| Сторінки (21/2065): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Христос хрестився
ув річці Йордані.
Вимерз народ,
бо морози хрещальні!!
Диханням хукають на білі длані:
жінки на руки
сніги на доли
ченці на рами
коні накриті – на сани:
все бач зігріте тихою турботою –
й тихо присутнім бажанням здоров’я,
а от не спробувано сильніше:
вогонь серця, вулкан Любові…
Ну, а для чого ж Син охрестився?
ліси промерзли впень і зразково –
Господи, кришку серця відкрий,
подай здоров’я.
Коням копита приснилися з іскрою –
Боже, святий, вклади здоров’я.
Смішно, алкань: ні дійшов до лі́си ,
ні напівзліг,(?) позоровіш –
Боже, пришли, чи лісу підніми, верни обом – здоров’я.
Душа чиясь клацнеться об страх –
а де притулок? –
Господи, захисти мене боголюбов’ю…
Душа якась вилетить над ліс,
в зріз пустелі, у холод оковний:
Боже, чого я, дурна, не зігрівалась там
боголюбов’ю?!!
Ага.
Була нога.
Далі серця пройдеш?
Та чи не спробувати зараз всім:
машинам,
розвіяним земним апашам,
лісам, лугам,
селянам в запічках з мухою про корову
– підйом!
вогонь серця, розгрів боголюбов’ю…
Це ж Син дав серця вогонь для здоров’я!
Христос хрестився!
20.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019
* * *
Між соснами сині пір’їни
І смокчуть їх видолинки,
І озеро в час солов’їний,
І озеро — і ритуальні гребки.
О озеро!
молитовні хвилини —
О озеро... якась тиха
сльоза
А шлях я пройшов
до дитини
Та найголовнішого ще не сказав...
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019
«віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові
і якщо передають як досвід благодаті й радості.»
( Папа Римський Бенедикт ХVI)
Але: більш забезпечені – менш чутливі до справжніх речей...
Яке має буть серце
Поема
Найтаємничішій і найсильнішій
і найулюбленішій натхненниці Божій Матері Марії
в тремтінні присвячується
1
Це стою
не бути горю
вертикаль небес
виборюю!
се – трима всіх вим’я неба
це бо видко – вим’я
неба
і тримаю неба
дійки
я – дою!
а не говорю...
сильна музика
як війни
наростають
раз – присвяту зняв
з стихійного*
два! – Бетховена і дух спокійний!..
три – і Перша
вже краса – є
раз – спаса мене Марія –
та безліч раз!
два – з’яви сил Її
й час неспокійний
плаче і любов Її розширенню
можливостей духом спокійних
й прахом покійних!..
се – трима все вим’я Неба!
все бо видко – вим’я
Неба!
для останньої надії
се – тримаю неба дійки:
я дою – не сплю і не говорю
2
яке має буть серце
які мають бути слова
не зна того світ!
главизна у нім – булава
яке має буть серце?
які мають бути слова?
якими любити
якими співати
і жити
а Ти не прийшла
лиш любов прилетіла
знайшла…
найшла вибухати
не хочеться спати!!!
не хочеться їсти ні
щось пам’ятати
нічого!
злітати!!
співати?
щоб я – не осліп?
цей світ – тільки кліп!..
яке має буть серце?..
які мають бути слова?..
цей світ – і поникне трава
агов, де віки?
це усе – не пам’ятаю але –
навпаки…
які мають бути слова?
як у Тобі
мною люблене Серце??
залишитися жити?
Ов-ва!!!
3
що ви говорите –
як йду
небесне молоко налляти??
в Баха вмерла
жінка –
і світ став зірчатим
Бах не був гірчастим
Бах не став гірчатим!
тільки тло
потріскувало!
ледь світ став
тріщати –
ви мене не знаєте,
мої
майбутні адресати,
і ви Її не знаєте,
Її
майбутні адресати...
4
наші пасати –
я народжений вдихати
й видихати
ви – Її
ще несподівано
й писатимене!..
а ви думаєте –
це я йду надути
ви такі стрімкі
на коліщатках
що ви зможете
в авто вміщати? –
мені нікуди –
у світ цей
видихати!!
аж зачне на вітрі –
витряхати
на вітрі витряхати
ну це ж не
природній геній
свята Божа Матір
так і випадкове
в ловах –
що лови? що – які і патли?
несподівано ви –
станете писати
5
як антихристові ви
чи
ви не діждетеся лопати
це ж бо геній – так, природа
природам – всихати...
лижуть язики світлющі
лижуть язики –
огненнії –
ось це Божа Мати!
ви, що як загуслі
біля пені –
може в пені
в слинах проходоних
і скажених,
що цей наносний природний
геній!
після Матері?
ще писатимуть?
і –?
6
постороньтеся, віків рекрути, –
дайте мені –
продихнути!!
дайте мені сонце – пряжить
від вас
залишились тільки пряжки...
волонтери ви в віках?
межа остання
бо життя вже не життя –
а – виживання...
не хапужтеся, підкнутні,
воля хоче вам дихнути –
дайте волі продихнути!!
7
музи мовчать?
ви вже хочете мовчати?
ну, війна? –
війна – не Божа Матір
Вона – Огонь!!!
гарматам дула зав’язати...
хто ти, світе?
що ти никнеш?
що ти свиснеш?
і ти це –
наставиш у Лице,
святій Божій Матері?
це Любов!!! – Її
не зможуть
замовчати...
8
дак сильна музика –
сильні й слова!
І – нявкаєте?
І я немов душі на муку?
Немов Христос
Петрові – руку!
Й – світло з Небес!
І – ожива.
22.12.2018,
24.12.2018, ранок,
Київ
* дехто Наполеон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822945
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.01.2019
* * *
Ликуй, возстань, пророче божий Амос!
та не у тих, що розп’яли
святого Бога –
в мені возстань: пророцтво боже
над віками:
«Отемню землю серед дня, і з цього
в країні плач – як то за первістком,
що згинув, йде й гряде,
Й кінець країні буде – як цей день,
прогірклий».
Пітьма! затьмарення!
до цих пір рід цей зневажають:
він зневажає!–
у повний місяць зтемнень сонця
не буває...
Погроза Божа, страх,
диво – що й рівного нема:
Люди ішли і били себе кулаками! –
У свої ж груди! гострячи серця:
Таке супроти Бога! це віками...
Земля тряслась! тріщини! божий жарт?
Нарешті запекло – вниз
просочився жар:
Завіса в Храмі (у 4 пальці товщини...) –
роздерлась,
гріх впав (зник) – це між Свята Святих
й людьми...
Возстань, ликуй, пророче Амос, в простір!
Начальники хибкі! – чого схитнулись прості?
Як сотник, що прогриз війни аршин,
І він не став душу кривить, а просто
Гука:
– Воістину, цей – Божий Син!
Ликуй же, Амос! бо пророча
правда й наша!
Начальства кров! – уперемішку з патронташами...
Зтруситься, звариться народ у каші!
Сонце засяє – небо заясніє.
Час половіє...
13.03.2007, після соборування
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Я – Макарій, і Фелікс, і Герій,
Троє нас, християн,
потайком ми дивились,
Як левиця, розсердившись
на злих тарсян – гризла двері:
Перед тим на піску на арені
мирно лащилася до трьох мучеників-християн,
Там лежала... Було чудо.
Христовою силою.
– Відчиніте левиці! Уже й двері зламались!! –
схвилювався народ,
І стовклись, й закричали...
Ба! й ведмідь –
він роздер вже трьох
нехристиян –
Лизав рани Тараху, і Прову, й Андроніку!
Товксь народ – всім вже п’яний...
– Терентіан! – крикнув звір той, проконсул –
Терентіан! кінчай всіх,
бо народ вже йде за християн!
Й тих – Тараха, і Прова, й Андроніка –
розсікли.
Ми до самої ночі молились, ховались,
не йшли...
Потім – гах! грім і блискавка, й буря,
і – землетрус!! й воїни – утекли...
І три свічки, – три зірки –
де святі – і ми їх взяли.
У печері - по другий бік згір’я –
заклали, сховали.
І три свічки небесні! Ох! –
їх десь не стало...
...Я – Макарій, Фелікс і Герій,
Хочем тут звікувать:
І зарийте нас теж – в тій печері.
17.03.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Вода – пам’ять і нерви душі Землі
як це і відомо... та невідомо, що вже
майже нема керівників держав:
некомпетентність, психологічна
провінційність, засліпленість
ума: ум не в Небі; клоуни і пошляки.
Не бачать цього нехристияни... і –
«теплохладні, номінальні»...
1
Христос і земля моя –
й вселенна благословенная!
Проведіть «визначних»,
проведіте відомих –
на поля і в ліси,
й де родились,– до рідного дому...
Та й зловіть – напоїть їх живою водою!
будуть геть вириватись, в біді,
Напоїть всіх Христом –
Він зновив сюю воду
й златою
ум підвів, –
й що побачать тоді?
Що Ісус і земля чия –
і вселенна благословенная...
Половіть жорстких німців,
бо будуть брикатись,
і крутитимуть біля скронь...
що – ліси і поет...
а вони не безумні,
мозково-дресированенькі...
ще й пихатії...
та метро –
це дорога у Небо...
й механічний є лет...
Так? Ісус і Огень Благодатний і вода
нова? то чиї і чия?
і вселенна благословенна? А?
ja? ja.
А піднята земля над собою:
земля нова моя! –
ja? ja –
І вселенна благословенная!!
О, Владичице Світу, відкрий мені рот...
Заговорю їм серцем, до води й дичини!
Що «вершина шляхів Божих є бегемот»;
Глибина, що у Тройці –
лісова полуниця
Хмельниччини!
Живий я! скачуть вгору пупками –
приорані,
Мов від лемішів – кури!
нехай в безум небесний поета прийдуть
процерковлені, Духосвячені і про-Ігорені:
не брешу – Все впаде,
Нові небо і земля не впадуть.
Скоро – небо де?
скоро – вода де?
де наші корені!
Інакше куцими
крутити вам біля скронь
впадуть –
з журбою дивлячись
на радісно воцерковлених!
Амінь.
2
І що це? що до ранішніх криниць –
Бджола,
і ще бджола,
і ще бджола...
Принесли відсвіт до цямрин –
аж блискавиць...
трудів і жару,
й дрожі тягот
медодня
що я так серцем нести
перейняв –
й так –
до дня виліту – з води –
Петра й Павла...
Ніщо велике
в світі впалім не звучить...
Ніщо величне, що Любов з Небес дала...
Унеможливлені
здє
геніальні
і безсмертнії діла!!..
Їх душа Божа найпослідущим
як придала,
чи роздала.
Хвала!
Хвала!
всім найпослідущим хвала...
Христос і земля моя
і благословенна Уселенная!
Хвала!
це найстрашніше для людської ліні
й всього зла:
сама природа Божа оддала
мені язик і – во язики!
Богопокірная! медом пролитому! –
недиким!
Божим.
Син – Бог воістину Великий!!
Хвала цим –
внємлющим громадою з язиків!..
Не знаєте! покірних Богу!..
І що, як непокірний, з цього...
29–30.06.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2019
Поема
1
Кого любов вже рухає
в любові вічні очі
є...
в любові
вічні вуха
є...
як мало в світі
мова в’є
як гріє світ–
серце моє
якби я згас
і впав
яка це мова?
І Бог би світу
не впаяв –
ні слова?
Поки є я
громад всіх не спитаюся
але громаддя – носія
тримає в Космосі –
й це я –
і Бог трима –
де Світло вам сія
це Він і сам не знаю
де вже
я!
а світ
до Бога
несподівано вертається
більш не крутіться: знаю
що пече
я в серці каюся?
чи інші каються?
2
О! серце як співа! –
очі веселі...
Який вже в дружбі!..
в будь-чиїй оселі!
У вічному Житті
вже очі молоді
й ледь золоті...
Коли над світом
ранок
в сутінь
і йде в любов
іде Присутність
і опада
на ерудитів
на клавіші
й ромашки в житі
коли така Присутність
ожива сутність
як грім для ерудитів –
чи в слові –
музику родити??
бо Слову
любов світлом пише –
коли іще
ніщо й не дише...
бо в Слові
вічні вуха
є
вуха у серці –
й слухає
розум – уява –
що за з’ява?
розум – уява?
що, світу
з’ява?
Коли Присутність:
я над сутінню
у Бозі солод
світ любити
й темних ротів
ізнизу
явність
розум-уява, розум-уява...
і як же
Богу догодити?
у Слові – музику родити?
3
Кого любов вся рухає
в любові в серці очі
є
в любові в серці вуха
є
такий –
пройшов шлях
розумовий
і покинув*...
у серці Світло
і окриленість – за спиною...
4
ну і при чім тут я
хіба вина моя
є
коли Син Божий –
і Божественне являє?
чи зникне моя спрага
одна палка
потреба
це надивитись серце
і надивитись серце –
це надивитись
небо!
це Небо!
дивна жага
така є –
яка на спокій вод людських –
це Сонце
проявляє...
І хто це коли взнає
чи хто це коли –
спинить?
за обрій відлітання з вод
безсмертями за спиною...
Ісусе, серце!
Божий Сину!!!
5
як берегти мене?
як берегти Його!
Вогонь Сятий,
Вогонь!
не говорить
не говоріть!
щезне усе від
подиху Його
не так дихнеш –
то й щез Вогонь!
Любове, Христе,
нам шукать кого?
Нікого!
птиці залетять за
овиди
так от як ще
летять
летять
так чують незбагненні
проводи
як матінку – її дитя!
19.01.2019, з причастя,
свято Богоявлення,
Київ
* пізнав обмеженість розуму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822696
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 25.01.2019
Тихий вечір.
Ангели ніби літають
по хаті.
Тихі душі.
Двоє тут в благодаті.
Ми Господом взяті.
Тихий вечір.
Ангели ходять
по хаті…
Що нам з Царства небесного
наш Господь
схоче дати?
І голодна кутя.
Наш Господь охрестИться.
Принесе Себе в Жертву.
Навіть –
стихла столиця.
Наш Господь – охреститься…
20.01. 2019,
Собор Хрестителя Господнього Іоана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822084
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.01.2019
Ліні Костенко, що любить
серцем всіх, присвячується
джерельцями тихо б’є
у середині серця
Бог як є
орлам і дітям і митцям
й — святим
відрада б’є
джерельцем золотим
орлам — це Бог провів до
дзьоба-носа
орел як дивиться — то Сонце
зносить
в малій дитині Бог
от є
і о́рлі і здивовані
вони є — навзаєм!
Єсть Бог
що в Слові — Пелікан є:
поет п’є Кров
коли смиренно зволікає
канти
І віра
що у всіхній суті
над віками є
вона є з нами
у серцях присутніх!
Амінь: краї стираються
у сутіні...
24.11.2016, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2019
Ліс лісові – молоднякує!
Ніхто мене
так як Вона
більш не зачує…
Боже, ти знаєш? –
як був молодим,
Тебе я хотів ледь уврачувати!
тепер – ні…
й те і друге… я не вмію показати…
а друге –
знаєш що́ Вона в Тебе вартує!!
Ніхто більше мою любов –
як Ти й Вона! – вже не зачує…
Боже, прийми! як є – прийми…
Ти щось говориш:
обов’язки, й любов, чи словотворення…
Боже, прийми:
Ти щось говориш…
я серцем – о́дуд огняний!..
здається: тихо шумить море…
Боже святий, як сталось це?!
якісь пригорки…
Ти пробіжиш – мов той огонь по піаніно!!
Віки…любов… Грузія й Ніна…
Люблю!! – як
цей є
одуд у червоному дуплі
скраю, де море?
Одуд червоний!
14.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2019
* * *
Чи що лягло
на це світле чоло
на якім ледь–ледь вловиме сяйво?
Йосип-тесля – ходив
у дворі й повздовж смуток водив,
руками щось розсовував,
шукав – що обіцялось.
А мала – до коловоротка,
то до печі,
і п’яти втискались –
як спіднизу їх в’яжуть…
А з очей – ні півтіні,
ні півзм’яття,
серце правду мов небо каже…
Врешті – в дворі утворивсь
слизький сир –
скол непорозуміння:
і могло би вже скорчувать
слизьку думку холодне каміння!
Йосип прикоротив
хід для ніг –
де стояла, де завжди як треба:
Господи! що він міг?? –
і дивилось з очей
душа в душу – лиш Небо…
…Вранці всміхалася
від пружинних осяювань
світла хата:
Все! Бог проявивсь…
ангел сказав:
від Духа Свя́та…
Христос посеред нас!
14.08.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2019
* * *
«Це підзірна казка...
Тут ти будеш з нами:
Материнства ласками,
Батьківськими снами».
Крок — і я в саду
Два отці у зорях.
І земний й небесний.
Ноги — й пил історій.
Бідність — це і чесність...
Крок — і я у зорях
Мати Божа! Можна!
Крайність квінтесенцій:
Вийшов я за незаможних,
Плаче чиєсь серце!
Крок — і я у серці...
16.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821453
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2019
Ліс – в пух деревами вритий –
схова від держав:
вже на околиці
що мені й світу?
Ліс вкрива чистая-чисто –
глаголиця...
Молиться світло
околоття покрите –
вся околія молиться
Світло як з серця –
світяться лиця...
мабуть, Христу народиться!
Бог. І птиця. Й глаголиця.
Визирне й сонце –
як довго й негадано
в серці молИться.
Свіже! –
День як живиця!
5.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2019
Поруч з Вічністю
жалюгідною є
усіляка часовість!..
Світло обійме свідомую волю
і розум
і душу,
Йду по асфальту, і дивно це,
йти таки мушу,
Слово ж бо пише в мені
нерозривную згорнену повість.
Забраний я із розгортки,
де тьма,
тьмоісторіпрозовість.
2002,
середина Великого посту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019
Ні, ви – до нас в Київ.
Богові злізете – з шиї?
Христос робить в Києві.
Заціпило зуби?
Христос приходить –
гарно і розпочати.
Христа любите?
отже,– й мене любите ж?
прийду – день розпечатаю...
не цілуєте в губи?
Гарно через Христа розпочати!
ділом Сорокакнижжя Христа –
зазвучати:
не цілуєтесь в губи??
ви тоді поцілувалися б
хоча й через зуби!!
Христос як відкриє – шлюзи!!!
мельком і попливете
брюсельсько-вузькі
московно-вузькі –
поцілуйтеся ви через зуби! –
що ви, ви в дяді Зюзи?
Христос як відкриє шлюзи
слова Сорокакнижжя –
Шлюзи!!!
то хоч із медузами
пацанчиками сорокапузими...
ви – в Київ:
Робить Він – в Києві!
І Христа не заперечите,
геть ви нехристі-речники:
словами політними –
з глибин двиготять століття!
09.01.2019, третій день Р.Х.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019
1
До живих квітів доповзатимуть
аби відчуть:
що тільки у живих ще є поет Шевчук.
З цієї станції, що на Подолі, він виходив.
І йдучи через цей холодний ліс,
Він в серці запалив вогнеобняті сходи!
І квіти на Її Собор гарячі
і незвичнії приніс…
І в ньому знайдено:
він квітам –
з квітів речник!..
А всі були півмертві, тим праві…
Бо цей поет був дуже небезпечний –
При живих квітах чули: хто живий.
2
Його це… і не видно, і не видко.
Десь вклоняються.
Дав схолоду солеї.
Од Сина жар! а відки стільки світла?
Це просто: поклоніння всяя
царська квітка –
лежить у Поклоняємій: в лиці Її…
8.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2019
1
Святі в Тобі світлі слова
безодня чорноти
та іскри стислі
Під них
влягається земля нова
вкриває груди та земля нова
випуклий смисл
й небесні смисли…
Тремтіння пантеону чорноти.
Посаг.
І учорашні падолисти.
В підзірність потім здіймеш Ти.
Любов’ю обіляєш Ти.
