| Сторінки (21/2065): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Підніжжя стоп Його —
Вогонь
у зоряних печах...
Підніжжя стоп Його —
Земля
раз ти тут
не зачах!
Він безподібно кличе...
Він внеможливив так — слова
в твоїх очах!
Це переплавило б в тобі
обличчя —
викликав лик і
став в твоїх речах...
А то ж під старість вилізе все —
на обличчя!
Або ж Любов оплавить все
і на плечах!
Все,
ти одне серце
що вноситиме спокій
ще по ночах —
Царя Небес, що говорив через пророків.
От має значення для всього світу! —
що спрагло ждатимуть!
із серця серцю — квіти!
29.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867520
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.03.2020
Слову, що через Нього все сталося,
з любов’ю присвячується
Весно! заходь —
тут суще золото —
в кому Господь!
Ви мене не вивернете з Церкви.
Плавні ваші тут життя-концерти,
й лихоманки в бісів, й мракобісся...
біси з вас сміються —
я сміюся з бісів!
Є Христос, і Церква,— й Україна буде!!
як є правда — й правда буде в людях,
правда з Києва — піде в усюди
й виплавить усе лице для світу...
ви «з комуністичним всі привітом»
з інфантильним — теж «привітом»
з сталіно-диявольським привітом!!
з вас усіх і шкірок вистачило б здерти —
вбачили б
яка в мені Любов — і Церква!!!
Це Христос!
є Україна вже без смерти:
ви нас не відхилите від Церкви!!
Ока в вас нема
гряде руїна
є в мені однім Раїна!
не уб’єте й тут навіки Україну!!!
Це — Христос і Україна.
08.03.2020, з причастям,
свято першого і другого
знайдення глави Іоана Предтечі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867442
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.03.2020
Для діток – пісеньки співать!
веселі буду!!
А дітки ж... бачмо –
що дорослі більш занудні.
Всі знаєте що діткам є співать?
А це серця сумні – в веселість
відкривать!!
І – раз-два: ать!
І – раз-два: ать!
І – раз-два: ать!..
А дядьки будуть в Еміратах скреготать:
– Та ми ж – релігіозниє...
– Та ми ж і – одіозниє!
– Та ми ж і не наргоспниє...
а той поет співає благодать!
Всі знаємо? що діткам тут співать??
Та Богородицю! – серця
в веселе розкривать!
І – раз-два: ать!
І – раз-два: ать!
І –і –і: раз-два – ать!!
Серцям веселим радісно стрибать!
Серцям веселим аж до Неба чудно!
Стрибать, стрибать! –
у небо в чуді!
Хай дітки бачать, що дорослі –
більш занудні!..
Злі мислять: вб’єм художників...
поки не трудно..
Сумна вся
дрянь стане веселощів співать...
Та ви не чудо – я веселе чудо:
всім нудним:
І – раз-два: ать!.
І – раз-два: ать!!
І – раз-два: ать!!
І з Неба –
Син і Матір!.
А дядьки будуть всім
веселість зображать!
17.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2020
Найнезбагненнішій Марії Діві
присвячується
Від землі
перші горілки —
б’ють фіолетом —
і тільки!!
Чисто!!
Й зів’яли б —
гримаси.
Ще зЕмлі серцем не
мацані.
07.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Любов Твоя зблизилась!..
І!
Я не хочу спати!
Варто ввібрати пронизливість —
І світ оправдати!
Любові руку подвигнув! —
звільнив, Боже, комашку,
бо і я людина:
бачу — лежить на спині
повітря чіпляє лапками…
Відчиняю я серце! —
є Бог мій,
відчиняю вікно —
і — весна!..
Самарянин я? та так — за вікно нечутно
виллялось…
Також я снив в зимових снах…
07.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
* * *
і сила кохання — о сила втрачання
що вище мій взір
що душ в нім —
літання
чим більша любов — тим більше
очікувань у взорі
і в споді
і більше є світло! —
і більша є радість!
в свободі!!
і більш майне в споді
і більш відгукнеться в народі!
і більш землетрусів у спіднім в народі!..
бо вище потрусить — а нижче
відходить!!
рячіння очей
бо от від народу відходить
і на народи — зіходить!!
от гроші і бебні в нетривке
заходять…
«Ввійди в Радість Господа…» —
… нема Господа? —
то куди увіходить?
Ішла і співала — все радість в висот
оболонки
і це тобі правда —
крига і ополонка??
А вищі то в небі
і душами
входять
а потім в капусті дитятко знаходять
І білий приніс — це лелека?
лелека?
а звідки ця правда? — здалека?
потрусить, затрусить, притрусить —
як жінка це знає, що її попустить?
о сила кохання — і сила втрачання!
І вище мій взір
і душ цих
літання!..
29.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866458
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 29.02.2020
Поема
Вступ до поеми
Світ без гармонії: і просто на віку
не втомлюються люди —
від смаку...
Музика — в Духові Святім!
1
Заіненість!! —
рентген
де зіскакує — мій білий
ген
Сяйво
нізвідки
звідусіль й зсередини
людину прониже
не згори
донизу
Мороз
кує у воді
аж —
спілі білі підпалки
За що ж мені серце
смалить?
а — щоби Бог зарадів!!
уді уді
уді уді
дінь!
дінь
2
Так ходили ми
до Бога
легкі думки —
легкі ноги!
То і ви —
до кого?
То ходили ми
лиш серцем
ходаки Огня
Святого.
А ви тут —
до кого?
Як по Бозі — без важкого,
і легка підмога!
Тільки вам —
до кого?
3
Всезагальна бездомність!
Ні координат —
ні спрямованості!
Ні стежки ні сліду
від ніг
На тлі всезагальної
сірої свідомості
іде білий
сніг
«Різдво написав він...
розмістив — для чого?
Кому вигідно?
На Різдво і Собор — розмістив!» —
і втрапляють до
Бога
те що сірі — нічого
ції сірії
мости...
Усезагальна бездомність!
чи хазарськая повість
не до Майдану їм
що поет
любов’ю і біг! —
на фоні
специфічної
сірої свідомості
іде
білий
сніг!
А що Мати Свята —
виясняли два роки
вияснили: Вона є!!
З ним — є...
І хурделили сірим
місцеві «пророки» —
сірість — в головах
в’є...
«Що він робить?
Вигідно нам?
Його відносять в «пророки» —
збились з ніг!
На фоні
специфічної
церковно-гебістської мороки
іде
білий
сніг
І спитали б: «Вигідно Богу?»
І: «Так — вигідно
Богу?»
Але загул —
сірий загул!
Спитали б —
я без Богородиці не творю
нічого, о,
увага! і — не роблю нічого!!
мов ангел:
зробив —
і забув!
При цьому
абсолютно — всерадісні:
Правило віри, Лондон,
Криворівня
і Лабунь!
Всезагальна бездомність
сірість — непритомність
мов фатальний збіг!
І при тому ідем
до дому
ідем з Дому й до дому
я
і білий сніг!
Спитали б: я — від Кого
і сніг — від Кого
навіщо вигнано нас?
Бо й «перцівка» (!) —
від Бога
і ковбаси (увага) — від Бога
і — увага
і — час!
Бо Бог потрусив небеса
і мною і Божим кратером!
То від мене розділ??
Бо як в вас управління
не від Божої Матері —
чом сіли ви за святковий стіл??
4
Заіненість!!! —
рентген...
де зіскакує — мій
білий
ген!
З висот —
сяйво
до всього надзвичайного!
9.01.2014, третій день Різдва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866029
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 25.02.2020
дякую, брате дощу,
бо ти зм’якшив землю
а я плодоношу
й без пом’якшень
не розквітло б кохання
між землею і небом
а між небом й землею
Слово всім повіває
і я ось доношу
площам ярих засівів
і смиренно — камінніїм
площам
всі по всьому не чують
тихо очі стрижуть
по двох напрямках —
який станеться напрям? —
і —
чи два циклони на прощу?
Було б зм’якшення!
тож смиренно
я прошу.
А якби без Христа?
я несу іще й зерна
що розквітне кохання
і я цю любов
вам доношу!
24.02.2020
Людина є жертовна істота, бо тільки в любові знаходить своє життя,
а любов завжди жертовна:
вона покладає цінність і самий сенс життя — в інших! дає життя іншому
й у цій жертві знаходить сенс і радість життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865979
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.02.2020
Поема-стиснена форма
Божій Матері, начальниці всіх
християнських мистців
з любов’ю присвячується
1
О неревнителі високонеба
й синяви!
О неревнителі високонеба —
й синяви!!
І яка сила нас тримає —
високо в бескиді літаєм!
і стрімко слава опадає —
на ви!
Яка в них якість щастя! —
в майже святостані!
де вихват світла
не із голови!!
Вони в коханні!! —
а чи ви
в нірвані?
О, голо — ви!
униз втікаючії по вулкані! —
де серцем з Богом
у коханні! —
а стрімко слава опадає —
на ви!
Лови!!
2
Палає серце —
тож палає!!!
І попелом —
що посипаю?
Літа,
літа,
літа!
Ось — все, що
в серці догоряє.
Літай,
серце! літай!
Або серцем —
відкутість,
або — бажання у кута!
Тому
перстай, слово,
перстай...
свідкуй присутність
та й відкуй! —
присутнє.
О! — біла суть є.
І вона проста.
3
О неревнителі високонеба
й синяви!
О неревнителі високонеба —
й синяви!
Ви нидієте — в татар стані,
і в Азії гниєте...
І кохані —
скидають вихват світла
не із голови!
О випадково
недоречні ви!..
Лови славу, кучум,
лови!
Київська Русь —
звідки пішли
одного разу ви!
І яка якість щастя —
в майже святостані...
І ви останні.
В коханні...
19.08.2015, свято Преображення,
після Літургії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865648
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 22.02.2020
Більш зірний
дах завис за північ
і криють Бог, сови і півні
гукне кунжутова олива
і кінець лютого —
вливання неба особливе
любити вічність — особливо
і знати вічних — особливо...
нам час — пожива
любити Бога з творчих вір
й молоко неба особливе
де випад в зоряний ефір —
і світ наживо
і тоді зовсім не для нас
що ніби може бути неможливим
що може їсти — час
бо Бог любив!
і втримав кайрос-час
нам час — пожива
21.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865647
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.02.2020
* * *
Та питати слід: як врятувати себе?
Радість ранку з Богом!
Вагон люблю.
Зворушеність як в Ісайї.
Добре він чує, поки в нім
їде сяйво...
Добре усім нам, як
їде сяйво!
Усі як один працівник і солдат.
І як це
ви не читали
мене 40 років назад...
Радість їде цілий ранок з Богом
це їде все
щоб любов читати
чутливі серцем трудно оживаючі
солдати
З Богом їдуть
змагаються з сонцем.
Кращого — нічого!
19.02.2020,
Бог,
річниця розстрілу Небесної сотні
Канонізація методу є наслідком слабкості.
Хтось хоче мати послідовників, інші самі хочуть стати послідовниками,
та немає місця для учнів, де присутнє правдиве послання;
у цьому випадку маємо «своїх», а не послідовників.
Інша форма канонізації методу випливає з необхідності відновити втрачену віру в театр
як мету. Чи може театр бути метою? Може, звичайно ж, але прагнути до неї, на мою думку, абсурдно. Мене постійно запитують: як врятувати театр? Та питати слід: як врятувати себе?
(Єжи Ґротовський)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865479
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.02.2020
1
Все зупиняється тоді,
коли перед людиною вимога —
себе переломити...
В чорно-білій бороді...
Боже, прийди у допомогу!!
це — у любов...
й іншим зажити!!
Ось віра! —
і з віри життя
й прожиток...
2
Правда здє починяється
за степом
де жінка не прикрашає:
степ-любов
так і впадає з неба
як хто її
тут навдихає?
19.02.2020,
день, тепло,
розстріл Небесної сотні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Деякий чоловік Гінес
не проходив київське віче:
жінка в сильнострепанім стані
важить короткочасно більше —
з любов’ю — за все чоловіче!
Вона може підняти авто —
навіть ще не намічене!!
Душа християнська...
а віри інші — навіть логічно —
не можуть підняти
вони не підняли іще —
так жінку...
19.02.2020,
річниця розстрілу Небесної сотні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
« а Я тебе люблю!»
«а я за голос сліз
тримаюсь»
«от — Я тебе люблю!»
«аж я Вогонь
між пальцями
пускаю...
і сліз вогонь
між пальцями пускаю»
« і римське право
і освіта
горить любов! —
й знання зійде
зі світу
горить!! так все зійде
зі світу»
«Вогонь — і мої руки
аж пропік
Вогонь ста тисяч сонць! —
і все в мій бік»
« ось і стоїш, й ще цілий Храм
а Рим теж цілий
і пошана прапорам
та кину Я Вогонь —
зійде
підмішана шана богам.
Отцеві станете вклонятись
в духові й істині»
« а я найду лиш — кілька слів...
ось Ти гориш
а вже мов відпускаєш
я Вогнь побачив
на просвіту днів
і всіх — і все,
й просвіту раю»
«а Я любитиму!!!»
« ...і сліз вогонь
між пальцями
пускаю.»
14.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864943
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2020
Поема
Божій Матері і Сину Божому
в трепеті присвячується
1
Від Бога до зірок й до вод
й знов до зірок
щасливий
десь позбувсь
клубка думок
о десь щасливе — лиш щасливий засіває!
заспіває!
простий — просте…
в мовчанні помислу
і Сіріус — шумок
і тут все до пуття
А що десь непуття?!
