твого.
16. Вранці, коли сходить сонце, дозвольте йому зійти і в вас теж.
17. Бережіть людей, після зустрічі з якими щось світле і радісне поселяється в вашій душі.
18. Є краса, над якою роки не мають влади, - це краса серця.
19. У нас розквітає те, що ми маємо, такий вічний закон природ
Переклала на українську мову 4.05.19 18.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834739
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2019
19 золотих правил життя
19 золотих правил життя, які працюють завжди:
1. Правило взаємності:
Перш ніж судити помилки інших, зверніть увагу на себе. У того, хто кидається брудом, не можуть бути чисті руки.
2. Правило болю:
Ображений чоловік сам завдає образи іншим.
3. Правило верхньої дороги:
Ми переходимо на більш високий рівень, коли починаємо поводитися з іншими краще, ніж вони поводяться з нами.
4. Правило бумеранга:
Коли ми допомагаємо іншим, ми допомагаємо самим собі.
5. Правило молотка:
Ніколи не використовуйте молоток, щоб вбити комара на чолі співрозмовника.
6. Правило обміну:
Замість того, щоб ставити інших на місце, ми повинні поставити на їх місце себе.
7. Правило навчання:
Кожна людина, яку ми зустрічаємо, потенційно здатна нас чогось навчити.
8. Правило харизми:
Люди проявляють інтерес до людини, яка цікавиться ними.
9. Правило 10-ти балів:
Віра в кращі якості людей зазвичай змушує їх проявляти свої найкращі якості.
10. Правило ситуації:
Ніколи не допускайте, щоб ситуація значила для вас більше, ніж взаємини.
11. Правило Боба:
Коли у Боба проблеми з усіма, звичайно головною проблемою є сам Боб.
12. Правило доступності:
Легкість у відносинах з собою допомагає іншим відчувати себе вільно з нами.
13. Правило окопу:
Коли готуєшся до бою, викопай для себе такий окоп, щоб у ньому помістився друг.
14. Правило землеробства:
Усі взаємовідносини можна і потрібно культивувати.
15. Правило 101 відсотка:
Відшукати 1 відсоток, з яким ми згодні, і направити на нього 100 відсотків наших зусиль.
16. Правило терпіння:
Подорожувати з іншими завжди повільніше, ніж подорожувати одному. Хочеш іти далеко - йдіть разом, хочеш йти швидко - йди один.
17. Правило двох сторін однієї медалі:
Справжня перевірка взаємин полягає не тільки в тому, наскільки ми вірні друзям, коли вони зазнають невдачі, але і в тому, як сильно ми радіємо, коли вони досягають успіху.
18. Правило симпатії:
За інших рівних умов люди будуть прагнути працювати з тими, хто їм подобається; за інших нерівних умов вони все одно будуть це робити.
19. Правило співпраці:
Спільна робота підвищує ймовірність спільної перемоги.
Переклала на українську мову 4.05.19 18.34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834738
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2019
19 навичок життя зі смаком щастя
Якби вам вдалося надавати під зад людині, яка винна у більшості ваших неприємностей, ви тиждень не змогли б сидіти. © Євген Гришковець
Бути щасливим - це вибір кожного. Тільки з боку здається, що комусь щастить по життю більше, а комусь менше. Насправді потрібно просто активніше розвивати в собі навички, що підвищують рівень щастя в кожному з нас.
Ми нарахували 19 навичок, які надають життю смак щастя:
1. Спілкуйтеся. Численні контакти - запорука успіху. Один підкаже потрібний телефон або сайт, інший познайомить з цікавою людиною, третій дасть слушну пораду. Не обов'язково дружити з усіма глибоко і цілодобово - варто лише підтримувати контакт, що дозволяє в будь-який момент звертатися до людей з питаннями, проханнями і пропозиціями. Зрозуміло, мова йде про обопільне спілкуванні - ви теж повинні бути відкриті для чиїхось ініціатив і прохань. Егоїстична експлуатація чиїхось фінансових, ділових або інтелектуальних ресурсів принесе вам лише тимчасовий успіх.
2. Не будьте скромні зайве. Можна все життя просидіти в курному кутку непоміченим, навіть маючи величезний багаж досвіду і талантів, якщо не проявляти ініціативу. Піар власних ідей - це мистецтво, яким доведеться опанувати, якщо ви хочете успішно реалізуватися. У згадці своїх здібностей і досягнень немає нічого поганого: люди повинні розуміти, що ви успішні і співпраця з вами принесе користь і їм теж. Тільки стежте за тим, щоб самореклама не перетворилися на хизування. Іноді достатньо лише обмовитися про те, що ви добре вмієте робити (скажімо, монтувати на комп'ютері відеоролики), і у вас тут же з'являться однодумці.
3. Робіть те, що подобається. Успіх швидше приходить до тих, хто прагне задовольнити власні потреби, а не виконує соціальне замовлення або жадає відповідати очікуванням оточуючих. Мода на бізнес-леді привела до того, що багато жінок намагаються зробити кар'єру в офісах, тоді як за характером "скроєні" зовсім для іншого. Відмовтеся від соціальних стереотипів, прислухайтеся до свого внутрішнього голосу і робіть те, що хочете самим, а не те, чого чекають від вас інші. Стати собою, поставте реальні цілі - будь то кругосвітню подорож або народження чотирьох дітей. Саме тут вас чекають справжні радості і перемоги.
4. Дружіть зі щасливими. Це можуть бути просто щасливі люди, у яких, що не день - то щасливий квиток ... Або оптимісти, чиє життя може, і не безхмарне, зате вони володіють вродженою здатністю не драматизувати ситуацію, а з гумором сприймати підніжки, поставлені тут і там. Адже душевний настрій передається по ланцюжку. Нагрубили вам вранці в автобусі - і день зіпсований. А порозмовлявши з тим, хто завжди в гарному настрої, ви, навпаки, отримаєте заряд позитивної енергії. У позитивно налаштованої людини і робота йде на лад, і відносини складаються ... Однозначно, денна порція міні-удач буде вам забезпечена. Адже маленькі радості життя - це і є інгредієнти щастя.
5. Ставтеся до життя, як до гри, де іноді виграєш, а іноді програєш. Деяких губить надмірно серйозне ставлення до життя. Як казав незабутній барон Мюнхгаузен: "Ви занадто серйозні, панове!" - а надлишок серйозності веде до постійного напруження і в кінцевому підсумку до зриву. Удача ж, навпаки, вибирає тих, хто дивиться на свої справи менш фатально і розуміє, що вигравати в лотерею завжди неможливо. Зате за програшем може послідувати виграш. Так що зберігайте азарт! А також будь-яка проблема перестає бути важливою, якщо її «висміяти» - працює на 100%. Це нелегко зробити, але можна. І як тільки посмієшся над проблемою, вона здувається, як повітряна кулька.
6. Думайте позитивно. Позитивне мислення - антонім негативного мислення, коли людина сама нагнітає навколо себе обстановку. Накладіть табу на висловлювання: "Це мій хрест", "Страждати мені на роду написано", "Хотілося як краще, а вийшло як завжди".Негативне мислення розхитує психіку: адже наші думки безпосередньо пов'язані з нашими поведінковими реакціями (як, втім, і навпаки). Все валиться з рук, одна промашка слідує за іншою, а ви навіть не помічаєте, що притягуєте цю невезуха власним настроєм? Розірвіть це порочне коло, перестаньте подумки мусолити свої невдачі - наявні і гіпотетичні, - і вони перестануть ходити за вами по п'ятах.
7. Оточуйте себе позитивом. Якщо ви звикли дивитися одні ужастики, а в газетах читати тільки кримінальну хроніку, не сподівайтеся, що удача постукає до вас у двері. Щоб заманити її, потрібно оточувати себе всім зі знаком плюс: красивими речами, мажорною музикою, добрими людьми і улюбленими тваринами. Пускаючи в серці тільки хороше, ви програмуєте себе на радість, щастя, везіння.
8. Посміхайтеся людям. Психофізіологи стверджують, що навіть натягнута усмішка через деякий час викликає приблизно такий же ефект, як посмішка щира. Активно працюють мімічні м'язи розширюють кровоносні судини і покращують постачання мозку киснем, клітини центральної нервової системи починають виробляти ендорфіни, і ми стаємо більш добросердими і оптимістичними. Та й іншим спілкуватися з усміхненою людиною куди приємніше, ніж з похмурою.
9. " Не застрявайте". Деякі не в силах забути навіть дрібну неприємність, постійно повертаючись до пов'язаних з нею негативних переживань. Або, слідуючи наміченій меті, знову і знову наступають на одні й ті ж граблі, але відчайдушно ломляться в тупиковому напрямку. Такий тип психіки фахівці називають "застряваючим". Найчастіше ця риса вроджена, і все ж треба намагатися бути мобільним: швидше переходити з одного емоційного стану в інше, міняти тактику поведінки в залежності від обставин, перемикатися на різні види діяльності. Не зациклюйтеся на промахах, шукайте різні підходи до життя, і ваші шанси на успіх збільшаться.
10. Хваліть себе. Радійте своїм маленьким перемогам. Часом ми нарікаємо: "Хіба це успіх? Це дрібниця. Он у інших, які досягнення! "Ніколи не знецінюйте власні удачі, інакше вони зовсім перестануть вас відвідувати! Навпаки, платіть собі хвалу навіть за сумлінно зроблену невелику справу. І заохочуйте себе подарунком. Психологи радять ставити цей подарунок на чільне місце - як Кубок перемоги. Тоді з'являється стимул досягати успіху знову.
11. Правильно харчуйтеся. Не захоплюйтеся суворими дієтами - недостатнє харчування мозку веде до підвищеної стомлюваності, млявого сприйняття навколишньої дійсності, а то і зовсім до апатії. В такому стані вам не бачити удачі як власних вух! Крім того, їжа - джерело задоволення. Морозиво або шматок смачного торта можуть спровокувати такий ендорфіновий викид, що вас осяє ідея, гідна Нобелівської премії! Словом, не лишайте себе радості і душевної рівноваги голодуванням, але і не робіть культу з їжі.
12. Творіть. Терапевтичний ефект хобі давно доведений. І нехай ваше захоплення (живопис, музика, танець, ремесло) - чиста самодіяльність! Зате воно знімає стрес, дозволяє домогтися релаксації, добре впливає на роботу внутрішніх органів. Це ідеальний засіб для поліпшення загального самопочуття і подолання "синдрому невдахи". Справжні творці за самовідчуттям - одні з найщасливіших людей. Цим вони зобов'язані ендорфінам, які супроводжують натхнення.
13. Пробуйте. Не замикайтеся в рамках одного виду діяльності. Життя не стоїть на місці, і перехід з однієї сфери в іншу може стати успішним поворотом у долі. Якщо підвернувся шанс проявити себе в чомусь іншому, чому б не ризикнути? Отримайте принципово іншу освіту, змініть професію. Удача любить тих, хто не топцює на місці, не цурається всього нового і нестандартного. І, якщо хтось подзвонить вам з дивною на перший погляд пропозицією, дайте відповідь згоди: "Так".
14. Забудьте про все зайве.Вибачте кривдників, роздайте борги, викиньте старі непотрібні речі, відмовтеся від обов'язків, які вам нав'язали, - очистіть життя, немов комп'ютер від непотрібних файлів. Ви відчуєте себе вільніше, щасливіше, здатними до нових звершень.
15. Будьте побільше на світлі. Його достаток або нестача впливає на наш настрій. Один із способів світлотерапії полягає в тому, що пацієнта садять перед спеціальним екраном, що випромінює світло набагато більшої інтенсивності, ніж звичайні лампочки. Так меланхолікам і жертвам невдач допомагають змінити своє світосприйняття в позитивну сторону. У темний час доби гіпофіз виробляє гормон мелатонін, який породжує тугу і занепадницькі настрої, а додаткова порція світла припиняє цей процес - вчорашній песиміст знову готовий ганятися за удачею!
16. Долучайтеся до прекрасного. Справжнє велике мистецтво зцілює душу, веде від буденної суєти і налаштовує на позитивні перетворення у власному житті. Для цього є наукове пояснення: яскраві враження підвищують активність головного мозку, що створює відмінну базу для генерації ідей і розробки планів по їх втіленню. Отже, поспішайте в театри, музеї і філармонії!
17. Злийтеся з природою. Короткий відпочинок за межами мегаполісу наповнить вас цілющою енергією. Пройдіться босоніж по траві, доторкніться до кори дерева, вдихніть смолистий запах лісу, послухайте шум річки і щебетання птахів, а взимку прислухайтеся до хрускоту снігу під ногами ... Навіть прогулянка в сквері допоможе зняти втому і агресію, звільнити внутрішні резерви - фізичні, інтелектуальні, творчі, емоційні - і ви знову почнете витрачати сили в правильному напрямку.
18. Виберіть собі талісман. Це може бути маленька плюшева іграшка або обручка - словом, те, що бувало з вами в щасливі моменти життя і що можна завжди носити з собою. Тут мова йде про ефект плацебо - твердо повіривши, що ваш талісман притягує удачу, ви й справді станете більш успішними. Тільки не переборщіть: талісман талісманом, але порядність і обачність повинні залишатися з вами.
19. Вірте в свою везучість. Знайти в своєму житті ознаки успішності просто. Це тільки здається, що причин для радості немає, а насправді ви - обранець долі і вам вже пощастило: у вас є дах над головою, ви не голодуєте і вільні в своєму виборі в життя. Підсумуйте всі хороші пункти і порадійте за себе. Відчувши себе щасливчиком, ви вже будете на півдорозі до успіху. З таким-то стартовим капіталом! Залишиться лише докласти трохи зусиль
Переклала на українську мову 4.05.19 16.38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834648
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2019
Сильвестр Сталлоне.
Народився Майкл Сильвестр Енціо Сталлоне в Нью-Йорку 6 липня 1946 року. Пологи проходили важко. У новонародженого Сильвестра, в результаті родової травми, паралізувала частину язика, щоки і губ.
Батько Сталлоне приїхав з Сіцілії, працював перукарем і не прагнув зробити кар'єру. Мати Жаклін, енергійна і творча особистість, перебувала в постійному творчому пошуку: танцювала в кордебалет, організовувала матчі жінок-борців, займалася астрологією.
Батьки Сталлоне згодом розлучилися, а син залишився з батьком. Однак до 15 років стало зрозуміло, що батько не здатний займатися вихованням і Сильвестр переїхав до матері.
Дитинство актора пройшло в італійському кварталі Нью-Йорка. Через поганні догани Сталлоне став об'єктом насмішок в школі, відповісти на які не міг: через маленький зріст, кривого обличчя і невиразної мови його постійно дражнили. Розраховувати йому було ні на кого, і він вирішує захистити себе.
Для того щоб подолати сором'язливість Майкл записується в драматичний гурток, приблизно в цей же час записується і в тренажерний зал. Регулярні походи в «тренажерку» приносять свої плоди, які бажаючих заробити по шиї за чергову шпильку невдовзі не виявляється.
На драматичний факультет університету Майямі, який йому так і не судилося закінчити, Сталлоне надходить в кінці шістдесятих років. Кинувши, обридле йому навчання, Майкл, який мріє стати суперзіркою, перебирається в Нью-Йорк. Однак все складається зовсім не так просто, як це уявляв собі актор.
Після десятка безуспішних кастингів, актор отримує «відповідну роль» на одній з численних порностудій. Незважаючи на те, що друга половина 70-х видалася куди більш успішною в плані ролей в серйозних фільмах, актор ледве-ледве зводить кінці з кінцями, проживаючи в автофургоні разом з дружиною та однорічною дитиною.
Щасливим квитком Сталлоне в нове життя, стає власноруч написаний сценарій про невдалого боксера, який сповна використав шанс, даний йому долею. Класична мелодрама з традиційним для кінематографа тих років хепі ендом, була оцінена достойно. Майклу пропонують за сценарій величезну суму грошей - 200 000 доларів.
Сталлоне заявляє, що погодиться і на двадцять, тільки б йому дозволили зіграти головну роль плюс невеликий відсоток від прокату. Що вийшла на екрани в 1976 році картина «Роккі» робить актора не тільки відомим всій Америці, але і багатим.
Неймовірно, але факт, в 1982 році Сталлоне вдається зробити те, що до цього не вдавалося нікому - створити ще один культовий образ, на цей раз у фільмі «Рембо: Перша кров».Правда образ напівголого вояки, методично знищує все на своєму шляху, зіграв з актором злий жарт, практично всі ролі, які йому пропонували з моменту виходу першої частини картини, так чи інакше були пов'язані з вбивствами і руйнуваннями.
Для того щоб продемонструвати всім, що він не тільки гора м'язів, але і по-справжньому талановитий актор, Сильвестр, який одержує на той час по 15-20 мільйонів за картину, погоджується на гонорар в 60 тисяч, для того щоб отримати відповідну роль в драмі «Земля Поліцейських» (1997). Ця роль далася акторові нелегко, проте поставлене завдання він виконав на тверду п'ятірку. Образ неохайного шерифа, кінокритики визнають кращим з створених ним з часів Роккі.
Крім ще чотирьох частин Роккі (1979, 1982, 1985, 1990) і трьох частин «Рембо» (1985, 1988, 2008), на рахунку актора десятки по-справжньому відмінних робіт, більшість з яких стають класикою світового кінематографа: «Танго і кеш »(1989),« Стій! Або моя мама буде стріляти »(2002),« Скелелаз »(1993),« Руйнівник »(1993),« Суддя Дредд »(1995),« Наймані вбивці »(1995),« Нестримні »(2010) та інші.
У свої 67 років людина-легенда прекрасно виглядає, безперервно знімається і сповнений планів. «Мені в останні роки часто говорять:" Ви улюблений актор моєї бабусі ". І як після такого не задуматися про вік? »- сміється Сталлоне.
У день 50-річчя редакція тижневика Star зробила Сильвестру Сталлоне плід пікантний сюрприз: спеціальний номер журналу з іменами і фотографіями 595 жінок, з якими актор коли-небудь зустрічався. У його житті з'являється ціла низка відомих красунь: Андреа Візер, Сінді Кроуфорд, Сьюзен Ентон, Лінда Євангеліста.
Одружився Сталлоне тричі, його дружинами в різний час стали: Брігітте (Бріджит) Нільсен, Саші Зак і Дженніфер Флавін. Спільне життя з Бріджит Нільсен тривала всього 2 роки і завершилася скандалом. Після цього шлюбу Сталлоне сказав: «Шлюб - викинуті на вітер гроші». Саша Зак подарувала йому двох дітей - вони прожили разом цілих 11 років.
Навесні 1990 року познайомився з молоденькою моделлю Дженніфер Флавін. Їхні стосунки не були простими: він то кидає її, то повертається знову. Лише по закінченні 6 років він зрозумів, що готовий одружитися ще раз - вони виховують 3-х дочок. Сталлоне часто повторює, що тільки зараз він по-справжньому щасливий.
За гріхи молодості Сталлоне розплачується досі - в однієї з його дочок, Софі, при народженні виявили порок серця. Софі у віці 2 місяців перенесла серйозну операцію на серці, а його син, Сет Сталлоне, страждає аутизмом.
Розповідаючи про речі, які все ж зробив би по-іншому, Сталлоне говорить, що жінок вибирав би обережніше. Актор зізнається, що в молодості не цінував сім'ю і гнався за загальним обожнюванням, змінюючи коханок як рукавички. На щастя, Слаю довелося зустріти на своєму шляху мудру жінку, яка подарувала йому дітей і навчила її поважати.
За свою довгу кар'єру, Сильвестр Сталлоне пережив і зльоти, і падіння, але любов публіки і раніше з ним. Один з його останніх проектів - шоста за рахунком картина про примхливого боксера Роккі. При створенні фільму, шістдесятирічний на той момент Слай активно працював по обидва боки камери.
Ніхто з знаючих Сталлоне підлітком і уявити собі не міг, що цей похмурий, агресивний, що страждає наслідками родової травми хлопчина стане кумиром мільйонів і одним з найбільш високооплачуваних діячів кіноіндустрії. Та й сам Слай, якщо вже на те пішло, до двадцяти трьох років почав сумніватися в собі - гідної роботи не було, його акторська освіта нікого не цікавила, а зніматися м'язистого хлопця брали лише в порно. А потім стався Роккі ...Роккі - головний персонаж життя
Відповідаючи на питання, як з'явився найголовніший в його житті кіноперсонаж, Сталлоне розповідає, що, розчарувавшись в собі самому і власних мріях, він вклав душу в сценарій про людину з тими ж проблемами. В результаті, Роккі вийшов таким собі йде в нікуди, усіма покинутим, проте цілеспрямованим і на рідкість впертим типом.
Закінчивши сценарій, молодий Сталлоне почав стукати в двері різних продюсерських компаній з метою роздобути грошей на свій проект. Одному маловідомому на той момент агентству сценарій здався перспективним, але щоб отримати право створити за ним фільм, продюсерам довелося прийняти головну умову Сталлоне - Роккі повинен зіграти саме він.
Згодом, було знято шість фільмів про життя боксера. П'ятий виявився такою ж відвертою невдачею, як перші чотири - тріумфом. З приводу шостого думки різняться, проте сам Сталлоне задоволений. Він зізнається, що тоді, в 1976 році, не сподівався, що історія матиме таку популярність. Спочатку, було написано лише три сценарії, а решта почали з'являтися у міру «дорослішання» і формування особистості Роккі в розумі його творця.
Шостий фільм, зізнається актор, є спробою реабілітації неохайного в очах публіки Роккі. Повернувши пригніченого смертю улюбленої дружини боксера на ринг, Сталлоне і його колеги сподівалися зняти по-справжньому психологічний, реалістичний фільм про набуття нового сенсу в житті.
Інвестори, навчені провалом попередньої частини історії про життя боксера, сприйняли пропозицію Слая про створення чергового фільму насторожено. Сталлоне зізнається, що шостий «Роккі» в чомусь схожий на першого - і в ту, і в іншу картину спочатку ніхто не вірив. Останній частині довелося чекати свого часу ще довше, ніж першої - на втілення задумки в життя, Сталлоне було потрібно цілих вісім років.
П'ятий фільм про боксера - не єдине фіаско в кар'єрі Слая, однак він навчився сприймати невдачі легко. Помилок актор, на його думку, наробив чимало, але анітрохи про них не шкодує.
Те ж стосується і самої зорі егокінокарьери - ні для кого не секрет, що перший фільм, в якому актор взяв участь, був порнографічним. Сталлоне, звичайно, не пишається цим фактом, однак заперечувати або виправдовуватися теж не має наміру. За його словами, з роботою молодим акторам тоді було важко, а вижити в Нью-Йорку без грошей - нереально.
Треба сказати, що за сучасними мірками, порноподвиг молодого Сталлоне - річ цілком невинна. Свого часу, коли актор знайшов широку популярність, творці фільму пропонували йому викупити «ганебну» стрічку, щоб та більше не з'являлася на полицях магазинів і не псувала йому репутацію. Слай навідріз відмовився, і зняте в 1970 році кіно було перевидано новим накладом в 1976 - в рік появи в прокаті «Роккі».
Найближчим йому по духу персонажем залишається перший - Роккі. Повзрослівший і навчений досвідом актор каже, що всім варто повчитися у цього сильного духом героя вмінню не опускати руки в, здавалося б, безнадійних ситуаціях.
В останні роки, фільми Слая далекі за якістю і успіху від підкорившої серця мільйонів глядачів динамічної картини про боксера Роккі.
У своєму інтерв'ю німецькому журналу «Вельт», Сталлоне зізнається, що йому на це наплювати - краще знімати відвертий треш, ніж взагалі нічого не робити. На думку Сталлоне, роль кіношедевра уготована далеко не кожному з сотень щорічно виходячих на екрани фільмів, і це абсолютно нормально.
Про провали, які неодноразово траплялися з ним за роки кар'єри, моложавий актор, якому вже за шістдесят, анітрохи не шкодує. Як він сам зізнається, на тлі подібних невдач успіх здається ще більш солодким.
Одним із самих божевільних проектів актора і сценариста за останні роки став шостий за рахунком фільм про Роккі. Проект дуже довго лежав на совісті Слая мертвим вантажем - п'ята частина, за визнанням самого Сталлоне, була на рідкість невдалою, і всі боялися чергового фіаско. Актор зізнається, що чергове продовження розповіді про життя боксера - спроба повернути Роккі таким, яким його знала публіка до виходу в світ катастрофічно помилкової п'ятої частини. Повернути не тільки глядача, а й самого Сталлоне.
На питання про те, чи чекає нове життя і іншого популярного персонажа Сталлоне - Рембо, актор поки не знає, що відповісти. Рембо близький йому своєю запеклістю, проте своїм справжнім духовним двійників Сталлоне вважає Роккі.
Цілеспрямований боксер є улюбленим персонажем не тільки Сталлоне, але і його дітей - з тих пір, як вони дізналися цього персонажа, вони справді пишаються татом. А ось Рембо дочки і сини актора терпіти не можуть - як розповідає Слай, діти зустріли його ідею зняти четвертий фільм про громилові справжньою істерикою.
Все життя граючи грубих, швидких на різкі дії чоловіків-мачо, Сталлоне трепетно ставиться до виховання та інтелектуального розвитку своїх дітей. Він каже, що просто намагається не повторити помилок свого батька - той славився своєю імпульсивністю, не цурався фізичного покарання і не особливо вникав в освіту сина. Сталлоне не шкодує про те, яким було його дитинство, адже воно багато в чому вплинуло на його подальший успіх, проте для власних дітей він хоче бути кращим батьком.
.
Переклала на українську мову 7.04.19 17.35
На фото Сильвестр Сталлоне з третьою дружиною Дженніфер Флавін і дочками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834634
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2019
20 безцінних порад лікаря-психотерапевта Володимира Леві
Письменник і лікар-психотерапевт Володимир Леві був одним з перших, хто працював в області суїцидології (вивчення і профілактики самогубств) брав участь у створенні «телефону довіри» і кризового стаціонару, а також займався психологією музичного сприйняття і музикотерапії. У його роботах - безліч порад, до яких варто прислухатися:
1. Цікавість – надійніші ліки від заздрості: проникнувши за покрив зовнішнього, завжди виявляєш, що заздрити нема чому.
2. Найцінніша якість співрозмовника - вміння слухати!
3. Найважливіше з почуттів - почуття міри, в якому теж належить дотримуватися почуття міри ...
4. У натовпі, де кожен кричить, більше всіх привертає увагу той, хто мовчить.
5. Мудрий правитель управляє так, що його не помічають.
6. Досвідчені тренери екстремальних видів спорту кажуть: «Страх як вогонь: якщо ти його контролюєш, він тебе гріє, а якщо не контролюєш, то спалює». Те ж саме можна сказати і про оціночні залежності. Не «зірватися», а контролювати, - щоб гріла і заводила, але не спалювала і не топила.
7. Відпочинок - це мистецтво. Відпочинок - робота не менш відповідальна, ніж сама робота, і людей, які вміють відпочивати, рівно стільки ж, скільки вміють добре працювати: обидва вміння завжди збігаються.
8. Людина - це багатошарова плівка, на якій в прихованому вигляді відзнято багато всякої всячини, а проявники цієї плівки - інші люди, ролі і ситуації. Як знають фотографи, знайти хороший проявник не так легко.
9. Щоб успішно користуватися порадами з розвитку сили волі, потрібна чимала сила волі.
10. Лінь - це інстинкт самозбереження від зайвих дій.
11. Крім жартів, зіткнення - усунення фізичної дистанції - усуває і психологічну.
12. З життя ніколи не можна виключити три речі: ризик, гріх і можливість щастя.
13. Принизити тебе може тільки одна людина на світі. І ця людина - ти сам.
14. Трагедія дурня не в дурості, а в домаганні на розум.
15. Депресія - стан, в якому легше вивантажити вагон цегли, ніж підняти телефонну трубку.
16. Страх, як боягузлива дворняжка, біжить тільки за тим, хто біжить від нього, але відступає, коли на нього йдуть прямо.
17. Вихід з безвиході там же, де вхід.
18. Хто говорить правду відповідає втричі: за саму правду, за себе, за того, кому він її повідомляє.
19. Настрій - це те, як душа знає минуле, як відчуває сьогодення і як будує майбутнє.
20. Не подобатися треба, щоб щасливою бути, а навпаки, щасливою бути, щоб подобатися.
Переклала на українську мову 1.05.19 16.50
20 бесценных советов врача-психотерапевта Владимира Леви
Писатель и врач-психотерапевт Владимир Леви был одним из первых, кто работал в области суицидологии (изучения и профилактики самоубийств) участвовал в создании «телефона доверия» и кризисного стационара, а также занимался психологией музыкального восприятия и музыкотерапии. В его работах – множество советов, к которым стоит прислушаться:
1. Любопытство — надежнейшее лекарство от зависти: проникнув за покров внешнего, всегда обнаруживаешь, что завидовать нечему.
2. Самое ценное качество собеседника — умение слушать!
3. Самое важное из чувств – чувство меры, в котором тоже надлежит соблюдать чувство меры…
4. В толпе, где каждый орет, больше всех привлекает внимание тот, кто молчит.
5. Мудрый правитель управляет так, что его не замечают.
6. Опытные тренеры экстремальных видов спорта говорят: «Страх как огонь: если ты его контролируешь, он тебя греет, а если не контролируешь, то сжигает». То же самое можно сказать и об оценочной зависимости. Не «сорваться», а контролировать, — чтобы грела и заводила, но не сжигала и не топила.
7. Отдых — это искусство. Отдых — работа не менее ответственная, чем сама работа, и людей, умеющих отдыхать, ровно столько же, сколько умеющих хорошо работать: оба умения всегда совпадают.
8. Человек — это многослойная пленка, на которой в скрытом виде отснято много всякой всячины, а проявители этой пленки — другие люди, роли и ситуации. Как знают фотографы, найти хороший проявитель не так легко.
9. Чтобы успешно пользоваться советами по развитию силы воли, нужна немалая сила воли.
10. Лень — это инстинкт самосохранения от излишних действий.
11. Кроме шуток, соприкосновение — устранение физической дистанции — устраняет и психологическую.
12. Из жизни никогда нельзя исключить три вещи: риск, грех и возможность счастья.
13. Унизить тебя может только один человек на свете. И этот человек — ты сам.
14. Трагедия дурака не в глупости, а в притязании на ум.
15. Депрессия — состояние, в котором легче выгрузить вагон кирпича, чем поднять телефонную трубку.
16. Страх, как трусливая дворняжка, бежит только за тем, кто бежит от него, но отступает, когда на него идут прямо.
17. Выход из безвыходного положения там же, где вход.
18. Говорящий правду отвечает втройне: за саму правду, за себя, за того, кому он её сообщает.
19. Настроение — это то, как душа знает прошлое, как чувствует настоящее и как строит будущее.
20. Не нравиться надо, чтобы счастливой быть, а наоборот, счастливой быть, чтобы нравиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834532
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2019
12 глибоких висловлювань про віру, які допоможуть мислити ширше
12 глибоких висловлювань про віру, над якими варто задуматися:
1. Неможливо сподіватися на рай однієї релігії, не ризикуючи потрапити в пекло всіх інших. © Жюльєн Фалкенаре
2. Я не належу до тих, хто, шануючи хрест, не бачить на ньому людини. © Станіслав Лец
3. Релігія не робить нас краще, але вона заважає нам стати набагато гірше. © Анрі Бодріраллар
4. Людина - релігійна тварина; єдина тварина, яка любить ближнього свого, як самого себе, і перерізає йому глотку, якщо розходиться з ним у богословських питаннях. © Марк Твен
5. У Бога немає релігії. © Ганді
6. Чим обмеженіший кругозір людини, чим менше він знайомий з історією, природою і філософією, тим щиріше його прихильність до своєї релігії. © Людвіг Фейєрбах
7. Немає такого куточка в світі, де різниця в релігійних поглядах НЕ зрошувала б землю кров'ю. © Дені Дідро
8. Релігія - поширений сурогат віри. © Оскар Уайльд
9. Релігії подібні світлячків: для того, щоб світити, їм потрібна темрява. © Артур Шопенгауер
10. Дивно, як охоче люди борються за релігію і як неохоче живуть по її приписам. © Георг Ліхтенберг
11. Сутність будь-якої віри полягає в тому, що вона надає життю такий зміст, який не знищується смертю. © Лев Миколайович Толстой
12. Ми досить релігійні, щоб ненавидіти один одного, але недостатньо релігійні, щоб один одного любити. © Джонатан Свіфт
Переклала на українську мову 1.05.19 16.40
12 глубоких высказываний о вере, которые помогут мыслить шире
12 глубоких высказываний о вере, над которыми стоит задуматься:
1. Невозможно надеяться на рай одной религии, не рискуя попасть в ад всех других. © Жюльен Фалкенаре
2. Я не принадлежу к тем, кто, почитая крест, не видит на нем человека. © Станислав Лец
3. Религия не делает нас лучше, но она мешает нам стать гораздо хуже. © Анри Бодрираллар
4. Человек — религиозное животное; единственное животное, которое любит ближнего своего, как самого себя, и перерезает ему глотку, если расходится с ним в богословских вопросах. © Марк Твен
5. У Бога нет религии. © Ганди
6. Чем ограниченнее кругозор человека, чем меньше он знаком с историей, природой и философией, тем искреннее его привязанность к своей религии. © Людвиг Фейербах
7. Нет такого уголка в мире, где различие в религиозных воззрениях не орошало бы землю кровью. © Дени Дидро
8. Религия — распространенный суррогат веры. © Оскар Уайльд
9. Религии подобны светлячкам: для того, чтобы светить, им нужна темнота. © Артур Шопенгауэр
10. Удивительно, как охотно люди сражаются за религию и как неохотно живут по её предписаниям. © Георг Лихтенберг
11. Сущность всякой веры состоит в том, что она придает жизни такой смысл, который не уничтожается смертью. © Лев Николаевич Толстой
12. Мы достаточно религиозны, чтобы ненавидеть друг друга, но недостаточно религиозны, чтобы друг друга любить. © Джонатан Свифт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834531
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2019
7 східних правил чистоти
У східній філософії, кажучи про чистоту, мають на увазі не тільки чистоту тіла, але і чистоту душі, думок і вчинків.
Ці 7 простих правил чистоти зі Сходу можуть бути дуже корисні для кожного з нас:
1. «Чистота рук», що означає не брати зайвого. Неможливо наживатися на іншій людині. Якщо гроші призначалися не вам, а ви добули їх обманом або хитрістю, вони стануть причиною паразитів і проблем у вашому тілі і в житті.
2. «Чистота вух» має на увазі, що не варто слухати людей наляканих, озлоблених і метушливих, а також захистити свій слух від пліток і порожніх розмов.
3. «Чистота очей» - не забруднюйте свій зір заздрістю і прагненням того, що має ближній, не брудніть свої очі наглядом сцен насильства і жорстокості. Тримайте свій погляд в чистоті, спостерігаючи досконалість світу і пишність його фарб.
4. «Чистота рота» - не забруднюйте свій рот зайвим багатослівністю і лихослів'ям. Злі нотки вашої мови сильно забруднюють ваше тіло і ваше життя.
5. «Чистота тіла і одягу», що означає утримувати тіло і одяг в чистоті. Будьте уважні до свого зовнішнього вигляду. Доглядайте за собою так, щоб вам самим було приємно на себе поглянути.
6. «Чистота думок» має на увазі, що всі негативні і неприємні думки про себе, установки і самообмеження - це непотрібні відходи ваших думок. Позбавтеся від них, звільніть місце для позитивних і творчих ідей.
7. «Чистота душі і серця». Ваша душа - це найчистіше і світле, що є у вас. Не дозволяйте собі ігнорувати її позиви. Якщо ви будете в житті керуватися її підказками, то пройдете найсприятливіший для вас шлях. Любіть і не вимагайте нічого натомість. Любов вже сама по собі щастя.
Переклала на українську мову 1.05.19 16.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834448
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019
З ранку сонечко в віконце усміхнулось!
З Днем народження онученька Людмила!
У тебе зараз юності квітучої пора,чарівна, гарна ти, як квітка весняна!
Не лише вродою своєю ти чаруєш, а щирістю,любов’ю.повагою,теплом!
Характер вихований і манери, розумна,ввічлива і чемна,високий інтелект, самодостатня, впевненно ти по життю крокуєш,цінуєш не лише себе, а всіх оточуючих тебе людей!
Своєю працею ти приклад подаєш, тому підтримують тебе і довіряють керівні посади і людей!
Свою матусю,брата любиш,поважаєш, підтримуєш, у всьому їм допомогаєш, родинний затишок панує в вашім домі, і кожний, хто до вас приходить тепло це відчуває !
Бажаємо здоров’я, любові і наснаги,здійснення заповітних мрій твоїх, гармонії в душі і вірних друзів, які підтримають тебе,дадуть пораду,це саме головне і цінне в нашому житті!
Ми з дідусем любимо, обожнюєм тебе і дякуємо Всевишнього за подарунок, що в нашій сім’ї родилась ти!
4.05.19 10.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834446
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Біографія Рея Бредбері
Біографія Рея Бредбері не відрізняється особливою неординарністю. Відомий письменник народився 22 серпня 1920 року в штаті Іллінойс, місті Вокіган. Його мати була шведкою за походженням, звали її Марі Естер Моберг. Леонард Сполдінг Бредбері - батько, який був нащадком англійців, які прибули в 1630 році в Америку. Повне ім'я Рея - Реймонд Дуглас, друга частина якого була дана на честь відомого актора Дугласа Фербенкса.
У тридцятих роках, в самий розпал Великої депресії Рей Бредбері разом з родиною перебрався в Лос-Анджелес. Сім'я жила бідно, і коли він закінчив навчання в школі, йому не могли купити навіть костюм для випускного вечора. Тому він відправився на свято в піджаку свого покійного дядька, який в ньому загинув від руки грабіжника, а дірки від пострілів були акуратно зашиті.
Після школи Бредбері не надійшов у коледж, але це не завадило йому регулярно займатися самоосвітою в бібліотеках. Ще з дитинства у хлопчика спостерігалася незвичайна тяга до літератури, а свої перші вірші він написав на дитячому друкарській машинці в дванадцять років. Коли Рею виповнилося двадцять, він вже точно знав, що хоче стати письменником.
Перші оповідання Бредбері були опубліковані в журналах в 1940 році. У цей період, для того, щоб заробити на життя, хлопець займався продажем газет на вулиці, і тільки через кілька років його творчість стала приносити незначний, але регулярний заробіток. У 1947 році Рей випустив збірку оповідань «Похмурий карнавал», а в подальшому його твори потрапляли в антології кращих оповідань Америки. Також розповіді Бредбері були видані в збірках, які в 1947 і 1948 роках удостоїлися премії О. Генрі.
Але найзначніший момент у творчості і біографії Рея Бредбері відбувся в 1950 році, коли вийшла збірка новел «Марсіанські хроніки», який і приніс йому популярність. Письменник присвятив його дружині, руками якої і був набраний перший екземпляр книги.
З єдиною дружиною Маргарет Рей прожив все життя. З дня весілля, яка відбулася 27 вересня 1947, протягом кількох років вона цілими днями працювала для того, щоб чоловік міг займатися вдома своїми розповідями. За весь час у пари народилося чотири дочки.
Рей Бредбері отримав безліч літературних нагород, був визнаний гідним титулу «Гранд-майстер» і звання почесного доктора літератури коледжу Уіттьер. Сьогодні його численні твори, до яких відносяться фантастичні поеми, повісті, романи, новели, вірші продовжують читати в усьому світі. 63 оповідання письменника не видавалися в збірках, а були надруковані в журналах і газетах. Серед його найвідоміших творів і збірок можна виділити «Вино з кульбаб». «Золоті яблука Сонця», «Механізми радості», «Смерть - доля самотніх», «Ліки від меланхолії» і багато інших.
Біографія Рея Бредбері також включає цікавий факт про те, що його пра-прабабця була відьмою, спаленою в 1962 році на Салемскому процесі. Правда, підтверджень цьому немає, і цілком можливо, що ім'я Мері Бредбері було простим збігом. Проте, письменник вважає себе нащадком чаклунки, а в його оповіданнях потойбічна сила зазвичай виявляється більш людяною, ніж її людська
Рей Бредбері Credo
Звідки я прийшов, не знаю
Не знаю я, куди піду,
Коли переможно отблистаю
У моєму блискучому саду.
Коли виповнилося красою,
Коли набриднути ласкою троянд,
Коли запроситься до спокою
Душа, втомлена від мрій.
Але я живу, як танець тіней
У передсмертний час хворого дня,
Я сповнений тайною миттєвостей
І червоною чарою вогню.
Мені все відкрито в цьому світі -
І ночі тінь, і сонця світло,
І в тріумфуючий ефірі
Мерехтіння ніжних планет.
Я не шукаю хворого знанья,
Навіщо, звідки я йду;
Я знаю, було там сверканье
Зірки, цілувалися зірку.
Я знаю, там дзвеніло спів
Перед престолом краси,
Коли спліталися, як бачення,
Святі білі квіти.
І жарким серцем вірячи чуду,
Зрозумівши повітряний небосхил,
В яких межах я ні буду,
На все накину я свій сон.
Завжди живий, завжди могутній,
Закоханий в чари краси.
І спалахне веселка співзвуч
Над царством одвічної пустоти.Осінь 1905
30 цитат великого мрійника Рея Бредбері
22 серпня 1920 року народився видатний американський письменник, відомий по антиутопії «451 градус за Фаренгейтом», циклу оповідань «Марсіанські хроніки» і частково автобіографічній повісті «Вино з кульбаб» Рей Бредбері. У День народження головного мрійника ХХ століття ми згадуємо його кращі вислови
1. Коли людині 17, вона знає все. Якщо йому 27 і він як і раніше знає все - значить, йому все ще 17.
2. Є злочини гірші, ніж спалювати книги. Наприклад - не читати їх.
3. Перше, що дізнаєшся в житті, - це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, - це що ти все той же дурень.
4. Доброта і розум - властивості старості. У 20 років жінці куди цікавіше бути безсердечною і легковажною.
5. Щоб вижити, треба перестати допитуватися, в чому сенс життя. Життя саме по собі і є відповідь.
6. У війні взагалі не виграють. Всі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім, просить світу.
7. У зла є тільки одна сила - та, якої наділяємо його ми самі.
8. Коли життя хороше , сперечатися про ньому нема чого.
9. Любов - це коли хтось може повернути людині самого себе.
10. Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь- якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою - такого звіра немає на світі.
11. Коли живеш весь час поруч з людьми, вони не змінюються ні на йоту. Ви дивували тим, що сталися в них зміни, тільки якщо розлучаєтеся надовго, на роки.
12. Шукати кроликів в капелюхах - марна справа, все одно як шукати хоч краплю здорового глузду в голові у деяких людей.
13. Посміхайся, що не будеш приносити біді задоволення.
14. Людська пам'ять схожа на фотоплівку, і ми все життя тільки й робимо, що намагаємося стерти зафіксоване на ній.
15. Смерть - це мій постійний бій. Я вступаю з нею в сутичку в кожному новому оповіданні, повісті, п'єсі ... Смерть! Я буду боротися з нею моїми творами, моїми книгами, моїми дітьми, які залишаться після мене.
16. У електронних книг немає майбутнього. Вони пахнуть підпаленим бензином.
17. Ми всі - машини часу. Ось чому все своє життя я перебуваю під чарівністю старих. Тому що я знаю: ось зараз натисну його потаємну кнопку і опинюся в 1900 році. Або на Громадянській війні ... А в дитинстві я зустрічав ветеранів Громадянської війни!
18. Якби людина день і ніч думала про смерть, вона стала б Вуді Алленом.
19. Я не намагаюся передбачити майбутнє - я намагаюся його запобігти.
20. Так, вільного часу у нас достатньо. Але чи є у нас час подумати?
21. У нас один обов'язок - бути щасливими.
22. Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а у кого життя немає - той, вважай, зійшов в могилу.
23. І, якщо жити повним життям - значить померти швидше, нехай так: Краще вже померти швидко, але спершу скуштувати ще від життя.
24. Неважливо, що саме ти робиш! важливо, щоб все, до чого ти доторкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб в ньому залишалася частка тебе самого. У цьому різниця між людиною, просто тим, хто стриже траву на галявині, і справжнім садівником.
25. Самі створюйте то, що може врятувати світ, - і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.
26. Книги тільки одне з вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути.
27. Головний секрет творчості в тому, щоб ставитися до своїх ідей як до кішок - просто змусьте їх слідувати за вами.
28. Любов - це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під посипану квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку - допомагати пережити нежить і довгі вечори ...
29. Я відчував просте і найбільше на світі щастя - я був живий.
30. Ніколи не піддавати сумніву чудеса, коли вони відбуваються.
Зібрала з різноманітних джерел та переклала на українську мову 3.05.10 8.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834321
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Про жінок після 50(Михайло Жванецький)
До того, що в нашій країні зникають окремі люди, ми вже звикли.
Але у нас раптово зникло ціле покоління.
Ми робимо вигляд, що нічого не сталося.
Пропадають жінки.
Пропадають жінки після п'ятидесяти.
Вони зникли з екранів, вони не ходять в кіно, вони не з'являються в театрах.
Вони не їздять за кордон. Вони не плавають в морі.
Де вони?
Їх тримають в лікарнях, в продовольчих крамницях і на базарах і в квартирах.
Вони беззахисні.
Вони не виходять з дому.
Вони зникли.
Вони не потрібні. Як інваліди.
Ціле покоління пішло з життя, і ніхто не питає, де воно.
Ми кричимо: «Діти - наше майбутнє»!
Чи не діти. Вони - наше майбутнє. Ось що з нами станеться.
Всю кар'єру, всю рекламу ми будуємо на юних жіночих тілах і на цьому ми втратили мільйони світлих сивих голів.
Чому ?!
Як дівчатам не страшно? Це ж їхнє майбутнє ховається від очей перехожих.
Багато випало на долю цих жінок.
Дикі черги, безграмотні аборти, тісні чоботи, пропалені рукавиці. І зараз їх знову заштовхали глянцеві попки, порцелянові стегна, кольорові скляні очі.
Юне тіло великим пошепки: «Невже я цього не варта?»
Ти-то гідна ... Ми цього не гідні.
Ми гідні кращого.
Світ мрії заповнили одноразові жінки, яких змінюють, як шприци. Піддути грудей, накачані губи, фабричні очі. Все це тривіально-віртуальне статеве збудження, від якого народжується тільки візит до лікаря.
Ви уявляєте вірші про цю любов?
Ми вигнали тих, хто дає стиль, моду, смак до краси, красного письменства, хто робить політиків, хто зберігає життя чоловіків.
На них кричать в лікарнях: «Ви хто - лікар?» «Я не лікар, - каже вона тихо. - Але я борюся за життя свого чоловіка, більше нікому в цій країні ».
Вони - ці жінки - зберігають для нас наших геніїв.
Втратимо їх - зникнуть і їхні чоловіки, люди конкретного результату.
Залишаться тріскучі і безглузді політики і кілька олігархів, особисте життя яких вже нікого не цікавить.
Вони її вручають в абсолютно чужі руки. Питання тільки в тому, чи стане іноземна медсестра за великі гроші тимчасово люблячою дружиною.
Звичайно, в рідкісний і короткий період телевізійного статевого збудження ми прощаємо все чарівним сідницях, навіть їх головки, їх пісеньки, їх всілякі стегенця, їх гордість: «Мій чоловік теж модель ...»
Вони правильно, вони вірно поспішають.
У тридцять років залишаться тільки ноги, в сорок - очі, в сорок п'ять попливе талія, в п'ятдесят спливуть окремі авторки окремих жіночих детективів, в п'ятдесят п'ять - борці за присутність жінок в політиці, а в шістдесят зникнуть всі.
Хоча саме ці зниклі жінки створюють королів і полководців.
Вони другий ряд в політиці.
А другий ряд в політиці - головний.
Вони оцінюють гумор, живопис, архітектуру і всі скарби світу, а значить, і оплачують їх через своїх чоловіків.
Я цього літа на одному благодійному концерті побачив їх. Я побачив зникле в Росії плем'я, плем'я літніх дам - струнких, гарних, в легких шубках і тонких туфлях - і їх чоловіків, трохи старших.
Це була юрба 60, 65, 70, 80, 85-річних.
Вони реготали і аплодували, вони танцювали і грали в карти.
Вони заповнювали величезний зал з розсувним дахом.
Це були не олігархи, які не міністри, які не королі.
Це були жінки, особи яких складають герб Франції.
20 дивно влучних фраз Михайла Жванецького
У Росії треба жити швидко! Щоб встигнути до приходу міліціонера, революціонера і лікаря.
Красива жінка так само рідкісна, як розумний чоловік, - потрібні списки, вольєри, може бути, навіть штучне розведення.
Ти думай, а думка прийде. Або жінка. Вони разом не приходять. Або думка, чи жінка, але щось прийде, головне - думай!
Що наше життя? Світло в кінці тунелю є. Світло є. Тільки тунель, *** не кінчається.
З жінкою можна робити все, що завгодно, тільки їй потрібно постійно пояснювати, що ж ми в даний момент робимо.
Уряд нам обіцяє-обіцяє, обіцяє-обіцяє, а нам все мало!
Хочеш всього і відразу, а отримуєш нічого і поступово.
Пройшла молодість, одна за одною відступили жінки. Одна за одною наступили хвороби ...
Чому у різних поколінь в нашій країні однакові перспективи. У всіх є впевненість в майбутньому. Що воно не дуже приємне.
Всякий раз, коли я згадую про те, що Господь справедливий, я тремчу за свою країну.
Скільки у держави не кради - все одно свого не повернеш!
Чоловікові потрібна жінка уважна. Чи не стороння, що вдома чекає. А уважна, яка б сказала: «Ось це місце повтори мені, Ігорьок».
Щасливим можна бути тільки в особистому житті. Там щастя сьогодення!
В який час живемо? Чи не в наш.
Народ і влада з однаковим презирством ставляться до економіки.
У Росії не говорять «це незаконно», а кажуть «це небезпечно».
Комуністична партія вчить нас: не кради по-маленькому.
Патріотизм - це чітке, ясне, добре аргументоване пояснення того, що ми повинні жити гірше інших.
Це Росія - країна необмежених можливостей і неможливих обмежень.
Якщо ти поцупив дисертацію - не будуй міст, *** Іди в політику.
Переспати може кожен, а поговорити ні. Так що, дівчатка, бережіть говорять чоловіків. До речі, говорять чоловіки теж не проти переспати.
Переклала на українську мову 3.05.19 6.42
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834315
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.05.2019
25 кращих цитат Ернеста Хемінгуея
Ернест Хемінгуей прославився завдяки своїм романам та численним розповідям - з одного боку, і свого життя, сповнене пригод і несподіванок, - з іншого. Його стиль, короткий і насичений, значно вплинув на літературу XX століття. Цього року виповнилося 115 років від дня народження цього великого письменника.
Головні цитати Ернеста Хемінгуея, які багато розкажуть нам про самих себе:
1. «Всі люди на світі діляться на дві категорії. З першими легко, як легко і без них. З другими дуже складно, але жити без них неможливо зовсім ».
2. «Писати насправді дуже просто. Ти просто сідаєш перед друкарською машинкою і починаєш спливати кров'ю ».
3. «Найрідше в житті я зустрічав розумних людей, які були б ще й щасливі».
4. «Війна, яка б вона не була необхідна і справедлива, завжди злочин».
5. «Ніколи не вирушайте в подорож з тими, кого не любите».
6. «Більшість людей ніколи не чують один одного».
7. «Я п'ю, щоб оточуючі мене люди ставали цікавіше».
8. «В колишні дні часто писали про те, як солодко і прекрасно померти за батьківщину. Але в сучасних війнах немає нічого солодкого і прекрасного. Ти помреш як собака без всякої на те причини ».
9. «Найогидніше слово на світі -« пенсія ».
10. «Люди з віком не розумнішають. Вони просто стають обережнішими ».
11. «Той, хто хизується ерудицією або вченістю, не має ні того, ні іншого».
12. «Переїжджаючи з одного місця в інше, ви все одно не можете втекти від себе».
13. «Якщо ви перестали робити якісь речі просто для задоволення, вважайте, що ви більше не живете».
14. «Якщо двоє люблять один одного, це не може скінчитися щасливо».
15. «На світі так багато жінок, з якими можна переспати, і так мало жінок, з якими можна поговорити».
16. «Якщо вам хочеться позбутися від якоїсь думки, запишіть її».
17. «Найкраща можливість дізнатися, чи можеш ти довіряти людині, - довіритися йому».
18. «Будь-яка боягузтво походить від нелюбові».
19. «У Достоєвського є речі, яким віриш і яким не віриш, але є і такі правдиві, що, читаючи їх, відчуваєш, як змінюєшся сам».
20. «Все сентиментальні люди дуже жорстокі».
21. «По-справжньому хоробрим людям нема чого битися на дуелі, але це постійно роблять багато труси, щоб запевнити себе у власній хоробрості».
22. «Якщо вас щось ранить, значить, вам не все одно».
23. «Кращі люди на Землі вміють відчувати красу, мають сміливість ризикувати і сили говорити правду. І саме ці позитивні якості роблять їх дуже вразливими. Саме тому кращі люди часто зруйновані зсередини ».
24. «Ми всі зламані. І саме в місцях надламів ми часто найсильніше ».
25. «Секрет успіху простий: ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом. Ніколи не падайте духом на людях ».
Переклала на українську мову 1.05.19 16.35
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834175
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2019
Звернення Михайла Жванецького до жінок
Жінки, подруги, пані та дівчата! У чому радість і красу зустрічей з вами? Чому ви створені такими? Ніжна шкіра, ці очі, ці зуби і волосся, які пахнуть дощем. Цей носик і судження з різних питань.
Товариші жінки, пані та дівчата! Назад! Ви вже довели: ви можете лікувати, лагодити стелі, збирати апарати, прокладати кабель. Досить! Назад! Назад! У поліклініках жінки, в готелях жінки, в ресторанах жінки, в цехах жінки. Де ж ховаються ці нероби? Вона веде господарство, вона прописує чоловіка і сидить в технічній раді. Вона і дорослішає раніше, і живе довше. У нас в нових районах одні старенькі, де ж люди похилого віку? .. А ось байдикувати не треба, будемо довго жити. П'ємо, куримо, граємо в доміно, об'їдаємося, валяємося на диванах, а потім же в претензії - мало живемо. Зморшки в тридцять, мішки у очей в тридцять п'ять, живіт в сорок. Хто нами може бути задоволений? Тільки добровольці. Лев пробігає в день по пустелі сотні кілометрів. А вовк? Всі носяться по пустелі, шукають їжу. Поїв - лежи. А у нас поїв - лежи, що не поїв - лежи. У лева є мішки під очима? А черево? Май він черево, від нього б втекла сама сумна, сама старезна лань.
Вони, звичайно, заробляють більше нас, наші жінки, з цим ми вже змирилися.
Вони виглядають краще, з цим ми теж змирилися. Вони одягаються красивіше. Зараз ми намагаємося щось зробити - жабо, мереживні комірці, брошки на шиї ... Ну куди ?! З лисиною на голові і брошкою на шиї далеко не заїдеш. А які у нас ходи від довгого лежання на диванах і сидіння в кріслах на роботі? Ви бачили ці зади, що черпають землю? .. А зуби - від куріння, вживання солоного, солодкого. Горького і противного. А очі, в яких відбивається тільки стелю.
Наші милі дами, наше диво, наше прикраса. Вставати рано, збирати дітей і цього типу на роботу. Самою на бігу проковтнути маленький шматочок, встигнути зачесатися, дещо накидати на обличчя. Прийти на роботу - і виглядати. І в обід зайняти чергу в чотирьох місцях і все встигнути. І прибігти додому, нагодувати дітей і цього типу. І бігати, і витирати, і шити, і лагодити.
А вранці будильник тільки для тебе. Для тебе будильник, як для тебе вогонь плити, для тебе натовп і тиснява, для тебе слова, шиплячі ззаду. А ти виправиш прядку, і бігом. І люблять тебе як раз не за це: до цього звикли. Люблять за інше - за шкіру твою, за вії твої, за губи, і слабкість, і ніжність твою. І тобі ще треба примудритися, пробігаючи в день п'ятдесят кілометрів, залишатися слабкою. І ти примудряється: піди зрозумій, що головне. І я тебе люблю за все. Тільки прошу, зупинися на бігу - на роботі, вдома, встань струнко, подивися в дзеркало, поправ щось в лиці. Трохи зроби губи, трохи очі, вії вперед і вгору, похитала на красивих ногах і знову ... А ми чекаємо тебе. Чекаємо всюди. З букетиком і без. Зі словами і мовчки. На розі і вдома. Приходь! І в дощ, і в сніг ... І - не все одно! ..
© Михайло Жванецький, мініатюра «Нашим жінкам».
