| Сторінки (2/139): | « | 1 2 | » |
Сегодня в нашем клубе фестиваль,
В программе мульти-викторина,
Разыгрывают старенький рояль,
Расстроенный игрой Полины.
Откроет представленье бригадир
Передовой удойной славы,
По совместительству жонглер-факир,
Любитель пылкий стройной Клавы.
Телепатический сеанс-гипноз
На улучшение надоев
Проводит лекарь - главный управхоз,
Он снимет порчу без побоев.
А в завершенье танцы и фуршет,
Не приносить собой спиртное,
В фойе работает кафе-буфет,
Там суп с бульоном и второе.
В назначенное время весь колхоз
Собрался в зале к удивленью,
Трезвы как стеклышки и управхоз
Ведет сеанс по улучшенью.
Факир сигналит первый перерыв,
Все ломятся к дверям, давленье,
Удойная пошла свиньей в прорыв,
Создав тактичностью смятенье.
До танцев дело, правда, не дошло,
На улице народ размылся,
Пустили в дело водку и вино,
Все стали лучше, фест закрылся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767585
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.12.2017
Сидят у парадной косматые дядьки
И гатят костями об стол,
Ну, "рыба", "глуши, мать", горланят в припадке
И лезут, как принц на престол.
Тут ханечку кто-то достал из заначки
И вспомнили карты таро:
"Давай, дорогой, ну, последнюю сдачку,
закончим скорей домино.
Раскинем раскладец, что ждет нас, болезных
Под пиво и денатурат,
А так, разве можно придумать по трезвой,
Кто враг нам, кто друг, а кто брат."
Тасует колоду бровастый верзила,
А кореш разлил по сто грамм,
Глотнули по первой, ништяк, попустило
И мыслей пришел караван.
Вот этот Валет нам совсем неприятен,
Одетый в кальсоны-трико,
А эта мадам, ну в малиновом платье,
Похожа на Маню Клико.
Сверяли с инструкцией смыслы раскладов
И вышел такой коленкор,
Что всех перемочим, и шустрых и гадов,
Короче, на всех приговор.
Но тут поломалась компания с миром,
Во двор участковый зашел,
Сказал, разойтись всем "царям" по квартирам,
А то сочинит протокол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767584
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2017
Катилась пенясь океанская волна
Лениво лодку ударяя в толстый борт,
Она качалась неуклюже, как пьяна,
Ударам в такт кряхтел со скрипом старый корд[1].
На лодке шел рыбак, охотник на акул,
Покрытый шрамами, он через гребни волн
Вел судно к горизонту, встречный ветер дул
Снижая скорость и забрызгивая челн.
Ритмично действуя увесистым веслом,
Гребец вгрызался цепко в грозный океан,
Он искушенный этим сложным ремеслом,
В одном лице корсар, матрос и капитан.
Остался берег где-то за его спиной,
Под ярким солнцем таял утренний туман,
Расплавит скоро воздух жгучий южный зной,
Рыбак достал веревкой связанный капкан.
Ударами ладоней сильных по воде
Он поманил акулу к лодке с глубины,
Увидев рыбу, стал приманку на шесте
Вдоль борта проводить от носа до кормы.
Как только рыба близко подошла, рывком
Рыбак накинул ей на голову капкан,
И отпустил ее бороться с поплавком,
Не позволяющим уйти ей в океан.
Удача улыбнулась снова моряку,
С трофеем он теперь отправится домой,
Идет счастливый, гордый, сидя на боку
Своей добычи, от восторга он немой.
1. жёсткие и прочные тканевые, металлические или композитные волокна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767441
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2017
Сетью укрытый от острых осколков,
Путающей и стесняющей шаг,
Тщетно пытается выглядеть ловким,
Только вот, выглядит как-то не так.
С каждым движеньем сжимается горло,
В душу впиваются нити судьбы,
И все надеется выглядеть бодрым,
Только уже он со смертью на "ты".
С каждым мгновением плаха все ближе,
Точит секиру зловещий палач,
Кровь остывает и сердце все ниже,
В пятках уже, из груди рвется плач.
Как на спектакль, прискакали зеваки,
Праздник для этих — публичная казнь,
Понаряжались в точеные фраки,
Шутят, однако в глазах неприязнь.
Но, не смущают идущего люди,
Верит он свято в творенье чудес
И в этот путь, хоть последний, но нужный,
И в проявленья Великих Небес.
Только подходит он к месту страданий,
С вестью врывается царский гонец
И оглашает вердикт с оправданьем:
"Узник свободен и страже конец".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767440
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2017
Опять одет не по погоде,
порядочность давно не в моде,
и верность слову не считают признаком ума.
Подумай сам, кому ты нужен?
Ведь кошелек твой не загружен
монетой звонкой, с дырочкой засаленный карман.
Ты оглянись, взгляни, как люди
вплетают судьбы в сети блуда
и в добродетель превозносят склоку и обман.
Что, не находишь себе места?
Замешан из другого теста?
Тогда твой дом скорей всего доверия тюрьма.
Сам отдаешь в чужие руки
свою судьбу, скорей от скуки,
наивно полагая, что развеется туман.
Потом сидишь на старой кухне
скулишь о том, что мир твой рухнул,
казнишь себя и заливаешь горести в стакан.
Нет, не годится так, будь честен
и торг с Всевышним неуместен,
ведь сам загнал себя в непонимания капкан.
Меняй скорей свой ритм и мысли,
дерзай, стремись в хорошем смысле,
и луч надежды превратиться в счастья океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767255
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 21.12.2017
Вот с деревьев осыпались листья,
царь-Ноябрь раздевает природу,
и трава нарядилась по лисьи,
возлежит в желто-серых разводах.
Серым оловом вылито небо,
влажный воздух пропитан туманом...
Все смешалось… Где быль, а где небыль?
Суть залита осенним обманом.
Тихо в парках, в лесу неуютно,
холодок от реки щиплет руки,
мысли лезут о тихом и грустном,
душу рвут, травят запахом муки.
Воронье кружит, каркает громко,
на душе лишь печаль да тревога,
впечатленье, что дышишь у кромки,
путь окончен, исчезла дорога.
Вдруг, гитары послышались звуки...
Разрывая веселым мотивом
паутину иллюзий и скуки
заполняя сплошным позитивом,
на себя отбирая вниманье,
отгоняя тоску и томленья,
будоражит мотивчик сознанье,
поднимает, бодрит настроенье.
