Жовтокоса осінь здатна чарувать.
Може в дні похмурі радістю обнять.
Замете, як взимку жовтий листопад.
І слова, що сказані, будуть невпопад.
І що любе серцю, листям замете.
То підкине настрій, знов все поверне.
Розумієш - осінь, начебто зима.
В душу поселяється сумнів крадькома.
То шалений вітер може збити з ніг.
І осипе листям, як зимою сніг.
Знову ти зі мною, доторкнувсь руки.
Все тепер змінилося... Все вже навпаки.
Хай це випадково, може, просто так,
Знаю: це не літо, осінь все ж однак.
Замітає осінь думки і стежки.
Десь зима крокує тихо, навпрошки.
Навіть не можу ,а може не хочу...чомусь,щоб було холодно.Поки ще вересень радує,навчився у літа...мабуть.Прекрасні,Надійко,слова і взагалі дуже люблю Ваші шедеврики з картинками і з музичним оформленням!!!