Переклала на українську мову 1.05.19 16.50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834174
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2019
30 кращих цитат Джорджа Бернарда Шоу
Джордж Бернард Шоу - єдина людина, удостоєний і Нобелівської премії в галузі літератури, і премії «Оскар». Видатний критик свого часу і самий прославлений - після Шекспіра - драматург, писав англійською мовою.
При отриманні Нобелівської премії він з властивою йому дотепністю назвав цю подію «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він як ніхто інший вмів ідеально поєднувати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати підтверджують всю глибину його світогляду:
1. Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатія.
2. Революції ніколи не полегшували тягар тиранії; вони лише перекладали цей тягар з одного плеча на інше.
3. Газета - це друкований орган, що не бачить різниці між падінням з велосипеда і крахом цивілізації.
4. Мій спосіб жартувати - це говорити правду. На світі немає нічого смішніше.
5. Секрет успіху - в тому, щоб викликати обурення у якомога більшої кількості людей.
6. Чи любите чоловіків. Їм дуже потрібна ваша любов. Навіть якщо вони в цьому ніколи не зізнаються. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
7. Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.
8. Якщо мій сусід б'є свою дружину щодня, а я - ніколи, то за статистикою ми обидва б'ємо свою дружину через день.
9. Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.
10. Найбільший гріх по відношенню до ближнього - НЕ ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.
11. Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його.
12. Непристойність можна відшукати в будь-якій книзі, за винятком телефонної.
13. Читаючи біографію, пам'ятайте, що правда ніколи не годиться до опублікування.
14. Ідеальний чоловік - це чоловік, який вважає, що у нього ідеальна дружина.
15. Вміти виносити самітність і отримувати від нього задоволення - великий дар.
16. Щирим бути не небезпечно, тим більше якщо ви до того ж дурні.
17. Люди, які вміють веселитися, не мають грошей, а люди, які мають гроші, не вміють веселитися.
18. Іноді треба розсмішити людей, щоб відволікти їх від наміру вас повісити.
19. Мучеництво - єдиний спосіб прославитися, не маючи ніяких здібностей.
20. Ненависть - помста боягуза за який він зазнав страх.
21. Злодій - не той, хто краде, а той, кого зловили.
22. Якщо коли-небудь, ганяючись за щастям, ви знайдете його, то, подібно старій, що шукала свої окуляри, виявите, що щастя було весь час у вас на носі.
23. Той, хто вміє - робить, хто не вміє - вчить інших.
24. Старіти - нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
25. Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не витягують з історії ніяких уроків.
26. Якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко, і ми обмінюємося цими яблуками, то у вас і у мене залишається по одному яблуку. А якщо у вас є ідея і у мене є ідея, і ми обмінюємося ними, то у кожного з нас буде по дві ідеї.
27. Моя слава росла з кожною моєю невдачею.
28. Людина - як цегла: обпалюючись, твердне.
29. Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.
30. Єдиний, хто чинив розумно, був мій кравець. Він знімав з мене мірку заново кожен раз, коли бачив мене, в той час як всі інші підходили до мене зі старими мірками, чекаючи, що я їм буду відповідати.
31. Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, що створити себе.
32. Навчився говорити - значить виріс, навчився мовчати - значить порозумнішав.
33. Постарайтеся отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
Переклала на українську мову 1.05.19 17.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834110
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Якщо своє життя ти погоджуватимеш з природою, то ніколи не будеш бідним, а якщо – лише з людським умінням, то ніколи не будеш багатимЕпікур
Як правильно помітив Епікур,що життя своє слід погоджувати з природою - це головний орієнтир повинен бути у житті. Оточуюча природа завжди на нас впливає, але не меньше і ми впливаємо на явища її.
Не буду я вдаватись в єкологію проблеми, так як про неї мабудь навіть в школах і в дитсадках розмову цю ведуть. Я лише з досвіду свого скажу, що все що нас оточує і вироста з землі не меньш вразливє і чутливе ніж люди, що живуть на цій землі.
Ті,хто працюють на землі без сумніву,про це все знають, бо щоб гарний одержати урожай, слід крім праці фізичної - тепло душІ своє віддать. Всевишній таку працю завжди цінить – урожаєм щедрим нагороджує людей!
10.03.18 16.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834039
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Великодні дні настали,все навколо розквітає,трави зеленіють,очищені ранковою росою,сонечко промінням землю обіймає,лагідно цілує,всіх ласкає,соловейко голосно співає. Зійшло на землю Всевишнього благословіння, зачаровує весняна нас краса, душі очищає і серця, настрій піднімає і дає надії на щасливе,мирне і наповнене щедротами природи життя!
7.04.18 10.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833784
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.04.2019
Як знайти себе самого ???
Як знайти себе в навколишній реальності? Що для цього необхідно?
Ой, як не просто знайти себе повністю. Якщо Вам не вдається зрозуміти себе, то і знайти себе Вам буде дуже важко. В першу чергу Вам необхідно визначити, що ж змушує Вас бути СОБОЮ.
Крок перший завжди важкий, але подолавши перешкоди, Вам буде легше зрозуміти - ким же Ви є в цій реальності.
Давайте пройдемо вісім кроків і Ви зрозумієте, який же Ви неповторний і талановитий.
Чи готові? Отже, почали!
Крок перший. Необхідно записати головні події свого життя, які вплинули на Ваше життя. Запишіть імена тих, хто міг вплинути на Ваше життя і зробив Вас таким, яким Ви є.
Проживіть перераховані події знову, подивившись на них іншими очима. Ви повинні отримати власні уроки з записаних подій. Тільки не здумайте зациклюватися на негативі, Вам потрібно витягти з минулого тільки користь.
Крок другий. Почнемо життя з чистого аркуша
Починайте розвивати себе іншого, розвиваючись морально. Видаліть минуле з власного життя. Позбавтеся від куріння, зловживання алкоголем та інших поганих звичок, які шкодять Вам. Важко? Ви ж вирішили знайти себе? Для цього Вам потрібно самому управляти власним життям, причому керуватися при цьому не дзеркалом заднього виду, а дивитися прямо через лобове скло.
Крок третій. У Вашого нового життя з чистого аркуша буде багато людей, що заважають Вам здійснювати почате, буде безліч недоброзичливців.
Ну і що? Не варто звертати на них увагу. Не заважайте їм. Нехай кожен займається своєю справою. Вони нехай Вас засуджують, а Ви рухайтеся до самого себе. У Вас немає необхідності подобатися всім. Ви повинні бути впевнені в собі, припиняйте здійснювати чужі ідеї. Ваша мета - розкрити власні таланти.
Крок четвертий. Навчіться думати.
На деякий час виключіть зі свого життя телевізор, радіо, газети, спілкування з друзями і знайомими. Сидіть з собою. Гуляйте один, думайте один. Споглядайте свій світ. Відчуйте себе не нещасним, які потребують і самотнім, а навпаки - щасливим, самодостатнім і незалежним.
Крок п'ятий. Поговоріть з собою і постарайтеся відповісти на наступні питання.
Питання перше: Якби я мав багато грошей і у мене не було б необхідності їх заробляти, то чим би я займався?
Пофантазуйте. Почав писати картини, написав би книгу, пісні, музику, вирощував би квіти, вивів би новий сорт картоплі, вивчив би всі релігії світу .... Не треба себе стримувати в своїх фантазіях.
Питання друге. Озирнувшись назад і проаналізувавши своє колишнє життя, Вам треба вибрати моменти про які Вам ніколи не доводилося шкодувати.
Питання третє. Із запропонованих семи слів виберіть три слова для характеристики людини, який Вам дуже сподобається.
Слова: Відкритий? Мотивований? Оптимістичний? Люблячий? Люблячий пригоди? Відкритий? Смішний?
Підбирайте слова, міркуйте. Виконання цього завдання компенсує багато шкідливі звички і захоплення.
Крок шостий. Відповіді за п'ятим пунктом запишіть на аркуш паперу, що б не забути свої думки.
Крок сьомий. Відкривайте в собі нові таланти і знання.
Починайте робити те, що Вам хочеться. Подивіться записи відповідей на питання п'ятого пункту. Дерзайте! Зробіть малюнок аквареллю. Напишіть розповідь. Сходіть куди-небудь з домашніми. Зробіть що-небудь незвичайне. Скажіть, врешті-решт, оточуючим все, що Ви про них думаєте. Зробіть щось таке, чого Ви ніколи не робили. Посміхніться дитині, бабусі. Напишіть вірші. Відкрийте в собі абсолютно нові таланти. Світ змінюється? Змінюється не мир, це Ви повертаєтеся до себе.
Крок восьмий. Будьте готові до труднощів. Знайти себе - це дуже важку подорож. Шлях може привести в глухий кут, і тоді Ви будете змушені повернутися назад, а потім все починати спочатку. Буде важко, іноді навіть нестерпно, але настане момент, коли Ви знайдете себе. Ви зможете пишатися собою. Коли Ви знайдете себе справжнього, не дивлячись на труднощі, Вас будуть поважати оточуючі.Головним підсумком цього шляху, буде те, що Ви почнете відчувати себе добре.
Якщо Ви відчуваєте себе добре, впевнені в собі - значить Ви вже знайшли себе.
Тепер залишається розвивати і навчати себе. Адже Ви себе любите, правда? Читайте статті успішних людей, відвідуйте тренінги, Ходіть в різні заклади, де бувають успішні люди, заходите в дорогі магазини і т.д.
А я бажаю Вам удачі у Вашій новій власної реальності, в якій Ви успішний і шанований. Вітаю Вас з поверненням до СЕБЕ!
Автор: Любов Денисенко
Переклала на українську мову 26.04.19 19.37
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833682
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2019
Джон Донн.
Ім'я англійського поета Джона Донна стоїть в одному ряду з Вільямом Шекспіром і Філіпом Сідні. Найбільший представник метафізичної школи в поезії поєднував в собі полярні принципи. Настоятель храму, якого не задовольняє ні католицька, ні англіканська церква. Автор проповідей без світлого погляду на світ і віршів не для всіх, наповнених алюзіями і багатозначністю. У центрі поезії Донна, що лежить на стику Ренесансу та бароко, стоїть людина і його можливості, поєднання роботи почуттів і розуму.
Дитинство і юність
У біографії Джона Донна є цікавий факт - невідома точна дата народження. У різних джерелах вказується або 21 січня, який проміжок з 24 січня по 19 червня 1572 року. Джон народився в сім'ї купця середньої руки. По лінії матері був родичем драматургом Джоном Хейвудом і філософом, лорд-канцлером Англії Томасом Мором. Сім'я дотримувалася католицької віри, що згодом позначилося на особистих уподобаннях і можливостях Джона.
Портрет Джона Донна
У віці трьох років хлопчик залишився без батька. Мати вийшла заміж за президента Королівської медичної академії Джона Сімміджема. Вже до 10 років Донн знав латинську та французьку мови. У 12 батьки відправили Джона в школу першого ступеня при Оксфордському університеті.
В цей час в Англії набрав чинності дух Реформації, і в 1586 році юнак перейшов в Трініті-коледж в Кембридж. Але ні в першому, ні в другому університеті диплома юнак не отримав, оскільки відмовився складати присягу, що суперечить канонам католицької церкви. Жертвою конфлікту двох церков став і брат Джона, Генрі, який потрапив до в'язниці за приховування священика. Джону вдалося закінчити адвокатську школу Лінкольнз Інн.
Джон Донн в молодості
Крім юридичних наук поет вивчав мови і богослов'я. В коло інтересів потрапили поезія і театр. Але під час і після закінчення навчання Джон змарнував половину спадщини в подорожах і розвагах. Донн кілька років прожив в Іспанії, Франції та Італії, де вивчав культуру і мови цих країн. Крім цього, брав участь в піратських авантюрах Уолтера Релі, одного з керівників розгрому іспанської Непереможної Армади, і Роберта Девере, графа Ессекса.
У 1601 році Джон обраний депутатом Палати громад. З 1605 року працював помічником єпископа Томаса Мортона, войовничого протестанта і автора робіт, викривають римський католицизм. У 1610-му Оксфордський університет присвоїв майстру ступінь магістра мистецтв. У 1615-му Джон призначений капеланом короля Якова I. Через рік Донн отримав посаду професора богослов'я в своїй альма-матер - школі Лінкольнз-Інн.
література
Дослідники творчості Джона Донн прийшли до висновку, що поет почав писати вірші на початку 90-х років XVI століття. Але за життя твори не публікувалися, більше були відомі проза і релігійні проповіді. Його перший сатиричний працю датується +1593 роком. У «Книзі сатир Донна» автор намагався відобразити роздвоєність світовідчуття, викликану церковними чварами, пошуки точки опори в житті.
У 1597-му слідами експедиції до Азорських островів написані «Шторм» і «Штиль». Природна стихія показала Джону крихкість людського існування, тим самим зміцнивши молодої людини у вірі в Бога.
Поет Джон Донн
Під час служби у сера Томаса молодий поет отримав доступ до вищого світу. Написані ним елегії, сонети користувалися популярністю у бомонду. Автор придбав високопоставлених покровителів, сам король Яків I називав вірші Донна божественними.
У 1601 році Джон Донн написав «Прощання, яке забороняє смуток», присвячене дружині. Це одне з найвідоміших любовних віршів. Воно якнайкраще розкриває ідеал любові поета і демонструє традиції любовної лірики епохи Відродження.
Книга віршів Джона Донна
Велика родина і що послідували матеріальні труднощі повернули Донна до релігії і спонукали на написання «La Corona» і «Священних сонетів». Але якщо в першому циклі ще присутній життєрадісний ідилічний мотив, то другий твір пронизане депресією, стражданням, каяттям за життя без Бога.У сонетах Джон бачив себе свідком моментів з життя Христа і Діви Марії.
У 1607 році Джон, відчуваючи внутрішню кризу, взявся досліджувати питання самогубства. Плодом роздумів став трактат "Біатанатос". Будучи юристом, Донн підійшов до добровільного позбавлення життя як одного зі способів вбивства.
Власне бачення картини світу Донн виклав в написаній на замовлення поемі «Перша річниця». При цьому отримані в ході роздумів висновки поет замаскував під роздвоєння свідомості у людей, викликане реформуванням церкви.
У 1611-му публікує полемічний трактат "Ігнатій і його конклав", спрямований проти єзуїтів. Книга удостоєна похвали з боку короля Якова I. У поемі «Друга річниця», що вийшла в 1612 році, Донн задався питанням, що ж таке душа, для чого вона потрібна. І прийшов до висновку, що одним розумом людина не знайде відповіді.
Поет Джон Донн
Своїми памфлетами на релігійні теми Джон привернув увагу Якова I. Король вважав, що з Джона вийде хороший проповідник. Донн послухав наполяганням і в 1615 році прийняв сан священика. Через три роки отримав ступінь доктора богослов'я Кембриджського університету. Але перш ніж прийняти сан Джону довелося подолати самого себе: він знав свої недоліки і вважав, що не гідний бути рукоположеним. Сумніви Джон виклав у вірші «Страсна п'ятниця», написаному навесні 1613 року.
З 1621-го Джон Донн - настоятель Собору Святого Павла в Лондоні, одного з найбільших соборів Європи того часу. Крім того, в 1622-му призначений мировим суддею в Кенті і Бедфордширі, суддею Королівської комісії з церковним судам. У цей період до Джону прийшла слава одного з найкращих проповідників епохи.
В кінці 1623 року Донн тяжко захворів. Перебуваючи між життям і смертю, Джон не припиняв працювати, досліджуючи природу людини. Підсумком роздумів став філософська праця «Звернення до Господа в годину потреби і лих».
Книга включає в себе кілька розділів. Кожен складається з трьох частин: «Медитація», «Умовляння» і «Молитва». Мабуть, найвідоміші слова з проповіді - це
«Немає людини, яка була б як Острів, сам по собі, кожна людина є частина Материка, частина Суші ... Смерть кожної людини зменшує і мене, бо я єдиний з усім людством, а тому не питай, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по тобі ».
Слова з молитовника використані Ернестом Хемінгуеєм в назві роману про війну в Іспанії.
Особисте життя
Повернувшись в 1598 році з подорожі, Джон поступив на службу секретарем до адвоката двору Єлизавети I, лорду-зберігачу королівської друку серу Томасу Еджертон. Перед молодою людиною відкрилася широка перспектива. Але в 1601 році Джон втратив таку можливість, таємно одружившись з племінницею роботодавця Ганні Мор.
Через рік суд підтвердив законність шлюбу, і тільки в 1609 році батько Анни змирився з нерівним шлюбом дочки. Подружжя оселилося в маєтку Перфорд, що належить родині дружини. Кузен Анни, сер Френсіс Уоллі, взяв Джона на службу.
Майже щороку в сім'ї з'являлися діти, але з 12 вижили вісім. Народивши останньої дитини в 1617 році, Ганна померла. Можливо, смерть дітей або інші духовні терзання привели Донна з католицизму в англіканську церкву
смерть
У 1630 у Джона загострилася хвороба. Настоятель Собору Святого Павла помер в 1631 році. Похований там же.
Статуя на могилі Джона Донна
Над могилою встановлено скульптурний портрет Донна, створений за його вказівкою перед смертю.
Бібліографія
• 1601 - «Прощання, яке забороняє смуток»
• 1607 - «La Corona»
• 1611 - «Ігнатій і його конклав»
• 1612 - «Анатомія світу»
• 1624 - «Звернення до Господа в годину потреби і лих»
• тисячі шістсот тридцять одна - «Death's Duel»
Доброго ранку
Так де ж раніше були ми з тобою? Смоктали груди? Гойдалися в колисці? Або годувалися кашкою луговою? Або, як сім сонливців, прохропіли Всі роки? Так! Ми спали досі; Між привидів любові блукав мій погляд, Ти снилась мені в будь-який з Євін сестер.
Прокинулися наші душі лише тепер, прокинулись - і застигли в чеканні; Любов на ключ замкнула наші двері, Комірчину перетворюючи в світобудову. Хто хоче, хай пливе на край землі Світи золоті відкривати вдалині - А ми свої світи один в одному знайшли.
Два наших світлих обличь - дві півкулі карти безобманної: Як жадібно наші палкі серця тягнуть у ці радісні країни! Є суміші, що на смерть приречені, Але якщо наші дві любові рівні, Ні спад їм довіку, ні загибель не страшні. Джон Донн
Переклала на українську мову 26.04.19 19.52
С добрым утром
Да где же раньше были мы с тобой? Сосали грудь? Качались в колыбели? Или кормились кашкой луговой? Или, как семь сонливцев, прохрапели Все годы? Так! Мы спали до сих пор; Меж призраков любви блуждал мой взор, Ты снилась мне в любой из Евиных сестер.
Очнулись наши души лишь теперь, Очнулись — и застыли в ожиданье; Любовь на ключ замкнула нашу дверь, Каморку превращая в мирозданье. Кто хочет, пусть плывет на край земли Миры златые открывать вдали — А мы свои миры друг в друге обрели.
Два наших рассветающих лица — Два полушарья карты безобманной: Как жадно наши пылкие сердца Влекутся в эти радостные страны! Есть смеси, что на смерть обречены, Но если наши две любви равны, Ни убыль им вовек, ни гибель не страшны. Джон Донн
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833681
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2019
Крапелька щастя
Крапелька щастя. Такий напис був на портреті господині великого затишного будинку Валентини. Портрет був написаний невідомим художником. На ньому зображено дуже красиве жіноче обличчя зі сльозами в очах. Такою була Валентина під час нашої першої зустрічі. Але до чого були сльози?
- Дивна назва у портрета? Ви теж так подумали, але не питаєте?
Поцікавилася господиня портрета.
- Художник, який писав цей портрет сказав мені, що крапелька щастя - це сльоза закоханої жінки дивиться в очі коханого.
Після цих слів вона розсміялася, але її очі залишилися дуже сумними.
- Правда мама дуже красива і загадкова на цьому портреті? Я його сфотографував і зробив таку заставку на своєму комп'ютері. Це завжди мені нагадує будинок і нашу дружну сім'ю.
Сказав дорослий син Валентини Віктор, який недавно приїхав з США відвідати батьків.
- Дуже красива. Портрет незвичайний.
Відповіла я і придивилася до дати, яка була вказана на портреті.
Цей портрет наштовхнув мене на думку розповісти про події в житті Валентини, які відомі тільки мені і її рідним.
Це зараз Валентина - доктор наук, ректор університету, господиня великого і затишного будинку, турботлива, любляча дружина і мама. А я знаю її майже 30 років, під час нашого знайомства вона була молодою, розумною і недосвідченою дівчиною.
Майже 30 років тому сестра Валентини Катерина була керівником однієї великої фірми. По роботі мені доводилося з нею часто спілкуватися. Не можу сказати, що ми були близькими подругами, у нас були рівні ділові відносини. Крім робочих моментів, ми могли іноді поговорити про моду, про дітей, випити по чашці кави з коньяком ... і не більше.
Одного разу зайшовши по роботі в кабінет до Катерини, я побачила там дуже красиву дівчину. У дівчини були великі сині очі і пишні руде волосся.
- Дуже красива дівчина. Яке гарне і незвичайне поєднання кольору очей і волосся.
Подумала я.
- Моя молодша сестра Валентина. Вона закінчує в цьому році університет, а поки буде проходити в нашій бухгалтерії переддипломну практику.
Представила мені дівчину Катерина.
- Дуже приємно. Нам дуже потрібні такі красиві бухгалтера, а то сумно заходити в бухгалтерію.
Пожартувала я.
В цей час зайшла Надія Костянтинівна, яка працювала помічником керівника, тобто Катерини. Не дивлячись на те, що помічниця була значно старша за свого керівника, Катерина її дуже цінувала. Надія Костянтинівна мала дві вищі освіти - педагогічну і економічну, крім російської, досконало володіла українською, англійською та грецькою. Була дуже виконавчою, працьовитою, вимогливою до себе та інших. У неї був вишуканий діловий стиль одягу, завжди красиво укладене волосся і непомітний макіяж.
- Надія Костянтинівна, - це моя сестра Валентина, студентка університету, вона буде проходити у нас переддипломну практику. Проведіть, будь ласка її в бухгалтерію.
Звернулася Катерина до своєї помічниці.
- Добре. Ходімо зі мною.
Відповіла лаконічно Надія Костянтинівна.
Вони з Валентиною пішли.
Незабаром я переїхала жити і працювати в інше місто. З Катериною ми підтримували стосунки і часто спілкувалися по телефону.
Одного разу вона подзвонила і повідомила мені новина, що її сестра Валентина вийшла заміж за Андрія сина Надії Костянтинівни.
- У них просто неземна любов. Можуть годинами сидіти, тримаючись за руки і дивитися один одному в очі. Надія Костянтинівна кожен день бігає до них в гості, носить тортики і їжу. У неї це єдина пізня дитина. Боїться, що молода дружина не зможе його гідно нагодувати. Мені здається, що Валентина вже вагітна. Але я не обтяжую її своїми питаннями.
Повідомила мені новина Катерина.
- Передайте мої вітання Валентині та Андрію. Бажаю їм любові і взаєморозуміння. Нехай бережуть один одного і свою любов.
Минуло ще два роки.
Одного разу моя мама по телефону повідомила, що лежить в лікарні. У неї проблеми з серцем.
Мені довелося приїхати в рідне місто, щоб провідати маму і поговорити з лікарями.
По приїзду я відразу ж пішла до мами в лікарню.Крім моєї мами в палаті перебували ще одна жінка. Вона лежала на ліжку в дуже красивому спортивному костюмі, відвернувшись до стінки, не відповівши на моє вітання і ніяк не реагуючи на те, що відбувається в палаті.
Я сходила поговорити з лікарем в ординаторську і знову повернулася до мами.
В цей час в палату зайшла медсестра, щоб поставити крапельницю жінці, яка так байдуже лежала на ліжку. Медсестра довго вмовляла хвору поки та лягла на спину і їй підключили крапельницю.
Уже прощаючись з мамою, я випадково глянула на хвору. Вона мені здалася знайомою. Придивившись, я впізнала Валентину. Вигляд у неї був не дуже ....
- Валя, здрастуйте. Ви мене пам'ятайте? Ми знайомилися в кабінеті у Вашої сестри. Я ще говорила, що нам потрібні гарні бухгалтера. Що Ви тут робите така молода і красива?
Звернулася я до Валентини.
Вона подивилася на мене своїми синіми очима, кивнула і відвернула обличчя до стінки.
- Валюша нічого не говори, все нормально, все добре.
Шепотіла моя мама, підійшовши до ліжка Валентини і зробила жест в мою сторону, щоб я виходила.
Я вийшла з палати, мама вийшла за мною.
- Ти її не допитуйся ні про що. У неї нервовий зрив, вона ні з ким не розмовляє, нічого не їсть. Катерина привезла її ледве живу, у неї відкрилася блювота, вона без кінця плакала. З нею працює психотерапевт. Здається неприємності з чоловіком. Але я не цікавилася. Медсестри пліткували про те, нібито чоловік Валентини приїхав з Англії і привіз з собою наречену, щоб познайомити її з батьками. Я налякала медсестер, що поскаржуся на них лікаря. Тепер мовчать.
Повідомила мені мама.
- Добре, мамо. Іди лягай. Завтра прийду.
Я поцілувала маму і поїхала в батьківську квартиру.
Увечері мені подзвонила Катерина.
- Доброго дня! Дуже рада, що Ви приїхали на батьківщину. Приходьте до мене в гості поговоримо як раніше, я розповім про Валю. Їй нарешті стало краще. Сьогодні вона з'їла кілька ложок бульйону і запитала про сина. Я не можу ні з ким обговорювати цю ситуацію, а душа дуже болить. Завтра субота, чекаю Вас о 15 годині у себе вдома.
По голосу Катерини, я зрозуміла, що з Валентиною щось сталося не дуже хороше.
- Добре, я обов'язково прийду.
Пообіцяла я.
На наступний день я з ранку пішла в лікарню до мами.
- Добрий ранок!
Сказала я, зайшовши в палату.
Валентина лежала на ліжку, повернувшись обличчям до стіни. Почувши моє вітання, вона підвелася і повернулася до мене обличчям.
- Доброго дня.
Сказала вона ледь чутно і знову лягла в «вихідне становище».
Ми з мамою походили по лікарняному скверику, потім години дві посиділи на лавочці біля лікарняного корпусу. Згадували приємні моменти з життя нашої родини, поговорили про моїх дітей і т.д.
Побачивши, що мама втомилася, я провела її до дверей палати. Вона пішла відпочивати і приймати ліки, а я відправилася в магазин.
Рівно о 15-й годині я зателефонувала у двері квартири Катерини.
- Здрастуйте, як я рада Вас бачити.
Сказала Катерина, відкривши двері.
Ми обнялися, Катерина розплакалася дуже голосно і заголосила зовсім по - жіночому.
- Що сталося? Все буде добре, все проходить. Всі проблеми - це лише наші уроки, ми все вирішимо і все подолаємо.
Я її гладила по голові, по спині і вмовляла заспокоїтися.
- Вибачте - це нерви. Я ж не можу ні з ким поговорити, треба тримати марку сильної жінки, у якої завжди все добре.
Сказала Катерина, трохи заспокоївшись.
- Проходьте, я вже накрила стіл.
Ми пройшли в кімнату. Там був стіл з усілякими смаколиками.
Я виклала коньяк, коробку цукерок і фрукти.
Сіли за стіл, випили по чарочці коньяку і розговорилися. Спочатку Катерина мені розповіла про наших спільних знайомих, про роботу і дітей. Я поділилася своїми новинами.
Все було як раніше. Розмова двох жінок про все і ні про що.
Години через дві нашого спілкування Катерина зважилася розповісти про свою сестру.
Після мого знайомства з Валентиною і до цього дня відбулися наступні події.
Валентина пройшла практику на фірмі Катерини, захистила диплом і стала працювати заступником головного бухгалтера в цій же фірмі.Вона була розумною дівчиною, закінчила школу з медаллю, університет - з червоним дипломом, на роботі у неї теж було все відмінно.
Валентина зустрічалася з Олександром, викладачем університету, розумним, порядним і добрим хлопцем. Вони подали заяву в ЗАГС і вже була призначена дата весілля. І все б було як треба, якби не випадок.
В один фатальний день Валентина з двома університетськими подругами за старою звичкою сиділи в студентському кафе, пили каву і розмовляли. Туди зайшли три студента. Серед них був дуже красивий високий, спортивний, кароокий хлопець.
Хлопці сіли за сусідній столик і як буває у молоді почали жартувати з дівчатами. Хто де вчаться, на якому факультеті, курсі та ін. Мовчав тільки «красавчик».
В результаті познайомилися і вирішили прогулятися.
Мовчазного красеня звали Андрій. Він не зводив очей з Валентини і їй він дуже сподобався.
Хлопчаки поспішали на тренування, а дівчата поспішали на фітнес, тому незабаром всі розбіглися по своїх справах.
Через кілька днів Валентина зайшла в приймальню Катерини і побачила там Андрія.
- Привіт. Що ти тут робиш?
Здивувалася дівчина.
Андрій стояв мовчки і дивився на неї закоханими очима.
- Ніколи не бачив такої красивої дівчини. Я вас кохаю.
Прошепотів він.
- Ти що?
Здивувалася Валентина.
З кабінету Катерини вийшла Надія Костянтинівна.
- Доброго дня.
Звернулася вона до Валентини.
- Синочку ти давно мене чекаєш?
Запитала вона у Андрія.
Валентина пішла в кабінет до Катерини.
- Дивний син у Надії Костянтинівни. Бачить мене вдруге і вже освідчився в коханні.
З порога оголосила Валентина.
Сестри пожартували з цього приводу і обговорили підготовку до майбутнього весілля.
Увечері після роботи біля офісу Валентину зустрічав Андрій з букетом квітів.
- Я вас кохаю. Я вас кохаю.
Без кінця повторював він.
- Може спочатку перейдемо на «Ти»?
Запропонувала дівчина.
Потім вони гуляли до ранку, а через два тижні всім оголосили про свою велику любов.
Весілля Валентини з Олександром була відмінено. Через два місяці вона вийшла заміж за Андрія.
В ЗАГС з квітами прийшов колишній наречений.
- Валя, подумай добре. Що ти робиш? Ти ж розумна дівчина. Це безумство, а не любов. Я почекаю, коли до тебе повернеться розум. Я тебе люблю і буду любити завжди. Я тебе буду чекати скільки доведеться.
Олександр подарував квіти нареченій і пішов.
Весілля була нечисленним, тільки родичі і близькі друзі. Всі веселилися, а Надія Костянтинівна сиділа мовчки з виразом обличчя вчительки, якій зірвали урок.
Молоді поселилися в двокімнатній квартирі бабусі. Сама бабуся пішла жити в будинок батьків Катерини і Валентини.
Любов була «неземна». Наречені весь вільний час проводили разом, годинами сиділи взявшись за руки і дивлячись один одному в очі, цілодобово у вихідні дні валялися в ліжку.
Вранці замість будильника їх будила Надія Костянтинівна, яка привозила своєму синочку сніданок, пиріжки і тортики.
Андрій навчався на останньому курсі університету, а потім хотів вступати до аспірантури. Надія Костянтинівна народила його майже в 40 років. Вона обожнювала свою єдину дитину, вчила з ним уроки до самого шкільного випускного, контролювала його навчання в університеті. Він завжди вчився тільки на відмінно і був маминою гордістю. Після одруження мамина опіка не зменшилася ....
Валентина завагітніла, вагітність була складною, хлопчик народився недоношеним і дуже слабким. Сина назвали Віктор.
Андрію треба було готуватися до захисту диплома, а вдома маленька дитина, що вимагає підвищеної уваги.
І тут любляча мама Надія Костянтинівна запропонувала оптимальний вихід.
Вона прийшла в квартиру молодої сім'ї і оголосила, що Андрію треба поки пожити вдома у батьків, підготуватися до дипломної. У Валентини адже диплом вже є, а Андрію його ще треба отримати. Аргумент був вагомим.
Слухняний синочок Андрійко зібрав свої підручники і переїхав до рідної домівки, а Валентина залишилася одна з маленькою дитиною. Перечити свекрухи не було сенсу. Андрію дійсно треба було готуватися до захисту диплома.
Так минуло два місяці. Андрій дзвонив по кілька разів на день, іноді навіть приїжджав.
Він отримав диплом і після цього цілий тиждень не дзвонив дружині і не приїжджав.
Маленький Віктор застудився, у нього піднялася температура. Валентина була зайнята дитиною вдень і вночі. Кілька разів викликала лікаря.
І тут пролунав фатальний дзвінок. Дзвонила співробітниця з фірми.
- Валентина Василівна Ваш чоловік через дві години відлітає до Києва, а потім до Англії. Надія Костянтинівна поїхала його проводжати.
Валентина впустила телефон ....
Важко уявити її стан.
Вона зателефонувала Катерині.
- Катя дай мені машину з водієм треба з'їздити в лікарню на консультацію.
Катерина нічого не підозрюючи викликала водія і дала йому доручення поїхати з Валентиною.
Зі слів водія Катерина дізналася, що вони замість лікарні поїхали в аеропорт.
Зайшовши в будівлю аеропорту побачили, що Андрій вже проходить реєстрацію на рейс до Києва.
Осторонь його чекає мама.
Після реєстрації, Андрій підійшов до Надії Костянтинівні і дуже весело її щось почав розповідати. Потім він повернув голову в бік.
Неподалік стояла Валентина з дитиною на руках. Вона мовчки дивилася на Андрія, Вітя мирно спав.
Андрій змінився в обличчі, підбіг до Валентини і обійняв її.
- Я тебе дуже люблю. Так треба. Я зароблю гроші і ми будемо жити щасливо. Мама каже, що мені треба робити кар'єру ....
Кричав він.
Валентина розвернулася і пішла до виходу.
- Я тебе люблю. Я буду тобі писати і телефонувати. Я скоро приїду….
Чулося їй у слід.
Валентина сіла в машину і водій відвіз її додому. Потім він подзвонив Катерині.
- Катерина Василівна, у Вашої сестри неприємності. Вона не їздила в лікарню.
І розповів про те, що відбувалося в аеропорту.
Катерина приїхала в квартиру сестри. Двері були не замкнені, Валентина лежала на дивані і байдуже дивилася в стелю. У ліжечку голосно плакав Віктор.
Катерина взяла дитину на руки і подзвонила батькам.
Приїхали батьки, всі заспокоювали Валентину як могли.Потім на сімейній раді вирішили, що мама звільниться з роботи і буде няньчити Вітю, а Валентина вийде на роботу. Інакше вона зійде з розуму сидячи одна вдома з дитиною. А поки Валентина з малюком переїдуть жити до рідної домівки.
Після того як дитині виповнилося шість місяців, Валентина вийшла на роботу, маленький Вітя до приходу мами з роботи був з бабусею.
Андрій дзвонив, писав в скайпі, майже кожен день розмовляв з Валентиною по скайпу. Все спілкування починалися зі слів: «Я тебе дуже люблю».
Він пояснив, що його як молодого спеціаліста запросили на 2-літнє стажування до Англії.
Спочатку все вирішили, що запрошення і від'їзд сталися не без участі розумної мами .... Але все виявилося ще заплутаніше.
Надія Костянтинівна як колись працювала у Катерини. Ні Катерина, ні її батьки і тим більше ні Валентина не висловили в її адресу жодного докору. Вона іноді відвідувала онука, але великої любові до нього не проявляла.
Минуло два роки. Валентина, в таємниці від інших і себе, чекала повернення Андрія.
І ось у вихідний день на телефон Валентини зателефонувала та-ж «доброзичлива» співробітниця.
- Валентина Василівна Ви в курсі, що Ваш чоловік приїхав до батьків з «англійською» нареченою. Надія Костянтинівна навіть взяла відпустку заради такої події
Голос замовк.
Валентина відключила телефон.
Вона деякий час мовчала, потім заплакала і стала кидати на підлогу все що попадеться під руки, потім у неї почалася блювота.
- Ні! Ні! Ні.
Кричала Валентина нелюдським голосом на весь будинок.
Перелякані батьки викликали Катерину і швидку допомогу.
Ніхто не міг зрозуміти, що відбувається.
Коли приїхав лікар швидкої допомоги зробив укол заспокійливого Валентині, і та через деякий час заснула. Швидка виїхала.
Батьки пояснили Катерині, що все сталося після таємничої розмови по телефону.
Катерина зателефонувала на останній номер в телефоні Валентини, представилася і запитала - про що була розмова з її сестрою.
- Та ні про що. Я всього лише повідомила їй, що Андрій приїхав з Англії з нареченою. З Вашої сестрою він розлучиться і одружується на англійці. Він хоче жити і зробити кар'єру в цивілізованій країні.
Відповів веселий голос.
Телефон відключився.
- Так ось чому Надія Костянтинівна пішла у відпустку!
Прошепотіла Катерина.
Вона пояснила ситуацію батькам. Попросила їх, що б не надумали дзвонити Надії Костянтинівні, а тим більше Андрію.
Вранці батьки поїхали відпочивати на море з маленьким Віктором і двома дочками Катерини. Через тиждень до них приєднався чоловік Катерини, тому, що дідусеві та бабусі важко було справлятися з трьома дітьми.
Валентина нічого не їла, навіть не пила воду вона лежала на дивані, дивилася в стелю, мовчала і плакала.
Катерина була змушена відвезти сестру лікарню.
Головний лікар був другом сім'ї, були залучені кращі лікарі, викликали консультанта з Києва, з Валентиною працював психотерапевт.
Як з'ясувалося, моя мама була в «змові» з Катериною. Вона сама запропонувала свою допомогу і тому лягла в лікарню підлікувати серце. Головним її завданням було спостерігати за Валентиною, захищати її від «добрих людей», не допустити зустріч з великим закоханим і його мамою.
Я не образилася ні на свою маму, ні на Катерину, тому що сама вчинила б так само.
- А що Андрій?
Запитала я, дослухавши розповідь.
- Андрій прийшов на квартиру до Валентини, йому ніхто не відчинив двері. Він пішов в будинок її батьків, там теж нікого. На обох дверях він написав фломастером: «Валя, я тебе люблю». Повернувся додому і, напевно, вони з мамою обговорювали свої подальші дії. А найцікавіше сталося вчора, в п'ятницю. Відчиняються двері в моєму кабінеті, вбігає Надія Костянтинівна і починає кричати, що моя сестра зіпсувала життя її синові. Він такий розумник, він її кровинка, він її душа, він повинен жити в Англії, він гідний справжньої леді ... і моя сестра просто зобов'язана дати йому розлучення .... Нехай не сподівається на аліменти і на його гроші. Потім вона оголосила, що вони не можуть знайти мою сестру і що вона звільняється з роботи.
Кричала ..., стукала по столу кулаком, потім кинула переді мною заяву.Я їй подала склянку з водою, накапала в воду корвалол і запропонувала випити. Спокійним голосом поцікавилася чи не переплутала вона дійових осіб в цьому спектаклі, пообіцяла, що моя сестра обов'язково дасть розлучення Андрію і попросила покинути службовий кабінет.
Після її відходу мене колотило так, я навіть побоялася, що теж зляжу поруч з Валентиною.
Завершила свою розповідь Катерина і запропонувала випити за інтелігентних людей і витримку. Потім ми пили за здоров'я, за любов без обману і т.д.
Наша розмова затягнувся до ранку. Ми перейшли на «ти» і зрозуміли, що ми справжні подруги. Адже ми ніколи не сварилися і не підводили одне одного, ніколи не говорили і не пліткували ні про один одного ні про інших. І взагалі наші погляди багато в чому збігаються ...
Вранці прийнявши душ і випивши міцну каву, ми пішли в лікарню.
У палаті наші хворі сиділи за столом і пили чай з тістечками.
У Валентини був осмислений погляд, вона вже почала тверезо осмислювати те, що відбувається.
- Доброго дня.
Сказали ми в два голоси.
- Добрий ранок.
Відповіли нам два голоси одночасно.
- Катя, я вирішила подати на розлучення. У мене умова, щоб Андрій відмовився від батьківства. Це можливо?
Сказала рішуче Валентина.
- Добре, завтра я поговорю з адвокатом.
Відповіла їй сестра.
Вони обнялися і заплакали, голосно як маленькі діти.
Ми з мамою пішли на вулицю, щоб не заважати сестрам спілкуватися.
На наступний день розлученням Валентини та Андрія почали займатися адвокати.
Виявилося, що мама вже найняла Андрію адвоката, але вони не могли встановити місцезнаходження Валентини. Це і було причиною її появи в кабінеті Катерини з «настільки переконливою» промовою.
Через тиждень Валентину і мою маму виписали з лікарні, а я поїхала до себе додому, мені треба було виходити на роботу.
З Катериною ми зідзвонювалися по телефону, періодично розмовляли по скайпу.
Катерина розповідала про подальшу долю своєї сестри.
З її слів мені стало відомо, що Валентина розлучилася з Андрієм, він відмовився від батьківства. Я не вникала в юридичні премудрості.
Вона захистила кандидатську, а потім і докторську дисертації.
Пішла працювати викладачем в свій рідний університет.
Її колишній наречений Олександр поїхав до Португалії відразу ж після весілля Валентини та Андрія. Жив і працював там 6 років. Потім приїхав погостювати до батьків і пішов провідати колег в університет. Там випадково дізнався про те, що Валентина працює викладачем і одна ростить сина.
Увечері Олександр прийшов в гості до батьків Валентини, вона була там з сином Віктором.
Він подарував Віктору ноутбук, а Валентині і її мамі - квіти.
Перша розмова Олександра з Віктором вся сім'я знає напам'ять, тому що вони щорічно відзначають день свого знайомства, називають його днем народження сім'ї і переказують все слово в слово.
З їх слів все було так.
Олександр звернувся до хлопчика.
- Пане Вікторе, покажи мені свою кімнату.
- Пішли покажу. А ти хто?
- Я твій тато. Тобі хіба не розповідали, що я живу і працюю в іншій країні.
- Так я одного разу підслухав в садку розмова няні і виховательки, вони говорили, що мій тато за кордоном гроші «забиває». Але мені дуже не сподобалося слово «забиває» і я не став розповідати про це мамі. Значить це ти? А чому ти так довго не приїжджав?
- Прости, так виходило. Я завтра знову поїду ненадовго, а потім повернуся назавжди. Ти на той час повинен освоїти ноутбук.
- Без проблем. А ти не обдуриш? Якщо чесно, я тебе дуже чекав.
- Ні не обману. Чесне слово.
Поки ці двоє спілкувалися, мама накривала на стіл, а Валентина сиділа спантеличена несподіваним візитом Олександра.
Олександр вийшов з кімнати Віктора, поклав на стіл перед Валентиною кільце і сказав.
- Валюша, ти ж знаєш, що я тебе дуже люблю. Не говори мені зараз нічого, я завтра відлітаю в Лісабон, мені необхідно завершити деякі справи. Повернуся через два місяці, тоді і даси відповідь. Спасибі за сина. Ми вже познайомилися, дуже розумний і хороший хлопець.
- Папа, коли ти їдеш? Я хотів би тебе провести. Шкода у нас скоро ранок, я там повинен виступати. Якби не ранок, я б обов'язково поїхав разом з тобою.
- Я завтра дуже рано їду, ти ще будеш спати. Ти пам'ятаєш нашу умову? Вивчай!
- Та що там вивчати? Легкотня.
Впевнено відповів хлопчик.
Він підійшов і потиснув чоловікові руку.
Олександр поцілував Валентині руку.
- До побачення!
Сказав і попрямував до виходу.
- А чай?
Запитала мама.
- Наступного разу. Дякуємо!
Гість пішов. Всі мовчали.
Через два місяці Олександр повернувся з Португалії, вони з Валентиною одружилися. Незабаром у них народилася дочка Іра.
Пройшло багато часу.
Вже немає в живих наших батьків. Ми з чоловіком повернулися жити до рідного міста.
Я і Катерина пенсіонерки. Наші діти виросли. Усі свята і дні народження ми відзначає трьома родинами. Я з чоловіком, Катерина з чоловіком і Валентина з чоловіком. Іноді до нас приєднуються діти і мої онуки.
Валентина працює ректором університету, її чоловік викладає в цьому університеті.
Віктор закінчив університет, він дуже талановитий програміст, в даний час живе і працює в США. Не одружився. Каже, що в Штатах немає таких красивих дівчат як його мама. Приїде одружитися в Україні.
Жартує, що змушений був стати програмістом, тому що першою іграшкою, яку йому подарував тато був ноутбук.
Ірочка вчиться в університеті.
А як склалася доля розумного хлопчика Андрія?
В Англії він не зробив кар'єру, працює електриком. Зі свого англійської дружиною розлучився, другий шлюб теж виявився невдалим.
Надія Костянтинівна жива, їй вже майже 90 років, вона старенька і самотня. Чоловік її помер. Син з якихось причин не може її забрати до себе в Англію. Кажуть, що вона в свої роки літає на літаку в гості до сина. Андрій так жодного разу і не приїжджав на батьківщину.
Ось така історія про крапельку щастя.
Ми завжди думаємо, що в кіно нам показують історії, придумані сценаристами і режисерами, а в житті все простіше.
Нічого подібного.
Наша реальність куди складніше і сценарій цей пише наша доля. Нам же залишається лише гідно проживати цю реальність і знаходити розумні рішення.
Автор: Любов Денисенко
Переклала на українську мову 26.04.19 11.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833593
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Легенда про Лавр
Знаменитий Овідій у своїх "Метаморфозах" оповідає про те, що Аполлон, що жив серед людей, закохався в німфу Дафну і постійно переслідував її. Одного разу після перемоги над змієм Пифоном Аполлон зустрів юного бога кохання Ерота з луком і стрілами і пожартував над ним: "Навіщо тобі, малюк, лук і стріли? Чи не думаєш ти перевершити мене в мистецтві стрільби? ".
Ця насмішка образила Ерота, і він в помсту послав дві стріли. Перша, стріла любові, пронизала Аполлона, а друга - що вбиває любов - потрапила в Дафну. З тих пір Дафна завжди тікала геть від Аполлона. Ніякі хитрощі не допомагали йому. Змучена стражданнями, вічними переслідуваннями, Дафна звернулася до батька пенею і Землі, щоб вони забрали у неї її образ. Після цих слів вона перетворилася в лаврове дерево (цікавий той факт, що на Русі до XVIII століття лавровий лист називали "дафнія" ( "лавр" по-грецьки - "дафна").
Засмучений Аполлон з тих пір став носити на своїй голові вінок з вічнозеленого лавра. У Греції лавровим листям прикрашали житла, щоб освіжити приміщення. В матраци підкладали лаврові гілки, щоб снилися віщі сни. Існувало повір'я, що лавр рятує від удару блискавки.
Так, відомий факт, що римський імператор Тибериус під час гуркоту грому надягав лавровий вінок і заповзав під ліжко. Лавр вважали священним деревом, його вінками прикрашали голови переможців в Стародавній Греції. Кілька тисячоліть ця традиція зберігається і в інших країнах, наприклад в Англії. Від слова "лавр" походить слово "лауреат" - "увінчаний лаврами".
Цікаві факти про лаврове листя
Приємний аромат лаврового листа давно полюбився кулінарам. Він веде своє походження з Малої Азії, поширившись потім в Середземномор'ї та Азії. Лаврові дерева досягають десяти метрів у висоту. Цвітуть вони ранньою весною. Квіти лавра бувають жовтого або зеленувато-білого кольору, а ягоди - різних відтінків від темно-зеленого до багрянисто. Листя лавра еліптичної форми, блискучі, темно-зеленого кольору і досягають в довжину 7,5 і навіть 10 сантиметрів. Лаврове листя не тільки додають блюдам неповторний аромат, але і вельми корисні для здоров'я.
Ресурс Nutrition And You повідав чимало цікавого про різні продукти, що входять в раціон людини. Не оминув він увагою і лавровий лист. Слід пам'ятати, що далеко не кожній людині корисні ті або інші продукти, в тому числі і ті, які вважаються елементами здорового харчування. У всіх випадках бажано звертатися до фахівця-дієтолога, сприймаючи інформацію з Інтернету тільки в якості довідково-пізнавальної, не покладаючись на неї в питаннях, що стосуються здоров'я.
Приправою є зів'ялі і сушені лаврове листя з сильним ароматом, які можуть зберігатися кілька місяців. Сушені плоди лавра теж використовуються в кулінарії в якості ароматизатора.
Корисні властивості лаврового листа і цікаві факти про нього
Лавровий лист шанувався в грецькій і римської цивілізації. Його вважали символом мудрості, миру і захищеності.
Як спеція, він містить сполуки, мінерали і вітаміни, необхідні для здоров'я.
Він містить (в формі спеції) багато летючих активних компонентів, в тому числі α-пінен, β-пінен, мирцен, лімонен, ліналоол, метілхавікол, нераль (цис-ізомер цитраля), α-терпінеол, геранілацетат, евгенол і хавікол. Ці сполуки відомі своїми антисептичними і антиоксидантними властивостями, сприяють травленню. Вважається також, що вони мають протиракові властивості.
Свіжі лаврове листя дуже багаті вітаміном C. У 100 грамах міститься 46,5 міліграм, що становить 77,5% від денної норми споживання. Вітамін C (аскорбінова кислота) є одним з найпотужніших натуральних антиоксидантів, які сприяють виведенню з організму шкідливих вільних радикалів. Аскорбінова кислота також підвищує імунітет, має ранозагоювальну і противірусним ефектом.
Свіжі лаврове листя та інші частини рослини багаті також фолієвою кислотою, утримуючи в 100 грамах 180 міліграм або 45% від рекомендованої денної норми. Фолати важливі для синтезу ДНК, що приймаються в Преконцепційна період вони сприяють запобіганню дефектів нервової трубки у дитини.
Лаврове листя - відмінне джерело вітаміну A. У 100 грамах лаврового листя міститься 6185 міжнародних одиниць (МО, IU), тобто 206% від денної норми споживання. Вітамін A виступає натуральним антиоксидантом і важливий для здорового зору. Він також потрібно для підтримки в здоровому стані слизових оболонок і шкіри. Було виявлено, що вживання в їжу натуральних продуктів, багатих вітаміном A, сприяє захисту від ракових захворювань легенів і порожнини рота.
Ця спеція є хорошим джерелом безлічі вітамінів, в числі яких нікотинова кислота, піридоксин, пантотенова кислота і рибофлавін. Ці вітаміни групи B сприяють синтезу ферментів, функціонуванню нервової системи і регулювання обміну речовин (метаболізму).
Ця вишукана спеція є також хорошим джерелом ряду мінералів, зокрема міді, калію, кальцію, марганцю, заліза, селену, цинку і магнію. Калій - важливий компонент клітин і рідин організму, сприяє контролю над серцевим пульсом і кров'яним тиском. Марганець і мідь є факторами, що сприяють дії в організмі ензиму-антиоксиданту під назвою супероксиддисмутаза. Залізо важливо для вироблення червоних кров'яних тілець і є супутнім фактором для ферментів цитохромоксидази.
Застосування лаврового листа в медицині
Медицина використовує переваги лаврового листа і ягід лавра, його в'яжучі, сечогінні якості і здатність підвищувати апетит.Масло лаврового листя містить в основному цинеол (евкаліптол) - 50%. А також, евгенол, хавікол, ацетілевгенол, метілевгенол, α- і β-пінен, фелландрен, ліналоол, гераніол і терпинеол.
Екстракт лавра користується репутацією засобу, заспокійливого шлунок і полегшує метеоризм і коліки.
Лауринова кислота з лаврового листя є репелентом, засобом, що відлякує комах.
Компоненти масла лаврового листя також використовуються в народній медицині як засіб для лікування артритів (запалень суглобів), м'язових болів, бронхітів і симптомів грипу.
Збір і зберігання
Традиційно, зібрані лаврове листя висушують в тіні, оберігаючи їх від прямих сонячних променів, щоб зберегти летючі масла.
У відділах спецій можуть продаватися різні лаврове листя. У тому числі повністю висушені, висушені і подрібнені, сухої заморозки і в меленої формі. Уникайте листя з неприємним запахом, плямами і уражених грибком.
Зберігайте лаврове листя в банку або контейнері, в які немає доступу повітря. Уникайте зберігати їх в освітленому місці. Лаврове листя не зберігається більше року, потім вони втрачають аромат. Сушені плоди лавра також можуть виступати в якості ароматизатора для їжі.
Застосування лаврового листа в кулінарії
Глянцеві темно-зелені лаврове листя можуть використовуватися і в свіжому вигляді. Але краще дати їм полежати в тіні кілька днів. Завдяки цьому з них піде гіркоту, але залишиться аромат.
Якщо ви виявили в їжі лавровий лист, відкладіть його в сторону і не їжте. Вони мають шкірястою структурою, жорсткі і небезпечні для жування і ковтання. Їх завдання - передавати їжі свій аромат, є їх не слід.
Лавровий лист входить в число тих ароматичних трав, які використовуються в кулінарії поряд з чебрецем (чебрецем), шавлією, чабером, селерою, базиліком і інший ароматної зеленню. Вони також відомі під загальною назвою «букет гарні» і використовуються у вигляді пучка пряних трав, що додаються в страви.
Ця спеція використовується в приготуванні поширеного в кулінарії курт-бульйону (court bouillon), який готується на основі води, солі, білого вина, рослинних ароматів (лука і селери) і ароматизируется букетом гарні і чорним перцем.
Сушені лаврове листя додаються в трав'яний чай.
Лаврове листя є важливим інгредієнтом багатьох класичних соусів, в числі яких хлібний і томатний соуси, а також знаменитий бешамель.
Лаврове листя використовуються в приготуванні морепродуктів, домашньої птиці, м'яса, рису (наприклад, в плові) і овочевих страв.
Вони також застосовуються для ароматизації солодких страв, в тому числі солодких хлібців та заварних кремів.
Запобіжні заходи
Лаврове листя строго рекомендується витягувати з їжі перед її подачею на стіл, оскільки вони можуть викликати задуху, порізати мову і пошкодити травний тракт. Слід уникати вживання в їжу страв з використанням лаврового листа під час вагітності, оскільки містяться в них хімічні сполуки можуть викликати викидень.
Поживна цінність лаврового листа
У дужках наведено відсоток від денної норми споживання. Поживна цінність приведена з розрахунку на 100 грам лаврового листа за інформацією від Міністерства сільського господарства США.
Загальні відомості:
енергетична цінність - 313 кілокалорій (15,5%);
вуглеводи - 74,97 грама (57%);
білок - 7,61 грама (13%);
жири - 8,36 грама (29%);
холестерин - 0 міліграм (0%);
клітковина - 26,3 грама (69%).
вітаміни:
фолати - 180 мікрограмів (45%);
нікотинова кислота - 2,005 міліграма (12,5%);
піридоксин (вітамін B6) - 1,740 міліграма (133%);
рибофлавін (вітамін B2) - 0,421 міліграма (32%);
вітамін A - 6185 міжнародних одиниць (МО, IU) - 206%;
вітамін C - 46,5 міліграма (77,5%);
електроліти:
натрій - 23 міліграма (1,5%);
калій - 529 міліграм (11%).
мінерали:
кальцій - 834 міліграма (83%);
мідь - 0,416 міліграма (46%);
залізо - 43 міліграма (537%);
магній - 120 міліграм (30%);
марганець - 8,167 міліграма (355%);
фосфор - 113 міліграма (16%);
селен - 2,8 мікрограма (5%);
цинк - 3,70 міліграма (33%).Теги:
Цікаві факти, Лавровий лист, Енциклопедія
Переклала на українську мову 26.03.19 7.52
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833570
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Понеділок йде -
Зміни свої звички -
Ждуть успіхи !
21.04.19 10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833472
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.04.2019
Один не розбере чим пахнуть рози,
Другий із гірьких трав добуде мед,
Дай хліба одному – навік запам’ятає,
Другому життя пожертвуй – не зрозуміє Омар Хаям
Які ми всі різні люди, не лише зовні, від звичок і поглядів на життя. У всі віка філософи спостерігали, робили висновки, що все що відбувається із нами, залежить мабуть повністю від нас. Характер свій, манери, звички слід клжному з нас «шліфувати», давати об’єктивну їм оцінку, критично ставитись, удосконалювати і розвивати. В наш час зробити це не складно, доступна інформація люба, лише залежить все від наших цілей і бажань. Якщо навчитись жити в гармонії з собою і оточуючим світом, то на шляху для удосконалення характеру, звичок і манер не буде перешкод, в такому разі Всесвіт допоможе кожному із нас!
21.04.19 9.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833471
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Серце берегти –
Любов, тепло, посмішка-
Кращі складові !
20.04.19 7.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833372
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.04.2019
Людину зрозуміти так не легко, у кожного характер свій, тому частіше ми беремося судити, критикувати, а це ж такий великий гріх.
Кожне слово необачне, репліки так ранять, на серці - шрами, залишають слід і виправити їх уже не легко, навідь вибачення не завжди зможуть нам допомогти.