У німуванні світ зависне
2
Човники-туфельки
Усовіщатимуть всі мислі…
3
Сніг хай прийде
Біле дитя
Крівці небес
Біло злетять
В сніжинці білій є любов
(як є любов, то є любов)
А до любові я ішов
в кошах
У білих пагорбах любов
й біле лоша
Й біле лоша
чиясь душа…
26.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2019
*
Ось сніг летить!
Візьми і полети!
Дух бере світ
акордом чистоти.
Джерело духу у тобі!
Це ти летиш! –
З найглибшим вдихом
першочистоти.
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820224
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2019
На мелодію Й.-С. Баха і Гуно “Аве Марія»
(прецінь душевні не уміщують небесно-художнього –
як це і було на «Політ кондора»)
1
День, час –
які
слова...
В вік – тихо Вічність йшла...
ось – є віра
в ній нова...
в вік – і прийшла Істина
жива!..
2 (тут можливо вступати хору)
Ось спить – це Дитинча
єсть це Дитинча
ось! – це Дитинча! –
це ціла
Вічність
візьме й нас...
3
О Боже,
Святий!
Маріє!
радій!!
Маріє!! –
ось ти й родила Істину!..
бо в Дитятці Істина,
ось в Дитятці – Бог,
в маленькім Він, –
великі радощі
і світлі радощі для всіх!!
Так Радість Світла просвітила, освітила,
нежданно умістила всіх!
05.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820223
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.01.2019
чи докоряє чи грозить
мого дитинства білизна
тепер воістину без дна
цей чистотою сніг летить
всі люди діти коли сплять
і добре спляче вранці тіло
і добре містом одгорять
дивись і вранці посвітліло
рух чорноти то вже обряд
й любов без Слова це навряд
й рубіну струни догори горять
і все є істинніш без дна
святих дитинств голубизна
18.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819903
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.01.2019
Менші дітки не мріють про лижі,
менші дітки стіни крейдяні
лижуть…
Бог, Богородиця, спів і поезія –
das ist Land,
це Батьківщина моя…
В серці родився, Хто буде
розп’ятий;
Він поведе моїм серцем діток й звірят…
Бог з Богородицею, в трисвятеє Ім’я.
Це земля й нове небо –
опора моя…
Малі дітки не мріють про лижі,
Малі дітки стіни церковні лижуть:
Є нова земля, і це батьківщина
сія:
Бог і Марія, спів і музика й Поезія…
Батьківщина моя!
6.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2019
Може це заколИхання.
Зігрійся Ти, щоб всім тепло
було:
я ще вулкан, многих моє
зігріє дихання
І є Твоє
з серця тепло…
Божественність натхнень
й покликаність.
Це неминуче, і для многих
щоб збулось.
Та ослик… був?
з ним чомусь спільні диханням.
І єсть Твоє з серця
тепло.
І ситуація почне – жива –
ніби пручатися.
І сам момент –
аби і ока
не було...
І неймовірне – неймовірно ж
має статися;
Тому –
вертеп.
Бог дав тобі тепло.
І Ти єдина в світі цім
усе виповнюєш…
05.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819746
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.01.2019
То перший день Різдва:
Всім – море й все! либонь…
Все спів – столи й слова,
І з ними теплий Бог!!
Діткам – свято Різдва!
Санки і вхід в «їй-бо!»...
з-під стріх колядки і слова!
І з ними теплий Бог...
На санях – сміх і в ліс Різдва! –
Й до родичів – як «присій бо»...
І очі теплі і слова –
І день – як вік!
З усіма вічний Бог!..
А перемети ж за селом!!
І радість! –
як ніколи й небуло.
Христос родивсь!
Це – перший день: Різдво!
Народивсь Бог.
2.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2019
Боже мій, чи ти не бачиш,
що Тебе люблю?
Чи, може, Тобі не до цього?
Мій гість, кум королю…
спіткнувсь об те, як я люблю…
його кумівство королю
узуло чоботи – ? –
й туди-сюди за ним поткнулась
дратви нить –
й один суворо у поля
де зів щемить…
вощеная сувора нить
вела, веде до Бога…
Мій Боже, слово,
хто вшивсь і – як би на палю́
що йому наше обговорення?
чи він – чи його б зів
на захід сонця
чоловіка з’їв…
а так:
морквяний сік,
темніш:
з гранатів сік,
і швидше кровотво́рення
і те по ниті – з якої висоти
люблю
щоб перелить –
це на яку мені палю́!..
26.05.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2018
Такого благородства й глибини!!
Страшного солоду! ще й самозречень,
без вини.
…Літо спасенне, літо з бузини
й само оперлося
на солод, що Іван йому спинив.
І звісились зенітні спечні жерла…
Господь посеред літа так вчинив.
Аж цей день всі дитинства
продзвонив, –
Під ним і ми в ставках,
й на голові листки – йдем з лопухами…
Солод усього благородства й глибини! –
До виходу із лісу днів – жита́ми,
До хліба, що Син Божий учинив,
До вина світу!
До всього́, що буде з нами!
До Бога й Матері вічність несла з віками…
Вславлено Ім’я Господа, що з вами! –
Як ще його в собі Єлизавет
Носила у п’ять місяців – вже над віками:
В Дусі Святім:
В колодязі із Неба: о, та–а–кий Поет!!!
На віжках не пустили б, щоб тут зна́мив:
Підгодував? – Підгодував.
Приготував? – Приготував!!
Тому він солод і сховав:
всерйоз – іти жита́ми і літами…
…Смиренності безодня є
в Великого Івана…
7.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2018
* * *
Є у мене перлина
від неї світу удача
наставимо вуха
чим краща людина —
тим менше її бачать…
лимони на згір’ях вухатих
квадратики мов папірці
напхати?
напхати прецінь
не думати подвиг, а — знати
дитятко з ясел все бачить
і час навколо мантачивсь
вічність хто бачить?
як рождавсь — хто бачив?
спливає глинолюдина
на обпіку — вічність-дитина
і в серці моїм перлина
піч-печера і людина плаче —
хто бачив?
святе чудо рождення людини
6.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2018
1
Яскравий місяць
у кільчастому гіллі́
старезних лип…
стояли тут колись столи…
з розібраної панської садиби
нині величний горб
біжить униз від лип…
куриться палац панський у ріллі…
а час –
як звідси вибув…
Бог уберіг місце мені
й братам моїм…
міг би хтось і поткнуть колибу…
ні, ні, не п’є цей світ
Всю славу п’є лиш
горіховий геній мій!
Вино!! – навіть
для неба небувале!!
Духом присипане,
Сином заховане в засипаних підвалах,
В кількох льохах…
І – музиці цього вже мало!!
завтра – мій світ прийде,
сюди, де геній снив –
геній дитинства!
Де земля давала:
Силу! Може, хтось віруючий жив…
Кажуть, пан добрим був.
Але найвища музика, як тут,
на всій землі іще не виникала…
Стоїть Маріїне вино…
приховане в подільських цих підвалах…
А ви бредете – недовимовленим –
в Діви музиці – кага́лом…
2
Скоро!
Скоро
скоро
скоро
ско…
Скоро!
скоро
скоро
скоро-скоро ско…
скоро-скоро з колоском
скоро-скоро
колиско…
вої!
скоро-скоро
колисковою!
неземною, небувалою
і для неба – Лялі-ла́донці–
заспіваєм над містком!
Родженицею з синком –
Сином Бога Невмістимого!
зі святою невісти́нкою…
скоро
скоро
з колоском! –
Із Ісусиком Христом…
Серце, серце, колисковою
вої, вилітаємо!
Привітаємо! Оспіваємо!!
Поспіваємо!!
3
Од світу темного втікай –
У світлі Неба щастя май!
Тримай!
Ти щастя май! –
Ти май –
або розповідай:
от щастя: то є те,
і так ось робиться.
Розповідаєш? –
тьма наздожене
(ні, ти почув мене?) –
і щастя дро́биться…
Диявол – там, де дробиться.
Люди речуть: в подро́бицях…
Од світу злобного втікай –
це може ти щасливий! –
в Небі май!!
Співай!
Співай!..
Співай!! – кажу, – співай…
Святі співають тільки… і тримай –
Дають – тримай,
Вже не розповідай…
Ого!
Ого!
Марія як тримає! –
Христосика в ясних руках,
Здивована, спокійна:
щастя для всіх тримає:
Блаженство не завжди про себе
так розповідає…
Блаженство маєш?
Блаженство нас тримає…
Хтось обіймає, якщо любить –
чи оповідає?..
27.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2018
Мамі рідній Галині Панфілівні присвячую
Єсть у серцях
направду хто хотів
хлів чи печера.
І радість! –
і спів!
Яблука.
Запах соломи; снігів.
Дзенькнув цей
перший дзвіночок Христів.
Що є краса із снігів!
Перший розлив.
Бог це собі постелив.
Чи що знайоміш – солома і сніг!?
Слід, слід саней.
Й настил. Й сліпучий наспів...
Ти – не ти – біг!
І збулось, і прости
всіх!
Солома! до Бога твій біг.
А у серцях –
вправду хто що хотів...
В радість і серце,
і серце у спів!
Цар всіх царів!
Бог всіх богів!!
Й соломи-золотка –
настил.
Сів Бог. – Спочив.
18.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2018
* * *
На світ цей єдиний
Як Бог Ти висока
Де горб — там й долина
І всіяла спокій
Щаслива таємна
Повік невідємна
Сійся
щедрися
зоре Віфлеєма
Де горб — там й долина
І всіяла спокій.
02.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2018
Моїх очей замилува́ння…
Очей у дусі,
що летять в Твоїм добрі!
І розплав золота
цей
над горою
й на горі
повільно скапує в чиєсь чекання…
Чекав і я Тебе – й мій дух горів!
Моїх очей святе замилування…
Якщо на те є Божа-Твоя воля,
Я б золото Твоє носив знедоленим
На серці і на піджаку, розста́нням…
Вступив на оране, що під горою, поле!
Наших очей святе замилування…
Як виявили б золото:
крупинки дві…
Щоб люди виросли в цей день живі
Й відповіли б на найпроникніші бажання –
І тихо випав чисто білий сніг
в Різдві…
31.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2018
* * *
І бідним усім
і панам
цей білий весь світ
з опинал
І йде Він для всіх
з тих начал
що й світ
з них
почавсь
Що й просто
нараз через скло
заходить
любов і тепло
Син Божий
в цей світ народивсь!
блажен —хто відчув
і біливсь
03.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2018
Кондак 1
Родження тиші
в спокої й любові.
Більш не по довгу.
А все розтягнене мачаніє сердець
у Волгу —
Світ спить:
Нема Акафіста Богородиці в Різдві
Христовому.
Залітная до монастиря
канарка —
торкнувши ц е , перетворилася б
на шкварку.
Вийти б на рідні поля,
циферблат неба вимацать —
вирівнять ніс корабля!
Не посковзнутися б
і не опасти з начальством
до гороха дрібного:
що Христос не потрібен —
і Різдво —
і для чого?
Як вже не душам — то дати полям
поклонятися Богу!!!
Ікос 1
Родження тиші
у серці з любові.
Бог в тиші,
що то — без серця і роджень Христових?
Радуйся, світла Любове,
а даль як би чорна,
я тебе з полем у серці пригорну...
Радуйся, Сину, бо так як сонце
допомагає рослині розгорнути
листочки —
Радуйся, Слово, — так Ти звільнюєш душі
відмиваєш і зцілюєш — їх
світлосяйні сорочки.
Радуйся, Отче наш,
бо як никне жива душа всяких творінь
при наближенні сонячних зтемнень, —
Радуйся, Душе Свят, —
так радіють і серце й кожна душа
при відвіданні Богом —
й поліпшує долю стражденну...
Кондак 2
Так поклоняюсь Тобі,
Богообрана, Цільна,
Отроковице, свята Породілля.
Бога ділив світ, і одіж,
і в шумі всіх ділить,
і у любові моїх поклонінь поли —
як схоче — поділить,
я ж впав на лоба:
Ти світло сліпуче!!
у вільність вбираюча-вільна...
так любиш-цілиш
у славу Ісуса Христа! —
...от, на поли полів міський гам
не пристав
я підтягну, підберу поли зірного мого плаща...
Родження тиші — в любові,
що би світ не пищав...
Ти любиш-цілиш
у тіло Ісуса Христа.
Ікос 2
Вийти б у рідні поля,
Серцем істину Божую витеплить,
Виповнить курс корабля!
Радуйся, Мати і Діво,
всі витоки
з джерела Його! —
Агнця Божого,
Радуйся, в Бозі пісенна
священна земля.
Радуйся, бо зійшло сонце і сина
й Спасителя!
Радуйся, в полях серцем прості,
що вчувають, народи:
Бог — угода й погода,
дасть Бог світло —
глянь долю:
Богородицею, в полях душі возродить...
Радуйся, збіжжя вогке просушиш —
в Небесні помістя возводиш.
Кондак 3
Господи — вопіяли поля—
що він робить.
На лице впав — на лобі весь час.
Що це оре
о серцевходженіє в благоутробіє...
Розверзіться часи й просторовість —
бік любові й бік світла —
з Всеєдиного й вічного серця Марії
в Христові...
Де, хто дасть мені націлуватись
зі святим зерном і любов’ю,
до заповнення з повені вкрай
й в обороні Любові:
щоб піднялось лице —
щоб воззрити мені на сліпучеє Небо
смиренням готовим?
Да й байракам не збуть
серця крові...
Як любов всяка — ризик,
Ризик — й самий акафіст! —
Різдву Христовому...
Ікос 3
Ой, хто відломить мені любові кусень,
Та й з’їмо хліба — дух хліба здійметься
душ пару візьме й до небес попустить
дух хліба любові — і дім любові,
простий, як треба —
та й підніме нам лиця
воззрить на прославу Неба...
І то не голубки на блясі воркуються —
то вже серця де попало цілуються...
Я пропоную цей надиханий, хлібний
любові домик
Не розтягать в свої клуні, палаци,
й додому
Не роздирать фінський домик — любов —
на тустепи:
Не розбирать його на хлад і смерть —
він від того не стане теплий...
І крім того, хтось в серці
свічею — все горить правдиво!
І крім того я в серці завжди
в Пречистої Діви...
Пропоную вимкнути телефони
і штучне світло.
Там — життя: туманіння; взяв Бог
привітно
Лиш любов є дім.
Лиш Любов є Дім!
Радуйся, Сину Отця, ми в гості,
чують серце моє і душі й поля,
чує Сина Небес всеізлита Земля —
через того, що серцем воду вічну і просту
туди й сюди носить
Радуйся, Слово,
хоча сатана на людях надворі —
менш бояться цунамі, яка змиє гріх
скоро,
більш зиркнути страшаться
в любов’ю сяючі очі! —
бо сяйні кажуть їхнім: не блищати,
як скляність, —
зсередини горіти — творчо...
Радуйся, Змисле, бо Ти
твориш те,
невідоме,
так підуть — більше і не припну
ться на танцях:
так у тишу підуть,
в глибину,
вже любові бранці,
яко пекло ізбуть —
і підняти на Дусі свободи домик...
Радуйся, Тройце, Боже наш,
бо велике пекельне лихо
завмира,
і крізь Бога суть хоче дихать...
Радуйтесь, Тройце із Богородицею,
цинік-звір захолоджень, без со-вісті,
сам пішов, і пішов,
боком, боком, набік, і прийшов —
аж у вибух...
Той блажен, що зійшов
у Дім Бога — Вічний Дім, Дім-Любов.
Кондак 4
Ось як Світло Христове
вмикається в нас!! —
Зразу ж важка артилерія, час,
б’є як фонтан по своїх, не по нас,
б’є всіх навзаєм по їхніх роках! —
все ж бо у Божих руках...
То чи не йме всіх
Рожденного голос —
скинуть тьми холод
на обраний північний тьми полюс?
Ікос 4
Йти за спасінням, мов полем, —
зродить у світлі Христовім
бурштинніший колос.
Радуйся, Христе,
розвидниться душам,
хоч з болем.
Радуйсь, Ісусе, священне приймем
Андрія апостола поле.
Радуйся, Мати, живі ми!
хоч паки — і босі, і голі.
Радуйтесь, душі, що сієм божественні
світлі глаголи.
Радуйтесь, в світлі Христовому.
слово і щедреє вічністю поле:
усе ж в Божих руках —
і в просвітлених Богом роках...
Ось як живе — економік небесних розмах!
Кондак 5
Сіють із Світла мусони й пасати!
Родження сію у всіх, а не так: де-не-де...
А як неправда — не можу співати,
не можу писати:
Зразу ж затьмарення розуму йде...
Як би хотілось: до Світла — щоб світло,
й до Розуму —
дрібненький розум...
Ікос 5
Он ви, сякі-такі, вниз перебились,
на прозу!
Христос —
це ж Світла Поет,
на темні і пізнії опади –
о час це не зносить:
Вічність у Світлі! —
серця Богом здобрені просить!
Радуйся, Діво, — в адамі впалім
тіло засовається: як це? як це? як це?
Радуйся, сонце над впадінню, —
зачне звертатися-дорозпрямлятися
кістний мозок...
Радуйся, снопе іскр, —
студень сіро-лиловий, що смоктав
із голки прози,
булькне з-під мимри-натягу
старих акцій
Радуйся, Світло являється — тьма розвівається:
Радуйся, тектон під впалим схитається.
Кондак 6
Христос рождається —
й світло Небес здригається:
Світло являється —
і темний світ хитається...
В світ народивсь —
маленький, але Божий пуп, чи пиптик, —
ідоли з досвітку попадали в Єгипті!
Ісус рождається —
і весь мій дух у Небо повертається.
Ведіть, мої богослухняні ноги, —
Цей народивсь — на воскресіння
і падіння многих...
Ікос 6
Цей народивсь щоби горді упали,
а зневажені — встали...
Цей народивсь — перші буйні
останніми стали...
Пастухи —
щонайперші найшли і звітали...
А зате мудреці: з допомогою —
довго шукали,
в млі житейській, земній, мудровали...
Радуйся, світу Спасіння, яскраве світання:
Радуйся, перше в земних — в Бога останнє
Радуйся, з клунком хто, а все ж на свободі
і чистий — неописувані неописанне
і знайдуть;
за справедливістю — земність — нечистим,
хто не одчепивсь од принадів...
Радуйся, ясна сліпучість — незвична,
особливо для отемнених тям...
Радуйся, світло проносим-проводим,
неймовірним за способом, але
християнським життям...
Народилося Слово —
здригнулося передчуття каяття...
Кондак 7
Нарождається слово —
здригаються передчуття:
каяття в каяттях;
і в чеснотах — чеснот,
світла — в Світлі:
слово сонця і світла котилося б нам
по степах;
З Богом хто — той і духом безсмертя
пропах;
се подригалась смерть —
зіштовхнувшись із Богом, Життям!..
смерть вам — хто у гріхах:
а нечулий — чи не він то колись
прийде в храм до «Віднайдення згинулих»?..
Слово, дякую, вільні всі — жити чи вмерти;
сини Життя вільні од повної смерті.
Живі ми!!
Ікос 7
Боже мій, справедливий,
страшний безумовний:
Правда з’являється — носії кривди падають...
Син рождається — диявол падає:
Я бачу, що об’явлений сьомий кондак
І плачу за душі нового Ієрихону:
Стовпи минулого з цього можуть впасти:
Хто крадінь не вернув —
чи дійде до спасіння в причасті?
Боже мій, не вантаж мене тьмою у надмір,
я малим є, і жити й співати у світлі
є краще...
Боже, змилуйся над всіма нами,
в благополуччі пропащими.
Радуйся, серце у Серці, Христос рождається,
ідоли падають, сичі жахаються...
Радуйся, серце у Слові,
Світло являється — тьми стовпи падають:
вважай-но на себе, як кожен,
бо то — суди Божі...
Радуйся, серце з серцями-синами Отця!
змирись: хто тут за злодіїв молиться?
Грішні — в столицях сторицею,
чванні, а в Духові «всє на околіцах»...
Радуйся, серце мале, а що ж
на великому серці то
твориться...
