| Сторінки (2/102): | « | 1 2 | » |
Шкільний альбом схотілось погортати...
Колеги юні - в кучерях, стрункі.
Усім вдалось себе до крихітки віддати
Колишнім учням, що тепер батьки.
Як вам живеться, хлопчики й дівчатка?
Ви в пам'яті маленькі назавжди!
Вже покоління вас, кого вели за парту ,
Щоб вчить читати букви і книжки.
Живе дух школи в цих старих альбомах,
І ніби з фотографій чути, як дзвенить дзвінок.
Літа ідуть, лишивши в серці теплий спомин
Й надію, що для мене ще не скінчений урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018
Потепліло.
Вмить туманна хмара
Піднялась з землі, немов примара.
А на ранок знов підморозило
Й інеєм припорошило.
Гарно, як у казці!
Всюди любо!
Мов весь світ вдягнув пухнасту шубу.
Пролітає конфетті іскристе
І тому здається день прозоро – чистим.
Свіжою запахло аквареллю.
Це зима панує над землею.
Всюди замела, скрізь побілила,
Наче чисту постіль постелила,
Біло в полі, у садку, узліссі…
Наче час у захваті спинився,
Щоби кожен просто задивився
На Полісся!
Скрізь земля, мов наречена, біла – біла!
Краса - дійсно, річ велика, і смілива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.01.2018
Село. Сховались за туманом
Затишних хат вечірнії вогні,
І тільки місяць гострим ятаганом
Обходить поглядом свої шляхи нічні.
Село - це дім мій, це моя адреса.
Тут протікає все моє життя.
Хтось скаже: ми - як нижча раса,
Відсталий клас, і місту не рівня.
Слова болючі, та вони даремні -
В селі від малого і до сріблястих скронь
Живуть тут люди в суєті щоденній
Й не знають спокою натруджених долонь.
Красу природи в різні пори року
Отут по - справжньому можливо зором взять,
Попити свіжого березового соку...
А в місті - вічний рух, будинки і асфальт.
Образ не треба, поділу не треба,
Межі з прогресом міста і трудом села.
Ми всі живемо під єдиним небом
Поєднані, ми - птаха два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018
А чи бували ви у нашому селі,
Що гордо і велично Тинне зветься?
Краса панує тут, роздолля і масив.
Обов'язково завітайте, як прийдеться!
Походить назва Тинного від слова "тин".
Історія села стара й цікава -
Зберігся пам'ятний маєток тут один
Родини Младзяновських, польських панів.
Знайомі ще з дитинства назви хуторів:
Лиса Гора, Піль, Бердуха, Забара.
Видніються будови ще з тих страшних років,
Коли накрила рідний край війни примара.
Чуть плескіт річки Случ. Її тиха хода
Поволі протікає срібним водограєм.
Позичана з джерел вода йде до Дніпра
Й дітей улітку лагідно втішає.
По берегах крутих розлігся верболіз,
Гілками бавиться з дрібними камінцями.
Навкруг задумливо шумить сосновий ліс
Й захоплює красою до нестями.
Приємний на вітрах його дрімучий шум
І прохолода освіжає в літню спеку.
Володар мрій, пісень, фантазії та дум,
Могутній богатир, широкий і далекий.
Пером захоплення я до села торкнусь
Словами вдячності за все прекрасне й рідне,
Та гордо стверджувати я не побоюсь,
Що Тинне - краще й слів найкращих гідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771317
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2018