Мабудь з дитинства слід , як постулати прививати, що осуд це Всевишнього права!
20.04.19 7.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Зупинились ви,
Тупік, спите, винити
Нікого – лише себе!
19.04.19 8.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833277
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 19.04.2019
Любити життя,
Цінувати миті і часи,
Насолоджуватись тим,
Що маєм ми –
Що може бути кращим,
Мабуть ніхто не заперечить,
Було і буде важливим
В любі століття і віки!
19.04.19 8.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2019
Дарувати свою
Любов,тепло, повагу -
Краще доказів !
18.04.19 16.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833214
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.04.2019
Бездіяльність –
Тягне назад , єдиний
Вихід праця - прогрес !
18.04.19 16.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833213
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.04.2019
Хмари, як пушинки,
Пливуть надi мною,
Парад краси, не меньше,
І вiтерець працює,
Колише трави и гiлки,
Дає живильну силу,
І тим росткам,
Що показались iз землi,
Така краса и благодать,
Що нам дає природа,
Нетреба спать…
Поглянь навколо
Не байдужим зором,
І зрозумiй,що кожний день
Тобi дарован Богом…
13.05.2017(написані в лікарні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
Природа оживает,
Каждый год, весной,
Души наши наполняет,
Любовью и теплом...
Солнышко восходит,
Лучики блестят,
Листья зеленеют,
Благодать…
Природа оживает,
Весеннею порой,
Каждый рад ,
Открыть ей дверь,
И пустить в свой дом,,,
Небо голубое,
И поля в соку,
Хочется дышать прохладой,
Погулять в лесу...
Природа оживает,
Придает нам сил,
Чтобы каждый человек,
В гармонии с ней жил...
Радуга восходит,
Мостик в другой мир,
И роса ложится,
Травку оживить…
18.06.17(написаны в больнице)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833034
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 17.04.2019
Кому то не достатньо однієї жінки і він переключається на п’яту, десяту. А другому не достатньо життя, щоб любити одну єдину.
Констянтин Хабенський
Переклала на українську мову 16.04 9.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832914
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Є вік в якому жінка повинна бути гарною, щоб її покохали. А потім наступає вік, коли жінку повинні покохати, щоб вона стала гарною.
Переклала на українську мову 16.04 9.00
Впевнена, що кожна жінка від чоловічої уваги,кохання розквітає і стає гарнішою в любому віці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832912
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Простим речам-
Любов, увага, подбати -
Щастя, позитив!
16.04.19 10.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832798
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.04.2019
Побачила цю світлину невідомого автора і вирішила перекласти на українську мову, так як звернення автора заслуговують уваги.Дуже важливо, що є такі люди. які готові підтримати в тяжкі хвилини.
Якщо больно – поплачь…
Сліз своїх не стидись.
Полоса невдач...
А потім знову життя!
Життя не навмисно нам дане,
Пітьма пройде...знову світло,
Волю просто в кулак,
Посильніше зажми... .
Ну, а якщо ніяк,
Мої рядки прочитай
Знай що ти не одна,
Просто мені напиши,
Розділи на двох,
Біль усталої душі.
Я пойму ...ти повірь,
Щоча я і далеко,
Привідкрий в серці двері,
Враз стане легше...
Переклала на українську мову 15.04.19 10.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832796
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.04.2019
Твій характер –
Любов, тепло, щирість -
Успіх , красота !
14.04.19 9.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832661
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.04.2019
Думки початок,
Справи, праця, зусилля,
Подяка Всесвіту!
14.04.19 9.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832659
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.04.2019
Побачила цю світлину невідомого автора і вирішила перекласти на українську мову, так як звернення автора заслуговують уваги.
Верніть в моду доброту
І звук розмов без мата
Верніть душам чистоту
Без п’яного умата
Верніть в моду дитячий сміх
Вздовж вулиць і площадок
Без телефонних перешкод
І інтернетних вкладок
Верніть в моду простоту
Без всіх шаблонних думок
Верніть все те, що я люблю,
Щоб хами мозок не гризли
Верніть ввічливість в народ
І повагу старших
Верніть те,що я люблю –
Посмішки самих молодших
Верніть в моду скромним бути
І щоб запрети наглості
Верніть те, що я люблю
І в свято більше солодощів
Переклала на українську мову 13.04.19 7.50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832588
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.04.2019
Дивись вперед,
Надія, любов,подяка,
Хвала Всесвіту !
13.04.19 10.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832587
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.04.2019
Зачіска краща,
Радість,увага, позитив,
Вдалось життя
12.04.19 8.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832430
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 12.04.2019
Чарує абрикоса цвіт, весна квітуча править на Землі, всі люди - дорослі і малі запрошують її до себе в двір.
12.04.19 8.20
Фото: цвіте абрикос в нашому саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832429
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2019
Як сонечко жовтенький, привозять нам його із теплих країн, смак кислий,пахуча шкірка, а цінності поживні має він безмежні, всім корисно споживать ...(лимон)
1.04.19 10.45
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832338
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.04.2019
Скука то порок,
Отдых, наука, общение,
Решение, успех!
5.04.19 15.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832337
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.04.2019
Пірс Ентоні.
Письменники-фантасти, як правило, працюють в якомусь одному амплуа. Більшість задовольняються трамвайно-пляжним чтивом з розряду «менше почуттів, більше грошей». Чимало тих, хто видає міцно збиті багатотомні серії, які обростають армією затятих фанатів.
Деякі плетуть інтелектуальні словеса для нечисленної «просунутої» публіки. Але наш сьогоднішній герой - один з небагатьох авторів, хто проходить по категорії «і швець, і жнець, і на дуді грець». Пірс Ентоні, з яким в нинішньому серпні виповнилося вісімдесят років, за свою багаторічну творчу кар'єру який тільки фантастики писав. І елітарну, і комерційну, і серіальну. Та й стати класиком жанру примудрився ...
Пірс Ентоні Діллінгем Джекоб (англ. Piers Anthony Dillingham Jacob) народився 6 серпня 1934 року в англійському місті Оксфорд, тому самому, де знаходиться знаменитий університет.
Батько хлопчика, Альфред Джекоб, був американцем, мати, Норма Шерлок, - англійкою. Обидва вчилися в Оксфорді, але познайомилися завдяки своїм духовним поглядам, а не науці: вони складалися в «Християнському товаристві друзів внутрішнього світла», релігійний рух, більш відомому як квакери. Причому громадськими справами щиро віруючі подружжя цікавилися значно більше, ніж сім'єю.
Коли в Іспанії почалася громадянська війна, Альфред і Норма вирушили туди займатися благодійністю, залишивши Пірса і його сестру в Англії під опікою няні. Вирішивши осісти в Іспанії, подружжя, нарешті, згадали і про дітей - так Пірс знайшов батьків, одночасно назавжди втративши няню, яка всі ці роки була найдорожчим для нього людиною. Це стало для хлопчика величезною душевною травмою, яка посилилася подальшими подіями. Франкістам, які прийшли до влади після громадянської війни, мутний, з їх точки зору, квакер здався підозрілим.
Всю сім'ю Джекобс взяли під арешт, звинувативши Альфреда в шпигунстві і прокомуністичних симпатіях. Після недовгого розгляду його засудили до розстрілу, але друзям вдалося підмазати кого треба, і справа обмежилася депортацією з Іспанії. Аби не допустити повертатися в Англію, яка перебувала в очікуванні нацистського вторгнення, Альфред прийняв рішення виїхати на свою поки ще нейтральну батьківщину. Так в 1940 році Джекобс вирушили за океан.
Життя Пірса знову перекинулася, але і це був ще не кінець. Відносини Альфреда і Норми розладналися, їх шлюб незабаром розпався. Серія випробувань згубно позначилася на хлопчика - його вразило нервовий розлад: тик, порушення мови, нетримання. Всі ці проблеми сильно пошкодили навчання майбутнього письменника - щоб отримати початкову освіту, йому довелося змінити п'ять шкіл.
Надалі Пірсу вдалося побороти більшість своїх недуг, але дитинство у нього все одно було не дуже радісним. Однак, коли хлопчикові було тринадцять, він знайшов пристрасне захоплення, яке повністю перевернуло його тьмяну життя. В руки Пірса потрапив номер журналу Astounding Science Fiction - і перед підлітком відкрився неймовірний світ.
Пірс ковтав всяку фантастичну літературу, яку міг дістати, а незабаром з ним сталося щось, натрапивши його на думку писати самому. Померла його сестра, яка була на рік молодша за нього. Це потрясло шістнадцятирічного Пірса - дівчинка була для нього фактично «другим я». І у хлопця виникло бажання що-небудь сказати світові - за себе і свою сестру ...
Природно, юнак складав свою улюблену фантастику. Втім, спочатку письменство було для Пірса хобі, не більше, хоча деякі юнацькі начерки багато років по тому стали джерелом для деяких його романів. Поки ж на порядку денному стояли отримання освіти та пошуки роботи, тим більше що фінансове становище Пірса, фактично кинутого батьками, було жалюгідним.Знайомство з Керол Енн і одруження
Закінчивши Годдард-коледж в Плейнфілді (штат Вермонт), Пірс почав шукати кошти для існування, і не тільки для себе. Справа в тому, що в коледжі він познайомився з Керол Енн Марбл, яку полюбив всім серцем. І відразу після отримання диплома зробив їй пропозицію. Батьки Керол були категорично проти шлюбу з абсолютно жебраком хлопчиною, але хіба закохана дівчина послухає батьків?
Загалом, Пірс і Кем (так письменник називає свою дружину) одружилися, і спочатку їм довелося несолодко, тим більше що новоявлена місіс Джекоб швидко завагітніла. Тому після кількох невдалих спроб отримати роботу Пірс записався в армію - там все-таки регулярно платили, а Кем, як дружина військовослужбовця, отримала право на безкоштовне медичне обслуговування. Правда, це не допомогло - первісток помер відразу після пологів. Зате завдяки армійській службі Пірс отримав громадянство США. В армії, до речі, майбутній письменник часу не втрачав - він був редактором, основним автором і художником батальйонної газети.
Демобілізувавшись, Пірс переїхав до Флориди, в курортне місто Сент-Пітерсберг, де майбутній письменник недовго працював креслярем, а потім отримав диплом вчителя в Університеті Північної Флориди. Завдяки «корочок» Пірсу вдалося влаштуватися викладачем літератури в Військово-морську академію адмірала Фаррагута, що допомогло зібрати грошенят на майбутнє.
Весь в мріях про літературній кар'єрі, Пірс уклав з дружиною угоду: він кидає роботу і пише фантастику, а Кем буде його утримувати, але рівно один рік. Якщо за рік Пірсу не вдасться надрукуватися і отримати хоча б один гонорар, він залишає мрію про літературну кар'єру і шукає роботу, щоб забезпечувати сім'ю. Пірс виграв: у квітня 1963-го журнал Fantastic Stories of Imagination надрукував його оповідання «Можливість каяття» (Possible to Rue). Слово не горобець - Кем довелося стати сімейним спонсором, адже до справжнього успіху Пірсу Ентоні (так він скоротив своє ім'я для літературної кар'єри) було ще далеко.
Незважаючи на зобов'язання подружжя, Пірс і сам близько трьох років підробляв учителем, попутно пишучи розповіді, а потім і романи, які намагався прилаштувати куди тільки міг. Перелом стався в 1967 році, коли в житті письменника відбулися дві важливі події. Світ побачив його дебютний роман «Хтон», дія якого відбувається на планеті-в'язниці, де природні печери-камери нагадують читачеві всі кола пекла. «Хтон» зробив ім'я Пірса Ентоні відомим серед фендому: роман був номінований на «Х'юго» та «Х'юго». А ще Ентоні отримав премію видавництва Pyramid Books в п'ять тисяч доларів за рукопис роману «Сої на прізвисько" Мотузка "», який з'явився у пресі через рік.
Сходження Ентоні до вершин фантастичного Олімпу тривало: НФ-роман «Макроскоп» (1969), де письменник висловив цілу обойму парадоксальних гіпотез в самих різних областях науки, був також номінований на «Х'юго». Номінацію на цю премію, найпрестижнішу в американській фантастиці, отримав і розповідь «Випускник». Здавалося, ще трохи - і ось вони, нагороди, слава, повага критиків ...
І ось тут Пірсу Ентоні довелося зробити вибір. На самому початку кар'єри він був типовим автором «нової хвилі», яка зародилася в 1960-х. Оригінальні ідеї, якісний стиль, дух громадського бунтарства - ось основні прикмети цієї течії фантастики. Ентоні складав яскраві, нестандартні книги.
Напевно, піди він цим шляхом далі, в скарбничці письменника з'явилися б престижні жанрові нагороди. Але Ентоні хотілося гідно забезпечувати свою сім'ю: після трьох невдалих пологів, коли діти помирали, не проживши і пари годин, у Пірса і КЗМ нарешті з'явилися дві дочки, Пенелопа і Черіл. Довгий час страждав від безгрошів'я Пірс жадав забезпечити своїм малятам гідне життя без злиднів, «відігнати вовка від дверей», як він висловлювався. І хто може його за це дорікнути?
В ті часи фантастика не приносила великих гонорарів.Це зараз багато письменників заробляють мільйони, їх регулярно запрошують на популярні ток-шоу, а портрети друкують на обкладинках модних журналів. У 1960-1970-х навіть найпопулярніші автори фантастики (за рідкісним винятком начебто Хайнлайна) користувалися славою лише в межах жанрового «гетто». Так, їх знав фендом, їх друкували спеціалізовані видавництва і ЗМІ, вони отримували жанрові премії. Але гонорари були лише підмогою (наприклад, «Хтон» приніс Ентоні всього півтори тисячі доларів).
Більшість фантастів мали постійну роботу, пишучи у вільний час. Природно, були серед них і професійні автори, але їм доводилося писати відверто комерційну літературу, без вишукувань. Такі письменники не отримували премій, бо просто видавали якомога більше чисто розважальних текстів, живучи за принципом «курочка по зернятку клює»: більше написав - більше заробив, і ніяк інакше. Мимоволі напрошуються паралелі із сучасною вітчизняною фантастикою ...
Ентоні різко звернув в русло чисто комерційної фантастики і намагався писати якомога більше, по два-три романи на рік. Частина з них він створював у співавторстві. У підсумку за неповні десять років вийшло більше двох десятків книг. Слави такий праця не приносив, багатства - теж, але рахунки оплачувати вдавалося.
І ось в 1977 році трапився неймовірний прорив. Роман «Заклинання для хамелеона» абсолютно несподівано став бестселером New York Times, тобто фактично загальнонаціональним хітом! У наступні десять років такого статусу вдалося досягти ще двом десяткам книг Ентоні, більшість з яких були продовженнями «Заклинання». Точніше, черговими томами серії гумористичного фентезі «Ксанф», яка стала візитною карткою письменника, застовпивши йому місце в історії жанру.
Пірса Ентоні можна назвати «ненавмисним класиком»: для гумористичного фентезі (та й усієї комічної фантастики в цілому) він став таким же «локомотивом», що і Террі Брукс з «Мечем Шаннари» для фентезійної епопеї.
Успіх Ентоні те саме виграшу в рулетку, адже і до нього з'являлося відмінна фантастична гумористики - один Спрег де Камп чого вартий! Але навіть найяскравішим і дотепним книгам вдавалося здобути популярність лише у обмеженого числа читачів - широка публіка ці твори просто ігнорувала.
А ось «Заклинання для хамелеона» абсолютно несподівано знайшли любов безлічі людей, які до фантастики були, як правило, байдужі. Більш того, успіх першого тому «Ксанфа» привернув увагу видавців, які взялися вишукувати щось подібне. Багато в чому завдяки цьому в друк потрапили книги Роберта Аспріна, Дугласа Адамса, Террі Пратчетта, а гумористичне фентезі перетворилося в золоте дно. Втім, незважаючи на появу сильних конкурентів, Пірс Ентоні ще багато років був беззаперечним «королем гори».
Дія роману і циклу відбувається в магічній країні Ксанф - квінтесенції жанру фентезі. Головна новація автора полягає в тому, що в Ксанфа магією обдаровані всі істоти, від людей до останньої комашки. Лише герой «Заклинання для хамелеона», простакуватий, але недурний хлопчина Вінк, позбавлений самих завалялася магічних здібностей. А у людей Ксанфа здавна існує закон: тих, хто до повноліття не проявить свій чарівний талант, відправляють в позбавлений чудес світ Традиції.
Опинившись там, Вінк знайомиться зі злим чарівником Трент, вигнаним з Ксанфа за свої амбіції. Обидва героя повертаються в Ксанф, один з мрією відкрити свій магічний дар, інший - бажаючи стати королем ... Яскравий світ, захоплюючі пригоди, симпатичні герої, м'який гумор, приховані алюзії на життєві реалії, ненав'язливе моралізаторство, безліч дотепних каламбурів - все це допомогло роману завоювати читацьку любов. Не дарма це єдина книга Ентоні, яка отримала-таки престижну нагороду, Британську премію фентезі.
Спочатку Ентоні і не думав писати цикл - «Заклинання для Хамелеон» складався як окремий роман з абсолютно закінченою історією. Але статус бестселера, природно, змінив наміри Ентоні, і він всерйоз взявся розробляти тему. Вінк став героєм ще одного роману, кілька книг присвячено пригодам його нащадків, а потім персонажі стали змінюватися з калейдоскопічною швидкістю, хоча деякі діють або згадуються майже у всіх томах серії (наприклад, добрий чарівник Хамфрі).
На сьогодні в циклі вже тридцять дев'ять романів, на наступний рік заявлено ювілейний, сороковий - значить, своїх відданих шанувальників «Ксанф» зберігає. Однак статус бестселера серія давно втратила, і не дивно. «Ксанф» чудово відображає наочну межу Пірса Ентоні як серіального письменника: незважаючи на фантазію автора у винаході різних неймовірних істот і на безліч каламбурів, які стали фірмовою рисою циклу, більшість книг, на жаль, позбавлені найменшого натяку на оригінальність. Особливо це показово, якщо порівнювати «Ксанф» з «Плоским світом» Террі Пратчетта, який побудований за аналогічною схемою - без наскрізного сюжету. Британському майстру комічного фентезі вдалося уникнути тематичного, ідейного та художнього одноманітності, а ось його колишньому земляку це виявилося не під силу. Можливо, справа в ступені таланту - а може, в мотивації.
Пірс Ентоні «всеїдний», на відміну від багатьох своїх колег, які, домігшись успіху в якому-небудь жанрі, рідко сходять з улюбленого шляху, бо просто не ризикують злякати «свого» читача. Серіали Пірса Ентоні різноманітні - і за жанрами, і за формою. Так, «Ксанф» - єдиний цикл Ентоні в області гумористичного фентезі. Решта його Фентезійні серії більш серйозні, хоча жарти, безперечно, зустрічаються і там.
Найпростіша історія - пенталогия «Келвін з Рада», написана Ентоні спільно з Робертом Маргруффом: авантюрне фентезі, дія якого відбувається в магічному світі, де люди відрізняються формою вух.Головний герой, «круглоухій» хлопець Келвін, бореться з монстрами, полює за артефактами, зустрічає на своєму шляху екзотичних персонажів, а все його пригоди пов'язані з древнім пророцтвом великого чарівника Маувара. Загалом, стандартний фентезі-квест.
Більш цікавий цикл «ХроМагія» - щось середнє між фентезі героїчним і епічним. Герой, молодий воїн з «говорить» ім'ям Хавок (Спустошення), - своєрідний антипод Конана-варвара: при феноменальні здібності бійця більшість проблем він вважає за краще вирішувати мізками, а не мечем. І мізки Хавок ох як потрібні - адже він стає королем царства Хром, і попереду героя чекають не тільки битви, а й численні таємниці, змови і любовні авантюри.
Відзначився Ентоні і в історичній фантазії, куди з деякими застереженнями можна віднести пенталогию «Геодіссея». Застереження стосуються специфічного побудови цього циклу: дія книг розгортається в різні періоди людської цивілізації. А двоє героїв, чоловік і жінка, переживають численні перевтілення, не перестаючи підтримувати духовний зв'язок.
Але найзначніший внесок Пірса Ентоні в жанр (не рахуючи «Ксанфа») - його технофентезійние серії. Найбільш масштабна і яскрава з них - «Втілення безсмертя». В недалекому майбутньому альтернативного світу, де поряд з технологією існує магія, кілька звичайних людей абсолютно випадково стають новими втіленнями безсмертних сил - Смерті, Часу, Долі, Природи, Війни, Зла. Природно, все це дозволяє автору сповна пофілософствувати на вічні теми моральності та моралі. У циклі немає загального сюжету - кожен з героїв-інкарнацій отримує свою історію, проте між ними є перетину.
Основний семитомник Ентоні писав у другій половині 1980-х, а через майже два десятка років повернувся до серії з необов'язковим продовженням - про ще одне втілення, Ніч. Так було і з іншим циклом, «Режим»: фактично це трилогія, куди автору заманулося повернутися через вісім років. Втім, історії «режимів» -параллельних всесвітів, між якими можуть подорожувати люди, звані «якорями», - досить автономні. Тому додатковий роман циклу особливо не пошкодив.
Цього, на жаль, не можна сказати про серію «Початківець Адепт». Ентоні склав закінчену трилогію, дія якої розгортається в майбутньому, на райській планеті Протон, куди з'їжджаються люди з усієї Галактики заради участі в Грі. Переможці цього досить різнобічного змагання можуть істотно підвищити свій статус - стати з безправних рабів Громадянами-аристократами. Головний герой, раб Стайл, випадково потрапляє на паралельне відображення Протона - планету Фазу, де існує магія, якою володіють Адепти.
Таким Адептом стає і Стайл, якому належить розгадати таємниці обох світів. Трилогія вийшла насиченою пригодами, гумором і романтичними ситуаціями. Не дивно, що вона користувалася успіхом, і Ентоні почав кропать продовження. Героями чотирьох наступних романів стали діти Стайла, і це вже дуже звичайне чтиво.
Внесок Пірса Ентоні в фентезі завершує вельми специфічна дилогія «Порнукопія». Це фактично порнографія про світ майбутнього, мешканці якого схиблені на сексі. Головний герой володіє імунітетом до всіх венеричних захворювань, тому не відмовляє собі навіть в самих збочених задоволеннях. І одного разу він зустрічається з суккубом, яка відкриває йому дорогу в світ демонів ... От уже де можна відтягнутися!
Складена Пірсом наукова фантастика не менше багатогранна, ніж фентезі. Найяскравіше твір цього жанру - дилогія «Атон», опис підземної в'язниці-лабіринту, де в'язні живуть як болісне існування. Точніше, перед нами типовий для Ентоні випадок «паровозика з причепом»: дебютний роман «Хтон» - одне з найсильніших творів автора, яке показує його реальний потенціал, - і складений через майже десять років необов'язковий сиквел «Фтор».
Та ж схема використовується в серіях «Люди і манти» і «Космічний тиран».Перша описує подорож трьох земних вчених по таємничій планеті Некро, яка ідентична Землі періоду палеоцену. Компанію людям складають четверо мант - напіврозумних літаючих істот, що володіють неймовірно гострими відчуттями. Традиційний НФ-квест несподівано обертається мандрами не тільки в просторі, але і в часі. Автор склав закінчену дилогію, через шість років додавши в якості епілогу ще один роман. Ну а історія з «Космічним тираном» взагалі скидається на анекдот. Це пенталогия політичної НФ про людину, який пройшов шлях з самих низів і став диктатором Сонячної системи. І через п'ятнадцять років після завершення циклу Ентоні пише роман «Залізна діва», де показує ті ж самі події, але очима сестри титульного героя! Легкі гроші, що тут скажеш ...
Наймасштабніша НФ-серія Ентоні - космічна опера «Скупчення», дія якої відбувається в «кластері», колонізованої людством області Галактики близько сотні світлових ліг в діаметрі. Сфери, місця проживання людей, що населяють кластер, відрізняються різним типом розвитку, «сферичних регрессий», через трьох способів космічних подорожей. Колоністи найрозвиненіших сфер мандрують шляхом дуже дорогий телепортації, середні по розвитку добираються до місць проживання в гіперсна, найбідніші - звичайним польотом на «кораблях покоління». Романи безпосередньо не пов'язані, події розгортаються протягом багатьох століть. До циклу також примикає «Таро», фактично один великий роман, розбитий для зручності видання на три томи. Ще одна космопера Ентоні, «Металева жінка», про кіборга Елайза, яка рятує Землю від навали розумних інопланетних личинок, - це також один роман, виданий в чотирьох томах під окремими назвами.
Ще один фантастичний цикл Пірса Ентоні, «Бойовий коло», балансує на межі НФ і фентезі - постапокаліптична героїка про світ через багато років після атомної війни, яка знищила майже всю цивілізацію. Люди побудували варварське суспільство, де чоловіки періодично б'ються один з одним в «бойовому колі», і переміг всіх воїн стає Імператором. Така собі «конина», але без магії ...
У Пірса Ентоні є дивовижна риса, яка різко виділяє його серед іншої письменницької братії, - він неймовірно відвертий. На особистому сайті він уже п'ятнадцять років розміщує листи до читачів, де докладно розповідає про своє повсякденне життя, сімейні події, творчі плани, навіть про переживання і думках. Та й до своїх романів Ентоні зазвичай докладає спеціальні післямови, де відповідає на різноманітні читацькі питання і оповідає про обставини, які супроводжували написання книг.
Причому рівень відвертості часто шокує. Так, Пірс Ентоні абсолютно не соромиться комерційної спрямованості більшості своїх творінь. Зрозуміло, що письменники розраховують заробити на своїх опусах. Але чи багато хто здатні, подібно Ентоні, прямо повідомити, що даний конкретний роман писався, щоб оплатити ремонт даху авторського ранчо? Або що черговий «Ксанф» складений з думкою про рахунки стоматолога? Або що контракт на новий цикл дозволить відправити доньку письменника в хороший коледж і купити дружині нову машину? Як правило, автори про свої гонорари і їх призначення або повністю мовчать, або кажуть побіжно. Але Ентоні оцінює свою працю як абсолютно рівноправну угоду з читачем: один отримує свою частку ескапізму, інший - законний гонорар. І всі задоволені, чого тут соромитися?
Сьогодні Пірс Ентоні скоєно спокійно строчить купу абсолютно прохідних романів: на його рахунку сумарно близько ста п'ятдесяти книг (з них майже три десятка в співавторстві). Правда, Ентоні час від часу діяв як деякі відомі майстри комерційного кіно, які, заробивши на блокбастерах, знімають мейнстрім з прицілом на «Оскар». Автор «Ксанфа» періодично видавав несеріальние книги «з претензією», однак ніякого особливого резонансу жодна з них так і не викликала. Ймовірно, тому останні спроби письменника звернути на себе увагу критиків і фендому припали на середину 1990-х.
3 вересня 2009 року в родині Пірса Ентоні трапилася трагедія - раптово померла старша дочка Пенні, після чого внучка письменника, Логан, перейшла на його піклування. І Ентоні не забув поділитися переживаннями зі своїми читачами. Можливо, це ще одна причина його безперервної популярності: Ентоні відноситься до шанувальників як до істинних друзям, близьким людям, і отримує адекватну відповідь.
Всі останні роки він живе у флоридському містечку Інвернесс, на власному ранчо, і продовжує випускати по парі романів на рік. Адже потрібно відганяти від дверей злого вовка ...
© Борис Невський
Переклала на українську мову 7.04.19 18.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832009
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2019
Габріель Гарсія Маркес.
Знаменитий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Габріель Гарсія Маркес закохався в свою майбутню дружину Мерседес Барча, коли вона була ще дитиною. При першій же зустрічі він вирішив, що одружується на ній. І не прогадав: ось уже п'ятдесят п'ять років живуть вони в щасливому шлюбі, гармонію якого зберігає і підтримує Мерседес.
Одна з улюблених тем романістів і поетів - любов з першого погляду і назавжди. У реальності таке трапляється рідко. А вже щоб перша дитяча любов стала єдиною і вічною - про таке навіть самі романтично налаштовані літератори побоюються писати. Адже ніхто не повірить! Але життя підносить найнеймовірніші сюжети.
Одного разу - не то в 1945 році, не то раніше, не то пізніше, бо оповідачі суперечать один одному - в містечку Сукре в Колумбії на танцмайданчику юнак Габріель Гарсія Маркес познайомився з дівчинкою Мерседес Барча Пардо. Спочатку вона привернула його зовні. Габо писав вірші, був романтиком, і маленька Мечі здалася йому схожою на ластівку: стрімкими і легкими рухами і тим, як по-пташиному витончено повертала блискучу чорняву голівку. Коли прийшов час розходитися, Габо вже знав, що закоханий. Цілуючи на прощання руку Мечі, він сказав: «Я тільки зараз зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені вам. Будьте моєю дружиною! »Мечі відповіла йому з усією можливою серйозністю:« Я згодна. Тільки, якщо дозволите, я спочатку закінчу школу ».
«Ми не були заручені, ми просто терпляче і без томління чекали того, що нам призначене, - згадував Маркес багато пізніше. - Ми знали, що рано чи пізно умовність знайде під собою реальний грунт ».
Один з основоположників магічного реалізму, Габріель Гарсія Маркес дивився на світ крізь призму своєї уяви. Навіть його мемуари наполовину, а то й більше, - вигадка. У своїх інтерв'ю він з різними подробицями розповідав про одних і тих же подіях. Йому так було цікавіше.
Але є якісь факти, які можна вважати достовірними. Наприклад те, що народився Габріель 6 березня 1927 року в Колумбії, в крихітному, жаркому, старовинному провінційному містечку Аракатака біля річки Магдалени. Батько його був телеграфістом, іноді, щоб прогодувати сім'ю, працював у дві зміни і вдома бував рідко. Маму Габріель обожнював, але у неї було крім нього ще десять дітей, і хлопчикові завжди не вистачало її уваги. І так вийшло, що батьків Габо майже не знав: його виховували дід і бабуся, вони ж надали основний вплив на його духовне формування. Бабуся Транкіліна - жінка XIX століття, горда, цнотлива і дуже мудра. Вона керувала всім у домі. Потім Транкіліна з'являлася у багатьох романах Маркеса в образах жінок, що стоять біля витоків роду. Дід - полковник, учасник громадянської війни 1899-1903 років - теж воскресав чи не в кожному творі онука. А ще на хлопчика впливав будинок. Дивний старий будинок, де, на думку всіх мешканців, водилися примари. Їх ніхто не боявся. Адже це були духи предків.
У світі дитинства Габріеля Гарсія реальність і чари перепліталися так само органічно, як згодом вони будуть переплітатися в його романах. Країна Макондо, яку він придумає пізніше, насправді чуділась йому на вузьких вуличках Аракатаки.
Габріель навчався в інтернаті міста Сапакіра, там же він здійснив і свої перші літературні спроби. Але про те, щоб стати професійним письменником, він не смів і мріяти. Він планував стати юристом і в 1946 році вступив до університету в Боготі. Не полишаючи проте занять літературою. Причому його заняття були «роботою в стіл»: всі захоплювалися його романтичними віршами, а в 1947-му був опублікований його перший розповідь, але Маркес вперто йшов до юридичної кар'єрі. Йому потрібні були гроші, щоб одружитися на Мерседес ...Про їх першої зустрічі він іноді згадував як про головну подію свого життя, а іноді - як про щось випадковому і повсякденному, чому шанувальники дарма надають великого значення: «Їй було всього тринадцять років, коли одного разу на танцях у міському саду я зробив їй речення. Звичайно, не серйозно, просто сказав це, дотримуючись умовності, необхідні в ті часи, щоб обзавестися нареченою. Не пам'ятаю, може бути, під враженням якоїсь книги, фільму або кимось розказаної історії, але мені чомусь захотілося мати наречену. І Мерседес повинна була зрозуміти, що це не більше ніж умовність, тим більше що бачилися ми потім дуже рідко і завжди випадково ... »
Але деякі знайомі сім'ї стверджують, що під час знайомства Мечі було тринадцять, а дев'ять. Тринадцять років - для Латинської Америки вже не дитинство. Це вже початок розквіту. Вік, в якому Джульєтта Капулетті вийшла заміж, вважається придатним для перших романів і зізнань у коханні. А ось дев'ять ... Як Ремедіос Маленькій з роману «Сто років самотності», коли в неї закохався Ауреліано Буендіа. Потім в романах Маркеса часто з'являтиметься ця тема: любов до дівчинки, яка не досягла шлюбного віку. Ніколи ця тема не буде звучати як в «Лоліті» Набокова, як захоплення пороком. Але завжди - як безглузда випадковість: просто дівчинка запізнилася народитися і тому опинилася настільки молодша за свого судженого.
Габріель Гарсія Маркес вірить в астрологію. Він народився під знаком Риб, 6 березня 1927 року, і вважає закономірним, що саме жінка, яка народилася під знаком Скорпіона, стала його єдиною любов'ю, другом і супутницею на все життя. Риби і Скорпіон - два водних знака, згідно з астрологічними законами найбільш гармонійно поєднуються.
Часом Маркес стверджував, ніби і в містику він вірить, і в доленосні приречення ... Ніби ще в шкільні роки він побачив Мерседес уві сні. І, натхненний цим сном, написав оповідання про дівчинку, яка так мріяла подорожувати, що перетворилася на метелика і полетіла з рідного дому ... А Маргарита Чика, подруга Мерседес, розповідала Джеральда Мартіну, біографу Маркеса, як маленька Мечі Барча піднялася на огорожу і , дивлячись на запилену вулицю, з сумом говорила: «О, як же я хочу подорожувати по світу, жити у великих містах, переїжджати з готелю в готель!» Мерседес, за все життя дала всього два інтерв'ю, зазначила, що Маркес втілив її дитячу мрію: подорожувати їм ін ішлось багато.
Мерседес Ракель Барча Пардо з'явилася на світ 6 листопада 1932 в селищі Маганга, на березі річки Магдалени. Її мати, Ракель Пардо Лопес, була колумбійкою, з сім'ї фермерів. А в жилах батька, Деметріо Барча Велілья, текла змішана палестинсько-єгипетська кров. Маркес вважав, що саме від предків-єгиптян дісталася Мерседес «таємнича краса нільської змії». Хоча насправді Мерседес зовні була типовою колумбійкою.
Дід її був родом з Олександрії, в Колумбії йому належала мережа аптек в різних містах. Сім'я часто переїжджала, але для Мечі завжди вибирали найпрестижнішу і строгу католицьку школу. І вчилася вона завжди на відмінно. Вона була дуже серйозним і відповідальним дитиною і зовсім не доставляла клопоту своїм рідним. Її найулюбленішою розвагою було лежати на траві в саду біля будинку і спостерігати за комахами, птахами, дрібними звірятами. Вона планувала стати біологом. Мечі багато читала, і не тільки книги з біології: романи, поезію ... Її несподіване рішення вийти заміж за Габріеля Гарсія Маркеса батьки вважали підліткової примхою, яка зародилася на грунті зайвого захоплення Шекспіром. І не стали нічого забороняти, щоб дівчинка не уявила себе Джульєттою.
Але роки йшли, Мерседес дорослішала, до неї сваталися, а вона відкидала всіх. Вона чекала, коли до неї посватається Габріель. Вона як і раніше багато читала, але плани вчитися на біолога були забуті. Їй подобалася тиха сімейне життя.Вона наглядала за п'ятьма молодшими дітьми, супроводжувала на танці сестер. І зовсім не боялася, що залишиться старою дівою.
Мерседес не лякали плітки про численні захоплення Габріеля. А він тим часом вів вельми бурхливе життя. Був завсідником борделів. Пізніше він визнає: «Так, в молодості у мене було багато повій. Вони були моїми друзями. Я ходив до них не стільки займатися любов'ю, скільки для того, щоб позбутися від самотності. Як колекціонер зберігає монети або марки, я зберігаю спогади про моїх повій ».
Мерседес регулярно доносили про пригоди її коханого. Вона вважала, що її це не стосується. Мечі теж не схвилювало звістка, що Габріель перестав відвідувати лекції, а потім і зовсім залишив юридичний факультет і став журналістом. Їй було все одно, чим буде займатися її обранець. Адже це його життя і його шлях, а для неї головне - дочекатися весілля ... З юристом чи, з журналістом чи - не важливо. Головне - з Габріелем, а не з кимось іншим. Втім, вона уважно перечитувала і зберігала всі публікації його перших оповідань. Що трапився у Габріеля в Парижі роман з іспанською акторкою Марією Консепсьон Кинта-ної теж не мав для неї значення. Важливіше було те, що Габріель не переставав відповідати на її листи, розповідаючи про те, що відбувається в його душі. А з ким він ділить ліжко там, в далекому Парижі, не має значення. Він всього лише чоловік, і вони поки ще не обмінялися шлюбними клятвами.
Габо і Мечі писали один одному по два-три рази на тиждень. Габріель повідомляв, що кожен день, прокидаючись і засинаючи, він дивиться на фотографію Мечі, що висить в ногах його ліжка. І це було правдою, його друг того періоду, Пліній Мендоса, згадував, як, вперше опинившись в кімнаті Маркеса, побачив фото Мерседес: «Я ступив до стіни, щоб подивитися на висіла там фотографію його нареченої - симпатичної дівчини з довгими прямим волоссям. "Це - священний крокодил", - сказав Габо ». Так, вийшло так, їх заручини була довгою. Ні, не надто тривалої, як в романі Маркеса «Кохання під час чуми», де головний герой, Флорентіно Аріза, одружується на своїй коханої Ферміна Дазе через п'ятдесят три роки, сім місяців і одинадцять днів після того, як вимовив клятву у вічній любові. Але все ж Мечі довелося чекати вінчання цілих тринадцять років.
Він наважився одружитися тільки в тридцять один рік. До того моменту Мерседес Барча Пардо вважали безнадійною дивачкою, а за очі її називали Пенелопою: адже вона так само віддано чекала свого «Одіссея». Але Пенелопа була все-таки законною дружиною Одіссея, а Мерседес з Габріелем навіть не були офіційно заручені! Більш того - вони майже не бачилися. Кілька разів сходили на танці в ранній юності, а потім переписувалися. Але, можливо, завдяки листам вони знали один одного по-справжньому глибоко й інтимно.
«Габо народився з відкритими очима ... Він завжди домагався того, чого хотів. Взяти хоча б наш шлюб. Коли мені було тринадцять, він сказав своєму батькові: "Я знаю, на кому одружуся". А ми тоді були просто знайомими » згадуватиме Мерседес багато пізніше, в одному з двох інтерв'ю.
Габріель і Мерседес повінчалися в п'ятницю 21 березня 1958 року. Мечі запізнилася на вінчання. Габріель чекав її разом з друзями і рідними біля входу до церкви Вічного Спасіння. І в якийсь момент запанікував: а раптом вона і зовсім не з'явиться? Раптом вона зрозуміла, що очікування і передчуття солодше достигнутого? Або усвідомила, що насправді чекала даремно і не любить його? Саме в цей момент він з особливою гостротою усвідомив, як потребує Мерседес, і, за його словами, «готовий був голову розбити об кам'яний виступ», якщо вона не прийде ...
Все виявилося, звичайно ж, простіше: Мерседес мала вінчатися в сукні своєї матері і в фаті бабусі. Сукню, заздалегідь підігнану під її тоненьку фігурку, вранці довелося підганяти знову, прямо на нареченій: в останні тижні перед весіллям вона так хвилювалася, що схудла.
На третій день після весілля вони вирушили до Венесуели, де їм належало провести медовий місяць. Коли літак злетів над хмарами і золотий вечірній світло засяяло в очах Мерседес, Габріель відчув - ось священний момент, відповідний для ще однієї важливої клятви. І пообіцяв, що її багаторічна очікування сповна окупиться, що він буде самим турботливим чоловіком, що він стане великим письменником до сорока років, що зробить багатими її і тих дітей, яких Мерседес йому народить. Вона слухала мовчки. Чи збудуться його обіцянки чи ні - зараз не мало значення. Мерседес просто хотіла прожити життя з цим чоловіком. Що б життя їм ні пообіцяла.
Їх любов почалася так романтично ... Але, як завжди буває, - казка закінчилася біля вівтаря, а далі була проза життя. Наскільки взагалі могла бути прозаїчною життя поруч з такою людиною, як Маркес.
«За роки сімейного життя у нас не було жодної серйозної сварки. Напевно, тому, що ми дивимося на речі так само, як і до шлюбу. Сімейне життя - диявольськи важка справа, яка кожен день починаєш спочатку. І так все життя. Живеш в постійній напрузі, і часом це так втомлює ... Але тим не менше це коштує того! »- говорив Габріель Гарсія Маркес через кілька десятиліть.
Жити їм належало в Барранкилье, в двокімнатній квартирці від редакції газети El Espectador, де працював Маркес. Господарюванню Мерседес була абсолютно не навчена. Габріель поставився до цього поблажливо. Прибирав у хаті він сам. І дуже терпляче вчив Мерседес готувати його улюблені страви. У чому досягла успіху вона як господиня, так це в питаннях економії. Легко навчилася жити в бідності, вибирати в крамницях найдешевше і перетворювати в цілком апетитні страви. Але головне, що зачаровувало Маркеса в дружині, - її трепетне ставлення до його творчості. Вона навіть торкалася до його паперів обережно, немов вони були древніми святинями, здатними розсипатися в руках.Вона як божественного одкровення слухала, коли Габріель ділився з нею творчими планами або розповідав вигадані ним сюжети. Мерседес навчилася підтримувати вогонь у вогнищі: в буквальному сенсі. Центрального опалення в Барранкилье не було, а Габріель не міг працювати, коли холодно. Вона приймала гостей в маленькоі квартирці, а по вихідним брала участь в журналістських вилазках на природу. Однак вона була дуже замкнутою і мовчазною. Пліній Мендоса згадував: «Через три дні після знайомства з Мерседес я сказав своїм сестрам:« Габо одружився на німий ».
Мерседес привезла з собою скриньку з листами Маркеса, але через кілька тижнів після весілля Габріель попросив дружину їх знищити. Мерседес розповідала, ніби чоловік пояснив своє прохання так: «щоб вони не потрапили в чужі руки». Сам Маркес стверджував інше. Якщо траплялося, що вони розходилися в думках, вона незмінно заявляла щось на зразок цього: «А ось в листі з Парижа ти писав, що ніколи так не зробиш». Габріель хотів позбутися речових нагадувань про його обіцянки. Мовчазна Мерседес вміла проявляти рідкісне завзятість, і, врешті-решт, Маркесу довелося ... викупити у дружини свої листи за 100 боліварів. Після чого Мерседес знищила їх на очах у чоловіка.
Джеральд Мартін, дуже симпатизував Мерседес, писав: «Мерседес стверджує, що з чоловіком вона спілкувалася без проблем. Коли я запитав у неї в 1991 році, що, на її думку, скріпило їх союз, вона відповіла: "Це питання біологічної сумісності, ви не знаходите? Без цього нічого і бути не може ". Але то був лише початок. Незабаром вона увійде в його плоть і кров, але не так, як в ті роки відчаю, коли він ще толком і не знав її. Вона стане незамінною для людини, який завжди покладався тільки на самого себе, розраховував тільки на власні сили з тих пір, як помер його дід (а йому тоді було дев'ять років). Вона привнесе в його життя розсудливість і раціональність. Поступово, у міру того як в ній міцніла впевненість в собі - чи, точніше, вона навчилася давати їй вихід, - вона почала наводити порядок в рукотворному хаосі Маркеса. Розібрала його статті і газетні вирізки, паперу, розповіді, машинописні тексти роману "Дім" і повісті "Полковнику ніхто не пише" ... »
24 серпня 1959 року у Габріеля і Мерседес народився їх перший син Родріго Гарсія. Редакція відправила Габріеля в якості спеціального кореспондента в Європу. Мерседес знову чекала, звично і покірно, але тепер з нею був малюк ...
Мерседес мовчазно підтримувала Габріеля, коли у нього з'явилося нове і більш небезпечне захоплення: комуністичні ідеї. З'їздив на Кубу, з'їздив в Східну Європу і в СРСР, писав захоплені статті. Маркесу запропонували місце в нью-йоркському відділенні Prensa Latina. Вважаючи, що ця робота - надовго, він взяв з собою Мерседес і Родріго. Чи не краще рішення. Американо-кубинський конфлікт був у розпалі. До редакції постійно дзвонили з погрозами, в тому числі і особистими. Якось невідомий подзвонив в готельний номер, який займала сім'я, і сказав Мерседес, що він знає, яким маршрутом вона гуляє з дитиною, і що вона може одного разу не повернутися з прогулянки, якщо її чоловік не припинить комуністичну пропаганду. Мерседес не показала Габріелю свого переляку. Але при першій нагоді перебралася з готелю до подруги, яка знімала квартиру на іншому кінці міста. Скінчилася американська епопея Маркеса тим, що їм з дружиною і дитиною довелося буквально втікати з країни. Грошей на авіапереліт не було. Вони їхали на рейсових автобусах. Ночували в найдешевших готелях. Один раз Мерседес відмовилася залишитися в номері, що кишіли тарганами, і разом з дитиною влаштувалася під відкритим небом. Інший раз американський солдат запропонував Габріелю продати Мерседес йому і двом його товаришам на кілька годин: мовляв, тоді ви, обшарпанці, зможете хоч поїсти нормально ... До моменту приїзду в Мехіко Мерседес була хвора, у неї на нервовому грунті відкрився гострий гастрит. «На руках - останні двадцять доларів, майбутнє - неясно», - згадував Габріель.І тепер він, як ніколи раніше, розумів, який скарб придбав в дружини. Мерседес жодного разу ні в чим його не дорікнула.
«Мені абсолютно ясно, що жінки правлять світом, - говорив Маркес. - Єдине, чого жінки не прощають, - це зрада. Якщо відразу встановити правила гри, якими б вони не були, жінки зазвичай їх приймають. Але не терплять, коли правила змінюються по ходу гри. У таких випадках вони стають безжальними ... »
У 1962 році в Мексиці народився їх другий син - Гарсія. Маркес дуже хотів доньку, схожу на Мечі, але більше дітей у них не було.
Мерседес підтримувала Габріеля, коли він взявся за свій епохальний роман «Сто років самотності». Маркес продав машину і на вісімнадцять місяців замкнувся в своєму кабінеті, не спілкуючись навіть з сім'єю. Він повністю переселився в світ Макондо ... Тим часом Мерседес поденщиною заробляла на життя. Вона взяла на себе і спілкування з м'ясником і бакалійником, у яких брала товари в борг. Вона ж розмовляла і з господарем будинку, що було найскладнішим.
«Нашому домовласникові ми заборгували оренду за вісім місяців. Коли наш борг по оплаті становив всього три місяці, Мерседес подзвонила йому і сказала: "Послухайте, ми не зможемо заплатити вам ні за ці три місяці, ні за наступні півроку". Перш вона уточнила у мене: "Коли ти плануєш закінчити?" - і я відповів, що місяців через п'ять, тому вона накинула ще один місяць. І тоді домовласник сказав їй: "Добре, якщо ви даєте слово, я почекаю до вересня". І у вересні ми йому заплатили ... »- розповідав Маркес.
... У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії. Але щоб написати книгу, потрібно було відмовитися
. У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії. Але щоб написати книгу, потрібно було відмовитися від роботи. Я заклав машину і віддав гроші Мерседес. Кожен день вона так чи інакше видобувала мені папір, сигарети, все, що необхідно для роботи. Коли книга була закінчена, виявилося, що ми повинні м'ясникові 5000 песо - величезні гроші. За окрузі пішов слух, що я пишу дуже важливу книгу, і всі крамарі хотіли взяти участь. Щоб послати текст видавцеві, необхідно було 160 песо, а залишалося тільки 80. Тоді я заклав міксер і фен Мерседес. Дізнавшись про це, вона сказала: «Не вистачало тільки, щоб роман виявився поганим».
Мерседес гідно ділила з Габріелем бідність і негаразди і так само гідно розділила тягар загальносвітової слави, яка обрушилася на нього після виходу з друку цієї книги. У 1967 році роман «Сто років самотності» викликав «літературне землетрус» і зробив Габріеля Гарсія Маркеса живим класиком. Тиражі розліталися, книгу перевели на тридцять п'ять мов. Зараз «Сто років самотності» входить в список двадцяти найбільших світових шедеврів.
Після у Маркеса не було творчих невдач. Кожен його роман, повість, оповідання й есе з захопленням приймалися критиками і читачами. Були опубліковані і високо оцінені всі твори, написані до 1967 року і свого часу відкинуті видавцями.
Маркес розумів, як багатьом він зобов'язаний своїй дружині. Роман «Любов під час чуми» він передував словами: «Присвячується, звичайно ж, Мерседес. Ці сільця вже знайшли свою короновану богиню ».
«Ці місця» - світ його фантазії. Світ країни Макондо. Країни, де сплітається магія і реалізм, де закохані дівчата готові чекати весілля десятиліттями ... Країни, звідки прийшов Маркес і куди так органічно вписалася Мерседес.
Нобелівська премія
У 1982 році письменникові була присуджена Нобелівська премія. Це була важлива подія для всієї Латинської Америки. Фідель Кастро не зміг додзвонитися Маркесу і на наступний день надіслав телеграму: «Справедливість нарешті восторжествувала. Святкуємо з учорашнього дня. Додзвонитися неможливо. Від щирого серця вітаю вас з Мерседес ». Будинок був обложений журналістами. Зрештою письменник з дружиною потихеньку втекли і переселилися в готель «Чапультепек-Президентові», де зібрали вісьмох близьких друзів, в суспільстві яких і пересиділи перші, найбільш бурхливі дні. Зрозуміло, Мерседес супроводжувала чоловіка в Стокгольм. Приїхав туди і Гонсало. Родріго, який став кінорежисером, працював над фільмом на півночі Мексики і не міг покинути знімальну групу. Журналісти тут же вирішили, що між Маркесом і його старшим сином існує якийсь конфлікт. Насправді письменник виховував своїх дітей так, щоб робота була для них понад усе. Маркес ні засмучений відсутністю Родріго, він пишався творчої одержимістю сина.
У традиційній промові лауреата Маркес ні словом не згадав дружину, навіть не дивився в її бік: в його промові не було нічого особистого, тільки суспільне, і тема звучала як «Самотність Латинської Америки». Він протиставляв Латинську Америку Європі.
Мерседес супроводжувала його на всі заходи безмовним примарою. Журналісти за нею полювали, вона від них рятувалася. Вона погодилася дати всього одне інтерв'ю, причому своєю своячениці Беатріс Лопес де Барча. Дружина нобелівського лауреата з'явилася на обкладинці колумбійського журналу Carrusel, а стаття називалася «Габіт чекав, поки я виросту». Мерседес зачарувала всіх нобелівських гостей, просто продемонструвавши себе, якою вона була в повсякденності: скромною, мовчазною, загадковою жінкою, ідеальною дружиною і берегинею вогнища, в якій було щось споконвічне, первозданне, щось поза часом.
Коли вони з Габріелем повернулися додому, Мерседес з полегшенням сховала в шафу парадні вбрання і вузькі туфлі. І повернулася до свого улюбленого заняття: забезпечувати Габріелю комфортне буття.Щоб в кабінеті було як слід натоплено, щоб папір був його улюбленого сорту, щоб вчасно подавалися їжа і кава, щоб завжди були під рукою сигарети, а ще стежила за публікаціями про нього, сортувала чернетки ... Іноді брала в гостях синів. І мовчки спостерігала, як вони бурхливо сперечаються і жартівливо пікіруються з батьком. Все це і було її щастям.
У 1999 році Маркесу поставили убивчий діагноз: рак лімфатичної системи. До цього, в 1989 році, у нього був рак легенів, але його вилікували. На «облаштування справ земних» йому пообіцяли всього кілька місяців, може бути - рік ... Але лікування і невідступна, вірна турбота Мерседес допомогли знову. На першій же прес-конференції, даної після одужання, Габріель Гарсія Маркес повідомив, що більше не писатиме: «Тепер я тільки чоловік Мерседес ... Я належу їй повністю».
Чим старше ставав письменник, тим сміливіше і відкрито він говорив про любов, про величезний її значенні в житті: «Для мене є безсумнівним: сенс життя - це любов ... І писати варто тільки про кохання, тому що все інше - від лукавого. Мій наступний роман буде, звичайно ж, про кохання, про пристрасної божевільної безнадійної вічної любові чоловіка і жінки ... »
«Тепер я тільки чоловік Мерседес ... Я належу їй повністю».
Коли весь світ завмер в жаху перед загрозою СНІДу, невідомої і смертельної хвороби, заразитися якою можна було в першу чергу при сексуальному контакті, Маркес заявив: «СНІД лише додає любові ризику. Любов завжди була дуже небезпечна. Вона сама по собі - смертельна хвороба ... »
Незважаючи на своє рішення припинити творчу діяльність, в 2004 році письменник випустив роман «Спогади моїх сумних повій»: історію людини, який ніколи в житті не любив, а в віці дев'яноста років закохався в чотирнадцятирічну дівчину ... Це було чергове визнання в любові юної мечі - на сторінках роману, який Маркес вважав своєю останньою книгою. За місяць до офіційної публікації рукопис викрали з видавництва і опублікували піратський тираж. Маркес зробив блискучий і несподіваний хід: він стрімко переписав фінал, і книга вийшла в офіційний продаж вже з зовсім іншою розв'язкою ... Роман розійшовся мільйонним тиражем в рекордно короткий термін. Однак і ця книга не стала останньою: у 2009 році Маркес написав повість «Про кохання та інших демонів», героїнею якої він знову зробив дванадцятирічну дівчинку, в яку неможливо було не закохатися.
У 2007 році Габріелю Гарсія Маркесу виповнилося 80 років. Цей рік в Латинській Америці та Іспанії пройшов як рік Маркеса, а ювілейне видання «Ста років самотності» розійшлося тиражем 500 тисяч примірників - при тому, що сукупний тираж становить 30 мільйонів. Вийшов перший фільм за його книзі - «Любов під час чуми».
«У XXI столітті мене вже безперервно стали ховати, - посміхаючись, нарікав Маркес. - Багато разів, вмикаючи телевізор або радіо, я чув некролог по собі. Читав в газетах: "Сьогодні, після важкої тривалої хвороби помер письменник, лауреат ..." У свій час мене це жахливо дратувало, але в кінці кінців я звик до власної смертю, випадок чомусь не рідше, ніж раз в два місяці. Ну що з цим поробиш? .. »Зараз Габріель Гарсія Маркес страждає від недуги, можливо, більш страшного, ніж рак: у нього хвороба Альцгеймера. Брат письменника, Хаїм, з гіркотою розповів журналістам, що іноді Габріель зовсім не реагує ні на що, а коли повертається до реальності - не впізнає навіть синів і брата. Тільки Мерседес він дізнається завжди, хоча іноді забуває про прожиті разом десятиліттях, і йому здається, що Мечі - все ще дівчинка, на якій він коли-небудь обов'язково одружиться.
Примітка редакції: Габріель Гарсіа Маркес помер в Мехіко у віці 87 років. Письменник помер в оточенні рідних і близьких у себе вдома днем у четвер, 17 квітня 2014 р Світла пам'ять!
Переклала на українську мову 7.04.19 17.35
Габріель Гарсія Маркес з дружиною Мерседес. Фото із інтернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832008
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2019
Сьогодні день –
Життя, надія, цінність,
Всесвіт - дякую!
2.04.19 8.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831419
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.04.2019
Пока удача нас супроводжує,потрібно ловити мить,потрібно робити все, щоб допомогти їй, як вона допомогає нам . ( Пауло Коєльо)
Якщо розпочати день з позитиву, з вечора намітивши справи на день, діяти з натхненням, не лінуватись, то в кінці дня чекає задоволення від того що вдалося виконати, це мабуть і є удача, як прийнято називати, коли справи,бажання, мрії здійсняються.
Працьовитій, єнергійній, завзятій, творчій людині допомогає Всесвіт!
1.04.19 11.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831291
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Відвертість є -
Слова, тепло, щирість-
Радість серцю!
1.04.19 10.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831290
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2019
Цікаві знання,
Слова -зерна, ростуть,
Позитив зійде
31.03.19 9.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831164
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.03.2019
Досвід - золото,
Успіх, щастя, бажання
Творити - простір
31.03.19 9.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831163
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.03.2019
Прочитала цю мудру пораду Будди і зрозуміла, що головне мабуть в житті - це повага, любов тих людей, що живуть з тобою поряд. В такому разі ти захищена від сімейних негараздів людина. А якщо ці почуття взаємні, то в такій сім'ї панує порозуміння,гармонія,затишок,достаток - кращий приклад для дітей і онуків.
30.03.19 14.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831083
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Не кажіть поганно ні про кого. Негативна енергія завжди повертається назад!
Наявність життєвих принципів дуже важливо - для кожної людини. Поки ви робите те, у що вірите, ваша совість чиста, ваш розум і душа перебувають у гармонії.