Радуйся, серце у Світлі, що над Києвом
й в Києві — останніх спасіння суть Богородиця!
Кондак 8
За Різдвом цим — ходити —
лиш в Небо дивитись,
За парканами тертись — і вити,
що нема у господаря в домі ні Духа,
ні місця, ні крил.
Ти, Пречиста моя, вся любов моя
незаіржавлена,
та любов’ю такою будувати б держави!! —
та любов’ю міцною — метати б морям
міріади — літаючої по телефонах — розвиваючої ікри!!
Та усякий телевізор й тахту підкидали б
наздогін літаючі вихори влюбливих
метеоритів!!
Так захотілося б жити!!
Ікос 8
Хай — так захотілося б жити вікам!
Де любов?
Палить солому якусь незалежну
від дому до дому за незримою,
але невмирущою для світу пожежею —
В площині вулиць просто стало б цікаво вже
метатись пожежникам!!
Радуйся, Сонце молоде новорадуване,
що приходиш вічно з любов’ю
й порадою —
хай прибрати б до рук свої
власні ноги!
Радуйся, Кивоте найсправжнісінького
вічно юного Живого Бога.
Радуйся, росо Життя, з Неба усмішка —
злим захеканням технології.
Радуйся, бо аборти робити — смерть,
не в Небі це —
в Небі нема аналогії.
Радуйся, Весно вічная,
бо зима синіє з тривогами.
Кондак 9
Так весь вибухну — світом жити!
Яка Ти!! — якби міг я,
ніс воцерковлений
й слух церковний,
лячно сказать —
мені б, може, хай легше стало...
Що витії? — тут не в Дусі куски мила!
Коротше, замилюються — й спрягаються
в просто пустопорожні лекала.
Отаке тертя перед любов’ю моєю настало...
Ікос 9
Може лиш серце велике прорвати
зледачілу і вередливую Малодіткокурчокарачу!
Запливе ця яхта — як її христопродажно —
технологічні назвали:
Глибокі душі — чути! — трагічно плачуть...
слабші душі — істерично сміються
як в горах перед лавинами й перевалом!
Радуйся, Жінко в Сонці, що сходиш
однаково у досконалості — і на зрадливих
і незрадливих.
Радуйся, тягне вгору — одно милосердная —
заводяча в вишнє Життя — над морями
лососєва линва.
Радуйся, у біблійнім освітленні й Дусі завжди
Всецарице й Престол, Вседержавна.
Радуйся, Хліб Одвічний родила нам,
милосердна й на хліб наш земний
на столі —
коржевий, коржавий;
схочуть — хай з вуглеводів.
Радуйся, яко можеш опам’ятовувать
підапостольні, ще не витіснені
із благого народи,
посилаєш їм росу
і поле Андрія-апостола родить.
Кондак 10
Морю — море: так і я вибухатиму
світом
і словом —
і вибухнем!
А від обстрілу часом — ввись! бухти!
Якори віри — виважено похитаються
вловом.
Так я вірю й люблю. Здє і нині!
І прийде Пребожествен Ісус,
в занебесній твердині.
Всеоднаковість у всеоднаковім.
Ікос 10
Хай будить Світло! —
що з любов’ю життя і Життя
водам душ віддає!
Радуйся, Любове, жаго найпалкіша,
що всякі бажання тьмяні в душах долаєш.
Радуйся, пломіню всього сильніший,
що світло приносиш,
й «ужастики» душ розвіваєш,
тьму перемагаєш.
Радуйся, стовпе огненний,
що в Життя вишнє
людство здіймаєш!
Радуйся, вранішній ранку,
що є найчистіший, найбогоподібніший,
що дрожі холодній
приносиш це Сонце, цю Славу! —
Ісуса Христа.
Радуйся, бо тьма предковічная
переможена
світлом Спокою,
смерті світ переможений —
й вкупі з Тобою возстав:
Ранку щонайсвітліший, Ти носиш
Сонце Ісуса Христа!
Кондак 11
Порівняти з Тобою — я мертвий.
Світлодосягнення не стоять —
падають або орлозлинають.
Млин морський! звикли, —
за ноги стягають, мелють!
(Ти — з трояндами,
до мене приходиш,
находиш — опісля пінь наступної смерти.)
І сидять в кишці лилового водного звіра:
то хто не повірить?? —
всі стягають — то всі й повірять.
Порівняти з Тобою —
знову побризканий умовно живими, —
майже мертвий.
Ікос 11
Але ще пам’ятаю,
що в одинадцятім Ікосі
сливе розпочинати перемогу
над общою смертю.
І — як кожна душа:
зранку встаємо — за здравіє, не лукавмо:
за роботу чіпляємось, за стих, за молитву,
тропар, іпакой:
і так втомлюється людина,
і підходить—навалюється як жур вечір:
і незримо як чуємо — за упокой...
Радуйся, серце з серцями в Христі,
нас жде небувалий, останній злет духа, —
і Духом умолені, — сестра сестру,
брат брата — простім.
Радуйся, ниво сердець,
світ своїми людьми і пророками
себе обдурює,
виходу в земнім нема —
вихід в Колосі Божім — в Христі.
Радуйся, серце, кріпись,
за безсмертя і вічність вся битва:
припече — ніхто і в уяві ніщо
не зображує,
а над прірвою втримується в чистослізній молитві.
Радуйся, Чистая,
вийдем на рідні поля,
серцем істину визначим,
виправим курс корабля!
Радуйся, ниво сердечна Велична Маріїна,
вродження Спокою й Сили —
в любові —
з любов’ю притихне земля...
Кондак 12
Мандарини,
апельсини,
і оливки,
і виноград —
прилітають в Різдво:
земля плід свій дала.
А Син Бога Ісус — малі ясла
узяв, і овечки малі,
й морду в парі, бо тепла, — вола...
Чим ми дихаєм у своїм серці? —
(бо земля вся знемагає з чекання, затихла) —
у серці, де має родитись
Єдин переможець,
розтоплення льоду в вік зла?
Ікос 12
Діво-Мати, Свята Породіллє
Бога в серці людини,
народитись Христу в серцях допомогла...
Як у ніч спеленала Предвічного —
й людям на муку страшну оддала.
Щоб умер і воскрес
й милосердям уми всі підняв,
а з умом в серці — й душі.
в світло вічнеє Дня!
Всіх, хто віру велику в Христа Бога прийняв.
Радуйся, Діво і Співспасительнице,
сяє в яслах дитятко твоє.
Радуйся, подивованим вівцям
створився новий окоєм.
Радуйся, молода й ніжна отроковице
і мамо,
Радуйся, це новин людям інших не буде,
бо у іншому виді і часі — це ж саме.
Радуйся, чистая дивная Божая Мати,
що дала нам серцями
у Серці Одвічнім постати.
Кондак 13
Коли моєму дідові було без доби 60 літ
під Сонцем строку,
я сумнівавсь, що він має розум.
Але от пройшло всього 8 років,
я побачив, що дід мій помітно порозумнішав.
Слава Тобі, що Ти нам породила Царя Христа
безлітного Бога над усім і всіма,
що Він світ переміг,
хто хотів і хто чуліший —
той розумнішим і став.
Слава Тобі, Серце Величне,
Душе наша Маріє,
тож дві тисячі літ всі Тебе називають
доброю.
А у серці співає пташка,
щастям — щастю,
бо тиха, ще й ранняя.
Алилуйя, алилуйя, алилуйя.
Слава Тобі, Боже.
8 грудня 2005 р.,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818319
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 20.12.2018
* * *
Людмилці-дружині з любов’ю
Невже серед хмар
мерехтливих
щасливе
киває щасливим?
і жінка всміхається
вся
прямо вся! –
й з глибин
й світлоносним кравцям
сніп щастя – як
молитовнії кроки
й в самотності око –
і в твердь одиноких!
і так як в молитві
тривав зір раптовий
так щастя – велике! –
притягує слово
17.10.2018, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2018
* * *
Наталці Половинці
і Олегу Цьоні присвячується
Ось і золото
в жовтні цвіте!
В тім стою –
що життя золоте!
І підсилюєм,
з нутра підсилюєм.
Зранку
хто б нас
так ждав –
як Бог з милістю?
17.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2018
Міра підлості
саме тоді відкрито ходила –
і на гарних на людей –
більш на гарно одягнених людей –
дивилась.
В концтаборі діло!..
Сльозами – мились.
І як завжди суперечка Бога з дияволом:
а яка міра?..
Зрозуміло, в принципі, – одне цікавить:
важливо – а в якій це мірі??
Бо один усім заважав,
мав ще молитву та іскру віри…
Отож! Підлість неспокійна…
тоді і життю і горілці не рада…
Бо треба гавкнуть на Істину,
тоді ж бо засяє гола істина
і прилине з гори правда…
Витурили цього на мороз:
вирішили через два дні
покійного…
Тоді і народ спокійний….
і начальство спокійніше…
…Відчиняють до дворика рипучії двері…
Скриплять, вперлись, заморожені,
духу не стане…
І, о! – він на них
з любов’ю подивився…
А навколо нього – сніг на сажень розтанув!..
Оце – дні і ночі до Богоматері,
виявляється, і молився…
28.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2018
Братові Сергію Ковалевичу –
геніальному в звуці і
природах людей – їх призначеннях
Мабуть тут мене
не стане
справді – те хапнулося портовим
те й піде до океану
це ж з розлуки невимовне
мабуть це навічно і єдино
ходять струни у моїй цитрині
й встає світло розумове –
що було під звуком
з сеї знуки
що і океанне
все пропалість
з цеї знуки всі пропажі
як тече величніше адажіо
кров
є світло
що жило по звуці
а інакше
як нас брать у руки?
струни сходяться
в мене за спиною
сяє світло по твоїй цитрині
ходять ходять звуки
в милостині –
океан за океаном по розлуці...
чуєм світло
що живе у звуці
20.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2018
Струмені ми світанкові
крила любові
крила любові!
вітер в «підкові»...
крила любові
ми на острівкові
виповнені очей
Тане світанкова раність
ми на вигнанні
ми як в вигнанні
Перше диво кохання
перстень —
душі кохані
Вітер і крила й «підкова»
тече
хто в нас гляне
іще —
крила любові
18.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018
Боже, Ти – перший ковток!
щоб почати...
Солодке дихання:
Бог не гірчатий.
Холод навколо.
Вийди стрічати!
Вселенський голод!
Не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже мій,
ніколи!
Даруй мені – небесні глаголи.
Любове моя, я з болем:
кинули Тебе
от й мене – з гадаринських околиць
салом торгуючі!
свинством, юдеям –
взагалі забороненим...
Учителі!..
Охорони мене!
охорони мене!.. охорони мене –
небесних сердець охороною
салом обкладено огорожі церковні
не покинь мене Своїм серцем ніколи
Даруй вперяючому очі художнику –
не охолонуть...
Хто тріумфує на бруківці сьогодні?
Вийми з грудей
чесно-огненні глаголи!
тракт сірководневий – диявол незримо –
бо холодне –
все ж ненамолене!
іскри іскрою чиркаю –
як то Ти – небородний
як сукно – тло народне
Дай-но вогнебожі протоколи!
Боже, спам’ятай: я не лише люблю,
я точний до болі!!
Не лишиш нас ніколи
не лишиш нас ніколи
світ заклену любов’ю
і Тебе закликаю любов’ю...
16.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018
* * *
Ісусу Христу і Богоматері Марії
присвячується
а Бог – Він прямує
творців
ще й скитальців
і Бог ніби в мене
в подушечках пальців!
і Словові личить
і Духові личить
торкатись де добре і вічне:
прекрасне і вічне
як Бог пряму славу
підносить
міцнішають ноги
підносяться коси!
і Він в стільниках
медоносить...
17.10.2018, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018
Поема
Діві-Ранку, яка народила Сонце Правди, присвячується
1
от – ранок йде
а в нім благословенний
день!
а в нім розсипана
гармонія пісень
де лежить книжка –
зрізом до вікна
а що світає –
то всміхається
вона...
і ранок йде
а в нім благословенний
день! –
узутий у гармонію
пісень!
щасливий півень –
Сіріус!
щасливим було став
гармаш – біля бузуки
і кожен – туп-туп – раз –
а він узутий...
і не брешіть!
світське – таке –
що не ступнуть
щоб не збрехнути
а сонце! пожене
і – пожене
де хмари й тінь –
як це було б щоб не було мене?
і я на радість взутий
і радість
лиш у Тім, Хто
зна
мене!
й любить мене!
2
де Він?
де я?
степ – й навпаки
а радість в тім хто
золотить – всі сторінки!!
і пісяйсь ранком
прийде Той, Хто
нелукавий
Який і золотить – всі глави
біжать з серцями некам’яними
нелукавими!
схожі до бджіл
ще серце – м’яке в ранок
не збігли від
дитинств –
і не станок – пахуча
стружка і фуганок...
і – пофугували!!
і розсипає сонце ранок!
радість є в ранок
більш не чмихніть –
бо світить сонце – Він
лиш я –
фуганок
а останку –
є останок
3
де б я узяв
стільки сердечних рос?
і злетіть роєві
сердечних сил?
Він радість в теракоту –
зголосив
чим й світить
їм і пахнуть
з висоти
рої думок як ос
і щось вляглось
а
більш
ще не вляглось
річки підходять
з висоти дзвенять
ще не вляглась
хвиля душевна дня...
і котять світло
м’яке й світло-теракотне
й рожевість – серце не спиня
бо вічна сила!
а ви, висоти?
ой! – ви висоти!..
а ми весела хвиля
дня!
Дзвенять!
Дзвенять!
18.10.2018,
досвіток і ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810581
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.10.2018
Поема
1
можна вичисляти
скільки
квадратних сантиметрів в ступні —
її —
Любов бо, що звище,
обох!
прониже!
Боже, благослови її —
й серце її
я не осягав Христових небесних
зближень...
Береги медовії,
ріки молочнії! —
чом полюбив
на
два роки
молодшую?
На шкільнім подвір’ї —
золото з асами
в восьмому класі
вона —
в смішному якомусь класі
а всім любов
крила дає — в десятім,
й то ж – асовім:
де вся
любов
небесная!
Раз я невагомий, то —
що доточую?
полюбив на
два рочки-роки
молодшу —
вся вона мов піднесена
ледь дотична
піднесена
в берегах — небесних
2
золота! ніжна молочна!!
Золота —
вона
золотокоса
златовласка —
золота літаюча дзига
і любов – мов на мигах
щедра на рухи — легко прекрасна
Це я на спокуті
мов до подвір’я прикутий
як таке може бути?
як таке може бути?
3
можна вичисляти
скільки
сантиметрів квадратних
в ступні
її
а любов —
висока!
обох прониже!..
Хіба я боюся
шкільних
понижень?
ні, — я не боюся шкільних
понижень
вухо моє — в серці її?
вухо мабуть — з серця її!
4
Ні, ніхто
на нас не сердиться!
Чому б вуху —
не прямо
з серця??
Я такий легкий!
Десь світ
несеться.
І ніхто нас не чує...
Може, добре — не бачить.
Ніхто ні на кого не сердиться.
5
Та ви перестаньте,
нічого я
тут не тупцюю.
Бог на небі — можливо — танцює!
Ну як тут
таке
прекрасне — може бути!
перестаньте: це ясно...
я
не перестаю вас
чути!
6
Та у вас скінчились
земні припаси —
просто
що зараз
все стало ясно!
Легка
донечка-сонечко
вам
на небі танцює:
казка, казка! — як
серця не мають —
не чують
7
я прийшов
до її вікон
як в церкву тепер
і так було треба —
я поклав квіти
у серце їй:
золоте
на Небі!
20.12.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809745
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 12.10.2018
* * *
Бо це – невинне
це невинне!!
Аж як так чує він
дитинне?!
Бо так і чує
зі здивуванням
всіх пише пісня! –
про чекання
це небо в озері –
ясніше
і надвечір’я піших
і надвечір’я – в
піших.
І залиште!
09.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018
* * *
Чим є життя
край осені —
край каяття
листки
тонко подзвонюють
летять
Тонко подзвонюючи
чим?
Тако летять
і ми ідем
крізь музику
і каяття…
29.10.2015,
ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2018
Поема
1
Джміль просто любить —
більш дельфініум
лаванду
обрієту
Боже, що капнеш
на уста поету?
І не на мене
хай на Тебе
все зважа
і пахне і гуде
невидимий весь
урожай...
І ранок вилізе —
це я
увесь махровий...
і як провестись
мимо серця сірникові?..
Опилювачів —
притягає більш просте
й Бог вироста
й нарід росте
і Ти — про т е
А ти приткнись, слово,
на ганок
хай святи;ть
Божественне відчиня стамни —
Божественне осідла ранок!..
Бо — густий
2
Слово летюче
осідлає ранок
і додаткову вартість
творить Бог
в воді, в землі, в зерні,
ув молоці, в меду...
який допитливий
чистий світанок! —
де мовить слово
там медом доторкає Дух!
Ось і кладу
кладу
золоті зливки
начал висо;кості:
добридень!
ми в добрий день,
Бог відкриває в слові т е
щ о — йде
3
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло.
Бачило око:
бачило око
а от як розвертається
широко!
Бог створив вартість!
Бог створив світ —
не задля жарту.
Всесвітня додаткова вартість...
4
Господи! як втрачають —
це слово
єдину для всіх перепустку
в готовність!
Доходьте, квазари.
Люблю я хазарів.
Не стало хазарів.
Вони махлювали з юдейством,
воно ж махлювало —
про Божую вартість!
А слово — про повність,
в десятому віці — хазари...
а Дух Свят — у віці,
в такім чоловіці,
а вічнеє— слово!
Злітайтесь, пульсари...
Божеє слово — крилате
бере
ніхто бо не вмре
це Вічність...
сире — то сире
воно струмувало у царських палатах...
А слово із Бога —
як з золота Божого:
додана вартість...
Без Бога —
не може створити
ніхто і нічого.
О Світло і Сило!
в затемнених окулярах —
«нерозумні галати».
Не лиши моє слово ударів —
Не лиши мене, Боже,
цих блиска;вок з усюдів!
інакше то волочитимуть
як світильник — в електротеатрі
в палючій пустині
де вихід — обличчя
ніби в верблюдів...
Господи! якщо я
вже зібрався за інших
молитись — це як в саду
красти! —
не лиши мене
хоч оливків — і блискавичного!
чуда!..
Сило! я без Тебе не буду!
Бачиш наразі:
як мене не тисни
я люблю!
як це в слова оазі? —
і я сміх на виході зміг
істочити?
може, я ще в нечистім, Боже,
слід від мене всім
відпочити.
5
Або ж я золотію?
золото —
Бога серця мого!..
не маючи зовсім нічого
створюю після сонця цю
найбільшу додаткову вартість!
мене можуть полюбити
мене можуть розібрати
на афоризми —
на втягаючі до струменю Бога
жарти!
Одне Боже слово, що кругодіє
серце виймає
цілує-цілує
ще й молодіє!! —
а хто цього вартий??
Кому є без слухань?
я не торгую
нема слухань? — нема
і події!
хто де без плати діє?
Словом ви? — торгуєм?
я не торгую!
Я літаю де хочу
замуровані в локулах —
ті вже в Дії!
може, і без події...
але я літаю і молодію! —
це слово Слова в віках! —
діє!!
Ось це в глибині —
Слова Царство!!!
я Його образ
Бог — Першообраз,
я в росі Духа —
і я молодію
сядем за парти?
пече таке Сонце?
є ніжність?
я в вашім серці підсніжник...
сотні тисяч років!
але Він — Бог!
Він збирач блага — вартий!!
Мільйонноокий!
Втримують всіх —
із двох узаконених зол,—
з капіталізму і соціалізму?
а ви в ніжність
як серце свіже —
в Божу любов і в ніжність:
роса Духа — свіжість!
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло
можем прийти
до просвітлень в гармонії
Він все знає
і хмарами путь, в яку слід, —
прикриває.
Дорожня є карта!
Він створює — свіжість,
я в вашім серці підсніжник!!
Бог створює — вартих.