Музыкант говорит убежденно
Звоном струн о возвышенном, вечном:
«Все пройдет!». И поет увлеченно:
"Жизнь прекрасна и жизнь бесконечна!
Срок придет и наступит веселье
оживленья, весеннего цвета.
Вертит время свои карусели
ночь смывая чудесным рассветом."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767254
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2017
У казковому вальсі кружляла земля під ногами,
в піднебесся тихенько злітали серця молодят
і стиралися межі умовностей, наче богами
вже призначено міцно з'єднати цих двох янголят.
І зростало велике кохання під звуки органу,
теплотою навколо формуючи з радості світ,
у якому немає скорботи, образ і обману...
Так два люблячих серця зливались в один самоцвіт.
Знай, якщо віддаєш, не рахуючи внески і втрати,
то отримаєш Всесвіт, в якому панує любов,
і немає володарів, челяді, свити і варти,
і йому не потрібно ув'язнень й сталевих оков...
Вже не треба чекати на манну і скарби шукати,
бо притулок і вогнище з дахом й теплом ти знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
На світі ти єдина володієш моїм серцем,
воно тобою переповнено від краю і до дна.
Надійно зберігаєш ключ, що відмикає дверці
душі моєї й неподільно володієш ним одна.
В очах твоїх, кохана, утопаю наче в морі,
злітаю в небо птахом від торкання твоїх ніжних рук
за обрій, де на небосхилі ярко сяють зорі
метеликом малим, затамувавши подих й серця стук.
Коли ти посміхаєшся відверто і чарівно,
неначе сонце сходить у моєму сірому житті.
Моє кохання — мила, люба, зіронько, князівно,
тобою полонений й поклоняюся лише тобі
без зайвих слів... Хоч наші діалоги пантомімні,
але змістовні... Замість крапок й ком в них пестощі живі.
2017р.
***********************************************
Любовь моя
Тебе единственной подвластно мое сердце,
Тобою через край заполнено одной,
Лишь ты, любимая, хранишь ключи от дверцы,
Моей души больной в шкатулочке резной.
В твоих глазах я утопаю бесконечно,
Когда рукой своей касаешься меня,
Я в мыслях уношусь куда-то вдаль, где вечно,
Сияет мое счастье, радостью звеня/
Ниспослано с небес твое очарованье,
Награда мне — сиянье глаз твоих и смех,
Готов в любое время к искренним признаньям,
Твоя улыбка — высший для меня успех.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Зими немає. Шкода. Скоро фініш грудня.
Як десь затримався чи загуляв мороз.
Рясні дощі ідуть у вихідні та будні,
немов зламався геть "небесний водовоз".
Земля без снігу. Мряка, вітряно і сиро.
Вже нежива, але зелена ще трава
і голі вулиці, без снігових мундирів.
Невже так буде аж до самого Різдва?
Людей не видно, всі ховаються в домівках.
Напрочуд сумно виглядає цей пейзаж,
багнюка в лісі та калюжі на бруківках...
Не вдався передноворічний вернісаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Як без поразки не буває перемоги,
так дружби без пояснень й боротьби.
Куди б не йшов, дивись, скрізь є свої вимоги,
тому триматись краще борозни.
Як у монети є боки: орел і решка,
так і не вийти із води сухим.
Є плюс і мінус, день і ніч, твоє і решта
й до пекла дійдеш наміром благим.
Не заберешся на вершину без підйому,
і радість не впізнаєш без журби.
Ну, все це не нове, і певно, всім знайомо,
однак хочу підкреслити тоді,
коли життя проходить в чварах несвідомих,
керують ним підступні й злі чорти.
2017р.
*************************************
Без пораженья нет победы
Без пораженья нет победы,
без объяснений дружбы нет,
торпедный катер без торпеды
похож на модный гидропед.
В монете есть орел и решка,
меняет время ночь на день,
важна в игре тура и пешка,
для солнца мир придумал тень.
Не взять вершину без подъема,
и выйти из воды сухим,
не протрезветь от рюмки рома
и ложкой есть одной двоим.
Ударив больно побратима,
не заслужить его любовь,
так и судьба неотвратимо
то гладит, то колотит в бровь.
Важны в искусстве диалога,
прямой вопрос — простой ответ,
а связанные в рифму слоги,
рождают новенький сонет.
Нельзя отдельно жить от мира,
не принимать всего что в нем,
а сотворив себе кумира
из дуба станешь трухлым пнем.
Приняв с открытою душою
все то, что следует отдать,
ты сможешь быть самим собою
и дар от мира смело взять.
Перечисленья бесконечны,
Но подчеркнуть хочу одно,
Что годы наши быстротечны
И тратить в ссоре их чудно.
(И праздно тратить их грешно)
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766369
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.12.2017
Схопили козака та кинули до ями.
Призначили на завтра страту, мов весілля.
Зі смертю він одружений, тому цю драму
сприйняв як сон, оскільки звичний до свавілля.
Лише собі у вуса посміхнувшись щиро
намалював швидкого коника на мурі...
Вказав солдатам і сказав що зранку з миром
поскаче звідси геть на волю що є дурі.
"Дивак якийсь. І що верзе він з переляку?
Напевне, з горя не працює мозок в нього."
Так вирішили між собою два солдати,
що вартувати мали "брата степового".
"Як виповзе цей дурень із такої ями,
що глибша майже вдвічі аніж зріст людини,
при цьому, на ногах й руках міцні кайдани?
Напевне зовсім з'їхав з глузду цей хлопчина."
Торкнувшись скронь, вони пішли спокійно спати...
"Нікуди він не дінеться, хвалько пихатий,
прокинемось, одразу здійснимо ту страту,
хай скаче в пекло на конячці "чорт" вусатий."
Коли ж вони вернулися за хлопцем вранці,
порожньою, без парубка була в'язниця,
і тільки коник на стіні кружляв у танці,
немов казав їм: "нумо хлопці, вгомоніться!"*
*) за мотивами українських казок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Знов свіжий бриз наповнює вітрила ніжно,
летить життєвий корабель вперед по хвилях мрій,
попереду вже сяє смуга білосніжна,
лишилися позаду злидні й кривди буревій.
Що там за обрієм ховається від ока:
безмилосердний шторм, а може довгий мертвий штиль?
а може розпочнеться боротьба жорстока,
вітрила тріснуть та о скелі розіб'ється кіль?
Політ душі не відбирає сил багато...