Які ж принципи є універсальними для всіх людей? Ось вони:
1. Прокидайтеся разом з сонцем і моліться. Моліться наодинці. Робіть це якомога частіше. Вас чують. Просто говоріть про те, що у вас на серці.
2. Будьте терплячі. Невігластво, гордість, гнів, ревнощі виснажують душу. Моліться за померлих, за те, щоб вони знайшли, нарешті, спокій.
3. Намагайтеся бути відкритою людиною. Не дозволяйте нікому керувати вами. Ви самі прекрасно знаєте, чого хочете.
4. Ставтеся до гостей з увагою і пошаною. Почастуєте їх кращою їжею, оточіть їх комфортом, ставтеся до них з повагою.
5. Не беріть те, що вам не належить.
6. Поважайте все, що створила природа, - інших людей, тварин і рослини.
7. Поважайте думки і принципи інших людей. Не перебивайте співрозмовника, не грайте в ігри, не будьте грубими і зарозумілими.
Поважайте право всіх людей на свободу слова.
8. Не кажіть людям гидоти, не поливайте їх брудом - адже ви самі забруднитеся. Вся негативна енергія, яку ви посилаєте у Всесвіт, до вас обов'язково повернеться.
9. Всі роблять помилки. Це нормально. Немає нічого такого, чого не можна було б пробачити. Ніхто не ідеальний.
10. Через негативні думки страждає розум, тіло, дух. Намагайтеся дивитися на світ оптимістично.
11. Природа - наша мати. Тварини, рослини і всі інші живі істоти - частина «сім'ї».
12. Діти - це наше майбутнє. Виховуйте їх в любові, наповнюйте мудрістю, навчіть того, що стане в нагоді їм в житті.
Вмійте відпускати дітей. Коли настане час, дайте їм простір для зростання.
13. Не заподіювайте шкоди іншим людям. Закон бумеранга працює - навіть якщо ви в нього не вірите.
14. Не брешіть, будьте чесними - перед собою і перед іншими. Всесвіт перевіряє вас на щирість і чесність. Найблагородніших він щедро винагороджує.
15. Прагніть до гармонії. Нехай ваша душа буде такою ж прекрасною, як і ваше тіло. Зростайте духовно, займайтеся саморозвитком.
16. Приймайте рішення самостійно. Беріть відповідальність за свої дії.
17. Поважайте особистий простір інших людей.
18. Не прагніть всіх зробити щасливими, змінити цілий світ. Почніть в першу чергу з себе. Інакше у вас нічого не вийде.
19. Не нав'язуйте свою віру іншим людям.
20. Поділіться тим, що у вас є, з іншими. Найчастіше займайтеся благодійністю.
Переклала на українську мову 30.03.19 8.15
Не говорите плохо ни о ком. Негативная энергия всегда возвращается обратно!
Наличие жизненных принципов очень важно — для каждого человека. Пока вы делаете то, во что верите, ваша совесть чиста, ваш ум и душа находятся в гармонии.
Какие же принципы являются универсальными для всех людей? Вот они:
1. Просыпайтесь вместе с солнцем и молитесь. Молитесь наедине. Делайте это как можно чаще. Вас слышат. Просто говорите о том, что у вас на сердце.
2. Будьте терпеливы. Невежество, гордость, гнев, ревность истощают душу. Молитесь за умерших, за то, чтобы они обрели, наконец, покой.
3. Старайтесь быть открытым человеком. Не позволяйте никому управлять вами. Вы сами прекрасно знаете, чего хотите.
4. Относитесь к гостям с вниманием и почетом. Угостите их лучшей едой, окружите их комфортом, относитесь к ним с уважением.
5. Не берите то, что вам не принадлежит.
6. Уважайте все, что создала природа, — других людей, животных и растения.
7. Уважайте мнения и принципы других людей. Не перебивайте собеседника, не играйте в игры, не будьте грубыми и заносчивыми.
Уважайте право всех людей на свободу слова.
8. Не говорите людям гадости, не поливайте их грязью — ведь вы сами запачкаетесь. Вся отрицательная энергия, которую вы посылаете во Вселенную, к вам обязательно вернется.
9. Все делают ошибки. Это нормально. Нет ничего такого, чего нельзя было бы простить. Никто не идеален.
10. Из-за отрицательных мыслей страдает ум, тело, дух. Старайтесь смотреть на мир оптимистично.
11. Природа — наша мать. Животные, растения и все другие живые существа — часть «семьи».
12. Дети — это наше будущее. Воспитывайте их в любви, наполняйте мудростью, научите тому, что пригодится им в жизни.
Умейте отпускать детей. Когда наступит время, дайте им пространство для роста.
13. Не причиняйте вред другим людям. Закон бумеранга работает — даже если вы в него не верите.
14. Не врите, будьте честны — перед собой и перед другими. Вселенная проверяет вас на искренность и честность. Самых благородных она щедро вознаграждает.
15. Стремитесь к гармонии. Пусть ваша душа будет такой же прекрасной, как и ваше тело. Растите духовно, занимайтесь саморазвитием.
16. Принимайте решения самостоятельно. Берите ответственность за свои действия.
17. Уважайте личное пространство других людей.
18. Не стремитесь всех сделать счастливыми, изменить целый мир. Начните в первую очередь из себя. Иначе у вас ничего не получится.
19. Не навязывайте свою веру другим людям.
20. Поделитесь тем, что у вас есть, с другими. Чаще занимайтесь благотворительностью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Помилка
В липні 1975 року я народила доньку і після пологів мене почали турбували незрозумілі болі в нижньому відділі позвоночника і віддавала біль в ноги .
В 1977 році після закінчення інституту, болі значно підсилились. Я вимушена була звернутися до лікарів на консультацію. Не пам’ятаю вже подробиць, консультацію проводила хірург центральної лікарні Віра, яка після деяких обстежень винесла вердікт, що небхідне оперативне втручання по видаленню глибоких вен на лівій нозі, іншого лікування не було призначено.
Оперувала вона мене 4 години, в присутності студентів медичного інститута, а потім декілька тижнів на лікарняному ліжку, перев’язки, еластичні бинти, а болі ще більше посилились. Я не могла зрозуміти, в чому справа, чому не проходять болі, дуже хвилювалась. З бинтами на ногах вийшла працювати. В той час я працювала товарознавцем в магазині»Пассаж», почала почувати себе невпевнено , мабуть кожна жінка мене зрозуміє.
В цей рік до нас завітав в гості двоюродний брат чоловіка, який жив з сім’єю на Крайній Півночі в Магаданській області. Його розповідь про життя на півночі, вплинула на моє рішення, змінити щось в своєму житті . В той час я думала про те, що там мої ноги будуть постійно прикриті панчохами і не буде видно шрамів на ногах. Я звернулась до чоловіка з пропозицією переїхати жити в Магаданську область.
Після обговорення подробиць нашого переїзду, в січні 1978 року спочатку чоловік, а в квітні ми з донькою переїхали жити в Магаданську область.
Облаштовуватись довелося не легко, місяць жили в районному готелі, а потім орендували житло в часному секторі, де вбиральня на вулиці- це в 50 град морозу.
При працевлаштуванні,вимушені були , не зважаючи про нашу вишу освіту – прийняти пропозиції, ті що нам запропонували,я влаштувалась кассиром в продовольчий магазин, чоловік – техніком по сигналізації.
Про те що ми прийняли таке важливе рішення про переїзд , ми не жалкували ні в ті часи, коли проживали на Крайній півночі, ні зараз, так як ті труднощі які нам там довелося перенести, компенсувались цікавим життям в тих краях, про яке можна розповідати , і розповідати.
Саме, що прикро те, що неправильно поставленний мені діагноз лікарем, продовжував про себе нагадувати і проявляти. Так після других пологів в 1982 році, уже в Магаданській області, ті болі, що мене постійно турбували, значно посилились, я не могла підніматися по сходинках, а на руках була однорічна донька, а старшій в той час виповнилось 8 років.
Колега по роботі зателефонувала своїм батькам в Кобеляки, щоб допомогли мені потрапити на консультацію до відомого всім Касьяна. Я з маленькою донькою лечу на Україну, залишаю її у батьків, а сама їду в Кобеляки на прийом до Касьяна. Він мене оглянув,зробив вправні маніпуляції руками по позвонку...Я його запитала, що в мене? Він відповів – коротко – зажатий нерв в позвонку. Я йому розповіла, що мені через деякий час після перших пологів видалили вени...
А він лише сказав: Навіщо. Через недільний період проходження у нього сеансів вправлення, у мене зникли гострі болі. Я йому була дуже вдячна. Світла йому пам’ять !
Я повернулась з маленькою донькою в Магаданську область. Дякуючи хорошому ставленню до мене в організації, де я працювала мені раз в два роки давали лікувальні путівки для підтримання самопочуття, лікування хвороби, яка виникла в результаті необачно поставленного діагнозу і проведеної помилкової операції.
В 2017 році, коли я проходила лікування в Дніпрі, де до нас в палату приходили студенти медінституту,задавали питання про самопочуття і про те як виникла хвороба, коротко розповівши свою непросту історію хвороби, я їм в завершення розповіді говорила, что головне –це правильно встановленний діагноз хвороби, так як зроблена в цьому випадку помилка -травмує людину як на фізичному, так і моральному рівні, і не кожному вдається здолати ці травми, які, як шрами залишають негативний вплив на життєвому шляху, а це хронічні хвороби, невпевненість в собі, негаразди в сімейних стосунках.
Стисло викладена історія з мойого життя, нехай буде прикладом для хворіючих людей, яким перш ніж погоджуватись на серьозний крок оперативного втручання, пройти консультації не менш, ніж в трьох лікарів, а лише потім, приймати рішення.
Бажаю всім міцного здоров'я, впевненності в своїх силах, позитивного настрою і надії на допомогу Всевишнього!
29.03.19 14.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830957
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Власний погляд
Кожна людина щоденно спілкується, при цьому попадає під вплив інших людей. Добре, якщо людина уже сформувалась як особистість, має свій власний погляд і звички, що дає можливість їй впевнено почувати себе при спілкуванні, незалежно від погляду і настрою співрозмовника. Інша справа, коли людина невпевнена в собі, нерішуча, чи обтяжена іншими життєвими негараздами, сімейними проблемами,хворобою, на таку людину співрозмовник має значний вплив, добре, ящо він позитивний, то це лише підтримає таку людину. Якщо ж з співрозмовник розлючений, знервований або веде себе хамовито і хоче використати слабку людину, для досягнення своїх корисних цілей, або, щоб просто розрядитися, або підкресливи свою значущість і самозатвердитися,в такому випадку, зрозуміло,що результат такого спілкування і впливу має негативні наслідки.
Ці роздуми визвані ситуаціями із особистого життя, тому вважаю за необхідне щоденно працювати над розвитком своїх особистих поглядів, розвитку інтелекту, хороших,позитивних звичок , знань , захоплень,творчого підходу до любих справ і поваги кожної людини, яка зустрічається на моєму шляху.
Існує мудрий вислів – легко керувати іншою людиною, саме складне – уміти володіти собою.
28.03.19 10.57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Мюнхенська вища школа музики і театру в Німеччині
Місце, де близькі Томаса Манна містили палац, а згодом Гітлер підписав Мюнхенську угоду
Замок Прінгсхаймов, на місці якого розташувалася Мюнхенська консерваторія
За адресою Арсіштрассе, 12 в Мюнхені сьогодні знаходиться найбільша в Німеччині консерваторія. Музика звучала тут і на початку минулого століття: знаменитий Замок Прінгсхаймов - баварських мільйонерів єврейського походження - був відкритий для письменників, музикантів і любителів мистецтва.
Господарем цієї вілли був Альфред Прінгсхайм - математик, професор Мюнхенського університету, близький друг Вагнера. Його дочка Катя вийшла заміж за письменника Томаса Манна, який присвятив сімейства роман «Королівська високість». У доброї історії сватання принца до принцеси можна дізнатися Альфреда Прінгсхайма в образі Самуеля Шпельмана, а його дочка - в образі Імми Шпельман.
Після приходу до влади нацистів палац знесли, а на його місці з'явилася резиденція Адольфа Гітлера «Фюрербау» і прилегле до неї Адміністративна будівля НСДАП. У той час, як Томас Манн активно виступав проти коричневої чуми і виношував в голові план еміграції з Катею в США, на Арсіштрассе, 12 підписувався знаменитий Мюнхенський пакт, який відкрив диктатору шлях до світової війни.
Після капітуляції Німеччини в цьому будинку відкрився пункт збору «трофейного мистецтва», загубленого під час війни, і його повернення законним власникам. А з 1957 року тут розташувалася Мюнхенська школа музики і театру.
У 1984 році президент консерваторії запросив Голо Манна - відомого історика, сина Томаса Манна - виступити на святі на честь початку навчального року. Чоловік відмовився і в своїй відповіді зауважив: він уявити не міг, що коли-небудь буде отримувати листи зі зворотною адресою, за якою майже півстоліття прожив його дід.Старий вокзал Ліона
Місце, де Хемінгуей втратив всі свої рукописи і Фіцджеральда
У мемуарах «Свято, яке завжди з тобою» Хемінгуей згадує, як на Ліонському вокзалі у його дружини вкрали валізу, в якому зберігалися всі рукописи і чернетки Ернеста, в тому числі начерки до його першого роману. Це був справжній удар для початківця літератора - схожі почуття може випробувати хіба що сучасна людина, разом втратив доступ до комп'ютера, телефону, хмарного сховища і акаунтів в соціальних мережах. «Раніше я думав, що такий біль може викликати тільки смерть або якесь нестерпне страждання; але коли Хедлі повідомила мені про зникнення всіх моїх рукописів, я зрозумів, що помилявся », - написав він через роки.
Однак французьке місто Ліон на все життя запам'яталося Хемінгуею не тільки цієї непоправною втратою, але і початком великої дружби з Фіцджеральдом. Одного разу два молодих письменника випивали в паризькому кафе «Клозері де Ліла». Автор недавно вийшов роману «Великий Гетсбі» обмовився між справою, що йому потрібно з'їздити в Ліон і забрати з автосервісу машину, кинуту там під час поїздки на південь Франції. На його подив, симпатичний кореспондент газети «Торонто Стар» зголосився скласти йому компанію в цій справі.
Дводенна подорож стала справжньою катастрофою для обох! Для початку, Фіцджеральд запізнився на потяг. Прибувши в Ліон, Хемінгуей з вокзалу телеграфував йому адресу готелю, в якій вирішив зупинитися. Але горе-попутник послання не отримав і, прибувши через кілька годин на ту ж станцію, провів цілий день, бігаючи по готелям міста в пошуках приятеля. Вони знайшли один одного тільки на наступний ранок: підпилий Скотт все-таки прийшов в потрібний готель.
Але попереду Хемінгуея чекав новий сюрприз. З'явившись з приятелем в автосервіс, він виявив, що у «Рено» з відкидним верхом відірваний дах. «Скотт пояснив, що його дружина взагалі терпіти не може закриті машини, що вони доїхали так до Ліона, а тут їх затримав дощ», - згадував письменник.
Вибору не було - п'ятсот кілометрів до столиці довелося їхати на автомобілі без даху. Дощ застав чоловіків вже під Ліоном. Вони намагалися їхати під деревами і зупинялися в придорожньому кафе. Благо, з собою у них було п'ять пляшок білого маконского вина, які вони з успіхом спустошили, а після додали до них віскі.
Ставок Сайлент Пул в Великобританії
Місце, де Агата Крісті кинула машину і зникла на 11 днів
На початку грудня 1926 року головною темою британських і американських газет стало таємниче зникнення Агати Крісті. Її автомобіль з включеними фарами знайшли недалеко від містечка Гілфорд поруч із зарослим ставком Сайлент Пул.
Слідство встановило, що напередодні між письменницею і її чоловіком Арчібальдом Крісті відбулася сварка: чоловік попросив розлучення, зізнавшись в таємному зв'язку з друкаркою Ненсі Ніл. Автор детективів покинула будинок в пригніченому стані, залишивши секретарю записку з проханням анулювати замовлення на готельний номер в Берверлі, де до цього планувала провести вихідні.
Письменницю шукали 11 днів. Про неї говорила вся країна. Поліція, журналісти і місцеві жителі вивчали околиці Гілфорда, найближчі лісу і поля. За всіма газетам було розіслано опис зовнішності Агати. Біля будинку Арчібальда в засідці сиділи репортери. Усюди рясніла реклама останнього роману Крісті «Вбивство Роджера Екройда».
До ставка Сайлент Пул, поруч з яким була кинута машина, з'їжджалися туристи. Серед них була письменниця Дороті Сейерс, яка описала згодом історію про зникнення в своєму детективі «Загадкова смерть». Конан Дойл роздобув рукавичку колеги по перу і відніс її екстрасенса Горація Ліфу. Пізніше він згадував: «Я просто поклав рукавичку йому на стіл, прийшовши на прийом. Зауважте, я не мав ніякого відношення до справи Крісті ... Але екстрасенс негайно назвав мені ім'я її господині. «З цієї рукавичкою пов'язані неприємності, - сказав він. - Її власниця знаходиться в сутінковому стані в нерішучості.Вона не померла всупереч думці багатьох. Вона жива і в середу дасть про себе знати »
ЗМІ і поліція висували різні версії зникнення. Багато хто вважав, що Агата вирішила звести рахунки з життям і втопилася в злощасному ставку. Хтось звинувачував у вбивстві жінки її чоловіка. Але трупа ніде не було! Може, письменниця пересіла в іншу машину? Або, втративши пам'ять, пішла в невідомому напрямку?
Відповідь була знайдена лише через 11 днів, коли музиканти, які виступали в готелі «Хидрі» в Харогейте в 230 милях від ставка Сайлент Пул побачили жінку, за описом схожу на письменницю. Гостя, зареєстрована під ім'ям Тереза Ніл, дійсно виявилася знаменитим автором детективів. Коли поліція прибула в готель, вона безтурботно грала в більярд і повідомила всім, що втратила пам'ять.
Тарфая на півдні Марокко
Місце, де Сент-Екзюпері провів півтора року і на все життя полюбив Сахару
У 1927 році льотчика авіакомпанії поштового «Аеропосталь» Антуана де Сент-Екзюперіназначілі начальником аеродрому Кап-Джуба. Місто на кордоні з Західною Сахарою, колись захоплений англійцями, а пізніше контрольований іспанцями, сьогодні носить назву Тарфая. Молодий фахівець повинен був вести тут мирні переговори з маврами і контролювати проміжну станцію на лінії Париж - Дакар.
Будиночок Екзюпері знаходився на узбережжі океану: якщо облокотиться на решітку вікна, хвилі можна було побачити прямо під ногами. Днем начальник аеродрому спостерігав за большеухой лисичками фенек, які пізніше надихнули його на створення образу Лиса в «Маленького принца», а вечори проводив за роботою над своєю першою книгою «Південний поштовий», описуючи життя в пустелі.
Не обходилося без пригод. Одного разу кочові племена взяли в полон французьких льотчиків. Екзюпері літав над Сахарою протягом п'яти днів, намотав 8000 кілометрів, три рази сідав на ворожій території і провів ніч у пошуках товаришів. Провести переговори про їх звільнення йому все-таки вдалося.
Сьогодні в місті Тарфая, розташованому в 540 кілометрах на південь від Агадира, знаходиться Музей Антуана де Сент-Екзюпері, де представлені оригінальні ескізи ілюстрацій до «Маленького принца». Тут же - пам'ятник письменнику у вигляді поштового літака.
Переклала на українську мову 26.03.19 8.09
Мюнхенская высшая школа музыки и театра в Германии
Место, где близкие Томаса Манна содержали дворец, а впоследствии Гитлер подписал Мюнхенское соглашение
Замок Прингсхаймов, на месте которого расположилась Мюнхенская консерватория
По адресу Арсиштрассе, 12 в Мюнхене сегодня находится крупнейшая в Германии консерватория. Музыка звучала здесь и в начале прошлого столетия: знаменитый Замок Прингсхаймов — баварских миллионеров еврейского происхождения — был открыт для писателей, музыкантов и любителей искусства.
Хозяином этой виллы был Альфред Прингсхайм — математик, профессор Мюнхенского университета, близкий друг Вагнера. Его дочь Катя вышла замуж за писателя Томаса Манна, который посвятил семейству роман «Королевское высочество». В доброй истории сватовства принца к принцессе можно узнать Альфреда Прингсхайма в образе Самуэля Шпельмана, а его дочь — в образе Иммы Шпельман.
После прихода к власти нацистов дворец снесли, а на его месте появилась резиденция Адольфа Гитлера «Фюрербау» и прилегающее к ней Административное здание НСДАП. В то время, как Томас Манн активно выступал против коричневой чумы и вынашивал в голове план эмиграции с Катей в США, на Арсиштрассе, 12 подписывался знаменитый Мюнхенский пакт, открывший диктатору путь к мировой войне.
После капитуляции Германии в этом здании открылся пункт сбора «трофейного искусства», потерянного во время войны, и его возврата законным владельцам. А с 1957 года здесь расположилась Мюнхенская школа музыки и театра.
В 1984 году президент консерватории пригласил Голо Манна — известного историка, сына Томаса Манна — выступить на празднике в честь начала учебного года. Мужчина отказался и в своем ответе заметил: он представить не мог, что когда-нибудь будет получать письма с обратным адресом, по которому почти полвека прожил его дед.
Старый вокзал Лиона
Место, где Хемингуэй потерял все свои рукописи и Фицджеральда
В мемуарах «Праздник, который всегда с тобой» Хемингуэй вспоминает, как на Лионском вокзале у его жены украли чемодан, в котором хранились все рукописи и черновики Эрнеста, в том числе наброски к его первому роману. Это был настоящий удар для начинающего литератора — похожие чувства может испытать разве что современный человек, разом потерявший доступ к компьютеру, телефону, облачному хранилищу и аккаунтам в социальных сетях. «Прежде я думал, что такую боль может вызвать только смерть или какое-то невыносимое страдание; но когда Хэдли сообщила мне о пропаже всех моих рукописей, я понял, что ошибался», — написал он спустя годы.
Однако французский город Лион на всю жизнь запомнился Хемингуэю не только этой невосполнимой потерей, но и началом великой дружбы с Фицджеральдом. Однажды два молодых писателя выпивали в парижском кафе «Клозери де Лила». Автор недавно вышедшего романа «Великий Гэтсби» обмолвился между делом, что ему нужно съездить в Лион и забрать из автосервиса машину, брошенную там во время поездки на юг Франции. К его удивлению, симпатичный корреспондент газеты «Торонто Стар» вызвался составить ему компанию в этом деле. Двухдневное путешествие стало настоящей катастрофой для обоих! Для начала, Фицджеральд опоздал на поезд. Прибыв в Лион, Хемингуэй с вокзала телеграфировал ему адрес гостиницы, в которой решил остановиться. Но горе-попутчик послание не получил и, прибыв несколькими часами позже на ту же станцию, провел целый день, бегая по отелям города в поисках приятеля. Они нашли друг друга только на следующее утро: подвыпивший Скотт все-таки пришел в нужную гостиницу.
Но впереди Хемингуэя ждал новый сюрприз. Явившись с приятелем в автосервис, он обнаружил, что у «Рено» с откидным верхом оторвана крыша. «Скотт объяснил, что его жена вообще терпеть не может закрытые машины, что они доехали так до Лиона, а тут их задержал дождь», — вспоминал писатель.
Выбора не было — пятьсот километров до столицы пришлось ехать на автомобиле без крыши. Дождь застал мужчин уже под Лионом. Они пытались ехать под деревьями и останавливались в придорожных кафе. Благо, с собой у них было пять бутылок белого маконского вина, которые они с успехом опустошили, а после добавили к ним виски.
Пруд Сайлент Пул в Великобритании
Место, где Агата Кристи бросила машину и исчезла на 11 дней
В начале декабря 1926 года главной темой британских и американских газет стало таинственное исчезновение Агаты Кристи. Ее автомобиль со включенными фарами нашли недалеко от городка Гилфорд рядом с заросшим прудом Сайлент Пул.
Следствие установило, что накануне между писательницей и ее супругом Арчибальдом Кристи состоялась ссора: мужчина попросил развод, сознавшись в тайной связи с машинисткой Нэнси Нил. Автор детективов покинула дом в подавленном состоянии, оставив секретарю записку с просьбой аннулировать заказ на гостиничный номер в Берверли, где до этого планировала провести выходные.
Писательницу искали 11 дней. О ней говорила вся страна. Полиция, журналисты и местные жители изучали окрестности Гилфорда, ближайшие леса и поля. По всем газетам было разослано описание внешности Агаты. Возле дома Арчибальда в засаде сидели репортеры. Всюду пестрела реклама последнего романа Кристи «Убийство Роджера Экройда».
К пруду Сайлент Пул, рядом с которым была брошена машина, съезжались туристы. Среди них была писательница Дороти Сэйерс, описавшая впоследствии историю об исчезновении в своем детективе «Загадочная смерть». Конан Дойл раздобыл перчатку коллеги по перу и отнес ее экстрасенсу Горацию Лифу. Позже он вспоминал: «Я просто положил перчатку ему на стол, придя на прием. Заметьте, я не имел никакого отношения к делу Кристи... Но экстрасенс тотчас назвал мне имя ее хозяйки. «С этой перчаткой связаны неприятности, — сказал он. — Ее владелица находится в сумеречном состоянии в нерешительности. Она не умерла вопреки мнению многих. Она жива и в среду даст о себе знать»
СМИ и полиция выдвигали различные версии исчезновения. Многие полагали, что Агата решила свести счеты с жизнью и утопилась в злосчастном пруду. Кто-то обвинял в убийстве женщины ее мужа. Но трупа нигде не было! Может, писательница пересела в другую машину? Или, потеряв память, ушла в неизвестном направлении?
Ответ был найден лишь через 11 дней, когда музыканты, выступавшие в отеле «Хидро» в Харогейте в 230 милях от пруда Сайлент Пул увидели женщину, по описанию похожую на писательницу. Гостья, зарегистрировавшаяся под именем Тереза Нил, действительно оказалась знаменитым автором детективов. Когда полиция прибыла в отель, она беззаботно играла в бильярд и сообщила всем, что потеряла память.
Тарфая на юге Марокко
Место, где Сент-Экзюпери провел полтора года и на всю жизнь полюбил Сахару
В 1927 году летчика почтовой авиакомпании «Аэропосталь» Антуана де Сент-Экзюпериназначили начальником аэродрома Кап-Джуби. Город на границе с Западной Сахарой, когда-то захваченный англичанами, а позже контролируемый испанцами, сегодня носит название Тарфая. Молодой специалист должен был вести здесь мирные переговоры с маврами и контролировать промежуточную станцию на линии Париж — Дакар.
Домик Экзюпери находился на побережье океана: если облокотиться на решетку окна, волны можно было увидеть прямо под ногами. Днем начальник аэродрома наблюдал за большеухими лисичками фенек, которые позже вдохновили его на создание образа Лиса в «Маленьком принце», а вечера проводил за работой над своей первой книгой «Южный почтовый», описывая жизнь в пустыне.
Не обходилось без происшествий. Однажды кочевые племена взяли в плен французских летчиков. Экзюпери летал над Сахарой в течение пяти дней, намотал 8000 километров, три раза садился на вражеской территории и провел ночь в поисках товарищей. Провести переговоры об их освобождении ему все-таки удалось.
Сегодня в городе Тарфая, расположенном в 540 километрах к югу от Агадира, находится Музей Антуана де Сент-Экзюпери, где представлены оригинальные наброски иллюстраций к «Маленькому принцу». Здесь же — памятник писателю в виде почтового самолета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830499
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Творчі люди
Творчі люди являють собою особливу групу людей, чиї здібності є захоплюючими і пронизані чимось неймовірним, на що просто неможливо не звернути увагу. Те, що відрізняє їх від інших - це їх складність. Вони дуже суперечливі особистості.
Нижче наведені ті якості, які і роблять їх не такими, як усі.
1. Вони надихаються в найменш очікуваний момент
Творчі люди знають, що не можуть передбачити, коли до них прийде наступна велика ідея. Натхнення просто приходить до них і все.
2. Вони дуже захоплені своєю роботою, але також можуть бути цілком об'єктивні
Хоча вони цілком і повністю захоплені своєю роботою, вони так само можуть залишатися об'єктивними і сприймати критику на свою адресу.
3. Вони скромні, і все ж гордість і впевненість - це їх невід'ємна риса
Люди творчості завжди готові вчитися і розвивати свої навички незалежно від того, наскільки вони гарні. Зустрівши їх, ви будете вражені їх смирення і самознищення. Але за цим смиренням і скромністю ховається гордість і впевненість у власних ідеях і творіннях.
4. Вони тут і водночас не тут
Творчі люди - це мрійники. Вони з легкістю чергують фантазію і реальність. Розмовляючи з ними, ви відчуєте, що вони поруч з вами і в той же час далеко. Це тому, що вони в будь-який момент можуть подумки далеко полетіти від того, що відбувається і так само швидко повернутися.
5. Вони можуть бути як екстравертом, так і інтровертом
Вони виявляють обидві риси одночасно. Вони можуть бути самотні протягом тривалих періодів часу під час створення чергових проектів, а також бути в гущі натовпу, демонструючи свою роботу. В інших випадках вони можуть просто спокійно сидіти в стороні, не беручи участь у загальних веселощах.
6. Вони консервативні і руйнівні одночасно
Творчі люди можуть бути дуже консервативні в своїй поведінці, або ж розносити все навколо в пух і прах. Все тому, що для того, щоб творити нове їм може знадобитися тиша або ж навпаки - шум, вибух емоцій і вражень.
7. Вони слідують за своїм серцем, навіть коли їх розум каже їм вчинити інакше
Творчі люди, як правило, більше схильні ризикувати і менше турбуватися про проблеми, ніж інші. Вони ніколи не відмовляються від своєї творчості або ідей. Вони дотримуються їх, незалежно від того, що говорять люди.
8. Вони вірні собі
Навіть якщо інші не розуміють їх мистецтво, творчі люди залишаються вірними собі без компромісів. Вони дорожать своїми творіннями і вважають за краще бути справжніми, ніж популярними.
9. Вони живуть на межі радості і депресії
Творчі люди завжди глибоко занурюються в роботу, тому для них характерно швидко переходити від радості до печалі і навіть до депресії. Вони чутливі люди, які мають делікатні серця, тому джерело їх блиску також є джерелом їх страждань.
10. Вони черпають натхнення зі свого оточення
Творчі особистості можуть використовувати моменти або події в своєму оточенні для того, щоб створити щось блискуче. Вони відрізняються здатністю адаптуватися практично до будь-якої ситуації і вмінням досягати своїх цілей.
11. Вони мають величезну силу в поєднанні зі спокоєм
Вони мають чудову фізичну енергію і можуть працювати довгі години за закритими дверима з великим завзяттям і ентузіазмом. У той же час, вони випромінюють ауру спокою під час роботи.
12. Вони вільні духом і все ж цілком дисципліновані
Творчі люди настільки вільні і енергійні, що люди часто судять про них, як про безтурботні і навіть безвідповідальних. Але саме ця безтурботність допомагає їм виявляти свою творчість, а завзятість, наполегливість і самодисципліна не дають сидіти на місці.
13.Вони ламають стереотипи про мужність і жіночность
З якоїсь дивної причини, творчі чоловіки, як правило, більш чутливі і менш агресивні, ніж їх однолітки чоловічої статі, які не мають відношення до творчості, в той час як більшість творчих жінок часто мають характер більш домінуючий і жорсткий, ніж у інших жінок.
14. Вони розумні і наївні одночасно
Ця тенденція посилюється в гонитві за оригінальністю, і у виборі і створенні незвичайних ідей.
15. Вони борються кожен день
Творчі люди прокидаються щоранку з усвідомленням того, що вони повинні змусити себе рости. Але завжди є страх, занепокоєння, або перешкоди, які стоять на шляху, кажучи їм, що вони не можуть зробити цього. Але по-справжньому талановиті люди вчаться боротися з опором і творять нове день у день.
Переклала на українську мову 26.03.19 8.28
Творческие люди
Творческие люди представляют собой особую группу людей, чьи способности являются захватывающими и пронизаны чем-то невероятным, на что просто невозможно не обратить внимание. То, что отличает их от других – это их сложность. Они очень противоречивые личности.
Ниже приведены те качества, которые и делают их не такими, как все.
1. Они вдохновляются в наименее ожидаемый момент
Творческие люди знают, что не могут предугадать, когда к ним придет следующая большая идея. Вдохновение просто приходит к ним и все.
2. Они очень увлечены своей работой, но также могут быть вполне объективны
Хотя они целиком и полностью увлечены своей работой, они так же могут оставаться объективными и воспринимать критику в свой адрес.
3. Они скромны, и все же гордость и уверенность – это их неотъемлемая черта
Люди творчества всегда готовы учиться и развивать свои навыки независимо от того, насколько они хороши. Встретив их, вы будете поражены их смирению и самоуничижению. Но за этим смирением и скромностью скрывается гордость и уверенность в собственных идеях и творениях.
4. Они здесь и одновременно не здесь
Творческие люди – это мечтатели. Они с легкостью чередуют фантазию и реальность. Беседуя с ними, вы ощутите, что они рядом с вами и в то же время далеко. Это потому, что они в любой момент могут мысленно далеко улететь от происходящего и так же быстро вернуться.
5. Они могут быть как экстравертом, так и интровертом
Они проявляют обе черты одновременно. Они могут быть одиноки в течение длительных периодов времени во время создания очередных проектов, а также быть в гуще толпы, демонстрируя свою работу. В других случаях они могут просто спокойно сидеть в стороне, не участвуя во всеобщем веселье.
6. Они консервативны и разрушительны одновременно
Творческие люди могут быть очень консервативны в своем поведении, или же разносить все вокруг в пух и прах. Все потому, что для того, чтобы творить новое им может понадобиться тишина или же наоборот – шум, взрыв эмоций и впечатлений.
7. Они следуют за своим сердцем, даже когда их разум говорит им поступить иначе
Творческие люди, как правило, больше склонны рисковать и меньше беспокоиться о проблемах, чем другие. Они никогда не отказываются от своего творчества или идей. Они придерживаются их, независимо от того, что говорят люди.
8. Они верны себе
Даже если другие не понимают их искусство, творческие люди остаются верны себе без компромиссов. Они дорожат своими творениями и предпочитают быть подлинными, чем популярными.
9. Они живут на грани радости и депрессии
Творческие люди всегда глубоко погружаются в работу, поэтому для них характерно быстро переходить от радости к печали и даже к депрессии. Они чувствительные люди, имеющие деликатные сердца, поэтому источник их блеска также является источником их страданий.
10. Они черпают вдохновение из своего окружения
Творческие личности могут использовать моменты или события в своем окружении для того, чтобы создать что-то блестящее. Они отличаются способностью адаптироваться практически к любой ситуации и умением достигать своих целей.
11. Они имеют огромную силу в сочетании со спокойствием
Они имеют замечательную физическую энергию и могут работать долгие часы за закрытыми дверями с большим рвением и энтузиазмом. В то же время, они излучают ауру спокойствия во время работы.
12. Они свободны духом и все же вполне дисциплинированы
Творческие люди настолько свободны и энергичны, что люди часто судят о них, как о беззаботных и даже безответственных. Но именно эта беззаботность помогает им проявлять свое творчество, а упорство, настойчивость и самодисциплина не дают сидеть на месте.
13. Они ломают стереотипы о мужественности и женственности
По какой-то странной причине, творческие мужчины, как правило, более чувствительны и менее агрессивны, чем их сверстники мужского пола, которые не имеют отношения к творчеству, в то время как большинство творческих женщин часто имеют характер более доминирующий и жесткий, чем у других женщин.
14. Они умны и наивны одновременно
Эта тенденция усиливается в погоне за оригинальностью, и в выборе и создании необычных идей.
15. Они сражаются каждый день
Творческие люди просыпаются каждое утро с осознанием того, что они должны заставить себя расти. Но всегда есть страх, беспокойство, или преграды, которые стоят на пути, говоря им, что они не могут сделать этого. Но по-настоящему талантливые люди учатся бороться с сопротивлением и творят новое изо дня в день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830498
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Зранку сонечко в віконце посміхнулось !
З Днем народження Аліса!
Прийми наші вітання онученька рідненька,на рік вже ти сьогодні підросла,для нас ти і надія і натхнення, обожнюємо,любимо тебе!
Яка ти ніжна, лагідна, кмітлива, твій погляд янгольський і посмішка чарує, а коли пісеньки дитячі ти співаєш і танцюєш для всіх це краще над усе!
Бажаємо тобі міцного ми здоров’я, хай кожний день приносить радість, щастя, нові можливості, знання, таланти відкрива, здійсняться всі твої дитячі мрії !!!
Тепла, любові, гармонії ,порозуміння в оточуючому мирі і родинного тепла !!!
24.03.19 7.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830188
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Той, хто продовжує рух. ( китайська притча)
Хінг Ши, відомий китайський мудрець, подорожував по країні і виявився в місті, де кращі живописці змагалися між собою за звання самого вправного майстра. Багато вже були відомими майстрами, вони приїхали сюди з усіх куточків Китаю, щоб представити суддям свої роботи. Це були прекрасні картини, але з них потрібно було вибрати тільки одну - найкращу.
Конкурс був уже майже завершений, як раптом судді виявилися в складному становищі. Перед ними залишалося тільки дві картини і їм потрібно було назвати переможця, вибравши з останніх робіт найбільш гідну. Але дивлячись на ці полотна, вони ніяково перешіптувалися і розгублено дивилися один на одного. Як не старалися вони відшукати хоч якусь ваду в кращих роботах, вони не бачили жодної помилки, і тому результат конкурсу залишався неясний.
Мудрець, що з'явився тут, спостерігав за переговорами суддів і здогадався, в чому причина їх замішання. Він вийшов з натовпу глядачів і попрямував до них, щоб запропонувати свою допомогу. Судді дізналися Хінг Ши і відразу ж погодилися прийняти її.
Тоді відомий мудрець наблизився до художників і сказав їм:
- Ви обидва привезли сюди прекрасні картини. Зізнаюся, я не бачу в них недоліків, як і ваші судді. Тому я прошу кожного з вас справедливо оцінити свою роботу і відверто сказати нам, у чому вона недостатньо хороша.
Художники довго вдивлялися в свої полотна, задумавшись. Нарешті, один з них сказав:
- Учитель, як я ни дивлюся, я не можу знайти вад у своїй картині. Вона ідеальна.
Другий же майстер мовчав.
- Чому ти нічого не скажеш? - запитав Хінг Ши. - Ти теж не знаходиш недоліків у своїй роботі?
- О, ні, - зніяковіло промовив художник, - я їх бачу, тільки не знаю, з якого слід почати ...
Хінг Ши посміхнувся:
- Ти переміг в цьому конкурсі. Прийми мої вітання.
- Але як же так? Чому? - вигукнув тоді перший. - У моїй роботі немає жодної помилки, ні ви, ні судді їх не побачили! Я і сам їх не знайшов! Як міг перемогти мене той, хто виявив їх у своїй картині і причому так багато?
Великий мудрець сказав йому:
- Той майстер, що не виявляє вади в своїх роботах, досяг меж свого таланту. А той, хто помічає недоліки навіть там, де інші їх не можуть побачити, може ще зростати і вдосконалювати своє мистецтво. Як я міг назвати переможцем того з вас, хто вже завершив свій шлях, але має такий же рівень майстерності, що і той, хто свій шлях ще продовжує?
Переклала на українську мову 24.03.19 6.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Краб і панцир (притча)
Народився краб. Він був маленьким і здавався собі зовсім беззахисним, майже нічого не знаючи про той величезний океані, в якому він мав жити. Він не розумів спочатку, що для нього небезпечно, а що - ні. І йому довелося пристосовуватися і вчитися, щоб вижити.
Однак, це виявилося не такою вже важкою справою. Згодом краб у всьому розібрався, адже у нього, як і у будь-якого живої істоти, з самого народження були інстинкти, які говорили йому, де і як добувати собі їжу, куди і коли ховатися, щоб відпочивати або рятуватися від загроз.
Скоро він також зрозумів, що природа дуже завбачливо поставилася до нього і подбала про його безпеку, подарувавши чудові обладунки: клешні і панцир. Завдяки їм він міг захищати себе і не боятися хижаків.
Однак небезпек навколо було чимало, і краб мріяв скоріше вирости, щоб стати таким же великим і впевненим, як інші дорослі краби, і не бути обережним на кожному кроці.
Але була у нього серйозна проблема. Маленький крабик міг рости тільки за однієї умови - скинувши свій старий вузький панцир, який не дозволяв йому ставати великим і стримував його зростання. Йому потрібно було набратися мужності і не побоятися ризикнути, залишившись без своїх облаштунків, таких надійних і міцних, але занадто жорстких і тісних. Звичайно, у нього з'явився б новий панцир, побільше, але спочатку він був би м'яким і податливим, щоб тільце краба могло рости і міцніти всередині нього. Він став би таким же твердим, як старий, але для цього потрібен час. Так вже задумано природою і з цим нічого не можна вдіяти.
Але крабові було занадто страшно втратити свій надійний захист. Тому він все ніяк не наважувався скинути старий панцир, який був таким безпечним і звичним, хоча і заважав йому рости. Маленький краб відкладав цю неприємну подію знову і знову, пропустивши спочатку одну линьку, а потім другу, третю ... Йшов час, а крабик анітрохи не підріс, тому що жорсткий панцир обмежував його ріст.
Так і опинився краб всередині зачарованого кола - він боявся скинути свій панцир, тому що був дуже малий і слабкий, а маленьким і слабким він залишався тільки тому, що не хотів розлучитися зі своєю міцною оболонкою, яка захищала його. А якби він наважився зняти її і обходитися недовгий час без своїх міцних і твердих облаштунків, то зміг би підрости.
Чи не правда, таке трапляється іноді з усіма? Нам потрібно подолати свої сумніви і вагання, щоб стати більш успішними, впевненими та сильними. Адже бути уразливим - страшно. А наш спосіб життя, навіть якщо він заважає особистісному зростанню, такий звичний, затишний і безпечний, і його так важко ламати і переробляти.
Але лише одного разу перемігши свою невпевненість, ми змінюємося самі і міняємо своє життя. Вчимося вирішувати свої проблеми по-новому, більш ефективно і якісно, і робимо світ навколо себе таким, яким ми хочемо його бачити.
І часто тільки перший крок викликає страх і саме його так важко зробити. Але пам'ятайте - досить і цього одного кроку, щоб стати іншим, більшим і прекрасним.
Переклала на українську мову 23.03.19 8.45
-----------+
Краб и панцирь
•
Родился краб. Он был маленьким и казался себе совсем беззащитным, почти ничего не зная о том огромном океане, в котором ему предстояло жить. Он не понимал поначалу, что для него опасно, а что - нет. И ему пришлось приспосабливаться и учиться, чтобы выжить.
Однако, это оказалось не таким уж трудным делом. Со временем краб во всем разобрался, ведь у него, как и у любого живого существа, с самого рождения были инстинкты, которые говорили ему, где и как добывать себе еду, куда и когда прятаться, чтобы отдыхать или спасаться от угроз.
Скоро он также понял, что природа очень предусмотрительно отнеслась к нему и позаботилась о его безопасности, подарив замечательные доспехи: клешни и панцирь. Благодаря им он мог защищать себя и не бояться хищников.
Однако опасностей вокруг было немало, и краб мечтал поскорее вырасти, чтобы стать таким же большим и уверенным, как другие взрослые крабы, и не осторожничать на каждом шагу.
Но была у него серьезная проблема. Маленький крабик мог расти только при одном условии - сбросив свой старый узкий панцирь, который не позволял ему становиться большим и сдерживал его рост. Ему нужно было набраться мужества и не побояться рискнуть, оставшись без своих доспехов, таких надежных и прочных, но слишком жестких и тесных. Конечно, у него появился бы новый панцирь, побольше, но сначала он был бы мягким и податливым, чтобы тельце краба могло расти и крепнуть внутри него. Он стал бы таким же твердым, как старый, но для этого требовалось время. Так уж задумано природой и с этим ничего нельзя поделать.
Но крабу было слишком страшно лишиться своей надежной защиты. Поэтому он все никак не решался сбросить старый панцирь, который был таким безопасным и привычным, хотя и мешал ему расти. Маленький краб откладывал это неприятное событие снова и снова, пропустив сначала одну линьку, а потом вторую, третью... Шло время, а крабик нисколько не подрос, потому что жесткий панцирь ограничивал его рост.
Так и оказался краб внутри заколдованного круга - он боялся сбросить свой панцирь, потому что был очень мал и слаб, а маленьким и слабым он оставался только потому, что не хотел расстаться со своей прочной оболочкой, которая защищала его. А если бы он осмелился снять ее и обходиться недолгое время без своих крепких и твердых доспехов, то смог бы подрасти.
Не правда ли, такое случается иногда со всеми? Нам нужно преодолеть свои сомнения и нерешительность, чтобы стать более успешными, уверенными и сильными. Ведь быть уязвимым - страшно. А наш образ жизни, даже если он мешает личностному росту, такой привычный, уютный и безопасный, и его так трудно ломать и переделывать.
Но лишь однажды победив свою неуверенность, мы меняемся сами и меняем свою жизнь. Учимся решать свои проблемы по-новому, более эффективно и качественно, и делаем мир вокруг себя таким, каким мы хотим его видеть.
И часто только первый шаг вызывает страх и именно его так трудно сделать. Но помните - достаточно и этого одного шага, чтобы стать другим, большим и прекрасным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830067
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Життя в стилі хюгге: 8 датських секретів щастя
Поняття «хюгге» неможливо дослівно перекласти на українську мову. У датчан це своєрідне поєднання затишку, комфорту і благополуччя. Як його створити? 8 рад з книги «Hygge. Секрет датського щастя »Майка Вікінга.
Згідно з даними соціологічних опитувань, данці виявляються найбільш щасливими людьми в Європі. Крім того, вони регулярно зустрічаються з друзями і рідними і частіше за інших відчувають спокій і умиротворіння.
Приводів для радості у датчане більше ніж у інших європейців. Клімат в Данії НЕ райський, темніє рано, ціни високі, податки астрономічні, працювати доводиться багато. Однак у датчан є те, чого немає у жителів інших країн: життєва філософія під назвою «хюгге», яка укладається в кілька нехитрих правил.
«Хюгге» походить від норвезького слова, що означає благополуччя, добробут.
Інтерес до «Хюгге» у всьому світі зростає. Журналісти подорожують по Данії в його пошуках, в одному з коледжів Великобританії викладають курс датського хюгге, по всьому світу з'являються пекарні, магазини і кафе в стилі хюгге. Секрети, як його створити :
1. Зробіть будинок і офіс затишними
Данська дизайн вважається мінімалістичним. В інтер'єрі данці вважають за краще світлі відтінки: білий, сірий, пильно-блакитний. При цьому вони багато уваги приділяють м'якому освітленню, часто використовують свічки (навіть вдень), і обожнюють прикрашати будинки милими деталями. Свічки, абажури, м'які подушки і пледи, картини на стінах, полки з улюбленими книгами, керамічний посуд - ці дрібниці створюють затишок і комфорт
При цьому елементи декору не повинні бути вигадливими або розкішними. Швидше, вони повинні радувати зір, залишаючись непомітними. Важливі і тактичні відчуття.
Данці віддають перевагу натуральним матеріалам, до яких приємно доторкнутися, - дереву, вовні, льону, глині. Спробуйте за допомогою нехитрих прийомів зробити будинок і офіс місцями, куди хочеться приходити, і ви відразу відчуєте себе щасливіше. На це дійсно варто витратити час і сили.
2. Запрошуйте гостей
Спілкування з друзями і рідними в соціальних мережах ніколи не замінить реального. Майк Вікінг знайшов цим фактом просте пояснення: «Хтось кладе руку вам на плече, цілує вас або гладить по щоці, і вас негайно наповнює спокійна радість. Дотик вивільняє окситоцин, який викликає у нас почуття щастя і зменшує відчуття стресу, страху і тривоги ».
Хюгге в повній мірі можна відчути тільки в колі близьких людей, з якими можна розслабитися і побути собою. Зустрічатися з ними краще вдома, а не в кафе або ресторані. Привід завести традицію збиратися всією сім'єю на недільну вечерю або запрошувати друзів суботнім вечором пограти в настольні ігри? Телефони та інші гаджети на цей час краще відключати.
3. Навчіться смачно готувати
Затишні домашні посиденьки зі смачним частування, а не разморожена піца і не суші на замовлення. Щоб відчути хюгге, потрібно навчитися пекти смачні пироги з корицею, готувати рагу, пряний глінтвейн і гарячий шоколад.
«Високий рівень споживання м'яса, кондитерських виробів і кави в Данії безпосередньо пов'язаний з хюгге, - пише Майк Вікінг. - Одна з обов'язкових його умов - бути добрим до себе, балувати себе і давати собі і іншим можливість ненадовго відступити від принципів здорового способу життя. Солодощі - це хюгге. Випічка - це хюгге. Кава і гарячий шоколад це хюгге теж. А ось морквяні палички - вже не
дуже ».
Готувати їжу по-датському - це значить насолоджуватися неквапливістю і всіма етапами процесу. Вибрати рецепт з книги, піти на ринок і купити найкращі інгредієнти, залучити до готування інших членів сім'ї, а потім усім разом насолоджуватися приголомшливим ароматом, що доноситься з духовки.
4. Станьте активнішими
Данці люблять смачно і ситно поїсти, але ожирінням страждає лише невеликий відсоток населення. Секрет полягає в активному способі життя,а не у виснажливому
тренувані в фітнес-клубі. Це рух, який приносить задоволення, переважно на свіжому повітрі. Сімейні прогулянки по горах, скандинавська ходьба, велосипедні походи.
До слова, на роботу більшість датчан воліє добиратися на велосипеді. Клімат в цій країні, як і у нас, не самий для цього сприятливий. Але пробки на дорогах і штовханина в громадському транспорті - це стрес, а велосипед - це хюгге. А все інше - питання правильної екіпіровки.
5. Носіть комфортний одяг
На щастя, модні дизайнери, можливо, самі того не підозрюючи, ще кілька сезонів тому взяли хюгге на озброєння. Кросовки і лофери замість туфель на
підборах, затишні пальто-oversize замість коротких курток, худі, теплі светер, м'які шарфи, довгі кардигани, широкі штани і т.д.
Все, звичайно ж, з натуральних, приємних на дотик тканин. «Датська мода лаконічна, елегантна і не вимагає великих зусиль. Вона поєднує в собі кращі якості хюгге і мінімалістського функціонального дизайну », - намагається пояснити суть Вікінг.
6. Насолоджуйтесь простими радощами
Найкращі речі в житті нам дістаються даром. Краса навколишнього світу, сміх дітей, посмішки близьких, спокійний вечір вдома з коханою людиною або з гарною книгою - саме ці моменти складають щастя життя. І потрібно вміти цінувати їх, а не матеріальні блага.
«Простота і скромність - головні складові хюгге. Просторікувати про свої досягнення і виблискувати «Ролекс» - значить не тільки демонструвати поганий смак, але і псувати хюгге », - пише автор і продовжує:« У чашці чаю більше хюгге, ніж в келиху шампанського, в настільних іграх - ніж у комп'ютерних, в приготовленої їжі - чим в покупної. Можливо, хюгге невигідно для капіталізму, зате корисно для особистого щастя ».
7. Заведіть хобі
Життя не може обмежуватися тільки роботою і сімейними клопотами. Дуже важливо, щоб у вас було творче заняття, яке приносить задоволення, - орігамі, в'язання, гончарство, малювання акварельними фарбами, складання квіткових композицій. Бонус: поки руки зайняті, ви можете побути наодинці зі своїми думками.
8. Пам'ятайте про почуття міри
Хюгге прославляє прості задоволення. Але це не означає, що не треба себе обмежувати. 10 солодких булочок з корицею - це вже не хюгге, а харчове розлад. Адже навіть після п'ятої відчуття задоволення втрачається. Тому данці виділяють певний час, щоб посмакувати то, що їм подобається. Наприклад, вихідний день. «Солодкість забороненого плоду - невід'ємна частина ритуалу хюгге», - пояснює автор.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 14.08.18 9.33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829976
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Як знайти гармонію: 6 японських ритуалів
Хочете очистити розум, знизити рівень стресу і знайти стан спокою? Придивіться до традиційних ритуалів японської культури, яка понад усе ставить внутрішню гармонію.
Всі ці японські ритуали допомагають прислухатися до себе, уповільнити шалений ритм життя і насолодитися красою життя. Нюансам цих церемоній в ідеалі потрібно вчитися довгі роки. Однак ніхто не заважає вам освоїти і застосувати їх елементи. Отонамакі
Цей метод релаксації імітує сповивання дорослої людини, винайшла його акушерка Нобукі Ватанабе. Ритуал дозволяє знизити напругу, як фізичну, так і психологічну.
З боку весь процес виглядає трохи дивно: дорослі люди приймають позу
ембріона, з головою «пеленаються » в простирадло і гойдаються з боку в бік, щоб розслабити м'язи і відчути себе в безпеці.
За словами фахівців, в такому положенні людина повертається в стан немовляти в утробі матері і знову знаходить відчуття гармонії.
Вам знадобиться помічник. Ляжте в центр світлого простирадла, притисніть коліна до грудей або живота і обхопіть їх руками. Попросіть помічника зав'язати кінці тканини у вас над колінами. Закрийте очі, почніть акуратно хитатися з боку на бік. Не забувайте глибоко дихати. Продовжуйте протягом 10-15 хвилин.
Японська ванна
Спочатку лазні в Японії будувалися при храмах. І основною їх ідеєю було очищення розуму, а не тіла, як в Європі. Традиційні японські ванни роблять повністю з
деревини. Чан закривається широкою кришкою, щоб вода повільніше остигала - її нагрівають до 42 градусів. Така температура дозволяє краще розслабити м'язи і вивести токсини.
Ефект чуттєвої насолоди досягається за рахунок використання різноманітних ефірних масел і пелюсток квітів. У такій ванні не прийнято намилюватися або митися, лягати в неї потрібно вже чистим.
Прийміть душ з гелем або милом, потім наберіть ванну. Додайте кілька крапель ароматичних масел, за бажанням - сіль для ванни, сухі або живі квіти, цедру лимона або мандарина. Розставте ароматичні свічки. Подбайте про тьмяне освітлення. Пориньте в теплу воду і відчуйте максимальне розслаблення.
Церемонія Кодо
Кодо - це мистецтво насолоди від пахощів смол рідкісних порід вічнозелених дерев. Навчитися розпізнавати численні відтінки аромату ладану не так просто. Кодо - одне з трьох традиційних видів мистецтва в Японії, поряд з чайною
церемонією і ікебаною.
Церемонія кодо має на увазі особливий етикет. Однак якщо не надто вникати в усі тонкощі, можна відпочити і розвинути нюх. Вам знадобиться фіміам або ароматичні палички і чаша для їх куріння. Виберіть аромат собі до душі - кипарис, сандалового дерева або кедр. Розташуєтеся на килимі, вимкніть світло і насолодитеся ароматом пахощів.
Шиатцу
Шиатцу - давня масажна техніка, назва якої походить від слів «ши» (палець) і «атцу» (тиск). За рахунок впливу на особливі точки ця практика допомагає
налагодити ток енергії ци по меридіанах.
Масаж шиацу практикують у багатьох клініках і центрах краси. Звичайно, правильніше записуватися в автентичне місце. Краще - до майстра з Китаю. Але деякі елементи можна спробувати виконати вдома самостійно.
Спочатку розітріть потилицю кінчиками пальців, щоб зняти накопичилася за день. Потім натискайте кулаками на верхню частину плечей, щоб зменшити відчуття втоми. І нарешті, натисніть великим пальцем на брови - це допоможе розслабити м'язи обличчя.
Чайна церемонія
З чаєм японців познайомили буддійські ченці приблизно в IX столітті. У цій церемонії використовується матчу, тобто зелений чай, розтертий в порошок. Йому приписують цілющі і тонізуючі властивості.
Процес його приготування вимагає спокійного і медитативного підходу. Ритуал займає близько 45 хвилин, а проводять його в спеціальних чайних будинках.Як повторити?
Матчу заварюють двома способами - міцним (Койта) і слабким (усутя). Для першого 4 грами порошку заливають 50 мл води. Для слабкого на 2 грами заварки використовують 80 мл води.
Чай засипають в суху і підігріту піалу. Заливають водою, а отриману суміш розмішують бамбуковій пензликом-віночком до повного зникнення грудочок. При будь-якому способі заварювання чай випивають разом з заваркою, що підсилює корисну дію на організм.
Ранкова гімнастика
У цього ритуалу, на відміну від інших, немає багатовікової історії. Ранкова гімнастика - або ж rajio taiso - з'явилася в 1928 році і швидко стала популярна завдяки зусиллям японських ЗМІ.