Смирення — і ніжність.
Бог — вічна вартість!!
05.08.2016, свято
Почаївської ікони Божої Матері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809570
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.10.2018
* * *
Наталці Половинці,
улюблениці Богородиці, присвячується
Ще химери —
мов тернівку дудлять.
Грязь дорожна! —
не
здорове груддя.
Це не грудень —
ще —
середність, осінь.
Над болотом
ще пожежі зносить!
Сокровенність:
сукровиця сонця!
Лісник — в венах:
зирить у віконце.
01.11.2015, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
* * *
Звідти видно,
що осінь жовта й червона.
Звідси видно — в просвіти
мигають вагони.
Згори видно
лісища, містки і села.
Звідси видно — що сонце
веселе?!
Звідси сиплеться лист
за листком
в предковічне
звідкись знати
що́ серце — і вічність...
29.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
Не хочу, Боже,
ні палацу ані храму
на світі тім;
любов хай буде з нами.
Храм не пройде крізь струшені ліси;
палац — що тут, що там,
десь та й застрягне…
А голі тут і там —
вільно Марія гляне —
аж тут і ми, у сяйві Духа і краси!
Це — Дух,
він вільно ходить, вільно віє.
Дух не колись писав: він зараз
правду пише!
Сам в правді Син!! —
Й благословенная Марія.
Не хочу, Боже,
ні палацу, ані храму
на світі тім.
Любов жива хай буде з нами,
Живого Бога:
Голі ми — тож не пропащі.
А як то: неживі, глухі —
живе обрящуть?
Світ ожива — од Духа, що в словах!!
І возалкав до слова, і воззвах!
Прийди, Дух Свят,
і отіни у головах
ку;пи словес.
І возалкав я о словах:
Отче наш! Іже єси на небесах
Кланяюсь ниць і простягаюся хрестом:
в ім’я розп’ятого Христа —
пошли всім Духа,
це б всякий в серці
Сина й Батька слухав.
Наш Отче!
донеси до голів тих,
безслівних й не святих,
ховатися од сил холодних злих:
стоячи, сидячи і ниць пластом
молитися з любов’ю і Христом,
щоб Бог дав Духа,
Духа! Духа!!
Бо Дух — Любов,
Її — кожен послуха…
Оддаю все й на світі тім:
оголений брататимусь з лісами:
Любов лиш — храм:
Любов хай буде з всіма вами…
15.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809186
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.10.2018
* * *
що птиці?
казка?
вже так, – підтвердження...
чи ще підказка?
а рішення завдань –
розв’язувать
і розв’язки задач – розв’язка –
повік розв’язувать!
а сказано
лише що сказано
минеш мигливе казино
і всеодно –
у небо
й мов заступом обрізано
зірки і безконечне дно
а от – Богом
показано:
як все пов’язано
ковток в септембрії
вино
правота розв’язку
як серце в правоті –
воно!!
а Мати Божа – ліпша... як
очам Руно!!
23.09.2018,
із причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2018
Спасителю всього світу
присвячується
1
Чий це тут голос лунає?
Звідки цей гук роздається?
Ангели
в конусі серця — співають?
Й що йде
у синь —
й зостається?..
У глибизні
в сорочці голубій
це предстою
Тобі...
Світом розп’ятий
розп’ятий Сину
в серці — перлина!
В серці
символ.
Може, я Божа дитина
в Божій руці —
предстоять...
З Царства є
символ! —
і проявля;ть
проявля;ть
проявля;ть!
Хіба мені зірки
носити
не сила?
Ба, і космос кошлатий!
Хіба Бог
не зіходить
на плеса??
Хіба мені — в дірку!
мов до
дівок — перелесник
щоб їх сила
носила
Я — символ!
й мене вчує кожна
і всяка
ця -лядь
сила Божа косила
сила:
лядвіям
лядвіям —
проявлять!
проявлять!
проявлять!
Проблиски
на землі
3
Моя любов —
любов в Христі
освітлює вам
лиця
ті
і
ті
І що ви мали
на меті?..
Все як в дитинстві:
хмарки
та і та
й закрили — сонце...
тим лицям —
хто
Сонце Христа?!
У глибизні
в сорочці голубій
я предстою Тобі...
розп’ятий Сину,
в серці —
кров? перлина!!
може, Ти любиш
так натхнення?
Ти є любов’ю
у смиренні...
4
Бог-Світло приходить
щоб просвітити —
народи!
хто я? лиш символ
нехай возликують!
як поспішу, Боже? —
я Тебе, Боже, цілую
я Тебе, Боже,
цілую!
цілую!
Бог гряде!
Бог — прийде!..
Хвилюються блискітки
одягу Божественних
ідей!
Бог — велике Світло!!
все
чому мене
тіснило?
снило
тіснило
я — Світла символ!!..
5
Ткнуся серцем... у свіжім повітрі
зірочки де-не-де!..
перестаньте нявкать
це Бог іде!!
сонм непродажних
блискавок-грому
ідей!
Покайтесь! Жертва-Бог гряде!!!
Як розпадається Світло-Вогонь! —
в множинність тьми ідей —
і форм з ідей! —
хочеться плакати і вити
і кігті людськії ломити
священні спереду і ззаду!!
Як зберегти Псалом
Божественного
Ладу??
Це чисто жити в нім!!
О, — Вічний Живий Дім!!!..
Божественність Вогненно-цільного
Псалма...
Псалма Давидового.
І Божо-мого?
Та людей катма.
15.03.2016,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809079
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 06.10.2018
* * *
Тебе внутрі нап’юсь
я танцюю
я танцюю
і танцюю
це зовнішньо я на басах
молюсь
а якби спали де
небес друзяки –
то витріщаються
то витріщаються
і в серці дякують
то внутрішньо
подякують
і хаті й журавлю...
чи геніально я
Тебе люблю?
03.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
* * *
«Пізнайте істину – і вона вас зробить вільними».
Христос
ця дорога – до себе
від пут уявлень
до гурту вільних козаків
хто сходитиме з неї
ще й питатиме: хіба не ця дорога
небезпечна
тоталітаризму?
Але як не в Бозі,
не сходитиму
і не питатиму хоч при дорозі
чи не згинуть скоробагатьки
чи не пуститесь в танок на їх тризні?
Сказано - «Спасися сам
і тисячі спасуться біля тебе.»
Світ затрясся б
і світ
страсся б
міліони приходили б
прикладали б лінійку
до серця –
наскільки я спасся…
бо холод сердець – що дає душам?
можливо - термоядерну зиму
відштовхнутись змушу?
30.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
Поема
Скарбу серця — Ісусу Христу
і Діві Марії — присвячується
1
ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!
І ЗРАНКУ! Й ВДЕНЬ!
ЩО ВЧЕПИТЬ СМИСЛУ —
СТАЄ СЛУХОМ
СЕРЕЖКИ ДНЮ — ЛІЩИНОЮ У ВУХО —
І так грайливо обважає
як вічність — в Церкві
що одна —
це слово має
бо введена до Неба раю!
що не вмира
Бог не вмира в ній!
ні час новий
ані прадавній
Христом пронизаний
і навіть раввин
не судить час
бо як
ану зависла
брунька з очима
Втілення — і смислу!..
Дзень! Дзень! —
у сонці день
все —
благодарствуй!
Линь — радістю!
ще й повнотою Царства!!
2
Мова любові істину кохає
Чом птаха легша
тин перелітає
Свобода крил і легшає —
і розквітає...
А там за тином
закосичились гаї!
так неторканних
не чіпають — нічиї
свобода Божа —
і оспівують її!!
Весна! Веселі Твої вівтарі
Щебече світ — і легкокрилий рій,
Жага, жага!
і в травах — і вгорі
Щоб чистим серцем
неборонно жить
слово Христа любить
і Євхаристію служить
Серця зігріть!
3
Люблю
люблю
люблю я душі —
коли осяяний
грядущим!
4
Бо — любить Бог!
Де виростають кучери
де пудри —
я подвиг маю
бо це пробилась
Божа мудрість!
Може, на мене — регіт з гаю!
Яка продажа?
Це зирить Бог —
чи я здіймаюсь —
чи я серцям уважний?!
Чи то колажі?
Вони — це швидкість!
Люблю я душі —
коли осяяний
цей день
грядущим:
Бог — швидкий
і встигає
і не душить
5
Весна! Веселі Твої вівтарі
і легкий рій
це сонце —
о, жага!
І Боже в травах — і вгорі
і вереск!
Боже, Тв’еї слави вівтарі!!...
Й все судиться,
усяка мить, —
у світлі Твого Царства,
І в світлі мить
Богом серця щемить!
І дихає! Ще й живоблагодарствує!!
Прокинулись! — аж день зігрівсь.
О Євхаристіє!
що було в зляці —
велике і мале
мале й велике
не запітнілось —
не в самоізоляції
не що земне —
й не що вгорі:
в Христі прогрів!
А все — як пробачання,
мов йде у Небеса —
у слів вбачаннях!..
І відпускання!
Любов
(як є без зла).
В Тройці Любов.
Й перемогла!
09.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808706
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.10.2018
* * *
Огню і Світлу – Ісусу Христу
улюбленому
присвячується
коли у душі заповза
осінність!.. –
творчість
чи вище
за Христа в спасінні?
чи не за те – в грунти
летить насіння?!
і спахне враз
вся серця – квітка
і стане – в друзях
особливе світло
а в мороці
все добре видко
та й так
згоряли – і
світились
Слова свідки!!
03.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2018
Діти, отямтесь, ось жовтень – і ви –
засинаєте! –
Точно – як мої вазони…
І.Ш.
Блаженному в Бозі князю Київському
і Чернігівському Ігорю, улюбленому,
присвячується
Це свято Ігоря!
І соловей співає! –
у жовтні
на початку
першизна є –
аж гілка райська в серці
ся здригає!!
Господи! як хто Тебе
не знає,
той восени сумніє –
й засинає!!
бо – вторизна...
І глянь –
це звідки вторизна є?
Любов, любов –
вже відступає!
Любов проте не вмерла.
Бо святий любить
і Бетховен! – і Говерла!..
І я на Русь Первинну Київську,
й на інші теж,
наставив враз огненні
жерла!!
І світ не вмер, бо Ти
не вмер!
Захід?? умер?!
Любов Твоя не вмерла!!!
02.10.2018,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
* * *
«Я говорю про земне – й не розумієте,
коли ж говоритиму про небесне…»(з Євангеліє)
«Благодать нового рівня
показує й навчає по-новому» (хтось з святих)
Як ас-пілот
не асові:
я літаю на ось цім рівні
ти на своєму
коли тобі розповідатиму
те не зрозумієш…
А не-пілоти
крутять різні ящики
і в них отвори – уявлень
і не співпадають…
а гірше споживацпротези
І от Слово створило мені серце! –
з любові художнє слово!
І у всіх є мова!
в Духові світу мова!!
іншим Вавилонська башта –
бамц! –
і в розбитості духа порозумійтеся…
і я у світлі Твойого Серця…
30.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2018
Поема сто двадцять третя
1
Я живу!
не домучуюсь
слава Христа в серці –
є
доозвучую
пташинка в просіці –
до осоння
як це мило зпросоння
так серце ваше кліпає
очима
дивиться в Сонце
тому що квітів нема
тому що осінь!
диха й сон цей...
2
Ти диво
ходиш в мені прямо
я не можу Тобі влягтись
під ноги – чи
місячні гами
чи світ
під Твоїми ногами
всі ми не тихі – й
ворушимось
але над віками
серця можуть ходити –
прямо
але чи всі поля
прошиті моїми ногами
більш Ти – я ходжу
прямо!
3
що є ще цікавіше
зірка по серцю –
браво ланцетом
витікаєш в поета
неоднаковіша –
і неоднаковіший!..
Боже, як це з Тобою
не міжсобойчики
не міжсобойчики
тільки – трубою!!
благо!
течу молитвою
Слово, я з Тобою...
01.10.2018,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808459
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.10.2018
* * *
А як лелека в небі
то не був би з сумом ти
отак з Христом і легко
а так затерпнуть в тім
про що
і боїтесь подумати
у голові –
це від Христа далекі
То ув болоті кума-кумати,
лиш кума-кумати –
«а як із вами обійшлась конечність?»
а так по мені і пройшлася
Безкінечність
як трон і Цар,
що вміє думати…
Та бюргер бюргерові
всі століття прорікає
а Бах літає
Бах – літає
Отак з Христом і легко!!
Як ні – це від Христа далеко…
08.09.2018
"...а в душі у нього тиша і світло, там Христос." ("Слава Богу за все").
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
* * *
Христу – Богу серця мого…
правдива їжа й питво
сердечне
таїнство молитви
не буде серце
як де вечір посумнів…
Ти навіть
в диханні самім!..
бо – Слово
01.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808326
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
«І хочеш в озерце
чи в серце?»
І.Ш.
1
Підлісок й зажовтів — й
засяяв!
а ще
ніби з небес — купайло
душа
як в шампані
з піни виринає
із сяянь!
Просяяли
і обірвались
клени
і — обірванці
яко невротні!
короткий взір
і спах
а
на жінках
в клени вправляється
коротка
аж хитролисяча походка
2
коли у серці
прочитають
то
всякі одяги
жінкам
прощають
06.11.2017, лісопарк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Живому Океану Богоматері
з любов’ю присвячується
хай я хоч — б у д у
не знаю
музикою
ароматом... музикою...
ароматом
як гуцул
в лісі скраю...
Ти — зі словом
хай передаватиму —
Твоє лице —
(не знаю:
що кажу? я плакатиму!) —
все одно:
більше — Тебе відчуватиму!..
о! почути б Твій голос!
бо хто я? —
Ти — живий Океан:
Голос...
Океану Богородиці...
23.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Діві Богородиці присвячується
В серці райдуги сил
і дзвоників
ніби Ти — нахилилась
над вітами
Світло чисте
ранок просвітлений...
Ранок — як в літа оні.
Це ж тепер
у чинах одинаково
до святого чи славного
скону
умиваюсь над ранку раковиною
срібний хрестик дзвонить
2
Ранок промовля
що світ цей
в боржниках
проте чи люди —
звірі??
Слід щоб Бог поцілував
цього художника
струм в повітрі
3
Ще умиваюсь-вмиваюсь
над
ранку раковиною
срібний хрестик —
дзвонить...
06.05.2017, просвітлений ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2018
* * *
Раз послухавшись серця
слово вродиш
безсмертної Вроди
світ таким
пронизати
Що після цього казати?
10.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807783
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2018
Чи для того я культу;рища
зібрав і перебрав я,–
Знаю як ядре;ний агроно;мище!
до грудочки землі!
Чи для цього я смолив, дьогтя;рив
скипідарив!–
Дихав – я б сказав –
щонайяду;чішою па;рою!! –
Богу слав –
із моря цього! – такі кріпкі кораблі!!!
Під сторо;жким словом – щоби
тут зібрались
мов кати; – «коти»:
духом малю;сінькі й малі?
(з поезії "Народ мовчить" 2006 року...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807648
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2018
Вода з висот, волає
як високогірно! –
Тече, стіка у спраглі низовини…
Так благодать – тільки
в понижених – тихо покірних…
Ізп’єш Христа – погорда ляже
в домовину…
І – усміхнешся більш до Бога-Сина…
І – спрагнеш більшу міру віри,
Тихий і лагідний дитинно.
На слово- полюванні – рік за три:
Сто сорок – із засідки маю,
Бог тримає…
Не люблять біси, що їх штучки
помічаю.
Дух сильний – як з верху гори…
Вниз-вгору, мов через якісь завіси.
І біси теж, свої 5 коп.–
Аби цікавився гульвісами –
Писав для двієчників, про гульвісі.
І все як в лісі! Гуляють тіні, й дольні,
й всякі вісі!
Хитрять: дай райські їм шедеври…
Взнай бісів – знатимеш що люде…
Райські шедеври цим –
що специфічнії консерви:
Гниль тут – тож Живе Небо
в смак цим буде?
Обдумані, організовані,
винахідливі – ніхто й в уяві те не має –
хитрі і акуратні!
Так – ніби ходять на роботу:
В матер’ялі я – їм дай мої турботи…
Купляють, хвалять, страхають,
дбають – у лесть підібрати…
Раюй! – що хоч роби на небі –
лиш не буди цих во а́ді…
Президентів, резидентів, слуг народу,
єпископів, магістів з Лаври,
мафію духоментальну піднебесну,
наївну мафію земну – всіх во аді…
Прославляй Бога, забий банку на все,
Літай! тріумфуй, прослав ще себе!
Ти небожитель!Живи один ,
Люби Христа і Марію, ти цар,
Завісєть от царя, завісєть от народа? –
Раюй! – що хоч – не спускайся –
не буди цих во аді!!..
Тобі це нада??
Своїх душ зрадників??
Щасливих ментально в зраді??
І забудь ще й хреста і у крові Христа–
як реагуючі на блиску́ченькеє…
розбещененькії ,
розгнузданенькії,
в принаді!
Тобі більше будить-спасать цих нада??
Безвольників?Що падають–
н е м о ж у т ь н е п а д а т ь,
н е м а ю т ь в о л і Х р и с т а:
в менталі,
світське все,
не може не падать в зраду…
Керують біси! щонайобдуманіші,підступні,
організовані, акуратні…
Слуги ж народу – один другому:
ти хворий…
Починають здогадуватись,
точніше слова добира́ти…
Біси найорганізованіші,
найобдуманіші – тисячолітній досвід! –
найнеперевершеніші між земними,
тонкі й акуратні…
Конкретно і по-масштабно –
майже все знають!–
Хто і в якому масштабі
владу з рук вириває
в Старого Негідника, в Са́тана…
Кожен чернець і професіонал
Ума в Бозі
знає:
опутують,
вночі всівають – вдень винять:
що ось в тобі виявляють…
міри зміщують, відводять,
дурять, крадуть – мов корів до́ять –
І якби не Христос, Ісус-молитва і хрест –
то хто б всто́яв??
Люди ж – немічні, наївні, не знають:
що́ винаходять біси,
аби втертись в довіру…
Бійці мов ченці – послухом духівнику,
тверезі́нням, причастям і внутрішньо сильною вірою…
Стоїть хто – не ва́лить, не падає,
не залягає,
друзів тримає, в Христі духа дбає…
Христос перемагає!
Спас і Спасительниця – нам помагають.
Хто думає: щось знає, – отже,
нічого не знає.
14.4.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2018
Почнемо із того, що всім – мовчать:
Зачало із того, що Бог
вхопив узника...
Зачалось над лісом блискать й тріщать –
І ревнула! як дном стала,
деком стала–
земля де встала –
вся обнаженна злітала
Музика!!
І майтеся, трави, якого ви маєте
в мені союзника!!
Рождатиме – долі кидатиме,
небо благатиме! Умрете –
згори провожатиме
невблаганна всемузика!.. Бог зачав.
Народжуватимете – кричатимете…
Прострілюючись – волатимете:
Мете!
Мете! – холодним жужикам!
Волатимете! – Небо благатимете!
Зігрієтесь! – Небо благатимете:
Коротше б…
Не до скорочень!
Небо мете!! Більш – небо мете:
Од такої усі небо матимете…
Ціпурками жовтенькими! –
в тепле сонечко побіжите.
Я лиш усміхатимусь в сонці,
про те.
Я вимів. – Бог мною...
І лагідне сонечко.
Ніби й не бігли тририми.
Як би й не бахкало складносурядними
складками – і ще дверима…
Ніби не виходили і не хрестились,
як не в щілинах на стінах –
не хрести лиш…
Учуйтеся, трави,
бо й так покроплю…
похрещу – як ще не хрестились…
Я віддам себе.
Вже віддав себе:
жари вставатимуть,
бігатимуть, малюватимуть
гнів наготовлюють, біг і тририми –
не знатимуть.
І се та ж музика – тиха,
лягла за дверима…
вляглась над лісом
нечастими пересвірками…
був то Ієгова,
явив нам Христос –
добре хреститиметесь;
станете всі Його свідками…
Дух в Музиці! – навіть не звідаєте,
і для чого і звідки.