Все в радість, все на користь, і затишшя і буран,
тому що спокій духа — вже велике свято,
а віра розірве скорботи й пристрастей туман...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Зойкнуло срібло тонкої струни,
в пальці вп'ялось, задзвеніло,
ритми фламенко, як діти весни,
простір бентежать сміливо.
Тут забуваються труднощі й біль,
мозок отримує ласку,
звуки гітари змивають цей пил,
душу заводять у казку.
Руки, як сарни, по грифу летять,
з тремоло родяться перли,
радість виходить, мов в'язень з-за грат,
з пам'яті кривди вже стерлись.
Бій кастаньєти, гітара, танок,
музика править тут залом,
місця немає для згубних думок
в серце що колють, мов жалом...
2017 р.
*******************************
Фламенко
Желтая бронза гитарной струны
в пальцы впилась, зазвенела,
ритмы фламенко, как дети Весны,
воздух рвут дерзко и смело.
Вмиг растворяются хлопоты дня,
ноги, как просятся пляску,
тает печаль, словно воск от огня,
жизнь превращается сказку.
Пальцы, как серны, по грифу бегут,
сладко чеканят тремоло,
грусть улетает, чудесный уют
строится вычурным соло.
Радость плеснула волшебной рекой,
молнией брызнули страсти,
дивный мотив сердце вводит в покой,
все в его сказочной власти.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
Рожевий захід сонця устилає покривалом
укутуючи небосхил від сонячного світла,
забарившись, день тухне, зовсім близько до фіналу,
стемніє скоро, стало тихо і не чутно вітру.
Тони яскраві бліднуть, тануть тіні, мов раптово,
тьмяніють кольори, пейзажів обриси розмиті,
ще зовсім трохи ... розіллється темінь поступово,
її розбавить місяць коли вийде на орбіту.
Вдяглось в червоний небо з помаранчевим відтінком,
немов запросини прийшли на Божую вечірку,
розсипалися зірки скрізь мов чарівні барвінкі
і сяють проміж хмар, неначе дивляться в кватирку...
2017 р.
********************************************
Закат
Малиновый закат ложится покрывалом,
Укрыв собою горизонт от солнечного света,
Замешкавшись чуть-чуть, день близится к финалу,
Стемнеет скоро, только ночь как задержалась где-то.
Бледнеют яркие тона и тают тени,
Тускнеют краски, контуры, пейзажей очертанья
Еще совсем немного и наступит темень,
И будет так, пока луна не выйдет на катанье.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Зима, за вікнами лютує буревій,
аж шибки дзеленчать, скрізь кучугури,
і не втихає розбишака лиходій,
гуляє так, що тільки й стогнуть мури.
Сніг щільно стелиться у світлі ліхтаря,
мов кулемет метає сніжні кулі,
вдягає білу сукню матінка Земля
і на дерева - паморозі-тюлі.
Бентежно, морок, і стихія уночі
зметає спокій навіть з витривалих,
лише ідуть поодинокі шукачі
у пошуках нічних розваг чималих.
І тільки чутно, пес зривається на лай,
проте враз вітер гасить його спроби:
"посидь у будці і нікуди не рушай,
якщо кортить — отримаєш хворобу".
Панує Пані Завірюха, час її,
вона суд визначає тут й закони,
на вулиці пітьма, не видно ні душі,
ліхтар гойдається, мов б'є поклони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2017
Сонце зійде на світанку,
розпочнеться день новий,
хай щастить всім спозаранку
й доля стелить шлях прямий.
Кожному подай те Боже
що потрібно для життя
і позбав від тих, хто може
завести на край буття.
Світло темряву геть змиє
буде так у всі віки,
не попустиш безнадію,
збережеш живіт й боки.
Віра у твої щедроти
та у живородний хрест
витягне з пітьми й болота,
не ушкоджуючи честь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2017
Зустрілись з нею вранці випадково в Інтернеті,
наткнувся у мережі на розкішний Instagram.
Направив із повагою їй смайликів букетик,
у відповідь отримав смайл і ще грайливий спам.
Відповідала в лічку трохи стримано і чемно,
соромилась неначе... в кожній букві чувся страх.
Його розвіяв, так здалось, й про почуття взаємні
почав писати й ще про те, що бачив уві снах.
"Вам пропоную ввечері банкетик невеличкий,
відмітити знайомство і поїсти бастурми,
зустрінемось о другій на місточку через річку,
я буду вдягнений у майку й джинсові штани.
Відповіла, і сором аж сочився через слово:
“з чоловіками не знайомлюся в таких місцях”
я написав, що в захваті і буде все чудово,
закоханий безмежно і вже геть на небесах.
Зустрілися у певний час на річці десь к обіду,
в яскраву чорну блузку була вдягнута вона,
сиділи потім у кафе, дивились на сусідів
і розмовляли про кохання з келихом вина.
Я потім довго згадував ту дівчину вродливу,
щось шепотіло в животі про дивовижну мить...
Прийшов до тями біля річки вранці і на диво
годинник й гроші зникли десь і голова болить...
2017р.
************************************
История одной любви
Мы встретились случайно утром в Интернете,
Я ей послал шикарный смайликов букетик,
Она ответила, чуть сдержанно, заметьте,
Я предложил на речке маленький банкетик.
Ответила опять, стесняясь каждой буквой,
Что не знакомится с мужчинами так просто,
Я написал, что лето будет нам порукой,
И что влюблен, спешу отметить это тостом.
Намеренья мои глубоки и серьезны,
Люблю кататься сыром на сукне зеленом,
Или спортивный образ жизни стал позорным?
Мне погрести на лодке с Вами не зазорно.
Мы встретились на берегу реки к обеду,
Она неотразима в яркой черной блузе,
Сидели с ней в кафе, глазели на соседей,
Совместно растворялись в зазвучавшем блюзе.
Теперь я вспоминал про чудное мгновенье,
И девушку-знаменье красоты небесной,
Когда очнулся я у речки в воскресенье,
Исчезли вещи, ну денек, расстройство, честно...
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Знайшов мене одного разу цінний подарунок,
на риболовлю витягнув з собою кум.
— Ніде не знайдеш, друже, від бажання порятунок,
лише у задоволенні сидить ізюм.
Однак, рибалка з мене був, скажімо, недалекий,
бо геть забув, як риба ловиться і де,
але тримався міцно, мов лелека в очереті...
Полюю в кухні переважно на філе.
У човен всівся та закинув снасті величаво
і пильно стежу за пір'ястим поплавком,
тримався впевнено, мов був рибалкою бувалим,
а тут пір'ястий взяв й на воду ліг бочком.