Сьогодні нею займаються в парках, офісах і інших громадських місцях. Вправи дозволяють підтримувати форму, привести м'язи в тонус, поліпшити відчуття рівноваги і, знову ж таки, зняти напругу.
За запитом rajio taisô в інтернеті можна знайти відео вправ. А виконувати їх можна вдома або, в гарну погоду, в парку. Краще в компанії однодумців.
Чистота в житті японців - основоположний принцип, а проявом внутрішньої чистоти вони завжди вважали щирість. У ній бачили і велику Істину - Макото, що в перекладі з японської означає «Те, як воно є». Не випадково, напевно, однією з головних синтоїстських святинь є дзеркало, яке колись, згідно з міфами, сама богиня сонця Аматерасу передала в якості основних регалій влади своєму онукові і першому легендарному імператору Японії. Адже дзеркало відображає все, як воно є, без прикрас. Дзеркало символізує і серце людини, яке в ідеальному чистому стані відображає образ самого божества.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.08.18 14.55
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829975
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Как много знать поэту нужно,
И чаще, не для славы, ты поверь,
А для того, чтобы свою очистить душу,
Помочь другим стремиться сделать тоже.
Сверяя жизнь свою, поступки,
С тем опытом, кладезем знаний,
Мудрости, советов, наставлений,
Предшествующих поколений,
Мыслителей ,писателей, поэтов,
Да просто, таких, как мы с вами
Людей, всех возрастов и взглядов,
Живущих на необъятной по размерах,
Одной из планет Космоса – Земле…
7.03.18 7.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2019
Цікаві факти про слова
Які схожі за звучанням слова із слов'янських мов мають протилежні значення?
Енантіосемія - це термін для позначення ситуації, коли одне слово має два протилежних значення. Наприклад, у фразі «прослухати лекцію» дієслово «прослухати» можна зрозуміти як «сприйняти», так і «відволіктися і не почути». Існує і міжмовна енантіосемія, яка досить часто проявляється в слов'янських мовах. Польське uroda означає «краса», woń - «запах, аромат», zapominać - «забувати»; в перекладі з чеської čerstvý значить «свіжий», potraviny - «продукти», ovoce - «фрукти», pozor! - «увага!», Úžasný - «чудовий»; сербське «шкідливість» перекладається як «цінність», а «пронос» - «гордість».
Яке початкове значення мало слово «ідіот» у стародавніх греків?
Слово «ідіот» має грецьке походження, спочатку воно служило позначенням людини, яка не цікавиться політикою. Коли в Афінах почала розвиватися демократія, оратори стали вживати це слово в зневажливому контексті, маючи на увазі, що ідіоти надходять так не просто з особистих переваг, а від нестачі розуму. Таким чином слово «ідіот» поступово набуло сучасне значення.
Назва якої фігури мови саме по собі є цією фігурою мови?
Оксюморон - це фігура мови, в якій навмисно з'єднуються два слова з протилежним значенням для створення стилістичного ефекту, наприклад, «звичайне диво». Слово «оксюморон» саме по собі є оксюмороном, бо воно утворено від грецьких коренів ὀξύς ( «проникливий») і μωρός ( «тупий»). Інакше кажучи, оксюморон можна перевести приблизно як «розумна дурість».
Чому слова «гранат» і «граната» так схожі?
Слова «гранат» і «граната» співзвучні невипадково. Перенесення назви фрукта на назву метальної зброї сходить до 16 століття, коли ця зброя з'явилося у французькій армії. Солдати стали іменувати його саме так (по-французьки обидва слова однакові - grenade) через схожість форми гранати і граната, а також через те, що розрив гранати на дрібні шматочки нагадував численні насіння фрукта в його відкритому вигляді.
Чому в багатьох європейських мовах краватка названа на честь хорватів?
У 1630-х роках у французькій армії з'явилися хорватські найманці, в обмундирування яких входили особливі хустки навколо шиї - провісники сучасної краватки. Новинка стала популярною серед французьких модників, а назвали її похідним від «хорвата» словом
«Cravate». Пізніше мода на краватку поширилася далі по Європі, а з нею багато європейських мов запозичили і його назву.
Чому кишенькові ножі називають складаним?
Сталеві пір'яні ручки стали широко застосовуватися в середині 19 століття, а до цього писали переважно гусячими перами. Такі пір'я потрібно періодично заточувати, що називалося очінки. Відповідно, спеціальний ніж для цієї процедури називався складаним. Пізніше слово «складаний» стало застосовуватися до всіх кишенькових ножів.
Чому картковий туз перетворився з одиниці в найстаршу карту?
Туз по-англійські називається «ace», що, в свою чергу, походить від старофранцузького слова «as» зі значенням «одиниця». Історично туз в гральній колоді мав найнижче значення і позначався знаком 1, проте з часом він, навпаки, став домінуючою картою. А в таких іграх, як покер або блекджек, гравець сам може вибирати значення туза - як найстарше або як одиницю. Великий вплив на просування туза вгору зробила французька революція - він став символізувати верховенство звичайної людини над королями. Крім карт, слово «ас» стало застосовуватися і до людей, які досягли вищого ступеня майстерності в своїй професії.
Чим відрізняються фрази, які називаються спунеризм
Для мовних перевертнів типу «вагоноуважаемий глубокоуважатий» або «відвідувачів не будять» замість «переможців не судять» існує спеціальний термін - спунеризм. Він походить від прізвища англійського філософа і богослова Вільяма Арчібальда Спунера з Оксфордського Університету, який постійно видавав в усному мовленні подібні перли. Наприклад, замість «The Lord is a loving shepherd» (Господь - люблячий пастир) він міг сказати «The Lord is a shoving leopard» (Господь - штовхає леопарда). У його честь одна з кімнат коледжу названа «Rooner Spoom», що теж є спунеризм від «Spooner Room».
Звідки походить слово «снайпер»?
Птах бекас має відмінне камуфляжне забарвлення для болотистої місцевості, а невеликі розміри і особливий стиль польоту роблять його дуже важкою мішенню для мисливців. Тих же, кому вдавалося полювати на бекасів успішно, з початку 19 століття стали називати снайперами, так як «бекас» по-англійські і є «snipe».
Звідки походить слово «колобродити»?
Молитва «Господи, помилуй!» На грецькій мові вимовляється як «Кіріє елейсон». Коли християнство з'явилося на Русі з Візантії, все богослужіння проходили саме на грецькому, що було незрозуміло простим людям. Особливо часто повторювана фраза «Кіріє елейсон»
трансформувалася народом в слово «колобродити» в значенні «робити щось безглузде і загадкове». Пізніше зміст цього слова змінився, і зараз воно означає «пустувати, пустувати».
Звідки походить слово «мініатюра»?
Слово «мініатюра» походить від латинської назви червоної фарби «minium» і в оригіналі означає античні або середньовічні картини в жанрі ілюмінованого манускрипту. Через невеликий розмір цих картин і наявності в слові приставки «міні» пізніше трапилася етимологічна метаморфоза, в результаті чого слайдами стали називати будь-які маленькі малюнки, особливо портретні мініатюри. З живопису термін проник і в літературу, де ним позначають твори невеликого формату.
Чому слово «безталанний» в сьогоднішньому побуті використовується неправильно?
Слово «безталанний» сьогодні в основному використовується в значенні «бездарний», який не має таланту. Однак в основі його лежить тюркське слово «талан», що означає «щастя, видобуток». Таким чином, слово «безталанний» в оригіналі означало просто «нещасливий» і до таланту спочатку нічого спільного не мало, а сучасне значення виникло через плутанину і змішання зі словом «бездарний».
Звідки походить слово «силует»?
У 1759 році французький міністр Етьєн де Силует ввів жорсткі економічні обмеження через фінансову кризу, викликану Семирічною війною. Саме від його прізвища пішла назва силуетів - портретів, вирізаних з чорного паперу - так як, по-перше, вони були набагато дешевше картин, а по-друге, сам міністр захоплювався виготовленням таких портретів.
Чому творча еліта отримала назву «богема»?
В середні віки дуже багато циган жило на території сучасної Чехії в області Богемія, і потрапивші до Франції цигани стали називатися богемці. Їх уклад став основою для порівняння з циганами творчої еліти, яка веде настільки ж безладне і ексцентричне життя. Саме тому такий прошарок суспільства отримав назву «богема».
Звідки походить слово «плюнути» і яке його первинне значення?
У давньоруському алфавіті буква Х називалася «хер». Звідси походить слово «плюнути» в значенні «перекреслити щось на папері хрестом». І лише згодом це слово набуло сучасне значення: «зіпсувати», «втратити».
Як перевели на мову ескімосів слово «інтернет»?
На початку 21 століття ескімоси познайомилися з інтернетом, і цей термін знадобилося перевести
на їхню мову. Експерти вибрали слово 'ikiaqqivik' - «подорож крізь шари». Раніше це слово вживалося для опису дій шамана, який для пошуку відповіді на будь-яке питання «подорожував» крізь час і простір.
Звідки походить слово «гумор»?
Слово «гумор» родом із Стародавньої Греції, але там воно вживалося в медичному сенсі. Античні лікарі вважали, що стан людини складався зі співвідношення рідин в його тілі - крові, лімфи, жовтої та чорної жовчі. Кожна така рідина мала назву «гумор». Якщо всі чотири гумора перебували в ідеальному балансі, людину можна було вважати здоровою і щасливою.
Звідки походить слово «монета»?
Римська богиня Юнона мала титул Монета, що в перекладі з латині означає «застерігає» або «радниця». Біля храму Юнони на Капітолії знаходилися майстерні, де чеканили металеві гроші. Саме тому ми називаємо їх монетами, а в англійській мові від цього титулу відбулася загальна назва грошей - 'money'. До речі, початкове значення слова «монета» вступає в силу, коли ми підкидаємо її в пошуках ради.
Чим займалися педагоги в Стародавній Греції?
Слово «педагог» родом із Стародавньої Греції і означає дослівно «провідний дитини». Але називали так не вчителів, а раба, який вів дитину в школу і приводив назад. Зазвичай в педагоги вибирали рабів, непридатних ні для якої іншої роботи, але відрізнялися вірністю дому.
Звідки походить слово «зморозить»?
У дореволюційних гімназіях вчителі називали відповіді недбайливих учнів грецьким словом «морос» (дурість). Гімназисти переробили його в жаргонне слівце «зморозить».
Яка мова не розрізняє синій і зелений кольори?
Спочатку в японській мові не було відмінностей між синім і зеленим кольором, і для їх позначення застосовувалося одне слово - Аой. Відрізняти синій і зелений в освітніх посібниках почали тільки в середині 20 століття, але навіть сьогодні словом Аой можуть позначати колір рослинності. І в багатьох інших азіатських мовах навіть якщо є окремі слова для цих квітів, природні об'єкти, наприклад листя, позначаються синім, і тільки рукотворні зелені предмети власне зеленим.
Звідки походить слово халява?
Халявою раніше називалася халява чобота. Нижня частина чобота - головка - зношувалися куди швидше, ніж халява. Заповзятливі «холодні шевці» пришивали до халяві нову головку. Такі чоботи - пришиті «на халяву» - були набагато дешевше нових.
Звідки походить слово тиждень?
Словом «тиждень» раніше позначалася неділя - неробочий день, коли «не роблять», а потім стала називатися семиднівка. У багатьох слов'янських мовах така назва збереглася до цих пір.
Звідки походить словo гривня?
Назва української валюти «гривня» походить від прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, яке носили на шиї (на «загривку»).
Звідки походить слово копійка?
В ході грошової реформи 1535 року на Русі зображення вершника з шаблею на монетах було замінено на зображення великого князя зі списом. Пізніше такі монети прозвали копійками.
Звідки походить слово газета?
У 16 столітті в Італії за прочитання щоденного публічного листка з інформацією платили одну дрібну монету - газету. Згодом назва монети перейшла до самого листка.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 14.08.18 12.45
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829838
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Цікаві факти з життя письменників
Чому "О, Генрі"?
Відомо кілька версій походження псевдоніма письменника О, Генрі. Одна з них виглядає так.
У школі де навчався підліток Вільям Сідні Портер (справжнє прізвище письменника), фізику викладав гарячий ентузіаст науки, захоплювався новомодними експериментами в області електрики. Особливий захват викликав у вчителя корифей американської науки професор Джозеф Генрі (1797-1878). Лекції про успіхи свого кумира фізик зазвичай починав з вигуків:
-О, Генрі! Він побудував потужні електромагніти і електродвигун!
-О, Генрі! Він відкрив нову властивість електричного струму-самоіндукції!
-О, Генрі! Він встановив, що розряд конденсатора коливається!
Це захоплені вигуки так врізалися в пам'ять Портера, що багато років по тому в якості свого літературного псевдоніма він взяв початкове слово кожного з них- "О, Генрі". Так з'явився знаменитий письменник О, Генрі (1862-1910), який нині відомий у всьому світі навіть більше, ніж фізик Дж. Генрі.
Марк Твен - винахідник
Перш ніж стати письменником, Марк Твен випробував чимало професій - був старателем, лоцманом, журналістом і навіть винахідником. Їм придуманий платтяна шафа з розсувними полками, машинка для зав'язування краваток і внесено кілька удосконалень в конструкцію друкарської машинки.
Незмінний атрибут журналістів - блокнот з відривними листами - це теж винахід Марка Твена. Цікаво, що спочатку ним користувалися актори для розучування своїх ролей. З приводу цього винаходу один з біографів письменника з гумором зауважив:
- Це була його єдина книга, де не було оригінальних думок.
До свого винахідництва письменник ставився з великою часткою іронії. Його, наприклад, дивував той факт, що машинка для краваток - взагалі то нікому не потрібний механізм - користувалася великим успіхом.
Чарлз Лутвідж Доджсон був не тільки хорошим математиком і оповідачем цікавих історій. Він написав кілька гумористичних віршів, які з успіхом були надруковані. Йому, однак, не хотілося, щоб ці дві особи-математика і автора - плуталися. Тому він придумав собі псевдонім.
Спочатку Доджсон взяв прізвище Дерс - за назвою містечка Дерсбері в графстві Чешир, де він народився. Потім змінив у своєму імені Чарлз Лутвідж порядок букв і отримав Едгар Кутвелліс, а потім Едгар У.Х. Вестхілл; потім він переробив на латинський лад Чарлза в Каролус, а Лутвідж в Лудовікуса, переставив їх місцями, одне з цих імен знову перевів, і вийшов Луїс Керролл, бо гарне вона була перетворилася в Льіса автора безсмертних книг для дітей про Алісу і її пригоди в Країні Чудес і Задзеркаллі.
Кажуть, що королева Англії, прочитавши "Пригоди Аліси" розпорядилася негайно принести всі інші книги Керролла. Книги принесли і всі вони були присвячені математиці ... Цікаво, що перший переклад "Аліси" на російську мову в 1879 р називався "Соня в царстві діва".
Справжнє прізвище у Даніеля Дефо - Фо. Письменник частку "де" додав, щоб прізвище звучало також благородно, наприклад, як граф де Ла Фер. Ймовірно, соромився свого скромного походження з родини м'ясника (за іншими даними - дрібного торговця-пуританина).
Дефо писав не для нащадків, а для людей свого часу. Тому більшості читачів він відомий як автор одного роману, повна назва якого звучить так: "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки, поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якого весь екіпаж корабля, крім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написано їм самим ". Насправді Дефо автор понад 300 творів. У їх числі серйозні дослідження з питань економіки: монументальне економіко-географічний опис Великобританії, "План англійської торгівлі", історичні праці (історія царювання Петра I), серія книг з демонології і магії.
Переклала на українську мову 14.08.18 13.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829744
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2019
Великі жінки, удостоєні Нобелівської премії.
Їх досягнення визнав весь світ.
10 грудня пройде вручення Нобелівської премії, яку щорічно присуджують Шведська Королівська академія наук, Каролінський інститут і Норвезький Нобелівський комітет. Премія вручається особам, які зробили видатний внесок в області хімії, фізики, літератури, зміцнення миру і фізіології або медицини. До 2017 року Нобелівська премія і Премія пам'яті Нобеля з економіки присуджувалися 25 разів - організаціям і 873 - людям, але при цьому серед 869 осіб, що стали нобелівськими лауреатами (четверо - двічі), налічується лише 43 жінки. Але які, передає Хроніка.інфо з посиланням на Фрешер.
Читай про десятці кращих!
Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934)
Категорія: Фізика в 1903 році (спільно з П'єром Кюрі і Анрі Беккерелем)
Обгрунтування: «На знак визнання екстраординарних можливостей, які вони відкрили в своїх спільних дослідженнях радіаційного явища, виявленого професором Анрі Беккерелем»
Категорія: Хімія в 1911 році
Обгрунтування: «За видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонія, виділення радію і вивчення природи і з'єднань цього чудового елементу»
Марія Склодовська-Кюрі перша жінка-лауреат, перший двічі нобелівський лауреат в історії премії і перша, хто отримав премію двічі в різних категоріях (в 1962 році до неї приєднався Лайнус Полінг, отримавши премію миру, після отримання премії по хімії в 1954). Спільно з чоловіком відкрила елементи радій і полоній, а в честь подружжя був названий елемент - кюрій.
Берта фон Зуттнер (1843-1914)
Категорія: Премія миру в 1905 році
Обгрунтування: Почесний президент організації Міжнародне бюро світу; автор роману «Геть зброю!»
Берта фон Зуттнер - перша жінка-лауреат Нобелівської премії миру і друга жінка, яка отримала Нобелівську премію (після Марії Кюрі). Після отримання Нобелівської премії популярність Зутнер як письменника і оратора зросла ще більше. Ще в 1908 році з трибуни «Лондонського мирного конгресу» пролунав її заклик до об'єднання країн Європи, як до єдиного засобу уникнути світової війни.
Сельма Лагерлеф (1858-1940)
Категорія: Література в 1905 році
Обгрунтування: «У вдячність за благородну ідеалізм, палке уяву і духовне сприйняття, що характеризують її твори».
Сельма Лагерлеф - шведська письменниця, перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури. Вона є автором всесвітньо відомої казкової книги «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми».
Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956)
Категорія: Хімія в 1935 році (спільно з Фредеріком Жоліо-Кюрі)
Обгрунтування: «За синтезування нових радіоактивних елементів»
Ірен Жоліо-Кюрі - французький фізик, старша дочка Марії Склодовської-Кюрі і П'єра Кюрі. У вступній промові від імені Шведської королівської академії наук К. В. Пальмайер нагадав Жоліо-Кюрі про те, як 24 роки тому вона була присутня на подібній церемонії, коли Нобелівську премію з хімії отримувала її мати. «У співпраці з вашим чоловіком, ви гідно продовжуєте цю блискучу традицію».
Герті Корі (1896-1957)
Категорія: Фізіологія і медицина в 1947 році (спільно з Карлом Корі)
Обгрунтування: «За відкриття курсу каталітичної конверсії глікогену»
Герті Корі - американський біохімік, перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з фізіології і медицині, спільно з чоловіком Карлом Корі. Їх робота привела до роз'яснення ферментативних дефектів в хворобах пов'язаних з запасанием глікогену і розширювала фундаментальні наукові відкриття, зокрема в сфері педіатрії.
Марія Гепперт-Майер (1906-1972)
Категорія: Фізика в 1963 році (спільно з Хансом Йенсеном)
Обгрунтування: «За відкриття, що стосуються структури оболонки ядра»
Марія Гепперт-Майер - фізик, одна з двох жінок-лауреатів Нобелівської премії з фізики. Також в кінці 1940-х - початку 1950-х років вона виконала розрахунки з поглинання випромінювання для Едварда Теллера, які, ймовірно, використовувалися при конструюванні водневої бомби.Після смерті Гепперт-Майер Американське фізичне товариство заснувало нагороду в її честь, присуджується молодій жінці-фізику на початку наукової кар'єри.
Мати Тереза (1910-1997)
Категорія: Премія миру в 1979 році
Обгрунтування: «За діяльність в допомогу стражденному людині»
Мати Тереза - католицька черниця, засновниця жіночої чернечої конгрегації «Сестри місіонерки любові», що займається служінням бідним і хворим. 19 жовтня 2003 року беатифікована (зарахована до лику блаженних) католицькою церквою, а 4 вересня 2016 року зарахована до лику святих Римо-Католицької Церкви.
Франсуаза Барре-Сінуссі (рід. 1947)
Категорія: Фізіологія і медицина в 2008 році (спільно з Харальдом цур Хаузену і Люком Монтаньє)
Обгрунтування: «За їх відкриття вірусу імунодефіциту людини»
Під керівництвом Люка Монтаньє брала участь у відкритті в 1983 році ретровируса ВІЛ, що викликає синдром набутого імунного дефіциту у людини. Франсуаза присвятила життя популяризації науки, боротьбі проти СНІДу та просвітницькій роботі.
Елінор Остром (1933-2012)
Категорія: Економіка в 2009 році (спільно з Олівером Вільямсоном)
Обгрунтування: «За дослідження в галузі економічної організації»
Елінор Остром - американський політолог і економіст, перша жінка-лауреат, яка отримала Нобелівську премію в галузі економічних наук. Роботи Остром ставлять під сумнів загальноприйняті уявлення, показавши, що управління загальними ресурсами може бути успішно реалізовано без державного регулювання та приватизації.
Малала Юсафзай (рід. 1997)
Категорія: Премія миру в 2014 році (спільно з Кайлаш Сатьярті)
Обгрунтування: «За боротьбу проти придушення дітей і молодих людей і за право всіх дітей на освіту»
Малала Юсафзай - пакистанська правозахисниця, яка виступає за доступність освіти для жінок у всьому світі. Отримавши Нобелівську премію в 17 років, стала наймолодшим лауреатом премії за всю історію її існування.
Переклала на українську мову 13.08.18 10.46
На фото Сельма Лагерлеф - шведська письменниця
Великие женщины, удостоенные Нобелевской премии.
Их достижения признал весь мир.
10 декабря пройдет вручение Нобелевской премии, которую ежегодно присуждают Шведская Королевская академия наук, Каролинский институт и Норвежский Нобелевский комитет. Премия вручается личностям, которые сделали выдающийся вклад в области химии, физики, литературы, укрепления мира и физиологии или медицины. К 2017 году Нобелевская премия и Премия памяти Нобеля по экономике присуждались 25 раз — организациям и 873 — людям, но при этом среди 869 человек, ставших нобелевскими лауреатами (четверо — дважды), насчитывается только 43 женщины. Но какие, передает Хроника.инфо со ссылкой на Фрешер.
Мария Склодовская-Кюри (1867—1934)
Категория: Физика в 1903 году (совместно с Пьером Кюри и Анри Беккерелем)
Обоснование: «В знак признания экстраординарных возможностей, которые они открыли в своих совместных исследованиях радиационного явления, обнаруженного профессором Анри Беккерелем»
Категория: Химия в 1911 году
Обоснование: «За выдающиеся заслуги в развитии химии: открытие элементов радия и полония, выделение радия и изучение природы и соединений этого замечательного элемента»
Мария Склодовская-Кюри первая женщина-лауреат, первый дважды нобелевский лауреат в истории премии и первая, кто получил премию дважды в разных категориях (в 1962 году к ней присоединился Лайнус Полинг, получив премию мира, после получения премии по химии в 1954). Совместно с мужем открыла элементы радий и полоний, а в честь супругов был назван элемент — кюрий.
Берта фон Зутнер (1843—1914)
Категория: Премия мира в 1905 году
Обоснование: Почётный президент организации Международное бюро мира; автор романа «Долой оружие!»
Берта фон Зутнер — первая женщина-лауреат Нобелевской премии мира и вторая женщина, получившая Нобелевскую премию (после Марии Кюри). После получения Нобелевской премии известность Зутнер как писателя и оратора возросла ещё больше. Еще в 1908 году с трибуны «Лондонского мирного конгресса» прозвучал её призыв к объединению стран Европы, как к единственному средству избежать мировой войны.
Сельма Лагерлёф (1858—1940)
Категория: Литература в 1905 году
Обоснование: «В признательность за благородный идеализм, пылкое воображение и духовное восприятие, характеризующие её сочинения».
Сельма Лагерлёф — шведская писательница, первая женщина, получившая Нобелевскую премию по литературе. Она является автором всемирно известной сказочной книги «Чудесное путешествие Нильса с дикими гусями».
Ирен Жолио-Кюри (1897—1956)
Категория: Химия в 1935 году (совместно с Фредериком Жолио-Кюри)
Обоснование: «За синтезирование новых радиоактивных элементов»
Ирен Жолио-Кюри — французский физик, старшая дочь Марии Склодовской-Кюри и Пьера Кюри. Во вступительной речи от имени Шведской королевской академии наук К. В. Пальмайер напомнил Жолио-Кюри о том, как 24 года назад она присутствовала на подобной церемонии, когда Нобелевскую премию по химии получала её мать. «В сотрудничестве с вашим мужем, вы достойно продолжаете эту блестящую традицию».
Герти Кори (1896—1957)
Категория: Физиология и медицина в 1947 году (совместно с Карлом Кори)
Обоснование: «За открытие курса каталитической конверсии гликогена»
Герти Кори — американский биохимик, первая женщина, получившая Нобелевскую премию по физиологии и медицине, совместно с мужем Карлом Кори. Их работа привела к разъяснению ферментативных дефектов в болезнях связанных с запасанием гликогена и расширяла фундаментальные научные открытия, в частности в сфере педиатрии.
Мария Гёпперт-Майер (1906—1972)
Категория: Физика в 1963 году (совместно с Хансом Йенсеном)
Обоснование: «За открытия, касающиеся структуры оболочки ядра»
Мария Гёпперт-Майер — физик, одна из двух женщин-лауреатов Нобелевской премии по физике. Также в конце 1940-х — начале 1950-х годов она выполнила расчеты по поглощению излучения для Эдварда Теллера, которые, вероятно, использовались при конструировании водородной бомбы. После смерти Гёпперт-Майер Американское физическое общество учредило награду в её честь, присуждаемую молодой женщине-физику в начале научной карьеры.
Мать Тереза (1910—1997)
Категория: Премия мира в 1979 году
Обоснование: «За деятельность в помощь страждущему человеку»
Мать Тереза — католическая монахиня, основательница женской монашеской конгрегации «Сёстры миссионерки любви», занимающейся служением бедным и больным. 19 октября 2003 года беатифицирована (причислена к лику блаженных) католической церковью, а 4 сентября 2016 года причислена к лику святых Римской католической церкви.
Франсуаза Барре-Синусси (род. 1947)
Категория: Физиология и медицина в 2008 году (совместно с Харальдом цур Хаузеном и Люком Монтанье)
Обоснование: «За их открытие вируса иммунодефицита человека»
Под руководством Люка Монтанье участвовала в открытии в 1983 году ретровируса ВИЧ, вызывающего синдром приобретённого иммунного дефицита у человека. Франсуаза посвятила жизнь популяризации науки, борьбе против СПИДа и просветительской работе.
Элинор Остром (1933—2012)
Категория: Экономика в 2009 году (совместно с Оливером Уильямсоном)
Обоснование: «За исследования в области экономической организации»
Элинор Остром — американский политолог и экономист, первая женщина-лауреат, получившая Нобелевскую премию в области экономических наук. Работы Остром ставят под сомнение общепринятые представления, показав, что управление общими ресурсами может быть успешно реализовано без государственного регулирования и приватизации.
Малала Юсуфзай (род. 1997)
Категория: Премия мира в 2014 году (совместно с Кайлашом Сатьярти)
Обоснование: «За борьбу против подавления детей и молодых людей и за право всех детей на образование»
Малала Юсуфзай — пакистанская правозащитница, выступающая за доступность образования для женщин во всём мире. Получив Нобелевскую премию в 17 лет, стала самым юным лауреатом премии за всю историю ее существования.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829737
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2019
7 фраз, які припинять неприємну розмову
Від неприємних розмов ніхто не застрахований. Образливі слова можуть прозвучати з вуст родичів, коханої людини, колег по роботі, друзів і зовсім сторонніх людей. Найчастіше ми губимося і не знаємо, що сказати у відповідь.
Про те, як реагувати на подібні ситуації і з гідністю виходити з них, розповідає психолог і психотерапевт Зоя Богданова.
Межі особистого простору
У кожного з нас є недоторканний особистий простір. Це поняття відноситься не тільки до фізичного віддалі, на яку ми допускаємо інших, але і до питань, що стосуються тільки нас і нікого більше. Так що якщо не хочете обговорювати ті чи інші аспекти свого життя, то без жодних докорів сумління можете цього не робити.
Звичайно, вибравши цей шлях, доведеться зіткнутися з певними складнощами. На жаль, існує переконання, що будь-яка людина може висловлювати оціночні судження, виявляючи таким чином «турботу». Люди впевнені, що можуть впроваджуватися в чужий особистий простір, оцінювати, засуджувати, нехтуючи почуттями інших. За маскою турботи найчастіше ховається бажання зачепити, самоствердитися, висловити власну думку щодо того, що відбувається.
Коли неприємні запитання задають без злого умислу
Буває так, що співрозмовник просто не розуміє, що задає некоректне питання. Особливо цим грішать чоловіки, не замислюючись про те, що для дівчат якісь слова можуть прозвучати образливо. наприклад:
- А який у тебе розмір одягу?
Якщо впевнені, що співрозмовник запитав вас про щось без злого умислу, поясніть йому, що такі питання зачіпають ваші почуття і неприйнятні для вас. Будьте ввічливі і не переходьте на особистості. На питання про розмір одягу ви можете відповісти:
- Взагалі дівчатам не варто задавати такі питання. Можна все з'ясувати куди більш тактовно. Будеш подавати пальто, подивися на бирці.
або:
- Рано підбирати весільну сукню. Почекай з цим!
При систематичному «бомбардуванні» неприємними запитаннями
Якщо людина регулярно задає провокаційні питання, треба зрозуміти, що за нього говорять проблеми, які ховаються в його несвідомому. Насправді злостивців мучать цілком певні больові точки. наприклад:
- А чого дітей не заводите? Годинки-то цокають!
Причин для такого запитання може бути багато: рання вагітність, безпліддя, проблеми в інтимній сфері.
Але ваше завдання не шукати коріння чужих проблем, а дати відсіч і не дозволяти заходити на вашу особисту територію. Потрібно повернути людину до тієї межі, яку він переступив.
Можна відповісти:
- А з чого ти вирішив (а), що можеш ставити такі особисті питання?
або:
- Це наша особиста справа, яке я не буду з тобою обговорювати.
Коли неприємні запитання використовують як спосіб самоствердження
Іноді люди задають подібні питання, щоб випробувати задоволення від усвідомлення, що вдалося поставити співрозмовника нижче себе. Це тішить їх самолюбство.
- Ой, ти так схудла! Що, захворіла?
У такому випадку важливо зберігати холоднокровність. Найкраще відповісти питанням на питання:
- Ти лікар? З чого ти вирішив (а), що я хвора?
або:
- А ти що, теж хочеш схуднути?
Ефективна модель поведінки: загальні поради
При відповіді на незручні і некоректні запитання важливо дотримуватися балансу. З одного боку, захистити себе від нападок і не допустити повторення ситуації. З іншого - не відповідати занадто різко, щоб не ображати і не принижувати співрозмовника у відповідь, це тільки спровокує появу у нього агресії.
Якщо питання дійсно вас зачепило, варто дорахувати до 20 і тільки потім відповідати. Намагайтеся не підвищувати тон: не давайте опонентові шансу насолодитися усвідомленням того, що він вас зачепив. Отримавши відсіч, така людина спробує вдатися до маніпуляції, щоб змусити вас почувати себе винуватим (ой):
- Чого ти відразу ображаєшся, я ж нічого поганого не мав (а) на увазі!
Інші улюблені фрази: «Чому ти відразу ображаєшся? Навіщо ти від мене закриваєшся? ».
На це ви можете відповісти:
- Я без образ кажу, що ти переступив (а) особисті межі. Ми можемо поговорити про що-небудь інше.
Пам'ятайте, що ніхто не має права втручатися в ваш особистий простір і задавати некоректні запитання під виглядом дружньої участі або простої цікавості. Ви і тільки ви вирішуєте, з ким і в якій формі ділитися подробицями свого життя.
Зоя Богданова - психолог, психотерапевт.
Переклала на українську мову 19.03.19 8.25
7 фраз, которые прекратят неприятный разговор
От неприятных разговоров никто не застрахован. Обидные слова могут прозвучать из уст родственников, любимого человека, коллег по работе, друзей и совершенно посторонних людей. Зачастую мы теряемся и не знаем, что сказать в ответ.
О том, как реагировать на подобные ситуации и с достоинством выходить из них, рассказывает психолог и психотерапевт Зоя Богданова.
Границы личного пространства
У каждого из нас есть неприкосновенное личное пространство. Это понятие относится не только к физическому расстоянию, на которое мы допускаем других, но и к вопросам, касающимся только нас и никого больше. Так что если не хотите обсуждать те или иные стороны своей жизни, то без всяких угрызений совести можете этого не делать.
Конечно, выбрав этот путь, придется столкнуться с определенными сложностями. К сожалению, бытует убеждение, что любой человек может высказывать оценочные суждения, проявляя таким образом «заботу». Люди уверены, что могут внедряться в чужое личное пространство, оценивать, осуждать, пренебрегая чувствами других. За маской заботы чаще всего скрывается желание зацепить, самоутвердиться, высказать собственное мнение относительно происходящего.
Когда неприятные вопросы задают без злого умысла
Бывает так, что собеседник просто не понимает, что задает некорректный вопрос. Особенно этим грешат мужчины, не задумываясь о том, что для девушек какие-то слова могут прозвучать обидно. Например:
– А какой у тебя размер одежды?
Если уверены, что собеседник спросил вас о чем-то без злого умысла, объясните ему, что такие вопросы задевают ваши чувства и неприемлемы для вас. Будьте вежливы и не переходите на личности. На вопрос о размере одежды вы можете ответить:
– Вообще девушкам не стоит задавать такие вопросы. Можно все выяснить куда более тактично. Будешь подавать пальто, посмотри на бирке.
Или:
– Рано подбирать свадебное платье. Повремени с этим!
При систематическом «бомбардировании» неприятными вопросами
Если человек регулярно задает провокационные вопросы, надо понять, что за него говорят проблемы, которые скрываются в его бессознательном. На самом деле злопыхателя мучают вполне определенные болевые точки. Например:
– А чего детей не заводите? Часики-то тикают!
Причин для подобного вопроса может быть много: ранняя беременность, бесплодие, проблемы в интимной сфере.
Но ваша задача не искать корни чужих проблем, а дать отпор и не позволять заходить на вашу личную территорию. Нужно вернуть человека к той границе, которую он переступил.
Можно ответить:
– А с чего ты решил(а), что можешь задавать такие личные вопросы?
Или:
– Это наше личное дело, которое я не буду с тобой обсуждать.
Когда неприятные вопросы используют как способ самоутверждения
Иногда люди задают подобные вопросы, чтобы испытать удовлетворение от осознания, что удалось поставить собеседника ниже себя. Это тешит их самолюбие.
– Ой, ты так похудела! Что, заболела?
В таком случае важно сохранять хладнокровие. Лучше всего ответить вопросом на вопрос:
– Ты врач? С чего ты решил(а), что я больна?
Или:
– А ты что, тоже хочешь похудеть?
Эффективная модель поведения: общие советы
При ответе на неудобные и некорректные вопросы важно соблюдать баланс. С одной стороны, защитить себя от нападок и не допустить повторения ситуации. С другой — не отвечать слишком резко, не оскорблять и не унижать собеседника в ответ, это только спровоцирует проявление у него агрессии.
Если вопрос действительно вас задел, стоит досчитать до 20 и только потом отвечать. Старайтесь не повышать тон: не давайте оппоненту шанса насладиться осознанием того, что он вас задел. Получив отпор, такой человек попробует прибегнуть к манипуляции, чтобы заставить вас чувствовать себя виноватым(ой):
– Чего ты сразу обижаешься, я же ничего плохого не имел(а) в виду!
Другие излюбленные фразы: «Почему ты сразу обижаешься? Зачем ты от меня закрываешься?».
На это вы можете ответить:
– Я без обид говорю, что ты переступил(а) личные границы. Мы можем поговорить о чем-нибудь другом.
Помните, что никто не имеет права вторгаться в ваше личное пространство и задавать некорректные вопросы под видом дружеского участия или простого любопытства. Вы и только вы решаете, с кем и в какой форме делиться подробностями своей жизни.
Зоя Богданова — психолог, психотерапевт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829639
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2019
10 найбільш незвичайних місць світу, немов з іншої планети
1. Памуккале, Туреччина
Памуккале є ряд термальних джерел, химерним чином висікших «щаблі» в білосніжному вапняковому схилі. Сьогодні сюди приїжджають не лише туристи, охочі подивитися на диво природи, а й ті, чиєю метою є оздоровлення, і вони із задоволенням занурюються в неглибокі травертини. Серед відкритих для купання однією з найбільш популярних є «Басейн Клеопатри».
Знаходиться пам'ятка на віддалі від туристичних центрів, тому, вирушаючи сюди з найближчого курортного міста, потрібно бути готовим до тривалої поїздці. До слова, тендітні стінки вапнякових травертин чутливі до пошкоджень, і по багатьом з них ходити заборонено. Для того, щоб пройтися по іншим, доведеться зняти взуття. За дотриманням цього правила уважно стежить охорона.
2. Печери Вайтомо, Австралія
Печери Вайтомо в новозеландському регіоні Уаїкато і самі по собі досить цікаві: тут можна спостерігати хитромудрі вапнякові нарости і химерні ходи, створені багато століть назад.
Але те, що робить їх справді унікальними, - «мешканці» Печери Світлячків. Це тисячі грибних комариків, які, накопичуючись на її склепіннях, створюють ефект «зоряного неба».
3. Озеро Ретба, Сенегал
Вирушаючи в Сенегал, варто розуміти, що барвистих пам'яток там настільки багато, що відвідати всі за раз навряд чи вдасться. Але що точно варто вашої уваги, так це загадкове «рожеве озеро» - Ретба. Виглядає воно точно картинка з дитячої книжки - білосніжні берега і рожева вода. За таку незвичайну забарвлення відповідальні найдавніші ціанобактерії, що мешкають в солоному озері.
Дістатися туди досить просто: озеро розташоване всього в 30 км від місцевої столиці, Дакара. У місті вам напевно запропонують послуги таксі, поїздки до цієї пам'ятки неймовірно популярні.
4. Драконові дерева на острові Сокотра, Ємен
А причиною фантазійного назви цих дерев є виділяється сік яскраво-червоного кольору. Зробивши надріз в корі, можна побачити, як Драконові дерево починає «кровоточити».
Раніше таких дерев (часом тисячолітніх) було досить-таки багато на Канарських островах, але внаслідок активного збору цінної червоної смоли їх кількість значно зменшилася. Подивитися на невелику гайок все ще можна в Ємені.
5. Печера Шондонг, В'єтнам
Розташована у в'єтнамській провінції Куангбінь, печера Шондонг вважається найбільшою в світі. Тут можна побачити проходи заввишки до 200 метрів і шириною до 150 метрів.
Крім того, мандрівники залишаються в захваті від підземної річки, а також рослин під отворами в склепіннях печери, через які всередину пробивається сонячне світло. Щоб подивитися на печеру, вирушайте в Національний парк Фонг-Ня-Ке-Банг.
6. Солончак Уюні, Болівія
Перераховуючи найнезвичайніші місця в світі, не можна не згадати про Салар-де-Уюні. Природна перлина Болівії, Уюні - солончак, тобто висохле солоне озеро. Справжнім дивом природи воно стає в сезон дощів.Покриваючись тонким шаром води, солона поверхня перетворюється в найбільше природне дзеркало в світі. В погожий день в цьому «дзеркалі» відображається ясне болівійський небо - ідеальне тло для фото.
Місцеві жителі стверджують, що найкращим часом для відвідування солончака є лютий, але восени і навесні тут також дуже красиво.
7. Сяючя вода на Мальдівах
Найдивовижніші місця світу можна знайти і в популярних місцях відпочинку, головне - знати, куди і коли дивитися. На Мальдівах унікальне «зоряне небо» з'являється прямо в океані! Відбувається це завдяки люминесцирующий планктону, населяє води біля острова Ваадху.
Місцеві жителі стверджують, що найкращим часом для відвідування солончака є лютий, але восени і навесні тут також дуже красиво.
Зазвичай він починає світитися в певні стресові моменти, наприклад, під час прибою і, звичайно ж, вночі. Але врахуйте, що від купання в цей час краще утриматися, тому як фітопланктон може виділяти отруйні речовини.
8. Різнокольорові дюни в парку Лассен, США
А це різнобарвне геологічне формування вже давним-давно заслужило славу неземного. Дюни розташовані у конуса стародавнього сплячого вулкану на території національного парку Лассен.
Їх незвичайна забарвлення з'явилася через окислення попелу, оседавшего прямо на потоки лави під час виверження.
9. Гейзер Флай, США
Америка дуже багата своїми природними ресурсами, а тому самі незвичайні місця світу можна зустріти і в США. Американський штучний гейзер Флай правильніше буде назвати постійно діючим термальним джерелом, адже одна з ознак гейзера - мінливість. З'явився він у результаті людської діяльності.
Колись на цьому місці бурили свердловину для колодязя, після того, як той перестав функціонувати, під землею почалися природні реакції, які привели до утворення цього дива.
10. Дорога гігантів, Ірландія
Ця ірландська пам'ятка також з'явилася через вулканічний втручання. Завдяки виверження, що сталося багато століть назад, тут з'явилися 40 000 базальтових колон, що йдуть в море, подібно сходами для самого справжнього велетня.
Крім, власне, прогулянки по колонах, також цікаво буде піднятися вгору і оглянути мальовничу панораму. Крім того, тут є можливість орендувати (або приїхати на вже орендованому) велосипед і покататися по облаштованому маршруту по околицях.
Переклала на українську мову 11.08.18 17.27
На фото: Дорога гігантів, Ірландія
10 самых необычных мест мира, словно с другой планеты
1. Памуккале, Турция
Памуккале представляет собой ряд термальных источников, причудливым образом высекших «ступени» в белоснежном известняковом склоне. Сегодня сюда приезжают не только туристы, желающие посмотреть на чудо природы, но и те, чьей целью является оздоровление, и они с удовольствием погружаются в неглубокие травертины. Среди открытых для купания одной из наиболее популярных является «Бассейн Клеопатры».
Находится достопримечательность в отдалении от туристических центров, поэтому, отправляясь сюда из ближайшего курортного города, нужно быть готовым к продолжительной поездке. К слову, хрупкие стенки известняковых травертин чувствительны к повреждениям, и по многим из них ходить запрещено. Для того, чтобы пройтись по остальным, придется снять обувь. За соблюдением этого правила внимательно следит охрана.
2. Пещеры Вайтомо, Австралия
Пещеры Вайтомо в новозеландском регионе Уаикато и сами по себе довольно интересны: здесь можно наблюдать замысловатые известняковые наросты и причудливые ходы, созданные много столетий назад.
Но то, что делает их поистине уникальными, — «обитатели» Пещеры Светлячков. Это тысячи грибных комариков, которые, скапливаясь на ее сводах, создают эффект «звездного неба».
3. Озеро Ретба, Сенегал
Отправляясь в Сенегал, стоит понимать, что красочных достопримечательностей там настолько много, что посетить все за раз вряд ли удастся. Но что определенно стоит вашего внимания, так это загадочное «розовое озеро» — Ретба. Выглядит оно точно картинка из детской книжки — белоснежные берега и розовая вода. За такую необычную окраску ответственны древнейшие цианобактерии, обитающие в соленом озере.
Добраться туда довольно просто: озеро расположено всего в 30 км от местной столицы, Дакара. В городе вам наверняка предложат услуги такси, поездки к этой достопримечательности невероятно популярны.
4. Драконовые деревья на острове Сокотра, Йемен
А причиной фантазийного названия этих деревьев является выделяемый сок ярко-красного цвета. Сделав надрез в коре, можно увидеть, как Драконово дерево начинает «кровоточить».
Раньше таких деревьев (порой тысячелетних) было довольно-таки много на Канарских островах, но вследствие активного сбора ценной красной смолы их количество значительно уменьшилось. Посмотреть на небольшую рощицу все еще можно в Йемене.
5. Пещера Шондонг, Вьетнам
Расположенная во вьетнамской провинции Куангбинь, пещера Шондонг считается самой крупной в мире. Здесь можно увидеть проходы высотой до 200 метров и шириной до 150 метров.
Кроме того, путешественники остаются в восторге от подземной реки, а также растений под отверстиями в сводах пещеры, из-за которых внутрь пробивается солнечный свет. Чтобы посмотреть на пещеру, отправляйтесь в Национальный парк
6. Солончак Уюни, Боливия
Перечисляя самые необычные места в мире, нельзя не вспомнить про Салар-де-Уюни. Природная жемчужина Боливии, Уюни — солончак, то есть высохшее соленое озеро. Настоящим чудом природы оно становится в сезон дождей. Покрываясь тонким слоем воды, соленая поверхность превращается в самое большое природное зеркало в мире. В погожий день в этом «зеркале» отражается ясное боливийское небо — идеальный фон для фото.
Местные жители утверждают, что лучшим временем для посещения солончака является февраль, но осенью и весной здесь также очень красиво.
7. Светящаяся вода на Мальдивах
Самые удивительные места мира можно найти и в популярных местах отдыха, главное – знать, куда и когда смотреть. На Мальдивах уникальное «звездное небо» появляется прямиком в океане! Происходит это благодаря люминесцирующему планктону, населяющему воды у острова Ваадху.
Местные жители утверждают, что лучшим временем для посещения солончака является февраль, но осенью и весной здесь также очень красиво.
Обычно он начинает светиться в определенные стрессовые моменты, к примеру, во время прибоя и, конечно же, ночью. Но учтите, что от купания в это время лучше воздержаться, потому как фитопланктон может выделять ядовитые вещества.
8. Разноцветные дюны в парке Лассен, США
А это разноцветное геологическое формирование уже давным-давно заслужило славу неземного. Дюны расположены у конуса древнего спящего вулкана на территории национального парка Лассен.
Их необычная расцветка появилась из-за окисления пепла, оседавшего прямиком на потоки лавы во время извержения.
9. Гейзер Флай, США
Америка очень богата своими природными ресурами, а потому самые необычные места мира можно встретить и в США. Американский искусственный гейзер Флай правильнее будет назвать постоянно действующим термальным источником, ведь один из признаков гейзера — непостоянство. Появился он в результате человеческой деятельности.
Когда-то на этом месте бурили скважину для колодца, после того, как тот перестал функционировать, под землей начались природные реакции, которые привели к образованию этого чуда.
10. Дорога гигантов, Ирландия
Эта ирландская достопримечательность также появилась из-за вулканического вмешательства. Благодаря извержению, произошедшему много веков назад, здесь появились 40 000 базальтовых колонн, уходящих в море, подобно ступеням для самого настоящего великана.
Помимо, собственно, прогулки по колоннам, также интересно будет подняться вверх и обозреть живописную панораму. Кроме того, здесь есть возможность арендовать (или приехать на уже арендованном) велосипед и прокатиться по обустроенному маршруту по окрестностям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829638
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2019
10 кращих фонтанів світу
1. Найбільший в Римі фонтан Треві
Цей шедевр барочного мистецтва оточений безліччю забобонів. Наприклад, вважається, що потрібно кинути монетку в фонтан, щоб повернутися до Вічного міста, або випити води з «трубочки закоханих» в західній частині фонтану, щоб бути щасливим в любові.
2. Великий каскад в Петергофі Один з найбільших фонтанних комплексів в світі три водоспадні сходи, два грота, 75 фонтанів і прикрашений 255 бронзовими скульптурами і 29 барельєфами на сюжети античної міфології. Палацово-парковий комплекс внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, його часто називають російським Версалем. Води Великого каскаду стікають в басейн, в якому встановлений інший знаменитий фонтан, «Самсон».
3. Магічний фонтан Монжуїк в Барселоні
Він був побудований в 1929 році для Всесвітньої виставки. Протягом всього року тут проходять численні світломузичні шоу і яскраві вистави.
4. Фонтан Нептуна в Берліні
«Оазис спокою» поблизу галасливої Александерплац в районі Мітте (раніше - серце Східного Берліна). Він був побудований в 1891 році і до сьогоднішнього дня є популярним місцем у городян і туристів. Це гарне місце для відпочинку по дорозі до Берлінського кафедрального собору або Музейному острову, поруч розташовані мальовничі церква Мариенкирхе і Червона ратуша.
5. Фонтан «Місячна веселка» в Сеулі
Має славу найдовшого. Він розташований на мосту Банпо, з якого падають струменя води. У нічний час «Місячна веселка» висвітлена численними вогнями. Насадки-розпилювачі - а їх тут понад 9 тисяч - здатні рухатися в такт музиці.
6. Женевський фонтан Jet d'Eau
Не тільки одна з головних визначних пам'яток міста, а й один з найвищих фонтанів світу: його висота досягає 147 м, а вода виривається зі швидкістю 190 км / год. Фонтан був створений в 1891 році і своєю появою зобов'язаний нагоди: через раптову зупинку силових гідравлічних машин клапан для полегшення тиску став викидати воду в повітря на висоту 30 м.
7. Фонтан Дубая
Розташований поруч з найвищою будівлею в світі Бурдж-Халіфа. Фонтан є найбільшим в світі танцюючим фонтаном, він розпилює воду на висоту 150 м, що можна порівняти з висотою 50-поверхового будинку, це всього лише п'ята частина хмарочоса Бурдж-Халіфа.
8. Фонтани Версаля у Франції
Знаменитий садово-парковий комплекс був створений для Людовика XIV знаменитим ландшафтним дизайнером Андре Ле Нотр.
9. Фонтани багатства в Сінгапурі
Розташовані в торговому центрі «Сантек-Сіті», вони, імовірно, символізують гармонію між різними расами.
10. Фонтан імператора в Чатсуорт-хаус на півночі Дербішир (Великобританія)
Фонтан, здатний викидати воду на 150 м, був побудований для візиту Миколи I, проте російський імператор так і не відвідав Дербішир.
Також в список кращих фонтанів увійшли фонтани Шато де Во-ле-Віконт (Франція), фонтан «Корона» (Чикаго), фонтан Вальянкур (Сан-Франциско), фонтани Белладжіо (Лас-Вегас) і фонтан Пьяцца (Ліверпуль).
В Швеції фонтанами стали прикрашати власні ділянки, повертаючись до давніх традицій присадибної благоустрою. Так, на території одного з шведських будинків з'явився незвичайний фонтан з справжнім кораблем, який став відповіддю на дозвіл від властей будувати додаткову нерухомість. 6.09.18 5.31
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829568
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2019
Цікаві факти про поцілунки
Перший поцілунок - це те, що ми запам'ятовуємо на все життя, нехай іноді це і трапляється трохи безглуздо і невміло. Всі ми знаємо, що поцілунки - це приємно і корисно.
Існує ціла наука про поцілунки. Вона називається філематологія.
Під час поцілунку ти можеш зібрати купу інформації про здоров'я свого партнера. Запах, смак, звук і тактильні відчуття при поцілунку допоможуть визначитися, чи хочеш ти поцілувати цю людину ще раз.
Поцілунки поширені у 90% культур світу. Але деякі народи Азії та Африки не практикують такий спосіб вираження любові.
Під час відвертого поцілунку чоловік зі слиною передає тобі трохи власного тестостерону, а разом з ним - трохи свого збудження.
При поцілунку відбувається обмін різними бактеріями. З 300 видів цих бактерій 95% абсолютно нешкідливі. Решта можуть викликати різні захворювання. На цих хвороботворних бактерій твій організм відточує свої захисні методи. Іншими словами, поцілунки підвищують імунітет.
Тривалий сеанс поцілунків допомагає розслабитися і знижує рівень гормонів стресу не гірше повноцінної медитації.
У твоєму мозку є спеціальні нейрони, які допомагають знайти губи іншої людини в темряві.
Чоловіки, які цілують свою жінку вранці, в середньому більше заробляють і довше живуть.
1 хвилина пристрасного поцілунку спалює 6,4 калорій. Щоб нейтралізувати шоколадну цукерку, тобі буде потрібно 5-6 хвилин поцілунків.
В середньому людина витрачає більше 20 тисяч хвилин свого життя на поцілунки. Це близько 14 днів.
В відому своєю манірністю Викторианскую епоху жінки носили шпильку в роті, щоб уникнути небажаних поцілунків в темряві.
Англійський король Генріх VI у 1438 році заборонив поцілунки взагалі. Добре хоч його юрисдикція поширювалася тільки на Англію.
У Римській Імперії поцілунком скріплявся контракт. Саме звідси ростуть корені звичаю завершувати весільну церемонію поцілунком.
Думаєш, жінки більше вірять в казки, ніж чоловіки? Так ось, 66% чоловіків поцілували б жабу, щоб знайти справжнє кохання. Серед жінок таких сміливих виявилося всього 56%.
Будь обережна, коли цілуєш вуха. Дзвінкий Ваккумний чмок навпаки слухового каналу може оглушити твого партнера!
Чоловіки вважають за краще цілуватися до сексу. Жінки - після.
До 1968 року в Голлівуді діяв спеціальний кодекс, відповідно до якого цілуючіся на екрані люди не могли знаходитися в горизонтальному положенні. Хоча б один з акторів повинен був стояти або сидіти.
У поцілунка є своє свято - 5 лютого.
Існує психологічне захворювання - синдром компульсивного поцілунку. У 2012 році був зафіксований перший випадок. Молодий чоловік просто не міг зупинитися і не цілувати.
Чоловіків не бентежить секс з жінкою, яка погано цілується. А ось якщо жінці не подобаються поцілунки її партнера, вона відмовиться від сексу.
1. Акт поцілунку надає руху 29 лицьових м'язів. Таким чином, поцілунок може використовуватися в якості ефективного запобігання появи зморшок.
2. Любителі цілуватися обмінюються слиною, що містить різні речовини, наприклад, жири, мінеральні солі, білки. Згідно з останніми дослідженнями, обмін вищезгаданими речовинами може збільшити виробництво антитіл, які борються з антигенами, пов'язаними з різними захворюваннями.
3. Як правило, 66 відсотків людей закривають очі, цілуючись. Решта отримують задоволення, спостерігаючи за зміною емоцій на обличчях їх партнерів.
4. Згідно з американською статистикою, американська жінка цілує близько 80 чоловіків до заміжжя.
5. Швидкий романтичний поцілунок спалює приблизно 2-3 калорії, тоді як французький поцілунок спалить більше 5 калорій.
6. Чутливість губ, за даними досліджень, в 200 разів вище, ніж пальців.
7. Несамовиті обійми протягом 90 секунд піднімають кров'яний тиск і збільшують частоту пульсу. А також збільшують рівень гормонів в крові, таким чином, збільшуючи життя на одну хвилину.
8. Французький поцілунок називають "єднанням душ" у Франції. Залучені не тільки губи, язик також відіграє велику роль. Закохані французи винайшли інший вид поцілунку для душі, в якому використовуються тільки язик.
10. Всупереч широко поширеній думці ескімоси не просто труть носи один об одного, щоб проявити любов і прихильність. Вони відкривають губи, як тільки носи цілуючих партнерів стикаються. Тоді ескімоси глибоко вдихають і видихають повітря, тримаючи зімкнутими губи. Після смакування аромату партнери притискають носи до щік один одного і завмирають на кілька хвилин.
11. Публічні поцілунки зазвичай засуджуються в Японії, Тайвані, Китаї і Кореї. Типовий японський поцілунок, здається, розроблений, щоб дорікнути вільні звичаї Заходу. Два японця на певній відстані схиляють голови, і цілують один одного в губи протягом секунди.
12. Тіла цілуючихся виробляють речовину, яка в 200 разів сильніше, ніж морфій з точки зору наркотичного ефекту. Саме тому при поцілунку партнери можуть відчувати почуття ейфорії і щастя в процесі поцілунку.
13. Поцілунок може допомогти жінкам послабити ефект від нервового і фізичного напруження.
14. У середньому людина проводить 20 160 хвилин (два тижні) свого життя, цілуючись.
15. Поцілунок, який триває одну хвилину, спалює 26 калорій.
16. У кожної людини на планеті перший любовний поцілунок відбувається до 14 років.
Зібрано з різноманітних джерел і перекладено на українську мову 18.03.19 16.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829567
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2019
Чому Володимир Меньшов зняв "Любов і голуби"
Після феноменального успіху фільму "Москва сльозам не вірить" Володимир Меньшов став шукати матеріал для наступного фільму. Він розумів, що не може собі дозволити прохідну роботу, щоб не дати приводу його злостивцям говорити, ніби "Оскар" за "Москву ..." в його творчості - випадковість. А злостивців було багато. Кіноспівтовариство не прийняло фільм "Москва сльозам не вірить".