Ніби не виходили і не хрестились,
як не в щілинах на стінах –
не хрести лиш…
Покотились, діла.
Покотились…
13.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2018
* * *
Поцілунки зі світлом —
поцілунки й зі світу —
Вона мчить на «Яві»! —
так як п’є «Перцівку»!!
В сонці!
сяє на цілу гаму! —
чубчик
в кобальт
це вся зачіска!
І з ногами цілують —
з ногами! —
в Переяславі-місті.
Що й з’єднає нас
із віками
25.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Кондак 1
На крайній чистоті —
видно всі плями трупнії
всіх менших в успіху очищення
в Життя;
і ті смердять:
забудькуваті ми — це теж — слід небуття:
хтось проковтнув се;рця язик —
його й нема —
як встане Трійця Пресвята Сама?
зійти на пси — в космічнім швендянні
в залізі
і ординарна похіть земних лізе...
Як проспівать пісні
Величності — Богу-Творцю —
у електроннім бумові осклізлім —
покликанім в боги?? —
«Свят, свят, свят єси Отче,
і Сину, і Дух Святий,
Ти, Трійце,
Усемогуть Світла й Любові — в чистоті!»
Ікос 1
«І Я святий — і ви станьте святі», — сказав, —
і — «Зніми чоботи, бо ця земля,
що це на ній спинився ти — свята»,
хай йде душа проста
бо я б тисячократно виростав
у серці всевмістимим слухом
в ім’я Отця і Сина і Святого Духа
благословенням жити в серці вухом
благословеннями щоб розв’язавсь язик
благословеннями на серця очі.
Свят, свят, свят єси Отче, і Сину, і Дух Святий
Ти, Трійце, бо я до Тебе звик:
велич Любові не йде й не хоче
йти від Величі, що їй Життя пророчить
великим диханням
і всяким видихом у слові — й нарешті —
Словоприсяжним серця вдихом...
благорозчиненням Любові у повітрі,
й благорозчиненням повітря.
Кондак 2
Благословен є Ти, й Твоя свята воня!!
бо через неї серце хоче плакать
бо Ти схотів почути — і пойняв
і дав надію се пісні співать — на ріках нововавилонських...
нам, сумним, під Лаврою!
І в тій гадюччині, що був пророк Ісайя
добре таки іі, полуду, описав:
що грабувала всіх — її ж не граблять,
що воювала всіх, — на ній ніхто не воював,
і що воює — й ссе і людську кров й земну —
й сильно трісне! —
в с е наперед відоме горезвісним,
не спи;ниться: написано.
Й Слово дивилось, плакало, і ну —
не спинять блуд в серцях, й руках, й ногах:
сей рід гадючий не пройде — заслав мамону...
Ріки у ріки і — в моря течуть червоні!!
Й все — спить!.. От диво.
І де пісні нам справжнії співать?? —
Де та отчизна, як не в серці Бог правдивий?
А Ти: давай спасать!
Де серця ті?
Воістину:
«Свят, свят, свят єси Отче і Слово І Дух,
Усемогуть у кожному роду — у чистоті!!»
Ікос 2
Але усюди Ти! —
і десь поможе дружній лікоть —
де й не чекали ж...
Біль ко;ндака — це ж біль!
а йому волю дай...
Але живе — і Твій Божественнійший ікос!
Щоб правду ставити! хоч плачучи,
і Тебе славити — да утече вода!!
Бо ж не для того й ми — щоби без нас
тряслось навіки ще й Бога славило
се дольнеє життя!..
Це всюди Ти — й будуєш вічнеє Життя,
у нас, що дихаєм й — невольничі —
співаєм...
Слава Тобі, що ми хоч знемагаєм,
сказать, по-справжньому...
бо попускаєш знемагать —
гріхів наших псутодитячих ради —
а то й звірячих! —
й що ми в добрім маєм? —
Хоч стрепенутися! —
бо в сні гріховнім вдобно спать
слова не ті — й все іменується не так,
скрізь крутії, підміна скрізь —
на гаті гать —
як то прорвать без слова правди? —
як те без слова Духа з серця
розможжать?
Слава Тобі, бо від Вогню Небес пищать й біжать
орденопросні,
сріблопросні,
і поносні,
всі, що в Людині божевільній вже сидять
в відсікові кишки; прямої,
прямо на вихід! — без понять!
А ви питаєте, чого то Слово його носить? —
а ви бо згляньтеся: до чого в сусідів —
безболісно — довели слово «воня» ?..
А мені ж ріже... Куди це — слова??!
Слава Тобі, бо заберуть й з постелі
«одного из двух»,
бо переносиш вже з очей
в страшний весь
у серці Слух!!!
Ось коли заспіває вколисане серце чиєсь:
«Воістину: свят, свят, свят єси Боже,
величне і славне і добре і дуже страшнюще
Ім’я Твоє!
Як то це: що у всіх все дійсно є, лиш немає
Нескінченності —
в Бозі любові?»
А ви — словом у серці!
ви — з слова, що в серці!
одним Божим словом!!
так заспокоймось — й співаймо...
Так то всі Христу ми віддячили?
А на що Боже слово?
А від кого завжди відбереться святиня? —
А кому Мати Божа і Слово
самі розв’язали язик?
Де серця ті?
Співав би Марію — а ні;
не пустила мене й залипать
попід тинню:
Свят, свят, свят єси Отче
і Сину і Дух Святий! —
Всемогуть маєш в кожному роді —
в одній чистоті!
Свят єси Боже, дякую Матері в тім,
що до Тебе я звик:
величність Любові не іде і не може йти
в тьму від Світла й Любові,
бо Життя — в Божім диханні й слові,
всяким видихом в цільному слові,
нарешті — Словоприсяжним як би на Біблії
вдихом:
й всесвятих воздихань
що по вірі...
се через слово Дух відкритеє серце
з Отця — і надиха,
Та й воно, та й душа із полегшенням
тихо, і трохи зітха...
Чи не лєпо було б й не торкатися дна? —
жити в Силі й Спокої...
А людина — то, Боже, Людина-Єдина-Одна,
Хто ж її у Довірі із серця напоїть?
Свят, свят, свят єси, ГосподиБоже наш
помилуй нас, впале творіння Твоє,
Імені святого Твого ради...
Кондак 3
Зорі хай гучнії сяють:
Маєтками зір світла ангели пісні співають —
Слава найвищая нам Сина-Слова
в лад єдиний-один:
Премудрість!
премудрість — Мати й Син...
як одне Серце любові.
Ікос 3
Ми мандрівничі:
трава од молитви вночі і приниче ;
клич — з далі в даль!
вгору — світлого Лебедя кличі;
нас уночі світлі лебеді
кликами кличуть!
чи то поміряли степ нам — вози? —
бо і ми мандрівничі?
сіль розсипали
землею і небом? — бо й ми
Духа сіль...
Царства й Вітчизни у Небі!
Премудрість! — так кличуть столітні
постави:
Гей, чого ми постали?
гей, далеко ми в степ одійшли,
та тепер повставали б!
Мати і Син, що є в нас:
і над нами і в нас —
всепалаюча скарбом скарбниця!!
єдина! без дна!!
нескупа сіль —
Мати і Син! —
хата-палата Любові одна! —
Як од любові осліпнем —
мов після блискавки:
нижнє й не кличем й не бачим одначе...
Серця!
неначе
шлях після блискавок у Небеса устає...
Гей, поміркуй, що там в травах ховатись
і що нам збирати, козаче?
й що дорога, мов п’яному, встане і лоба наб’є?
Мати і Син! — у їх Царстві — душі так не є...
кожен з нас — Її син,
хай малий...
Свят єси, Господи, дав, щоб додому пливли і пливли...
Барки людьми як гріхом обросли...
Серце і пробує,
злизує — пробує, звісно: якого посолу.
Свят єси, Господи, всі в ніч ішли
і ішли,
Все ж — світло тихе, і слово правдиве —
посол є...
Достеменнісінько: Дух у мені
розрізнить:
духи болотця, схолоди, —
много ходив хто й восходив,
то найде — як би і жить? —
щоб — мимо них,
та й страшенна святих насолода!! —
що від святинь із безодень в жбан серця
біжить...
Свят єси, Господи, що ми світліли,
ішли і ішли:
Барки століть, аж затісно, пливли...
Всім — тільки в серце ж!!
Тут усім видно — чим стали...
є одкровення і ніж у таїні: ким стати могли б...
Мати і Син — Премудрість! —
завжди одні й ті...
Лебеді, лебеді до материнства,
лебеді нас к материнству...
отож, тільки от странні сини, несвяті.
Свят, свят, свят єси, Господи, Боже наш,
помилуй нас, впале творіння Твоє,
Імені Твого святого ради...
Це чомусь нас лікує ще гіркая правда.
Але ми — тільки в серце ідем.
Де і Мати і Син, й найтихіший едем.
Свят, свят, свят єси, Господи, Творче наш,
помилуй заблукане, смирне творіння Твоє.
Амінь.
14.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805917
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.09.2018
З трактату "Що дає Христова Церква поету?"
5.Міра світла в вірах світу
В основі передання Східної Церкви лежить догмат Святої Тройці.
Коли розум очищений, заспокоєний і заведений в глибо-ке серце внутрішньої людини, Бог з’єднує його з серцем, утворюючи ніби аналог органу світу надмисленного і духовного; а після умудряння і вдосконалення його бла-годаттю, поет навчається бачити-сприймати художні образи, які подає Бог, бачити завдяки Духу Святому духовними очима серця...
Божа Мати своїми молитвами сприяє внутрішньому ходу і з’яві шляху з любові, шляху, якого тільки-що небуло!..
Ви бачите зараз, що ви раніше ніби й знали: на відміну від релігієзнавців і філософів поет сягає ідеалу завжди, бо вони – по-земному і від земного.
Бог хоче, щоб християнські поети свідчили про християнських поетів.Щонайменше в цім вбачається християнська допомога поетові-християнинові.Ти допоміг іншому – Христос допоможе віднайти дальший шлях тобі.
Найперше свідчу про велику християнську поетесу і по-движницю, доктора теологічних наук Ольгу Седакову. Розумова сила Ольги Седакової воістину павлівської потуги, про що раніше свідчили найкращі християнські розуми в Росії.
Росією вона не запитується, вона понад Росією, дорога її трансцендентної поезії – світова, і в Слові нескінченна. Чесна Ольга Седакова, при всіх царях. Тому вони її не слухали і не збираються.
Ліна Костенко, всесвітньої величини християнська по-етеса, можна її не відрекомендовувати... І тому її теж не слухали. Просвітлена гармонія поетеси Ліни Костенко забезпечена усією її більш ніж каторжною роботою, її небесним життям у слові, в слові з розріджених висот, проникаючим всесвіт, а тут на землі – спалюючим, бо слова не витримують.
Василь Герасим’юк – великий християнський поет, смі-ливо витворюючий вихід з антиномії чи не найбільших суперечливих сил – автентичності різких сил природи гуцулів і автентичної євангелізації у сповіді – перед ли-цем Христа. Він має шлях.
Майданович Тетяна – дивовижна християнська поетеса кришталевої роси в серці, і з роси Духа – такого ж слова: небувалої кришталевості! Про кого свідчили ще отак? – Її книги – це «катехізис православної віри в художніх словах», так промовив про неї один священник. А ось Тетяна Майданович про джерело сліз духовних із глибо-кого серця:
«...Живлющі сльози гасять лютий гнів,
Бо вищі і за правду, й за неправду,
Сильніші і за вірність, і за зраду,
Мудріші за підступність ворогів.
Усе нас очищає від гріхів,
Все може послужити для спасіння!
Це Задум Божий, це любов-терпіння,
Щоб жар життя повік не відгорів...»
Микола Воробйов – великий білярайський поет, і світло художніх образів, які він приносить, – безмежне, транс-цендентне, він улюбленець Богоматері, що і сказано мені Нею.
І на цьому зупинюсь, не все знати мені.
Всі ці поети – з православної конфесії Східної Церкви. Найсуттєвіше те, що православне передання зазнало найменших деформацій у світі. Про це засві-дчено і історією сходження Благодатного Вогню. Православна традиція опирається не на Гетсиманську ніч в скорботах, як передання Західної Церкви, вона опирається на Фаворське світло (!): згідно догмата Східної Це-ркви ці поети отримують найсвітліше натхнення.
Розум людини, як те знають містики-богослови, найбільш перемінюється від засвоєння догмату, до речі – як і від засвоєння в постах того, що принесено Ісусом Христом і Духом Святим.
Справа Святої Трійці – в засвоєнні данного Нею, аби брати участь в справах Святої Тройці.
Християнство – прообраз Святої Трійці, воно – в уподібненні життю Святої Трійці. Бо в Ісусі Христі благодать Святого Духа розкриває через зготовані нею розуми поетів – таїни Святої Тройці і сотворіння. Ці поети можуть побільшувати таке розкриття!!
Не хочу мати на землі,
Ані на небі кращої отчизни,
Як Його серце,
бо тут все – приблизність:
І слуги, і раби, і королі, і плюралі...
Встаньмо, Син спас мене:
Та і не дав, щоб дух змалів!..
Возстаньмо: гляньмо кожен сам на себе...
Хіба надбання межиріч,
і ятерів, гостюг і берегів,
де вмре ще й Божа річ –
внесуть на Небо?
Якими, кровопивці хто,
заявитесь – нетребні...
Коли – Ріка любові – Діва, Її Син
і я... одну красу й любов!
одну красу й любов
зносять поети з Неба!..
А як – Краса?.. та слід кровавить
Точність! Потрібен дух...
Здай кров, як ти такий.
«Дай духа!»
«А здай кров!» і ції –
сточки...
«Дай духа!»
«І яка потрібна точність?»
«То в Небо пустите?»
«Та в Неї не «платочки»...
і ти, такий...»
«Долу, т е,–
опустять?» І – і – і – точка! а-а!
І точка – й промінь – звідки
точність:
Про неї чули співаки (!..)
Та спрага гірня не мине:
Сидиш і слухаєш прекраснії дурниці...
А...
разом всі – їли небесні полуниці...
А...
вдосконалювать – чомусь завжди мене!
Небесно їли, і так треба!..
Красо душевних протиріч,
Може – на писках ягоду тиснути треба?..
Що на обличчях? що – з облич??
Бога називають Творце-Поетом. Так оспівують Його грецькі церкви: Поет неба і землі! Вічні тільки любов і поезія!
І цими поетами сказано: поезія – вічний ніби «елемент», він пронизує космос з вічності, і кожен час, і кожне місце, й всі події, все-все. Подібно до того, як беруть аналізи на наявність в людській крові складової якоїсь і визначають відсоток її в крові, нехай визначають «відсоток поезії» в будь-чому...
Милістю Божою поет щоразу зцілює у небувале художнє ціле. Як? Приносячи художнє відкриття, небувалими художніми образами з невідомого. Тобто, він на місці свого служіння робить художній жест. Звершує з Богом невідоме до цих пір, відмінне від всього попереднього рішення, дуже важливе.
Божа Матір звеліла не виставляти на передній план навіть пророцтва, бо вони, відбувшись, застаріються, а художні рішення, художні жести вічністю пахнуть, Божим ароматом, – вічність просвічує крізь художні жести, тут формо-змісти!
Люди хочуть відкриття світла! В цих поетах воно відбувається!!!
Небувалого в антиномічності Божественного Павла тому і називає поетом Вічності отець Софроній, учень св Силуана Афонського, засновник небувалого монастиря у Великобританії.
Син Божий Ісус Христос Любов’ю Своєю всіх наближує до Себе, Центру, Поета всього, що на Небі і на землі. Спасіння – це вічне життя в Ньому і з Ним.
Можна здогадатися з цього, що в Христовій Церкві з її догматичністю колективної свідомості і відбувається єднання з особистісною творчістю поета (містика-богослова) – поєднання на благо їм взаємозалежне і взаємотворче. Тут саме в цій взаємоєдності традиція і новизна відкриттів антиномічно розвиваються, подаючи шлях для спасіння в умовах, що змінюються.
Іншими словами – вони перебувають в діалектичному розвиткові.
О, виходить, як глянути – я вже на шляхах
далеких і високих водночас!
Не чекай помочей від когось.
А Він, наближуючи момент,
притискує
мене
явно натякає,
що витисне Він із...
(попустити треба...)
із мене схоже і зміст –
і форму...
в цій Величі туманній!
Так і я ж –
за представимість цілого!!
Ні, я доб’юсь, Боже!
представимості художньо-цілого!!
Блискавичні удари – удари неповторні!
Так підігрів, божу атмосферу,
то хто тепер, Боже, пригорне?
пригорне Тебе при цілому?..
при таких палких жилах...
О, дозріва оригінальне!
з-за глибин Його з’являється унікальність,–
або можливість...
Дивиться Бог і нею пізнає
мене, я бачу туманне Його:
не скажи: величний Божий задум,
ніби Промисел...
хто це скаже??
О, я справлюсь
з непомірним всього найкраще,
але не станем спини латать:
тримайсь, Боже, бо найкраще –
спонтанний,
ні Тобою ні мною –
хрещусь – непередбачений хід!!
і справді неймовірний результат!..–
нехай в зглибних хрящі не тріщать...
Гарячий!
трепетно
гарячий, гарячий звір –
трепечучий з форм!!
то Тобі, Сину, не студіозуси –
рветься!
пала! рветься!
зараз жахне по п’ятах, на землі, Твоїх, –
стане Тобі зовсім не
до віртуозності!..
А мені б солодкого колача! –
скоро буде нам – як в себе
я скрізь вдома!
о як добре, Боже, невідоме...
сице – словом-з-духом –
душа моя Тебе велича!!
упразднися тьмо в свіжих
й нових днях!
розрішітеся підодіяльно узники на ночах:
як Марко
голий од Господа утікав!
я вас напоюватиму грудьми
мов Марія
того клірикового –
що зачах...
першозданну життєпроникливу велич –
душе, величай!
я тобі покажу, життя в’яле,
самоусвідомлення художника –
від крутого від Христового плеча!!
щоби тілько світ святий не закричав!
вип’ємо, Боже, аби це мобільні з’їли
(в стиду) з пуза задзвонили довжникам...
Вип’єм – ми!, Бог ти мій, отже,
до дна
мені можливого!
вип’ємо
щоб не чіплялися з відомого...
Дух – й черезжильно:
дух у жилах і
по жилах!!
Бач, в кутку – мов щось живе –
заворушилось...
Внутрішній, що набухає, жар-жар–
жар!!– управ...
аби більше сих не набухав!
– Кого шукаєте?–
Ісус в добрі пита:
і то се так –
по той бік, й сей бік
творища, щоразу...(!)
Й Папи мовчать (?!)
це й папірці мовчать.
Бо –
блідолиці дивляться –
«торчат»...
храмові «газди»
дивуються оплавленим
тональністю
дитинною
частинам:
єдиною...
це папірці бо винуваті
серця порваті й неєдині:
«Оце – Людина!!» –
розкрив порив добра
цей крик в Пилатові!
Бо жінка, Клава, трохи
цим водила,
що без паперу,
у грудині:
є – для чогось воно є...
дано непередбачливій людині:
Чого ж не бачать ці художньо-цілого?
Не люблять Христа.
От би сказав, прийшов, Син:
це плавлене й оплавлене
сердечне ціле –
більше
аніж в папері є...
Ціле – більше суми частин:
Як так?
поет Христа єсть двері:
любов Сина, Отця і Духа – на всіх більш!
Ціла й жива – Любов!!
та любитесь ви понятійним,
і віруєте понятійним,
тож мисль вся в понятійність
і опускаєтесь в постійність
сих адських антикрил...
Чого б Бог за любов цю кришку
не відкрив!?
Та всі – тікать від Данте,
справді духовних ієрархій...
Залюблення моє вражаюче – до пекла я
не посадив
й душі...
Бог-Син, мабуть, мене любив.
Всі без страху вже нині?
Немає страху у Христа людині...