Здається, з боку виглядав великим й знатним графом,
махнув "відточеними" рухами руки,
але щось сталося і почував себе "жирафом",
смикнув за вудку раз і гепнувся в кущі.
Але, гіркі уроки ці пішли на користь дуже,
і я довів оцім хитрющим карасям,
хто по дорозі вчиться, той все швидко надолужить
і все під силу справжнім хвацьким козакам.
І в результаті все ж таки, у відповідь "свавіллю"
уполював чотири рибки... от вам хрест! ...
до пачки цигарок поклав, це сталось у неділю...
Отак скінчилася одна з моїх "фієст".
2017р.
**************************************
История одной рыбалки
Я дорогой подарок получил,
Меня забрали на рыбалку дерзко,
А как ту рыбу уловить, забыл,
Но видимость создал, что вспомнил резко.
Тихонько наблюдал за поплавком,
И медлил, созерцая величаво,
Как он на воду плавно лег бочком,
Держался, в общем, рыбаком бывалым.
Отточенным движением руки,
Как мне казалось, выглядело это,
Подсечку сделал и упал в кусты,
Похоже, просчитался крепко где –то.
Но, эти горькие уроки мне,
Как видимо, пошли на пользу очень,
Я доказал хитрющей густере,
Что испытанием не озабочен.
И в результате я сумел в ответ
Поймать четыре рыбины большущих,
Сложил их в пачку из под сигарет,
И ощутил себя сегодня лучшим.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Буває так, коли умить й раптово
щось душу ранить, ріже, трощить нанівець,
і не завжди це лихо, випадково
так доля склалася, проте це не кінець.
Якщо вкололо щось й болить під серцем,
терпи, і перетвориться на силу біль,
на жаль, життя солоне й трохи з перцем,
то не збирай, а розтопи та змий цю сіль.
А перець знадобиться, хай полежить,
з ним звариш борщ із кривди, відігнавши страх,
бо пройде все, і все це просто нежить,
не тягне в небо шкаралупи навіть птах.
Велика сила міститься в прощенні,
а також в недопущенні тримання зла,
так легше, і не треба бути вченим,
щоб зрозуміти, краще щирість ніж імла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764442
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.12.2017
У жадану подорож я рушив стертим грифом,
подружка гітара примостилась у стегна,
на двадцятий лад заїхав соковитим рифом,
трошки сумно, ледь з надривом дзеленчить струна.
Тепло і привітно зазвучали флажолети,
сплив у пам'яті один давно знайомий блюз,
і з якимось дивним, чудернацьким піруетом
пальці самі стали відчиняти в серця "шлюз".
Всі думки про горе, лихо, кривди і печалі
самі зникли, згинули й лишились за вікном,
тіні злиднів якось вмить розтанули і впали,
швидко й вдало зрубані "музичним долотом".
Мов весняне Сонечко вітає Землю з Неба,
блюз лікує душу, наче справжній монастир...
Млосно просто стало, отже виникла потреба
скинути весь мотлох... Хай летить під три чорти!
2017 р.
*******************************************
Гитарный блюз
В путешествие отправился по грифу,
милая гитара в гости позвала,
на двадцатый лад заехал сочным рифом,
грустно, чуть с надрывом всхлипнула струна.
Томно и тепло звучали флажолеты,
будущее восхищая в стиле "блюз",
и на все мои вопросы дал ответы
старенький, но все еще задорный фуз.
Все обиды, боли, скорби и печали
словно растворились в ритме золотом,
тени прошлого растаяли, упали,
срубленные музыкальным долотом.
Как весенний дождь обхаживает землю,
блюз струится, убирая с сердца хлам,
в нем плыву, купаюсь, отдыхаю, дрЕмлю,
ощущая то, как грусть летит к чертям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2017
Малюй морозе дивний візерунок,
щоб вийшло неодмінно дзвінко, з тріском,
зима без холоду — порожній шлунок,
що душить тіло із скаженим тиском.
Малюй на вікнах, на струмках й на морі,
пиши в містах й на нашому подвір'ї,
у полі, у лісах, що вже прозорі,
жарким було щоб літо за повір'ям.
У лід товстий закуй водойми, друже,
скоріш притисни сильною рукою
сніги, оскільки їх не надолужиш,
геть передчасно утечуть рікою.
Мороз — художник чарівний та милий,
на камінь перетворює він воду
і дощ на сніг міняє швидко й вміло
і взимку визначає всю погоду.
2017 р.
**************************************
Рисуй мороз
Рисуй мороз, рисуй узор резной,
Чтоб с треском было непременно,
Зима без холода, как ковш пустой,
Дырявый, старый и никчемный.
Рисуй на окнах, на прудах, в степи
И нашей старой подворотне,
В лесу все белым снегом облепи,
Как можно гуще, подобротней.
Закуй озера, реки в толстый лед,
Своей рукою сильной, строгой,
Когда пойдем встречать мы Новый Год,
Чтоб стал для нас тропой, дорогой.
Художник удивительный, факир,
Ты в камень превращаешь воду,
Преображаешь в корне целый мир,
Зимой ты делаешь погоду.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2017
Згадала несподівано про пестощі Зима,
сльоту з бруківок стерла, "переплавивши" на лід,
висять бурульки на дахах, мов княжа бахрома,
вдягнулись місто, парк, кущі у білий сніжний "твід".
І тільки от, одне бентежить, важко на ногах
лишатись, встояти, коли заходиш на віраж,
занести може геть кудись на превеликий жах,
крокуєш обережно, прудкість стримує мандраж.
А простір весь заповнений сплетінням із щедрот,
лише куса обличчя й руки шибеник мороз,
витають свіжі думки, що складаються з чеснот,
повітря з парою йде з вуст... Зима прийшла всерйоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764184
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.12.2017
Спокій ночі встилає довкілля,
розлягаються в небі зірки,
нема сенсу іти на подвір'я,
наче дьогтем залив хтось шибки.
***************************
Править темрява, час її влади,
повний місяць виходить з-за хмар,
мов рибалка розкинув принади
й напускає на землю примар.
Якісь дивні від місяця тіні,
ніби входиш до царства химер
і заплутався, весь в павутинні,
все на дотик м'яке, мов лікер.
Накотились туман й прохолода...