" Колеги сприймали картину так, як зараз багато хто реагує на телепрограму" Аншлаг ". А реакція більшості радянських режисерів і акторів на наш" Оскар "була:" Ну ні фіга собі! За що ?! "Мало хто з побратимів по кіноцеху за мене радів. Швидше, чекали, коли я помилюся. Глядачі ж валом валили на фільм".
Задум нової картини остаточно оформився у Володимира Валентиновича після перегляду прем'єрного спектаклю за п'єсою актора Омського театру драми Володимира Гуркіна "Любов і голуби" в "Сучаснику".
"Те, що в той момент я опинився в театрі" Сучасник "на прем'єрі комедії" Любов і голуби ", - одночасно і випадковість, і закономірність. Це був абсолютно не в дусі" Сучасника "спектакль, на якому мене і осінило: я методологічно неправильно підходжу до вибору матеріалу. що ось як раз та тема, яка змушує сміятися і плакати. і не хочеться після закінчення бігти відразу із залу - є потреба посидіти і подумати. Я був зворушений до глибини душі, що в той момент здалося мені єдиною гідною мотивацією для створення фільма. Одним словом, тоді на сходах театру я вирішив, що буду знімати "Любов і голуби"
Вже на наступний день Меньшов зв'язався із завідуючою літературною частиною "Сучасника" Галею Боголюбовою, і вона знайшла йому координати Володимира Гуркіна, актора Омського драмтеатру, де і була вперше поставлена ця комедія
"Сказати, що він був приголомшений моїм приїздом до Омська, - не сказати нічого, - згадує Меньшов. - Я був для Володі приїжджою московською знаменитістю, яка недавно отримала престижну американську кінонагороду. Він реагував на мене, як Алі-Баба на" Сезам, відкрийся ! ". Так що умовити його не склало труднощів. Труднощі були в іншому - у Гуркіна не було досвіду в написанні сценаріїв"
А коли за це взявся Меньшов, то дуже скоро зрозумів, що від театральності матеріалу йому ні при якому розкладі не позбутися. Це була інша манера подачі, важко перекладати на кіномову. Меньшов ж спочатку хотів знімати картину а-ля Шукшин. Довелося передумати і перетворювати недоліки, пов'язані з театральністю матеріалу, в гідності
Наприклад, ще в Сибірі режисер побачив дворики, вимощені від бруду дошками. У фільмі у Васі і Наді Кузякіних якраз такий двір, дуже схожий на театральні підмостки, на яких і розгортаються основні події. Інший використовуваний їм театральний хід - запрошення на ролі старих тоді ще відносно молодих Сергія Юрського і Наталії Тенякової.
Коли Меньшов зрозумів, що треба працювати в дусі подальшої театралізації фільму, народилися і танцмайданчик, і всі ці знахідки з падінням з хати в море, знятими одним кадром без монтажних склеєних, і зоряні написи в небі. І все раптом стало виходити ... На фото фрагмент з фільму"Любов і голуби
Переклала на українську мову 16.03.19 9.35
Почему Владимир Меньшов снял "Любовь и голуби"
После феноменального успеха фильма "Москва слезам не верит" Владимир Меньшов стал искать материал для следующего фильма. Он понимал, что не может себе позволить проходную работу, чтобы не дать повода его злопыхателям говорить, будто "Оскар" за "Москву…" в его творчестве — случайность. А злопыхателей было много. Киносообщество не приняло фильм "Москва слезам не верит".
"Коллеги воспринимали картину так, как сейчас многие реагируют на телепрограмму "Аншлаг". А реакция большинства советских режиссеров и актеров на наш “Оскар” была: "Ну ни фига себе! За что?!" Мало кто из собратьев по киноцеху за меня радовался. Скорее, ждали, когда я ошибусь. Зрители же валом валили на фильм".
Замысел новой картины окончательно оформился у Владимира Валентиновича после просмотра премьерного спектакля по пьесе актера Омского театра драмы Владимира Гуркина "Любовь и голуби" в "Современнике".
"То, что в тот момент я оказался в театре “Современник” на премьере комедии "Любовь и голуби", — одновременно и случайность, и закономерность. Это был абсолютно не в духе "Современника" спектакль, на котором меня и осенило: я методологически неправильно подхожу к выбору материала. Что вот как раз та тема, которая заставляет смеяться и плакать. И не хочется после окончания бежать сразу из зала — есть потребность посидеть и подумать. Я был тронут до глубины души, что в тот момент показалось мне единственной достойной мотивацией для создания фильма. Одним словом, тогда на ступенях театра я решил, что буду снимать "Любовь и голуби"
Уже на следующий день Меньшов связался с заведующей литературной частью "Современника" Галей Боголюбовой, и она нашла ему координаты Владимира Гуркина, актера Омского драмтеатра, где и была впервые поставлена эта комедия
"Сказать, что он был ошеломлен моим приездом в Омск, — не сказать ничего, — вспоминает Меньшов. — Я был для Володи приезжей московской знаменитостью, недавно получившей престижную американскую кинонаграду. Он реагировал на меня, как Али-Баба на "Сезам, откройся!". Так что уговорить его не составило труда. Трудность была в другом — у Гуркина не было опыта в написании сценариев"
А когда за это взялся Меньшов, то очень скоро понял, что от театральности материала ему ни при каком раскладе не избавиться. Это была другая манера подачи, труднопереводимая на киноязык. Меньшов же поначалу хотел снимать картину а-ля Шукшин. Пришлось передумать и превращать недостатки, связанные с театральностью материала, в достоинства
Например, еще в Сибири режиссёр увидел дворики, вымощенные от грязи досками. В фильме у Васи и Нади Кузякиных как раз такой двор, очень похожий на театральные подмостки, на которых и разворачиваются основные события. Другой используемый им театральный ход — приглашение на роли стариков тогда еще относительно молодых Сергея Юрского и Натальи Теняковой.
Когда Меньшов понял, что надо работать в духе дальнейшей театрализации фильма, родились и танцплощадка, и все эти находки с падением из избы в море, снятыми одним кадром без монтажных склеек, и звездные надписи в небе. И все вдруг стало получаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829213
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себастьян Бах прожив надзвичайно плідне життя. Творча спадщина Баха включає в себе більше 1000 творів різних жанрів.
За життя композитор не отримав заслуженого визнання як автор, але був відомий як виконавець і імпровізатор. Інтерес до музики Баха виник майже сто років після його смерті: в 1829 році під управлінням німецького композитора Фелікса Мендельсона було публічно виконано найбільше твір Баха - «Страсті за Матфеєм». У 1850 році, до сторіччя з дня смерті композитора, німецькими композиторами і музикознавцями було засновано Баховський суспільство з метою видання повного зібрання творів Йоганна Себастьяна. І до початку 20 століття ця мета була досягнута. Музиканти усього світу грають Баха, дивуючись красі, натхненню і майстерності його творінь.
Через 200 років після смерті музиканта і композитора інтерес до його творчості і біографії не охолов, а сучасники використовують твори Баха в ХХ столітті, знаходячи в них актуальність і глибину. Хоральна прелюдія композитора звучить в «Соляріс» Андрія Тарковського. Музика Йоганна Баха, як найкраще творіння людства, записана на Золоту платівку Вояджера, прикріплену до космічного апарату, запущеного з Землі в 1977 році. За версією «Нью-Йорк Таймс» Йоганн Себастьян Бах - перший в десятці світових композиторів, які створили шедеври, які стоять над часом.
Дитинство і юність
Йоганн Себастьян Бах народився 21(31) березня 1685 в тюрінзькому місті Айзенах, що розташувався між взгір’ями Хайнігского національного парку і Тюрінгенський Лісу. Хлопчик став молодшою і восьмою дитиною в сімействі професійного музиканта Йоганна Амброзіуса Баха.
В роду Бахів п'ять поколінь музикантів. Дослідники нарахували півсотні родичів Йоганна Себастьяна, що зв'язали життя з музикою. Серед них прапрадід композитора Фейт Бах, булочник, всюди носив цитру - щипковий музичний інструмент у вигляді ящика.
Голава сімейства Амброзіус Бах грав в церквах на скрипці і організовував світські концерти, тому перші уроки музики молодшому синові дав він. Йоганн Бах з малих років співав у хорі і радував батька здібностями і жадібністю до музичних знань.
У 9 років померла мама Йоганна Себастьяна - Елізабет Леммерхірт, а через рік хлопчик став круглим сиротою. Молодшого брата взяв на піклування старший - Йоганн Крістоф, церковний органіст і вчитель музики в сусідньому містечку Ордруф. Крістоф відправив Себастьяна в гімназію, де той вчив богослів'я, латинь, історію.
Старший брат навчив молодшого грати на клавірі і органі, але допитливому хлопчикові цих уроків виявилося мало: потай від Крістофа він діставав з шафи зошит з творами відомих композиторів і місячними ночами переписував ноти. Але брат виявив Себастьяна за недозволеним заняттям і відібрав записи.
У 15 років Йоганн Бах став самостійним: він влаштувався на роботу в Люнебурзі і блискуче закінчив вокальну гімназію, відкривши собі шлях до університету. Але бідність і необхідність заробляти гроші на прожиття поставили на навчанні точку.
У Люнебурзі допитливість підштовхнула Баха до подорожей: він побував в Гамбурзі, Целле і Любек, де познайомився з творчістю іменитих музикантів Рейнкена і Георга Бема.
У 1703 році, закінчивши гімназію в Люнебурзі, Йоганн Бах влаштувався придворним музикантом в капелу веймарського герцога Йоганна Ернста. Бах грав на скрипці півроку і придбав першу популярність як виконавець. Але незабаром Йоганну Себастьяну набридло догоджати слух панів грою на скрипці - він мріяв розвиватися і відкривати нові горизонти в мистецтві. Тому без роздумів погодився зайняти звільнену посаду придворного органіста в церкві Святого Боніфація в Арнштадте, що в 200 кілометрах від Веймара.
Йоганн Бах працював три дні на тиждень і отримував високу платню. Церковний орган, налаштований за новою системою, розширював можливості молодого виконавця і композитора: в Арнштадті Бах написав три десятка органних творів, капричіо, кантат і сюїт. Але напружені відносини з владою підштовхнули Йоганна Баха покинути місто через три роки.
Останньою краплею, переважити чашу терпіння церковного начальства, стало тривале відлучення музиканта з Арнштадта. Відсталі церковники, і без того недолюблюють музиканта за новаторський підхід до виконання культових духовних творів, влаштували Баху принизливий розгляд за поїздку в Любек.
У місті жив і творив знаменитий органіст Дітріх Букстехуде, чиї імпровізації на органі Бах мріяв послухати з дитинства. Не маючи грошей на карету, Йоганн восени 1705 відправився в Любек пішки. Гра метра потрясла музиканта: замість відпущеного місяця він пробув в місті чотири.Після повернення в Арнштадт і розгляду з начальством Йоганн Бах залишив «насиджене місце» і відправився в Тюрінгське місто Мюльхаузен, де знайшов роботу органіста в церкві Святого Власія.
Йоганн Себастьян Бах працював органістом
Влада міста та церковне начальство виявляли прихильність талановитому музиканту, його заробіток виявився вищим, ніж в Арнштадте. Йоганн Бах запропонував економний план реставрації старого органу, схвалений владою, і написав святкову кантату «Господь - мій цар», присвячену інавгурації нового консула.
Але через рік вітер мандрів «зняв» Йоганна Себастьяна з місця і переніс в раніше покинутий Веймар. У 1708 році Бах зайняв місце придворного органіста і оселився в будинку поруч з герцогським палацом.
«Веймарський період» біографії Йоганна Баха виявився плідним: композитор склав десятки клавірних і оркестрових творів, познайомився з творчістю Вівальді і Кореллі, навчився використовувати динамічні ритми і гармонійні схеми. Спілкування з роботодавцем - наслідним герцогом Йоганном Ернстом, композитором і музикантом, вплинуло на творчість Баха. У 1713 році герцог привіз з Італії ноти музичних творів місцевих композиторів, які відкрили для Йоганна Баха нові горизонти в мистецтві.
У Веймарі Йоганн Бах приступив до роботи над «органною книжечкою» - збіркою хоральних прелюдій для органу, склав величну органну «Токату і фугу ре-мінор», «пасакалія до-мінор» і 20 духовних кантат.
До кінця служби в Веймарі Йоганн Себастьян Бах став широко відомим майстром клавесина і органістом. У 1717 році в Дрезден прибув знаменитий французький клавесиніст Луї Маршан. Концертмейстер волюмов, що начувся про талант Баха, запросив музиканта змагатися з Маршаном. Але в день змагання Луї втік з міста, злякавшись провалу.
Бажання змін покликало Баха в дорогу восени 1717-го. Герцог відпустив улюбленого музиканта «з висловленням немилості». Органіста найняв на посаду капельмейстера князь Ангальт-Кетенський, який добре розбирався в музиці. Але прихильність князя кальвінізму не дозволяла Баху складати витончену музику для богослужінь, тому Йоганн Себастьян писав переважно світські твори.
У «Кетенський» період Йоганн Бах склав шість сюїт для віолончелі, Французьку та Англійську клавірні сюїти, три сонати для скрипкових соло. У Кетені з'явилися знамениті «Бранденбурзькі концерти» і цикл творів, що включає 48 прелюдій і фуг, названий «Добре темперований клавір». Тоді ж Бах написав двухголосние і триголосні інвенції, які називав «симфоніями».
У 1723 році Іоганн Бах влаштувався кантором хору Святого Томи в церкві Лейпцига. У тому ж році публіка почула твір композитора «Страсті за Іоанном». Незабаром Бах зайняв посаду «музичного директора» всіх міських церков. За 6 років «Лейпцігського періоду» Йоганн Бах написав 5 річних циклів кантат, два з яких загублені.
Міська рада дала в розпорядження композитора 8 хорових виконавців, але цієї кількості було вкрай мало, тому до 20 музикантів Бах наймав сам, що служило причиною частих сутичок з владою.
У 1720 роках Йоганн Бах складав переважно кантати для виконання в церквах Лейпцига. Бажаючи розширити репертуар, композитор писав світські твори. Навесні 1729 року музиканта призначили керівником Музичної колегії - світського ансамблю, заснованого іншому Баха Георгом Пилипом Телеманії. Ансамбль двічі в тиждень протягом року влаштовував двогодинні концерти в кав'ярні Циммермана поруч з ринковою площею.
Більшість світських творів, написаних композитором з 1730 по 1750 роки, Йоганн Бах написав для виконання в кав'ярні.
У їх число входить жартівлива «Кавова кантата», комічна «Селянська кантата», клавірні п'єси і концерти для віолончелі та клавесину. У ці роки написана знаменита «Меса сі мінор», яку називають найкращим хоровим твором всіх часів.Для духовного виконання Бах створив «Високу месу сі-мінор» і «Страсті за Матфеєм», отримавши від двору в нагороду за творчість титул корольовсько-польського і саксонського придворного композитора.
У 1747 році Йоганн Бах побував у дворі короля Пруссії Фрідріха II. Вельможа запропонував композитору музичну тему і попросив написати імпровізацію. Бах - майстер імпровізації - щойно склав трьохголосну фугу. Незабаром він доповнив її циклом варіацій на цю тему, назвав «Музичним приношенням» і послав в подарунок Фрідріху II.
Інший великий цикл, названий «Мистецтво фуги», Йоганн Бах дописав. Сини опублікували цикл після смерті батька.
В останнє десятиліття слава композитора померкла: розквітав класицизм, сучасники вважали стиль Баха старомодним. Але молоді композитори, виховані на творах Йоганна Баха, шанували його. Творчість великого органіста любили Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен.
Сплеск інтересу до музики Йоганна Баха і відродження слави композитора почалося в 1829 році. У березні піаніст і композитор Фелікс Мендельсон організував в Берліні концерт, де прозвучав твір «Страсті за Матфеєм». Не забарився несподівано гучний резонанс, вистава зібрала тисячі глядачів. Мендельсон відправився з концертами в Дрезден, Кенігсберг і Франкфурт.
Твір Йоганна Баха «Музична жарт» і сьогодні одне з улюблених для тисяч виконавців світу. Завзята, мелодійна, ніжна музика звучить в різних варіаціях, адаптованих під гру на сучасних інструментах.
Популяризують музику Баха західні музиканти. Вокальний ансамбль The Swingle Singers випустив дебютний альбом Jazz Sebastian Bach, що приніс колективу з восьми вокалістів світову славу і премію «Греммі».
Обробляли музику Йоганна Баха і джазові музиканти Жак Лусье і Джоель Шпигельман.
У жовтні 1707 Йоганн Себастьян Бах одружився на юній кузини з Арнштадта Марії Барбарі. У пари народилося семеро дітей, але троє померли в дитинстві. Троє синів - Вільгельм Фрідеман, Карл Філіпп Емануель і Йоганн Християн - пішли стопами батька і стали відомими музикантами і композиторами.
Влітку 1720 року, коли Йоганн Бах з князем Ангальт-Кетенський перебував за кордоном, Марія Барбара померла, залишивши чотирьох малюків.
Особисте життя композитора налагодилося через рік: при дворі герцога Бах познайомився з молодою красунею і талановитою співачкою Анною Магдаленою Вільке. Йоганн одружився на Ганні в грудні 1721 року. У них народилося 13 дітей, але пережили батька 9.
У похилому віці сім'я для композитора виявилася єдиною втіхою. Для дружини і дітей Йоганн Бах складав вокальні ансамблі, влаштовував камерні концерти, насолоджуючись піснями дружини (у Анни Бах було красиве сопрано) і грою старших синів.
Доля дружини і молодшої дочки Йоганна Баха склалася сумно. Анна Магдалена померла десять років по тому в будинку презирства для бідних, а молодша дочка Регіна вела напівжебрацьке існування. В останні роки життя жінці допоміг Людвіг ван Бетховен.
В останні 5 років зір Йоганна Баха стрімко погіршувався, але композитор писав музику, диктуючи твори зятю.
У 1750 році в Лейпциг приїхав британський офтальмолог Джон Тейлор. Репутацію доктора складно назвати бездоганною, але Бах чіплявся за соломинку і ризикнув. Після операції зір не повернувся до музиканта. Тейлор вдруге прооперував композитора, але за короткочасним поверненням зору настало погіршення. 18 липня 1750 року стався удар, а 28 липня 65-річний Йоганн Бах помер.
Поховали композитора в Лейпцигу на церковному кладовищі. Загублену могилу і останки знайшли в 1894 році і перепоховали в кам'яному саркофазі в церкві Святого Іоанна, де музикант прослужив 27 років. Храм був зруйнований бомбардуванням під час Другої світової війни, але прах Йоганна Баха знайшли і в 1949 році перенесли, поховавши біля вівтаря церкви Святого Фоми.
У 1907 році в Ейзенаху, де народився композитор, відкрили музей, а в 1985 році музей з'явився в Лейпцигу.
Цікаві факти
• Улюбленим заняттям Йоганна Баха вважалося відвідування глухих церков в одязі бідного викладача.
• Завдяки композитору в церковних хорах співають і чоловіки, і жінки. Дружина Йоганна Баха стала першою церковною хористкою.
• Йоганн Бах не брав гроші за приватні уроки.
• Прізвище Бах перекладається з німецької, як «струмок».
• Йоганн Бах просидів місяць у в'язниці за те, що постійно просив відставку.
• Георг Фрідріх Гендель - сучасник Баха, але композитори не зустрілися. Долі двох музикантів схожі: обидва втратили зір в результаті невдалої операції, зробленої лікарем-шарлатаном Тейлором.
• Повний каталог робіт Йоганна Баха опубліковано через 200 років після смерті.
• Німецький вельможа замовив композитору написати твір, прослухавши яке він зміг би заснути міцним сном. Йоганн Бах виконав прохання: знамениті Гольдберг-варіації - і зараз гарний «снодійне».
Афоризми Баха
• «Щоб добре виспатися, слід лягати не в той же день, коли потрібно прокидатися».
• «Грати на клавішних просто: потрібно тільки знати, які клавіші натискати».
• «Мета музики - чіпати серця».
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.03.19 9.42
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.03.19 9.42
Гений музыкального искусства эпохи барокко Иоганн Себастьян Бах прожил необыкновенно плодотворную жизнь. Творческое наследие Баха включает в себя более 1000 произведений различных жанров.
При жизни композитор не получил заслуженного признания как сочинитель, но был известен как исполнитель и импровизатор. Интерес к музыке Баха возник почти сто лет спустя после его смерти: в 1829 году под управлением немецкого композитора Феликса Мендельсона было публично исполнено величайшее произведение Баха — «Страсти по Матфею». В 1850 году, к столетию со дня смерти композитора, немецкими композиторами и музыковедами было основано Баховское общество с целью издания полного собрания сочинений Иоганна Себастьяна. И к началу 20 века эта цель была достигнута. Музыканты всего мира играют Баха, поражаясь красоте, вдохновению и мастерству его творений.
Через 200 лет после смерти музыканта и композитора интерес к его творчеству и биографии не остыл, а современники используют произведения Баха в ХХ столетии, находя в них актуальность и глубину. Хоральная прелюдия композитора звучит в «Солярисе» Андрея Тарковского. Музыка Иоганна Баха, как лучшее творение человечества, записана на Золотую пластинку Вояджера, прикрепленную к космическому аппарату, запущенному с Земли в 1977 году. По версии «Нью-Йорк Таймс» Иоганн Себастьян Бах – первый в десятке мировых композиторов, создавших шедевры, стоящие над временем.
Иоганн Себастьян Бах родился 21(31) марта 1685 года в тюрингском городе Эйзенах, расположившемся между взгорьями Хайнигского национального парка и Тюрингенского Леса. Мальчик стал младшим и восьмым ребенком в семействе профессионального музыканта Иоганна Амброзиуса Баха.
В роду Бахов пять поколений музыкантов. Исследователи насчитали полсотни родственников Иоганна Себастьяна, связавших жизнь с музыкой. Среди них прапрадед композитора Фейт Бах, булочник, повсюду носивший цитру – щипковый музыкальный инструмент в виде ящика.
Глава семейства Амброзиус Бах играл в церквях на скрипке и организовывал светские концерты, поэтому первые уроки музыки младшему сыну преподал он. Иоганн Бах с малых лет пел в хоре и радовал отца способностями и жадностью к музыкальным познаниям.
В 9 лет умерла мама Иоганна Себастьяна – Элизабет Леммерхирт, а через год мальчик стал круглым сиротой. Младшего брата взял на попечение старший – Иоганн Кристоф, церковный органист и учитель музыки в соседнем городке Ордруф. Кристоф отправил Себастьяна в гимназию, где тот учил богословие, латынь, историю.
Старший брат научил младшего играть на клавире и органе, но пытливому мальчику этих уроков оказалось мало: втайне от Кристофа он доставал из шкафа тетрадь с произведениями известных композиторов и лунными ночами переписывал ноты. Но брат обнаружил Себастьяна за недозволенным занятием и отобрал записи.
В 15 лет Иоганн Бах стал самостоятельным: он устроился на работу в Люнебурге и блестяще окончил вокальную гимназию, открыв себе путь в университет. Но бедность и необходимость зарабатывать средства к существованию поставили на учебе точку.
В Люнебурге любознательность подтолкнула Баха к путешествиям: он побывал в Гамбурге, Целле и Любеке, где познакомился с творчеством именитых музыкантов Рейнкена и Георга Бема.
В 1703 году, окончив гимназию в Люнебурге, Иоганн Бах устроился придворным музыкантом в капеллу веймарского герцога Иоганна Эрнста. Бах играл на скрипке полгода и приобрел первую популярность как исполнитель. Но вскоре Иоганну Себастьяну надоело ублажать слух господ игрой на скрипке – он мечтал развиваться и открывать новые горизонты в искусстве. Поэтому без раздумий согласился занять освободившуюся должность придворного органиста в церкви Святого Бонифация в Арнштадте, что в 200 километрах от Веймара.
Иоганн Бах работал три дня в неделю и получал высокое жалование. Церковный орган, настроенный по новой системе, расширял возможности молодого исполнителя и композитора: в Арнштадте Бах написал три десятка органных произведений, каприччио, кантат и сюит. Но напряженные отношения с властями подтолкнули Иоганна Баха покинуть город через три года.
Последней каплей, перевесившей чашу терпения церковного начальства, стало длительное отлучение музыканта из Арнштадта. Косные церковники, и без того недолюбливавшие музыканта за новаторский подход к исполнению культовых духовных произведений, устроили Баху унизительное разбирательство за поездку в Любек.
В городе жил и творил знаменитый органист Дитрих Букстехуде, чьи импровизации на органе Бах мечтал послушать с детства. Не имея денег на карету, Иоганн осенью 1705 года отправился в Любек пешком. Игра мэтра потрясла музыканта: вместо отпущенного месяца он пробыл в городе четыре.
После возвращения в Арнштадт и разбирательства с начальством Иоганн Бах оставил «насиженное место» и отправился в тюрингский город Мюльхаузен, где нашел работу органиста в церкви Святого Власия.
Иоганн Себастьян Бах работал органистом
Власти города и церковное начальство благоволили талантливому музыканту, его заработок оказался выше, чем в Арнштадте. Иоганн Бах предложил экономный план реставрации старого органа, одобренный властями, и написал праздничную кантату «Господь – мой царь», посвященную инаугурации нового консула.
Но через год ветер странствий «снял» Иоганна Себастьяна с места и перенес в ранее покинутый Веймар. В 1708 году Бах занял место придворного органиста и поселился в доме рядом с герцогским дворцом.
«Веймарский период» биографии Иоганна Баха оказался плодотворным: композитор сочинил десятки клавирных и оркестровых произведений, познакомился с творчеством Вивальди и Корелли, научился использовать динамичные ритмы и гармонические схемы. Общение с работодателем – наследным герцогом Иоганном Эрнстом, композитором и музыкантом, повлияло на творчество Баха. В 1713 году герцог привез из Италии ноты музыкальных произведений местных композиторов, открывших для Иоганна Баха новые горизонты в искусстве.
В Веймаре Иоганн Бах приступил к работе над «Органной книжечкой» – сборником хоральных прелюдий для органа, сочинил величественную органную «Токкату и фугу ре-минор», «Пассакалью до-минор» и 20 духовных кантат.
К концу службы в Веймаре Иоганн Себастьян Бах стал широко известным мастером клавесина и органистом. В 1717 году в Дрезден прибыл знаменитый французский клавесинист Луи Маршан. Концертмейстер Волюмье, наслышанный о таланте Баха, пригласил музыканта состязаться с Маршаном. Но в день соревнования Луи удрал из города, испугавшись провала.
Желание перемен позвало Баха в дорогу осенью 1717-го. Герцог отпустил любимого музыканта «с изъявлением немилости». Органиста нанял на должность капельмейстера князь Ангальт-Кетенский, хорошо разбиравшийся в музыке. Но приверженность князя кальвинизму не позволяла Баху сочинять утонченную музыку для богослужений, поэтому Иоганн Себастьян писал преимущественно светские произведения.
В «кетенский» период Иоганн Бах сочинил шесть сюит для виолончели, Французскую и Английскую клавирные сюиты, три сонаты для скрипичных соло. В Кетене появились знаменитые «Бранденбургские концерты» и цикл произведений, включающий 48 прелюдий и фуг, названный «Хорошо темперированный клавир». Тогда же Бах написал двухголосные и трехголосные инвенции, которые называл «симфониями».
В 1723 году Иоганн Бах устроился кантором хора Святого Фомы в церкви Лейпцига. В том же году публика услышала произведение композитора «Страсти по Иоанну». Вскоре Бах занял должность «музыкального директора» всех городских церквей. За 6 лет «лейпцигского периода» Иоганн Бах написал 5 годовых циклов кантат, два из которых утеряны.
Городской совет дал в распоряжение композитора 8 хоровых исполнителей, но этого количества было крайне мало, поэтому до 20 музыкантов Бах нанимал сам, что служило причиной частых стычек с властью.
В 1720 годах Иоганн Бах сочинял преимущественно кантаты для исполнения в церквях Лейпцига. Желая расширить репертуар, композитор писал светские произведения. Весной 1729 года музыканта назначили руководителем Музыкальной коллегии – светского ансамбля, основанного другом Баха Георгом Филиппом Телеманом. Ансамбль дважды в неделю на протяжении года устраивал двухчасовые концерты в кофейне Циммермана рядом с рыночной площадью.
Большинство светских произведений, сочиненных композитором с 1730 по 1750 годы, Иоганн Бах написал для исполнения в кофейне.
В их число входит шутливая «Кофейная кантата», комическая «Крестьянская кантата», клавирные пьесы и концерты для виолончели и клавесина. В эти годы написана знаменитая «Месса си минор», которую называют лучшим хоровым произведением всех времен.
Для духовного исполнения Бах создал «Высокую мессу си-минор» и «Страсти по Матфею», получив от двора в награду за творчество титул королевско-польского и саксонского придворного композитора.
В 1747 году Иоганн Бах побывал во дворе короля Пруссии Фридриха II. Вельможа предложил композитору музыкальную тему и попросил написать импровизацию. Бах – мастер импровизации – тут же сочинил трехголосную фугу. Вскоре он дополнил ее циклом вариаций на эту тему, назвал «Музыкальным приношением» и послал в подарок Фридриху II.
Другой большой цикл, названный «Искусство фуги», Иоганн Бах не дописал. Сыновья опубликовали цикл после смерти отца.
В последнее десятилетие слава композитора померкла: расцветал классицизм, современники считали стиль Баха старомодным. Но молодые композиторы, воспитанные на произведениях Иоганна Баха, почитали его. Творчество великого органиста любили Вольфганг Амадей Моцарт и Людвиг ван Бетховен.
Всплеск интереса к музыке Иоганна Баха и возрождение славы композитора началось в 1829 году. В марте пианист и композитор Феликс Мендельсон организовал в Берлине концерт, где прозвучало произведение «Страсти по Матфею». Последовал неожиданно громкий резонанс, представление собрало тысячи зрителей. Мендельсон отправился с концертами в Дрезден, Кенигсберг и Франкфурт.
Произведение Иоганна Баха «Музыкальная шутка» и сегодня одно из любимых для тысяч исполнителей мира. Задорная, мелодичная, нежная музыка звучит в разных вариациях, адаптированных под игру на современных инструментах.
Популяризируют музыку Баха западные музыканты. Вокальный ансамбль The Swingle Singers выпустил дебютный альбом Jazz Sebastian Bach, принесший коллективу из восьми вокалистов мировую славу и премию «Грэмми».
Обрабатывали музыку Иоганна Баха и джазовые музыканты Жак Лусье и Джоэль Шпигельман.
В октябре 1707 года Иоганн Себастьян Бах женился на юной кузине из Арнштадта Марии Барбаре. У пары родилось семеро детей, но трое умерли в младенчестве. Трое сыновей – Вильгельм Фридеман, Карл Филипп Эммануил и Иоганн Христиан – пошли стопами отца и стали известными музыкантами и композиторами.
Летом 1720 года, когда Иоганн Бах с князем Ангальт-Кетенским находился за границей, Мария Барбара умерла, оставив четырех малышей.
Личная жизнь композитора наладилась через год: при дворе герцога Бах познакомился с молодой красавицей и талантливой певицей Анной Магдаленой Вильке. Иоганн женился на Анне в декабре 1721 года. У них родилось 13 детей, но пережили отца 9.
В преклонные годы семья для композитора оказалась единственной отрадой. Для жены и детей Иоганн Бах сочинял вокальные ансамбли, устраивал камерные концерты, наслаждаясь песнями жены (у Анны Бах было красивое сопрано) и игрой подросших сыновей.
Судьба жены и младшей дочери Иоганна Баха сложилась печально. Анна Магдалена умерла десять лет спустя в доме презрения для бедных, а младшая дочь Регина влачила полунищенское существование. В последние годы жизни женщине помог Людвиг ван Бетховен.
В последние 5 лет зрение Иоганна Баха стремительно ухудшалось, но композитор сочинял музыку, диктуя произведения зятю.
В 1750 году в Лейпциг приехал британский офтальмолог Джон Тейлор. Репутацию доктора сложно назвать безупречной, но Бах цеплялся за соломинку и рискнул. После операции зрение не вернулось к музыканту. Тейлор вторично прооперировал композитора, но за кратковременным возвращением зрения наступило ухудшение. 18 июля 1750 года случился удар, а 28 июля 65-летний Иоганн Бах скончался.
Похоронили композитора в Лейпциге на церковном кладбище. Затерянную могилу и останки нашли в 1894 году и перезахоронили в каменном саркофаге в церкви Святого Иоанна, где музыкант прослужил 27 лет. Храм был разрушен бомбежкой во время Второй мировой войны, но прах Иоганна Баха нашли и в 1949 году перенесли, похоронив у алтаря церкви Святого Фомы.
В 1907 году в Эйзенахе, где родился композитор, открыли музей, а в 1985 году музей появился в Лейпциге.
Интересные факты
• Любимым занятием Иоганна Баха считалось посещение захолустных церквей в одежде бедного преподавателя.
• Благодаря композитору в церковных хорах поют и мужчины, и женщины. Жена Иоганна Баха стала первой церковной хористкой.
• Иоганн Бах не брал деньги за частные уроки.
• Фамилия Бах переводится из немецкого, как «ручей».
• Иоганн Бах просидел месяц в тюрьме за то, что постоянно просил отставку.
• Георг Фридрих Гендель – современник Баха, но композиторы не встретились. Судьбы двух музыкантов похожи: оба ослепли в результате неудачной операции, сделанной врачом-шарлатаном Тейлором.
• Полный каталог работ Иоганна Баха опубликован через 200 лет после смерти.
• Немецкий вельможа заказал композитору написать произведение, прослушав которое он смог бы заснуть крепким сном. Иоганн Бах выполнил просьбу: знаменитые Гольдберг-вариации - и сейчас хорошее «снотворное».
Афоризмы Баха
• «Чтобы хорошо выспаться, следует ложиться не в тот же день, когда нужно просыпаться».
• «Играть на клавишных просто: нужно только знать, какие клавиши нажимать».
• «Цель музыки – трогать сердца».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829210
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 2
Ти говориш, що щастя неможливо,
Перешкод безліч і все досить складно.
А я вважаю: якщо б ми любили,
Ті всі перешкоди навіть би і не спливли.
***
Слова ... Чи не поспішаємо ми з ними десь,
Як просто «ЛЮБЛЮ», наприклад сказати.
Всього секунда потрібна на це,
Але ціле життя, щоб його виправдати.
***
Командує армією генерал,
Але жінці цього мало,
Лукавий, що жінку створював,
Їй більшь хитрий шлях вказав,
Командувати генералом.
***
По першому подиху душі
Ні злих, ні пристрасних листів
Не пиши,
Щоб жаліти жорстоко
Не довелося,
Коли охолоне щастя
Або злість ...
***
Я захворів, але хворобу подолав.
І всі задоволені, треба зізнатися:
Вороги задоволені тим, що захворів,
Друзі ж тим, що почав одужувати.
Ну, що ж, я щасливий частиною своєї,
Любові на світлі радувати людей!
***
Кохання не суцільний феєрверк пристрастей. Любов-це вірні в житті руки,
Вони не бояться ні чорних днів,
Ні зваб і ні розлуки.
***
Любити - значить істину захищати,
Навіть повставши проти цілого світу. Любити - це в горі вміти прощати.
Все, крім підлості і зради.
***
Люди, будьте до ближніх своїх м'якше, ставтеся з ніжністю, добром ... і не ображайте, а інакше ... можна гірко каятися потім ...
***
Між розумним і дурним відмінності в чому?
Так в тому, між іншим, що рік за роком
Розумний живе лише своїм розумом,
А дурний вічно слідує моді.
***
Міні-жарт
Той, хто має успіх,
Завжди дратує всіх,
А багато друзів має
Той, хто писати не вміє.
Ось і візьмиться вирішувати,
Як жити на планеті цій ?
Чи то вірші писати,
Чи то мати друзів?
***
Можна знаходити і відкривати все, буквально все, що нас зближує. І навпаки: якщо не довіряти, можна, як болячки, колупати саме все те, що розділяє.
***
Чоловіки, схаменіться! Ну хто ж не знає,
Що ЖІНКА з ніжною своєю душею,
Сто тисяч гріхів нам простить часом,
Простить, може, навіть нічний розбій!
Але ось неуважність не прощає ...
Повернемося ж до лицарства в добрий час
І до ласки, яку ми забули,
Щоб любі наші часом від нас
Не почали бігати до нечистої сили!
***
Почуття тим і гарні,
що горять красиво, гордо, сміливо.
нехай любов почнеться. але не з тіла,
а з душі, ви чуєте, - з душі!
***
Спробуй в людській свідомості
Визначити логічну крапку:
Сміємося ми, як правило, в компанії,
А ось страждаємо частіше поодинці.
***
Просто в житті мені завжди тепло від того, що є КВІТИ і ДІТИ. Просто робити ДОБРЕ на світлі у стократ ПРИЄМНІШЕ, ніж ЗЛО !!!
***
Нехай почуття ті оспівані і прославлені,
І все-таки додамо ще раз,
Що якщо любов і дружба не розбавлені,
А добровільно воєдино сплавлені,
Те цей сплав міцніше, ніж алмаз.
***
Риба псується з голови.
Істина ця мудра і проста.
Але занадто жартувати не поспішай. На жаль,
Хоч риба і псується з голови,
Однак чистять її з хвоста.
***
Скажіть, є у вас сьогодні ніжність?
- Так, з додаванням найтепліших слів
***
Слово може зігріти, окрилити і врятувати, Ощасливити і льоди протаранити. Слово може нам тисячі бід принести, Образити і безжалісно поранити. А тому скажемо собі суворо: «Щоб не було в житті непотрібних бід Треба думати, хлопці, над кожним словом, Бо слів невагомих на світі немає!
***
Випадковостей не існує: люди постають перед нами або як приклад правильного життя, або як попередження.
***
Сміюся над прикметою,
Не вірю в пророцтво,
Але знаю, що вдень і в непроглядній темряві,
Самий пазуристий звір на земле-
самотність!
***
Старіє зовнішність: яскраві риси,
Стирає час владно і жорстоко,
Тоді як у духовної краси
Немає ні зморшок, ні віку, ні сроку.
***
Старий, моливший золоту рибку, здійснив, мабуть, головну помилку: Йому б жадібній бабці не служити і не просити корито і дворянство, боярський будинок і казкове царство ... А нову стару попросити!
***
Щастя і горе
Якщо полюблять один одного двоє
І щастя в обох серцях народжується,
Ті світлі почуття завжди складаються
І щастя стає більше вдвічі!
А якщо біда на дорозі зустрінеться,
Те легше вдвох здолати журбу.
Адже горе в любові по-іншому міряється,
Воно на двох неодмінно ділиться,
А значить, і менше наполовину
***
У серця і горя НІЧИЯ не стається ... Людина так легко ранима ... І якщо з горем вона не розправиться, ... то ГОРЕ розправиться з нею
***.
Хоч мати-природа не сидить склавши руки, але ідеали скупо дотримується і краса душі з красивим тілом досить рідко в людях збігаються.
***
Сміливець
Перший обов'язок людини - подолати страх. Поки у людини трясуться жилки, його дії залишаться рабськими. Томас Карлейль.
Сідаючи під вечір вдома на ганок,
Любив в душі загрожувати він всяким мафіям
І сміливо правду говорив в обличчя
Газетним і журнальним фотографіям.
***
Що щастя дано тобі не навіки,
Не треба нарікати, людино.
Коли б нам щастя навік давалося,
Воно б буднями називалося.
***
Що ж таке щастя ... Одні кажуть це пристрасті ... Карти, вино, захоплення, всі гострі відчуття. Інші вірять що, щастя-в окладі великому і владі, в очах секретарок пленнених, і трепеті підлеглих. Треті вважають, що щастя це велике співчуття ... турбота, тепло, увага, і спільні хвилювання. На думку четвертих, це з милою сидіти до світанку, одного разу в любові зізнатися, і більше не розлучатися. Ще є така думка, що щастя це горіння ... Пошук, мрія, робота, і бентежних крил злет! А щастя по моєму просто, буває різного зросту, від купини і до Казбеку, в залежності від людини!
***
Я дрібної злості в житті не відчував,
На світ дивився світло, а тому
Я нічому на світі не заздрив:
Ні силі, ні багатству, ні розуму ...
Вибрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 15.03.19 9.48
Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 2
Ты говоришь, что счастье невозможно,
Препятствий тьма и все ужасно сложно.
А я считаю: если б мы любили,
То все преграды даже б и не всплыли.
***
Слова… Не спешим ли мы с ними где-то,
Как просто «ЛЮБЛЮ», например сказать.
Всего секунда нужна на это,
Но целая жизнь, чтоб его оправдать.
***
Командует армией генерал,
Но женщине этого мало,
Лукавый что женщину создавал,
Ей более хитрый путь указал,
КОМАНДОВАТЬ ГЕНЕРАЛОМ.
***
По первому движению души
Ни злых, ни страстных писем
Не пиши,
Чтобы жалеть жестоко
Не пришлось,
Когда остынут счастье
Или злость…
***
Я захворал, но хворь преодолел.
И все довольны, надобно признаться:
Враги довольны тем, что заболел,
Друзья же тем, что начал поправляться.
Ну, что ж, я счастлив долею своей,
Люблю на свете радовать людей!
***
Кто честность и премудрость обретает,
Тот, право же, вовек не пропадёт.
Ведь честность выполняет обещанье,
А мудрость… никогда их не даёт!
***
Любовь- не сплошной фейерверк страстей. Любовь-это верные в жизни руки,
Она не страшится ни чёрных дней,
Ни обольщений и ни разлуки.
***
Любить- значит истину защищать,
Даже восстав против всей вселенной. Любить — это в горе уметь прощать.
Всё, кроме подлости и измены.
***
Люди, будьте к ближним своим мягче, относитесь с нежностью, добром… и не обижайте, а иначе… можно горько каяться потом…
***
Меж умным и глупым различье в чём?
Да в том, между прочим, что год за годом
Умный живёт лишь своим умом,
А глупый вечно следует модам.
***
Мини-шутка
Тот, кто имеет успех,
Всегда раздражает всех,
А много друзей имеет
Тот, кто писать не умеет.
Вот и возьмись решать,
Как жить на планете сей?
То ли стихи писать,
То ли иметь друзей?
***
Можно находить и открывать все, буквально все, что нас сближает. И напротив: коль не доверять, можно, как болячки, ковырять именно все то, что разделяет.
***
Мужчины, встревожьтесь! Ну кто ж не знает,
Что ЖЕНЩИНА с нежной своей душой,
Сто тысяч грехов нам простит порой,
Простит, может, даже ночной разбой!
Но вот НЕВНИМАНИЯ не прощает…
Вернемся же к РЫЦАРСТВУ в добрый час
И к ЛАСКЕ, которую мы забыли,
Чтоб милые наши порой от нас
Не начали бегать к нечистой силе!
***
Чувства тем и хороши,
что горят красиво, гордо, смело.
пусть любовь начнется. но не с тела,
а с души, вы слышите, — с души!
***
Попробуй в человеческом сознании
Определить логическую точку:
Смеемся мы, как правило, в компании,
А вот страдаем чаще в одиночку.
***
Просто в жизни мне всегда тепло оттого, что есть ЦВЕТЫ и ДЕТИ. Просто делать ДОБРОЕ на свете во сто крат ПРИЯТНЕЕ, чем ЗЛО!!!
***
Пусть чувства те воспеты и прославлены,
И всё-таки добавим ещё раз,
Что коль любовь и дружба не разбавлены,
А добровольно воедино сплавлены,
То этот сплав прочнее, чем алмаз.
***
Рыба портится с головы.
Истина эта мудра и проста.
Но слишком шутить не спеши. Увы,
Хоть рыба и портится с головы,
Однако чистят ее с хвоста.
***
Скажите, есть у вас сегодня нежность?
— Да, с добавленьем самых теплых слов
***
Слово может согреть, окрылить и спасти, Осчастливить и льды протаранить. Слово может нам тысячи бед принести, Оскорбить и безжалостно ранить. А поэтому скажем себе сурово: «Чтобы не было в жизни ненужных бед Надо думать, ребята, над каждым словом, Ибо слов невесомых на свете нет!
***
Случайностей не существует: люди даны нам или как пример правильной жизни, либо как предупреждение.
***
Смеюсь над приметой,
Не верю в пророчество,
Но знаю, что днём и в кромешной мгле,
Самый когтистый зверь на земле-
ОДИНОЧЕСТВО!
***
Стареет внешность: яркие черты,
Стирает время властно и жестоко,
Тогда как у духовной красоты
Нет ни морщин, ни возраста, ни срока.
***
Старик, моливший золотую рыбку, свершил, пожалуй, главную ошибку: Ему бы жадной бабке не служить и не просить корыто и дворянство, боярский дом и сказочное царство… А новую старуху попросить!
***
Счастье и горе
Если полюбят друг друга двое
И счастье в обоих сердцах рождается,
То светлые чувства всегда слагаются
И счастье становится больше вдвое!
А если беда на дороге встретится,
То легче вдвоём одолеть кручину.
Ведь горе в любви по-иному мерится,
Оно на двоих непременно делится,
А значит, и меньше наполовину
***
У сердца и горя НИЧЬЯ не случается… Человек так легко раним… И если с горем ОН не расправится,…то ГОРЕ расправится с ним.
***
Хоть мать -природа не сидит без дела, но идеалы скупо соблюдает и красота души с красивым телом довольно редко в людях совпадают.
Храбрец
Первая обязанность человека - преодолеть страх. Пока у человека трясутся поджилки, его действия останутся рабскими. Томас Карлейль.
Садясь под вечер дома на крыльцо,
Любил в душе грозить он всяким мафиям
И смело правду говорил в лицо
Газетным и журнальным фотографиям.
***
Что счастье дано тебе не навек,
Не надо сетовать, человек.
Когда бы нам счастье навек давалось,
Оно бы буднями называлось.
***
Что же такое счастье… Одни говорят это страсти… Карты, вино, увлечения, все острые ощущения. Другие верят что, счастье-в окладе большом и власти, в глазах секретарш пленненых, и трепете подчиненных. Третьи считают, что счастье это большое участье… забота, тепло, внимание, и общность переживания. По мнению четвертых, это с милой сидеть до рассвета, однажды в любви признаться, и больше не расставаться. Ещё есть такое мнение, что счастье это горение… Поиск, мечта, работа, и дерские крылья взлёта! А счастье по мойму просто, бывает разного роста, от кочки и до Казбека, в зависемости от человека!
***
Я мелкой злости в жизни не испытывал,
На мир смотрел светло, а потому
Я ничему на свете не завидовал:
Ни силе, ни богатству, ни уму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829100
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2019
Вірші і цитати Едуарда Асадова частина 1
Хто вміє в будні бути щасливим, той, і справді, щаслива людина !!!
А ви упокорювали сувору гординю,
Намагаючись подолати свої шляхи?
А ви любили так, що навіть ім'я
Вам боляче було вголос вимовити?
Аргументи любові
Від слів про любов дзвенить голова.
Вони і красиві, і дуже тендітні.
Однак любов - не тільки слова,
Любов - це, перш за все, вчинки.
І тут нікому не потрібні лазівки.
Доводь почуття і - весь секрет.
А ось якщо справ за словами немає,
Любові вашій вартість три копійки!
***
Чи буває жінка в житті хоч раз неправа?
Безумству питання нам слід лише подивуватися.
Який запитав таке не просто бовдур-голова,
Але гірше набагато: практично самогубець!
***
У світі стільки всілякого зла,
Значить, треба пам'ятати постійно:
Ніколи не пізно і не рано
Здійснювати добрі справи.
І щоб серцю не було морозно,
Скільки б ти бід не накоїв -
Ніколи не рано і не пізно
Покаятися чесно і серйозно
В зло, що ти колись вчинив.
***
***
Буває дефіцит фінансів,
Заліза дефіцит - в крові,
Буває мало в житті шансів,
Але гірше - дефіцит любові.
***
Закохані, в вічних прагненнях своїх,
Мріють любов розділити на двох.
Але так виходить тільки частково.
Причин всіх я точно, звичайно, не знаю,
Але частіше виходять нерівні частини -
Побільше одна і поменше інша.
І дивно, що більшу частину бере
Той, хто мінімум віддає.
***
Східна мудрість говорить одвіку
Про те, що без принципів простіше жити.
І все людство легше любити,
Ніж поруч конкретну людину.
***
Все в світі зараз загадково,
Все ніби летить кудись,
Заметільно, красиво, казково ...
А казкам я вірю свято.
Казка ... мрія-полуночница ...
Але де її взяти? Звідки?
А серцю так дива хочеться,
Нехай маленького, але дива!
***
Ви сутність жінки спробуйте зрозумійте:
Перед обличчям чоловіків, в суцільному збентеженні
Вона завжди потребує захисту,
Але потай мислить лише про напад ...
***
Кажуть: «Немає диму без вогню».
Дурниця! в твоїх лукавих фразах
Стільки було диму для мене ...
А от справжнього вогню,
Здається, і не було жодного разу ...
***
Так, в світі є різні СЕРЦЯ ... Але щасливий той, я цього не приховую - кому дісталося саме таке: в будь-який час, добре і зле, надійно навіки і до КІНЦЯ!
***
Добрих людей не просто знайти,
Їх у світі, мабуть, один до десяти,
По-справжньому добрих, звичайно.
Ось чому, зустрівши на шляху
І світле щось встигнувши знайти,
Ми їх вже пам'ятаємо вічно.
***
Є приказка: «З милим до душі
Рай буде всюди, навіть в курені ».
Але скільки цей жебрак «рай» триватиме,
Ні слова в ній, на жаль, не йдеться.
***
«Є правило, що йде від століття,
І ти запам'ятай, право ж його:
Чим нижче інтелект у людини,
І, ніж бідніша культура людини,
Тим меркантильніші помисли його »
***
Знаю, боляче тобі, друже:
Хвороба, скосивши, забрала подругу.
І в очах твоїх ніби хуртовина
Гірко кружляє над попелищем.
Тільки мені важче було.
Я страшніші знав справи.
Мені улюблена зрадила,
Це гірше, ніж померла.
***
І нехай хоч стократно спрошенний,
Стократно скажу вперто я:
Що жінки немає кинутої,
Є просто ще не знайдена.
***
Як важливо в житті, пам'ятаючи про бажання, можливостей своїх не забувати ...
***
Як легко образити людину!
Взяв і кинув фразу зліше перцю ...
А потім часом не вистачить століття
Щоб повернути ображене серце ...
**
Як пізнати людину? -
Сперечаються люди століття за століттям.Та який же тут секрет?
У важливій справі, чи в дрібниці ,
Рік знайомий або тиждень -
Тримає слово він чи ні?
Ось відповідь!
***
Як би в житті часом не довелося сердитися-
Але розривом в любові ніколи не погрожуйте,
Знайте твердо: дразнити долю не годиться
Раптом розрив той і справді у Вас трапиться
І Ви самі загроз своїх не пробачите!
***
Яка любов нас часом очікує?
Свічка або сонця гаряче світло?
Не переймайтеся! Адже тут лише одна відповідь:
Великої чи малої любові не буває,
Любов або є, або просто немає!
***
Які б навколо ні кипіли пристрасті, запам'ятай: щоб дурниці не здійснити, щасливий не той, хто побачив щастя, а той, хто зумів його оцінити!
***
Коли життя за горло візьме,
У вчинках люди розходяться:
Сильний в нещастям бореться,
Слабкий в нещасті п'є.
***
Коли на обличчі твоєму холод і нудьга,
Коли ти живеш в роздратуванні і суперечці,
Ти навіть не знаєш, яка ти мука,
І навіть не знаєш, яке ти горе.
***
Коли ж ти добріший , ніж синь в піднебессі,
А в серці і світло, і любов, і порозумінння,
Ти навіть не знаєш, яка ти пісня,
І навіть не знаєш, яке ти щастя!
***
Юність прагне того і сього,
Юності потрібен весь світ навік,
А зрілості потрібен найбільше
Один-єдиний чоловік
***
Поганий чи, хороший народжується птах,
Йому все одно судилося літати ...
З людиною ж так не станеться ...
Людиною ще треба стати ...
***
У будь-яких справах, при максимумі складнощів,
Підхід до проблеми все-таки один:
Бажання - це безліч можливостей,
А не бажання - це безліч причин ...
***
Радій кожному дню завжди.
Будь-якому, тільки-но світлом заграє!
Бо не знаєш адже ніколи,
Який з них буде останнім в житті ...
***
Будь добрим, не гнівайся, володій терпін’ям.
Запам'ятай: від світлих посмішок твоїх
Залежить не тільки твій настрій,
Але тисячу разів настрій інших.
***
Вороги завжди активніше друзів.
Чи не тому нам здається одвічно,
Що підлих і заздрісних людей
Набагато більше на планеті цій,
Ніж порядних , чесних і сердечних.
***
І нехай будь-які труднощі зустрічаються,
І б'ють часом бурани знову і знову,
Буквально всі проблеми вирішуються,
Коли в серцях є головне: ЛЮБОВ!
***
Ні, друзі не там, де за столом
Один за одного тости проголошують.
Дружба там, де закриють плечем,
Де останнім діляться рублем
І в будь-яких негараздах виручають.
***
Хто чесність і мудрість знаходить,
Той повік не пропаде.
Адже чесність виконує обіцянки,
А мудрість ... ніколи їх не дає!
***
Він обіцяв вам життя в раю:
Хутра, килими, квартиру, дачу!
А я любов вам віддаю,
Любов і життя своє в придачу.
І хоч приваблививе сяйво каменів
Для серця жіночого, але все ж
Судіть самі: хто бідний?
Вирішуйте самі: що дорожче?
***
Які б навколо ні кипіли пристрасті,
запам'ятай: щоб дурниці не скоїти,
щасливий не той, хто побачив щастя,
а той, хто зумів його оцінити!
***
Не шкодуйте грошей на здоров'я!
У житті це головна умова.
Чому? Та просто тому,
Що без справжнього здоров'я
Гроші нам вже і ні до чого!
***
Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко
Як мало тих, з ким хочеться прокинутися ...
***
Чим розумний від дурного відрізняється?
Різницю їх за версту видно:
Розумний вчитися все життя старається,
Дурний же вічно всіх повчати.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 15.03.19 9.45
Стихи и цытаты Эдуарда Асадова часть 1
Кто умеет в буднях быть счастливым, тот, и впрямь, счастливый человек!!!
А вы смиряли строгую гордыню,
Пытаясь одолеть свои пути?
А вы любили так, что даже имя
Вам больно было вслух произнести?
Аргументы любви
От слов о любви звенит голова.
Они и красивы, и очень хрупки.
Однако любовь — не только слова,
Любовь — это, прежде всего, поступки.
И тут никому не нужны лазейки.
Доказывай чувства и — весь секрет.
А вот если дел за словами нет,
Любви вашей стоимость три копейки!
***
Бывает ли женщина в жизни хоть раз неправа?
Безумству вопроса нам следует лишь подивиться.
Спросивший такое не просто болван-голова,
Но хуже гораздо: практически самоубийца!
***
В мире столько всяческого зла,
Значит, надо помнить постоянно:
Никогда не поздно и не рано
Совершать хорошие дела.
И чтоб сердцу не было морозно,
Сколько бы ты бед ни натворил —
Никогда не рано и не поздно
Повиниться честно и серьезно
В зле, что ты когда-то совершил.
***
Бывает дефицит финансов,
Железа дефицит — в крови,
Бывает мало в жизни шансов,
Но хуже — дефицит любви.
***
Влюбленные, в вечных стремленьях своих,
Мечтают любовь разделить на двоих.
Но так получается только отчасти.
Причин всех я точно, конечно, не знаю,
Но чаще выходят неравные части —
Побольше одна и поменьше другая.
И странно, что большую часть берет
Тот, кто минимум отдает.
***
Восточная мудрость гласит от века
О том, что без принципов проще жить.
И все человечество легче любить,
Чем рядом конкретного человека.
***
Все в мире сейчас загадочно,
Все будто летит куда-то,
Метельно, красиво, сказочно…
А сказкам я верю свято.
Сказка… мечта-полуночница…
Но где ее взять? Откуда?
А сердцу так чуда хочется,
Пусть маленького, но чуда!
***
Вы сущность женщины попробуйте поймите:
Перед лицом мужчин, в сплошном смущении
Она всегда нуждается в защите,
Но втайне мыслит лишь о нападении…
***
Говорят: «Нет дыма без огня».
Ерунда! в твоих лукавых фразах
Столько было дыма для меня…
А вот настоящего огня,
Кажется, и не было ни разу…
***
Да, в мире есть различные СЕРДЦА… Но счастлив тот, я этого не скрою--кому досталось именно ТАКОЕ: в любое время, доброе и злое, НАДЁЖНОЕ НАВЕК и до КОНЦА!
