Мій милий стає спокусливішим
Все старінню відповідно, а я
Все не вмираю, хоч обіцяла
Трішки, в мені так багато світла
Вкрала, але ж ти розумієш
Все - трагедія, накопичилася
Не називай мене аутистом, звучить
Образливо, всі психічно-хворі, але
Не усім те заважає виживати
Не люблю шахи, забагато симетрії
Я плутаюся, краще зберу механічний
Конструктор(благаю-благаю, мовчи
Нічого не говори, занадто яскраве
Бажання, аж до зорових галюцинацій
Це виглядає нездорово, коли я сам з
Собою розмовляю, просто лежи
Ніби мертва, вигнувшись, заворожений
Грудьми, що повільно здіймаються)
Я знала одного дідуся з фабрики
Він працює на ній з п'ятнадцяти
Сімдесят років тому він з матір'ю
Шикав роботу, знайшли, в нього чудові
Пальці, чутливі навіть у свій похилий
Вік, він укладає контракти на поставки
Тканин, зараз, десь там, в минулому
Говорить, що (дичина коїться між цими обласними
Центрами, Вінниця-Одеса, цей лісостеповий серп
Надай їй його слова)
Була б Я не вільною
Чи танцювала би?
Танцівниці фараонів
Могли б учитися в
Тебе, і чи то похолодало
Чи моя ЦНС у захваті
Кожного разу як ти
відчуваєш самотність
Хтось тебе вже очікує
В центрі міста, серед
Потоків таких ж людей
Все рікою, плавно
Хтось кудись тебе
Відведе? Схопить
і понесе у сни
Пам'ять знерухомлює
Це тіло не має волі,
як і твої спогади
Мертва серед живих
Нейрогенез? Просто
Мій принцип
Організованіший?
Не називай це
Вродженою мудрістю
Недооцінюєш
Любов як і смерть - пророкована
Весь цей біль, вся ця біль за ним
Я так хочу забуття за яким ганяюся,
а боюся смерті, я так хочу тебе
Чекаючи на самотності у потойбіччі
Самотності, а ти смерті свого обраного
Котрому також стало просто одиноко
А у нас був більший проміжок порозуміння
Лети, лиш я тут "поетичний"
Моя Маленька Мила
Люблю турбуватися
Люблю піклуватися
Але тебе немає поряд
Ти заснеш тихим сном
Я вдихну твій видих
Останній, буду кричати
Здається горюючи за божим цілим
Я завів себе у стан безпомічності
Порятуй мене, ніколи не зізнаюся
Допоможи мені, не дай померти
Даремно, просто не заслуговую
Мовить розвага промовиста,
що варта захоплення Тобою
Саморекламування вартого
виправдання
"Кожного разу як ти
відчуваєш самотність
Хтось тебе вже очікує
В центрі міста, серед
Потоків таких ж людей
Все рікою, плавно
Хтось кудись тебе
Відведе? Схопить
і понесе у сни "
На 7/10, не покидає відчуття, що вони (творці?) спустили фінал, тоді придумай краще, так? Так буває коли заморочуєшся над деталями, котрі не знаєш як опісля використовувати