Спати, більше немає бажань,
ліжко з ковдрою, як нагорода
і прямую до них без вагань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Кудлата сірість застилає небосхил,
земля підмерзла ледь укутана у сніг,
під лід Славутич своє русло опустив,
живе Славетний Київ так вже котрий рік.
Князь Володимир пильно дивиться на Схід,
новий світанок мов запрошує з-за хмар
і Сонця промені чекає на обід
на честь нового дня й готує княжий дар.
На схилах бавить очі золото церков,
горить, так зустрічає ранок й Сонця схід
наш Київ і так буде завжди, знов ізнов,
ніхто не зможе зупинити часу хід.
Хто в Києві прожив ну хоч би один рік,
тому забути важко київське добро,
гостинне, лагідне, так буде тут повік,
всіх наше місто візьме під своє крило.
Прекрасний Славний Київ взимку, місто-гай,
дрімають парки, тихо наче уві сні,
будь хто тут знайде затишок, гарячий чай
зігріє всіх без поділу — "чужий" і "свій".
А переходи, ці оазиси тепла,
в них кава й музика приваблюють людей,
тут рівні всі, свої у кожного права,
хто йде посидіти, хто в пошуках ідей.
2017р.
*************************************
Зимний Киев
Свинцовой серостью пропитан небосвод,
Подмерзшая земля укутанная в снег,
Славутич свое русло опустил под лед,
Стоит наш Стольный Киев, будет так вовек.
Святой Владимир-Солнце со своей горы,
Как будто, каждый день приветствует рассвет,
И принимает солнечных лучей дары,
Как угощение на княжеский обед.
На склонах золото церковных куполов
Сияет, так встречает солнечный восход
Наш город, к утренним катаниям готов,
Будь осторожней, торопливый пешеход!
Кто в Киеве прожил хотя бы один год,
Забыть не сможет чудный киевский прием,
Гостеприимный теплый киевский подход
К гостям Столицы ощущается во всем.
Великолепен Славный Киев наш зимой,
Любой найдет уединенье в тишине
Аллей, украшенных прекрасной густотой
Зимующих деревьев, замерших во сне.
А в переходах льется, хлещет жизнь ключом,
Растут оазисы тепла под мостовой,
Горячий кофе, и нам холод нипочем,
Согреет без раздела на "чужой" и "свой".
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Ранок солодко-туманної осені
очі покусує і навіває нудьгу,
у невагомості, наче запросини,
день починає світанок, розмивши пітьму.
Скрізь все насичено в'яненням зелені
і характерний навколо стоїть аромат,
мозок розбурхує, гладить по темені,
думки, згорнувшись клубочком, ще начебто сплять.
Зміна погоди бентежить та збуджує
місто, роботу, повітря і навіть птахів,
настрій створився тужливо-сконфужений...
Скільки лишилось тих теплих і сонячних днів?
Осінь вступила у власність з пред'явленням,
це тільки їй притаманна жіноча хода,
і якщо не перейматись цим явленням,
жити, радіти, любити, відійде журба.
Вкрай необхідно знаходити радощі,
навіть у тому, що скоро почнеться Зима.
А от, чи зі снігом? ... мабуть то крайнощі...
Точно наступить, а потім геть піде сама...
2017р.
*****************************************
Осеннее утро
Сладко-туманное утро осеннее
грусть навевает, кусает глаза,
как в невесомости, без настроения
день начинается на тормозах.
Воздух пропитан успением зелени
и характерный ее аромат
мозг будоражит, как гладит по темени...
Мысли, укутавшись, все еще спят.
Смена погоды приводит в смятение
город, работу и даже детей,
стало с кислинкой у всех настроение...
Сколько осталось тех солнечных дней?
Осень вступает в права, без сомнения,
это ей только присущий подход,
если не думать об этом с томлением,
а просто жить, — там и лето придет...
2017 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Одного разу Крапля, що народжена дощем на Небі,
упевнила себе, що Бог її послав на Землю як Вождя
і вирішила раптом, що є обраною, випав жереб,
судилось бути вчителем і всіх судити, бо вона Суддя.
Потрапив у Струмок, вона всіх намагалась перевчити,
пустила хвилю гніву: "все з помилками, неправильне життя".
А той дзюрчав собі та не зважав на Краплю з аудитом,
заніс до Річки й скинув там без зайвих бульбашок і побиття.
Ріка взяла Краплину з радістю, мов доньку рідна мати,
але й там Крапля мила не приборкала просвітницьких основ,
все бульбашки пускала та навчала всіх як їсти й спати...
Доїхала Рікою аж до Моря й була взята без умов.
А Море без вагання влило Краплю в Океан безмежний,
але і там мала старалася підняти вчену каламуть,
то забагато солі, глибоко і взагалі, бентежно,
не розуміючи уклад, скрізь лізла і спотворювала суть.
Побачивши безмежність просторів новітньої квартири,
знов Крапля почала сварити, вчити жити й наставляти всіх —
як правильно потрібно дихати, із видом бригадира,
однак, чомусь у відповідь на це лунав веселий, щирий сміх.
І запитав її одного разу Океан з любов'ю:
"Навіщо ти, мала, переробити захотіла і мене?
Твої слова образливі для мене, їх сприймаю з болем,
Ти ж донька моя мила, кров моя, ми разом ціле є одне!"
2017 р.
*******************************************
Капля
Однажды Капля, урожденная на Небе,
Уверила себя, что послана на Землю,
Решила вдруг, что избрана и выпал жребий,
Ей с миссией будить всех тех, кто мирно дремлет.
Попав в Ручей, она все тужилась, старалась,
Поднять волну, которая весь Мир изменит,
Ручей журчал себе, а Капля обижалась,
И скоро ей Река его сполна заменит.
Река взяла ее в себя, как будто мама,
Но Капля мысли смелые не укротила,
Старалась пузыри пускать, лихая дама,
Река же терпеливо ее в Море влила.
А Море влило каплю в Океан безбрежный,
Не слушал он ее, живя своим укладом,
Она и дальше продолжала ныть прилежно,
Все объясняла и учила, как жить надо.
Увидев безграничные просторы дома,
Активная, учить взялась себе подобных,
Как правильно дышать и жить, ну, все знакомо,
И выглядело это бесподобно.
Спросил ее однажды Океан с любовью,
Зачем меня ты переделать захотела,
Ведь я твои слова воспринимаю с болью,
Ты дочь моя любимая, мое ты тело.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2017
Я створюю собі вітрила
із спогадів чудових, світлих планів й мрій
і начебто зростають крила,
нема вже якорів, не віє буревій.