***
Добрых людей не просто найти,
Их в мире, пожалуй, один к десяти,
По-настоящему добрых, конечно.
Вот почему, повстречав на пути
И светлое что-то успев обрести,
Мы их уже помним вечно.
***
Есть поговорка: «С милым по душе
Рай будет всюду, даже в шалаше».
Но сколько этот нищий «рай» продлится,
Ни слова в ней, увы, не говорится.
***
«Есть правило, идущее от века,
И ты запомни, право же его:
Чем ниже интеллект у человека,
И, чем бедней культура человека,
Тем меркантильней помыслы его»
***
Знаю, больно тебе, дружище:
Хворь, скосив, унесла подругу.
И в глазах твоих будто вьюга
Горько кружит над пепелищем.
Только мне тяжелее было.
Я страшнее знавал дела.
Мне любимая изменила,
Это хуже, чем умерла.
***
И пусть хоть стократно спрошенный,
Стократно скажу упрямо я:
Что женщины нету брошенной,
Есть просто ещё не найденная.
****
Как важно в жизни, помня о желаньях, возможностей своих не забывать…
***
Как легко обидеть человека!
Взял и бросил фразу злее перца…
А потом порой не хватит века
Чтоб вернуть обиженное сердце…
**
Как узнаешь человека? -
Спорят люди век за веком.
Да какой же тут секрет?
В важном деле, в пустяке ли,
Год знаком или неделю —
Держит слово он иль нет?
Вот ответ!
***
Как бы в жизни порой не пришлось сердиться-
Но разрывом в любви никогда не грозите,
Знайте твёрдо: дразнить судьбу не годится
Вдруг разрыв тот и вправду у Вас случится
И Вы сами угроз своих не простите!
***
Какая любовь нас порой ожидает?
Свеча или солнца горячий свет?
Не мучьтесь! Ведь здесь лишь один ответ:
Большой или малой любви не бывает,
Любовь либо есть, либо просто нет!
***
Какие б вокруг ни кипели страсти, запомни: чтоб глупости не свершить, счастлив не тот, кто увидел счастье, а тот, кто сумел его оценить!
***
Когда жизнь за горло возьмет,
В поступках люди расходятся:
Сильный в несчастье борется,
Слабый в несчастье пьет.
***
Когда на лице твоем холод и скука,
Когда ты живешь в раздраженье и споре,
Ты даже не знаешь, какая ты мука,
И даже не знаешь, какое ты горе.
***
Когда ж ты добрее, чем синь в поднебесье,
А в сердце и свет, и любовь, и участье,
Ты даже не знаешь, какая ты песня,
И даже не знаешь, какое ты счастье!
***
Юность жаждет того и сего,
Юности нужен весь мир навек,
А зрелости нужен больше всего
Один-единственный человек
***
Плохой ли, хорошей рождается птица,
Ей всё равно суждено летать…
С человеком же так не случиться…
Человеком еще надо стать…
***
В любых дела, при максимуме сложностей,
Подход к проблеме все-таки один:
Желание - это множество возможностей,
А не желание — это множество причин…
***
Радуйся каждому дню всегда.
Любому, едва только светом блеснет!
Ибо не знаешь ведь никогда,
Какой из них будет последним в жизни…
***
Будь добрым, не злись, обладай терпеньем.
Запомни: от светлых улыбок твоих
Зависит не только твое настроенье,
Но тысячу раз настроенье других.
***
Враги всегда активнее друзей.
Не потому ль нам кажется извечно,
Что подлых и завистливых людей
Намного больше на планете сей,
Чем прямодушных, честных и сердечных.
***
И пусть любые трудности встречаются,
И бьют порой бураны вновь и вновь,
Буквально все проблемы разрешаются,
Когда в сердцах есть главное: ЛЮБОВЬ!
***
Нет,друзья не там, где за столом
Друг за друга тосты возглашают.
Дружба там, где заслонят плечом,
Где последним делятся рублем
И в любых невзгодах выручают.
***
Кто честность и премудрость обретает,
Тот,право же, вовек не пропадёт.
Ведь честность выполняет обещанье,
А мудрость… никогда их не даёт!
***
Он обещал вам жизнь в раю:
Меха, ковры, квартиру, дачу!
А я любовь вам отдаю,
Любовь и жизнь свою в придачу.
И хоть заманчив жар камней
Для сердца женского, но всё же
Судите сами: кто бедней?
Решайте сами: что дороже?
***
Какие б вокруг ни кипели страсти,
запомни: чтоб глупости не свершить,
счастлив не тот, кто увидел счастье,
а тот, кто сумел его оценить!
***
Не жалейте денег на здоровье!
В жизни это главное условье.
Почему? Да просто потому,
Что без настоящего здоровья
Деньги нам уже и не к чему!
***
Как много тех, с кем можно лечь в постель
Как мало тех, с кем хочется проснуться...
***
Чем умный от глупого отличается?
Различие их за версту видать:
Умный учиться всю жизнь старается,
Глупый же вечно всех поучать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829099
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2019
Жіноча пісенька.
Про кохання не треба, любий.
Ну навіщо нам балаканина!
Це я тебе любила,
А не ти любив мене!
І хвилювань наших повість
Кожен по-різному читав:
Це я втрачала гордість,
А не ти її втрачав!
І коли іншим, бувало,
Ти обійми розкривав,
Це я тебе прощала,
А не ти мене прощав.
Якщо ж там, де співала ліра,
Суперечка важка назрівала,
Це я шукала миру,
А не ти його шукав!
І коли раптом я хворіла
Або ти часом хворів,
Це я до тебе летіла,
А не ти до мене летів.
Ну, а в дні розлук, бувало,
Хто страждав і сумував?
Це я тобі писала,
А не ти до мене писав!
І коли з холодною силою
Нам розрив навік погрожував,
Це я просто не тямила себе,
А не ти з розуму сходив!
Нині все вже просто
Досить душу принижувати!
Це я порвати вирішила.
А не ти вирішив порвати!
Палю сама всі почуття. Щоб
Не заважати тобі в дорозі.
Уже такий характер слабкий:
Не можу бути жалюгідною бабою,
Будь же щасливий. І прости!
© Едуард Асадов
Переклала на українську мову 14.03.19 10.10
Женская песенка.
О любви не надо, милый.
Ну зачем нам болтовня!
Это я тебя любила,
А не ты любил меня!
И волнений наших повесть
Каждый разно прочитал:
Это я теряла гордость,
А не ты ее терял!
И когда другим, бывало,
Ты объятья раскрывал,
Это я тебя прощала,
А не ты меня прощал.
Если ж там, где пела лира,
Спор тяжелый назревал,
Это я искала мира,
А не ты его искал!
И когда вдруг я болела
Или ты порой болел,
Это я к тебе летела,
А не ты ко мне летел.
Ну, а в дни разлук, бывало,
Кто страдал и тосковал?
Это я тебе писала,
А не ты ко мне писал!
И когда с холодной силой
Нам разрыв навек грозил,
Это я с ума сходила,
А не ты с ума сходил!
Нынче все уже простыло
Хватит душу унижать!
Это я порвать решила.
А не ты решил порвать!
Жгу сама все чувства. Дабы
Не мешать тебе в пути.
Уж такой характер слабый:
Не могу быть жалкой бабой,
Будь же счастлив. И прости!
© Эдуард Асадов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Саме головне і цінне в житті- це сім'я!!!
Спочатку в в якій народжуемся, а потім яку створюємо!!!
Переклала на українську мову 14.03.19 10.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828983
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.03.2019
У кожного з нас є два крила:_ Батько і Мати. І пока вони є, ми літаємо. Проте дуже тяжко летіть з одним крилом...А тим більш іти пішки...Дай Бог всім літати як можна довше на двух крилах ! Бережіть батьків!
Переклала на українську мову 13.03.19 8.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828832
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2019
30 кумедних цитат з «Дівчат»
Комедійний художній фільм «Дівчата», знятий за однойменною повістю Б. Бідного режисером Юрієм Чулюкіним в 1961 році, відомий кожному. Головну героїню, 18-річну Тосю, що приїхала в ліспромгосп працювати в їдальні, блискуче виконала Надія Румянцева, якій на момент зйомок вже було 30.
Стрічка відразу сподобалася глядачам і навіть критикам. Але вище начальство вирішило, що комедія надто побутова і дрібнувата для радянського екрану, хоча протягом 1962 року її подивилися майже 35 мільйонів глядачів. За кордоном картина мала приголомшливий успіх і отримала безліч призів кінофестивалів. Зарубіжні газети навіть дали прізвисько Надії Румянцевій - «Чарлі Чаплін у спідниці».
А кумедні цитати з «Дівчат» веселять вже не перше покоління:
Так хочеться бути красивою, я б тоді за всіх ошуканих дівчат помстилася! Ось йду я гарна по вулиці, а всі зустрічні хлопці так і столбенеют, а які слабші - так і падають, падають, падають і самі собою в штабелі укладаються!
Я ось все думала, як це люди цілуються. Адже їм же носи повинні заважати? А тепер бачу - не заважають.
- Любиш?
- Кого ?!
- Гречку!
- Обожнюю!
- Я і сама дійду. Тут ведмедів немає.
- А хіба дівчину проводжають тільки через ведмедів?
В їдальні і в лазні всі рівні.
- Тось, ну хочеш, досліди Ти мене, якщо не віриш!
- Що ти, трактор, щоб тебе відчувати?
Ех і здорова! Розгодувала я тебе, Надія, на свою погибель.
Підіть звідси! А то у мене ... ложки пропадають!
Краще я потім якось, а то ми сьогодні все переробимо, а на завтра нічого не залишиться.
- Ти куди?
- А так коротше.
- А так - довше.
Батюшки, куди це у людей самолюбство дівається?
Я б всім, хто заочно вчиться, ордена б давала. Це ж яку силу волі треба мати! Ніхто над нею не стоїть, а вона все займається, займається.
- Техніка! Тут міркувати треба! Це тобі не картоплю варити!
- Ти думаєш, що картопля - це так ось просто? Не тут то було! З картоплі знаєш, скільки можна страв приготувати!
- Сан Санич приходив?
- Був тут якийсь облізлий, а як звати, не знаю.
- Вона, брат, така!
- Яка?
- Підростеш - дізнаєшся!
- Надька ось-ось 28 стукне, тут не те що за Ксан Ксанича, за козла підеш.
- Ех ти, вареники з картоплею.
- Начебто деякі і по любові заміж вийшли, а тепер листами від коханого чоловіка грубки топлять.
- Так ... Умила вона тебе!
- Подумаєш, теж мені фігура!
- Фігури може бути і немає, а характер - у наявності.
- Ось ми сьогодні з історії проходили, був такий час, коли жінки чоловіками командували. Дуже правильний був час! Я ось тільки його назву забула.
- Матріархат, чи що?
- Ти теж знаєш? Ось вони де у нас сиділи, голубчики! Так ні, випустили їх стародавні жінки, ось вони тепер і командують!
А це що? Навіть нижче мене зростом.
Кому чого в місті купити? Приймаю замовлення до однієї тонни.
Щі у новій кухарки ВО! Рагу як в санаторії. Кожен калорій на своєму місці!
- Дозвольте?
- А ви завжди з цигаркою танцюєте? І в шапці? Так ось, з такими я не танцюю!
Яка ж це любов? У селищі про нас казна-що базікають, а я тебе ще ні разу не поцілував.
- Бачиш те місце? Он, пожежний щит. Це місце у нас Камчаткою називається. Сидять там деякі вечорами парочками. Посидять, посидять, а потім кімнату окрему вимагають, а кімнат вільних у нас немає.
- Ненавиджу ....
- Ти ж казала, що полюбила?
- З тих пір ще більше ненавиджу!
- А ви і є це нове начальство, якого всі так бояться, так?
- Ну ... вже не такий я страшний.
Перший раз таких одноосібників бачу.
А я ось ніколи заміж не вийду. Одному адже краще, хочу - халву їм, хочу - пряники.
Переклала на українську мову 13.03.19 7.35
30 задорных цитат из «Девчат»
Комедийный художественный фильм «Девчата», снятый по одноимённой повести Б. Бедного режиссёром Юрием Чулюкиным в 1961 году, известен каждому. Главную героиню, 18-летнюю Тосю, приехавшую в леспромхоз работать в столовой, блестяще исполнила Надежда Румянцева, которой на момент съемок уже было 30.
Лента сразу понравилась зрителям и даже критикам. Но высшее начальство посчитало, что комедия чересчур бытовая и мелковата для советского экрана, хотя в течение 1962 года её посмотрели почти 35 миллионов зрителей. За рубежом картина имела ошеломляющий успех и получила множество призов кинофестивалей. Зарубежные газеты даже дали прозвище Надежде Румянцевой – «Чарли Чаплин в юбке».
А забавные цитаты из «Девчат» веселят уже не первое поколение:
Так хочется быть красивой, я б тогда за всех обманутых девчат отомстила! Вот иду я красивая по улице, а все встречные ребята так и столбенеют, а которые послабей — так и падают, падают, падают и сами собой в штабеля укладываются!
Я вот всё думала, как это люди целуются. Ведь им же носы должны мешать? А теперь вижу — не мешают.
— Любишь?
— Кого?!
— Гречку!
— Обожаю!
— Я и сама дойду. Здесь медведей нет.
— А разве девушку провожают только из-за медведей?
В столовой и в бане все равны.
— Тось, ну хочешь, испытай меня, если не веришь!
— Что ты, трактор, чтобы тебя испытывать?
Эх и здоровая! Раскормила я тебя, Надежда, на свою погибель.
Уйдите отсюда! А то у меня… ложки пропадают!
Лучше я потом как-нибудь, а то мы сегодня все переделаем, а на завтра ничего не останется.
— Ты куда?
— А так короче.
— А так — длиннее.
Батюшки, куда это у людей самолюбие девается?
Я бы всем, кто заочно учится, ордена б давала. Это ж какую силу воли надо иметь! Никто над ней не стоит, а она всё занимается, занимается.
– Техника! Тут соображать надо! Это тебе не картошку варить!
– Ты думаешь, что картошка – это так вот просто? Не тут-то было! Из картошки знаешь, сколько можно блюд приготовить!
— Сан Саныч приходил?
— Был тут какой-то облезлый, а как звать, не знаю.
– Она, брат, такая!
– Какая?
– Подрастешь – узнаешь!
— Надьке вот-вот 28 стукнет, тут не то что за Ксан Ксаныча, за козла пойдешь.
— Эх ты, вареники с картошкой.
— Вроде бы некоторые и по любви замуж вышли, а теперь письмами от любимого мужа печки топят.
— Да… Умыла она тебя!
— Подумаешь, тоже мне фигура!
— Фигуры может быть и нет, а характер – налицо.
— Вот мы сегодня по истории проходили, было такое время, когда женщины мужчинами командовали. Очень правильное было время! Я вот только его название забыла.
— Матриархат, что ли?
— Ты тоже знаешь? Вот они где у нас сидели, голубчики! Так нет, выпустили их древние женщины, вот они теперь и командуют!
А это что? Даже ниже меня ростом.
Кому чего в городе купить? Принимаю заказы до одной тонны.
Щи у новой поварихи ВО! Рагу как в санатории. Каждый калорий на своём месте!
— Разрешите?
— А вы всегда с папироской танцуете? И в шапке? Так вот, с такими я не танцую!
Какая ж это любовь? В посёлке про нас невесть что болтают, а я тебя ещё ни разу не поцеловал.
— Видишь то место? Вон, пожарный щит. Это место у нас Камчаткой называется. Сидят там некоторые по вечерам парочками. Посидят, посидят, а потом комнату отдельную требуют, а комнат свободных у нас нет.
— Ненавижу….
— Ты ж говорила, что полюбила?
— С тех пор ещё больше ненавижу!
– А вы и есть то новое начальство, которого все так боятся, да?
– Ну… уж не такой я страшный.
Первый раз таких единоличников вижу.
А я вот никогда замуж не выйду. Одному ведь лучше, хочу — халву ем, хочу — пряники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Як приємно почати ранок з позитива,
Посмішка, доброго ранку сказати чоловіку,
Смачного чаю випити і музику вімкнути для душі,
Проглянути новини,почитати, помріяти,
Підготуватися до справ, з натхненням діяти,
Чудовий ранок, початок нового дня,
Подякувати Всевишнього,
Він завжди поряд, підтримка,
Щасливою відчувать себе!!!
12.03.19 8.48
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2019
За зрілістю приходить старість,
З сідим волоссям на чолі,
Якщо зустріть цей вік поважно,
То й мудрість прийде на поріг,
Можливості в цей вік –безмежні,
Час вільний – в досталь,
Цікавих справ, захоплень,теж,
Потрібно лише добре знати,
Що все залежить від цілей, планів,
Бажання насолоджуватися життям!
11.03.19 8.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019
Жінка -творіння Творця,досконалого і вищого Митця,
Рисами наділив її такими, задум цей слід зрозуміти,
Щоб життя на Землі процвітало, щасливо дорослі і діти жили...
Чоловіки – це мужність, сила і відвага,
Щоб на Землі був мир і спокій, головна їх роль...
Якщо ці ролі не ганьбити, не рватись до багатства, і сумнівних утіх,
Гармонічно жити в мирі, природу і людей навколо цінувати, поважати,
Багато кращим стане все, що бачить зір...
Доросле покоління, передасть наступним,той приклад – кращий всяких слів, законів,
Що є хороше, а що ні, чого слід уникати, чого не слід робити... 4.03.18 10.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828357
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Весна, солнышко взошло,
Расправила крылышки, лечу,
Парю в мечтах,
Любуюсь миром,
Наслаждаюсь,
Любить людей,
Дарить улыбки и тепло,
Я так хочу, я так хочу,
Счастливой быть,
Крупинки радости
Раздать с любовью ,
Кто встретиться
Мне на пути.
Я так весь мир и жизнь люблю,
Всевышний помогает,
Поддержку чувствую,
Благодарю!
9.03.19 10.42
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828350
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2019
Що мені в житті допомога,
Перш за все – це віра,
Всевишній поряд !
Звертаюся до нього я щодня:
Сила Божа, сила Небесна,
Защити і охрани нас,
Ангели – хранителі,
Крилами охраніть нас !
4.03.19 10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2019
Домашній затишок,
Бажання кожного мабуть,
Потрібно неабияких зусиль,
Створити простір для життя і мрій!
Крім стін, які як кажуть,
Теж допомогають,
Комфорт, тепло,
Повітря чисте,
Квіти в домі,
Як це гарно!
А головне – це почуття,
Що в домі, як в фортеці,
Панує повага, підтримка,
Допомога і любов,
Спокійним, впевненим,
Щасливим відчувать себе!
4.03.19 10.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2019
Життя – наука не проста,
Крок за кроком – нове, нове,
Виникає на нашому шляху,
Важливо відчувати природу,
Розуміти, поважать людей,
Натхнення, гармонія в душі-
Підсказка прийде завжди
Розвивати свої здібності,
Знання,цінувати час,
Любити все, що оточує нас,
Серце радістю наповнювать,
Посмішку дарувати всім ,
Щасливим відчувати себе,
Дякувати Всевишнього за все!
3.03.19 9.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
Приклад для наслідування: 9 видатних жінок-рекордсменок
Неможливе можливо
Вони - приклад для наслідування. Коли дізнаєшся про їхні досягнення, то здається, що вони зробили щось неймовірне, хоча для них це просто стиль життя. Вони не ставили собі за мету розбагатіти, прославитися або «вдало вийти заміж». Вони робили те, що вважали за потрібне. І тим самим встановлювали світові рекорди.
Джин Баттен Льотчиця. Нова Зеландія
15 вересня 2016 року, виповнилося 107 років від дня народження легендарної Джин Баттен. Льотчиця встановила кілька світових рекордів. Так, в 1934 році вона зробила переліт з Великобританії до Австралії, який тривав без малого 15 днів. Але це ще не все! Кілька тижнів потому Джин перелетіла з Австралії назад до Великобританії. Раніше зробити подібне не вдавалося жодній жінці-пілоту. Два роки по тому льотчиця перелетіла з Англії до Нової Зеландії за 11 днів і 45 хвилин. Цей рекорд ніхто не міг побити протягом 44 років. Баттен удостоїлася золотої авіаційної медалі Міжнародної федерації аеронавтики, ставши першою жінкою, яка отримала цю нагороду, а також стала Командор ордена Британської імперії. На честь Джин Баттен назвали міжнародний термінал аеропорту Окленд в Новій Зеландії.
Гертруда Едерле Плавчиха. США.
Гертруда - перша жінка, якій вдалося перепливти Ла-Манш. Рекорд 21-річна американка встановила 6 серпня 1926 року. До неї підкорити протоку вдавалося тільки п'ятьом спортсменам чоловікам. Час запливу безстрашної спортсменки склав 14 годин і 31 хвилину, що всього лише на 2 хв. менше, ніж попередні рекорди. Коли Гертруда повернулася в Нью-Йорк, вона стала знаменитою. В її активі також одна золота і дві бронзові медалі з плавання, які вона завоювала на Олімпіаді 1924 року.
Мін Кіпа Шерпа Альпіністка. Непал
Рекорд непальської спортсменки Мін Кіпа Шерпа є вражаючим, адже вона піднялася на найвищу гору світу в 15 років! Так як непальські закони забороняють людям, які не досягли 16-річного віку, сходження на Еверест, Мін довелося підкорювати вершину з боку Китаю. Юну альпіністку супроводжували брат Мінгма Гьюла і сестра Лафка Кіпа Шерпа. Рекорд, встановлений нею в 2003 році, був побитий в 2010-му 13-річним Джорданом Ромеро.
Ванесса Мей Скрипалька. Великобританія
Ванессу Мей можна порівняти з Наннерль Моцарт - молодшою сестрою Вольфганга Амадея, яка в 11 років грала найскладніші сонати і концерти на клавесині. Ванесса ж в трирічному віці освоїла гру на фортепіано, а пізніше стала вчитися грати на скрипці. У свої 10 років вона вже виступала з філармонічним оркестром і стала наймолодшим учнем Королівського музичного коледжу. У 12 років Ванесса записала свій дебютний альбом Violin. А ще ця дивовижна артистка любить виступати не тільки з електроскрипки, але і зі скрипкою Gizmo роботи майстра Гваданьіні, яка була виготовлена в 1761 році. За інструмент батьки скрипальки заплатили на аукціоні 250 тис. Фунтів стерлінгів.
Ернестіна Шепард
Істинний приклад того, що жінка в будь-якому віці прекрасна, - це Ернестіна Шепард, культуристка з США, яка відсвяткувала своє 80-річчя в червні 2016 року. Примітно, що Шепард в молодості зовсім не займалася спортом. У спортзал вперше вона пішла в 56 років. Сьогодні Ернестіна здатна витримати таку інтенсивну навантаження, яка не під силу багатьом молодим і здоровим людям. А ще вона бере участь в конкурсах серед бодібілдерів і ... виграє!
Вероніка Веремьюк Шахістка. Україна
У жовтні 2015 року українська шахістка Вероніка Веремьюк стала чемпіоном Європи. І це в 8 років! Спортсменка набрала 8 очок з 8 можливих, перемігши Олександру Шведову з Росії. Вероніка показала 100-відсотковий результат серед 49 найсильніших шахісток у своїй віковій категорії. А ще вона побила рекорд українки Катерини Лагно, яка вважалася наймолодшою чемпіонкою Європи з гри в шахи серед жінок, отримавши цей титул в 15 років (2005 рік).
Малала Юсафзай Правозахисниця.Пакистан
У 11 років ім'я Малали вперше прозвучало в світових ЗМІ - юна блогер писала про режим талібів, про їхню спробу взяти під контроль долину Сват і про свої погляди на розвиток освіти для дівчаток. Широку популярність їй приніс блог, який вона вела на Бі-бі-сі. Пізніше Малала Юсафзай посіла перше місце на щорічній Національній пакистанській молодіжній премії миру. У 2012 році на юну правозахисницю було скоєно замах - вона була важко поранена, проте їй вдалося вижити. 12 липня 2013 року, в день свого 16-річчя, Малала виступила в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, а рік по тому стала лауреатом Нобелівської премії миру «за їх боротьбу проти придушення дітей і молодих людей і за право всіх дітей на освіту» . 17-річна Юсуфзаі стала наймолодшим лауреатом Нобелівської премії за всю історію. У 2015 році вона відкрила в Лівані школу для дівчаток-біженок з Сирії.
Мерилін вос Савант Журналістка, письменниця, драматург. США
Драматург і журналістка Мерилін вос Савант не дарма носить таке прізвище - в перекладі з французького «савант» означає «мудрець, вчений». Вона офіційно визнана найбільш розумною жінкою планети. Експерти зафіксували коефіцієнт IQ Мерилін в Книзі рекордів Гіннесса, який склав 224. Насправді визначити, наскільки високий IQ пані вос Савант складно, тому що науці відомо дуже мале число людей з таким інтелектом. Вперше тестування (тест Стенфорда-Біне) вона пройшла в пройшла в 1956 році у віці 10 років. Тоді її результат склав 228. Сама Мерилін вважає, що інтелект включає так багато компонентів, що спроби точно виміряти його марні.
Трейсі Едвардс Яхтсвумен. Великобританія
У 1989 році 21-річна яхтсвумен Трейсі Едвардс взяла участь в кругосвітній гонці Whitbread Round the World Yacht Race (нині змагання звуться Volvo Ocean Race) в якості капітана яхти «Мейден». Жінка на кораблі - не до добра, скажуть багато. А якщо все 12 членів команди - жінки? Трейсі і її команда стали першими жінками-яхтсменами, які брали участь в кругосвітній гонці. Більш того, вони виграли найтриваліший, небезпечний і холодний етап гонки з Уругваю в Австралію, подолавши шторму бурхливого Південного океану. Трейсі стала першою жінкою, яка отримала престижну нагороду Yachtsman of the Year Trophy, а в наслідку була нагороджена Орденом Британської імперії і носить титул леді.
У 1989 році 21-річна яхтсвумен Трейсі Едвардс взяла участь в кругосвітній гонці Whitbread Round the World Yacht Race (нині змагання звуться Volvo Ocean Race) в якості капітана яхти «Мейден». Жінка на кораблі - не до добра, скажуть багато. А якщо все 12 членів команди - жінки? Трейсі і її команда стали першими жінками-яхтсменами, які брали участь в кругосвітній гонці. Більш того, вони виграли найтриваліший, небезпечний і холодний етап гонки з Уругваю в Австралію, подолавши шторму бурхливого Південного океану. Трейсі стала першою жінкою, яка отримала престижну нагороду Yachtsman of the Year Trophy, а в наслідку була нагороджена Орденом Британської імперії і носить титул леді.
Зібрано з різноманітних джерел і перекладено на українську мову
8.11.18 18.15
На фото Мерилін вос Савант
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827524
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Дитина дивиться на світ,
Цей погляд ангела відкритий,
Цікавить наших дітей все,
Ще більше хочуть вони знати,
Всі їх питання чому, як, де, коли,
На всі ми мусимо уважно
І з повагою їм відповісти.
Дитя, як губка в себе все вбирає,
І перш за все – поведінку тих,
Хто поруч, з ким спілкується,
Живе, що бачить,чує.
Здається все так просто,
Проте формуються її манери,
Характер, погляд свій вже є...
Нікому роздуми мої не нові,
Відомі кожному вони,
Тому не слід нам на дітей,
Онуків ображатись,
Ми самі винні, якщо
Непорозуміння і проблеми з ними є...
2.03.19 8.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827398
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2019
Картини, які зціляють: Художник розробив унікальні методики арт-терапії на основі відкриттів великого да Вінчі
Norman Ballo. Арт-терапія.
Бахтибек Талкамбаев - доктор наук і мистецтва за міжнародними стандартами ЮНЕСКО, арт-терапевт, художник, поет, вчений, цілитель з Казахстану, практика якого заснована на найдавніших знаннях і перевірена особистим двадцятирічним досвідом. Цей унікальний майстер своїми картинами не тільки лікує хворих, а й створює методики за якими його пацієнти займаються самозціленням.
Бахтибек Талкамбаев - цілитель з Казахстану.
Арт-терапевтичну методику індивідуального художнього бачення навколишнього світу Бахтибек розробив близько двадцяти років тому. І стільки ж часу застосовує її при лікуванні дітей і дорослих. В основі його унікального методу лежать стародавні наукові знання, в тому числі і дослідження Леонардо да Вінчі
Цілющі картини від Бахтибека Талкамбаева.
Живописні полотна майстра несуть в собі орнаментально-знакові символи, які є не тільки таємничим посланням людині, але і свого роду каналом зв'язку з енергією природи, що дає силу і здоров'я.
Його пацієнтами бувають маленькі діти, люди з психологічними розладами, ракові хворі і навіть наркозалежні. Цілитель, займаючись з ними за своєю методикою, розкриває у багатьох пацієнтів неординарний талант. І поряд з власними роботами в його галереї виставлені роботи його учнів.
"Кожен, хто починає малювати, - каже Бахтибек, - не тільки стає здоровим і успішним, а й знаходить внутрішню свободу і впевненість, відкриває в собі безмежні можливості творця."
Методика лікування по Бахтибеку Талкамбаеву
Примітно те, що малювати за цією методикою може кожен самостійно і без особливих матеріальних витрат. Знадобиться лише розкреслений на квадрати аркуш паперу і гелеві ручки. Малюючи щодня можна "опрацьовувати" свої негативні заряди, ті що ми "взяли" від своїх предків. І негайно піде поліпшення психічного і фізичного стану.
І все, що потрібно для творчого процесу, так це повністю звільнитися від контролю розуму і дати повну свободу підсвідомості і руці. "Нехай малює рука, а не розум!", - каже майстер, завдяки методиці якого можливо реально змінити своє життя в кращу сторону, позбутися від хвороб і психічних розладів без таблеток.
Уран. Цілющі картини від Бахтибека Талкамбаева.
Малюючи і зафарбовуючи кожен квадрат на свій розсуд, пацієнт опрацьовує свої родові проблеми. Бахтибек стверджує, що "чим дрібніше штрихи, закарлючки, геометричні фігури, тим ретельніше опрацьовуються проблеми, тим якісніше змінюється формула життя".
Малюнки пацієнтів Бахтибека Талкамбаева.
Цілитель читає малюнок кожного свого підопічного, де в кожному стовпці матриці відображена родова інформація: перший стовпчик несе в собі інформацію по лінії батька, третій - по лінії матері, середній - відповідає за особисту інформацію.
І малюючи за цією методикою, пацієнт помічає як поліпшується його настрій, йдуть непотрібні думки і негативні емоції, відступає втома і на думку спадає рішення нерозв'язних проблем. А багато хворих відзначають, що у них "нормалізувався тиск, зникла втома, пішов зайву вагу, перестали турбувати головні болі, змінилася реакція на негативні події, змінився психоемоційний фон, який позитивно вплинув на особисте життя та інші сфери життя, прийшла душевна рівновага".
Особливий світ людей з невиліковними хворобами
Арт-терапія в центрі-студії Creativity Explored в Сан-Франциско (Каліфорнія, США).
На планеті живе безліч людей, які страждають на невиліковні хвороби, перед якими медицина і цілителі безсилі.І тут на виручку, хоч як це дивно, знову приходить арт-терапія, яка допомагає підтримувати психоемоційний фон хворих, які страждають синдромом Дауна, церебральним паралічем, затримкою розумового розвитку.
У 1983 році в Сан-Франциско (Каліфорнія, США) художницею Флоренс Людінс-Кац і психологом, яка працювала з розумово відсталими людьми, Еліасом Кац
була заснована центр-студія Creativity Explored, де організатори, інструктори та волонтери спробували створити особливий світ для особливих людей.
За 34 роки студія перетворилася в маленьке арт-містечко з величезною художньою майстернею, де і створюють свої шедеври незвичайні художники. Щодня з раннього ранку в майстерні кипить життя. Художники, а їх понад 130 осіб, працюють кожен у своїй групі зі своїм інструктором.
У кожній з цих груп панує своя творча атмосфера. Арт-терапія стала сенсом життя цих людей, об'єднала їх і здружила. Навіть мовний бар'єр не перешкода спілкуванню: колективно відзначаються всі свята, дні народження, а іноді навіть весілля.
Значиму роль в житті цих майстрів мають численні виставки та аукціони, що приносять їм незмінну радість спілкування з шанувальниками. А ще дизайнерську знахідку одного з художників студії придбала і успішно використовує знаменита шоколадна фабрика Recchiuti.
За високими азбестовими стінами студії розвішані їх роботи, які в більшості своїй немов іскряться позитивом, райдужним багатоцвіттям. Відвідувачі, опинившись у такій своєрідній галереї, йдуть додому не з порожніми руками, а обов'язково набувають для себе що-небудь з творінь цих незвичайних майстрів.
Чи могли Флоренс і Еліас тоді припустити, що центр, який вони створюють, виросте одного разу в ком'юніті, де незвичайні художники зможуть відчути себе великою родиною, і де завдяки арт-терапії зможуть забарвити своє життя яскравими емоціями.
З давніх-давен відомо, що картини в цілому володіють зцілючою біоенергетикою, яка позитивно впливає на стан організму хворих людей.
Переклала на українську мову 1.03.19 8.30
Картины, которые исцеляют: Художник разработал уникальные методики арт- терапии на основе открытий великого да Винчи
Norman Ballo. Арт-терапия.
Бахтыбек Талкамбаев – доктор науки и искусства по международным стандартам ЮНЕСКО, арт-терапевт, художник, поэт, ученый, целитель из Казахстана, практика которого основана на древнейших знаниях и проверена личным двадцатилетним опытом. Этот уникальный мастер своими картинами не только лечит больных, но и создает методики по которым его пациенты занимаются самоисцелением.
Бахтыбек Талкамбаев - целитель из Казахстана.
Арт-терапевтическую методику индивидуального художественного видения окружающего мира Бахтыбек разработал около двадцати лет назад. И столько же времени применяет ее при лечении детей и взрослых. В основе его уникального метода лежат древние научные знания, в том числе и исследования Леонардо да Винчи.
Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Живописные полотна мастера несут в себе орнаментально-знаковые символы, которые являются не только таинственным посланием человеку, но и своего рода каналом связи с энергией природы, дающей силу и здоровье.
Его пациентами бывают маленькие дети, люди с психологическими расстройствами, раковые больные и даже наркозависимые. Целитель, занимаясь с ними по своей методике, раскрывает у многих пациентов неординарный талант. И наряду с собственными работами в его галерее выставлены работы его учеников.
"Каждый, кто начинает рисовать ,- говорит Бахтыбек ,- не только становится здоровым и успешным, но и обретает внутреннюю свободу и уверенность, открывает в себе безграничные возможности творца и созидателя."
Путеводная звезда. Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Примечательно то, что рисовать по этой методике может каждый самостоятельно и без особых материальных затрат. Понадобится лишь расчерченный на квадраты лист бумаги и гелевые ручки. Рисуя ежедневно можно "прорабатывать" свои негативные заряды, те что мы "приняли" от своих предков. И незамедлительно последует улучшение психического и физического состояния.
И все, что нужно для творческого процесса, так это полностью освободиться от контроля ума и дать полную свободу подсознанию и руке. "Пусть рисует рука, а не ум!",- говорит мастер, благодаря методике которого возможно реально изменить свою жизнь в лучшую сторону, избавиться от болезней и психических расстройств без таблеток.
Уран. Исцеляющие картины от Бахтыбека Талкамбаева.
Рисуя и закрашивая каждый квадрат по своему усмотрению, пациент прорабатывает свои родовые проблемы. Бахтыбек утверждает, что "чем мельче штрихи, закорючки, геометрические фигуры, тем тщательнее прорабатываются проблемы, тем качественнее меняется формула жизни".
Целитель читает рисунок каждого своего подопечного, где в каждом столбце матрицы отражена родовая информация: первый столбик несет в себе информацию по линии отца, третий - по линии матери, средний - отвечает за личную информацию.
И рисуя по этой методике, пациент замечает как улучшается его настроение, уходят ненужные мысли и негативные эмоции, отступает усталость и на ум приходит решение неразрешимых проблем. А многие больные отмечают, что у них "нормализовалось давление, исчезла усталость, ушел лишний вес, перестали беспокоить головные боли, поменялась реакция на негативные события, изменился психоэмоциональный фон, который позитивно повлиял на личную жизнь и другие сферы жизни, пришло душевное равновесие".
Особый мир людей с неизлечимыми болезнями
Арт-терапия в центре-студии Creativity Explored в Сан-Франциско (Калифорния, США).
На планете живет множество людей, страдающих неизлечимыми болезнями, перед которыми медицина и целители бессильны. И здесь на выручку, как не удивительно, снова приходит арт-терапия, которая помогает поддерживать психоэмоциональный фон больных, страдающих синдромом Дауна, церебральным параличом, задержкой умственного развития.
В 1983 году в Сан-Франциско (Калифорния, США) художницей Флоренсой Людинс-Кац и психологом, работавшим с умственно отсталыми людьми, Элиасом Кац
была основана центр-студия Creativity Explored, где организаторы, инструкторы и волонтеры попытались создать особый мир для особых людей.
За 34 года студия превратилась в маленький арт-городок с огромной художественной мастерской, где и создают свои шедевры необычные художники. Ежедневно с раннего утра в мастерской кипит жизнь. Художники, а их свыше 130 человек, трудятся каждый в своей группе со своим инструктором.
В каждой из этих групп царит своя творческая атмосфера. Арт-терапия стала смыслом жизни этих людей, объединила их и сдружила. Даже языковой барьер не помеха общению: коллективно отмечаются все праздники, дни рождения, а иногда даже свадьбы.
Значимую роль в жизни этих мастеров имеют многочисленные выставки и аукционы, приносящие им неизменную радость общения с почитателями. А еще дизайнерскую находку одного из художников студии приобрела и успешно использует знаменитая шоколадная фабрика Recchiuti.
По высоким асбестовым стенам студии развешаны их работы, которые в большинстве своем словно искрятся позитивом, радужным многоцветием. Посетители, оказавшись в такой своеобразной галерее, уходят домой не с пустыми руками, а обязательно приобретают для себя что-нибудь из творений этих необычных мастеров.
Могли ли Флоренс и Элиас тогда предположить, что центр, который они создают, вырастет однажды в комьюнити, где необычные художники смогут почувствовать себя большой семьей, и где благодаря арт-терапии смогут окрасить свою жизнь яркими эмоциями.
Издавна известно, что картины в целом обладают исцеляющей биоэнергетикой, положительно влияющей на состояние организма больных людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827261
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Як дівчинка, яка прожила лише 6 років, стала найзнаменитішою дитиною британського живопису: Пенелопа Бутбу
Єдина гаряче улюблена дочка англійського аристократа, оточена турботою і ніжністю, найвідоміший і милий дитячий образ в британському мистецтві - ось ким була маленька Пенелопа Бутбу. Але долю її навряд чи можна назвати щасливою: дівчинка померла, не встигнувши відсвяткувати свій шостий день народження.
Маленька біографія маленької Пенелопи
Батько Пенелопи сер Брук Бутбу, баронет, мав славу натури романтичного складу. Він захоплювався ідеями Руссо, сам писав літературні твори, займався перекладами, мав дружні стосунки з художниками та представниками англійської інтелігенції. У свої сорок років він одружився на Сюзанні Брістоу, і в 1785 році молоде подружжя стали щасливими батьками маленької Пенелопи.
Для того, щоб влаштувати сім'ю з комфортом, баронет упорядкував родовий маєток Ешбурн в графстві Дербішир, там дівчинка і росла, в атмосфері абсолютної любові, оточена постійною батьківською увагою, яке для суспільства кінця XVIII століття було явищем швидше незвичним. Сер Бутбу замовив портрет трирічної Пенелопи відомому і вже титулованого художнику того часу - Джошуа Рейнольдсу.
Дж. Рейнольдс. "Портрет Пенелопи Бутбу (Чепчик)"
Кілька сеансів позування доставили всім учасникам радість, Рейнольдс вмів спілкуватися з дітьми, і маленька міс Бутбу встигла дуже до нього прив'язатися, тому і фігура на полотні вийшла живою і природною. Зображена на картині в звичайній для того часу одязі для дівчаток, у великому головному уборі, Пенелопа набула широкої популярності - це був чи не перший портрет такого роду. Твір отримав згодом другу назву - «Чепчик», під яким і увійшов в історію.
На жаль, у віці трохи менше шести років Пенелопа раптово захворіла, і через місяць її не стало. Дівчинку лікував дід знаменитого вченого, лікар Еразм Дарвін. Мабуть, причиною трагедії стала якась інфекційна хвороба - точний діагноз поставити не вдалося. Пенелопу поховали в місцевій церкві Святого Освальда, а вже в наступному, 1792 році, батько доручив скульптору Томасу Бенксу створити надгробок з каррарського мармуру. На камені були вибиті написи на чотирьох мовах, своє місце зайняли не тільки цитати з Біблії, а й уривки творів Руссо.
Шлюбу сера Брука і Сюзанни ця смерть завдала нищівного удару, незабаром подружжя розлучилося і вже не підтримували ніяких відносин, навіть похована леді Бутбу була під своїм дівочим прізвищем. Батько Пенелопи присвятив пам'яті дочки збірник сонетів, випущених під назвою «Священна скорботу в пам'ять про Пенелопу». Художнику Йогану Генріху Генрі Фюзелі він замовив картину «Апофеоз Пенелопи Бутбу».
Справи Брука Бутбу після смерті Пенелопи і від'їзду дружини прийшли в занепад, він розорився, маєток було передано в оренду. Що стосується художника Джошуа Рейнольдса, який створив знаменитий портрет, він помер незабаром після своєї маленької натурниці, в 1792 році, залишивши після себе значну мистецьку спадщину.
А картину «Чепчик» через кілька десятиліть чекав небувалий успіх. Нова, вікторіанська епоха принесла і нові цінності, як сімейні, так і художні, і зображення дівчинки в старомодному вбранні стало зворушливим нагадуванням про епоху романтизму. Портрет Пенелопи Бутбу надихнув на створення власного твору прерафаелітів Джона Еверетта Мілле, який володів талантом відчувати запити публіки, у чому його сатирично викрив карикатурист Макс Бірбом.
Відповідно до концепції прерафаелітів, художник писав свої картини з натури.Моделлю для «Стиглої вишні» стала Еді Рамаджіт, саме її портрет замовила Джону Мілле її сім'я. В костюмі Пенелопи Бутбу з картини Рейнольдса чотирирічна Еді з'явилася на лондонському костюмованої балу в 1879 році. Картина була написана, художнику виплатили гонорар, а далі почалася самостійна історія популярності портрета. Репродукції картини «Стигла вишня» стали чи не найбільш тиражованих зображенням в Англії, ними прикрашали і домашній інтер'єр, і упаковку створюваної продукції.
Репродукція картини Мілле довгий час друкувалася на коробці з продукцією однієї з найстаріших англійських компаній з виробництва мила. Образ Пенелопи став джерелом натхнення і для творців популярної ляльки вікторіанської епохи – Маленької міс Маффет, героїні народної потішки про дівчинку і павука. Мода на портрети дівчаток в старомодних костюмах захопила Англію, сам Мілле виконував безліч замовлень від батьків маленьких англійок.
Льюїс Керролл, який захоплювався фотографією, створив серію знімків за мотивами портрета Пенелопи. Для письменника позувала Ексі Китчин, дочка преподобного Джорджа Китчина і хрещениця англійської королеви-консорт Олександри. Ексі, незважаючи на те, що була значно старше маленької Пенелопи, здавалася Керролу ідеальною моделлю для втілення образу дівчинки вікторіанської епохи.
Вийшло так, що не дивлячись на своє коротке життя, Пенелопа стала символом йде в минуле епохи - ностальгічним чином старого укладу життя, мирного і спокійного дитинства. Можливо, популярність її портрета і була частково пов'язана з раннім відходом з життя, який перетворив звичайну маленьку дівчинку в ангела британського образотворчого мистецтва.
Цікаво, що Льюїс Керролл, до того як прославитися як письменника, мав зовсім іншу професію, як і багато інших авторів літературних шедеврів.
Переклала на українську мову 1.03.19 8.00
На фото:Дж. Рейнольдс. "Портрет Пенелопи Бутбу (Чепчик)"
Как девочка, которая прожила только 6 лет, стала самым знаменитым ребенком британской живописи: Пенелопа Бутби
Единственная горячо любимая дочка английского аристократа, окруженная заботой и нежностью, самый узнаваемый и милый детский образ в британском искусстве - вот кем была маленькая Пенелопа Бутби. Но судьбу ее едва ли можно назвать счастливой: девочка умерла, не успев отпраздновать свой шестой день рождения.
Маленькая биография маленькой Пенелопы
Отец Пенелопы сэр Брук Бутби, баронет, слыл натурой романтического склада. Он увлекался идеями Руссо, сам писал литературные произведения, занимался переводами, водил дружбу с художниками и представителями английской интеллигенции. В свои сорок лет он женился на Сюзанне Бристоу, и в 1785 году молодые супруги стали счастливыми родителями маленькой Пенелопы.
Для того, чтобы устроить семью с комфортом, баронет привел в порядок родовое поместье Эшбурн в графстве Дербишир, там девочка и росла, в атмосфере абсолютной любви, окруженная постоянным родительским вниманием, которое для общества конца XVIII века было явлением скорее непривычным. Сэр Бутби заказал портрет трехлетней Пенелопы известному и уже титулованному художнику того времени – Джошуа Рейнольдсу.
Дж. Рейнольдс. "Портрет Пенелопы Бутби (Чепчик)"
Несколько сеансов позирования доставили всем участникам радость, Рейнольдс умел общаться с детьми, и маленькая мисс Бутби успела очень к нему привязаться, потому и фигура на холсте получилась живой и естественной. Изображенная на картине в обычной для того времени одежде для девочек, в большом головном уборе, Пенелопа приобрела широкую известность – это был едва ли не первый портрет такого рода. Произведение получило со временем второе название – «Чепчик», под которым и вошло в историю.
Увы, в возрасте немногим меньше шести лет Пенелопа внезапно заболела, и через месяц ее не стало. Девочку лечил дед знаменитого ученого, врач Эразм Дарвин. По-видимому, причиной трагедии стала некая инфекционная болезнь – точный диагноз поставить не удалось. Пенелопу похоронили в местной церкви Святого Освальда, а уже в следующем, 1792 году, отец поручил скульптору Томасу Бэнксу создать надгробие из каррарского мрамора. На камне были выбиты надписи на четырех языках, свое место заняли не только цитаты из Библии, но и выдержки произведений Руссо.
Браку сэра Брука и Сюзанны эта смерть нанесла сокрушительный удар, вскоре супруги расстались и уже не поддерживали никаких отношений, даже похоронена леди Бутби была под своей девичьей фамилией. Отец Пенелопы посвятил памяти дочери сборник сонетов, выпущенных под названием «Священная скорбь в память о Пенелопе». Художнику Иоганну Генриху Фюссли он заказал картину «Апофеоз Пенелопы Бутби».
Дела Брука Бутби после смерти Пенелопы и отъезда жены пришли в упадок, он разорился, поместье было передано в аренду. Что касается художника Джошуа Рейнольдса, создавшего знаменитый портрет, он умер вскоре после своей маленькой натурщицы, в 1792 году, оставив после себя значительное художественное наследие.
А картину «Чепчик» спустя несколько десятилетий ждал небывалый успех. Новая, викторианская эпоха принесла и новые ценности, как семейные, так и художественные, и изображение девочки в старомодном наряде стало трогательным напоминанием об эпохе романтизма. Портрет Пенелопы Бутби вдохновил на создание собственного произведения прерафаэлита Джона Эверетта Милле, который обладал талантом чувствовать запросы публики, в чем его сатирически уличил карикатурист Макс Бирбом.
В соответствии с концепцией прерафаэлитов, художник писал свои картины с натуры. Моделью для «Спелой вишни» стала Эди Рамадж, именно ее портрет заказала Джону Милле ее семья. В костюме Пенелопы Бутби с картины Рейнольдса четырехлетняя Эди появилась на лондонском костюмированной балу в 1879 году. Картина была написана, художнику выплатили гонорар, а дальше началась самостоятельная история популярности портрета. Репродукции картины «Спелая вишня» стали едва ли не самым тиражируемым изображением в Англии, ими украшали и домашний интерьер, и упаковку создаваемой продукции.
Репродукция картины Милле долгое время печаталась на коробке с продукцией одной из старейших английских компаний по производству мыла. Образ Пенелопы стал источником вдохновения и для создателей популярной куклы викторианской эпохи – Маленькой мисс Маффет, героини народной потешки про девочку и паука. Мода на портреты девочек в старомодных костюмах захватила Англию, сам Милле выполнял множество заказов от родителей маленьких англичанок.
Льюис Кэрролл, увлекавшийся фотографией, создал серию снимков по мотивам портрета Пенелопы. Для писателя позировала Экси Китчин, дочь преподобного Джорджа Китчина и крестница английской королевы-консорт Александры. Экси, несмотря на то, что была значительно старше маленькой Пенелопы, казалась Кэрроллу идеальной моделью для воплощения образа девочки викторианской эпохи.
Получилось так, что несмотря на свою маленькую жизнь, Пенелопа стала символом уходящей в прошлое эпохи – ностальгическим образом старого уклада жизни, мирного и спокойного детства. Возможно, популярность ее портрета и была частично связана с ранним уходом из жизни, который превратил обычную маленькую девочку в ангела британского изобразительного искусства.
Интересно, что Льюис Кэрролл, до того как прославиться в качестве писателя, имел совсем другую профессию, как и многие другие авторы литературных шедевров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827259
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Принцеса павичів: Трагічна доля спадкоємиці престолу Гаваїв, яка хотіла захистити свій народ
Каюлані - принцеса Гаваїв.
Гаваї пробули королівством зовсім недовго, менше століття, але корінні жителі островів пам'ятають і шанують свою кронпринцеса Каюлані. Ця тендітна дівчина прожила зовсім небагато, але багато хто відчув на собі силу її королівського характеру. А ще ця принцеса мала дар викликати прихильність до себе кожного, хто з нею знайомився.
Принцеса Вікторія Каюлані (або Каіулані) з'явилася на світ в Гонолулу 16 жовтня 1875 року. Повне ім'я її звучало як Victoria Kawekiu Lunaliko Kalaninuiahilapalapa Kaiulani Cleghorn. Батьками дівчинки були гавайська принцеса Міріам і шотландський бізнесмен Арчибальд Скотт Клегхорн. Дівчинка взяла від них тільки найкраще: екзотичну красу матері і гострий розум і прогресивні погляди від батька.
Дитинство Каюлані було безхмарним. Батько побудував для сім'ї заможний будинок. Замість свічок там вже використовували електрику. До речі у Клегхорн електрику в житло з'явилося раніше, ніж в Білому домі. В саду дівчинка грала з черепахами, особливо вона любила павичів. У неї була ціла зграя цих птахів. Через подібну прихильності Каюлані стали називати «Принцесою павичів».
Але щастя не може тривати вічно. Коли дівчинці виповнилося 11 років, її мати померла. У 13-річному віці Каюлані відправили вчитися в Англію. Передбачалося, що з європейською освітою принцеса буде краще підготовлена до ролі майбутньої королеви.
Каюлані прожила в Англії 4 роки. Вона робила успіхи в латині, історії, математики, історії. Принцеса чудово розмовляла англійською, французькою та німецькою мовами. Коли Каюлані подорожувала по Європі, всі чекали побачити дикарку, «язичницьку принцесу», але замість цього перед ними поставала чарівна дівчина з бездоганними манерами.
Опікуни навіть запланували аудієнцію принцеси у королеви Вікторії, на честь якої вона отримала своє друге ім'я. Але цим планам не судилося збутися, т. як на Гаваях в цей час трапився переворот, і її тітка королева Ліліуокалані була повалена з престолу. Каюлані вважалася наступною претенденткою на престол і відправилася в свою країну, щоб допомогти народу.
Справа в тому, що Гаваї для багатьох країн були ласим шматком, де можна було розмістити свої військові бази. США, скориставшись ситуацією, практично анексували острова. Каюлані в 1893 році відправилася в Сполучені Штати Америки з метою переконати президента Гровера Клівленда і Конгрес не позбавляти Гаваї незалежності. На той момент відчайдушній дівчині було всього 17 років.
Принцеса влаштовувала публічні виступи, засуджуючи американський уряд за несправедливе ставлення до гавайського народу. Каюлані проїхала практично по всіх штатах. Люди і чиновники були здивовані, побачивши принцесу, адже до її появи, «завдяки» пресі, склався зовсім інший образ. Каюлані поставала такою собі дикаркою в страшному вбранні і говорила тільки через перекладача. А замість вони бачили елегантну леді, прекрасно говорила на різних мовах.
Репортер газети «The San Francisco Examiner» захоплено писав: «Варварська принцеса? Нічого подібного. Навіть не полуварварка. А справжня екзотична квітка. Принцеса Каюлані - це чарівне, симпатичне обличчя ». Інший журналіст відзначав: «Її вимова говорить про те, що вона з Лондона, фігура вказує - з Нью-Йорка, а серце наполягає:« Гаваї ».Принцеса доклала багато сил і вимовила чимало промов, сподіваючись, що американці переймуться її проблемою, але все залишилися глухими до благань і закликів. У 1897 році Конгрес проголосував за приєднання Гаваїв до США.
На Гаваях здоров'я принцеси стало стрімко погіршуватися. Їй стало важко переносити тропічний клімат. Пригнічений стан і погане здоров'я стали причиною ранньої смерті Каюлані. Вона померла в 23 роки. Кажуть, що коли Каюлані не стало, її улюблені павичі кричали так голосно, що птахів довелося застрелити, щоб змусити замовкнути.
На Гаваях принцеса Каюлані досі вважається символом боротьби за незалежність. Про неї написано не одну книга і знятий фільм.
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
На фото принцеса Каюлані
Принцесса павлинов: Трагическая судьба наследницы престола Гавайев, которая хотела защитить свой народ
Каюлани - принцесса Гавайев.
Гавайи пробыли королевством совсем недолго, менее века, но коренные жители островов помнят и чтят свою кронпринцессу Каюлани. Эта хрупкая девушка прожила совсем немного, но многие ощутили на себе силу ее королевского характера. А еще эта принцесса имела дар располагать к себе каждого, кто с ней знакомился.
Принцесса Виктория Каюлани (или Каиулани) появилась на свет в Гонолулу 16 октября 1875 года. Полное имя ее звучало как Victoria Kawekiu Lunaliko Kalaninuiahilapalapa Kaiulani Cleghorn. Родителями девочки были гавайская принцесса Мириам и шотландский бизнесмен Арчибальд Скотт Клегхорн. Девочка взяла от них только самое лучшее: экзотическую красоту матери и острый ум и прогрессивные взгляды от отца.
Детство Каюлани было безоблачным. Отец построил для семьи шикарный дом. Вместо свечей там уже использовали электричество. Кстати у Клегхорна электричество в жилище появилось раньше, чем в Белом доме. В саду девочка играла с черепахами, особенно она любила павлинов. У нее была целая стая этих птиц. Из-за подобной привязанности Каюлани стали называть «Принцессой павлинов».
Но счастье не может длиться вечно. Когда девочке исполнилось 11 лет, ее мать умерла. В 13-летнем возрасте Каюлани отправили учиться в Англию. Предполагалось, что с европейским образованием принцесса будет лучше подготовлена к роли будущей королевы.
Каюлани прожила в Англии 4 года. Она делала успехи в латыни, истории, математике, истории. Принцесса превосходно разговаривала на английском, французском и немецком языках. Когда Каюлани путешествовала по Европе, все ожидали увидеть дикарку, «языческую принцессу», но вместо этого перед ними представала обаятельная девушка с безупречными манерами.
Опекуны даже запланировали аудиенцию принцессы у королевы Виктории, в честь которой она получила свое второе имя. Но этим планам не суждено было сбыться, т. к. на Гавайях в это время случился переворот, и ее тетя королева Лилиуокалани была свергнута с престола. Каюлани считалась следующий претенденткой на престол и отправилась в свою страну, чтобы помочь народу.
Дело в том, что Гавайи для многих стран были лакомым куском, где можно было разместить свои военные базы. США, воспользовавшись ситуацией, практически аннексировали острова. Каюлани в 1893 году отправилась в Соединенные Штаты Америки с целью убедить президента Гровера Кливленда и Конгресс не лишать Гавайи независимости. На тот момент отчаянной девушке было всего 17 лет.
Принцесса устраивала публичные выступления, осуждая американское правительство за несправедливое отношение к гавайскому народу. Каюлани проехала практически по всем штатам. Люди и чиновники были удивлены, увидев принцессу, ведь до ее появления, «благодаря» прессе, сложился совсем другой образ. Каюлани представала эдакой дикаркой в жутком наряде и говорившей только через переводчика. А вместо они видели элегантную леди, прекрасно говорившую на разных языках.