й півень гласами
притягає
пружність життя
2
мені не просто йти
із моїм писком
світ вмить обдерти хоче
сяйво
завсігдним
черепком
чи мискою
всі інші зв’язані
чим?
незібраністю черепків
що до Життя
шерхнуть в відсутності
Буття
3
лисі події
лисі події!
як Бог на небо
шерехкуватістю подіє?!
нема надії?
це чи може бути у мені?
і чи ж у всіх нема надії?
а сонце серця?
й сонце у вікні?
та Бог — чи кінь?
і чув —
що це —
шерехкуватістю
подію!
чи хіба Бог напоумив — Росію?
просили
А ти приходь
і точно матимеш
почесне місце
хіба повісять
тож піють:
Як добре знати своє місце!
ти в світі музикально прозвучиш
навіть якщо тебе повісять
але ось ожила б надія!
і Бог при цім
шерехкуватістю повіє
Він геній правди
а я — лиш правда
13.02.2020,
вечір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
* * *
мені вподоблено – сідає
юнь за парти
коли нежданно хтось носив інфаркти
чийсь погляд і осяявсь -
і проріс!
я юність серця переніс!
ось ліс
і дух до зір проріс
це називається твоя-моя відважність
чого б це дух питливо важив –
і косогір в снігу
й пухнастик-ліс?
ти до Христа проріс
я юність серця переніс
і серцем переніс
а тайна бє
кураторів
а то по пальцях
і то фартом
а то й кришкою парти…
06.02.2020,
свято улюбленої Ксенії Пет., генія небесного … з променем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
* * *
Поет - миротворець
з неприкритою суттю
в Суті
це миротворчість
і по суті
присутніх
мов дошкою
по голові
ударив
суттю - та
своєю!
Любовю
одним язик заплів
інші із мисленням
вже розплітаються -
і в дух простий…
а каша бач у голови
не повертається
дух - голови порожні
це і любовю називається
це і любовю простягається
аж що нове
і по-новому присягається
Поет і дошку забира…
хай без містка до цеї Доброти
зуміють
і покаються -
06.02.2020,
свято Ксенії Пет-ї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Поема
Вступ до поеми
Я не був би
чоловік і
дух
якби
не розвідав
слова рух...
Бо ще є запліднення гробкове,
та не те —
усіх запліднююче Слово!!
Бо як слово зріє —
я не можу спати:
що як Дух повіє —
тобі з гробу встати?
Глибина —
початок...
1
І цеглу ви, майстри,
нерівно не кладете?
Й мости не кривите?
Й життів —
тим не крадете?
Чому ж мені кривителі
от радять —
не говорить правду??
І всі помруть,
які стояли на параді.
І вчені раді,
і невчені раді.
А діти в правді
і святі у правді...
І вчені раді,
а хулителі — так раді!!
«Полячки моляться,
а наші — ні».
І ярі ночі,
і ярі дні.
2
В мені тому
щілина
горла струджена,
що спить доба —
до слова не пробуджена.
О горло моє, гирло,
грім і гори!
щоб взяти
слово Бога! — орло!
Й понести—
а понести грім
в ущелини...
де у траві
щелепи
і пащеки
лиш!
І починаються
сі — влови
влови
лови!
І тенькає
об зуби
слово —
Слова!
Й любов раптово —
вона раптова...
3
Світло — від Христа!
Вийшов я —
крейдяним скелям —
радість наперстав!
Вище хвиль! — Проста!
вище —
солоди бурштину —
суто пащам
розхлебтать!
В лінії
від неба
спина —
бірюзи —
як ніби злетів
птах!
Ви, легенькі!!
Ви відбились рук —
свистять серпом — серпокрильці —
міти-кровопивці
начеплю на крюк!
Агов!
4
єдина і неповторна
мить
безсмертя тобі
різьбить
А скрізь
куди слово
воскресне —
Небесність
Небесність
Небесність...
Безсмертя різьбить!
5
Виблискуючий
цей серпанок
Цілюща
прохолода
Ранок...
Оновлений
світ —
устає!!
де живе серце твоє!..
12.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863659
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.02.2020
Поема
1
Від Світло-Бога —
Відблиск є в мені!
Любов і радість! Радість!
Радість — від правди,
Радість в пізнанні!
Великої і світлої оази.
Радість охоплює всіх разом!
В світлі нема брехні,
Любов передається як тепло
в мені!
Хто без брехні?
То думали про Бога ви
чи ні?
Від сонця є і відблиск
у вікні!
І, дивлячись на сонце, —
не брехніть! —
І, дивлячись на Світло, —
не змигніть! —
Щоб світло більш відкрилось і мені...
Світло і в світі,
що в вікні,
Світло і вище, що в мені —
Христос Любов і Світло!!
Вічність в дні.
2
І ви у відблиску —
як я.
Ви в Богові:
ви в силі Духу,
не менше, що те чули вухом,
ви вчіться від діянь.
Не від людей.
І їх спонук.
І — перший цей прекрасний Духа звук...
Страсті терпіть...
родити слово...
слово з хреста
незнане, випадкове!
Христу повірте! Бо свічуся ж
я:
Закон духовний в Дусі
вічно й нині —
діянням Духа родження християнина!..
Давид, той каже:
чи я учився — у людини??
Господь — Бог добрий:
«Вкладу в їх розум,
Напишу на їх серцях».
Боже й здійснювалось! —
Сила Божа здійснюється ця!!
Отче, Духа Сина більше хай оця...
Сила Божа!
Сила Божа переможе!!
3
Як слава Божа
променем торкає!
Хвилини раю...
Сяйво, мить із раю.
І не радіє — хто блукає.
І хто в омані — той не має
любові й радості.
Та добре, як чекає
з дитинства раю,
що на мить буває!..
Та святість —
душі струни зачіпає...
блаженний, це є Дух,
Дух на природі грає!
4
Словом кожним,
Що виходить
З вуст Божих —
Стань майбутнім!
В Духовій суті!
Чи обдертись?
В чин, що над смертю?
Чи спитає один,
може — кожен:
«Хочеш збачить себе
В світлі вищому,
Божому?»
Слово — чи ти? — скаже: спасибі
тілу, —
можна обпертись...
За смерть любов кріпша?
Кріпша смерті!!
11.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863658
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.02.2020
Максимові святому – і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і
ще йтимуть
найважливішим шляхом багатостраждального Йова –
присвячується…
Біда пливла – всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? –
що й низина патріархів сказала?..
І – Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог – був. Рухались – на базальтах!
– Максиме, визнаний Другим!.
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі–
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми – світила і зорі,–
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! – І – як! –
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніш!!
(З повагою до керівників нинішніх –
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
– Пішли ви всі, патріархи,– дуже середньо-земні,-
пішли ви всі президенти! –В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник – переплив
річку перед палацом –
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! – Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви – у Православ’я перебігали! –оп(?)–
засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? – оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! – схопили за руку папу Мартина! – перебігав –
Божий чоловік! – єретики темні:
одрізали руку!!..
Папі! – одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі –святому Павлу Другому – що?
дано в Москву запрошення – ? –
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести Христову Науку! –
Ви, фюрери!!..
Божі ми люди – всім, значить, руку…
Схопили Максима! – божа людина –
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице – живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!–Православ’я
перемагало!
Скільки їх – не втомлюю? –
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б – і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова –
і до Христа така!
Схопили Максима –Божа людина –
й нема язика!
Схопили Мартина – Божа дитина –
і – німий у віках…Папа – без язика..
І – Папи
не стало…
А Православ’я – тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ – полова… і Поле – полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! –
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретарзму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував –
завжди Христа – Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо – Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те – зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам'ять св.Максима-сповідника,
після причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863585
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.02.2020
* * *
Людмилоньці — Музі
серцем прсвячується
Ти — Муза!!
Що? Компліментарна? —
Зразу політика загнеться монетарна.
Архимудрець якби устав
щоб слово вільне
одягти в устав —
зразу на нього б шкаф упав!
й догнав би в коридорі — і упав!!
Архиєрей якби устав —
серце із серцем зіпсувать—
які ярились вчасно
й грізно гуркали в пророчості! —
на нього б — блискавка — і грім напав!!
Ти — захист творчості!!!
Був я один?
Тепер страшніше — це «я» — «Ми»!
Єдності Муза!!
Від нас від жаху пострибали
у ями —
всі зігнуті колишнього Союзу!!!
В ями і сам Союз їх!!!
Мужність!!
це знає Небо! —
знаєм ми.
Чого б це серцем
Бог
слово Своє сурмив?!!
02.02.2020,
з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Поема
1
Є Божа Правда,
та, що іншої
немає!
А крапля правди
душу вже зціляє…
Озвись, бо
милосердний Бог
і правих серцем
Він — чекає.
Він чекає!!
Хто серцем небо
й землю ще читає —
той прочитає:
а правда Божа,
правди іншої немає.
Бо Бог не в силі,
Бог є в правді. Да —
є! почни в молитві
жить!
і Бог дообнімає…
Нема любові — щоб без правди,
і правди
в нелюбові
не буває!
Люблення Істини —
то блискавка
і грім над твоїм
краєм!!
А Сила Імені! —
ця крапля пропікає!!
І дірка в серці!
Й Бог заглядає.
А силу правди —
на всім Бог —
Він оправдає!!!
2
Як добре біля лісу
жити
все — чистіше
все плакальніш від радості
бо ж в Бозі!
й все — веселіше…
Калюжі!
Небо!
твої друзі —
в розлусканих шишках
із сосен:
живуть же друзі…
3
Високе — високе!
Від земної мороки
високо
високо
один раз на
тисячу років,
приходить бо Дух,
з словом Слова!!
Високим!
Бо Любов ця —
живе,
і Любов, що
жила,
і Любов, що
всім житиме,
Сила тепла!
Таємничо вела.
І прийшла
як сльоза
і розплакалась
й вічна! —
була? —
є!!!
4
Весь світ сосновий
у вікна йде
димлять асфальти у напрузі
не від людей
не від коліс
бо лютий
виявля свою любов
взірцеву — всій окрузі
і бродять школярі — от інколи
за руки взявшись —
видно друзі
Дух сосен
дивиться на тебе
із узвишшя
а як звернеш
ввійдеш у Київ
то більш і чуда не запишеш!
А чистих бачить чистий
теплий в нутрі
красивих — в серці як красивий
а що внизу й вгорі
не спалює —
хто духом урочистий!
І як лоша
весь день
погладжує
по гриві…
як всі — в маленькім
закуточку —
а щасливі!
Як душа плаче
це яку Любов! —
явить є певність в Слові!
а просто в слові — ні...
хіба Любов
така в напливі…
В Христі — завжди щасливі!!
Від місць спортивних
у окладі
спортивні тротуари
в шоколаді…
ледь теплі!
Бог — з молодим
Бог з кожним
з ним!!
5
Та й так Любов перемагає…
Йде все туман
туман
туманом грає
хочуть у виборах весь час і жить…
Бог научає:
й туман
туман
у кончій у місцевості
біжить
так Бог
спасає…
І — Богом дорожить…
Як Сонце Правди —
туман, що дуже людський,
розвіває!!
слуга, що Божий, весь туман
із сонцем разом —
та й
порозвіває!
Всі, крім дітей.
Пообминають акуратно. —
Всі калюжі.
А нам — те й дай!!
З води рости — в священність мужа!!
хочемо дуже!!
Та на князівський дар —
і нам нема потреби…
зорі в калюжах ліпші
ліпше й високе
небо!!
01.02.2019,
після лісу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863145
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.01.2020
Поема
І вигнані в ліси, в пустелі, в гори –
мислителі, поети-мудреці.
1
А ці,
що остались в містах, - в котлах
для варки, –
хто витиснутий в небо, хто – під
землю,
де менший регіт речовин і писк,
бо вже до вечора і небу стане парко:
як розігріті підпираючи примари
зростуть гриби психічних випарів;
то жарти
всесвітні:
люд встає – встає психічна хвиля і
своє
бурлить, несе, думки на стінаї вє,
нівечить щонайменший зирк обличчя,
якщо
воно в собі її не вбє,
й так швидко
наростання настає,
що й не отямиться
ніхто,
як всіх зівє
один тріскучий вал, що
крутить, котить, бє;
як своє
кидання в фарби крові вал пробє,
прогиркає, пооддирає далі й далі –
влягається на струни до небес психічна
кров
від колеса води і грунту:
те, що для вод – до вод і
повернеться,
що є для Огню – огнь звє у центрі
в спокої, вмістилище своє просяявши до
Низу, до країв.
то ж чиї
готуються, як ніч, чутливі крила?
коли вже ніч все зморене накрила,
то солодко черкання йдуть її
до півночі, – хто знає щО тоді?
Хто взнав закон єднання справедливий?
2
небес і долі, що було і є, і буде?
Стрічайтесь, наші душі-кораблі,
минуле – щоб майбутнє розпинати!..
…Нащо ти кинув мене, віку ХХХХV –й,
Мій диве, коли я тебе прозрів?
Нащо твої жахаючі знання? –
тут люди йдуть безвинні навмання
загинути.
За північ в час Бика,
щезає з душ уся журба тяжка;
тоді й складається і чистим і святим
В далекім небі лиш себе знайти…
І згодом йде у сон четвертий віщий,
устріти тих, хто у законі – вічність…
Знайти коханих! Відлітаюче в імлі
личенько біле…
Жінка в білім-білім –
з руками, що припяті
до землі!..
В полудень нас звело.
3
Плечі-конвалії скрикнуть…
в платті – і хвилі на нім, –
так спотикнувся безмовністю скрику –
Вогнь зачепився в мені.
Сило небесна!