Вся безхарактерність,
ця безхребетність, лжа –
вам не до крил, –
самі бо те зробили, –
навчилися Христа реформувати. (!)
А що захтіть природі – вздоровитись:
відрегулюватись?
їй захтіть спастись? Кого ж то виріжуть??
Підтягую, бо розвіваються, поли плаща:
здасть, не здасть екзамен чиновник і єпископ?
Слів нема,
як остерігаюсь Діву засмутити!..
Диявол за Її милість і надихання мстить
і більш лютує,
як загибель свою чує...
Вона ж стоїть вище над колишнім місцем Денниці,
цього, через заздрість, Вбивці...
Спаситель і Співспасительниця спасають нас усіх.
Слава їм. І любов наша. Амінь.
6.05.2009 – свято Юрія Переможця
Як явлення Третьої Особи Тройці в П’ ятидесятницю, Дух Святий розвиває особистості в свободі синів Божих, свобода розкривається в їхній творчості.
Але досягнення їхні затверджує службова ієрархія Хрис-тової Церкви, і влада їй дана тим же Духом Святим, через подих із уст Ісуса Христа. І по Ользі Седаковій це видно. Бо вона визнана єпископом Римським – святим Іоаном Павлом Другим, – і православним єпископом в Мінську. І по Ліні Костенко це видно: її визнав Ватикан. Право-славні менше є в соціальному служінні, своїх поетів від Бога – вони не слухають.
Найважливіше – не виходити поза дві оберігаючі і розвиваючі руки Отця, Який на Небі: Ісуса Христа і Духа Святого, спасаючись в Христовім тілі. Бо – «дурна безконечність»...
І догматичність свідомості, що сильно впливає, і якомога вища чистота розуму в серці, і живий досвід Богоспілкування – виникають при житті в Богові, в Церкві Христо-вій.
В митцях Західної Церкви втрачена пам'ять раю, білярайськості, а в богословах – зміст від втрати традиції ісихазму та творчої роботи Ісусової молитви і відновлення в ній Ісусом Христом первозданної краси душі при постій-ній пам’яті-любові… Протестантизм – звільнення до розвитку особистості Духом Святим.
Найяскравіший приклад живого досвіду в Богові, і звільнення – і принесення незмірних багатств в розвитку традиції – Йоган Себастьян Бах з німецького протестантизму, найвищий поет-композитор духовної і райської музики. Благословляється слухати його музику в строгі пости. Й.-С. Бах і засміченність – поруч не живуть!!!
І хто з християн таке припущення висловить, ніби це з ним відбулося без помочі Подательниці всіх благ – Божої Матері?!
Ісламізм, який вчить про спасіння лише душ, чи не найбільшого сягнув у перських поетах-класиках 13-15 століть. Це: Фірдоусі, Хаям, Сааді, Навої (навіть узбецькою мовою написав одну з книг), сердечно палахкотючі Рудакі, Румі, Нізамі, Божественний Хафіз...
Найбільше опертя вони чинили на чуйну людяність, на гідність людини, бачачи перед собою підозрілу практику феодального магометанства... Хафіз точно знав про сина Марії Ісу (Ісуса Христа), що він воскрешав мертвих, благодать сприяла йому за пожертвування всім ради світла небесної поезії вже в похилому віці, він славив її, настільки молодо жив, словом славив її, що майже всі думали, що він пише про юну дівчину ...
* * *
Милістю Божою поет
зачувши серцем легкий подих
гортанно натяга струну
й бринить розрішення молитву,
рятуючи непевнім дню налипле.
З ласки Божої поете,
за це з космічного підлипу
ніхто не сотворить милитву
тобі,
милістю Божою поете.
1989
Велика віра в Ісуса Христа, Сина Божого – повніша, як видно жадаючим, від ісламу і юдейства. Вона має принесену Істиною істину щодо майбутнього воскресіння в духовних тілах!! З живого досвіду життя в Богові поети відають, яку велику перевагу мають при збільшенні світла Божого в серцях і душах. Тим більше – при великому світлі від Святої Трійці...
Воскресіння в духовних тілах – майбутній поворот у вірах світу.
Свідчу лиш те – що Бог дав!
Для вас ліпше почути це, аніж би я промовляв про душероздиральні страждання душ і духу поетів близьких до нас 19 і 20 століть – юдейських (як Целан), і з мусульма-нів. То є глухий кут. А в математиці теж існує тупикова функція!..
Крила вересня
1
Одягнувшись у неба шматок,
опустившись на крилах,
доторкнешся землі, –
обнімають тебе. –
худне і тане твоє друге тіло.
2
Ранок.
І солодко діти літають у сні
На духові. Сходить Сонце.
3
Розліт брів – політ свободи.
Свободу цілує серце поета.
4
Що для поета – осель і острогів краса!
Що йому це!
Якщо враз роздягне догола
взявши душу його понесе
жарке дихання вічного сяйного ангела.
Що йому світу порок! –
Не провалиться світ –
коли чистій душі є
всього як десяток літ.
1985
Аби великий відсоток поезії вселяв в Вас радість і любов спасіння, поезія і в трактаті сповна має дихання Богині. Чи не так?
26.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805819
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.09.2018
З трактату "Що дає Христова Церква поету?"
4. Створення нових смислів в Христовій Церкві
Як навчений Богом, вважаю, що оригінальність мислен-ня і його спонтанність, знання життя і світоглядів, світо-почувань різних народів і культур світу потрібні поету, як були потрібні св. Василію Великому і св. Григорію Бого-слову – як підготовчі речі – для повнішого і точнішого виконання місії в служінні Христу. Лише в Церкві мо-жуть з’явитися навички богослівського розуміння речей. Є багато таїн, яких навчає лише благодать Духа Святого. Є такі речі , які робить тільки Бог.
Впродовж історії Церкви нові смисли Ісус Христос ство-рював через одного або кількох чернеців.
Власть Максима в Умі
Максимові святому — і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і ще йтимуть
найважливішим шляхом
багатостраждального Йова —
присвячується…
(нехай непрацюючий тут — не їсть…)
Біда пливла — всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? —
що й низина патріархів сказала?..
І — Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог — був. Рухались — на базальтах!
— Максиме, визнаний Другим!
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі —
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми — світила і зорі, —
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! — І — як! —
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніше!!
(З повагою до керівників нинішніх —
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
— Пішли ви всі, патріархи, — дуже
середньо-земні, —
пішли ви всі президенти! — В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник — переплив
річку перед палацом —
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! — Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви — у Православ’я перебігали! —
оп(?) — засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? — оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! — схопили за руку папу Мартина! — перебігав —
Божий чоловік! — єретики темні:
одрізали руку!!
Папі! — одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі —святому Павлу Другому —що?
дано в Москву запрошення —? —
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести
Христову Науку! — Ви, фюрери!!..
Божі ми люди — всім, значить, руку…
Схопили Максима! — божа людина —
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице — живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки їх — не втомлюю? —
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б — і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова —
і до Христа така!
Схопили Максима —Божа людина —
й нема язика!
Схопили Мартина — Божа дитина —
і — німий у віках… Папа — без язика…
І — Папи
не стало…
А Православ’я — тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ — полова… і Поле — полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! —
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретаризму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував —
завжди Христа — Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо — Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те — зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам’ять св. Максима-сповідника
Особливість православної духовності, як стверджує тео-лог Ольга Седакова, для мирян така: богослів’я тут більше всього відомо в формі поезії ( і в формі пластич-них образів: « богослів’я в барвах»), не в формі трактатів чи підручників. Після П.Флоренського пройшло майже сто років, а він Леонардо да Вінчі в самоусвідомленнях Церкви Христа. Седакова розвиває синтез мистецтв – поезію Христової Церкви.
І ніхто не зможе заперечити перевіреним Богом людям, коли вони вслід за глибоким зосередженням ума в мо-литві свідчитимуть про все – з відкритих їм Богом глибин: викликані Богом і дані Духом Святим образи в поезії – більш літургійнотворча поезія одягає наскрізними богослівськими смислами, так що звучить навіть не якийсь ряд, а континіум правічних церковних смислів і значень. І Христос-Слово в центрі будівництва, ікономії Його.
Висока чи літургійна поезія неминуче приносить світло в силу постійного зосередження ума поета на Богові-Світлові!
І така ж справа з іконописцями, що перебувають в світлі, з райськими чи білярайськими композиторами, співака-ми і співачками, навіть з духовними живописцями, яких за найсильніший вплив зображень на народ диявол ста-рається найбільш унеможливити.
Хіба можна сказати, що культура, богослів’я з хреста, врешті самоусвідомлення тіла Христового залишаться такими, якими були до поета? Ви з радістю підтвердите промисел: що слово повинно було дозріти не лише в мені, а й навкруги: у внутрішньому і зовнішньому.
Бо ніщо в Бозі не зупиняється: в світлі настає споглядан-ня все більше, а діяння менше; і в музиці Божій в повноті звучання ні на Небесах, ні на землі нема дрібниць – все слухає Бога. Так Богом створено: з’ява нових смислів буде, та лиш через тих поетів, які неухильно уподібнюються Богу, йдуть в Волі Божій.
Справа не зовсім в подвигах! Подається значиме й смислове – лиш за послух!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805818
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.09.2018
Лелека в небі
легко
йому в небі легко
хто тільки в творчости –
як йому легко
так йому легко
крильми змахнуть!
Твоя – я – творчість,
легко?
Як лелека
акордеоном з ящичка
о далека!
що Тобі
знесе мій акордеон
і клекіт?..
Що Тобі
тільки зносить
мій акордеон і клекіт??..
що Тобі мій реберний
клекіт
із грудей
Акордеон – і реве
далекість
Лелека в небі – легко
легко
30.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2018
Дружині Людмилі
Ти сонце
Ти сонце
Лиш небо тобі до вподоби
Не сходь з висоти
Як наш Бог не гряде з вівтаря
Як душам пожежа
а ти «під землею» – що робиш?
В любові сердечній огні наші
як всім горять?..
Ти сонце
Ти сонце
лиш Небо тобі до вподоби:
будь в духові в тиші,
так Бог наш сія з вівтаря!
Марія святая тобі наближає оздоби,
все ближче, яскравіш –
від Духа Святого зоря…
21.01.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Живу любов
квітучу віком
і в неї хата вільна
повна — вікон
Живу любов
і нас ніхто не бачить
ніхто-ніхто
зате ми бачим
не ледаче
Нам кажуть друзі:
я —
у всьому світі вдома!
а ніжу я любов
що — невідома
Живу любов’ю
ми світучі віком
а в Бога хата вічна
світло — з вікон...
18.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Поема
Тому, Кого образом ми є,
в свободі синів Божих,
Богу Духу Святому
присвячується
1
«Як гарно на душі!
Як гарно на душі!» —
це звук
це Бах
це катафалки на горбах
а слово котиться гробам
по морі
по морі всього
різнула слава
що від Бога
«Сліпить»
а вічам строго-строго! —
у морі
це Бах
а поведе до Сина —
Дух!
це Сила!!
поставить клавесини
органи —
в залах
і — в схід —
від моря то й
нікого
і — в захід
і найшлась ця
слава що від Бога
2
Єдиного
І по дорогах
катехісти
велись
не відали
де сісти
що з’їсти
а слід
Учителя
що органістом
у дальнім
і далекім
місті...
зі слави вівсь
в костел
до крихких урбаністів
аж твердих урбаністів
тлі славитись
тлі словитись
меншиться світло —
горезвісним
Цей Бах!
він — уміцнивсь
в кістках
в своїх костях
в тім місті
де дім
де хворий
майстер в нім
3
як рай —
то шлях
од серця — і
до серця:
зал не трясеться...
але все трясеться
спокійно —
Божа слава
так схотіла!
страшніше
струс душі
без тіла
вагітніла —
й так слава
захотіла
сил набиралася
сливе без тіла
а полетіла —
Слава! —
як Її душа хотіла
4
Як гарно на душі!
Як гарно
на душі!
Так полетіла б!
Я відлітаю! —
в славі
Божій гарно!
Південніш!
німці! брехуни!
північніш!
о холодні брехуни!
гей, відморозки,
та залиште буцегарні!
Слава!
Слава!!
Гарно — тож гарно?
І слава Божа,
й слово,
і книгарні!
Гарно!!
Органи!
Біси — вниз рогами!
Юбер!
Декламен!
Опен!
Юбер момент
Дас іст барман?..
Оп! (N) — біси догори ногами!
Органи!!
Горла!
А гарно!
Опен!
Ага! — Могуть Її... —
га-га!
Ногами!
Юбер!!
Органи!!
5
Опен! (відкрийте)
Хто там?
Одкрийте!
Що ви?
Там!
Божа слава.
Що??
На органи —
ногами!!
На Баха
Слава стала
там! обома ногами!
Люд спав —
люд встав!
Люд!
Люд!! — з усюд!
Вкушу його!
Кусай Її!
Вкусю!
я одкушу!
А забожись!
Я не брешу!
«Куди пресвітер
дивиться?»
Із усюд —люд!
Усю!
Бачив усю!!..
Пер се...
Вкушу!
Пер се...
Вкусю!
Бачили всю?!
Усю?!
— Куди єпископ
дивиться?!
З усюд! — є
люд...
«О радість тиха...»
Я пропалю цю — кригу —
всю!!
— Архиєреї куди
дивляться?!!
Хун-цю.
І слава Божа —
на Немеччину — усю!!
— О радість тиха...
Нагар!
нагар — аж на
емалі клавіш!..
Хун-цю:
сходжу...
А вам же стала
в серці Божа —
Слава!
У серці! І вулкан —
вона, і —
лава!!
За хмарами
над горами —
вона!
Вся Божа слава!
Книгарні?
Киньте усе — ви з Нею:
гарні!!
А не з комп’ютерною
не зі злою
ви не з людською —
справжні — ви.
Лови!
Лови!
Нема пробачень!
Як
не в Христі —
не було в Тройці бачень!!..
слави встачень...
Бачим?
Захмарная!
за хмарами одна
ширяє
летить безкрайняя
ширша небес —
без краю...
6
З Нею в безсмерті —
у Христі, —
понад бідою —
в Ній через Неї —
із одною...
Й молиться Бах! —
що в вас? він і понять
не має...
безкрайність — то нема
понять, нема їх!
Серце! — і слава Божа,
притягальність!
Безмежна.
Векторальність!
Любов!! —
як
«поляризація» по благодаті!
7
Алло!
Що там?
Що ми?
Ми — блат у блаті.
Боже! — Мордатії!!!
Пихаті!!
8
П’яниченьки...
усі ж «електрики»...
...дуже «вагомі»...
«закладники за комір»...
Бах в себе вдома!
Й слава —
слава безмежна
дерзновенна —
непоміркованим!
а величезна —
поміркованим...
Урок! — йде все ж
урок!
Хто без Христа —
візьмуть тих — на шнурок:
це хто ви й що ви...
Та чи ви в себе вдома??
А от злітають в славі Божій —
невідомі!
Слову — відомі.
Слава Отцю і Сину і Духу
Святому!
Бо вдома.
по морі всього
різнула слава
що від Бога
Єдиного
і Сила! —
розставила ці клавесини
органи —
в залах...
і в Схід!
а із морів нікого
і в Захід!
віднайшлась
слава
що від Бога!!
«О тишо...»
08, 09. 05. 2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805578
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.09.2018
* * *
Безсмертям є — до всіх любов.
І коли Бог подав у такій мірі —
Безмірній — Сам Себе по вірі —
Все стає здатним згорнуть людську кров.
На дух нас наверта — до всіх любов,
Від всіх любові — наверта до духобачень
І ставить над проваллями покров
Як міст незбувних і незвіданих побачень:
Все розрішає — лиш до всіх любов.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
* * *
і перш ноги відкинуть,
ніж смартфони –
і їх сотні мільйонів (!!)
що в планеті захоронять
в неправді...
за тезу...
й з душі – протез!!..
а ми пішли у ліс
як діти в школу!
у глибині ми –
не зашколені...
бо де у школі суть
гранню оголена?
усе ж задушливе
і всі закриті
мов у собі німі Церкви (!)
Говорить хто? – а
через мене може Ви!
художник –
в нім стежки прогорнені...
Христос – Бог: Правду
засіває.
А Правда сяє!
Нема – нема.
Добре – що в когось є.
але ось їх аж
у планеті захоронять
ноги зберуть
виймуть із того –
що залишилось –
смартфони...
й не знав геометр М.Кузанський...
їх, ці смартфони,
враз – забудуть
взагалі назву
й що казати
Сільвестров* – теж
сміявсь з викладачів
консерваторій
сміявсь 10 хвилин
багато раз на дневі...
трамбує що
серцем не переорює –
лишає й Бога й творчості
рце Седакова**
що немає території у Церкві:
слову художності...єднатися – лиш в серці...
оскільки я прогорнюю –
і в Вашім... (!)
в Правді-Слові...
страшний
поет як люблячий –
яко й спалить готовий
а що як – зблисну!
спахну!
Сонцем Правди!..
друзі і стримують мене
живими бути раді
(прецінь і тілом)
(й внутрішньо...)
Хто ви? хто ви?
мерці-викладачі...
вбиваючі живі глаголи!
03.09.2018,
ліс
* відомий європейський композитор у Києві
**вічна християнка-поетеса у Москві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
Не знаю що буду співать:
Любов Твоя ніби пташка
невпереного
в серце вклала...
Із скелі падати вода не перестала
І він забув як то будуччина
у нім літала
І жде аби прийшла
і обнімала
Любов великими крильми —
з Небес самих її начало...
Ох, земна сутінь...
Якби ти заспівала Їй по суті
По суті!!
Ми б Небо прихилили Її серцем —
усім! чи майже всім.
Я став би враз безсмертним —
і не сам:
по серцю бігли б: квіти дарувати Небесам
до пір не вийняті із душ прогірклих чеки
ми благодать дали б — взяли б
древляно-суздальським лісам:
велике дихання
і Дух-Огонь у всіх не загасав
торби придбали б київським аптекам
і в Грузію прийшли б:
Отцю по шпилях танцювать
Ас-са!!
Вся радість на земних —
веселе свято Небесам!..
Я чую, що у крилах зріє
любов, любов: сердець краса! —
побачена, та ще не явлена яса
ще не відкритий для спільноти сад
велике дихання — любов Марії
Марія жде, —
я жду:
низини крилам віддали б
ще недознаний цей пасат...
Орли — шнурки-орли, ще оглядаються
назад...
Та й ви: як я до Неї
очі серця витріщав:
бо гай шумів — бо в серці дуб тріщав!
палала сосна! тролі йойкали
в тевтонцях!
на Схід давивши див... —
(як ви пописуєте мацюпі —
Сій Пренебесній Вроді:
«затамувавши подих...»)
Та, — живий Бог! — я тут правдив...
а? що гробиться? —
я вам скажу ще й покажу,
що; робиться...
Та — бачить Бог — якби не
Богородиця,
Я б вас по-своєму прорік —
що бігли б зразу аж-аж поза огороди
лихо зіллять
що не уздріли б вас й оком любові...
Посланіє серцям —
не відправляв Отець по плоті-крові!
Народ, як і князі його,
боїться всього,
що надто аж від Бога...
Посланіє серцям
не відправляв Отець по плоті-крові!
Малий ще я:
не я,
Маріїн гук у серці враз, незвіданий, постав,
напившись величі з її любові ...
...та й все: змягчив послання це як є.
...І він забув як то будуччина
у нім літала
І жде аби прийшла
і обнімала
Любов великими крильми...
09.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2018
* * *
Я молодий! так —
мені і треба…
Щоб благословилось мені,
Ти змогла б впасти в серце —
із Неба,
Або з’явитись вві сні!
Інші лиш вірують — дехто лиш знає.
Я молодий — я не перестану:
Пити політ, їсти сметану.
Хто лиш стоїть
хто на задник сідає
Ти дуже спонтанна
я з Духом спонтанний:
Я весь — лечу!!
хоча й — на глісаду сідаю!..