Репортер газеты «The San Francisco Examiner» восторженно писал: «Варварская принцесса? Ничего подобного. Даже не полуварвар. А настоящий экзотический цветок. Принцесса Каюлани – это очаровательное, симпатичное лицо». Другой журналист отмечал: «Ее произношение говорит о том, что она из Лондона, фигура указывает – из Нью-Йорка, а сердце настаивает: «Гавайи».
Принцесса приложила много сил и произнесла немало речей, надеясь, что американцы проникнутся ее проблемой, но все остались глухи к мольбам и призывам. В 1897 году Конгресс проголосовал за присоединение Гавайев к США.
На Гавайях здоровье принцессы стало стремительно ухудшаться. Ей стало тяжело переносить тропический климат. Подавленное состояние и плохое здоровье стали причиной ранней смерти Каюлани. Она скончалась в 23 года. Говорят, что когда Каюлани не стало, ее любимые павлины кричали так громко, что птиц пришлось застрелить, чтобы заставить замолчать.
На Гавайях принцесса Каюлани до сих пор считается символом борьбы за независимость. О ней написана не одна книга и снят фильм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827122
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Найзнаменитіші покорительки чоловічих сердець, яких складно назвати красунями
Однією з найбільш фатальних спокусниць в історії вважають Клеопатру. Однак вчені, змоделювавши її можливий вигляд за кількома прижиттєвими зображеннями, прийшли в жах - жінка вийшла зовсім негарною, та ще й з досить великим носом. Цей випадок далеко не поодинокий. Часто, розглядаючи фотографії «красунь», заради яких чоловіки жертвували коронами або до ніг яких вони кидали свій талант, дивуєшся цілком рядовій зовнішності цих завойовниць.
Гала (Олена Дьяконова) Сальвадор Далі і його муза Гала
Олена Дьяконова, дочка скромного чиновника, яка народилася в Казані, навряд чи на початку життя мріяла бути музою знаменитого художника. Однак вона спіймала свою зірку, познайомившись в 1929 році з молодим каталонським художником. Через три роки вона стала його дружиною. У Гали (це звучне ім'я вона вибрала собі сама) до цього часу за плечима був шлюб, безліч коханців і дикий темперамент, який, ймовірно, і підкорив Сальвадора Далі. Художник був на 10 років молодший за неї і дозволяв дружині вести свої справи. До речі, Гала виявилася непоганим дільцем, і мистецтво іспанського генія стало під її керівництвом приносити дохід. Якщо ж говорити про творчість, то тут також не можна заперечувати її благотворний вплив. Саме Гала була єдиною жіночої моделлю Сальвадора Далі, його музою і натхненницею. Вона навіть наводила порядок в його майстерні і керувала геніальним, але незібраним художником. Її смерть назавжди змінила Далі, вона так і залишилася головною жінкою в його житті.
Уолліс Сімпсон Весільне фото: Едуард VIII і Уолліс Сімпсон, 3 червня 1937 р
Звичайно, краса людини - це дуже специфічне поняття, воно занадто пов'язано з його особистістю. Однак, дивлячись на фотографії жінки, заради якої король Англії Едуард VIII зрікся трону, розумієш, що класична гармонія рис - ймовірно, повна нісенітниця. Цей скандальний роман почався в 1934 році, коли майбутній король був ще принцом Уельським. Уолліс на той час вже була заміжня другим шлюбом, з першим чоловіком вона розлучилася. І для возз'єднання закоханих знадобилося б друге розлучення.
Весь британський уряд і Архієпископ Кентерберійський були рішуче проти цього зв'язку. У початку 1936 року Едуард VIII зійшов на престол після смерті свого батька, а в кінці цього ж року він підписав зречення за себе і своїх нащадків. В подальшому за цим в радіозверненні до підданих колишній король сказав, що знаходить неможливим виконувати обов'язки короля без допомоги і підтримки жінки, яку він любить. Звістка про зречення стала світовою сенсацією, Уолліс Сімпсон була названа «Людиною року» за версією журналу «Тайм». Одружившись в 1937 році, пара прожила довге і щасливе життя, правда, більшу її частину вони провели у Франції.
Жаклін Кеннеді
На більшості фотографій перша леді США виглядає дуже миловидною. Однак її маленький секрет дуже добре відомий: насправді в зовнішності цієї жінки було стільки недоліків, що вона була змушена ретельно створювати свій образ, формуючи його, буквально, по шматочках. З дитинства дуже далеко посаджені очі навіть приносили їй незручність - було складно підібрати окуляри, на додаток до цього - широкий рот, приплюснутий ніс, плоскі груди і взуття 41 розміру.
Ось з цього «матеріалу» була створена законодавиця моди, краси і вишуканості в Америці і Європі. Прекрасний приклад того, що для жінки немає нічого неможливого. Шарль де Голль, вперше побачивши її, сказав знамениту фразу: «Місіс Кеннеді - занадто велика коштовність навіть для президента США!». Незважаючи на те, що їхнє сімейне життя постійно затьмарювалося зрадами чоловіка і закінчилася його трагічною смертю, Жаклін Кеннеді залишається для Америки символом жінки - дружини, подруги і матері, здатної підкорити, напевно, будь-яку вершину.
Ікона стилю Жаклін Кеннеді зовсім не була красунею в класичному стилі.На деяких, менш вдалих, фотографіях видно недоліки її зовнішності, які вона ретельно вміла приховувати.
Марлен Дітріх Марлен Дітріх - визнаний секс-символ XX століття
Рівень популярності цієї актриси і співачки початку і середини XX століття сьогодні важко собі уявити. Вона стала легендою ще за життя Вважається, що вона мала великий вплив на моду, стиль і жіночу свідомість, тому Марлен Дітріх з повним правом офіційно входить в десятку найвидатніших актрис голлівудського кіно. Однак її своєрідна краса також є плодом важкої багаторічної праці. Вихідні дані майбутньої зірки були набагато нижче середнього. Навіть після всіх зусиль своєрідність рис їй доводилося компенсувати харизмою, тому сьогодні її також по праву вносять в списки «не самих красивих актрис». А в молодості, коли її вперше побачив голлівудський режисер Джозеф фон Штернберг, він висловився цілком однозначно, сказавши, що вона «виглядає як бегемот».
Правда, молода актриса вже, ймовірно, зуміла його чимось підкорити, так як на роль у фільмі «Блакитний ангел» він її взяв і почав працювати над перетворенням «бегемота» в «ангела». Марлен посадили на найжорстокішу дієту, формували силует грудей за допомогою липкої стрічки, а на довершення всього видалили корінні зуби для додання виразності. Ось так в Голлівуді «запалюють зірки». Однак зусилля виправдалися, і в результаті з'явився образ, який звів з розуму чоловіків всього світу.
Едіт Піаф
Для відомих музикантів зазвичай важко сказати, що саме підкорює протилежну стать - неймовірна краса або сила таланту. Зрозуміло, що відсутність першої цілком компенсується другим. Однак в разі знаменитої французької співачки пояснити лише музичним талантом той приголомшливий успіх, який вона мала у чоловіків, все-таки важко. Крім двох заміжжь і лавини шанувальників, вона примудрялася мати неймовірну кількість романів. Попередня «некрасавиця» нашого огляду Марлен Дітріх, яка була близькою подругою Едіт Піаф, визнавалася в своїх спогадах:
«У мене голова йшла обертом від її коханців, яких я повинна була перепроваджувати у неї в будинку з одної схованки в іншу».
І це при тому, що навіть найпалкіші шанувальники люблячи називали свою зірку «горобчиком», «ящіркою» і особливо ласкаво - «страхіттям». Причому все це з кращих спонукань, бажаючи підкреслити те, як перетворює велику співачку її творчість. Напевно, все-таки головне для краси, як співається в відомій пісні , «повинна бути в жінці якась загадка». Едіт Піаф навіть шанувальники не називали красунею
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
На фото Жаклін Кеннеді з чоловіком
Самые знаменитые покорительницы мужских сердец, которых сложно назвать красавицами
Одной из самых роковых обольстительниц в истории считают Клеопатру. Однако ученые, смоделировав ее возможный облик по нескольким прижизненным изображениям, пришли в ужас – женщина получилась совсем некрасивой, да еще и с достаточно крупным носом. Этот случай далеко не единичный. Часто, рассматривая фотографии «красоток», ради которых мужчины жертвовали коронами или к ногам которых они бросали свой талант, удивляешься вполне рядовой внешности этих покорительниц.
Гала (Елена Дьяконова)
Сальвадор Дали и его муза Гала
Елена Дьяконова, дочь скромного чиновника, родившаяся в Казани, вряд ли в начале жизни мечтала быть музой знаменитого художника. Однако она поймала свою звезду, познакомившись в 1929 году с молодым каталонским художником. Через три года она стала его женой. У Галы (это звучное имя она выбрала себе сама) к этому времени за плечами был брак, множество любовников и дикий темперамент, который, вероятно, и покорил Сальвадора Дали. Художник был на 10 лет младше ее и позволял жене вести свои дела. Кстати, Гала оказалась неплохим дельцом, и искусство испанского гения стало под ее руководством приносить доход. Если же говорить о творчестве, то здесь также нельзя отрицать ее благотворное влияние. Именно Гала была единственной женской моделью Сальвадора Дали, его музой и вдохновительницей. Она даже наводила порядок в его мастерской и руководила гениальным, но несобранным художником. Ее смерть навсегда изменила Дали, она так и осталась главной женщиной в его жизни.
Уоллис Симпсон Свадебное фото: Эдуард VIII и Уоллис Симпсон, 3 июня 1937 г.
Конечно, красота человека – это очень специфичное понятие, оно слишком связано с его личностью. Однако, глядя на фотографии женщины, ради которой король Англии Эдуард VIII отрекся от трона, понимаешь, что классическая гармония черт – вероятно, полная ерунда. Этот скандальный роман начался в 1934 году, когда будущий король был еще принцем Уэльским. Уоллис к тому времени уже была замужем вторым браком, с первым мужем она развелась. И для воссоединения влюбленных понадобился бы второй развод.
Все британское правительство и Архиепископ Кентерберийский были решительно против этой связи. В начале 1936 года Эдуард VIII взошел на престол после смерти своего отца, а в конце этого же года он подписал отречение за себя и своих потомков. В последующем за этим в радиообращении к подданным бывший король сказал, что что находит невозможным исполнять обязанности короля без помощи и поддержки женщины, которую он любит. Известие об отречении стало мировой сенсацией, Уоллис Симпсон была названа «Человеком года» по версии журнала «Тайм». Поженившись в 1937 году, пара прожила долгую и счастливую жизнь, правда, большую ее часть они провели во Франции.
Жаклин Кеннеди
На большинстве фотографий первая леди США выглядит очень миловидной. Однако ее маленький секрет очень хорошо известен: на самом деле во внешности этой женщины было столько недостатков, что она была вынуждена тщательно создавать свой образ, формируя его, буквально, по кусочкам. С детства слишком далеко посаженные глаза даже приносили ей неудобство – было сложно подобрать очки, в дополнение к этому - широкий рот, приплюснутый нос, плоская грудь и обувь 41 размера.
Вот из этого «материала» была создана законодательница моды, красоты и изящества в Америке и Европе. Прекрасный пример того, что для женщины нет ничего невозможного. Шарль де Голль, впервые увидев ее, сказал знаменитую фразу: «Миссис Кеннеди – слишком большая драгоценность даже для президента США!». Несмотря на то, что их семейная жизнь постоянно омрачалась изменами мужа и закончилась его трагической смертью, Жаклин Кеннеди остается для Америки символом женщины – жены, подруги и матери, способной покорить, наверное, любую вершину.
Икона стиля Жаклин Кеннеди вовсе не была красавицей в классическом стиле. На некоторых, менее удачных, фотографиях видны недостатки ее внешности, которые она тщательно умела скрывать.
Марлен Дитрих Марлен Дитрих – признанный секс-символ XX века
Уровень популярности этой актрисы и певицы начала и середины XX века сегодня трудно себе представить. Она стала легендой еще при жизни. Считается, что она оказала большое влияние на моду, стиль и женское сознание, поэтому Марлен Дитрих с полным правом официально входит в десятку величайших актрис голливудского кино. Однако ее своеобразная красота также является плодом тяжелейшего многолетнего труда. Исходные данные будущей звезды были гораздо ниже среднего. Даже после всех усилий своеобразие черт ей приходилось компенсировать харизмой и обаянием, поэтому сегодня ее также по праву вносят в списки «не самых красивых актрис». А в молодости, когда ее впервые увидел голливудский режиссер Джозеф фон Штернберг, он выразился вполне однозначно, сказав, что она «выглядит как бегемот».
Правда, молодая актриса уже, вероятно, сумела его чем-то покорить, так как на роль в фильме «Голубой ангел» он ее взял и начал работать над превращением «бегемота» в «ангела». Марлен посадили на жесточайшую диету, формировали силуэт груди с помощью липкой ленты, а в довершение всего удалили коренные зубы для придания выразительности. Вот так в Голливуде «зажигают звезды». Однако усилия оправдались, и в результате появился образ, который свел с ума мужчин всего мира.
Эдит Пиаф
Для известных музыкантов обычно трудно сказать, что именно покоряет противоположный пол – невероятная красота или сила таланта. Понятно, что отсутствие первой вполне компенсируется вторым. Однако в случае знаменитой французской певицы объяснить лишь музыкальным талантом тот ошеломляющий успех, который она имела у мужчин, все-таки трудно. Кроме двух замужеств и лавины поклонников, она умудрялась иметь невероятное количество романов. Предыдущая «некрасавица» нашего обзора Марлен Дитрих, которая была близкой подругой Эдит Пиаф, признавалась в своих воспоминаниях:
«У меня голова шла кругом от ее любовников, которых я должна была препровождать у нее в доме из одного тайника в другой».
И это при том, что даже самые горячие поклонники любя называли свою звезду «воробышком», «ящеркой» и особенно ласково - «страшилищем». Причем все это из лучших побуждений, желая подчеркнуть то, как преображает великую певицу ее творчество. Наверное, все-таки главное для красоты, как поется в известной песне , «должна быть в женщине какая-то загадка».
Эдит Пиаф даже поклонники не называли красавицей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827119
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Прокопів Діана - Мама
Ти в школу проводжала і за руку тримала
І поправляла два смішних банта,
А мені здавалося просто, все райдужно і зоряно,
Що чекає попереду мене.
пр:
Мама, не треба плакати, я прошу, не треба,
Звідки ці сльози, адже я поруч,
Прости, що заперечувала, часом ображала,
Але зрозуміла, що ти мій найкращий друг.
Ти в скрутну хвилину простягала руку,
А я не помічала іноді,
Ти з сумними очима зустрічала і прощала,
Коли я поверталася з двору.
пр:
Мама, не треба плакати, я прошу, не треба,
Звідки ці сльози, адже я поруч,
Прости, що заперечувала, часом ображала,
Але зрозуміла, що ти мій найкращий друг.
Нарвати тобі букетів, ти тихо посміхнешся,
А у тебе зморшки біля очей,
Сказати тобі спасибі, але цього так мало,
Як добре, що разом ми зараз.
пр:
Мама, не треба плакати, я прошу, не треба,
Звідки ці сльози, адже я поруч,
Прости, що заперечувала, часом ображала,
Але зрозуміла, що ти мій найкращий друг.
Але зрозуміла, ти найкращий друг.
Переклала на українську мову 27.02.19 9.57
Прокопив Диана - Мама
Ты в школу провожала и за руку держала
И поправляла два смешных банта,
А мне казалось просто, все радужно и звёздно,
Что ожидает впереди меня.
Пр:
Мама, не надо плакать, я прошу, не надо,
Откуда эти слезы, ведь я рядом,
Прости, что возражала, порою обижала,
Но поняла, что ты мой лучший друг.
Ты в трудную минуту протягивала руку,
А я не замечала иногда,
Ты с грустными глазами встречала и прощала,
Когда я возвращалась со двора.
Пр:
Мама, не надо плакать, я прошу, не надо,
Откуда эти слезы, ведь я рядом,
Прости, что возражала, порою обижала,
Но поняла, что ты мой лучший друг.
Нарвать тебе букетов, ты тихо улыбнешься,
А у тебя морщинки возле глаз,
Сказать тебе спасибо, но этого так мало,
Как хорошо, что вместе мы сейчас.
Пр:
Мама, не надо плакать, я прошу, не надо,
Откуда эти слезы, ведь я рядом,
Прости, что возражала, порою обижала,
Но поняла, что ты мой лучший друг.
Но поняла, ты самый лучший друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827009
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2019
Бабуся
Музика, текст пісні - Анастасія Чешегорова.
1 куплет:
Бабусі моїй не спиться, молиться вона ночами.
Ангел, за її плечима, зігріває всіх теплом.
Молиться вона за сина, молиться вона за дочку
І за маленьку онучку. Сповнений світла її будинок.
Приспів:
Бабуся, заспівай мені колискову,
Сядь зі мною поруч, я тебе люблю.
Ти добра, як ангел і повинна ти знати,
Буду я другою, тебе мамою звати.
2 куплет:
Якби могла я життя твоє
Взяти і зробити значно світліше,
Щоб було більше добрих днів,
Я б молилася день і ніч.
Я прошу тебе лише про одне,
Щоб сповнений світла був твій будинок,
Щоб довго бабуся жила,
Щоб поруч ти була.
Приспів:
3 куплет:
Світло в твоєму вікні не гасне
І знову свічка горить.
У рідної моєї бабусі
За всіх нас душа болить.
Індиго «Бабуся» (Заспівай мені колискову),
Переклала на українську мову 27.02.19 9.20
Бабушка
Музыка, текст песни - Анастасия Чешегорова.
1 куплет:
Бабушке моей не спится, молится она ночами.
Ангел, за её плечами, согревает всех теплом.
Молится она за сына, молится она за дочку
И за маленькую внучку. Полон света её дом.
Припев:
Бабушка, спой мне колыбельную,
Сядь со мной рядом, я тебя люблю.
Ты добра, как ангел и должна ты знать,
Буду я второю, тебя мамой звать.
2 куплет:
Если бы могла я жизнь твою,
Взять и сделать капельку светлей,
Чтобы было больше добрых дней,
Я б молилась день и ночь.
Я прошу тебя лишь об одном,
Чтобы полон света был твой дом,
Чтобы долго бабушка жила,
Чтобы рядом ты была.
Припев:
3 куплет:
Свет в твоем окне не гаснет
И опять свеча горит.
У родной моей бабули
За всех нас душа болит.
Индиго «Бабушка» (Спой мне колыбельную),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827005
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2019
Мудрість жінки
«У чому мудрість жінки?» - одного разу я запитала
Стареньку, зустрівши добру одну.
І тихо так вона заговорила,
Повідавши щиро мені істину свою.
У кожного з нас свої в усьому погляди
Питання, адже твоє не настільки вже й простє.
А втім, для чого нам обговорення?
Ти ж у мене запитала - моя відповідь така:
Вся мудрість в тому, щоб зберегти свій будинок.
Бути терплячою, ласкавою і ніжною.
Дарувати добро, не думаючи про те,
Щоб благодать зійшла лавиною сніжною.
Вміти зрозуміти, прийняти і багато що пробачити.
Як не складна судьба-
Залишитися жінкою красивою ти повинна.
І вірити в життя, і життя любити!
Терпіння і любов, увагу і ласку
Все те, що мудрій жінці належить мати.
- Скажи мені, бабуся, до чого мені все терпіти?
- Ти ж мудрою хочеш бути, доведеться попітніти!
- А як терпіти, коли він не зі мною?
«Дізнавшись, що він з іншою, з любов'ю і прощенням віддай його,
Адже він і так не твій!
Я знаю, мила, тобі ж не до сміху.
Уйми свій гнів, він тільки перешкода.
І чим сильніше любов, все це занадто боляче ...
Але ти скажи собі - «Досить!»
Не можна так часто рану ятрити
Себе зведеш і тільки звалиш тягар.
Але і йому не думай нашкодити,
Нехай все розсудить час ...
Не варто гніватися на грішну долю
І аби з ким вести свою боротьбу.
Адже кожен сам відповість і сповна,
Коли виявиться у божого суду.
У чому мудрість жінки?
Самою собою бути!
Бажати добра і щастя всім дарувати! » (Луїза Зеленіна)
Переклала на українську мову 15.06.18 8.40
Мудрость женщины
«В чём мудрость женщины?» - однажды я спросила
Старушку, встретив добрую одну.
И тихо так она заговорила,
Поведав искренне мне истину свою.
У каждого из нас свои во всём сужденья
Вопрос, ведь твой не столь уж и простой.
А впрочем, для чего нам обсужденья?
Ты ж у меня спросила - мой ответ такой:
Вся мудрость в том, чтоб сохранить свой дом.
Быть терпеливой, ласковой и нежной.
Дарить добро, не думая о том,
Чтоб благодать сошла лавиной снежной.
Уметь понять, принять и многое простить.
Как не сложна судьба-
Остаться женщиной красивой ты должна.
И верить в жизнь, и жизнь любить!
Терпенье и любовь, внимание и ласка
Всё то, что мудрой женщине положено иметь.
- Скажи мне, бабушка, к чему мне всё терпеть?
- Ты ж мудрой хочешь быть, придётся попотеть!
- А как терпеть, когда он не со мной?
«Узнав, что он с другой,
с любовью и прощеньем отдай его,
Ведь он и так не твой!
Я знаю, милая, тебе ведь не до смеха.
Уйми свой гнев, он только лишь помеха.
И чем сильней любовь, всё это слишком больно…
Но ты скажи себе – «Довольно!»
Нельзя так часто рану бередить
Себя издёргаешь и только взвалишь бремя.
Но и ему не вздумай навредить,
Пусть всё рассудит время…
Не стоит гневаться на грешную судьбу
И лишь бы с кем вести свою борьбу.
Ведь каждый сам ответит и сполна,
Когда окажется у божьего суда.
В чём мудрость женщины?
Самой собою быть!
Желать добра и счастья всем дарить!»
Луиза Зеленина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Бути мамою…
Ми сиділи на кухні, і дочка моя
Мені сказала, жартуючи, між справою:
«Ось, проводимо опитування на предмет буття -
Ти б бабусею стати захотіла? »
«Я б хотіла, але це змінить зовсім
Твоє життя назавжди, кардинально ». -
"Так я знаю. Ну що ж, не досплю, що не доїм », -
Мені відповіла дочка машинально.
Але, адже це, ну як би м'якше сказати,
Все не те, не солдата відвага.
Я шукала слова, щоб їй передати
Всю відповідальність цього кроку.
Я б сказала їй: «Рани від пологів твої
Заживуть у тебе дуже швидко.
Але з'явиться нова рана - любові,
Що дає лише одне материнство.
Це рана емоцій, тривоги, сорому
За дитину, що ти створила.
І про життя ти не скажеш вже «Нісенітниця!»
Ніколи не повернеш те, що було! »
І, хоч би якою вишуканою ти не була,
Крик дитини стривожений - «Мама!»
Кинути терміново змусить будь-які справи,
Від простих і до грошових самих.
Я хотіла сказати, що кар'єра її
Постраждає з народженням дитини.
Адже не раз вона буде впадати в забуття,
Запах відчуваючи дитячої голівки.
Я хотіла сказати їй, що набрану вагу
Можна скинути дієтою, зарядкою.
Але ще не траплялося на світі чудес,
Материнство щоб скинути крадькома.
І таке вже важливе життя для тебе
Ні, не буде таке значуще незабаром.
Ти забудеш про все, ласкаво мнучи
Цю дитину і в радісті і в горі.
Ти навчишся, дочка, забувати про мрію,
Робити вибір, чиє щастя дорожче.
Не шкодувати про минулу давно красу,
Запитувати філософськи: «Бути може ..?»
Я хочу, щоб ти знала, що до чоловіка любов
Буде та й не та в той же час.
І його ти полюбиш, як ніби-то знову,
Як з тобою розділили цей тягар.
А ще я хотіла про почуття сказати -
Почуття радості, почуття захоплення!
Тільки жінка-мати може їх випробувати
І залишити в собі їх надовго.
Перший крок, перший сміх, перший радісний погляд.
Новий день - він як нова ера.
Перший досвід в спілкуванні дівчат, хлопців,
Неодмінні пошук і віра!
І шпаківню вище, і м'яч у дворі,
Новий Рік і похід за грибами.
І розповіді про це друзям, дітлахам,
Як пів-лісу протопав ногами.
Я хотіла сказати ... Але сльоза лише у відповідь
У мене на очах навернулися.
«Ти не будеш шкодувати, що замість слова« Ні »
«Так!» Сказала, щоб життя розгорнулося ».
Простягнувши через стіл доньці руку свою,
З нею зустрівшись, я прошепотіла:
«За тебе, за себе, за всіх жінок молю,
Чиє покликання - просто БУТИ МАМОЮ! ». автор Сергій Панчешний
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
Быть мамой…
Мы сидели на кухне, и дочка моя
Мне сказала, шутя, между делом:
«Вот, проводим опрос на предмет бытия –
Ты бы бабушкой стать захотела?»
«Я б хотела, но это изменит совсем
Твою жизнь навсегда, кардинально». –
«Да, я знаю. Ну что ж, не досплю, не доем»,-
Мне ответила дочь машинально.
Но, ведь это, ну как бы помягче сказать,
Всё не то, не солдата отвага.
Я искала слова, чтобы ей передать
Всю ответственность этого шага.
Я б сказала ей: «Раны от родов твои
Заживут у тебя очень быстро.
Но появится новая рана – любви,
Что даёт лишь одно материнство.
Это рана эмоций, тревоги, стыда
За ребёнка, что ты сотворила.
И про жизнь ты не скажешь уже «Ерунда!»
Никогда не вернёшь то, что было!»
И, какой бы изысканной ты ни была,
Крик ребёнка встревоженный – «Мама!»
Бросить срочно заставит любые дела,
От простых и до денежных самых.
Я хотела сказать, что карьера её
Пострадает с рожденьем ребёнка.
Ведь не раз она будет впадать в забытьё,
Запах чувствуя детской головки.
Я хотела сказать ей, что набранный вес
Можно сбросить диетой, зарядкой.
Но ещё не случалось на свете чудес,
Материнство чтоб сбросить украдкой.
И такая уж важная жизнь для тебя
Нет, не будет столь значимой вскоре.
Ты забудешь про всё, ласково теребя
Эту кроху и в радость и в горе.
Ты научишься, дочь, забывать о мечте,
Делать выбор, чьё счастье дороже.
Не жалеть об ушедшей давно красоте,
Вопрошать философски: «Быть может..?»
Я хочу, чтоб ты знала, что к мужу любовь
Будет та и не та в то же время.
И его ты полюбишь, как будто бы вновь,
Как с тобой разделившим сё бремя.
А ещё я хотела про чувства сказать –
Чувства радости, чувства восторга!
Только женщина-мать может их испытать
И оставить в себе их надолго.
Первый шаг, первый смех, первый радостный взгляд.
Новый день – он как новая эра.
Первый опыт в общении девчонок, ребят,
Непременные поиск и вера!
И скворечник повыше, и мяч во дворе,
Новый Год и поход за грибами.
И рассказы об этом друзьям, детворе,
Как пол-леса протопал ногами.
Я хотела сказать… Но слеза лишь в ответ
У меня на глазах навернулась.
«Ты не будешь жалеть, что взамен слова «Нет»
«Да!» сказала, чтоб жизнь развернулась».
Протянув через стол дочке руку свою,
С нею встретившись, я прошептала:
«За тебя, за себя, за всех женщин молю,
Чьё призвание – просто БЫТЬ МАМОЙ!». автор Сергей Панчешный
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Як Чарльз Діккенс намагався заховати свою дружину в психлікарню замість того, щоб подати на розлучення
Коли любов у відносинах закінчується, можна розлучитися або спробувати свої відносини налагодити. Для 45-річного Чарльза Діккенса обидва варіанти були неприйнятні. Залишатися з нелюбою дружиною він не хотів - письменник сильно закохався в 18-річну актрису. А розлучення означав би осуд в суспільстві. Посадити свою дружину в психушку здалося йому найбільш прийнятним варіантом.
«Він говорив, що вона зовсім не підходить для того життя, яку вона веде, і якщо їй виїхати куди-небудь далеко, так буде краще, - розповідає Клер Томас, автор біографії Чарльза Діккенса. - Коли розрив у відносинах став неминучим, його поведінка була відверто негарною. Мені здається, пізніше він про це шкодував ».
Про події того часу можна дізнатися з численних листів, написаних як самим Чарльзом Діккенсона, так і його друзями, і навіть сусідами. Чарльзу було 45 років, його дружині Кетрін 41 рік. Вона на той час народила десять дітей і відверто змарніла зовні. Чарльз же закохався в 18-річну актрису Елен Тернан. Розлучення було б на той момент сильно великим ударом по репутації письменника. А відносини з дружиною після довгих сварок безумовно вимагали логічного рішення. І Чарльзу здалося, що якщо його дружину оголосять божевільною і замкнуть в лікарню, де вона перебуватиме до кінця свого життя, то це буде краще для всіх.
Едвард Даттон Кук, романіст і літературний критик, який в той час підтримував зв'язок з парою, але найтісніше - з Кетрін, так як вона часто заходила в гості до них в будинок. У своєму листі іншому критику, Вільяму Мій Томасу, він детально описав всю цю ситуацію, описуючи так само, чому це не вийшло: «Він [Діккенс] навіть намагався закрити бідолаху в психлікарні! Це затія не увінчалася успіхом, тому що за законом потрібно було ще довести, що на те є підстави ».
Кетрін і сама знала, що її чоловік затіває, і тому, коли її привезли на огляд комісією лікарів, вона вела себе більш ніж гідно, не давши жодного шансу засумніватися в своїй адекватності.
Треба сказати, що так як чутки дійсно існували про подібні наміри і озвучувалися в різних листах, саме лист Едварда Кука підтвердив, що у чуток було підтвердження. Цей лист знайшов Джон Боуен, професор літератури XIX століття в університеті Йорка. «З одного боку, - говорить Джон, - це чудова знахідка. Переді мною з'явився доказ, де чорним по білому було написано все те, про що я раніше колись міг лише міркувати. А з іншого боку, це жахлива знахідка. Через 160 років вона раптом вивернула образ письменника в зовсім іншому вимірі ».
За підсумком своїх сварок, Чарльз і Кетрін роз'їхалися. Вона отримувала на утримання 600 фунтів стерлінгів на рік, що приблизно дорівнює 33 000 доларів сьогодні, і позбулася права бачитися зі своїми дітьми. Тільки найстарший - Чарльз Діккенс-молодший - мав дозвіл відвідувати свою матір.
Незважаючи на те, що Діккенс познайомився з Еллен, коли вона грала в його виставі, після початку їх відносин вона покинула сцену і більше ніколи на неї не повернулася. Чарльз Діккенс зняв для Еллен Тернан квартиру, де і відвідував її. Їхні стосунки тривали більше 13 років, аж до самої його смерті. Разом вони подорожували по Європі, потрапивши в залізничну катастрофу, яка сильно вплинула на Діккенса. Сам факт їх відносин ретельно приховувався родичами Діккенса, і після його смерті їхні листи один одному були знищені.
За матеріалами dailymail.co.uk
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
Фото із інтернета: Кетрін, дружина Чарльза Діккенса.
Как Чарльз Диккенс пытался упрятать свою жену в психбольницу вместо того, чтобы подать на развод
Когда любовь в отношениях заканчивается, можно развестись или попытаться свои отношения наладить. Для 45-летнего Чарльза Диккенса оба варианта были неприемлемы. Оставаться с нелюбимой женой он не хотел — писатель сильно влюбился в 18-летнюю актрису. А развод означал бы порицание в обществе. Посадить свою жену в психушку показалось англичанине наиболее приемлемым вариантом.
«Он говорил, что она совершенно не подходит для той жизни, которую она ведет, и если ей уехать куда-нибудь далеко, так будет лучше, — рассказывает Клер Томас, автор биографии Чарльза Диккенса. — Когда разрыв в отношениях стал неизбежным, его поведение было откровенно некрасивым. Мне кажется, позже он об этом сожалел».
О событиях того времени можно узнать из многочисленных писем, написанных как самим Чарльзом Диккенсоном, так и его друзьями, и даже соседями. Чарльзу было 45 лет, его жене Кэтрин 41 год. Она к тому времени родила десять детей и откровенно подурнела внешне. Чарльз же влюбился в 18-летнюю актрису Эллен Тернан. Развод был бы на тот момент сильно большим ударом по репутации писателя. А отношения с женой после долгих ссор определенно требовали логического решения. И Чарльзу показалось, что если его жену объявят сумасшедшей и запрут в лечебницу, где она будет находиться до конца своей жизни, то это будет лучше для всех.
Эдвард Даттон Кук, романист и литературный критик, который в то время поддерживал связь с парой, но теснее всего — с Кэтрин, так как она часто заходила в гости к ним в дом. В своем письме другому критику, Уильяму Мой Томасу, он подробно описал всю эту ситуацию, описывая так же, почему это не получилось: «Он [Диккенс] даже пытался закрыть бедняжку в психушке! Это затея не увенчалась успехом, так как по закону нужно было еще доказать, что тому есть основания».
Кэтрин и сама знала, что ее муж затевает, и потому, когда ее привезли на осмотр комиссией врачей, она вела себя более чем достойно, не дав ни единого шанса усомниться в своей адекватности.
Надо сказать, что так как слухи действительно существовали о подобных намерениях и озвучивались в разных письмах, именно письмо Эдварда Кука подтвердило, что у слухов было основание. Это письмо нашел Джон Боуен, профессор литературы XIX века в университете Йорка. «С одной стороны, — говорит Джон, — это великолепная находка. Передо мной появилось доказательство, где черным по белому было написано все то, о чем я раньше когда-то бог лишь рассуждать. А с другой стороны, это ужасная находка. Спустя 160 лет она вдруг вывернула образ писателя в совершенно другом измерении».
По итогу своих ссор, Чарльз и Кэтрин разъехались. Она получала на содержание 600 фунтов стерлингов в год, что примерно равно 33 000 долларов сегодня, и лишилась права видеться со своими детьми. Только самый старший — Чарльз Диккенс-младший — имел разрешение навещать свою мать.
Несмотря на то, что Диккенс познакомился с Эллен, когда она играла в его спектакле, после начала их отношений она покинула сцену и больше никогда на нее не вернулась. Чарльз Диккенс снял для Эллен Тернан квартиру, где и навещал ее. Их отношения продлились более 13 лет, вплоть до самой его смерти. Вместе они путешествовали по Европе, попав в железнодорожную катастрофу, которая сильно повлияла на Диккенса. Сам факт их отношений тщательно скрывался родственниками Диккенса, и после его смерти их письма друг другу были уничтожены.
По материалам dailymail.co.uk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826797
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Тамара де Лемпицька - жінка-таємниця, майстер епатажу, унікальна художниця, за життя стала мільйонеркою
Тамара Лемпицька, вона ж "Дива Арт-Деко", вона ж "Ікона епохи Джазу", вона ж "Королева Модерну", вона - один з унікальних випадків, коли жінці-художниці вдалося ще при житті знайти своє місце під сонцем. Мільйонерка, світська левиця, передвісниця епохи гламуру, загадкова і екстравагантна, відома своїми любовними пригодами. Прекрасна Тамара. Вона зробила себе сама, проявивши виняткову волю і талант.
Блискуча, з властивим тільки їй унікальним художнім почерком, Тамара де Лемпицька, як зірка з'явилася на небосхилі історії мистецтва, яскраво спалахнувши в період буремного часу, ламавшого долі не тільки людей, а й цілих країн.
Її життєвий шлях мистецтвознавці досі розгадують як кросворд, намагаючись відтворити саму правдиву його версію. Доля загадкової Тамари Лемпицької настільки неймовірна, як і той час в яке вона жила і творила. Це була епоха арт-деко і джазу, епатажу та жіночої розкутості, коли художниця могла одночасно і шокувати своїм неприйнятним способом життя вищий світ Європи і Америки, і в той же час бути в нього входжу на рівних.
Дивовижне життя неймовірної жінки, яка створила собі ім'я своїми руками
Ніхто точно не знає дату її появи на світ, що коливається між 1894 і 1 898 роками. Місце народження, за твердженням самої Тамари - Варшава. Хоча за відомостями вона народилася в Москві в родині француженки Мальвіни Деклер і польського єврея Бориса Гурвич-Гурського, які незабаром після її народження розлучилися.
Тамара зробила все, щоб заплутати факти і дати своїй біографії, багаторазово її переписуючи, викреслюючи все незручне і немилозвучне. Тому подробиці про дитинство відновити досить важко, але достовірно відомо, що велику роль у зростанні зіграла бабуся Клементина, яка виховувала Тамару. Вона вчила дівчинку музиці, возила в Італію, розповідала про прекрасне і формувала її смак. Ще в дитячі роки Тамарі пророкували майбутнє піаністки.
Тамара Гурбич-Гурська в підлітковому віці.
З 1910 року Тамара часто буває в Санкт-Петербурзі і починає виходити в світ. На одному з балів вона зустрічає Тадеуша Лемпицького - красеня, заможного банкіра і одного з самих завидних женихів. Дівчина закохалася без пам'яті і, зачарувавши обранця, в дуже юному віці вийшла за нього заміж, змінивши дівоче прізвище на більш благозвучне.
Однак щастя молодих тривало недовго - настав 1917 рік. Тадеуша заарештували чекісти і Тамарі довелося докласти неймовірних зусиль, всі свої зв'язки і чарівність, щоб витягнути чоловіка з в'язниці, потім дістати підроблені документи і втекти з Росії в Париж.
Здавалося б, труднощі залишилися позаду, але, як виявилося, вони тільки починалися. Тадеуш - як і багато зовні сильних людей , виявився безпорадним перед обличчям реальності - навалившіся проблеми зовсім зломили його волю. Він почав пити і не намагався щось змінити. На той час у подружжя вже була дитина - дочка Кізетта.
Тому стати до мольберта Тамарі довелося не від хорошого життя. Революція, втеча з Росії, розорення, народження дочки змусило Тамару звалити на свої тендітні плечі відповідальність за сім'ю і почати «крутитися» самій.
Гроші, виручені за продаж сімейних коштовностей, закінчилися. І у Тамари не було іншого виходу як що-небудь придумати для того, щоб вижити в чужій країні. І тут вона раптом згадала як в дитинстві їй говорили, що у неї є художні здібності.
У Парижі їй пощастило зустріти художника і свого беззмінного наставника Андре Лота, який посвятив її в свої розробки нового стилю в напрямку так званого «м'якого кубізму». Здібна учениця швидко підхопила новий метод і впровадила його в свою творчість, надавши унікальний почерк. Натюрморт з раковиною. Автор: Тамара де Лемпицька.
На початку 20-х вже досить добре продавалися її натюрморти і портрети. Лемпицькій вдалося знайти свій особливий стиль, який представляє "гібрид посткубізма і неокласицизму". Її картини негайно оцінив арт-ринок, ласий на все новеньке і незвичайне. Як то кажуть, художниця потрапила в струмінь, зайнявши свою нішу в живопису.
І зовсім скоро Лемпицька з безпросвітної емігрантки перетворилася в модну художницю і ексцентричну світську даму. Вона позиціонувала себе як жінку-вамп, що має вишукані манери і потрібні зв'язки. І ось уже до середини 1920-х Тамара починає експонувати свої роботи на виставках, приводячи публіку в захват, а в віці 30 років - заробляє свій перший мільйон.
Автопортрет в зеленому Бугатті. (1925). Автор: Тамара де Лемпицька.
Художниця портретованих світських дам, коронованих осіб і мільйонерів, але не забувала і себе. Її автопортрет в зеленому «бугатті» вважається першим зображенням жінки за кермом автомобіля.
Перед художницею відкривалися двері кращих галерей, за її портретами шикувалися черги замовників. Тамара де Лемпицька відразу стала частиною богемного Парижа, що дозволило їй водити знайомство з Пабло Пікассо, Жаном Кокто і Андре Жидом. Журнали публікували її роботи на обкладинках і писали хвалебні статті, в яких звеличували модну художницю до небес, називаючи вільною, незалежною, самодостатньою.
Тамара Лемпицька пише портрет чоловіка.
І вона насправді відповідала цьому образу. Демонструючи свою свободу, не приховувала своїх романів . При цьому їх шлюб з Тадеушем вже почав тріщати по всіх швах, і в підсумку вони розлучилися. Тамара так і не встигла закінчити портрет свого чоловіка, вона не дописала ліву руку з обручкою. Їх розставання пройшло без жалю ...
Знайомство зі своїм другим чоловіком, бароном Кюфнером, відбулося на рубежі 20-30-х років. Він був замовником портрета своєї коханки Нани Еррери, яку Тамара трохи пізніше скомпрометувала в очах коханця, зобразивши її, на своїй картині «Група з чотирьох оголених» в непристойному вигляді.
Казали, що побачивши коханку в такому вигляді, барон відразу розірвав з нею стосунки. А цілком було можливим, що його зачарувала своїм талантом сама Тамара, шанувальником якого був до кінця своїх днів. Так чи інакше, але в 1933 році Рауль Куффнер і Тамара Лемпицька одружилися.
Цей шлюб для Тамари виявився вельми щасливим, з бароном вони прожили разом цілих двадцять дев'ять років. Він обожнював дружину і цінував її талант. І незважаючи на їх обоюдну угоду вільно мати зв'язки на стороні, це був гармонійний союз.
До кінця 30-х життя в Європі для євреїв стало небезпечним і подружжю довелося відправитися в Америку. Де Тамара відразу ж провела піар-кампанію: розіслала в різні редакції своє фото, на якому блищала як кінозірка і організувала світський прийом на кілька сотень гостей. В американській пресі вона відразу ж уславилася як «баронеса з пензлем». Рекламний хід виявився вельми успішним, і Лемпіцка увійшла в еліту американського суспільства.
Життя в Америці текло спокійно і розмірено поки раптово не помер в 1962 році Рауль. Після смерті якого Тамарі довелося переїхати до дочки. Хорошою матір'ю Тамара ніколи не була - вона практично не займалася її вихованням, хоча і написала безліч її портретів.
І як не дивно, однак Кізетта ніколи не скаржилася на відсутність уваги з боку матері, навпаки, навіть виявляла дивовижну відданість. Після багатьох років, вона напише книгу про божевільне життя своєї мами - «Passion by Design».
Тамару Лемпицьку очікував в життя ще один пік успіху. Експозиція її робіт, виставлених в Люксембурзькій галереї Парижа, несподівано отримала приголомшливий успіх, який перевершив навіть той, що був у художниці в «буремні двадцяті». Лемпицька знову увійшла в моду.
Закінчився життєвий шлях епатажної художниці в Мексиці у віці 82 років уві сні. І згідно із заповітом кремували прах померлої був розвіяний над вулканом Попокатепетль.
У наш час на аукціонах картини Лемпицької стоять мільйони. Їх колекціонують, викрадають, вони продовжують рости в ціні і вважаються хорошим вкладенням для колекціонерів. Про неї написано безліч статей і книг. У 1980-і роки на театральних підмостках багатьох країн з великим успіхом пройшла п'єса «Тамара», присвячена її життя.
Дивовижне життя, його кінець і життя після життя надзвичайно загадкової жінки. Чи не правда? Чого не можна сказати про багатьох художниць тих років, які працювали, не покладаючи рук, лише за шматок хліба і вмирали в злиднях. А лише через десятиліття їх імена були піднесені на вершину Олімпу.
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
Фото із інтернета Тамара Лемпицька
Тамара де Лемпицка - женщина-тайна, мастер эпатажа, уникальная художница, при жизни ставшая миллионершей
Тамара Лемпицка, она же "Дива Арт-Деко", она же "Икона эпохи Джаза", она же "Королева Модерна", она - один из уникальных случаев, когда женщине-художнице удалось еще при жизни обрести свое место под солнцем. Миллионерша, светская львица, предвестница эпохи гламура, загадочная и экстравагантная, известная своими любовными похождениями . Прекрасная Тамара. Она сделала себя сама, проявив исключительную волю и талант.
Блистательная, с присущим только ей уникальным художественным почерком, Тамара де Лемпицки, как звезда появилась на небосклоне истории искусства, ярко вспыхнув в период буреломного времени, ломавшего судьбы не только людей, но и целых стран.
Ее жизненный путь искусствоведы до сих пор разгадывают как кроссворд, пытаясь воссоздать самую правдивую его версию. Судьба загадочной Тамары Лемпицки настолько невероятна, как и то время в которое она жила и творила. Это была эпоха арт-деко и джаза, эпатажа и женского раскрепощения, когда художница могла одновременно и шокировать своим неприемлемым образом жизни высший свет Европы и Америки, и вместе с тем быть в него вхожей на равных.
Удивительная жизнь невероятной женщины, создавшей себе имя своими руками
Никто точно не знает дату ее появления на свет, колеблющуюся между 1894 и 1898 годами. Место рождения, по утверждению самой Тамары - Варшава. Хотя по достоверным данным она родилась в Москве в семье француженки Мальвины Деклер и польского еврея Бориса Гурвич-Гурского, которые вскоре после ее рождения развелись.
Тамара сделала всё, чтобы запутать факты и даты своей биографии, многократно ее переписывая, вычеркивая все неудобное и неблагозвучное. Поэтому подробности о детстве восстановить довольно трудно, но достоверно известно, что большую роль во взрослении сыграла бабушка Клементина, воспитывавшая Тамару. Она учила девочку музыке, возила в Италию, рассказывала о прекрасном и формировала её вкус. Еще в детские годы Тамаре пророчили будущее пианистки.
С 1910 года Тамара часто бывает в Санкт-Петербурге и начинает выходить в свет. На одном из балов она встречает Тадеуша Лемпицки — красавца, состоятельного банкира и одного из самых завидных женихов. Девушка влюбилась без памяти и, очаровав избранника, в очень юном возрасте вышла за него замуж, сменив девичью фамилию на более благозвучную.
Однако счастье молодых длилось недолго — наступил 1917 год. Тадеуша арестовали чекисты и Тамаре пришлось приложить невероятные усилия, все свои связи и обаяние, чтобы вытащить мужа из тюрьмы, затем достать поддельные документы и бежать из России в Париж.
Казалось бы, трудности остались позади, но, как оказалось, они только начинались. Тадеуш - как и многие внешне сильные люди, оказался беспомощным перед лицом реальности — навалившиеся проблемы совершенно сломили его волю. Он начал пить и не пытался что-либо изменить. К тому времени у супругов уже был ребенок — дочь Кизетта.
Поэтому стать к мольберту Тамаре пришлось не от хорошей жизни. Революция, бегство из России, разорение, рождение дочери заставило Тамару взвалить на свои хрупкие плечи ответственность за семью и начать «крутиться» самой.
Деньги, вырученные за продажу семейных драгоценностей, закончились. И у Тамары не было другого выхода как что-нибудь придумать для того, чтобы выжить в чужой стране. И тут она вдруг вспомнила как в детстве ей говорили, что у нее есть художественные способности.
В Париже ей посчастливилось встретить художника и своего бессменного наставника Андре Лота, который посвятил ее в свои разработки нового стиля в направлении так называемого «мягкого кубизма». Способная ученица быстро подхватила новый метод и внедрила его в свое творчество, придав уникальный почерк.
В начале 20-х уже достаточно хорошо продавались ее натюрморты и портреты. Лемпицкой удалось найти свой особый стиль, представляющий "гибрид посткубизма и неоклассицизма". Ее картины тотчас оценил арт-рынок, падкий на все новенькое и необычное. Как говорится, художница попала в струю, заняв свою нишу в живописи.
И совсем скоро Лемпицка из беспросветной эмигрантки превратилась в модную художницу и эксцентричную светскую даму. Она позиционировала себя как женщину-вамп, имеющую изысканные манеры и нужные связи. И вот уже к средине 1920-х Тамара начинает экспонировать свои работы на выставках, приводя публику в восторг, а в возрасте 30 лет — зарабатывает свой первый миллион.
Художница портретировала светских дам, коронованных особ и миллионеров, но не забывала и себя. Ее автопортрет в зеленом «бугатти» считается первым изображением женщины за рулем автомобиля.
Перед художницей открывались двери лучших галерей, за ее портретами выстраивались очереди заказчиков. Тамара де Лемпицка в одночасье стала частью богемного Парижа, что позволило ей водить знакомство с Пабло Пикассо, Жаном Кокто и Андре Жидом. Журналы публиковали ее работы на обложках и писали хвалебные статьи, в которых превозносили модную художницу до небес, называя свободной, независимой, самодостаточной.
Тамара Лемпицка пишет портрет мужа.
И она на самом деле соответствовала этому образу. Демонстрируя свою свободу, не скрывала своих романов . При этом их брак с Тадеушем уже начал трещать по всем швам, и в итоге они развелись. Тамара так и не успела окончить портрет своего супруга, она не дописала левую руку с обручальным кольцом. Их расставание прошло без сожаления…
Знакомство со своим вторым мужем, бароном Кюфнером, произошло на рубеже 20-30-х годов. Он был заказчиком портрета своей любовницы Наны Эрреры, которую Тамара немногим позже скомпрометировала в глазах любовника, изобразив ее, на своей картине «Группа из четырёх обнаженных» в непристойном виде.
Говаривали, что увидев любовницу в таком виде, барон сразу разорвал с ней отношения. А вполне было возможным, что его очаровала своим талантом сама Тамара, поклонником которого был до конца своих дней. Так или иначе, но в 1933 году Рауль Куффнер и Тамара Лемпицка поженились.
Этот брак для Тамары оказался весьма счастливым, с бароном они прожили вместе целых двадцать девять лет. Он боготворил жену и ценил ее талант. И невзирая на их обоюдное соглашение свободно иметь связи на стороне, это был гармоничный союз.
К концу 30-х жизнь в Европе для евреев стала небезопасной и супругам пришлось отправиться в Америку. Где Тамара сразу же провела пиар-кампанию: разослала в различные редакции свое фото, на котором блистала как кинозвезда и организовала светский прием на несколько сотен гостей. В американской прессе она сразу же прослыла как «баронесса с кистью». Рекламный ход оказался весьма успешным, и Лемпицкая вошла в элиту американского общества.
Жизнь в Америке текла спокойно и размеренно пока внезапно не умер в 1962 году Рауль. После смерти которого Тамаре пришлось переехать к дочери. Хорошей матерью Тамара никогда не была — она практически не занималась ее воспитанием, хотя и написала большое множество ее портретов.
И как ни странно, однако Кизетта никогда не жаловалась на отсутствие внимания со стороны матери, напротив, даже проявляла удивительную преданность. По прошествии многих лет, она напишет книгу про безумную жизнь своей мамы — «Passion by Design».
Тамару Лемпицкую ожидал в жизни еще один пик успеха. Экспозиция ее работ, выставленных в Люксембургской галерее Парижа, неожиданно возымела ошеломляющий успех, который превзошел даже тот, что был у художницы в «ревущие двадцатые». Лемпицкая снова вошла в моду.
Закончился жизненный путь эпатажной художницы в Мексике в возрасте 82 лет во сне. И согласно завещанию кремированный прах умершей был развеян над вулканом Попокатепетль.
В наше время на аукционах картины Лемпицкой стоят миллионы. Их коллекционируют, похищают, они продолжают расти в цене и считаются хорошим вложением для коллекционеров. О ней написано множество статей и книг. В 1980-е годы на театральных подмостках многих стран с большим успехом прошла пьеса «Тамара», посвященная ее жизни.
Удивительная жизнь, ее конец и жизнь после жизни необыкновенно загадочной женщины. Не правда, ли? Чего нельзя сказать о многих художницах тех лет, которые работали, не покладая рук, лишь за кусок хлеба и умирали в нищете. А лишь спустя десятилетия их имена были вознесены на вершину Олимпа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826777
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Спасибо мамы за доброту,
За нежность ласку и теплоту!
За жизнь, что подарили нам,
Спасибо мамы, вам!
Спасибо за каждый час,
Когда волнуясь вы ждете нас,
Что все прощаете вы нам,
Спасибо мамы вам!
Увидела эту открытку с такими, мудрыми и нежными словами, защемило в сердце, так близки и понятны мне эти слова как матери и бабушке. Ведь, наверное, каждая женщина-мать, просыпается утром и ложится вечером спать с мыслями о детях, о их здоровье, благополучии. А если дети уже выросли и живут отдельно, то как и прежде те же мысли и чувства остаются к ним, что были в детстве, Ждем звонков и приезда в гости…
24.02.19 9.40
Дякуємо мами за доброту
За ніжність, ласку і теплоту!
За життя, що подарували нам,
Дякуємо мами, вам!
Дякуємо за кожен час,
Коли ви хвилюючись чекаєте нас,
Що все вибачаете ви нам,
Дякуємо мами вам!
Переклала на українську мову 24.02.19 9.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826642
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Дитячий погляд...
Мабуть кожна жінка мріє про щасливе подружнє життя. Проте складається в житті у кожної по-різному. Перераховувати причини цих різниць не має сенсу. Є відомий вираз, всі щасливі сім’ї, щасливі по своєму, а нещасні – нещасні по різному.
Сімейне життя – це тернистий і не легкий шлях, тому що у кожного крім особистої відповідальності лежить відповідальність за добробут і відносини в сім’ї, особливо, коли з’являються діти, ця відповідальніиїть збільшується.
Сім’ї, яким вдається зберегти сімейні стосунки, незважаючи на всі негаразди, де уміють прощати і поважати думку іншого, поступають мудро, так як в багатьох випадках розрив сімейних стосунків негативно впливає, в першу чергу, на дітей.
В любий період сімейного житя є можливість переглянути свої сімейні стосунки, чесно, відверто обговорити всі проблеми,пробачити образи,почати заново будувати відносини, і якшо бажання їх налагодити буде взаємним – перешкод для цього не буде, лише слід подякувати Всевишнього за це.
Пригадала випадок із сімейного життя, пройшло вже майже 8 років, коли малесенька онучка Марія почула нашу сварку (розмову на підвищенних тонах) з чоловіком, вона швиденько відлучилась в іншу кімнату, потім малюнок нам свій принесла...Намалювала вона дерево родинне, де гілочки, всі члени нашої сім’ї.. І звертаючись до дідуся каже, не сварись з бабусею, ось бачиш ви полюбили одне одного і з’явилася моя мама, а потім я...
Я міцно внученьку обняла, поцілувала, заспокоїла, а сама стримати сліз не могла...Не буду робить висновки, хто в цьому випадку із нас винен, зрозуміло, зо винні ми обоє, якщо так сталось.
В той час зворушило до сліз мене те,що це малесеньке дитя, а більше нас дорослих розуміла – цінність родинного тепла.
Маленькі діти - ангелочки і розум їх ще не затьмарив гріх, тому всі почуття їх чисті, щирі, ніжні...Слова їх – мова Всевишнього для нас!
23.02.19 10.30
Фото із інтернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826544
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2019
Чоловіки мають рацію, коли себе жаліють, адже є кому піклуватися про них, в дитинстві - мати дитя плекає, підростуть - подруг заводять, одружуються - дружина біля ніг.
Чоловіки мають рацію, виділяючи свою роль, але не завжди, звичайно, це збігається,
добре, якщо годувальник в родині він. Буває частіше, дружина на себе звалить ношу
годувальниці, господині, няньки і дружини, несе по життю, намагаючись виправдати,
вибиваючись з усіх сил.
Чоловіки мають рацію, відпочиваючи, читаючи книги, підвищуючи інтелект.
Жінки, все частіше, на кухні - біля плитки, готуючи борщ, друге і десерт.
Чоловіки мають рацію, коли сім'я на першому місці, дружину, дітей турботою оточують. Злагода і щастя є в такому сімействі, зберігається, передається дітям, онукам на довгі роки ... 27.06.17 (написані в лікарні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826451
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Думка прийшла,не запрошувала…
Успішний і здоровий ти , всі поряд хочуть бути і дружити,навідь без звернення готові всі допомогти, телефонувати, чи в гості запросити...Людина ця на висоті...
Старієш, знедужав,уваги потребуєш і тепла, тут справа інша – не легка. Добре якщо є вірні друзі,діти та онуки поряд. Проте не завжди так бува...В цей час, як ніколи розумієш,ціну уваги і родинного тепла...
22.02.19 10.00
Щоб розвіять ці думки, налаштовуюсь на позитив – малюю...сподобалось самій (фото)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826444
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Діти, онуки – продовження життя,
До них накращі почуття,
І думка в мене завжди є,
Хай їм здоров'я Бог дає,
Про все, що мріють,
Хай здійсниться,
А з мріями надія сниться,
Завжди щастя нехай мають,
Хай люди їм добра бажають! 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Своїм думкам не дам я ради,
Вони плетуться в голові,
І не потрібні їм поради,
Не сплять вони навіть у сні,
Я маю кожну пам'ятати,
Для того, щоби запитати,
На що потрібні ви мені,
Мій розум може не бажати,
Проте вони усі мої… 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019