рятунок постав поза
світом, –
Скільки скресло,
СКІЛЬКИ Б СЛІВ Я СКАЗАВ…
Живися, світе, моїм серцем, як востаннє, –
Котися, мірна коліснице пізнавання,
Ставайте, знаки зустрічання й ножквання,
І ріжте, ріжте! Звуки серця – вам вітання!
Бо обнімуться біг світил
й моє кохання!..
4
в млі – в житті – у млі над світом вогнь засяяв –
й світ
той розпроставсь, не гноблений нічим, найбільше –
квітом
дзвіночків від клітин на кличі атомів тяжких, –
так
резонуючий їх інтервал ослаб
й забивсь під звіздним опиналом
в унісон із центром світу
Це я прощаюсь з вами.
опали води людських дум на води
й над рівнями тих вод здійнявся огнь, фосфорисцентно
розливаючись хмарками, на свої на кола
висотних випромінювань, що оком важким і не зримі, –
зрить духовне Око, як йдуть рідіючі хмарки, й розиспи
іскр по оболонках, і спалахи їх прийняття, і спів єднання
5
Кохана!
Довкола тебе златоокий острів –
і він факає мені в голову і в груди,
а холод виру
крижаної тьми людей
не піднесе їх навіть подивитись,
як прилітає яснобачення – безсмертя
на сонячних квітує островах!
6
опівночі раптово гасне все наркотичне марево
у піднебессі
так тяжка мука в небесах земних і нетривка, чахне і опадає
Блажен, хто намір і бажання мав
І з чистим серцем ангелом літав
У чистому надзірному просторі,
Коли вже люди камінці у морі,
Дитятка в глибині юдолі горя.
Аж то ворушаться, як плавники, вві сні
Над ними лиш молитви і пісні
Минулого – то душі їхні в сні,
Щоб через мить-миттєвість ранку
Поглинутися справжнім сном, де рани
Один другому в крові завдадуть.
Це я прощався з вами всім життям
В ночах, коли ви чисті і могли почути,
Як розлучався і як все прощав,
І плакав у мені вогонь закутий.
О так! Чим більше я з людьми прощавсь,
Мій дух сильнішав – і здоровим став,
І недосяжним для летючих кігтів вод –
І –
І я повстав веліннями природи:
Весь – сонце хвиль, і совісті. Й свободи.
І знаю вже, що вправі був почути
Вуста землі й небес; в людських вустах –
«Ви інший. Вас би не повинно було бути.» (І.Ш., вставляю - поет В.Коротич)
7
вами закладається в той Час все те, що з вами завтра буде;
з вас і з наміру і до яких небес скрижалів сягли –
вже там
змикається, що буде завтра й далі, які земні і неземні
огні
пронижуть вас;хто не чита імя нове
своє –
невчасно збуджене об слід минулого уб’є, за попередженням:
нехай не напсує, тут – так тече;
хто в крайнім ступені ступив – і в Час, щоб по душі
не розуміли й щоб не збили – на волосинці його висить світ
й звучить!
ми розлучались, вже, коли
важке тягнулось на копил води
минулого, на числа часу –
імена й події; а
не вловимі світом скрипалі
що в нижчій музиці перекидаються вогнями –
як мало вони можуть вести днями… як вічністю
вони
ведуть жалі
за ненародженими в духові:
не в той розвій ідуть всі люди
8
О Небо! солодко з безсмертя – у кохання!..
Чому так гори лиже вітер сонця?
Всі гори – я. Плечима впав у вснсвіт
І від плечей я спека і повітря
І світ
І всі хребти ворушать
вітряний потойбічний мій язик…
і так,
як перед бурею на морі йдуть
поперед всього хвилі страху, народжувані зрушенням води,
і мисленням, й тертям із небом, – руйнуючи крило вогню
душі і мозку, – так в стогонові океану люду і атомів
та дорікати –
це дорікати хворим страхом-раком,
що їм приносить ззовні!
то так людей нема, є – перетікання вод з
розпиленостями
протомозків-полів,
що не зібрав я, не пропік
коли впечу й здригнуться крила душ між прірвами,
скажу: де лиш ганчірям мови ви проведете по мені –
невидимому в людях – ви скинете назад їх
в кігті вод –
в ревербератори; в полон до несвідомого… у рідний хаос;
змінити поле – буде інша вже людина при тому ж мозкові:
не в пандемії поривань
в напрямку знищення зірок…
Проходячи воложища дерев
і шелестячи шкірою і волосинками об одяг,
мене доторкуєшся думкою, прекрасна,
і втягуєш, – наковтуюся сонця у душі.
Коли ти думаєш про мене, то мене
проймає дрож, гарячі хвилі мління
прокочуються – і квилить проміння…
і спечно ллється, – і одним молінням
пала повітря! – й окриля
мене!
Я стану сонцем!!
З тьми гіпноз іде…
Ми станем своїм щастям – незрівнянні!!
Невидні твої руки полумяні,
О ангеле!
Хай Небо нас веде.
відриньте світ – і зосередьтесь у Христі! в наданій
вам огненній таїні
хвилі свободи! Волі – не від людей, від духа сірості, який в борні
з яскравим!..
закрийтесь від гіпнозу пекла: щупальця-плями
випромінення біди лізуть в щілини
між окиснення вогнем й розширюють луги могил…–
біда веде біду, – руйнують крила
так родова хвороба всіх людей – безумність низького,
посадка океану-і-космосу, що в ритмах, –
бере на свої ниті руки й ноги, вони вже –
клешні перед чорним ротом
ви не ідете серцем до мамони? там поле це, –
в духовній непритомності є вже і неспроможність
попасти в слід високого вогню щасливих, що свіжіють
у грозі, й драконяться між брів магнітних бур,
і послідовно йдуть як діти сонця
9
Коли впадете в слід мій, в той що має
так збовтані рухомі оболонки,
що в одну точку кидають ваш дух –
дух спахне ваш –
з вас підніметься хвиля,
нею побачите на мить – мить сонця –
весь безсмертя світ так вчуєте –
нічого нижчого не треба, –
знайте в цю мить – це я прощаюсь з вами
і як мені – з натхнення – в дикий квіт –
коли із мене відлітає цілий світ!!
а зостається тільки слід…
То до опліднення майбутнім хід.
Лиш серцем чисті – підійдіте.
направленість перетікання інформацій та чистота (!)
гармоній –
визначають івсе в єдинім полі духоматерії, – є
справедливість;
так в мірнім строї сонця генія і вище –
для всього місце є своє:
чия душа якого сяяння досягне –
там і живе;
мене відчують та не зрозуміють – на славу Божу
в тих, котрі поснули (прокинулись), стрічалося майбутнє
і минуле; так сходячись у вишині, в єдиний час –
прощаючись – виходить все із себе, щоб повернутись
в справжнього і в вас
прощаймось, так прийшов рубіж, щоб і мене не знали,
і щоб не розуміли, не казали почуте не від серця…
не вели
лезами вузьких променів з голів. Переступайте межі! Говоріть
із серця й чистої душі…
бо так, коли навік прощають
прощайте, не нажив бажання ті, що не лежать
в сліпучій чистоті… і все, – не може дух в нечистоті,
я ще людина
прощаймось, люди, –
сміх космосу
в ячанні молодім
з його обличчя – кинув виклик, він –
мені чи не одному. Пам’ятайте:
88-й, початок опускання активацій: обличчя неба холодає
І старіє…
Не там копирсаються
прощаюсь, щоб лишитись молодим
10
зчепились плазми ув обличчі неба, і блискавки
з них полетіли в сни, як ластівки… несучи будучність,
а люди лиш викривлень взяли з цих снів, –
сміття їм заломило світ в душі, –
не бачать душами, й не розмовляють, і не покращують
майбутнє
посилами могутніх блискавок
молитв
… Так буття піднялося
в пориві:
я –
над чашею гір,
де зі споду зриваються
бульки повітря.
пританцьовуються
і скидаються вгору, гарячкові
й приласкані вкупі взятою тягою
строгості.
І весь дріб
виноградних клектань я ловлю
вище й вище крилом, а дрожжю –
танок прихований то вогню,
то відривів душі, то мислі,
де ширяю, здіймаючись – втрапляючи разом
в чашу вищу, п’янку,
і сліпучу, і віщу, так за ниті тримають
еталони моєї душі із Кавказу й Москви,
і ще з Києва, над яким в незборимій
психічній енергії одночасно є я. Що відчутно
на оплесках прибалтійськиї циклонів-братів
з їх шляху на Урал.
прощаюсь моїм центром, що вмів бути свідомістю
цих рікі гір, степів, трави, дерев і звірів:
допоки люди враз не закричать, що в них брудна душа –
і музики всієї не впускає –
обдурені й розлучені вони,
не знають щО це було,
Хто обійняв їх материнським духом й вібрацією
звільнення
й підйому,
на Чий вогонь настроювати душі
і трепетні серця
Простіте серцем і нічого не кажіть:
допоки вас триматиме згори
летючий намагнічений порив
і – зосередженим – наструнчитись
велить
нелюдська наростаюча журба
за простором, де є любов хоч мить…
одна, де справжні ми…
мій неприборканий духовний круголіт
із серця й легких речовин – на всій землі –
стає вже неможливим в низькій днині…
як не було ще легшої людини –
немає в світі й тяжчої межі:
як дивно перероджуватись в інше,
для чого нижчий світ – чужий.
Я між людьми вже так остротів,
так розпрощавсь і все роздав, – осиротілий, –
що в духові останні дні на тілі
горять.
Все – дух! Так я – це ви.
А більшого я не скажу – ще не живим.
відчули вранці подих того – хто радощів, хто смерті,
хто нещасть, – що вже наводитись в подіях почало,
пробігло кровю, і ніхто ніщо не змінить;
калічень і убивств, психічної різні;
все – механічність і неодворотність –
і раптом виплив безлічокий звір і зливами очей людських
ув механічний вир втягнувся весь – сліпий. –
відкрив безодню рота, викручував із дір землі всетяги
личинок й атомів,
і голоду на дух
Цю кров із серця.
Світ дає вбік, – в горлі
клубок
незапитаних чеснот, –
й сам собою злетиш, і
в півсні прилинають Знання –
некорисливі
й неприкладні.–
Гірне світло!..
простіть мене і раз, і вдруге, й втретє… де вибух світу
очі душ відкриє, побачите,
і праведні і грішні, що ви – безвинні, що є і я,
й мій слід, для мене ви святі в моїй любові!
І цього разу – розіпнуть мій слід.
Бо вал безумності
змете усіх на дибу –
ніхто крізь шкаралущу вод і не діткнеться до тіла
самостію й світла; де Бог поставить;
я передав знання
і знав кому
Я знаю як покращувати майбутнє
…………………………людей
Кохана,
як ми зійшли на золотистий острів
і він факає нам і в голову і в груди
а холод виру крижаної тьми людей не піднесе їх
навіть подивитись як відлітає ця все ясність
безсмертя на сонячних квітує островах
---------------------
Чи знаєте, що в вас говорить, коли говорите:
«Я маю досвід»?
І що є що? і – коли? числа?
Знаєте всевидців?
1988, жовтень, листопал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863143
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.01.2020
* * *
Темінь.
Вікно в темені.
Й що тобі до зими?
Хіба ти в дилемі?
Перебравшись за тин
сплять
сумИ
як смисли
й слова –
неприпавші навік до сурми…
Темінь.
Вікно. Темінь.
Хто ще тут
в Першій темі?
Хіба родять раби гаманцеві
сподівання кінцеві…
а Любов слова простирає
в сліди!
«…що тобі до того?
Ти за Мною іди.»
26.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020
* * *
Незмінне Вічне — веселе
і радість й веселість —
заглибитись
як добре в Твоїй оселі!!
як добре —
що в нас — Сонце вселиш!!
це радісно жити
ще б тільки характер...
в вітрах освятити...
Незмінний єси Ти! —
Незмінний!
це я в Тобі маю змінитись!!!
а в мене дійшло аж до пальців
моїх — і
дерев —
їх всесвітніх скитальців —
небесних і в грунті —
всіх пальців —
що «даруй їм Царство» — є!
й сходить! —
і пальці проходить
готує походи!!
30.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020
Слову в Святій Трійці
присвячується
1
Він любить — то й крила
на небо несуть
мов мить —
і у серці з’явилася суть
любив хто
Небесний сказав
плотяний записав
радійте! —
бо ваші імення
записані на Небесах!!
Радійте!
зраділі!
наділи!
і знайте, народи, —
на ділі
на ділі
на ділі
до Бога зійшло
від природи!
і двоє у тілі однім
полум’яної згоди
та що там! —жадання! чекання! —
пригоди
нагоди
до Бога Небес —
до Сліпучої вроди!!!*
Радійте, народи,
до слова Христа
живії ці пагони —
сходять
щоб мир в серці став
і всміхнулось воно
як дитя
крізь свободу!
Великий
великих
по серцю
знаходить!!
Він любить —
вам крила свободи!
О, народи...
2
І як в житті така буває
любов горить любов живить —
і руку
простягає!!
27.01.2020,
віддання Богоявлення
* - я не раз пізнав, говорю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Брату Олександрові (Кіляру)
з любов’ю присвячується
ввійшло повітря у вікно — і —
задзвонило
як кришталь задзвеніло!
як погляд милої
і Вишня Сила...
як погляд милої —
він щастя скрізь знаходить
і так від неба щастєводи
щасливо й ходять!!
«А ти всміхнись!»
є ходаки такі
і так і кажуть у
народі
2
очі художні!
яка це цілість
і скільки щастя — відкрито
стільки
Неба
між ними розлито...
та так як на кордонах —
всі очі — в мито!