Залишиться все зле позаду,
журба відхлине, з переляку зникне геть,
оскільки дав собі пораду
відкинути тугу й завзято йти вперед.
Злетіти вже спроможний птахом
в блакитне небо, аж до самої гори,
чудовим, мирним, рівним шляхом,
оскільки все виходить і немов горить.
Я створюю собі вітрила
із добрих намірів й сміливих намагань,
від чого набуваю сили
облишити пусте і зайве без вагань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Вже подумки за обрієм буваю наодинці...
До себе кличе, зазиває недосяжний небокрай,
де на світанку Сонечко сідає на жердинці,
створивши вміло дивний, різнобарвний й теплий світлограй.
Там дім його шляхетний й Місяця міцна домівка,
вони по черзі спочивають тут від праці на Землі,
де з морем Небо сходиться, де Божая бруківка,
що є тропою щастя у якої з молитов щаблі.
Бажаю краєм ока зазирнути у майбутнє,
що плине у тумані намірів, очікувань і мрій
та спогадів минулого, яскравих, незабутніх,
що дух загартували вогнищем засліплюваних дій.
Знов свіжий вітерець наповнює вітрила ніжно,
летить життєвий корабель невтримно хвилями надій,
попереду відкрилась, сяє смуга білосніжна,
лишилися позаду злидні, біди й кривди буревій.
Що там за обрієм лежить, ховається від ока -
безмилосердний шторм, гроза, а може довгий мертвий штиль?
Чи може розпочнуться звади й боротьба жорстока,
вітрила тріснуть та о скелі розіб'ється борт і кіль?
Проте, політ душі не відбирає сил багато...
Все в радість йде і все на користь, і затишшя і буран,
і все тому що спокій духа — вже велике свято,
а віра геть роздує всі скорботи, пристрасті й обман...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2017
Загнала їжачка у кут команда слідопитів...
Навіщо їм? Історія нам відповідь надасть, однак,
їм був потрібен той, з рогами і що б'є копитом,
проте, коли безриб'я, кажуть, що і оцет буде всмак.
За правилом мисливським, що для лісового гону,
із стукалками засідки організовано, а в них,
затамувавши подих із ще свіжим самогоном,
сидять мисливці і чекають жертву у кущах густих.
Тут диво сталося якесь... буває... всім знайомо...
Чекав на траперів сумний й гіркий фінал у їх "ділах",
згорнувся їжачок, крутнувся хутко і з розгону
завдав подряпин безліч хлопцям у "олімпових" місцях.
Сафарі зірваний, провалено геть полювання ,
зіпсовано весь вечір, настрій, ззаду порвані штани,
не вдався день, "накрилося" з природою єднання,
у всьому винний той котило, що із спритної шпани.
2017р.
**********************************************
Об особенностях охоты на непушного зверя
Загнала ежика в загон команда следопытов.
Зачем он им? История лишь даст вменяемый ответ.
Им нужен был с рогами и который бьет копытом,
Но на безрыбье, говорят, и уксус ставится в буфет.
По правилам охотничьим, что для лесного гона,
Организованы засады с колотушками в кустах,
Там, затаив дыханье с перегаром самогона
Сидят охотники и ждут мишень с винтовками в руках.
Случилась непредвиденность. Бывает. Всем знакомо.
Не ожидали трапперы такой финал в своих делах,
Свернулся ежик, покатился быстро и с разгона
Нанес царапины загонщику в посадочных местах.
Сафари сорванный, охотник с мелким рассеченьем,
Испорчен отдых, настроенье, сзади порваны штаны,
Провален день, не удалось с природой единенье,
Всему виной катило шустрый из игольчатой шпаны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2017
Вода купалася у місячному світлі,
на березі стояв старий пірат,
день сплив, кружляло щось бентежне у повітрі,
плескали хвилі, дув міцний пасат.
Щовечора моряк іде на узбережжя,
на Місяць подивитись, його схід,
ковтнути трохи океанського безмежжя,
відпливу побажати щось услід.
Тут флібустьєр, що перевірений роками,
стоїть, немов днювальний на кормі,
він розмовляє із нічними небесами,
благає щось втопити у пітьмі.
Комусь він молиться, оскільки вірить свято,
що неодмінно прийде корабель
і знов у парус вдарять щільно та завзято
удачі струмені, смачні, мов ель.
2017р.
************************************
Ожидания Флибустьера
Вода купалась в лунном свете,
На берегу старик стоял,
Поднялся ветер незаметно,
Плескались волны о причал.
Он каждый вечер в это место,
Смотреть приходит на Луну,
Как ритуал с волшебным жестом,
Ему понятным одному.
Бывалый флибустьер печально,
Глядит в ночные небеса,
Стоит, как на посту дневальный,
Он ожидает чудеса.
Он молится и верит свято,
Придут за ним его друзья,
Ударит в парус нагловато,
Удач и подвигов струя.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
Нащо кличеш біду, чорний вороне?
Чи в миру не потрібний живим?
То звертаюсь з дарами, поклонами,
сподіваюсь, що станеш незлим.
Що бажаєш у відкуп за милості?
Все проси, тільки душу облиш!
Бачу, смерть вже на стадії стиглості,
в серце цілить відточений ніж.
Відпусти ти мене, хоч калікою,
щоб ще зміг я зростити свій сад.
Що ти кажеш? Багато базікаю?
Вирок — смерть і не можна назад?
Ні, напевно почулося, стомлений,
і ти кличеш удачу в бою,
трохи різко та незадоволено
пророкуєш про долю мою.
Ворогів переможемо з успіхом
та закінчимо кляту війну,
потім все це згадаємо з усміхом,
хоч і сплачено дику ціну.
2017р.
****************************
Черный ворон
Что ты кличешь беду, черный ворон?
Ну зачем я тебе, дорогой?
Отпусти ты меня, я с поклоном
Обращаюсь к тебе, стражник мой.
Я уверен, все будет нормально,
Хоть успехи и боль впереди
Ожидают меня. Изначально
Предначертаны эти пути.
И пойду на врагов не стесняясь,
Без заботы за слабый живот,
И в сраженьи сполна искупаюсь,
И не важен той битвы исход.
Ты поможешь мне, черная птица,
Победить в этой схватке лихой?
Или мне это чудится, снится,
Смерть мою ты привел за собой?
Нет, скорее, ты кличешь удачу,
Предвещая красивый финал,
Когда сдам я последнюю сдачу,
В той игре, где ты сам банковал.