Ти чекаєш?
Ти самородки чеканиш?
В Дусі Святому — любов,
Любов’ю пульсуєм!
Любов! — у фонтанність!
Він спонтанніш — а я не сметана!
В храмі не для приколу
Біля аналоя
Ти з’явилась… мені:
Любов.
Ною.
Бог спонтанніш?
Та я не сметана!
13.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
* * *
Світлані Йовенко, поетесі
і особистості, присвячується
я зараз вам скажу
і не заплатите грошима
і вийде ангел вперед вас
що у поході за плечима
і дивиться на вас безсмертними очима...
вперед зими виходить сонце
і щасливе
що не спите і ждете —
сонця зливи
і плаче за вас іней
полохливий
ще не любов ще школи
перші класи
торкне любов
скінчилися зими припаси
і йдуть перетягання з часом
і все вам ніколи
важкі часи і ніколи
і ніколи і ніколи
і ніколи
Виходить дух
я ангел —
і обіцяю великі вам канікули...
15.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018
Не ба́бух — а вибух!
Не лопух — а вихух!
Станете під хмарою
пролітати цугом —
городські, білесенькі із виду
ляпаючи що ви — дух!
А хто її носить?
Хмару, хмару — чорну?
Огорне — погорне —
думати про горнє
Блискавка сміється!
Земля остається...
А хто втік від музики
від музики —
під липень?
Скрипи, скрипи лісу
Скрипи, небо й скрипи!
І готово — понад головою:
чорне — біле —
чорне — біле
темне тіло — біле тіло
темне тіло — біле тіло!
Й не втече від лиця-
слова:
дух мій не охриплий!..
А хто втік
від музики
під липи?
22.07.2013, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018
Те що ти любиш —
те і підмога
і приведе до
Бога!
Вікно відчинене —
спів! над дахами
ранішню —
служиш з птахами...
Бог відведе й дощ
і що говорити?
всю ніч любов —
хто міг би лити?
Все — як любов!
і сльоза
й допомога —
все з Джерела!
о любов!
хліб від Бога...
Я соловей, я б не міг не співати!
тільки що спів принесла
Благодатна!
23.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2018
Поема
Неізреченному таємничому
Богу-Слову присвячується
Він під полудень ліг –
субградус-вимір у буття
скількох тут зліт –
за повноту життя!!
і хто тут стане – зорі
ворухтати
якщо нам Бог –
прецінь не гарлапатий
Як на долоні
в Тебе
цока луг
що цінить так життя!! –
нехай би
й світ оглух!
що цінькає
й дзижчать – й летять!..
що цикає
що він так
й може за життя!!
вже за причілком
і виводить
якісь сміхи-плачі
те – що
цикади
ввечері
й вночі...
Помилуй, Боже! –
кругом небо
голубе
це так виказує Тебе!
І що місцями –
ще мене й Тебе...
не що місцями
Ти глибокий –
а відсуватимеш в мені
хмариночки –
кравчині! з соком...
Хай світ оглух –
дрижить
в пересуваннях міці
луг!!
вівтарі змінюються –
а неситість
і всеситість
пантрують –
де заходитиме
плуг.
То не в ліси житомирські.
І лохи тут.
Як я дзвеню
на Твою справді дику
чистоту!!!
Чого не скажеш тут!
А те
що тут смиренніше
і глибше
повзає, пхикає,
шукає днища!
Господи! друже!
Й господарю-луже!
Де ліс – як рама!
І село, й
окружжя.
Вівтаре сил!!
Де служимо
стрімкі
і надзвичайні!
у всемогутній –
Тайні!!
Так, надзвичайним –
і звичайним,
та й у сльзах нікого
не лишаєм...
а у глибинах
і знайдуть покоси!
святе сюрчання
й вічність
переносить...
07.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805069
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.08.2018
* * *
Це зразу ж — музика!
Або зразу ж не
музика.
До Бога приповзають
так
потроху
назустріч —
як життя дзвінким горохом...
Це серце! Її! —
й літо в Сіракузах...
Вона! смичком...
серце торкне —
спасти
як літо в Сіракузах
це — зразу ж музика!
17.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
Поема
Т. Шевченку присвячується
«Перечитай всім серцем рідну землю»
( Т. Шевченко словом —
молодому мені — в тонкому сні)
Кричать!
Кричать: «Геніально!»
«Тільки страшно глянуть!»
«Лиш би поет — щезнув!!»
І їдять знов! крові вип’ють —
Й знову п’ють — з стаканів
Кабани сі здоровезні,
а у мене знову крила —
це із серця —
з серця крила
крила — білі величезні!
а любов тут ходить
просить
ніби перли їм кидати:
«Не женися на багатій,
бо вижене з хати!»
Доста!
Боже, кажу — доста!
я —
більш не писатиму!!
запах Бога
тут і зараз
доки не переважатиме!!
люди — хороші
люди хороші
серце — хороше
поки без грошей...
любов ходить
росить-росить
любов з неба Божа:
бо любов хороша!
Згадайте бо любов таку
оце вас мати цілувала
і пестила
і доглядала
і пестила і лікувала...
чи може вас знайшли на смітнику?!
Хіба любов вас забувала,
щонайсердечніша?
Хіба як вранці встала
у сонці — не світила, не співала?
Й святі вітрила для надії —
не давала?
і в серці радістю
не встала?
чи в щастя путь вам
не вказала??
чи може любов вбили ось яку!
то може вас знайшли на смітнику?!
всі якось Бога убивали
і на кімвалах набреньчали...
Боже, Ти це геніально!
тільки страшно глянуть...
любов просить
ходить-просить:
«люди — хороші
згори — хороші...»
може я що...
Бог найшов, а я це вирвав —
бо вже пахне прірва!
«й знизу хороші —
доки без грошей...»
любов — хороша
любов — хороша
поки без грошей
Глянь-но, Боже, —
в серці кажуть?
що любов хороша
допоки без грошей
І пам’ятаєш, тебе, чистим
у чистім, мати нарядила
і вивела
і спорядила —
в місті зуроченім та урочистім
тебе залишила??
і пташкою легко ходила
у дружбі найсердечнішій
тут ходила
світла зоре!
моя ти мила!!..
і правда хороша
допоки без грошей
моя голубко!!
«дружба — хороша
дружба — безсмертна
дружба — велика
зате й друг не мотлошить —
поки вона без грошей...»
Я більш не писатиму,
Боже! добрий Боже,
вічний, милий,
я так не писатиму
серце моє так не може
поки любов у коморі
не переважатиме!
Геніально!
серцем глянуть —
отвір —
бескид —
вниз —
і вгору
лише схилюсь заговорю!
тільки морем заговорю!
Ти — мене в комору!!
«хай заплаче!
і заплаче
і він в Мене
ще не тих вговоре...»
Я ж нічого вже не маю —
лише Ти
і Божа Мати...
щемнії привіти з раю
дав слова сильніші злата
інші — достань-здожени
то летючі — свято-Миколаєві!
«Та й хай плаче!
це — його не має,
а це він любить
ще й тому він бачить!»
Але хто з серце;м — сьогодні!
хтиві та й не бачучі!
ви ж любили! і любили —
мріяли й томились...
мріяли про передачі —
златих кульок
в м’якім серці...
(!!)
(...тут дух струни порвав —
а звук злетів — і все сказав...)
...і на острові златому
Христа гроном всвічені —
ви ж вчувались — що є вічні!!!
Краще б менш вас мітили!
ви не сердились, що в світі
крига —
крига злая
зірне нависання
трепет і згасання
Чудо в серці!
ТАК НЕ ГРЕБУЙ.
нестарці колишні,
не понесли вас на небо
білі крила вишні?
вище... вище!
чавіть в серці м’які вишні
бо не замерзає
всесвіт тихий —
всесвіт вільний!!
крила! Божі білі —
з темряви зростають!!
крила тиші —
тож моліться! —
земля з серця виростає
в серце Боже:
тож моліться!
бо Любов безкрая!
Іде море —
ідуть гори
хмари й хмари! — освіжіння! —
і земля святая!
Ось вона, любов Христа,
вціля, безкрая!
іде земля
іде небо —
вона ж не минає...
«Не можете служити Богу і мамоні»
Цілься, серце!
аби ранок
Бога
не збалакать...
Та й в коморі чути-бачить
ще й до горя плакать!
Як Музика
чи Древо вічне
що корінь в небі
вниз спускається
цілує всіх
і всіх торкає
не забуває
не забуває —
не забувається...
20.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804923
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.08.2018
Поема
1
Людство — в шматках! й людей, й сімей, й
міфологем!
Не зразу вникнуть
в гласи Божії,
й не вникнуть в них —
творіння Божі:
по-давньогрецькому — поеми!
Так! від ранку генія —
Дари!
Що в них Святий
найвище говорив.
От і в полі
ті тополі
що на волі
проте тілесність їх
ламка
І вічність — вічка їх
позакрива в віках.
Горять в зірках.
Божа шалена дірчатість яка!!
І все ж поема Христа раю
пірве світи —
і не згорає...
Й тексти —
не земність —
вчитимуть
на козака!
2
Лиш те:
молитись
архангельським огнем дивитись
Архангел Михаїл —
він зміг
поезією жити...
А що змогло тут самооцінитись —
те загуділо
з молотка!
І гіркота
і гіркота яка! —
глибока яма
їм в віках...
піна позад Ковчега —
любов до свого ego
Ось те:
дивитися
любити і —
просити...
Це Сина Божого просить!
й мене простить...
й людей простити...
В серці проситись
в непірваність
зоряних схем —
в незірваність
Христа поем!!
3
Яка прекрасна Музика!
Пала
пала
любов — Твоя яка!!
По голові
в стрибках:
«Ох ка...»
«Ой ка...»
«Ех ка...» —
кашкети гудзикам!
і серце при дорозі:
а над усим
лиш Бог!! —
і Баха музика...
Увійди в серце
серце при дорозі
об тебе, серце,
витирають нозі!!
горить-пала
поема від Христа
а видиш
на що годен став
Да ізблюють на мене вся уста!
щоби дух легшим став...
ваш — дух
і голим —
несподіване застав...
То ж міські мрева
не доходять до поем!
а випивши з багна! —
де гіркота проваль яка! —
дух утікав
з місива міст —
мов дух дяка́!
Люди рядитимуть на козака?
о древа в дневі
полудневім
о — згірклі?
тексти
всвіжатимуть у козака!
А? духота яка?!
Насипалося би в рукав...
В Небі прекрасна
музика — яка!
Яка ж то Музика —
ще до́ поем...
Що?
Мов — богообнаженная од тем!!
4
То наречу суть — карасі?
Крилом орла назву —
не витримають всі!
Он люди —
плавають
холодні мов крижини
як тіней танок!
націями —
лиш бурлески тіней
об самоцін!!
І піє
тане до людини:
— О Господи,
може, у тій вуста?..
— Тій —в серці є вуста?
— Тій слово близьке:
Бог є на устах??
А все і всі — в кусках!
Серце годують холодком, немов в
устав,
не йдуть в Вогонь! —
який ще до́ поем Христа...
А глибина яка!
ямисько-яма у віках
самі дрижатимуть в кусках
яма в шматках
в вустах шматки
шматки земні
здригаються в устах...
І цілість — із безодні
у Христа!
Дух Божий.
Що — настав...
5
О — я ввіходжу до
мойого раю!
Пірве світи —
та не згорає!
Пірве усіх —
й всі зашумлять
«загинуть з шумом!» —
слово їх конає
моє — горить! і все горить,
і не згорає!
А слово їх конає
в передчутті списа:
він Все й Ніщо — сягає...
Христос є,
неважливо —
є я — чи немає...
Слово здере
і полум’ям пройме
і тонкий спис
Архангела!! — вас, дорогущих, упіймає...
А краю крайнього — нема!
й кінця немає.
Розчумтесь!
яке слово —
як безкрає...
Що се — до шпика
й до кости
вже досягає,
більш того:
це для вас,
це — слово Боже!
Це є Спас.
5.04.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804817
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.08.2018
Поема-стиснена форма
Марії Діві з любов’ю
присвячується
1
Калиново-солов’їну мову
слово над
руїною
вергну я
і знову й знову —
із Небес Вкраїни!
Але це є мова —
мова України!
Але як це
є чудесно —
у ступі прогресу —
якби в Небо досить ступи,
нащо б Син воскреснув??
Йду — та що?
мова про мову
мова про мову
і знов мова про мову…
Люди хочуть — світу мову!..
але всі про мову знову!
телепні ви наукові!
І то знов:
Ну — это невозможно!!
2
Ляжте!
тоді просто не вставайте
й так знову
і знову
як
тоді повиникає
з сердець — дійсна мова??
Хочуть серця —
пряму мову!!!
добре? хочуть — світу мову!!
тільки мову!!
а не зло —
й промови!!
3
Відрізняєм?
Відрізняєм?!
То чуба заведіть —
не
лисість
дайте говорити — хмарам
дайте — говорити листю!
як ті ком-інформ-дівулі
слово — не затискуйте!
4
І тоді вже музикальне
як і дольне й дальне
прийде в білість
зійде в ніжність
чудо! — ангел!
бальний!!..
5
А ви —
алла, алла! —
алло! — й —
далі??!
01.07.2017, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804787
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.08.2018
Поема
1
і не день і не
вечір – соловейкові
на плечі
о! – він їх обробить!!!
сухе сіно
пахне
в силу
сухі зорі –
напросились
тільки ще
не стали в пробі!!
Ти моя любове
мила!
чом так
дивно напросилась??
молода
молода і ревна
серцем –
що й затихли всі!
дерева…
Твій маленький
соловейко
душу протина миленькій?
та великій в Силі?
2
і змовк один
і рушив другий:
вітер легкий
зі світлих далечин –
і сам далекий
і запахи несе
ніби для раю!!
яка весна!..
яка весна!!!!
а я – мов би конаю!
нащо вже хист
який вже хист
щоб одоїть на чистий
лист
усі слова –
серця нам
постинають!
о яка Троїчна Рука
дати відчуть і Божество
й крапля Божественного
молока,
весна яка!!
весна сама яка!!!
3
той чистий клич
й весни і жнив
аби не їв
аби не пив –
ще б чистим серцем
дорожив
а лиш любов’ю – жив!
ще слухав
дальні
звуки
й рухи
що й я любив
незримі руки
любив
і цілував –
незримі руки…
бо й в чистоті я
жив!
любов така! –
і в день дійти б
до жнив
4
благословенная рука
й навік
благословенная
Рука!!
05.05.2018,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804702
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.08.2018
Приснодіві Марії присвячується
Флейту тіла
легко
як весну —
в серце неба
Серцем поверну
Легко отряхаючи
від сну
Бог і ріку в небо
повернув...
Та краса
як Бог нам наперстав —
сяє
ніби золото
Хреста...
Видяться
наскільки бачить око —
ніби ріки від своїх притоків.
Він надів їм перстні із нагоди,
Дихають
мов днів легені — у погоді!
Що тобі
й що
Богові так треба!
Розмах волі —
що тече —
на Небо
01.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2018
Поема
«...цього і слід було чекати!»
1
Боже, я в блискавці!
Чому людей научимо?
Боже, не пересади мене
з виса
летючого
в земне крісло!
(Грязь і онучники)
Ти пам’ятаєш? Тебе
хотіли скинуть з кручі
І наполягає могуче
І налітає летюче
І виносить — летюче
Ти місиш
Ти місиш тісто
моє — біле тіло!
Вимішуєш блискавку
словом
в зуб —
відкрутилося і одгоріло
і — одлетіло!!
Жадібні
Чорні і жовтії
пили
пили б
як пи́ли
(хотілось їм,
не хотілось)
Самі — і захотіли!
Краще б озонне
страшне прикотило
ліпше б по них ангели ходили
аніж
самопійло. Впісяються,
тьма, виходьте,
божик Ярило —
та й листочкові горили.
2
Коли і кров очищують
і кров душі очищують
щоб духа кров урочисту…
входять тут вірою!
мене
силою в ясність — очистую!
«Звідки усе йому?»
Сонце сили летючої!
Я не в листочках
не пересади мене
в крісло живучих
зелених гусеней
з обніжку-блиску —
Престолу Твого могучого!
«Besa me mucho!!» —
так приспівують
приспівують в лісі
уперті — лисі!
Облишмо! —
і що облишимо?
От тобі, женщино, богословіє —
лисість…
Мучимось
себе мучимо
Мучимось
світ мучимо
І тоді, запінившись, аж заревем:
«Беса ме, беса ме мучо!!»
А любов одходила і одходилась —
покотилось
здригнулося у стіні —
дрикотило…
Ще от!
руді-білі жиром
закрились.
Тож ви не із словом!
З словом — ви світ перекинули б!!!
Світ і —витікає
розплавленим словом
Здригнулась у стінах, сице,
порода ротів
гріхи — осадковії
3
І ранок Дому Твого таємничо світить
І ранок генія
ще таємничо світить
І здавсь я:
ми Твої діти!
Могли б і на моїм серці не сидіти!
Сонячний день!
Є Дім Твій.
І бачу
треба чи не всіх зсадити…
Нечемний хто —
в городик
ерудитів.
А всім подобається мова:
сильна Мова!!
Мені ж летіти в ранок Дому Твого
4
Став би я.
Став би я — цілувати.
Чисто б дихав.
«Боже, благослови» — рівно
Й гарно казати б.
І от серце до серця
Сорочка
І до сорочки
Любов до любові
Із слави в славу!
З творчості в…
тут заморочки:
Кажуть в ім’я своє й славу, —
А я кажу: Богу слава!
Шукати славу
Божу!
Злагідню поему я Божую
Ви не можете
і я не можу
а Бог — поему може!!!
Ви ж бо безбожники —
що я кажу? — що і я — аж ніби
безбожник! —
Поезії нам допоможуть?
Бо — вона:
аж як боїться моєї тіні!
Бо це ждала
мене як жона
поема
у шумі ріні.
За коси у трави була
запартачена
Ніким не бачена
і ліліпутами —
засурдачена!
Лилові пігмеї!!
Чи ви — спадете в серце
лишком ума,
тож ви впадете з неї...
чи ви заплачете??
Фарс ви!
Пробачите мене?
Ви Бога пробачите??
Що ви вчинили генію?
І то приплачете —
чи то — спадете із «мнєнія»...
Далі вже нікуди.
...І ранок Дому Твого
таємничо світить
І день мій таємниче світить
і здався я:
ми Божі діти.
Можна на серці моїм не сидіти.
О, Дім Твій! —
Дім Твій…
5
Й наділи — і полів посмужність!
І лину я —
і вітер мужній.
І вітер віє.
Йдуть жита…
То краще б я єдиним
став:
і вітер, й хліб, і черезсмужжя...
Бо серце проситься!
А що на серці — проситься:
Ти — з Неба Хліб!!!
Бо росяться серця,
і — росяться…
Бо так від бід —
втечем у Хліб!
Ти — ось так —
в е с ь,
Що й учні їли хліб
Суботній —
замкнений!..
і над фортецями
й мішками з каменю
і анфіладо-за́мками!
втекли від бід!
Якщо субота для суботи
Якщо людина — для суботи
І як людина — ще й задля держави…
Послухають?
Ти Бог,
Ти — правий.
В правді.
Бо — Ти прийдеш.
Армагедон-нарада є.
18.05.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804542
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.08.2018
Що значить музикальний тон:
я виріс в третій хаті, що від церкви...
З дітьми в розвідників я гравсь,
й відбувсь у Церкві,
І в серці з Словом —
забороненим бував:
Які у Слова є слова!!
а заборони —
це як патефон.
Занадто підлітала голова!!
(Скажіть: що словеса — як є слова?)
То надмір сил! то в піднебінні обертон,
музика
зносить скритна — Бога тон…
Тож каюсь, Боже,
страшно каюсь!
Але
із Словом й Духом не лякаюсь...
Любов — у серці,
Слово — в серці теж,
І Ум — у серці,
й рай безмеж!!