3
хіба художники не відчиняли
куском хліба
щілини в дверях незжиті —
у майстернях стояли
безмежне Небо
й безмежне жито
стояли — і проникали
безмежне Небо
в безмежне жито!..
О!
Божа Мати!!
21.01.2020
Йому чужими були інтриги, кар'єра, людська слава, підступи, яким так часто сповнене життя людей, на жаль, також в Церкві. Він жив Христом, жив Його любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Поема
ой і люди будуть жити жити
вдень я сонце й вночі —
місяць:
і не буду снити
хто мене ще може прикріпити?
Аби лиш вогнити і світити!
Від зубів відстануть
океани —
як були до мене прісно —
то не стане!
Серце так
любить Її й Його
не перестане!!
Бог кохає — що кохане!!
Ай, здвобіч
любить людей —
а пріч і гич! —
то вночі і вдень не перестану
а любові зшиток вам лишити!
як любові надпис Сонцю причепити?
ну а місяцеві — надпис прикріпити?
так між Сонцем і мрій зірок
мріяв я любов’ю вільно жити!!!
Один Бог волів би це рішити!
Я зібрався б так далеко —
щоб не заважать тут жити!
Тільки би вогнити і світити!..
Міти — Богу залишити!!
Щоб галактики могли і плакать
і не спати і не засинати:
луску дочасово обсипати!!
О! це! Божа Мати!!
Чом я стану
до стіп Божих припадати!
Щоб сміяться й плакать
так щоби любить і знати.
Будете і ви, пасати,
діл писати —
щоб любить і знати...
Спрагнете і ви, мусони,
з висі води випасати —
в боронах
волосся розчесати!
Аби лиш вогнити і світити!!
Так як Жінка в Сонці!
люди з Сонцем в серці — будуть — жити!
лиш зачну ц е — люди будуть жити жити
от казали:
от би — відпочити
22.01.2020,
свято З’єднання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862322
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.01.2020
І що... є чистою Краса...
Краса Христа...
і чисті
цілувань уста
і слово ніс і прокладав стежки
красою зирив так
щоб не заплакала десь
незатребувана
чистота!..
і серцем ходить ще
втрапляє чистою краса...
це що завгодно
це що завгодно Христа годне...
подвижка
здвижка
книжка
іноді рука з книжкою
о, дай Боже...
22.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862192
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.01.2020
і як оцінки ставлять
моїм творам?
хтось
піднімається
в
надмисленній
ціні?
так, і —
я все доорюю
аж раптом
підніма аудиторію
то більш не я:
Бог це
в мені
в ціні!
16.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862191
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.01.2020
Цей дух мій!
розігрівсь – розколихавсь
і полетів –
по дню і пам’яті любимого Предтечі:
я й мої друзі –
ми готувалися до вступу, заховавшись –
в кукурудзі,
від очей родичів,
многопрацюючих до речі…
І що нам!
ми пішли в страшенній колотнечі!
В скажений вир!.. Все – недовір'я…
Але Любов звільнила голову:
взяла Марія! –
В світі упав один, другий, третій кумир…
Ось літо притисне липня
до пе́чі –
то ми приходим до любимого Предтечі,
і – мир!! –
многопрацюючим, у колотнечі…
Бо хтось-то до Цариці
не йде умно, а хтось неґречний.
Якби ж хто знав,
як добре в Бога, і Марії, і Предтечі!!
Які таємні крила носять плечі…
Які серця!! Які серця!!!
Коротка буде повість ця:
про вступи в них…
Неумний світ, працюючий в безумній колотнечі…
А Богородиця, і липень, і Предтеча
сховають нас від них,
і від релігій світу – інших – всіх.
7.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2020
Вслухування, всестихання.
Строгий Піст.
Що збувається?
Як має статись?
По природі,
по людині
в іпостасях
Ріст.
Жив Іва́нов,
ждав слухняно.
Що – нежданність.
Не алкав просунуть пензля
в світу діри:
щоб змахнули пил
із лиця віри:
Де страшний одкрився Бог
і атмосфера –
першозданність…
Руки – маски зла викручували –
у Іва́нова…
Як не віра –
то спокуса,
відкрути,
із себе відітни – і викинь.
Час лизали – задоволені голоязики.
Усихав, втрачавсь,
злизавсь Іва́нов…
І ще Микола Гоголь –
заступивсь;
якийсь п’ятак, і…
от – не стало…
Двадцять літ! природа
з голодригом із-під пензля
не ставала…
спершу мала встати – віра!!..
Це десь купівля, й ще майдан…
а враз на серце – на! – Йордан…
17.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861961
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.01.2020
* * *
диха твір
мов впольований звір
несміливих
в деревах ось цих
не буває
диха звір
із масштабу у чесності
диха твір
Бог – у очі
таким
як святим
заглядає!..
й написатись
на білому аркуші
і на чорному ночі –
дух несплячий –
ніц
не заважає!
із високого твору
Бог у життя проводжає…
18.01.2020,
день,
передсвято Хрещення Господа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861769
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.01.2020
* * *
якби ж то всі тримались
перших текстів
але не треба –
їх –
покращувать й покращувать –
коли вже Бог – міняє вітер
і вітрила
й нові «тести»…
й обійми
і любов!
а от народ в долині:
«ми пропащі
ми пропащі»
і вийшов я –
й т а к е! написане! –
і Бога
лащить
й мене лащить
18.01.2020
"Искушение – это соблазн уступить доводам разума, когда спит дух." (Екзюпері)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861768
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.01.2020
Людмилці, улюбленій
моїй дружині
Пане Боже в зажинку
Добру дав єси жінку
Наче сонце на води високі
Наче сонце в обійми високі
Народись, Дитинко,
де любов і спокій
Де любов як в хатині
Встала в бідність віднині
На соломі — ці теплі обійми
Не солоність від сліз а —
обійми
Народись, Дитинко,
щоб були всі спокійні
Пане Боже в зажинку
Славну дав єси жінку
Наче сонце у славі високій
Наче сонце любов’ю глибокою
Народись, Дитинко,
де любов і спокій
16.01.2020,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861502
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2020
— А куди подіну я втому?
А куди подіну я втому?
Чи хіба не добро тобі вчинять
як прийдеш до рідного дому...
— Ой, де ставити крапку, де кому?
Ой, де ставити крапку, де кому?
Чи хіба не добро тобі зроблять
як прийдеш до рідного дому
Вогонь входить у чиєсь серце?
Надсвідомість жахна — у свідомість?
Чи не скажуть м’яке, рідне й інше —
як ідеш до Отчого Дому?
Сказання іншим є робом,
але ти пробуй!..
Солодкий мед що небесний
прославить ліс —
ліс воскресне...
14.01.2020,
свято натрудженого
Василія Великого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Святий Серафиме Саровський! серце!
милосердіє... скрізь, де біда,
Міцний наставнику
в довгих хитаннях в дорозі,
Тільки-но стали у прикрім порозі —
Ти: під крином сельним глибока вода!
Батьку менший! щира
зринає до тебе сльоза...
В бідах сльоза несподівано чиста!
Хай похитнеться й Небо —
не похитнеться правда,
яку ти сказав!!
Йтиме з тобою безсмертя
страшне й урочисте...
Свій Єрусалим в монастирі розпочав...
Це ітиме з нами незримо,
й відчутно, й зримо.
Більш на Русі не страшно —
зляканим — по ночах:
Тільки промовлять серцем:
«Батюшко Серафиме...»
Що ще буде! не з землі святих —
Бога розсердять!
Хай не буде!
Є Мати Свята!
Її незбагненне на всіх милосердя...
Вам видніше з Небес!
Бо як цар Давид —
щоб я вимовляв — кине на дух
свої й твої гори —
скрізь заговорить єдністю
Небо й земля!
Живу Словом! — камінці до Небес
заговорять...
Дух мій був взяв
найменування: убогий.
Бо ти зволив себе привідкрити...
Що мені, мулові?
рити і рити...
О блискавковдобні!
святого великого дереворити.
Убогий я, убогий,
їй-богу.
25.03.2001
Високе Небо Великий Серафим відкрива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
«Ти йди за Мною!» (Ів 21,22)
Не оглянься
поклавши
руку серця
у Руку
і на муку
не оглянувшись
сіль солодку живу
назад не розплескавши –
й з Богом завши…
no koment
лиш безсмертя живе -
із Руки написавши!
Мир Христовий –
Любов -
в день вбіга
золотиста
у замші
11.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861338
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.01.2020
Боже, торкай!
найбільший рай
з любовію
любов несе!
серцям — співзвуччям і гармонією,
Душе Святий, єднай —
і всіх і все!!
Боже, торкай!
Бо Ти безмежний
і безмежне знаєш
Давид вступив
й струни сердець
і струни душ
ще пощипаєш
бо Ти впізнав що гоже
перекладіть свої стежки
на Божі...
Із п’ятого століття
з двадцятого століття
серця великі і скрушенні
серця милі
ледь часточку тональності зміню —
не в різнобій з монастирів і авеню
Дух поєднав серця в політті
що люблять дати і прийняти
поміч саме із цеї хвилі!..
дух забивається
і — німота
як потрапляю
в Твою, Боже! милість
13.01.2020,
день,
свято Меланії Римлянки, щедрої
в духовній і матеріальній допомозі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Незабутньому Миколі Лучкіну, пілоту,
що після смерті — у сні просив жертвувати
на сорокауст йому (і не тільки мене одного)
з любов’ю присвячується
Не заморожуйте Бога
й мене
сьогодні—
Богу не холодно.
Не заморочуйте
мене в сьогодні
бо як у серці
Бог не став —
без тіла й поготів
душа є у краю
холоднім!
Я Лучкіну Миколі
к сорокаустам добавлять
не перестав:
сам попросив...
душа компанії,
перст помочі — як всякий Миколай,
попав в холодний
крайньо гарний край,
та ось же — недостатньо був
в Серці
Христа!
Огне Ісусе!! нам допомагай...
13.01.2020, ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861146
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.01.2020
* * *
в солодкій солі я
хто ж ходить по наводках
хто раз в Великдень
два - в Миколая
з автомобіля автомобільна і
походка…
з автомобіля - та не я
мені близько народна солія
чи колія
не відаю
в солодкій солі
я…
11.01.2020, ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
* * *
Ангельська милість
дружини моєї
ангельська
щоб не було образи чиєїсь
прямо як...
з Центру посланниця
як тезаурус
як продвигнена нею
поезія ця
Тезаурус серця
чийого
з Вас бачить
світ?
світ — трясеться?
і траури?
Розпишіться: це є
бо у Вас черстве серце...
З чиєю дружиною?
таки з своєю дружиною
бачить — вас —
Бог...
що це за солією?
09.01.2020, траур
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
* * *
Назару і Лесі Романюкам
вдячним серцем присвячую
Ангелом бачити —
це треба ангелом стати
Білі сосуди дерев —
їм до ранку стояти…
Білий лапатий
сніг сіється з неба
лапатий, —
Тепло у хаті.
Й тепло — де хата.
Бачить ягнятком —
то треба ягнятком ще стати
Лагідним-лагідним — і розчинитись
в Дитяті…
Сходять ангельськи білі сніжини!
Бог став людиною.
06.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860723
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.01.2020
Служба Степана
Першомученикові
святому Степану
присвячується
Свідчення Стефана є плодом Воплочення.
Слово Боже ожило в ньому, Воно свідчило
його устами Істину спасіння.
Тільки навкруг — глуховато…
Ще і небо на ваті.
Полум’яная мить — першизна!
Першомученик —
те і впізнав!
Ангел! Ангел —
ще ніби нічого —
вниження слова!
від Слова-Бога!!
Сяйте, сяйте, глаголи!
Сяйте,
йдучі глаголи!
Навіть кинуть додолу!
Той Огень їм не взнати —
ніколи…
Юний, сяє! святий! Степан!
Киньте камінні серця —
В світ як в барабан!
Першизна…
Кров’ю святою.
Пізнав!
09.01.2016, свято першомученика Степана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860722
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.01.2020
* * *
«Усвідомте це — що вам
дарують*»
Нова вість
приходить в тьму —
старую.
І питання —
і народить тьму новую.
«Знали б ви —
ЩО
вам дарують».
І люди кудись кочують
і зорі — кудись
змандрують.
І царки хотіли б бачити —
й не бачили
І не чули те,
що ваші вуха
чують
27.12.2019
* - від Богородиці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
* * *
1
а я народився з безстрашшям
мо’ Бог мене мав й душу сватав
а я народився з безстрашшям
на першому місці
це й в сатвах
Христове Різдво — ось дива
найперше страх смерті вбива
як є вічні мощі — слова
поезія — неба
поезія — зрощень
поезія — промінь — поезія — площа!
поезія страх що у світу вбива!!
а Він в новім тілі прийде — це Любов
вона в досконалих без страху бува
вона і без слів а серцЕ — ожива
німі та й без слів —
чомусь чутно й в словах!
Ось — знов!
06.01.2020,
на Вілію
2
Аж зашарієшся вночі —
від щастя,
що є Христос!
і перший день Різдва з причастям!
07.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860565
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.01.2020
* * *
розшкаралущилась нестрічність —
небуттєвість
пелена терпко пахне —
несуттєвість...
тож я
по милості
усередині
там
де може буть народження Христа
а може там
де слід від чересла
а може слід
служіння ремесла?..
05.01.2020,
після Літургії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860477
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.01.2020
* * *
Молитва й хрест —
кучері
й хмари
розсувають
кожен дає —
лиш те
що має
Якщо Вас на Вілію
осінить
це Бог враз полюбив
чим мав —
тим осінив
молитва й хрест —
недобрі хмари
розганяють!