Разлетятся, как пух тополиный,
Все хотящие смерти моей,
На подмогу придут побратимы,
Все сметут, не оставят корней.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Для річки живленням є свіжі та швидкі струмки.
зібравши разом їх, вона впадає в море.
Так і життя, спочатку плине швидше за думки,
кінець життєвого шляху — для рідних горе.
Вода завжди прозора і солодка у струмках,
натомість, море містить забагато солі.
Так, юність в нас весела, безтурботна і легка,
а зрілість й старість не обходяться без болю.
Тепер, скоріш прислухайтесь до дзюркоту води,
Немає фальші тут, до місця все, по ділу...
Послухайте уважно як дзижчать в садку джмелі,
вільшанку, зяблика і солов'їв наспіви.
А зараз, наверніться до людей та їх розмов,
зверніть увагу на змістовність діалогів,
мелодику тих гасел, закликів "пустити кров",
що ріжуть слух і колють серце вже в пролозі!
Без зайвих натяків відразу все збагнете Ви,
як же багато зайвого говорять люди...
все лають, хваляться, неначе геть без голови,
не розуміючи життя без словоблуддя.
Щасливий той, хто світлість, чистоту души зберіг,
що за народженням отримана від Бога...
крізь все життя проніс її, вона як свіжий сніг,
без темних плям, образ і сумнівів убогих.
Живе щасливо той, хто про минулі кривди злі
забув, майбутнім не бентежиться нітрохи,
веселий й добрий, не смішний, "тримається" в сідлі
і не ховається від труднощів у льосі.
Не стане безтурботний лізти не в свої діла,
і радити пусте не маючи причини,
і другу завжди подарує трішечки тепла,
притулить заблукалого в своїй хатині.
Невдачі, перемоги, успіхи — це ті квітки,
що зводять шлях життя у сумнівів болото,
бентежать душу й серце, розум рвуть на всі боки,
наводять морок й "самоварну позолоту".
2017р.
***************************************
В поисках счастья
Ручей прозрачный — пропитание реки,
Собрав их сонм, река впадает в море,
Так наша жизнь рождается в большой любви,
Оканчивается, к несчастью, в горе.
Вода в ручье всегда прохладна и сладка,
Морская же содержит много соли,
Так юность наша беззаботна и легка,
А зрелость порождает много боли.
Прислушайтесь теперь к журчанию ручья,
В нем фальши нет и к месту все, по делу,
Послушайте скорей жужжание шмеля,
Малиновки и соловья напевы.
Ну, а теперь, теперь послушайте людей,
Их реплики, доклады, диалоги,
Мелодику призывов, лозунгов, речей,
Вступления, сравнения, предлоги.
И без намеков сразу все поймете Вы,
Как много лишнего вещают люди,
Все хвастают, грозят, ругают, и, увы,
Не понимают жизнь без словоблудий.
Счастливый тот, кто кротость, светлость, чистоту,
Своей души прозрачность от рожденья
Хранит всю жизнь, не заполняя пустоту
Обидой, злобой, гонит прочь сомненья.
Счастливый человек не станет строить жизнь
Чужую без причин и приглашений,
И будет принимать друзей без укоризн,
Не создавая ближним осложненья.
Счастливый тот, кто позабыл о прошлом зле,
О будущем не думает нисколько,
Он весел, не смешoн, всегда сидит в седле,
И не хранит обид былых осколки.
Успехи, неудачи - это те цветы,
Что путника ввергают в сеть сомнений,
Туманя разум, отдаляют от мечты
Меняя траекторию движенья.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
https://youtu.be/utIUlnVza2Q
Пелюстки пролісок розкриє навесні,
заквітне рясно, знов народиться життя,
гаразд скрізь буде, і повір, що уві сні
насниться добре, стане часткою буття.
Докори й кривди перемелються на пил,
засяє світло, друже, зникне темне зло,
лише потрібно, не шкодуючи всіх сил
радіти й жити, наче ти накритий склом.
Порийся в пам'яті, про ті часи згадай,
коли ніщо не заважало бути тим,
ким би хотів, навколо цвів казковий гай,
птахи співали, все здавалося легким.
Не переймайся з того, що цей дивний світ
не надає того, чого бажаєш ти,
а твій дурний і ненажерливий живіт
керує твоїм "я " і заважає йти.
Облиш всі прагнення, не цілься на пусте,
скоріш прислухайся до серця і душі,
ураз тоді збагнеш, де те і що не те,
відділиш думки власні від жадань чужих...
2017р.
************************************
Снег сойдет
Снег сойдет и распустит чудесный подснежник
Лепестки откровений — фибры ранимой души,
Чудеса озарений откроются нежно,
Друг, поверь, будет свет, ты себя терять не спеши.
Перемелются в пыль все сомненья, тревоги,
Раствориться печаль, отпадет дорожная грязь,
Все мы, к счастью, похожи, худы, босоноги,
Если в корень смотреть, все живем чего-то боясь.
Память скорби утопит в волшебном потоке
Оживленья счастливых моментов сложной судьбы,
Ты сплети из них рубище с горлом широким
И одень, как кольчугу, пойдешь без глупой борьбы.
Забывай все былые обиды, упреки,
Не ищи виноватых, их нет, иллюзии зла,
Сам себя береги от падений и взлетов,
Пользы с проком в них столько же, как огню от тепла.
2016г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
Етажерки визнання творимо з картону,
дім величний виходить, немов з-за кордону,
даму пік підберемо із поглядом томним
та фризурою й хусткою замість корони.
Стелю зробимо із візерунком трефовим,
добре все тут вдається і геть по закону,
замість килима буде нам шістка червова,
стіни з дамою бубен — неначе ікона.
Замок княжий збудований вдало, — чудово,
мов фортеця міцний і напрочуд красивий,
все, одначе, скінчилося якось раптово,
стіл хитнувся, дім рухнув, мов громом звалило...
2017р.
*****************************************
Этажерки признания
Создаем этажерки признания,
Созидаем, творим из картона,
Даму пик разместим в основание,
Всю в обнове, с прической гарсона.
Стены выложим мастью трефовою,
Все как будто по Божьим заветам,
Пол уложим десяткой червовою,
В потолок вложим бубен валета.
Замок княжеский выглядит здорово,
Но, однажды случилась нелепость,
Стало оловом красное золото,
Стол качнулся, рассыпалась крепость.