На голові далеко не підеш…
На голові далеко не зайдеш.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2018
Поема
Вступ до поеми
Народжуйся, слово
Бо ти як дитина
І в морі перлина
І в небі перлина
Розсяється світ, — тож…
Схиляйся до волі.
Яка його думка,
Така його доля.
Прийшла правда древу
Як зірка на древі
Догодити треба
Вічному цареві
«Літо можна обняти
Тільки великим духом…»
1
Це мені з неба багатства всі
Світлі цілунки —
на дня щоці
Сяяння —
сяянням:
градуси —
Радуйся!
в радість всіх радощів!
Радуйтесь, хмари й отінення!
Радуйтесь, віття!
Й осінення!
Сяяння —
сяяння й градуси!
Градуси! — в серці
всіх радощів!
Аж на узліссі
за край ровів
Спіють суниці
в устах трави…
З сяянням — сяяння:
й градуси!..
Радуйтесь — Бог бачить
радість цю!
2
За всезмітаючу радість — і —
Боже! за Твої заплетення
Гонять мене!
Та держи все в руці,
Ти би дихнув —
Всі були б зметені!
Радістю зметені!
3
І після Тройці інші охи:
Билля, що посвітліло трохи…
І в лісі інші ходять гранди…
І грають в караоке гади, —
Й весна — забута вже епоха…
Чого це, гади, ви не раді?
І нарди, й харди, і наради,
А я ракета — що жаріє
в леті!
І вас цвяшками з моря — до поета!
І що? Веселі — ви — характери??
То після Трійці — інші охи, —
Гласи,
що посвітліли трохи!..
І шалі, й шлоки всі, й шалави,
шакали, і ……., і шлаки всі! —
Й немов усіх з мішка — впихнули в клавішник!
Червоно-білим ішакам з Нешави!..
І з тихих трав
Огнем палають маки!
Щоб ви за матір як за маківку
Змагалися —
літо обняти!
4
Та так — треба — палати і палати…
Бо це ж в Небо палати і палати б!
Якщо вас випхнуть
білії палати!
Бо що то є — з начальником
обграти?
То ж з Кріпким!!
З Богом
треба розібратись.
То вітр кричить —
вітрильником по морю…
А вас?
А ви?
А в — вас?
А в вас
є чуже горе?
Чи місяця
стягнуть за синю, вибачаюсь,
бороду?
І що поборе? Те?
Чи те? А Бог може
за вами — заговоре?!
Тоді — блювати гадістю? —
Це ви? Який ви християнин — без радости??
Аж в море??
що водить тихо здухом —
І теж ? без Духа??..
А ранок добрий? добрий ранок:
Бо ти підставив серця чуття гами!
Огонь закинув він —
на рам’я!
...І м’яти вам м’якої?
Християнин —
Без радості? Ну!
Отакої!!
5
Сиплються з Неба багатства всі
Світлі цілунки — на дня щоці!
Сяяння —
сяяння —
градуси!
Радуйся!
В радість всіх радощів!!
Радуйтесь хмари, отінення!
Радуйтесь, віття —
й осінення!..
Сяяння — сяянням! Й градусність…
Градуси!!!
В серце всіх радощів!!
А на узліссі
За край ровів
Зріють суниці
В устах трави…
З сяянням — сяяння!
Радістю!
Радуйтесь —
Бог бачить радість всю!!!
6
Царськість — за серця жестом…
Дитинство за живим жестом!
Липа корони із золота —
долу…
божественно
7
Бог вставляє
тонку шию
У намистинки світу
Бо з глибин — співає
гласами Божими
Світло,
торкає світлом
20-25.6.2013,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804497
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.08.2018
"Душа веде до вищих дотикань
Перед нічим не псованим безсмертям."
(з "Цар духу")
Художнім зцілюйтесь
(пропаганда – кишка лилова
вона призводить до втрати
сили і слова!
й втрати усвідомлення реальності
людського буття...)
в вірі, в Христі
(бо «Кожна людина говорить неправду»,
є хитрі «хотілки» –
серця ції котять в брехні)
а в серці Христовім лиш тільки
простежиш
що сонце не має меж –
є – в Сонці Правди!!
26.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
Поема
Весь розмах поеми —
поету Івану Лужину
в день народження
свідомо присвячується
1
А ми ідем у висвірки
і — в смерки!
А вам
Бог дасть цукерки
На горизонті каравани-етажерки
так в серці — еркери і ери…
2
Поезію
я дбав
таку…
як іскру
як в білім дочка лісника
вділяла б вічність — втікала
в глиб
лісів
настояна у квітниках
у пелюстках…
Аж спека
оселялась у ярках
краса Божа яка!!!
3
Піна — і з небес резекція:
воно трохи підніметься
і під ним мале
пасеться
чи
любов і мир вам
чи волосся
гілля-гілля
чи веселість на довкіллях?
4
Більше пишу
менш ненавиджу
вторинність осінню
літаю
і їжджу
«бзукне» від шини —
вперта
соснова
шишка!
Боже! яким чином
і як я на Тебе залишусь?
на кого залишу?
любов до життя
глянь — густіша
ніж пишу…
Всі задоволені —
всім незадовільно!
але ж цікаве —
лиш те що вільне...
І мов літаю
але все ж їжджу
Бог проникає?
Бог протикає
всю паркову їжу —
всю кашу нехижу
все одцвіло…
скільки зависло!
ще я тут їжджу
любов до життя густіша
ніж пишу…
І на кого
Ти це залишиш?
Всі в задоволенні!
Всім незадовільно.
Всі губи в нектарові.
Я — мед суцільний.
Прийми
мої
дари ті —
цікавий
хто вільний
Невидні під хмарами:
є одяг польоту
А от ті безкарнії
пливе дзвін хмари
ті дзвонять у хмару
пливе — і дзвонять у хмарах
21.05.2018—25.05.2018
за два дні свято Трійці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804292
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 24.08.2018
« Вам не художня мова
з образотворчим словом
ближча, – а мова молодих?»Ігор Шевчук.
Бог – світло свободи в первинності.
Гугол – полон у вторинності (?..)
вас починають з свободи думки?
а В с е починається з любові,
з Бог-Слова.
Світло в моїм серці ловить...
Світ.
В серці – курс до свободи...
Курс вірний – легшає. Світло в свободі!
Так, як в серці чуєте, рулите?
Так собі, вряди-годи?
Хто ви без внутрішньої свободи??
Нема поета.
Ви клали прозово?
Бог – уладник, Поет!
Разовий? Неодноразовий.
Поет!!!
24.08.2018,
день Незалежності! України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2018
* * *
Зоря не настає
не ссе груди
любові
не біжать серцем
промені всі
світанкові
і скраю ночі
ще не вглиблені
причастям
не молитеся —
у напахченість —
у щастя
Дружина в церкві.
У Христа сліду.
І я
іду.
Знаєте?
відмовить тіло
а не відмовить —
дух!
і я безсмертя вам
краду!
немов
до неба горілиць кладу
Дружина в Церкві.
Я — іду.
11,12.02.2018,
досвіток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2018
Воно проступає
польотом до горла
зросла любов орла
співа любов орла!
Бог — міць
і екзамен!
на слово
це саме...
І вершить, і вершить
і вершить.
Екзамени.
Чого ти живеш єси?
І що тебе носить?
Бо слово —
як тільки що чесне —
підносить!
Або тобі хліб
ломай
або ріж
І чесна душа
а під нею є ніж
босоніж
18.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2018
1
Поет – Божий образ, й шукає
й шука першоо́браз:
нема як витійствувать:
Дід Давида – від моавитя́нки! точно – не сирофінікійки…
розбавляв, розбавляв Бог густющую,
богоо́браную…
А як не поет – мимоволі в точку не скаже.
В Бога зі мною – тобі так не зійде,
сило вража:
Христос мав красиве, світлого
вина, волосся;
Благодатная – світло-білясте…
Хто не поет – впаде від клейнодистів
й прелесних,
Не так воно, як думалось, Богом таємно велося…
А я сиджу-виджу: чого я
без Тебе – мов гриб засушений,
як не збризканий краплями
живо любові…
Розбавля, розбавля Сила,
чи кров-любов, чи іншу таїну крові…
Слухайте, я докопаюсь!
ради Такої – я докопаюсь,
ви не будьте
на небесах такими
«однообра́зними», а на землях –
«ушлими»!
Що ви кажете, що ось, все знаєте,
І до прі можете говорить резонне?!
Діти, отямтесь, ось жовтень – і ви –
засинаєте! –
Точно – як мої вазони…
Не обіцяєш, як мене омолоджуєш,
бути, Діво, малиною…
Жовтень, жовтий, засина все і всі:
космос весь опускається.
Розбавля, розбавля Сила
Любов-кров, таїною єдиною.
Остаюсь: Бог і Ти,
і солодка жовтнева малина,
остання, що знається.
2
А всі бігають в сні, Боже! Що роблять?
Від Єссея й до Іоакима теж! – бігли!
а Богу – безплідна роди́на б…
Але праведна…
Бігають, добре січуться! віки! –
штовхають часу огоро́бля…
А Богу б: від праведних, що
є вершина –
одненьку б дитину…
Ага! бігаєм ще: ще 14 років,
як нині: дороге́ все земне є…
От! – пограємо в міністрів, – й
серйозно; що ж інше?
А я вік не отямлюсь,
що не йшов золотим дитинством із Нею!..
Якщо якось й застану –
не дитину застану,
Царицю пізнішу.
Може, стане мені не до віршів.
Так ні, і – бігом … Земні – єсть беге́би:
Чиркають сірниками; блискавка ясная – Ти:
Богу і не до Неба!
Ти – потрібніша стала за Небо! –
Тільки так міг Він світ цей спасти.
3
Втомлено-славен
і славно втомлений, в жовтні, –
і в мені є вже рівно:
й любові, і дзеркал віддзеркалень.
– Забереться у вас зрак і взір:
мов з небес очі
лев’ячі:
до землі і до ночі –
грізно хтось палахкоче…
І всі з людських вір
йтимуть далі, –
А можете з голів писати тетрапто–
триптихи!
Як я її…! і блискавки заберуться –
натяк вчуєте: як я без неї не можу дихати…
Серце велике – і ви мене мучите!
Добре візьмуть сатаністи цей світ по-під
ручки:
Інколи ледь добігаю –
вставити в серце з рукою яснопи́шучу
авторучку…
Сплюхи ви,
нічого не чуєте,
і все встигаєте в диханні гавити.
Чистим серцем – добре Сина
на грані, вже справді в надмисленні, славити!
– Заберуться у вас плідні хмари
з вологою:
нащо ваші електропротези і всякі сафарі?
Помолюсь я з Іллєю – великим в Богові,
я потріскавсь, і теж дичавію,
і ви вчуєте:
як без Неї мені в цій стихійній
сахарі!
– Забереться в вас, душі з антихристом, сонце…
Що вам, там, на прожиток?
Ви розумієте мене??
Ви розумієте, вчуваєте? як я Її,
це зараз,
люблю??
Я вмираю, Батьку-Боже! без Неї!
і не можу без Неї, без Хліба-Любові
жити!…
(От ви ходите в храми?)
І я поряд з вами.
Любов – світ творить Храмом.
Бог – не критика.
Пишете обра́зи, повторність і о́бриси…
Мені ж Бог дає – першотворчії о́брази!..
І – кому́?
Люди! нема культур! буде інакше;
хто йде робити погоду вами??
Встаньмо!
Злетіть вертикально
до Бога святого духом!
Ввійдіть до Його Храму!..
Якщо ви не схочете,
чистотою в собі не введете яких 4-5 мільярдів – в Отця –
не вийдете з цеї теми, з цієї ями:
І!
– Заберуть у вас Двері –
Богоматір.
Ви зрозумієте враз тоді –
як мені в такій мірі віри…
безмірно Її люблячи,
з вами бути,
хоча б о́бразом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803816
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
* * *
Сідай і вір. І в цім урок.
І всіх затям.
Бо ти такий шнурок.
Прошиті цим книги життя:
Бог догори потяг.
Напровесні все, – нічого давати.
Сніг злиться: і до дихань –
ніздрюватий.
А всяк оглянувся!
Де золоте серце́?
І що? куди це старий ватник
пхати…
Поріг, одвірок, краби вікон –
мохуваті?
І скошеність, на повноводді, хати.
Треба б до двору реманент зібрати.
Рука-де-серце.
І уважна в Вишнім Мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
Дух Іллі славного! — дух включення,
посвячення прямого,
дух вмикання!
Чого я, Боже, не родивсь зарання...
та й з силою би славив Бога!
Дух здрібнення
й—нікого.
І тільки Духом, у достойне свято, —
злюбовленням—
чи й легким усміхом згори, —
прийдеш ти, дух стосильний,
й погориш:
і так промовиш без словес багато
що лину довго лиш
мовчати без пори...
Лишати мені вже це, Сину?
Змирюсь, на інше, на Першопочаток,
А чоловічий дух і власть прийму мовчати.
Іного не досяг мій дух.
І три поклони
просто й тихо покладу...
Дух Іллі славного!! Дуже любимий дух.
02.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2018
Пророку Іллі славному, що по Божому Промислу
спалив нечисть — і віру істинну в Бога зберіг
1
Це не розладнання, навіть —
не зніченість станів:
Чисте здивування — мов у дитини…
Початок благословенного спасіння в людині:
Розум осяює — що він нічого не знає!..
Рівно нічого, нічого! не знає…
Море безкрає!
Дитя крутилось в довгих, лагідних
блискучих хвилях…
і — сяйнуло — з глибин!!
Дитя, миле,
в глибині є не блиском —
зсередини—свіченням:
сяєш те — знаєш — маєш.
Тож ви навчаєте байкам,
дітей цільних в псутість вганяєте:
Потім ваш розум це взнає:
Що ви нічого не знаєте!..
Глупі, якщо взагалі здогадаєтесь…
Футлярчик з фольги на серці…
Не смішіть мене
далі в глибини не йдуть
називаєтесь — християнами,
глибини не переживаєте…
від безмежжя!! — що йде крізь мене —
всі утікаєте!..
2
Просто.
Бачать душі,
як вони спостережливі:
ум духовної людини
тепло світиться із глибин,
в очах сяє, м’яко і радісно
зсередини…
І — порівнюють
як спостережливі душі:
світський позичений розум —
блискучий!
Статево-блискучий і —
до геніально-блискучий!
зрозуміло ж: відображеність…
Відображення!!!
Не сумуйте: сідають, мов біля мене,
як чомусь учаться…
Дивляться —
смерть і життя
(не предикат логіки):
Або в зовнішність (смерть) —
або в Христовий,
геній духовний…
Сильне! вам, кажу, враження!!..
Проникнення є?
Здогадались вже: смерть всім…
а резонатор пропік-пролюбив…
Затрусив!! спасіння…
«точніше» не скажемо…
Путь не проляже —
без волі на те Христової!!
Нехристовим й не пролягла,
Істина не пролягла:
Ні просвітів,
ні мисленнь до Істини…
ні прозорість-вікон…
на серцях — фольга:
захиляючі дзеркала!!
«захиляючі дзеркала» —
в думах, що не у волі Христа…
Сам не зміг я! Кланятись тут нічому.
Істина — неуявна! проста!
Розуму треба зайти в Христове серце:
поклонитись Богу Предвічному…
3
У Христі — спасуться. Послужимо
звуком
і слухом…
Од Бога —
стають раптом твердими духом! —
Несподівано Любові і Світлу співзвучними:
Із серця ума — співучими…
Дух Христовий — їм — Руку!
щось згадалось, напам’яталось…—
й раптом в собі чує істинні звуки!
живі! цільні звуки…
лебедя світлого
Крила —
як замахали!..
ого!
наволоч сіра з голови відповза!!
так… в штучних геть відповза
опахалах!
Ага! бачили! —
нахаб наглих навалу?
Ум же із серця
в тріумфуючих небесних звуках
розум свій часовий узяв
у свої руки…
Господу слава за наш Курськ —
за наш дух!!
Одступіться!
Одступились астральнії змії —
Зневажно-холоднії німці!..
18.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2018
Зачем писать стихи? А тем более — читать?
Эти вопросы сродни другим, столь популярным в наш век: «Зачем ходить в церковь?», «Зачем стоять на литургии?», «Зачем вообще строить храмы?»
А затем, что мир устроен. Да не как-нибудь, а со премудростию. Стих по-гречески — ряд, строй.
Поэзия рождается в душе, стихи строятся из слов, как храм рождается в духе и строится из вещественного материала.
Стихи — точная томограмма устроения души автора и приглашение читателю войти в эту тайну Божию, в человеческую душу. И увидеть, что за храм являет собой душа поэта.
Поэзия — это свидетельство продолжающегося сотворения мира, как и сама жизнь. Читатель в поэзии — присутствует, своей сутью подтверждает: аминь, аминь, так и есть!
Грехопадение Адама всего человека разъяло на «фрагменты», фрагментарность человеческого мышления не взялась ниоткуда в ХХI веке. Якобы компьютеры со своими битами научили человека мыслить то ли нулем, то ли единицей… да наоборот! Это человек построил компьютеры по образу и подобию своего распавшегося существа. Это не художники кубисты и абстракционисты разбили мир на кубы и атомы — они лишь увидели глазами, созданными внимать красоте, истинное состояние мира — распад.
А духовная, духоносная поэзия мир собирает.
Святой апостол Павел говорит о том, что конца света не будет, пока не «взят от среды удерживающий теперь» (2 Фес. 2:7). Слово Божие удерживает мир.
И священные тексты состоят не из предложений, а — стихов!
Об истине Воскресения первыми узнали невозможные с точки зрения законничества свидетели — женщины, пришедшие совершить обряд погребения, устроить мертвое тело Иисуса должным образом. Ни один книжник и фарисей, ни один ближне- или дальневосточный мудрец не счел бы свидетельство ничтожных в правовом отношении людей истинным. А Истина просияла именно так.
И облеченному властью Пилату на вопрос об истине ответом от Бога было молчание, а самарянке, не имеющей мужа, Господь не только открылся, но и назвал Себя полным титулом — Источником жизни.
Нечто подобное являет собой поэзия. В «солидном», то есть застывшем, отвердевшем, евклидовско-пилатовском мире стихо-творениям нет места. Разве что, подобно ближневосточным женщинам, исполнять «танец живота» в виде поздравительного рифмоплетства.
Истинное предназначение поэзии — проводить дыхание Духа-Утешителя — большинству наших современников неведомо...
Мера таланта творца — его тема. Между книгой Игоря Шевчука «Демиург» (1992) и «Нетлінну радість вам передаєм» (2017) — четверть века. В первой автора… нет, не волнует — трясёт! потрясает! — несвобода человека в погибающем мире. В каждой из двенадцати прорвавшихся к читателю поэм — землетрясение! Это пьесы — с драматургией, болью, разрывами, падением метеоритов, разверзанием пропастей, магмой страсти, солеными слезами, кровью и сукровицей совлечения ветхого человека.
А название последней из вышедших книг говорит само за себя. И имена вошедших в нее поэм тоже свидетели верные: «Стрижі пасхальні», «Божественно-ідейне», «Чудо», «Боже», «Вогонь ідей», «Вічність», «Глибокі сльози», «Любов!», «Сіль світу», «Краса Духа Святого»…
В точности по букве и духу: сеется в тление, восстает в нетлении; сеется не в честь, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе; сеется тело душевное, восстает тело духовное.
Кто может из тления обратить в нетление?
Бог. Человеку это невозможно.
Вот, в ваших руках, сейчас — чудо любви, книга новых стихов, новых поэм, словно свет Восьмого дня, свидетельство жизни будущего века. Чаем!
Как описать содержание представленных в этой — 38-й — книге поэм, да и сам смысл творчества поэта Игоря Шевчука? Это жизнь. Жизнь человека, ищущего, находящего и исполняющего свое предназначение — звучать в Боге.
«И услышал я голос Господа, говорящего: кого Мне послать? И кто пойдет для Нас? И я сказал: вот я, пошли меня» (Ис.6:8).
И. Лужин
24.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2018