Бо Бог — добро й любов...
«А як це скучно» — скажуть,
а Він все ж
думочок кучЕрі — розсуває...
а це тільки задуматись углиб
опрощення буває
полегшення
розчесаність у краї!
трепет раїв
06.01.2020,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860476
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.01.2020
Бо в правді все діло —
ану як я вихлюпну серце!
ану як я вихлюпну серце
серце на небо іще
не готове
аби воно
зачервоніло...
і якось спіткаюсь
і каюсь
бо й каві
слід мовить
ту милість правди —
щоб кава не почервоніла!..
бо й кава теж
неясність прогнала б із тебе —
в каві є теж тайне діло...
31.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859871
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.12.2019
а потім плачуть
у серці глибокім
ледь змивши
недільки й фамільки...
і тільки —
постільки поскільки...
й ледь сонце зачне підсуватись
і як сніг є
й користуватися — не
користуватись?
так жити — ніби не
жити?
а тільки —
постільки поскільки
а лик світлий неба прийде —
пасувати
звичайним очам —
і очі округлі — до Різдва — в недільки...
ледь Вічність вцілує
діла й — календар
настільний
речам підсуватись
користуватись — ніби не
користуватись
а лише як
повільно
гріє дух
а не сонце
не царські палати
а Ісус йде
йде Бог —
милувати
й цілувати
усміхатися
ся рождати!!
День — благий в музиці...
і чого стоять
музи ці
30.12.2019, світлий ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859823
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.12.2019
* * *
і це — сталось — взяло
в ту країну
де Вас не було...
о!! лиш вискочи
з серця —
вся роля імли!! — і країна імли
ну так
Ви ж
не були...
Не були.
Майте —
добре Вас любить з імли
та лихе ще й чекає — з імли!..
30.12.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859746
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 30.12.2019
* * *
терпляче й нагально й оклично —
ті змісти що в Вічності —
тебе це вестиме в дотичність —
етично чи над-етично
Бог практик
Бог більший — практично
Бог вкаже практично
чи ти є в смиренні
шукати послані всі змісти
пред Богом незмірним і ревним
пред Богом Незмінним (!)
і ревним
пред Богом що крайній —
і перед людьми що без світла і раю
сховались — зі страху
що знають кущі і дерева!..
що рік Бог
а: богообіцянки як і дари — невідкличні!!
й це — Вічність...
30.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859744
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 30.12.2019
Правда Христова
* * *
Спасителеві всіх і всього
з любов’ю присвячується
З’являються й щезають
часу плини
у серці молодім
орлинім
Щезають бо то в Бозі
часу впливи
бо Вічність
в молодеє влине...
Бо в Бозі ліпша
довша перша ж мить
то ліпше Спаса кликать
в Ньому жить
25.12.2019,
Різдво Христове, майже в мені вже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859303
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.12.2019
* * *
а як любов —
то відійди від таці
солодкі —
не інструментації!
солодка!! — ювеліра
Праця...
людину всі їдять
а любиш — ти — її!..
солодка (о!!!) любов
чиї
ми діточки
чиї??
Господнії, Господнії!!
солодкі й карасі
у течії
помисли-мислі щезли і — у Бозі ми
солодко-годнії
26.12.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859302
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.12.2019
* * *
Преподобному Прохору Лободнику
з Ближніх печер
присвячується з любов’ю
У мені направду
і не було гіркоти
Бо як дуже з Богом —
то солодкі Бог, повітря
й ти
і як йдете
то дорогою
нізвідки —
Бог повітря золотить...
То й теперішність! —
Бог серце молодить...
24.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Св. Миколаю, всесвітньому правдисту, присвячую
Миколай — він не вицезарювався
він —
творив арки…
любові архи-арки
коротше: всяка твар є
а як не має пари...
сил не трима
бо арки нема...
Він —
не спеціально шукав Арія!
Той — міг наштрикнутись й на кадмій
ні слухом ні духом про обох
однаково не знаючи кадмія і Миколая.
Ця єретична насолода плистких пут!
А тут Миколай — нерозмінний пункт!
Застовпую це тут.
Миколай не вважав себе, що він — пуп.
Не вистачало збору тільки серця золотого.
Здивуються бажаючі поїсти
місто в селі
село в місті
село в передмісті:
золото серця — знов нерозмінний пункт
Миколай — гут
Гітлер капут
Миколай — нерозмінний пункт
14.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Маю легке враження — уникну педагогіки... а основне — педагогіка уникне мене. Перехрестіться.
Просто «впав на закрилки» св. Миколаю, і ми обидва — в пілотажі небеснім. І він, і я — як бачите, в свому роді, якось... А відштовхуватись найважливіше від важкого — і дружно.
Мовлять: прийде такий-то, — зразу ж важко. Церковний чи ні — чи тоді не однаково?
А є А; велика людина: вже важко: що є А? і направду що «є»? є — якщо не літає духом, душею і тілом?
Звідки легкість? — від професіоналізму, вже непомітного... одухотвореного, — що несе дух.
І дух оживляє: легко і просто; дотепний — доторканням пролітає — св. Миколай!
І щоб пізнати — треба те (д е щ о) полюбити. Пізнати — полюбити. Небо — небо. Дух — дух.
Св. Миколая — таки його.
Політ — політ.
І я легко махаю моїм, улюбленим, тим, що «в шахті» — і несуть найбільший смисл людини та не втрачають ні титли, ні дрібки.
Це Костенко Ліна, Ольга Сєдакова, Клим і Ковалевич Сергій — «Ти хоч літай повище і не опускайся до нас сюди, в «шахту»!». Просять. Так? Мистецтво не має бути поміче-ним.
Любов Миколая! любов Миколая до Неба і до мене: від мене ж — до 46 млрд світлових років континіуму: по нім легкий на руку Миколай порозкидав мощі поета: його слова ще й славу натхненниці Богоматері — заквітчані поезії, всякій важкості протилежність.
(Що ж, нема відстаней в духові — це духа перша власти-вість, а друга: розділяючись, не зменшується й нічого не втрачає, по-третє — він водночас є у багатьох місцях).
Христос в Миколаї: не впадіть у релігійну важкість хоч ісламу, важкий бо — занудизм і нудизм! Бо світ одне натепер болото, засмоктує вас, а хто ж почує і загориться — і полетить?! Земність, літера — важкість; дух — легкість, легкість вічного в професіоналізмі всього!
«Царице, як нема в серці
меду — не скажеш...»
Як я люблю Миколая! — андрогінно дітки летять, крилатими блискавками...
Слава Христу.
В суфіїв є занудне розототожнення з мисленням побуто-вого — і можливо на висотах мигне кудись Миколай святий...
А Миколай? Що ще за докази за Христа? — Легкість Миколая! всі релігії чіпляються за Миколая, так само і язичники. Нема відстаней серцю-духові в Миколая: нема занудливості-заангажованості! Нема важкості заангажованого богослів’я, що веде в смерть...
Св. Миколай — світло і легкість пропонує, те, що люблять всі! Весело і просто.
Сміх і радість, політ-легкість. Легкість аж до дотепності — що я кажу? — просто тепність. (Тепер і тут — і вічні).
Легкість! — оживлення духом — і рай!
Випереджує — весь світ!
Попередить — і сміється. Вас іскрить.
Чуда і крилатість!
Забудьте важкість.
Грунт вже став болотом. Все топиться в болоті. Легко пролітати віруючим — з Миколаєм.
Політ — політ.
Небо — небо.
Любов його — і любов ваша.
Богородиця — Центр із Христом.
Хто з Миколаєм — найцентральніший.
Іншим — пощастить інакше.
Провінція — аж не продихнути.
Легше, знаходячи, подавати геніальні худобрази, аніж казати «світова світська література», яка є небезпечною.
Бо легше з Христом і світлістю Його, аніж знайти худоправдання для світу.
Легше бути викраденим святим Миколаєм! і блаженство — особливо коли контрабандно повзеш-тягнеш вибухові скарби часу — через нейтральні смуги — у вічність.
На нейтральних смугах — особливої краси діти поезій...
І особливо мимовільно, і драконячись, обливаючись потом — накидаєш, загнуздуєш сіттю форми цього гарячого звіра із Хаосу... і загнуздуючись — смиряючись — обидва вже агнці — перед Христом.
Тут Миколай, учитель, несподівано казав: «Ото блажен-ства спробував? бачиш Львів? — туди іди і працюй...»
Добра Богоматір! Завжди була права! — «Краще в серці Божім, аніж в літцентрах». Та за душею — квіти з нейтральної смуги!
Ліпше переплавити літературу, аніж щоб по трепетному майбутті їздила застаріла література світова.
В кінці труби несвободної — буде свобода!
Я полечу — бо там — святий Миколай, Мати Божа, Сам Христос!
Буде свобода.
19.12.2012, свято Миколая
20.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858579
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2019
Ростіте, діти!
Що суттєво – я згортка,
й так повідомляю;
ростіте, діти!
Світ – комашника менше.
Але єсть я,
де це не властиве.
Ростіте, діти.
Я – це й ви, хай затопчуть усе,
та Акафіст не зможуть!
це – діти!
Ростіте, діти, – ви –
всесвітні поеми.
Ростіте.
Як ( пройшовши цей простір ) як мало
на виріст!
З прийдешніх небес –
в кожнім личкові світло;
вам «розкажуть» про мене,
ви станете проти;
ростіте, діти!!
Це прекрасно,
коли комусь нікуди дітись.
В мене кожне таке –
передсмертне.
Простіте.
Радійте, діти,
я зробив те, чого не було
і без чого не буде.
Радійте, діти,
там, куди ви зійдете
пунктиром, –
нічого не втрачено ( зорі ) –
ревальвація росту ( світло ) –
час короткий –
як втікають з вогню
до вогню –
ростіте, діти!
В ім’я Бога, дітей і поетів –
ростіте,
ростіте,
ростіте!
1981
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858523
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.12.2019
«Чудес морська глибино!..»
Все — єдиний світла політ,
Христа — серцю дотик!..
Слово чув? чув.
Доторк був? був. —
Вставай на розбір польотів.
Звідки серце свято-Миколаєвого храму
і моє? —
У вічності все вже є.
Святий Миколай ізвідтіль дивиться моє серце...
Лечу к Миколаю —
терміново, бо ж Миколай! —
в храмі зновити Божу кафізму...
Світлорешетами перелицьовує культури й природні напливи
виродків і самородків— й вицьомує —
А десь вкине мною слово
Єдинородного —
І Отцеві потягне оних
од води холодного цинізму!
Доторк був? був.
Слово чув? чув.
Це святий Миколай! (обігнав,
«літун»):
вставай на розбір польотів!
Чого це згори дивитись,
де чий баран пасеться?
Але вчіться Миколаю молитись,
вчіться! зразу ж його молити —
несподівано спасетесь...
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2019
Чудес морська глибино!
В небі зірки — твоїх чудес
віддзеркалення;
Добре витримане вино!
Вип’ємо з тобою —
хай світ не ікає…
В світлі Божім осяваєш світ!
Світ в Любові зігріваєш…
Люд, мов пісок, зворушений в одвіт:
Тройці особою четвертою називає…
Любове, що з Бога чисто течеш,
Осново світу речей, Святоугоднику
Миколаю
Яке мене світло тепер осяває!!!
Підтримай серце, невловимий
простий,
Страшно й писати — що Бог
надихає…
Незмірний в Батьковім Розумі ти! —
Тож море зір — справ світлих маєш…
І хмару великую з безодні
вергаєш—
Зірками любов’ю палаєш.
Недоторканною любов’ю волаєш —
Над темними водами —
до темноти!
Все можеш, у Богові бог, Миколаю:
По Богові і Богородиці — це нас спасає.
Терпко — наяву
твоїми безоднями йти!..
Всевидющий! — не торкаючись
таємно допомагаєш…
Як ми вип’ємо нетління вино —
це знаєш ти:
Тебе поважають кості,
поважають
Вже звіддаля кишки —
І очиститися обіцяють.
Прикрунувши холодного хвоста
Тутешній ночі і скуці —
Безсмертя Огнем осяваєш ти,
і зігріваєш ти,
Переможцю премудрий!
Радісний здійснювач Божественної науки!
Чудес морська глибино!
В небі зірки — твоїх чудес
віддзеркалення;
добре нетління вино!
вип’ємо з тобою —
хай світ не ікає…
Радуйся, Переможцю, святий Миколаю!!
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
В ім'я Отця і Сина
і Святого Духа
1
Свята Варваро,
це я у глибині святій питаю
із мого дару – у любові дару:
чи будуть бігати
занауковані собаки
й кусатимуть усмерть ослів;
я серцем край святих благословляю
і серцем ввік святих благословляю
все я радів тобі без слів –
але сьогодні
я заплакав.
Свята Варваро!
Радій, у Троїці рішучість первородна
Радій, висока і тверда,
проста – й велика!
Радій, невістко перед Божим ликом
Радій, красуне, діамантно благородна!..
Радій, правице Богородиці-Цариці
Радій, вся кріпка, владно повносила
Радій: над Києвом – ти
управительниця справ
Радій: як ходять на цей день Небес
Владики! хто їх зібрав? –
Твоя у Троїці міцнюща ясноликість!
Твоя повновагома правота
Твоя обіцяна всепереможність щастя:
кого обрала, той молитиметься часто
якщо взяла – той не зійде тут без причастя!
кого ведеш, той не загине від нещастя
Радій, Таїно Троїці Свята!
Свята Варваро!
2
Свята Варваро…
Допущеному якось до порога
як ти мені відкрилася – така! –
то яка ж ти повноодкрита перед
Богом!!!