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762686
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 28.11.2017
Коли боротьба зі своїми думками п'є розум,
немає спасіння від бачень, прогнозів і мрій
і більше терпіти свербіння в душі ти не взмозі,
бо геть захлебнувся в токсинах із намірів й дій...
Скоріш зрозумій, ні, повір, що на все воля Бога!
Проте є чудовий підхід у такій боротьбі,
очистити себе, відмити нудьгу та тривогу,
відкинути все, що лукавий намарив тобі.
Якщо ти не здатен словами прикрасити тишу,
і думки твої налаштовані на каламуть,
молитвою з серця хутчіше наповнюй цю нішу,
щоб скинути з себе все те, що в тобі родить лють.
Проси на колінах, благай у Всевишнього ласки,
щоб витяг із ями й наставив на праведний шлях
і далі провів крізь болота, обводячи пастки
й надав тобі крила, щоб зміг ти летіти мов птах.
https://www.youtube.com/watch?v=aa7zC9UCRq8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2017
Наш світ складний, великий, дивний і безмежний,
його змістовність осягнути неможливо,
пливемо в ньому хто як може — хто бентежно,
хто переймається, а хто живе щасливо.
Наклавши вислови у стильні етажерки,
для свого розуму будуємо основу,
а щоб прогнати чортівню із табакерки
ми на одвірок прибиваємо підкову.
Але звичайні речі містяться в природі,
про них не варто забувати в своїх спробах
продертись вверх і по дорозі, при нагоді
не підсковзнутися на слизьких й стертих "сходах".
Нема ним вороття, бо всі вони миттєві,
з'являються зненацька, наче випадково,
є покриттям і пилом на шляхах життєвих,
напрочуд чимось бажаним і загадковим.
Слова, можливості і час згубити просто
їх витративши на суцільну порожнечу,
ці втрати відчуваються пізніше гостро,
коли ми з часом помічаємо цю втечу.
Слова не підбираємо, а так не можна,
час гаємо на щось пусте і ненавмисно
втрачаємо можливості, а в них заможність,
важливе, цінне щось, коштовне і корисне.
2017р.
**************************************
Слова, возможности и время
Наш мир велик, глубок и многогранен,
Познать его устройство невозможно,
Мы в нем плывем, как щепка в океане,
В попытках рассуждать о тайном, сложном.
Нагромоздив цитаты в этажерки,
Пытаемся создать ума основу,
А чтоб прогнать чертей из табакерки,
Мы прибиваем на косяк подкову.
Но есть простые вещи, о которых,
Не стоит забывать в своих попытках,
Создать себя, не превратиться в порох,
Не утонуть в прописанном на свитках.
Им нет возврата, все они в мгновеньях,
Покрытия на жизненной дороге,
Они мелькают в быстрых откровеньях,
Не обивая жалобно пороги.
Легко слова, возможности и время,
Потратить в пустоту, не понимая,
Их ценности большой, и это бремя,
По каплям отдаляет нас от рая.
Соря словами, их не выбирая,
Растрачивая время на пустое,
Возможности по глупости теряя,
Выбрасываем что-то золотое.
2016 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2017
Де ж ти моя Зіронько, світла та щаслива,
все блукаю в пошуках і гукаю тебе.
І куди ж сховалася, де ж ти закотилась?
Світиш комусь іншому високо у небі.
Впевнений, що знайдемось і засяєш рясно
теплим світлом злагоди, миру та зростання,
надихнеш на подвиги, щирі та прекрасні,
шлях подальший висвітлиш без нудьги, страждання.
Зараз, мов напомацки, рухаюсь поволі,
морок скрізь і темрява, геть не бачать очі...
Йду вперед, не згублено, не цураюсь долі,
з вірою, і впевнений у скінченність ночі.
Близько вже світанок твій, все заллється світлом,
темна смуга труднощів лишиться позаду...
Зірка Щастя з'явиться і буття розквітне,
успіх, вдача й радощі хлинуть водоспадом.
2017р.
*************************************
Звезда счастья
Трудись усердно, не зевай,
Всегда колотит нас судьба,
По том, что хвалим, так и знай,
Что ставим во главу угла.
Покажешь "другу" свой уют,
И зависть распалишь его,
Так может быть, все отберут,
И не оставят ничего.
Увидит враг твою слезу,
И несказанно будет рад,
Ты радость не давай ему,
Пускай растит свой злобы сад.
И только Бог решит, куда
Направить верного раба,
Не думай, верь, и никогда,
Не подведет твоя Звезда...
2015 г.
https://www.youtube.com/watch?v=iHI6y09Q7bE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Всередині звичайної людини
є скарб, прихована значна коштовність,
"алмаз" душі знаходиться в грудині,
він ототожнює її духовність.
Алмаз є найміцнішим у природі,
символізує твердість, волю й статок,
Земля в своїх глибинах його родить,
вогонь й графіт дають йому початок.
Не впевнений у цьому родоводі,
але, колись все стане сірим пилом,
нема нічого вічного в природі,
часи розчавлять і велику брилу.
Однак, цей самоцвіт, напевне, вічний,
і з часом набуває свіжих граней,
в яких вбачається ізографічний
відбиток драм буття в твердому стані.
Так "діаманти" робляться з нічого,
коли вдається витримати болі,
тертя, нудьгу, що наслані для того,
щоб душу дерти на вимогу долі.
І той, хто свій "алмаз" несе без битви,
отримує велику нагороду,
без сколів буде він і не розбитий
та сяятиме в будь-яку негоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762464
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.11.2017
Вбралось все навколо пожовтілим листям,
ледве виглядає сонечко з-за хмар,
і таке здається, наче ненавмисно
хтось великий вимкнув радощів ліхтар.
День якісь сіренький і не чутно співів
й щебету веселих лісових птахів.
Листопад керує, надсилає зливи,
вітер, холод, мряку… йде сезон дощів.
Перехожі мерзнуть, кутаються в куртки
і кудись невтримно, наче навмання
щільним і скаженим, божевільним гуртом
плине в піднебессі зграя вороння.
Київ мов спинився, вулиці безлюдні,
і лише гуркоче, стогне Міст Метро
тягне пасажирів, тут суцільні будні...
На льоди чатує, потемнів Дніпро.
Думки невеселі полонили розум:
"Як же дочекатись теплої весни?
Буревій завіє, затріщать морози"...
Нудно і тужливо жити восени.
Все, однак, минеться, і настане свято
розквіту і вроди, буде край зимі,
ну, а поки краще йти вперед завзято
прийде час і знову стануть теплі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2017