й перед святими святотроїцькими…
їх (кількох) я ледве витримав
в представленні Царицею…
Радій, якщо приймаєш голос серця
мій –
убого тихий
але у мене – це Христос
Радій: у Нього голос є великий!
все я радів, а від жалю за усіма
зітхав й прохатиму…
Радій: життя було в притворі
серця –
то хто б мій храм велично освятив
якби не день твій і не ти?!
скільки на нивах духа в нас пасеться
під жезлом нержавійно золотим!
Радій, в Ісусі безконечність серця
медового! (двічі)
Радій, як я, бджола, радію в нетрях ос
Радій – радіє в нас
Христос Єдин, Безсмертний!!! (двічі)
Радій, любові адаманте,
свята Варваро!!
Слава Тобі, Боже.
17.12.1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858265
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.12.2019
Вмц Катерині —
з любов’ю присвячується
зразу ж півсотні філософів — стати
християнами схочуть
тобто зазнати вірної смерті!
зразу ж ідуть
і крокують
до місця
і — страти...
Себто, Катерино,
я хотів там* піти за Любов’ю Христовою
й вмерти!!
й що Вогонь, що горить —
може вибити
двері!! —
та Христос не сказав — щоб
вмирати!
серце що було там— в Любові Його
знає
що не слід йти колесам, ні
архитракторам...
я — в курсі:
серце — палає Любов Його обирати
безумовно! —
безумно — на Горі йти за Ним
щоб померти...
я в курсі!!!
я це й стверджую
вирішують долю не кмети
не царі і не архітектори...
я ходжу по небу
як ніби проогненному
завсігди
слова живі є
це — і не протектори
Радуйся, ти сморід
світський відкинула!
08.12.2019,
з причастям
* На Горі біля Планерського, і Любові слів нема зовсім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857311
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.12.2019
* * *
Благословенній Богом, улюбленій
і шанованій мною
святій великомучениці Катерині
присвячую
Так цвіла!
мов після покути
мов зола,
що в славу окуталась.
Тільки вір!
і ніщо не загине
Гори з гір!
І свята Катерина...
Так пиши —
і серце в роздачу
Дух вершин!
і око не бачить.
Потім живи.
Чекай на рекрутів.
Раз помолитись —
І бути почутим.
14.8.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857189
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.12.2019
О як в мені силу
ростить
весь Твій Погляд безсмертний!!
Любов і Поет — і не хочеться
їсти
присіли присіли
світів органісти!
все інше і інші — об погляди стерто...
як в смерті
і погляди — стерті
а вірні нагніться
поріг є —
ногами й руками він стертий
і речі наївні руками тут стерті
О як Ти сховав!
не слова
але силу вирощує Погляд
несмертний!..
Чим викраде вас Він
до Дому!! —
Хто ви? спасатиме Він невідомих...
Йому те відомо
а в Домі — любов
ув Отця що питомо
та й ви
ніби ще непритомні!!
А — смерті нема!
Син все підняв
у безсмертність
сила Божа —
в мені проступає при тому...
І ні слова про втому!!!
30.07.2019, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854892
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.11.2019
А я тепер кажу — надхмарний —
із Сонцем —
кожна мить
без Христа — марна!
Що ткав би я —
якби не був у хмарах —
караний!
Як теоретики смачні —
самі земні!!
Сусіди твої, мертві війносії,
і ти сама, земле страшна,
а я у Небі, світ й
надхмарний — гарний!
І лиш Христос в мені!!
кричу а ви не чуєте —
що кожна
мить без Христа — намарна!!!
Марна!!!!
А є ж свобода у Христі!!
І то з свободи —
претесь
знов до буцегарні...
23.07.2019,
свято Антонія Києво-Печерського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854891
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.11.2019
Печаль за світлою Любов’ю!
Вже з серцем розтопленим
й з болем!
і десь багато слів — і що?
їх тягне в очезаглядання
й — тремтять —
Боже, храни кохання
Боже! де Ти це ми
де Ти і ми палання
й тремтять —
а ось слова —
це загасання??
...Та говоріння серцем!!
можна нам
розпалювать чекання!
Боже — вірне Око!
А ви зробіть півкроку
від мороку
й мороки
ох я за ногу потягну —
й верну всіх
в Небо
і в поезію верну!!
28.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854790
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.11.2019
* * *
Об очі перші. Точні.
Цей світ обточу.
Вернутися до Бога —
до юності й кроків
спромоги...
Яка сильна любов до Бога!
Старі все про старе.
А я поклався серцем
всім життям в дорогу
і це всіх обдере.
Й мене лиш продере!
Не кава це. І кава не бере.
Свій весь старий. Старі всі
про старе...
чуй, шурхають ногами
по порогах...
це юність?
Навіщо юності — весь сік
сумних дерев?!!
Це я в Христі,
справа Христа —
любов Христа —
не вмре!!
Бо й я так хочу.
Об очі Його перші. Точні.
Весь світ обточу!
Вернувся я до Бога—
до юності! І новизни спромоги...
Це треба полюбити Бога!!
Ох, тоді й гній не гній.
Тоді із серця вирвав смерть —
і Світло,
і в Світлі —
світ весь свій.
І бачиш — що любов —
Божа любов все носить,
й не крутиш носом.
Вернутися до Бога! —
до юності і крил. І змоги.
І — перемоги!!
15.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Нерукотворному і легендарному
Гваделупському образу Богоматері
з любов’ю і здивуванням присвячується
Росія ніколи не зможе бути процвітаючою, допоки не стане мирною.
Віктор Каспрук
«Китайська бензоколонка» не варта Гваделупського
образу Богоматері — й раю,
бо була б хоч одна людина,
серцем добрим троянди у грудні
збираюча,
серцем любляча ацтека-і-селянина,
знайшлася б, як фартух, безмертна
тканина —
й Вічність з Небес на усіх поглядаюча,
Невинна з Зачаттям,
вічно Жива,
була б тільки живою ця євангельська,
мирна людина!..
Можна б почати проповідувать
Євангеліє Божого Сина,
справжнє Євангеліє — без насилля —
була б мирною і тому — живою
хоч одна російська людина.
04.10.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854548
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.11.2019
Тарасу Шевченку і
його коханій дівчині-польці
присвячується
Палка любов
до дівки-польки…
але ж то інша… ліпша доля…
облагородила
чекала щастя по ночах
затрепетала в жилах душа-птах
але ж то інша - ліпша доля!..
він вийнявсь з ночі
у своїх очах
але ж - неволя…
ох - це любов
тополя обіч поля
а я верхівка в сонці…
і - це так багато!
не даєте мені Бога
о смерті благати…
моє серце -
мені серце Богу б розкувати!
це я виджу так багато –
поле пролітати б!!
що нас двоє -
а єдино б
в долі в златі в сонці стати б!
златоустими коб в долі!
одна мати й друга мати
воля? воля?
й не покличу так я Бога
о смерті благати…
але я мов благородний
Україна - що ж сьогодні -
я і небо? я і Україна?
Та я не загину…
12.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Ліні Костенко з любов’ю
присвячується
1
Небо бачить навіть риб
і раків
Любов любить нас
небораків
коли Ліна здійнялась десь до Ітаки*
коли видихнула й аж таку
нероздільну
безкореневу атаку
на себе атаку
що всотала від Бога
не піднялось серце
й рука не здійнялась
аби в Любові порозставляти
розділові знаки...
2
Йому
вдалось Нестора обняти
Нестором нас всіх мовних
обняти
й мовне засвітить в державі свято
і дивись скільки серця Хто зміг
всіх обняти!
09.11.2019,
з причастям...
* «повернення на Ітаку» —
повернення додому, на батьківщину.
Судячи з натхнення Духом Христовим,
Ліна палаючим серцем повернеться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854425
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.11.2019
Єдине, чого не можуть гроші,
це осмислювати світ
і міняти людську натуру...
Цих віх позначення цивілізацій —
та й спрямувань всіх бід,
єднань, каналізацій —
як розпізнаєте
як ви не в серці!
зашкварні дикуни,
навіщо випали з фортеці??
І стіни
штучнії
мельком поможуть —
як ліки штучнії
в космічній бач аптеці!..
І світ гряде —
і лік полАмань і тинів гряде!.. —
о як би зблиснуть зміг би
Божий День??
І?
Як в руки Отця впасти —
у псалом!!
О ви, що вам в століттях
красти
з очима, що квадратнії
борбою з злом,
і Бог вас вийняв би з напасті –
о Вогнь і Дух!! –
як в руки Отчі
впасти – у псалом!!
Що робим ми!
І Бог —і я в Його руках, й псалми!
Як плавить все, що ще — не відбулось!..
Чого до цього — не було:
як звід небес — пала
його як доторка —
палаючий
псалом!!!
Та більш — як серце доторка –
Отця рука!!!
Отча рука!!!!
10-12.11.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854423
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.11.2019
* * *
Як я люблю мою маму —
люблю й вашу матір.
А як згасну чи не стане —
Чи нас не здадуть бурхаті?
Бо як довго слід мій
в Небі
все іде це
так як треба.
25.03.2017,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2019
* * *
Моїй вічній Людмилці присвячую
Ти перестала сумувати
восени...
Не дні тебе чіпають
не вони!
Весною перестала ойкати
все
бачиш...
не ахкаєш
й не захотіла буть як всі —
і ймеш удачі!
Удача! Я ношу — мала, й носив —
мала,
й життя — все зовсім інше,
аніж про нього думала!
Аж дивно:
засміється
тут на кутні
Юрмала...
Життя — шлях Божий
що не віднімається...
Ти — вічна особистість!
ти відчула!..
і — приймається.
03.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854336
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2019
Христу і Діві Марії
із здивуванням
присвячується в любові
Скрипковий:
Боже, сонце
і я без претензій
можем відкрити
незрізаний сад квітів
незібраний букет поезій
і — Океан поезій...
Твоїх...
хто встигне побачити
Океан поезій?!
про що нагадує запах квітів
і що дихає в
гіллях-лапах
і Ти відкриваєш й сховаєш
та виказують — діти
бо шукають діти
про що проповідник на
скроні міста
остерігається в трам сісти
не вітає знайомих —
їх і не бачить
бачить, що
може розминутись із змістом...
втратити Христа —
запах втратить
вивітриться запах
та і йти містом —
це вивітрюватись змістом...
про що і відвага в серці!!
можна когось зцілити
але слід надихнутись
слід очі відкрить —
на
що
слід!
говорити — це треба
насмілитись...
о Океане поезій!!
плачу!
не знаю що вчиню
сердечним художнім жестом
Маріє!
плачу —
не я —
Ти Божественна!!!
Басовий:
Але таке життя!..
ти продовжуй
пахни жестом...
Скрипковий:
А що ти хочеш робити?
Те, що любиш...
А кого візьмеш
у хату жити??
Лиш кого любиш!!
А писати кровію серця?
Ножем?
Почубиш?
А от що
і як ти —
твориш
це?
Бо ти любиш.
Басовий:
Бо ж — життя!
Любиш — чубриш.
Так, давайте звідси,
Ютуби!
Попробував би на
вулкані жити...
Скрипковий:
Світ згорнувсь,
поверховий...
й навкруги потряса,
а личина — личині
дзижчить
дрижить пише!
та Бог — тихий
надихає
Незглибний
як у серці
в молитві
і тиші...
Басовий:
Cвіт у сховках
та фамкають хомки
а ворони —
ворони
й ворони...
Діалоги — виймають із сховку,
монологи —
людей хоронять...
Скрипковий:
про що нагадує запах квітів
і що диха
це в гіллях-лапах
про що неторканий аромат-запах
і Ти відкриваєш
й сховаєш
а виказують — діти
бо шукають діти
12.09.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854042
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.11.2019
Поема
Господу Ісусу Христу
і Діві-Матері
з любов’ю присвячується
1
Легке серце
не слід шукати жодного
доказу
йому Небо фокус!
його ніхто не зміг зробити
легким
лиш Той
і Та
за Яких шугають
слова й лелеки
многії витріщають зуби
і біжить в цокоті їх
клекіт!
а над усією Україною —
легке серце!
а видно здалеку
як дім і душа руїни
а тут над усією Україною
легке!
й не душа — серце!!
і хтось не знає — і не
напише...
тож світ не
має
й легке серце залишить
2
многе і роблять многії
многії оббивають пороги
Рим закінчивсь
виявляється — це є
для Павла дороги...
многії чують лелеків
і не розуміють лелеків
й в Павла, який відлітав,
серце легке!
3
антимережі
антисвятих
виявилось —
це вони —
щоби світ затих
коли досягає Христове
далекість
4
важковажучі —
це люди
невільні...
виявляється
серце легке
начиняє м’ясо
Христовою сіллю...
06.11.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854040
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.11.2019
* * *
Господь — Він Світло,
буде час — серце засвітить,
Господь —
Він вищий над
світильник семипалий...
Батьки, не досаждайте вашим дітям,
щоб вони духом не упали.
Нехай же нас ніхто
за тінь
не судить,
за те, що знали,
напівзнали
й не пізнали,
все це лиш тінь того, що буде,
дійсність — Христос,
у Його світло
ступні стали б...
Усе бо нищиться, коли вживається,
хоч кинь,
все так й з законами —
й навчаннями людськими!
а обновись в нову людину,
стару — світ — скинь,
бо все освітлюється у серцях,
бо світ оновлюється за подобою Творця!!
мудрішають як змії
за місцинами вузькИми...
Якісь були сміливі й зараз ніби лячні...
а Богу помагав —
та серце моє-Його рвав?
то Світло — Він
ти очі мав?
й ти очі мав?
то будьте вдячні...
19.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853855
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.11.2019
Господу Слову
як на Голгофу продираюсь
присвячується
Храм душі храм мистецтва
і храм Христовий
естетика
і вище
естецтва
Бог втрясе це
любиш земне?
продерся б серцем?
своїх забирає своє —
от! і все це...
І чари любиш?
І не вип’єш чарку?
Яничарство, Господи,
це мистецтво чару!..
Але в Господа й тормоз...
не роздерся б я в кров
щоб кохати
кохати
й кохати
Дух Христів
не спромігся б
за серце пірвати! —
я не міг би і взнати!
продерись і крізь це
ха! маленький Пушкін
видавався б великим
як любив — то не міг він писати:
був «глупцем»...
Божа Мати!
це б не Ти —
як я міг би Тебе так пізнати?
й всю Любов так Христову приймати?
Без любові — хто зміг
що писати?
Й що — писати???
Півпланети — це кров
й це любов...
бо як дух! — то й любов!
Бо як дух не піднявсь —
хто б побачив що? —
й що в серці мати??
терпка горизонталь? слизька горизонталь?
А Господня глибінь!!?
Продерись же крізь все це
й обдерешся!
і ти — в крові
й ти цілуєш
Господа Ісуса
Христа в серце!
29.10.2019,
в лісі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853854
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.11.2019
* * *
В молитві
серця зір
яснішає…
ось-ось…
з’явиться ліпше…
Хай сонця промінь
диха —
і сильнішає!
молитва змінює
тебе
і інших!!
Бог в правді — ось…
і в правді більшій
і в правді твоїй — дні!
ще цікавіші
і люди раді —
в світла ніші!
Хто розумніший?
мугикають осінні маринади
як ти десь
відхиливсь
від Сонця правди
02.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853782
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.11.2019
Прийдем: смирення
і відвертість
а значить й щастя
«Ах, з вами щастя?» —
й скрізь показують на двері...
На крилах щастя я!!
«Цей чоловік окрилений!»
«Ах, з вами крила є?»
бо
от — здались
відпиляні
zoon politicon* —
їм верх відрізали
і низ
відрізано
тож як копнеш їх вгору й вниз??
копну—
мерці
всі мруть —
по-різному!..
Єсть Бог
смирення і відвертість
і тут — у щасті я
«Ах, з вами щастя?»
всі показують на двері...
І — полетіли —
з тілом, без тіла?
всеоднаково —
в щасті було б...
Є — ех — ділягу
всеодно втягує
в щастя
ум і погляд —
Джерело —
22.10.2019
* суспільна істота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853781
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.11.2019
Коли ти в правді — глас Небес
пірамідальні
стоять
тополі
навіть емоції! —
надчисті
і надгеніальні
наднаціональні!
це оглядають нас
тополі ближнії
й тополі
дальнії...
19.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853432
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 02.11.2019
Хто любить Бога —
думає про Нього
й переживає подих
Бога.
О Бог! —
тоді вже не спішиш
до всього!
Тоді вже краплі з неба
й з серця—
все від Нього,
і вже від Нього
і тепло й краса,
і розум й серце.
О розум й серце!
як я вас спасав,
коли вже розум має силу,
(вже серцем!!)
а серце — бачить!
(розум - в нім!!!)
Що ж? -
Бог в нім написав!!
А плачуть душі
як без зору
й зійшла Краса...
й так як собаки...
де ж любов?!
Тож Мень-мислитель каже:
«Питання це хвилює...
і недостатньо є
освітлене у християн,
у нас...
Я про любов
і мало думав,
мало читав,
й мало писав...»
Так і Антоній Сурожський...
і так недоосвітлюють —
весь час!..
та в мені пишуть Небеса!!
Стільки любові ! 40 книг
хто б написав??
удар!
меч слова — втяв!
і в крові закипають Небеса!!
Ти
Кров Свою у мене —
лляв! і не згасав!!!
Страшна Краса!!!
09.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853430
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.11.2019
Написалась поезія
не сонце
не свічка
не сонячний зайчик
не...
і де?
а підсвічує день!!
і таке самосвітне
це чудо
чи Божеє світло
а на протязі дня
саме проотягом дня
день тріпоче як ввірений
в райських піснях!
день лепече!
мов його цілувала
якась Божа воня
запам’ятає навіки серце
що цей світ
на мить
Бога прийняв!..
28.10.2019,
день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853196
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.10.2019
* * *
Святому Богу і святому Миколаю
присвячується — з любов’ю!
І буде світло. І буде чай.
Та я й цей світ —
здоров’ям покриваю,
що Бог не міряв,
й ніби подавав — для чаю...
І! — що я знаю!
ой, Ти — любов’ю світ цей
покриваєш,
не те, що я —
здоров’я й гумор ще ціджу,
аби от навернулися до чаю...
«Й щоб ти любив...»
а я тут список Богу:
і того,
й того,
й того, й того,
й того?
але любові ще такої я не маю! —
як з себе видушу,
щоб напоїть?
і Ти це знаєш!!
Ну склад здоров’я!
Духовного? Та всяке є.
Та в складі Бог —
і з гумором
все роздає...
31.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2019
Духовна поема
Святій Трійці і Богородиці
з любов’ю присвячується
1
Я та планета
що своїх країв не помічає
бо сяє!
я не пишу, а — більше
сяю
Твоя Любов, о Світла Діво,
усе
помітніш
утішає
все виявлене в світло —
стає
світлом
бо в Тобі — сяє!!
Твоя велика простота
що в своє коло
притягає
Боже! чи не цей всесвіт —
освятивсь —
і просвітивсь й палає?!!
Палає дивний всесвіт
звізд,
який свої краї — чи
знає?
Любов Твоя,
що зрушила, — та знає.
Як ангелом стають —
може яскравість світла
звідомляє
а серце хай пала
та й все світло співає!!
2
Спільність чуття — бува?
Та ж знають!
Те співчуття Божественного
що у всіх — те
к Божеству і притягає —
світло в усіх й співає
і — співає!
Кого за груди
і кого за спину
це в космосі і поверта
людину
і наверта і притягає
й чи хто спинить?
у всіх світло співає
і — співає!
3
Стовп світла, що
здіймається й
все притягає!
й любов — окриленням
й ці крила підіймають
а по землі ідучих
мов землетруси
очищають
в світло — душі!
Та й Бог несе
світлоспіваючих
у світлі — душі —
25.09.2019, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852470
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.10.2019
Серпень надзвичайний
(пензель ні з ким не рахується)
Поема
Надзвичайно улюбленому
царському в любовнім торканні —
юному вмч Пантелеїмону
присвячується
Кавунища округлі,
кавуни —
і мигдалеві очі —
неможливо писатися
чесним рядочкам
і точним.
Літо вантажить й вантажило. Точно.
Літо — а точно! Й зрілий
плід —
більш як слід —
хто трима? Дякуєм, Боже!
І дяка наочно. Розпливання
вусищ,
та й облич
всі обличчя — немов
під
плоди,
і всі точать!
Царство плодів на землі —
Твоє! Отче!
Хто сидить, чи й лежить,
хто зміряє, й зітхає — це
під абрисом бочок
а всі точать!
Увесь серпень! — Говоріте розважливо,
так мов
всі під гірляндами!
Плоди — серпень і дух — переважили.
І всі точать.
Кавунища, округлі
кавунчики
й мигдалевиднії
очі.
Дякую, Боже!! Більше даєш,
аніж хочу!
Співстраждання в сумліннях! —
Плодам — цієї землі, птиць —
дарам,
неба — птицям,
між тим небо
починає хвиця;ти
а в базарах — де небу— де сонцю —
тиця;тись
й задорого роз’їхатись —
з шириною лиць —
состраданіє в солоді — в плодоношенні
співстраждання — не сумні ілюстрації!
не науки
і не ті квіточки
не цей калейдоскоп
кольорів-пробіганців
ви лежите на мені
на вас серпень стогне —
терпко в дотації!
Що ви? — літо?
хто зобразив
переповнене літо??
й зобразив — духом
зшив??
йде півсвіту —
все в водах уніфікації!!
Й благословен Ти,
Боже, єси!
Що на потребу —
Ти подаси...
я з глибин духосоком —
веселий
Будуть потоки — в селах?
правди в селах?!
тінь втікає від правди
громади
тож і встанемо
в правді відважні?
Плоди —
серпень і дух всіх — переважили —
усі впали
і точать!
Благословен є Ти, Боже!!
І чують веселі пузики,
мигдалевиднії очі.
Де тут богослови? де є художники??
я один
вергну
правду!!
і хто на поверхні? —
ілюстрація... або продовження
І вся слава і сила — в мені —
це Христос!!!
09.08.2019, свято вмч. Пантелеїмона,
після акафіста
11.08.2019, після причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852467
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 24.10.2019
Марія Діва
Поема
Всецариці Марії
з духовним проникненням
присвячується.
Дух! проникнення духом, розум добудує.
І.Ш., 1982 р.
Це 150000 років
це як в Бога
за мить
звичаєво — це все ще далеко
Не дай Боже
як з мене, художника,
дихання
лектору
він зімліє
почує аптеку...
Мати Божа якщо не захоче —
штучний інтелект
вам не відкусить розум
купи дітей
купи світських дітей
Бог є Поет, світськи прОзово — це
дуже
далеко!..
очі аптекаря, лектора...
Мати Божа! відкриє очі...
і молекули пророчі —
є пророчі молекули
що всім?
всякі де Голлі, Черчілі — пігмеї
«в страхів на вертелі»...
скажи художнику,
опісля мене,
хто їх пам’ятатиме,
жидів-розпинальників,
крутяться
як блохи на безмені...
Слово — безкінечне глибоке Око!
храм Христа — безкінечно високий...
хто їх пам’ятатиме, керівних
психохворих субгномиків?
опише Вічная Память?
ніякі номики, ніякі економіки...
казав менше від себе, більше —
від Бога страшно висотнеє Око
страшно Далеко
людей же не стане...
не стають...
а під словом
під художником
розпишуться в плавному небі
лелеки!!
22.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852350
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.10.2019
Замість заколупувати і сколупувати нещасних
і примотаних інтелектуалів,
чи не всі вловлюються
загорненими інтелектуалами.
І.Ш.
1
Не будучи великим —
трудно помітити:
ти враз здрібнів...
о нерозпізнаність днів!
о хто зробить роботу? —
без великих
день покотився й погоробів...
о хто зробить на крилах
легко і без поту —
роботу?
уже замотування — всіх рабів
донизу
достоту
у нерозпізнавання днів
й не будучи Великим
трудно помітити
що враз здрібнів!
хто змінить мислення у днів?
хто змінить мислення на дні?
оскільки перевернуте
вони тримають за вершин
вони так не одні
а я один
не я
Бог-Слово у мені один.
Що ж?
Або далі — і далі!
вись і крила — і далі!
або
вниз
і аналіз
й деталі
деталі й деталі
й в деталях...
Піддастесь світлу? тіні?
біси сильні — в здрібнінні
або всі у юзі в перелесника
або Бог через Свого словесника!
і дрібно понеслися
в заблокованість
сховані
Богом в серці не виховані...
А молитва! Й свобода! — Яка!!
А тут Бог!! —
через Свого словесника.
2
Проти сонця й проти вітру! —
ха! цим сльози світу —
витру!
ах, халепи демонічні
цим і підсушу вас —
світлом
вічним
бо дістав вас вогкий
Хаос
так
бо ви діряві — протирічні...
іскру іскру —
де
і сірість й надяскравість
і Краса —
а в них і ум
не
в Небесах!
Ас-са!
гірний шпиль —
і дольнії народи
Ас-са!!
гірний дух
йде в гірні Небозводи
і у слабкооких —
скрізь яса!
я б вам за північним колом —
і північне
сяйво написав!
У яскравосильнооких —
йде аж пре яса!!
Вітре на чотири боки,
Logos — більше би й писав!!
Ти!
Ти, Боже, суховогнеокий!!!
3
Всі — в обжинки!
І тримати свою жінку!
Де жіноче опадає —
піднімати жінку!
Тож наукам —
з Огня живу пшінку...
А допоки —
це говорю я допоки,
тайна Твоя,
Вишнє Око...
4
Хоч на день! —
на кілька років! —
чистим
станьмо в серці оком
День зітхає — поволоковий!!
5
Дай, Боже, простість нести —
бо простий, Боже, Ти.
Тож
хіба в місті є степ?
Але як в серці є степ —
дай, Боже, серце просте
дай, Боже, поле просте
бо над ним небо просте
що мені в серці нести —
як Ти є, Боже, простий?
Але падає з неба —
простість оця —
обрізає серця...
17 - 23.10.2019,
з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852349
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 23.10.2019
«Замість заколупувати і сколупувати нещасних
і примотаних інтелектуалів,
чи не всі вловлюються
загорненими інтелектуалами.» І.Ш.
Не будучи великим —
трудно помітити:
ти враз здрібнів...
о нерозпізнаваність днів!
о хто зробить роботу? —
без великих
день покотився й погоробів...
о хто зробить на крилах
легко і без поту —
роботу?
уже замотування — всіх рабів
донизу
достоту
у нерозпізнавання днів
й не будучи Великим
трудно помітити
що враз здрібнів!
хто змінить мислення у днів?
хто змінить мислення на дні?
оскільки перевернуте
вони тримають за вершин
вони так не одні
а я один
не я
Бог-Слово у мені один.
Що ж?
Або далі — і далі!
вись і крила — і далі!
або
вниз
і аналіз
й деталі
деталі й деталі
й в деталях...
Піддастесь світлу? тіні?
біси сильні — в здрібнінні
або всі у юзі в перелесника
або Бог через Свого словесника!
і дрібно понеслися
в заблокованість
сховані
Богом в серці не виховані...
А молитва! Й свобода! — Яка!!
А тут Бог!! —
через Свого словесника.
20.10.2019, з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
яко нероджено-рожденна
балада
першая
Шопена
гляділа то на Бога
то на мене
крізь віття —
розмаїття віт
бо що земне
що розмаїст
і — Бог почув!
огненний звід
тому почув —
скільки (!)
і як
іще не псованих невіст
як то Невісті
що як тло — Огненний міст —
я шепелявлячи і ніс і — ніс
і одна титла
з форм огня блаженних
може зірватись — й запалить
весь зміст!!
19.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Святій Трійці в Тиші
присвячується
1
ліпше, кажуть, жити
ліпше — в рухові
внутрішньо рухатись
в Богові можна
змінитись
Бог тоді схоче змінити
зовнішнє —
й поглядом збачити внутрішнє
внутрішнє — й зовнішнє
в погляді Божім
ходити
2
Світла Присутність – вічність
у суті!
...а як вкинула осінь сум
як в озерце
яке
його серце?
3
Всі Його не бачили
а вже осінь: простість! —
Бог дійшов молодим
як доходив досі, —
я іду золотим, золотиться —
осінь...
4
я докроковую додому
Дім в домі
як Світло в світлі...
5
Це ж крок
з мертвої сточини
Сходьте —
з мертвої
точки.
6
Чи Бог перестане
личини возити?
Бог ходить в Тиші. —
це я перестану
з ризиком бити —
І раптом
у Тиші зникну.
7
Має ще Тиша
до себе збудити...
а як не ходити —
життя заїздити...
чи — заговорити...
і проговорити
18.10.2019,
ранок, літо в осені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852154
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.10.2019
Господу Слову і Богородиці
в любові присвячується
Дуже схвильовані.
Просять серце —
дві повені.
Просять серце -
єдине у двох
скільки Богом
наповнене...
Люблять вир
й хочуть мати стосунок
до серця,
у якім любов-мир.
Вир зелений
вир синій
огризаються
й музиці, й днині.
А за наші
душі дві
Бог подав як подушне
дві ці хмари
округлі
величні
нерозпушені.
Цілком незрушні!
Білі і — незворушні!..
Еволюції? Революції?
Незалежні —
ніким не ведуться.
Духом ведені, словом ведені —
можуть допомогти цим, хто в муці.
Але не хочуть слухати,
оберуцці!..
07.10.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2019
«Щоб бути в світі цьому повністю
незалежним поетом,
потрібно бути цілком з Христом і Богородицею.
Розгляньте ви, чи всі
цілком з Христом і Богородицею.» І.Ш.
І так як життя все летіла
душа,
й до Бога поближче із тілом,
то так і просили
і душі, й сади: прийди!!
І— «худне і тане
моє друге тіло.»
Прийди, і прийди, і прийди ти,
поете,
макнувся в небесні сади!
О Мати! запитаним раєм
любов’ю весь світ
обіймаєш!!!
Й не я, не політ,
не сади —
любов наша
кличе: прийди!!!
Щоб слово — із Центру — родити.
13.10.2019,
передсв’ято Покрови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Поема
Спасителю-Слову і
Пресвятій Богородиці
трепетно присв’ячується
1
о! вже не світло,
лиш тріпоче
у парку — кожен лист дрижить —
як хоче...
щось стемнюється
щось хихоче —
й штовхають світ! —
щоб я розпалювавсь
бо Твої очі
ввік не загаснуть!
І тут прекрасно
якщо любить
якщо любити — ясно...
о! вже не світло,
лиш тріпоче
у парку — кожен лист дрижить —
як хоче...
2
і світ іде до величезної свободи
і бачу як ченці
в жовтневім краї
так моляться
і так співають
так моляться! — навзаєм! —
к Тобі й від Тебе,
що і стяг світла притягають
і сяють
але скінчать
світ знов холоне
й наповзає...
Як це прекрасно!
що й далі світ
до величезної свободи
бо в полі скраю
як спахнув клен
пала-палає
й на води
і на води —
мов стовбур
в неба очі закриває!
бо вільно є
і сам він
очі закриває...
Бо Твої очі
ввік не згаснуть
хай плаче все!
і все рида!!
і це прекрасно!..
Твоя Любов —
це і безумно
й це прекрасно...
4
Хай хто від мене
це від Тебе
зір повідриває
сльоза у нього
натікає...
10.10.2019, Київ,
біла захмареність ,
і — вийшло сонце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851097
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.10.2019
Святій Трійці з любов’ю
і трепетом
присвячується
Люди, тримайтесь, бо ми
повернемось
сонце і я
ось це сяйво — на заході —
тчеться
а ми точно тоді
розітнемо
тьму
і нечестя!
Я би сам та й не зміг вам
так обіцяти
але Той, Хто наповнює
серце
і сонце-озерце
переповнив весь світ міріадами цяток
так як Ним ще все скажеться —
бо Він любить — це серце!!
23.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2019
Улади в порі
Поема духовна
Христу Ісусу і Божій Матері
з любов’ю присвячується
«...і Він зробить, виведе як світло правду твою,
твоє право — немов полудень.» (Пс 36)
1
Хто проти обранця Духа?
Хто наступив
собі
на свої вуха:
Пиха і властолюбство!
Бо — як Христа —
серцем й руками невинних
Бог слухає.
Ненависть щодо пророків
в лжепастирів.
Бог й ними рухає?
Більше мені тут не треба —
нічого —
і збереже мене й всіх
Дух любові,
Дух Неба!
Дух Бога.
Хай збереже мене й всіх
Дух любові Марії
слово з любові
як серце в любові
й книги? всі-всії,
чи лиш
тії і тії?
І збереже мене й світ
Дух любові Марії!!
Так що слова золотії
рухають в серці
Христос і Марія!
радощі!!
світло й надії!!!
нехай хвороби
до вас не прийдуть! —
лиш найсолодшії мрії!!!
2
Любов просвітлена
перемагає в вірі
та нині слухають
всіх «на посадах звірів».
І був я в вирішальних
з інтелект-розмов
розмовах,
і я полишив розумове.
Й мене очіківала
вже просвітлена любов...
І в соцмережі всі занурювались
знов!
там нині слухають
всіх нехудожніх
всіх «на посадах» — звірів...
Мені
любов просвітлена
одна лиш
носить
перемогу в вірі.
Отже, дитино,
тобі десять чи
шістдесят п’ять років,
ти знай
серце глибоке —
і любов
глибоку —
бо все увись!
і плаче, що є
більш, ніж слід, широким...
Мене Марія брала
у любов
одну високу
і так виховувала
тут
де освисти чужії
та й сам «Тангейзер»
що по сцені повзав
одиноко
як чемодан без ручки
свистіли реготали веремії
та божевільний він казав :
«Голос Марії!!»
...й ще...
«Сам голос Марії!!!»
бо віра — ввись
і вічно плачуть веремії!!
3
...і в геніального хірурга-єпископа
як він думав й робив
лоб
зберігся найкраще...
Дух Любоі
Дух у Марії
одночасно політ —
і порив
у майбутнє
якщо я неледащість торив —
і творив —
бачив в мені
все найкраще!
Бачте — що ми у Христі!!
бо
молоді як закохуються
лиш найкраще у милому бачать
бачать — а що тоді значить
це у ній
чи у нім...
й вони плачуть
чують дивний огонь
і ще плачуть — і хочуть! —
та неясно — чого?!! —
і не знають — чого...
й ніби бачать — є свято
як в майбутнім її і його!!
Бачте — що ми в Христі!!!
І Цариця
це свято
у відбір і порив!
і — окрилившись —
що
я з небес
говорив!!
й як горів!!!
Бо в Христі!!! —
цей порив...
Може,
о Боже...
як у час не впряжеться
серце найкраще
у Ній
збережеться!!
в райській порі...
Щоб я світ
цей
зігрів!!
26, 27.09.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850436
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.10.2019
* * *
Й що подасть Бог —
в серця око?
Верхи порушаться.
Давні
й новії пророки
в теплі
ворушаться.
Це Україні й зі мною —
і бути пошлою?
Славна весна за зимою,
я вишлю поштою!
Так як вода
рано
вранці
й даль
ненаситні
сказане крізь протуберанці
вище
ще в косми
носитиме.
30.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850434
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.10.2019
Поема
Святій Трійці у благоговінні
й німотствующій любові
присвячується
1
Лише тепло Вогню
в храми покличе!
Небесна теплота
грає в обличчях
і жар життя
підносять
звідусіль,
хто радість всіх,
хто світу сіль,
бо у начальства
є земна
питомо гра,
та як Вогонь ввійде до храму?
пірве усіх!
Дух кого хоче
вибира.
Нехай в Огень
всі душі вибрані летять!!
тут каяття -
й тут більше, ніж просте життя!!
Горять ліпше
підсушені всі душі!..
Огнь їсть сирі -
й не спалює, кого підсушить!
" І як, щоби Ізраїль не згорів?!" -
рішають й там,
рішають і в серцях,
вирішують й серця вгорі.
2
О, Отчий Ти Огень,
і октоїх!
А загорілося з Небес -
летять сирі
щоб загасити хто воскрес -
Твої чи не Твої?
чи надоїв я чи молока
Небес
не надоїв?
летять
щоби
Огонь сирих поїв!
Неправдомовите!!
не розрізняв -
чиїх ачи своїх -
з Небес пишу
так лізете
як ідіотствующі нічиї
щоб Бог сирих поїв,
сирого з всіх поїв!!
Неправдомовите!! -
щоб перестав!
а я поструганий
а де хто ще пристав -
що, я - поруганий?! -
силою Божою настав
й не мудрістю
коб не втеряв силу Хреста!!
щоби не даром Хрест слова
перстав!!!
Ух, німота!...
3
Тож пропалив діру!
А все отак
перемовляються вгорі
"А як би так,
щоби Ізраїль - не згорів?!"
Був попередив - Христ!!
( у "Яффі")
А що, у вретищі? і в попелі -
Отцю вняли?
Де всі ви, нетверезії, були?!
Що, ви, в дірі?
Озброєні та пянії -
ждете огню із засухи.
тверезої води - з морів?
Та на усьому Космосі
й на пропадаючих хмарках
живий огонь -
з добового хреста -
окислення білка.
А ви ступали в нім?
Ах, одиниці ще живих
апостолів -
не в грі -
не в чудаках.
Бо вже й не ходим по дрібноті,
що у кусках!!!
"Нащо мені краса така?! -
чи то не чує
та воркує
душа, яко та горличка -
що в засусі,
у літі,
у окисленні білка...
31.08.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846813
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.09.2019
Взятій вище Небес
з Нетлінним тілом
Діві Марії з любов’ю присвячується
Й далі спрямуй
мої кроки неспішні
з церкви села йдуть
зігріті
і втішені —
люди...
пройдені
вічні уроки
видно: Ти, Боже, —
спрямовуєш
кроки...
хто може — йде
а не може —
підвезти запропонують
ті, хто в серці
святим імпонують
всі — ніби в черзі
в черзі із кроків...
під Добреє Око!..
Аж видихають —
погладжені верби
і космос! —
ми не залишені, і
не забуті! —
гладять патлатії косми
Так відпадають
складнії мороки
але от — Сам
ще крок за межею
й спрямовуєш
кроки
25.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846595
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 30.08.2019
Пам’ять Архангела Гавриїла
сильна — святая-святая!!
пам’ять прийде тая —
тая —
горлиці садом навколо хати
твоєї — літають!..
Хоч яке серце ти
мав би
залізне
чи в Бозі наскрізне
горлиці садом навколо хати
твоєї — літають
в Бозі є серце
серцем і все це —
читають...
Лагідно жив ти
а жив ти в своєму краї
Бога і Церкву
сам Гавриїл цим серцям – сповіщає
з тим що в верх серця
їм світло від Царства влітає!
Тверді є в вірі
а віра — лиш праведність має
в Бозі є серце
серцем в світлі читають —
горлиці садом навколо хати
твоєї
літають!!
26.07.2019,
свято Архангела Гавриїла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843174
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.07.2019
Поема жнив
1
З неба пада – все
в свої права
так як гнучко
із неба — й вже
фестивалять — жнива!
Як це близько
до творчої мУки!
Руки смаглі-засмаглі
що небо
візьмуть на поруки!
2
Як це густо!
Очі щастя
і радощів вповні
й творчо пилюки
Очі дивляться в небо
очі дивляться в небо
бо з не лише полудневої
бо з початку й кінця дня —
наргоспно маловідомої штуки —
все до центру
із збіжжям пливе
й фестивалить верхи
на зерні! – так –
як треба...
3
Із зіркової
невпізнанної
чи шаленої муки
хтось чи з Богом
чи з серцем
втрапляє
в квітучії луки!
Боже, як ти близько
до слова
з простої як сонце
науки
4
Вічність авансом —
Він тонке перо
в липень вводить
із часом!
і верхоквіттю —
барвисті ньюанси —
й все низькотрав’я чи ба! —
мимо каси!
І як хвилюється
і як пуншується
в вітрових трасах...
а цілодення аж цілочассю
вільно винюхує вічні припаси...
Вічність сердець в вільній
обнові — й все разом...
І як цілуються і як вклоняються
вічні —
у вітрових трасах!
В липень вводить
із часом —
вічність авансно, тихе перо!
23.07.2019,
свято прп Антонія Києво-Печерського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843173
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.07.2019